Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Гаїчка болотяна (Poecile palustris, раніше — Parus palustris) — невеликий птах родини сирицевих (Paridae). Мешканець вологих дрібнолистяних лісів. В Україні осілий, кочовий вид. Охороняється Бернською конвенцією.
| Гаїчка болотяна | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Синицеві (Paridae) |
| Рід: | Гаїчка (Poecile) |
| Вид: | Гаїчка болотяна (P. palustris) |
| Біноміальна назва | |
| Poecile palustris (Linnaeus, 1758) | |
| Синоніми | |
| Parus palustris | |
Систематика та таксономія
Перший науковий опис виду під назвою Parus palustris був здійснений Карлом Ліннеєм у 1758 році в роботі «Система природи» (10-те видання). При цьому, автор мав на увазі не тільки гаїчку болотяну, а й гаїчку-пухляк, вважаючи їх одним видом. Лише на початку ХІХ ст. німецький орнітолог Християн Людвіг Брем дійшов до висновку, що це різні птахи. До недавнього часу гаїчку болотяну відносили до роду Синиця (Parus). На основі останніх досліджень гаїчку болотяну виділяють до іншого роду — Poecile. Остання класифікація знайшла відображення у авторитетних джерелах, зокрема у виданні «Handbook of the Birds of the World»
Виділяють 11 підвидів гаїчки болотяної:
- P. p. dresseri (Stejneger, 1886);
- P. p. palustris (Linnaeus, 1758);
- P. p. italicus (Tschusi & Hellmayr, 1900);
- P. p. stagnatilis (C. L. Brehm, 1855);
- P. p. kabardensis (Buturlin, 1929);
- P. p. brevirostris (Taczanowski, 1872);
- P. p. jeholicus (O. Kleinschmidt & Weigold, 1922);
- P. p. hellmayri (Bianchi, 1902);
- P. p. hypermelaenus (Berezowski & Bianchi, 1891 У деяких джерелах ця форма розглядається як окремий вид Poecile hypermelaenus);
- P. p. ernsti (Yamashina, 1933);
- P. p. hensoni (Stejneger, 1892).
Опис
Морфологічні ознаки
Маса тіла 9—12 г. Довжина тіла близько 12 см. У дорослого птаха верх голови і горло чорні, на голові металічний полиск; щоки і боки шиї сіруваті; спина, плечові пера, поперек, надхвістя і покривні пера верху крил бурувато-сірі; низ білуватий, боки тулуба і черево з сірувато-вохристим відтінком махові і стернові пера бурі; дзьоб сірувато-чорний; ноги сірувато-бурі. Молодий птах схожий на дорослого, але верх голови чорно-бурий, без металічного полиску.
Від гаїчки-пухляка відрізняється меншим розміром чорної плями на горлі, металічним полиском на голові та відсутністю білуватої плями на другорядних махових перах на складеному крилі, але достовірно — лише покликом.
Звуки
Гаїчка болотяна володіє широким звуковим репертуаром. Саме за голосом її можна найбільш надійно відрізнити від близького виду — гаїчки-пухляка. Пісня — дзвінке «цві — цві — цві — цві — цві», поклик — енергійно «сі — сі — дже — дже — дже».
Поширення
Гаїчка болотяна поширена в помірних широтах Євразії, де виділяють декілька ділянок мешкання в західній та східній частині материку. Найбільший з них охоплює більшу частину Європи від Кантарбійських гір і Піренеїв на заході до долини р. Білої на Південному Уралі на сході. На півночі Європи гаїчка гніздиться на північ до 61° пн. ш. у Скандинавії та південній Фінляндії. Південна межа ареалу в середній смузі Європи приблизно збігається з межею широколистяних лісів та проходить через Італію, південну Албанію, північну Грецію, Родопські гори, середню Молдову, південну частину Подільської височини та Харківську область. Крім того, ізольовані популяції існують в горах Туреччини та на обох схилах Великого Кавказу.
У Західному Сибіру гаїчка болотяна практично не зустрічається, проте досить звичайною є далі на схід — від рівнин та передгір'я Алтаю, Кузнецького Алатау та Саян. Ця частина ареалу простягається на схід до узбережжя Японського і Жовтого морів, на північ піднімається до районів Красноярську та Іркутську, на схід — в Забайкальському краї і басейні середнього і нижнього Амуру до 53-ї паралелі. Гніздиться також в Монголії на південь від і Хентею та широкою смугою по всьому північно-східному Китаю та Кореї.
