Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Історія й назва Ізраїлю пов'язана з єврейським народом і його патріархом Яковом, якому було дане ім'я янголом . «І сказав (ангел): як ім'я твоє? Він сказав: Яків. І сказав [йому]: віднині ім'я тобі буде не Яків, а Ізраїль, бо ти боровся з Богом, і людей долати будеш» (Книга Буття 32:28) Ізраїль, тобто «богоборець». До нього ця земля називалася Ханаан й була заселена нащадками онука Ноя, сина Хама Ханаана. Згодом у часи римського володарювання це земля почала називатися Палестиною. Сучасна історія відновленої держави Ізраїль починається 1948 року після здобуття нею незалежності.
| Історія Ізраїлю | |
|---|---|
 | |
| Тип | d |
| Тема | Ізраїль |
| Країна |  Ізраїль |
| Розташування | Земля Ізраїльська |
 Історія Ізраїлю у Вікісховищі | |
Доісторичний період
Ханаан
Рання письмова історія землі Ізраїлю відома з 2 тисячоліття до Р. Х., що тоді називалася Ханааном і його найдавніші відомі мешканці — . На півночний схід Ізраїлю уходив до складу фінікійських держав Тіру і Сидону. На узбережжі Середземного моря у 5 головних містах-державах оселилися «народи моря» — филистимляни (народ, який дав назву — Палестина).
Приблизно у 2000—1750 роках тут мешкали патріархи єврейського й інших народів: Авраам, Ісаак і Яків.
Ізраїльська держава
З виходом з Єгипту приблизно у 15-14 сторіччі Ізраїльського народу і його оселення у колишньому Ханаані спочатку тривав період історії Ізраїльської держави, що керувалася протягом приблизно 300 років суддями (період суддів).
Розквіт держави приблизно у 1100—950 роках припав на 1-го ізраїльського царя Саула, царя Давида і царя Соломона. Згодом, приблизно 950 року до Р. Х. Ізраїльське царство було розділено на Північно-Ізраїльське царство (10 колін) з столицею у Самарії і Юдейське царство (решта — 2 коліна) зі столицею у Єрусалимі.
Ізраїль неодноразово захоплювався і воював з близькими і далекими сусідами: Єгиптом, Едомом, Сирією, , Амоном і Моавом, Вавилонією, Ассирією, Персією.
Полон і повернення
З падінням Ізраїльського царства перед Асирією приблизно 720 року до Р. Х. через відвернення від Бога (згідно зі Старим Заповітом Біблії) народ був переселений у Межиріччя. Юдейське царство існувало ще деякий час. Падіння Юдейського царства 586 року до Р. Х. від царя Вавилонії Навуходоносора ІІ-го призвело до полону юдеїв у Вавилон.
Вавилонія пала 539 року до Р. Х. від Перської держави Ахеменидів царя Кира Великого, який видав наказ 538 року до Р. Х., що дозволив полоненим юдеям повернутися до Ізраїлю. Юдеї відбудували місто Єрусалим і Храм.
Грецька доба у Ізраїлі
332 року до Р. Х. Ізраїль був захоплений Олександром Македонським, що замовив у Єгипті переклад Танаху грецькою мовою, що відома зараз як Септуаґінта. Після нього Ізраїль входив до Селевкідського царства. Антіох IV Епіфан намагався елінізувати юдеїв, що призвело до у 174—135 роках до Р. Х., успіх яких святкується юдеями святом Хануки.
Римська і Візантійська доба у Ізраїлі
Римський генерал Помпей завоював Юдею 64 року до Р. Х. На початку римської доби Юдея мала автономію (зберігався інститут царя, наприклад цар Ірод). Згодом автономію звели нанівець.
