Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Останній льодовиковий період останній гляціал у рамках нинішньої льодовикової ери 2 588 000 років сьогодення Розпочався

Валдайське заледеніння

Валдайське заледеніння

Останній льодовиковий період — останній гляціал, у рамках нинішньої льодовикової ери (2,588,000 років — сьогодення). Розпочався приблизно 110 000 років тому (кінець еємського інтергляціалу) і закінчився близько 11 600 — 11 700 років тому (кінець пізнього дріасу). За цей час Земля зазнала декілька гляціалів і інтергляціалів. Останній льодовиковий максимум відбувся 18 000 років тому. Хоча загальна структура глобального похолодання і зледеніння була аналогічною, місцеві відмінності гляціалу і інтергляціалу мають певні розбіжності від континенту до континенту.

Визначення четвертинне зледеніння, з початком 2,58 млн років тому, засноване на утворенні Арктичного пакового льоду. Антарктичний льодовиковий щит розпочав утворення раніше, приблизно 34 млн років тому, у середині кайнозою (Еоцен-олігоценове вимирання). Термін Пізня кайнозойська льодовикова ера використовується для включення цієї ранньої фази.

Під час цього останнього льодовикового періоду спостерігалися чергування епізодів просування та відступу льодовикових щитів. Протягом останнього льодовикового періоду останній льодовиковий максимум був приблизно 22 Кілороків тому. Хоча загальна закономірність глобального похолодання та просування льодовиків була схожа, місцеві відмінності у розвитку просування та відступу льодовиків ускладнюють порівняння деталей від континенту до континенту. Приблизно 13 Кілороків тому розпочався пізній льодовиковий максимум. Кінець пізнього дріасу приблизно 11,7 кілороків тому ознаменував початок голоценової геологічної епохи, що містить голоценову дегляціацію.

З погляду людської археології, останній льодовиковий період припадає на епоху палеоліту та раннього мезоліту. Коли розпочалося зледеніння, ареал Homo sapiens обмежувався нижчими широтами і використовував інструменти, що можна порівняти з інструментами, які використовували неандертальці в західній та центральній Євразії, а також Denisova hominin та Homo erectus в Азії. Під кінець зледеніння Homo sapiens мігрував в Євразію та Австралію. Археологічні та генетичні дані говорять про те, що популяції палеолітичних людей пережили останній льодовиковий період у рідколіссях та розійшлися по районах з високою первинною продуктивністю, уникаючи щільного лісового покриву.

Загальні відомості

Див. також: Льодовикова ера та Четвертинне зледеніння

Останній льодовиковий період іноді називають «останньою Льодовиковою ерою», хоча використання цього терміну не є правильним, тому що льодовикова ера є тривалішим періодом похолодання, в який льодовикові щити покривають значну частину Землі, на кшталт, Антарктиди. Гляціали є холоднішими фазами всередині льодовикової ери, які відокремлені між собою інтергляціалами. Таким чином, кінець останнього льодовикового періоду, не є кінцем останнього льодовикової ери. Кінець останнього льодовикового періоду відбувся близько 12 500 років тому, у той час як кінець останньої льодовикової ери, можливо, ще не настав: замало доказів вказує на припинення льодовиково-міжльодовикових циклів останнього мільйона років.

Останній льодовиковий період є найвідомішою частиною нинішньої льодовикової ери, який інтенсивно вивчається в Північній Америці, на півночі Євразії, і Гімалаях та інших льодовикових регіонах світу. Зледеніння, що відбулися протягом цього льодовикового періоду охоплювали великі площі, головним чином, у північній півкулі і в меншому ступені в Південній півкулі. Ці зледеніння мають різні назви згідно з історичною традицією цих регіонів: Фрейзерське (на в Північній Америці), Вісконсинське (в центральній частині Північної Америки), Девенсіанське (на Британських островах), Мідлендське (в Ірландії), Вюрмське (в Альпах), Мериданське (у Венесуелі), Віслинське (у північній частині Центральної Європи та Північній Європі), Валдайське у Східній Європі і Зирянське у Сибіру, Янкіуе в Чилі, і Отіранське у Новій Зеландії. Геохронологічно пізній плейстоцен охоплює останній льодовиковий (віслинський) та безпосередньо передуючий передостанній міжльодовиковий (еємський) період.

Середня температура на Землі під час останнього льодовикового періоду складала приблизно дев'ять градусів

Опис

image
Типи рослинності за часів останнього льодовикового максимуму
image
Останній льодовиковий період згідно з з Антарктиди і Гренландії

Останнє зледеніння мало центри величезного крижаного покриву у Північній Америці та Євразії. Значні райони Альп, Гімалаїв та Анд були покрити льодом, Антарктида залишається під льодовиками і зараз.

Канада майже повністю була покрита льодом, а також північна частина США, були під величезним Лаврентійським льодовиковим щитом. Аляска залишалася без льодовикового покриву внаслідок посушливих кліматичних умов. Місцеві зледеніння існували в Скелястих горах — Кордильєрський льодовиковий щит, а також льодовикові поля і льодовикові шапки у Сьєрра-Неваді на півночі Каліфорнії. У Великій Британії, континентальній частині Європи і північно-західній Азії, існував досягаючи північної частини Британських островів, Німеччини, Польщі та Росії, і на сході півострова Таймир у Західному Сибіру. Максимуму Західно-Сибірське зледеніння досягло приблизно 18 000 до 17 000 років тому, це пізніше, ніж в Європі (22 000-18 000 років тому) північно-східний Сибір, не мав льодовикового покриву. Існували лише льодовикові поля на гірських хребтах північно-східного Сибіру, зокрема гори Камчатки.

Північний Льодовитий океан знаходився між величезними льодовиковими щитами Євразії та Америки, ймовірно цілковито не промерзав, мав лише відносно тонкий лід. Згідно з даними льодовикових кернів він мав також безльодовикові періоди.

