Перший поділ Речі Посполитої — перша з серії зовнішньополітичних акцій стосовно Речі Посполитої з боку Габсбурзької монархії, Пруссії та Росії у 1772, 1793, 1795. Перед першим поділом Речі Посполитої (1772) її територія становила понад 730 тис. км², чисельність населення — понад 11,5 млн осіб, з яких понад 70 % складали селяни, до 20 % — міщани, 6–7 % — шляхта, решту — духовенство.
Перший поділ Речі Посполитої | |
---|---|
Тип | d |
Підписано | 1772 |
Сторони | Російська імперія, Габсбурзька монархія і Пруссія |
Історичні польські держави |
Передумови
На час безкоролів'я після смерті Августа III Веттіна припадають перші спроби здійснення державних реформ у Речі Посполитій, пов'язані з «Фамілією» Чарторийських. Навколо цього політичного угруповання згуртувалися ті, хто вважав, що країну можна врятувати від загибелі, до якої вона прямувала, шляхом внесення в її державний лад змін, які б не порушували його фундаментальних засад. Табір Чарторийських прагнув перетворити Річ Посполиту на сильну аристократичну державу з елементами європейського абсолютизму, розраховуючи при цьому на підтримку Російської імперії. Реформи були проголошені на конвокаційному сеймі (Вальний сейм) у травні — червні 1764 року біля Варшави в присутності російських військ, що прибули на прохання «Фамілії».
6 вересня 1764 під тиском Катерини II і в присутності російських військ королем Речі Посполитої обраний її колишній фаворит, литовський князь Станіслав-Антоній Понятовський (1732–98), який взяв собі ім'я Станіслав-Август. Катерина II сподівалася, що в його особі матиме покірного короля. Невдовзі новий король розпочав обережні реформи в адміністрації, фінансах та освіті.
Політика реформ, спрямованих на виведення Речі Посполитої з економічної й політичної стагнації, усунення вад її ладу, не відповідала стратегії правителів Пруссії і Росії щодо збереження Речі Посполитої як буферної держави. Прусський король Фрідріх II Гогенцоллерн твердив, однак, що «Польщу потрібно тримати в летаргії». Коли з'ясувалося, що керівництво Речі Посполитої не бажає зійти зі шляху реформ, Росія і Пруссія зробили ставку на ті польські кола, які захищали недоторканність liberum veto та інших шляхетських вольностей і нетерпимо ставилися до будь-яких змін в ладі держави. Катерині II особливо не до вподоби було те, що Станіслав-Август та польський уряд виходили з-під її контролю. Як знаряддя тиску на них вона обрала дисидентське питання, вимагаючи зрівняння в правах християн-некатоликів (протестантів, здебільшого лютеран, і православних) із католиками в Речі Посполитій.
Небажання польської сторони поступитися в дисидентському питанні призвело до того, що зусиллями царського посла у Варшаві князя М. В. Рєпніна й під прикриттям російських військ у Речі Посполитій 1767 були скликані дві конфедерації: православна на чолі з білоруським архієпископом Г. Кониським у Слуцьку і протестантська у Торуні, які зажадали надання дисидентам політичних прав. Проте обидві конфедерації були заслабкими, щоб змусити правлячі кола до поступок. Тоді, того ж року, Катерина II, щоб домогтися цих поступок, спровокувала створення в Радомі конфедерації католицької шляхти, опозиційно налаштованої щодо реформ конвокаційного сейму й короля Станіслава-Августа. Радомські конфедерати сподівалися при підтримці Росії скинути короля з престолу. Але Станіслав-Август зумів привернути на свій бік Катерину II, яка не погодилася на його детронізацію.
Дисидентське питання розглянув варшавський надзвичайний сейм (5 жовтня 1767 — 5 березня 1768), який відбувався під егідою Радомської конфедерації й диктатом Катерини II. Вибори складу його посольської ізби пройшли під контролем 40-тис. контингенту російських військ у Речі Посполитій. За наказом князя Рєпніна розробка й обговорення законопроєктів та вироблення відповідних ухвал відбувалося не у посольській ізбі, а в групі з 66 «делегатів», визначених ним з її складу. Ухвали «делегатів» лише затверджувалися на пленарних засіданнях сейму. З огляду на це сейм прозвано «делегаційним» або «рєпнінівським» (через постійне втручання в його роботу царського посла). На сеймі проти дисидентських постулатів й рєпнінівської сваволі постала потужна опозиція, куди ввійшли й чимало радомських конфедератів. Князь Рєпнін придушив опозицію, здійснивши арешти її лідерів й депортації їх до Росії. У Речі Посполитій це викликало обурення. Але Станіслав-Август не висловив протесту з приводу порушення Росією суверенності сейму й не призупинив його роботу. Заляканий репресіями, сейм ухвалив рішення про зрівняння дисидентів у правах із католиками, наголосивши натомість (за згодою Катерини II), що католицька віра залишається панівною.
Катерина II дозволила тому ж сейму ухвалити постанову про кардинальні права, яка підтвердила права шляхти, а також містила пункт про збереження liberum veto із застереженням, що у фінансово-економічних питаннях допускалося вирішення більшістю голосів. Це означало крах реформ конвокаційного сейму 1764. Водночас кардинальні права заборонили шляхті карати підданих смертю — за навмисне вбивство селянина пан мав каратися смертю. Росія декларувала, що є гарантом цих прав. «Делегаційний» сейм схвалив російсько-польський договір про непорушність кордонів Речі Посполитої.
