Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Фау-2 (нім. V-2 (Vergeltungswaffe-2) — дослівно зброя відплати) — одна з ракет проекту «Зброя відплати», інша назва нім. А-4 (Aggregat-4)) — одноступенева балістична ракета, розроблена німецьким конструктором Вернером фон Брауном.
Застосовувалась Німеччиною наприкінці Другої світової війни для ураження міст і великих об'єктів на теренах Великої Британії і Бельгії. Після війни була прототипом для розробки перших балістичних ракет у США, СРСР та інших країнах.
2. Гіроскопічна система (Kreiselsteuerung)
3. Система керування і контролю роботи (Steuerung und Funkkontrolle)
4. Бак рідкого палива (спирт)(Treibstoff-Tank (Alkohol))
5. Корпус ракети (Raketenkörper)
6. Бак кисню (Sauerstoff-Tank)
7. Бак перекису водню (Wasserstoffperoxid-Tank)
8. Бак охолоджувальної речовини (азот)(Kühlmittel-Tank (Stickstoff)
9. Перекисоводневий двигун (Wasserstoffperoxid-Motor)
10. Турбопомпа (Turbopumpe)
11. Спиртово-кисневий пальник (Alkohol/Sauerstoff-Brenner)
12. Корпус двигуна малої тяги (Triebwerkskörper)
13. Головна камера згоряння (Hauptbrennkammer)
14. Лопать стабілізатора (Stabilisierungflosse)
15. Упорскувач спирту (Alkohol-Einspritzung)
16. Газоструменеве кермо (Gasruder)
17. Аеродинамічне стерно (Luftruder)
Будова
Фау-2, одноступенева балістична ракета з рідинним ракетним двигуном і автономним керуванням на активній ділянці траєкторії. Стартова маса майже 13 т, маса вибухової речовини 800 кг, довжина 14 м, максимальний діаметр корпуса 1,65 м, швидкість польоту наприкінці активної ділянки траєкторії 1700 м/с (6120 км/год), дальність польоту до 320 км. Фау-2 мала складну конструкцію, що обходилася у виробництві вдесятеро дорожче, ніж Фау-1, і коштувала в середньому 119600 рейхсмарок, але була цілком невразливою для засобів ППО того часу. Проте невисока точність влучення (в круг діаметром 10 км влучало тільки 50% запущених ракет) й недостатня потужність бойового заряду не давали змоги по справжньому використовувати цю перевагу. Із 4300 запущених ракет понад 2000 вибухнули на землі чи в повітрі під час запуску, або вийшли з ладу в польоті, 1402 з тих що долетіли, застосовано безпосередньо проти Великої Британії, 517 із них вибухнули в межах Лондона.
Основні технічні характеристики
| Довжина, мм | 14 000 |
| Діаметр корпуса, мм | 1 650 |
| Діаметр зі стабілізаторами, мм | 3 550 |
| Маса незаправленої ракети з боєголовкою, кг | 4 000 |
| Маса стартова, кг | 12 900 |
| Корисне навантаження, кг | 1 000 |
| Маса вибухової речовини, кг | 750 |
| Маса спирту (частка води - 25%), кг | 3 965 |
| Маса рідкого кисню, кг | 4 970 |
| Маса перекису водню, кг | 129 |
| Маса перманганату натрію, кг | 15,8 |
| Маса рідкого азоту, кг | 13,5 |
| Витрата палива, кг/с | 127 |
| Пропорція суміші (спирт/кисень) | 0,81 |
| Час горіння найбільший, с | 65 |
| Тяга на старті, кг | 25 000 |
| Тяга перед відсічкою палива, кг | 4 200 |
| Прискорення на старті, g | 0,9 |
| Прискорення перед відсічкою палива, g | 5 |
| Температура в камері згоряння, °C | прибл. 2 700 |
| Тиск в камері згоряння, атм. | 15,45 |
| Тиск запалювання (понад тиск у камері згоряння), атм. | 2,4 |
| Швидкість подавання палива, м/с | 2 050 |
| Час набору швидкості звуку, с | 25 |
| Швидкість польоту по траєкторії найбільша, м/с | 1 600 |
| Швидкість у мить удару, м/с | 900...1 100 |
| Висота у мить відсічки подавання пального, тис. м | 22 |
| Віддаль від місця старту до миті відсічки подавання пального, км | 24 |
| Найвища точка траєкторії, тис. м | 80...90 |
| Дальність польоту найбільша, км | 320 |
Історія створення
1926 року в Німеччині була організована самодіяльна група — Товариство міжпланетних сполучень (Verein für Raumschiffahrt). В кінці 1929 року міністр оборони Німеччини віддав наказ про вивчення можливості використання ракет для військових цілей, а в 1932 була створена дослідна станція для ракет на рідкому паливі в під Берліном. Цього ж 1932 року, Verein für Raumschiffahrt організувало виставку для армії і відповідальному за військову ракетну програму капітану Вальтеру Дорнбергеру була продемонстрована експериментальна ракета, розроблена молодим німецьким конструктором Вернером фон Брауном. Попри те, що можливості показаної ракети були досить обмежені, Дорнбергер запропонував фон Брауну та іншим членам Товариства продовжити розробку під керуванням військових. Фон Браун погодився працювати на таких умовах.
