Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Аквітанське герцогство (фр. Duché d'Aquitaine) — феодальна держава, що існувала на південному заході Франції наприкінці IX — першій половині XV століття.
| Аквітанське герцогство | |
| Прапор | Герб |
 |  |
| Дата створення / заснування | 841 |
|---|---|
| Посада керівника організації | d |
| Офіційна мова | середньовічна латина і d |
| Континент | Європа |
| Країна |  Французьке королівство |
| Столиця | Тулуза |
| Час/дата припинення існування | 1449 |
 | |
 Аквітанське герцогство у Вікісховищі | |
Географія
Герцогство у різні історичні періоди включало до свого складу історичні області Аквітанія, Пуату, Овернь, Лангедок та Гасконь. Столицею герцогства стало місто Бордо.
Історія
Передісторія герцогства
Території, що згодом склали Аквітанське королівство, до 507 року входили до складу королівства вестготів. У 507 році ці землі було завойовано Хлодвігом і включено ним до складу Франкського королівства. У 555 році король Хлотар I виділив окреме королівство (так зване «Перше Аквітанське королівство») для свого сина Храмна (пом. 560), яке існувало недовго. Після смерті Хлотаря у 561 році територію Аквітанії розділили між собою його сини. Більша частина Аквітанії дісталась Харіберту I, Сігіберт I отримав Овернь. Після смерті 567 року Харіберта його володіння, в тому числі й Аквітанія, були розділені між його трьома братами. Близько 583 року король Хільперік I призначив свого полководця Дезідерія герцогом Аквітанії.
У VII столітті Аквітанія кілька років була королівством під управлінням брата короля Дагоберта I, Харіберта II (608—632), але після його смерті королівство знову припинило існування. Проте Дагоберт був змушений затвердити герцогом Бодегізеля, обраного аквітанцями.
Наприкінці VII століття герцоги Аквітанії, скориставшись смутами у франкському королівстві, змогли здобути фактичну незалежність. Герцог Одо прийняв титул «принцепс Аквітанії» (лат. Aquitaniae princeps) та, на думку деяких дослідників, мав королівський титул. Але у другій половині VIII століття Каролінгам, що стали королями, вдалось знову підкорити Аквітанію.
Щоб захистити кордони королівства після поразки від басків у Ронсевальському перевалі (778), король Карл Великий відродив Аквітанське королівство. Його королем він призначив свого новонародженого сина Людовика. Королівство існувало до кінця IX століття. У другій половині IX століття королі Аквітанії стали васалами короля Франції, які відродили пост герцога Аквітанії.
Після скинення Карла III Товстого в листопаді 887 року, фактичним правителем Аквітанії був граф Пуатьє Рамнульф II. Він присвоїв собі титул герцога Аквітанії, а 888 року не визнав обрання королем Франції Одо Паризького. Він підтримав кандидатуру Гвідо III Сполетського, а згодом проголосив себе королем Аквітанії, але цей титул за його нащадками не закріпився. Наступні правителі Аквітанії носили титул герцога.
Боротьба за титул герцога у X столітті
Після смерті Рамнульфа II у 890 році Пуатевінське графство й титул герцога Аквітанії отримав його позашлюбний син Ебль Манцер. Проте невдовзі Ебль був змушений тікати з Пуатьє від . Той заявив свої права на графство, мотивуючи це тим, що Ебль — незаконно народжений син. Адемара підтримав король Одо. Адемар захопив Пуатьє, а Ебль знайшов притулок у свого родича Гільйома I Благочестивого, графа Оверні, який скористався цим, щоб присвоїти собі титул герцога Аквітанії.
У 927 році помер спадкоємець Гільйома I Аквітанського, Гільйом II Молодий, а потім помер і його брат Акфред, який призначив своїм спадкоємцем Ебля, що повернув у 902 році за допомогою Гільйома I графство Пуатьє. Таким чином Ебль приєднав до своїх володінь графства Овернь, , а також отримав титул герцога Аквітанії.
У 929 році король Франції Рауль, бажаючи послабити владу Ебля, забрав у нього графство Бурж. А у 932 році передав Овернь і титул герцога Аквітанії графу Тулузи Раймунду III Понсу. Окрім того, король Рауль вивів територію Марша з підпорядкування сеньйорів Шарру, васалів Ебля, утворивши на ній незалежне . З цього моменту почалась суперечка за титул герцога між (графами Пуатьє) та представниками . До 940 року за титул герцога Аквітанії боровся Гільйом I Патлатий, граф Пуатьє, син померлого 932 року Ебля, та Раймунд Понс, а у 940—961 Гільйом Патлатий і син Раймунда Понса Раймунд II, граф Руерга.
