Жан Нікола́ Артю́р Рембо́ (фр. Jean Nicolas Arthur Rimbaud; фр. вимова: [aʁtyʁ ʁɛ̃bo]; 20 жовтня 1854, Шарлевіль-Мезьєр — 10 листопада 1891, Марсель) — французький поет-символіст. Поезія Рембо мала великий вплив на світову літературу та мистецтво. Рембо вважається попередником сюрреалізму. Всю свою поезію Рембо написав у юності, практично закінчивши літературну діяльність до 21 року.
Жан Нікола Артюр Рембо | ||||
---|---|---|---|---|
Jean Nicolas Arthur Rimbaud | ||||
Артюр Рембо в 17 років, світлина Етьєна Каржа. | ||||
Ім'я при народженні | фр. Jean Nicolas Arthur Rimbaud | |||
Народився | 20 жовтня 1854 Шарлевіль-Мезьєр, Франція | |||
Помер | 10 листопада 1891 (37 років) Марсель ·d | |||
Поховання | d | |||
Громадянство | Франція | |||
Діяльність | поет, мандрівник, підприємець | |||
Сфера роботи | d[1] і Декадентство (течія)[1] | |||
Мова творів | французька | |||
Роки активності | 1869 — 1875 | |||
Напрямок | символізм | |||
Magnum opus | «П'яний корабель» | |||
Конфесія | католицтво | |||
Батько | d | |||
Мати | d[2][2] | |||
Брати, сестри | d і d | |||
Автограф | ||||
Нагороди | ||||
Сайт: mag4.net/Rimbaud/index.html | ||||
| ||||
Артюр Рембо у Вікісховищі | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Біографія
Дитинство й шкільні роки
Народився 20 жовтня 1854 року в містечку Шарлевіль-Мезьєр у родині військового. Батько майбутнього поета, Фредерік Рембо, був капітаном піхоти, мати, Марі-Катрін-Віталі Кюїф, походила із заможної селянської родини. Батьки бачилися досить рідко, лише під час коротких відпусток батька, який залишився на військовій службі й після одруження. Старшим братом Артюра був Фредерік (нар. 1853 року). Тож Артюр був другою дитиною в родині. Третя дитина померла у віці кількох тижнів. Потім народилося ще двоє дівчаток: Віталі (нар. 1858) та Ізабель (нар. 1860). Після народження Ізабель, коли Артюрові було чотири роки, батько залишив сім'ю. Відтоді вихованням Артюра в строгому, консервативному дусі займалася мати. Початкову освіту Рембо здобув у місцевій школі Росса́. А 1865 року вступив до шарлевільського ліцею, де проявив себе як зразковий учень. У школі Артюр неодноразово був відзначений преміями за свої твори. Він легко складав вірші й діалоги латиною. У липні 1869 року Рембо взяв участь у так званому академічному конкурсі, де він з легкістю здобув першу премію за латинський вірш, написаний про Югурту У цей час Рембо здружився з однолітком Ернестом Делае, з яким вів інтенсивне листування.
1870 року Артюр Рембо здружився зі своїм вчителем риторики Жоржем Ізамбаром, який був всього на шість років старшим за нього. Жорж Ізамбар часто розмовляв з Рембо на літературні теми, радив і позичав йому книжки зі своєї бібліотеки. Поява «підозрілих» книжок викликала обурення консервативної матері Рембо, яка влаштувала скандал через роман Віктора Гюго «Знедолені», який йому позичив Жорж Ізамбар. Того ж 1870 року Рембо опублікував свої перші вірші «Новорічні подарунки сиріт» в журналі «La Revue pour tous». У цей час Рембо орієнтувався на літературу парнасців та їхній альманах «Le Parnasse contemporain» («Сучасний Парнас»). 24 травня 1870 року, тобто у п'ятнадцятирічному віці, Рембо написав листа лідерові парнасців Теодору де Банвілю, в якому висловив бажання неодмінно приєднатися до цього літературного угруповання й опублікувати свої вірші в другому томі їхнього альманаху. До листа Рембо додав три вірші («Офелія», «Відчуття» та «Сонце і плоть»). Банвіль дав Рембо відповідь, але надіслані вірші не були ним надруковані. Проте Рембо і далі мріяв про Париж та шукав можливостей вирушити до столиці, щоб пізнати вільного, самостійного життя у великому місті.
Перші втечі
Під час шкільних канікул 1870 року Рембо скористався нагодою, коли мати втратила пильність й 29 серпня, за декілька днів до битви під Седаном, потай вирушив до Парижа. Проте перебування в столиці було коротким і не надто привабливим. На Північному вокзалі Рембо, що їхав без дійсного квитка, натрапив на контролерів, які без зайвих церемоній доправили його до паризької в'язниці Мазас. З тюремної камери Рембо написав листа до свого друга Ізамбара з проханням розплатитися за його борг. Ізамбар одразу не лише оплатив борг, але й вислав гроші на дорогу до Дуе, де запропонував погостювати якийсь час у нього вдома. Рембо прибув до Дуе 8 вересня й залишався в Ізамбара три тижні, оскільки побоювався повертатися до матері в Шарлевіль.
У цей час прусське військо підійшло до Парижа й 19 вересня 1870 року оточило місто. У зв'язку з небезпекою для столиці та під впливом поразки під Седаном антимілітаристичні настрої Рембо змінилися на протилежне й він разом зі своїм вчилетем Жоржем Ізамбаром вирішив записатися до Національної гвардії, та, незважаючи на бурхливі протести, Рембо одержав відмову, оскільки був неповнолітнім. У цей час Рембо запізнався з поетом Полем Демені, який був старим другом Ізамбара. Демені був одним з керівників невеличкого видавництва «La Librairie artistique» («Мистецька книгарня»), в якому опублікував власну поетичну збірку, тож Рембо розраховував і собі видатися в нього. З цією метою він переписав для Демені близько 15 своїх віршів. Ізамбар вирішив попередити матір Артюра Рембо Віталі Рембо, що її син наразі перебуває в нього, на що одержав відповідь з вимогою негайно вислати його додому в Шарлевіль. Ізамбар вирішив супроводити Рембо додому, сподіваючись зм'якшити його матір. Проте Віталі Рембо зустріла сина ляпасами, а Ізамбара закидами, тож останній мав буквально тікати з дому Рембо, незважаючи на зливу.
6 жовтня 1870 року Рембо знову втік з дому. Оскільки Париж був у осаді, він мусив обрати інший маршрут і вирушив до бельгійського Шарлеруа, про прибуття до якого згадав у своєму сонеті «У „Зеленому шинку“». Рембо вирішив стати журналістом й без успіху намагався одержати місце в місцевій газеті «Journal de Charleroi». Згодом Рембо виїхав до Брюсселя, де сподівався застати Ізамбара, а потім повернувся в Дуе. 1 листопада 1870 року Ізамбар на категоричну вимогу матері доправив Рембо додому в супроводі жандармів. Тим часом Рембо передав Полеві Демене сім нових віршів й просив спалити ті вірші, які передав йому раніше. Проте Демене не знищив зшиток Рембо, який зараз відомий як «збірка Дуе» або «збірка Демене».
25 листопада 1870 року Рембо вдалося опублікувати в газеті «Le Progrès des Ardennes» свій сатиричний твір «Мрія Бісмарка» під псевдонімом Жан Бодрі.
З кінця жовтня 1870 року поведінка Рембо стала відверто провокативною: він пиячив, вживав лайку, складав вірші про випорожнення, крав книжки з місцевої книгарні, відмовився від охайної зовнішності, відпустив довге волосся, що на той час здавалося дуже викличним.
У зв'язку з військовими діями канікули для відвідувачів коледжу були продовжені з жовтня 1870 до квітня 1871 року. Чим скористався Рембо й по закінченні облоги Парижа знову втік з дому в лютому 1871 року. У Парижі він познайомився з майбутніми лідерами Паризької комуни Жулем Валлесом та Еженом Вермершем. За деякими свідченнями, Рембо повернувся до Шарлевіля ще до початку Паризької комуни, проте для відтворення точного перебігу подій наразі бракує документів. У будь-якому разі трагічні події комуни справили на Рембо глибоке враження, що знайшло відображення в деяких його поезіях.
У травні 1871 року він написав два листи, так звані «листи ясновидця» («lettres du voyant»), один — до Ізамбара, а інший — до Демені. Ці листи містили в собі програму подальшої поетичної творчості Рембо. Поет описав у них свій метод досягнення поетичного трансцендентного стану або сили ясновидця шляхом тривалого, потужного й раціонального розладу всіх відчуттів. Рембо вважав, що має виявити силу, незважаючи на неминучі власні страждання, оскільки він народжений поетом і має визнати себе як поета.
У Парижі
З поетом Полем Верленом Артюра Рембо познайомив Шарль Бретань, проте достеменно не відомо, коли між Рембо й Верленом зав'язалося листування. Сам Верлен стверджував, що одержав від Рембо лише декілька листів та зокрема дві його поезії, «Перше причастя» та «Зачаровані». У серпні 1871 року Рембо написав пародійний вірш «Що поетові кажуть про квіти», в якому висловив критику щодо поетики парнасців та Теодора Банвіля. Врешті Поль Верлен надіслав Рембо лист, в якому запрошував до себе в Париж. Рембо, незважаючи на свої успіхи в навчанні, вирішив покинути коледж і виїхав до Парижа, куди прибув 15 вересня 1871 року.
30 вересня 1871 року Рембо познайомився з представниками літературного угруповання «Vilains Bonshommes» (прибл. переклад: «лихі добродії»), до якого входили найпримітніші поети того часу. У Парижі Рембо якийсь час жив у свого нового друга Верлена, проте не без сварок з його дружиною, та «кочував» по квартирах інших письменників.
20 жовтня Рембо виповнилося лише 17 років, та, за свідченнями критиків і літературознавців, вже в цьому віці він досяг вершин поетичної майстерності. Ще в Шарлевілі ним були створені такі шедеври, як «П'яний корабель» та «Перше причастя».