Крім головних льодовикових щитів, широке зледеніння відбувалося на Альпо-Гімалайських гірських пасмах. На відміну від ранніх етапів льодовикової ери, Вюрмське зледеніння складалось з невеликих льодових шапок і було обмежено льодовиковими долинами. Східний Кавказ, гори Туреччини та Ірану мали місцеві льодові поля або невеликі льодовикові щити,. У Гімалаях і на Тибетському плато льодовики значно збільшили площу, зокрема між 47 000-27 000 тому і на відміну від інтергляціалу в інших країнах. Формування цілісного льодовикового щиту на Тибетському плато викликає суперечки.

Інші райони Північної півкулі не мали великі льодовикові щити, але мали місцеві льодовики у високогір'ях. Частина Тайваню, наприклад неодноразово була покрита льодовиками між 44 250 і 10 680 років тому, а також Японські Альпи. В обох регіонах льодовиковий максимум припав між 60 000 і 30 000 років тому. Ще менше зледеніння було в Африці, наприклад, у горах Високий Атлас, гори Марокко, на горі на півдні Алжиру і кілька гір в Ефіопії. У Південній півкулі, льодовиковий покрив мав площу декілька сот квадратних кілометрів на Сході Африки в горах масиву Кіліманджаро, гора Кенія і Рувензорі.

Зледеніння в Південній півкулі було меншим, через особливості континентів. Льодовиковий щит існував в Андах (Патагонський льодовиковий щит), де шість льодовиків було зареєстровано між 33 500 і 13 900 років тому в Чилійських Андах. Антарктида була повністю покрита льодовиками, так само, як і сьогодні, а крижаний покрив не мав непокритих районів. У материковій частині Австралії лише на дуже невеликій території, в районі гори Костюшко, існували льодовики, але в Тасманії зледеніння було більш поширене. Нова Зеландія мала зледеніння в Новозеландських Альпах, де можна виділити принаймні три льодовика. Місцеві льодовикові шапки існували в Іріан-Джаї, Індонезія, де в трьох областях льодовикові залишки плейстоценових льодовиків збереглися до сьогодні.

Назви місцевих зледенінь

Пайндейле або Фрейзерське зледеніння в Скелястих горах

Пайндейле (центр Скелястих гір), або Фрейзерське (Кордильєрський льодовиковий щит) зледеніння були останніми великими зледеніннями у Скелястих горах США. Пайндейле зледеніння тривало приблизно з 30 000 до 10 000 років тому і мало льодовиковий максимум між 23 500 і 21 000 років тому. Це зледеніння дещо відрізняється від головного, Вісконсинського зледеніння, тому що мало лише непряме відношення до велетенських льодовикових щитів, складалось з гірських льодовиків і зливалося з Кордильєрським льодовим щитом. Кордильєрський льодовиковий щит утворював, Льодовикове озеро Міссула, яке проривало льодовикову греблю і викликало масові Міссульські повені. Геологи вважають, що цикл повеней та реформування озера тривало в середньому 55 років. Відбулося приблизно 40 повеней протягом 2000 років, у період між 15000 і 13000 років тому . [en], наразі не є рідкістю в Ісландії і в інших місцях.

Вісконсинське зледеніння в Північній Америці

Докладніше: Вісконсинське зледеніння

Вісконсинська льодовикова стадія була останнім великим наступом континентальних льодовиків північноамериканського Лаврентійського льодовикового щита. Це зледеніння створювалось з трьох льодовикових максимумів (зазвичай називається льодовиковою ерою), розділених інтергляціалами. Ці льодовикові ери називаються, від давніх до новітніх, Тагоє, Теная і Тіога (Tahoe, Tenaya і Tioga). Тагоє досяг свого максимуму близько 70 000 років тому, можливо, як побічний продукт від виверження супервулкану Тоба. Мало що відомо про стадію Теная. Тіога найбільш вивчена з Вісконсинського зледеніння. Вона розпочалася близько 30 000 років тому, досягла свого максимуму 21 000 років тому, і закінчилося близько 10 000 років тому. За льодовиковий максимум, цього періоду Берингією відбулася міграція ссавців, а також людей в Північну Америку з Сибіру.

Це докорінно змінило географію Північної Америки на північ від річки Огайо. За льодовикового максимуму за часів Вісконсинського зледеніння, льодовик охоплював більшу частину Канади, Середній Захід і Нову Англію, а також частини штатів Монтана і Вашингтон. Південно-західний Саскачеван та південь Альберти знаходились в зоні розлому між Лаврентійським і Кордильєрськими льодовиковими щитами сформували , — найпівнічніша точка Північної Америки вільна від криги.

Великі Озера, є результатом дії льодовика і були заповненні талою водою. Коли величезні маси льоду континентального льодовикового щиту відступили, Великі озера почали поступово відходити на південь через ізостатичний підйом північного берега. Ніагарський водоспад також продукт зледеніння. Також як річка Огайо, замінила річку [en].

Під час танення льодовика утворенні пасма морени, що є основою Лонг-Айленду, Нантакет і Кейп-Код.

Зледеніння Гренландії

У північно-західній Гренландії, льодовик досяг дуже рано максимуму в останній льодовиковий період близько 114,000 тому. Після цього раннього максимуму, крижаний покрив був схожий на сьогоденний до кінця останнього льодовикового періоду. За даними крижаних кернів, клімат Гренландії був сухим під час останнього льодовикового періоду, опадів, напевно, було лише 20 % від сьогодення

Девенсіанське та Мідлендське зледеніння, в Британії й Ірландії

Назва Девенсіанське зледеніння використовувається британськими геологами та археологами, посилаючись на мовну традицію позначення останнього Льодовикового періоду. Ірландські геологи, географи і археологи позначають Мідлендське зледеніння через найбільш видимі залишки останнього зледеніння в .

Наслідки цього зледеніння можна побачити в багатьох геологічних формах Англії, Уельсу, Шотландії і Північної Ірландії. Його відкладення лежать на відкладеннях Еємської стадії і перекриваються відкладеннями голоцену.

Віслинське зледеніння, в Скандинавії і Північній Європі

Під час останнього льодовикового максимуму в Скандинавії, тільки західна частина Ютландії була вільна від льоду, і велика частина того, що сьогодні є Північним морем була суходолом (Доггерланд), який з'єднував Ютландію з Британією.

