Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Гвідобальдо II делла Ровере (італ. Guidobaldo II Della Rovere; 2 квітня 1514 — 28 вересня 1574) — 7-й герцог Урбіно в 1538—1574 роках.
| Гвідобальдо II делла Ровере | |
|---|---|
| італ. Guidobaldo II Della Rovere | |
 | |
| Народився | 2 квітня 1514[1][2] Урбіно, Папська держава |
| Помер | 28 вересня 1574 (60 років) Урбіно, d, Папська держава |
| Діяльність | кондотьєр |
| Титул | герцог |
| Посада | герцог і d |
| Рід | Делла Ровере |
| Батько | d |
| Мати | d |
| Брати, сестри | d |
| У шлюбі з | d і d |
| Діти | Франческо Марія II делла Ровере, d, d і d |
 | |
| |
Життєпис
Молоді роки
Походив з династії делла Ровере. Син герцога та Елеонори Гонзаги. Народився 1514 року в Урбіно. Освіту здобув під орудою Гвідо Постумо де Сільвестрі з Пезаро. У 1523 році Гвідобальдо продовжив навчання, вивчаючи латину, грецьку, історію, етику, займався щоденними фізичними вправами, фехтуванням та кінним спортом.
У 1529 році долучився до венеційського війська. 1534 року одружився з представницею роду Варано, завдяки чому отримав права на герцогство Камаріно. Невдовзі оголосив себе герцогом Камаріно.
Герцогування
1538 року після смерті батька успадкував герцогство. Не маючи державницького досвіду призначив міністрів Антоніо Статі, граф Монтебелло, і П'єтро Бонареллі, граф Орчано, яким доручив управління. Втім папа римський Павло III, бажаючи передати герцогство Камеріно онукові Оттавіо Фарнезе та прагнучи послабити Гвідобальдо II, 9 листопада 1538 року відлучив останнього від церкви, і через 10 днів позбавлено герцогства Урбіно. Гвідобальдо II вважав за краще домовитися, уникаючи відкритої війни. Капітуляція відбулася 3 січня 1539 року, папські війська увійшли до Камеріно 17 січня. У відповідь відновлений в Урбіно та отримав компенсацію в 78 тис. скудо.
1546 року стає генералом венеційської армії (обіймав до 28 лютого 1553 року). 1547 року помирає його дружина. У 1548 році герцог одружився з небогою папи римського Павла III, поширивши герцогську інвеституру Урбіно на всю територію, якою керував герцог (до того часу керувався у формі вікаріатства): цим було завершено адміністративно-державне об'єднання території. Також його молодший брат Джуліо став кардиналом.
1553 року папа римський Юлій III призначає його капітан-генералом Церкви. Зберіг посаду за наступного понтифіка — Павла IV. 19 червня 1555 року стає префектом Риму. У 1558 році він прийняв посаду генерала Неаполітанського королівства, надану йому іспанським королем Філіппом II, за 12 тис. скудо на рік. Спільно з зятем Нікколо Бернардіно Сансеверіно брав участь у кампаніях проти Османської імперії.
1560 року став кавалером Ордену Золотого руна. У 1566 році він відправив свого сина і спадкоємця Франческо Марію до іспанського двору для навчання. Водночас переніс двір до Пезаро. У 1560-х роках тримання розкішного двору герцога (підтримка художників й поетів), шалені витрати сина в Іспанії, витрати, насамперед на укріплення Пезаро, падіння доходів через голод і епідемію чуми, що вразили герцогство, а також несплату узгодженої суми королем Іспанії, зробили фінансову ситуацію в Урбінському герцогстві нестабільною та викликали народне невдоволення. Для виправлення ситуації надав низки пільг містам та сільських комунам.
Ситуація погіршилася в 1571 році через низку надзвичайних витрат: весілля доньки 1570 року та надання коштів на війну з Османською імперією. Річний дефіцит становив 8600 скудо. Щоб усунути труднощі, герцог у вересні 1572 року впровадив мита на різні продукти харчування. Наслідком стало повстання в м. Урбіно 1573 року. Повсталі намагалися отримати допомогу від папи римського Григорія XIII та великого герцога тосканського Козімо I Медічі, але марно. Гвідобальдо II жорстоко придушив повстання, позбавивши Урбіно усіх пільг.