Провокативна й епатажна поведінка Рембо вилилася в березні 1872 року у справжній скандал. Під час обіду з письменниками угруповання «Vilains Bonshommes» Рембо в п'яному стані поранив мечем-тростиною (Canne-épée) відомого фотографа Етьєна Каржа. Поль Верлен, намагаючись згладити скандал й заодно врятувати свій власний шлюб, пообіцяв вивезти Рембо з Парижа. Рембо на якийсь час повернувся до Шарлевіля, а потім знову ненадовго прибув до Парижа.
Мандри з Верленом
Та вже 7 липня 1872 року Рембо покинув Париж, цього разу — разом з Верленом. При цьому Поль Верлен залишив свою сім'ю і дітей. Ця подорож стала початком інтимного зв'язку між Рембо та Верленом. Вони вели надзвичайно розкутий спосіб життя, віддаючись еротичним розвагам, бродяжництву, вживанню абсенту й гашишу. Якийсь час вони жили у Лондоні, а потім поїхали до Брюсселя.
Бурхливе життя з Верленом закінчилося так званою «брюссельською драмою». У липні 1873 року обоє перебували в Лондоні. Несподівано Верлен оголосив, що хоче залишити Рембо й повернутися до своєї дружини. Мовляв він ухвалив рішення, що застрелиться, якщо дружина відмовиться його прийняти. Він повернувся до Брюсселя й поселився в одному з готелів. Рембо виїхав навздогін, переконаний, що Верлен неспроможний покінчити життя самогубством. Коли Рембо після розмови вже збирався піти геть з готелю, Верлен, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, двічі вистрілив у свого колишнього коханця, завдавши йому незначного поранення в руку. Верлена арештувала поліція й той потрапив до в'язниці. Згодом Рембо відмовився від скарги в суд, проте Верлена вже було засуджено на два роки ув'язнення.
Після Брюсселю Рембо повернувся до Шарлевіля, де написав цикл поезій у прозі «Сезон у пеклі» (Une Saison en Enfer). 1877 року Артур Рембо знову вирушив до Лондона, цього разу разом з французьким поетом Жерменом Нуво, який брав участь у підготовці рукопису циклу «Осяяння».
У жовтні 1874 року Рембо мали призвати до війська, та завдяки тому, що його брат Фредерік вже на той час служив, Рембо було звільнено від військової повинності, він мав пройти лише короткотривалі армійські збори (від яких він, щоправда, ухилився).
Нові мандри (1875—1880)
У березні 1875 року Рембо й Верлен знову зустрілися в Штуттгарті, проте це була їхня остання зустріч. На той час Верлен вже вийшов з в'язниці й прийняв католицтво. Рембо ж вирішив покинути письменницьку діяльність й зайнятися зароблянням грошей. Щодо причин відмови від літератури достеменних даних не збереглося. Деякі дослідники припускають, що Рембо був ситий по горло своїм колишнім диким життям, на думку інших, якраз його нерозсудливість і була головним джерелом його творчості. Рембо продовжував подорожувати Європою, переважно пішки.
У травні 1876 року він записався до голландського колоніального війська, аби виїхати до Яви в Голландській Ост-Індії (сьогодні — Індонезія). Через чотири місяці він дезертував з війська й утік у джунглі. Згодом Рембо інкогніто повернувся на кораблі до Франції, йому як дезертиру загрожував розстріл у випадку арешту військовими представниками Голландії.
У грудні 1878 року Рембо виїхав до Ларнаки (Кіпр), де працював у кам'яному кар'єрі як виконроб. У травні наступного року він виїхав з Кіпру через гарячку, яка по дорозі до Франції розпізнано як тиф.
Абісинія (1880—1891)
1880 року Рембо оселився в Адені (Ємен) й найнявся до торгової агенції Берді. Невдовзі шеф фірми Альфред Берді запропонував Рембо роботу у філії агенції в Харарі (Ефіопія). 10 листопада 1880 року Рембо підписав контракт на три роки. До Харарі Рембо добрався через місяць «після двадцяти днів на коні через Сомалійську пустелю» Рембо з перемінним успіхом працював в агенції декілька років. 1884 року за згодою з Альфредом Берді, який був членом Французького географічного товариства, Рембо здійснив подорож до Огадена. Матеріали, зібрані Рембо, були представлені у Французькому географічному товаристві. Того ж року Рембо покинув роботу в агенції Берді й став самостійно займатися комеріцєю в Харарі. Водночас Рембо проводив дослідницьку роботу як географ. Тоді він познайомився з губернатором Харарі Расом Меконнином, батьком майбутнього імператора Ефіопії Хайле Селассіє I .
Рембо займався насамперед торгівлею кави. Він був першим європейцем, який почав робити бізнес на місцевій каві та третім європейцем, який взагалі побував у Харарі.
Хвороба і смерть (1891)
У лютому 1891 року в Рембо почався сильний біль у правому коліні, що він вважав проявом артриту. Він відмовлявся лікуватись, та в березні біль став настільки нестерпним, що Рембо вирішив повернутися на лікування до Франції. Перед від'їздом Рембо проконсультувався в англійського лікаря, який помилково діагностував синовіїт і рекомендував негайну ампутацію. Рембо залишився в Адені до 7 травня, аби залагодити всі фінансові справи й відбув на пароплаві до Марселя, де його помістили в шпиталь Консепсьйон. Через тиждень відбулася операція з ампутації правої ноги. Після операції Рембо було поставлено діагноз «рак кісток», можливо це була остеогенна саркома. Відвідавши на один день Шарлевіль, Рембо наприкінці серпня вирішив повернутися до Африки, проте в дорозі йому стало зовсім зле й в Марселі він знову потрапив у той самий шпиталь. Тривалий час Рембо, якого в шпиталі доглядала його сестра Ізабель, страждав від нестерпного болю. Врешті 10 листопада 1891 року Рембо помер у віці 37 років й був похований в Шарлевілі поряд зі своїм дідом Жаном Ніколя Куїфом та своєю сестрою Віталі.
Творчість
Ця стаття містить текст, що не відповідає . (жовтень 2012) |
Цю статтю треба для відповідності Вікіпедії. (жовтень 2012) |
Етапи шляху Рембо-поета вимірюються інколи кількома віршами. Так, засвоюючи досвід романтизму, Рембо захопився Бодлером. «Квіти зла» згадуються при читанні його сонета «». Цей сонет уже є новим етапом у розвитку його естетики. Поет ніби викорінює «літературне» уявлення про красу. Втілення кохання — жінка та символ любові — Венера принижуються до карикатурного образу повії. Рембо робить замах і на саме кохання, наближуючись до суцільного невір'я.
Улітку 1870 року поет залишає Шарлевіль, що втілював для нього суспільний порядок, релігію, родину. У цей час Рембо вже був довершеним поетом-сатириком, який мав багатий арсенал іронічних, саркастичних, гротескних барв.
Франко-прусська війна набирала обертів, і своє шістнадцятиріччя поет зустрічає віршами про війну. Це, зокрема, сонет «». Але, на відміну від традиційних сонетів, для яких вважалися обов'язковими стриманість і суворість у доборі тем і тропів, сонет Рембо характеризується жорстоким, саркастичним тоном, стрімким ритмом, наближеним до розмовного поетичним мовленням, лексичною свободою, використанням «прозаїзмів» і різкими змінами стилю. Це майже гротескне поєднання сонетної форми та «земного» сатиричного сюжету, сповненого анархічного виклику. Всім цим визначенням відповідає і сонет «Моя циганерія» — справжній гімн богемі, людині, яка відірвалась від суспільства й залишилася наодинці з небом і зорями. У вірші «» торжествує закладена в «людях-функціях» тенденція до здерев'яніння, закам'янілості. Зникає будь-який натяк на життя і дію. Людину витісняє функція, а потім функцію заміняє її зовнішня оболонка, предметна характеристика. Так створюється сатиричний образ «людини-стільця».
До періоду Комуни — нової фази у творчості Рембо належать лише чотири-п'ять віршів, але це дійсно нова епоха в розвитку поета. Усі ці вірші вражають мудрістю і глибиною, попри те, що Рембо ледве-ледве виповнилося шістнадцять років! Тільки-но він насміхався над бідними, знущався з жінок — і здавалося, що нігілізм поета не знає меж,— а тепер створює справжній гімн жінці-робітниці — «» — символ, подібний до «Свободи на барикадах» Делакруа. Раптом зникають цинізм, напускна грубість.
Поразка Паризької Комуни, перемога версальців усвідомлюються поетом як найглибша трагедія. Вірші, написані Рембо в дні Комуни, показують, яке значення вона для нього мала. Поразка повстання означала для Рембо перемогу «Засідателів» — «тих, хто сидить».
Після загибелі Комуни Рембо всі свої надії покладає лише на мистецтво. Він припиняє навчання, незважаючи на вражаючі успіхи, і взагалі уникає будь-якої постійної діяльності. Це було перш за все демонстрацією бунтівних настроїв поета, тому що він не належав до нероб.
Починається новий цикл поневірянь. У серпні 1871 року Рембо надсилає свої вірші Верлену, і той, захопившись ними, запрошує поета до Парижа. Там Рембо зближується з Верленом, з іншими поетами і пробує на смак життя справжньої богеми. У лютому 1872 року Рембо повертається додому, але вже у травні знову їде до Парижа. Потім здійснює кілька поїздок до Бельгії, Англії, знову до Франції і потім повертається в Бельгію. У липні 1873 року Верлен під час чергової запеклої суперечки двох поетів стріляє в Рембо, ранить його, а сам потрапляє у в'язницю. На початку 1874 року Рембо перебуває в Англії, потім у Німеччині, Італії; деякий час живе у Шарлевілі, звідки від'їжджає до Австрії і Голландії. Ця нескінченна «подорож» тягнеться аж до 1880 року, коли поет остаточно залишає Європу. Це десятиріччя злиднів, випадкових заробітків, дивних експериментів. Поет живе, не зв'язуючи себе навіть фактом географічної присутності в одному місці.
