Ця стаття містить текст, що не відповідає . |
Катери́на Марія Ромола Ме́дічі (італ. Caterina de'Medici, фр. Catherine de Medicis) або Катерина де Медічі — французька королева-матір, дружина короля Франції Генріха II, одна з найвпливовіших осіб Франції періоду війн між католиками і гугенотами. Походила з відомого італійського роду Медічі.
Катерина Медічі | |
---|---|
фр. Catherine de Médicis | |
королева | |
Початок правління: | 31 березня 1547 |
Кінець правління: | 10 липня 1559 |
Коронація: | 10 червня 1549 |
| |
Попередник: | Елеонора Австрійська |
Наступник: | Марія Стюарт |
| |
Дата народження: | 13 квітня 1519 |
Місце народження: | Флоренція, Італія |
Дата смерті: | 5 січня 1589 (69 років) |
Місце смерті: | Блуа (замок), Королівство Франція |
Поховання | Абатство Сен-Дені |
Діти: | сини: Франциск ІІ, Карл IX, Генріх III, Еркюль Франсуа де Валуа, Людовик III Орлеанский дочки: Єлизавета Валуа, Клод Валуа, Маргарита де Валуа, Вікторія де Валуа, Жанна де Валуа |
Династія: | Медічі |
Батько: | Лоренцо II Медічі герцог Урбинский |
Мати: | [en] |
Нагороди: |
Походження
Родина Медічі мала вплив протягом кількох століть. Їхня династія прийшла до піднесення ще у часи існування торгівельної і промислової Флорентійської Республіки. Засновники олігархічної родини були аптекарями і лікарями, що відображено у фамільному гербі Медічі у вигляді п'яти червоних кіл — пігулок. У ХІІІ столітті, володіючи статками та нерухомістю, деякі Медічі отримали доступ до виборних посад Флорентійської синьйорії. Їхнє багатство дозволило піднятись в ієрархії двадцяти одній корпорації, які керували містом. Завдяки своїм статкам активно впливали на політику Європи, представники родини займали папський престол. Прапрадід Катерини Козімо Медічі на прізвисько «Подагрик» отримав від короля Франції Людовика ХІ дозвіл на відображення у своїй геральдичній емблемі трьох французьких лілій. Сином його був Лоренцо Пишний. При ньому Флоренція і родина Медічі досягли піку слави та могутності. Батько Катерини, Лоренцо ІІ, за допомогою папської армії (тоді римським папою був Лев X, також представник роду Медічі), завоював герцогство Урбіно. Це було важливим досягненням, адже тепер, окрім виборних посад у Римі та Флоренції, родина Медічі отримала наслідувану герцогську корону. Відтак король Франції Франциск І, задля підсилення своїх позицій в протистоянні Габсбургам під час Італійських війн, волів породичатися з Медічі. Незабаром Лоренцо отримав із Франції королівського листа, в якому йому пропонувалось вступити до шлюбу з «красивою та доброю дамою». Лоренцо відповів згодою. Спочатку король Франції Франциск І міркував щодо кандидатури своєї племінниці, дочки короля Наваррського Жана д'Альбре, та врешті зупинив свій вибір на французькій принцесі королівської крові — [en]. Це була блискуча партія. Франциск пообіцяв бути хрещеним батьком у разі народження хлопчика. Але незадовго до народження дитини Лоренцо дуже сильно захворів. 13 квітня 1519 року Мадлен народила дівчинку. Ймовірно її назвали на честь прапрабабусі Катерини Сфорца. Вже 28 квітня герцогиня померла від післяпологової гарячки. За кілька діб помер і батько дівчинки. Відтак, всі попередні плани та домовленості короля Франції та папи Лева Х тепер були під великою загрозою. []
Дитинство
Із самого народження Катерина стала ставкою в дипломатичній грі. Вона сильно захворіла в серпні 1519 року, а в жовтні її відвезли до Риму, де її доглядала бабця — Альфонсина Орсіні. Відтепер Флоренцією управляли папські легати, оскільки не було жодного Медічі, гідного керувати цим містом-державою. Поет Лудовіко Аріосто згадував Флоренцію, охоплену то страхами, то надіями, яка не знала, чи пощадить зима чи зламає тендітне життя Катерини — останньої гілочки з декількома зеленими листочками, яка лишилися від колись могутньої родини.
Франциск І вимагав призначити його опікуном юної герцогині, надіючись таким чином отримати її як заручницю, щоб змусити Лева Х дотримати своїх обіцянок. Та все виявилося марним. Задля того, щоб утримати дівчинку в Італії, понтифік заявив, що має намір видати її за кузена Іполіта, позашлюбного сина Джуліано, герцога Немурського. Насправді ж він намагався виграти час для безболісного розриву відносин із королем Франції. Ставши союзником Карла V, він вигнав французів із Мілану в листопаді 1521 року.
7 лютого 1520 року померла бабця Катерини. Її виховання взяли на себе дядько, герцог Олбані, який влаштувався у Ватикані в травні 1520 року, двоюрідна бабця Лукреція Сальванатті та тітка Клариса Строцці. Разом із Катериною виховувались два позашлюбні сини представників родини Медічі: Іполіто (1511 р. н.), син Джуліано та однієї з пезарських дам та Алесандро на прізвисько «Моро» (1512 р. н.). Останній вважався зведеним братом Катерини, та скоріш за все він був позашлюбним сином дядька Катерини — Джуліо Медічі (майбутнього папи Климента VII) та жінки низького походження.
6 травня 1527 року відбулося захоплення та розграбування Риму німецькими найманцями. Як тільки вісті про це досягли Флоренції, одразу пожвавішали давні супротивники родини Медічі. Сеньйорія ухвалила рішення про відновлення республіканського ладу. Представники народу заборонили 8-річній Катерині та Кларисі Строцці полишати місто, утримуючи їх на правах заручниць на випадок, якщо Климент VII вирішить помститися Флоренції. Спочатку Катерину утримували у монастирі Санта-Лючія, згодом у монастир Санта-Катеріна, в якому умови утримання були менш суворими. Та не вдовольнившись цим, Клариса Строцці долучила французького посла до процесу переведення Катерини у монастир Мурате (Замурованих).
Катерині було десять, коли розпочалася облога Флоренції, яка тривала з жовтня 1529 по серпень 1530 року. Вночі 30 липня 1530 року група сенаторів на чолі з Сильвестро Альдобрандіні з'явилася біля воріт Мурате з ордером на видачу їм «дівиці Катерини Медічі». Однак монахині відмовилися її видавати. Вже за місяць по тому Флоренція капітулювала після поразки у битві біля Гавінана 3 серпня 1530 року.
Шлюб
Катерина була закохана в Іполіто Медічі. Та це не входило у плани папи Климента VII. Для того, щоб усунути загрозу отриманню влади у Флоренції для свого сина Алесандро, він надав Іполіто багаті бенефіції покійного кардинала Помпео Колонна та відрядив його у 1532 році до Угорщини як папського легата. Натомість він отримав від Іполіто клятву назавжди залишитися кардиналом.
Раніше, під час облоги Флоренції папа мав намір віддати Катерину за свого спільника — Філібера де Шалона, принца Оранського. Та ці плани зазнали краху, коли принц загинув у битві при Гавіані. Також розглядались інші кандидатури: , перший герцог Мантуї, Гвідобальдо делла Ровере, наслідний правитель Урбіно, шлюб з яким давав можливість Катерині підтвердити свій титул герцогині Урбінської. Також розглядалася можливість шлюбу з герцогом Міланським Франческо ІІ Сфорца, та цей шлюб не влаштовував папу з політичних мотивів.
Та ось король Франції Франциск I вирішив запропонувати кандидатуру свого другого сина Генріха герцога Орлеанського, однолітка Катерини як нареченого. Вже 24 квітня 1531 року в замку Ане король підписав контракт. Окрім іншого, в таємних статтях договору було зазначено, що папа визнає завоювання Франциска на півночі Італії та віддасть у сумісне подружнє володіння Пізу, Ліворно, Реджо, Модену а також Парму і П'яченцу. Також папа зобов'язувався надати підтримку герцогу Орлеанському у поході на герцогство Міланське і Генуезьку сеньйорію, та мав допомогти у поверненні герцогства Урбинського. 9 липня 1531 року папа ознайомився з умовами контракту. Єдині протиріччя виникли тільки з приводу пункту щодо місцезнаходження Катерини до досягнення нею повноліття (14 років). Франциск хотів, аби вона була при дворі Франції, як запорука виконання папою своєї частини угоди. Папа хотів тримати у таємниці таке зближення з Французькою короною, допоки король Іспанії та імператор Священної Римської імперії Карл V не визнає Алесандро законним правителем Флоренції, та не видасть за того свою позашлюбну дочку Маргариту. Папа надавав нареченій значне придане, оцінене у суму 27 900 золотих екю. Врешті, Франциск погодився на умови папи.
27 жовтня було урочисто підписано шлюбну угоду. Вранці 28-го папа освятив кільця наречених після шлюбної меси. На ній Катерина була вбрана у сукню з золотої парчі і в герцогському одязі, підбитому горностаєм, з золотою короною на голові. Упродовж місяця папа щовечора благословляв наречених в надії, що Катерина завагітніє, і таким чином надасть йому гарантії, що шлюб, а відтак і договір з Франциском І відбувся, та його буде неможливо анулювати. Так і не дочекавшись бажаного, він з відчуттям легкого розчарування відбув до Риму. На прощання благословив Катерину, та надав їй пораду: «Розумна дівчина завше знайде можливість завести дитину». Одначе Катерина не сприйняла його наставляння, зберігаючи вірність чоловікові, якого кохала.
Климент та Іполіт відбули до Італії.
Герцогиня Орлеанська
Загалом французи не були задоволені одруженням Генріха Орлеанського з Катериною Медічі. Аристократія ненавиділа її за те, що мала вклонятися перед принцесою такого низького походження. Простолюдини не розуміли, як представниця купецького роду, хай навіть племінниця папи, могла стати дружиною сина короля.
Ще по поверненню з іспанського полону у 1531 році, патронувати введення принца у світ король Франциск І доручив знатній особі — великій сенешальші Нормандії Діані де Пуатьє. Це була красива 31-річна жінка, яка одразу полонила 12-річного Генріха. Відтоді й до самої смерті він був відданий цим стосункам. На турнірах принц виступав у обладунках, прикрашених кольорами своєї дами серця — білим та чорним. Пізніше з'явилася монограма, яка являла собою сплетіння двох літер — «Н» (Генріх) та «D» (Діана). Хоча офіційно друга літера читалася як «С» (Катерина).
Клопоту герцогині Орлеанській додавала поведінка її дядька — папи Климента VII, який вів подвійну гру з обома монархами: Франциском I та Карлом V. Відтак всі плани Франциска на Мілан, Урбіно, Пізу, Ліворно, Реджо та Модену терпіли фіаско. Тим більше, що Климент VII раптово помер 25 вересня 1534 року.
Дофіна
10 серпня 1536 року раптово помер дофін Франциск. І хоча розтин тіла показав природною причиною смерті тяжку пневмонію, та все ж підозра впала на графа Себастьяно Монтекукулі. Адже саме він подав дофіну склянку крижаної води. Оскільки Монтекукулі — італієць, який спочатку був на службі у Карла V, а згодом прибув до Франції у свиті Катерини Медічі, французи тепер підозрювали як одного, так і другу у замовленні вбивства. Тільки втручання Франциска I, який взяв Катерину під власну опіку, врятувало новоявлену дофіну.
У 1542 році венеційський посол Маттео Дандоло так висловлював свої симпатії до Катерини: «Найсвітліша дофіна чудово складена. Але надзвичайно стурбована у тому, що стосується її спроможності мати дітей, оскільки досі таких не вдалося зачати, невідомо, чи зможе вона народити надалі, хоча і приймає для цього усілякі ліки та засоби, так що ризикує захворіти. Дофін, наречений її Величності, кохає її та завжди ласкавий з нею. Мадам Катерина користується любов'ю короля, усього двору та народу. Думаю, що не знайшлося б жодної людини, хто не погодився б віддати усю кров заради того, аби вона змогла народити спадкоємця».
При дворі вголос лунали пропозиції дати відставку безплідній принцесі та одружити Генріха зі старшою дочкою Карла V. У цей критичний момент Діана де Пуатьє, усвідомивши, що нова дружина може виявитися не настільки покірною, почала заступатися за Катерину. Фаворитка короля герцогиня д'Етамп, мабуть бажаючи збереження status quo, чи то в надії на майбутню прихильність правлячої сім'ї після смерті Франциска І, також стала на захист дофіни. Врешті сам король знову виявив абсолютну підтримку Катерині.
Існує думка істориків, що безпліддя подружжя було результатом деяких фізіологічних особливостей як Генріха, так і Катерини. Є свідчення, що один із придворних лікарів припустив, що самі по собі ці особливості не були фатальними для зачаття, але у поєднанні з особливостями іншого, не давали можливості завагітніти дружині. Саме вирішення цієї делікатної дилеми, яка не лежала в площині медицини, дала подальший стійкий результат у народженні дітей.
Народження дітей
Після 10 років шлюбу Катерина народила першу дитину 19 січня 1544 року в замку Фонтенбло, сина назвали Франциском, на честь діда. Король Франції особисто був присутнім при пологах. Він записував весь перебіг подій, аби пізніше астрологи змогли передбачити долю новонародженого.
Після першої дитини Катерина регулярно народжувала:
- Єлизавета 02.04.1546
- Клод 12.11.1547
- Людовик 03.02.1549
- Карл (Карл-Максиміліан) 27.06.1550.
- Генріх (Едуард-Олександр) 20.09.1551
- Маргарита 14.05.1553.
- Франциск (Еркюль) 18.03.1555
- Жанна та Вікторія 24.06.1556
Пологи двох останніх близнят ледь не вартували їй життя. Шість годин вже померла Вікторія знаходилася в утробі матері. Лікарям довелося зламати ніжку плоду, аби дістати його. Після цього лікарі заборонили парі народжувати дітей. Жанна (Іоанна) прожила кілька місяців.
Як правило, одразу після пологів у породіллі забирали дитину. Відтепер її вихованням опікувалась Діана де Пуатьє, яка передавала дитину своїй людині — королівському гувернеру Жану д'Юм'єру. Та все ж згодом, зі збільшенням кількості дітей стала рости до неї й прихильність чоловіка.
Королева Франції
31 березня 1547 року на п'ятдесят четвертому році життя помер король Франциск I. Відтепер всесильна Діана де Пуатьє, незабаром отримавши титул герцогині Валентинуа, фактично стала виконувати роль королеви. У той час, як Катерину і близько ніхто не підпускав до політики, Діана брала участь у засіданнях Королівської Ради і впливала на політику країни, врівноважуючи вплив на короля двох непримиренних кланів — Монморансі (Шатійони) та Гізів. Посол Альваротті 8 липня 1547 року повідомив: «Тільки й бачиш, як його Величність в будь-який час після обіду і ввечері після вечері улещує сенешальшу, так що в середньому вони мають проводити разом не менше восьми годин, і якщо трапляється, що вона перебуває в покоях королеви, він посилає за нею, і всі кажуть, що це ще гірше, ніж було при покійному королі». Цей «шлюб утрьох» тривав аж до загибелі Генріха ІІ у 1559 році. Катерина дуже ревнувала. Пізніше, вже як овдовіла, вона висловила свої почуття дочці, королеві Іспанії Єлизаветі, написавши тій у листі щодо свого чоловіка: «Я його кохала настільки, що мені завжди було страшно».
Загалом роль Катерини зводилася до народження дітей. Навіть у момент, коли король Генріх ІІ відбув на війну і залишив її правити як регентшу, виявилось, що права, надані їй значно урізані, й усі свої дії вона має узгоджувати з Королівською Радою.
Добрі стосунки у неї склалися з коннетаблем Монморансі. Звертаючись до нього, вона говорила «мій приятелю». Велику прихильність до неї виявляв Гаспар де Таванн. Також у неї була партія своїх прихильників — італійців, які були на службі Французької Корони. Найбільш відомим серед них був її троюрідний брат П'єро Строцці, в майбутньому маршал Франції.
Тим часом наближалась війна. Це був останній акт Італійських воєн (1494—1559), які тривали протягом правління останніх чотирьох французьких монархів. Катерина активно підтримала ідею поновлення воєнних дій. Адже вона ще сподівалась повернути собі володіння сім'ї в Італії. Та за винятком локальних перемог на сході (захоплення Туля, Вердена та Меца) та на півночі (відвоювання Булоні та Кале в англійців) у цілому кампанія була провальною. Після поразки від іспанців при Сен-Кантені 10 серпня 1557 року в полон до нового короля Іспанії Філіпа II потрапило все командування французької армії, на чолі з Монморансі. Тоді Генріх II вирішив направити Катерину до французького парламенту аби домогтися виділення коштів для організації оборони та набору нових військових контингентів. Врешті 3 квітня 1559 року було підписано дуже невигідну Като-Камбрезьку мирну угоду. Згідно з цією угодою Франція повертала всі свої завоювання в Італії. Аби укріпити мирні домовленості було вирішено віддати старшу дочку Катерини та Генріха II Єлизавету за недавно овдовілого короля Іспанії Філіпа II та сестру Генріха II Маргариту за герцога Савойського, вірного союзника Іспанії.
28 червня в Нотр-Дам-де-Парі відбулося пишне весілля Єлизавети та Філіпа II. За тодішньою традицією, на церемонії вінчання монарха, який не міг покинути своє королівство, представляв герцог Альба. На святкуваннях під час лицарського турніру зазнав смертельного поранення король Генріх II. Після його смерті, 10 липня, королева, яка відтепер стала регентшою свого старшого сина, вдягла чорну сукню. Саме вона ввела норму використання чорного як кольору трауру, до того у Франції траурним був білий. На її монограмі замість веселки з того часу був зламаний спис і напис: «Lacrimae hinc, hinc dolor» («Звідси сльози, звідси скорбота»).
Королева-мати
15-річний дофін Франциск II був повнолітнім і мав усі законні підстави очолити державу. Насправді ж він був дуже кволим і хворобливим підлітком. Тому фактичне управління державою в цей час взяла на себе Катерина. Також до управління державою активно долучився клан Гізів. Ще за два роки до цього дофін був одружений з Марією Стюарт, принцесою Шотландії та родичкою Гізів, а пізніше Клод була видана за . Відтоді партія Гізів значно посилила свій вплив. Монморансі було усунуто. Діані де Пуатьє було заборонено з'являтися при дворі.
Були вжиті непопулярні заходи задля оздоровлення економіки королівства. Різко знижено державні видатки завдяки скасуванню багатьох субвенцій і пенсіонів, а також проведена демобілізація значної частини армії. Останній захід, економічно абсолютно обґрунтований, у політичному відношенні виявився міною сповільненої дії: звільнені зі служби солдати тут же поповнювали собою лави армії протестантів. Те саме стосувалося й ветеранів Франциска І, які згідно з Камбрезійським договором тепер втратили земельні наділи у П'ємонті і масово поверталися на батьківщину.
Результат вжитих заходів щодо виведення країни з кризи виявився подвійним: фінансове оздоровлення королівства супроводжувалося стрімким зростанням суспільного невдоволення з верху до низу. Ненависть була спрямована не стільки проти молодого королівського подружжя, скільки проти Гізів, які досі вважалися чужинцями у Франції, та королеви-матері «італійки», ще більш чужої для народу. Популярність, яку ще недавно мала Катерина, зійшла нанівець.
Амбуазький замах
Протестантський рух попри репресії значно поширювався. Історики вважають, що до кальвінізму було навернено близько 5 % жителів Франції. Це була значна меншість, але водночас це була дуже активна громада. Найбільшого поширення вона набула на півдні (Ліон) та на південному заході (Наварра). У мемуарах того часу згадується 2150 місць, де в 1562 році проводились богослужіння за реформістськими обрядами. Посол Венеції Мікеле Суріано твердив, що на загальну чисельність населення — 16 мільйонів було близько 400 тисяч протестантів. Проведення «Триденського собору», заснування Ордену Єзуїтів (1540), все це характеризує цю епоху, яка отримала назву контрреформація. У Франції Гізи вдосконалили репресивне законодавство Генріха ІІ: після Екуенського едикту (2 червня 1559 року), згідно з яким єретиків страчували на вогнищі, тепер, відповідно до декларації Вілле-Котре (4 вересня), зареєстрованої 23 грудня, наказувалось руйнувати будинки, де збирались протестанти. Едикт від 9 листопада встановлював страту за зібрання недозволених асамблей. Пізніше ще один едикт від лютого 1560 року наказував сеньйорам — вищим феодальним суддям застосовувати це положення, в іншому випадку погрожуючи скасуванням їхнього права вершити правосуддя. Внаслідок цього в колах очільників протестантів, принців крові Антуана де Бурбона та Людовіка Конде і братів Шатіньйонів, виникла ідея замаху на католицьку верхівку. Замах було завчасно розкрито. Учасників заколоту, серед яких було багато дворян, показово і публічно страчено. На страті був присутній і один з очільників заколоту — принц Конде. Його підозрювали, але за відсутністю доказів не могли звинуватити.
Вже пізніше Гізам вдалося перехопити людину Конде, яка прямувала в Наварру до Антуана Бурбона з листом, в якому йшлося про підготовку нового заколоту. Планувалося захопити Ліон, фінансову столицю держави, та міста Пуатьє, Тур, Орлеан і знову спробувати вбити Гізів. Саме в цей час готувалось відкриття Генеральних штатів, що мало відбутись 10 грудня 1560 року в Орлеані. На них було також запрошено обидвох принців крові. Ті мусили їхати, адже ігнорування запрошення короля розцінювалось як непокора та бунт. Там Конде схопили й під тиском Гізів провели швидкий суд, який постановив стратити його в день відкриття асамблеї. Та 5 грудня помер Франциск ІІ, якому щойно виповнилося 18 років. Відповідно тепер корона мала перейти до меншого брата короля — Карла, якому в цей час було 10 років. За іронією долі, згідно древньому закону династії Капетингів, регентство, до часу набуття повноліття монархом, мало перейти до принців крові, а саме старшого — Антуана Бурбона. Катерина домоглася того, що Антуан урочисто повернув королівську печатку, таким чином відмовившись від регентства. Замість цього вона обіцяла відпустити Конде. Щоб витримати всі норми древніх династичних законів, Катерина офіційно іменувала себе не регентшою, а «правителькою Франції». Врегулювавши таким чином проблему термінології і заручившись згодою Антуана, вона також пообіцяла йому посаду Генерального намісника Франції, що робило його третьою особою в державі.
Генеральні штати, сесія яких урочисто відкрилась 14 грудня 1560 року в Орлеані, не були проінформовані щодо цієї оборудки. Коли ж Гізи дізналися про угоду, укладену Катериною та Антуаном Бурбоном, вони не стали заважати, а просто відійшли від справ, не відмовляючись при цьому від своїх посад.
Конференція в Пуассі. Едикт «Про віротерпимість»
Задля примирення двох релігійних течій Катерина ініціювала конференцію в Пуассі, яка відкрилася 9 вересня 1561 року в трапезній домініканського монастиря. На ній, підкреслюючи державотворчу значущість заходу, було присутнє все королівське сімейство. У глибині зали на трибуні, прикрашеній драпіруванням з ліліями, сиділи одинадцятирічний король Карл ІХ, його мати, брат Генріх і восьмирічна сестра Маргарита. Навколо них сиділи прелати та доктори богослов'я. Від католиків були присутні шість кардиналів, які більшою чи меншою мірою були відданими дому Валуа, що давало надію Катерині на активний пошук ними точок дотику з опонентами заради примирення в країні. Делегацію з дванадцяти протестантських священиків очолив Теодор де Без. Почались виступи, які тривали більше тижня. Як і слід було очікувати, вони не призвели до зближення ні доктрин, ні тих, хто ці доктрини сповідував. Навпаки представники обох конфесій ще більше налаштувались один проти одного. Катерині дорого обійшлась її миротворча діяльність: так нікого і не примиривши, вона сама стала об'єктом ненависті. Не залишився в стороні й папа Пій IV, він заявив, що влаштувавши це дійство на кшталт церковного собору, королева порушила прерогативу верховного понтифіка. Через свого легата він зробив їй зауваження за поступки ворогам католицької церкви.
Та все ж результатом усьому став «Едикт про віротерпимість», що його Катерина видала 17 січня 1562 року. Віднині за гугенотами визнавалось право сповідувати свою релігію, щоправда з деякими обмеженнями. Так, вони мали право збиратися на свої проповіді в місцях компактного проживання, проте в містах, де їх була меншість, це заборонялось, аби уникнути ексцесів. У таких випадках вони мали збиратися за межами своїх міст. Також їм заборонялось будівництво храмів у містах.
Загалом поступки виявилися незначними, але факт, що держава вступила з ними в перемовини, сам по собі був революційним. Щоб заспокоїти католиків, Катерина офіційно запевнила, що її діти будуть виховуватись у католицькій вірі.
Різня у Вассі. Перша релігійна війна
Герцог Франсуа де Гіз, який прямував у Жуавіль, зробив 1 березня 1562 року зупинку в містечку Вассі. Він вирушив на месу. У цей час близько тисячі місцевих протестантів, порушуючи едикт про віротерпимість, почали своє зібрання біля церкви, таким чином провокуючи герцога зі свитою. Гіз розпорядився навести порядок, але це не подіяло. Тоді він сам вийшов з церкви аби закликати гугенотів не заважати йому слухати месу. Виник конфлікт. У приїжджих полетіло каміння. Під час сутички було поранено самого «Міченого» Гіза. Побачивши свого скривавленого герцога, його охорона взялася за зброю. Внаслідок сутички сімдесят чотири людини загинуло, близько сотні отримали поранення. Близько десяти Гіз забрав із собою до Парижу, щоб ті постали перед судом за провокування конфлікту і порушення едикту. Деякі міста ескорту довелось оминати, адже звістка про подію швидко поширилася і міста з переважним гугенотським населенням готувалися дати відсіч герцогу. У католицьких містах їх зустрічали як героїв. У Парижі їх зустріли цілою процесією, яка складалася з міської старшини. Гіз став надпопулярним у столиці. Місцеве самоврядування пропонувало йому гроші та рекрутів до його війська.
Бачачи це, Конде був змушений полишити столицю. Він осів у Мо, куди почали підтягуватися сили гугенотів. Спочатку він розмірковував над тим, щоб захопити королівську родину, що в цей час перебувала в неукріпленому Фонтенбло. Але й тепер, як і раніше, його випередив Гіз. Він попередив королеву й організував супровід королівської сім'ї до Парижу. Тоді Конде повів своє військо до Орлеану та на диво легко ним оволодів. Настала тактична пауза. Гіз почав збирати армію католиків, а Катерина шукала на утримання цієї армії кошти та докладала зусиль, аби відвернути війну. Вона відсилала до Конде емісара за емісаром, умовляючи відмовитись від подальшої ескалації конфлікту. На якийсь час Конде навіть почав схилятися до політичного врегулювання кризи. Та войовничий настрій Гаспара де Коліньї й незаможних шевальє, які вже прибували до їхньої армії, не дав цьому збутися.
Гугеноти захопили Ла-Рошель, Пуатьє, Гавр, Дьєпп і Кан. Конде уклав угоду з Єлизаветою I Англійською, відповідно до якої Королівство Англія визнавала за Конде право на престол. Єлизавета надавала 6 000 добре екіпірованих військовиків та гроші на утримання німецьких рейтарів. Натомість вимагала міста Гавр, Дьєпп, Руан та Кале. Тим часом Коліньї вів перемовини з німецькими князями. Не маючи засобів для утримання найманців, він як компенсацію віддав їм на пограбування французькі міста.
Королівські війська відбили Блуа. Катерина, попри свій ревматизм, особисто очолила облогу Руану, який утримували об'єднані англо-гугенотські сили під командуванням Монтгомері. 26 жовтня 1562 року місто було взято. Сам Монтгомері втік. Також раніше, під час облоги Руану в перестрілці було вбито Антуана де Бурбона.
Тепер було необхідно знешкодити набагато більше угрупування, яке складалося з німецьких найманців та наваррської кінноти. Під проводом Конде та Коліньї вони саме рухались, аби з'єднатися з англійськими військами у Гаврі. Щоб завадити цим планам королівські війська перегородили їм шлях поблизу Дре. 10 грудня 1562 року тут відбулась битва. Завдяки вчасній атаці королівської кінноти під проводом Франсуа де Гіза, було досягнуто перемоги. Щоправда Монморансі, за усталеною вже традицією, знову потрапив у полон. Тепер гугенотський. Але вдалося захопити Конде. Коліньї з рештками армії відступив до Орлеану. Врешті, 19 березня 1563 року було підписано Амбуазький мир з Конде, яким закінчувалася Перша релігійна війна. Пізніше було видано новий едикт. Згідно з ним гугенотам надавалося значно менше можливостей для відправлення свого культу, ніж раніше. Служби дозволялося вести тільки в будинках сеньйорів для членів їхніх сімей та васалів. Для простого народу відводилось по одному молільному будинку на бальяж (територіальна одиниця Франції, область). У Парижі та передмісті проводити зібрання гугенотів заборонялося зовсім. Метою Катерини було максимально розвести католицьку та гугенотську общини кожного міста й унеможливити такі події, які відбулися у Вассі.
Конде все ж підписав цей договір. Катерина вжила всіх можливих заходів аби перетягнути його на свій бік. Вона, як раніше для переконання його старшого брата, для цього долучала дівиць свого знаменитого «Летючого ескадрону», який складався з декількох сотень красивих та в міру розумних молодих аристократок. Вони ставали фаворитками знатних вельмож та надавали Катерині необхідну інформацію, а також впливали на ухвалення рішень своїх «підопічних». Конде тим більше пішов на угоду з Катериною, бо мав тепер замість Антуана де Бурбона зайняти посаду Генерального намісника Франції. Він навіть пообіцяв очолити експедицію з визволення півночі Франції від англійців, яких раніше сам і запросив. Однак Конде виявився ненадійним партнером і, потрапивши на волю, усунувся від цього процесу. Щоб не домовлятися з Конде про його відмову від регентства, 17 серпня 1563 року Катерина оголосила Карла IX повнолітнім на рік раніше, ніж це мало статися офіційно. Своє рішення вона пояснила надзвичайними обставинами, в яких опинилася країна. Тоді ж, у серпні, капітулював англійський гарнізон Гавру. Єлизавета I підписала мирну угоду, відмовившись тепер від будь-яких територіальних зазіхань щодо Франції.
Цього ж року також сталася ще одна непересічна подія. Під час облоги Орлеана, після битви при Дре було скоєно замах на Франсуа де Гіза. Вбивця надав свідчення, що його підбурював на це особисто Коліньї.
Велика подорож
Отже, в країні нарешті настав довгоочікуваний мир. На Катерину ніхто тепер не тиснув. Адже очільник гізівської партії — Франсуа «Мічений» був підступно вбитий. Гаспар де Коліньї переховувався від слідства та суду за звинуваченням у вбивстві Гіза. Задля поліпшення економічної ситуації королівства в більш-менш спокійних умовах тепер міг працювати канцлер . Та все ж на троні перебував слабкий юний король, за ним — мати-іноземка, не дуже популярна в народі. Тому для підняття рейтингу Корони, та об'єднання французів безвідносно до їхніх релігійних переконань Катерина задумує небачене дійство — велику подорож по королівству. Метою подорожі було заявлено ознайомлення короля з Францією і Франції з королем. Подорож тривала два роки. Разом зі старшим братом і матір'ю в дорогу також вирушили троє менших дітей Катерини.