Помер 1574 року в Пезаро. Йому спадкував син Франческо Марія II
Родина
1. Дружина — Джулія, донька , герцога Камеріно
Діти:
- Вірджинія Фельтрія (1544—1571), дружина: 1) Федеріко Борромео, герцога Камерино, принца Орії та графа Арони; 2) Фердинанд Орсіні, герцога Гравіна
2. Дружина — Вітторія, донька П'єр-Луїджі Фарнезе, герцога Парми
Діти:
- Франческо Марія (1549—1631), герцог Урбіно
- Ізабелла (1554—1619), дружина Нікколо Бернардіно Сансеверіно, графа Трікаріко
- Лавінія (1558—1632), дружина Альфонсо Феліче д'Авалос, принца Франкавілья
Примітки
- SNAC — 2010.
- Diccionario biográfico español — Real Academia de la Historia, 2011.
Джерела
- Cinisello Balsamo 2002, ad ind.; A. Forcellino, Michelangelo Buonarroti: storia di una passione eretica, Torino 2002
- Robin, Diana (2007). Publishing Women: Salons, the Presses, and the Counter-Reformation in Sixteenth-Century Italy. The University of Chicago Press.
- Reiss, Sheryl E. (2013). «A Taxonomy of Art Patronage in Renaissance Italy». In Bohn, Babette; Saslow, James M. (eds.). A Companion to Renaissance and Baroque Art. Wiley-Blackwell.
- Sebastian Becker: Dynastische Politik und Legitimationsstrategien der della Rovere. De Gruyter, Berlin 2015,
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Gvidobaldo II della Rovere ital Guidobaldo II Della Rovere 2 kvitnya 1514 28 veresnya 1574 7 j gercog Urbino v 1538 1574 rokah Gvidobaldo II della Rovereital Guidobaldo II Della RovereNarodivsya2 kvitnya 1514 1514 04 02 1 2 Urbino Papska derzhavaPomer28 veresnya 1574 60 rokiv Urbino d Papska derzhavaDiyalnistkondotyerTitulgercogPosadagercog i dRidDella RovereBatkodMatidBrati sestridU shlyubi zd i dDitiFranchesko Mariya II della Rovere d d i d Mediafajli u VikishovishiZhittyepisMolodi roki Pohodiv z dinastiyi della Rovere Sin gercoga ta Eleonori Gonzagi Narodivsya 1514 roku v Urbino Osvitu zdobuv pid orudoyu Gvido Postumo de Silvestri z Pezaro U 1523 roci Gvidobaldo prodovzhiv navchannya vivchayuchi latinu grecku istoriyu etiku zajmavsya shodennimi fizichnimi vpravami fehtuvannyam ta kinnim sportom U 1529 roci doluchivsya do venecijskogo vijska 1534 roku odruzhivsya z predstavniceyu rodu Varano zavdyaki chomu otrimav prava na gercogstvo Kamarino Nevdovzi ogolosiv sebe gercogom Kamarino Gercoguvannya 1538 roku pislya smerti batka uspadkuvav gercogstvo Ne mayuchi derzhavnickogo dosvidu priznachiv ministriv Antonio Stati graf Montebello i P yetro Bonarelli graf Orchano yakim doruchiv upravlinnya Vtim papa rimskij Pavlo III bazhayuchi peredati gercogstvo Kamerino onukovi Ottavio Farneze ta pragnuchi poslabiti Gvidobaldo II 9 listopada 1538 roku vidluchiv ostannogo vid cerkvi i cherez 10 dniv pozbavleno gercogstva Urbino Gvidobaldo II vvazhav za krashe domovitisya unikayuchi vidkritoyi vijni Kapitulyaciya vidbulasya 3 sichnya 1539 roku papski vijska uvijshli do Kamerino 17 sichnya U vidpovid vidnovlenij v Urbino ta otrimav kompensaciyu v 78 tis skudo 1546 roku staye generalom venecijskoyi armiyi obijmav do 28 lyutogo 1553 roku 1547 roku pomiraye jogo druzhina U 1548 roci