Барська конфедерація
Після сейму 1767–68 всі три конфедерації були розпущені, оскільки виконали покладені на них завдання. Здавалося, що політика Росії в Речі Посполитій перемогла. Проте тиск російського посла на сейм, насильницькі дії, до яких він вдавався стосовно непоступливих послів, а також надання дисидентам прав викликали в країні величезне обурення. Перед завершенням роботи сейму, 29 лютого 1768, у містечку Бар Подільського воєводства дійшло до скликання конфедерації патріотично й консервативно налаштованої частини шляхти під гаслами анулювання поступок дисидентам, захисту католицтва й незалежності держави. Невдовзі Барська конфедерація охопила значну частину шляхти і духовенства. Слабо озброєна й недисциплінована кіннота конфедератів вступила у військове протиборство з королівським військом та російськими військовими загонами, запрошеними королем на допомогу. У країні розгорнулася громадянська війна.
Поява російського війська на українському Правобережжі сприяла розгортанню тут гайдамацько-селянського руху, що виник на півдні Київського воєводства в 2-й половині травня 1768. Рух отримав назву Коліївщини. Уряд звернувся до Катерини II із закликом якнайшвидше кинути свої війська на придушення повстання. Військо допомогло урядовим загонам у червні — липні 1768 придушити Коліївщину.
Через присутність росіян боротьба барських конфедератів ставала безперспективною. 20 червня 1768 вони втратили Бар і вимушено припинили боротьбу. Найактивніші з них виїхали до османських володінь. Проте боротьба спалахнула з новою силою після оголошення Османською імперією в жовтні 1768 війни Росії. Загони конфедератів і надалі залишалися переважно кінними, назагал слабо організованими, позбавленими взаємодії й належного озброєння. Заважали й незгоди в керівництві руху. Відтак конфедератські збройні сили були приречені на виснажливу й малоуспішну партизанську боротьбу. За політичними цілями конфедератський рух був шляхетським, хоча принаймні дві третини його військового складу становили вихідці з низів; у ньому були задіяні навіть селянські загони, а серед командирів траплялися й міщани.
Щоб послабити свою залежність від Петербурга, Станіслав-Август спробував домовитися з конфедератами, але вони відмовлялися вести з ним переговори й 22 жовтня 1770 оголосили його детронізацію. До цієї помилки долучилася й невдала спроба 3 листопада 1771 полонити короля у Варшаві. Розпочалася агонія руху. Зневірена шляхта поверталася додому. У серпні 1772 Барська конфедерація зазнала остаточної поразки. Тисячі конфедератів загинули у боях із російськими військами, понад 10 тис. потрапили до Сибіру. Політичні результати конфедерації були сумні — вона загальмувала проведення державних реформ, посилила позиції тих правлячих кіл Росії, які були переконані, що Річ Посполиту потрібно ліквідувати як державу — якщо не відразу, то поетапно.
Перший поділ
Під впливом зазначених кіл Катерина II погодилася на частковий поділ Речі Посполитої, до якого її упродовж кількох років спонукав король Пруссії Фрідріх II. Останнього до цієї акції заохочував приклад Австрії, яка 1769 захопила місто Спіш із навколишньою територією (нині у складі Словаччини), котрий Польща від 1412 року тримала в заставному володінні, а у 1770 — частину Чорштинського, Новотарзького і Сандецького староств. Фрідріх II також 1770 зайняв суміжну до його держави північну частину Речі Посполитої: Гданське Помор'є (крім Ґданська й Торуні), Хелмінську землю, Вармію, а також північну частину Великопольщі, мотивуючи це необхідністю мати санітарний кордон, що мав відгородити його державу від епідемії чуми, що спалахнула на території Польщі.
У січні 1771 Катерина II оголосила: «Якщо одні беруть, то чом би не мали брати інші». Того ж року розпочалися переговори Росії, Пруссії й Австрії щодо поділу Речі Посполитої. 5 серпня 1772 вони завершилися в Санкт-Петербурзі підписанням австрійсько-прусського, австрійсько-російського й пруссько-російського договорів. Росія за першим поділом Польщі отримала Інфлянти й західну частину Білорусі до Західної Двіни, Дніпра та його правої притоки Друті і суходільної лінії, що тяглася від верхів'я Друті до Зх. Двіни — разом 92 тис. км² із населенням 1,3 млн осіб. До Пруссії остаточно відійшли вже раніше окуповані з 1700 території (тобто Королівська Пруссія без Ґданська й Торуні та північна частина Великопольщі) — всього 36 тис. км² з населенням 580 тис. осіб. Крім того, Пруссія отримала у вічне володіння Лемборське, Битовське і Драгімське староства.
Австрія зайняла частину Краківського і Сандомирського воєводств, Руське воєводство (без Холмської землі), Белзьке воєводство (до Зх. Бугу на півночі) та зх. частину Подільського воєводства (між лівими притоками Дністра Збручем і Стрипою), а також кут Волинського воєводства — разом 83 тис. км² із населенням 2,6 млн осіб.
Усього Річ Посполита втратила близько 30 % території й третину населення. Проти поділу протестував Станіслав-Август, але невдало.