Саме у час панування Рима і номінальної автономії Юдейського царства народився Ісус Христос (за сучасними даними 6-5 року до н. е.), проповідував протягом 3,5 років у Галілеї і Юдеї (приблизно 25-29 роки після н. е.). Його було заарештовано у ніч з четверга на п'ятницю перед Пасхою 28 (або 29) року розп'ято у п'ятницю на вимогу священиків Храму і секти фарисеїв, книжників і садукеїв. За Новим Заповітом Біблії у чотирьох книгах Євангеліях засвідчено воскресіння Ісуса Христа на третій день після розп'яття, яке (воскресіння Ісуса Христа) було відкинено юдеями. Апостоли Ісуса Христа почали активно проповідувати про виправдання через віру в Ісуса Христа. За це деякі з них були вбиті. Апостолів Петра і Павла ув'язнювали. Єрусалимська церква збиралася у Храмі і по домах і нараховувала приблизно половину населення тодішнього Єрусалиму, що становила 200 тисяч осіб. Спадкоємницею тієї першої церкви є Єрусалимська православна церква з власним інститутом патріархату.
Через приблизно 40 років після розп'яття Христа 66 року євреї підняли повстання проти Риму за імператорства Нерона і проголосили Ізраїльське царство. Римляни розпочали описану Йосипом Флавієм Юдейську війну, що закінчилася 70 року поразкою юдеїв від Тита Флавія, зруйнуванням Єрусалима, Єрусалимського Храму і розп'яттям багатьох єврейських повстанців.
У 132—135 роках відбулося повстання Бар-Кохби, що проголосив себе (єврейською Месія). Воно було подавлене римським імператором Гандріяном. Він перейменував Єрусалим на Аетолію Капітолину, заборонив євреям мешкати у , яку в свою чергу перейменував на Палестину за народом смуги Газа — філістимлянами.
У 351—352 роках сталося інше єврейське повстання.
У 200—1000 роках єврейські рабини вирішили, які книги мають бути в каноні Танаха (Старий Заповіт). Єврейська версія Танаха, що була прийнята протестантами, відрізняється складом книг, перекладених у 4 сторіччі до Р. Х. грецькою мовою, знаних як канон Септуагинти, який використовується у католицькому, слов'янському (церковнослов'янському) і повному православному канонах. Єврейські рабини у цей період написали книги Мішна (200 рік), (400 рік) і Талмуд (500 рік), що не входять до Танаху.
614 року Єврейське повстання проти Візантійської імперії підтримане персами було подавлене імперськими військами імператора . У результаті всі євреї були вигнані з Ізраїлю. 631 року араби перемогли імператора Геракліуса і захопили Ізраїль.
У 700—1100 єврейські книжники — масорети, що перебували у Галілеї і Єрусалимі ствердили , що нині становлять Єврейську Біблію й які узяті за основу для канонічної православної й протестантської біблій.
Хрестоносці
Протягом дев'яти хрестових походів у 1095—1272 роках хрестоносці утворили свої держави, що називалися «Оутрємєр» (з французької «Замор'я»):
Під час хрестових походів євреїв масово вбивали, палали заживо, або продавали у рабство. Причому злочини проти євреїв починалися з Європи, звідкіля починалися хрестові походи і тривали на шляху хрестоносців до Святої Землі. Ортодоксальні євреї ашкеназі досі мають молитву де згадується руйнування завдане хрестовими походами.
З 1260 року сюди вторглися монголи, що стали союзниками хрестоносців і мамлюцького Єгипту. Султан Єгипту Байбарс протягом 1263—1272 років підкорив держави хрестоносців і вигнав хрестоносців і монголів.
Падіння хрестоносців призвело до гоніння євреїв у Західній Європі, що спонукало багатьох з них до переселення у Річ Посполиту. Так у Англії гоніння сталося 1290 року, у Франції — 1391 року. У Іспанії (наказ Алхамбра 1492 року) і Португалії (1497 рік), з вигнанням арабів сталося гоніння на сефардів — євреїв, що мешкали головно у Іспанії і Португалії. Деяка частина євреїв поселилася у землі Ізраїлю.
Османська імперія
У часи володіння Землею Оттоманської імперії у 1517—1917 роках Ізраїль був частиною Сирійської провінції.
1799 року Наполеон Бонапарт окупував частину Ізраїлю і запропонував євреям заснувати єврейську державу. Проте євреї відмовилися від його пропозиції.
Переселення у Ізраїль євреїв продовжувалося і в 1844 році у Єрусалимі вони були найчисельнішим народом, а 1890 році склали більше половини населення міста і 10 % населення Ізраїлю.
