Меттью Колбрайт Перрі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Перрі.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Меттью Перрі.

Меттью Колбрайт Перрі (англ. Matthew Calbraith Perry; 10 квітня 1794 — 4 березня 1858) — військовий і політичний діяч США, офіцер і коммодор військово-морських сил США. Народився в сім'ї військових. Брав участь у британо-американській (1812—1815), другій берберійській (1815) і американо-мексиканській війнах (1846—1848). Був одним із реформаторів американських збройних сил, за що отримав прізвисько «батько парового флоту США». Успішно провів дипломатичну місію в Японії (1852—1854), яка завершилася підписанням Канаґавського договору, першої угоди між ізоляціоністською Японією та США. В американській історіографії традиційно оцінюється як особа, що відкрила Японію для Західного світу.

Меттью Колбрайт Перрі
амер. англ. Matthew Calbraith Perry
Прізвисько	Старий ведмідь
Народження	10 квітня 1794(1794-04-10) Ньюпорт, Род-Айленд, США
Смерть	4 березня 1858(1858-03-04) (63 роки) Нью-Йорк, Нью-Йорк, США цироз печінки і ^d
Поховання	^d
Країна	США
Приналежність	США
Рід військ	ВМС США
Роки служби	1809—1855
Звання	коммодор
Командування	^d, ^d, ^d, Brooklyn Navy Yard, USS Mississippi^[d], Москітний флот і ^d
Війни / битви	Британо-американська війна (1812—1815) Друга берберійська війна (1815) Американо-мексиканська війна (1846—1848)
Діти	^d, ^d, ^d і ^d
Автограф
Меттью Колбрайт Перрі у Вікісховищі

Біографія

Молоді роки

Меттью Колбрайт Перрі народився 10 квітня 1794 в містечку Південний Кінгстаун в штаті Род-Айленд, в сім'ї військового. Його рід походив з Уельсу. Батько і старший брат Олівер Газард Перрі були офіцерами Військово-морського флоту США. Мати Сара Воллес походила зі старовинного шотландського роду й була нащадком національного героя Шотландії Вілльяма Воллеса.

1809 року, 15-річний Меттю Перрі отримав звання гардемарина. Його делегували на корабель «Помста», яким керував його старший брат. Згодом хлопця перевели на судно «Президент», під командуванням комодора . На цьому кораблі Перрі взяв участь у переможному бою з британським кораблем «Маленький Пояс» на початку Британо-американської війни 1812—1815 років. 1813 року юного гардемарина підвищили до лейтенанта.

Невдовзі Перрі перевели на фрегат «Сполучені Штати», який перебував у порту Нью-Лондона штату Коннектикут й участі у подальших боях не брав. Після підписання Гентського миру, що завершив війну, лейтенант служив на різних кораблях у Середземному морі. Зокрема, під командуванням комодора , молодий Перрі взяв участь в Другій берберійській війні 1815 року в Алжирі, а протягом 1819 — 1820 років служив в Ліберії на кораблі «Кіана».

Впродовж 1821—1825 років Перрі командував шхуною «Акула». Американський уряд відправив його до Карибського моря з наказом придушити місцеві піратство і работоргівлю. 25 березня 1822 року команда «Акули» встановила прапор США на спірному острові Кі-Вест в Карибському морі, що належав Іспанії, і проголосила його володінням США. Острів було перейменовано на «острів Томпсона», але назва не прижилась.

У 1826—1827 роках Перрі вдруге служив під керівництвом Джона Роджерса. 1828 року він перейшов працювати до Чарлстона в штаті Південна Кароліна, а 1830 року прийняв командування шлюпом «Конкорд».

Від капітана до комодора

Паровий фрегат «Фултон»

Протягом 1833—1837 років Меттью Перрі виконував обов'язки другого офіцера Нью-йоркської військової верфі й 1837 року отримав звання капітана. За час перебування на цій посаді він проявив себе одним із провідних реформаторів тогочасного американського флоту. Перрі сприяв зміні навчальної програми для моряків, здійснював нагляд за побудовою другого парового фрегату США «Фултона», за що був названий «батьком американського парового флоту», долучився до створення першого корпусу морських інженерів, а також впродовж 1839—1841 років побудував першу артилерійську школу Військово-морських сил США на Піщаній Дузі в штаті Нью-Джерсі.