Тринадцятого травня 1871 року він пише листа, в якому заявляє про свій намір створювати нову поезію: «Я хочу бути поетом, і я намагаюся перетворитися на ясновидця… Йдеться про те, щоб досягти невідомого шляхом розладу всіх почуттів…». Прагнення до «ясновидіння» прямо пов'язується Рембо з бунтом, а «розлад почуттів» протиставляється «нормальному» соціальному буттю.
У сонеті «Голосівки» Рембо пропонує новий принцип формування образу, який будується на вільній асоціації між звуком і кольором, зорових враженнях. У «Голосівках» «поет-ясновидець» усе підкоряє своїй свідомості й здатен бачити природу та світобудову позбавленими об'єктивних закономірностей, причинно-наслідкових зв'язків. Як і більшість віршів Рембо, «Голосівки» мають безліч трактувань. Наприклад, одне з них пропонує розглядати вірш як символічну картину людського буття: від темряви (чорний колір А) до світла (білий колір Е), через бурхливі пристрасті (червоний колір І) до мудрості (зелений колір У) і пізнання таємниці Всесвіту (синій колір О). Важливу роль у «Голосівках» відіграє принцип контрастності: чорне — біле, смерть — життя, потворне — прекрасне, швидкоплинне — випадкове. Рембо використовує форму сонета, який традиційно складається з тези, антитези та їх синтезу, тобто в самій його будові закладене протиріччя, і це дозволяє розглядати «Голосівки» як зразок символістського пошуку «відповідностей» між різними началами життя, як панорамну картину Всесвіту.
Уподібнення голосного звука кольору означало нехтування словом як смисловою одиницею, як носієм певного значення. Звук, ізольований від смислового контексту, набуває функцію «навіювання», прямого впливу на почуття, «сугестивності», за допомогою чого й виявляється «невідоме». Таку літературну техніку провіщав уже принцип Верлена «музика понад усе» (який, безсумнівно, прямо вплинув на Рембо), але верленівський імпресіонізм зберігав як образ даної душі, так і конкретний природний образ, а у Рембо непізнаванним стає все просте й відчутне.
У період «ясновидіння» Рембо по-справжньому вводить вірш «П'яний корабель», створений влітку 1871 року. «П'яний корабель» — розповідь про ту мандрівку, яку має намір здійснити поет-«ясновидець». Якийсь корабель, що починає плавання неспокійним морем, швидко втрачає і екіпаж, і кермо, і, врешті-решт, готовий піти на дно. Утім, корабель цей «олюднюється», перетворюється на символ, наочне, зриме втілення «я» поета, стану його душі: «Під гривою заток я — корабель пропащий,— / Закинутий у вись етерну без птахів, / Звідкіль ні монітор, ні парусник найкращий / Не вирвуть остова, що від води сп'янів…» У вірші виникає подвійний образ «корабля-людини», подвійної долі — і розбитого корабля, і розбитого серця поета. Рембо не лише малює у вигляді «п'яного корабля» свою мандрівку за «невідомим». Він передбачає і швидку загибель корабля, що розпочав небезпечний шлях, і свою поетичну долю. «П'яний корабель» — це також своєрідний міф про світ, поетова сповідь в образі «маленької одіссеї», подорожі в пошуках самого себе. Поет ототожнює себе з кораблем, який, втративши команду, «позбувшися свого вантажу», у захваті віддається стихії. І в зовнішньому, оповідному плані «П'яного корабля», і у прихованому ліричному переплітаються протилежні почуття: завзятість і тривога, захоплення безмежною волею і страх загубитися назавжди. Образи поезії втрачають чіткість, деформуються, і важко визначити межу між реальним і уявним. «Підстановка», яка відбулася в «П'яному кораблі», ознаменувала формування нової поетичної системи, заснованої на символічному відображенні дійсності.
Слідом за «П'яним кораблем» з'явилася низка поезій, написаних улітку 1872 року під час поневірянь поета. Це останні вірші Рембо, і вони знов-таки становлять особливий етап його творчості. Поет став «ясновидцем». Образ суспільства майже зовсім зникає з його творів. Може здатися, що останні поезії Рембо — це ніби мандрівні замальовки, зроблені дуже спостережливим поетом під час його поневірянь. Ось Брюссель, у якому так часто бував Рембо; ось мандрівник, утомившись, п'є («Сльоза»), ось він розповідає про свої думки , про «юне подружжя», можливо, зустрінуте по дорозі («Мішель і Христина»). Утім, в «Останніх віршах» Рембо зовсім реальні, конкретні враження абстрагуються до рівня символу, який означає чи то «пейзаж душі», чи то пейзаж Всесвіту. Естетичний ефект цих творів визначається парадоксальним злиттям найпростішого й найскладнішого. «Ясновидіння» призвело поета до розхитування основ традиційної системи віршування — хоча об'єктивно це був процес збагачення, розширення можливостей французького вірша. Зберігаючи часом риму, Рембо впроваджує асонанси, дванадцятискладовий рядок замінює одинадцяти-, десяти-, восьмискладовим, застосовує скорочений рядок, який підпорядковує пісенним, розмовним ритмам, інколи не дотримується пунктуації і взагалі демонструє незалежність від «правил». Але, навіть звільняючись від правил, Рембо все ж таки продовжував писати вірші — тобто підкорявся умовності поетичної мови.
Визрівання прозаїчності в останніх творах поета робило передбачуваним те фатальне звільнення від самого мистецтва, яким завершився шлях Рембо. «Осяяння» (1872—1873, опубл. у 1886) — так називається створений у період «ясновидіння» цикл «віршів у прозі».
Жоден із фрагментів, які становлять цикл, не може бути чітко пояснений. Поетичне «я» створює свій Всесвіт, і в цьому просторі — свій час, свої виміри речей, які об'єднують увесь людський досвід у мить його таємничого переживання особистістю. В «Осяяннях» Рембо враження відірвалися від своїх прототипів, живуть власним життям, а тому смисл є напрочуд багатозначним. Такий вірш уже вкрай близький до поетичної прози, де ритм створюється загальною емоційною інтонацією, яка то подовжує, то скорочує фрази, повтореннями, інверсіями, поділом на строфи вільного типу, продуманою звуковою системою.
Твори
Перші видання творів та листування
- Une saison en enfer, Alliance typographique (M.-J. Poot et Cie), Bruxelles, 1873.
- Paul Verlaine, Les Poètes maudits : Tristan Corbière, Arthur Rimbaud (Voyelles, Oraison du soir, Les Assis, Les Effarés, Les Chercheuses de poux, Le Bateau ivre.) et Stéphane Mallarmé, illustré de trois gravures de Thomas Blanchet, Léon Vanier libraire-éditeur, Paris, 1884, 56 p.
- Le Dormeur du val, in Anthologie des poètes français, tome IV, Lemerre, 1888.
- Reliquaire — Poésies, préface de Rodolphe Darzens, L. Genonceaux éd., Paris, 1891.
- Poésies complètes, préface de Paul Verlaine, Léon Vanier libraire-éd., Paris, 1895.
- Lettres de Jean-Arthur Rimbaud — Égypte, Arabie, Éthiopie, avec une introduction et des notes par Paterne Berrichon, Société du Mercure de France, Paris, 1899.
- Œuvres, vers et proses, Mercure de France, préface de Paul Claudel, notes de Paterne Berrichon, 1912.
- Les Mains de Jeanne-Marie, dans la revue surréaliste, Littérature, n° de juin 1919.
- Stupra : Ange ou Pource, Nos fesses ne sont pas les leurs, L'Idole — Sonnet du Trou du Cul, dans la revue Littérature, n° de mai 1922.
- Un cœur sous une soutane, préfaces de Louis Aragon et André Breton, dans la revue Littérature, n° de juin 1924.
Вибрані новітні видання
- Rimbaud — Œuvres complètes, édition établie, présentée et annotée par Antoine Adam, NRF/Gallimard, coll. Bibliothèque de la Pléiade, Paris, 1979, 1250 p.
- Rimbaud, œuvres complètes, édition établie par Pierre Brunel, Le Livre de poche, coll. " La Pochotèque ", 2004 (1re éd. 1960, présenté par Paul Claudel), 1040 p.
- Arthur Rimbaud — Œuvre-vie, édition du centenaire établie par Alain Borer, Arléa/Le Seuil, Paris, 1991, 1338 p.
- Arthur Rimbaud — Œuvres complètes — correspondance, édition établie par Louis Forestier, Robert Laffont, coll. " Bouquins ", Paris, 2009 (1re éd. 1992), 608 p.
- Les Poètes maudits de Paul Verlaine, introduction et notes de Michel Décaudin, éd. CDU SEDES, 1995, 76 p.
- Rimbaud — L’œuvre intégrale manuscrite, édition établie et commentée par Claude Jeancolas, Textuel/Le Seuil, 1997, 681 p. (3 cahiers)
- Les Lettres manuscrites de Rimbaud, d'Europe, d'Afrique et d'Arabie + commentaires, transcriptions et cheminements, édition établie et commentée par Claude Jeancolas, Textuel/Le Seuil, 1997, 544 p. (4 cahiers)
- Arthur Rimbaud — Correspondance, édition établie par Jean-Jacques Lefrère, Fayard, Paris, 2007, 1020 p.
Українські переклади
- Артюр Рембо. П'яний корабель. Київ: Дніпро, 1995. 224 с.
Українською мовою поезії Артюра Рембо перекладали Григорій Кочур, Микола Лукаш, Олег Зуєвський, Василь Стус, Дмитро Павличко, Михайло Москаленко, Михайло Литвинець, , Юрій Покальчук, Всеволод Ткаченко, Петро Осадчук, Роман Осадчук.