Процесія рушила з Парижу 13 березня 1564 року. У кожного з членів королівської родини був свій почет. Окрім карети, до послуг королеви було також двоє нош, кожні з яких несла четвірка коней. Ноші вона використовувала в хорошу погоду даючи аудієнції на подвір'ї. Коли ж вона хотіла розім'ятись, їй підводили одного з шести чудових скакунів, які також вирушили у подорож. Її величезний багаж було розкладено в нечисленні шкіряні кофри, які були завантажені у вози та на мулах. У дорогу вона захопила також своє ліжко, яке везли у розібраному вигляді, а на привалах збирали. З нею була шовкова постільна білизна, її грандіозний гардероб, золотий та срібний посуд задля влаштування пишних бенкетів. Катерина везла з собою також костюми і декорації для театральних постановок, а також розбірні тріумфальні арки для тих міст, які не мали змоги звести їх самостійно.
Для забезпечення повсякденного комфорту подорожніх супроводжували сотні слуг і конюхів. Королева захопила із собою п'ятьох особистих медиків і стільки ж персональних кухарів, музикантів. Окрім канцелярії із секретарями і клерками, сповідників і пажів, вона не забула також взяти із собою свій «летючий ескадрон», три сотні неземної краси молодих жінок. Короля і принців супроводжували численні компаньйони з числа дворянської аристократії. Тяжко навантажені вози везли продовольство для цього мандрівного міста. Оскільки час був неспокійний, королівське сімейство охороняла маленька армія: чотири роти інфантерії, рота легкої кінноти і полк французької гвардії. За королівським двором, який відбув у далеку путь, мали слідувати і численні іноземні посли, аби на власні очі спостерігати за цією, як їм здавалося, авантюрою.
Задумана Катериною подорож дорого обходилась і королівській казні, і тим, хто приймав короля та його двір на шляху їх слідування. Проте реальна присутність монарха справляла на його підданих величезний психологічний вплив. Добряче витратившись, люди отримували за свої гроші видовище, яке потім могло їм хіба що привидітися уві сні. Пропагандистський ефект цього дійства не можна було порівняти ні з чим. Катерина придумала геніальний хід, об'єднавши навколо короля більшість французів. Без гучних заяв, без брязкоту зброї і кровопролиття вона продемонструвала королівську міць і велич — тільки блиском та пишністю того, хто був уособленням законної й освяченої влади.
«Колотнеча в Мо». Друга релігійна війна
Коли в травні 1566 року король і королева-мати повернулись до Іль-де-Франс, здавалося, що мир у королівстві остаточно встановлено. У листі до Фуркво Катерина тільки посміювалась над невеселими пророцтвами герцога Альби: «А що стосується вашого повідомлення про нещастя через релігійні розбіжності в цьому королівстві, які він нам пророкує, то я певна, що забагато було тих, хто засмутиться, бачачи встановлений мир, і що ми були такі мудрі, коли змогли покласти край цим довгим хвилюванням, але, хвала Господу, союз настільки міцний, усі піддані короля, мого правителя і сина, настільки йому віддані, і король має намір підтримувати це, що важко повірити у можливість відновлення безладів, якщо тільки вони не будуть викликані навмисне ззовні».
У той час Катерина надавала перевагу так званим «поміркованим», які гуртувались навколо Монморансі. Вони були вороже налаштовані проти Гізів і терпимо щодо кальвіністів. Гаспар де Коліньї став наближеним радником Карла ІХ, який не приховував свого захоплення ним. Під його впливом юний король дедалі більше схилявся до необхідності війни з Філіпом ІІ, про що завжди марив адмірал. Якщо королева вважала, що втихомирила королівство, то незабаром вона відчула гірке розчарування.
15 серпня 1566 року у Фландрії почалося повстання проти іспанського господарювання. Велике іспанське військо під проводом герцога Альби рухалось на придушення заколоту, проходячи безпосередньо біля східних кордонів королівства. Це викликало занепокоєння серед аристократії Франції. Катерина й сама не надто довіряла своєму зятю, королю Іспанії. Тому вона терміново провела через Королівську раду надзвичайне рішення про фінансування набору 6 000 швейцарських найманців і 10 000 французької піхоти задля прикриття східного кордону. Спочатку Коліньї і Конде палко підтримали цю ідею, оскільки хотіли надалі використати ці контингенти для надання військової допомоги єдиновірцям Фландрії. Але згодом, коли Катерина дала чітко зрозуміти, що до її планів не входить будь-яка військова операція проти Іспанії за межами Франції, вони стали остерігатися того, що ця військова сила буде застосована проти гугенотів. Вони почали вимагати розпуску цієї армії. Ситуація ускладнилася тим, що Катерина всупереч очікуванням Конде надала титул генерального намісника Франції своєму улюбленому сину Генріху Анжуйському.
Врешті визрів план замаху на королівське сімейство, яке тепер перебувало в замку Монсо. Спочатку Катерина відмовлялася вірити у те, що люди, яким вона так довіряла, зрадили її й намагалися вчинити замах на неї та її дітей. Тому вона не зважала на попередження. Аж ось сам герцог Альба надіслав їй попередження. І тут Катерина неначе прозріла. Вона одразу розпорядилася щодо переїзду двору в більш захищене місто Мо, тому заколот залишився в історії під назвою «колотнеча в Мо», а потім до Парижу. Звідти Карл IX направив до заколотників герольдів з вимогою негайно з'явитися до свого сюзерена, в іншому разі вони будуть оголошені бунтівниками. Це був дуже старовинний і пишний спосіб доведення васалам волі короля. Тепер цей спосіб був застарілий і недоречний. Заколотники тільки посміялися з цього, адже вони не боялися, а скоріше пишалися тим, що їх називали бунтівниками. Настала оперативна пауза. Сторони збиралися з силами. Катерина, переступивши через себе, просила Філіпа II про допомогу, та отримала 2 000 добре екіпірованих вершників. Також вона очікувала фінансової підтримки з Італії. Протестанти ж безуспішно чекали найманців з Німеччини (їх затримав Гіз у Шампані) та гасконців, яких затримав Блез де Монлюк у Гієні. Оскільки перевага була на боці роялістів, було ухвалено рішення про наступ. Королівська армія 10 листопада 1567 року перемогла сили гугенотів. У цій битві було втрачено командувача роялістів — Монморансі, який хоробро кинувся в гущавину битви й, отримавши численні поранення, згодом помер. Сили гугенотів були переможені, але не розбиті. Коліньї зміг організовано відвести залишки армії. Тепер він, нарешті отримавши підкріплення німців та гасконців, був значною загрозою. Катерина ж, втративши свого командувача армією, була вимушена почати перемовини. 22 березня 1568 року в Лонжюмо було підписано вкрай невигідну для королівської влади угоду. Згідно з її положеннями гугеноти отримували не лише попередні поступки, а ще й одержали повну амністію для всіх учасників заколоту, отримали у володіння фортеці, які були ними захоплені. Також домоглися виплати з королівської казни утримання для німецьких найманців, яких вони запросили.
Однак принаймні в одному, але дуже важливому питанні гугеноти програли: спроба підступного замаху на короля і його матір викрила їх в очах суспільства, більшість якого була католиками-роялістами. Віднині їх вважали авантюристами, які не поважають ні законів, ні священну особу короля, та домагаються лише влади і багатства.
Третя релігійна війна
Оскільки умови мирної угоди були дуже не популярні, а гугеноти вимагали ще більшого, поновлення військових дій було питанням часу. Результатом підвищення градусу суспільної напруги стало стягування гугенотів на чолі з Конде і Коліньї до своєї головної цитаделі — фортеці Ла-Рошель. У листі до Катерини Коліньї порівняв цей масовий рух з біблійною втечею євреїв з Єгипту. Але при цьому військо протестантів захопило Ангулем, де влаштувало різню святих отців. Також було захоплено Понс, Орільяк і Бурж. Змінився і тон Катерини. Замість політики примирення вона тепер сповідувала реакціоністську політику покарання бунтівників. Канцлера-протестанта тепер змінив релігійний фанатик — . Прийнято новий акт: «Заборона на проведення будь-яких проповідей, асамблей, богослужінь, окрім католицьких, апостольських і римських». 29 вересня 1568 року в Парижі відбулась грандіозна процесія, що ознаменувала початок війни королем. На вівтар Сент-Шатель було складено мощі святого Дені і його соратників Рустика і Елефера. Відповідно до стародавньої традиції від'їзду на війну французьких королів, Карл IX урочисто склав свою корону і скіпетр біля мощей святих, котрі мають захищати їх до повернення із походу власника. Насправді він залишився в Парижі, його молодший брат Генріх, отримавши титул генералісимуса, став на чолі війська. 4 жовтня він у супроводі Катерини та кардиналів відбув до Етампу. Пізніше Катерина повернулась до Парижу, аби опікуватись питаннями забезпечення армії. Саме в цей час прийшла приголомшлива звістка — померла її улюблена старша донька Єлизавета, королева Іспанії. Це було страшним потрясінням для люблячої матері. Окрім того, присутність доньки на престолі найгрізнішого супротивника допомагало утримувати короля Іспанії Філіпа II від агресивних дій щодо Франції. Вона всупереч традиції, що забороняла монархам бути присутніми на такого роду заходах, все ж узяла участь у заупокійній месі 24 жовтня в Нотр-Дам-де-Парі. Посли повідомляли про безмежний смуток королеви. Тим часом ситуація на сцені воєнних дій загострилася. До гугенотів з Гасконі підійшло значне підкріплення і вони захопили Сен-Мексен. Водночас герцог Альба розгромив військо принца Оранського, що також прямувало на допомогу протестантам. Врешті 12 березня 1569 року поблизу Жарнака відбулася битва. Генріх Анжуйський отримав важливу і славетну перемогу. При цьому принца Конде було вбито. Коліньї з рештками війська гугенотів організовано відійшов до Сенту. У цей час Катерина перебувала на сході королівства, де інспектувала війська та намагалась домовитися з імператором Максиміліаном ІІ про одруження короля з однією з його дочок. 3 жовтня відбулась битва при Монконтурі. Армія роялістів під проводом Генріха Анжуйського та уславленого маршала Таванна отримала ще більш вражаючу перемогу. Але подальші значно менш успішні дії королівських військ з відвоювання раніше захоплених гугенотами міст примусили Катерину сідати за стіл перемовин. Обидві сторони були виснажені. 8 серпня 1570 року було підписано Сен-Жерменську мирну угоду, в якій знову були зроблені значні поступки гугенотам. Тепер вони могли збиратися на проповіді у передмістях двох міст у кожній провінції, але не ближче двох льє від королівських резиденцій та 10 льє від Парижа. Також гугеноти отримували в своє розпорядження чотири фортеці: Ла-Рошель, Коньяк, Монтобан і Ла-Шарі-те-сюр-Луар. Також їм було дозволено вступ до університетів. Окрім цього проголошено широку амністію і повернення конфіскованого майна.
Варфоломіївська ніч. Четверта релігійна війна
У проміжку 1570—1572 років Катерина активно займалася влаштуванням майбутнього своїх дітей. 26 листопада 1570 року в Мезьєрі відбулось пишне вінчання короля Франції Карла ІХ з принцесою австрійською Єлизаветою. Крім того, на горизонті зажевріла надія отримати для Генріха Анжуйського корону, як результат значних зусиль, докладених королевою задля свого улюбленця. Також вона вирішила одружити свою меншу дочку Маргариту з теперішнім офіційним очільником протестантської партії — Генріхом Наваррським, подолавши розкол в країні в такий мирний спосіб. Задля останнього їй довелося значно витратитися, аби улестити моральних авторитетів протестантського руху — Коліньї та матір нареченого — Жану Д'Альбре. Коліньї з великими почестями був прийнятий при дворі. Він у цей час виношував черговий план із влаштування зовнішньої війни з Іспанією, аби консолідувати всі сили Франції та об'єднати розколоту країну. Карл IX перебував під значним впливом адмірала, називав того «батьком» і вже був готовий потайки від матері вв'язатися у цю авантюру, щоб отримати лаври переможця. Катерина ж тверезо оцінювала можливості королівства у порівнянні з Габсбургами на заході (Іспанія) та сході (Священна Римська імперія), тому всіляко уникала цього конфлікту. Історики припускають, що саме безмежний вплив Коліньї на сина та неможливість в інший спосіб уникнути зовнішньополітичної авантюри й підштовхнули Катерину Медічі до подій, відомих як «Варфоломіївська ніч».
Материнська любов спонукала Катерину на якийсь час залишити Париж, адже в Шалоні сильно хворіла її дочка, герцогиня Лотаринзька. Коли ж вона повернулася, то з жахом побачила, що Карл ІХ, перебуваючи під суцільним домінуванням Коліньї, фактично розпочав війну з Іспанією. Тобто зробив те, чого Катерина всіляко уникала весь час свого правління. Вже двічі було направлено армії гугенотів до Фландрії, де вони зазнавали нищівних поразок від військ герцога Альби. За підписом Карла Коліньї фактично оголосив мобілізацію, таким чином ще більше провокуючи Філіпа ІІ. Ситуація ускладнилася тим, що до рук іспанців потрапили військові розпорядження за підписом самого Карла ІХ. Таким чином унеможливлюючи списання авантюри на непокірних і непідконтрольних королівській владі гугенотів. Це фактично означало війну з усіма відповідними наслідками. Катерина була певна, що іспанці без перешкод дійдуть до Парижа. Тому вона усіма можливими способами намагалася вплинути на сина, нагадавши йому, скільки разів Коліньї посягав на життя короля і трон та що зараз він має на меті те ж саме. Катерина наголошувала, що ця авантюра призведе до загибелі династії, яка не встоїть під натиском іспанської армії, ставши до того ж об'єктом ненависті з боку французів. Однак жодні аргументи вже не могли переконати Карла. Тоді вона пригрозила, що залишить королівство й повернеться до Флоренції. Врешті, на засіданні Королівської Ради адмірал, впевнений у підтримці короля, відкрито виступив за війну з Іспанією. Усі інші члени Ради були проти цієї ідеї. І тоді Коліньї, звернувшись до Катерини, зухвало вимовив: «Мадам, якщо король відмовиться від цієї війни, то дай бог, щоб не спалахнула інша війна, уникнути якої йому буде несила». Це була пряма погроза роздмухати громадянську війну. Катерина й інші члени Ради були шоковані. У таких умовах Катерина зважилась на крайні заходи.
Тим часом Париж готувався до весілля Маргарити й Генріха Наваррського. Попри передчасну смерть матері нареченого Жани д'Альбре, підготовка до свята не припинялася. Крім того, виникли ускладнення з отриманням згоди папи Римського на шлюб католички з протестантом. Тому папського листа було підроблено. Посильного від папи зі справжнім листом затримали в Ліоні. Вінчання мав проводити кардинал Бурбон, який виступав радше родичем нареченого, ніж представником церкви. Через розбіжності в обрядах конфесій, вінчання не могло відбуватися в церкві. Тому перед Нотр-Дам-де-Парі спорудили лаштунки на яких розмістилися учасники дійства. За згадкою очевидця, поведінка короля Наваррського та його свити була вельми неприпустимою та богохульною: вони гучно сміялися та вели фривольні розмови.
У цей час Катерина розробляла план замаху на Коліньї. До цього плану з членів сім'ї вона долучила тільки Генріха Анжуйського, адже тільки йому вона могла цілком довіряти. Також до виконання замаху долучився клан Гізів. Гізи ще з часів підступного вбивства Франсуа «Міченого» вимагали покарання Коліньї. Тоді для замирення з гугенотами король відтермінував на три роки виконання винесеного вироку. Тепер же клан Гізів був за крок від помсти за смерть свого очільника. Умовою була відсутність бодай натяку на причетність до цього королівської родини. До безпосереднього виконання замаху було залучено такого собі Морвера. Він мав вистрелити з аркебузи в адмірала, коли той буде проходити повз вікна будинку герцогині Немурської, вдови Міченого.
22 серпня, коли Коліньї разом зі свитою повертався з засідання Королівської Ради, пролунав постріл. Адмірала врятувало те, що в цей час він нахилився поправити панчоху. Тому куля влучила йому в руку. Тепер вже протестанти вимагали покарання Гізів. Адже ніхто не мав сумніву у їх причетності до замаху. Ситуація в місті різко загострилася. Амбуаз Паре, особистий лікар Катерини зробив операцію пораненому, витягши кулю з плеча та відтявши палець на руці. Слідство вже 23 серпня мало достатньо доказів причетності Генріха Гіза до замаху. Той же, не довго чекаючи розвитку подій, сам постав перед королем та просив дозволу покинути Париж. Король розмовляв з ним суворо але від'їзд дозволив. Генріх, вдавши, що від'їжджає до своїх володінь, насправді залишився у своєму маєтку в передмісті. Він бачив, наскільки був збентежений Париж, наскільки парижани вороже ставляться до гугенотів. Цей натовп був найкращим його захистом від гніву короля. У цей час на весілля свого очільника з'їхалося багато дворян-протестантів. Місто було перенаселене, парижани придивлялися до гугенотів, ще донедавна ворогів, сьогодні — наближених до короля. Знаменитий проповідник Вігор сповіщав про гнів Господній, що принесе «цей мерзенний шлюб». Звідусіль лунали заклики до вбивства. Було зрозуміло — назріває бунт.
Катерина провела таємну нараду щодо акції «побиття» гугенотів. У ній, окрім герцога Анжуйського, брали участь Невер, Гонді, Біраг — її італійські наперсники, в надійності яких вона була впевнена. Також долучили маршала Таванна та Гізів. Оскільки прогнозувалося багато жертв, довелось заручитися згодою короля. Для цього вона направила до короля графа де Рец, Альберта де Гонді, який щойно був присутній на таємній нараді. Він сповістив королю, що до замаху на Коліньї причетна королева-мати і герцог Анжуйський. Пізно вночі до королівського палацу було запрошено двох головних чиновників магістратури — Клода Марселя і купецького старшину Ле Шарро. Їм було сказано про нібито існуючий протестантський заколот, та наказано зачинити ворота, човнами перегородити Сену, озброїти містян і підготувати гармати для захисту міської ратуші. Різня почалася на світанку 24 серпня 1572 року в неділю в день Святого Варфоломія. Дзвони з вартової башти Будинку Правосуддя мали сповістити про початок побиття. Але дзвін Сен-Жермен-Л'Осера, що бив набат, випередив його. Спершу були вбиті дворяни, що були у Луврі. Тільки принців крові, Генріха Наваррського та його кузена заарештували й зачинили в королівських апартаментах. Вже о п'ятій ранку страти дворян, санкціоновані королем та Катериною Медічі закінчилися, всього було вбито близько 200 дворян. Але саме в цей час, оскаженілий від крові натовп, вийшов з-під контролю, таким чином перетворивши «поліцейську» операцію в жахливу різню. Вона тривала три доби, а потім поширилася по всій Франції. Королівська сім'я, не маючи змоги зупинити цю криваву вакханалію, зачинилася в палаці. Король у цей час намагався своїми наказами прево та старшинам припинити звірства. Не дуже розбираючись у релігійних вподобаннях своїх жертв, натовп, у якому змішались ополченці, солдати охорони короля, фанатики та волоцюги, кидався в лавки та заможні будинки. Солдати герцога Анжуйського — вісімсот вершників і тисяча піхотинців, в обов'язок яких входило підтримання правопорядку, відзначились у пограбуванні ювелірних крамниць, деякі з них потім скажуть, що робили це за згоди свого командира, великого пошановувача коштовностей.
Король, нажаханий масштабами різні, спочатку намагався перекласти всю відповідальність на Гізів. Він навіть підготував відповідні листи послам, в яких пояснював все, що відбувалось, протистоянням Гізів та Шатільйонів. Та Генріх Гіз теж не хотів одноосібно нести відповідальність за те, що відбувалось. Тоді 26 серпня Карл ІХ змушений був провести в парламенті засідання. Там він заявив, що Гіз діяв за його наказом, не з релігійних мотивів, а задля того, аби попередити заколот Коліньї. Він вимагав від парламенту почати судовий процес проти посібників адмірала. 27 серпня королівським листом намісникам у провінціях наказується слідкувати за тим, щоб «не було ніяких хвилювань з-поміж жителів, і не відбувалось убивств». Та вже було пізно. Почався «сезон Варфоломіївської ночі». Спочатку відбулася різня в Ла Шаріте, Мо, Бурже, Орлеані, Анжері, Сомюрі, Труа та Руані. Після невеликої перерви прийшла черга півдня: 3 жовтня — Бордо, 4-го — Тулуза та Гайяк, 5-го — Альбі. Всього, по всьому королівству загинуло від 20 до 30 тисяч людей.
Катерина врешті повернула собі повну владу над королем. Крім того, побиття гугенотів в очах Європи зробило її поборницею католицтва. Папа Григорій ХІІІ (ініціатор введення нового календаря, що й дотепер носить його ім'я) виказав свою абсолютну підтримку різні протестантів та розпорядився співати гімн «Te Deum» («Тебе, Господь, славимо»). Також він повелів викарбувати пам'ятну медаль роботи відомого скульптора Вазарі і надіслав Катерині вітання. Не залишився осторонь і Філіп ІІ, що разом з вітаннями надіслав їй в подарунок — чудового арабського скакуна. Та все ж, щоб уникнути непотрібної напруги у відносинах з сусідами-протестантами (у першу чергу з Єлизаветою Англійською), Катерина воліла ці події інтерпретувати як придушення заколоту, безвідносно до релігійних переконань заколотників. Коліньї загинув, король Наваррський та принц Конде виявилися бранцями в Луврі, їх змусили перейти в католицьку віру, та все ж багатьом очільникам гугенотів вдалося вислизнути. Більше того, чимало католиків з числа поміркованих під враженням від цих подій перейшли у протестантизм. Гугенотська партія, переживши нанесений їй жорстокий удар, знову зібралась на силі, надихнувшись ненавистю до підступного супротивника. Репутація ж католицької партії зазнала непоправних втрат. Маршал Таванн якось зазначив: «Справу зроблено, небезпеку усунуто, але пролита кров продовжує бентежити сумління».
Протестанти всього королівства почали поспіхом збиратися в міста, що їм належали, щоб дати відсіч. Монтобан, Нім, Обена, Прив, Сансер, Ангулем та Ла-Рошель підготувались до облоги. Асамблея п'ятдесяти п'яти пасторів направила урочистий заклик Єлизаветі Англійській, благаючи її прийти на допомогу своїм підданим в Гієні — «провінції, що належала їй споконвіку». Розпочалася четверта релігійна війна, яка здебільшого звелась до облоги Ла-Рошеля. Близько восьми місяців Генріх Анжуйський вів цю безуспішну облогу, допоки з Польщі не прийшла звістка про обрання його королем Речі Посполитої (дали плоди зусилля королеви-матері, що регулярно відправляла посольства до Кракова та відверто підкуповувала членів Сейму). Тепер вже було не до облоги, тому поспішили підписати мирну угоду. Ла-Рошельська мирна угода, підписана 24 червня 1573 року, надавала гугенотам свободу совісті і право відправлення протестантського культу в Ла-Рошелі, Німі і Монтобані. Крім цього їм було повернуто конфісковане майно, посади та привілеї.
22 серпня під час святкувань з приводу прибуття польського посольства Карл ІХ, який себе вже дуже погано почував, підписав указ, згідно якого призначав Генріха своїм наступником, а матір — регентшею на час, поки новоспечений король Речі Посполитої не прибуде до Франції та не увійде у свої права. Тим часом урочистості розтяглись на цілий місяць. Генріх не надто поспішав з від'їздом, тому Карл пригрозив молодшому братові: «Якщо ви не виїдете самостійно, я накажу вас відпровадити силою!». Знаючи характер короля, Генріх невідкладно вирушив у путь. До німецького кордону його супроводжував увесь двір. На прощання Катерина сказала улюбленому синові: «Відправляйтесь, сину мій, ви недовго будете відсутні». Вона розуміла, що Карлу ІХ недовго залишилося бути на цьому світі.
Заколот герцога Алансонського. П'ята релігійна війна
Коли Катерина повернулася до Парижу виявилось, що назріває новий заколот. Цього разу його очільником був менший син — Франсуа Алансонський. Цей вісімнадцятирічний принц, у якого за словами матері «в голові були тільки війни і бурі», вимагав для себе посади головнокомандувача всіма арміями, що звільнилася після від'їзду Анжу. Та Карл ІХ не збирався надавати такі великі повноваження меншому братові. Катерина цілком підтримувала короля в цьому.
Тоді Алансон змовився з Генріхом Наваррським та принцом , що знаходилися при дворі на правах заручників, також з чотирма синами Монморансі та їх племінником віконтом де Тюреном. Заручившись такою підтримкою, Франсуа вважав, що йому стане сил політично тиснути на короля. Він також вирішив, що у разі, якщо це не вплине на Карла, то він вирушить до Седану та очолить там військо гугенотів. Франсуа пам'ятав недавню авантюру Коліньї і також хотів з військом виступити до Нідерландів та отримати там одне з князівств Фландрії. Але Генріх Наваррський розповів про ці плани своїй дружині — Маргариті, а та доповіла про все матері. Катерина неабияк захвилювалася, адже вона розуміла, що на меті Алансона було оволодіння короною Франції, що вже майже вислизала з рук помираючого короля. Сама ж Катерина знаходилася на шляху меншого сина, адже плекала надію передати корону своєму улюбленцю — Генріху, що був зараз далеко. Катерина завадила втечі Франсуа та Генріха Наваррського. Алансону врешті таки надали посади голови Королівської Ради і головнокомандувача всіма арміями, але не поступилися в питанні престолонаслідування. Тоді бунтівниками було розроблено новий план. У ніч перед початком Великого посту 24 лютого 1574 року було вирішено організувати загальний заколот на чолі з фаворитом герцога Алансонського — де Ла Молем. Планувалося увірватися до Сен-Жерменського замку, де в цей час знаходився хворий Карл ІХ, заарештувати його, Катерину, та їх оточення і примусити призначити Франсуа Алансонського генеральним намісником королівства, з подальшим правом успадкувати Корону. У разі спротиву було вирішено діяти жорстко аж до вбивства короля та матері. Однак і в цей раз Маргарита видала заколотників Катерині. Цього разу вона отримала інформацію безпосередньо від Ла Моля, що був її коханцем. Катерина вжила термінових заходів, аби уникнути здійснення заколоту. Вона наказала перевезти Двір до Лувру. В своїй кареті везла Франсуа та Генріха, щоб уникнути несподіванок. Молоді заколотники були так нажахані, що стали скидати всю провину один на одного. Врешті, не маючи можливості покарати Франсуа та Генріха, було вирішено всю повноту відповідальності покласти на Ла Моля та Кокона — фаворитів Алансона. Їх стратили, Косе та Монморансі опинилися в Бастилії. Крім того до рук Катерини потрапив Монтгомері, що висадився в Нормандії з військом та поспішав на допомогу заколотникам. Нарешті Катерина помстилася вбивці свого коханого чоловіка — його було четвертовано в Парижі. У цей час король Франції повільно помирав. Коли Катерина прийшла до нього аби повідомити йому про те, що схоплено убивцю батька, він відповів: «Усі людські справи для мене вже ніщо!» За деякий час, 30 травня 1574 року він помер у 23 роки. Перед смертю він підписав ордонанс, яким надав регентство матері, як мовилось в цьому документі, на прохання герцога Алансонського, короля Наваррського та інших принців і перів Франції.
Катерина терміново одного за другим відправила двох посильних до Речі Посполитої з проханням до Генріха якомога швидше повертатися додому. Нарешті її улюбленець мав отримати корону Франції. Крім цього вона плекала надію, що він також збереже за собою й корону Речі Посполитої. У своїх листах вона надавала поради щодо цього. Той не забарився з від'їздом. Фактично це була втеча з погонею. Щоправда втеча ледь не зазнала краху, адже гетьман Тенщинський мало не наздогнав утікача на кордоні. Втім, за іншою версією, гетьман таки наздогнав короля, але отримав щедрі відступні у вигляді дорогоцінних каменів і тому відпустив. У Відні Максиміліан ІІ влаштував Генріху чудовий прийом, плекаючи надію, що той одружиться з його молодшою дочкою, тепер удовою Карла ІХ Єлизаветою Австрійською. Потім Генріх, аби оминути протестантські німецькі князівства, прибув до Венеції. Там йому влаштували не менш грандіозний прийом. Генріх затримався тут на два місяці, аж поки Катерина не вжила додаткових заходів, аби прискорити новоспеченого короля вступити в свої права.
Хоча Анжу та Наварра було ізольовано, в королівстві все ж назрівав черговий бунт. Його ініціаторами були все ті ж «політики», партія поміркованих дворян і буржуа, для яких питання віри не було головним. В цілому вони були зацікавлені у спокійному розвиткові держави і примиренні католиків з гугенотами. Принц , якому вдалося втекти, підігрівав цей заколот з-за кордону, обіцяючи гроші і підмогу з німецьких князівств. Катерина вдалася до своєї улюбленої практики замирення назріваючого бунту. Когось підкуповуючи грошима або посадами, когось «знешкоджуючи» за допомогою свого «летючого ескадрону». Вона розуміла, що замирення тимчасове, тому усіляко спонукала Генріха повернутися якомога швидше. Їхня зустріч відбулась у Ліоні. За свідченням іспанського посла вони обійнялись зі сльозами на очах і проговорили цілу годину. Генріх ніби то вигукнув: «Мадам, дорога моя мати, що дарувала мені життя, тепер же я вам зобов'язаний своєю свободою і короною!» В довершення сцени зустрічі він, ставши на коліна, цілував їй руки.
Катерина завжди була в захваті від свого улюбленого сина, підкреслюючи його чесноти і не зважала на недоліки. Справді, Генріх вирізнявся з усіх її дітей розумом, політичним хистом, волею та проникливістю. Катерина якось казала: «Він може все, варто тільки йому того захотіти». Але вся біда була в тому, що він хотів то одного, то іншого, стрімко переходячи від захоплення до захоплення. Ситуація погіршала після його повернення з Венеції. Тепер він мав шалену пристрасть до нарядів, прикрас та пишних балів, на яких міг з'явитися у жіночому вбранні з віялом. Ще з дитинства у нього спостерігалась прихильність до вузьких камзолів, жіночого вбрання, намиста, сережок, використання пудри та помади, але після повернення з Венеції ця пристрасть набула таких форм, яких Двір не міг ігнорувати та замовчувати. В усьому іншому він був звичайним принцом, з притаманними принцам інтересами: полювання, бенкети та любовні інтриги з жінками. Він оточив себе «мінйонами» — фаворитами, які наслідували йому у деяких дивацтвах, але в цілому були молодою елітою Франції. Серед них були талановиті вояки та адміністратори такі як Вількйо, дю Гаст, Келюс, д'Епернон, д'Арк, Можирон. Та все ж у житті Генріха було й палке кохання — Марія Клевська, дружина принца Конде, що стала його коханкою. Повернувшись до Франції, він, було задумав розлучити її з принцом-утікачем аби одружитись. Це мав би бути грандіозний скандал. Та Марія раптово померла при пологах. Горю Генріха не було краю. Тепер він вдався до містицизму. Вдягався у вбрання чорного кольору інкрустоване черепами. Або у лахмітті очолював покаянну ходу містом, у якій брали участь і придворні, що ледь встигали за різкою зміною його забаганок. Після однієї з таких процесій кардинал Лотаринзький захворів та помер.
13 лютого 1574 року в Реймсі відбулась коронація Генріха ІІІ. А за кілька діб — пишне весілля з Луїзою де Водемон, яка зовні була неймовірно схожа на покійну Марію Клевську. Спершу Катерина була проти цього шлюбу, адже мала на меті інші, більш вигідні партії. Наприклад — дочку шведського короля, переговори з яким дали змогу ще на якийсь час формально утримувати корону Речі Посполитої. Крім того вона не хотіла аби знову на перші ролі в королівстві повернувся могутній клан Гізів, адже Луїза була представницею молодшої гілки цього клану. Та врешті, як завжди, вона поступилась бажанням Генріха і навіть удала, що це саме вона влаштувала цей шлюб.