В червні 1840 року міністр військово-морських сил США надав Меттью Перрі звання комодора і призначив комендантом Нью-Йоркської військової верфі. Це був високий пожиттєвий чин, оскільки до 1862 року в військово-морських силах США найвищим званням вважався капітан. За час служби в Нью-Йорку, Перрі жив у Брукліні, в престижному районі для найвищих офіцерів флоту. У 1843—1844 роках комодор очолював військово-морських сил США, обов'язком якої було виконання умов британо-американського договору й перешкоджання работоргівлі.

1845 року Перрі призначили віце-командувачем корабля «Міссісіпі». На цій посаді він взяв участь у американо-мексиканській війні 1846—1848 років. Команда Перрі здобула мексиканське місто , брала участь у руйнуванні Табаско та битві за Тамауліпас. Згодом комодор добився переведення на посаду командувача військово-морських сил США й 1847 року водив свій флот для підтримки . Після падіння міста Перрі сформував так званий Москітний флот і захопив порт . В липні 1847 року він особисто водив у бій тисячу американських вояків, із якими з суші захопив місто Табаско. За свою серйозність, суворість, непривітність, а подекуди грубість, підлеглі Перрі називали його «старим ведмедем».

Експедиції до Японії

1852—1853

Передумови

1852 року уряд США доручив Меттью Перрі місію укласти торговий договір із Японією. Остання впродовж останніх двох століть відмовлялася від торгівлі з християнськими країнами Європи та Америки. Президент США Міллард Філлмор, представник партії вігів, дав директиву комодору, що у випадку небажання японської сторони йти на переговори, слід застосувати збройну силу. Президент також вручив йому послання до «Імператора Японії», з пропозиціями встановлення дружніх відносин та укладання торгового договору.

24 листопада Перрі очолив військову Східноіндійську ескадру й вирушив з Норфолку в штаті Вірджинія до Японії через Атлантичний та Індійський океани. Ескадра складалася з 10 кораблів: парових фрегатів «Міссісіпі», «Сасукуехани», «Повхатана», парусника «Сапплая», а також парусних шлюпів «Плімута», «Саратоґи», «Македонеця», «Вандалії», «Лексінгтона» й «Саутгемптона». Це була четверта спроба представників США встановити дипломатичні відносини з тихоокеанським сусідом.

До цього, у 1797—1809 роках, американці торгували в японському місті Наґасакі на запит голландських купців. Останні мали дозвіл японського сьоґунату на торгівлю, але не могли торгувати через французьку окупацію Нідерландів в ході наполеонівських війн. Після звільнення Голландії США були усунені з японського ринку й шукали способів відновити свої позиції на ньому. Японія також була потрібна американцям як база на шляху в Цінський Китай, де суперники США, Британія та Франція розпочали колоніальну гонку. Приватна спроба американського підприємця Чарльза Кінга укласти японсько-американський договір в 1837 році закінчилася обстрілом його торгового судна. Намагання офіційного представника США, , що 1846 року прибув із військовим кораблем до Токійської затоки і вимагав встановлення дипломатичних відносин між двома країнами, також завершилися невдачею. 1849 року капітан втретє силувався укласти японсько-американський договір, але і його пропозиції були відхилені сьоґунатом. Повернувшись до США, капітан переконував уряд, що для успішних переговорів з японцями необхідне здійснення тиску і демонстрація військової могутності США.

Подорож. Рюкю

Маршрут експедиції 1852—1853

Між тим, 11 грудня 1852 Східноіндійська ескадра Меттью Перрі дісталася португальської Мадейри, за місяць досягла острова Святої Олени й 24 січня 1853 року припливала до південноафриканського Кейптауна. Спочивши в ньому тиждень, кораблі комодора рушили через Маврикій до Шрі-Ланки, на якій перебували з 10 по 15 березня. Подолавши Малаккську протоку, 29 березня американці дісталися Сингапуру, а звідти рушили до Макао і Гонконгу, в яких побували відповідно 7 і 29 квітня. 4 травня Перрі дістався Шанхаю, де спочивав тринадцять днів, а потім вирушив у напрямку ванства Рюкю, що знаходилося під контролем японського Сацума-хану.