Балтійське море, зі своєю унікальною солонуватою водою, є результатом талої води від Віслинського зледеніння в поєднанні з солоною водою з Північного моря, після відкриття проток між Швецією і Данією. Спочатку, коли лід почав танення близько 10,300 тому, морська вода заповнила область ізостатичної депресії, утворивши Іолдійове море. Після постльодовикового ізостатичного відскоку близько 9,500 тому, глибоководний Балтійський басейн став прісноводним озером — Анцилове море. Рівень світового океану продовжував збільшуватись через деякий час солона вода Світового океану стала потрапляти в Анцилове море, це трапилось 8,000 років тому, через деякий час вода басейну стала солонуватою. З цього часу воно йменується — Літоринове море. Ця солонувата стадія Балтійського моря триває і до сьогодення.

Льодовик тиснув на поверхню землі. У результаті танення льоду, розпочався післяльодовиковий підскок, абсолютний рівень земної поверхні зростав щороку в Скандинавії, головним чином в північній Швеції та Фінляндії, де земля піднімається зі швидкістю до 8-9 мм на рік, або 1 метр в 100 років. Це дуже важливо для археологів, бо стоянки, які були на узбережжі під час північної кам'яної доби зараз є на суходолі і можуть бути у відносній віддаленості від сьогоденного берега.

Вюрмське зледеніння, в Альпах

Докладніше: Вюрм

Термін походить від річки в Альпах, що приблизно обмежує максимальне просування льодовика останнього льодовикового періоду. В Альпах були проведені перші систематичні наукові дослідження льодовикового періоду на початку 19 століття. Під час льодовикового максимуму Вюрмського зледеніння, більшість країн Західної та Центральної Європи і Євразії була вкрита степ-тундрою, а в Альпах переважали тверді льодовикові поля і гірські льодовики.

За часів Вюрмського зледеніння, охоплював все західне Швейцарське плато, досягаючи сьогоденних Золотурн і Аарау. У регіоні Берну він об'єднувався з Аарським льодовиком. наразі є предметом самого докладного дослідження. Льодовики Рейсс і Ліммат досягали Юри. Гірські і передгірні льодовики створюючи ландшафт знищили всі сліди колишніх льодовиків і , відклавши поклади морени, лесу та гравію.

Мериданське зледеніння, у Венесуельських Андах

Назва Мериданське зледеніння позначає альпійське зледеніння центру Венесуельських Анд; в пізньому плейстоцені. Два основних рівня морени були знайдені: між 2600 і 2700 м, і між 3000 і 3500 м над рівнем моря. Снігова лінія протягом останнього льодовикового періоду була нижче приблизно на 1200 м за нинішню лінії снігу (3700 м). Площа зледеніння району в Кордильєра-де-Мерида була приблизно 600 км², що охоплює такі високі райони з південного заходу на північний схід: Парамо-де-Тама, Парамо Батальон, Лос-Парамо Конджесос, Парамо Пьедрас Бланкас, і Тета-де Неквітато. Близько 200 км², із загального зледеніння території знаходився в Сьєрра-Невада-де-Мерида, з них найбільший терен 50 км², знаходився в районі Піка Болівара, Піка Гумбольдта (4942 м) і Піка Бонланда (4893 м). Радіовуглецевого датування показує, що морени старше 10000 років, і, ймовірно, старше, ніж 13000 років — нижнього моренового рівня, ймовірно, відповідає Вісконсинському зледенінню. Верхній рівень морени, ймовірно, являє собою останній льодовик (Пізнє Вісконсинське зледеніння).

Зледеніння Янкіуе, Південні Анди

Зледеніння Янкіуе, бере свою назву від озера Янкіуе на півдні Чилі. Протягом останнього льодовикового максимуму Патагонський льодовиковий щит, зазнав розвиток в Андах приблизно від 35° до Вогненної Землі на 55°.

Зледеніння Антарктиди

Протягом останнього льодовикового періоду, Антарктида була покрита континентальним льодовиком, як зараз. Крига займала всі райони суші і мала продовження в океан на шельфі. Згідно з льодовиковою моделлю, лід у Центрально-Східній Антарктиді, як правило, був тонше, ніж тепер.