Див. також
- Прокляті поети
- Моя циганерія
- Голосівки (сонет)
- 4635 Рембо — астероїд, названий на честь поета.
Примітки
- Czech National Authority Database
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118601032 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- LIBRIS — 2018.
- MEHI – Media Art Database
- Jean-Jacques Lefrère, Arthur Rimbaud, Fayard, 2001, p.24.
- Lettres d'Arthur Rimbaud à Ernest Delahaye [ 12 травня 2015 у Wayback Machine.] на сайті mag4.net
- Ця сцена описана у вірші Рембо «Спогад».
- Georges Izambard, Rimbaud tel que je l'ai connu, Mercure de France, 1963, chapitre XIII, p. 111.
- Лист матері за 24 вересня 1870 року.
- Georges Izambard, Rimbaud tel que je l'ai connu, Mercure de France, 1963, chapitre IV, p.33-34.
- Збірка Дуе 17 років лежала забутою в бібліотеці Демене. Пізніше вона змінила декілька власників, а з 1985 року зберігається у відділі рукописів Британської бібліотеки в Лондоні.
- Вірш було віднайдено у квітні 2008 року Жаном-Жаком Лефевром, спеціалістом з творчості Рембо. Докази щодо автентичності цього вірша наведено Лефевром и його статті в газеті Ле-Монд за 22 травня 2008 року. Вірш Мрія Бісмарка був опублікований 2009 року в новому повному виданні творів Рембо в Бібліотеці Плеяди.
- Ivry, 1998, с. 22.
- Так існує протилежне свідчення Ернеста Делае, який у своїх мемуарах Souvenirs familiers à propos de Rimbaud, Verlaine et Germain Nouveau, éditions Albert Messein 1925, переповідає епізод з Рембо в Віллер-Котре, коли той повертався пішки з Парижа до Шарлевіля після перебування в столиці під час Паризької комуни.
- Rimbaud: Les Lettres du voyant, (Textes Fondateurs), Daniel Leuwers, Ellipses Marketing , 1998
- Ivry, 1998, с. 24.
- Цитата з листа: " Venez chère grande âme, on vous appelle, on vous attend ! " (досл.: Приїздіть, дорога велика душе, вас запрошують, вас чекають!)
- Claude Jeancolas, Rimbaud, Flammarion, 1999, p.335
- Bernard та Guyaux, 1991.
- Так називають цю подію сучасники та дослідники Рембо.
- Jeancolas, 1998, с. 164.
- Robb, 2000, с. 264.
- Robb, 2000, с. 278.
- Robb, 2000, с. 282—285.
- Robb, 2000, с. 299.
- Robb, 2000, с. 313.
- Лист до родини за 13 грудня 1880 року.
- Nicholl, 1999, с. 159—165.
- Nicholl, 1999, с. 231.
- Goodman, Richard. 2001. «Arthur Rimbaud, Coffee Trader.» [ 7 травня 2012 у Wayback Machine.] Saudi Aramco World. September/October 2001. Volume 52 (5). P. 8.
- Robb, 2000, с. 418—419.
- Robb, 2000, с. 422—424.
- Robb, 2000, с. 425—426.
- Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — . (англ.)
Література
Словники
- Jean-Baptiste Baronian, Dictionnaire Rimbaud, Paris: Robert Laffont (collection Bouquins), 2014.
Свідчення сучасників Рембо
- Isabelle Rimbaud, Reliques (Rimbaud mourant, Mon frère Arthur, Le Dernier voyage de Rimbaud, Rimbaud catholique), Mercure de France, Paris, 1921, 215 p.
- Ernest Delahaye, Rimbaud — l'Artiste et l’être moral, éd. Cerf, coll. " Littérature ", 2007 (1re éd. 1923), 115 p. ()
- Isabelle Rimbaud, Rimbaud mourant, éd. Manucius, coll. " Littéra ", 2009, 130 p. ()
- Georges Izambard, Rimbaud tel que je l'ai connu, éd. La Part Commune, 2010 (1re éd. 1946), 230 p.
Література про життя і творчість
- Невідомий Артюр Рембо / Сергій І. Ткаченко. - Київ : Парламент. вид-во, 2019. - 462, [2] с. : фот. - (Скарбниця світового письменства).
- Jean-Baptiste Baronian, Rimbaud, Gallimard, coll. " Folio Biographies ", 2009, 285 p. ()
- Bernard, Suzanne; Guyaux, André (1991), Œuvres de Rimbaud, Paris: Classiques Garnier,
- Jean-Marie Carré, La Vie aventureuse de Jean-Arthur Rimbaud, Paris, Librairie Plon, coll. " Le roman des grandes existences ", 1926.
- Macel Coulon, La Vie de Rimbaud et de son œuvre. Avec de nombreux documents inédits ou ignorés, Paris, Mercure de France, 1929.
- Claude Jeancolas, Rimbaud, Flammarion, coll. " Grandes biographies ", 1999, 749 p. ().
- Claude Jeancolas, Rimbaud l'Africain, Textuel, 2014, 642 p. ().
- Jean-Jacques Lefrère, Arthur Rimbaud, Fayard, 2001, 1242 p. ().
- Henri Matarasso et Pierre Petitfils, Vie d'Arthur Rimbaud, Hachette, 1962, 280 p. (ASIN B0014QQGHA)
- Pierre Petitfils, Rimbaud, Julliard, coll. " Les Vivants ", dirigée par Camille Bourniquel, 1982, 444 p. ()
- Enid Starkie (trad. Alain Borer), Arthur Rimbaud, Flammarion, coll. " Grandes biographies ", 1993 (1re éd. Faber & Faber, Londres, 1961), 720 p. ()
- Jean-Luc Steinmetz, Arthur Rimbaud — Une question de présence, Tallandier, coll. " Biographie ", 2009 (1re éd. 1991), 486 p. ()
- Ivry, Benjamin (1998), Arthur Rimbaud, Bath, Somerset: Absolute Press,
- Robb, Graham (2000), Rimbaud, New York: W.W. Norton & Co,
- Nicholl, Charles (1999), Somebody Else: Arthur Rimbaud in Africa 1880-91, Chicago: University of Chicago Press,
- Jeancolas, Claude (1998), Passion Rimbaud: L'Album d'une vie (фр.), Paris: Textuel,
- Міф Рембо — структура міфу / Le mythe de Rimbaud — Structure du mythe, Gallimard, Paris 1952,
- Нове видання зі сторінками, які були вилучені цензурою: Gallimard 1961
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Arthur Rimbaud |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Артюр Рембо |
- АРТЮР РЕМБО — біографія, твори, вивчення творчості письменника
- Рембо Жан Ніколя Артюр // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 415. — .
- Твори Артюра Рембо [ 1 липня 2015 у Wayback Machine.]
- Переклади з Артюра Рембо [ 28 вересня 2009 у Wayback Machine.]
- Фото Артюра Рембо в зрілому віці. Аден, 1880 р. [ 10 червня 2011 у Wayback Machine.]