Шлях до створення єврейської держави (1897—1948)
Повернення до «Землі обітованої» («Ерец Ізраель») було віковічною мрією єврейського народу. Зріст антисемітизму у середині і кінці 19 ст. підштовхнув єврейську інтелігенцію до ідеї створення незалежної єврейської держави. У 1897 р. Перший Сіоністський Конгрес проголосив своєю ціллю створення незалежної держави євреїв у «Ерец Ізраель» (Палестині).
1917 року Британська імперія завоювала і отримала у мандат Ізраїль. Вони нарекли цю землю за останньою римською назвою — Палестиною.
Держава Ізраїль
Держава Ізраїль була заснована у 1948 як держава євреїв після 2000 років їх розсіяння серед інших народів.
14 травня 1948 року було ухвалено Декларацію незалежності Ізраїлю. Арабські держави не визнали цього рішення і в той же день оголосили Ізраїлю війну. Під час війни в 1948-49 роках Ізраїль приєднав частину території, відведеної ООН для арабської держави, та Західну частину Єрусалиму.
У 1956—1957 Ізраїль вів війну проти Єгипту спрямовану на руйнацію єгипетської військової інфраструктури на Синаї і в Газі, убезпечення західного кордону від нападів фідаїнів і відновлення ізраїльського судноплавства Акабською затокою. Ця війна, відома як "Операція «Кадеш», була складовою частиною спільної Синайської операції 1956 року з Великою Британією та Францією.
В результаті війни 1967 року були захоплені інша частина території арабської держави, весь Єрусалим, а також єгипетський Синайський півострів і сирійські Голанські висоти.
У 1970-х роках почалася міграція до Ізраїлю євреїв з Радянського Союзу, в тому числі з України. Ця міграція досягла найбільшого розмаху на початку 1990-х років, в результаті чого зараз близько чверті населення Ізраїлю походить з країн колишнього СРСР.
Після укладення кемп-девідських угод (1978 р.) і мирного договору між Ізраїлем і Єгиптом (1979 р.) єгиптянам було повернуто Синайський півострів.
У 1985 р. Ізраїль вивів з Лівану основну частину своїх військ, які знаходилися там з 1982 року. Однак уздовж кордону на території Лівану було збережено «пояс безпеки», контрольований ізраїльтянами спільно з «Армією Південного Лівану» на чолі з генералом А.Лахадом.
Прийшовши до влади в 1992 році, уряд І.Рабіна заявив про намір домагатися мирного врегулювання на основі принципу «мир в обмін на території». Він ухвалив рішення про обмеження будівництва поселень на окупованих територіях, Ізраїль та Організація визволення Палестини (ОВП) визнали одне одного.
13 вересня 1993 року у Вашингтоні між Ізраїлем і ОВП було підписано Декларацію про принципи, якою передбачалося введення обмеженого самоврядування на палестинських територіях (на першому етапі — в секторі Газа і м. Єрихон).
4 травня 1994 року в Каїрі було підписано ізраїльсько-палестинську угоду про принципи палестинського самоврядування в цих районах і виведення звідти ізраїльських військ та адміністрації. Угоду в основному було виконано.
У 1994 р. було укладено угоду про передачу палестинцям повноважень у цивільних сферах в інших районах Західного берега.
26 жовтня 1994 року було підписано мирний договір між Ізраїлем і Йорданією.
З приходом до влади уряду Б. Нетаньягу в 1996 році політику «освоєння» окупованих територій і створення на них нових поселень було активізовано, курс на діалог з палестинцями взято жорсткіший, ніж за уряду І.Рабіна-Ш.Переса. Крім того, задекларовано пріоритетність завдання зміцнення безпеки Ізраїлю.
Під тиском американської адміністрації в жовтні 1998 р. у США було підписано «Меморандум Уай», яким передбачалися подальша передислокація ізраїльської армії на Західному березі і передача палестинцям додаткових територій у цьому районі. Після виконання першого етапу цієї угоди Ізраїль оголосив про подальше заморожування реалізації «Меморандуму Уай», мотивуючи своє рішення невиконанням палестинцями своєї частини зобов'язань.
Конфлікт між Ізраїлем і Палестиною загострився на початку 2002 року, а особливо у березні-квітні 2002.