Посилання

  1. Clayton, Lee; Attig, John W.; Mickelson, David M.; Johnson, Mark D.; Syverson, Kent M. Glaciation of Wisconsin (PDF). Dept. Geology, University of Wisconsin.
  2. University of Houston-Clear Lake — Disasters Class Notes — Chapter 12: Climate Change sce.uhcl.edu/Pitts/disastersclassnotes/chapter_12_Climate_Change.doc
  3. Gavashelishvili, A.; Tarkhnishvili, D. (2016). Biomes and human distribution during the last ice age. Global Ecology and Biogeography. 25 (5): 563—574. doi:10.1111/geb.12437.
  4. https://cikavosti.com/nazvana-serednya-temperatura-na-zemli-pid-chas-lodovikovogo-periodu/#hcq=ft3ds9s
  5. Clark, D.H.: Extent, timing, and climatic significance of latest Pleistocene and Holocene glaciation in the Sierra Nevada, California. Ph.D. Thesis, Washington Univ., Seattle (pdf, 20 Mb)
  6. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 жовтня 2018. Процитовано 20 квітня 2009.
  7. . Архів оригіналу за 6 квітня 2008. Процитовано 20 квітня 2009.
  8. Lyn Gualtieri et al.: Pleistocene raised marine deposits on Wrangel Island, northeast Siberia and implications for the presence of an East Siberian ice sheet. Quaternary Research, Vol. 59, No. 3, pp. 399—410, May 2003. Abstract: DOI:10.1016/S0033-5894(03)00057-7
  9. Zamoruyev, V., 2004. Quaternary glaciation of north-east Asia. In: Ehlers, J., Gibbard, P.L. (Eds.), Quaternary Glaciations: Extent and Chronology: Part III: South America, Asia, Africa, Australia, Antarctica. Elsevier, Netherlands, pp. 321—323
  10. Robert F. Spielhagen et al.: Arctic Ocean deep-sea record of northern Eurasian ice sheet history. Quaternary Science Reviews, Vol. 23, No. 11-13, pp. 1455—1483, 2004. Abstract: DOI:10.1016/j.quascirev.2003.12.015
  11. Richard S. Williams, Jr., Jane G. Ferrigno: Glaciers of the Middle East and Africa — Glaciers of Turkey. U.S.Geological Survey Professional Paper 1386-G-1, 1991 (pdf, 2.5 Mb)
  12. Jane G. Ferrigno: Glaciers of the Middle East and Africa — Glaciers of Iran. U.S.Geological Survey Professional Paper 1386-G-2, 1991 (pdf, 1.25 Mb)
  13. Lewis A. Owen et al.: A note on the extent of glaciation throughout the Himalaya during the global Last Glacial Maximum, Quaternary Science Reviews, V. 21, No. 1, 2002, pp. 147—157. Abstract: DOI:10.1016/S0277-3791(01)00104-4
  14. . Архів оригіналу за 23 грудня 2007. Процитовано 20 квітня 2009.
  15. Lehmkuhl, F.: Die eiszeitliche Vergletscherung Hochasiens — lokale Vergletscherungen oder übergeordneter Eisschild? Geographische Rundschau 55 (2):28-33, 2003. English abstract [ 7 липня 2007 у Wayback Machine.]
  16. Zhijiu Cui et al.: The Quaternary glaciation of Shesan Mountain in Taiwan and glacial classification in monsoon areas. Quaternary International, Vol. 97-98, pp. 147—153, 2002. Abstract: DOI:10.1016/S1040-6182(02)00060-5
  17. Yugo Ono et al.: Mountain glaciation in Japan and Taiwan at the global Last Glacial Maximum. Quaternary International, Vol. 138—139, pp. 79-92, September-October 2005. Abstract: DOI:10.1016/j.quaint.2005.02.007
  18. James A.T. Young, Stefan Hastenrath: Glaciers of the Middle East and Africa — Glaciers of Africa. U.S.Geological Survey Professional Paper 1386-G-3, 1991 (pdf, 1.25 Mb)
  19. Lowell, T.V. et al.: Interhemisperic correlation of late Pleistocene glacial events, Science, v. 269,p. 1541—1549, 1995. Abstract (pdf, 2.3 Mb)
  20. . Архів оригіналу за 8 серпня 2008. Процитовано 20 квітня 2009.
  21. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 лютого 2008. Процитовано 20 квітня 2009.
  22. . Архів оригіналу за 1 серпня 2008. Процитовано 20 квітня 2009.
  23. . Архів оригіналу за 15 травня 2006. Процитовано 20 квітня 2009.
  24. Ice Age Floods, From: U.S. National Park Service Website
  25. Richard B. Waitt, Jr.: Case for periodic, colossal jökulhlaups from Pleistocene glacial Lake Missoula, Geological Society of America Bulletin, v.96, p.1271-1286, October 1985. Abstract
  26. Sigfus J. Johnsen et al.: A «deep» ice core from East Greenland. MoG Geoscience, vol. 29, 22 pp., 1992. Abstract [ 6 червня 2007 у Wayback Machine.]
  27. * Schubert, Carlos (1998) «Glaciers of Venezuela» United States Geological Survey (USGS P 1386-I)
  28. Late Pleistocene glaciation of Páramo de La Culata, north-central Venezuelan Andes[недоступне посилання з грудня 2021]
  29. Mahaney William C., Milner M. W., Kalm Volli, Dirsowzky Randy W., Hancock R. G. V., Beukens Roelf P.: Evidence for a Younger Dryas glacial advance in the Andes of northwestern Venezuela
  30. Maximiliano B., Orlando G., Juan C., Ciro S.: Glacial Quaternary geology of las Gonzales basin, páramo los conejos, Venezuelan andes
  31. Anderson, J.B., S.S. Shipp, A.L. Lowe, J.S. Wellner, J.S., and A.B. Mosola, 2002, The Antarctic Ice Sheet during the Last Glacial Maximum and its subsequent retreat history: a review. Quaternary Science Reviews. vol. 21, pp. 49-70.
  32. Ingolfsson, O., 2004, Quaternary glacial and climate history of Antarctica. in: J. Ehlers and P.L. Gibbard, eds., pp. 3-43, Quaternary Glaciations: Extent and Chronology 3: Part III: South America, Asia, Africa, Australia, Antarctica. Elsevier, New York.