Наслідки
Правові наслідки
Держави-загарбниці вимагали від сейму затвердження здійсненого поділу. Скликаний 19 квітня 1773 у Варшаві сейм працював під тиском присутніх у столиці військ. 18 вересня 1773 сеймова делегація схвалила умови, викладені у трактатах. 30 вересня 1773 ці документи ратифіковані сеймом більшістю голосів. Категорично проти виступило лише кілька послів, особливо бурхливо — новогрудський Тадеуш Рейтан.
На загарбані 1772 польські землі Пруссія й Австрія поширили свою адміністративно-територіальну систему. Із земель, що ними заволоділа Пруссія, створено провінцію Західна Пруссія (тоді ж Князівська Пруссія названа Східною Пруссією). Її, як і Сх. Пруссію, поділено на реґенції, а ті — на «землі».
Окупована Австрією 1772 територія отримала назву Королівство Галичини і Лодомерії. При коронаціях з середини XVI ст. імператори ставали титулярними королями Галичини і Володимирії. Тому Марія Терезія на час своєї коронації вже була титулярною королевою Галичини і Володимирії на відміну від польських монархів. Королівство виникло як результат офіційного обґрунтування включення українських земель до складу австрійських володінь: віденська влада твердила, що угорська королівська корона, якою Габсбурги володіли з 1526, має історичні права на землі колишнього Галицько-Волинського королівства від зламу 12–13 століття.
Посилалися на факт, що після смерті галицько-володимирського князя Романа Мстиславовича ці землі зайняв 1205 король Угорщини Андраш II, який прийняв титул «rex Galiciae et Lodomeriae», і хоч панування Угорщини не тривало довго, але відтоді угорські королі титулувалися як королі Ґаліції і Лодомерії. Управління Королівством, поділеним на дистрикти (округи), очолював призначений імператором губернатор із резиденцією у Львові; округами управляли старости. Судовими і фінансовими справами відало відомство, безпосередньо підпорядковане Відню. Виборні посади шляхти були ліквідовані, а їхнє місце зайняла чиновна ієрархія. Австрійська влада скасувала засаду шляхетської рівності. За австрійським взірцем шляхту було поділено на магнатів і власне шляхту. До магнатів зараховано всіх носіїв титулів князя і графа, причому графами ставали всі ті, хто на 1772 у Речі Посполитій були сенаторами, каштелянами, воєводами, міністрами або їхніми нащадками і подавали заяви із проханням надати графський титул та вносили за нього визначену суму.
У 1775 році проголошено створення в Королівстві провінційного сейму, подібного до сеймів, що діяли в інших землях Австрійської монархії. У сеймі мали право засідати магнати, шляхта і представники державних міст. Вони могли лише обговорювати, як проводити в життя урядові рішення. Але й до цього безсилого сейму уряд ставився з недовірою. Вперше він був скликаний імператором у 1782 році, потім — 1786 і 1788. Відтоді й до 1817 сейм не збирався.
Політичні наслідки
Упродовж 1773–92 років польський король і прибічники реформ ще намагалися врятувати залишки Речі Посполитої й зміцнити державу. Чотирирічний сейм (1788–92) за ініціативою групи патріотично налаштованих реформаторів ухвалив Конституцію Речі Посполитої Третього травня 1791, що запроваджувала у Польщі конституційну монархію, особисті свободи й рівність прав усіх громадян. Вона ділила владу на законодавчу, виконавчу й судову (це була третя у світі конституція, після конституції Сполучених Штатів Америки).
До реформ Чотирирічного сейму і особливо Конституції 3 травня вороже поставилися в Петербурзі, оскільки вони зміцнювали Річ Посполиту й виводили її з-під опіки Росії. Ще влітку 1790 почало змінюватися ставлення Пруссії до польських реформ. Після ухвалення Конституції 3 травня Берлін оголосив, що вона суперечить духу польсько-прусського оборонного союзу від 26 березня 1790 року, тому цей союз утратив свою силу.
Торговицька конфедерація
Після укладення Росією в січні 1792 Ясського мирного договору з Османською імперією Катерина II отримала змогу значно більше уваги приділити ситуації в Речі Посполитій. У Петербурзі вважали, що Варшава перетворилася на друге після Парижа революційне вогнище в Європі й загрожує усталеному порядку. Це стало ідеологічним обґрунтуванням російського втручання в польські справи. Безпосередній привід для нього Катерині II дали польські магнати проросійської орієнтації, котрі, заохочувані купкою менш впливових магнатів й за підтримки Катерини II, 27 квітня 1792 року у Петербурзі підписали Акт генеральної конфедерації. З тактичних міркувань «Акт» датований 14 травня 1792, а місцем його появи названо Торговицю — містечко Брацлавського воєводства на кордоні Речі Посполитої й Катеринославського намісництва Російської імперії. У Торговиці конфедерація була проголошена, і за назвою цього містечка її стали йменувати Торговицькою. Вона оголосила війну реформам Чотирирічного сейму й Станіславові-Августові.
18 травня 1792 року, у відповідь на адресований Катерині II заклик керівництва Торговицької конфедерації про військову допомогу, 100-тисячна армія увійшла на територію Речі Посполитої в районі Правобережної України і виступила спільно з конфедератами проти уряду. Король, відповідно до Конституції 3 травня, взяв на себе командування військом на час війни.