Також Катерину дуже засмучувало вкрай погані відносини між її дітьми. Генріх вважав, що Франсуа і Маргарита чинили супротив його сходженню на престол. Це вилилося в чисельні дуелі між фаворитами братів, розповсюдженні чуток та інтриги. Врешті це призвело до об'єднання Алансона, Наварра і Маргарити. Остання допомогла Алансону втекти 15 вересня 1575 року. Він дістався до своїх володінь у Друе, де його не могли дістати. Катерина одразу відчула небезпеку, адже бунт, що визрівав, тепер міг отримати формального очільника — дофіна, принца крові. Конде в цей час уклав угоду з Яном-Казиміром, сином курфюрста Пфальца, котрий обіцяв привести до Франції 16000 німецьких і швейцарських рейтар. Конде ж брав на себе забезпечення цього війська, та виплату боргів гугенотів за кампанію 1568 року. Катерина терміново вирушила до Шамбору, де 29-30 вересня провела перемовини з Франсуа Алансонським. Вони домовилися про повернення гугенотам безпечних фортець і звільнення племінників Монморансі, що і було виконано 2 жовтня. Та вже було пізно. Авангард рейтар під проводом Торе Монморансі вже перетнув Маас. 10 жовтня в Дормансі відбулась битва з військом Гіза. Рейтари зазнали поразки, а Генріх Гіз отримав поранення обличчя. Відтепер він, як і його батько, отримав прізвисько «Мічений». Врешті Катерина уклала з молодшим сином угоду про перемир'я. Воно мало тривати протягом семи місяців, починаючи з 21 листопада 1575 року. Згідно з ним герцог Алансонський отримав як безпечні для гугенотів міста: Ангулем, Ніор, Сомюр та Ла Шаріте. Конде отримував Мез'єр. Відтепер протестантам дозволялось вільно проводити богослужіння в усіх їхніх містах, а також ще в двох містах кожної провінції Франції. Рейтари отримували 500 тисяч ліврів, та мали залишити королівство. Але відмова короля виконувати частину вимог договору призвела до загострення ситуації. 9 січня Алансон повідомив Парламент про намір відновити наступ на Париж. 9 лютого 1576 року Конде і Казимір з армією знову перейшли Маас. Катерина доклала надзусиль аби вкотре поновити мир. Врешті 6 травня 1576 року було підписано договір, що іменується «Миром Монсеньйора», адже насамперед він був вигідний саме партії брата короля. Під час цих подій з-під варти втік Генріх Наваррський, який закріпився у своїй вотчині. Король ледь не заарештував Маргариту, яку підозрював у змові з чоловіком, та допомозі тому втекти. Також в цей період вперше заявила про себе так звана «Католицька Ліга». Яка представляла інтереси роялістів, що вважали політику Катерини щодо гугенотів дуже поступливою. Саме через те, що вони відмовлялись передавати протестантам міста і було порушено перемир'я. Надалі вони, очолювані Гізами, проявлять себе потужною силою, та будуть не меншою загрозою для династії Валуа аніж гугеноти. Врешті після підписання «Миру Монсеньйора» Генріх ІІІ вніс розкол у блок гугенотів і «політиків» а також посіяв недовіру в стан самих гугенотів, адже ті тепер з підозрою ставились до герцога Алансонського.
Католицька ліга. Шоста релігійна війна
Більшість населення Франції було католиками. Тому реакцією на постійні війни, що їх ініціюють гугеноти, та поступки їм королівської влади, стало створення «Католицької Ліги». Очолювали її Гізи. Генріх Гіз, після перемоги при Дормані був дуже популярний в народі. Кістяк Ліги складали непримиренні католики, та все ж туди залучались і помірковані «політики» і навіть гугеноти. Лігістами була заявлена мета — захист законів і традиційної релігії Французького королівства. Вступаючи до Ліги, як в духовний орден, складали присягу. Особливим впливом Ліга користувалась в Парижі, де її очолював президент Паризького парламенту.
Катерина чітко усвідомлювала наскільки великою загрозою тепер був Гіз на чолі Ліги. Тому вона запропонувала Генріху ІІІ контрдії. Дослухавшись порад матері, король проголосив себе головою Ліги, тим самим витиснувши Міченого на другий план. Аби підсилити свій авторитет Генріх скликав Генеральні штати, перше засідання яких розпочалось 6 грудня 1576 року в Блуа. На відкритті король виголосив чудову промову, закликаючи до примирення і єдності. Та врешті отримав зворотний результат. Позаяк переважну більшість делегатів складали непримиренні католики, було проголосовано ряд законів, що придушували протестантизм у Франції. Що, власне, і спровокувало чергову, уже шосту, релігійну війну. Вона тривала протягом кількох місяців у 1577 році. Військові дії відбувались, головним чином, у Сентонжі та Лангедоці. Гугенотський флот було розгромлено біля Ла-Рошелі. Тепер основна твердиня протестантів була в осаді, яку навряд чи витримала б, якби Генріх ІІІ, не бажаючи повного розгрому супротивників, не поспішив би замиритися. Бержеракська мирна угода, що була підписана 17 вересня 1577 року з Генріхом Наваррським називалась також «Миром Короля». І хоча угода відзначалась зваженим державницьким підходом до чутливих соціальних питань, все ж вона викликала загальне невдоволення. Лігісти закидали королю, що він поспішив підписати угоду, аби чимскоріш повернутися до мінйонів і кімнатних собачок. Протестанти докоряли Генріху Наваррському за те що він зробив католикам суттєві поступки, аби отримати певні гарантії особисто для себе. Катерина ж була задоволена тим, що хоч і крихкий але все ж таки мир взяв гору.
Сьома релігійна війна
Початок 1578 року приніс Катерині занепокоєння відносинами своїх дітей. Й без того вони були непростими, адже Генріх не забував, що Анжу і Маргарита мали намір перехопити його корону, поки він не повернувся з Польщі. Тепер же це протистояння переросло в постійні сутички між мінйонами короля та Монсеньйора. Ба більше того. На одному з балів фаворити короля вже відкрито принижували герцога Франсуа Анжуйського (він раніше успадкував у свого брата-короля цей титул). Врешті це призвело до того, що він, за допомогою сестри втік з королівського палацу та сховався у своїй вотчині — Анжері. Катерина дуже цим занепокоїлася та знову вирушила услід за меншим сином, аби той не накоїв лиха. Той запевнив матір, що не має намірів порушувати спокій у країні. Але саме в цей час він виношував плани щодо отримання корони в інших місцях. Наразі в Нідерландах південні католицькі провінції уклали угоду з північними кальвіністськими Голландією та Зеландією, та долучилися до спільного протистояння загарбникам — Іспанії. Вільгельм Оранський, провідник північних провінцій, запропонував відвоювати корону Нідерландів Франсуа. Той згодом відправив до Брюсселя свого канцлера, аби домогтися від Генеральних штатів Нідерландів відповідної декларації. Звичайно все це дуже гнівило Генріха ІІІ, адже фактично Монсенйор збирався оголосити війну країні з якою Франція знаходилася в мирних стосунках. Врешті Катерині знову довелося вирушити у подорож, аби переконувати молодшого сина відмовитись від цієї авантюри, адже ніяких гарантій отримання ним корони не було. Той спершу заспокоював її, але згодом надіслав до Парижу ультиматум, що відмовиться від фландрської авантюри тільки за умови отримання посади головного королівського намісника. Не дочекавшись відповіді, він з 20 тисячним військом 11 липня 1578 року увійшов у Монс. Франція офіційно відреклася від цих дій. На міжнародній арені це виглядало таким чином, що непокірні королю Франції гугеноти вирішили прийти на допомогу своїм братам по вірі. Насправді ж Генріх таємно допомагав Франсуа грошима, аби авантюра тривала якомога довше, знявши таким чином напругу в середині королівства.
Тим часом Катерина вирішила зіграти роль великої примирительниці, яку вона вже грала під час великої подорожі Францією з Карлом ІХ у 1564 році. Вона домоглась від короля дозволу, аби супроводити Маргариту Наваррську до її чоловіка, котрий вимагав її приїзду, не тому що кохав ту, а з точки зору честі. Насправді, під цим приводом, королева у супроводі досить поважного дипломатичного кортежу намагалась запобігти розв'язанню чергової релігійної війни. Справа в тім, що умови чинної на той час мирної угоди не влаштовували багатьох з обох ворогуючих партій. Тому знадобилось докласти титанічні зусилля, аби задовольнити усі сторони, та примусити їх підкорятись королівській владі. Врешті 28 лютого 1579 року було підписано Неракську конвенцію, згідно якої гугенотам надавалось дев'ятнадцять безпечних міст строком на півроку. Після Нераку вона перемістилась до іншої провінції — Лангедоку, де також чекали її монарших рішень прихильники різних партій. Її присутність і безупинна діяльність сприяли відродженню віри у правосуддя королівської влади. Після цього її чекав Прованс та Дофіне. Врешті подорож тривала більше року. У дорозі Катерина відзначила своє 60-річчя. Це була більш скромна подорож ніж попередня. Генріх ІІІ виділяв їй невеликі кошти на поїздку. Тому іноді процесія мала зупинятися в звичайних готелях, або навіть розбиваючи наметове містечко. Подорож далась Катерині важко також й фізично. Тому вона з великою шаною приймала вітання короля, що виїхав її зустрічати до Орлеану. Також жителі Парижу влаштували їй 14 листопада 1579 року урочистий прийом, зустрічаючи її ще на підступах до міста. Адже вона без значних фінансових витрат, без застосування зброї, лише кропіткою дипломатичною та політичною працею домоглася утвердження миру в країні.
Попри докладені зусилля, за півроку спалахнув новий конфлікт. Як і можна було передбачити, по завершені піврічного терміну гугеноти не захотіли повертати безпечні міста. 14 квітня 1580 року вони оприлюднили маніфест у якому повідомили про відмову дотримуватися умов Неракської конвенції. 20 квітня Генріх Наваррський також надіслав королю листа в якому повідомляв про відмову від підписаного ним договору. Почалась VII релігійна війна, що в історію ввійшла під назвою «Війною закоханих». Справа в тім, що до Двору дійшли чутки про чергову любовну авантюру Маргарити. Цього разу її обранцем став наближений до Наварра лейтенант його гвардії Анрі де ла Тур, віконт де Тюренн. Й без того схильний до перемивання кісточок своїх суперників Генріх ІІІ тепер публічно висміював Генріха Наваррського. Тому війна, що була розв'язана Наварром виявилась чимось на кшталт дуелі між принцом крові та королем. Катерина примусила Маргариту втрутитись, аби «виправити свою помилку», яку вона вважала дуже серйозною. Та Генріх Наваррський був непохитним у своєму рішенні.
4 травня 1580 року король врешті призначив герцога Анжуйського головним королівським намісником, але без права командування арміями. 20 травня маршал де Матінйон вибив спільника Наварра принца Конде з Ла Фера. Принц був вимушений тікати до Англії. У цей час маршал де Бірон в Гасконі, відбивши у Генріха Наваррського Каор, переслідував того у Гієні. Влітку герцог де Майенн вів успішні дії проти гугенотів в Дофіне, отримавши кілька перемог. Врешті Катерина вирішила, що настав зручний момент для початку перемовин. Та в цей час Париж спіткала низка епідемій та нещасть. Від невідомої до того хвороби занедужала вся королівська родина. Після цього столицю охопила епідемія чуми. Тому до підписання мирної угоди повернулись восени, коли домінування королівських сил вже не було таким очевидним. Підписання відбулось 26 листопада 1580 року у Фле. Згідно статей нової угоди гугеноти залишали за собою безпечні міста протягом шести років, також обіцялось повернення їм конфіскованого майна, титулів та посад. Катерина була задоволена не тільки тим, що було врешті встановлено мир у країні, а також й мир у сім'ї. Офіційно Генріх Наваррськи примирився з Маргаритою і головне — молодший син Франсуа, проявив себе державником на посаді намісника, беручи активну участь в мирних перемовинах бувши представником свого брата — короля. Вона мала надію, що тепер він візьметься за розум. Та надії матері виявилися марними. Скориставшись хворобою короля, той таки організував експедицію до Нідерландів. У цей час почалось повстання в Камбре проти іспанського гніту. Жителі міста звернулись по допомогу до людини, яка мала намір свого часу очолити цей рух. Тому Франсуа вважав справою честі прийти на допомогу заколотникам. На всі вмовляння матері та радників Корони він не зважав. Врешті його армія перетнула кордон, деблокувала Камбре та захопила ще декілька міст. Але врешті, все ж отримала поразку від іспанської армії. Герцог Анжуйський повернувся до Франції. Тоді Катерина задумала одружити його. З цього приводу велися перемовини з королевою Англії Єлизаветою, що була на чверть століття старшою його. Задля прискорення прийняття нею рішення на свою користь Анжу вирушив до Альбіону. Єлизавета спершу навіть дала згоду на шлюб, поступившись перед його натиском. Та поволі оговтавшись почала затягувати процес перемовин, посилаючись на те, що треба узгодити всі релігійні розбіжності, аби вони не завадили проведенню обряду весілля. На її щастя події, що в цей час відбувались на материку, вимагали втручання Анжу. У Нідерландах відновились активні бойові дії, тому вона допомогла йому у комплектуванні армії, надала субсидію у 100 тисяч екю, спорядила флот, та відправила подалі. Щоправда наказала підписувати листи до неї: «Королеві Англії та моїй нареченій». Як кажуть свідки цих подій, вона спровадивши набридлого їй нареченого танцювала від щастя, адже змогла його позбутись без гучного політичного скандалу. 19 лютого 1582 року Франсуа висадився в Нідерландах. З пишною свитою, до якої входив принц Оранський, він утвердився в Антверпені, як герцог Брабантський. У березні 1582 року його було визнано Генеральними штатами Нідерландів королем. Тоді Катерина, зрозумівши, що шлюбу з Єлизаветою Англійською не буде, почала перемовини з королем Іспанії Філіпом II про одруження Франсуа з однією з інфант іспанської Корони, з тим, аби той у придане нареченій надав корону Нідерландів. Філіп визнав таку пропозицію принаймні екстравагантною. Звичайно для могутнього монарха визнання таким чином втрати своїх володінь було неприпустимо. Тоді, аби відволікти сили Іспанії від Нідерландів, Катерина спонукала Генріха III до відправлення експедиції до Азорських островів. До цього архіпелаг належав Португалії. Позаяк напередодні цих подій Іспанія захопила Португалію, приналежність островів могла бути переглянута, адже іспанці там ще не встигли закріпилися. Та ця експедиція зазнала краху. Спочатку успішна кампанія, адже французам вдалося захопити декілька островів, вона провалилась, коли герой битви при Лепанто адмірал де Санта Крус привів на Азори ескадру з 28 великих військових кораблів. Відбулось нерівне протистояння з флотом французів, яким командували сухопутні генерали. Врешті іспанці стратили всіх, хто вижив у тій битві «як ворогів суспільного миру, порушників торгівлі та заколотників», тобто як піратів. Адже при них не було жодного наказу французького короля, що дозволяв експедицію. Після цієї поразки Генріх ІІІ впав у меланхолію, що поступово переходила у депресію. Оточення навіть переймалось тим, аби він не наклав на себе руки. Катерину ж цей інцидент хоч і страшенно розлютив, адже командував експедицією її внучатий племінник Феліппе Строцці, але примусив її зібратися аби взяти реванш у іспанців на суходолі. Поки Генріх усунувся від влади, вона усунувши від керма країною мінйонів, надала військову допомогу Франсуа. До Нідерландів було направлено значну армію під командуванням маршала де Бірона. Та згодом недолуга поведінка самого герцога Брабантського Франсуа до своїх нових підлеглих призвела до повної втрати довіри до нього. Ще й активно долучалися іспанські шпигуни. Врешті герцогу довелося повертатися на батьківщину. Знеславлений та знесилений він до того ж важко захворів, тому приїхав доживати свого віку у своєму наділі. Генріх напрочуд тепло його зустрів, і коли Франсуа за два роки помер, влаштував йому пишні похорони. А поки що Катерину дуже турбувало протистояння короля та Маргарити. Брат та сестра, що вже давно мали напружені стосунки, тепер відверто ворогували. В цей час Марго жила при дворі та мала чергову любовну інтригу. Цього разу з красенем Арлеєм де Шанваллоном, в якого вона закохалась до безтями. Подейкували навіть про вагітність Маргарити. Це дуже принижувало короля тому він дозволив собі дуже грубо втрутитися в приватне життя сестри. Були і переслідування її кортежу і принизливі обшуки її багажу у пошуках дитини. Власне назрівав грандіозний скандал. Катерина вже запізно дізналась про ці події, тому не змогла вчасно їх упередити. Тепер же Генріх Наваррський вимагав доказів її ганебної поведінки або сатисфакції з публічним вибаченням короля. Він погрожував розвестися з нею, якщо Генріх III публічно не визнає своєї помилки. Король же уникав прямої відповіді, доручивши матері вирішувати це делікатне питання. Вона відправила Бельвера разом з маршалом Матінйоном до Гасконі, аби все залагодити на місці. Перемовини щодо відновлення сімейного миру тривали з жовтня 1582 по січень 1583 року. Катерина в цей час написала безліч листів їх учасникам. Генріх Наваррський зображав гнів, удавав, що готується до війни, відправляв посильних просити помочі Англію та німецькі князівства, начебто з метою убезпечити себе захопив Мон-де-Марсан, вимагав відвести королівські війська з околиць цього міста, власне він політично повною мірою скористався даною ситуацією. Врешті ця виснажлива війна нервів, що її довелося пережити Катерині завершилася на користь короля Наварри, який отримав значну компенсацію. Він офіційно вибачив дружину. Їхня зустріч відбулась 13 квітня 1584 року в Пор-Сен-Марі.
10 червня 1584 року помер Франсуа Анжуйський. Згідно його заповіту захоплене ним раніше Камбрзі дісталося королю. Генріх III, злякавшись важких політичних наслідків, тут же передав його у приватне володіння матері. Не гаючи ні хвилини та написала маніфест мешканцям Камбре, в якому мовилось про її намір «володарювати ними, зберігши їх життя, майно та права». Звісно, васал іспанської Корони герцог Пармський обурився, він вимагав повернення Камбрезі. Та Катерина дипломатично заявила, що «вважала вчинком, вартим м'якосердої королеви, виказати заступництво та прийняти мешканців Камбре, засмучених втратою нашого сина що вважають, що вони втратили усіляку підтримку й тепер більш вразливі для будь-якого нападу, ніж раніше». Так королева-матір змогла більш вишукано, ніж покійний герцог Анжуйський, захистити завойовані у боротьбі проти іспанців позиції. На її жаль герцогство Камбрезі залишилось єдиним надбанням що його досяг її менший, нікчемний син Франсуа. Він, що мітив на щонайменше дві повноцінні корони — Англійську та Португальську, а також на князівство Нідерланди. Від цієї їх мрії залишився лише невеликий уламок.
Але найбільшим її смутком було те, що Корона Франції вислизала з рук династії Валуа. Адже Генріх III не мав дітей. Відтак збувалось давнє пророцтво, що начебто було виказане Нострадамусом під час першої подорожі країною в далекому 1564 році. Той передрікав, що вона побачить усіх своїх синів на троні, але врешті корону успадкує Генріх Наваррський з роду Бурбонів.
Священна Ліга. Восьма релігійна війна
Після смерті молодшого з Валуа, згідно стародавнього Салічного закону, спадкоємцем Генріха III ставав очільник гугенотської партії Генріх Наваррський. Це дуже збентежило здебільше католицьку Францію. Багато партій та політичних угрупувань побоювались перспективи протестантського реваншу. Тому реакцією стало відновлення «Католицької Ліги», на чолі з Гізами. Вони мали на меті утвердження на престолі свого представника — кардинала Бурбона (дядька Генріха Наваррського), літнього 63-річного чоловіка, слабкого але амбіційного. 31 грудня 1584 року в замку Жуанвіль представниками Ліги було підписано з іспанським послом угоду про координацію дій. Це фактично була державна зрада, адже у всі часи чеканка монет та зовнішньополітичні відносини були прерогативою суверена. Лігісти почали збирати військо. Та все ще була можливість владнати справу миром. Як і завжди, король Генріх ІІІ відправив свою матір на ці важкі перемовини. Катерина, страждаючи від нападів ревматизму, вимушена була на ношах вирушати в дорогу, аби знову рятувати королівство. Вона направилась до Шампані в місто Еперпне, як було домовлено з лігістами. Та Генріх Гіз змусив її чекати, не з'явившись на перемовини.
31 березня 1585 року лігісти оприлюднили маніфест, в якому формулювали свої вимоги: недопущення реваншу гугенотів, навернення їх до католицької віри, усунення фаворитів короля від важелів влади та недопущення нових податків. Наприкінці маніфесту було зроблено реверанс у сторону Катерини: «Будемо смиренно прохати королеву-матір нашого короля, нашу поважну повелительницю, без мудрості та обережності якої королівство давно б розвалилось і загинуло, не покинути нас, але вжити весь свій вплив, який вона заслуговувала завдяки своїм трудам та турботам і котре її вороги недостойно у неї вкрали, витиснувши її з оточення короля». Цей жест мало втішав Катерину, яка усе своє життя поклала на благо своїх дітей та онуків. От і зараз вона, хвора, рятувала королівство і трон для свого улюбленця Генріха, який міг, в цей буремний час, опікуватись не справами державними, а інтригами мінйонів, балами та кімнатними собачками.
Врешті, після всіх зволікань, 9 квітня 1585 року, в день Пасхи, відбулась її зустріч з Генріхом Гізом. Та марно Катерина сподівалась на позитивний результат цієї зустрічі. Їй навіть не вдалось домогтися від Міченого принаймні обіцянки сприяти втихомиренню королівства. Гіз вислуховував її аргументи, стиснувши зуби, під кінець видавивши з себе визнання: «Сам я не можу нічого вирішувати». Катерина надала королю детальний звіт про перемовини, закінчивши його досить дивною, як для неї порадою — готуватися до війни.
Напружені та виснажливі перемовини погано позначилися на її здоров'ї. Й без того хвора, вона тепер геть занедужала. Але й знаходячись у ліжку, вона уважно слідкувала за подіями, що відбувались. Та в своїх листах до Генріха ІІІ надавала йому корисні поради. Так, за її вказівкою, частина королівської казни, що знаходилася у Реймсі було заздалегідь відправлено до Парижу.
У цей драматичний час додала й Маргарита. Вона, не змігши наладити шлюбні відносини зі своїм чоловіком, тепер фактично оголосила тому війну. Вирушивши у свій уділ Ажан, вона запросила допомоги у Філіпа ІІ, заявивши, що збирається воювати під знаменами Ліги заради викорінення єресі у Французькому королівстві. Ажанська авантюра позбавила її не тільки політичної, а якоюсь мірою і людської гідності. Сестра короля для всіх стала тягарем. Тоді, коли її авантюра зазнала краху, вона звернулась за допомогою до матері. Та Катерина, що наразі опікувалася більш нагальними для королівства питаннями, не дала себе розжалобити. Відтак з осені 1585 року і аж протягом майже 20 років місцем існування для Маргарити Наваррської стане замок Юссон. Хоча все виявилось не настільки страшним для невгамовної Марго: її юссонська епопея, що почалася як кривава драма, незабаром перетворилася на комедію. За місяць бранка звабила свого тюремника, маркіза де Каніяка, і знову її життя завирувало у звичному ритмі — бали, свята, концерти, любовні втіхи. З матір'ю їм більше не судилося зустрітися.
Тим часом, Генріх, дослухавшись мудрих порад матері, збирав армію. Також, за її наполяганням, він звернувся до Паризького парламенту з компромісною заявою, що мала задовольнити Гізів, та в той же час не давала зовсім розірвати стосунки з Генріхом Наваррським. У відповідності з цією заявою, Генріх ІІІ видав едикт, що заборонив у Французькому королівстві усі релігії окрім католицької. Але він відмовився включати в нього пункт про те що наступником престолу має бути принц-католик, явний реверанс Наварру, з яким він мав надію замиритися.
Все ще хвора, Катерина досі залишалась в Еперне, аби тримати руку на пульсі подій. Саме тут — в Шампані були сконцентровані головні сили лігістів. Після публікації королівського едикту їй здалося, що небезпеку військових дій усунуто, але незабаром виявилось, що це не так. Тепер Гізи заявили, що мають намір зайняти усі фортеці, що раніше були захоплені протестантами. Катерина була вражена таким нахабством, та все ж вирушила у містечко Саррі на чергові перемовини з лігістами. Ті домагалися опублікування нового едикту, в якому мали бути відображені усі їх вимоги, висунуті королю: перед усім — видалення з королівства всіх проповідників — єретиків, усунення з посад королівських чиновників-гугенотів та конфіскація їхнього майна, нарешті — обов'язкове навернення всіх гугенотів до католицької віри з подальшим наглядом над ними протягом трьох років. Вона вдалася до своєї улюбленої тактики — затягування перемовин, аби зміна обставин спонукала супротивників бути більш поступливими. Та в цей раз її тактика була хибною. За час перемовин Гізи тільки посилилися. Щоранку в Еперне вона спостерігала як до лігістів все прибувають підкріплення — рейтари та ландскнехти з німецьких князівств та швейцарських кантонів. Тому в підписаній новій угоді від 28 червня 1585 року, фактично були відображені майже всі забаганки лігістів. Відтак вона врешті могла повернутися до Парижу. Останні місяці виявилися для неї більш важкими аніж попередні 25 років управління країною. Жалюгідний уповноважений представник Двору на перемовинах, хвора, відсторонена від важелів впливу в державі своїм не впевненим у власній владі королем, не маючи підтримки, вона мала справу з сильною, багатою і організованою партією, що могла нав'язувати свою волю. Диво було в тому, що вона спромоглась надати цьому нав'язаному погрозою війни договору вигляд такого, що начебто він був дарований королем. Насправді ж це була капітуляція. Ба більше, Катерина, як володарка всієї країни, ніколи раніше не дозволяла собі ставати на чиюсь сторону у цих громадянських конфліктах, залишаючись посередині двох ворогуючих партій — католиків та гугенотів.
7 липня в Немурі було підписано угоду з Лігою. Як образно висловився П'єр л'Етуаль: «Король був пішим, Ліга — на коні». 18 липня 1585 року Генріх ІІІ надав в Паризький парламент едикт, який санкціонував підписану в Немурі угоду. Він відміняв усі раніше підписані едикти про замирення, забороняв протестантські богослужіння, виключав займання будь-яких посад гугенотами, обрікав на вигнання пасторів та вимагав повернення короні всіх фортець та безпечних міст.
Після цього король направив посольство до Генріха Наваррського, намагаючись спонукати того до навернення до католицької віри. Позаяк в той же час вимагалось також повернення всіх міст, то передбачувано, було отримано тверду відмову. Назрівала чергова, вже восьма релігійна війна. 9 вересня папа Сікст V видав буллу, згідно якої Генріх Наваррський та принц відлучались від церкви, Генріх втрачав свої права, звання та наслідні родові володіння. Про наслідування королівського престолу годі й було казати. Булла опублікована французькою і оприлюднена в Парижі для ознайомлення. Навіть для багатьох католиків вказані в ній санкції здавались надмірними. Генріх Наваррський, не дозволяючи вибити себе з сідла, запропонував винести розгляд цього питання «на вільно та у законний спосіб зібраний собор, і якщо папа не погодиться, то вважати його істинним антихристом та єретиком». Тоді ж Паризький парламент подав королю протест на Немурський едикт, справедливо вказуючи, що «навіть якщо б лігісти й мали достатньо сил аби викоренити реформатів, вашій величності не слід було застосовувати їх, тим більше, що злочин, який ви маєте намір покарати є справою совісті, у відношенні до якої не повноважні залізо й вогонь і для застосунку до якої потрібні інші, більш доречні засоби». Така відповідь парламенту була в тому ж числі і реакцією французького суспільства на втручання Святого Престолу у внутрішньополітичні справи. Тим, який хід прийняв розвиток подій, більш за все була засмучена Катерина, котрій лише залишалось журитися з приводу безпорадності свого сина — короля.
Отже розпочалась війна, що названа істориками також «Війною трьох Генріхів». Номінально метою цієї війни було втілення положень Немурського договору. Фактично ж йшлося про те, кому надалі правити Францією. Генріх III, хоч і був королем, але мав найгірші умови, фактично не маючи засобів для ведення війни. Навпаки, Гіз, душа Ліги, був на утриманні Філіпа II Іспанського. Генріх Наваррський заручився підтримкою Єлизавети Англійської та протестантських князів Німеччини. Останні не лише субсидували його, а ще й надавали найманців. Король усвідомлював, що одразу проти Ліги і гугенотів він не має можливості діяти. Тому він у грудні 1586 року направив матір до Сен-Бріс на перемовини з Генріхом Наваррським. Там вони тривали протягом трьох місяців. Наварр відверто затягував їх аби врешті дочекатися підкріплень, що мали надійти йому з Німеччини. Врешті, зрозумівши що її дурять, вона розірвала договірний процес та в березні 1587 року повернулась до Парижу.
7 березня 1587 року стало відомо про страту в Англії Марії Стюарт королевою Єлизаветою. Це дуже вразило Катерину. Вона писала своєму послу в Англії Бельверу: «Пане Бельвер, я вкрай засмучена, що ви не змогли нічого вдіяти для цієї бідної королеви Шотландської. Такого ще ніколи не було, щоб одна королева судила іншу, що віддалась тій під її захист, як вона це зробила, коли втекла з Шотландії».
Та все ж їй було не до зовнішньополітичних подій. Адже уникнути військових дій всередині країни не вдалося. Генріх ІІІ та Катерина стали заручниками підписаного Немурського миру, який тепер мали втілювати. Положення короля в столиці ставало все більш хитким. Партія «політиків» наполягала на позбавленні загрози Ліги за допомогою Генріха Наваррського, що тільки ускладнювало стан справ. Король відправив свого фаворита Жуаєза в Наварру, з тим, аби блокувати очільника протестантів. У цей же час Гіз отримав наказ перейняти загони німецьких найманців на сході, що рухались на допомогу Наварру. Сам король з резервною армією направився на Луару, з тим, аби усунути загрозу англійського вторгнення. Також ця позиція давала йому можливість прийти на допомогу Жуаєзу або Міченому, у разі потреби. Для нього було найкращим розвитком подій, якби Гіз зазнав поразки а Жуаєз переміг Наварра. Це б дозволило підписати чергову мирну угоду з гугенотами на більш прийнятних умовах, ніж тих, що були в Немурському едикті. Та все сталося навпаки: Жуаєз зазнав поразки від Генріха Наваррського під Кутра, а Мічений здобув славетну перемогу. 24 листопада 1587 року він зненацька напав на авангард рейтар біля містечка Оно. Таким чином внаслідок бою загинуло щонайменше 2 тисячі найманців. Мічений захопив дев'ять знамен, які були урочисто направлені королю. 8 грудня решта військ рейтар підкорилися Гізу і пообіцяли більше ніколи не служити у Франції без дозволу короля і зі звернутими знаменами покинули королівство. В очах парижан єдиним переможцем був Гіз. На його честь на богослужіннях в соборі Паризької Богоматері виконували гімн Te Deum (Тебе, Боже, славимо). У Парижі тепер відкрито лунали заклики про відсторонення короля Генріха ІІІ. Герцогиня де Монпансьє, сестра Міченого, напоказ носила на поясі ножиці задля того, щоб, як вона казала, дати «третю корону брату Генріху Валуа» — дві перші — Речі Посполитої та Франції, а останню — маншську, вона мала намір вистригти на голові короля. Натякаючи на таке ж відсторонення династії Меровінгів декілька століть тому.