За межами материку населяє південні Курили, Сахалін, Хоккайдо та острови затоки Петра Великого.
В Україні поширена в лісовій і лісостеповій смугах, а також у північній частині степової смуги. Під час зимових кочівель трапляється в лісах і парках Запорізького Придніпров'я та Приазов'я.
Чисельність
Чисельність в Європі оцінена в 3—6 млн пар, в Україні — 255—380 тис. пар. Спостерігається скорочення чисельності популяції.
Гніздування
У період розмноження тримається в листяних, рідше мішаних лісах. Частіше зустрічається у вільшняках, березняках, у різних мішаних дрібнолистяних деревостанах. Гніздову ділянку зазвичай обирає в сирих, нерідко заболочених місцях із молодим підростом та кущами, а також поблизу від лісових річок, струмків і боліт. Охоче оселяється в заростях кущів і молодого лісу з окремими гнилими деревами і пнями, по берегах річок і озер. Інколи зустрічається в закинутих фруктових садах і парках з водоймами.
Гніздиться окремими парами. Гніздо споруджує в різноманітних порожнинах стовбурів, але частіше в трухлявих пнях, в яких нерідко самостійно видовбує дупло. Інколи видовбує дупла також у нетовстих стовбурах вільхи, верби, берези із гнилою деревиною. Дупла робить, як правило, на невеликій висоті — 0,5—1,5 м. Висота розташування готових дупел інколи досягає 2—3 м. Діаметр льотка дупел зазвичай не перевищує 35 мм, але частіше буває лише 22—30 мм. Може заселяти штучні гніздівлі-дуплянки.
Гніздо споруджується переважно з моху, з домішкою невеликої кількості павутиння. До цього матеріалу додається шерсть. Шерстю вистилається також лоток, інколи до неї додаються дрібне пір'я та пух.
У повній кладці 7—10, інколи 5 або 6 яєць, зрідка 11—12. Їхні середні розміри 16,19×12,24 мм. Шкаралупа блискуча, молочно-білого кольору, вкрита дрібними нещільно розміщеними іржаво-червонуватими та червоно-бурими поверхневими плямами, що часто збираються біля тупого кінця у віночок. Глибокі плями нечисленні, фіолетово-сірого кольору.
До розмноження птахи приступають з початку квітня. Протягом року зазвичай буває один виводок, інколи — два. Насиджує самка протягом 13-15 діб.
Живлення
У весняно-літній період переважає тваринна їжа — лісові комахи та інші дрібні безхребетні, у тому числі двокрилі, напівтвердокрилі, веснянки, волохокрильці, перетинчастокрилі, жуки, лускокрилі (гусінь та метелики), мурашки, павуки та молюски. Серед рослинних кормів вживають бруньки, квіти, плоди і насіння різноманітних рослин. Зокрема, плоди малини, смородини, глоду, бузини, яблуні, груші. Взимку вживає переважно насіння хвойних, верби, багатьох трав'янистих і зернових культур. Рано навесні може пити сік осики, клена та берези. З кінця серпня до зими робить запаси їжі на деревах в тріщинах кори, під мохом, лишайником; на землі під опалим листям. У подальшому знаходить захований корм по пам'яті.
Охорона
Вид занесений до Додатку ІІ Бернської конвенції (охоронна категорія: підлягає особливій охороні).
Посилання
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
- Фауна України. Охоронні категорії: довідник / За ред. О. Годзевської і Г. Фесенка. — Київ, 2010. — 80 с. (с. 37)
- Gill, Frank B.; Slikas, Beth; Sheldon, Frederick H. (2005). Phylogeny of titmice (Paridae): II. Species relationships based on sequences of the mitochondrial cytochrome-b gene. . 122: 121—143. doi:10.1642/0004-8038(2005)122[0121:POTPIS]2.0.CO;2.
- Gosler, Andrew; Clement, Peter. Family Paridae (Tits and Chickadees) // Handbook of the birds of the world. — Barcelona: Lynx Edicions, 2007. — Volume 12: Picathartes to Tits and Chickadees. — .