26 травня 1853 року Східноіндійська ескадра прибула до Рюкю й стала на якір у водах столиці Нахи. Перрі забажав відвідати ванську резиденцію, замок Шюрі, але рюкюсці відмовилися. Тоді комодор висадив озброєний десант до столиці та самовільно рушив до замку. Рюкюський уряд, який не мав належного війська, був змушений прийняти вимогу американців. Ван Сьо Тай впустив Перрі та його офіцерів до замку, попередньо роззброївши їх. Гостей пригостили чаєм і цукерками, а вони передали господарям послання президента США з вимогою встановити дипломатичні відносини. Рюкюсці послалися на те, що не є суверенною державою, тому з власної волі підписувати документи з іноземцями не можуть, але обіцяли бути посередниками між США та японським урядом. Аби задобрити Перрі, чиновники ванської адміністрації організували на його честь бенкет у палаці за межами замку, на що комодор у відповідь запросив їх на фрегат «Сасукуехана», де пригостив французькими стравами. Завдяки такому прийому американське командування оцінило місію до Рюкю як успішну. Проте так само вважали і рюкюсці, які змогли ввічливо відхилити ультимативні вимоги США, врятувати столицю від погрому та прийняти іноземних послів на рівні нижчому, ніж зазвичай приймали послів з Цінського Китаю.

9 червня, залишивши частину ескадри в Насі, Перрі виплив у напрямку безлюдних островів Оґасавара. Протягом 14 — 18 червня він дослідив їх і проголосив володінням США. Однак цей акт залишився декларативним через протест Британії та Росії, які вважали острови своїми. 23 червня комодор повернувся до Рюкю, а через п'ять днів 2 липня 1853 року, вирушив до Японського архіпелагу в складі 4-х кораблів: «Міссісіпі», «Сасукуехани», «Плімута» і «Саратоґи».

Прибуття до Японії

Японський уряд, функції якого виконував сьоґунат Токуґава, заздалегідь знав про наміри американської ескадри плисти в Японію. 14 грудня 1852 року , капітан голландської торгової факторії в Дедзімі, подав доповідну записку уряднику Наґасакі про те, що США відправили флот до Японських островів з метою укладання торгового договору. Капітан стисло описав пункти ймовірної угоди, запропонував проводити переговори у Наґасакі та попередив, що американці налаштовані рішуче і у випадку відмови розпочнуть війну. Проте урядник розцінив цю записку як голландську провокацію і не передав її повний зміст у вищі інстанції. В результаті сьоґунат не вжив заходів для зустрічі агресивно налаштованого Перрі, обмежившись лише поповненням гарнізону . Уряд сподівався, що американці покинуть Японію без договору, як це неодноразово траплялося досі. Проте в травні 1853 року , голова Сацума-хану, отримав відомості про дії ескадри Перрі на Рюкю і терміново доповів голові сьоґунатського уряду Абе Масахіро про небезпеку, що наближається. Втім, час було вже згаяно, а серед урядовців не було одностайного плану протидії іноземцям.

8 липня 1853 року Східноіндійська ескадра Меттью Перрі досягла берегів Японії. Вона стала на якір в бухті Ураґа поблизу міста Едо, що був адміністративним центром сьоґунату. Японці вперше бачили чорні парові судна, які випускали чорний дим, тому назвали їх «чорними кораблями» (куробуне). Ескадра мала на озброєнні близько сотні новітніх гармат Пексана, що стріляли розривними набоями, і 2 тисячі моряків. Американці зайняли бойову позицію і самовільно почали заміряти глибину вод Едоської затоки. Корабельні гармати випустили з десяток сигнальних пострілів у повітря, щоби налагодити зв'язок між суднами і налякати місцеве населення. Через постріли в Едо почалася паніка, проте згодом мешканці заспокоїлися, зрозумівши, що стріляли без набоїв. Бухта Ураґа наповнилися японцями, деякі з яких намагалися на власних човнах потрапити до американських суден. Проте коли урядовці сьоґунату й правоохоронці повідомили, що іноземці можуть відкрити справжній вогонь, глядачів поменшало.