Війська Речі Посполитої чинили відчайдушний опір, проте зазнали приголомшливого удару з тилу: 23 липня 1792 року король Станіслав-Август, який перебував у важкому становищі, у відповідь на заклик до нього Катерини II відступитися від «революції 3 травня» й запевнення, що лише таким чином він може врятувати незалежність Речі Посполитої, приєднався до Торговицької конфедерації й наказав своїй армії припинити бойові дії.
Сподівання короля, що своїм приєднанням до конфедерації він зможе врятувати хоча б якісь здобутки Чотирирічного сейму, не справдилися. У серпні 1792 року Варшава опинилася в руках конфедератів і росіян. Реформи Великого сейму були проголошені нечинними, їхні прихильники опинилися поза законом, запроваджено сувору цензуру. Керівники торговицької конфедерації відправили до Петербурга посольство, яке подякувало Катерині II за порятунок Речі Посполитої від «кайданів» реформаторів. За таких умов король висловив імператриці свою готовність зректися престолу, але та не погодилася на це. Катерина II вирішила здійснити новий поділ Речі Посполитої, і їй був потрібний Станіслав-Август, щоб надати цій акції хоча б примарної законності.
Див. також
Джерела
- Рубльов О. С. Rozbiory Polski [ 30 червня 2017 у Wayback Machine.] Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — 520 с. : іл. — .
Література
- Соловьев С. М. История падения Польши. М., 1863
- Костомаров Н. Последние годы Речи Посполитой. СПб., 1870
- Kraszewski J. Polska w czasie trzech rozbiorów 1772—1797, t. 1–3. Poznań, 1874–75
- Korzon T. Wewnętrzne dzieje Polski za Stanisława Augusta (1764—1794), t. 3. Kraków, 1884
- Balzer O. Reformy społeczne i polityczne Konstitucyi trzeciego maja. Kraków, 1891
- Kalinka W. Sejm czteroletni, t. 1, cz. 1–2; t. 2, cz. 1–2. Kraków, 1895
- Łojek J. Upadek Konstytucji 3 maja: Studium historyczne. Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1976
- Його ж. Geneza i obalenie Konstytucji 3 maja. Polityka zagraniczna Rzeczypospolitej 1787—1792. Lublin, 1986
- Його ж. Dzieje zdrajcy: [Stanisław Szczęsny Potocki (1751—1805)]. Katowice, 1988
- Bardach J., Leśnodorski B., Pietrzak M. Historia ustroju i prawa polskiego. Warszawa, 1993
- Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі: Від найдавніших часів до наших днів. Львів, 2002
- Topolski J. Historia Polski. Poznań, 2008.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pershij podil Rechi Pospolitoyi persha z seriyi zovnishnopolitichnih akcij stosovno Rechi Pospolitoyi z boku Gabsburzkoyi monarhiyi Prussiyi ta Rosiyi u 1772 1793 1795 Pered pershim podilom Rechi Pospolitoyi 1772 yiyi teritoriya stanovila ponad 730 tis km chiselnist naselennya ponad 11 5 mln osib z yakih ponad 70 skladali selyani do 20 mishani 6 7 shlyahta reshtu duhovenstvo Pershij podil Rechi PospolitoyiTip dPidpisano 1772Storoni Rosijska imperiya Gabsburzka monarhiya i Prussiya Istorichni polski derzhavi Gneznenska Derzhava Korolivstvo Polske Rich Pospolita 1645 1998 Podili Rechi Pospolitoyi Korolivstvo Galichini 1546 1900 Varshavske gercogstvo 1326 2005 Krakivska respublika 1535 2021 Velike gercogstvo Poznanske 1535 2021 Velike Knyazivstvo Krakivske 1534 1932 Korolivstvo Polske 1916 1918 Druga Rich Pospolita 1918 1945 Seredinna Litva Generalna guberniya 1939 1945 Polska pidpilna derzhava 1939 1945 Polska Narodna Respublika 1944 1989 Respublika Polsha Tri podili Rechi PospolitoyiPeredumoviRich Pospolita u 1772 Na chas bezkoroliv ya pislya smerti Avgusta III Vettina pripadayut pershi sprobi zdijsnennya derzhavnih reform u Rechi Pospolitij pov yazani z Familiyeyu Chartorijskih Navkolo cogo politichnogo ugrupovannya zgurtuvalisya ti hto vvazhav sho krayinu mozhna vryatuvati vid zagibeli do yakoyi vona pryamuvala shlyahom vnesennya v yiyi derzhavnij lad zmin yaki b ne porushuvali jogo fundamentalnih zasad Tabir Chartorijskih pragnuv peretvoriti Rich Pospolitu na silnu aristokratichnu derzhavu z elementami yevropejskogo absolyutizmu rozrahovuyuchi pri comu na pidtrimku Rosijskoyi imperiyi Reformi buli progolosheni na konvokacijnomu sejmi Valnij sejm u travni chervni 1764 roku bilya Varshavi v prisutnosti rosijskih vijsk sho pribuli na prohannya Familiyi 6 veresnya 1764 pid tiskom