«День барикад»
Багаторічна ненависть та заздрість короля до Генріха Гіза досягли своєї кульмінації. Тоді, коли Мічений відбув у Нансі на нараду Ліги, король під страхом смерті заборонив йому повертатися до Парижу. Та як і варто було чекати, Гіз проігнорував королівську заборону і 9 травня 1588 року тріумфатором повернувся до столиці. Парижани раділи, натовп зустрічаючих оточив ескорт герцога так щільно, що той ледве міг продовжити рух. Втім, він поки що виявив обережність, аби підтримка, яку йому виказав Париж не перейшла у заколот проти правлячої династії. Тому він одразу з'явився у Луврі, в апартаментах Катерини, яка не дивлячись ні на що завжди виказувала йому материнське тепло та підтримку. Для тої цей візит був повною несподіванкою. Вона звернулась до гостя: «Я вітаю вас від усього серця, але моя радість була б набагато більшою, якщо б ви взагалі не приходили, підкоряючись королівському наказу». Коли король взнав про прибуття Міченого всупереч його наказу, він у люті вигукнув: «Чорт забирай! Йому не жити!» Король задумав вбити герцога.
Планувалось, що коли Генріх Гіз з'явиться в апартаментах короля у Луврі, на нього нападуть люди з гвардії короля та вб'ють. Катерина вчасно зрозуміла задум сина, тому мала намір зламати його плани, влаштувавши першу зустріч ворогуючих Генріхів в своїх апартаментах, посилаючись на те, що сама дуже хвора і не має змоги йти до покоїв сина. Вона вважала що таким чином вберігає династію Валуа від ганебного краху, адже розуміла, якою буде реакція Парижу на вбивство свого улюбленця. Але король ошаленів від такої пропозиції матері, адже не стало королю самому йти на зустріч до свого васала, та ще й такого, що ослухався королівського наказу. Тоді Катерина розпорядилася нести себе в портшезі, супроводжуючи Гіза. Коли вони з'явилися перед королем, той навіть не поздоровався з Гізом, натомість накинувся на нього зі звинуваченнями у непокорі королівському наказу. Мічений же заявив, що до нього дійшли чутки про нібито наміри короля стратити католиків на догоду протестантам, тому він з'явися сам, аби прийняти смерть разом з єдиновірцями. Й насправді Парижем ходили чутки, нібито фаворит короля д'Епернон підготував списки найбільш видатних лігістів, аби ліквідувати їх. Король заперечив це. Катерина бачачи те, що король може щомиті віддати наказ про вбивство герцога, підвела його до вікна, та, вказуючи на натовп, що зібрався біля Лувру мовила: «Якщо ви маєте здоровий глузд, то не шукайте інших охоронців месьє де Гіза — ними є всі парижани, і знайте, що якщо месьє де Гіз не вийде звідси живим, то наші життя, ваше та моє, не будуть варті й ламаного гроша». На що король відповів: «Як я можу лишатись королем Франції допоки він буде королем Парижу?» Але врешті він дослухався до слів матері. Таким чином Катерина вкотре виступила в ролі миротворця. Гіз же, зрозумівши всю безглуздість та небезпеку свого вчинку, поспішив відкланятись. З наступного дня він пересувався містом у супроводі чотирьох сотень озброєних дворян. Примирення не вийшло. Король вважав, що Гіз веде подвійну гру, тому розпорядився підсилити охорону Лувру вірними швейцарськими найманцями, а в передмістях розмістити додаткові сили гвардії. Бачачи це, Гіз вже більше не вагався, приступивши до реалізації плану заколоту. Задля того, аби підбурити парижан, він розповсюдив чутки про ймовірну страту 120-ти знатних лігістів. Заколот очолив мер Парижу Бриссак.
12 травня 1588 року увійшов в історію як «День барикад». Відбулась невдала спроба короля навести лад у столиці за допомогою взяття під контроль головних магістралей міста. Та Париж відреагував миттєво — багато вулиць було заблоковано барикадами. Також було дано гідну відсіч швейцарським найманцям, які почали стріляти по натовпу. З чотири десятки з них загинули безславною смертю від каміння, що летіло з дахів та вікон будинків. Частина гвардійців вимушена була скласти зброю.
Положення Генріха ІІІ було безнадійним. Його фактично заблокували в Луврі, який могли у будь-який час штурмувати. Та Гіз не хотів такого розвитку подій. Він й так відчував себе хазяїном положення та не квапився. Натомість ним було висунуто вимогу, аби король прибув до його будинку. Замість короля прибула королева-матір, яку парижани все ще поважали, та частково розбирали барикади на шляху її ескорту. Гіз дуже гостинно зустрів Катерину, він висловив жаль з приводу ситуації що склалася. Але відступати він не мав наміру. Ним було висунуто вимогу в отриманні посади генерального намісника королівства. Крім того він вимагав, аби єретик Генріх Наваррський був позбавлений наслідних прав. Таким чином, ці два кроки, якщо б вони були реалізовані, робили Гіза спадкоємцем престолу. Катерина взята тайм аут, задля консультацій та відбула назад до Лувру. Всю ніч на 13 травня тривала нарада, яка втім, не привела до жодного рішення. Наступного дня, під час перемовин, вона відверто затягувала час, уточнюючи кожен пункт угоди. Позаяк вона була досвідченим дипломатом, це їй дуже добре вдавалося. Мічений же був більше солдатом, аніж політиком, тому він з легкістю потрапив на цей гачок. Тим часом королю вдалося втекти з Парижу. Катерина майстерно удала, що це стало для неї повною несподіванкою. Тепер продовження перемовин не мало сенсу.
Едикт єднання
Втеча короля дещо спантеличила парижан. Адже вигнання божого помазаника не входило до їхніх планів. Париж без короля не був столицею Французького королівства, як і король без Парижу не був королем. Значить, за суспільною думкою, треба було знайти компроміс. Королева-матір, що тепер фактично стала заручницею в Луврі, була посередницею. Делегація парижан на чолі з Гізом направилась до Шартру, де знайшов прихисток король. Внаслідок складних перемовин було узгоджено так званий «Едикт єднання», що його було підписано 21 липня 1588 року в Руані. Згідно з цим документом надавалась повна амністія паризьким заколотникам, було узгоджено дії щодо «викоренення єресі», визнано кардинала Бурбона наслідником престолу. Також король невдовзі вимушений був пожертвувати й своїм фаворитом — д'Еперноном, призначивши герцога Монпансьє губернатором Нормандії. На 15 серпня 1588 року було призначено відкриття Генеральних штатів у Блуа, що мали затвердити ці положення. Едикт єднання став останнім політичним актом, що відбувся за активної участі Катерини Медічі.
Генеральні штати в Блуа
Хоч Катерина й вважала, що досягнуто миру, вона, як це часто було раніше, помилялась. Найімовірніше, саме в цей час король остаточно вирішив, як вчинити щодо Міченого. Хоча примирення відбулось дуже урочисто — король з Гізом обійнялись, та все ж король відмовився повертатися до Парижу. Замість цього він направився в Блуа, де незабаром мали засідати Генеральні штати. Вслід за королем в Блуа направився і весь двір разом з Катериною та Гізом. По прибуттю туди, Генріх ІІІ звільнив з королівської ради вісьмох соратників Катерини, та замінив їх на своїх прихильників. Двір був цим шокований, адже видатні державні діячі були замінені посередніми але вірними королю політиками. Вчинок короля був настільки скандальним, що навіть папський легат поцікавився у нього причинами, що призвели до такого рішення. Генріх ІІІ відповів, що йому вже 37 років і він має намір правити королівством самостійно.
16 жовтня 1588 року відбулось урочисте відкриття Генеральних штатів. Генріх ІІІ виступив зі вступним словом, в якому немало було сказано слів вдячності своїй грубо усунутій від діл матері.
Тим не менш Катерина, залишаючись вірною собі, в цей час більше переймалась влаштуванням особистого життя своєї родини. Так 24 жовтня тут же, в Блуа, було проведено дуже пишну церемонію підписання шлюбного контракту її онуки — з наслідним герцогом Тосканським . Катерина забезпечила нареченій гарне придане, до якого, окрім іншого, входили всі її наслідні володіння в Тоскані та палац, побудований Лоренцо Величним на Віа Ларга.
Вбивство Гіза
Генріх ІІІ остаточно вирішив розправитися з Гізами, та ще й самі вони підштовхували короля на такий розвиток подій. 18 грудня 1588 року королю доповіли, що напередодні під час обіду кардинал Лотаринзький запропонував тост за свого брата та виголосив: «Я п'ю за здоров'я короля Франції!» Король не гаючи часу зібрав таємну нараду. Її члени погодились, що справи кепські, та запропонували негайно заарештувати герцога та кардинала. Одначе залишалось незрозумілим як це втілити. Адже Мічений був головним розпорядником королівського палацу в Блуа, тому мав у своєму розпорядженні охорону та ключі від усіх дверей будівлі. У короля ж була невеличка купка вірних йому людей. Так звані «сорок п'ять» — особиста гвардія короля, що складалася з відчайдухів, переважно гасконців. Та навіть якщо б вдалося заарештувати Гіза, як чинити надалі? Адже довго тримати того взаперті не вийде. Судити? Хто відважиться вести слідчі дії щодо уславленого та популярного Генріха Гіза? Врешті було вирішено вбити його, тобто стратити. Адже король, як вони вважали, як верховний суддя може обійтись без трибуналу, за власним баченням винести вирок і розпорядитися про його виконання. До того ж, те що вони знаходилися подалі від Парижу, грало їм на руку.
Отже рішення було прийняте. Але втримати його в таємниці не вдалося. Майже одразу Гізу почали надходити попередження, але він до них не дослухався. На зауваження своєї сестри, щодо небезпеки, він лише відповів: «Ви ж знаєте мене, якщо побачу, що смерть входить у двері, я врятуюсь через вікно». І взагалі, додав він, соромно остерігатись такого боягуза як король. Солдат по своїй натурі, він не зрозумів, наскільки небезпечною може бути жертва, що загнана в кут. Бачачи, що брат не зважає на її попередження, герцогиня звернулася до Катерини, яка хворобою була прикута до ліжка. Та їй відповіла: «Допоки я тут, вам нічого остерігатись за свого брата». Королева-матір не врахувала, що вже не має засобів впливу на сина, адже той повністю усунув її від важелів влади. Якби вона була здорова, то могла б втрутитись у ситуацію, та запобігти вбивству, але вона навіть не могла встати з ліжка, аби відвідати сина. Це повністю розв'язало руки Генріху.
Тим часом, чутки поширювалися. Так іспанський посол Мендоза, що отримав попередження від своїх агентів, також переконував Гіза остерегтися, а ще краще — упередити його. Та герцог був надто впевнений у собі, та у тому, що контролює ситуацію. Він хотів, аби перехід влади відбувся у законний спосіб, і був освячений Генеральними штатами. 21 грудня він домігся аудієнції короля. Аби обережно вивідати його задуми, він попросив про відставку з посади генерального намісника королівства. Наступного дня вони зустрілись в покоях королеви-матері, де в чергове розіграли, за її наполяганням, сцену примирення. Пізніше, під час обіду, під своєю тарілкою Мічений знайшов записку з попередженням. Але обмежився лише зауваженням: «Він не наважиться».
23 грудня 1588 року о четвертій ранку усі, хто був долучений до плану замаху, зібрались у королівських покоях. Близько семи з'явився Гіз. Він спочатку спинився, не побачивши своїх прихильників, і мабуть повернув би назад, якщо б у цей час до королівських апартаментів не увійшли його брат кардинал Лотаринзький та кардинал Вандом. Державний секретар запросив Генріха до короля. Зайшовши до Старого кабінету, герцог не побачив короля, але тут були його люди з «Сорока п'яти», що за командою їх очільника Лан'яка зі шпагами накинулися на Міченого. Той навіть не встиг вихопити свою зброю. Він лише викрикував: «Яка підступність, панове! Яка підступність!» під градом уколів ворожих шпаг. Смертельно поранений, стікаючий кров'ю, він, тим не менше, продовжував рухатись до Нового кабінету, тягнучи на собі кількох нападників. Врешті рухнув на підлогу. Генріх III окинувши поглядом поверженого ворога вигукнув: «Боже правий, який він величний! Мертвий ще більше ніж живий!»
Поки у приймальні заарештовували кардинала Лотаринзького, архієпископа Ліонського і кардинала Бурбона, вибраного Лігою на роль престолонаслідника, Генріх III вирушив до своєї матері, чиї апартаменти знаходилися поверхом нижче. Він мовив: «Нарешті я король Франції! Я вбив паризького короля!» «Добре розкроїв, хлопчику мій, тепер треба зшити», — відповіла та йому. Цей афоризм можна трактувати по різному і як похвалу, і як сарказм. Можливо вона і насправді пораділа за улюбленого сина, забувши що ще напередодні відмовляла його від цього хибного кроку. Можливо тепер, позбувшись могутнього суперника, він й дійсно стане королем не тільки де-юре, але й де-факто? Адже й дійсно, Генріху III, неначе відкрилось друге дихання. Він, замирившись з Генріхом Наваррським дуже енергійно тепер узявся за відновлення свого авторитету в країні. Можливо б у нього це й вийшло, якби через півроку кинджал релігійного фанатика не обірвав його життя напередодні спільного з Наварром штурму Парижу, що так і не прийняв короля-вбивцю. Та Катерині це вже не довелося бачити.
Смерть Катерини
Коли Катерина дізналась, що разом із Міченим, було вбито і його брата, кардинала Лотаринзького, вона зрозуміла, що Генріх зайшов занадто далеко. Тому вирішила врятувати принаймні кардинала Бурбона, з яким її пов'язували давні дружні стосунки. 1 січня 1589 року вона воліла, щоб її у портшезі було доставлено до будинку, в якому кардинал перебував під домашнім арештом. Спочатку зворушлива ця зустріч, вони разом плакали з кардиналом, що було не притаманно для скупої на сльозу Катерини, переросла в перепалку. Адже кардинал фактично звинуватив Катерину у тому, що це вона їх підступно заманила у пастку. Саме вона гарантувала усім учасникам перемовин і засідань Генеральних штатів безпеку. Ця зустріч морально надірвала стару, хвору жінку. Наступного холодного ранку вона відвідала месу, хоча всі лікарі, що її доглядали наполягали на постільному режимі королеви-матері. Після цього вона остаточно злягла. 5 січня 1589 року вона вирішила укласти заповіт. Вже бувши не в змозі писати, Катерина його диктувала. Вона воліла бути похованою разом з коханим чоловіком у Сен-Дені. У своєму заповіті вона оминула свою дочку Маргариту та її чоловіка, Генріха Наваррського, не заповівши їм і су, при тому не забула жодного члена свого двору, враховуючи кухарів та блазнів.
Генріх ІІІ вголос зачитав складений заповіт і підписав його, після чого його підписала королева Луїза де Водемон, а згодом нотаріуси та духівники. Катерина лише пробігла заповіт очима та погодила його, перш ніж його було скріплено печатками. Після цього вона послала за своїм сповідником, та виявилося, що той, як і деякі інші члени двору вже покинув її. Тому їй було надано іншого, незнайомого сповідника. Коли той її сповідував, Катерина спитала його ім'я. «Жюльєн Сен-Жермен» — була його відповідь. Зітхнувши Катерина сказала: «Значить, прийшла моя смерть». Справа в тім, що вона, як людина свого часу щиро вірила у пророцтва. Колись давно їй напророкували, що вона помре у Сен-Жермен. Тому Катерина старалася оминати це місто і навіть коли тяжко хворіла, віддаленість від цього міста давала надію, що її дні на цьому світі ще не скінчились. Тепер же вона цілком зі смертю змирилася, і за дві години померла. Поширились, було, чутки, що буцімто король отруїв свою матір. Тому було проведено розтин, аби спростувати ці чутки. Він показав, що вона померла від тяжкої пневмонії. Решта органів були цілком здорові. Тобто, дослухавшись порад лікарів, вона могла б ще жити. Та драматичний перебіг подій і ті емоційні навантаження, що їх судилося пережити за останні місяці, остаточно її доконали.
Багато хто в королівстві вважав, що смерть Катерини, є великою втратою. Папський нунцій сказав — тільки такого горя не діставало, цьому нещасному королівству. Перебіг подальших подій завадив упокоєнню її останків біля чоловіка. Лише за 20 років незаконнонароджена дочка її чоловіка — доклала багато зусиль, аби поховати по суті, чужу для неї жінку, згідно заповіту тієї. За двісті років, під час Французької революції, якобінці, що оголосили війну не тільки живим «тиранам» а й мертвим, в революційному пориві розорили могили королів, скинувши те, що залишилось від Божих помазаників до загальної ями.
Діти
- Франциск II (1544—1560), король Франції з 1559 року;
- Єлизавета (1545—1568). Була спочатку заручена з іспанським дофіном Доном Карлосом, але потім видана за його овдовілого батька — Філіпа II;
- Клод (1547—1575), дружина герцога Лотаринзького Карла II;
- Людовик (1549—1550), герцог Орлеанський;
- Карл IX (Карл-Максиміліан) (1550—1574), король Франції з 1560 року;
- Генріх III (Едуард-Олександр) (1551—1589), король Польщі в 1573—1574 рр, пізніше король Франції з 1574 року;
- Маргарита (1553—1615), «королева Марго», з 1572 року дружина Генріха Наварського, надалі короля Франції Генріха IV. Їх весілля було прелюдією до «Варфоломіївської ночі». Розлучені в 1599 році;
- Франсуа (Геркулес) (1554—1584)
- Вікторія (1556) померла, коли їй був один місяць.
- Близнючки Іоанна (1556) і Вікторія були останніми дітьми Катерини Медічі. Після важких пологів, що ледь не вартували їй життя, лікарі заборонили їй мати дітей.
Джерела
- Иван Клула — «Екатерина Медичи» «Феникс» Ростов на Дону 1997 г. (рос.)
- Василий Балакин — «Екатерина Медичи» «Молодая гвардия» серия ЖЗЛ 2012 г. (рос.)
- Иван Клулас — «Диана де Пуатье» серия ЖЗЛ 2004 г. (рос.)
- Василий Балакин — «Генрих IV» серия ЖЗЛ 2011 г. (рос.)
- Грем Родерик — «Мария Стюарт» «Молодая гвардия» серия ЖЗЛ 2010 г. (рос.)
Посилання
- Історія Франції за часів Валуа [ 31 травня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej z takim im yam Katerina im ya U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Medichi Cya stattya mistit tekst sho ne vidpovidaye enciklopedichnomu stilyu Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu pogodivshi stil vikladu zi stilistichnimi pravilami Vikipediyi Mozhlivo storinka obgovorennya mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin Kateri na Mariya Romola Me dichi ital Caterina de Medici fr Catherine de Medicis abo Katerina de Medichi francuzka koroleva matir druzhina korolya Franciyi Genriha II odna z najvplivovishih osib Franciyi periodu vijn mizh katolikami i gugenotami Pohodila z vidomogo italijskogo rodu Medichi Katerina Medichifr Catherine de MedicisKaterina MedichikorolevaPochatok pravlinnya 31 bereznya 1547Kinec pravlinnya 10 lipnya 1559Koronaciya 10 chervnya 1549Poperednik Eleonora AvstrijskaNastupnik Mariya StyuartData narodzhennya 13 kvitnya 1519 1519 04 13 Misce narodzhennya Florenciya ItaliyaData smerti 5 sichnya 1589 1589 01 05 69 rokiv Misce smerti Blua zamok Korolivstvo FranciyaPohovannya Abatstvo Sen DeniDiti sini Francisk II Karl IX Genrih III Erkyul Fransua de Valua Lyudovik III Orleanskij dochki Yelizaveta Valua Klod Valua Margarita de Valua Viktoriya de Valua Zhanna de ValuaDinastiya MedichiBatko Lorenco II Medichi gercog UrbinskijMati en Nagorodi Zolota troyandaPohodzhennyaLorenco II Medichi gercog Urbino batko Katerini Medichi en grafinya Overnska mati Katerini Medichi Rodina Medichi mala vpliv protyagom kilkoh stolit Yihnya dinastiya prijshla do pidnesennya she u chasi isnuvannya torgivelnoyi i promislovoyi Florentijskoyi Respubliki Zasnovniki oligarhichnoyi rodini buli aptekaryami i likaryami sho vidobrazheno u familnomu gerbi Medichi u viglyadi p yati chervonih kil pigulok U HIII stolitti volodiyuchi statkami ta neruhomistyu deyaki Medichi otrimali dostup do vibornih posad Florentijskoyi sinjoriyi Yihnye bagatstvo dozvolilo pidnyatis v iyerarhiyi dvadcyati odnij korporaciyi yaki keruvali mistom Zavdyaki svoyim statkam aktivno vplivali na politiku Yevropi predstavniki rodini zajmali papskij prestol Prapradid Katerini Kozimo Medichi na prizvisko Podagrik otrimav vid korolya Franciyi Lyudovika HI dozvil na vidobrazhennya u svoyij geraldichnij emblemi troh francuzkih lilij Sinom jogo buv Lorenco Pishnij Pri nomu Florenciya i rodina Medichi dosyagli piku slavi ta mogutnosti Batko Katerini Lorenco II za dopomogoyu papskoyi armiyi todi rimskim papoyu buv Lev X takozh predstavnik rodu Medichi zavoyuvav gercogstvo Urbino Ce bulo vazhlivim dosyagnennyam adzhe teper okrim vibornih posad u Rimi ta Florenciyi rodina Medichi otrimala nasliduvanu gercogsku koronu Vidtak korol Franciyi Francisk I zadlya pidsilennya svoyih pozicij v protistoyanni Gabsburgam pid chas Italijskih vijn voliv porodichatisya z Medichi Nezabarom Lorenco otrimav iz Franciyi korolivskogo lista v yakomu jomu proponuvalos vstupiti do shlyubu z krasivoyu ta dobroyu damoyu Lorenco vidpoviv zgodoyu Spochatku korol Franciyi Francisk I mirkuvav shodo kandidaturi svoyeyi pleminnici dochki korolya Navarrskogo Zhana d Albre ta vreshti zupiniv svij vibir na francuzkij princesi korolivskoyi krovi en Ce bula bliskucha partiya Francisk poobicyav buti hreshenim batkom u razi narodzhennya hlopchika Ale nezadovgo do narodzhennya ditini Lorenco duzhe silno zahvoriv 13 kvitnya 1519 roku Madlen narodila divchinku Jmovirno yiyi nazvali na chest praprababusi Katerini Sforca Vzhe 28 kvitnya gercoginya pomerla vid pislyapologovoyi garyachki Za kilka dib pomer i batko divchinki Vidtak vsi poperedni plani ta domovlenosti korolya Franciyi ta papi Leva H teper buli pid velikoyu zagrozoyu dzherelo DitinstvoKaterina Medichi Iz samogo narodzhennya Katerina stala stavkoyu v diplomatichnij gri Vona silno zahvorila v serpni 1519 roku a v zhovtni yiyi vidvezli do Rimu de yiyi doglyadala babcya Alfonsina Orsini Vidteper Florenciyeyu upravlyali papski legati oskilki ne bulo zhodnogo Medichi gidnogo keruvati cim mistom derzhavoyu Poet Ludoviko Ariosto zgaduvav Florenciyu ohoplenu to strahami to nadiyami yaka ne znala chi poshadit zima chi zlamaye tenditne zhittya Katerini ostannoyi gilochki z dekilkoma zelenimi listochkami yaka lishilisya vid kolis mogutnoyi rodini Francisk I vimagav priznachiti jogo opikunom yunoyi gercogini nadiyuchis takim chinom otrimati yiyi yak zaruchnicyu shob zmusiti Leva H dotrimati svoyih obicyanok Ta vse viyavilosya marnim Zadlya togo shob utrimati divchinku v Italiyi pontifik zayaviv sho maye namir vidati yiyi za kuzena Ipolita pozashlyubnogo sina Dzhuliano gercoga Nemurskogo Naspravdi zh vin namagavsya vigrati chas dlya bezbolisnogo rozrivu vidnosin iz korolem Franciyi Stavshi soyuznikom Karla V vin vignav francuziv iz Milanu v listopadi 1521 roku 7 lyutogo 1520 roku pomerla babcya Katerini Yiyi vihovannya vzyali na sebe dyadko gercog Olbani yakij vlashtuvavsya u Vatikani v travni 1520 roku dvoyuridna babcya Lukreciya Salvanatti ta titka Klarisa Strocci Razom iz Katerinoyu vihovuvalis dva pozashlyubni sini predstavnikiv rodini Medichi Ipolito 1511 r n sin Dzhuliano ta odniyeyi z pezarskih dam ta Alesandro na prizvisko Moro 1512 r n Ostannij vvazhavsya zvedenim bratom Katerini ta skorish za vse vin buv pozashlyubnim sinom dyadka Katerini Dzhulio Medichi majbutnogo papi Klimenta VII ta zhinki nizkogo pohodzhennya 6 travnya 1527 roku vidbulosya zahoplennya ta rozgrabuvannya Rimu nimeckimi najmancyami Yak tilki visti pro ce dosyagli Florenciyi odrazu pozhvavishali davni suprotivniki rodini Medichi Senjoriya uhvalila rishennya pro vidnovlennya respublikanskogo ladu Predstavniki narodu zaboronili 8 richnij Katerini ta Klarisi Strocci polishati misto utrimuyuchi yih na pravah zaruchnic na vipadok yaksho Kliment VII virishit pomstitisya Florenciyi Spochatku Katerinu utrimuvali u monastiri Santa Lyuchiya zgodom u monastir Santa Katerina v yakomu umovi utrimannya buli mensh suvorimi Ta ne vdovolnivshis cim Klarisa Strocci doluchila francuzkogo posla do procesu perevedennya Katerini u monastir Murate Zamurovanih Katerini bulo desyat koli rozpochalasya obloga Florenciyi yaka trivala z zhovtnya 1529 po serpen 1530 roku Vnochi 30 lipnya 1530 roku grupa senatoriv na choli z Silvestro Aldobrandini z yavilasya bilya vorit Murate z orderom na vidachu yim divici Katerini Medichi Odnak monahini vidmovilisya yiyi vidavati Vzhe za misyac po tomu Florenciya kapitulyuvala pislya porazki u bitvi bilya Gavinana 3 serpnya 1530 roku ShlyubKaterina bula zakohana v Ipolito Medichi Ta ce ne vhodilo u plani papi Klimenta VII Dlya togo shob usunuti zagrozu otrimannyu vladi u Florenciyi dlya svogo sina Alesandro vin nadav Ipolito bagati beneficiyi pokijnogo kardinala Pompeo Kolonna ta vidryadiv jogo u 1532 roci do Ugorshini yak papskogo legata Natomist vin otrimav vid Ipolito klyatvu nazavzhdi zalishitisya kardinalom Vesillya Genriha ta Katerini Ranishe pid chas oblogi Florenciyi papa mav namir viddati Katerinu za svogo spilnika Filibera de Shalona princa Oranskogo Ta ci plani zaznali krahu koli princ zaginuv u bitvi pri Gaviani Takozh rozglyadalis inshi kandidaturi pershij gercog Mantuyi Gvidobaldo della Rovere naslidnij pravitel Urbino shlyub z yakim davav mozhlivist Katerini pidtverditi svij titul gercogini Urbinskoyi Takozh rozglyadalasya mozhlivist shlyubu z gercogom Milanskim Franchesko II Sforca ta cej shlyub ne vlashtovuvav papu z politichnih motiviv Ta os korol Franciyi Francisk I virishiv zaproponuvati kandidaturu svogo drugogo sina Genriha gercoga Orleanskogo odnolitka Katerini yak narechenogo Vzhe 24 kvitnya 1531 roku v zamku Ane korol pidpisav kontrakt Okrim inshogo v tayemnih stattyah dogovoru bulo zaznacheno sho papa viznaye zavoyuvannya Franciska na pivnochi Italiyi ta viddast u sumisne podruzhnye volodinnya Pizu Livorno Redzho Modenu a takozh Parmu i P yachencu Takozh papa zobov yazuvavsya nadati pidtrimku gercogu Orleanskomu u pohodi na gercogstvo Milanske i Genuezku senjoriyu ta mav dopomogti u povernenni gercogstva Urbinskogo 9 lipnya 1531 roku papa oznajomivsya z umovami kontraktu Yedini protirichchya vinikli tilki z privodu punktu shodo misceznahodzhennya Katerini do dosyagnennya neyu povnolittya 14 rokiv Francisk hotiv abi vona bula pri dvori Franciyi yak zaporuka vikonannya papoyu svoyeyi chastini ugodi Papa hotiv trimati u tayemnici take zblizhennya z Francuzkoyu koronoyu dopoki korol Ispaniyi ta imperator Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Karl V ne viznaye Alesandro zakonnim pravitelem Florenciyi ta ne vidast za togo svoyu pozashlyubnu dochku Margaritu Papa nadavav narechenij znachne pridane