У грудні 1934 був досягнутий успіх у запуску ракети — невеликій моделі, яка працювала на етанолі (етиловому спирті) і рідкому кисні. До цього часу було розраховано безліч ймовірно придатних варіантів паливної суміші, однак військових найбільше зацікавила можливість використання етанолу, пов'язана з постійною нестачею нафтопродуктів для Німеччини. Етиловий спирт вироблявся у великих кількостях, як результат переробки картоплі і гідролізом деревини. Цей вид палива використовувався німцями протягом всієї Другої світової війни;
Домігшись успіху з A-2, група фон Брауна перейшла до розробок ракет і A-4 (майбутньої Фау-2). Остання повинна була стати вже повнорозмірною балістичною ракетою з приблизною дальністю польоту близько 175 кілометрів, висотою підйому до 80 кілометрів і масою корисного навантаження близько 1 тонни. Збільшення можливостей багато в чому спиралося на комплексну переробку двигуна, виконану інженером Вальтером Тілем.
Місце в історії техніки
Попри всі свої вади, ракета А-4 за своїм технічним рівнем значно перевищувала усе, що було створене на той час у даній галузі в інших країнах світу. Зокрема, тяга двигуна у 25 тонн була недосяжною для інших ракетобудівників (тяга найпотужніших двигунів, створених, наприклад, в Радянському Союзі на той час, не перевищувала півтори тони).
А-4 мала майже усі найважливіші ознаки, притаманні для сучасної ракетної техніки (потужний рідинний ракетний двигун з турбонасосною системою подавання палива, автономну інерційну систему керування тощо). А-4 стала також першим штучним об'єктом, що здійснив суборбітальний космічний політ, вийшовши за межі щільних шарів атмосфери.
Використання досягнень німецьких ракетобудівників стало основою для виникнення ракетної індустрії в інших країнах, передусім у США та колишньому СРСР. Подібний поступ мав місце і в Сполучених Штатах, де над створенням ракетної техніки працювала команда німецьких фахівців під керівництвом самого фон Брауна, «батька» А-4 (див. Операція «Скріпка»).
Таким чином, А-4 стала прообразом для створення не лише балістичних, але і космічних ракет-носіїв.
Радянський Союз
Розвідувальна інформація про існування ракетної «зброї відплати» у нацистській Німеччині привернула увагу вищого радянського керівництва та, фактично, дала старт розробці відповідних озброєнь в Союзі.
Перші балістичні ракети Р-1, Р-2 та Р-5, створені під керівництвом Сергія Корольова, були прямими «нащадками» А-4 (найперша з них — майже точна копія, остання — значно вдосконалений продукт розвитку конструкції).
У спогадах соратник Корольова Борис Черток згадував, що радянські конструктори були приголомшені рівнем розвитку ракетобудування в Третьому рейху. Наприклад, радянські експериментальні ракетні двигуни з рідинними компонентами палива на той час розвивали тягу до сотень кілограмів проти понад 20 тонн у захоплених А-4.
Трофейні ракети навіть поступили на озброєння радянської 23-ї гвардійської бригади спеціального призначення в 1947 році. Пускові установки були змонтовані на залізничні транспортери FMS. Дещо згодом на озброєння надійшли майже точні копії — ракети Р-1 та Р-2 з мобільними пусковими установками на основі німецького трейлера Meillerwagen.
Див. також
- Фау-1
- Фау-3
- Полігон Пенемюнде
- Зброя відплати
- (А9/А10 Amerika-Rakete)
- Зброя Третього Рейху з реактивними і ракетними рушіями
Примітки
- Walter Dornberger. Peenemünde. Moewig Dokumentation (Том 4341). — Berlin: Pabel-Moewig Verlag Kg, 1984. — С. 297.