Шлюпка з «Місіссіпі» пливе до японських човнів. (11 липня 1853)	Перша висадка американців в Японії (14 липня 1853)

Для переговорів із Меттью Перрі сьоґунат направив , помічника урядників бухти Ураґа. Він запропонував комодору відплисти в Наґасакі й вести переговори там, але той відмовився. Перрі повідомив японській стороні, що є послом США і прибув з метою вручити послання президента своєї країни та встановити дипломатичні відносини. Комодор відмовився передати послання помічникові, вимагаючи надіслати уповноважену особу високого рангу. Згодом з'явився , другий помічник урядників Ураґи, але Перрі знову наполягав на побаченні із високопосадовцем. На пропозицію японця почекати 4 дні, комодор висунув ультиматум: якщо за 3 доби японський уряд не делегує відповідну особу високого рангу, то Перрі наблизить свої кораблі до Едо, висадить десант і власноруч передасть послання сьоґуну. В цей час 12-й сьоґун Токуґава Ієйосі був прикутий хворобою до ліжка, і відповідальність за переговори з американцями взяв на себе голова уряду Абе Масахіро. 11 липня він дозволив прийняти від Перрі президентське послання і 14 липня організував прийом американського посольства на пляжі . Американців зустрічали урядники Ураґи та . Перрі зійшов на берег із двома сотнями парадно вбраних моряків під марш «Слава Колумбії». Він передав послання у трьох копіях — англійською, голландською і китайською, а також вручив вірчі грамоти та документи з пропозиціями торгового договору. Урядники повідомили комодору, що, оскільки сьоґун хворий, японська сторона зможе надати відповідь лише наступного року. Перрі погодився і пообіцяв, що прибуде до Японії за відповіддю через рік. 17 липня його ескадра полишила води Едоської затоки і вирушила до Рюкю, де спочивала решта кораблів ескадри.

1854

Другий візит

27 липня 1853 року помер 12-й сьоґун Токуґава Йосінобу. Його наступником став Токуґава Ієсада, син покійного. Як і його батько він був хворобливим і не міг вести державні справи. Тому питання укладання угоди з США довелося вирішувати голові уряду Абе Масахіро. Побоюючись брати на себе відповідальність, він вперше за 200 років порушив монополію сьоґунату на ухвалення важливих політичних рішень і скликав Всеяпонські збори за участі представників Імператора, урядовців сьоґунату, регіональних володарів і знаті. На зборах вирішувалося питання як відповісти Перрі: продовжувати ізоляціоністський курс, відмовившись від американської пропозиції, чи «відкрити» Японію Заходу і укласти договір з США.

Тим часом сам Перрі перебував у Гонконзі. Комодор довідався, що сьоґун помер і, користуючись сум'яттям в Японії, вирішив плисти туди негайно, знехтувавши обіцянкою чекати рік. Як і першого разу, американська ескадра обрала маршрут через Рюкю. Її розвідник, шлюп «Саутгемптон», з'явився у японських водах поблизу бухти Ураґа 11 лютого. Наступної доби за ним прибули шлюпи «Македонець», «Вандалія», «Лексінгтон» та пароплави «Міссісіпі», «Сасукуехана», «Повхатан». Через п'ятнадцять днів до них приєдналися «Саратоґа» і «Сапплай». Ескадра вишикувалась у бойовий стрій, демонструючи готовність йти на центральне місто Едо у випадку відмови японської сторони підписувати угоду. Міські околиці охопила паніка. Проте деякі японці, такі як Йосіда Сьоїн, намагалися потайки самостійно вступити у контакт з прибульцями.

Сьоґунат був неприємно здивований прибуттям Перрі. Одностайного рішення на пропозицію США Всеяпонські збори ще не випрацювали. Урядовці радили підписати договір, в той час як делегати Імператора та регіональні володарі, на хвилі антиіноземних настроїв, наполягали на дотриманні курсу ізоляції. Аби затягнути час, Абе Масахіро дозволив американцям зійти на берег у селі Йокогама й організував на їх честь величезний обід на суму 2000 . Японці виставили найкращі страви своєї кухні, проте гості були незадоволені, насамперед через нестачу м'яса і жирів. Перрі ж вважав, що справжні ласощі японці приховують.