Джерела
- Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу. :Підручник. Київ. «Либідь». 2002. -592с. с.258-304.
Посилання
- Атлас біблійної історії/ переклад з англ. Київ. «Картографія». 2010. — 192с.
- Иосиф Флавий. Иудейская война. Харків. «Фоліо». 2012. -475с.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Історія Ізраїлю |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Istoriya j nazva Izrayilyu pov yazana z yevrejskim narodom i jogo patriarhom Yakovom yakomu bulo dane im ya yangolom I skazav angel yak im ya tvoye Vin skazav Yakiv I skazav jomu vidnini im ya tobi bude ne Yakiv a Izrayil bo ti borovsya z Bogom i lyudej dolati budesh Kniga Buttya 32 28 Izrayil tobto bogoborec Do nogo cya zemlya nazivalasya Hanaan j bula zaselena nashadkami onuka Noya sina Hama Hanaana Zgodom u chasi rimskogo volodaryuvannya ce zemlya pochala nazivatisya Palestinoyu Suchasna istoriya vidnovlenoyi derzhavi Izrayil pochinayetsya 1948 roku pislya zdobuttya neyu nezalezhnosti Istoriya IzrayilyuTip dTema IzrayilKrayina IzrayilRoztashuvannya Zemlya Izrayilska Istoriya Izrayilyu u VikishovishiDoistorichnij periodDokladnishe Peredistoriya IzrayilyuHanaanRannya pismova istoriya zemli Izrayilyu vidoma z 2 tisyacholittya do R H sho todi nazivalasya Hanaanom i jogo najdavnishi vidomi meshkanci Na pivnochnij shid Izrayilyu uhodiv do skladu finikijskih derzhav Tiru i Sidonu Na uzberezhzhi Seredzemnogo morya u 5 golovnih mistah derzhavah oselilisya narodi morya filistimlyani narod yakij dav nazvu Palestina Truna prabatka yevreyiv j arabiv Avraama u pecheri Mahpela u Hevroni sho vin pridbav za 400 shekeliv u heta u yakij takozh pohovani Isaak Yakiv j yih druzhini Sarra j Rahil Priblizno u 2000 1750 rokah tut meshkali patriarhi yevrejskogo j inshih narodiv Avraam Isaak i Yakiv Izrayilska derzhavaDokladnishe Istoriya Davnogo Izrayilyu ta Yudeyi Z vihodom z Yegiptu priblizno u 15 14 storichchi Izrayilskogo narodu i jogo oselennya u kolishnomu Hanaani spochatku trivav period istoriyi Izrayilskoyi derzhavi sho keruvalasya protyagom priblizno 300 rokiv suddyami period suddiv Rozkvit derzhavi priblizno u 1100 950 rokah pripav na 1 go izrayilskogo carya Saula carya Davida i carya Solomona Zgodom priblizno 950 roku do R H Izrayilske carstvo bulo rozdileno na Pivnichno Izrayilske carstvo 10 kolin z stoliceyu u Samariyi i Yudejske carstvo reshta 2 kolina zi stoliceyu u Yerusalimi Izrayil neodnorazovo zahoplyuvavsya i voyuvav z blizkimi i dalekimi susidami Yegiptom Edomom Siriyeyu Amonom i Moavom Vaviloniyeyu Assiriyeyu Persiyeyu Polon i povernennya Z padinnyam Izrayilskogo carstva pered Asiriyeyu priblizno 720 roku do R H cherez vidvernennya vid Boga zgidno zi Starim Zapovitom Bibliyi narod buv pereselenij u Mezhirichchya Yudejske carstvo isnuvalo she deyakij chas Padinnya Yudejskogo carstva 586 roku do R H vid carya Vaviloniyi Navuhodonosora II go prizvelo do polonu yudeyiv u Vavilon Vaviloniya pala 539 roku do R H vid Perskoyi derzhavi Ahemenidiv carya Kira Velikogo yakij vidav nakaz 538 roku do R H sho dozvoliv polonenim yudeyam povernutisya do Izrayilyu Yudeyi vidbuduvali misto Yerusalim i Hram