  33. P. Huybrechts: Sea-level changes at the LGM from ice-dynamic reconstructions of the Greenland and Antarctic ice sheets during the glacial cycles, Quaternary Science Reviews, V. 21, no. 1-3, pp. 203—231, 2002. Abstract: DOI:10.1016/S0277-3791(01)00082-8
  • Серия статей о палеогеографии времени последнего оледенения. Климат, лёд, вода, ландшафты.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Ostannij lodovikovij period ostannij glyacial u ramkah ninishnoyi lodovikovoyi eri 2 588 000 rokiv sogodennya Rozpochavsya priblizno 110 000 rokiv tomu kinec eyemskogo interglyacialu i zakinchivsya blizko 11 600 11 700 rokiv tomu kinec piznogo driasu Za cej chas Zemlya zaznala dekilka glyacialiv i interglyacialiv Ostannij lodovikovij maksimum vidbuvsya 18 000 rokiv tomu Hocha zagalna struktura globalnogo poholodannya i zledeninnya bula analogichnoyu miscevi vidminnosti glyacialu i interglyacialu mayut pevni rozbizhnosti vid kontinentu do kontinentu Viznachennya chetvertinne zledeninnya z pochatkom 2 58 mln rokiv tomu zasnovane na utvorenni Arktichnogo pakovogo lodu Antarktichnij lodovikovij shit rozpochav utvorennya ranishe priblizno 34 mln rokiv tomu u seredini kajnozoyu Eocen oligocenove vimirannya Termin Piznya kajnozojska lodovikova era vikoristovuyetsya dlya vklyuchennya ciyeyi rannoyi fazi Pid chas cogo ostannogo lodovikovogo periodu sposterigalisya cherguvannya epizodiv prosuvannya ta vidstupu lodovikovih shitiv Protyagom ostannogo lodovikovogo periodu ostannij lodovikovij maksimum buv priblizno 22 Kilorokiv tomu Hocha zagalna zakonomirnist globalnogo poholodannya ta prosuvannya lodovikiv bula shozha miscevi vidminnosti u rozvitku prosuvannya ta vidstupu lodovikiv uskladnyuyut porivnyannya detalej vid kontinentu do kontinentu Priblizno 13 Kilorokiv tomu rozpochavsya piznij lodovikovij maksimum Kinec piznogo driasu priblizno 11 7 kilorokiv tomu oznamenuvav pochatok golocenovoyi geologichnoyi epohi sho mistit golocenovu deglyaciaciyu Z poglyadu lyudskoyi arheologiyi ostannij lodovikovij period pripadaye na epohu paleolitu ta rannogo mezolitu Koli rozpochalosya zledeninnya areal Homo sapiens obmezhuvavsya nizhchimi shirotami i vikoristovuvav instrumenti sho mozhna porivnyati z instrumentami yaki vikoristovuvali neandertalci v zahidnij ta centralnij Yevraziyi a takozh Denisova hominin ta Homo erectus v Aziyi Pid kinec zledeninnya Homo sapiens migruvav v Yevraziyu ta Avstraliyu Arheologichni ta genetichni dani govoryat pro te sho populyaciyi paleolitichnih lyudej perezhili ostannij lodovikovij period u ridkolissyah ta rozijshlisya po rajonah z visokoyu pervinnoyu produktivnistyu unikayuchi shilnogo lisovogo pokrivu Zagalni vidomostiDiv takozh Lodovikova era ta Chetvertinne zledeninnya Ostannij lodovikovij period inodi nazivayut ostannoyu Lodovikovoyu eroyu hocha vikoristannya cogo terminu ne ye pravilnim tomu sho lodovikova era ye trivalishim periodom poholodannya v yakij lodovikovi shiti pokrivayut znachnu chastinu Zemli na kshtalt Antarktidi Glyaciali ye holodnishimi fazami vseredini lodovikovoyi eri yaki vidokremleni mizh soboyu interglyacialami Takim chinom kinec ostannogo lodovikovogo periodu ne ye kincem ostannogo lodovikovoyi eri Kinec ostannogo lodovikovogo periodu vidbuvsya blizko 12 500 rokiv tomu u toj chas yak kinec ostannoyi lodovikovoyi eri mozhlivo she ne nastav zamalo dokaziv vkazuye na pripinennya lodovikovo mizhlodovikovih cikliv ostannogo miljona rokiv Ostannij lodovikovij period ye najvidomishoyu chastinoyu ninishnoyi lodovikovoyi eri yakij intensivno vivchayetsya v Pivnichnij Americi na pivnochi Yevraziyi i Gimalayah ta inshih lodovikovih regionah svitu Zledeninnya sho vidbulisya protyagom cogo lodovikovogo periodu ohoplyuvali veliki ploshi golovnim chinom u pivnichnij pivkuli i v menshomu stupeni v Pivdennij pivkuli Ci zledeninnya mayut rizni nazvi zgidno z istorichnoyu tradiciyeyu cih regioniv Frejzerske na v Pivnichnij Americi Viskonsinske v centralnij chastini Pivnichnoyi Ameriki Devensianske na Britanskih ostrovah Midlendske v Irlandiyi Vyurmske v Alpah Meridanske u Venesueli Vislinske u pivnichnij chastini Centralnoyi Yevropi ta Pivnichnij Yevropi Valdajske u Shidnij Yevropi i Ziryanske u Sibiru Yankiue v Chili i Otiranske u Novij Zelandiyi Geohronologichno piznij plejstocen ohoplyuye ostannij lodovikovij vislinskij ta bezposeredno pereduyuchij peredostannij mizhlodovikovij eyemskij period Serednya temperatura na Zemli pid chas ostannogo lodovikovogo periodu skladala priblizno dev yat gradusivOpisTipi roslinnosti za chasiv ostannogo lodovikovogo maksimumuOstannij lodovikovij period zgidno z z Antarktidi i Grenlandiyi Ostannye zledeninnya malo centri velicheznogo krizhanogo pokrivu u Pivnichnij Americi ta Yevraziyi Znachni rajoni Alp Gimalayiv ta And buli pokriti lodom Antarktida zalishayetsya pid lodovikami i zaraz Kanada majzhe povnistyu bula pokrita lodom a takozh pivnichna chastina SShA buli pid velicheznim Lavrentijskim lodovikovim shitom Alyaska zalishalasya bez lodovikovogo pokrivu vnaslidok posushlivih klimatichnih umov Miscevi zledeninnya isnuvali v Skelyastih gorah Kordilyerskij lodovikovij shit a takozh lodovikovi polya i lodovikovi shapki u