- Дроговоз И. Г. (2007). Глава 3. Немецкий след. Ракетные войска СССР. Харвест. с. 12.
- SCUD. Советские мобильные комплексы баллистических ракет. Военные машины. Т. 37. 2000. с. 2, 3.
Література
- Вальтер Дорнбергер. 1930–1945. (рос.)
- А.А. Запольскис. Реактивные самолёты Люфтваффе. — Минск: Харвест, 1999.(рос.)
- Юлиус Мадер. Тайна Хантсвилла. Документальный рассказ о карьере «ракетного барона» Верне-ра фон Брауна. — Москва: Издательство политической литературы, 1965.(рос.)
- Александр Орлов. Секретное оружие третьего рейх». — Москва: «Наука», 1975.(рос.)
- Альберт Шпеер. Третий рейх изнутри. Воспоминания рейхсминистра военной промышленности. — М., 2005. (Глава: Ошибки. Секретное оружие и СС).
- Tracy Dungan: V-2: A Combat History of the First Ballistic Missile. Westholme Publishing (), 2005. (англ.)
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: V2 |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: White Sand Missile Range Museum |
- PeterHall.de
- Die Accumulatorenfabrik in Hagen produzierte die Bordbatterien für die „V 2“
- A4 (V2) Raketenfertigung in Friedrichshafen 1942-45
- V2Rocket.com
- Bernd-Leitenberger.de: Teil 1 und Teil 2
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Fau znachennya Fau 2 nim V 2 Vergeltungswaffe 2 doslivno zbroya vidplati odna z raket proektu Zbroya vidplati insha nazva nim A 4 Aggregat 4 odnostupeneva balistichna raketa rozroblena nimeckim konstruktorom Vernerom fon Braunom Zastosovuvalas Nimechchinoyu naprikinci Drugoyi svitovoyi vijni dlya urazhennya mist i velikih ob yektiv na terenah Velikoyi Britaniyi i Belgiyi Pislya vijni bula prototipom dlya rozrobki pershih balistichnih raket u SShA SRSR ta inshih krayinah Kopiya pershoyi raketi V 2 v muzeyi Penemyunde Yak i v originali na osnovu raketi nanesene zobrazhennya z nimeckogo filmu Zhinka na Misyaci nim Frau im Mond Penemyunde avariya Fau 21 Boyegolovka Gefechtskopf 2 Giroskopichna sistema Kreiselsteuerung 3 Sistema keruvannya i kontrolyu roboti Steuerung und Funkkontrolle 4 Bak ridkogo paliva spirt Treibstoff Tank Alkohol 5 Korpus raketi Raketenkorper 6 Bak kisnyu Sauerstoff Tank 7 Bak perekisu vodnyu Wasserstoffperoxid Tank 8 Bak oholodzhuvalnoyi rechovini azot Kuhlmittel Tank Stickstoff 9 Perekisovodnevij dvigun Wasserstoffperoxid Motor 10 Turbopompa Turbopumpe 11 Spirtovo kisnevij palnik Alkohol Sauerstoff Brenner 12 Korpus dviguna maloyi tyagi Triebwerkskorper 13 Golovna kamera zgoryannya Hauptbrennkammer 14 Lopat stabilizatora Stabilisierungflosse 15 Uporskuvach spirtu Alkohol Einspritzung 16 Gazostrumeneve kermo Gasruder 17 Aerodinamichne sterno Luftruder Start Fau 2 lito 1943Liniya virobnictva Fau 2 bilya konctaboru DoraStartovij majdanchik z raketami Fau 2Fau 2BudovaFau 2 odnostupeneva balistichna raketa z ridinnim raketnim dvigunom i avtonomnim keruvannyam na aktivnij dilyanci trayektoriyi Startova masa majzhe 13 t masa vibuhovoyi rechovini 800 kg dovzhina 14 m maksimalnij diametr korpusa 1 65 m shvidkist polotu naprikinci aktivnoyi dilyanki trayektoriyi 1700 m s 6120 km god dalnist polotu do 320 km Fau 2 mala skladnu konstrukciyu sho obhodilasya u virobnictvi vdesyatero dorozhche nizh Fau 1 i koshtuvala v serednomu 119600 rejhsmarok ale bula cilkom nevrazlivoyu dlya zasobiv PPO togo chasu Prote nevisoka tochnist vluchennya v krug diametrom 10 km vluchalo tilki 50 zapushenih raket j nedostatnya potuzhnist bojovogo