Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Концентричні кратери тип імпактних кратерів діаметром порядку кілометрів із двома зрідка більше концентричними кільцями

Концентричний кратер

Концентричний кратер

Концентричні кратери — тип імпактних кратерів діаметром порядку кілометрів із двома (зрідка більше) концентричними кільцями. Рідкісні об'єкти, відомі лише на Місяці і, можливо, на Меркурії. Походження їх внутрішніх кілець лишається загадковим, хоча є кілька гіпотез.

image
Гесіод A — найвиразніший і найдоступніший для спостережень концентричний кратер. Діаметр — 15 км.
image
Репсольд A — кратер із невеликим другим валом на схилі головного. Діаметр — 8 км.
image
Лувіль DA — кратер із кільцем пагорбів. Діаметр — 11 км.

Подібну форму можуть мати і значно менші, і значно більші кратери, а також деякі кратери того ж масштабу, але їх розглядають окремо, бо вони, ймовірно, набувають її інакше[⇨]. Проте іноді концентричними називають і деякі з них.

Опис

Діаметр цих кратерів лежить у межах 2–28 км (найчастіше — 4–12 км) і в середньому становить 8 км. Зовнішнім (головним) валом вони подібні до звичайних імпактних кратерів, але вирізняються наявністю внутрішнього кільця. Воно може бути і окремим валом, і уступом на схилі зовнішнього, і мати проміжний вигляд. Іноді воно ледве помітне, а іноді порівнянне з головним валом. Діаметр цього кільця становить 20–80% (у середньому 50%) діаметра головного. Зазвичай вони межують безпосередньо, але іноді між ними лежить кільце пагорбів або (зрідка) смуга плоскої поверхні. Центральна частина дна буває і плоскою, і увігнутою, і нерівною. Глибина концентричних кратерів менша, ніж у звичайних кратерів такого діаметра (зазвичай у 2–3 рази).

Концентричні кратери, як і звичайні, можуть бути дещо витягнуті, що пояснюють ударом під малим кутом до горизонту (значну витягнутість мають 9 із 114 досліджених представників). При цьому внутрішнє кільце найчастіше, але не завжди, є круглим.

Хімічний склад ґрунту (принаймні вміст заліза й титану) в цих кратерах, згідно зі спектральними даними, такий, як і в околицях (окрім випадків, коли різницю створює неоднорідність поверхні до удару або подальше залиття лавою).

Всі концентричні кратери доволі старі. Часто вони суттєво поруйновані, у жодного не збереглися промені, а у більшості — й ореол викидів (хоча іноді він прослідковується). Деякі з цих кратерів залиті морською лавою (6 випадків із 114). Згідно з приблизними оцінками віку, зробленими на основі ступеню збереженості, 88 із цих 114 виявилися старшими за 3,8 млрд років, вік 9 лежить у межах 3,8–3,2 млрд років, а решти 17 — менший за 3,2 млрд років, але все ж доволі значний. Таким чином, більшість із них є доімбрійськими та ранньоімбрійськими, близько 10% — пізньоімбрійськими і близько 15% — ератосфенівськими. Молодших — коперниківських — серед них нема.

Порівняння з іншими типами кратерів

image
Два безіменні кратери: концентричний та звичайний. Діаметри — 6 та 5 км.
Кратери, схожі за формою на концентричні
image
Субкілометровий кратер концентричної будови в Океані Бур. Діаметр — 0,1 км.
image
Марсіанський кратер із центральною заглибиною. Діаметр — 50 км.
image
Двокільцевий імпактний басейн Шредінгер. Діаметр — 320 км.

Концентричні кратери — рідкісний виняток серед кратерів кілометрових розмірів. Звичайні місячні кратери такого діаметра мають просту чашоподібну форму. Інколи — особливо у великих — в їх центрі є ділянка плоского дна (у деяких — із центральною гіркою), а на схилах можуть бути зсуви й тераси.

Для значно менших і значно більших кратерів двокільцевий вигляд, навпаки, є нормою (доки вони не втрачають його через руйнування). Але великі і, можливо, маленькі кратери мають його з інших причин.

Ознаки концентричності часто трапляються у кратерів діаметром у сотні метрів, розташованих у місячних морях. Зокрема, на одній із ділянок Океану Бур ці ознаки виявлено в усіх молодих кратерів діаметром від 120 до 250 м, а також у деяких більших та менших (принаймні від 10 до 500 м). На відміну від концентричних кратерів кілометрових масштабів, вони зазвичай мають між краями зовнішньої та внутрішньої западини смугу плоского дна. Іноді їх теж називають концентричними кратерами (англ. concentric craters), а іноді — «терасними» чи «уступовими» кратерами (bench craters). На місячних материках їх нема. За деякими спостереженнями, виразність концентричності у них зменшується з розміром. Ці спостереження, морфологічні відмінності, а також те, що кілометрові концентричні кратери трапляються і в морях, і на материках, вказують на те, що концентричність кілометрових і субкілометрових кратерів має різну природу. У других її пояснюють шаруватістю ґрунту, а для перших це лише одна з гіпотез. Аналоги субкілометрових концентричних кратерів Місяця відомі й на інших небесних тілах, де вони іноді сягають більших розмірів (зокрема на Марсі та Фобосі).

На деяких небесних тілах відомі й інші об'єкти подібного вигляду — кратери з центральною заглибиною (англ. central pit craters). Вони найпоширеніші й найвиразніші на Марсі, Ганімеді та Каллісто, але трапляються й на Меркурії, Землі та Місяці. Їх заглибина може лежати на центральній гірці або (за її відсутності) на рівному дні; часто вона оточена невеликим валом. Між нею та зовнішнім валом є кільцева ділянка більш чи менш плоского дна, що для концентричних кратерів нехарактерне. Діаметр заглибини у випадку Марса становить 2–48 % діаметра кратера, у випадку Ганімеда та Каллісто — 10–50 %, а у випадку Місяця — 5–29 %. Вік подібних об'єктів Марса, Ганімеда та Місяця варіює в дуже широких межах; серед них є й дуже молоді. На Місяці відомо кілька десятків таких кратерів; вони розподілені поверхнею значно рівномірніше за концентричні, їх розмір становить 9–57 км, а заглибини мають доволі нерівні краї. Походження цих заглибин неясне; воно може бути різним у різних випадках. Для марсіанських кратерів його пояснюють вибухом при нагріві підповерхневого льоду імпактним розплавом, але для місячних та меркуріанських це неможливо через відсутність значної кількості льоду та летких речовин взагалі. Відмінності форми, розміру, просторового та вікового розподілу цих та концентричних кратерів вказують на їх різну природу.

Багатокільцева будова є типовою і для гігантських кратерів (басейнів). У випадку Місяця вона з'являється за діаметра кратера понад 140–175 км. Для басейнів появу додаткових кілець пояснюють переважно іншими причинами, ніж для кратерів кілометрового масштабу. Проти їх спільної природи свідчать різко відмінний розмір, різний просторовий розподіл і низка морфологічних відмінностей. З іншого боку, висувалося й припущення, що кільця басейнів мають ту ж причину, що й кільця субкілометрових (і, можливо, кілометрових) кратерів — шаруватість субстрату.