- Поєднання рис імпресіонізму й символізму в сонеті А. Рембо «Голосівки». Образ ліричного героя у вірші «Моя циганерія»
- Артюр Рембо — Життя і творчість
- Штефан Цвайґ. Артюр Рембо (укр.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Zhan Nikola Artyu r Rembo fr Jean Nicolas Arthur Rimbaud fr vimova aʁtyʁ ʁɛ bo 20 zhovtnya 1854 Sharlevil Mezyer 10 listopada 1891 Marsel francuzkij poet simvolist Poeziya Rembo mala velikij vpliv na svitovu literaturu ta mistectvo Rembo vvazhayetsya poperednikom syurrealizmu Vsyu svoyu poeziyu Rembo napisav u yunosti praktichno zakinchivshi literaturnu diyalnist do 21 roku Zhan Nikola Artyur RemboJean Nicolas Arthur RimbaudArtyur Rembo v 17 rokiv svitlina Etyena Karzha Im ya pri narodzhennifr Jean Nicolas Arthur RimbaudNarodivsya20 zhovtnya 1854 1854 10 20 Sharlevil Mezyer FranciyaPomer10 listopada 1891 1891 11 10 37 rokiv Marsel dPohovannyadGromadyanstvo FranciyaDiyalnistpoet mandrivnik pidpriyemecSfera robotid 1 i Dekadentstvo techiya 1 Mova tvorivfrancuzkaRoki aktivnosti1869 1875NapryamoksimvolizmMagnum opus P yanij korabel KonfesiyakatolictvoBatkodMatid 2 2 Brati sestrid i dAvtografNagorodiKonkur zheneralSajt mag4 net Rimbaud index html Artyur Rembo u Vikishovishi Roboti u VikidzherelahBiografiyaDitinstvo j shkilni roki Narodivsya 20 zhovtnya 1854 roku v mistechku Sharlevil Mezyer u rodini vijskovogo Batko majbutnogo poeta Frederik Rembo buv kapitanom pihoti mati Mari Katrin Vitali Kyuyif pohodila iz zamozhnoyi selyanskoyi rodini Batki bachilisya dosit ridko lishe pid chas korotkih vidpustok batka yakij zalishivsya na vijskovij sluzhbi j pislya odruzhennya Starshim bratom Artyura buv Frederik nar 1853 roku Tozh Artyur buv drugoyu ditinoyu v rodini Tretya ditina pomerla u vici kilkoh tizhniv Potim narodilosya she dvoye divchatok Vitali nar 1858 ta Izabel nar 1860 Pislya narodzhennya Izabel koli Artyurovi bulo chotiri roki batko zalishiv sim yu Vidtodi vihovannyam Artyura v strogomu konservativnomu dusi zajmalasya mati Pochatkovu osvitu Rembo zdobuv u miscevij shkoli Rossa A 1865 roku vstupiv do sharlevilskogo liceyu de proyaviv sebe yak zrazkovij uchen U shkoli Artyur neodnorazovo buv vidznachenij premiyami za svoyi tvori Vin legko skladav virshi j dialogi latinoyu U lipni 1869 roku Rembo vzyav uchast u tak zvanomu akademichnomu konkursi de vin z legkistyu zdobuv pershu premiyu za latinskij virsh napisanij pro Yugurtu U cej chas Rembo zdruzhivsya z odnolitkom Ernestom Delae z yakim viv intensivne listuvannya 1870 roku Artyur Rembo zdruzhivsya zi svoyim vchitelem ritoriki Zhorzhem Izambarom yakij buv vsogo na shist rokiv starshim za nogo Zhorzh Izambar chasto rozmovlyav z Rembo na literaturni temi radiv i pozichav jomu knizhki zi svoyeyi biblioteki Poyava pidozrilih knizhok viklikala oburennya konservativnoyi materi Rembo yaka vlashtuvala skandal cherez roman Viktora Gyugo Znedoleni yakij jomu pozichiv Zhorzh Izambar Togo zh 1870 roku Rembo opublikuvav svoyi pershi virshi Novorichni podarunki sirit v zhurnali La Revue pour tous U cej chas Rembo oriyentuvavsya na literaturu parnasciv ta yihnij almanah Le Parnasse contemporain Suchasnij Parnas 24 travnya 1870 roku tobto u p yatnadcyatirichnomu vici Rembo napisav lista liderovi parnasciv Teodoru de Banvilyu v yakomu visloviv bazhannya neodminno priyednatisya do cogo literaturnogo ugrupovannya j opublikuvati svoyi virshi v drugomu tomi yihnogo almanahu Do lista Rembo dodav tri virshi Ofeliya Vidchuttya ta Sonce i plot Banvil dav Rembo vidpovid ale nadislani virshi ne buli nim nadrukovani Prote Rembo i dali mriyav pro Parizh ta shukav mozhlivostej virushiti do stolici shob piznati vilnogo samostijnogo zhittya u velikomu misti Pershi vtechi Vitali Rembo mati poeta bl 1890 Pid chas shkilnih kanikul 1870 roku Rembo skoristavsya nagodoyu koli mati vtratila pilnist j 29 serpnya za dekilka dniv do bitvi pid Sedanom potaj virushiv do Parizha Prote perebuvannya v stolici bulo korotkim i ne nadto privablivim Na Pivnichnomu vokzali Rembo sho yihav bez dijsnogo kvitka natrapiv na kontroleriv yaki bez zajvih ceremonij dopravili jogo do parizkoyi v yaznici Mazas Z tyuremnoyi kameri Rembo napisav lista do svogo druga Izambara z prohannyam rozplatitisya za jogo borg Izambar odrazu ne lishe oplativ borg ale j vislav groshi na dorogu do Due de zaproponuvav pogostyuvati yakijs chas u nogo vdoma Rembo pribuv do Due 8 veresnya j zalishavsya v Izambara tri tizhni oskilki poboyuvavsya povertatisya do materi v Sharlevil U cej chas prusske vijsko pidijshlo do Parizha j 19 veresnya 1870 roku otochilo misto U zv yazku z nebezpekoyu dlya stolici ta pid vplivom porazki pid Sedanom antimilitaristichni nastroyi Rembo zminilisya na protilezhne j vin razom zi svoyim vchiletem Zhorzhem Izambarom virishiv zapisatisya do Nacionalnoyi gvardiyi ta nezvazhayuchi na burhlivi protesti Rembo oderzhav vidmovu oskilki buv nepovnolitnim U cej chas Rembo zapiznavsya z poetom Polem Demeni yakij buv starim drugom Izambara Demeni buv odnim z kerivnikiv nevelichkogo vidavnictva La Librairie artistique Mistecka knigarnya v yakomu opublikuvav vlasnu poetichnu zbirku tozh Rembo rozrahovuvav i sobi vidatisya v nogo Z ciyeyu metoyu vin perepisav dlya Demeni blizko 15 svoyih virshiv Izambar virishiv poperediti matir Artyura Rembo Vitali Rembo sho yiyi sin narazi perebuvaye v nogo na sho oderzhav vidpovid z vimogoyu negajno vislati jogo dodomu v Sharlevil Izambar virishiv suprovoditi Rembo dodomu spodivayuchis zm yakshiti jogo matir Prote Vitali Rembo zustrila sina lyapasami a Izambara zakidami tozh ostannij mav bukvalno tikati z domu Rembo nezvazhayuchi na zlivu 6 zhovtnya 1870 roku Rembo znovu vtik z domu Oskilki Parizh buv u osadi vin musiv obrati inshij marshrut i virushiv do belgijskogo Sharlerua pro pributtya do yakogo zgadav u svoyemu soneti U Zelenomu shinku Rembo virishiv stati zhurnalistom j bez uspihu namagavsya oderzhati misce v miscevij gazeti Journal de Charleroi Zgodom Rembo viyihav do Bryusselya de spodivavsya zastati Izambara a potim povernuvsya v Due 1 listopada 1870 roku Izambar na kategorichnu vimogu materi dopraviv Rembo dodomu v suprovodi zhandarmiv Tim chasom Rembo peredav Polevi Demene sim novih virshiv j prosiv spaliti ti virshi yaki peredav jomu ranishe Prote Demene ne znishiv zshitok Rembo yakij zaraz vidomij yak zbirka Due abo zbirka Demene 25 listopada 1870 roku Rembo vdalosya opublikuvati v gazeti Le Progres des Ardennes svij satirichnij tvir Mriya Bismarka pid psevdonimom Zhan Bodri Z kincya zhovtnya 1870 roku povedinka Rembo stala vidverto provokativnoyu vin piyachiv vzhivav lajku skladav virshi pro viporozhnennya krav knizhki z miscevoyi knigarni vidmovivsya vid ohajnoyi zovnishnosti vidpustiv dovge volossya sho na toj chas zdavalosya duzhe viklichnim U zv yazku z vijskovimi diyami kanikuli dlya vidviduvachiv koledzhu buli prodovzheni z zhovtnya 1870 do kvitnya 1871 roku Chim skoristavsya Rembo j po zakinchenni oblogi Parizha znovu vtik z domu v lyutomu 1871 roku U Parizhi vin poznajomivsya z majbutnimi liderami Parizkoyi komuni Zhulem Vallesom ta Ezhenom Vermershem Za deyakimi svidchennyami Rembo povernuvsya do Sharlevilya she do pochatku Parizkoyi komuni prote dlya vidtvorennya tochnogo perebigu podij narazi brakuye dokumentiv U bud yakomu razi tragichni podiyi komuni spravili na Rembo gliboke vrazhennya sho znajshlo vidobrazhennya v deyakih jogo poeziyah U travni 1871 roku vin napisav dva listi tak zvani listi yasnovidcya lettres du voyant odin do Izambara a inshij do Demeni Ci listi mistili v sobi programu podalshoyi poetichnoyi tvorchosti Rembo Poet opisav u nih svij metod dosyagnennya poetichnogo transcendentnogo stanu abo sili yasnovidcya shlyahom trivalogo potuzhnogo j racionalnogo rozladu vsih vidchuttiv Rembo vvazhav sho maye viyaviti silu nezvazhayuchi na neminuchi vlasni strazhdannya oskilki vin narodzhenij poetom i maye viznati sebe yak poeta U Parizhi Rembo ta Verlen na kartini Anri Fanten Latura 1872 Muzej d Orse Z poetom Polem Verlenom Artyura Rembo poznajomiv Sharl Bretan prote dostemenno ne vidomo koli mizh Rembo j Verlenom zav yazalosya listuvannya Sam Verlen stverdzhuvav sho oderzhav vid Rembo lishe dekilka listiv ta zokrema dvi jogo poeziyi Pershe prichastya ta Zacharovani U serpni 1871 roku Rembo napisav parodijnij