Grecka doba u Izrayili 332 roku do R H Izrayil buv zahoplenij Oleksandrom Makedonskim sho zamoviv u Yegipti pereklad Tanahu greckoyu movoyu sho vidoma zaraz yak Septuaginta Pislya nogo Izrayil vhodiv do Selevkidskogo carstva Antioh IV Epifan namagavsya elinizuvati yudeyiv sho prizvelo do u 174 135 rokah do R H uspih yakih svyatkuyetsya yudeyami svyatom Hanuki Rimska i Vizantijska doba u IzrayiliDokladnishe Yudeya rimska provinciya Dokladnishe Vizantijska Palestina Rimskij general Pompej zavoyuvav Yudeyu 64 roku do R H Na pochatku rimskoyi dobi Yudeya mala avtonomiyu zberigavsya institut carya napriklad car Irod Zgodom avtonomiyu zveli nanivec Same u chas panuvannya Rima i nominalnoyi avtonomiyi Yudejskogo carstva narodivsya Isus Hristos za suchasnimi danimi 6 5 roku do n e propoviduvav protyagom 3 5 rokiv u Galileyi i Yudeyi priblizno 25 29 roki pislya n e Jogo bulo zaareshtovano u nich z chetverga na p yatnicyu pered Pashoyu 28 abo 29 roku rozp yato u p yatnicyu na vimogu svyashenikiv Hramu i sekti fariseyiv knizhnikiv i sadukeyiv Za Novim Zapovitom Bibliyi u chotiroh knigah Yevangeliyah zasvidcheno voskresinnya Isusa Hrista na tretij den pislya rozp yattya yake voskresinnya Isusa Hrista bulo vidkineno yudeyami Apostoli Isusa Hrista pochali aktivno propoviduvati pro vipravdannya cherez viru v Isusa Hrista Za ce deyaki z nih buli vbiti Apostoliv Petra i Pavla uv yaznyuvali Yerusalimska cerkva zbiralasya u Hrami i po domah i narahovuvala priblizno polovinu naselennya todishnogo Yerusalimu sho stanovila 200 tisyach osib Spadkoyemniceyu tiyeyi pershoyi cerkvi ye Yerusalimska pravoslavna cerkva z vlasnim institutom patriarhatu Yudejski vijni Cherez priblizno 40 rokiv pislya rozp yattya Hrista 66 roku yevreyi pidnyali povstannya proti Rimu za imperatorstva Nerona i progolosili Izrayilske carstvo Rimlyani rozpochali opisanu Josipom Flaviyem Yudejsku vijnu sho zakinchilasya 70 roku porazkoyu yudeyiv vid Tita Flaviya zrujnuvannyam Yerusalima Yerusalimskogo Hramu i rozp yattyam bagatoh yevrejskih povstanciv U 132 135 rokah vidbulosya povstannya Bar Kohbi sho progolosiv sebe yevrejskoyu Mesiya Vono bulo podavlene rimskim imperatorom Gandriyanom Vin perejmenuvav Yerusalim na Aetoliyu Kapitolinu zaboroniv yevreyam meshkati u yaku v svoyu chergu perejmenuvav na Palestinu za narodom smugi Gaza filistimlyanami U 351 352 rokah stalosya inshe yevrejske povstannya U 200 1000 rokah yevrejski rabini virishili yaki knigi mayut buti v kanoni Tanaha Starij Zapovit Yevrejska versiya Tanaha sho bula prijnyata protestantami vidriznyayetsya skladom knig perekladenih u 4 storichchi do R H greckoyu movoyu znanih yak kanon Septuaginti yakij vikoristovuyetsya u katolickomu slov yanskomu cerkovnoslov yanskomu i povnomu pravoslavnomu kanonah Yevrejski rabini u cej period napisali knigi Mishna 200 rik 400 rik i Talmud 500 rik sho ne vhodyat do Tanahu 614 roku Yevrejske povstannya proti Vizantijskoyi imperiyi pidtrimane persami bulo podavlene imperskimi vijskami imperatora U rezultati vsi yevreyi buli vignani z Izrayilyu 631 roku arabi peremogli imperatora Gerakliusa i zahopili Izrayil U 700 1100 yevrejski