Рагу́зька респу́бліка (лат. Respublica Ragusina, італ. Repubblica di Ragusa) відома також як Дубро́вницька респ́убліка (хорв. Dubrovačka republika) — морська республіка на узбережжі Адріатичного моря, що існувала з XI століття до 1808 року. Столицею республіки було місто-порт Рагуза (сучасний Дубровник), окрім якої територія держави включала далматинське узбережжя від Неуму до Которської затоки, півострів Пелєшаць і острови Ластово, Млєт і ряд інших невеликих острівців довкола столиці.
Рагузька республіка лат. Respublica Ragusina | |||||
Республіка і в різні часи протекторат Візантії, Венеції, Угорщини, Габсбурзької монархії та Османської імперії | |||||
| |||||
| |||||
Територія Рагузької республіки з 1426 року | |||||
Столиця | Ragusa (Дубровник) 42°39′ пн. ш. 18°04′ сх. д. / 42.650° пн. ш. 18.067° сх. д. | ||||
Мови | Латинська (офіційна до 1472), Далматинська, Хорватська, Італійська | ||||
Релігії | Римо-Католицька Церква | ||||
Форма правління | Республіка | ||||
дуче | |||||
- 1808 | Август Мармонт | ||||
Історичний період | Ренесанс | ||||
- Заснування міста | 614 | ||||
- Засновано | 1358 | ||||
- Четвертий хрестовий похід (венеційське вторгнення) | 1205 | ||||
- Задарський договір | 27 червня, 1358 | ||||
- Османська протекція | з 1458 | ||||
- Сосюзеренітет | з 1684 | ||||
- Вторгнення Франції | 31 січня, 1808 | ||||
- Анексія Францією | 14 жовтня 1808 | ||||
Площа | |||||
- 1808 (?) | 1500 км2 | ||||
Населення | |||||
- 1808 (?) | 30 000 осіб | ||||
Густота | 20 осіб/км² | ||||
Валюта | Дукат Рагузи | ||||
|
Виникнувши як центр морської та сухопутної торгівлі з Балканами, Рагузька республіка досягла піку своєї могутності в XV–XVI століттях, коли вона стала одним із головних посередників в економічних стосунках Османської імперії та європейських держав. Попри те, що значну кількість населення республіки становили слов'яни, суспільно-політичне життя та правляча еліта перебувала під сильним романо-італійським впливом, а офіційна назва держави походила з латини. У різні періоди Рагуза визнавала номінальний сюзеренітет Угорщини, Османської імперії та Австрії, проте фактично залишалася незалежною. Структура управління республіки забезпечувала неможливість концентрації влади в одних руках, завдяки чому Рагузьку республіку інколи називають першою в Європі демократичною державою. У 1806 році територію Рагузи окупували війська Наполеона, у 1808 році республіка була ліквідована, а її територія приєднана до Франції. З часу проголошення незалежності Хорватії в 1991 році ці землі складають її найпівденнішу частину.
Назва
- Рагузька республіка (лат. Respublica Ragusina; італ. Repubblica di Ragusa) — офіційна назва республіки; поширена у світовій історіографії.
- Вільна держава Рагуза (нім. Freystaat Ragusa) — назва у ряді німецьких джерел XVII—XVIII ст.
- Дубровницька республіка (хорв. Dubrovačka Republika) — новітня хорватська назва, від перейменування Рагузи на Дубровник (1918).
Рання комуна (VII століття—1205)
У VII столітті (згідно з традицією — в 614 р.) біженці зі зруйнованого слов'яно-аварським вторгненням міста Епідавру заснували на невеликому острові біля далматинського узбережжя місто Рагуза. Поруч, на материку, знаходилося слов'янське поселення Дуброва, що пізніше злилося з Рагузою в єдине ціле, а засипаний між островом і материком канал став центральною вулицею міста — Страдуном. Довгий час Рагуза була невеликим поселенням із змішаним слов'яно-романським населенням під верховною владою Візантії та входив до складу феми Далмація. Прилеглі материкові землі були зайняті під виноградники, за які жителі міста платили данину сусіднім слов'янським князям Травунії і Захумля. Процес християнізації в Рагузі був доволі швидким і характеризувався сильним впливом Папи Римського. Уже в 1022 р. місто стало центром самостійного католицького архієпископства.
У XI — XII століттях унаслідок загального економічного підйому в Середземномор'ї розвиток Рагузи як торговельного та ремісничого центру прискорився. Зручні шляхи зв'язку з внутрішніми регіонами Балкан і, морем, зі всією Європою сприяли перетворенню міста на важливий центр посередницької торгівлі та ремісничого виробництва (перш за все, суднобудування й деревообробки). Особливе значення мали торговельні зв'язки Рагузи із сусідніми слов'янськими князівствами. Після перемоги Рагузи над військами сербського князя Стефана Немані в 1186 р. був підписаний перший договір про дружбу і свободу торгівлі в сербських землях. У 1189 р. аналогічна угода була підписана з Боснією (у ньому вперше згадана слов'янська назва міста — Дубровник). У 1192 р. імператор Ісаак II Ангел надав купцям Рагузи право безмитної торгівлі у Візантії. Потім були підписані торгові угоди з італійськими комунами.
Одночасно посилилася боротьба між різними державними утвореннями за владу в Далмації. У 866—867 рр. Рагузу блокував арабський флот, у 922 р. місто захопили болгари. З кінця X століття в регіоні посилилася економічна і політична роль Венеції. У 948 р. венеційці спробували завоювати Рагузу, проте зазнали поразки. Згідно з легендою, ця перемога жителів Рагузи була отримана завдяки втручанню святого Власія Севастійського, який пізніше став заступником міста. У 1000 р. Венеції під час боротьби з неретвянськими піратами вдалося на деякий час підкорити Рагузу разом з іншими містами на Далматинському узбережжі. Пізніше на ці землі висунуло претензії Сицилійське королівство (норманська держава з Південної Італії). У результаті Рагуза була вимушена лавірувати між Візантією, Венецією, Сицилійським королівством, визнаючи сюзеренітет то однієї, то іншої сторони, що сприяло зміцненню самостійності міста. У 1205 р., після падіння Константинополя, Рагуза ще раз потрапила під владу Венеції.
Під владою Венеції (1205—1358)
Після приєднання Рагузи до володінь Венеційської республіки на морську торгівлю міста були накладені ряд обмежень. Водночас заохочувалася сухопутна торгівля зі слов'янськими державами Балканського півострова. Розширення торговельних зв'язків Рагузи з Сербією, Боснією і Болгарією сприяло економічному прогресу в цих державах у XIII—XIV століттях. У цей період Рагуза стала найбільшим торговельним центром Східної Адріатики, через який здійснювалися торговельні зв'язки Європи з Балканами. Зі слов'янських держав через Рагузу вивозилася, головним чином, продукція сільського господарства і хутра, а ввозилася зброя, скляні і металеві вироби. Найбільшу статтю доходу міста становила торгівля сіллю. Особливо міцними були позиції рагузьких купців у Сербії, де їм були надані численні торговельні привілеї і монополії на розробку надр (зокрема шахти з видобутку дорогоцінних металів). Поселення рагузців виникли в усіх крупних містах балканських держав, причому ці колонії мали права внутрішньої самоврядування. Одночасно розвивалася торгівля Рагузи з Венецією, де товари рагузьких купців були звільнені від мита.