У 955 році в суперечку за Аквітанію втрутились : король Франції Лотар визнав титул герцога Аквітанії за герцогом Франції Гуго Великим. У травні 955 року Гуго виступив проти Гільйома Патлатого, прагнучи завоювати Аквітанію. Йому вдалось розбити армію Гільйома, але його власна армія зазнала при цьому серйозних втрат. В результаті цього Гуго був змушений відступити. Таким чином спроба завоювання Аквітанії провалилась.
Після смерті Гуго Великого титул герцога було визнано за його сином, Гуго Капетом, але той ніколи не намагався завоювати Аквітанію. У 959 році король Лотарь визнав Гільйома графом герцогства Аквітанія, а 962 року — герцогом Аквітанії.
Сину Гільйома Патлатого, Гільйому Залізнорукому (935/937 — 995) вдалось укласти мир з Гуго Капетом, видавши за нього заміж свою сестру Адель. В результаті титул герцога Аквітанії остаточно закріпився в роду.
Аквітанія в XI — першій половині XII століття
Нащадки Гільйома Залізнорукого розширили територію герцогства. У 1032 році син герцога Гільйома V Великого успадкував Гасконське герцогство. Остаточно до Аквітанії Гасконь було приєднано 1058 року.
Після смерті 1137 року герцога Гільйома X Аквітанію та Пуатьє успадкувала його старша дочка, знаменита Алієонор Аквітанська, яка принесла свої володіння у придане своєму чоловіку, королю Франції Людовику VII.
Алієнор Аквітанська
Герцогство, що дісталось у спадок Алієонор, значно перевищувало домен короля Франції. Безпосередньо Алієонор володіла Аквітанією, Гасконню та графством Пуатьє. Окрім того, у васальному підпорядкуванні перебували графства Перігор, Ла-Марш, Овернь, а також .
У складі Франції герцогство пробуло недовго. Вже 1152 року Людовик розлучився з Алієонор, формальним приводом розлучення було оголошено їхні далекі родинні зв'язки. Невдовзі після розірвання шлюбу з Людовиком, Алієонор ще у 1152 році вийшла заміж за графа Генріха Анжуйського, який 1154 року став королем Англії — Генріхом II Плантагенетом. Великі Аквітанські землі, що перевищували володіння Капетингів учетверо, стали англійськими. На думку низки вчених, саме в історії одруження Алієонор Аквітанської слід шукати витоки війни, що у XIV столітті отримала назву Столітньої. Від першого шлюбу в Алієонор Аквітанської було дві дочки, від другого — чотири сини, серед них — король-трубадур Річард Левове Серце, який з 1172 року управляв герцогством. Підтримуючи претензії старших синів, Алієонор разом з ними підбурила заколот в Пуату проти Генріха II. Розбрат тривав близько трьох років. Гору взяв Генріх, Алієонор потрапила в полон і провела наступні 16 років в ув'язненні. У 1189 році Річард повернув матері свободу. Алієонор виїхала до Франції, де й провела останні роки життя у бенедиктинському абатстві Фонтевро, там і померла у віці 82 років.
Аквітанія у складі Англійського королівства
Після смерті Річарда Левове Серце королем Англії та герцогом Аквітанії став його молодший брат Іоанн Безземельний, який у 1202—1204 роках втратив значну частину англійських володінь на континенті, захоплених королем Франції Філіппом II Августом: Нормандію, Мен, Анжу, частину Пуату і Турень. На території Франції Іоанн зберіг тільки Аквітанське герцогство, яке проте зменшилось у розмірах. Відтоді назва Аквітанія поступово витісняється найменуванням Гієнь (фр. Guyenne). Вперше воно з'явилось у Паризькій угоді, укладеній 12 квітня 1229 року між королем Франції Людовиком IX Святим і Раймундом VII Тулузьким, який поступився більшою частиною Лангедоку Франції.
У 1337 році король Франції Філіпп VI зажадав від Едуарда III, короля Англії й герцога Аквітанського, повернення феодального володіння герцогства Аквітанського (Гієньського). Едуард у відповідь зажадав для себе корону Франції за правом свого походження — за материнською лінією він був онуком короля Франції Філіпа IV Вродливого. Цей конфлікт спричинив початок Столітньої війни, під час якої Плантагенети й Валуа домагались свого панування над Аквітанією.