virsh Sho poetovi kazhut pro kviti v yakomu visloviv kritiku shodo poetiki parnasciv ta Teodora Banvilya Vreshti Pol Verlen nadislav Rembo list v yakomu zaproshuvav do sebe v Parizh Rembo nezvazhayuchi na svoyi uspihi v navchanni virishiv pokinuti koledzh i viyihav do Parizha kudi pribuv 15 veresnya 1871 roku 30 veresnya 1871 roku Rembo poznajomivsya z predstavnikami literaturnogo ugrupovannya Vilains Bonshommes pribl pereklad lihi dobrodiyi do yakogo vhodili najprimitnishi poeti togo chasu U Parizhi Rembo yakijs chas zhiv u svogo novogo druga Verlena prote ne bez svarok z jogo druzhinoyu ta kochuvav po kvartirah inshih pismennikiv 20 zhovtnya Rembo vipovnilosya lishe 17 rokiv ta za svidchennyami kritikiv i literaturoznavciv vzhe v comu vici vin dosyag vershin poetichnoyi majsternosti She v Sharlevili nim buli stvoreni taki shedevri yak P yanij korabel ta Pershe prichastya Provokativna j epatazhna povedinka Rembo vililasya v berezni 1872 roku u spravzhnij skandal Pid chas obidu z pismennikami ugrupovannya Vilains Bonshommes Rembo v p yanomu stani poraniv mechem trostinoyu Canne epee vidomogo fotografa Etyena Karzha Pol Verlen namagayuchis zgladiti skandal j zaodno vryatuvati svij vlasnij shlyub poobicyav vivezti Rembo z Parizha Rembo na yakijs chas povernuvsya do Sharlevilya a potim znovu nenadovgo pribuv do Parizha Mandri z Verlenom Ta vzhe 7 lipnya 1872 roku Rembo pokinuv Parizh cogo razu razom z Verlenom Pri comu Pol Verlen zalishiv svoyu sim yu i ditej Cya podorozh stala pochatkom intimnogo zv yazku mizh Rembo ta Verlenom Voni veli nadzvichajno rozkutij sposib zhittya viddayuchis erotichnim rozvagam brodyazhnictvu vzhivannyu absentu j gashishu Yakijs chas voni zhili u Londoni a potim poyihali do Bryusselya Burhlive zhittya z Verlenom zakinchilosya tak zvanoyu bryusselskoyu dramoyu U lipni 1873 roku oboye perebuvali v Londoni Nespodivano Verlen ogolosiv sho hoche zalishiti Rembo j povernutisya do svoyeyi druzhini Movlyav vin uhvaliv rishennya sho zastrelitsya yaksho druzhina vidmovitsya jogo prijnyati Vin povernuvsya do Bryusselya j poselivsya v odnomu z goteliv Rembo viyihav navzdogin perekonanij sho Verlen nespromozhnij pokinchiti zhittya samogubstvom Koli Rembo pislya rozmovi vzhe zbiravsya piti get z gotelyu Verlen perebuvayuchi v stani alkogolnogo sp yaninnya dvichi vistriliv u svogo kolishnogo kohancya zavdavshi jomu neznachnogo poranennya v ruku Verlena areshtuvala policiya j toj potrapiv do v yaznici Zgodom Rembo vidmovivsya vid skargi v sud prote Verlena vzhe bulo zasudzheno na dva roki uv yaznennya Pislya Bryusselyu Rembo povernuvsya do Sharlevilya de napisav cikl poezij u prozi Sezon u pekli Une Saison en Enfer 1877 roku Artur Rembo znovu virushiv do Londona cogo razu razom z francuzkim poetom Zhermenom Nuvo yakij brav uchast u pidgotovci rukopisu ciklu Osyayannya U zhovtni 1874 roku Rembo mali prizvati do vijska ta zavdyaki tomu sho jogo brat Frederik vzhe na toj chas sluzhiv Rembo bulo zvilneno vid vijskovoyi povinnosti vin mav projti lishe korotkotrivali armijski zbori vid yakih vin shopravda uhilivsya Novi mandri 1875 1880 Avtoportret Rembo v Hageri 1883 U berezni 1875 roku Rembo j Verlen znovu zustrilisya v Shtuttgarti prote ce bula yihnya ostannya zustrich Na toj chas Verlen vzhe vijshov z v yaznici j prijnyav katolictvo Rembo zh virishiv pokinuti pismennicku diyalnist j zajnyatisya zaroblyannyam groshej Shodo prichin vidmovi vid literaturi dostemennih danih ne zbereglosya Deyaki doslidniki pripuskayut sho Rembo buv sitij po gorlo svoyim kolishnim dikim zhittyam na dumku inshih yakraz jogo nerozsudlivist i bula golovnim dzherelom jogo tvorchosti Rembo prodovzhuvav podorozhuvati Yevropoyu perevazhno pishki U travni 1876 roku vin zapisavsya do gollandskogo kolonialnogo vijska abi viyihati do Yavi v Gollandskij Ost Indiyi sogodni Indoneziya Cherez chotiri misyaci vin dezertuvav z vijska j utik u dzhungli Zgodom Rembo inkognito povernuvsya na korabli do Franciyi jomu yak dezertiru zagrozhuvav rozstril u vipadku areshtu vijskovimi predstavnikami Gollandiyi U grudni 1878 roku Rembo viyihav do Larnaki Kipr de pracyuvav u kam yanomu kar yeri yak vikonrob U travni nastupnogo roku vin viyihav z Kipru cherez garyachku yaka po dorozi do Franciyi rozpiznano yak tif Abisiniya 1880 1891 1880 roku Rembo oselivsya v Adeni Yemen j najnyavsya do torgovoyi agenciyi Berdi Nevdovzi shef firmi Alfred Berdi zaproponuvav Rembo robotu u filiyi agenciyi v Harari Efiopiya 10 listopada 1880 roku Rembo pidpisav kontrakt na tri roki Do Harari Rembo dobravsya cherez misyac pislya dvadcyati dniv na koni cherez Somalijsku pustelyu Rembo z pereminnim uspihom pracyuvav v agenciyi dekilka rokiv 1884 roku za zgodoyu z Alfredom Berdi yakij buv chlenom Francuzkogo geografichnogo tovaristva Rembo zdijsniv podorozh do Ogadena Materiali zibrani Rembo buli predstavleni u Francuzkomu geografichnomu tovaristvi Togo zh roku Rembo pokinuv robotu v agenciyi Berdi j stav samostijno zajmatisya komericyeyu v Harari Vodnochas Rembo provodiv doslidnicku robotu yak geograf Todi vin poznajomivsya z gubernatorom Harari Rasom Mekonninom batkom majbutnogo imperatora Efiopiyi Hajle Selassiye I Rembo zajmavsya nasampered torgivleyu kavi Vin buv pershim yevropejcem yakij pochav robiti biznes na miscevij kavi ta tretim yevropejcem yakij vzagali pobuvav u Harari Hvoroba i smert 1891 Mogila Rembo v Sharlevili U lyutomu 1891 roku v Rembo pochavsya silnij bil u pravomu kolini sho vin vvazhav proyavom artritu Vin vidmovlyavsya likuvatis ta v berezni bil stav nastilki nesterpnim sho Rembo virishiv povernutisya na likuvannya do Franciyi Pered vid yizdom Rembo prokonsultuvavsya v anglijskogo likarya yakij pomilkovo diagnostuvav sinoviyit i rekomenduvav negajnu amputaciyu Rembo zalishivsya v Adeni do 7 travnya abi zalagoditi vsi finansovi spravi j vidbuv na paroplavi do Marselya de jogo pomistili v shpital Konsepsjon Cherez tizhden vidbulasya operaciya z amputaciyi pravoyi nogi Pislya operaciyi Rembo bulo postavleno diagnoz rak kistok mozhlivo ce bula osteogenna sarkoma Vidvidavshi na odin den Sharlevil Rembo naprikinci serpnya virishiv povernutisya do Afriki prote v dorozi jomu stalo zovsim zle j v Marseli vin znovu potrapiv u toj samij shpital Trivalij chas Rembo yakogo v shpitali doglyadala jogo sestra Izabel strazhdav vid nesterpnogo bolyu Vreshti 10 listopada 1891 roku Rembo pomer u vici 37 rokiv j buv pohovanij v Sharlevili poryad zi svoyim didom Zhanom Nikolya Kuyifom ta svoyeyu sestroyu Vitali TvorchistCya stattya mistit tekst sho ne vidpovidaye enciklopedichnomu stilyu Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu pogodivshi stil vikladu zi stilistichnimi pravilami Vikipediyi Mozhlivo storinka obgovorennya mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin zhovten 2012 Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti zhovten 2012 Etapi shlyahu Rembo poeta vimiryuyutsya inkoli kilkoma virshami Tak zasvoyuyuchi dosvid romantizmu Rembo zahopivsya Bodlerom Kviti zla zgaduyutsya pri chitanni jogo soneta Cej sonet uzhe ye novim etapom u rozvitku jogo estetiki Poet nibi vikorinyuye literaturne uyavlennya pro krasu Vtilennya kohannya zhinka ta simvol lyubovi Venera prinizhuyutsya do karikaturnogo obrazu poviyi Rembo robit zamah i na same kohannya nablizhuyuchis do sucilnogo nevir ya Avtograf Rembo Ulitku 1870 roku poet zalishaye Sharlevil sho vtilyuvav dlya nogo suspilnij poryadok religiyu rodinu U cej chas Rembo vzhe buv dovershenim poetom satirikom yakij mav bagatij arsenal ironichnih sarkastichnih grotesknih barv Franko prusska vijna nabirala obertiv i svoye shistnadcyatirichchya poet zustrichaye virshami pro vijnu Ce zokrema sonet Ale na vidminu vid tradicijnih sonetiv dlya yakih vvazhalisya obov yazkovimi strimanist i suvorist u dobori tem i tropiv sonet Rembo harakterizuyetsya zhorstokim sarkastichnim tonom strimkim ritmom nablizhenim do rozmovnogo poetichnim movlennyam leksichnoyu svobodoyu vikoristannyam prozayizmiv i rizkimi zminami stilyu Ce majzhe groteskne poyednannya sonetnoyi formi ta zemnogo satirichnogo syuzhetu spovnenogo anarhichnogo vikliku Vsim cim viznachennyam vidpovidaye i sonet Moya ciganeriya spravzhnij gimn bogemi lyudini yaka vidirvalas vid suspilstva j zalishilasya naodinci z nebom i zoryami U virshi