У період венеційського панування система міського управління Рагузи остаточно сформувалася за зразком італійських комун. У місті були сформовані Велика рада — найвищий законодавчий орган, Мала рада — найвищий виконавчий орган, сенат і колегія консулів. Структура і функції цих органів у значній мірі копіювали аналогічні венеційські установи. Пріор комуни отримав титул князя (ректора) і був формальним главою міського самоврядування Рагузи, підкоряючись Великій Раді Венеційської республіки. На відміну від італійських міст у Рагузі була досить слабка майнова диференціація, що призвело до складання лише двох суспільних прошарків — нобілітету і пополанів. Нобілі (патриції) зосередили в своїх руках велику торгівлю та встановили монополію на владу в місті: у 1235 р. доступ у Велику раду Рагузи був закритий для нових членів, що сформувало вузьку правлячу олігархію. Іншою особливістю Рагузької комуни стало збереження сильного античного впливу: тісний полісний зв'язок міста з околицями, відсутність плати за заміщення посад, рівний розподіл новопридбаних земель між нобілями. Система подестату, характерна для італійських комун цього періоду, у Рагузі не склалася.
У XIII столітті почалося розширення території Рагузи. Місто придбало острів Ластово, у 1333 р. викупило у Сербії півострів Пелєшаць, а в 1345 р. приєднало острів Млєт.
Рагузька республіка в період розквіту
Незалежність (1358—1458)
Після поразки Венеції від угорського короля Людовика Великого за Задарським миром 1358 року Далмація разом з Рагузою перейшла під сюзеренітет Угорщини. 27 червня 1358 між рагузьким архієпископом Джованні Саракою і Лайошом I були погоджені конкретні форми влади угорського короля над Рагузою. Сюзеренітет Угорщини, що практично не мала флоту, був суто номінальним, а вся повнота влади в місті перейшла до місцевого нобілітету.
У цей період різко посилюється значення Рагузи як ремісничого центру. У місто переселилися численні ремісники з Італії, відбувалася спеціалізація й удосконалення ремесла, орієнтованого на експорт, перш за все зброярства і сукноробства. У майстернях Рагузи активно використовувалася наймана праця. Рагуза стала єдиним містом Далмації за рівнем розвитку ремесла на рівні італійських комун. Проте в Рагузі не склалася класична цехова структура ремесла. Ремісники об'єднувалися в релігійні корпорації — братерства, що не мали впливу на політичну систему республіки.
Звільнення з-під влади Венеції також сприяло зростанню морської торгівлі й процвітанню міста. Рагуза перетворилася на центр грошових операцій і кредитування балканських правителів. Незважаючи на низку військових конфліктів із Сербією і Боснією, республіка загалом зберігала добрі стосунки зі своїми сусідами, одночасно продовжуючи розширювати територію: у 1399 році було приєднано Рагузьке примор'я (на північ до півострова Пелєшаць), у 1419—1426 роках — долина з містом Цавтат, а потім узбережжя до Которської затоки. Рагуза стала також одним із головних центрів работоргівлі в Східному Середземномор'ї (торгівля рабами була заборонена лише 1416 року).
У XIV—XV століттях швидко збільшувалося населення республіки, головним чином за рахунок імміграції з балканських держав. До кінця XV століття чисельність населення Рагузи склала близько 20 тисяч. Завдяки припливу слов'ян значення романського елементу в етнічному складі населення стало падати. Проте мовою панівної еліти залишалася італійська (з 1492 вона замінила як офіційну мову латину), зберігалася церковна залежність від Риму і тісні зв'язки з італійськими містами. Система управління республікою також була заснована на міському праві італійських комун. Влада продовжувала залишатися в руках вузької олігархії декількох десятків сімей нобілів, проте соціальних конфліктів у цей період не спостерігалося.
Встановлення сюзеренітету Османської імперії (XV—XVI ст.)
Наприкінці XIV століття з'явилася турецька загроза для існування Рагузької республіки. Османська імперія поступово захоплювала балканські держави, наближаючись до кордонів Рагузи. У місто почався масовий приплив слов'янських біженців, велися фортифікаційні роботи й у прискореному темпі зводилися зміцнення на підступах до Рагузи. Місто стало однією з найпотужніших фортець на Балканах. Одночасно правляча еліта держави почала проводити політику заспокоєння. Вже в 1430-х рр. була підписана перша торгова угода Рагузи і Османської імперії. У 1458 р. республіка офіційно визнала сюзеренітет султана і зобов'язалася сплачувати данину, замість чого їй надали свободу торгівлі на території імперії. У 1481 р. розмір данини османи підвищили до 12 500 дукатів на рік. Проте залежність республіки від Османської імперії була украй слабка і фактично обмежувалася сплатою данини. Навпаки, надання виняткових привілеїв рагузьким купцям в імперії створило сприятливі умови для подальшого розвитку міста і його торгівлі. Рагуза стала основним торговельним каналом Османської імперії на Адріатиці, а поселення підданих Рагузи в турецьких містах на Балканах зберегли широку автономію і фактично монополізували торговельну діяльність в регіоні. Рагузькі судна мали право плавання по Чорному морі, закритому для кораблів інших країн. Посередницька торгівля між Османською імперією і італійськими державами стала головною сферою економіки міста.
Залежність економіки республіки від торгівлі з Османською імперією зумовила політику нейтралітету, якої дотримувалась Рагуза під час військових конфліктів турків із західними державами. Нейтралітет дозволяв продовжувати торговельні стосунки з обома воюючими угрупуваннями і сприяв розширенню сфери Рагузької торгівлі, що тепер включає Єгипет, Сирію і Іспанію. У всіх великих портах Середземного моря були створені постійні представництва республіки. Флот Рагузи перевищив 200 кораблів. Навіть коли наприкінці XVI століття під натиском папи римського республіка надала свій флот в розпорядження Іспанії для боротьби з мусульманськими піратами й васалами Порти, Османська імперія не виступила проти, бажаючи використовувати Рагузу для продовження торгівлі з європейськими державами. Економічна та військова потужність Рагузької республіки, підтримуваної турками, дозволила їй стати головним суперником Венеції в Середземному морі й Адріатиці.
Занепад Рагузької республіки (XVII—XVIII ст.)
З кінця XVI століття почався процес зниження торгівлі Рагузи і занепаду республіки, викликаний великими географічними відкриттями, переміщенням європейських торговельних шляхів в Атлантичний океан, зростанням конкуренції французьких, голландських і англійських купців на морі, а слов'янських і грецьких — на Балканах. Різко загострилися відносини з Венецією, яка розгорнула боротьбу за розширення своїх позицій на Адріатиці і намагалася витіснити Рагузу з турецького ринку. Венеційська республіка перешкоджала торгівлі Рагузи з Італією і почала стягувати мита за провезення товарів по Адріатичному морю. У 1602 р. венеційці організували повстання проти влади Рагузи на острові Ластово. У 1630—1633 рр. між Рагузою і Венецією спалахнув військовий конфлікт за контроль над островом Локрум. Рагузька республіка була вимушена все більше орієнтуватися на Османську імперію, без підтримки якої боротьба з Венецією була неможлива. У результаті в XVII столітті Рагуза стала найвірнішим серед європейських держав союзником Османської імперії.