ocinene u sumu 27 900 zolotih ekyu Vreshti Francisk pogodivsya na umovi papi 27 zhovtnya bulo urochisto pidpisano shlyubnu ugodu Vranci 28 go papa osvyativ kilcya narechenih pislya shlyubnoyi mesi Na nij Katerina bula vbrana u suknyu z zolotoyi parchi i v gercogskomu odyazi pidbitomu gornostayem z zolotoyu koronoyu na golovi Uprodovzh misyacya papa shovechora blagoslovlyav narechenih v nadiyi sho Katerina zavagitniye i takim chinom nadast jomu garantiyi sho shlyub a vidtak i dogovir z Franciskom I vidbuvsya ta jogo bude nemozhlivo anulyuvati Tak i ne dochekavshis bazhanogo vin z vidchuttyam legkogo rozcharuvannya vidbuv do Rimu Na proshannya blagosloviv Katerinu ta nadav yij poradu Rozumna divchina zavshe znajde mozhlivist zavesti ditinu Odnache Katerina ne sprijnyala jogo nastavlyannya zberigayuchi virnist cholovikovi yakogo kohala Kliment ta Ipolit vidbuli do Italiyi Gercoginya OrleanskaDiana de Puatye Zagalom francuzi ne buli zadovoleni odruzhennyam Genriha Orleanskogo z Katerinoyu Medichi Aristokratiya nenavidila yiyi za te sho mala vklonyatisya pered princesoyu takogo nizkogo pohodzhennya Prostolyudini ne rozumili yak predstavnicya kupeckogo rodu haj navit pleminnicya papi mogla stati druzhinoyu sina korolya She po povernennyu z ispanskogo polonu u 1531 roci patronuvati vvedennya princa u svit korol Francisk I doruchiv znatnij osobi velikij seneshalshi Normandiyi Diani de Puatye Ce bula krasiva 31 richna zhinka yaka odrazu polonila 12 richnogo Genriha Vidtodi j do samoyi smerti vin buv viddanij cim stosunkam Na turnirah princ vistupav u obladunkah prikrashenih kolorami svoyeyi dami sercya bilim ta chornim Piznishe z yavilasya monograma yaka yavlyala soboyu spletinnya dvoh liter N Genrih ta D Diana Hocha oficijno druga litera chitalasya yak S Katerina Klopotu gercogini Orleanskij dodavala povedinka yiyi dyadka papi Klimenta VII yakij viv podvijnu gru z oboma monarhami Franciskom I ta Karlom V Vidtak vsi plani Franciska na Milan Urbino Pizu Livorno Redzho ta Modenu terpili fiasko Tim bilshe sho Kliment VII raptovo pomer 25 veresnya 1534 roku DofinaMonograma Genriha ta Katerini 10 serpnya 1536 roku raptovo pomer dofin Francisk I hocha roztin tila pokazav prirodnoyu prichinoyu smerti tyazhku pnevmoniyu ta vse zh pidozra vpala na grafa Sebastyano Montekukuli Adzhe same vin podav dofinu sklyanku krizhanoyi vodi Oskilki Montekukuli italiyec yakij spochatku buv na sluzhbi u Karla V a zgodom pribuv do Franciyi u sviti Katerini Medichi francuzi teper pidozryuvali yak odnogo tak i drugu u zamovlenni vbivstva Tilki vtruchannya Franciska I yakij vzyav Katerinu pid vlasnu opiku vryatuvalo novoyavlenu dofinu U 1542 roci venecijskij posol Matteo Dandolo tak vislovlyuvav svoyi simpatiyi do Katerini Najsvitlisha dofina chudovo skladena Ale nadzvichajno sturbovana u tomu sho stosuyetsya yiyi spromozhnosti mati ditej oskilki dosi takih ne vdalosya zachati nevidomo chi zmozhe vona naroditi nadali hocha i prijmaye dlya cogo usilyaki liki ta zasobi tak sho rizikuye zahvoriti Dofin narechenij yiyi Velichnosti kohaye yiyi ta zavzhdi laskavij z neyu Madam Katerina koristuyetsya lyubov yu korolya usogo dvoru ta narodu Dumayu sho ne znajshlosya b zhodnoyi lyudini hto ne pogodivsya b viddati usyu krov zaradi togo abi vona zmogla naroditi spadkoyemcya Pri dvori vgolos lunali propoziciyi dati vidstavku bezplidnij princesi ta odruzhiti Genriha zi starshoyu dochkoyu Karla V U cej kritichnij moment Diana de Puatye usvidomivshi sho nova druzhina mozhe viyavitisya ne nastilki pokirnoyu pochala zastupatisya za Katerinu Favoritka korolya gercoginya d Etamp mabut bazhayuchi zberezhennya status quo chi to v nadiyi na majbutnyu prihilnist pravlyachoyi sim yi pislya smerti Franciska I takozh stala na zahist dofini Vreshti sam korol znovu viyaviv absolyutnu pidtrimku Katerini Isnuye dumka istorikiv sho bezpliddya podruzhzhya bulo rezultatom deyakih fiziologichnih osoblivostej yak Genriha tak i Katerini Ye svidchennya sho odin iz pridvornih likariv pripustiv sho sami po sobi ci osoblivosti ne buli fatalnimi dlya zachattya ale u poyednanni z osoblivostyami inshogo ne davali mozhlivosti zavagitniti druzhini Same virishennya ciyeyi delikatnoyi dilemi yaka ne lezhala v ploshini medicini dala podalshij stijkij rezultat u narodzhenni ditej Narodzhennya ditejKaterina Medichi z ditmi Pislya 10 rokiv shlyubu Katerina narodila pershu ditinu 19 sichnya 1544 roku v zamku Fontenblo sina nazvali Franciskom na chest dida Korol Franciyi osobisto buv prisutnim pri pologah Vin zapisuvav ves perebig podij abi piznishe astrologi zmogli peredbachiti dolyu novonarodzhenogo Pislya pershoyi ditini Katerina regulyarno narodzhuvala Yelizaveta 02 04 1546 Klod 12 11 1547 Lyudovik 03 02 1549 Karl Karl Maksimilian 27 06 1550 Genrih Eduard Oleksandr 20 09 1551 Margarita 14 05 1553 Francisk Erkyul 18 03 1555 Zhanna ta Viktoriya 24 06 1556 Pologi dvoh ostannih bliznyat led ne vartuvali yij zhittya Shist godin vzhe pomerla Viktoriya znahodilasya v utrobi materi Likaryam dovelosya zlamati nizhku plodu abi distati jogo Pislya cogo likari zaboronili pari narodzhuvati ditej Zhanna Ioanna prozhila kilka misyaciv Yak pravilo odrazu pislya pologiv u porodilli zabirali ditinu Vidteper yiyi vihovannyam opikuvalas Diana de Puatye yaka peredavala ditinu svoyij lyudini korolivskomu guverneru Zhanu d Yum yeru Ta vse zh zgodom zi zbilshennyam kilkosti ditej stala rosti do neyi j prihilnist cholovika Koroleva Franciyi31 bereznya 1547 roku na p yatdesyat chetvertomu roci zhittya pomer korol Francisk I Vidteper vsesilna Diana de Puatye nezabarom otrimavshi titul gercogini Valentinua faktichno stala vikonuvati rol korolevi U toj chas yak Katerinu i blizko nihto ne pidpuskav do politiki Diana brala uchast u zasidannyah Korolivskoyi Radi i vplivala na politiku krayini vrivnovazhuyuchi vpliv na korolya dvoh neprimirennih klaniv Monmoransi Shatijoni ta Giziv Posol Alvarotti 8 lipnya 1547 roku povidomiv Tilki j bachish yak jogo Velichnist v bud yakij chas pislya obidu i vvecheri pislya vecheri uleshuye seneshalshu tak sho v serednomu voni mayut provoditi razom ne menshe vosmi godin i yaksho traplyayetsya sho vona perebuvaye v pokoyah korolevi vin posilaye za neyu i vsi kazhut sho ce she girshe nizh bulo pri pokijnomu koroli Cej shlyub utroh trivav azh do zagibeli Genriha II u 1559 roci Katerina duzhe revnuvala Piznishe vzhe yak ovdovila vona vislovila svoyi pochuttya dochci korolevi Ispaniyi Yelizaveti napisavshi tij u listi shodo svogo cholovika Ya jogo kohala nastilki sho meni zavzhdi bulo strashno Zagalom rol Katerini zvodilasya do narodzhennya ditej Navit u moment koli korol Genrih II vidbuv na vijnu i zalishiv yiyi praviti yak regentshu viyavilos sho prava nadani yij znachno urizani j usi svoyi diyi vona maye uzgodzhuvati z Korolivskoyu Radoyu Dobri stosunki u neyi sklalisya z konnetablem Monmoransi Zvertayuchis do nogo vona govorila mij priyatelyu Veliku prihilnist do neyi viyavlyav Gaspar de Tavann Takozh u neyi bula partiya svoyih prihilnikiv italijciv yaki buli na sluzhbi Francuzkoyi Koroni Najbilsh vidomim sered nih buv yiyi troyuridnij brat P yero Strocci v majbutnomu marshal Franciyi Tim chasom nablizhalas vijna Ce buv ostannij akt Italijskih voyen 1494 1559 yaki trivali protyagom pravlinnya ostannih chotiroh francuzkih monarhiv Katerina aktivno pidtrimala ideyu ponovlennya voyennih dij Adzhe vona she spodivalas povernuti sobi volodinnya sim yi v Italiyi Ta za vinyatkom lokalnih peremog na shodi zahoplennya Tulya Verdena ta Meca ta na pivnochi vidvoyuvannya Buloni ta Kale v anglijciv u cilomu kampaniya bula provalnoyu Pislya porazki vid ispanciv pri Sen Kanteni 10 serpnya 1557 roku v polon do novogo korolya Ispaniyi Filipa II potrapilo vse komanduvannya francuzkoyi armiyi na choli z Monmoransi Todi Genrih II virishiv napraviti Katerinu do francuzkogo parlamentu abi domogtisya vidilennya koshtiv dlya organizaciyi oboroni ta naboru novih vijskovih kontingentiv Vreshti 3 kvitnya 1559 roku bulo pidpisano duzhe nevigidnu Kato Kambrezku mirnu ugodu Zgidno z ciyeyu ugodoyu Franciya povertala vsi svoyi zavoyuvannya v Italiyi Abi ukripiti mirni domovlenosti bulo virisheno viddati starshu dochku Katerini ta Genriha II Yelizavetu za nedavno ovdovilogo korolya Ispaniyi Filipa II ta sestru Genriha II Margaritu za gercoga Savojskogo virnogo soyuznika Ispaniyi 28 chervnya v Notr Dam de Pari vidbulosya pishne vesillya Yelizaveti ta Filipa II Za todishnoyu tradiciyeyu na ceremoniyi vinchannya monarha yakij ne mig pokinuti svoye korolivstvo predstavlyav gercog Alba Na svyatkuvannyah pid chas licarskogo turniru zaznav smertelnogo poranennya korol Genrih II Pislya jogo smerti 10 lipnya koroleva yaka vidteper stala regentshoyu svogo starshogo sina vdyagla chornu suknyu Same vona vvela normu vikoristannya chornogo yak koloru trauru do togo u Franciyi traurnim buv bilij Na yiyi monogrami zamist veselki z togo chasu buv zlamanij spis i napis Lacrimae hinc hinc dolor Zvidsi slozi zvidsi skorbota Koroleva mati15 richnij dofin Francisk II buv povnolitnim i mav usi zakonni pidstavi ocholiti derzhavu Naspravdi zh vin buv duzhe kvolim i hvoroblivim pidlitkom Tomu faktichne upravlinnya derzhavoyu v cej chas vzyala na sebe Katerina Takozh do upravlinnya derzhavoyu aktivno doluchivsya klan Giziv She za dva roki do cogo dofin buv odruzhenij z Mariyeyu Styuart princesoyu Shotlandiyi ta rodichkoyu Giziv a piznishe Klod bula vidana za Vidtodi partiya Giziv znachno posilila svij vpliv Monmoransi bulo usunuto Diani de Puatye bulo zaboroneno z yavlyatisya pri dvori Buli vzhiti nepopulyarni zahodi zadlya ozdorovlennya ekonomiki korolivstva Rizko znizheno derzhavni vidatki zavdyaki skasuvannyu bagatoh subvencij i pensioniv a takozh provedena demobilizaciya znachnoyi chastini armiyi Ostannij zahid ekonomichno absolyutno obgruntovanij u politichnomu vidnoshenni viyavivsya minoyu spovilnenoyi diyi zvilneni zi sluzhbi soldati tut zhe popovnyuvali soboyu lavi armiyi protestantiv Te same stosuvalosya j veteraniv Franciska I yaki zgidno z Kambrezijskim dogovorom teper vtratili zemelni nadili u P yemonti i masovo povertalisya na batkivshinu Rezultat vzhitih zahodiv shodo vivedennya krayini z krizi viyavivsya podvijnim finansove ozdorovlennya korolivstva suprovodzhuvalosya strimkim zrostannyam suspilnogo nevdovolennya z verhu do nizu Nenavist bula spryamovana ne stilki proti molodogo korolivskogo podruzhzhya skilki proti Giziv yaki dosi vvazhalisya chuzhincyami u Franciyi ta korolevi materi italijki she bilsh chuzhoyi dlya narodu Populyarnist yaku she nedavno mala Katerina zijshla nanivec Ambuazkij zamahProtestantskij ruh popri represiyi znachno poshiryuvavsya Istoriki vvazhayut sho do kalvinizmu bulo naverneno blizko 5 zhiteliv Franciyi Ce bula znachna menshist ale vodnochas ce bula duzhe aktivna gromada Najbilshogo poshirennya vona nabula na pivdni Lion ta na pivdennomu zahodi Navarra U memuarah togo chasu zgaduyetsya 2150 misc de v 1562 roci provodilis bogosluzhinnya za reformistskimi obryadami Posol Veneciyi Mikele Suriano tverdiv sho na zagalnu chiselnist naselennya 16 miljoniv bulo blizko 400 tisyach protestantiv Provedennya Tridenskogo soboru zasnuvannya Ordenu Yezuyitiv 1540 vse ce harakterizuye cyu epohu yaka otrimala nazvu kontrreformaciya U Franciyi Gizi vdoskonalili represivne zakonodavstvo Genriha II pislya Ekuenskogo ediktu 2 chervnya 1559 roku zgidno z yakim yeretikiv strachuvali na vognishi teper vidpovidno do deklaraciyi Ville Kotre 4 veresnya zareyestrovanoyi 23 grudnya nakazuvalos rujnuvati budinki de zbiralis protestanti Edikt vid 9 listopada vstanovlyuvav stratu za zibrannya nedozvolenih asamblej Piznishe she odin edikt vid lyutogo 1560 roku nakazuvav senjoram vishim feodalnim suddyam zastosovuvati ce polozhennya v inshomu vipadku pogrozhuyuchi skasuvannyam yihnogo prava vershiti pravosuddya Vnaslidok cogo v kolah ochilnikiv protestantiv princiv krovi Antuana de Burbona ta Lyudovika Konde i brativ Shatinjoniv vinikla ideya zamahu na katolicku verhivku Zamah bulo zavchasno rozkrito Uchasnikiv zakolotu sered yakih bulo bagato dvoryan pokazovo i publichno stracheno Na strati buv prisutnij i odin z ochilnikiv zakolotu princ Konde Jogo pidozryuvali ale za vidsutnistyu dokaziv ne mogli zvinuvatiti Vzhe piznishe Gizam vdalosya perehopiti lyudinu Konde yaka pryamuvala v Navarru do Antuana Burbona z listom v yakomu jshlosya pro pidgotovku novogo zakolotu Planuvalosya zahopiti Lion finansovu stolicyu derzhavi ta mista Puatye Tur Orlean i znovu sprobuvati vbiti Giziv Same v cej chas gotuvalos vidkrittya Generalnih shtativ sho malo vidbutis 10 grudnya 1560 roku v Orleani Na nih bulo takozh zaprosheno obidvoh princiv krovi Ti musili yihati adzhe ignoruvannya zaproshennya korolya rozcinyuvalos yak nepokora ta bunt Tam Konde shopili j pid tiskom Giziv proveli shvidkij sud yakij postanoviv stratiti jogo v den vidkrittya asambleyi Ta 5 grudnya pomer Francisk II yakomu shojno vipovnilosya 18 rokiv Vidpovidno teper korona mala perejti do menshogo brata korolya Karla yakomu v cej chas bulo 10 rokiv Za ironiyeyu doli zgidno drevnomu zakonu dinastiyi Kapetingiv regentstvo do chasu nabuttya povnolittya monarhom malo perejti do princiv krovi a same starshogo Antuana Burbona Katerina domoglasya togo sho Antuan urochisto povernuv korolivsku pechatku takim chinom vidmovivshis vid regentstva Zamist cogo vona obicyala vidpustiti Konde Shob vitrimati vsi normi drevnih dinastichnih zakoniv Katerina oficijno imenuvala sebe ne regentshoyu a pravitelkoyu Franciyi Vregulyuvavshi takim chinom problemu terminologiyi i zaruchivshis zgodoyu Antuana vona takozh poobicyala jomu posadu Generalnogo namisnika Franciyi sho robilo jogo tretoyu osoboyu v derzhavi Generalni shtati sesiya yakih urochisto vidkrilas 14 grudnya 1560 roku v Orleani ne buli proinformovani shodo ciyeyi oborudki Koli zh Gizi diznalisya pro ugodu ukladenu Katerinoyu ta Antuanom Burbonom voni ne stali zavazhati a prosto vidijshli vid sprav ne vidmovlyayuchis pri comu vid svoyih posad Konferenciya v Puassi Edikt Pro viroterpimist Zadlya primirennya dvoh religijnih techij Katerina iniciyuvala konferenciyu v Puassi yaka vidkrilasya 9 veresnya 1561 roku v trapeznij dominikanskogo monastirya Na nij pidkreslyuyuchi derzhavotvorchu znachushist zahodu bulo prisutnye vse korolivske simejstvo U glibini zali na tribuni prikrashenij drapiruvannyam z liliyami sidili odinadcyatirichnij korol Karl IH jogo mati brat Genrih i vosmirichna sestra Margarita Navkolo nih sidili prelati ta doktori bogoslov ya Vid katolikiv buli prisutni shist kardinaliv yaki bilshoyu chi menshoyu miroyu buli viddanimi domu Valua sho davalo nadiyu Katerini na aktivnij poshuk nimi tochok dotiku z oponentami zaradi primirennya v krayini Delegaciyu z dvanadcyati protestantskih svyashenikiv ocholiv Teodor de Bez Pochalis vistupi yaki trivali bilshe tizhnya Yak i slid bulo ochikuvati voni ne prizveli do zblizhennya ni doktrin ni tih hto ci doktrini spoviduvav Navpaki predstavniki oboh konfesij she bilshe nalashtuvalis odin proti odnogo Katerini dorogo obijshlas yiyi mirotvorcha diyalnist tak nikogo i ne primirivshi vona sama stala ob yektom nenavisti Ne zalishivsya v storoni j papa Pij IV vin zayaviv sho vlashtuvavshi ce dijstvo na kshtalt cerkovnogo soboru koroleva porushila prerogativu verhovnogo pontifika Cherez svogo legata vin zrobiv yij zauvazhennya za postupki vorogam katolickoyi cerkvi Ta vse zh rezultatom usomu stav Edikt pro viroterpimist sho jogo Katerina vidala 17 sichnya 1562 roku Vidnini za gugenotami viznavalos pravo spoviduvati svoyu religiyu shopravda z deyakimi obmezhennyami Tak voni mali pravo zbiratisya na svoyi propovidi v miscyah kompaktnogo prozhivannya prote v mistah de yih bula menshist ce zaboronyalos abi uniknuti ekscesiv U takih vipadkah voni mali zbiratisya za mezhami svoyih mist Takozh yim zaboronyalos budivnictvo hramiv u mistah Zagalom postupki viyavilisya neznachnimi ale fakt sho derzhava vstupila z nimi v peremovini sam po sobi buv revolyucijnim Shob zaspokoyiti katolikiv Katerina oficijno zapevnila sho yiyi diti budut vihovuvatis u katolickij viri Riznya u Vassi Persha religijna vijnaGercog Fransua de Giz yakij pryamuvav u Zhuavil zrobiv 1 bereznya 1562 roku zupinku v mistechku Vassi Vin virushiv na mesu U cej chas blizko tisyachi miscevih protestantiv porushuyuchi edikt pro viroterpimist pochali svoye zibrannya bilya cerkvi takim chinom provokuyuchi gercoga zi svitoyu Giz rozporyadivsya navesti poryadok ale ce ne podiyalo Todi vin sam vijshov z cerkvi abi zaklikati gugenotiv ne zavazhati jomu sluhati mesu Vinik konflikt U priyizhdzhih poletilo kaminnya Pid chas sutichki bulo poraneno samogo Michenogo Giza Pobachivshi svogo skrivavlenogo gercoga jogo ohorona vzyalasya za zbroyu Vnaslidok sutichki simdesyat chotiri lyudini zaginulo blizko sotni otrimali poranennya Blizko desyati Giz zabrav iz soboyu do Parizhu shob ti postali pered sudom za provokuvannya konfliktu i porushennya ediktu Deyaki mista eskortu dovelos ominati adzhe zvistka pro podiyu shvidko poshirilasya i mista z perevazhnim gugenotskim naselennyam gotuvalisya dati vidsich gercogu U katolickih mistah yih zustrichali yak geroyiv U Parizhi yih zustrili ciloyu procesiyeyu yaka skladalasya z miskoyi starshini Giz stav nadpopulyarnim u stolici Misceve samovryaduvannya proponuvalo jomu groshi ta rekrutiv do jogo vijska Bachachi ce Konde buv zmushenij polishiti stolicyu Vin osiv u Mo kudi pochali pidtyaguvatisya sili gugenotiv Spochatku vin rozmirkovuvav nad tim shob zahopiti korolivsku rodinu sho v cej chas perebuvala v neukriplenomu Fontenblo Ale j teper yak i ranishe jogo viperediv Giz Vin poperediv korolevu j organizuvav suprovid korolivskoyi sim yi do Parizhu Todi Konde poviv svoye vijsko do Orleanu ta na divo legko nim ovolodiv Nastala taktichna pauza Giz pochav zbirati armiyu katolikiv a Katerina shukala na utrimannya ciyeyi armiyi koshti ta dokladala zusil abi vidvernuti vijnu Vona vidsilala do Konde emisara za emisarom umovlyayuchi vidmovitis vid podalshoyi eskalaciyi konfliktu Na yakijs chas Konde navit pochav shilyatisya do politichnogo vregulyuvannya krizi Ta vojovnichij nastrij Gaspara de Kolinyi j nezamozhnih shevalye yaki vzhe pribuvali do yihnoyi armiyi ne dav comu zbutisya Gugenoti zahopili La Roshel Puatye Gavr Dyepp i Kan Konde uklav ugodu z Yelizavetoyu I Anglijskoyu vidpovidno do yakoyi Korolivstvo Angliya viznavala za Konde pravo na prestol Yelizaveta nadavala 6 000 dobre ekipirovanih vijskovikiv ta groshi na utrimannya nimeckih rejtariv Natomist vimagala mista Gavr Dyepp Ruan ta Kale Tim chasom Kolinyi viv peremovini z nimeckimi knyazyami Ne mayuchi zasobiv dlya utrimannya najmanciv vin yak kompensaciyu viddav yim na pograbuvannya francuzki mista Korolivski vijska vidbili Blua Katerina popri svij revmatizm osobisto ocholila oblogu Ruanu yakij utrimuvali ob yednani anglo gugenotski sili pid komanduvannyam Montgomeri 26 zhovtnya 1562 roku misto bulo vzyato Sam Montgomeri vtik Takozh ranishe pid chas oblogi Ruanu v perestrilci bulo vbito Antuana de Burbona Teper bulo neobhidno zneshkoditi nabagato bilshe ugrupuvannya yake skladalosya z nimeckih najmanciv ta navarrskoyi kinnoti Pid provodom Konde ta Kolinyi voni same ruhalis abi z yednatisya z anglijskimi vijskami u Gavri Shob zavaditi cim planam korolivski vijska peregorodili yim shlyah poblizu Dre 10 grudnya 1562 roku tut vidbulas bitva Zavdyaki vchasnij ataci korolivskoyi kinnoti pid provodom Fransua de Giza bulo dosyagnuto peremogi Shopravda Monmoransi za ustalenoyu vzhe tradiciyeyu znovu potrapiv u polon Teper gugenotskij Ale vdalosya zahopiti Konde Kolinyi z reshtkami armiyi vidstupiv do Orleanu Vreshti 19 bereznya 1563 roku bulo pidpisano Ambuazkij mir z Konde yakim zakinchuvalasya Persha religijna vijna Piznishe bulo vidano novij edikt Zgidno z nim gugenotam nadavalosya znachno menshe mozhlivostej dlya vidpravlennya svogo kultu nizh ranishe Sluzhbi dozvolyalosya vesti tilki v budinkah senjoriv dlya chleniv yihnih simej ta vasaliv Dlya prostogo narodu vidvodilos po odnomu molilnomu budinku na balyazh teritorialna odinicya Franciyi oblast U Parizhi ta peredmisti provoditi zibrannya gugenotiv zaboronyalosya zovsim Metoyu Katerini bulo maksimalno rozvesti katolicku ta gugenotsku obshini kozhnogo mista j unemozhliviti taki podiyi yaki vidbulisya u Vassi Konde vse zh pidpisav cej dogovir Katerina vzhila vsih mozhlivih zahodiv abi peretyagnuti jogo na svij bik Vona yak ranishe dlya perekonannya jogo starshogo brata dlya cogo doluchala divic svogo znamenitogo Letyuchogo eskadronu yakij skladavsya z dekilkoh soten krasivih ta v miru rozumnih molodih aristokratok Voni stavali favoritkami znatnih velmozh ta nadavali Katerini neobhidnu informaciyu a takozh vplivali na uhvalennya rishen svoyih pidopichnih Konde tim bilshe pishov na ugodu z Katerinoyu bo mav teper zamist Antuana de Burbona zajnyati posadu Generalnogo namisnika Franciyi Vin navit poobicyav ocholiti ekspediciyu z vizvolennya pivnochi Franciyi vid anglijciv yakih ranishe sam i zaprosiv Odnak Konde viyavivsya nenadijnim partnerom i potrapivshi na volyu usunuvsya vid cogo procesu Shob ne domovlyatisya z Konde pro jogo vidmovu vid regentstva 17 serpnya 1563 roku Katerina ogolosila Karla IX povnolitnim na rik ranishe nizh ce malo statisya oficijno Svoye rishennya vona poyasnila nadzvichajnimi obstavinami v yakih opinilasya krayina Todi zh u serpni kapitulyuvav anglijskij garnizon Gavru Yelizaveta I pidpisala mirnu ugodu vidmovivshis teper vid bud yakih teritorialnih zazihan shodo Franciyi Cogo zh roku takozh stalasya she odna neperesichna podiya Pid chas oblogi Orleana pislya bitvi pri Dre bulo skoyeno zamah na Fransua de Giza Vbivcya nadav svidchennya sho jogo pidburyuvav na ce osobisto Kolinyi Velika podorozhOtzhe v krayini nareshti nastav dovgoochikuvanij mir Na Katerinu nihto teper ne tisnuv Adzhe ochilnik gizivskoyi partiyi Fransua Michenij buv pidstupno vbitij Gaspar de Kolinyi perehovuvavsya vid slidstva ta sudu za zvinuvachennyam u vbivstvi Giza Zadlya polipshennya ekonomichnoyi situaciyi korolivstva v bilsh mensh spokijnih umovah teper mig pracyuvati kancler Ta vse zh na troni perebuvav slabkij yunij korol za nim mati inozemka ne duzhe populyarna v narodi Tomu dlya pidnyattya rejtingu Koroni ta ob yednannya francuziv bezvidnosno do yihnih religijnih perekonan Katerina zadumuye nebachene dijstvo veliku podorozh po korolivstvu Metoyu podorozhi bulo zayavleno oznajomlennya korolya z Franciyeyu i Franciyi z korolem Podorozh trivala dva roki Razom zi starshim bratom i matir yu v dorogu takozh virushili troye menshih ditej Katerini Karl IH Procesiya rushila z Parizhu 13 bereznya 1564 roku U kozhnogo z chleniv korolivskoyi rodini buv svij pochet Okrim kareti do poslug korolevi bulo takozh dvoye nosh kozhni z yakih nesla chetvirka konej Noshi vona vikoristovuvala v horoshu pogodu dayuchi audiyenciyi na podvir yi Koli zh vona hotila rozim yatis yij pidvodili odnogo z shesti chudovih skakuniv yaki takozh virushili u podorozh Yiyi velicheznij bagazh bulo rozkladeno v nechislenni shkiryani kofri yaki buli zavantazheni u vozi ta na mulah U dorogu vona zahopila takozh svoye lizhko yake vezli u rozibranomu viglyadi a na privalah zbirali Z neyu bula shovkova postilna bilizna yiyi grandioznij garderob zolotij ta sribnij posud zadlya vlashtuvannya pishnih benketiv Katerina vezla z soboyu takozh kostyumi i dekoraciyi dlya teatralnih postanovok a takozh rozbirni triumfalni arki dlya tih mist yaki ne mali zmogi zvesti yih samostijno Dlya zabezpechennya povsyakdennogo komfortu podorozhnih suprovodzhuvali sotni slug i konyuhiv Koroleva zahopila iz soboyu p yatoh osobistih medikiv i stilki zh personalnih kuhariv muzikantiv Okrim kancelyariyi iz sekretaryami i klerkami spovidnikiv i pazhiv vona ne zabula takozh vzyati iz soboyu svij letyuchij eskadron tri sotni nezemnoyi krasi molodih zhinok Korolya i princiv suprovodzhuvali chislenni kompanjoni z chisla dvoryanskoyi aristokratiyi Tyazhko navantazheni vozi vezli prodovolstvo dlya cogo mandrivnogo mista Oskilki chas buv nespokijnij korolivske simejstvo ohoronyala malenka armiya chotiri roti infanteriyi rota legkoyi kinnoti i polk francuzkoyi gvardiyi Za korolivskim dvorom yakij vidbuv u daleku put mali sliduvati i chislenni inozemni posli abi na vlasni ochi sposterigati za ciyeyu yak yim zdavalosya avantyuroyu Zadumana Katerinoyu podorozh dorogo obhodilas i korolivskij kazni i tim hto prijmav korolya ta jogo dvir na shlyahu yih sliduvannya Prote realna prisutnist monarha spravlyala na jogo piddanih velicheznij psihologichnij vpliv Dobryache vitrativshis lyudi otrimuvali za svoyi groshi vidovishe yake potim moglo yim hiba sho prividitisya uvi sni Propagandistskij efekt cogo dijstva ne mozhna bulo porivnyati ni z chim Katerina pridumala genialnij hid ob yednavshi navkolo korolya bilshist francuziv Bez guchnih zayav bez bryazkotu zbroyi i krovoprolittya vona prodemonstruvala korolivsku mic i velich tilki bliskom ta pishnistyu togo hto buv uosoblennyam zakonnoyi j osvyachenoyi vladi Kolotnecha v Mo Druga religijna vijnaKoli v travni 1566 roku korol i koroleva mati povernulis do Il de Frans zdavalosya sho mir u korolivstvi ostatochno vstanovleno U listi do Furkvo Katerina tilki posmiyuvalas nad neveselimi proroctvami gercoga Albi A sho stosuyetsya vashogo povidomlennya pro neshastya cherez religijni rozbizhnosti v comu korolivstvi yaki vin nam prorokuye to ya pevna sho zabagato bulo tih hto zasmutitsya bachachi vstanovlenij mir i sho mi buli taki mudri koli zmogli poklasti kraj cim dovgim hvilyuvannyam ale hvala Gospodu soyuz nastilki micnij usi piddani korolya mogo pravitelya i sina nastilki jomu viddani i korol maye namir pidtrimuvati ce sho vazhko poviriti u mozhlivist vidnovlennya bezladiv yaksho tilki voni ne budut viklikani navmisne zzovni U toj chas Katerina nadavala perevagu tak zvanim pomirkovanim yaki gurtuvalis navkolo Monmoransi Voni buli vorozhe nalashtovani proti Giziv