Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Япо́нське мо́ре або Східне море (рос. Японское море, яп. 日本海, кор. 동해) — напівзамкнуте море Тихого океану, між материком Євразією та його Корейським піостровом і Японським архіпелагом та островом Сахаліном. Омиває береги Японії, Російської Федерації, Південної й Північної Кореї. Площа 1 062 000 км²,глибина до 3 742 м, солоність морської води 33,7 — 34,8‰.
 | |
| 40° пн. ш. 135° сх. д. / 40° пн. ш. 135° сх. д. | |
| Розташування | Тихий океан |
|---|---|
| Прибережні країни | Японія, Південна Корея, КНДР і Росія |
| Довжина | 2254 км |
| Ширина | 1072 км |
| Найбільша глибина | 3742 м |
| Середня глибина | 1 752 м |
| Довжина берегової лінії | 7600 км |
| Об'єм | 1 630 000 км³ |
| Площа | 978 000 ± 1 км²[1][2] і 1 048 950 км²[3] |
| Впадаюча річка | Ґо, Річка Моґамі, Шінано, Тешіо, Туманна, Аракава[d], d, Івакі[d], d, Київка, d, Куробе[d], d, d, Маруяма[d], d, d, Секі[d], Сендай[d], d, Шірібецу, Такацу[d], d, d, d, Агано, d, d, d, d, Велика Хадя, d, d, d, d, d, d, d, d, Ішікарі, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, Нактонган, d, d, d, d, Q11358304?, d, d, Q11398673?, Q11416897?, Q11429012?, Q11431886?, Q11437475?, d, Q11499575?, Q11501614?, Q11511261?, Q11517367?, Q11518238?, Q11535001?, d, Q11558033?, Q11566446?, Q11611732?, Q11645083?, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d і d |
 Японське море у Вікісховищі | |
З іншими морями з'єднане п'ятьма протоками: Татарською протокою між материковою частиною Азії та Сахаліном з Охотським морем; протокою Лаперуза між Сахаліном і Хоккайдо з Охотським морем; протокою Цугару між островами Хоккайдо і Хонсю з Тихим океаном; між Хонсю та Кюсю з Внутрішнім Японським морем; Корейською протокою між Корейським півостровом і Кюсю із Східнокитайським та Жовтим морем.
Найбільші затоки: і Петра Великого. Острови: Ребун, Рішірі, Окушірі, Садо, Уллиндо, Окі. У море впадають річки: Туманна, Шінано, Тешіо, Моґамі, Ґо, Ісікарі, Омоно, Тумнін, Самарга, Коппі та інші.
Рельєф дна являє собою замкнуту улоговину, у центральній частині якої підноситься підводне підняття Ямато (глибина над гребнем 285 м), у північній — підняття Витязя та хребет Богорова.
Історія
Протягом століть море захищало Японію від наземних вторгнень, особливо з боку монголів. По ньому давно ходили азійські, а з 18 століття — європейські кораблі. Російські експедиції 1733—1743 років склали карту Сахаліну та Японських островів. У 1780-х роках француз Жан-Франсуа Лаперуз вирушив на північ через протоку, згодом названу його ім'ям. У 1796 році британський військово-морський офіцер досліджував Татарську протоку, східне узбережжя Далекого Сходу й Корейський півострів.
У 1803—1806 роках російський мореплавець Іван Крузенштерн, під час навколосвітньої експедиції на кораблі «Надєжда» також досліджував Японське море й східні береги Японських островів. У 1849 році інший російський дослідник Геннадій Невельской відкрив протоку між материком і Сахаліном і наніс на карту північну частину Татарської протоки. Російські експедиції 1853—1854 і 1886—1889 років займалися вимірюванням температури поверхні та вивченням припливів. Вони також задокументували циклональний характер морських течій.
Інші відомі експедиції 19-го століття включають американську Північно-тихоокеанську експедицію (1853—1856) і британську Експедицію «Челленджера» (1872—1876). Водну екосистему моря описав у 1899—1902 роках і у 1903—1904 роках. Японські наукові дослідження моря почалися тільки 1915 року й стали систематичними з 1920-х років.
Клімат
Акваторія моря лежить у помірному кліматичному поясі, лише найпівденніша — у субтропічному. Увесь рік панують помірні повітряні маси. Переважають західні вітри. Цілий рік переважає циклонічна діяльність, погода мінлива, часті шторми, зволоження достатнє й надмірне.
Взимку на північному заході моря температура поверхневих вод нижча за 0 °C, на південному сході — вища за +10°C, влітку відповідно досягає +18°C та +24, + 26°C. Північно-західна частина моря вкрита кригою переважно з листопада до березня. З півдня в море заходить тепла Цусімська течія.