Розповсюдження

image
Ймовірний концентричний кратер на Меркурії. Діаметр — 10 км.
image
Безіменний кратер із половинчастим другим валом. Щодо його утворення є, зокрема, версії про випадковий збіг двох ударів та про зсув половини головного валу. Діаметр — 9 км.
image
Концентричний кратер Шлютер X, примітний потрісканим дном. Діаметр — 13 км.
image
Нетиповий кратер із ознаками концентричності. Діаметр — 6 км.
image
Безіменний концентричний кратер неправильної форми. Розмір — 5 км.

Станом на 2014 рік кратери цього типу точно ідентифіковані лише на Місяці. Один об'єкт, для якого припускають таку ж природу, знайдено на Меркурії — найбільш подібному до Місяця тілі Сонячної системи. Кратери схожої форми на інших небесних тілах, ймовірно, мають інше походження.

Оскільки концентричні кратери невеликі й часто невиразні, їх кількість визначити важко. Каталог, складений 2014 року, містить 114 місячних кратерів із більшими чи меншими ознаками концентричності, причому трьома роками раніше їх нараховували вдвічі менше. Зазвичай вони лежать поблизу берегів морів (як із морського, так і з материкового боку). За даними 1978 року (отриманими приблизно за 50 об'єктами), це спостерігається в 70 % випадків. 20 % розташовані в більш материкових областях, але так само поблизу місць виходу на поверхню морської лави. Решта — 10 % — знаходяться в чисто материковій місцевості. В центральних областях морів концентричних кратерів не буває. Їх розподіл дуже схожий на розподіл великих кратерів із розтрісканим дном, всередині яких вони нерідко й трапляються. Значної схильності до групування в концентричних кратерів нема: найчастіше вони розкидані далеко один від одного, хоча є й винятки.

Походження

Є такі версії появи концентричних кратерів:

  • Падіння в одне місце двох астероїдів один за одним. Вони можуть бути фрагментами єдиного тіла, розірваного припливними силами, і тому летіти поруч по одній траєкторії. Цій гіпотезі суперечить невипадковість просторового розподілу таких кратерів. Проте це не виключає можливість, що деякі з них утворилися саме так.
  • Утворення внутрішнього валу лавою, що підіймається з надр. Можливо, в центрі метеоритного кратера виростає вулкан із власним кратером, а можливо, лава виступає лише по краях метеоритного кратера, де й утворює кільце. В будь-якому випадку ця лава повинна бути достатньо в'язкою або вивергатися достатньо повільно, інакше замість височини вона утворить звичайний плоский покрив. Також була висунута версія, що внутрішній вал є кільцевою дайкою, що з якихось причин височіє над поверхнею. Вулканізм може створити й більше одного валу: на Землі відомі вкладені один в інший кратери, створені послідовними виверженнями, що чергувалися з обваленнями чи вибухами. Відповідно, висувалися й ідеї про чисто вулканічну природу концентричних кратерів, але цьому суперечить подібність їх зовнішнього валу (а у деяких — і решток ореолу викидів) до відповідних структур звичайних метеоритних кратерів. Проблемою вулканічної версії є однаковість хімічного складу ґрунту в кратері й поза ним.
  • Підняття дна кратера лавою, що не доходить до поверхні й застигає на глибині (інтрузія). Ця гіпотеза, як і попередня, потребує додаткового пояснення, чому в кратері утворюється саме кільцеподібна височина. Можливо, припідняте дно згодом обвалюється в центрі, а можливо, підіймається тільки периферична частина, де цьому не заважає шар застиглого імпактного розплаву. На користь цієї та попередньої версій свідчить розташування цих кратерів здебільшого в місцях, багатих на прояви вулканічної активності, відсутність серед них молодих (ця активність на Місяці вже вщухла) та відносно мала глибина. Інтрузією лави пояснюють також розтріскування дна, що спостерігається у багатьох місячних кратерів (які мають такий же просторовий розподіл, як концентричні, але, як правило, більший розмір). Існує припущення, що за діаметра кратера >15 км інтрузія спричиняє появу тріщин, а за меншого — появу другого валу. Є кратер, що має і друге кільце, і тріщини (Шлютер X).
  • Удар у шарувату поверхню. Верхній шар ґрунту менш міцний за нижній через подрібнення метеоритним бомбардуванням. Вибух при ударі в такий ґрунт може створити два вкладені кратери: великий у верхньому шарі й маленький — у нижньому. Це вдалося змоделювати в лабораторії та на комп'ютері. Також дієвість цього механізму підтверджена дослідженнями кількох дрібних кратерів, зробленими астронавтами «Аполлонів». Кратерів, появу яких пояснюють саме так, у місячних морях дуже багато, причому на материках, де ґрунт подрібнений до дуже великої глибини, їх нема. Однак деякі міркування (див. вище) вказують на те, що в такий спосіб можуть з'являтися лише невеликі — до сотень метрів — кратери такої форми, хоча остаточно це не з'ясовано. Інші проблеми застосування цієї версії до концентричних кратерів кілометрового масштабу — відсутність серед них молодих, звичний вигляд більшості сусідніх із ними кратерів і те, що вони трапляються і в морях, і на материках, а також деякі морфологічні особливості (зокрема кільце пагорбів у деяких представників).
  • Формування внутрішнього валу з ґрунту, зсунутого зі схилу зовнішнього. Обвалені краї — звична річ для місячних кратерів, більших за 13–15 км; часто зсуви створюють на їх краях тераси. Але ці тераси зазвичай численні й невеликі, мають неправильну форму й не охоплюють весь периметр кратера. Також ця версія не пояснює переважне розташування концентричних кратерів по берегах морів та відсутність серед них коперниківських. За деякими оцінками, на її користь не свідчить практично нічого; за іншими, вона пояснює принаймні кільця пагорбів, що є у деяких концентричних кратерах.

Приклади

Найдоступніший для спостережень концентричний кратер — Гесіод A на півдні Моря Хмар. Завдяки відносно великому розміру (15 км) та добрій збереженості його можна роздивитись у телескоп із апертурою близько 11 см, тоді як інші — не менш ніж у 15-сантиметровий. Інші примітні приклади — 11-кілометровий Крозьє H на західному березі Моря Достатку та 7-кілометровий Март у Болоті Епідемій. Останній, незважаючи на малий розмір, добре помітний завдяки великій яскравості. Його видно навіть на повному Місяці, де не проявляється рельєф поверхні. Це стосується й деяких інших концентричних кратерів.