Syerra Nevadi na pivnochi Kaliforniyi U Velikij Britaniyi kontinentalnij chastini Yevropi i pivnichno zahidnij Aziyi isnuvav dosyagayuchi pivnichnoyi chastini Britanskih ostroviv Nimechchini Polshi ta Rosiyi i na shodi pivostrova Tajmir u Zahidnomu Sibiru Maksimumu Zahidno Sibirske zledeninnya dosyaglo priblizno 18 000 do 17 000 rokiv tomu ce piznishe nizh v Yevropi 22 000 18 000 rokiv tomu pivnichno shidnij Sibir ne mav lodovikovogo pokrivu Isnuvali lishe lodovikovi polya na girskih hrebtah pivnichno shidnogo Sibiru zokrema gori Kamchatki Pivnichnij Lodovitij okean znahodivsya mizh velicheznimi lodovikovimi shitami Yevraziyi ta Ameriki jmovirno cilkovito ne promerzav mav lishe vidnosno tonkij lid Zgidno z danimi lodovikovih kerniv vin mav takozh bezlodovikovi periodi Krim golovnih lodovikovih shitiv shiroke zledeninnya vidbuvalosya na Alpo Gimalajskih girskih pasmah Na vidminu vid rannih etapiv lodovikovoyi eri Vyurmske zledeninnya skladalos z nevelikih lodovih shapok i bulo obmezheno lodovikovimi dolinami Shidnij Kavkaz gori Turechchini ta Iranu mali miscevi lodovi polya abo neveliki lodovikovi shiti U Gimalayah i na Tibetskomu plato lodoviki znachno zbilshili ploshu zokrema mizh 47 000 27 000 tomu i na vidminu vid interglyacialu v inshih krayinah Formuvannya cilisnogo lodovikovogo shitu na Tibetskomu plato viklikaye superechki Inshi rajoni Pivnichnoyi pivkuli ne mali veliki lodovikovi shiti ale mali miscevi lodoviki u visokogir yah Chastina Tajvanyu napriklad neodnorazovo bula pokrita lodovikami mizh 44 250 i 10 680 rokiv tomu a takozh Yaponski Alpi V oboh regionah lodovikovij maksimum pripav mizh 60 000 i 30 000 rokiv tomu She menshe zledeninnya bulo v Africi napriklad u gorah Visokij Atlas gori Marokko na gori na pivdni Alzhiru i kilka gir v Efiopiyi U Pivdennij pivkuli lodovikovij pokriv mav ploshu dekilka sot kvadratnih kilometriv na Shodi Afriki v gorah masivu Kilimandzharo gora Keniya i Ruvenzori Zledeninnya v Pivdennij pivkuli bulo menshim cherez osoblivosti kontinentiv Lodovikovij shit isnuvav v Andah Patagonskij lodovikovij shit de shist lodovikiv bulo zareyestrovano mizh 33 500 i 13 900 rokiv tomu v Chilijskih Andah Antarktida bula povnistyu pokrita lodovikami tak samo yak i sogodni a krizhanij pokriv ne mav nepokritih rajoniv U materikovij chastini Avstraliyi lishe na duzhe nevelikij teritoriyi v rajoni gori Kostyushko isnuvali lodoviki ale v Tasmaniyi zledeninnya bulo bilsh poshirene Nova Zelandiya mala zledeninnya v Novozelandskih Alpah de mozhna vidiliti prinajmni tri lodovika Miscevi lodovikovi shapki isnuvali v Irian Dzhayi Indoneziya de v troh oblastyah lodovikovi zalishki plejstocenovih lodovikiv zbereglisya do sogodni Nazvi miscevih zledeninPajndejle abo Frejzerske zledeninnya v Skelyastih gorah Pajndejle centr Skelyastih gir abo Frejzerske Kordilyerskij lodovikovij shit zledeninnya buli ostannimi velikimi zledeninnyami u Skelyastih gorah SShA Pajndejle zledeninnya trivalo priblizno z 30 000 do 10 000 rokiv tomu i malo lodovikovij maksimum mizh 23 500 i 21 000 rokiv tomu Ce zledeninnya desho vidriznyayetsya vid golovnogo Viskonsinskogo zledeninnya tomu sho malo lishe nepryame vidnoshennya do veletenskih lodovikovih shitiv skladalos z girskih lodovikiv i zlivalosya z Kordilyerskim lodovim shitom Kordilyerskij lodovikovij shit utvoryuvav Lodovikove ozero Missula yake prorivalo lodovikovu greblyu i viklikalo masovi Missulski poveni Geologi vvazhayut sho cikl povenej ta reformuvannya ozera trivalo v serednomu 55 rokiv Vidbulosya priblizno 40 povenej protyagom 2000 rokiv u period mizh 15000 i 13000 rokiv tomu en narazi ne ye ridkistyu v Islandiyi i v inshih miscyah Viskonsinske zledeninnya v Pivnichnij Americi Dokladnishe Viskonsinske zledeninnya Viskonsinska lodovikova stadiya bula ostannim velikim nastupom kontinentalnih lodovikiv pivnichnoamerikanskogo Lavrentijskogo lodovikovogo shita Ce zledeninnya stvoryuvalos z troh lodovikovih maksimumiv zazvichaj nazivayetsya lodovikovoyu eroyu rozdilenih interglyacialami Ci lodovikovi eri nazivayutsya vid davnih do novitnih Tagoye Tenaya i Tioga Tahoe Tenaya i Tioga Tagoye dosyag svogo maksimumu blizko 70 000 rokiv tomu mozhlivo yak pobichnij produkt vid viverzhennya supervulkanu Toba Malo sho vidomo pro stadiyu Tenaya Tioga najbilsh vivchena z Viskonsinskogo zledeninnya Vona rozpochalasya blizko 30 000 rokiv tomu dosyagla svogo maksimumu 21 000 rokiv tomu i zakinchilosya blizko 10 000 rokiv tomu Za lodovikovij maksimum cogo periodu Beringiyeyu vidbulasya migraciya ssavciv a takozh lyudej v Pivnichnu Ameriku z Sibiru Ce dokorinno zminilo geografiyu Pivnichnoyi Ameriki na pivnich vid richki Ogajo Za lodovikovogo maksimumu za chasiv Viskonsinskogo zledeninnya lodovik ohoplyuvav bilshu chastinu Kanadi Serednij Zahid i Novu Angliyu a takozh chastini shtativ Montana i Vashington Pivdenno zahidnij Saskachevan ta pivden Alberti znahodilis v zoni rozlomu mizh Lavrentijskim i Kordilyerskimi lodovikovimi shitami sformuvali najpivnichnisha tochka Pivnichnoyi Ameriki vilna vid krigi Veliki Ozera ye rezultatom diyi lodovika i buli zapovnenni taloyu vodoyu Koli velichezni masi lodu kontinentalnogo lodovikovogo