Біологія
Акваторія моря утворює однойменний морський екорегіон бореальної північнотихоокеанської зоогеографічної провінції. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м належить до бореальної зони.
Флора і фауна
Висока концентрація розчиненого кисню призводить до багатої водного життя Японського моря — тут налічується понад 800 видів водних рослин і понад 3500 видів тварин, у тому числі понад 900 видів ракоподібних, близько 1000 видів риб і 26 видів ссавців. Прибережні райони містять кілька кілограмів біомаси на квадратний метр. До пелагічних (океанічних) риб відносяться сайра, скумбрія, ставрида, сардини, анчоуси, оселедець, морський лящ, кальмари й різні види лосося та форелі. Донна іхтіофауна представлена такими рибами, як тріска, минтай і терпуг.
Ссавці представлені тюленями й китами (давня китайська назва моря була «Китове море»), а ракоподібні — креветками й крабами. Через неглибокі протоки, що з'єднують море з Тихим океаном, Японське море не має характерної океанічної глибоководної фауни. Флору й фауну, унікальну для регіону навколо Японського моря, називають «елементами Японського моря».
Порти
Виноски
- За даними Encyclopedia Britannica площа моря становить 978 000 км².
Примітки
- Uda M., Morgan J. R. Sea of Japan | sea, Pacific Ocean — Encyclopædia Britannica Online, 1994.
- Японское море / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1979.
- Columbia University Sea of Japan (East Sea) — Columbia University Press, 2013.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
- (рос.) Физико-географический атлас мира / под ред. акад. . — М. : Академия наук СССР и ГУГГК ГГК СССР, 1964. — 298 с. — 20 тис. прим.
- (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
- (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.
Література
- Региональная океанография. — Л. : Гидрометеоиздат, 1960. (рос.);
- Зенкевич Л. А. Биология морей СССР. — М. : Издательство АН СССР, 1963. — 739 с. (рос.);
- Японське море // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — С. 847. — 856 с.;
- Японское море // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
- , Леонтьев О. К., и др. Геоморфологическое районирование СССР и прилегающих морей : Учебное пособие. — М. : Высшая школа, 1980. — 343 с. (рос.);
- , Шишкина Л. А. Океанология. — Л. : Гидрометеоиздат, 1980. (рос.);
- Геоморфология СССР. Дальний Восток и берега морей, омывающих территорию СССР / Под ред. , . — М. : Наука, 1982. — 277 с. (рос.);
- Добровольский А. Д., Моря СССР. — М. : Изд-во МГУ, 1982. (рос.);
- . Японське море // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1985. — Т. 12 : Фітогормони — Ь. — 568, [4] с., [26] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с.;
- Японское море // Географический энциклопедический словарь. Географические названия / А. Ф. Трёшников. — Москва : Советская энциклопедия, 1989. — С. 588.(рос.);
- Обзор экологического состояния морей СССР и отдельных районов Мирового океана за 1989 г. — Л. : Гидрометеоиздат, 1990. — 174 с. (рос.);
- Кондрин А. Т., , Полякова А. В. Экологическое состояние морей России. — М. : Изд-во МГУ, 1993. (рос.);
- Биология дальневосточных морей России. — Владивосток, 2001. — 579 с. (рос.);
- Арзамасцев И. С., Яковлев Ю. М., Евсеев Г. А. и др. Атлас промысловых беспозвоночных и водорослей морей Дальнего Востока России. — Владивосток : Аванте, 2001. — 192 с. (рос.);
- Геоэкология шельфа и берегов морей России / Под ред. Н. А. Айбулатова. — М. : Ноосфера, 2001. — 427 с. (рос.);
- Большой атлас мира, издание четвёртое, The Reader's Digest World Atlas, 2007, , стр. 94, 114—115 (рос.);