Під час Кандійської війни (1645—1669) торговельна діяльність Рагузи дещо пожвавилася, проте союз республіки з Портою викликав напади на її територію хорватських ускоків і чорногорців, що розорили прибережні області Рагузи. У 1667 р. в місті стався великий землетрус, який забрав життя понад 5 000 осіб і зруйнував більшість будівель міста. Поступово місто було відбудоване, проте воно все ж почало занепадати. Ослабленням Рагузи скористалася Венеція, що підсилила тиск на республіку, пропонуючи їй своє заступництво. Рагузі довелося в 1684 р. номінально визнати сюзеренітет імператора Священної Римської імперії і короля Угорщини Леопольда I, бажаючи використовувати його проти домагань Венеції. Коли в 1694 р. венеційська армія окупувала Требинє і Герцеговину, відрізавши таким чином республіку від території Османської імперії, імператор домігся виведення військ Венеції. Проте, в 1699 р., згідно з умовами Карловицького миру, Далмація перейшла під владу Венеції. Щоб не дати можливості венеційцям в майбутньому атакувати Рагузу з суходолу, республіка поступилася двома невеликими ділянками своєї території Османській імперії, відмежувавшись таким чином від венеційських володінь на материку. Одна з цих ділянок, на північному кордоні довкола містечка Неум зараз є єдиним виходом Боснії і Герцеговини до Адріатики.
Наприкінці XVII—XVIII століть економіка Рагузької республіки зазнала повного занепаду. Практично повністю припинилася підприємницька і торговельна діяльність Рагузи на Балканах і в Леванті, деяке значення зберегло лише перевезення іноземних вантажів по Адріатиці. У середині XVIII століття, з кінцем венеційського панування в Середземномор'ї, Рагузька торгівля дещо пожвавилася, проте вона не могла витримати конкуренції з Францією, що отримала особливі привілеї в Османській імперії. У період Російсько-турецької війни 1768—1774 р. республіка виступила на стороні Порти й надала свій флот для ведення військових дій проти Росії. Але в 1775 р. до гавані Рагузи увійшла велика ескадра графа Олексія Орлова. Вважається також, що Рагуза була першою європейською державою, яка визнала в 1776 р. незалежність США.
Політичний устрій республіки в XVII—XVIII століттях залишався незмінним. Зберігалася монополія нобілітету на владу. Верхівка пополанів, що не мала доступу до управління, створила дві закриті релігійно-політичні організації: братерство Святого Антуана (великі купці-судновласники і найбільш спроможні містяни) і братерство Святого Лазаря (торговці зі Сходом). Після землетрусу 1667 р. чотири сім'ї з братерства Святого Антуана дістали доступ у Велику раду, проте реального злиття нової пополанської верхівки і нобілітету не сталося.
Падіння республіки (початок XIX століття)
У 1806 р. Рагузу оточили російсько-чорногорські війська, які протягом декількох місяців бомбардували місто. Коли до Рагузи підійшов французький флот, республіка капітулювала перед французами. До міста увійшли війська Франції на чолі з Наполеоном. У 1808 р. Рагузька республіка була скасована, а її територія увійшла до складу Іллірійських провінцій, підлеглих безпосередньо Франції. Французького маршала Огюста Мармона було оголошено герцогом Рагузи. У 1814 р. до міста увійшли австрійські війська генерала , підтримані англійським експедиційним корпусом. Французька адміністрація була ліквідована. За рішенням Віденського конгресу в 1815 р. Рагуза була приєднана до Австрійської імперії і увійшла до складу коронної землі Королівство Далмація. Спроби нобілітету Рагузи відтворити республіку в 1815 р. провалилися.
Система управління
Система управління Рагузької республіки була побудована на олігархічному принципі: вся влада належала вузькій групі нобілітету, якою протистояла основна маса містян—пополанів, що не мали жодного впливу на формування органів влади і що не брала участь в політичній діяльності. У XVI—XVII ст. верхівка пополанів (торговці-судновласники) відокремилася в окремий шар громадян, члени якого дістали можливість обіймати дрібні муніципальні посади, а після землетрусу 1667 р. декілька сімей містян було допущено у Велику раду. Станові кордони між нобілітетом, громадянами і пополанами були дуже жорсткими, між станові шлюби були строго заборонені. Про обмеженість кола осіб, що мають доступ до влади, говорять дані про склад Великої і Малої ради республіки: у 1802 р., наприклад, 6 з 8 членів Малого і 15 з 20 членів Великої ради представляли 11 найзнатніших рагузьких родин, а половина з князів Рагузи останніх вісім років існування республіки була вихідцями з 5 родин нобілей.
Структура органів управління Рагузької республіки багато в чому копіювала венеційську модель державного устрою. Найвищим законодавчим органом була Велика рада (лат. consilium Maior, хорв. Veliko vijeće — Велике віче), у який входили всі представники нобілітету Рагузи, що досягли 18 років. Цей орган ухвалював закони, обирав князя, вибирав і затверджував суддів, митників, консулів і інших муніципальних чиновників, вирішував державно-правові і конституційні питання. Велика рада формувала Сенат (лат. consilium rogatorum) з 45 членів, старше 40 років, що обиралися на один рік. Саме він володів найбільшою владою в республіці. На відміну від італійських комун, організація Сенату перешкоджала встановленню домінування однієї сім'ї (як Медічі у Флоренції або Скалігери в Вероні), проте практично всю історію існуванню цього органу найбільший вплив в ньому мали члени родини Сорго.
Мала рада (лат. consilium Minor, хорв. malo vijeće — Мале віче) був виконавчим органом, що складався з 11 членів (після 1667 р. — з 7), вибираних князем із складу Великої ради на 1 рік. Князь (лат. rector — ректор) здійснював керівництво виконавськими органами влади, головував на Великій і Малій раді та виконував представницькі функції. Князь обирався Великою радою, причому термін його повноважень становив лише один місяць, а повторно він міг переобратися лише через два роки. Вплив князя був чисто номінальним, а малий термін його повноважень перешкоджав концентрації влади в республіці в руках однієї людини. Цей факт дозволяє деяким істориками вважати Рагузьку республіку першою демократичною державою в Європі, хоча її «демократія» відносилася лише до декількох десятків аристократичних родин країни. Проте на прапорі республіки було накреслено слово «libertas» (з лат. — «свобода»), а над входом у фортецю Сан-Лоренцо перед міськими стінами Рагузи було написано девіз «non bene pro toto libertas venditur auro» (з лат. — «свобода не продається ні за яке золото»).
Мови і етнічний склад
Етнічний склад населення Рагузи був досить строкатим. На ранніх етапах історії переважало, мабуть, романське населення, яке власне і заклало основу полісно-комунальної суспільно-політичної структури республіки. Проте значення слов'янського елементу, досить значне вже з моменту об'єднання поселень Рагуза і Дуброва, неухильно зростало і, ймовірно, вже в XII—XIII століттях стало превалювати. З початком турецьких завоювань в місто спрямувалася нова хвиля слов'янських переселенців з Балкан, яка забезпечила перетворення Рагузи в переважно слов'янське місто, хоча соціально-економічна вага колоністів з Італії (передусім серед висококваліфікованих ремісників і великих торговців) була також значною. Слов'яни Рагузи були змішаного хорвато-сербського походження.