knizhniki masoreti sho perebuvali u Galileyi i Yerusalimi stverdili sho nini stanovlyat Yevrejsku Bibliyu j yaki uzyati za osnovu dlya kanonichnoyi pravoslavnoyi j protestantskoyi biblij HrestonosciProtyagom dev yati hrestovih pohodiv u 1095 1272 rokah hrestonosci utvorili svoyi derzhavi sho nazivalisya Outryemyer z francuzkoyi Zamor ya Edeske grafstvo Antiohijske knyazivstvo Grafstvo Tripoli Yerusalimske korolivstvo Pid chas hrestovih pohodiv yevreyiv masovo vbivali palali zazhivo abo prodavali u rabstvo Prichomu zlochini proti yevreyiv pochinalisya z Yevropi zvidkilya pochinalisya hrestovi pohodi i trivali na shlyahu hrestonosciv do Svyatoyi Zemli Ortodoksalni yevreyi ashkenazi dosi mayut molitvu de zgaduyetsya rujnuvannya zavdane hrestovimi pohodami Z 1260 roku syudi vtorglisya mongoli sho stali soyuznikami hrestonosciv i mamlyuckogo Yegiptu Sultan Yegiptu Bajbars protyagom 1263 1272 rokiv pidkoriv derzhavi hrestonosciv i vignav hrestonosciv i mongoliv Padinnya hrestonosciv prizvelo do goninnya yevreyiv u Zahidnij Yevropi sho sponukalo bagatoh z nih do pereselennya u Rich Pospolitu Tak u Angliyi goninnya stalosya 1290 roku u Franciyi 1391 roku U Ispaniyi nakaz Alhambra 1492 roku i Portugaliyi 1497 rik z vignannyam arabiv stalosya goninnya na sefardiv yevreyiv sho meshkali golovno u Ispaniyi i Portugaliyi Deyaka chastina yevreyiv poselilasya u zemli Izrayilyu Osmanska imperiyaU chasi volodinnya Zemleyu Ottomanskoyi imperiyi u 1517 1917 rokah Izrayil buv chastinoyu Sirijskoyi provinciyi 1799 roku Napoleon Bonapart okupuvav chastinu Izrayilyu i zaproponuvav yevreyam zasnuvati yevrejsku derzhavu Prote yevreyi vidmovilisya vid jogo propoziciyi Pereselennya u Izrayil yevreyiv prodovzhuvalosya i v 1844 roci u Yerusalimi voni buli najchiselnishim narodom a 1890 roci sklali bilshe polovini naselennya mista i 10 naselennya Izrayilyu Shlyah do stvorennya yevrejskoyi derzhavi 1897 1948 Povernennya do Zemli obitovanoyi Erec Izrael bulo vikovichnoyu mriyeyu yevrejskogo narodu Zrist antisemitizmu u seredini i kinci 19 st pidshtovhnuv yevrejsku inteligenciyu do ideyi stvorennya nezalezhnoyi yevrejskoyi derzhavi U 1897 r Pershij Sionistskij Kongres progolosiv svoyeyu cillyu stvorennya nezalezhnoyi derzhavi yevreyiv u Erec Izrael Palestini 1917 roku Britanska imperiya zavoyuvala i otrimala u mandat Izrayil Voni narekli cyu zemlyu za ostannoyu rimskoyu nazvoyu Palestinoyu Derzhava IzrayilDerzhava Izrayil bula zasnovana u 1948 yak derzhava yevreyiv pislya 2000 rokiv yih rozsiyannya sered inshih narodiv Arabo izrayilska vijna 1948 1949 14 travnya 1948 roku bulo uhvaleno Deklaraciyu nezalezhnosti Izrayilyu Arabski derzhavi ne viznali cogo rishennya i v toj zhe den ogolosili Izrayilyu vijnu Pid chas vijni v 1948 49 rokah Izrayil priyednav chastinu teritoriyi vidvedenoyi OON dlya arabskoyi derzhavi ta Zahidnu chastinu Yerusalimu Suecka kriza U 1956 1957 Izrayil viv vijnu proti Yegiptu spryamovanu na rujnaciyu yegipetskoyi vijskovoyi infrastrukturi na Sinayi i v Gazi ubezpechennya zahidnogo kordonu vid napadiv fidayiniv i vidnovlennya izrayilskogo sudnoplavstva Akabskoyu zatokoyu Cya vijna