zaryadu ne davali zmogi po spravzhnomu vikoristovuvati cyu perevagu Iz 4300 zapushenih raket ponad 2000 vibuhnuli na zemli chi v povitri pid chas zapusku abo vijshli z ladu v poloti 1402 z tih sho doletili zastosovano bezposeredno proti Velikoyi Britaniyi 517 iz nih vibuhnuli v mezhah Londona Osnovni tehnichni harakteristikiDovzhina mm 14 000Diametr korpusa mm 1 650Diametr zi stabilizatorami mm 3 550Masa nezapravlenoyi raketi z boyegolovkoyu kg 4 000Masa startova kg 12 900Korisne navantazhennya kg 1 000Masa vibuhovoyi rechovini kg 750Masa spirtu chastka vodi 25 kg 3 965Masa ridkogo kisnyu kg 4 970Masa perekisu vodnyu kg 129Masa permanganatu natriyu kg 15 8Masa ridkogo azotu kg 13 5Vitrata paliva kg s 127Proporciya sumishi spirt kisen 0 81Chas gorinnya najbilshij s 65Tyaga na starti kg 25 000Tyaga pered vidsichkoyu paliva kg 4 200Priskorennya na starti g 0 9Priskorennya pered vidsichkoyu paliva g 5Temperatura v kameri zgoryannya C pribl 2 700Tisk v kameri zgoryannya atm 15 45Tisk zapalyuvannya ponad tisk u kameri zgoryannya atm 2 4Shvidkist podavannya paliva m s 2 050Chas naboru shvidkosti zvuku s 25Shvidkist polotu po trayektoriyi najbilsha m s 1 600Shvidkist u mit udaru m s 900 1 100Visota u mit vidsichki podavannya palnogo tis m 22Viddal vid miscya startu do miti vidsichki podavannya palnogo km 24Najvisha tochka trayektoriyi tis m 80 90Dalnist polotu najbilsha km 320Istoriya stvorennya1926 roku v Nimechchini bula organizovana samodiyalna grupa Tovaristvo mizhplanetnih spoluchen Verein fur Raumschiffahrt V kinci 1929 roku ministr oboroni Nimechchini viddav nakaz pro vivchennya mozhlivosti vikoristannya raket dlya vijskovih cilej a v 1932 bula stvorena doslidna stanciya dlya raket na ridkomu palivi v pid Berlinom Cogo zh 1932 roku Verein fur Raumschiffahrt organizuvalo vistavku dlya armiyi i vidpovidalnomu za vijskovu raketnu programu kapitanu Valteru Dornbergeru bula prodemonstrovana eksperimentalna raketa rozroblena molodim nimeckim konstruktorom Vernerom fon Braunom Popri te sho mozhlivosti pokazanoyi raketi buli dosit obmezheni Dornberger zaproponuvav fon Braunu ta inshim chlenam Tovaristva prodovzhiti rozrobku pid keruvannyam vijskovih Fon Braun pogodivsya pracyuvati na takih umovah U grudni 1934 buv dosyagnutij uspih u zapusku raketi nevelikij modeli yaka pracyuvala na etanoli etilovomu spirti i ridkomu kisni Do cogo chasu bulo rozrahovano bezlich jmovirno pridatnih variantiv palivnoyi sumishi odnak vijskovih najbilshe zacikavila mozhlivist vikoristannya etanolu pov yazana z postijnoyu nestacheyu naftoproduktiv dlya Nimechchini Etilovij spirt viroblyavsya u velikih kilkostyah yak rezultat pererobki kartopli i gidrolizom derevini Cej vid paliva vikoristovuvavsya nimcyami protyagom vsiyeyi Drugoyi svitovoyi vijni Domigshis uspihu z A 2 grupa fon Brauna perejshla do rozrobok raket i A 4 majbutnoyi Fau 2 Ostannya povinna bula stati vzhe povnorozmirnoyu balistichnoyu raketoyu z pribliznoyu dalnistyu polotu blizko 175 kilometriv visotoyu pidjomu do 80 kilometriv i masoyu korisnogo navantazhennya blizko 1 tonni Zbilshennya mozhlivostej bagato v chomu spiralosya na kompleksnu pererobku dviguna vikonanu inzhenerom Valterom Tilem Misce v istoriyi tehnikiPopri vsi svoyi vadi raketa A 4 za svoyim tehnichnim rivnem znachno perevishuvala use sho bulo stvorene na toj chas u danij galuzi v inshih krayinah svitu Zokrema tyaga dviguna u 