Katerini II i v prisutnosti rosijskih vijsk korolem Rechi Pospolitoyi obranij yiyi kolishnij favorit litovskij knyaz Stanislav Antonij Ponyatovskij 1732 98 yakij vzyav sobi im ya Stanislav Avgust Katerina II spodivalasya sho v jogo osobi matime pokirnogo korolya Nevdovzi novij korol rozpochav oberezhni reformi v administraciyi finansah ta osviti Stanislav Avgust Ponyatovskij Politika reform spryamovanih na vivedennya Rechi Pospolitoyi z ekonomichnoyi j politichnoyi stagnaciyi usunennya vad yiyi ladu ne vidpovidala strategiyi praviteliv Prussiyi i Rosiyi shodo zberezhennya Rechi Pospolitoyi yak bufernoyi derzhavi Prusskij korol Fridrih II Gogencollern tverdiv odnak sho Polshu potribno trimati v letargiyi Koli z yasuvalosya sho kerivnictvo Rechi Pospolitoyi ne bazhaye zijti zi shlyahu reform Rosiya i Prussiya zrobili stavku na ti polski kola yaki zahishali nedotorkannist liberum veto ta inshih shlyahetskih volnostej i neterpimo stavilisya do bud yakih zmin v ladi derzhavi Katerini II osoblivo ne do vpodobi bulo te sho Stanislav Avgust ta polskij uryad vihodili z pid yiyi kontrolyu Yak znaryaddya tisku na nih vona obrala disidentske pitannya vimagayuchi zrivnyannya v pravah hristiyan nekatolikiv protestantiv zdebilshogo lyuteran i pravoslavnih iz katolikami v Rechi Pospolitij Nebazhannya polskoyi storoni postupitisya v disidentskomu pitanni prizvelo do togo sho zusillyami carskogo posla u Varshavi knyazya M V Ryepnina j pid prikrittyam rosijskih vijsk u Rechi Pospolitij 1767 buli sklikani dvi konfederaciyi pravoslavna na choli z biloruskim arhiyepiskopom G Koniskim u Slucku i protestantska u Toruni yaki zazhadali nadannya disidentam politichnih prav Prote obidvi konfederaciyi buli zaslabkimi shob zmusiti pravlyachi kola do postupok Todi togo zh roku Katerina II shob domogtisya cih postupok sprovokuvala stvorennya v Radomi konfederaciyi katolickoyi shlyahti opozicijno nalashtovanoyi shodo reform konvokacijnogo sejmu j korolya Stanislava Avgusta Radomski konfederati spodivalisya pri pidtrimci Rosiyi skinuti korolya z prestolu Ale Stanislav Avgust zumiv privernuti na svij bik Katerinu II yaka ne pogodilasya na jogo detronizaciyu Disidentske pitannya rozglyanuv varshavskij nadzvichajnij sejm 5 zhovtnya 1767 5 bereznya 1768 yakij vidbuvavsya pid egidoyu Radomskoyi konfederaciyi j diktatom Katerini II Vibori skladu jogo posolskoyi izbi projshli pid kontrolem 40 tis kontingentu rosijskih vijsk u Rechi Pospolitij Za nakazom knyazya Ryepnina rozrobka j obgovorennya zakonoproyektiv ta viroblennya vidpovidnih uhval vidbuvalosya ne u posolskij izbi a v grupi z 66 delegativ viznachenih nim z yiyi skladu Uhvali delegativ lishe zatverdzhuvalisya na plenarnih zasidannyah sejmu Z oglyadu na ce sejm prozvano delegacijnim abo ryepninivskim cherez postijne vtruchannya v jogo robotu carskogo posla Na sejmi proti disidentskih postulativ j ryepninivskoyi svavoli postala potuzhna opoziciya kudi vvijshli j chimalo radomskih konfederativ Knyaz Ryepnin pridushiv opoziciyu zdijsnivshi areshti yiyi lideriv j deportaciyi yih do Rosiyi U Rechi Pospolitij ce viklikalo oburennya Ale Stanislav Avgust ne visloviv protestu z privodu porushennya Rosiyeyu suverennosti sejmu j ne prizupiniv jogo robotu Zalyakanij represiyami sejm uhvaliv rishennya pro zrivnyannya disidentiv u pravah iz katolikami nagolosivshi natomist za zgodoyu Katerini II sho katolicka vira zalishayetsya panivnoyu Katerina II dozvolila tomu zh sejmu uhvaliti postanovu pro kardinalni prava yaka pidtverdila prava shlyahti a takozh mistila punkt pro zberezhennya liberum veto iz zasterezhennyam sho u finansovo ekonomichnih pitannyah dopuskalosya virishennya bilshistyu golosiv Ce oznachalo krah reform konvokacijnogo sejmu 1764 Vodnochas kardinalni prava zaboronili shlyahti karati piddanih smertyu za navmisne vbivstvo selyanina pan mav karatisya smertyu Rosiya deklaruvala sho ye garantom cih prav Delegacijnij sejm shvaliv rosijsko polskij dogovir pro neporushnist kordoniv Rechi Pospolitoyi Barska konfederaciya Barskij konfederat Josif II Pislya sejmu 1767 68 vsi tri konfederaciyi buli rozpusheni oskilki vikonali pokladeni na nih zavdannya Zdavalosya sho politika Rosiyi v Rechi