ĐЛатинська абеткаA B C D E F GH I J K L M NO P Q R S T UV W X Y ZДодаткові і варіантні знакиÀ Á Â Ã Ä Å ÆĀ Ă Ą Ɐ Ɑç Ć Ĉ

Đ

Латинська абетка
A	B	C	D	E	F	G
H	I	J	K	L	M	N
O	P	Q	R	S	T	U
V	W	X	Y	Z
Додаткові і варіантні знаки
À	Á	Â	Ã	Ä	Å	Æ
Ā	Ă	Ą			Ɐ	Ɑ
		Ç	Ć	Ĉ	Ċ	Ȼ
Č		Ď	Ð,ð	Ɖ,ɖ	Đ,đ	È
É	Ê	Ë	Ē	Ė	Ę	Ě
Ə	Ɠ	Ĝ	Ğ	Ġ	Ģ	Ƣ
Ɡ	Ĥ		Ì	Í	Î	Ï
	Į	İ	I	Ĳ	Ĵ	Ķ
	Ǩ	Ƙ	Ⱪ	Ļ	Ł	Ĺ
Ľ		Ǉ	Ñ	Ń	Ņ	Ň
N̈	Ɲ		Ŋ	Ǌ	Ò	Ó
Ô	Õ	Ö	Ǫ	Ø	Ő	Œ
Ơ				Ŕ	Ř
Ɽ	ß	ſ	Ś		Ṡ	Ş
Š	Þ		Ť
Ʈ	T̈	Ù	Ú		Ü
Ŭ	Ů	Ű	Ų
	Ý		Ÿ
			Ź	Ż	Ƶ	Ž

Ð, ð (ед) — давньоанглійська літера ðæt, сучасною англійською eth /ɛð/ (також edh або eð). Вживається в ісландській і фарерській мовах.

Мала форма літери ð застосовується в міжнародному фонетичному алфавіті для позначення дзвінкого зубного фрикативного звуку.

Вперше літера ед з'являється в ірландському письмі.

В давньоанглійську добу літера ð чергувалася з літерою þ (торн), обидві позначали міжзубний фрикативний звук, як дзвінкий, так і глухий. Вийшли з ужитку прибизно 1300 року, але þ затрималась трохи довше і врешті-решт її замінено диграфом th.

Див. також

Þ (латиниця)

Примітки

Freeborn, Dennis (1992), From Old English to Standard English, London: Macmillan, p. 24.
David Wilton (September 30, 2007). "Old English Alphabet". Word origins. Retrieved 22 August 2010

Джерела

Ladefoged, Peter; Maddieson, Ian (1996). The Sounds of the World's Languages. Oxford: Blackwell. .

[1] Freeborn, Dennis (1992), From Old English to Standard English, London: Macmillan, p. 24.

[2] David Wilton (September 30, 2007). "Old English Alphabet". Word origins. Retrieved 22 August 2010