- Clements, James F. The Clements Checklist of Birds of the World. — Cornell University Press, 2007. — 855 p. — .
- Harrap, S.;Quinn, D. Tits, Nuthatches and Treecreepers. — Christopher Helm, 1995. — 464 p. —
- Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — .
- Степанян Л. С. Конспект орнитологической фауны СССР. — М. : Наука, 1990. — 727 с. — .
- Біологічне різноманіття України. Дніпропетровська область. Птахи: Горобцеподібні : моногр. / В. Л. Булахов, А. А. Губкін, О. Л. Пономаренко, О. Є. Пахомов; за заг. ред. О. Є. Пахомова. — Д : Вид-во ДНУ, 2015. — 522 с. (с. 266—2267)
- Петроченко В. І. Біорізноманіття хребетних тварин Національного заповідника «Хортиця» // Сучасні проблеми біології, екології та хімії : Матеріали міжнарод. наук. конф. — Запоріжжя, 2007. — С. 416—417
- Птицы нашего города / А. И. Кошелев, В. А. Кошелев, А. Н. Николенко, Л. В. Пересадько; под. общ. ред. А. И. Кошелева. — Мелитополь, 2006. — 178 с. (с. 88—89)
- BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
Література
- Воинственский М. А. Пищухи, поползни, синицы УССР. Биология, систематика, хозяйственное значение. — К.: Изд-во КГУ, 1949. — 122 с.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Gayichka bolotyana Poecile palustris ranishe Parus palustris nevelikij ptah rodini siricevih Paridae Meshkanec vologih dribnolistyanih lisiv V Ukrayini osilij kochovij vid Ohoronyayetsya Bernskoyu konvenciyeyu Gayichka bolotyanaOhoronnij statusNajmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciyaCarstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Gorobcepodibni Passeriformes Rodina Sinicevi Paridae Rid Gayichka Poecile Vid Gayichka bolotyana P palustris Binomialna nazvaPoecile palustris Linnaeus 1758 SinonimiParus palustrisSistematika ta taksonomiyaPershij naukovij opis vidu pid nazvoyu Parus palustris buv zdijsnenij Karlom Linneyem u 1758 roci v roboti Sistema prirodi 10 te vidannya Pri comu avtor mav na uvazi ne tilki gayichku bolotyanu a j gayichku puhlyak vvazhayuchi yih odnim vidom Lishe na pochatku HIH st nimeckij ornitolog Hristiyan Lyudvig Brem dijshov do visnovku sho ce rizni ptahi Do nedavnogo chasu gayichku bolotyanu vidnosili do rodu Sinicya Parus Na osnovi ostannih doslidzhen gayichku bolotyanu vidilyayut do inshogo rodu Poecile Ostannya klasifikaciya znajshla vidobrazhennya u avtoritetnih dzherelah zokrema u vidanni Handbook of the Birds of the World Vidilyayut 11 pidvidiv gayichki bolotyanoyi P p dresseri Stejneger 1886 P p palustris Linnaeus 1758 P p italicus Tschusi amp Hellmayr 1900 P p stagnatilis C L Brehm 1855 P p kabardensis Buturlin 1929 P p brevirostris Taczanowski 1872 P p jeholicus O Kleinschmidt amp Weigold 1922 P p hellmayri Bianchi 1902 P p hypermelaenus Berezowski amp Bianchi 1891 U deyakih dzherelah cya forma rozglyadayetsya yak okremij vid Poecile hypermelaenus P p ernsti Yamashina 1933 P p hensoni Stejneger 1892 OpisMorfologichni oznaki Golova zblizka Masa tila 9 12 g Dovzhina tila blizko 12 sm U doroslogo ptaha verh golovi i gorlo chorni na golovi metalichnij polisk shoki i boki shiyi siruvati spina plechovi pera poperek nadhvistya i pokrivni pera verhu kril buruvato siri niz biluvatij boki tuluba i cherevo z siruvato vohristim vidtinkom mahovi i sternovi pera buri dzob siruvato chornij nogi siruvato buri Molodij ptah shozhij na doroslogo ale