У 1360 році Англія та Франція підписали угоду в Бретіньї, за якою Едуард відмовлявся від прав на корону Франції, але лишався герцогом Аквітанії. Однак у 1369 році угоду було порушено і війна продовжилась.
У 1362 році король Едуард III зробив герцогом Аквітанії свого старшого сина, Едуарда, принца Уельського. У 1390 році король Річард II призначив герцогом Аквітанії свого дядька Джона Гонта, який передав цей титул своїм нащадкам.
Ставши королем Англії, син Джона Гонта Генріх IV продовжував правити й Аквітанією. Його син, Генріх V, мав успіхи в отриманні французької корони для своїх нащадків, уклавши угоду в Труа (1420). Син Генріха, Генріх VI, був проголошений королем Англії та Франції у 1422 році, але поступово втратив контроль над володіннями у Франції. Королі Франції династії Валуа, претендуючи на панування над Аквітанією, надавали титул герцогів Аквітанських своїм старшим синам, дофінам.
У 1453 році герцогство було остаточно приєднано до Франції. Відтоді титул герцога Аквітанії іноді отримували сини французького короля.
Посилання
- Сайт Foundation for Medieval: Аквітанія [Архівовано 31 січня 2011 у WebCite] (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Akvitanske gercogstvo fr Duche d Aquitaine feodalna derzhava sho isnuvala na pivdennomu zahodi Franciyi naprikinci IX pershij polovini XV stolittya Akvitanske gercogstvo PraporGerb Data stvorennya zasnuvannya841 Posada kerivnika organizaciyid Oficijna movaserednovichna latina i d KontinentYevropa Krayina Francuzke korolivstvo StolicyaTuluza Chas data pripinennya isnuvannya1449 Akvitanske gercogstvo u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Akvitaniya znachennya GeografiyaGercogstvo u rizni istorichni periodi vklyuchalo do svogo skladu istorichni oblasti Akvitaniya Puatu Overn Langedok ta Gaskon Stoliceyu gercogstva stalo misto Bordo IstoriyaPeredistoriya gercogstva Teritoriyi sho zgodom sklali Akvitanske korolivstvo do 507 roku vhodili do skladu korolivstva vestgotiv U 507 roci ci zemli bulo zavojovano Hlodvigom i vklyucheno nim do skladu Frankskogo korolivstva U 555 roci korol Hlotar I vidiliv okreme korolivstvo tak zvane Pershe Akvitanske korolivstvo dlya svogo sina Hramna pom 560 yake isnuvalo nedovgo Pislya smerti Hlotarya u 561 roci teritoriyu Akvitaniyi rozdilili mizh soboyu jogo sini Bilsha chastina Akvitaniyi distalas Haribertu I Sigibert I otrimav Overn Pislya smerti 567 roku Hariberta jogo volodinnya v tomu chisli j Akvitaniya buli rozdileni mizh jogo troma bratami Blizko 583 roku korol Hilperik I priznachiv svogo polkovodcya Dezideriya gercogom Akvitaniyi U VII stolitti Akvitaniya kilka rokiv bula korolivstvom pid upravlinnyam brata korolya Dagoberta I Hariberta II 608 632 ale pislya jogo smerti korolivstvo znovu pripinilo isnuvannya Prote Dagobert buv zmushenij zatverditi gercogom Bodegizelya obranogo akvitancyami Naprikinci VII stolittya gercogi Akvitaniyi skoristavshis smutami u frankskomu korolivstvi zmogli zdobuti faktichnu nezalezhnist Gercog Odo prijnyav titul princeps Akvitaniyi lat Aquitaniae princeps ta na dumku deyakih doslidnikiv mav korolivskij titul Ale u drugij polovini VIII stolittya Karolingam sho stali korolyami vdalos znovu pidkoriti Akvitaniyu Shob zahistiti kordoni korolivstva pislya porazki vid baskiv u Ronsevalskomu perevali 778 korol Karl Velikij vidrodiv Akvitanske korolivstvo Jogo korolem vin priznachiv svogo novonarodzhenogo sina Lyudovika Korolivstvo isnuvalo do kincya IX stolittya U drugij polovini IX stolittya koroli Akvitaniyi