Офіційною мовою Рагузької республіки спочатку була латина. У 1472 Сенат Рагузи затвердив як мову обговорень і державних актів італійську. Італійська до того часу вже стала мовою верхівки містян, раніше всього нобілітету, що сконцентрував в своїх руках всю повноту влади в республіці. Попри те, що переважне число нобілей були етнічно слов'янами, вони використовували італійську мову і орієнтувалися на культуру італійських міст-держав, що служило одним із способів демонстрації своєї відособленості від маси незнатних містян, що говорили на місцевому діалекті хорватської мови. У ранні періоди історії Рагузи використовувалась також далматинська мова романського походження. Збереглися декілька документів, написаних на рагузькому діалекті далматинської мови, які датуються XIII століттям. З витісненням романського населення Рагузи слов'янами значення далматинської мови впало, і до XVI століття ця мова вийшла з вжитку в республіці. Що стосується хорватської мови, то її підйом розпочався в XV столітті, коли частина Рагузької аристократії і священнослужителів стала перекладати літературу з латинської і італійської мов на місцевий варіант хорватської. Так в 1597 р. рагузький поет переклав на хорватську трагедію Софокла «Електра». Пізніше хорватська мова використовувалася в творчості цілої плеяди рагузьких письменників і поетів: , , та інших. Роботи цих авторів, написані на рагузькому варіанті хорватської мови, відіграли значну роль у розвитку хорватської літератури і складанні сучасних стандартів хорватської мови. Цікаво, що після падіння Рагузької республіки та входження міста до складу Австрійської імперії, саме Рагуза стала центром руху за возз'єднання Далмації з , тоді як вплив італійського іредентизму був, у порівнянні з іншими містами Далмації, незначним.
Див. також
Примітки
- Gebhardi 1805.
- Фрейденберг М. М. Дубровник і Османська імперія . М., 1989
Джерела
- Gebhardi, L. A. Geschichte der Königreiche Dalmatien, Kroatien, Slavonien, Servien, Raszien, Bosnien, Rama und des Freystaats Ragusa. Pesth, 1805.
- История Югославии, т. 1-2. М., 1963
- Рид, Лоуренс В. Вспоминая Республику Рагуса [ 18 вересня 2020 у Wayback Machine.] / Пер. Н. Афончиной за ред. В. Золотарёва // Liberty Education Project, 27.04.2020 (рос.)
- Фрейдзон В. И. История Хорватии. М., 2001
- Фрейденберг М. М. Дубровник и Османская империя. М., 1989
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Рагузька республіка
- , from Dubrovnik Online
- Flags of Ragusa [ 4 березня 2009 у Wayback Machine.] (італ.)
- Storia e monetazione di Ragusa, oggi Dubrovnik (Dalmazia) [ 11 травня 2008 у Wayback Machine.] (італ.)
- Dalmatia and Montenegro [ 4 березня 2012 у Wayback Machine.] by John Gardner Wilkinson, on Google Books
- Aus Dalmatien, by Ida Reinsberg-Düringsfeld (1857), on Google Books
- Universal Geography: Republic of Ragusa [ 18 серпня 2014 у Wayback Machine.], on Google Books
- Bibliografia della Dalmazia e del Montenegro [ 18 серпня 2014 у Wayback Machine.], by Giuseppe Valentinelli, on Google Books
- Bibliografia hrvatska [ 18 серпня 2014 у Wayback Machine.], Ivan Kukuljević Sakcinski, on Google Books (хор.)
- Geschichte des Freystaates Ragusa [ 18 серпня 2014 у Wayback Machine.] by Johann Christian von Engel, on Google Books (нім.)
- The Ethnology of Europe [ 18 серпня 2014 у Wayback Machine.] by Robert Gordon Latham, on Google Books
- Austria in 1848–49: Dalmatia [ 18 серпня 2014 у Wayback Machine.] by William Henry Stiles, on Google Books
- Coins of Ragusa Republic
- Notizie istorico-critiche sulle antichita storia e letteratura de' Ragusei, Francesco Maria Appendini [ 7 липня 2011 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ragu zka respu blika lat Respublica Ragusina ital Repubblica di Ragusa vidoma takozh yak Dubro vnicka resp ublika horv Dubrovacka republika morska respublika na uzberezhzhi Adriatichnogo morya sho isnuvala z XI stolittya do 1808 roku Stoliceyu respubliki bulo misto port Raguza suchasnij Dubrovnik okrim yakoyi teritoriya derzhavi vklyuchala dalmatinske uzberezhzhya vid Neumu do Kotorskoyi zatoki pivostriv Pelyeshac i ostrovi Lastovo Mlyet i ryad inshih nevelikih ostrivciv dovkola stolici Raguzka respublika lat Respublica Ragusina Respublika i v rizni chasi protektorat Vizantiyi Veneciyi Ugorshini Gabsburzkoyi monarhiyi ta Osmanskoyi imperiyi 1358 1808 Prapor Gerb Ragusa istorichni kordoni na kartiTeritoriya Raguzkoyi respubliki z 1426 roku Stolicya Ragusa Dubrovnik 42 39 pn sh 18 04 sh d 42 650 pn sh 18 067 sh d 42 650 18 067 Movi Latinska oficijna do 1472 Dalmatinska Horvatska Italijska Religiyi Rimo Katolicka Cerkva Forma pravlinnya Respublika duche 1808 Avgust Marmont Istorichnij period Renesans Zasnuvannya mista 614 Zasnovano 1358 Chetvertij hrestovij pohid venecijske vtorgnennya 1205 Zadarskij dogovir 27 chervnya 1358 Osmanska protekciya z 1458 Sosyuzerenitet z 1684 Vtorgnennya Franciyi 31 sichnya 1808 Aneksiya Franciyeyu 14 zhovtnya 1808 Plosha 1808 1500 km2 Naselennya 1808 30 000 osib Gustota 20 osib km Valyuta Dukat Raguzi Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Raguzka respublika Viniknuvshi yak centr morskoyi ta suhoputnoyi torgivli z Balkanami Raguzka respublika dosyagla piku svoyeyi mogutnosti v XV XVI stolittyah koli vona stala odnim iz golovnih poserednikiv v ekonomichnih stosunkah Osmanskoyi imperiyi ta yevropejskih derzhav Popri te sho znachnu kilkist naselennya respubliki stanovili slov yani suspilno politichne zhittya ta pravlyacha elita perebuvala pid silnim romano italijskim vplivom a oficijna nazva derzhavi pohodila z latini U rizni periodi Raguza viznavala nominalnij syuzerenitet Ugorshini Osmanskoyi imperiyi ta Avstriyi prote faktichno zalishalasya nezalezhnoyu Struktura upravlinnya respubliki zabezpechuvala nemozhlivist koncentraciyi vladi v odnih rukah zavdyaki chomu Raguzku respubliku inkoli nazivayut pershoyu v Yevropi demokratichnoyu derzhavoyu