Сьо Тай

Сьо́ Та́й (яп. 尚泰, しょうたい; 3 серпня 1843 — 19 серпня 1901) — 25-й ван Рюкю в 1847—1872 роках, 19-й і останній ван з (Другої династії Сьо), перший і останній правитель Рюкю-хана в 1872—1879 роках.

Сьо Тай
яп. 尚泰王
Народився	3 серпня 1843(1843-08-03) Сюрі, Окінава
Помер	19 серпня 1901(1901-08-19) (58 років) Токіо, Японія
Громадянство	Японія
Національність	(рюкюсець)
Діяльність	політик
Знання мов	японська
Титул	ван Рюкю
Посада	^d і ^d
Рід	^d
Батько	(Сьо Іку)
Мати	^d
Брати, сестри	^d і ^d
У шлюбі з	^d
Діти	^d, ^d, ^d і ^d
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Сьо Тай народився 1843 року. Він був другим сином рюкюського правителя (Сьо Іку). 1847 року, через смерть свого старшого брата, 4-річний Тай був оголошений наступним ваном Рюкю. 1866 року посланець Цінського імператора привіз йому ярлик та регалії вана.

Тай правив у неспокійну для Рюкю епоху. Державна скарбниця була майже пуста, а рюкюські селяни потерпали від нестачі землі та неврожаїв. Берегові води країни постійно турбували імперіалістичні держави Європи та США. Японія ж вимагала негайного приєднання до себе та розриву стосунків з Китаєм.

1872 року японський уряд перейменував Рюкюську державу на автономний уділ Рюкю-хан, а Тая проголосив удільним ваном. Правителя також прирівняли до японської титулованої шляхти й дарували титул маркіза. 1879 року японський емісар Мацуда Мітіюкі силою змусив Тая визнати анексію Рюкю й заснування префектури Окінава. Правитель зі своїм урядом був змушений покинути столичний замок Сюрі.

Решту життя колишній рюкюський ван провів у своїй садибі в Токіо. Він помер 19 серпня 1901 року. Тая поховали у мавзолеї , «Палаці монарших душ» на Окінаві.

Примітки

1. Сьо Тай // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.

Джерела та література

Сьо Тай // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

Посилання

• (яп.) Біографія Сьо Тая [ 27 квітня 2013 у Wayback Machine.]