Висадка в Йокогамі (8 березня 1854)	Американці в монастирі Рьосендзі (8 червня 1854)

Договори з Японією та Рюкю

Між тим минув місяць, а Всеяпонські збори досі не могли ухвалити рішення. За таких умов Абе Масахіро взяв відповідальність на себе й наприкінці березня надіслав Перрі відповідь, що Японія приймає пропозицію США встановити дипломатичні відносини. Обидві сторони почали готуватися для підписання угоди. 31 березня 1854 року японці під головуванням посла урочисто зустріли делегацію Перрі в селі Йокогама, що знаходилося неподалік містечка Канаґава провінції Мусасі. На березі вони підписали 12-статейний договір про мир і дружбу між Японією та США. За цим договором японська сторона зобов'язувалася (1) забезпечувати паливом і харчами кораблі США при потребі; (2) рятувати кораблі США та їхні команди, у випадку аварії; (3) відкрити порти Сімода й Хакодате для торгівлі з США, в яких американці мали право збудувати свої консульства; (4) надати США . Угода скасовувала традиційну японську політику ізоляції й відкривала Японію «цивілізованому світу» Заходу.

Детальні умови цього договору були випрацювані двома делегаціями в монастирі Рьосендзі в Сімоді й підписані 15 червня як 13-статейний додаток договору. Вони визначали місце причалу в Сімоді й Хакодате, встановлювали межі проживання та поховання американців в портових містечках, забороняли полювання і передбачали наявність постійних перекладачів у портах. Після підписання додатку, 25 червня 1854 року, ескадра США вирушила додому.

По дорозі назад Перрі завітав до ванства Рюкю, де 11 липня підписав аналогічний Канаґавській угоді 7-статейний . Він передбачав (1) проголошення режиму вільної торгівлі в Рюкю; (2) надання рюкюською стороною провіанту й палива кораблям США за рахунок Рюкю; (3) надання рюкюсцями допомоги кораблям США, які потрапили в аварію; (4) створення американських поселень в Рюкю, мешканці яких підлягали лише консульським судам США.

Останні роки

Статуя комодора Меттью Перрі в парку Туро, Ньюпорт, Род-Айленд, США.

Комодор Перрі повернувся до США 1855 року. За успішно виконану місію американський Конгрес нагородив його премією в 20 тисяч доларів і дав розпорядження надрукувати експедиційний звіт. Він був виданий наступного року під назвою «Хроніка експедиції американської ескадри до Китайських морів та Японії в 1852, 1853 і 1854 роках під командуванням комодора М. К. Перрі». Це видання, відредаговане істориком Френсісом Хоуксом на запит комодора, базувалося на відомостях самого Перрі, його офіцерів і навіть моряків. «Хроніка» тривалий час була єдиним капітальним американським дослідженням з Японії і стала цінним джерелом з історії японсько-американських двосторонніх відносин.

Незважаючи на почесті, які Перрі отримав вдома за проведену місію, його здоров'я було підірване тривалими морськими подорожами. Через артрит, комодор був змушений піти у відставку. Перед цим його нагородили званням контр-адмірала за досягнення в Східній Азії.

4 березня 1858 року 64-річний Перрі помер в Нью-Йорку через цироз печінки, спричинений надмірним вживанням алкоголю. 21 березня 1866 року його перепоховали в Ньюпорті, в рідному штаті Род-Айленд.

В американській історіографії Перрі традиційно вшановується як «відкривач» Японії для Західного світу. Він вважається героєм, який без єдиного пострілу покінчив із ізоляцією цієї східноазійської країни.

Пам'ять про експедицію і досягнення комодора була використана політиками США наприкінці Другої Світової війни. Так, церемонія капітуляції Японії проходила на борту американського корабля «Міссурі», на тлі прапора США, який використовував Перрі. Крім цього голова американської делегації на церемонії, генерал Дуглас Макартур, був далеким родичем самого комодора. Після 1945 року прапор Перрі зберігається в Академії військово-морських сил США в Аннаполісі.