25 tonn bula nedosyazhnoyu dlya inshih raketobudivnikiv tyaga najpotuzhnishih dviguniv stvorenih napriklad v Radyanskomu Soyuzi na toj chas ne perevishuvala pivtori toni A 4 mala majzhe usi najvazhlivishi oznaki pritamanni dlya suchasnoyi raketnoyi tehniki potuzhnij ridinnij raketnij dvigun z turbonasosnoyu sistemoyu podavannya paliva avtonomnu inercijnu sistemu keruvannya tosho A 4 stala takozh pershim shtuchnim ob yektom sho zdijsniv suborbitalnij kosmichnij polit vijshovshi za mezhi shilnih shariv atmosferi Vikoristannya dosyagnen nimeckih raketobudivnikiv stalo osnovoyu dlya viniknennya raketnoyi industriyi v inshih krayinah peredusim u SShA ta kolishnomu SRSR Podibnij postup mav misce i v Spoluchenih Shtatah de nad stvorennyam raketnoyi tehniki pracyuvala komanda nimeckih fahivciv pid kerivnictvom samogo fon Brauna batka A 4 div Operaciya Skripka Takim chinom A 4 stala proobrazom dlya stvorennya ne lishe balistichnih ale i kosmichnih raket nosiyiv Radyanskij Soyuz Rozviduvalna informaciya pro isnuvannya raketnoyi zbroyi vidplati u nacistskij Nimechchini privernula uvagu vishogo radyanskogo kerivnictva ta faktichno dala start rozrobci vidpovidnih ozbroyen v Soyuzi Pershi balistichni raketi R 1 R 2 ta R 5 stvoreni pid kerivnictvom Sergiya Korolova buli pryamimi nashadkami A 4 najpersha z nih majzhe tochna kopiya ostannya znachno vdoskonalenij produkt rozvitku konstrukciyi U spogadah soratnik Korolova Boris Chertok zgaduvav sho radyanski konstruktori buli prigolomsheni rivnem rozvitku raketobuduvannya v Tretomu rejhu Napriklad radyanski eksperimentalni raketni dviguni z ridinnimi komponentami paliva na toj chas rozvivali tyagu do soten kilogramiv proti ponad 20 tonn u zahoplenih A 4 Trofejni raketi navit postupili na ozbroyennya radyanskoyi 23 yi gvardijskoyi brigadi specialnogo priznachennya v 1947 roci Puskovi ustanovki buli zmontovani na zaliznichni transporteri FMS Desho zgodom na ozbroyennya nadijshli majzhe tochni kopiyi raketi R 1 ta R 2 z mobilnimi puskovimi ustanovkami na osnovi nimeckogo trejlera Meillerwagen Div takozhFau 1 Fau 3 Poligon Penemyunde Zbroya vidplati A9 A10 Amerika Rakete Zbroya Tretogo Rejhu z reaktivnimi i raketnimi rushiyamiPrimitkiWalter Dornberger Peenemunde Moewig Dokumentation Tom 4341 Berlin Pabel Moewig Verlag Kg 1984 S 297 Drogovoz I G 2007 Glava 3 Nemeckij sled Raketnye vojska SSSR Harvest s 12 SCUD Sovetskie mobilnye kompleksy ballisticheskih raket Voennye mashiny T 37 2000 s 2 3 LiteraturaValter Dornberger 1930 1945 ISBN 5 9524 1444 3 ros A A Zapolskis Reaktivnye samolyoty Lyuftvaffe Minsk Harvest 1999 ros Yulius Mader Tajna Hantsvilla Dokumentalnyj rasskaz o karere raketnogo barona Verne ra fon Brauna Moskva Izdatelstvo politicheskoj literatury 1965 ros Aleksandr Orlov Sekretnoe oruzhie tretego rejh Moskva Nauka 1975 ros Albert Shpeer Tretij rejh iznutri Vospominaniya rejhsministra voennoj promyshlennosti M 2005 Glava Oshibki Sekretnoe oruzhie i SS Tracy Dungan V 2 A Combat History of the First Ballistic Missile Westholme Publishing 2005 ISBN 1 59416 012 0 angl PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu V2Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu White Sand Missile Range MuseumPeterHall de Die Accumulatorenfabrik in Hagen produzierte die Bordbatterien fur die V 2 A4 V2 Raketenfertigung in Friedrichshafen 1942 45 V2Rocket com Bernd Leitenberger de Teil 1 und Teil 2