i terpimo shodo kalvinistiv Gaspar de Kolinyi stav nablizhenim radnikom Karla IH yakij ne prihovuvav svogo zahoplennya nim Pid jogo vplivom yunij korol dedali bilshe shilyavsya do neobhidnosti vijni z Filipom II pro sho zavzhdi mariv admiral Yaksho koroleva vvazhala sho vtihomirila korolivstvo to nezabarom vona vidchula girke rozcharuvannya 15 serpnya 1566 roku u Flandriyi pochalosya povstannya proti ispanskogo gospodaryuvannya Velike ispanske vijsko pid provodom gercoga Albi ruhalos na pridushennya zakolotu prohodyachi bezposeredno bilya shidnih kordoniv korolivstva Ce viklikalo zanepokoyennya sered aristokratiyi Franciyi Katerina j sama ne nadto doviryala svoyemu zyatyu korolyu Ispaniyi Tomu vona terminovo provela cherez Korolivsku radu nadzvichajne rishennya pro finansuvannya naboru 6 000 shvejcarskih najmanciv i 10 000 francuzkoyi pihoti zadlya prikrittya shidnogo kordonu Spochatku Kolinyi i Konde palko pidtrimali cyu ideyu oskilki hotili nadali vikoristati ci kontingenti dlya nadannya vijskovoyi dopomogi yedinovircyam Flandriyi Ale zgodom koli Katerina dala chitko zrozumiti sho do yiyi planiv ne vhodit bud yaka vijskova operaciya proti Ispaniyi za mezhami Franciyi voni stali osterigatisya togo sho cya vijskova sila bude zastosovana proti gugenotiv Voni pochali vimagati rozpusku ciyeyi armiyi Situaciya uskladnilasya tim sho Katerina vsuperech ochikuvannyam Konde nadala titul generalnogo namisnika Franciyi svoyemu ulyublenomu sinu Genrihu Anzhujskomu Vreshti vizriv plan zamahu na korolivske simejstvo yake teper perebuvalo v zamku Monso Spochatku Katerina vidmovlyalasya viriti u te sho lyudi yakim vona tak doviryala zradili yiyi j namagalisya vchiniti zamah na neyi ta yiyi ditej Tomu vona ne zvazhala na poperedzhennya Azh os sam gercog Alba nadislav yij poperedzhennya I tut Katerina nenache prozrila Vona odrazu rozporyadilasya shodo pereyizdu dvoru v bilsh zahishene misto Mo tomu zakolot zalishivsya v istoriyi pid nazvoyu kolotnecha v Mo a potim do Parizhu Zvidti Karl IX napraviv do zakolotnikiv geroldiv z vimogoyu negajno z yavitisya do svogo syuzerena v inshomu razi voni budut ogolosheni buntivnikami Ce buv duzhe starovinnij i pishnij sposib dovedennya vasalam voli korolya Teper cej sposib buv zastarilij i nedorechnij Zakolotniki tilki posmiyalisya z cogo adzhe voni ne boyalisya a skorishe pishalisya tim sho yih nazivali buntivnikami Nastala operativna pauza Storoni zbiralisya z silami Katerina perestupivshi cherez sebe prosila Filipa II pro dopomogu ta otrimala 2 000 dobre ekipirovanih vershnikiv Takozh vona ochikuvala finansovoyi pidtrimki z Italiyi Protestanti zh bezuspishno chekali najmanciv z Nimechchini yih zatrimav Giz u Shampani ta gaskonciv yakih zatrimav Blez de Monlyuk u Giyeni Oskilki perevaga bula na boci royalistiv bulo uhvaleno rishennya pro nastup Korolivska armiya 10 listopada 1567 roku peremogla sili gugenotiv U cij bitvi bulo vtracheno komanduvacha royalistiv Monmoransi yakij horobro kinuvsya v gushavinu bitvi j otrimavshi chislenni poranennya zgodom pomer Sili gugenotiv buli peremozheni ale ne rozbiti Kolinyi zmig organizovano vidvesti zalishki armiyi Teper vin nareshti otrimavshi pidkriplennya nimciv ta gaskonciv buv znachnoyu zagrozoyu Katerina zh vtrativshi svogo komanduvacha armiyeyu bula vimushena pochati peremovini 22 bereznya 1568 roku v Lonzhyumo bulo pidpisano vkraj nevigidnu dlya korolivskoyi vladi ugodu Zgidno z yiyi polozhennyami gugenoti otrimuvali ne lishe poperedni postupki a she j oderzhali povnu amnistiyu dlya vsih uchasnikiv zakolotu otrimali u volodinnya forteci yaki buli nimi zahopleni Takozh domoglisya viplati z korolivskoyi kazni utrimannya dlya nimeckih najmanciv yakih voni zaprosili Odnak prinajmni v odnomu ale duzhe vazhlivomu pitanni gugenoti prograli sproba pidstupnogo zamahu na korolya i jogo matir vikrila yih v ochah suspilstva bilshist yakogo bula katolikami royalistami Vidnini yih vvazhali avantyuristami yaki ne povazhayut ni zakoniv ni svyashennu osobu korolya ta domagayutsya lishe vladi i bagatstva Tretya religijna vijnaOskilki umovi mirnoyi ugodi buli duzhe ne populyarni a gugenoti vimagali she bilshogo ponovlennya vijskovih dij bulo pitannyam chasu Rezultatom pidvishennya gradusu suspilnoyi naprugi stalo styaguvannya gugenotiv na choli z Konde i Kolinyi do svoyeyi golovnoyi citadeli forteci La Roshel U listi do Katerini Kolinyi porivnyav cej masovij ruh z biblijnoyu vtecheyu yevreyiv z Yegiptu Ale pri comu vijsko protestantiv zahopilo Angulem de vlashtuvalo riznyu svyatih otciv Takozh bulo zahopleno Pons Orilyak i Burzh Zminivsya i ton Katerini Zamist politiki primirennya vona teper spoviduvala reakcionistsku politiku pokarannya buntivnikiv Kanclera protestanta teper zminiv religijnij fanatik Prijnyato novij akt Zaborona na provedennya bud yakih propovidej asamblej bogosluzhin okrim katolickih apostolskih i rimskih 29 veresnya 1568 roku v Parizhi vidbulas grandiozna procesiya sho oznamenuvala pochatok vijni korolem Na vivtar Sent Shatel bulo skladeno moshi svyatogo Deni i jogo soratnikiv Rustika i Elefera Vidpovidno do starodavnoyi tradiciyi vid yizdu na vijnu francuzkih koroliv Karl IX urochisto sklav svoyu koronu i skipetr bilya moshej svyatih kotri mayut zahishati yih do povernennya iz pohodu vlasnika Naspravdi vin zalishivsya v Parizhi jogo molodshij brat Genrih otrimavshi titul generalisimusa stav na choli vijska 4 zhovtnya vin u suprovodi Katerini ta kardinaliv vidbuv do Etampu Piznishe Katerina povernulas do Parizhu abi opikuvatis pitannyami zabezpechennya armiyi Same v cej chas prijshla prigolomshliva zvistka pomerla yiyi ulyublena starsha donka Yelizaveta koroleva Ispaniyi Ce bulo strashnim potryasinnyam dlya lyublyachoyi materi Okrim togo prisutnist donki na prestoli najgriznishogo suprotivnika dopomagalo utrimuvati korolya Ispaniyi Filipa II vid agresivnih dij shodo Franciyi Vona vsuperech tradiciyi sho zaboronyala monarham buti prisutnimi na takogo rodu zahodah vse zh uzyala uchast u zaupokijnij mesi 24 zhovtnya v Notr Dam de Pari Posli povidomlyali pro bezmezhnij smutok korolevi Tim chasom situaciya na sceni voyennih dij zagostrilasya Do gugenotiv z Gaskoni pidijshlo znachne pidkriplennya i voni zahopili Sen Meksen Vodnochas gercog Alba rozgromiv vijsko princa Oranskogo sho takozh pryamuvalo na dopomogu protestantam Vreshti 12 bereznya 1569 roku poblizu Zharnaka vidbulasya bitva Genrih Anzhujskij otrimav vazhlivu i slavetnu peremogu Pri comu princa Konde bulo vbito Kolinyi z reshtkami vijska gugenotiv organizovano vidijshov do Sentu U cej chas Katerina perebuvala na shodi korolivstva de inspektuvala vijska ta namagalas domovitisya z imperatorom Maksimilianom II pro odruzhennya korolya z odniyeyu z jogo dochok 3 zhovtnya vidbulas bitva pri Monkonturi Armiya royalistiv pid provodom Genriha Anzhujskogo ta uslavlenogo marshala Tavanna otrimala she bilsh vrazhayuchu peremogu Ale podalshi znachno mensh uspishni diyi korolivskih vijsk z vidvoyuvannya ranishe zahoplenih gugenotami mist primusili Katerinu sidati za stil peremovin Obidvi storoni buli visnazheni 8 serpnya 1570 roku bulo pidpisano Sen Zhermensku mirnu ugodu v yakij znovu buli zrobleni znachni postupki gugenotam Teper voni mogli zbiratisya na propovidi u peredmistyah dvoh mist u kozhnij provinciyi ale ne blizhche dvoh lye vid korolivskih rezidencij ta 10 lye vid Parizha Takozh gugenoti otrimuvali v svoye rozporyadzhennya chotiri forteci La Roshel Konyak Montoban i La Shari te syur Luar Takozh yim bulo dozvoleno vstup do universitetiv Okrim cogo progolosheno shiroku amnistiyu i povernennya konfiskovanogo majna Varfolomiyivska nich Chetverta religijna vijnaU promizhku 1570 1572 rokiv Katerina aktivno zajmalasya vlashtuvannyam majbutnogo svoyih ditej 26 listopada 1570 roku v Mezyeri vidbulos pishne vinchannya korolya Franciyi Karla IH z princesoyu avstrijskoyu Yelizavetoyu Krim togo na gorizonti zazhevrila nadiya otrimati dlya Genriha Anzhujskogo koronu yak rezultat znachnih zusil dokladenih korolevoyu zadlya svogo ulyublencya Takozh vona virishila odruzhiti svoyu menshu dochku Margaritu z teperishnim oficijnim ochilnikom protestantskoyi partiyi Genrihom Navarrskim podolavshi rozkol v krayini v takij mirnij sposib Zadlya ostannogo yij dovelosya znachno vitratitisya abi ulestiti moralnih avtoritetiv protestantskogo ruhu Kolinyi ta matir narechenogo Zhanu D Albre Kolinyi z velikimi pochestyami buv prijnyatij pri dvori Vin u cej chas vinoshuvav chergovij plan iz vlashtuvannya zovnishnoyi vijni z Ispaniyeyu abi konsoliduvati vsi sili Franciyi ta ob yednati rozkolotu krayinu Karl IX perebuvav pid znachnim vplivom admirala nazivav togo batkom i vzhe buv gotovij potajki vid materi vv yazatisya u cyu avantyuru shob otrimati lavri peremozhcya Katerina zh tverezo ocinyuvala mozhlivosti korolivstva u porivnyanni z Gabsburgami na zahodi Ispaniya ta shodi Svyashenna Rimska imperiya tomu vsilyako unikala cogo konfliktu Istoriki pripuskayut sho same bezmezhnij vpliv Kolinyi na sina ta nemozhlivist v inshij sposib uniknuti zovnishnopolitichnoyi avantyuri j pidshtovhnuli Katerinu Medichi do podij vidomih yak Varfolomiyivska nich Materinska lyubov sponukala Katerinu na yakijs chas zalishiti Parizh adzhe v Shaloni silno hvorila yiyi dochka gercoginya Lotarinzka Koli zh vona povernulasya to z zhahom pobachila sho Karl IH perebuvayuchi pid sucilnim dominuvannyam Kolinyi faktichno rozpochav vijnu z Ispaniyeyu Tobto zrobiv te chogo Katerina vsilyako unikala ves chas svogo pravlinnya Vzhe dvichi bulo napravleno armiyi gugenotiv do Flandriyi de voni zaznavali nishivnih porazok vid vijsk gercoga Albi Za pidpisom Karla Kolinyi faktichno ogolosiv mobilizaciyu takim chinom she bilshe provokuyuchi Filipa II Situaciya uskladnilasya tim sho do ruk ispanciv potrapili vijskovi rozporyadzhennya za pidpisom samogo Karla IH Takim chinom unemozhlivlyuyuchi spisannya avantyuri na nepokirnih i nepidkontrolnih korolivskij vladi gugenotiv Ce faktichno oznachalo vijnu z usima vidpovidnimi naslidkami Katerina bula pevna sho ispanci bez pereshkod dijdut do Parizha Tomu vona usima mozhlivimi sposobami namagalasya vplinuti na sina nagadavshi jomu skilki raziv Kolinyi posyagav na zhittya korolya i tron ta sho zaraz vin maye na meti te zh same Katerina nagoloshuvala sho cya avantyura prizvede do zagibeli dinastiyi yaka ne vstoyit pid natiskom ispanskoyi armiyi stavshi do togo zh ob yektom nenavisti z boku francuziv Odnak zhodni argumenti vzhe ne mogli perekonati Karla Todi vona prigrozila sho zalishit korolivstvo j povernetsya do Florenciyi Vreshti na zasidanni Korolivskoyi Radi admiral vpevnenij u pidtrimci korolya vidkrito vistupiv za vijnu z Ispaniyeyu Usi inshi chleni Radi buli proti ciyeyi ideyi I todi Kolinyi zvernuvshis do Katerini zuhvalo vimoviv Madam yaksho korol vidmovitsya vid ciyeyi vijni to daj bog shob ne spalahnula insha vijna uniknuti yakoyi jomu bude nesila Ce bula pryama pogroza rozdmuhati gromadyansku vijnu Katerina j inshi chleni Radi buli shokovani U takih umovah Katerina zvazhilas na krajni zahodi Tim chasom Parizh gotuvavsya do vesillya Margariti j Genriha Navarrskogo Popri peredchasnu smert materi narechenogo Zhani d Albre pidgotovka do svyata ne pripinyalasya Krim togo vinikli uskladnennya z otrimannyam zgodi papi Rimskogo na shlyub katolichki z protestantom Tomu papskogo lista bulo pidrobleno Posilnogo vid papi zi spravzhnim listom zatrimali v Lioni Vinchannya mav provoditi kardinal Burbon yakij vistupav radshe rodichem narechenogo nizh predstavnikom cerkvi Cherez rozbizhnosti v obryadah konfesij vinchannya ne moglo vidbuvatisya v cerkvi Tomu pered Notr Dam de Pari sporudili lashtunki na yakih rozmistilisya uchasniki dijstva Za zgadkoyu ochevidcya povedinka korolya Navarrskogo ta jogo sviti bula velmi nepripustimoyu ta bogohulnoyu voni guchno smiyalisya ta veli frivolni rozmovi U cej chas Katerina rozroblyala plan zamahu na Kolinyi Do cogo planu z chleniv sim yi vona doluchila tilki Genriha Anzhujskogo adzhe tilki jomu vona mogla cilkom doviryati Takozh do vikonannya zamahu doluchivsya klan Giziv Gizi she z chasiv pidstupnogo vbivstva Fransua Michenogo vimagali pokarannya Kolinyi Todi dlya zamirennya z gugenotami korol vidterminuvav na tri roki vikonannya vinesenogo viroku Teper zhe klan Giziv buv za krok vid pomsti za smert svogo ochilnika Umovoyu bula vidsutnist bodaj natyaku na prichetnist do cogo korolivskoyi rodini Do bezposerednogo vikonannya zamahu bulo zalucheno takogo sobi Morvera Vin mav vistreliti z arkebuzi v admirala koli toj bude prohoditi povz vikna budinku gercogini Nemurskoyi vdovi Michenogo Genrih de Giz 22 serpnya koli Kolinyi razom zi svitoyu povertavsya z zasidannya Korolivskoyi Radi prolunav postril Admirala vryatuvalo te sho v cej chas vin nahilivsya popraviti panchohu Tomu kulya vluchila jomu v ruku Teper vzhe protestanti vimagali pokarannya Giziv Adzhe nihto ne mav sumnivu u yih prichetnosti do zamahu Situaciya v misti rizko zagostrilasya Ambuaz Pare osobistij likar Katerini zrobiv operaciyu poranenomu vityagshi kulyu z plecha ta vidtyavshi palec na ruci Slidstvo vzhe 23 serpnya malo dostatno dokaziv prichetnosti Genriha Giza do zamahu Toj zhe ne dovgo chekayuchi rozvitku podij sam postav pered korolem ta prosiv dozvolu pokinuti Parizh Korol rozmovlyav z nim suvoro ale vid yizd dozvoliv Genrih vdavshi sho vid yizhdzhaye do svoyih volodin naspravdi zalishivsya u svoyemu mayetku v peredmisti Vin bachiv naskilki buv zbentezhenij Parizh naskilki parizhani vorozhe stavlyatsya do gugenotiv Cej natovp buv najkrashim jogo zahistom vid gnivu korolya U cej chas na vesillya svogo ochilnika z yihalosya bagato dvoryan protestantiv Misto bulo perenaselene parizhani pridivlyalisya do gugenotiv she donedavna vorogiv sogodni nablizhenih do korolya Znamenitij propovidnik Vigor spovishav pro gniv Gospodnij sho prinese cej merzennij shlyub Zvidusil lunali zakliki do vbivstva Bulo zrozumilo nazrivaye bunt Katerina provela tayemnu naradu shodo akciyi pobittya gugenotiv U nij okrim gercoga Anzhujskogo brali uchast Never Gondi Birag yiyi italijski napersniki v nadijnosti yakih vona bula vpevnena Takozh doluchili marshala Tavanna ta Giziv Oskilki prognozuvalosya bagato zhertv dovelos zaruchitisya zgodoyu korolya Dlya cogo vona napravila do korolya grafa de Rec Alberta de Gondi yakij shojno buv prisutnij na tayemnij naradi Vin spovistiv korolyu sho do zamahu na Kolinyi prichetna koroleva mati i gercog Anzhujskij Pizno vnochi do korolivskogo palacu bulo zaprosheno dvoh golovnih chinovnikiv magistraturi Kloda Marselya i kupeckogo starshinu Le Sharro Yim bulo skazano pro nibito isnuyuchij protestantskij zakolot ta nakazano zachiniti vorota chovnami peregoroditi Senu ozbroyiti mistyan i pidgotuvati garmati dlya zahistu miskoyi ratushi Riznya pochalasya na svitanku 24 serpnya 1572 roku v nedilyu v den Svyatogo Varfolomiya Dzvoni z vartovoyi bashti Budinku Pravosuddya mali spovistiti pro pochatok pobittya Ale dzvin Sen Zhermen L Osera sho biv nabat viperediv jogo Spershu buli vbiti dvoryani sho buli u Luvri Tilki princiv krovi Genriha Navarrskogo ta jogo kuzena zaareshtuvali j zachinili v korolivskih apartamentah Vzhe o p yatij ranku strati dvoryan sankcionovani korolem ta Katerinoyu Medichi zakinchilisya vsogo bulo vbito blizko 200 dvoryan Ale same v cej chas oskazhenilij vid krovi natovp vijshov z pid kontrolyu takim chinom peretvorivshi policejsku operaciyu v zhahlivu riznyu Vona trivala tri dobi a potim poshirilasya po vsij Franciyi Korolivska sim ya ne mayuchi zmogi zupiniti cyu krivavu vakhanaliyu zachinilasya v palaci Korol u cej chas namagavsya svoyimi nakazami prevo ta starshinam pripiniti zvirstva Ne duzhe rozbirayuchis u religijnih vpodobannyah svoyih zhertv natovp u yakomu zmishalis opolchenci soldati ohoroni korolya fanatiki ta volocyugi kidavsya v lavki ta zamozhni budinki Soldati gercoga Anzhujskogo visimsot vershnikiv i tisyacha pihotinciv v obov yazok yakih vhodilo pidtrimannya pravoporyadku vidznachilis u pograbuvanni yuvelirnih kramnic deyaki z nih potim skazhut sho robili ce za zgodi svogo komandira velikogo poshanovuvacha koshtovnostej Korol nazhahanij masshtabami rizni spochatku namagavsya pereklasti vsyu vidpovidalnist na Giziv Vin navit pidgotuvav vidpovidni listi poslam v yakih poyasnyuvav vse sho vidbuvalos protistoyannyam Giziv ta Shatiljoniv Ta Genrih Giz tezh ne hotiv odnoosibno nesti vidpovidalnist za te sho vidbuvalos Todi 26 serpnya Karl IH zmushenij buv provesti v parlamenti zasidannya Tam vin zayaviv sho Giz diyav za jogo nakazom ne z religijnih motiviv a zadlya togo abi poperediti zakolot Kolinyi Vin vimagav vid parlamentu pochati sudovij proces proti posibnikiv admirala 27 serpnya korolivskim listom namisnikam u provinciyah nakazuyetsya slidkuvati za tim shob ne bulo niyakih hvilyuvan z pomizh zhiteliv i ne vidbuvalos ubivstv Ta vzhe bulo pizno Pochavsya sezon Varfolomiyivskoyi nochi Spochatku vidbulasya riznya v La Sharite Mo Burzhe Orleani Anzheri Somyuri Trua ta Ruani Pislya nevelikoyi perervi prijshla cherga pivdnya 3 zhovtnya Bordo 4 go Tuluza ta Gajyak 5 go Albi Vsogo po vsomu korolivstvu zaginulo vid 20 do 30 tisyach lyudej Katerina vreshti povernula sobi povnu vladu nad korolem Krim togo pobittya gugenotiv v ochah Yevropi zrobilo yiyi poborniceyu katolictva Papa Grigorij HIII iniciator vvedennya novogo kalendarya sho j doteper nosit jogo im ya vikazav svoyu absolyutnu pidtrimku rizni protestantiv ta rozporyadivsya spivati gimn Te Deum Tebe Gospod slavimo Takozh vin poveliv vikarbuvati pam yatnu medal roboti vidomogo skulptora Vazari i nadislav Katerini vitannya Ne zalishivsya ostoron i Filip II sho razom z vitannyami nadislav yij v podarunok chudovogo arabskogo skakuna Ta vse zh shob uniknuti nepotribnoyi naprugi u vidnosinah z susidami protestantami u pershu chergu z Yelizavetoyu Anglijskoyu Katerina volila ci podiyi interpretuvati yak pridushennya zakolotu bezvidnosno do religijnih perekonan zakolotnikiv Kolinyi zaginuv korol Navarrskij ta princ Konde viyavilisya brancyami v Luvri yih zmusili perejti v katolicku viru ta vse zh bagatom ochilnikam gugenotiv vdalosya visliznuti Bilshe togo chimalo katolikiv z chisla pomirkovanih pid vrazhennyam vid cih podij perejshli u protestantizm Gugenotska partiya perezhivshi nanesenij yij zhorstokij udar znovu zibralas na sili nadihnuvshis nenavistyu do pidstupnogo suprotivnika Reputaciya zh katolickoyi partiyi zaznala nepopravnih vtrat Marshal Tavann yakos zaznachiv Spravu zrobleno nebezpeku usunuto ale prolita krov prodovzhuye bentezhiti sumlinnya Protestanti vsogo korolivstva pochali pospihom zbiratisya v mista sho yim nalezhali shob dati vidsich Montoban Nim Obena Priv Sanser Angulem ta La Roshel pidgotuvalis do oblogi Asambleya p yatdesyati p yati pastoriv napravila urochistij zaklik Yelizaveti Anglijskij blagayuchi yiyi prijti na dopomogu svoyim piddanim v Giyeni provinciyi sho nalezhala yij spokonviku Rozpochalasya chetverta religijna vijna yaka zdebilshogo zvelas do oblogi La Roshelya Blizko vosmi misyaciv Genrih Anzhujskij viv cyu bezuspishnu oblogu dopoki z Polshi ne prijshla zvistka pro obrannya jogo korolem Rechi Pospolitoyi dali plodi zusillya korolevi materi sho regulyarno vidpravlyala posolstva do Krakova ta vidverto pidkupovuvala chleniv Sejmu Teper vzhe bulo ne do oblogi tomu pospishili pidpisati mirnu ugodu La Roshelska mirna ugoda pidpisana 24 chervnya 1573 roku nadavala gugenotam svobodu sovisti i pravo vidpravlennya protestantskogo kultu v La Rosheli Nimi i Montobani Krim cogo yim bulo povernuto konfiskovane majno posadi ta privileyi 22 serpnya pid chas svyatkuvan z privodu pributtya polskogo posolstva Karl IH yakij sebe vzhe duzhe pogano pochuvav pidpisav ukaz zgidno yakogo priznachav Genriha svoyim nastupnikom a matir regentsheyu na chas poki novospechenij korol Rechi Pospolitoyi ne pribude do Franciyi ta ne uvijde u svoyi prava Tim chasom urochistosti roztyaglis na cilij misyac Genrih ne nadto pospishav z vid yizdom tomu Karl prigroziv molodshomu bratovi Yaksho vi ne viyidete samostijno ya nakazhu vas vidprovaditi siloyu Znayuchi harakter korolya Genrih nevidkladno virushiv u put Do nimeckogo kordonu jogo suprovodzhuvav uves dvir Na proshannya Katerina skazala ulyublenomu sinovi Vidpravlyajtes sinu mij vi nedovgo budete vidsutni Vona rozumila sho Karlu IH nedovgo zalishilosya buti na comu sviti Zakolot gercoga Alansonskogo P yata religijna vijnaKoli Katerina povernulasya do Parizhu viyavilos sho nazrivaye novij zakolot Cogo razu jogo ochilnikom buv menshij sin Fransua Alansonskij Cej visimnadcyatirichnij princ u yakogo za slovami materi v golovi buli tilki vijni i buri vimagav dlya sebe posadi golovnokomanduvacha vsima armiyami sho zvilnilasya pislya vid yizdu Anzhu Ta Karl IH ne zbiravsya nadavati taki veliki povnovazhennya menshomu bratovi Katerina cilkom pidtrimuvala korolya v comu Fransua Alansonskij Todi Alanson zmovivsya z Genrihom Navarrskim ta princom sho znahodilisya pri dvori na pravah zaruchnikiv takozh z chotirma sinami Monmoransi ta yih pleminnikom vikontom de Tyurenom Zaruchivshis takoyu pidtrimkoyu Fransua vvazhav sho jomu stane sil politichno tisnuti na korolya Vin takozh virishiv sho u razi yaksho ce ne vpline na Karla to vin virushit do Sedanu ta ocholit tam vijsko gugenotiv Fransua pam yatav nedavnyu avantyuru Kolinyi i takozh hotiv z vijskom vistupiti do Niderlandiv ta otrimati tam odne z knyazivstv Flandriyi Ale Genrih Navarrskij rozpoviv pro ci plani svoyij druzhini Margariti a ta dopovila pro vse materi Katerina neabiyak zahvilyuvalasya adzhe vona rozumila sho na meti Alansona bulo ovolodinnya koronoyu Franciyi sho vzhe majzhe vislizala z ruk pomirayuchogo korolya Sama zh Katerina znahodilasya na shlyahu menshogo sina adzhe plekala nadiyu peredati koronu svoyemu ulyublencyu Genrihu sho buv zaraz daleko Katerina zavadila vtechi Fransua ta Genriha Navarrskogo Alansonu vreshti taki nadali posadi golovi Korolivskoyi Radi i golovnokomanduvacha vsima armiyami ale ne postupilisya v pitanni prestolonasliduvannya Todi buntivnikami bulo rozrobleno novij plan U nich pered pochatkom Velikogo postu 24 lyutogo 1574 roku bulo virisheno organizuvati zagalnij zakolot na choli z favoritom gercoga Alansonskogo de La Molem Planuvalosya uvirvatisya do Sen Zhermenskogo zamku de v cej chas znahodivsya hvorij Karl IH zaareshtuvati jogo Katerinu ta yih otochennya i primusiti priznachiti Fransua Alansonskogo generalnim namisnikom korolivstva z podalshim pravom uspadkuvati Koronu U razi sprotivu bulo virisheno diyati zhorstko azh do vbivstva korolya ta materi Odnak i v cej raz Margarita vidala zakolotnikiv Katerini Cogo razu vona otrimala informaciyu bezposeredno vid La Molya sho buv yiyi kohancem Katerina vzhila terminovih zahodiv abi uniknuti zdijsnennya zakolotu Vona nakazala perevezti Dvir do Luvru V svoyij kareti vezla Fransua ta Genriha shob uniknuti nespodivanok Molodi zakolotniki buli tak nazhahani sho stali skidati vsyu provinu odin na odnogo Vreshti ne mayuchi mozhlivosti pokarati Fransua ta Genriha bulo virisheno vsyu povnotu vidpovidalnosti poklasti na La Molya ta Kokona favoritiv Alansona Yih stratili Kose ta Monmoransi opinilisya v Bastiliyi Krim togo do ruk Katerini potrapiv Montgomeri sho visadivsya v Normandiyi z vijskom ta pospishav na dopomogu zakolotnikam Nareshti Katerina pomstilasya vbivci svogo kohanogo cholovika jogo bulo chetvertovano v Parizhi U cej chas korol Franciyi povilno pomirav Koli Katerina prijshla do nogo abi povidomiti jomu pro te sho shopleno ubivcyu batka vin vidpoviv Usi lyudski spravi dlya mene vzhe nisho Za deyakij chas 30 travnya 1574 roku vin pomer u 23 roki Pered smertyu vin pidpisav ordonans yakim nadav regentstvo materi yak movilos v comu dokumenti na prohannya gercoga Alansonskogo korolya Navarrskogo ta inshih princiv i periv Franciyi Katerina terminovo odnogo za drugim vidpravila dvoh posilnih do Rechi Pospolitoyi z prohannyam do Genriha yakomoga shvidshe povertatisya dodomu Nareshti yiyi ulyublenec mav otrimati koronu Franciyi Krim cogo vona plekala nadiyu sho vin takozh zberezhe za soboyu j koronu Rechi Pospolitoyi U svoyih listah vona nadavala poradi shodo cogo Toj ne zabarivsya z vid yizdom Faktichno ce bula vtecha z pogoneyu Shopravda vtecha led ne zaznala krahu adzhe getman Tenshinskij malo ne nazdognav utikacha na kordoni Vtim za inshoyu versiyeyu getman taki nazdognav korolya ale otrimav shedri vidstupni u viglyadi dorogocinnih kameniv i tomu vidpustiv U Vidni Maksimilian II vlashtuvav Genrihu chudovij prijom plekayuchi nadiyu sho toj odruzhitsya z jogo molodshoyu dochkoyu teper udovoyu Karla IH Yelizavetoyu Avstrijskoyu Potim Genrih abi ominuti protestantski nimecki knyazivstva pribuv do Veneciyi Tam jomu vlashtuvali ne mensh grandioznij prijom Genrih zatrimavsya tut na dva misyaci azh poki Katerina ne vzhila dodatkovih zahodiv abi priskoriti novospechenogo korolya vstupiti v svoyi prava Hocha Anzhu ta Navarra bulo izolovano v korolivstvi vse zh nazrivav chergovij bunt Jogo iniciatorami buli vse ti zh politiki partiya pomirkovanih dvoryan i burzhua dlya yakih pitannya viri ne bulo golovnim V cilomu voni buli zacikavleni u spokijnomu rozvitkovi derzhavi i primirenni katolikiv z gugenotami Princ yakomu vdalosya vtekti pidigrivav cej zakolot z za kordonu obicyayuchi groshi i pidmogu z nimeckih knyazivstv Katerina vdalasya do svoyeyi ulyublenoyi praktiki zamirennya nazrivayuchogo buntu Kogos pidkupovuyuchi groshima abo posadami kogos zneshkodzhuyuchi za dopomogoyu svogo letyuchogo eskadronu Vona rozumila sho zamirennya timchasove tomu usilyako sponukala Genriha povernutisya yakomoga shvidshe Yihnya zustrich vidbulas u Lioni Za svidchennyam ispanskogo posla voni obijnyalis zi slozami na ochah i progovorili cilu godinu Genrih nibi to viguknuv Madam doroga moya mati sho daruvala meni zhittya teper zhe ya vam zobov yazanij svoyeyu svobodoyu i koronoyu V dovershennya sceni zustrichi vin stavshi na kolina ciluvav yij ruki Katerina zavzhdi bula v zahvati