verh golovi chorno burij bez metalichnogo polisku Vid gayichki puhlyaka vidriznyayetsya menshim rozmirom chornoyi plyami na gorli metalichnim poliskom na golovi ta vidsutnistyu biluvatoyi plyami na drugoryadnih mahovih perah na skladenomu krili ale dostovirno lishe poklikom Zvuki source source Varianti pisen gayichki bolotyanoyi Gayichka bolotyana volodiye shirokim zvukovim repertuarom Same za golosom yiyi mozhna najbilsh nadijno vidrizniti vid blizkogo vidu gayichki puhlyaka Pisnya dzvinke cvi cvi cvi cvi cvi poklik energijno si si dzhe dzhe dzhe PoshirennyaGayichka bolotyana poshirena v pomirnih shirotah Yevraziyi de vidilyayut dekilka dilyanok meshkannya v zahidnij ta shidnij chastini materiku Najbilshij z nih ohoplyuye bilshu chastinu Yevropi vid Kantarbijskih gir i Pireneyiv na zahodi do dolini r Biloyi na Pivdennomu Urali na shodi Na pivnochi Yevropi gayichka gnizditsya na pivnich do 61 pn sh u Skandinaviyi ta pivdennij Finlyandiyi Pivdenna mezha arealu v serednij smuzi Yevropi priblizno zbigayetsya z mezheyu shirokolistyanih lisiv ta prohodit cherez Italiyu pivdennu Albaniyu pivnichnu Greciyu Rodopski gori serednyu Moldovu pivdennu chastinu Podilskoyi visochini ta Harkivsku oblast Krim togo izolovani populyaciyi isnuyut v gorah Turechchini ta na oboh shilah Velikogo Kavkazu U Zahidnomu Sibiru gayichka bolotyana praktichno ne zustrichayetsya prote dosit zvichajnoyu ye dali na shid vid rivnin ta peredgir ya Altayu Kuzneckogo Alatau ta Sayan Cya chastina arealu prostyagayetsya na shid do uzberezhzhya Yaponskogo i Zhovtogo moriv na pivnich pidnimayetsya do rajoniv Krasnoyarsku ta Irkutsku na shid v Zabajkalskomu krayi i basejni serednogo i nizhnogo Amuru do 53 yi paraleli Gnizditsya takozh v Mongoliyi na pivden vid i Henteyu ta shirokoyu smugoyu po vsomu pivnichno shidnomu Kitayu ta Koreyi Za mezhami materiku naselyaye pivdenni Kurili Sahalin Hokkajdo ta ostrovi zatoki Petra Velikogo V Ukrayini poshirena v lisovij i lisostepovij smugah a takozh u pivnichnij chastini stepovoyi smugi Pid chas zimovih kochivel traplyayetsya v lisah i parkah Zaporizkogo Pridniprov ya ta Priazov ya yajce Poecile palustris Tuluzkij muzejChiselnistChiselnist v Yevropi ocinena v 3 6 mln par v Ukrayini 255 380 tis par Sposterigayetsya skorochennya chiselnosti populyaciyi GnizduvannyaTipovij gnizdovij biotop gayichki bolotyanoyi U period rozmnozhennya trimayetsya v listyanih ridshe mishanih lisah Chastishe zustrichayetsya u vilshnyakah bereznyakah u riznih mishanih dribnolistyanih derevostanah Gnizdovu dilyanku zazvichaj obiraye v sirih neridko zabolochenih miscyah iz molodim pidrostom ta kushami a takozh poblizu vid lisovih richok strumkiv i bolit Ohoche oselyayetsya v zarostyah kushiv i molodogo lisu z okremimi gnilimi derevami i pnyami po beregah richok i ozer Inkoli zustrichayetsya v zakinutih fruktovih sadah i parkah z vodojmami Gnizditsya okremimi parami Gnizdo sporudzhuye v riznomanitnih porozhninah stovburiv ale chastishe v truhlyavih pnyah v yakih neridko samostijno vidovbuye duplo Inkoli vidovbuye dupla takozh u netovstih stovburah vilhi verbi berezi iz gniloyu derevinoyu Dupla robit yak pravilo na nevelikij visoti 0 5 1 5 m Visota roztashuvannya gotovih dupel inkoli dosyagaye 2 3 m Diametr lotka dupel zazvichaj ne perevishuye 35 mm ale chastishe buvaye lishe 22 30 mm Mozhe zaselyati