На честь комодора відкрито музеї і пам'ятники на його батьківщині в штаті Род-Айленд і японському місті Йокосука, місці його першої висадки.

Примітки

1. Skaggs, David Curtis. Oliver Hazard Perry: Honor, Courage, and Patriotism in the Early U.S. Navy. US Naval Institute Press, 2006. P. 4
2. Sewall, John S. (1905). The Logbook of the Captain's Clerk: Adventures in the China Seas, p. xxxvi.
3. Griffis, William Elliot. (1887). Matthew Calbraith Perry: A Typical American Naval Officer, pp. 154—155 [ 14 грудня 2011 у Wayback Machine.].
4. Commodore. United States Navy. Архів оригіналу за 15 лютого 2012. Процитовано 14 грудня 2009.
5. Sewell, p. xxxvi.
6. . Архів оригіналу за 21 червня 2006. Процитовано 18 грудня 2009.
7. Після обрання 4 березня 1853 року новим президентом США Франкліна Пірса від демократичної партії ця директива була скасована. Проте ескадра Перрі була вже в морі й наказ про заборону застосування сили до неї не дійшов.
8. Тогочасні американці вважали, що в Японії правлять два Імператори: мікадо, власне Імператор Японії, який мав резиденцію в Кіото, й сьоґун, який мешкав в Едо. Послання було адресоване «другому Імператору Японії», тобто сьоґуну, оскільки він мав більшу політичну вагу в країні. (Детальніше дивіться Perry, M., Hawks, F., Lilly, L. Narrative of the Expedition of an American Squadron to the China Seas and Japan Performed in the Years 1852, 1853 and 1854 under the Command of Commodore M.C. Perry, United States Navy. [ 13 грудня 2011 у Wayback Machine.] Washington: A.O.P. Nicholson by order of Congress, 1856.)
9. . Архів оригіналу за 21 червня 2006. Процитовано 18 грудня 2009.
10. Крім цього країни Заходу, в тому числі США, активно займалися виловом китів-кашалотів у Тихому океані. Кити були потрібні для виготовлення , яка використовувалася як паливо для ламп на підприємствах і заводах Європи та Америки. У зв'язку з цим Японські острови приваблювали США як база для поповнення припасів (води, харчів і вугілля) під час полювання за китами.　時代を見通す力: 歴史に学ぶ知恵 / 副島隆彦著. — PHP研究所, 2008
11. Sewell, pp. xxxiv-xxxv, xlix, lvi.
12. Для детального опису місії Меттью Перрі в ванстві Рюкю дивіться 琉球王国評定所文書 / 琉球王国評定所文書編集委員会編 — 浦添市教育委員会, 1988.[1]^{[недоступне посилання з червня 2019]}
13. 1876 року володіння острови Оґасавара були визнано за Японією. Вперше острови були відкриті іспанцями 1543 року, проте на карту вони потрапили лише 1786 року стараннями японського картографа . Його карта «Карта трьох країн» (三国通覧図説) була доказом приналежності островів Оґасавара Японії.
14. Kublin Hyman. Commodore Perry and the Bonin Islands // United States Naval Institute Proceedings. Vol.88. No.3 (March 1952). 282—291
15. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 жовтня 2013. Процитовано 19 грудня 2009.
16. 予告されていたペリー来航と幕末情報戦争 / 岩下哲典著 — 洋泉社, 2006.
17. На противагу цьому японці мали лише дерев'яні гармати 18 століття
18. Прибуття ескадри Перрі було шоком для японського плебсу й політикуму, що знайшло відгук у народній жартівливій пісні:

    Розбудили іноземці зі спання —
    Прохопився я від пари корабля
    Лиш четвірка тих жахливих кораблів
    Немов чай позбавили мене снів.