U 1806 roci teritoriyu Raguzi okupuvali vijska Napoleona u 1808 roci respublika bula likvidovana a yiyi teritoriya priyednana do Franciyi Z chasu progoloshennya nezalezhnosti Horvatiyi v 1991 roci ci zemli skladayut yiyi najpivdennishu chastinu NazvaRaguzka respublika lat Respublica Ragusina ital Repubblica di Ragusa oficijna nazva respubliki poshirena u svitovij istoriografiyi Vilna derzhava Raguza nim Freystaat Ragusa nazva u ryadi nimeckih dzherel XVII XVIII st Dubrovnicka respublika horv Dubrovacka Republika novitnya horvatska nazva vid perejmenuvannya Raguzi na Dubrovnik 1918 Rannya komuna VII stolittya 1205 U VII stolitti zgidno z tradiciyeyu v 614 r bizhenci zi zrujnovanogo slov yano avarskim vtorgnennyam mista Epidavru zasnuvali na nevelikomu ostrovi bilya dalmatinskogo uzberezhzhya misto Raguza Poruch na materiku znahodilosya slov yanske poselennya Dubrova sho piznishe zlilosya z Raguzoyu v yedine cile a zasipanij mizh ostrovom i materikom kanal stav centralnoyu vuliceyu mista Stradunom Dovgij chas Raguza bula nevelikim poselennyam iz zmishanim slov yano romanskim naselennyam pid verhovnoyu vladoyu Vizantiyi ta vhodiv do skladu femi Dalmaciya Prilegli materikovi zemli buli zajnyati pid vinogradniki za yaki zhiteli mista platili daninu susidnim slov yanskim knyazyam Travuniyi i Zahumlya Proces hristiyanizaciyi v Raguzi buv dovoli shvidkim i harakterizuvavsya silnim vplivom Papi Rimskogo Uzhe v 1022 r misto stalo centrom samostijnogo katolickogo arhiyepiskopstva U XI XII stolittyah unaslidok zagalnogo ekonomichnogo pidjomu v Seredzemnomor yi rozvitok Raguzi yak torgovelnogo ta remisnichogo centru priskorivsya Zruchni shlyahi zv yazku z vnutrishnimi regionami Balkan i morem zi vsiyeyu Yevropoyu spriyali peretvorennyu mista na vazhlivij centr poserednickoyi torgivli ta remisnichogo virobnictva persh za vse sudnobuduvannya j derevoobrobki Osoblive znachennya mali torgovelni zv yazki Raguzi iz susidnimi slov yanskimi knyazivstvami Pislya peremogi Raguzi nad vijskami serbskogo knyazya Stefana Nemani v 1186 r buv pidpisanij pershij dogovir pro druzhbu i svobodu torgivli v serbskih zemlyah U 1189 r analogichna ugoda bula pidpisana z Bosniyeyu u nomu vpershe zgadana slov yanska nazva mista Dubrovnik U 1192 r imperator Isaak II Angel nadav kupcyam Raguzi pravo bezmitnoyi torgivli u Vizantiyi Potim buli pidpisani torgovi ugodi z italijskimi komunami Odnochasno posililasya borotba mizh riznimi derzhavnimi utvorennyami za vladu v Dalmaciyi U 866 867 rr Raguzu blokuvav arabskij flot u 922 r misto zahopili bolgari Z kincya X stolittya v regioni posililasya ekonomichna i politichna rol Veneciyi U 948 r venecijci sprobuvali zavoyuvati Raguzu prote zaznali porazki Zgidno z legendoyu cya peremoga zhiteliv Raguzi bula otrimana zavdyaki vtruchannyu svyatogo Vlasiya Sevastijskogo yakij piznishe stav zastupnikom mista U 1000 r Veneciyi pid chas borotbi z neretvyanskimi piratami vdalosya na deyakij chas pidkoriti Raguzu razom z inshimi mistami na Dalmatinskomu uzberezhzhi Piznishe na ci zemli visunulo pretenziyi Sicilijske korolivstvo normanska derzhava z Pivdennoyi Italiyi U rezultati Raguza bula vimushena laviruvati mizh Vizantiyeyu Veneciyeyu Sicilijskim korolivstvom viznayuchi syuzerenitet to odniyeyi to inshoyi storoni sho spriyalo zmicnennyu samostijnosti mista U 1205 r pislya padinnya Konstantinopolya Raguza she raz potrapila pid vladu Veneciyi Pid vladoyu Veneciyi 1205 1358 Pislya priyednannya Raguzi do volodin Venecijskoyi respubliki na morsku torgivlyu mista buli nakladeni ryad obmezhen Vodnochas zaohochuvalasya suhoputna torgivlya zi slov yanskimi derzhavami Balkanskogo pivostrova Rozshirennya torgovelnih zv yazkiv Raguzi z Serbiyeyu Bosniyeyu i Bolgariyeyu spriyalo ekonomichnomu progresu v cih derzhavah u XIII XIV stolittyah U cej period Raguza stala najbilshim torgovelnim centrom Shidnoyi Adriatiki cherez yakij zdijsnyuvalisya torgovelni zv yazki Yevropi z Balkanami Zi slov yanskih derzhav cherez Raguzu vivozilasya golovnim chinom produkciya silskogo gospodarstva i hutra a vvozilasya zbroya sklyani i metalevi virobi Najbilshu stattyu dohodu mista stanovila torgivlya sillyu Osoblivo micnimi buli poziciyi raguzkih kupciv u Serbiyi de yim buli nadani chislenni torgovelni privileyi i monopoliyi na rozrobku nadr zokrema shahti z vidobutku dorogocinnih metaliv Poselennya raguzciv vinikli v usih krupnih mistah balkanskih derzhav prichomu ci koloniyi mali prava vnutrishnoyi samovryaduvannya Odnochasno rozvivalasya torgivlya Raguzi z Veneciyeyu de tovari raguzkih kupciv buli zvilneni vid mita U period venecijskogo panuvannya sistema miskogo upravlinnya Raguzi ostatochno sformuvalasya za zrazkom italijskih komun U misti buli sformovani Velika rada najvishij zakonodavchij organ Mala rada najvishij vikonavchij organ senat i kolegiya konsuliv Struktura i funkciyi cih organiv u znachnij miri kopiyuvali analogichni venecijski ustanovi Prior komuni otrimav titul knyazya rektora i buv formalnim glavoyu miskogo samovryaduvannya Raguzi pidkoryayuchis Velikij Radi Venecijskoyi respubliki Na vidminu vid italijskih mist u Raguzi bula dosit slabka majnova diferenciaciya sho prizvelo do skladannya lishe dvoh suspilnih prosharkiv nobilitetu i popolaniv Nobili patriciyi zoseredili v svoyih rukah veliku torgivlyu ta vstanovili monopoliyu na vladu v misti u 1235 r dostup u Veliku radu Raguzi buv zakritij dlya novih chleniv sho sformuvalo vuzku pravlyachu oligarhiyu Inshoyu osoblivistyu Raguzkoyi komuni stalo zberezhennya silnogo antichnogo vplivu tisnij polisnij zv yazok mista z okolicyami vidsutnist plati za zamishennya posad rivnij rozpodil novopridbanih zemel mizh nobilyami Sistema podestatu harakterna dlya italijskih komun cogo periodu u Raguzi ne sklalasya Istoriya HorvatiyiHorvatiya do horvativIlliriya Pannoniya DalmaciyaPohodzhennya horvativBila HorvatiyaSerednovichna Horvatska derzhavaPannonska