Pospolitij peremogla Prote tisk rosijskogo posla na sejm nasilnicki diyi do yakih vin vdavavsya stosovno nepostuplivih posliv a takozh nadannya disidentam prav viklikali v krayini velichezne oburennya Pered zavershennyam roboti sejmu 29 lyutogo 1768 u mistechku Bar Podilskogo voyevodstva dijshlo do sklikannya konfederaciyi patriotichno j konservativno nalashtovanoyi chastini shlyahti pid gaslami anulyuvannya postupok disidentam zahistu katolictva j nezalezhnosti derzhavi Nevdovzi Barska konfederaciya ohopila znachnu chastinu shlyahti i duhovenstva Slabo ozbroyena j nedisciplinovana kinnota konfederativ vstupila u vijskove protiborstvo z korolivskim vijskom ta rosijskimi vijskovimi zagonami zaproshenimi korolem na dopomogu U krayini rozgornulasya gromadyanska vijna Poyava rosijskogo vijska na ukrayinskomu Pravoberezhzhi spriyala rozgortannyu tut gajdamacko selyanskogo ruhu sho vinik na pivdni Kiyivskogo voyevodstva v 2 j polovini travnya 1768 Ruh otrimav nazvu Koliyivshini Uryad zvernuvsya do Katerini II iz zaklikom yaknajshvidshe kinuti svoyi vijska na pridushennya povstannya Vijsko dopomoglo uryadovim zagonam u chervni lipni 1768 pridushiti Koliyivshinu Cherez prisutnist rosiyan borotba barskih konfederativ stavala bezperspektivnoyu 20 chervnya 1768 voni vtratili Bar i vimusheno pripinili borotbu Najaktivnishi z nih viyihali do osmanskih volodin Prote borotba spalahnula z novoyu siloyu pislya ogoloshennya Osmanskoyu imperiyeyu v zhovtni 1768 vijni Rosiyi Zagoni konfederativ i nadali zalishalisya perevazhno kinnimi nazagal slabo organizovanimi pozbavlenimi vzayemodiyi j nalezhnogo ozbroyennya Zavazhali j nezgodi v kerivnictvi ruhu Vidtak konfederatski zbrojni sili buli prirecheni na visnazhlivu j malouspishnu partizansku borotbu Za politichnimi cilyami konfederatskij ruh buv shlyahetskim hocha prinajmni dvi tretini jogo vijskovogo skladu stanovili vihidci z niziv u nomu buli zadiyani navit selyanski zagoni a sered komandiriv traplyalisya j mishani Shob poslabiti svoyu zalezhnist vid Peterburga Stanislav Avgust sprobuvav domovitisya z konfederatami ale voni vidmovlyalisya vesti z nim peregovori j 22 zhovtnya 1770 ogolosili jogo detronizaciyu Do ciyeyi pomilki doluchilasya j nevdala sproba 3 listopada 1771 poloniti korolya u Varshavi Rozpochalasya agoniya ruhu Znevirena shlyahta povertalasya dodomu U serpni 1772 Barska konfederaciya zaznala ostatochnoyi porazki Tisyachi konfederativ zaginuli u boyah iz rosijskimi vijskami ponad 10 tis potrapili do Sibiru Politichni rezultati konfederaciyi buli sumni vona zagalmuvala provedennya derzhavnih reform posilila poziciyi tih pravlyachih kil Rosiyi yaki buli perekonani sho Rich Pospolitu potribno likviduvati yak derzhavu yaksho ne vidrazu to poetapno Pershij podilKaterina II Pid vplivom zaznachenih kil Katerina II pogodilasya na chastkovij podil Rechi Pospolitoyi do yakogo yiyi uprodovzh kilkoh rokiv sponukav korol Prussiyi Fridrih II Ostannogo do ciyeyi akciyi zaohochuvav priklad Avstriyi yaka 1769 zahopila misto Spish iz navkolishnoyu teritoriyeyu nini u skladi Slovachchini kotrij Polsha vid 1412 roku trimala v zastavnomu volodinni a u 1770 chastinu Chorshtinskogo Novotarzkogo i Sandeckogo starostv Fridrih II takozh 1770 zajnyav sumizhnu do jogo derzhavi pivnichnu chastinu Rechi Pospolitoyi Gdanske Pomor ye krim Gdanska j Toruni Helminsku zemlyu Varmiyu a takozh pivnichnu chastinu Velikopolshi motivuyuchi ce neobhidnistyu mati sanitarnij kordon sho mav vidgoroditi jogo derzhavu vid epidemiyi chumi sho spalahnula na teritoriyi Polshi U sichni 1771 Katerina II ogolosila Yaksho odni berut to chom bi ne mali brati inshi Togo zh roku rozpochalisya peregovori Rosiyi Prussiyi j Avstriyi shodo podilu Rechi Pospolitoyi 5 serpnya 1772 voni zavershilisya v Sankt Peterburzi pidpisannyam avstrijsko prusskogo avstrijsko rosijskogo j prussko rosijskogo dogovoriv Rosiya za pershim podilom Polshi otrimala Inflyanti j zahidnu chastinu Bilorusi do Zahidnoyi Dvini Dnipra ta jogo pravoyi pritoki Druti i suhodilnoyi liniyi sho tyaglasya vid verhiv ya Druti do Zh Dvini razom 92 tis km iz naselennyam 1 3 mln osib Do Prussiyi ostatochno vidijshli vzhe ranishe okupovani z 1700 teritoriyi