gercog odruzhivsya z nebogoyu papi rimskogo Pavla III poshirivshi gercogsku investituru Urbino na vsyu teritoriyu yakoyu keruvav gercog do togo chasu keruvavsya u formi vikariatstva cim bulo zaversheno administrativno derzhavne ob yednannya teritoriyi Takozh jogo molodshij brat Dzhulio stav kardinalom 1553 roku papa rimskij Yulij III priznachaye jogo kapitan generalom Cerkvi Zberig posadu za nastupnogo pontifika Pavla IV 19 chervnya 1555 roku staye prefektom Rimu U 1558 roci vin prijnyav posadu generala Neapolitanskogo korolivstva nadanu jomu ispanskim korolem Filippom II za 12 tis skudo na rik Spilno z zyatem Nikkolo Bernardino Sanseverino brav uchast u kampaniyah proti Osmanskoyi imperiyi 1560 roku stav kavalerom Ordenu Zolotogo runa U 1566 roci vin vidpraviv svogo sina i spadkoyemcya Franchesko Mariyu do ispanskogo dvoru dlya navchannya Vodnochas perenis dvir do Pezaro U 1560 h rokah trimannya rozkishnogo dvoru gercoga pidtrimka hudozhnikiv j poetiv shaleni vitrati sina v Ispaniyi vitrati nasampered na ukriplennya Pezaro padinnya dohodiv cherez golod i epidemiyu chumi sho vrazili gercogstvo a takozh nesplatu uzgodzhenoyi sumi korolem Ispaniyi zrobili finansovu situaciyu v Urbinskomu gercogstvi nestabilnoyu ta viklikali narodne nevdovolennya Dlya vipravlennya situaciyi nadav nizki pilg mistam ta silskih komunam Situaciya pogirshilasya v 1571 roci cherez nizku nadzvichajnih vitrat vesillya donki 1570 roku ta nadannya koshtiv na vijnu z Osmanskoyu imperiyeyu Richnij deficit stanoviv 8600 skudo Shob usunuti trudnoshi gercog u veresni 1572 roku vprovadiv mita na rizni produkti harchuvannya Naslidkom stalo povstannya v m Urbino 1573 roku Povstali namagalisya otrimati dopomogu vid papi rimskogo Grigoriya XIII ta velikogo gercoga toskanskogo Kozimo I Medichi ale marno Gvidobaldo II zhorstoko pridushiv povstannya pozbavivshi Urbino usih pilg Pomer 1574 roku v Pezaro Jomu spadkuvav sin Franchesko Mariya IIRodina1 Druzhina Dzhuliya donka gercoga Kamerino Diti Virdzhiniya Feltriya 1544 1571 druzhina 1 Federiko Borromeo gercoga Kamerino princa Oriyi ta grafa Aroni 2 Ferdinand Orsini gercoga Gravina 2 Druzhina Vittoriya donka P yer Luyidzhi Farneze gercoga Parmi Diti Franchesko Mariya 1549 1631 gercog Urbino Izabella 1554 1619 druzhina Nikkolo Bernardino Sanseverino grafa Trikariko Laviniya 1558 1632 druzhina Alfonso Feliche d Avalos princa FrankavilyaPrimitkiSNAC 2010 d Track Q29861311 Diccionario biografico espanol Real Academia de la Historia 2011 d Track Q41705771d Track Q2720582DzherelaCinisello Balsamo 2002 ad ind A Forcellino Michelangelo Buonarroti storia di una passione eretica Torino 2002 Robin Diana 2007 Publishing Women Salons the Presses and the Counter Reformation in Sixteenth Century Italy The University of Chicago Press Reiss Sheryl E 2013 A Taxonomy of Art Patronage in Renaissance Italy In Bohn Babette Saslow James M eds A Companion to Renaissance and Baroque Art Wiley Blackwell Sebastian Becker Dynastische Politik und Legitimationsstrategien der della Rovere De Gruyter Berlin 2015 ISBN 978 3 11 037680 7