torzhestvuye zakladena v lyudyah funkciyah tendenciya do zderev yaninnya zakam yanilosti Znikaye bud yakij natyak na zhittya i diyu Lyudinu vitisnyaye funkciya a potim funkciyu zaminyaye yiyi zovnishnya obolonka predmetna harakteristika Tak stvoryuyetsya satirichnij obraz lyudini stilcya Do periodu Komuni novoyi fazi u tvorchosti Rembo nalezhat lishe chotiri p yat virshiv ale ce dijsno nova epoha v rozvitku poeta Usi ci virshi vrazhayut mudristyu i glibinoyu popri te sho Rembo ledve ledve vipovnilosya shistnadcyat rokiv Tilki no vin nasmihavsya nad bidnimi znushavsya z zhinok i zdavalosya sho nigilizm poeta ne znaye mezh a teper stvoryuye spravzhnij gimn zhinci robitnici simvol podibnij do Svobodi na barikadah Delakrua Raptom znikayut cinizm napuskna grubist Porazka Parizkoyi Komuni peremoga versalciv usvidomlyuyutsya poetom yak najglibsha tragediya Virshi napisani Rembo v dni Komuni pokazuyut yake znachennya vona dlya nogo mala Porazka povstannya oznachala dlya Rembo peremogu Zasidateliv tih hto sidit Pislya zagibeli Komuni Rembo vsi svoyi nadiyi pokladaye lishe na mistectvo Vin pripinyaye navchannya nezvazhayuchi na vrazhayuchi uspihi i vzagali unikaye bud yakoyi postijnoyi diyalnosti Ce bulo persh za vse demonstraciyeyu buntivnih nastroyiv poeta tomu sho vin ne nalezhav do nerob Pochinayetsya novij cikl poneviryan U serpni 1871 roku Rembo nadsilaye svoyi virshi Verlenu i toj zahopivshis nimi zaproshuye poeta do Parizha Tam Rembo zblizhuyetsya z Verlenom z inshimi poetami i probuye na smak zhittya spravzhnoyi bogemi U lyutomu 1872 roku Rembo povertayetsya dodomu ale vzhe u travni znovu yide do Parizha Potim zdijsnyuye kilka poyizdok do Belgiyi Angliyi znovu do Franciyi i potim povertayetsya v Belgiyu U lipni 1873 roku Verlen pid chas chergovoyi zapekloyi superechki dvoh poetiv strilyaye v Rembo ranit jogo a sam potraplyaye u v yaznicyu Na pochatku 1874 roku Rembo perebuvaye v Angliyi potim u Nimechchini Italiyi deyakij chas zhive u Sharlevili zvidki vid yizhdzhaye do Avstriyi i Gollandiyi Cya neskinchenna podorozh tyagnetsya azh do 1880 roku koli poet ostatochno zalishaye Yevropu Ce desyatirichchya zlidniv vipadkovih zarobitkiv divnih eksperimentiv Poet zhive ne zv yazuyuchi sebe navit faktom geografichnoyi prisutnosti v odnomu misci Trinadcyatogo travnya 1871 roku vin pishe lista v yakomu zayavlyaye pro svij namir stvoryuvati novu poeziyu Ya hochu buti poetom i ya namagayusya peretvoritisya na yasnovidcya Jdetsya pro te shob dosyagti nevidomogo shlyahom rozladu vsih pochuttiv Pragnennya do yasnovidinnya pryamo pov yazuyetsya Rembo z buntom a rozlad pochuttiv protistavlyayetsya normalnomu socialnomu buttyu U soneti Golosivki Rembo proponuye novij princip formuvannya obrazu yakij buduyetsya na vilnij asociaciyi mizh zvukom i kolorom zorovih vrazhennyah U Golosivkah poet yasnovidec use pidkoryaye svoyij svidomosti j zdaten bachiti prirodu ta svitobudovu pozbavlenimi ob yektivnih zakonomirnostej prichinno naslidkovih zv yazkiv Yak i bilshist virshiv Rembo Golosivki mayut bezlich traktuvan Napriklad odne z nih proponuye rozglyadati virsh yak simvolichnu kartinu lyudskogo buttya vid temryavi chornij kolir A do svitla bilij kolir E cherez burhlivi pristrasti chervonij kolir I do mudrosti zelenij kolir U i piznannya tayemnici Vsesvitu sinij kolir O Vazhlivu rol u Golosivkah vidigraye princip kontrastnosti chorne bile smert zhittya potvorne prekrasne shvidkoplinne vipadkove Rembo vikoristovuye formu soneta yakij tradicijno skladayetsya z tezi antitezi ta yih sintezu tobto v samij jogo budovi zakladene protirichchya i ce dozvolyaye rozglyadati Golosivki yak zrazok simvolistskogo poshuku vidpovidnostej mizh riznimi nachalami zhittya yak panoramnu kartinu Vsesvitu Upodibnennya golosnogo zvuka koloru oznachalo nehtuvannya slovom yak smislovoyu odiniceyu yak nosiyem pevnogo znachennya Zvuk izolovanij vid smislovogo kontekstu nabuvaye funkciyu naviyuvannya pryamogo vplivu na pochuttya sugestivnosti za dopomogoyu chogo j viyavlyayetsya nevidome Taku literaturnu tehniku provishav uzhe princip Verlena muzika ponad use yakij bezsumnivno pryamo vplinuv na Rembo ale verlenivskij impresionizm zberigav yak obraz danoyi dushi tak i konkretnij prirodnij obraz a u Rembo nepiznavannim staye vse proste j vidchutne U period yasnovidinnya Rembo po spravzhnomu vvodit virsh P yanij korabel stvorenij vlitku 1871 roku P yanij korabel rozpovid pro tu mandrivku yaku maye namir zdijsniti poet yasnovidec Yakijs korabel sho pochinaye plavannya nespokijnim morem shvidko vtrachaye i ekipazh i kermo i vreshti resht gotovij piti na dno Utim korabel cej olyudnyuyetsya peretvoryuyetsya na simvol naochne zrime vtilennya ya poeta stanu jogo dushi Pid grivoyu zatok ya korabel propashij Zakinutij u vis eternu bez ptahiv Zvidkil ni monitor ni parusnik najkrashij Ne virvut ostova sho vid vodi sp yaniv U virshi vinikaye podvijnij obraz korablya lyudini podvijnoyi doli i rozbitogo korablya i rozbitogo sercya poeta Rembo ne lishe malyuye u viglyadi p yanogo korablya svoyu mandrivku za nevidomim Vin peredbachaye i shvidku zagibel korablya sho rozpochav nebezpechnij shlyah i svoyu poetichnu dolyu P yanij korabel ce takozh svoyeridnij mif pro svit poetova spovid v obrazi malenkoyi odisseyi podorozhi v poshukah samogo sebe Poet ototozhnyuye sebe z korablem yakij vtrativshi komandu pozbuvshisya svogo vantazhu u zahvati viddayetsya stihiyi I v zovnishnomu opovidnomu plani P yanogo korablya i u prihovanomu lirichnomu pereplitayutsya protilezhni pochuttya zavzyatist i trivoga zahoplennya bezmezhnoyu voleyu i strah zagubitisya nazavzhdi Obrazi poeziyi vtrachayut chitkist deformuyutsya i vazhko viznachiti mezhu mizh realnim i uyavnim Pidstanovka yaka vidbulasya v P yanomu korabli oznamenuvala formuvannya novoyi poetichnoyi sistemi zasnovanoyi na simvolichnomu vidobrazhenni dijsnosti Slidom za P yanim korablem z yavilasya nizka poezij napisanih ulitku 1872 roku pid chas poneviryan poeta Ce ostanni virshi Rembo i voni znov taki stanovlyat osoblivij etap jogo tvorchosti Poet stav yasnovidcem Obraz suspilstva majzhe zovsim znikaye z jogo tvoriv Mozhe zdatisya sho ostanni poeziyi Rembo ce nibi mandrivni zamalovki zrobleni duzhe sposterezhlivim poetom pid chas jogo poneviryan Os Bryussel u yakomu tak chasto buvav Rembo os mandrivnik utomivshis p ye Sloza os vin rozpovidaye pro svoyi dumki pro yune podruzhzhya mozhlivo zustrinute po dorozi Mishel i Hristina Utim v Ostannih virshah Rembo zovsim realni konkretni vrazhennya abstraguyutsya do rivnya simvolu yakij oznachaye chi to pejzazh dushi chi to pejzazh Vsesvitu Estetichnij efekt cih tvoriv viznachayetsya paradoksalnim zlittyam najprostishogo j najskladnishogo Yasnovidinnya prizvelo poeta do rozhituvannya osnov tradicijnoyi sistemi virshuvannya hocha ob yektivno ce buv proces zbagachennya rozshirennya mozhlivostej francuzkogo virsha Zberigayuchi chasom rimu Rembo vprovadzhuye asonansi dvanadcyatiskladovij ryadok zaminyuye odinadcyati desyati vosmiskladovim zastosovuye skorochenij ryadok yakij pidporyadkovuye pisennim rozmovnim ritmam inkoli ne dotrimuyetsya punktuaciyi i vzagali demonstruye nezalezhnist vid pravil Ale navit zvilnyayuchis vid pravil Rembo vse zh taki prodovzhuvav pisati virshi tobto pidkoryavsya umovnosti poetichnoyi movi Vizrivannya prozayichnosti v ostannih tvorah poeta robilo peredbachuvanim te fatalne zvilnennya vid samogo mistectva yakim zavershivsya shlyah Rembo Osyayannya 1872 1873 opubl u 1886 tak nazivayetsya stvorenij u period yasnovidinnya cikl virshiv u prozi Zhoden iz fragmentiv yaki stanovlyat cikl ne mozhe buti chitko poyasnenij Poetichne ya stvoryuye svij Vsesvit i v comu prostori svij chas svoyi vimiri rechej yaki ob yednuyut uves lyudskij dosvid u mit jogo tayemnichogo perezhivannya osobististyu V Osyayannyah Rembo vrazhennya vidirvalisya vid svoyih prototipiv zhivut vlasnim zhittyam a tomu smisl ye naprochud bagatoznachnim Takij virsh uzhe vkraj blizkij do poetichnoyi prozi de ritm stvoryuyetsya zagalnoyu emocijnoyu intonaciyeyu yaka to podovzhuye to skorochuye frazi povtorennyami inversiyami podilom na strofi vilnogo tipu produmanoyu zvukovoyu sistemoyu TvoriPershi vidannya tvoriv ta listuvannya Une saison en enfer Alliance typographique M J Poot et Cie Bruxelles 1873 Paul Verlaine Les