HorvatiyaPrimorska HorvatiyaDalmatinski knyazivstvaZahumlye Travuniya PaganiyaHorvatske korolivstvo serednovichne Raguzka respublikaUniya z UgorshinoyuHorvatske korolivstvo Gabsburgi Korolivstvo SlavoniyaKorolivstvo IlliriyaKorolivstvo Horvatiya i SlavoniyaKorolivstvo DalmaciyaDerzhava slovenciv horvativ i serbivKorolivstvo YugoslaviyaBanovina HorvatiyaNezalezhna Derzhava HorvatiyaSocialistichna respublika Horvatiya yak chastina SFR Yugoslaviya Vijna za nezalezhnistIstoriya Horvatiyi pislya 1995Portal Horvatiya pereglyanutiredaguvati U XIII stolitti pochalosya rozshirennya teritoriyi Raguzi Misto pridbalo ostriv Lastovo u 1333 r vikupilo u Serbiyi pivostriv Pelyeshac a v 1345 r priyednalo ostriv Mlyet Raguzka respublika v period rozkvituNezalezhnist 1358 1458 Pislya porazki Veneciyi vid ugorskogo korolya Lyudovika Velikogo za Zadarskim mirom 1358 roku Dalmaciya razom z Raguzoyu perejshla pid syuzerenitet Ugorshini 27 chervnya 1358 mizh raguzkim arhiyepiskopom Dzhovanni Sarakoyu i Lajoshom I buli pogodzheni konkretni formi vladi ugorskogo korolya nad Raguzoyu Syuzerenitet Ugorshini sho praktichno ne mala flotu buv suto nominalnim a vsya povnota vladi v misti perejshla do miscevogo nobilitetu U cej period rizko posilyuyetsya znachennya Raguzi yak remisnichogo centru U misto pereselilisya chislenni remisniki z Italiyi vidbuvalasya specializaciya j udoskonalennya remesla oriyentovanogo na eksport persh za vse zbroyarstva i suknorobstva U majsternyah Raguzi aktivno vikoristovuvalasya najmana pracya Raguza stala yedinim mistom Dalmaciyi za rivnem rozvitku remesla na rivni italijskih komun Prote v Raguzi ne sklalasya klasichna cehova struktura remesla Remisniki ob yednuvalisya v religijni korporaciyi braterstva sho ne mali vplivu na politichnu sistemu respubliki Zvilnennya z pid vladi Veneciyi takozh spriyalo zrostannyu morskoyi torgivli j procvitannyu mista Raguza peretvorilasya na centr groshovih operacij i kredituvannya balkanskih praviteliv Nezvazhayuchi na nizku vijskovih konfliktiv iz Serbiyeyu i Bosniyeyu respublika zagalom zberigala dobri stosunki zi svoyimi susidami odnochasno prodovzhuyuchi rozshiryuvati teritoriyu u 1399 roci bulo priyednano Raguzke primor ya na pivnich do pivostrova Pelyeshac u 1419 1426 rokah dolina z mistom Cavtat a potim uzberezhzhya do Kotorskoyi zatoki Raguza stala takozh odnim iz golovnih centriv rabotorgivli v Shidnomu Seredzemnomor yi torgivlya rabami bula zaboronena lishe 1416 roku U XIV XV stolittyah shvidko zbilshuvalosya naselennya respubliki golovnim chinom za rahunok immigraciyi z balkanskih derzhav Do kincya XV stolittya chiselnist naselennya Raguzi sklala blizko 20 tisyach Zavdyaki priplivu slov yan znachennya romanskogo elementu v etnichnomu skladi naselennya stalo padati Prote movoyu panivnoyi eliti zalishalasya italijska z 1492 vona zaminila yak oficijnu movu latinu zberigalasya cerkovna zalezhnist vid Rimu i tisni zv yazki z italijskimi mistami Sistema upravlinnya respublikoyu takozh bula zasnovana na miskomu pravi italijskih komun Vlada prodovzhuvala zalishatisya v rukah vuzkoyi oligarhiyi dekilkoh desyatkiv simej nobiliv prote socialnih konfliktiv u cej period ne sposterigalosya Vstanovlennya syuzerenitetu Osmanskoyi imperiyi XV XVI st Istorichna chastina Raguzi Dubrovnika Naprikinci XIV stolittya z yavilasya turecka zagroza dlya isnuvannya Raguzkoyi respubliki Osmanska imperiya postupovo zahoplyuvala balkanski derzhavi nablizhayuchis do kordoniv Raguzi U misto pochavsya masovij pripliv slov yanskih bizhenciv velisya fortifikacijni roboti j u priskorenomu tempi zvodilisya zmicnennya na pidstupah do Raguzi Misto stalo odniyeyu z najpotuzhnishih fortec na Balkanah Odnochasno pravlyacha elita derzhavi pochala provoditi politiku zaspokoyennya Vzhe v 1430 h rr bula pidpisana persha torgova ugoda Raguzi i Osmanskoyi imperiyi U 1458 r respublika oficijno viznala syuzerenitet sultana i zobov yazalasya splachuvati daninu zamist chogo yij nadali svobodu torgivli na teritoriyi imperiyi U 1481 r rozmir danini osmani pidvishili do 12 500 dukativ na rik Prote zalezhnist respubliki vid Osmanskoyi imperiyi bula ukraj slabka i faktichno obmezhuvalasya splatoyu danini Navpaki nadannya vinyatkovih privileyiv raguzkim kupcyam v imperiyi stvorilo spriyatlivi umovi dlya podalshogo rozvitku mista i jogo torgivli Raguza stala osnovnim torgovelnim kanalom Osmanskoyi imperiyi na Adriatici a poselennya piddanih Raguzi v tureckih mistah na Balkanah zberegli shiroku avtonomiyu i faktichno monopolizuvali torgovelnu diyalnist v regioni Raguzki sudna mali pravo plavannya po Chornomu mori zakritomu dlya korabliv inshih krayin Poserednicka torgivlya mizh Osmanskoyu imperiyeyu i italijskimi derzhavami stala golovnoyu sferoyu ekonomiki mista Zalezhnist ekonomiki respubliki vid torgivli z Osmanskoyu imperiyeyu zumovila politiku nejtralitetu yakoyi dotrimuvalas Raguza pid chas vijskovih konfliktiv turkiv iz zahidnimi derzhavami Nejtralitet dozvolyav prodovzhuvati torgovelni stosunki z oboma voyuyuchimi ugrupuvannyami i spriyav rozshirennyu sferi Raguzkoyi torgivli sho teper vklyuchaye Yegipet Siriyu i Ispaniyu U vsih velikih portah Seredzemnogo morya buli stvoreni postijni predstavnictva respubliki Flot Raguzi perevishiv 200 korabliv Navit koli naprikinci XVI stolittya pid natiskom papi rimskogo respublika nadala svij flot v rozporyadzhennya Ispaniyi dlya borotbi z musulmanskimi piratami j vasalami Porti Osmanska imperiya ne vistupila proti bazhayuchi vikoristovuvati Raguzu dlya prodovzhennya torgivli z yevropejskimi derzhavami Ekonomichna ta vijskova potuzhnist Raguzkoyi respubliki pidtrimuvanoyi turkami dozvolila yij stati golovnim supernikom Veneciyi v Seredzemnomu mori j Adriatici Zanepad Raguzkoyi respubliki XVII XVIII st Z kincya XVI stolittya pochavsya proces znizhennya torgivli Raguzi i zanepadu respubliki viklikanij velikimi geografichnimi vidkrittyami