tobto Korolivska Prussiya bez Gdanska j Toruni ta pivnichna chastina Velikopolshi vsogo 36 tis km z naselennyam 580 tis osib Krim togo Prussiya otrimala u vichne volodinnya Lemborske Bitovske i Dragimske starostva Avstriya zajnyala chastinu Krakivskogo i Sandomirskogo voyevodstv Ruske voyevodstvo bez Holmskoyi zemli Belzke voyevodstvo do Zh Bugu na pivnochi ta zh chastinu Podilskogo voyevodstva mizh livimi pritokami Dnistra Zbruchem i Stripoyu a takozh kut Volinskogo voyevodstva razom 83 tis km iz naselennyam 2 6 mln osib Usogo Rich Pospolita vtratila blizko 30 teritoriyi j tretinu naselennya Proti podilu protestuvav Stanislav Avgust ale nevdalo NaslidkiRich Pospolita u 1773 Pravovi naslidki Fridrih II korol Prussiyi Derzhavi zagarbnici vimagali vid sejmu zatverdzhennya zdijsnenogo podilu Sklikanij 19 kvitnya 1773 u Varshavi sejm pracyuvav pid tiskom prisutnih u stolici vijsk 18 veresnya 1773 sejmova delegaciya shvalila umovi vikladeni u traktatah 30 veresnya 1773 ci dokumenti ratifikovani sejmom bilshistyu golosiv Kategorichno proti vistupilo lishe kilka posliv osoblivo burhlivo novogrudskij Tadeush Rejtan Yan Matejko Rejtan abo Vtrata derzhavnosti Na zagarbani 1772 polski zemli Prussiya j Avstriya poshirili svoyu administrativno teritorialnu sistemu Iz zemel sho nimi zavolodila Prussiya stvoreno provinciyu Zahidna Prussiya todi zh Knyazivska Prussiya nazvana Shidnoyu Prussiyeyu Yiyi yak i Sh Prussiyu podileno na regenciyi a ti na zemli Okupovana Avstriyeyu 1772 teritoriya otrimala nazvu Korolivstvo Galichini i Lodomeriyi Pri koronaciyah z seredini XVI st imperatori stavali titulyarnimi korolyami Galichini i Volodimiriyi Tomu Mariya Tereziya na chas svoyeyi koronaciyi vzhe bula titulyarnoyu korolevoyu Galichini i Volodimiriyi na vidminu vid polskih monarhiv Korolivstvo viniklo yak rezultat oficijnogo obgruntuvannya vklyuchennya ukrayinskih zemel do skladu avstrijskih volodin videnska vlada tverdila sho ugorska korolivska korona yakoyu Gabsburgi volodili z 1526 maye istorichni prava na zemli kolishnogo Galicko Volinskogo korolivstva vid zlamu 12 13 stolittya Posilalisya na fakt sho pislya smerti galicko volodimirskogo knyazya Romana Mstislavovicha ci zemli zajnyav 1205 korol Ugorshini Andrash II yakij prijnyav titul rex Galiciae et Lodomeriae i hoch panuvannya Ugorshini ne trivalo dovgo ale vidtodi ugorski koroli tituluvalisya yak koroli Galiciyi i Lodomeriyi Upravlinnya Korolivstvom podilenim na distrikti okrugi ocholyuvav priznachenij imperatorom gubernator iz rezidenciyeyu u Lvovi okrugami upravlyali starosti Sudovimi i finansovimi spravami vidalo vidomstvo bezposeredno pidporyadkovane Vidnyu Viborni posadi shlyahti buli likvidovani a yihnye misce zajnyala chinovna iyerarhiya Avstrijska vlada skasuvala zasadu shlyahetskoyi rivnosti Za avstrijskim vzircem shlyahtu bulo podileno na magnativ i vlasne shlyahtu Do magnativ zarahovano vsih nosiyiv tituliv knyazya i grafa prichomu grafami stavali vsi ti hto na 1772 u Rechi Pospolitij buli senatorami kashtelyanami voyevodami ministrami abo yihnimi nashadkami i podavali zayavi iz prohannyam nadati grafskij titul ta vnosili za nogo viznachenu sumu U 1775 roci progolosheno stvorennya v Korolivstvi provincijnogo sejmu podibnogo do sejmiv sho diyali v inshih zemlyah Avstrijskoyi monarhiyi U sejmi mali pravo zasidati magnati shlyahta i predstavniki derzhavnih mist Voni mogli lishe obgovoryuvati yak provoditi v zhittya uryadovi rishennya Ale j do cogo bezsilogo sejmu uryad stavivsya z nedoviroyu Vpershe vin buv sklikanij imperatorom u 1782 roci potim 1786 i 1788 Vidtodi j do 1817 sejm ne zbiravsya Politichni naslidki Uprodovzh 1773 92 rokiv polskij korol i pribichniki reform she namagalisya vryatuvati zalishki Rechi Pospolitoyi j zmicniti derzhavu Chotiririchnij sejm 1788 92 za iniciativoyu grupi patriotichno nalashtovanih reformatoriv uhvaliv Konstituciyu Rechi Pospolitoyi Tretogo travnya 1791 sho zaprovadzhuvala u Polshi konstitucijnu monarhiyu osobisti svobodi j rivnist prav usih gromadyan Vona dilila vladu na zakonodavchu vikonavchu j sudovu ce bula tretya u sviti konstituciya pislya konstituciyi Spoluchenih Shtativ Ameriki Do reform Chotiririchnogo sejmu i