vidoma yak Operaciya Kadesh bula skladovoyu chastinoyu spilnoyi Sinajskoyi operaciyi 1956 roku z Velikoyu Britaniyeyu ta Franciyeyu Shestidenna vijna V rezultati vijni 1967 roku buli zahopleni insha chastina teritoriyi arabskoyi derzhavi ves Yerusalim a takozh yegipetskij Sinajskij pivostriv i sirijski Golanski visoti U 1970 h rokah pochalasya migraciya do Izrayilyu yevreyiv z Radyanskogo Soyuzu v tomu chisli z Ukrayini Cya migraciya dosyagla najbilshogo rozmahu na pochatku 1990 h rokiv v rezultati chogo zaraz blizko chverti naselennya Izrayilyu pohodit z krayin kolishnogo SRSR Vijna Sudnogo dnya Pislya ukladennya kemp devidskih ugod 1978 r i mirnogo dogovoru mizh Izrayilem i Yegiptom 1979 r yegiptyanam bulo povernuto Sinajskij pivostriv U 1985 r Izrayil viviv z Livanu osnovnu chastinu svoyih vijsk yaki znahodilisya tam z 1982 roku Odnak uzdovzh kordonu na teritoriyi Livanu bulo zberezheno poyas bezpeki kontrolovanij izrayiltyanami spilno z Armiyeyu Pivdennogo Livanu na choli z generalom A Lahadom Prijshovshi do vladi v 1992 roci uryad I Rabina zayaviv pro namir domagatisya mirnogo vregulyuvannya na osnovi principu mir v obmin na teritoriyi Vin uhvaliv rishennya pro obmezhennya budivnictva poselen na okupovanih teritoriyah Izrayil ta Organizaciya vizvolennya Palestini OVP viznali odne odnogo 13 veresnya 1993 roku u Vashingtoni mizh Izrayilem i OVP bulo pidpisano Deklaraciyu pro principi yakoyu peredbachalosya vvedennya obmezhenogo samovryaduvannya na palestinskih teritoriyah na pershomu etapi v sektori Gaza i m Yerihon 4 travnya 1994 roku v Kayiri bulo pidpisano izrayilsko palestinsku ugodu pro principi palestinskogo samovryaduvannya v cih rajonah i vivedennya zvidti izrayilskih vijsk ta administraciyi Ugodu v osnovnomu bulo vikonano U 1994 r bulo ukladeno ugodu pro peredachu palestincyam povnovazhen u civilnih sferah v inshih rajonah Zahidnogo berega 26 zhovtnya 1994 roku bulo pidpisano mirnij dogovir mizh Izrayilem i Jordaniyeyu Z prihodom do vladi uryadu B Netanyagu v 1996 roci politiku osvoyennya okupovanih teritorij i stvorennya na nih novih poselen bulo aktivizovano kurs na dialog z palestincyami vzyato zhorstkishij nizh za uryadu I Rabina Sh Peresa Krim togo zadeklarovano prioritetnist zavdannya zmicnennya bezpeki Izrayilyu Pid tiskom amerikanskoyi administraciyi v zhovtni 1998 r u SShA bulo pidpisano Memorandum Uaj yakim peredbachalisya podalsha peredislokaciya izrayilskoyi armiyi na Zahidnomu berezi i peredacha palestincyam dodatkovih teritorij u comu rajoni Pislya vikonannya pershogo etapu ciyeyi ugodi Izrayil ogolosiv pro podalshe zamorozhuvannya realizaciyi Memorandumu Uaj motivuyuchi svoye rishennya nevikonannyam palestincyami svoyeyi chastini zobov yazan Konflikt mizh Izrayilem i Palestinoyu zagostrivsya na pochatku 2002 roku a osoblivo u berezni kvitni 2002 DzherelaKrizhanivskij O P Istoriya starodavnogo Shodu Pidruchnik Kiyiv Libid 2002 592s s 258 304 PosilannyaAtlas biblijnoyi istoriyi pereklad z angl Kiyiv Kartografiya 2010 192s Iosif Flavij Iudejskaya vojna Harkiv Folio 2012 475s Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Istoriya Izrayilyu