shtuchni gnizdivli duplyanki Gnizdo sporudzhuyetsya perevazhno z mohu z domishkoyu nevelikoyi kilkosti pavutinnya Do cogo materialu dodayetsya sherst Sherstyu vistilayetsya takozh lotok inkoli do neyi dodayutsya dribne pir ya ta puh U povnij kladci 7 10 inkoli 5 abo 6 yayec zridka 11 12 Yihni seredni rozmiri 16 19 12 24 mm Shkaralupa bliskucha molochno bilogo koloru vkrita dribnimi neshilno rozmishenimi irzhavo chervonuvatimi ta chervono burimi poverhnevimi plyamami sho chasto zbirayutsya bilya tupogo kincya u vinochok Gliboki plyami nechislenni fioletovo sirogo koloru Do rozmnozhennya ptahi pristupayut z pochatku kvitnya Protyagom roku zazvichaj buvaye odin vivodok inkoli dva Nasidzhuye samka protyagom 13 15 dib ZhivlennyaU vesnyano litnij period perevazhaye tvarinna yizha lisovi komahi ta inshi dribni bezhrebetni u tomu chisli dvokrili napivtverdokrili vesnyanki volohokrilci peretinchastokrili zhuki luskokrili gusin ta meteliki murashki pavuki ta molyuski Sered roslinnih kormiv vzhivayut brunki kviti plodi i nasinnya riznomanitnih roslin Zokrema plodi malini smorodini glodu buzini yabluni grushi Vzimku vzhivaye perevazhno nasinnya hvojnih verbi bagatoh trav yanistih i zernovih kultur Rano navesni mozhe piti sik osiki klena ta berezi Z kincya serpnya do zimi robit zapasi yizhi na derevah v trishinah kori pid mohom lishajnikom na zemli pid opalim listyam U podalshomu znahodit zahovanij korm po pam yati OhoronaVid zanesenij do Dodatku II Bernskoyi konvenciyi ohoronna kategoriya pidlyagaye osoblivij ohoroni PosilannyaFesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Fauna Ukrayini Ohoronni kategoriyi dovidnik Za red O Godzevskoyi i G Fesenka Kiyiv 2010 80 s s 37 Gill Frank B Slikas Beth Sheldon Frederick H 2005 Phylogeny of titmice Paridae II Species relationships based on sequences of the mitochondrial cytochrome b gene 122 121 143 doi 10 1642 0004 8038 2005 122 0121 POTPIS 2 0 CO 2 Gosler Andrew Clement Peter Family Paridae Tits and Chickadees Handbook of the birds of the world Barcelona Lynx Edicions 2007 Volume 12 Picathartes to Tits and Chickadees ISBN 84 96553 42 6 Clements James F The Clements Checklist of Birds of the World Cornell University Press 2007 855 p ISBN 978 0 8014 4501 9 Harrap S Quinn D Tits Nuthatches and Treecreepers Christopher Helm 1995 464 p ISBN 0 7136 3964 4 Fesenko G V Bokotej A A Ptahi fauni Ukrayini polovij viznachnik K 2002 416 s ISBN 966 7710 22 X Stepanyan L S Konspekt ornitologicheskoj fauny SSSR M Nauka 1990 727 s ISBN 5 02 005300 7 Biologichne riznomanittya Ukrayini Dnipropetrovska oblast Ptahi Gorobcepodibni monogr V L Bulahov A A Gubkin O L Ponomarenko O Ye Pahomov za zag red O Ye Pahomova D Vid vo DNU 2015 522 s s 266 2267 Petrochenko V I Bioriznomanittya hrebetnih tvarin Nacionalnogo zapovidnika Horticya Suchasni problemi biologiyi ekologiyi ta himiyi Materiali mizhnarod nauk konf Zaporizhzhya 2007 S 416 417 Pticy nashego goroda A I Koshelev V A Koshelev A N Nikolenko L V Peresadko pod obsh red A I Kosheleva Melitopol 2006 178 s s 88 89 BirdLife International Birds in Europe population estimates trends and conservation status Cambridge UK BirdLife International 2004 374 pp BirdLife Conservation Series No 12 LiteraturaVoinstvenskij M A Pishuhi popolzni sinicy USSR Biologiya sistematika hozyajstvennoe znachenie K Izd vo KGU 1949 122 s