osoblivo Konstituciyi 3 travnya vorozhe postavilisya v Peterburzi oskilki voni zmicnyuvali Rich Pospolitu j vivodili yiyi z pid opiki Rosiyi She vlitku 1790 pochalo zminyuvatisya stavlennya Prussiyi do polskih reform Pislya uhvalennya Konstituciyi 3 travnya Berlin ogolosiv sho vona superechit duhu polsko prusskogo oboronnogo soyuzu vid 26 bereznya 1790 roku tomu cej soyuz utrativ svoyu silu Torgovicka konfederaciya Strata konfederativ 9 travnya 1794 roku u Varshavi Konstituciya tretogo travnya Pislya ukladennya Rosiyeyu v sichni 1792 Yasskogo mirnogo dogovoru z Osmanskoyu imperiyeyu Katerina II otrimala zmogu znachno bilshe uvagi pridiliti situaciyi v Rechi Pospolitij U Peterburzi vvazhali sho Varshava peretvorilasya na druge pislya Parizha revolyucijne vognishe v Yevropi j zagrozhuye ustalenomu poryadku Ce stalo ideologichnim obgruntuvannyam rosijskogo vtruchannya v polski spravi Bezposerednij privid dlya nogo Katerini II dali polski magnati prorosijskoyi oriyentaciyi kotri zaohochuvani kupkoyu mensh vplivovih magnativ j za pidtrimki Katerini II 27 kvitnya 1792 roku u Peterburzi pidpisali Akt generalnoyi konfederaciyi Z taktichnih mirkuvan Akt datovanij 14 travnya 1792 a miscem jogo poyavi nazvano Torgovicyu mistechko Braclavskogo voyevodstva na kordoni Rechi Pospolitoyi j Katerinoslavskogo namisnictva Rosijskoyi imperiyi U Torgovici konfederaciya bula progoloshena i za nazvoyu cogo mistechka yiyi stali jmenuvati Torgovickoyu Vona ogolosila vijnu reformam Chotiririchnogo sejmu j Stanislavovi Avgustovi 18 travnya 1792 roku u vidpovid na adresovanij Katerini II zaklik kerivnictva Torgovickoyi konfederaciyi pro vijskovu dopomogu 100 tisyachna armiya uvijshla na teritoriyu Rechi Pospolitoyi v rajoni Pravoberezhnoyi Ukrayini i vistupila spilno z konfederatami proti uryadu Korol vidpovidno do Konstituciyi 3 travnya vzyav na sebe komanduvannya vijskom na chas vijni Vijska Rechi Pospolitoyi chinili vidchajdushnij opir prote zaznali prigolomshlivogo udaru z tilu 23 lipnya 1792 roku korol Stanislav Avgust yakij perebuvav u vazhkomu stanovishi u vidpovid na zaklik do nogo Katerini II vidstupitisya vid revolyuciyi 3 travnya j zapevnennya sho lishe takim chinom vin mozhe vryatuvati nezalezhnist Rechi Pospolitoyi priyednavsya do Torgovickoyi konfederaciyi j nakazav svoyij armiyi pripiniti bojovi diyi Spodivannya korolya sho svoyim priyednannyam do konfederaciyi vin zmozhe vryatuvati hocha b yakis zdobutki Chotiririchnogo sejmu ne spravdilisya U serpni 1792 roku Varshava opinilasya v rukah konfederativ i rosiyan Reformi Velikogo sejmu buli progolosheni nechinnimi yihni prihilniki opinilisya poza zakonom zaprovadzheno suvoru cenzuru Kerivniki torgovickoyi konfederaciyi vidpravili do Peterburga posolstvo yake podyakuvalo Katerini II za poryatunok Rechi Pospolitoyi vid kajdaniv reformatoriv Za takih umov korol visloviv imperatrici svoyu gotovnist zrektisya prestolu ale ta ne pogodilasya na ce Katerina II virishila zdijsniti novij podil Rechi Pospolitoyi i yij buv potribnij Stanislav Avgust shob nadati cij akciyi hocha b primarnoyi zakonnosti Div takozhDrugij podil Polshi Tretij podil Polshi Chetvertij podil PolshiDzherelaRublov O S Rozbiory Polski 30 chervnya 2017 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik 520 s il ISBN 978 966 00 1142 7 LiteraturaSolovev S M Istoriya padeniya Polshi M 1863 Kostomarov N Poslednie gody Rechi Pospolitoj SPb 1870 Kraszewski J Polska w czasie trzech rozbiorow 1772 1797 t 1 3 Poznan 1874 75 Korzon T Wewnetrzne dzieje Polski za Stanislawa Augusta 1764 1794 t 3 Krakow 1884 Balzer O Reformy spoleczne i polityczne Konstitucyi trzeciego maja Krakow 1891 Kalinka W Sejm czteroletni t 1 cz 1 2 t 2 cz 1 2 Krakow 1895 Lojek J Upadek Konstytucji 3 maja Studium historyczne Wroclaw Warszawa Krakow Gdansk 1976 Jogo zh Geneza i obalenie Konstytucji 3 maja Polityka zagraniczna Rzeczypospolitej 1787 1792 Lublin 1986 Jogo zh Dzieje zdrajcy Stanislaw Szczesny Potocki 1751 1805 Katowice 1988 Bardach J Lesnodorski B Pietrzak M Historia ustroju i prawa polskiego Warszawa 1993 Zashkilnyak L Krikun M Istoriya Polshi Vid najdavnishih chasiv do nashih dniv Lviv 2002 Topolski J Historia Polski Poznan 2008