    太平の眠りをさます上喜撰たった、四はいで夜も寝られず.
19. Існує переказ, за яким після ультиматуму Перрі таємно попередив, що бомбардуватиме Едо, якщо японці не пристануть на пропозиції послання президента США і не почнуть торгувати з американцями. Комодор, ніби, передав японській стороні два білі прапори, сказавши, щоби вони підняла їх, коли забажають припинити бомбардування і здатися.(Yosaburō Takekoshi. The economic aspects of the history of the civilization of Japan. 1930, p.285-86 [2] [ 14 грудня 2011 у Wayback Machine.]). Цей переказ базувався на помилкових відомостях Коми Тамакі, рядового підписаря сьоґунату. Він переписав погрози Перрі з щоденника невідомого пажа, який ненароком читав таємні попередження комодора. У сучасній японській історіографії відомості Коми Тамакі вважаються вигадкою (隠されたペリーの「白旗」 : 日米関係のイメージ論的・精神史的研究 / 三輪 公忠著. — 上智大学, 1999. ペリーの白旗: 150年目の真実 / 岸俊光著. — 毎日新聞社, 2002.)
20. В Японії середини 19 століття за 1 золотий (рьо) можна було придбати 60 кг рису, що становило раціон 1 людини на 80 днів. [3] [ 27 травня 2010 у Wayback Machine.], [4] [ 28 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
21. Perry, M., Hawks, F., Lilly, L. Narrative of the Expedition of an American Squadron to the China Seas and Japan Performed in the Years 1852, 1853 and 1854 under the Command of Commodore M.C. Perry, United States Navy. [ 13 грудня 2011 у Wayback Machine.] Washington: A.O.P. Nicholson by order of Congress, 1856.
22. Сучасне місто Йокогама префектури Канаґава.
23. Канаґавський договір. Англійський текст [ 10 вересня 2006 у Wayback Machine.], Канаґавський договір. Копія японського тексту 1854 року // Парламентська бібліотека Японії [ 1 березня 2010 у Wayback Machine.], Канаґавський договір // Міністерство закордонних справ Японії [ 11 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
24. Що таке «рюкюсько-американський договір» // Міністерство закордонних справ Японії [ 20 жовтня 2013 у Wayback Machine.]. Договір був анульований 1879 року в зв'язку з ліквідацією ванства Рюкю.
25. Perry, M., Hawks, F., Lilly, L. Narrative of the Expedition of an American Squadron to the China Seas and Japan Performed in the Years 1852, 1853 and 1854 under the Command of Commodore M.C. Perry, United States Navy. Washington: A.O.P. Nicholson by order of Congress, 1856.
26. Sewall, p. lxxxvii.
27. . Архів оригіналу за 10 вересня 2006. Процитовано 21 грудня 2009.
28. Tsustsumi, Cheryl Lee. "Hawaii's Back Yard: Mighty Mo memorial re-creates a powerful history, " [ 26 липня 2008 у Wayback Machine.] Star-Bulletin (Honolulu). August 26, 2007.
29. . Архів оригіналу за 15 грудня 2009. Процитовано 21 грудня 2009.

Джерела

• (англ.) Perry, M., Hawks, F., Lilly, L. Narrative of the Expedition of an American Squadron to the China Seas and Japan Performed in the Years 1852, 1853 and 1854 under the Command of Commodore M.C. Perry, United States Navy. Washington: A.O.P. Nicholson by order of Congress, 1856.

Література

• В. М. Гончар. Перрі місія 1853-54 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с.
• Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — .
• (англ.) Griffis, W.E. Matthew Calbraith Perry: A Typical American Naval Officer. Boston: Cupples and Hurd, 1887.
• (англ.) Sewall, J.S. The Logbook of the Captain's Clerk: Adventures in the China Seas. Bangor, Maine: Chas H. Glass & Co. 1905.
• (англ.) John H. Schroeder, Matthew Calbraith Perry: Antebellum Sailor and Diplomat. Annapolis: Naval Institute Press, 2001.

Меттью Колбрайт Перрі // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

Посилання

• (англ.) Меттью Колбрайт Перрі // Музей ВМС США
• (англ.) Прибуття Меттью Перрі до Японії
• (англ.) Записи експедиції комодора Перрі // Генеральне консульство Японії в Нью-Йорку

Ця стаття належить до української Вікіпедії.