peremishennyam yevropejskih torgovelnih shlyahiv v Atlantichnij okean zrostannyam konkurenciyi francuzkih gollandskih i anglijskih kupciv na mori a slov yanskih i greckih na Balkanah Rizko zagostrilisya vidnosini z Veneciyeyu yaka rozgornula borotbu za rozshirennya svoyih pozicij na Adriatici i namagalasya vitisniti Raguzu z tureckogo rinku Venecijska respublika pereshkodzhala torgivli Raguzi z Italiyeyu i pochala styaguvati mita za provezennya tovariv po Adriatichnomu moryu U 1602 r venecijci organizuvali povstannya proti vladi Raguzi na ostrovi Lastovo U 1630 1633 rr mizh Raguzoyu i Veneciyeyu spalahnuv vijskovij konflikt za kontrol nad ostrovom Lokrum Raguzka respublika bula vimushena vse bilshe oriyentuvatisya na Osmansku imperiyu bez pidtrimki yakoyi borotba z Veneciyeyu bula nemozhliva U rezultati v XVII stolitti Raguza stala najvirnishim sered yevropejskih derzhav soyuznikom Osmanskoyi imperiyi Pid chas Kandijskoyi vijni 1645 1669 torgovelna diyalnist Raguzi desho pozhvavilasya prote soyuz respubliki z Portoyu viklikav napadi na yiyi teritoriyu horvatskih uskokiv i chornogorciv sho rozorili priberezhni oblasti Raguzi U 1667 r v misti stavsya velikij zemletrus yakij zabrav zhittya ponad 5 000 osib i zrujnuvav bilshist budivel mista Postupovo misto bulo vidbudovane prote vono vse zh pochalo zanepadati Oslablennyam Raguzi skoristalasya Veneciya sho pidsilila tisk na respubliku proponuyuchi yij svoye zastupnictvo Raguzi dovelosya v 1684 r nominalno viznati syuzerenitet imperatora Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi i korolya Ugorshini Leopolda I bazhayuchi vikoristovuvati jogo proti domagan Veneciyi Koli v 1694 r venecijska armiya okupuvala Trebinye i Gercegovinu vidrizavshi takim chinom respubliku vid teritoriyi Osmanskoyi imperiyi imperator domigsya vivedennya vijsk Veneciyi Prote v 1699 r zgidno z umovami Karlovickogo miru Dalmaciya perejshla pid vladu Veneciyi Shob ne dati mozhlivosti venecijcyam v majbutnomu atakuvati Raguzu z suhodolu respublika postupilasya dvoma nevelikimi dilyankami svoyeyi teritoriyi Osmanskij imperiyi vidmezhuvavshis takim chinom vid venecijskih volodin na materiku Odna z cih dilyanok na pivnichnomu kordoni dovkola mistechka Neum zaraz ye yedinim vihodom Bosniyi i Gercegovini do Adriatiki Naprikinci XVII XVIII stolit ekonomika Raguzkoyi respubliki zaznala povnogo zanepadu Praktichno povnistyu pripinilasya pidpriyemnicka i torgovelna diyalnist Raguzi na Balkanah i v Levanti deyake znachennya zbereglo lishe perevezennya inozemnih vantazhiv po Adriatici U seredini XVIII stolittya z kincem venecijskogo panuvannya v Seredzemnomor yi Raguzka torgivlya desho pozhvavilasya prote vona ne mogla vitrimati konkurenciyi z Franciyeyu sho otrimala osoblivi privileyi v Osmanskij imperiyi U period Rosijsko tureckoyi vijni 1768 1774 r respublika vistupila na storoni Porti j nadala svij flot dlya vedennya vijskovih dij proti Rosiyi Ale v 1775 r do gavani Raguzi uvijshla velika eskadra grafa Oleksiya Orlova Vvazhayetsya takozh sho Raguza bula pershoyu yevropejskoyu derzhavoyu yaka viznala v 1776 r nezalezhnist SShA Politichnij ustrij respubliki v XVII XVIII stolittyah zalishavsya nezminnim Zberigalasya monopoliya nobilitetu na vladu Verhivka popolaniv sho ne mala dostupu do upravlinnya stvorila dvi zakriti religijno politichni organizaciyi braterstvo Svyatogo Antuana veliki kupci sudnovlasniki i najbilsh spromozhni mistyani i braterstvo Svyatogo Lazarya torgovci zi Shodom Pislya zemletrusu 1667 r chotiri sim yi z braterstva Svyatogo Antuana distali dostup u Veliku radu prote realnogo zlittya novoyi popolanskoyi verhivki i nobilitetu ne stalosya Padinnya respubliki pochatok XIX stolittya U 1806 r Raguzu otochili rosijsko chornogorski vijska yaki protyagom dekilkoh misyaciv bombarduvali misto Koli do Raguzi pidijshov francuzkij flot respublika kapitulyuvala pered francuzami Do mista uvijshli vijska Franciyi na choli z Napoleonom U 1808 r Raguzka respublika bula skasovana a yiyi teritoriya uvijshla do skladu Illirijskih provincij pidleglih bezposeredno Franciyi Francuzkogo marshala Ogyusta Marmona bulo ogolosheno gercogom Raguzi U 1814 r do mista uvijshli avstrijski vijska generala pidtrimani anglijskim ekspedicijnim korpusom Francuzka administraciya bula likvidovana Za rishennyam Videnskogo kongresu v 1815 r Raguza bula priyednana do Avstrijskoyi imperiyi i uvijshla do skladu koronnoyi zemli Korolivstvo Dalmaciya Sprobi nobilitetu Raguzi vidtvoriti respubliku v 1815 r provalilisya Sistema upravlinnyaSistema upravlinnya Raguzkoyi respubliki bula pobudovana na oligarhichnomu principi vsya vlada nalezhala vuzkij grupi nobilitetu yakoyu protistoyala osnovna masa mistyan popolaniv sho ne mali zhodnogo vplivu na formuvannya organiv vladi i sho ne brala uchast v politichnij diyalnosti U XVI XVII st verhivka popolaniv torgovci sudnovlasniki vidokremilasya v okremij shar gromadyan chleni yakogo distali mozhlivist obijmati dribni municipalni posadi a pislya zemletrusu 1667 r dekilka simej mistyan bulo dopusheno u Veliku radu Stanovi kordoni mizh nobilitetom gromadyanami i popolanami buli duzhe zhorstkimi mizh stanovi shlyubi buli strogo zaboroneni Pro obmezhenist kola osib sho mayut dostup do vladi govoryat dani pro sklad Velikoyi i Maloyi radi respubliki u 1802 r napriklad 6 z 8 chleniv Malogo i 15 z 20 chleniv Velikoyi radi predstavlyali 11 najznatnishih raguzkih rodin a polovina z knyaziv Raguzi ostannih visim rokiv isnuvannya respubliki bula vihidcyami z 5 rodin nobilej Struktura organiv upravlinnya Raguzkoyi respubliki bagato v chomu kopiyuvala venecijsku model derzhavnogo ustroyu Najvishim zakonodavchim organom bula Velika rada lat consilium Maior horv Veliko vijece Velike viche u yakij vhodili vsi predstavniki nobilitetu Raguzi sho dosyagli 18 rokiv Cej organ uhvalyuvav zakoni obirav knyazya vibirav i zatverdzhuvav suddiv mitnikiv konsuliv i inshih