Різноманіття концентричних кратерів (у дужках — діаметр):

image
Безіменний (13 км)
image
Копф C (14 км)
image
Груйтуйзен K (6 км)
image
Безіменний (7 км)
image
Безіменний (8 км)
image
Гамбар J (8 км)
image
Дамуазо D (17 км)
image
Безіменний (12 км)
image
Белл E (16 км)
image
Безіменний (6 км)
image
Дамуазо BA (9 км)
image
Лагранж T (12 км)
image
Аполлоній N (11 км)
image
Безіменний (9 км)
image
Крозьє H (11 км)

Розташування деяких концентричних кратерів. На перших двох знімках — типові випадки: представники, що лежать у великому кратері з тріщинами на дні та в прибережній зоні моря. На наступних трьох — рідкісні екземпляри, що знаходяться на вулканічних або інтрузивних куполах (малопомітні низькі просторі височини з округлими обрисами) та на морській гряді. Два кратери з ознаками концентричності на передостанньому знімку — Архіт G та безіменний — є також рідкісним випадком суміжності таких об'єктів.

image
Два концентричні кратери в великому кратері з тріщинами на дні
image
Кратер, затоплений лавою Океану Бур
image
Кратер Март на вулканічному куполі в Болоті Епідемій
image
Два суміжні конц. кратери на куполі в Морі Холоду
image
Конц. кратер на гряді в Морі Криз

Примітки

  1. Chu A., Paech W., Weigand M. The Cambridge Photographic Moon Atlas. — Cambridge University Press, 2012. — P. 21. — . — DOI:10.1017/CBO9781139095709.
  2. Wlasuk P. T. Observing the Moon. — Springer Science & Business Media, 2013. — P. 89. — .
  3. Trang D. (2010). . Geological Society of America Abstracts with Programs, Vol. 42, No. 5, p. 304 (2010 GSA Denver Annual Meeting). Архів оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 4 листопада 2015.
  4. Dembowski, William M. (2006). Enigmatic lunar craters. The Strolling Astronomer. 48 (4): 27—31. Bibcode:2006JALPO..48d..27D. ().
  5. Trang D. Chapter 4. The origin of lunar concentric craters // [1] — December 2014. — P. 73–103, 145–156. з джерела 19 вересня 2015
  6. Trang D. Concentric Crater (Moon) // Encyclopedia of Planetary Landforms / H. Hargitai, Á. Kereszturi. — Springer New York, 2014. — P. 1–4. — . — DOI:10.1007/978-1-4614-9213-9_64-2.
  7. Trang, D.; Gillis-Davis, J. J.; Hawke, B. R.; Bussey, D. B. J. (2011). (PDF). 42nd Lunar and Planetary Science Conference, held March 7-11, 2011 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1608, p.1698. Bibcode:2011LPI....42.1698T. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 4 листопада 2015.
  8. Wood, C. A. (1978). Lunar Concentric Craters. Lunar and Planetary Science IX: 1264—1266. Bibcode:1978LPI.....9.1264W.
  9. Quaide, William L.; Oberbeck, Verne R. (1968). (PDF). Journal of Geophysical Research. 73 (16): 5247—5270. Bibcode:1968JGR....73.5247Q. doi:10.1029/JB073i016p05247. Архів оригіналу (PDF) за 29 вересня 2015. Процитовано 4 листопада 2015.
  10. Oberbeck, V. R.; Quaide, W. L. (1967). Estimated thickness of a fragmental surface layer of Oceanus Procellarum. Journal of Geophysical Research. 72 (18): 4697—4704. Bibcode:1967JGR....72.4697O. doi:10.1029/JZ072i018p04697.
  11. Basilevsky, A. T.; Lorenz, C. A.; Shingareva, T. V.; Head, J. W.; Ramsley, K. R.; Zubarev, A. E. (2014). (PDF). Planetary and Space Science. 102: 95—118. Bibcode:2014P&SS..102...95B. doi:10.1016/j.pss.2014.04.013. Архів оригіналу (PDF) за 8 вересня 2015. Процитовано 4 листопада 2015.
  12. Eskildsen H. (2014). (PDF). The Strolling Astronomer. 56 (1): 36—44. Архів оригіналу (PDF) за 10 жовтня 2015. Процитовано 4 листопада 2015.
  13. Eskildsen H., Lena R. (November 2011). (PDF). Selenology Today (25): 1—16. Архів оригіналу (PDF) за 19 листопада 2011. Процитовано 4 листопада 2015.
  14. Wood C. A., Anderson L. (1978). New morphometric data for fresh lunar craters. Proceedings of the 9th Lunar and Planetary Science Conference, Houston, Texas, March 13-17, 1978: 3669—3689. Bibcode:1978LPSC....9.3669W.
  15. Wood C. (23 вересня 2004). Lunar Crater Types. Lunar Photo of the Day. Архів оригіналу за 7 вересня 2014. Процитовано 20 жовтня 2015.
  16. Potter R., Hargitai H., Öhman T. Impact Basin // Encyclopedia of Planetary Landforms / H. Hargitai, Á. Kereszturi. — Springer New York, 2014. — P. 1–11. — . — DOI:10.1007/978-1-4614-9213-9_15-2.
  17. Potter, Ross W. K. (2015). Investigating the onset of multi-ring impact basin formation. Icarus. 261: 91—99. Bibcode:2015Icar..261...91P. doi:10.1016/j.icarus.2015.08.009.
  18. Bugaevskii, A. V. (1973). Concentric Craters on the Moon. Soviet Astronomy. 16: 691—693. Bibcode:1973SvA....16..691B.
  19. Gilmore, M. S. (1999). (PDF). The Fifth International Conference on Mars, July 19-24, 1999, Pasadena, California, abstract no. 6228. Bibcode:1999ficm.conf.6228G. Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 4 листопада 2015.
  20. Bray V. J., Barlow N. G. Central Pit Crater // Encyclopedia of Planetary Landforms / H. Hargitai, Á. Kereszturi. — Springer New York, 2014. — P. 1–7. — . — DOI:10.1007/978-1-4614-9213-9_418-2.
  21. Xiao, Zhiyong; Zeng, Zuoxun; Komatsu, Goro (2014). A global inventory of central pit craters on the Moon: Distribution, morphology, and geometry. Icarus. 227: 195—201. Bibcode:2014Icar..227..195X. doi:10.1016/j.icarus.2013.09.019.
  22. Williams, N. R.; Bell, J. F.; Christensen, P. R.; F., Jack D. (2015). Evidence for an explosive origin of central pit craters on Mars. Icarus. 252 (3–4): 175—185. Bibcode:2015Icar..252..175W. doi:10.1016/j.icarus.2014.12.005. (Міні-версія, Bibcode: 2014LPICo1791.1041W)
  23. Hartmann, W. K.; Wood, C. A. (1971). Moon: Origin and evolution of multi-ring basins. The Moon. 3 (1): 3–78 (див. 55, 67). Bibcode:1971Moon....3....3H. doi:10.1007/BF00620390.
  24. Wilhelms, D. E.; Hodges, C. A.; Pike, R. J. Nested-crater model of lunar ringed basins // Impact and explosion cratering: Planetary and terrestrial implications; Proceedings of the Symposium on Planetary Cratering Mechanics, Flagstaff, Ariz., September 13-17, 1976. (A78-44030 19-91) / D. J. Roddy, R. O. Pepin, R. B. Merrill. — New York : Pergamon Press, 1977. — P. 539–562. — Bibcode:1977iecp.symp..539W.
  25. Spudis, Paul D. The Geology of Multi-Ring Impact Basins. — Cambridge University Press, 2005. — P. 8–9. — . — Bibcode:2005gmri.book.....S.
  26. Fitz-Gerald, B. (December 2012). (PDF). The Moon. Occasional papers of the Lunar Section of the British Astronomical Association. 2: 1—13. Архів оригіналу (PDF) за 28 травня 2015. Процитовано 4 листопада 2015.
  27. Korteniemi J. Fractured-Floor Crater // Encyclopedia of Planetary Landforms / H. Hargitai, Á. Kereszturi. — Springer New York, 2014. — P. 1–9. — . — DOI:10.1007/978-1-4614-9213-9_160-2.
  28. Sekiguchi, N. (1970). On the fissions of a solid body under influence of tidal force; with application to the problem of twin craters on the moon. The Moon. 1 (4): 429—439. Bibcode:1970Moon....1..429S. doi:10.1007/BF00561913.
  29. Smith, Eugene I. (1973). Identification, Distribution and Significance of Lunar Volcanic Domes. The Moon. 6 (1–2): 3—31. Bibcode:1973Moon....6....3S. doi:10.1007/BF02630650.
  30. Charles A. Wood (23 червня 2004). Concentric Craters. lpod.org. Архів оригіналу за 15 жовтня 2015. Процитовано 20 жовтня 2015.
  31. Cameron, W. S.; Padgett, Joe L. (1974). Possible Lunar Ring Dikes. The Moon. 9 (3–4): 249—294. Bibcode:1974Moon....9..249C. doi:10.1007/BF00562573.
  32. Wöhler, C.; Lena, R.; Geologic Lunar Research (GLR) Group (2009). Lunar intrusive domes: Morphometric analysis and laccolith modelling. Icarus. 204 (2): 381—398. Bibcode:2009Icar..204..381W. doi:10.1016/j.icarus.2009.07.031.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url () (Коротка версія [ 27 листопада 2020 у Wayback Machine.]; Bibcode: 2009LPI....40.1091W)
  33. King B. (25 лютого 2015). Crazy About Concentric Craters. Sky & Telescope. Архів оригіналу за 14 жовтня 2015. Процитовано 4 листопада 2015.()
  34. Arakawa, M.; Dohi, K.; Okamoto, C.; Hasegawa, S. (2011). (PDF). 42nd Lunar and Planetary Science Conference, held March 7-11, 2011 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1608, p.1186. Bibcode:2011LPI....42.1186A. Архів оригіналу (PDF) за 7 березня 2022. Процитовано 4 листопада 2015.
  35. Senft, Laurel E.; Stewart, Sarah T. (2007). Modeling impact cratering in layered surfaces. Journal of Geophysical Research. 112 (E11): 1—18. Bibcode:2007JGRE..11211002S. doi:10.1029/2007JE002894.
  36. Wilcox, B. B.; Robinson, M. S.; Thomas, P. C.; Hawke, B. R. (2005). Constraints on the depth and variability of the lunar regolith. Meteoritics & Planetary Science. 40 (5): 695—710. Bibcode:2005M&PS...40..695W. doi:10.1111/j.1945-5100.2005.tb00974.x. (PDF) оригіналу за 29 вересня 2006. Процитовано 4 листопада 2015.
  37. Eskildsen H. (January 2013). (PDF). Selenology Today (31): 25—28. Архів оригіналу (PDF) за 28 лютого 2013. Процитовано 4 листопада 2015.