shitu vidstupili Veliki ozera pochali postupovo vidhoditi na pivden cherez izostatichnij pidjom pivnichnogo berega Niagarskij vodospad takozh produkt zledeninnya Takozh yak richka Ogajo zaminila richku en Pid chas tanennya lodovika utvorenni pasma moreni sho ye osnovoyu Long Ajlendu Nantaket i Kejp Kod Zledeninnya Grenlandiyi U pivnichno zahidnij Grenlandiyi lodovik dosyag duzhe rano maksimumu v ostannij lodovikovij period blizko 114 000 tomu Pislya cogo rannogo maksimumu krizhanij pokriv buv shozhij na sogodennij do kincya ostannogo lodovikovogo periodu Za danimi krizhanih kerniv klimat Grenlandiyi buv suhim pid chas ostannogo lodovikovogo periodu opadiv napevno bulo lishe 20 vid sogodennya Devensianske ta Midlendske zledeninnya v Britaniyi j Irlandiyi Nazva Devensianske zledeninnya vikoristovuvayetsya britanskimi geologami ta arheologami posilayuchis na movnu tradiciyu poznachennya ostannogo Lodovikovogo periodu Irlandski geologi geografi i arheologi poznachayut Midlendske zledeninnya cherez najbilsh vidimi zalishki ostannogo zledeninnya v Naslidki cogo zledeninnya mozhna pobachiti v bagatoh geologichnih formah Angliyi Uelsu Shotlandiyi i Pivnichnoyi Irlandiyi Jogo vidkladennya lezhat na vidkladennyah Eyemskoyi stadiyi i perekrivayutsya vidkladennyami golocenu Vislinske zledeninnya v Skandinaviyi i Pivnichnij Yevropi Pid chas ostannogo lodovikovogo maksimumu v Skandinaviyi tilki zahidna chastina Yutlandiyi bula vilna vid lodu i velika chastina togo sho sogodni ye Pivnichnim morem bula suhodolom Doggerland yakij z yednuvav Yutlandiyu z Britaniyeyu Baltijske more zi svoyeyu unikalnoyu solonuvatoyu vodoyu ye rezultatom taloyi vodi vid Vislinskogo zledeninnya v poyednanni z solonoyu vodoyu z Pivnichnogo morya pislya vidkrittya protok mizh Shveciyeyu i Daniyeyu Spochatku koli lid pochav tanennya blizko 10 300 tomu morska voda zapovnila oblast izostatichnoyi depresiyi utvorivshi Ioldijove more Pislya postlodovikovogo izostatichnogo vidskoku blizko 9 500 tomu glibokovodnij Baltijskij basejn stav prisnovodnim ozerom Ancilove more Riven svitovogo okeanu prodovzhuvav zbilshuvatis cherez deyakij chas solona voda Svitovogo okeanu stala potraplyati v Ancilove more ce trapilos 8 000 rokiv tomu cherez deyakij chas voda basejnu stala solonuvatoyu Z cogo chasu vono jmenuyetsya Litorinove more Cya solonuvata stadiya Baltijskogo morya trivaye i do sogodennya Lodovik tisnuv na poverhnyu zemli U rezultati tanennya lodu rozpochavsya pislyalodovikovij pidskok absolyutnij riven zemnoyi poverhni zrostav shoroku v Skandinaviyi golovnim chinom v pivnichnij Shveciyi ta Finlyandiyi de zemlya pidnimayetsya zi shvidkistyu do 8 9 mm na rik abo 1 metr v 100 rokiv Ce duzhe vazhlivo dlya arheologiv bo stoyanki yaki buli na uzberezhzhi pid chas pivnichnoyi kam yanoyi dobi zaraz ye na suhodoli i mozhut buti u vidnosnij viddalenosti vid sogodennogo berega Vyurmske zledeninnya v Alpah Dokladnishe Vyurm Termin pohodit vid richki v Alpah sho priblizno obmezhuye maksimalne prosuvannya lodovika ostannogo lodovikovogo periodu V Alpah buli provedeni pershi sistematichni naukovi doslidzhennya lodovikovogo periodu na pochatku 19 stolittya Pid chas lodovikovogo maksimumu Vyurmskogo zledeninnya bilshist krayin Zahidnoyi ta Centralnoyi Yevropi i Yevraziyi bula vkrita step tundroyu a v Alpah perevazhali tverdi lodovikovi polya i girski lodoviki Za chasiv Vyurmskogo zledeninnya ohoplyuvav vse zahidne Shvejcarske plato dosyagayuchi sogodennih Zoloturn i Aarau U regioni Bernu vin ob yednuvavsya z Aarskim lodovikom narazi ye predmetom samogo dokladnogo doslidzhennya Lodoviki Rejss i Limmat dosyagali Yuri Girski i peredgirni lodoviki stvoryuyuchi landshaft znishili vsi slidi kolishnih lodovikiv i vidklavshi pokladi moreni lesu ta graviyu Meridanske zledeninnya u Venesuelskih Andah Nazva Meridanske zledeninnya poznachaye alpijske zledeninnya centru Venesuelskih And v piznomu plejstoceni Dva osnovnih rivnya moreni buli znajdeni mizh 2600 i 2700 m i mizh 3000 i 3500 m nad rivnem morya Snigova liniya protyagom ostannogo lodovikovogo periodu bula nizhche priblizno na 1200 m za ninishnyu liniyi snigu 3700 m Plosha zledeninnya rajonu v Kordilyera de Merida bula priblizno 600 km sho ohoplyuye taki visoki rajoni z pivdennogo zahodu na pivnichnij shid Paramo de Tama Paramo Batalon Los Paramo Kondzhesos Paramo Pedras Blankas i Teta de Nekvitato Blizko 200 km iz zagalnogo zledeninnya teritoriyi znahodivsya v Syerra Nevada de Merida z nih najbilshij teren 50 km znahodivsya v rajoni Pika Bolivara Pika Gumboldta 4942 m i Pika Bonlanda 4893 m Radiovuglecevogo datuvannya pokazuye sho moreni starshe 10000 rokiv i jmovirno starshe nizh 13000 rokiv nizhnogo morenovogo rivnya jmovirno vidpovidaye Viskonsinskomu zledeninnyu Verhnij riven moreni jmovirno yavlyaye soboyu ostannij lodovik Piznye Viskonsinske zledeninnya Zledeninnya Yankiue Pivdenni Andi Zledeninnya Yankiue bere svoyu nazvu vid ozera Yankiue na pivdni Chili Protyagom ostannogo lodovikovogo maksimumu Patagonskij lodovikovij shit zaznav rozvitok v Andah priblizno vid 35 do Vognennoyi Zemli na 55 Zledeninnya Antarktidi Protyagom ostannogo lodovikovogo periodu Antarktida