- , . Японское море // Охотское море. Энциклопедия. — Москва : [ru], 2009. — С. 213. — . (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Yapo nske mo re abo Shidne more ros Yaponskoe more yap 日本海 kor 동해 napivzamknute more Tihogo okeanu mizh materikom Yevraziyeyu ta jogo Korejskim piostrovom i Yaponskim arhipelagom ta ostrovom Sahalinom Omivaye beregi Yaponiyi Rosijskoyi Federaciyi Pivdennoyi j Pivnichnoyi Koreyi Plosha 1 062 000 km glibina do 3 742 m solonist morskoyi vodi 33 7 34 8 Yaponske more40 pn sh 135 sh d 40 pn sh 135 sh d 40 135Roztashuvannya Tihij okeanPriberezhni krayini Yaponiya Pivdenna Koreya KNDR i RosiyaDovzhina 2254 kmShirina 1072 kmNajbilsha glibina 3742 mSerednya glibina 1 752 mDovzhina beregovoyi liniyi 7600 kmOb yem 1 630 000 km Plosha 978 000 1 km 1 2 i 1 048 950 km 3 Vpadayucha richka Go Richka Mogami Shinano Teshio Tumanna Arakava d d Ivaki d d Kiyivka d Kurobe d d d Maruyama d d d Seki d Sendaj d d Shiribecu Takacu d d d d Agano d d d d Velika Hadya d d d d d d d d Ishikari d d d d d d d d d d Naktongan d d d d Q11358304 d d Q11398673 Q11416897 Q11429012 Q11431886 Q11437475 d Q11499575 Q11501614 Q11511261 Q11517367 Q11518238 Q11535001 d Q11558033 Q11566446 Q11611732 Q11645083 d d d d d d d d d d d d d d i dYaponske more u Vikishovishi Z inshimi moryami z yednane p yatma protokami Tatarskoyu protokoyu mizh materikovoyu chastinoyu Aziyi ta Sahalinom z Ohotskim morem protokoyu Laperuza mizh Sahalinom i Hokkajdo z Ohotskim morem protokoyu Cugaru mizh ostrovami Hokkajdo i Honsyu z Tihim okeanom mizh Honsyu ta Kyusyu z Vnutrishnim Yaponskim morem Korejskoyu protokoyu mizh Korejskim pivostrovom i Kyusyu iz Shidnokitajskim ta Zhovtim morem Najbilshi zatoki i Petra Velikogo Ostrovi Rebun Rishiri Okushiri Sado Ullindo Oki U more vpadayut richki Tumanna Shinano Teshio Mogami Go Isikari Omono Tumnin Samarga Koppi ta inshi Relyef dna yavlyaye soboyu zamknutu ulogovinu u centralnij chastini yakoyi pidnositsya pidvodne pidnyattya Yamato glibina nad grebnem 285 m u pivnichnij pidnyattya Vityazya ta hrebet Bogorova IstoriyaProtyagom stolit more zahishalo Yaponiyu vid nazemnih vtorgnen osoblivo z boku mongoliv Po nomu davno hodili azijski a z 18 stolittya yevropejski korabli Rosijski ekspediciyi 1733 1743 rokiv sklali kartu Sahalinu ta Yaponskih ostroviv U 1780 h rokah francuz Zhan Fransua Laperuz virushiv na pivnich cherez protoku zgodom nazvanu jogo im yam U 1796 roci britanskij vijskovo morskij oficer doslidzhuvav Tatarsku protoku shidne uzberezhzhya Dalekogo Shodu j Korejskij pivostriv U 1803 1806 rokah rosijskij moreplavec Ivan Kruzenshtern pid chas navkolosvitnoyi ekspediciyi na korabli Nadyezhda takozh doslidzhuvav Yaponske more j shidni beregi Yaponskih ostroviv U 1849 roci inshij rosijskij doslidnik Gennadij Nevelskoj vidkriv protoku mizh materikom i Sahalinom i nanis na kartu pivnichnu chastinu Tatarskoyi protoki Rosijski ekspediciyi 1853 1854 i 1886 1889 rokiv zajmalisya vimiryuvannyam temperaturi poverhni ta vivchennyam pripliviv Voni takozh zadokumentuvali ciklonalnij harakter morskih techij Inshi vidomi ekspediciyi 19 go stolittya vklyuchayut amerikansku Pivnichno tihookeansku ekspediciyu 1853 1856 i britansku Ekspediciyu Chellendzhera 1872 1876 Vodnu ekosistemu morya opisav u 1899 1902 rokah i u 1903 1904 rokah Yaponski naukovi doslidzhennya morya pochalisya tilki 1915 roku j stali sistematichnimi z 1920 h rokiv KlimatAkvatoriya morya lezhit u pomirnomu klimatichnomu poyasi lishe najpivdennisha u subtropichnomu Uves rik panuyut pomirni povitryani masi Perevazhayut zahidni vitri Cilij rik perevazhaye ciklonichna diyalnist pogoda minliva chasti shtormi zvolozhennya dostatnye j nadmirne Vzimku na pivnichnomu zahodi morya temperatura poverhnevih vod nizhcha za 0 C na pivdennomu shodi visha za 10 C vlitku vidpovidno dosyagaye 18 C ta 24 26 C Pivnichno zahidna chastina morya vkrita krigoyu perevazhno z listopada do bereznya Z pivdnya v more zahodit tepla Cusimska techiya BiologiyaAkvatoriya morya utvoryuye odnojmennij morskij ekoregion borealnoyi pivnichnotihookeanskoyi zoogeografichnoyi provinciyi U zoogeografichnomu