Література

  • Trang D. Chapter 4. The origin of lunar concentric craters // A remote analysis of the lunar landscape. A dissertation submitted to the graduate division of the University of Hawai'i at Manoa in partial fulfillment of the requirements for the degree of doctor of phylosophy in geology and geophysics. — December 2014. — P. 73–103, 145–156. Архів оригіналу. — містить каталог 114 концентричних кратерів (с. 145–156)
  • Wood, C. A. (1978). Lunar Concentric Craters. Lunar and Planetary Science IX: 1264—1266. Bibcode:1978LPI.....9.1264W. — містить каталог 51 кратера (однак концентричність деяких згодом не підтвердилася).
  • Trang, D.; Gillis-Davis, J. J.; Hawke, B. R.; Bussey, D. B. J. (2011). (PDF). 42nd Lunar and Planetary Science Conference, held March 7-11, 2011 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1608, p.1698. Bibcode:2011LPI....42.1698T. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 4 листопада 2015.
  • Trang D. Concentric Crater (Moon) // Encyclopedia of Planetary Landforms / H. Hargitai, Á. Kereszturi. — Springer New York, 2014. — P. 1–4. — . — DOI:10.1007/978-1-4614-9213-9_64-2.
  • Fitz-Gerald, B. (December 2012). (PDF). The Moon. Occasional papers of the Lunar Section of the British Astronomical Association. 2: 1—13. Архів оригіналу (PDF) за 28 травня 2015. Процитовано 4 листопада 2015.
  • Eskildsen H. (2014). (PDF). The Strolling Astronomer. 56 (1): 36—44. Архів оригіналу (PDF) за 10 жовтня 2015. Процитовано 4 листопада 2015. — містить каталог 55 концентричних кратерів (знімки).
  • Dembowski, William M. (2006). Enigmatic lunar craters. The Strolling Astronomer. 48 (4): 27—31. Bibcode:2006JALPO..48d..27D.
  • Eskildsen H., Lena R. (November 2011). (PDF). Selenology Today (25): 1—16. Архів оригіналу (PDF) за 19 листопада 2011. Процитовано 4 листопада 2015.
  • Eskildsen H. (January 2013). (PDF). Selenology Today (31): 25—28. Архів оригіналу (PDF) за 28 лютого 2013. Процитовано 4 листопада 2015.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Concentric craters on the Moon
  • Concentric crater [Архівовано 4 листопада 2015 у Archive.is] on The-Moon Wiki
  • . lpod.org. Charles A. Wood, images by Howard Eskildsen. 28 липня 2013. Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 4 листопада 2015. — 57 знімків концентричних кратерів зі
  • Знімки 12 субкілометрових концентричних кратерів в Океані Бур (архів).
  • Карта розташування концентричних кратерів [ 30 травня 2018 у Wayback Machine.] зі списку Wood, 1978 (архів).
  • Карта розташування концентричних кратерів зі : західна півкуля (архів), східна півкуля (архів).
  • Bob King (25 лютого 2015). Crazy About Concentric Craters. Sky & Telescope. Архів оригіналу за 14 жовтня 2015. Процитовано 4 листопада 2015.
  • Charles A. Wood (23 червня 2004). Concentric Craters. lpod.org. Архів оригіналу за 15 жовтня 2015. Процитовано 4 листопада 2015.
  • Charles A. Wood (27 серпня 2004). Ball-Bearing Craters. lpod.org. Архів оригіналу за 18 березня 2015. Процитовано 4 листопада 2015.
  • Raquel Nuno (13 серпня 2013). Oblique Image of Concentric Crater. lroc.sese.asu.edu. оригіналу за 3 березня 2015. Процитовано 4 листопада 2015.
  • Sarah Braden (4 серпня 2010). Concentric crater. lroc.sese.asu.edu. оригіналу за 24 жовтня 2015. Процитовано 4 листопада 2015.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Koncentrichni krateri tip impaktnih krateriv diametrom poryadku kilometriv iz dvoma zridka bilshe koncentrichnimi kilcyami Ridkisni ob yekti vidomi lishe na Misyaci i mozhlivo na Merkuriyi Pohodzhennya yih vnutrishnih kilec lishayetsya zagadkovim hocha ye kilka gipotez Gesiod A najviraznishij i najdostupnishij dlya sposterezhen koncentrichnij krater Diametr 15 km Repsold A krater iz nevelikim drugim valom na shili golovnogo Diametr 8 km Luvil DA krater iz kilcem pagorbiv Diametr 11 km Podibnu formu mozhut mati i znachno menshi i znachno bilshi krateri a takozh deyaki krateri togo zh masshtabu ale yih rozglyadayut okremo bo voni jmovirno nabuvayut yiyi inakshe Prote inodi koncentrichnimi nazivayut i deyaki z nih OpisDiametr cih krateriv lezhit u mezhah 2 28 km najchastishe 4 12 km i v serednomu stanovit 8 km Zovnishnim golovnim valom voni podibni do zvichajnih impaktnih krateriv ale viriznyayutsya nayavnistyu vnutrishnogo kilcya Vono mozhe buti i okremim valom i ustupom na shili zovnishnogo i mati promizhnij viglyad Inodi vono ledve pomitne a inodi porivnyanne z golovnim valom Diametr cogo kilcya stanovit 20 80 u serednomu 50 diametra golovnogo Zazvichaj voni mezhuyut bezposeredno ale inodi mizh nimi lezhit kilce pagorbiv abo zridka smuga ploskoyi poverhni Centralna chastina dna buvaye i ploskoyu i uvignutoyu i nerivnoyu Glibina koncentrichnih krateriv mensha nizh u zvichajnih krateriv takogo diametra zazvichaj u 2 3 razi Koncentrichni krateri yak i zvichajni mozhut buti desho vityagnuti sho poyasnyuyut udarom pid malim kutom do gorizontu znachnu vityagnutist mayut 9 iz 114 doslidzhenih predstavnikiv Pri comu vnutrishnye kilce najchastishe ale ne zavzhdi ye kruglim Himichnij sklad gruntu prinajmni vmist zaliza j titanu v cih kraterah zgidno zi spektralnimi danimi takij yak i v okolicyah okrim vipadkiv koli riznicyu stvoryuye neodnoridnist poverhni do udaru abo podalshe zalittya lavoyu Vsi koncentrichni krateri dovoli stari Chasto voni suttyevo porujnovani u zhodnogo ne zbereglisya