vid svogo ulyublenogo sina pidkreslyuyuchi jogo chesnoti i ne zvazhala na nedoliki Spravdi Genrih viriznyavsya z usih yiyi ditej rozumom politichnim histom voleyu ta proniklivistyu Katerina yakos kazala Vin mozhe vse varto tilki jomu togo zahotiti Ale vsya bida bula v tomu sho vin hotiv to odnogo to inshogo strimko perehodyachi vid zahoplennya do zahoplennya Situaciya pogirshala pislya jogo povernennya z Veneciyi Teper vin mav shalenu pristrast do naryadiv prikras ta pishnih baliv na yakih mig z yavitisya u zhinochomu vbranni z viyalom She z ditinstva u nogo sposterigalas prihilnist do vuzkih kamzoliv zhinochogo vbrannya namista serezhok vikoristannya pudri ta pomadi ale pislya povernennya z Veneciyi cya pristrast nabula takih form yakih Dvir ne mig ignoruvati ta zamovchuvati V usomu inshomu vin buv zvichajnim princom z pritamannimi princam interesami polyuvannya benketi ta lyubovni intrigi z zhinkami Vin otochiv sebe minjonami favoritami yaki nasliduvali jomu u deyakih divactvah ale v cilomu buli molodoyu elitoyu Franciyi Sered nih buli talanoviti voyaki ta administratori taki yak Vilkjo dyu Gast Kelyus d Epernon d Ark Mozhiron Ta vse zh u zhitti Genriha bulo j palke kohannya Mariya Klevska druzhina princa Konde sho stala jogo kohankoyu Povernuvshis do Franciyi vin bulo zadumav rozluchiti yiyi z princom utikachem abi odruzhitis Ce mav bi buti grandioznij skandal Ta Mariya raptovo pomerla pri pologah Goryu Genriha ne bulo krayu Teper vin vdavsya do misticizmu Vdyagavsya u vbrannya chornogo koloru inkrustovane cherepami Abo u lahmitti ocholyuvav pokayannu hodu mistom u yakij brali uchast i pridvorni sho led vstigali za rizkoyu zminoyu jogo zabaganok Pislya odniyeyi z takih procesij kardinal Lotarinzkij zahvoriv ta pomer 13 lyutogo 1574 roku v Rejmsi vidbulas koronaciya Genriha III A za kilka dib pishne vesillya z Luyizoyu de Vodemon yaka zovni bula nejmovirno shozha na pokijnu Mariyu Klevsku Spershu Katerina bula proti cogo shlyubu adzhe mala na meti inshi bilsh vigidni partiyi Napriklad dochku shvedskogo korolya peregovori z yakim dali zmogu she na yakijs chas formalno utrimuvati koronu Rechi Pospolitoyi Krim togo vona ne hotila abi znovu na pershi roli v korolivstvi povernuvsya mogutnij klan Giziv adzhe Luyiza bula predstavniceyu molodshoyi gilki cogo klanu Ta vreshti yak zavzhdi vona postupilas bazhannyam Genriha i navit udala sho ce same vona vlashtuvala cej shlyub Genrih Konde Takozh Katerinu duzhe zasmuchuvalo vkraj pogani vidnosini mizh yiyi ditmi Genrih vvazhav sho Fransua i Margarita chinili suprotiv jogo shodzhennyu na prestol Ce vililosya v chiselni dueli mizh favoritami brativ rozpovsyudzhenni chutok ta intrigi Vreshti ce prizvelo do ob yednannya Alansona Navarra i Margariti Ostannya dopomogla Alansonu vtekti 15 veresnya 1575 roku Vin distavsya do svoyih volodin u Drue de jogo ne mogli distati Katerina odrazu vidchula nebezpeku adzhe bunt sho vizrivav teper mig otrimati formalnogo ochilnika dofina princa krovi Konde v cej chas uklav ugodu z Yanom Kazimirom sinom kurfyursta Pfalca kotrij obicyav privesti do Franciyi 16000 nimeckih i shvejcarskih rejtar Konde zh brav na sebe zabezpechennya cogo vijska ta viplatu borgiv gugenotiv za kampaniyu 1568 roku Katerina terminovo virushila do Shamboru de 29 30 veresnya provela peremovini z Fransua Alansonskim Voni domovilisya pro povernennya gugenotam bezpechnih fortec i zvilnennya pleminnikiv Monmoransi sho i bulo vikonano 2 zhovtnya Ta vzhe bulo pizno Avangard rejtar pid provodom Tore Monmoransi vzhe peretnuv Maas 10 zhovtnya v Dormansi vidbulas bitva z vijskom Giza Rejtari zaznali porazki a Genrih Giz otrimav poranennya oblichchya Vidteper vin yak i jogo batko otrimav prizvisko Michenij Vreshti Katerina uklala z molodshim sinom ugodu pro peremir ya Vono malo trivati protyagom semi misyaciv pochinayuchi z 21 listopada 1575 roku Zgidno z nim gercog Alansonskij otrimav yak bezpechni dlya gugenotiv mista Angulem Nior Somyur ta La Sharite Konde otrimuvav Mez yer Vidteper protestantam dozvolyalos vilno provoditi bogosluzhinnya v usih yihnih mistah a takozh she v dvoh mistah kozhnoyi provinciyi Franciyi Rejtari otrimuvali 500 tisyach livriv ta mali zalishiti korolivstvo Ale vidmova korolya vikonuvati chastinu vimog dogovoru prizvela do zagostrennya situaciyi 9 sichnya Alanson povidomiv Parlament pro namir vidnoviti nastup na Parizh 9 lyutogo 1576 roku Konde i Kazimir z armiyeyu znovu perejshli Maas Katerina doklala nadzusil abi vkotre ponoviti mir Vreshti 6 travnya 1576 roku bulo pidpisano dogovir sho imenuyetsya Mirom Monsenjora adzhe nasampered vin buv vigidnij same partiyi brata korolya Pid chas cih podij z pid varti vtik Genrih Navarrskij yakij zakripivsya u svoyij votchini Korol led ne zaareshtuvav Margaritu yaku pidozryuvav u zmovi z cholovikom ta dopomozi tomu vtekti Takozh v cej period vpershe zayavila pro sebe tak zvana Katolicka Liga Yaka predstavlyala interesi royalistiv sho vvazhali politiku Katerini shodo gugenotiv duzhe postuplivoyu Same cherez te sho voni vidmovlyalis peredavati protestantam mista i bulo porusheno peremir ya Nadali voni ocholyuvani Gizami proyavlyat sebe potuzhnoyu siloyu ta budut ne menshoyu zagrozoyu dlya dinastiyi Valua anizh gugenoti Vreshti pislya pidpisannya Miru Monsenjora Genrih III vnis rozkol u blok gugenotiv i politikiv a takozh posiyav nedoviru v stan samih gugenotiv adzhe ti teper z pidozroyu stavilis do gercoga Alansonskogo Katolicka liga Shosta religijna vijnaBilshist naselennya Franciyi bulo katolikami Tomu reakciyeyu na postijni vijni sho yih iniciyuyut gugenoti ta postupki yim korolivskoyi vladi stalo stvorennya Katolickoyi Ligi Ocholyuvali yiyi Gizi Genrih Giz pislya peremogi pri Dormani buv duzhe populyarnij v narodi Kistyak Ligi skladali neprimirenni katoliki ta vse zh tudi zaluchalis i pomirkovani politiki i navit gugenoti Ligistami bula zayavlena meta zahist zakoniv i tradicijnoyi religiyi Francuzkogo korolivstva Vstupayuchi do Ligi yak v duhovnij orden skladali prisyagu Osoblivim vplivom Liga koristuvalas v Parizhi de yiyi ocholyuvav prezident Parizkogo parlamentu Hoda Katolickoyi Ligi v Parizhi Katerina chitko usvidomlyuvala naskilki velikoyu zagrozoyu teper buv Giz na choli Ligi Tomu vona zaproponuvala Genrihu III kontrdiyi Dosluhavshis porad materi korol progolosiv sebe golovoyu Ligi tim samim vitisnuvshi Michenogo na drugij plan Abi pidsiliti svij avtoritet Genrih sklikav Generalni shtati pershe zasidannya yakih rozpochalos 6 grudnya 1576 roku v Blua Na vidkritti korol vigolosiv chudovu promovu zaklikayuchi do primirennya i yednosti Ta vreshti otrimav zvorotnij rezultat Pozayak perevazhnu bilshist delegativ skladali neprimirenni katoliki bulo progolosovano ryad zakoniv sho pridushuvali protestantizm u Franciyi Sho vlasne i sprovokuvalo chergovu uzhe shostu religijnu vijnu Vona trivala protyagom kilkoh misyaciv u 1577 roci Vijskovi diyi vidbuvalis golovnim chinom u Sentonzhi ta Langedoci Gugenotskij flot bulo rozgromleno bilya La Rosheli Teper osnovna tverdinya protestantiv bula v osadi yaku navryad chi vitrimala b yakbi Genrih III ne bazhayuchi povnogo rozgromu suprotivnikiv ne pospishiv bi zamiritisya Berzherakska mirna ugoda sho bula pidpisana 17 veresnya 1577 roku z Genrihom Navarrskim nazivalas takozh Mirom Korolya I hocha ugoda vidznachalas zvazhenim derzhavnickim pidhodom do chutlivih socialnih pitan vse zh vona viklikala zagalne nevdovolennya Ligisti zakidali korolyu sho vin pospishiv pidpisati ugodu abi chimskorish povernutisya do minjoniv i kimnatnih sobachok Protestanti dokoryali Genrihu Navarrskomu za te sho vin zrobiv katolikam suttyevi postupki abi otrimati pevni garantiyi osobisto dlya sebe Katerina zh bula zadovolena tim sho hoch i krihkij ale vse zh taki mir vzyav goru Soma religijna vijnaMargarita Valua Pochatok 1578 roku prinis Katerini zanepokoyennya vidnosinami svoyih ditej J bez togo voni buli neprostimi adzhe Genrih ne zabuvav sho Anzhu i Margarita mali namir perehopiti jogo koronu poki vin ne povernuvsya z Polshi Teper zhe ce protistoyannya pereroslo v postijni sutichki mizh minjonami korolya ta Monsenjora Ba bilshe togo Na odnomu z baliv favoriti korolya vzhe vidkrito prinizhuvali gercoga Fransua Anzhujskogo vin ranishe uspadkuvav u svogo brata korolya cej titul Vreshti ce prizvelo do togo sho vin za dopomogoyu sestri vtik z korolivskogo palacu ta shovavsya u svoyij votchini Anzheri Katerina duzhe cim zanepokoyilasya ta znovu virushila uslid za menshim sinom abi toj ne nakoyiv liha Toj zapevniv matir sho ne maye namiriv porushuvati spokij u krayini Ale same v cej chas vin vinoshuvav plani shodo otrimannya koroni v inshih miscyah Narazi v Niderlandah pivdenni katolicki provinciyi uklali ugodu z pivnichnimi kalvinistskimi Gollandiyeyu ta Zelandiyeyu ta doluchilisya do spilnogo protistoyannya zagarbnikam Ispaniyi Vilgelm Oranskij providnik pivnichnih provincij zaproponuvav vidvoyuvati koronu Niderlandiv Fransua Toj zgodom vidpraviv do Bryusselya svogo kanclera abi domogtisya vid Generalnih shtativ Niderlandiv vidpovidnoyi deklaraciyi Zvichajno vse ce duzhe gnivilo Genriha III adzhe faktichno Monsenjor zbiravsya ogolositi vijnu krayini z yakoyu Franciya znahodilasya v mirnih stosunkah Vreshti Katerini znovu dovelosya virushiti u podorozh abi perekonuvati molodshogo sina vidmovitis vid ciyeyi avantyuri adzhe niyakih garantij otrimannya nim koroni ne bulo Toj spershu zaspokoyuvav yiyi ale zgodom nadislav do Parizhu ultimatum sho vidmovitsya vid flandrskoyi avantyuri tilki za umovi otrimannya posadi golovnogo korolivskogo namisnika Ne dochekavshis vidpovidi vin z 20 tisyachnim vijskom 11 lipnya 1578 roku uvijshov u Mons Franciya oficijno vidreklasya vid cih dij Na mizhnarodnij areni ce viglyadalo takim chinom sho nepokirni korolyu Franciyi gugenoti virishili prijti na dopomogu svoyim bratam po viri Naspravdi zh Genrih tayemno dopomagav Fransua groshima abi avantyura trivala yakomoga dovshe znyavshi takim chinom naprugu v seredini korolivstva Tim chasom Katerina virishila zigrati rol velikoyi primiritelnici yaku vona vzhe grala pid chas velikoyi podorozhi Franciyeyu z Karlom IH u 1564 roci Vona domoglas vid korolya dozvolu abi suprovoditi Margaritu Navarrsku do yiyi cholovika kotrij vimagav yiyi priyizdu ne tomu sho kohav tu a z tochki zoru chesti Naspravdi pid cim privodom koroleva u suprovodi dosit povazhnogo diplomatichnogo kortezhu namagalas zapobigti rozv yazannyu chergovoyi religijnoyi vijni Sprava v tim sho umovi chinnoyi na toj chas mirnoyi ugodi ne vlashtovuvali bagatoh z oboh voroguyuchih partij Tomu znadobilos doklasti titanichni zusillya abi zadovolniti usi storoni ta primusiti yih pidkoryatis korolivskij vladi Vreshti 28 lyutogo 1579 roku bulo pidpisano Neraksku konvenciyu zgidno yakoyi gugenotam nadavalos dev yatnadcyat bezpechnih mist strokom na pivroku Pislya Neraku vona peremistilas do inshoyi provinciyi Langedoku de takozh chekali yiyi monarshih rishen prihilniki riznih partij Yiyi prisutnist i bezupinna diyalnist spriyali vidrodzhennyu viri u pravosuddya korolivskoyi vladi Pislya cogo yiyi chekav Provans ta Dofine Vreshti podorozh trivala bilshe roku U dorozi Katerina vidznachila svoye 60 richchya Ce bula bilsh skromna podorozh nizh poperednya Genrih III vidilyav yij neveliki koshti na poyizdku Tomu inodi procesiya mala zupinyatisya v zvichajnih gotelyah abo navit rozbivayuchi nametove mistechko Podorozh dalas Katerini vazhko takozh j fizichno Tomu vona z velikoyu shanoyu prijmala vitannya korolya sho viyihav yiyi zustrichati do Orleanu Takozh zhiteli Parizhu vlashtuvali yij 14 listopada 1579 roku urochistij prijom zustrichayuchi yiyi she na pidstupah do mista Adzhe vona bez znachnih finansovih vitrat bez zastosuvannya zbroyi lishe kropitkoyu diplomatichnoyu ta politichnoyu praceyu domoglasya utverdzhennya miru v krayini Popri dokladeni zusillya za pivroku spalahnuv novij konflikt Yak i mozhna bulo peredbachiti po zaversheni pivrichnogo terminu gugenoti ne zahotili povertati bezpechni mista 14 kvitnya 1580 roku voni oprilyudnili manifest u yakomu povidomili pro vidmovu dotrimuvatisya umov Nerakskoyi konvenciyi 20 kvitnya Genrih Navarrskij takozh nadislav korolyu lista v yakomu povidomlyav pro vidmovu vid pidpisanogo nim dogovoru Pochalas VII religijna vijna sho v istoriyu vvijshla pid nazvoyu Vijnoyu zakohanih Sprava v tim sho do Dvoru dijshli chutki pro chergovu lyubovnu avantyuru Margariti Cogo razu yiyi obrancem stav nablizhenij do Navarra lejtenant jogo gvardiyi Anri de la Tur vikont de Tyurenn J bez togo shilnij do peremivannya kistochok svoyih supernikiv Genrih III teper publichno vismiyuvav Genriha Navarrskogo Tomu vijna sho bula rozv yazana Navarrom viyavilas chimos na kshtalt dueli mizh princom krovi ta korolem Katerina primusila Margaritu vtrutitis abi vipraviti svoyu pomilku yaku vona vvazhala duzhe serjoznoyu Ta Genrih Navarrskij buv nepohitnim u svoyemu rishenni 4 travnya 1580 roku korol vreshti priznachiv gercoga Anzhujskogo golovnim korolivskim namisnikom ale bez prava komanduvannya armiyami 20 travnya marshal de Matinjon vibiv spilnika Navarra princa Konde z La Fera Princ buv vimushenij tikati do Angliyi U cej chas marshal de Biron v Gaskoni vidbivshi u Genriha Navarrskogo Kaor peresliduvav togo u Giyeni Vlitku gercog de Majenn viv uspishni diyi proti gugenotiv v Dofine otrimavshi kilka peremog Vreshti Katerina virishila sho nastav zruchnij moment dlya pochatku peremovin Ta v cej chas Parizh spitkala nizka epidemij ta neshast Vid nevidomoyi do togo hvorobi zaneduzhala vsya korolivska rodina Pislya cogo stolicyu ohopila epidemiya chumi Tomu do pidpisannya mirnoyi ugodi povernulis voseni koli dominuvannya korolivskih sil vzhe ne bulo takim ochevidnim Pidpisannya vidbulos 26 listopada 1580 roku u Fle Zgidno statej novoyi ugodi gugenoti zalishali za soboyu bezpechni mista protyagom shesti rokiv takozh obicyalos povernennya yim konfiskovanogo majna tituliv ta posad Katerina bula zadovolena ne tilki tim sho bulo vreshti vstanovleno mir u krayini a takozh j mir u sim yi Oficijno Genrih Navarrski primirivsya z Margaritoyu i golovne molodshij sin Fransua proyaviv sebe derzhavnikom na posadi namisnika beruchi aktivnu uchast v mirnih peremovinah buvshi predstavnikom svogo brata korolya Vona mala nadiyu sho teper vin vizmetsya za rozum Ta nadiyi materi viyavilisya marnimi Skoristavshis hvoroboyu korolya toj taki organizuvav ekspediciyu do Niderlandiv U cej chas pochalos povstannya v Kambre proti ispanskogo gnitu Zhiteli mista zvernulis po dopomogu do lyudini yaka mala namir svogo chasu ocholiti cej ruh Tomu Fransua vvazhav spravoyu chesti prijti na dopomogu zakolotnikam Na vsi vmovlyannya materi ta radnikiv Koroni vin ne zvazhav Vreshti jogo armiya peretnula kordon deblokuvala Kambre ta zahopila she dekilka mist Ale vreshti vse zh otrimala porazku vid ispanskoyi armiyi Gercog Anzhujskij povernuvsya do Franciyi Todi Katerina zadumala odruzhiti jogo Z cogo privodu velisya peremovini z korolevoyu Angliyi Yelizavetoyu sho bula na chvert stolittya starshoyu jogo Zadlya priskorennya prijnyattya neyu rishennya na svoyu korist Anzhu virushiv do Albionu Yelizaveta spershu navit dala zgodu na shlyub postupivshis pered jogo natiskom Ta povoli ogovtavshis pochala zatyaguvati proces peremovin posilayuchis na te sho treba uzgoditi vsi religijni rozbizhnosti abi voni ne zavadili provedennyu obryadu vesillya Na yiyi shastya podiyi sho v cej chas vidbuvalis na materiku vimagali vtruchannya Anzhu U Niderlandah vidnovilis aktivni bojovi diyi tomu vona dopomogla jomu u komplektuvanni armiyi nadala subsidiyu u 100 tisyach ekyu sporyadila flot ta vidpravila podali Shopravda nakazala pidpisuvati listi do neyi Korolevi Angliyi ta moyij narechenij Yak kazhut svidki cih podij vona sprovadivshi nabridlogo yij narechenogo tancyuvala vid shastya adzhe zmogla jogo pozbutis bez guchnogo politichnogo skandalu 19 lyutogo 1582 roku Fransua visadivsya v Niderlandah Z pishnoyu svitoyu do yakoyi vhodiv princ Oranskij vin utverdivsya v Antverpeni yak gercog Brabantskij U berezni 1582 roku jogo bulo viznano Generalnimi shtatami Niderlandiv korolem Todi Katerina zrozumivshi sho shlyubu z Yelizavetoyu Anglijskoyu ne bude pochala peremovini z korolem Ispaniyi Filipom II pro odruzhennya Fransua z odniyeyu z infant ispanskoyi Koroni z tim abi toj u pridane narechenij nadav koronu Niderlandiv Filip viznav taku propoziciyu prinajmni ekstravagantnoyu Zvichajno dlya mogutnogo monarha viznannya takim chinom vtrati svoyih volodin bulo nepripustimo Todi abi vidvolikti sili Ispaniyi vid Niderlandiv Katerina sponukala Genriha III do vidpravlennya ekspediciyi do Azorskih ostroviv Do cogo arhipelag nalezhav Portugaliyi Pozayak naperedodni cih podij Ispaniya zahopila Portugaliyu prinalezhnist ostroviv mogla buti pereglyanuta adzhe ispanci tam she ne vstigli zakripilisya Ta cya ekspediciya zaznala krahu Spochatku uspishna kampaniya adzhe francuzam vdalosya zahopiti dekilka ostroviv vona provalilas koli geroj bitvi pri Lepanto admiral de Santa Krus priviv na Azori eskadru z 28 velikih vijskovih korabliv Vidbulos nerivne protistoyannya z flotom francuziv yakim komanduvali suhoputni generali Vreshti ispanci stratili vsih hto vizhiv u tij bitvi yak vorogiv suspilnogo miru porushnikiv torgivli ta zakolotnikiv tobto yak pirativ Adzhe pri nih ne bulo zhodnogo nakazu francuzkogo korolya sho dozvolyav ekspediciyu Pislya ciyeyi porazki Genrih III vpav u melanholiyu sho postupovo perehodila u depresiyu Otochennya navit perejmalos tim abi vin ne naklav na sebe ruki Katerinu zh cej incident hoch i strashenno rozlyutiv adzhe komanduvav ekspediciyeyu yiyi vnuchatij pleminnik Felippe Strocci ale primusiv yiyi zibratisya abi vzyati revansh u ispanciv na suhodoli Poki Genrih usunuvsya vid vladi vona usunuvshi vid kerma krayinoyu minjoniv nadala vijskovu dopomogu Fransua Do Niderlandiv bulo napravleno znachnu armiyu pid komanduvannyam marshala de Birona Ta zgodom nedoluga povedinka samogo gercoga Brabantskogo Fransua do svoyih novih pidleglih prizvela do povnoyi vtrati doviri do nogo She j aktivno doluchalisya ispanski shpiguni Vreshti gercogu dovelosya povertatisya na batkivshinu Zneslavlenij ta znesilenij vin do togo zh vazhko zahvoriv tomu priyihav dozhivati svogo viku u svoyemu nadili Genrih naprochud teplo jogo zustriv i koli Fransua za dva roki pomer vlashtuvav jomu pishni pohoroni A poki sho Katerinu duzhe turbuvalo protistoyannya korolya ta Margariti Brat ta sestra sho vzhe davno mali napruzheni stosunki teper vidverto voroguvali V cej chas Margo zhila pri dvori ta mala chergovu lyubovnu intrigu Cogo razu z krasenem Arleyem de Shanvallonom v yakogo vona zakohalas do beztyami Podejkuvali navit pro vagitnist Margariti Ce duzhe prinizhuvalo korolya tomu vin dozvoliv sobi duzhe grubo vtrutitisya v privatne zhittya sestri Buli i peresliduvannya yiyi kortezhu i prinizlivi obshuki yiyi bagazhu u poshukah ditini Vlasne nazrivav grandioznij skandal Katerina vzhe zapizno diznalas pro ci podiyi tomu ne zmogla vchasno yih uperediti Teper zhe Genrih Navarrskij vimagav dokaziv yiyi ganebnoyi povedinki abo satisfakciyi z publichnim vibachennyam korolya Vin pogrozhuvav rozvestisya z neyu yaksho Genrih III publichno ne viznaye svoyeyi pomilki Korol zhe unikav pryamoyi vidpovidi doruchivshi materi virishuvati ce delikatne pitannya Vona vidpravila Belvera razom z marshalom Matinjonom do Gaskoni abi vse zalagoditi na misci Peremovini shodo vidnovlennya simejnogo miru trivali z zhovtnya 1582 po sichen 1583 roku Katerina v cej chas napisala bezlich listiv yih uchasnikam Genrih Navarrskij zobrazhav gniv udavav sho gotuyetsya do vijni vidpravlyav posilnih prositi pomochi Angliyu ta nimecki knyazivstva nachebto z metoyu ubezpechiti sebe zahopiv Mon de Marsan vimagav vidvesti korolivski vijska z okolic cogo mista vlasne vin politichno povnoyu miroyu skoristavsya danoyu situaciyeyu Vreshti cya visnazhliva vijna nerviv sho yiyi dovelosya perezhiti Katerini zavershilasya na korist korolya Navarri yakij otrimav znachnu kompensaciyu Vin oficijno vibachiv druzhinu Yihnya zustrich vidbulas 13 kvitnya 1584 roku v Por Sen Mari 10 chervnya 1584 roku pomer Fransua Anzhujskij Zgidno jogo zapovitu zahoplene nim ranishe Kambrzi distalosya korolyu Genrih III zlyakavshis vazhkih politichnih naslidkiv tut zhe peredav jogo u privatne volodinnya materi Ne gayuchi ni hvilini ta napisala manifest meshkancyam Kambre v yakomu movilos pro yiyi namir volodaryuvati nimi zberigshi yih zhittya majno ta prava Zvisno vasal ispanskoyi Koroni gercog Parmskij oburivsya vin vimagav povernennya Kambrezi Ta Katerina diplomatichno zayavila sho vvazhala vchinkom vartim m yakoserdoyi korolevi vikazati zastupnictvo ta prijnyati meshkanciv Kambre zasmuchenih vtratoyu nashogo sina sho vvazhayut sho voni vtratili usilyaku pidtrimku j teper bilsh vrazlivi dlya bud yakogo napadu nizh ranishe Tak koroleva matir zmogla bilsh vishukano nizh pokijnij gercog Anzhujskij zahistiti zavojovani u borotbi proti ispanciv poziciyi Na yiyi zhal gercogstvo Kambrezi zalishilos yedinim nadbannyam sho jogo dosyag yiyi menshij nikchemnij sin Fransua Vin sho mitiv na shonajmenshe dvi povnocinni koroni Anglijsku ta Portugalsku a takozh na knyazivstvo Niderlandi Vid ciyeyi yih mriyi zalishivsya lishe nevelikij ulamok Ale najbilshim yiyi smutkom bulo te sho Korona Franciyi vislizala z ruk dinastiyi Valua Adzhe Genrih III ne mav ditej Vidtak zbuvalos davnye proroctvo sho nachebto bulo vikazane Nostradamusom pid chas pershoyi podorozhi krayinoyu v dalekomu 1564 roci Toj peredrikav sho vona pobachit usih svoyih siniv na troni ale vreshti koronu uspadkuye Genrih Navarrskij z rodu Burboniv Svyashenna Liga Vosma religijna vijnaGenrih Navarrskij Pislya smerti molodshogo z Valua zgidno starodavnogo Salichnogo zakonu spadkoyemcem Genriha III stavav ochilnik gugenotskoyi partiyi Genrih Navarrskij Ce duzhe zbentezhilo zdebilshe katolicku Franciyu Bagato partij ta politichnih ugrupuvan poboyuvalis perspektivi protestantskogo revanshu Tomu reakciyeyu stalo vidnovlennya Katolickoyi Ligi na choli z Gizami Voni mali na meti utverdzhennya na prestoli svogo predstavnika kardinala Burbona dyadka Genriha Navarrskogo litnogo 63 richnogo cholovika slabkogo ale ambicijnogo 31 grudnya 1584 roku v zamku Zhuanvil predstavnikami Ligi bulo pidpisano z ispanskim poslom ugodu pro koordinaciyu dij Ce faktichno bula derzhavna zrada adzhe u vsi chasi chekanka monet ta zovnishnopolitichni vidnosini buli prerogativoyu suverena Ligisti pochali zbirati vijsko Ta vse she bula mozhlivist vladnati spravu mirom Yak i zavzhdi korol Genrih III vidpraviv svoyu matir na ci vazhki peremovini Katerina strazhdayuchi vid napadiv revmatizmu vimushena bula na noshah virushati v dorogu abi znovu ryatuvati korolivstvo Vona napravilas do Shampani v misto Eperpne yak bulo domovleno z ligistami Ta Genrih Giz zmusiv yiyi chekati ne z yavivshis na peremovini 31 bereznya 1585 roku ligisti oprilyudnili manifest v yakomu formulyuvali svoyi vimogi nedopushennya revanshu gugenotiv navernennya yih do katolickoyi viri usunennya favoritiv korolya vid vazheliv vladi ta nedopushennya novih podatkiv Naprikinci manifestu bulo zrobleno reverans u storonu Katerini Budemo smirenno prohati korolevu matir nashogo korolya nashu povazhnu povelitelnicyu bez mudrosti ta oberezhnosti yakoyi korolivstvo davno b rozvalilos i zaginulo ne pokinuti nas ale vzhiti ves svij vpliv yakij vona zaslugovuvala zavdyaki svoyim trudam ta turbotam i kotre yiyi vorogi nedostojno u neyi vkrali vitisnuvshi yiyi z otochennya korolya Cej zhest malo vtishav Katerinu yaka use svoye zhittya poklala na blago svoyih ditej ta onukiv Ot i zaraz vona hvora ryatuvala korolivstvo i tron dlya svogo ulyublencya Genriha yakij mig v cej buremnij chas opikuvatis ne spravami derzhavnimi a intrigami minjoniv balami ta kimnatnimi sobachkami Vreshti pislya vsih zvolikan 9 kvitnya 1585 roku v den Pashi vidbulas yiyi zustrich z Genrihom Gizom Ta marno Katerina spodivalas na pozitivnij rezultat ciyeyi zustrichi Yij navit ne vdalos domogtisya vid Michenogo prinajmni obicyanki spriyati vtihomirennyu korolivstva Giz visluhovuvav yiyi argumenti stisnuvshi zubi pid kinec vidavivshi z sebe viznannya Sam ya ne mozhu nichogo virishuvati Katerina nadala korolyu detalnij zvit pro peremovini zakinchivshi jogo dosit divnoyu yak dlya neyi poradoyu gotuvatisya do vijni Napruzheni ta visnazhlivi peremovini pogano poznachilisya na yiyi zdorov yi J bez togo hvora vona teper get zaneduzhala Ale j znahodyachis u lizhku vona uvazhno slidkuvala za podiyami sho vidbuvalis Ta v svoyih listah do Genriha III nadavala jomu korisni poradi Tak za yiyi vkazivkoyu chastina korolivskoyi kazni sho znahodilasya u Rejmsi bulo zazdalegid vidpravleno do Parizhu U cej dramatichnij chas dodala j Margarita Vona ne zmigshi naladiti shlyubni vidnosini zi svoyim cholovikom teper faktichno ogolosila tomu vijnu Virushivshi u svij udil Azhan vona zaprosila dopomogi u Filipa II zayavivshi sho zbirayetsya voyuvati pid znamenami Ligi zaradi vikorinennya yeresi u Francuzkomu korolivstvi Azhanska avantyura pozbavila yiyi ne tilki politichnoyi a yakoyus miroyu i lyudskoyi gidnosti Sestra korolya dlya vsih stala tyagarem Todi koli yiyi avantyura zaznala krahu vona zvernulas za dopomogoyu do materi Ta Katerina sho narazi opikuvalasya bilsh nagalnimi dlya korolivstva pitannyami ne dala sebe rozzhalobiti Vidtak z oseni 1585 roku i azh protyagom majzhe 20 rokiv miscem isnuvannya dlya Margariti Navarrskoyi stane zamok Yusson Hocha vse viyavilos ne nastilki strashnim dlya nevgamovnoyi Margo yiyi yussonska epopeya sho pochalasya yak krivava drama nezabarom peretvorilasya na komediyu Za misyac branka zvabila svogo tyuremnika markiza de Kaniyaka i znovu yiyi zhittya zaviruvalo u zvichnomu ritmi bali svyata koncerti lyubovni vtihi Z matir yu yim bilshe ne sudilosya zustritisya Tim chasom Genrih dosluhavshis mudrih porad materi zbirav armiyu Takozh za yiyi napolyagannyam vin zvernuvsya do