vidnoshenni donna fauna kontinentalnogo shelfu j ostrivnih milin do glibini 200 m nalezhit do borealnoyi zoni Morski levi na ostrovi Moneron Flora i fauna Visoka koncentraciya rozchinenogo kisnyu prizvodit do bagatoyi vodnogo zhittya Yaponskogo morya tut nalichuyetsya ponad 800 vidiv vodnih roslin i ponad 3500 vidiv tvarin u tomu chisli ponad 900 vidiv rakopodibnih blizko 1000 vidiv rib i 26 vidiv ssavciv Priberezhni rajoni mistyat kilka kilogramiv biomasi na kvadratnij metr Do pelagichnih okeanichnih rib vidnosyatsya sajra skumbriya stavrida sardini anchousi oseledec morskij lyash kalmari j rizni vidi lososya ta foreli Donna ihtiofauna predstavlena takimi ribami yak triska mintaj i terpug Ssavci predstavleni tyulenyami j kitami davnya kitajska nazva morya bula Kitove more a rakopodibni krevetkami j krabami Cherez negliboki protoki sho z yednuyut more z Tihim okeanom Yaponske more ne maye harakternoyi okeanichnoyi glibokovodnoyi fauni Floru j faunu unikalnu dlya regionu navkolo Yaponskogo morya nazivayut elementami Yaponskogo morya PortiVladivostok Nahodka Vostochnij Sovetska Gavan Vanino Aleksandrovsk Sahalinskij Holmsk Niyigata Curuga Majdzuru Vonsan ChhondzhinVinoskiZa danimi Encyclopedia Britannica plosha morya stanovit 978 000 km PrimitkiUda M Morgan J R Sea of Japan sea Pacific Ocean Encyclopaedia Britannica Online 1994 d Track Q5375741 Yaponskoe more pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1979 d Track Q649d Track Q17378135 Columbia University Sea of Japan East Sea Columbia University Press 2013 d Track Q2080179d Track Q49088d Track Q595827 Atlas 7 klas Geografiya materikiv i okeaniv Ukladach K DNVP Kartografiya 2008 ros Fiziko geograficheskij atlas mira pod red akad M Akademiya nauk SSSR i GUGGK GGK SSSR 1964 298 s 20 tis prim angl Mark D Spalding et al Marine Ecoregions of the World A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas Vol 57 No 7 July August 2007 pp 573 583 doi 10 1641 B570707 ros Zhizn zhivotnyh Tom 1 Bespozvonochnye Pod red chlena korrespondenta AN SSSR professora L A Zenkevicha M Prosveshenie 1968 s 576 LiteraturaRegionalnaya okeanografiya L Gidrometeoizdat 1960 ros Zenkevich L A Biologiya morej SSSR M Izdatelstvo AN SSSR 1963 739 s ros Yaponske more Ukrayinskij radyanskij enciklopedichnij slovnik u 3 t gol red M P Bazhan 1 she vid K Golov red URE AN URSR 1968 T 3 Plyus S 847 856 s Yaponskoe more Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t gl red A M Prohorov 3 e izd M Sovetskaya enciklopediya 1969 1978 ros Leontev O K i dr Geomorfologicheskoe rajonirovanie SSSR i prilegayushih morej Uchebnoe posobie M Vysshaya shkola 1980 343 s ros Shishkina L A Okeanologiya L Gidrometeoizdat 1980 ros Geomorfologiya SSSR Dalnij Vostok i berega morej omyvayushih territoriyu SSSR Pod red M Nauka 1982 277 s ros Dobrovolskij A D Morya SSSR M Izd vo MGU 1982 ros Yaponske more Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1985 T 12 Fitogormoni 568 4 s 26 ark il il portr karti 1 ark s Yaponskoe more Geograficheskij enciklopedicheskij slovar Geograficheskie nazvaniya A F Tryoshnikov Moskva Sovetskaya enciklopediya 1989 S 588 ros Obzor ekologicheskogo sostoyaniya morej SSSR i otdelnyh rajonov Mirovogo okeana za 1989 g L Gidrometeoizdat 1990 174 s ros Kondrin A T Polyakova A V Ekologicheskoe sostoyanie morej Rossii M Izd vo MGU 1993 ros Biologiya dalnevostochnyh morej Rossii Vladivostok 2001 579 s ros Arzamascev I S Yakovlev Yu M Evseev G A i dr Atlas promyslovyh bespozvonochnyh i vodoroslej morej Dalnego Vostoka Rossii Vladivostok Avante 2001 192 s ros Geoekologiya shelfa i beregov morej Rossii Pod red N A Ajbulatova M Noosfera 2001 427 s ros Bolshoj atlas mira izdanie chetvyortoe The Reader s Digest World Atlas 2007 ISBN 978 5 89355 169 3 str 94 114 115 ros Yaponskoe more Ohotskoe more Enciklopediya Moskva ru 2009 S 213 ISBN 978 5 7133 1354 9 ros