promeni a u bilshosti j oreol vikidiv hocha inodi vin proslidkovuyetsya Deyaki z cih krateriv zaliti morskoyu lavoyu 6 vipadkiv iz 114 Zgidno z pribliznimi ocinkami viku zroblenimi na osnovi stupenyu zberezhenosti 88 iz cih 114 viyavilisya starshimi za 3 8 mlrd rokiv vik 9 lezhit u mezhah 3 8 3 2 mlrd rokiv a reshti 17 menshij za 3 2 mlrd rokiv ale vse zh dovoli znachnij Takim chinom bilshist iz nih ye doimbrijskimi ta rannoimbrijskimi blizko 10 piznoimbrijskimi i blizko 15 eratosfenivskimi Molodshih kopernikivskih sered nih nema Porivnyannya z inshimi tipami kraterivDva bezimenni krateri koncentrichnij ta zvichajnij Diametri 6 ta 5 km Krateri shozhi za formoyu na koncentrichniSubkilometrovij krater koncentrichnoyi budovi v Okeani Bur Diametr 0 1 km Marsianskij krater iz centralnoyu zaglibinoyu Diametr 50 km Dvokilcevij impaktnij basejn Shredinger Diametr 320 km Koncentrichni krateri ridkisnij vinyatok sered krateriv kilometrovih rozmiriv Zvichajni misyachni krateri takogo diametra mayut prostu chashopodibnu formu Inkoli osoblivo u velikih v yih centri ye dilyanka ploskogo dna u deyakih iz centralnoyu girkoyu a na shilah mozhut buti zsuvi j terasi Dlya znachno menshih i znachno bilshih krateriv dvokilcevij viglyad navpaki ye normoyu doki voni ne vtrachayut jogo cherez rujnuvannya Ale veliki i mozhlivo malenki krateri mayut jogo z inshih prichin Oznaki koncentrichnosti chasto traplyayutsya u krateriv diametrom u sotni metriv roztashovanih u misyachnih moryah Zokrema na odnij iz dilyanok Okeanu Bur ci oznaki viyavleno v usih molodih krateriv diametrom vid 120 do 250 m a takozh u deyakih bilshih ta menshih prinajmni vid 10 do 500 m Na vidminu vid koncentrichnih krateriv kilometrovih masshtabiv voni zazvichaj mayut mizh krayami zovnishnoyi ta vnutrishnoyi zapadini smugu ploskogo dna Inodi yih tezh nazivayut koncentrichnimi kraterami angl concentric craters a inodi terasnimi chi ustupovimi kraterami bench craters Na misyachnih materikah yih nema Za deyakimi sposterezhennyami viraznist koncentrichnosti u nih zmenshuyetsya z rozmirom Ci sposterezhennya morfologichni vidminnosti a takozh te sho kilometrovi koncentrichni krateri traplyayutsya i v moryah i na materikah vkazuyut na te sho koncentrichnist kilometrovih i subkilometrovih krateriv maye riznu prirodu U drugih yiyi poyasnyuyut sharuvatistyu gruntu a dlya pershih ce lishe odna z gipotez Analogi subkilometrovih koncentrichnih krateriv Misyacya vidomi j na inshih nebesnih tilah de voni inodi syagayut bilshih rozmiriv zokrema na Marsi ta Fobosi Na deyakih nebesnih tilah vidomi j inshi ob yekti podibnogo viglyadu krateri z centralnoyu zaglibinoyu angl central pit craters Voni najposhirenishi j najviraznishi na Marsi Ganimedi ta Kallisto ale traplyayutsya j na Merkuriyi Zemli ta Misyaci Yih zaglibina mozhe lezhati na centralnij girci abo za yiyi vidsutnosti na rivnomu dni chasto vona otochena nevelikim valom Mizh neyu ta zovnishnim valom ye kilceva dilyanka bilsh chi mensh ploskogo dna sho dlya koncentrichnih krateriv neharakterne Diametr zaglibini u vipadku Marsa stanovit 2 48 diametra kratera u vipadku Ganimeda ta Kallisto 10 50 a u vipadku Misyacya 5 29 Vik podibnih ob yektiv Marsa Ganimeda ta Misyacya variyuye v duzhe shirokih mezhah sered nih ye j duzhe molodi Na Misyaci vidomo kilka desyatkiv takih krateriv voni rozpodileni poverhneyu znachno rivnomirnishe za koncentrichni yih rozmir stanovit 9 57 km a zaglibini mayut dovoli nerivni krayi Pohodzhennya cih zaglibin neyasne vono mozhe buti riznim u riznih vipadkah Dlya marsianskih krateriv jogo poyasnyuyut vibuhom pri nagrivi pidpoverhnevogo lodu impaktnim rozplavom ale dlya misyachnih ta merkurianskih ce nemozhlivo cherez vidsutnist znachnoyi kilkosti lodu ta letkih rechovin vzagali Vidminnosti formi rozmiru prostorovogo ta vikovogo rozpodilu cih ta koncentrichnih krateriv vkazuyut na yih riznu prirodu Bagatokilceva budova ye tipovoyu i dlya gigantskih krateriv basejniv U vipadku Misyacya vona z yavlyayetsya za diametra kratera ponad 140 175 km Dlya basejniv poyavu dodatkovih kilec poyasnyuyut perevazhno inshimi prichinami nizh dlya krateriv kilometrovogo masshtabu Proti yih spilnoyi prirodi svidchat rizko vidminnij rozmir riznij prostorovij rozpodil i nizka morfologichnih vidminnostej Z inshogo boku visuvalosya j pripushennya sho kilcya basejniv mayut tu zh prichinu sho j kilcya subkilometrovih i mozhlivo kilometrovih krateriv sharuvatist substratu RozpovsyudzhennyaJmovirnij koncentrichnij krater na Merkuriyi Diametr 10 km Bezimennij krater iz polovinchastim drugim valom Shodo jogo utvorennya ye zokrema versiyi pro vipadkovij zbig dvoh udariv ta pro zsuv polovini golovnogo valu Diametr 9 km Koncentrichnij krater Shlyuter X primitnij potriskanim dnom Diametr 13 km Netipovij krater iz oznakami koncentrichnosti Diametr 6 km Bezimennij koncentrichnij krater nepravilnoyi formi Rozmir 5 km Stanom na 2014 rik krateri cogo tipu tochno identifikovani lishe na Misyaci Odin ob yekt dlya yakogo pripuskayut taku zh prirodu znajdeno na Merkuriyi najbilsh podibnomu do Misyacya tili Sonyachnoyi sistemi Krateri shozhoyi formi na inshih nebesnih tilah jmovirno mayut inshe pohodzhennya Oskilki koncentrichni krateri neveliki j chasto nevirazni yih kilkist viznachiti vazhko Katalog skladenij 2014 roku mistit 114 misyachnih krateriv iz bilshimi chi menshimi oznakami koncentrichnosti prichomu