Parizkogo parlamentu z kompromisnoyu zayavoyu sho mala zadovolniti Giziv ta v toj zhe chas ne davala zovsim rozirvati stosunki z Genrihom Navarrskim U vidpovidnosti z ciyeyu zayavoyu Genrih III vidav edikt sho zaboroniv u Francuzkomu korolivstvi usi religiyi okrim katolickoyi Ale vin vidmovivsya vklyuchati v nogo punkt pro te sho nastupnikom prestolu maye buti princ katolik yavnij reverans Navarru z yakim vin mav nadiyu zamiritisya Vse she hvora Katerina dosi zalishalas v Eperne abi trimati ruku na pulsi podij Same tut v Shampani buli skoncentrovani golovni sili ligistiv Pislya publikaciyi korolivskogo ediktu yij zdalosya sho nebezpeku vijskovih dij usunuto ale nezabarom viyavilos sho ce ne tak Teper Gizi zayavili sho mayut namir zajnyati usi forteci sho ranishe buli zahopleni protestantami Katerina bula vrazhena takim nahabstvom ta vse zh virushila u mistechko Sarri na chergovi peremovini z ligistami Ti domagalisya opublikuvannya novogo ediktu v yakomu mali buti vidobrazheni usi yih vimogi visunuti korolyu pered usim vidalennya z korolivstva vsih propovidnikiv yeretikiv usunennya z posad korolivskih chinovnikiv gugenotiv ta konfiskaciya yihnogo majna nareshti obov yazkove navernennya vsih gugenotiv do katolickoyi viri z podalshim naglyadom nad nimi protyagom troh rokiv Vona vdalasya do svoyeyi ulyublenoyi taktiki zatyaguvannya peremovin abi zmina obstavin sponukala suprotivnikiv buti bilsh postuplivimi Ta v cej raz yiyi taktika bula hibnoyu Za chas peremovin Gizi tilki posililisya Shoranku v Eperne vona sposterigala yak do ligistiv vse pribuvayut pidkriplennya rejtari ta landsknehti z nimeckih knyazivstv ta shvejcarskih kantoniv Tomu v pidpisanij novij ugodi vid 28 chervnya 1585 roku faktichno buli vidobrazheni majzhe vsi zabaganki ligistiv Vidtak vona vreshti mogla povernutisya do Parizhu Ostanni misyaci viyavilisya dlya neyi bilsh vazhkimi anizh poperedni 25 rokiv upravlinnya krayinoyu Zhalyugidnij upovnovazhenij predstavnik Dvoru na peremovinah hvora vidstoronena vid vazheliv vplivu v derzhavi svoyim ne vpevnenim u vlasnij vladi korolem ne mayuchi pidtrimki vona mala spravu z silnoyu bagatoyu i organizovanoyu partiyeyu sho mogla nav yazuvati svoyu volyu Divo bulo v tomu sho vona spromoglas nadati comu nav yazanomu pogrozoyu vijni dogovoru viglyad takogo sho nachebto vin buv darovanij korolem Naspravdi zh ce bula kapitulyaciya Ba bilshe Katerina yak volodarka vsiyeyi krayini nikoli ranishe ne dozvolyala sobi stavati na chiyus storonu u cih gromadyanskih konfliktah zalishayuchis poseredini dvoh voroguyuchih partij katolikiv ta gugenotiv 7 lipnya v Nemuri bulo pidpisano ugodu z Ligoyu Yak obrazno vislovivsya P yer l Etual Korol buv pishim Liga na koni 18 lipnya 1585 roku Genrih III nadav v Parizkij parlament edikt yakij sankcionuvav pidpisanu v Nemuri ugodu Vin vidminyav usi ranishe pidpisani edikti pro zamirennya zaboronyav protestantski bogosluzhinnya viklyuchav zajmannya bud yakih posad gugenotami obrikav na vignannya pastoriv ta vimagav povernennya koroni vsih fortec ta bezpechnih mist Pislya cogo korol napraviv posolstvo do Genriha Navarrskogo namagayuchis sponukati togo do navernennya do katolickoyi viri Pozayak v toj zhe chas vimagalos takozh povernennya vsih mist to peredbachuvano bulo otrimano tverdu vidmovu Nazrivala chergova vzhe vosma religijna vijna 9 veresnya papa Sikst V vidav bullu zgidno yakoyi Genrih Navarrskij ta princ vidluchalis vid cerkvi Genrih vtrachav svoyi prava zvannya ta naslidni rodovi volodinnya Pro nasliduvannya korolivskogo prestolu godi j bulo kazati Bulla opublikovana francuzkoyu i oprilyudnena v Parizhi dlya oznajomlennya Navit dlya bagatoh katolikiv vkazani v nij sankciyi zdavalis nadmirnimi Genrih Navarrskij ne dozvolyayuchi vibiti sebe z sidla zaproponuvav vinesti rozglyad cogo pitannya na vilno ta u zakonnij sposib zibranij sobor i yaksho papa ne pogoditsya to vvazhati jogo istinnim antihristom ta yeretikom Todi zh Parizkij parlament podav korolyu protest na Nemurskij edikt spravedlivo vkazuyuchi sho navit yaksho b ligisti j mali dostatno sil abi vikoreniti reformativ vashij velichnosti ne slid bulo zastosovuvati yih tim bilshe sho zlochin yakij vi mayete namir pokarati ye spravoyu sovisti u vidnoshenni do yakoyi ne povnovazhni zalizo j vogon i dlya zastosunku do yakoyi potribni inshi bilsh dorechni zasobi Taka vidpovid parlamentu bula v tomu zh chisli i reakciyeyu francuzkogo suspilstva na vtruchannya Svyatogo Prestolu u vnutrishnopolitichni spravi Tim yakij hid prijnyav rozvitok podij bilsh za vse bula zasmuchena Katerina kotrij lishe zalishalos zhuritisya z privodu bezporadnosti svogo sina korolya Otzhe rozpochalas vijna sho nazvana istorikami takozh Vijnoyu troh Genrihiv Nominalno metoyu ciyeyi vijni bulo vtilennya polozhen Nemurskogo dogovoru Faktichno zh jshlosya pro te komu nadali praviti Franciyeyu Genrih III hoch i buv korolem ale mav najgirshi umovi faktichno ne mayuchi zasobiv dlya vedennya vijni Navpaki Giz dusha Ligi buv na utrimanni Filipa II Ispanskogo Genrih Navarrskij zaruchivsya pidtrimkoyu Yelizaveti Anglijskoyi ta protestantskih knyaziv Nimechchini Ostanni ne lishe subsiduvali jogo a she j nadavali najmanciv Korol usvidomlyuvav sho odrazu proti Ligi i gugenotiv vin ne maye mozhlivosti diyati Tomu vin u grudni 1586 roku napraviv matir do Sen Bris na peremovini z Genrihom Navarrskim Tam voni trivali protyagom troh misyaciv Navarr vidverto zatyaguvav yih abi vreshti dochekatisya pidkriplen sho mali nadijti jomu z Nimechchini Vreshti zrozumivshi sho yiyi duryat vona rozirvala dogovirnij proces ta v berezni 1587 roku povernulas do Parizhu 7 bereznya 1587 roku stalo vidomo pro stratu v Angliyi Mariyi Styuart korolevoyu Yelizavetoyu Ce duzhe vrazilo Katerinu Vona pisala svoyemu poslu v Angliyi Belveru Pane Belver ya vkraj zasmuchena sho vi ne zmogli nichogo vdiyati dlya ciyeyi bidnoyi korolevi Shotlandskoyi Takogo she nikoli ne bulo shob odna koroleva sudila inshu sho viddalas tij pid yiyi zahist yak vona ce zrobila koli vtekla z Shotlandiyi Ta vse zh yij bulo ne do zovnishnopolitichnih podij Adzhe uniknuti vijskovih dij vseredini krayini ne vdalosya Genrih III ta Katerina stali zaruchnikami pidpisanogo Nemurskogo miru yakij teper mali vtilyuvati Polozhennya korolya v stolici stavalo vse bilsh hitkim Partiya politikiv napolyagala na pozbavlenni zagrozi Ligi za dopomogoyu Genriha Navarrskogo sho tilki uskladnyuvalo stan sprav Korol vidpraviv svogo favorita Zhuayeza v Navarru z tim abi blokuvati ochilnika protestantiv U cej zhe chas Giz otrimav nakaz perejnyati zagoni nimeckih najmanciv na shodi sho ruhalis na dopomogu Navarru Sam korol z rezervnoyu armiyeyu napravivsya na Luaru z tim abi usunuti zagrozu anglijskogo vtorgnennya Takozh cya poziciya davala jomu mozhlivist prijti na dopomogu Zhuayezu abo Michenomu u razi potrebi Dlya nogo bulo najkrashim rozvitkom podij yakbi Giz zaznav porazki a Zhuayez peremig Navarra Ce b dozvolilo pidpisati chergovu mirnu ugodu z gugenotami na bilsh prijnyatnih umovah nizh tih sho buli v Nemurskomu edikti Ta vse stalosya navpaki Zhuayez zaznav porazki vid Genriha Navarrskogo pid Kutra a Michenij zdobuv slavetnu peremogu 24 listopada 1587 roku vin znenacka napav na avangard rejtar bilya mistechka Ono Takim chinom vnaslidok boyu zaginulo shonajmenshe 2 tisyachi najmanciv Michenij zahopiv dev yat znamen yaki buli urochisto napravleni korolyu 8 grudnya reshta vijsk rejtar pidkorilisya Gizu i poobicyali bilshe nikoli ne sluzhiti u Franciyi bez dozvolu korolya i zi zvernutimi znamenami pokinuli korolivstvo V ochah parizhan yedinim peremozhcem buv Giz Na jogo chest na bogosluzhinnyah v sobori Parizkoyi Bogomateri vikonuvali gimn Te Deum Tebe Bozhe slavimo U Parizhi teper vidkrito lunali zakliki pro vidstoronennya korolya Genriha III Gercoginya de Monpansye sestra Michenogo napokaz nosila na poyasi nozhici zadlya togo shob yak vona kazala dati tretyu koronu bratu Genrihu Valua dvi pershi Rechi Pospolitoyi ta Franciyi a ostannyu manshsku vona mala namir vistrigti na golovi korolya Natyakayuchi na take zh vidstoronennya dinastiyi Merovingiv dekilka stolit tomu Den barikad Dokladnishe Den barikad Bagatorichna nenavist ta zazdrist korolya do Genriha Giza dosyagli svoyeyi kulminaciyi Todi koli Michenij vidbuv u Nansi na naradu Ligi korol pid strahom smerti zaboroniv jomu povertatisya do Parizhu Ta yak i varto bulo chekati Giz proignoruvav korolivsku zaboronu i 9 travnya 1588 roku triumfatorom povernuvsya do stolici Parizhani radili natovp zustrichayuchih otochiv eskort gercoga tak shilno sho toj ledve mig prodovzhiti ruh Vtim vin poki sho viyaviv oberezhnist abi pidtrimka yaku jomu vikazav Parizh ne perejshla u zakolot proti pravlyachoyi dinastiyi Tomu vin odrazu z yavivsya u Luvri v apartamentah Katerini yaka ne divlyachis ni na sho zavzhdi vikazuvala jomu materinske teplo ta pidtrimku Dlya toyi cej vizit buv povnoyu nespodivankoyu Vona zvernulas do gostya Ya vitayu vas vid usogo sercya ale moya radist bula b nabagato bilshoyu yaksho b vi vzagali ne prihodili pidkoryayuchis korolivskomu nakazu Koli korol vznav pro pributtya Michenogo vsuperech jogo nakazu vin u lyuti viguknuv Chort zabiraj Jomu ne zhiti Korol zadumav vbiti gercoga Genrih Giz v Den barikad Planuvalos sho koli Genrih Giz z yavitsya v apartamentah korolya u Luvri na nogo napadut lyudi z gvardiyi korolya ta vb yut Katerina vchasno zrozumila zadum sina tomu mala namir zlamati jogo plani vlashtuvavshi pershu zustrich voroguyuchih Genrihiv v svoyih apartamentah posilayuchis na te sho sama duzhe hvora i ne maye zmogi jti do pokoyiv sina Vona vvazhala sho takim chinom vberigaye dinastiyu Valua vid ganebnogo krahu adzhe rozumila yakoyu bude reakciya Parizhu na vbivstvo svogo ulyublencya Ale korol oshaleniv vid takoyi propoziciyi materi adzhe ne stalo korolyu samomu jti na zustrich do svogo vasala ta she j takogo sho osluhavsya korolivskogo nakazu Todi Katerina rozporyadilasya nesti sebe v portshezi suprovodzhuyuchi Giza Koli voni z yavilisya pered korolem toj navit ne pozdorovavsya z Gizom natomist nakinuvsya na nogo zi zvinuvachennyami u nepokori korolivskomu nakazu Michenij zhe zayaviv sho do nogo dijshli chutki pro nibito namiri korolya stratiti katolikiv na dogodu protestantam tomu vin z yavisya sam abi prijnyati smert razom z yedinovircyami J naspravdi Parizhem hodili chutki nibito favorit korolya d Epernon pidgotuvav spiski najbilsh vidatnih ligistiv abi likviduvati yih Korol zaperechiv ce Katerina bachachi te sho korol mozhe shomiti viddati nakaz pro vbivstvo gercoga pidvela jogo do vikna ta vkazuyuchi na natovp sho zibravsya bilya Luvru movila Yaksho vi mayete zdorovij gluzd to ne shukajte inshih ohoronciv mesye de Giza nimi ye vsi parizhani i znajte sho yaksho mesye de Giz ne vijde zvidsi zhivim to nashi zhittya vashe ta moye ne budut varti j lamanogo grosha Na sho korol vidpoviv Yak ya mozhu lishatis korolem Franciyi dopoki vin bude korolem Parizhu Ale vreshti vin dosluhavsya do sliv materi Takim chinom Katerina vkotre vistupila v roli mirotvorcya Giz zhe zrozumivshi vsyu bezgluzdist ta nebezpeku svogo vchinku pospishiv vidklanyatis Z nastupnogo dnya vin peresuvavsya mistom u suprovodi chotiroh soten ozbroyenih dvoryan Primirennya ne vijshlo Korol vvazhav sho Giz vede podvijnu gru tomu rozporyadivsya pidsiliti ohoronu Luvru virnimi shvejcarskimi najmancyami a v peredmistyah rozmistiti dodatkovi sili gvardiyi Bachachi ce Giz vzhe bilshe ne vagavsya pristupivshi do realizaciyi planu zakolotu Zadlya togo abi pidburiti parizhan vin rozpovsyudiv chutki pro jmovirnu stratu 120 ti znatnih ligistiv Zakolot ocholiv mer Parizhu Brissak 12 travnya 1588 roku uvijshov v istoriyu yak Den barikad Vidbulas nevdala sproba korolya navesti lad u stolici za dopomogoyu vzyattya pid kontrol golovnih magistralej mista Ta Parizh vidreaguvav mittyevo bagato vulic bulo zablokovano barikadami Takozh bulo dano gidnu vidsich shvejcarskim najmancyam yaki pochali strilyati po natovpu Z chotiri desyatki z nih zaginuli bezslavnoyu smertyu vid kaminnya sho letilo z dahiv ta vikon budinkiv Chastina gvardijciv vimushena bula sklasti zbroyu Polozhennya Genriha III bulo beznadijnim Jogo faktichno zablokuvali v Luvri yakij mogli u bud yakij chas shturmuvati Ta Giz ne hotiv takogo rozvitku podij Vin j tak vidchuvav sebe hazyayinom polozhennya ta ne kvapivsya Natomist nim bulo visunuto vimogu abi korol pribuv do jogo budinku Zamist korolya pribula koroleva matir yaku parizhani vse she povazhali ta chastkovo rozbirali barikadi na shlyahu yiyi eskortu Giz duzhe gostinno zustriv Katerinu vin visloviv zhal z privodu situaciyi sho sklalasya Ale vidstupati vin ne mav namiru Nim bulo visunuto vimogu v otrimanni posadi generalnogo namisnika korolivstva Krim togo vin vimagav abi yeretik Genrih Navarrskij buv pozbavlenij naslidnih prav Takim chinom ci dva kroki yaksho b voni buli realizovani robili Giza spadkoyemcem prestolu Katerina vzyata tajm aut zadlya konsultacij ta vidbula nazad do Luvru Vsyu nich na 13 travnya trivala narada yaka vtim ne privela do zhodnogo rishennya Nastupnogo dnya pid chas peremovin vona vidverto zatyaguvala chas utochnyuyuchi kozhen punkt ugodi Pozayak vona bula dosvidchenim diplomatom ce yij duzhe dobre vdavalosya Michenij zhe buv bilshe soldatom anizh politikom tomu vin z legkistyu potrapiv na cej gachok Tim chasom korolyu vdalosya vtekti z Parizhu Katerina majsterno udala sho ce stalo dlya neyi povnoyu nespodivankoyu Teper prodovzhennya peremovin ne malo sensu Edikt yednannyaVtecha korolya desho spantelichila parizhan Adzhe vignannya bozhogo pomazanika ne vhodilo do yihnih planiv Parizh bez korolya ne buv stoliceyu Francuzkogo korolivstva yak i korol bez Parizhu ne buv korolem Znachit za suspilnoyu dumkoyu treba bulo znajti kompromis Koroleva matir sho teper faktichno stala zaruchniceyu v Luvri bula poseredniceyu Delegaciya parizhan na choli z Gizom napravilas do Shartru de znajshov prihistok korol Vnaslidok skladnih peremovin bulo uzgodzheno tak zvanij Edikt yednannya sho jogo bulo pidpisano 21 lipnya 1588 roku v Ruani Zgidno z cim dokumentom nadavalas povna amnistiya parizkim zakolotnikam bulo uzgodzheno diyi shodo vikorenennya yeresi viznano kardinala Burbona naslidnikom prestolu Takozh korol nevdovzi vimushenij buv pozhertvuvati j svoyim favoritom d Epernonom priznachivshi gercoga Monpansye gubernatorom Normandiyi Na 15 serpnya 1588 roku bulo priznacheno vidkrittya Generalnih shtativ u Blua sho mali zatverditi ci polozhennya Edikt yednannya stav ostannim politichnim aktom sho vidbuvsya za aktivnoyi uchasti Katerini Medichi Generalni shtati v BluaHoch Katerina j vvazhala sho dosyagnuto miru vona yak ce chasto bulo ranishe pomilyalas Najimovirnishe same v cej chas korol ostatochno virishiv yak vchiniti shodo Michenogo Hocha primirennya vidbulos duzhe urochisto korol z Gizom obijnyalis ta vse zh korol vidmovivsya povertatisya do Parizhu Zamist cogo vin napravivsya v Blua de nezabarom mali zasidati Generalni shtati Vslid za korolem v Blua napravivsya i ves dvir razom z Katerinoyu ta Gizom Po pributtyu tudi Genrih III zvilniv z korolivskoyi radi vismoh soratnikiv Katerini ta zaminiv yih na svoyih prihilnikiv Dvir buv cim shokovanij adzhe vidatni derzhavni diyachi buli zamineni poserednimi ale virnimi korolyu politikami Vchinok korolya buv nastilki skandalnim sho navit papskij legat pocikavivsya u nogo prichinami sho prizveli do takogo rishennya Genrih III vidpoviv sho jomu vzhe 37 rokiv i vin maye namir praviti korolivstvom samostijno 16 zhovtnya 1588 roku vidbulos urochiste vidkrittya Generalnih shtativ Genrih III vistupiv zi vstupnim slovom v yakomu nemalo bulo skazano sliv vdyachnosti svoyij grubo usunutij vid dil materi Tim ne mensh Katerina zalishayuchis virnoyu sobi v cej chas bilshe perejmalas vlashtuvannyam osobistogo zhittya svoyeyi rodini Tak 24 zhovtnya tut zhe v Blua bulo provedeno duzhe pishnu ceremoniyu pidpisannya shlyubnogo kontraktu yiyi onuki z naslidnim gercogom Toskanskim Katerina zabezpechila narechenij garne pridane do yakogo okrim inshogo vhodili vsi yiyi naslidni volodinnya v Toskani ta palac pobudovanij Lorenco Velichnim na Via Larga Vbivstvo GizaGenrih III ostatochno virishiv rozpravitisya z Gizami ta she j sami voni pidshtovhuvali korolya na takij rozvitok podij 18 grudnya 1588 roku korolyu dopovili sho naperedodni pid chas obidu kardinal Lotarinzkij zaproponuvav tost za svogo brata ta vigolosiv Ya p yu za zdorov ya korolya Franciyi Korol ne gayuchi chasu zibrav tayemnu naradu Yiyi chleni pogodilis sho spravi kepski ta zaproponuvali negajno zaareshtuvati gercoga ta kardinala Odnache zalishalos nezrozumilim yak ce vtiliti Adzhe Michenij buv golovnim rozporyadnikom korolivskogo palacu v Blua tomu mav u svoyemu rozporyadzhenni ohoronu ta klyuchi vid usih dverej budivli U korolya zh bula nevelichka kupka virnih jomu lyudej Tak zvani sorok p yat osobista gvardiya korolya sho skladalasya z vidchajduhiv perevazhno gaskonciv Ta navit yaksho b vdalosya zaareshtuvati Giza yak chiniti nadali Adzhe dovgo trimati togo vzaperti ne vijde Suditi Hto vidvazhitsya vesti slidchi diyi shodo uslavlenogo ta populyarnogo Genriha Giza Vreshti bulo virisheno vbiti jogo tobto stratiti Adzhe korol yak voni vvazhali yak verhovnij suddya mozhe obijtis bez tribunalu za vlasnim bachennyam vinesti virok i rozporyaditisya pro jogo vikonannya Do togo zh te sho voni znahodilisya podali vid Parizhu gralo yim na ruku Otzhe rishennya bulo prijnyate Ale vtrimati jogo v tayemnici ne vdalosya Majzhe odrazu Gizu pochali nadhoditi poperedzhennya ale vin do nih ne dosluhavsya Na zauvazhennya svoyeyi sestri shodo nebezpeki vin lishe vidpoviv Vi zh znayete mene yaksho pobachu sho smert vhodit u dveri ya vryatuyus cherez vikno I vzagali dodav vin soromno osterigatis takogo boyaguza yak korol Soldat po svoyij naturi vin ne zrozumiv naskilki nebezpechnoyu mozhe buti zhertva sho zagnana v kut Bachachi sho brat ne zvazhaye na yiyi poperedzhennya gercoginya zvernulasya do Katerini yaka hvoroboyu bula prikuta do lizhka Ta yij vidpovila Dopoki ya tut vam nichogo osterigatis za svogo brata Koroleva matir ne vrahuvala sho vzhe ne maye zasobiv vplivu na sina adzhe toj povnistyu usunuv yiyi vid vazheliv vladi Yakbi vona bula zdorova to mogla b vtrutitis u situaciyu ta zapobigti vbivstvu ale vona navit ne mogla vstati z lizhka abi vidvidati sina Ce povnistyu rozv yazalo ruki Genrihu Tim chasom chutki poshiryuvalisya Tak ispanskij posol Mendoza sho otrimav poperedzhennya vid svoyih agentiv takozh perekonuvav Giza osteregtisya a she krashe uperediti jogo Ta gercog buv nadto vpevnenij u sobi ta u tomu sho kontrolyuye situaciyu Vin hotiv abi perehid vladi vidbuvsya u zakonnij sposib i buv osvyachenij Generalnimi shtatami 21 grudnya vin domigsya audiyenciyi korolya Abi oberezhno vividati jogo zadumi vin poprosiv pro vidstavku z posadi generalnogo namisnika korolivstva Nastupnogo dnya voni zustrilis v pokoyah korolevi materi de v chergove rozigrali za yiyi napolyagannyam scenu primirennya Piznishe pid chas obidu pid svoyeyu tarilkoyu Michenij znajshov zapisku z poperedzhennyam Ale obmezhivsya lishe zauvazhennyam Vin ne navazhitsya Vbivstvo Genriha I de Giza 23 grudnya 1588 roku o chetvertij ranku usi hto buv doluchenij do planu zamahu zibralis u korolivskih pokoyah Blizko semi z yavivsya Giz Vin spochatku spinivsya ne pobachivshi svoyih prihilnikiv i mabut povernuv bi nazad yaksho b u cej chas do korolivskih apartamentiv ne uvijshli jogo brat kardinal Lotarinzkij ta kardinal Vandom Derzhavnij sekretar zaprosiv Genriha do korolya Zajshovshi do Starogo kabinetu gercog ne pobachiv korolya ale tut buli jogo lyudi z Soroka p yati sho za komandoyu yih ochilnika Lan yaka zi shpagami nakinulisya na Michenogo Toj navit ne vstig vihopiti svoyu zbroyu Vin lishe vikrikuvav Yaka pidstupnist panove Yaka pidstupnist pid gradom ukoliv vorozhih shpag Smertelno poranenij stikayuchij krov yu vin tim ne menshe prodovzhuvav ruhatis do Novogo kabinetu tyagnuchi na sobi kilkoh napadnikiv Vreshti ruhnuv na pidlogu Genrih III okinuvshi poglyadom poverzhenogo voroga viguknuv Bozhe pravij yakij vin velichnij Mertvij she bilshe nizh zhivij Poki u prijmalni zaareshtovuvali kardinala Lotarinzkogo arhiyepiskopa Lionskogo i kardinala Burbona vibranogo Ligoyu na rol prestolonaslidnika Genrih III virushiv do svoyeyi materi chiyi apartamenti znahodilisya poverhom nizhche Vin moviv Nareshti ya korol Franciyi Ya vbiv parizkogo korolya Dobre rozkroyiv hlopchiku mij teper treba zshiti vidpovila ta jomu Cej aforizm mozhna traktuvati po riznomu i yak pohvalu i yak sarkazm Mozhlivo vona i naspravdi poradila za ulyublenogo sina zabuvshi sho she naperedodni vidmovlyala jogo vid cogo hibnogo kroku Mozhlivo teper pozbuvshis mogutnogo supernika vin j dijsno stane korolem ne tilki de yure ale j de fakto Adzhe j dijsno Genrihu III nenache vidkrilos druge dihannya Vin zamirivshis z Genrihom Navarrskim duzhe energijno teper uzyavsya za vidnovlennya svogo avtoritetu v krayini Mozhlivo b u nogo ce j vijshlo yakbi cherez pivroku kindzhal religijnogo fanatika ne obirvav jogo zhittya naperedodni spilnogo z Navarrom shturmu Parizhu sho tak i ne prijnyav korolya vbivcyu Ta Katerini ce vzhe ne dovelosya bachiti Smert KateriniKoli Katerina diznalas sho razom iz Michenim bulo vbito i jogo brata kardinala Lotarinzkogo vona zrozumila sho Genrih zajshov zanadto daleko Tomu virishila vryatuvati prinajmni kardinala Burbona z yakim yiyi pov yazuvali davni druzhni stosunki 1 sichnya 1589 roku vona volila shob yiyi u portshezi bulo dostavleno do budinku v yakomu kardinal perebuvav pid domashnim areshtom Spochatku zvorushliva cya zustrich voni razom plakali z kardinalom sho bulo ne pritamanno dlya skupoyi na slozu Katerini pererosla v perepalku Adzhe kardinal faktichno zvinuvativ Katerinu u tomu sho ce vona yih pidstupno zamanila u pastku Same vona garantuvala usim uchasnikam peremovin i zasidan Generalnih shtativ bezpeku Cya zustrich moralno nadirvala staru hvoru zhinku Nastupnogo holodnogo ranku vona vidvidala mesu hocha vsi likari sho yiyi doglyadali napolyagali na postilnomu rezhimi korolevi materi Pislya cogo vona ostatochno zlyagla 5 sichnya 1589 roku vona virishila uklasti zapovit Vzhe buvshi ne v zmozi pisati Katerina jogo diktuvala Vona volila buti pohovanoyu razom z kohanim cholovikom u Sen Deni U svoyemu zapoviti vona ominula svoyu dochku Margaritu ta yiyi cholovika Genriha Navarrskogo ne zapovivshi yim i su pri tomu ne zabula zhodnogo chlena svogo dvoru vrahovuyuchi kuhariv ta blazniv Sarkofag Genriha II ta Katerini Medichi abatstvo Sen Deni Genrih III vgolos zachitav skladenij zapovit i pidpisav jogo pislya chogo jogo pidpisala koroleva Luyiza de Vodemon a zgodom notariusi ta duhivniki Katerina lishe probigla zapovit ochima ta pogodila jogo persh nizh jogo bulo skripleno pechatkami Pislya cogo vona poslala za svoyim spovidnikom ta viyavilosya sho toj yak i deyaki inshi chleni dvoru vzhe pokinuv yiyi Tomu yij bulo nadano inshogo neznajomogo spovidnika Koli toj yiyi spoviduvav Katerina spitala jogo im ya Zhyulyen Sen Zhermen bula jogo vidpovid Zithnuvshi Katerina skazala Znachit prijshla moya smert Sprava v tim sho vona yak lyudina svogo chasu shiro virila u proroctva Kolis davno yij naprorokuvali sho vona pomre u Sen Zhermen Tomu Katerina staralasya ominati ce misto i navit koli tyazhko hvorila viddalenist vid cogo mista davala nadiyu sho yiyi dni na comu sviti she ne skinchilis Teper zhe vona cilkom zi smertyu zmirilasya i za dvi godini pomerla Poshirilis bulo chutki sho bucimto korol otruyiv svoyu matir Tomu bulo provedeno roztin abi sprostuvati ci chutki Vin pokazav sho vona pomerla vid tyazhkoyi pnevmoniyi Reshta organiv buli cilkom zdorovi Tobto dosluhavshis porad likariv vona mogla b she zhiti Ta dramatichnij perebig podij i ti emocijni navantazhennya sho yih sudilosya perezhiti za ostanni misyaci ostatochno yiyi dokonali Bagato hto v korolivstvi vvazhav sho smert Katerini ye velikoyu vtratoyu Papskij nuncij skazav tilki takogo gorya ne distavalo comu neshasnomu korolivstvu Perebig podalshih podij zavadiv upokoyennyu yiyi ostankiv bilya cholovika Lishe za 20 rokiv nezakonnonarodzhena dochka yiyi cholovika doklala bagato zusil abi pohovati po suti chuzhu dlya neyi zhinku zgidno zapovitu tiyeyi Za dvisti rokiv pid chas Francuzkoyi revolyuciyi yakobinci sho ogolosili vijnu ne tilki zhivim tiranam a j mertvim v revolyucijnomu porivi rozorili mogili koroliv skinuvshi te sho zalishilos vid Bozhih pomazanikiv do zagalnoyi yami DitiFrancisk II 1544 1560 korol Franciyi z 1559 roku Yelizaveta 1545 1568 Bula spochatku zaruchena z ispanskim dofinom Donom Karlosom ale potim vidana za jogo ovdovilogo batka Filipa II Klod 1547 1575 druzhina gercoga Lotarinzkogo Karla II Lyudovik 1549 1550 gercog Orleanskij Karl IX Karl Maksimilian 1550 1574 korol Franciyi z 1560 roku Genrih III Eduard Oleksandr 1551 1589 korol Polshi v 1573 1574 rr piznishe korol Franciyi z 1574 roku Margarita 1553 1615 koroleva Margo z 1572 roku druzhina Genriha Navarskogo nadali korolya Franciyi Genriha IV Yih vesillya bulo prelyudiyeyu do Varfolomiyivskoyi nochi Rozlucheni v 1599 roci Fransua Gerkules 1554 1584 Viktoriya 1556 pomerla koli yij buv odin misyac Bliznyuchki Ioanna 1556 i Viktoriya buli ostannimi ditmi Katerini Medichi Pislya vazhkih pologiv sho led ne vartuvali yij zhittya likari zaboronili yij mati ditej Francisk II Yelizaveta Klod Lyudovik Karl IX Genrih III Margarita Gerkules Viktoriya ta Zhanna Ioanna DzherelaIvan Klula Ekaterina Medichi Feniks Rostov na Donu 1997 g ros Vasilij Balakin Ekaterina Medichi Molodaya gvardiya seriya ZhZL 2012 g ros Ivan Klulas Diana de Puate seriya ZhZL 2004 g ros Vasilij Balakin Genrih IV seriya ZhZL 2011 g ros Grem Roderik Mariya Styuart Molodaya gvardiya seriya ZhZL 2010 g ros PosilannyaKaterina Medichi u sestrinskih Vikiproyektah Citati u Vikicitatah Genealogiya na Rodovodi Fajli u Vikishovishi Istoriya Franciyi za chasiv Valua 31 travnya 2016 u Wayback Machine ros