stali vasalami korolya Franciyi yaki vidrodili post gercoga Akvitaniyi Pislya skinennya Karla III Tovstogo v listopadi 887 roku faktichnim pravitelem Akvitaniyi buv graf Puatye Ramnulf II Vin prisvoyiv sobi titul gercoga Akvitaniyi a 888 roku ne viznav obrannya korolem Franciyi Odo Parizkogo Vin pidtrimav kandidaturu Gvido III Spoletskogo a zgodom progolosiv sebe korolem Akvitaniyi ale cej titul za jogo nashadkami ne zakripivsya Nastupni praviteli Akvitaniyi nosili titul gercoga Borotba za titul gercoga u X stolitti Pislya smerti Ramnulfa II u 890 roci Puatevinske grafstvo j titul gercoga Akvitaniyi otrimav jogo pozashlyubnij sin Ebl Mancer Prote nevdovzi Ebl buv zmushenij tikati z Puatye vid Toj zayaviv svoyi prava na grafstvo motivuyuchi ce tim sho Ebl nezakonno narodzhenij sin Ademara pidtrimav korol Odo Ademar zahopiv Puatye a Ebl znajshov pritulok u svogo rodicha Giljoma I Blagochestivogo grafa Overni yakij skoristavsya cim shob prisvoyiti sobi titul gercoga Akvitaniyi U 927 roci pomer spadkoyemec Giljoma I Akvitanskogo Giljom II Molodij a potim pomer i jogo brat Akfred yakij priznachiv svoyim spadkoyemcem Eblya sho povernuv u 902 roci za dopomogoyu Giljoma I grafstvo Puatye Takim chinom Ebl priyednav do svoyih volodin grafstva Overn a takozh otrimav titul gercoga Akvitaniyi U 929 roci korol Franciyi Raul bazhayuchi poslabiti vladu Eblya zabrav u nogo grafstvo Burzh A u 932 roci peredav Overn i titul gercoga Akvitaniyi grafu Tuluzi Rajmundu III Ponsu Okrim togo korol Raul viviv teritoriyu Marsha z pidporyadkuvannya senjoriv Sharru vasaliv Eblya utvorivshi na nij nezalezhne Z cogo momentu pochalas superechka za titul gercoga mizh grafami Puatye ta predstavnikami Do 940 roku za titul gercoga Akvitaniyi borovsya Giljom I Patlatij graf Puatye sin pomerlogo 932 roku Eblya ta Rajmund Pons a u 940 961 Giljom Patlatij i sin Rajmunda Ponsa Rajmund II graf Ruerga U 955 roci v superechku za Akvitaniyu vtrutilis korol Franciyi Lotar viznav titul gercoga Akvitaniyi za gercogom Franciyi Gugo Velikim U travni 955 roku Gugo vistupiv proti Giljoma Patlatogo pragnuchi zavoyuvati Akvitaniyu Jomu vdalos rozbiti armiyu Giljoma ale jogo vlasna armiya zaznala pri comu serjoznih vtrat V rezultati cogo Gugo buv zmushenij vidstupiti Takim chinom sproba zavoyuvannya Akvitaniyi provalilas Pislya smerti Gugo Velikogo titul gercoga bulo viznano za jogo sinom Gugo Kapetom ale toj nikoli ne namagavsya zavoyuvati Akvitaniyu U 959 roci korol Lotar viznav Giljoma grafom gercogstva Akvitaniya a 962 roku gercogom Akvitaniyi Sinu Giljoma Patlatogo Giljomu Zaliznorukomu 935 937 995 vdalos uklasti mir z Gugo Kapetom vidavshi za nogo zamizh svoyu sestru Adel V rezultati titul gercoga Akvitaniyi ostatochno zakripivsya v rodu Akvitaniya v XI pershij polovini XII stolittya Nashadki Giljoma Zaliznorukogo rozshirili teritoriyu gercogstva U 1032 roci sin gercoga Giljoma V Velikogo uspadkuvav Gaskonske gercogstvo Ostatochno do Akvitaniyi Gaskon bulo priyednano 1058 roku Pislya smerti 1137 roku gercoga Giljoma X Akvitaniyu ta Puatye uspadkuvala jogo starsha dochka znamenita Aliyeonor Akvitanska yaka prinesla svoyi volodinnya u pridane svoyemu choloviku korolyu Franciyi Lyudoviku VII Aliyenor Akvitanska Dokladnishe Aliyenor Akvitanska Gercogstvo sho distalos u spadok Aliyeonor znachno perevishuvalo domen korolya Franciyi Bezposeredno Aliyeonor volodila Akvitaniyeyu Gaskonnyu ta grafstvom Puatye Okrim togo u vasalnomu pidporyadkuvanni perebuvali grafstva Perigor La Marsh Overn a takozh U