troma rokami ranishe yih narahovuvali vdvichi menshe Zazvichaj voni lezhat poblizu beregiv moriv yak iz morskogo tak i z materikovogo boku Za danimi 1978 roku otrimanimi priblizno za 50 ob yektami ce sposterigayetsya v 70 vipadkiv 20 roztashovani v bilsh materikovih oblastyah ale tak samo poblizu misc vihodu na poverhnyu morskoyi lavi Reshta 10 znahodyatsya v chisto materikovij miscevosti V centralnih oblastyah moriv koncentrichnih krateriv ne buvaye Yih rozpodil duzhe shozhij na rozpodil velikih krateriv iz roztriskanim dnom vseredini yakih voni neridko j traplyayutsya Znachnoyi shilnosti do grupuvannya v koncentrichnih krateriv nema najchastishe voni rozkidani daleko odin vid odnogo hocha ye j vinyatki PohodzhennyaYe taki versiyi poyavi koncentrichnih krateriv Padinnya v odne misce dvoh asteroyidiv odin za odnim Voni mozhut buti fragmentami yedinogo tila rozirvanogo priplivnimi silami i tomu letiti poruch po odnij trayektoriyi Cij gipotezi superechit nevipadkovist prostorovogo rozpodilu takih krateriv Prote ce ne viklyuchaye mozhlivist sho deyaki z nih utvorilisya same tak Utvorennya vnutrishnogo valu lavoyu sho pidijmayetsya z nadr Mozhlivo v centri meteoritnogo kratera virostaye vulkan iz vlasnim kraterom a mozhlivo lava vistupaye lishe po krayah meteoritnogo kratera de j utvoryuye kilce V bud yakomu vipadku cya lava povinna buti dostatno v yazkoyu abo vivergatisya dostatno povilno inakshe zamist visochini vona utvorit zvichajnij ploskij pokriv Takozh bula visunuta versiya sho vnutrishnij val ye kilcevoyu dajkoyu sho z yakihos prichin visochiye nad poverhneyu Vulkanizm mozhe stvoriti j bilshe odnogo valu na Zemli vidomi vkladeni odin v inshij krateri stvoreni poslidovnimi viverzhennyami sho cherguvalisya z obvalennyami chi vibuhami Vidpovidno visuvalisya j ideyi pro chisto vulkanichnu prirodu koncentrichnih krateriv ale comu superechit podibnist yih zovnishnogo valu a u deyakih i reshtok oreolu vikidiv do vidpovidnih struktur zvichajnih meteoritnih krateriv Problemoyu vulkanichnoyi versiyi ye odnakovist himichnogo skladu gruntu v krateri j poza nim Pidnyattya dna kratera lavoyu sho ne dohodit do poverhni j zastigaye na glibini intruziya Cya gipoteza yak i poperednya potrebuye dodatkovogo poyasnennya chomu v krateri utvoryuyetsya same kilcepodibna visochina Mozhlivo pripidnyate dno zgodom obvalyuyetsya v centri a mozhlivo pidijmayetsya tilki periferichna chastina de comu ne zavazhaye shar zastiglogo impaktnogo rozplavu Na korist ciyeyi ta poperednoyi versij svidchit roztashuvannya cih krateriv zdebilshogo v miscyah bagatih na proyavi vulkanichnoyi aktivnosti vidsutnist sered nih molodih cya aktivnist na Misyaci vzhe vshuhla ta vidnosno mala glibina Intruziyeyu lavi poyasnyuyut takozh roztriskuvannya dna sho sposterigayetsya u bagatoh misyachnih krateriv yaki mayut takij zhe prostorovij rozpodil yak koncentrichni ale yak pravilo bilshij rozmir Isnuye pripushennya sho za diametra kratera gt 15 km intruziya sprichinyaye poyavu trishin a za menshogo poyavu drugogo valu Ye krater sho maye i druge kilce i trishini Shlyuter X Udar u sharuvatu poverhnyu Verhnij shar gruntu mensh micnij za nizhnij cherez podribnennya meteoritnim bombarduvannyam Vibuh pri udari v takij grunt mozhe stvoriti dva vkladeni krateri velikij u verhnomu shari j malenkij u nizhnomu Ce vdalosya zmodelyuvati v laboratoriyi ta na komp yuteri Takozh diyevist cogo mehanizmu pidtverdzhena doslidzhennyami kilkoh dribnih krateriv zroblenimi astronavtami Apolloniv Krateriv poyavu yakih poyasnyuyut same tak u misyachnih moryah duzhe bagato prichomu na materikah de grunt podribnenij do duzhe velikoyi glibini yih nema Odnak deyaki mirkuvannya div vishe vkazuyut na te sho v takij sposib mozhut z yavlyatisya lishe neveliki do soten metriv krateri takoyi formi hocha ostatochno ce ne z yasovano Inshi problemi zastosuvannya ciyeyi versiyi do koncentrichnih krateriv kilometrovogo masshtabu vidsutnist sered nih molodih zvichnij viglyad bilshosti susidnih iz nimi krateriv i te sho voni traplyayutsya i v moryah i na materikah a takozh deyaki morfologichni osoblivosti zokrema kilce pagorbiv u deyakih predstavnikiv Formuvannya vnutrishnogo valu z gruntu zsunutogo zi shilu zovnishnogo Obvaleni krayi zvichna rich dlya misyachnih krateriv bilshih za 13 15 km chasto zsuvi stvoryuyut na yih krayah terasi Ale ci terasi zazvichaj chislenni j neveliki mayut nepravilnu formu j ne ohoplyuyut ves perimetr kratera Takozh cya versiya ne poyasnyuye perevazhne roztashuvannya koncentrichnih krateriv po beregah moriv ta vidsutnist sered nih kopernikivskih Za deyakimi ocinkami na yiyi korist ne svidchit praktichno nichogo za inshimi vona poyasnyuye prinajmni kilcya pagorbiv sho ye u deyakih koncentrichnih kraterah PrikladiNajdostupnishij dlya sposterezhen koncentrichnij krater Gesiod A na pivdni Morya Hmar Zavdyaki vidnosno velikomu rozmiru 15 km ta dobrij zberezhenosti jogo mozhna rozdivitis u teleskop iz aperturoyu blizko 11 sm todi yak inshi ne mensh nizh u 15 santimetrovij Inshi primitni prikladi 11 kilometrovij Krozye H na zahidnomu berezi Morya Dostatku ta 7 kilometrovij Mart u Boloti Epidemij Ostannij nezvazhayuchi na malij rozmir dobre pomitnij zavdyaki velikij yaskravosti Jogo vidno navit na povnomu Misyaci de ne proyavlyayetsya relyef poverhni Ce stosuyetsya j deyakih inshih koncentrichnih krateriv Riznomanittya koncentrichnih krateriv u