municipalnih chinovnikiv virishuvav derzhavno pravovi i konstitucijni pitannya Velika rada formuvala Senat lat consilium rogatorum z 45 chleniv starshe 40 rokiv sho obiralisya na odin rik Same vin volodiv najbilshoyu vladoyu v respublici Na vidminu vid italijskih komun organizaciya Senatu pereshkodzhala vstanovlennyu dominuvannya odniyeyi sim yi yak Medichi u Florenciyi abo Skaligeri v Veroni prote praktichno vsyu istoriyu isnuvannyu cogo organu najbilshij vpliv v nomu mali chleni rodini Sorgo Mala rada lat consilium Minor horv malo vijece Male viche buv vikonavchim organom sho skladavsya z 11 chleniv pislya 1667 r z 7 vibiranih knyazem iz skladu Velikoyi radi na 1 rik Knyaz lat rector rektor zdijsnyuvav kerivnictvo vikonavskimi organami vladi golovuvav na Velikij i Malij radi ta vikonuvav predstavnicki funkciyi Knyaz obiravsya Velikoyu radoyu prichomu termin jogo povnovazhen stanoviv lishe odin misyac a povtorno vin mig pereobratisya lishe cherez dva roki Vpliv knyazya buv chisto nominalnim a malij termin jogo povnovazhen pereshkodzhav koncentraciyi vladi v respublici v rukah odniyeyi lyudini Cej fakt dozvolyaye deyakim istorikami vvazhati Raguzku respubliku pershoyu demokratichnoyu derzhavoyu v Yevropi hocha yiyi demokratiya vidnosilasya lishe do dekilkoh desyatkiv aristokratichnih rodin krayini Prote na prapori respubliki bulo nakresleno slovo libertas z lat svoboda a nad vhodom u fortecyu San Lorenco pered miskimi stinami Raguzi bulo napisano deviz non bene pro toto libertas venditur auro z lat svoboda ne prodayetsya ni za yake zoloto Movi i etnichnij skladEtnichnij sklad naselennya Raguzi buv dosit strokatim Na rannih etapah istoriyi perevazhalo mabut romanske naselennya yake vlasne i zaklalo osnovu polisno komunalnoyi suspilno politichnoyi strukturi respubliki Prote znachennya slov yanskogo elementu dosit znachne vzhe z momentu ob yednannya poselen Raguza i Dubrova neuhilno zrostalo i jmovirno vzhe v XII XIII stolittyah stalo prevalyuvati Z pochatkom tureckih zavoyuvan v misto spryamuvalasya nova hvilya slov yanskih pereselenciv z Balkan yaka zabezpechila peretvorennya Raguzi v perevazhno slov yanske misto hocha socialno ekonomichna vaga kolonistiv z Italiyi peredusim sered visokokvalifikovanih remisnikiv i velikih torgovciv bula takozh znachnoyu Slov yani Raguzi buli zmishanogo horvato serbskogo pohodzhennya Oficijnoyu movoyu Raguzkoyi respubliki spochatku bula latina U 1472 Senat Raguzi zatverdiv yak movu obgovoren i derzhavnih aktiv italijsku Italijska do togo chasu vzhe stala movoyu verhivki mistyan ranishe vsogo nobilitetu sho skoncentruvav v svoyih rukah vsyu povnotu vladi v respublici Popri te sho perevazhne chislo nobilej buli etnichno slov yanami voni vikoristovuvali italijsku movu i oriyentuvalisya na kulturu italijskih mist derzhav sho sluzhilo odnim iz sposobiv demonstraciyi svoyeyi vidosoblenosti vid masi neznatnih mistyan sho govorili na miscevomu dialekti horvatskoyi movi U ranni periodi istoriyi Raguzi vikoristovuvalas takozh dalmatinska mova romanskogo pohodzhennya Zbereglisya dekilka dokumentiv napisanih na raguzkomu dialekti dalmatinskoyi movi yaki datuyutsya XIII stolittyam Z vitisnennyam romanskogo naselennya Raguzi slov yanami znachennya dalmatinskoyi movi vpalo i do XVI stolittya cya mova vijshla z vzhitku v respublici Sho stosuyetsya horvatskoyi movi to yiyi pidjom rozpochavsya v XV stolitti koli chastina Raguzkoyi aristokratiyi i svyashennosluzhiteliv stala perekladati literaturu z latinskoyi i italijskoyi mov na miscevij variant horvatskoyi Tak v 1597 r raguzkij poet pereklav na horvatsku tragediyu Sofokla Elektra Piznishe horvatska mova vikoristovuvalasya v tvorchosti ciloyi pleyadi raguzkih pismennikiv i poetiv ta inshih Roboti cih avtoriv napisani na raguzkomu varianti horvatskoyi movi vidigrali znachnu rol u rozvitku horvatskoyi literaturi i skladanni suchasnih standartiv horvatskoyi movi Cikavo sho pislya padinnya Raguzkoyi respubliki ta vhodzhennya mista do skladu Avstrijskoyi imperiyi same Raguza stala centrom ruhu za vozz yednannya Dalmaciyi z todi yak vpliv italijskogo iredentizmu buv u porivnyanni z inshimi mistami Dalmaciyi neznachnim Div takozhMorski respubliki Rasha tkanina PrimitkiGebhardi 1805 Frejdenberg M M Dubrovnik i Osmanska imperiya M 1989DzherelaGebhardi L A Geschichte der Konigreiche Dalmatien Kroatien Slavonien Servien Raszien Bosnien Rama und des Freystaats Ragusa Pesth 1805 Istoriya Yugoslavii t 1 2 M 1963 Rid Lourens V Vspominaya Respubliku Ragusa 18 veresnya 2020 u Wayback Machine Per N Afonchinoj za red V Zolotaryova Liberty Education Project 27 04 2020 ros Frejdzon V I Istoriya Horvatii M 2001 Frejdenberg M M Dubrovnik i Osmanskaya imperiya M 1989PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Raguzka respublika from Dubrovnik Online Flags of Ragusa 4 bereznya 2009 u Wayback Machine ital Storia e monetazione di Ragusa oggi Dubrovnik Dalmazia 11 travnya 2008 u Wayback Machine ital Dalmatia and Montenegro 4 bereznya 2012 u Wayback Machine by John Gardner Wilkinson on Google Books Aus Dalmatien by Ida Reinsberg Duringsfeld 1857 on Google Books Universal Geography Republic of Ragusa 18 serpnya 2014 u Wayback Machine on Google Books Bibliografia della Dalmazia e del Montenegro 18 serpnya 2014 u Wayback Machine by Giuseppe Valentinelli on Google Books Bibliografia hrvatska 18 serpnya 2014 u Wayback Machine Ivan Kukuljevic Sakcinski on Google Books hor Geschichte des Freystaates Ragusa 18 serpnya 2014 u Wayback Machine by Johann Christian von Engel on Google Books nim The Ethnology of Europe 18 serpnya 2014 u Wayback Machine by Robert Gordon Latham on Google Books Austria in 1848 49 Dalmatia 18 serpnya 2014 u Wayback Machine by William Henry Stiles on Google Books Coins of Ragusa Republic Notizie istorico critiche sulle antichita storia e letteratura de Ragusei Francesco Maria Appendini 7 lipnya 2011 u Wayback Machine