skladi Franciyi gercogstvo probulo nedovgo Vzhe 1152 roku Lyudovik rozluchivsya z Aliyeonor formalnim privodom rozluchennya bulo ogolosheno yihni daleki rodinni zv yazki Nevdovzi pislya rozirvannya shlyubu z Lyudovikom Aliyeonor she u 1152 roci vijshla zamizh za grafa Genriha Anzhujskogo yakij 1154 roku stav korolem Angliyi Genrihom II Plantagenetom Veliki Akvitanski zemli sho perevishuvali volodinnya Kapetingiv uchetvero stali anglijskimi Na dumku nizki vchenih same v istoriyi odruzhennya Aliyeonor Akvitanskoyi slid shukati vitoki vijni sho u XIV stolitti otrimala nazvu Stolitnoyi Vid pershogo shlyubu v Aliyeonor Akvitanskoyi bulo dvi dochki vid drugogo chotiri sini sered nih korol trubadur Richard Levove Serce yakij z 1172 roku upravlyav gercogstvom Pidtrimuyuchi pretenziyi starshih siniv Aliyeonor razom z nimi pidburila zakolot v Puatu proti Genriha II Rozbrat trivav blizko troh rokiv Goru vzyav Genrih Aliyeonor potrapila v polon i provela nastupni 16 rokiv v uv yaznenni U 1189 roci Richard povernuv materi svobodu Aliyeonor viyihala do Franciyi de j provela ostanni roki zhittya u benediktinskomu abatstvi Fontevro tam i pomerla u vici 82 rokiv Akvitaniya u skladi Anglijskogo korolivstva Dokladnishe Plantageneti Pislya smerti Richarda Levove Serce korolem Angliyi ta gercogom Akvitaniyi stav jogo molodshij brat Ioann Bezzemelnij yakij u 1202 1204 rokah vtrativ znachnu chastinu anglijskih volodin na kontinenti zahoplenih korolem Franciyi Filippom II Avgustom Normandiyu Men Anzhu chastinu Puatu i Turen Na teritoriyi Franciyi Ioann zberig tilki Akvitanske gercogstvo yake prote zmenshilos u rozmirah Vidtodi nazva Akvitaniya postupovo vitisnyayetsya najmenuvannyam Giyen fr Guyenne Vpershe vono z yavilos u Parizkij ugodi ukladenij 12 kvitnya 1229 roku mizh korolem Franciyi Lyudovikom IX Svyatim i Rajmundom VII Tuluzkim yakij postupivsya bilshoyu chastinoyu Langedoku Franciyi U 1337 roci korol Franciyi Filipp VI zazhadav vid Eduarda III korolya Angliyi j gercoga Akvitanskogo povernennya feodalnogo volodinnya gercogstva Akvitanskogo Giyenskogo Eduard u vidpovid zazhadav dlya sebe koronu Franciyi za pravom svogo pohodzhennya za materinskoyu liniyeyu vin buv onukom korolya Franciyi Filipa IV Vrodlivogo Cej konflikt sprichiniv pochatok Stolitnoyi vijni pid chas yakoyi Plantageneti j Valua domagalis svogo panuvannya nad Akvitaniyeyu U 1360 roci Angliya ta Franciya pidpisali ugodu v Bretinyi za yakoyu Eduard vidmovlyavsya vid prav na koronu Franciyi ale lishavsya gercogom Akvitaniyi Odnak u 1369 roci ugodu bulo porusheno i vijna prodovzhilas U 1362 roci korol Eduard III zrobiv gercogom Akvitaniyi svogo starshogo sina Eduarda princa Uelskogo U 1390 roci korol Richard II priznachiv gercogom Akvitaniyi svogo dyadka Dzhona Gonta yakij peredav cej titul svoyim nashadkam Stavshi korolem Angliyi sin Dzhona Gonta Genrih IV prodovzhuvav praviti j Akvitaniyeyu Jogo sin Genrih V mav uspihi v otrimanni francuzkoyi koroni dlya svoyih nashadkiv uklavshi ugodu v Trua 1420 Sin Genriha Genrih VI buv progoloshenij korolem Angliyi ta Franciyi u 1422 roci ale postupovo vtrativ kontrol nad volodinnyami u Franciyi Koroli Franciyi dinastiyi Valua pretenduyuchi na panuvannya nad Akvitaniyeyu nadavali titul gercogiv Akvitanskih svoyim starshim sinam dofinam U 1453 roci gercogstvo bulo ostatochno priyednano do Franciyi Vidtodi titul gercoga Akvitaniyi inodi otrimuvali sini francuzkogo korolya PosilannyaSajt Foundation for Medieval Akvitaniya Arhivovano 31 sichnya 2011 u WebCite angl