duzhkah diametr Bezimennij 13 km Kopf C 14 km Grujtujzen K 6 km Bezimennij 7 km Bezimennij 8 km Gambar J 8 km Damuazo D 17 km Bezimennij 12 km Bell E 16 km Bezimennij 6 km Damuazo BA 9 km Lagranzh T 12 km Apollonij N 11 km Bezimennij 9 km Krozye H 11 km Roztashuvannya deyakih koncentrichnih krateriv Na pershih dvoh znimkah tipovi vipadki predstavniki sho lezhat u velikomu krateri z trishinami na dni ta v priberezhnij zoni morya Na nastupnih troh ridkisni ekzemplyari sho znahodyatsya na vulkanichnih abo intruzivnih kupolah malopomitni nizki prostori visochini z okruglimi obrisami ta na morskij gryadi Dva krateri z oznakami koncentrichnosti na peredostannomu znimku Arhit G ta bezimennij ye takozh ridkisnim vipadkom sumizhnosti takih ob yektiv Dva koncentrichni krateri v velikomu krateri z trishinami na dniKrater zatoplenij lavoyu Okeanu BurKrater Mart na vulkanichnomu kupoli v Boloti EpidemijDva sumizhni konc krateri na kupoli v Mori HoloduKonc krater na gryadi v Mori KrizPrimitkiChu A Paech W Weigand M The Cambridge Photographic Moon Atlas Cambridge University Press 2012 P 21 ISBN 9781107019737 DOI 10 1017 CBO9781139095709 Wlasuk P T Observing the Moon Springer Science amp Business Media 2013 P 89 ISBN 9781447104834 Trang D 2010 Geological Society of America Abstracts with Programs Vol 42 No 5 p 304 2010 GSA Denver Annual Meeting Arhiv originalu za 15 bereznya 2016 Procitovano 4 listopada 2015 Dembowski William M 2006 Enigmatic lunar craters The Strolling Astronomer 48 4 27 31 Bibcode 2006JALPO 48d 27D Trang D Chapter 4 The origin of lunar concentric craters 1 December 2014 P 73 103 145 156 z dzherela 19 veresnya 2015 Trang D Concentric Crater Moon Encyclopedia of Planetary Landforms H Hargitai A Kereszturi Springer New York 2014 P 1 4 ISBN 978 1 4614 9213 9 DOI 10 1007 978 1 4614 9213 9 64 2 Trang D Gillis Davis J J Hawke B R Bussey D B J 2011 PDF 42nd Lunar and Planetary Science Conference held March 7 11 2011 at The Woodlands Texas LPI Contribution No 1608 p 1698 Bibcode 2011LPI 42 1698T Arhiv originalu PDF za 4 bereznya 2016 Procitovano 4 listopada 2015 Wood C A 1978 Lunar Concentric Craters Lunar and Planetary Science IX 1264 1266 Bibcode 1978LPI 9 1264W Quaide William L Oberbeck Verne R 1968 PDF Journal of Geophysical Research 73 16 5247 5270 Bibcode 1968JGR 73 5247Q doi 10 1029 JB073i016p05247 Arhiv originalu PDF za 29 veresnya 2015 Procitovano 4 listopada 2015 Oberbeck V R Quaide W L 1967 Estimated thickness of a fragmental surface layer of Oceanus Procellarum Journal of Geophysical Research 72 18 4697 4704 Bibcode 1967JGR 72 4697O doi 10 1029 JZ072i018p04697 Basilevsky A T Lorenz C A Shingareva T V Head J W Ramsley K R Zubarev A E 2014 PDF Planetary and Space Science 102 95 118 Bibcode 2014P amp SS 102 95B doi 10 1016 j pss 2014 04 013 Arhiv originalu PDF za 8 veresnya 2015 Procitovano 4 listopada 2015 Eskildsen H 2014 PDF The Strolling Astronomer 56 1 36 44 Arhiv originalu PDF za 10 zhovtnya 2015 Procitovano 4 listopada 2015 Eskildsen H Lena R November 2011 PDF Selenology Today 25 1 16 Arhiv originalu PDF za 19 listopada 2011 Procitovano 4 listopada 2015 Wood C A Anderson L 1978 New morphometric data for fresh lunar craters Proceedings of the 9th Lunar and Planetary Science Conference Houston Texas March 13 17 1978 3669 3689 Bibcode 1978LPSC 9 3669W Wood C 23 veresnya 2004 Lunar Crater Types Lunar Photo of the Day Arhiv originalu za 7 veresnya 2014 Procitovano 20 zhovtnya 2015 Potter R Hargitai H Ohman T Impact Basin Encyclopedia of Planetary Landforms H Hargitai A Kereszturi Springer New York 2014 P 1 11 ISBN 978 1 4614 9213 9 DOI 10 1007 978 1 4614 9213 9 15 2 Potter Ross W K 2015 Investigating the onset of multi ring impact basin formation Icarus 261 91 99 Bibcode 2015Icar 261 91P doi 10 1016 j icarus 2015 08 009 Bugaevskii A V 1973 Concentric Craters on the Moon Soviet Astronomy 16 691 693 Bibcode 1973SvA 16 691B Gilmore M S 1999 PDF The Fifth International Conference on Mars July 19 24 1999 Pasadena California abstract no 6228 Bibcode 1999ficm conf 6228G Arhiv originalu PDF za 21 sichnya 2022 Procitovano 4 listopada 2015 Bray V J Barlow N G Central Pit Crater Encyclopedia of Planetary Landforms H Hargitai A Kereszturi Springer New York 2014 P 1 7 ISBN 978 1 4614 9213 9 DOI 10 1007 978 1 4614 9213 9 418 2 Xiao Zhiyong Zeng Zuoxun Komatsu Goro 2014 A global inventory of central pit craters on the Moon Distribution morphology and geometry Icarus 227 195 201 Bibcode 2014Icar 227 195X doi 10 1016 j icarus 2013 09 019 Williams N R Bell J F Christensen P R F Jack D 2015 Evidence for an explosive origin of central pit craters on Mars Icarus 252 3 4 175 185 Bibcode 2015Icar 252 175W doi 10 1016 j icarus 2014 12 005 Mini versiya Bibcode 2014LPICo1791 1041W Hartmann W K Wood C A 1971 Moon Origin and evolution of multi ring basins The Moon 3 1 3 78 div 55 67 Bibcode 1971Moon 3 3H doi 10 1007 BF00620390 Wilhelms D E Hodges C A Pike R J Nested crater model of lunar ringed basins Impact and explosion cratering Planetary and terrestrial implications Proceedings of the Symposium on Planetary Cratering Mechanics Flagstaff Ariz September 13 17 1976 A78 44030 19 91 D J Roddy R O Pepin R B Merrill New York Pergamon Press 1977 P 539 562 Bibcode 1977iecp symp 539W Spudis Paul D The Geology of Multi Ring Impact Basins Cambridge University Press 2005 P 8 9 ISBN 9780521619233 Bibcode 