bula pokrita kontinentalnim lodovikom yak zaraz Kriga zajmala vsi rajoni sushi i mala prodovzhennya v okean na shelfi Zgidno z lodovikovoyu modellyu lid u Centralno Shidnij Antarktidi yak pravilo buv tonshe nizh teper PosilannyaClayton Lee Attig John W Mickelson David M Johnson Mark D Syverson Kent M Glaciation of Wisconsin PDF Dept Geology University of Wisconsin University of Houston Clear Lake Disasters Class Notes Chapter 12 Climate Change sce uhcl edu Pitts disastersclassnotes chapter 12 Climate Change doc Gavashelishvili A Tarkhnishvili D 2016 Biomes and human distribution during the last ice age Global Ecology and Biogeography 25 5 563 574 doi 10 1111 geb 12437 https cikavosti com nazvana serednya temperatura na zemli pid chas lodovikovogo periodu hcq ft3ds9s Clark D H Extent timing and climatic significance of latest Pleistocene and Holocene glaciation in the Sierra Nevada California Ph D Thesis Washington Univ Seattle pdf 20 Mb PDF Arhiv originalu PDF za 3 zhovtnya 2018 Procitovano 20 kvitnya 2009 Arhiv originalu za 6 kvitnya 2008 Procitovano 20 kvitnya 2009 Lyn Gualtieri et al Pleistocene raised marine deposits on Wrangel Island northeast Siberia and implications for the presence of an East Siberian ice sheet Quaternary Research Vol 59 No 3 pp 399 410 May 2003 Abstract DOI 10 1016 S0033 5894 03 00057 7 Zamoruyev V 2004 Quaternary glaciation of north east Asia In Ehlers J Gibbard P L Eds Quaternary Glaciations Extent and Chronology Part III South America Asia Africa Australia Antarctica Elsevier Netherlands pp 321 323 Robert F Spielhagen et al Arctic Ocean deep sea record of northern Eurasian ice sheet history Quaternary Science Reviews Vol 23 No 11 13 pp 1455 1483 2004 Abstract DOI 10 1016 j quascirev 2003 12 015 Richard S Williams Jr Jane G Ferrigno Glaciers of the Middle East and Africa Glaciers of Turkey U S Geological Survey Professional Paper 1386 G 1 1991 pdf 2 5 Mb Jane G Ferrigno Glaciers of the Middle East and Africa Glaciers of Iran U S Geological Survey Professional Paper 1386 G 2 1991 pdf 1 25 Mb Lewis A Owen et al A note on the extent of glaciation throughout the Himalaya during the global Last Glacial Maximum Quaternary Science Reviews V 21 No 1 2002 pp 147 157 Abstract DOI 10 1016 S0277 3791 01 00104 4 Arhiv originalu za 23 grudnya 2007 Procitovano 20 kvitnya 2009 Lehmkuhl F Die eiszeitliche Vergletscherung Hochasiens lokale Vergletscherungen oder ubergeordneter Eisschild Geographische Rundschau 55 2 28 33 2003 English abstract 7 lipnya 2007 u Wayback Machine Zhijiu Cui et al The Quaternary glaciation of Shesan Mountain in Taiwan and glacial classification in monsoon areas Quaternary International Vol 97 98 pp 147 153 2002 Abstract DOI 10 1016 S1040 6182 02 00060 5 Yugo Ono et al Mountain glaciation in Japan and Taiwan at the global Last Glacial Maximum Quaternary International Vol 138 139 pp 79 92 September October 2005 Abstract DOI 10 1016 j quaint 2005 02 007 James A T Young Stefan Hastenrath Glaciers of the Middle East and Africa Glaciers of Africa U S Geological Survey Professional Paper 1386 G 3 1991 pdf 1 25 Mb Lowell T V et al Interhemisperic correlation of late Pleistocene glacial events Science v 269 p 1541 1549 1995 Abstract pdf 2 3 Mb Arhiv originalu za 8 serpnya 2008 Procitovano 20 kvitnya 2009 PDF Arhiv originalu PDF za 27 lyutogo 2008 Procitovano 20 kvitnya 2009 Arhiv originalu za 1 serpnya 2008 Procitovano 20 kvitnya 2009 Arhiv originalu za 15 travnya 2006 Procitovano 20 kvitnya 2009 Ice Age Floods From U S National Park Service Website Richard B Waitt Jr Case for periodic colossal jokulhlaups from Pleistocene glacial Lake Missoula Geological Society of America Bulletin v 96 p 1271 1286 October 1985 Abstract Sigfus J Johnsen et al A deep ice core from East Greenland MoG Geoscience vol 29 22 pp 1992 Abstract 6 chervnya 2007 u Wayback Machine Schubert Carlos 1998 Glaciers of Venezuela United States Geological Survey USGS P 1386 I Late Pleistocene glaciation of Paramo de La Culata north central Venezuelan Andes nedostupne posilannya z grudnya 2021 Mahaney William C Milner M W Kalm Volli Dirsowzky Randy W Hancock R G V Beukens Roelf P Evidence for a Younger Dryas glacial advance in the Andes of northwestern Venezuela Maximiliano B Orlando G Juan C Ciro S Glacial Quaternary geology of las Gonzales basin paramo los conejos Venezuelan andes Anderson J B S S Shipp A L Lowe J S Wellner J S and A B Mosola 2002 The Antarctic Ice Sheet during the Last Glacial Maximum and its subsequent retreat history a review Quaternary Science Reviews vol 21 pp 49 70 Ingolfsson O 2004 Quaternary glacial and climate history of Antarctica in J Ehlers and P L Gibbard eds pp 3 43 Quaternary Glaciations Extent and Chronology 3 Part III South America Asia Africa Australia Antarctica Elsevier New York P Huybrechts Sea level changes at the LGM from ice dynamic reconstructions of the Greenland and Antarctic ice sheets during the glacial cycles Quaternary Science Reviews V 21 no 1 3 pp 203 231 2002 Abstract DOI 10 1016 S0277 3791 01 00082 8 Seriya statej o paleogeografii vremeni poslednego oledeneniya Klimat lyod voda landshafty

Дата публікації:
Топ