Poetes maudits Tristan Corbiere Arthur Rimbaud Voyelles Oraison du soir Les Assis Les Effares Les Chercheuses de poux Le Bateau ivre et Stephane Mallarme illustre de trois gravures de Thomas Blanchet Leon Vanier libraire editeur Paris 1884 56 p Le Dormeur du val in Anthologie des poetes francais tome IV Lemerre 1888 Reliquaire Poesies preface de Rodolphe Darzens L Genonceaux ed Paris 1891 Poesies completes preface de Paul Verlaine Leon Vanier libraire ed Paris 1895 Lettres de Jean Arthur Rimbaud Egypte Arabie Ethiopie avec une introduction et des notes par Paterne Berrichon Societe du Mercure de France Paris 1899 Œuvres vers et proses Mercure de France preface de Paul Claudel notes de Paterne Berrichon 1912 Les Mains de Jeanne Marie dans la revue surrealiste Litterature n de juin 1919 Stupra Ange ou Pource Nos fesses ne sont pas les leurs L Idole Sonnet du Trou du Cul dans la revue Litterature n de mai 1922 Un cœur sous une soutane prefaces de Louis Aragon et Andre Breton dans la revue Litterature n de juin 1924 Vibrani novitni vidannya Rimbaud Œuvres completes edition etablie presentee et annotee par Antoine Adam NRF Gallimard coll Bibliotheque de la Pleiade Paris 1979 1250 p Rimbaud œuvres completes edition etablie par Pierre Brunel Le Livre de poche coll La Pochoteque 2004 1re ed 1960 presente par Paul Claudel 1040 p ISBN 978 2 253 13121 2 Arthur Rimbaud Œuvre vie edition du centenaire etablie par Alain Borer Arlea Le Seuil Paris 1991 1338 p ISBN 978 2 86959 118 9 Arthur Rimbaud Œuvres completes correspondance edition etablie par Louis Forestier Robert Laffont coll Bouquins Paris 2009 1re ed 1992 608 p ISBN 978 2 221 11517 6 Les Poetes maudits de Paul Verlaine introduction et notes de Michel Decaudin ed CDU SEDES 1995 76 p ISBN 2 718 10554 2 Rimbaud L œuvre integrale manuscrite edition etablie et commentee par Claude Jeancolas Textuel Le Seuil 1997 681 p 3 cahiers ISBN 978 2 909317 27 4 Les Lettres manuscrites de Rimbaud d Europe d Afrique et d Arabie commentaires transcriptions et cheminements edition etablie et commentee par Claude Jeancolas Textuel Le Seuil 1997 544 p 4 cahiers ISBN 978 2 909317 44 1 Arthur Rimbaud Correspondance edition etablie par Jean Jacques Lefrere Fayard Paris 2007 1020 p ISBN 978 2 213 63391 6Ukrayinski perekladiArtyur Rembo P yanij korabel Kiyiv Dnipro 1995 224 s Ukrayinskoyu movoyu poeziyi Artyura Rembo perekladali Grigorij Kochur Mikola Lukash Oleg Zuyevskij Vasil Stus Dmitro Pavlichko Mihajlo Moskalenko Mihajlo Litvinec Yurij Pokalchuk Vsevolod Tkachenko Petro Osadchuk Roman Osadchuk Div takozhProklyati poeti Moya ciganeriya Golosivki sonet 4635 Rembo asteroyid nazvanij na chest poeta PrimitkiCzech National Authority Database d Track Q13550863 Deutsche Nationalbibliothek Record 118601032 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 LIBRIS 2018 d Track Q1798125 MEHI Media Art Database d Track Q110775752 Jean Jacques Lefrere Arthur Rimbaud Fayard 2001 p 24 Lettres d Arthur Rimbaud a Ernest Delahaye 12 travnya 2015 u Wayback Machine na sajti mag4 net Cya scena opisana u virshi Rembo Spogad Georges Izambard Rimbaud tel que je l ai connu Mercure de France 1963 chapitre XIII p 111 List materi za 24 veresnya 1870 roku Georges Izambard Rimbaud tel que je l ai connu Mercure de France 1963 chapitre IV p 33 34 Zbirka Due 17 rokiv lezhala zabutoyu v biblioteci Demene Piznishe vona zminila dekilka vlasnikiv a z 1985 roku zberigayetsya u viddili rukopisiv Britanskoyi biblioteki v Londoni Virsh bulo vidnajdeno u kvitni 2008 roku Zhanom Zhakom Lefevrom specialistom z tvorchosti Rembo Dokazi shodo avtentichnosti cogo virsha navedeno Lefevrom i jogo statti v gazeti Le Mond za 22 travnya 2008 roku Virsh Mriya Bismarka buv opublikovanij 2009 roku v novomu povnomu vidanni tvoriv Rembo v Biblioteci Pleyadi Ivry 1998 s 22 Tak isnuye protilezhne svidchennya Ernesta Delae yakij u svoyih memuarah Souvenirs familiers a propos de Rimbaud Verlaine et Germain Nouveau editions Albert Messein 1925 perepovidaye epizod z Rembo v Viller Kotre koli toj povertavsya pishki z Parizha do Sharlevilya pislya perebuvannya v stolici pid chas Parizkoyi komuni Rimbaud Les Lettres du voyant Textes Fondateurs Daniel Leuwers Ellipses Marketing 1998 Ivry 1998 s 24 Citata z lista Venez chere grande ame on vous appelle on vous attend dosl Priyizdit doroga velika dushe vas zaproshuyut vas chekayut Claude Jeancolas Rimbaud Flammarion 1999 p 335 Bernard ta Guyaux 1991 Tak nazivayut cyu podiyu suchasniki ta doslidniki Rembo Jeancolas 1998 s 164 Robb 2000 s 264 Robb 2000 s 278 Robb 2000 s 282 285 Robb 2000 s 299 Robb 2000 s 313 List do rodini za 13 grudnya 1880 roku Nicholl 1999 s 159 165 Nicholl 1999 s 231 Goodman Richard 2001 Arthur Rimbaud Coffee Trader 7 travnya 2012 u Wayback Machine Saudi Aramco World September October 2001 Volume 52 5 P 8 Robb 2000 s 418 419 Robb 2000 s 422 424 Robb 2000 s 425 426 Lutz D Schmadel Dictionary of Minor Planet Names 5 th Edition Berlin Heidelberg Springer Verlag 2003 992 XVI s ISBN 3 540 00238 3 angl LiteraturaSlovniki Jean Baptiste Baronian Dictionnaire Rimbaud Paris Robert Laffont collection Bouquins 2014 Svidchennya suchasnikiv Rembo Isabelle Rimbaud Reliques Rimbaud mourant Mon frere Arthur Le Dernier voyage de Rimbaud Rimbaud catholique Mercure de France Paris 1921 215 p Ernest Delahaye Rimbaud l Artiste et l etre moral ed Cerf coll Litterature 2007 1re ed 1923 115 p ISBN 978 2 204 08344 7 Isabelle Rimbaud Rimbaud mourant ed Manucius coll Littera 2009 130 p ISBN 978 2 84578 104 7 Georges Izambard Rimbaud tel que je l ai connu ed La Part Commune 2010 1re ed 1946 230 p Literatura pro zhittya i tvorchist Nevidomij Artyur Rembo Sergij I Tkachenko Kiyiv Parlament vid vo 2019 462 2 s fot Skarbnicya svitovogo pismenstva Jean Baptiste Baronian Rimbaud Gallimard coll Folio Biographies 2009 285 p ISBN 978 2 07 035548 8 Bernard Suzanne Guyaux Andre 1991 Œuvres de Rimbaud Paris Classiques Garnier ISBN 2 04 017399 4 Jean Marie Carre La Vie aventureuse de Jean Arthur Rimbaud Paris Librairie Plon coll Le roman des grandes existences 1926 Macel Coulon La Vie de Rimbaud et de son œuvre Avec de nombreux documents inedits ou ignores Paris Mercure de France 1929 Claude Jeancolas Rimbaud Flammarion coll Grandes biographies 1999 749 p ISBN 978 2 08 067374 9 Claude Jeancolas Rimbaud l Africain Textuel 2014 642 p ISBN 978 2 84597 492 0 Jean Jacques Lefrere Arthur Rimbaud Fayard 2001 1242 p ISBN 978 2 213 60691 0 Henri Matarasso et Pierre Petitfils Vie d Arthur Rimbaud Hachette 1962 280 p ASIN B0014QQGHA Pierre Petitfils Rimbaud Julliard coll Les Vivants dirigee par Camille Bourniquel 1982 444 p ISBN 978 2 260 00298 7 Enid Starkie trad Alain Borer Arthur Rimbaud Flammarion coll Grandes biographies 1993 1re ed Faber amp Faber Londres 1961 720 p ISBN 978 2 08 211802 6 Jean Luc Steinmetz Arthur Rimbaud Une question de presence Tallandier coll Biographie 2009 1re ed 1991 486 p ISBN 978 2 84734 586 5 Ivry Benjamin 1998 Arthur Rimbaud Bath Somerset Absolute Press ISBN 1 899791 55 8 Robb Graham 2000 Rimbaud New York W W Norton amp Co ISBN 978 0 330 48282 0 Nicholl Charles 1999 Somebody Else Arthur Rimbaud in Africa 1880 91 Chicago University of Chicago Press ISBN 0 226 58029 6 Jeancolas Claude 1998 Passion Rimbaud L Album d une vie fr Paris Textuel ISBN 978 2 909317 66 3 Mif Rembo struktura mifu Le mythe de Rimbaud Structure du mythe Gallimard Paris 1952 Nove vidannya zi storinkami yaki buli vilucheni cenzuroyu Gallimard 1961 ISBN 2 07 022260 8PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Category Arthur Rimbaud Vikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Artyur Rembo ARTYuR REMBO biografiya tvori vivchennya tvorchosti pismennika Rembo Zhan Nikolya Artyur Zarubizhni pismenniki enciklopedichnij dovidnik u 2 t za red N Mihalskoyi ta B Shavurskogo Ternopil Navchalna kniga Bogdan 2006 T 2 L Ya S 415 ISBN 966 692 744 6 Tvori Artyura Rembo 1 lipnya 2015 u Wayback Machine Perekladi z Artyura Rembo 28 veresnya 2009 u Wayback Machine Foto Artyura Rembo v zrilomu vici Aden 1880 r 10 chervnya 2011 u Wayback Machine Poyednannya ris impresionizmu j simvolizmu v soneti A Rembo Golosivki Obraz lirichnogo geroya u virshi Moya ciganeriya Artyur Rembo Zhittya i tvorchist Shtefan Cvajg Artyur Rembo ukr