2005gmri book S Fitz Gerald B December 2012 PDF The Moon Occasional papers of the Lunar Section of the British Astronomical Association 2 1 13 Arhiv originalu PDF za 28 travnya 2015 Procitovano 4 listopada 2015 Korteniemi J Fractured Floor Crater Encyclopedia of Planetary Landforms H Hargitai A Kereszturi Springer New York 2014 P 1 9 ISBN 978 1 4614 9213 9 DOI 10 1007 978 1 4614 9213 9 160 2 Sekiguchi N 1970 On the fissions of a solid body under influence of tidal force with application to the problem of twin craters on the moon The Moon 1 4 429 439 Bibcode 1970Moon 1 429S doi 10 1007 BF00561913 Smith Eugene I 1973 Identification Distribution and Significance of Lunar Volcanic Domes The Moon 6 1 2 3 31 Bibcode 1973Moon 6 3S doi 10 1007 BF02630650 Charles A Wood 23 chervnya 2004 Concentric Craters lpod org Arhiv originalu za 15 zhovtnya 2015 Procitovano 20 zhovtnya 2015 Cameron W S Padgett Joe L 1974 Possible Lunar Ring Dikes The Moon 9 3 4 249 294 Bibcode 1974Moon 9 249C doi 10 1007 BF00562573 Wohler C Lena R Geologic Lunar Research GLR Group 2009 Lunar intrusive domes Morphometric analysis and laccolith modelling Icarus 204 2 381 398 Bibcode 2009Icar 204 381W doi 10 1016 j icarus 2009 07 031 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Korotka versiya 27 listopada 2020 u Wayback Machine Bibcode 2009LPI 40 1091W King B 25 lyutogo 2015 Crazy About Concentric Craters Sky amp Telescope Arhiv originalu za 14 zhovtnya 2015 Procitovano 4 listopada 2015 Arakawa M Dohi K Okamoto C Hasegawa S 2011 PDF 42nd Lunar and Planetary Science Conference held March 7 11 2011 at The Woodlands Texas LPI Contribution No 1608 p 1186 Bibcode 2011LPI 42 1186A Arhiv originalu PDF za 7 bereznya 2022 Procitovano 4 listopada 2015 Senft Laurel E Stewart Sarah T 2007 Modeling impact cratering in layered surfaces Journal of Geophysical Research 112 E11 1 18 Bibcode 2007JGRE 11211002S doi 10 1029 2007JE002894 Wilcox B B Robinson M S Thomas P C Hawke B R 2005 Constraints on the depth and variability of the lunar regolith Meteoritics amp Planetary Science 40 5 695 710 Bibcode 2005M amp PS 40 695W doi 10 1111 j 1945 5100 2005 tb00974 x PDF originalu za 29 veresnya 2006 Procitovano 4 listopada 2015 Eskildsen H January 2013 PDF Selenology Today 31 25 28 Arhiv originalu PDF za 28 lyutogo 2013 Procitovano 4 listopada 2015 LiteraturaTrang D Chapter 4 The origin of lunar concentric craters A remote analysis of the lunar landscape A dissertation submitted to the graduate division of the University of Hawai i at Manoa in partial fulfillment of the requirements for the degree of doctor of phylosophy in geology and geophysics December 2014 P 73 103 145 156 Arhiv originalu mistit katalog 114 koncentrichnih krateriv s 145 156 Wood C A 1978 Lunar Concentric Craters Lunar and Planetary Science IX 1264 1266 Bibcode 1978LPI 9 1264W mistit katalog 51 kratera odnak koncentrichnist deyakih zgodom ne pidtverdilasya Trang D Gillis Davis J J Hawke B R Bussey D B J 2011 PDF 42nd Lunar and Planetary Science Conference held March 7 11 2011 at The Woodlands Texas LPI Contribution No 1608 p 1698 Bibcode 2011LPI 42 1698T Arhiv originalu PDF za 4 bereznya 2016 Procitovano 4 listopada 2015 Trang D Concentric Crater Moon Encyclopedia of Planetary Landforms H Hargitai A Kereszturi Springer New York 2014 P 1 4 ISBN 978 1 4614 9213 9 DOI 10 1007 978 1 4614 9213 9 64 2 Fitz Gerald B December 2012 PDF The Moon Occasional papers of the Lunar Section of the British Astronomical Association 2 1 13 Arhiv originalu PDF za 28 travnya 2015 Procitovano 4 listopada 2015 Eskildsen H 2014 PDF The Strolling Astronomer 56 1 36 44 Arhiv originalu PDF za 10 zhovtnya 2015 Procitovano 4 listopada 2015 mistit katalog 55 koncentrichnih krateriv znimki Dembowski William M 2006 Enigmatic lunar craters The Strolling Astronomer 48 4 27 31 Bibcode 2006JALPO 48d 27D Eskildsen H Lena R November 2011 PDF Selenology Today 25 1 16 Arhiv originalu PDF za 19 listopada 2011 Procitovano 4 listopada 2015 Eskildsen H January 2013 PDF Selenology Today 31 25 28 Arhiv originalu PDF za 28 lyutogo 2013 Procitovano 4 listopada 2015 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Concentric craters on the Moon Concentric crater Arhivovano 4 listopada 2015 u Archive is on The Moon Wiki lpod org Charles A Wood images by Howard Eskildsen 28 lipnya 2013 Arhiv originalu za 13 bereznya 2014 Procitovano 4 listopada 2015 57 znimkiv koncentrichnih krateriv zi Znimki 12 subkilometrovih koncentrichnih krateriv v Okeani Bur arhiv Karta roztashuvannya koncentrichnih krateriv 30 travnya 2018 u Wayback Machine zi spisku Wood 1978 arhiv Karta roztashuvannya koncentrichnih krateriv zi zahidna pivkulya arhiv shidna pivkulya arhiv Bob King 25 lyutogo 2015 Crazy About Concentric Craters Sky amp Telescope Arhiv originalu za 14 zhovtnya 2015 Procitovano 4 listopada 2015 Charles A Wood 23 chervnya 2004 Concentric Craters lpod org Arhiv originalu za 15 zhovtnya 2015 Procitovano 4 listopada 2015 Charles A Wood 27 serpnya 2004 Ball Bearing Craters lpod org Arhiv originalu za 18 bereznya 2015 Procitovano 4 listopada 2015 Raquel Nuno 13 serpnya 2013 Oblique Image of Concentric Crater lroc sese asu edu originalu za 3 bereznya 2015 Procitovano 4 listopada 2015 Sarah Braden 4 serpnya 2010 Concentric crater lroc sese asu edu originalu za 24 zhovtnya 2015 Procitovano 4 listopada 2015

Дата публікації:
Топ