Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення . Останнє редагування зробив користувач (, ) о 21:07 UTC (538 хвилин тому). |
Пуатевінське графство (лат. Comitatus Pictavensis, фр. Comté de Poitou) — середньовічне графство зі столицею в місті Пуатьє, що існувало на території сучасного Пуату у Франції в 778—1422 роках.
| Пуатевінське графство фр. Comté de Poitou | |||||||||||
| феодальне володіння Французького королівства | |||||||||||
| |||||||||||
|
Герб Туренського герцогства в часи, коли воно було апанажем представників родини французьких королів | |||||||||||
 | |||||||||||
| Столиця | Тур | ||||||||||
| Державний устрій | феодальне володіння Французького королівства | ||||||||||
| Історія | |||||||||||
| - Завойоване Хлодвігом, створення вільного графства | 778 | ||||||||||
| - Правління Блуаського дому | 940 | ||||||||||
| - Правління Плантагенетів | 1044 | ||||||||||
| - Приєднання до Англійського королівства | 1154 | ||||||||||
| - Приєднання до королівського домену Франції, встановлення сенешальства | 1422 | ||||||||||
| Валюта | турський деньє | ||||||||||
| |||||||||||
Графство було створене в 778 році Карлом Великим, в 854 році воно було об'єднане рамнульфідами з Аквітанським герцогством, яке перебувало в складі Західного Франкського королівства каролінгів, а потім Французького королівства капетингів. У 1152 році через шлюб Алієнор Аквітанської з графом Анжуйським Генріхом Плантагенетом разом з усім Аквітанським герцогством увійшло до Анжуйської імперії Платагенетів, які з 1154 року стали також королями Англійського королівства.
Внаслідок довгого протистояння між королем Франції Філіппом II Августом та королем Англії Іоанном Безземельним, у 1202 році графство було конфісковане французьким королем і увійшло до земель королівського домену, після чого в період з 1241 по 1417 рік кілька разів надавалося як апанаж молодшим членам королівської родини. Після приходу на престол короля Франції Карла VII (1422 рік) графство більше не залишало королівський домен і управлялось як провінція Пуату.
Історія
Каролінгська епоха: від Карла Великого до Верденського договору (843)
У 778 році король франків Карл Великий розділив Аквітанське королівство на дев'ять графств, включаючи Пуатевінське графство з містами Пуатьє та Ангулем. Перший граф — Абон Пуатевінський. У 781 році Карл Великий призначив свого старшого сина Людовіка королем Аквітанії, на чолі групи, яка простягалася від Луари до Піренеїв.
У 800 році Карл Великий був коронований як західний імператор у Римі. У 814 році Людовик змінив його на імператорському троні. У 817 році він поступився королівством Аквітанія своєму синові Піпіну, який помер у Пуатьє в 837 році.
Після смерті Людовіка Благочестивого (840 р.) троє його синів вступили в конфлікт і завершилися укладенням Верденського договору (843 р.), який розділив імперію Каролінгів на три частини. : Аквітанія переходить до Карла, короля Західної Франкії .
Перший Аквітанський дім (854—1137)
Послаблення центральної влади в цей час (зокрема через набіги вікінгів) призвело до того, що в 854 році граф Пуатьє Рамнульф I з Пуатьє стає господарем Аквітанії під ім'ям «Герцог Аквітанії». Він створив династію Рамнульфідів у конфлікті з Гільгельмідами, які зрештою перемогли.
Протягом X ст століття графство Пуатьє зазнало нападу графів Бретані, володарів Нанта і Ренна з 851 р. (Анжерський договір). Бретонці захоплюють території, розташовані на південь від гирла Луари (Пеї де Рец і Пеї де Кліссон).
В імперії Плантагенетів (1137—1202)
В XII столітті французькі королі з дому капетингів протистояли могутньому роду Плантагенетів, графів Анжуйських і Менських.
У липні 1137 року герцогиня Елеонора Аквітанська, графиня Пуатьє, вийшла заміж за наслідного принца Франції Луї, принісши йому Пуату та Аквітанію як придане. Вони були короновані на герцогів Аквітанії в соборі Сен-П'єр у Пуатьє 8 серпня. Але через п'ятнадцять років шлюб було анульовано (25 березня 1152 р.), і 18 травня Елеонора вийшла заміж за Анрі Плантажене, знову в соборі Пуатьє. Анрі Плантагенет також став королем Англії в 1154 році. Тому він опинився на чолі величезної феодальної імперії включаючи графство Пуатьє, частково як васал короля Франції, частково як абсолютно незалежний король.
Конфлікт, що почався, завершився в 1202 році перемогою французького короля Філіпа Августа над англійським королем Іоанном Безземним.: після захоплення французьких феодальних володінь Джона Безземельного (28 avril 1202), Пуату було конфісковано.
Переданий герцогу Бретані Артуру I, він був приєднаний до королівського домену після смерті останнього (1203) .
У королівській власності (1203—1241)
Період апанажів (1241—1422)
З 1241 по 1417 роки графство кілька разів передавалося як уділ королівським князям Франції, але щоразу поверталося до королівського домену після смерті власника без нащадків або його вступу на престол Франції.
У 1241 році Альфонс де Пуатьє отримав від Людовика IX графство Пуату, Сентонж і Овернь, але ця феодальна група повернулася до корони після його смерті в 1271 році.
У 1314 році графство Пуату було засновано Людовиком X як перство графства на користь свого брата Філіпа, якого їхній батько Філіп IV ле Бель зробив графом. Але Філіп стає королем Франції (Філіп V) і не перерозподіляє графство.
На початку Столітньої війни (1337—1453), під час Бретіньйського договору (1360), Пуату було передано королю Англії Едуарду III, також герцогу Аквітанії. Він був відвойований у грудні 1372 року Бертраном Дю Гескленом і Жаном де Беррі, яким він був наданий як уділ.
Після смерті Жана де Беррі без спадкоємця (1416) графство перейшло до наслідних принців (титулованих дофінів В'єнуа): Жан де Турен (1416—1417), потім Карл . Карл (VII) став королем Франції в 1422 році. Після цього графство остаточно повернулося до королівської власності.
Після 1422 р
Потім графство Пуату стало частиною територій, контрольованих Чарльзом, "королем Буржа", тоді як північ королівства аж до Луари утримувався королем Англії Генріхом VI, проголошеним королем Франції за договором у Труа (1420), у союзі з герцогом Бургундії Філіпом Добрим.
Лише в 1453 році Карлу VII вдалося відвоювати Аквітанське герцогство (взяття Бордо), тим самим закінчивши Столітню війну.
Згодом графство Пуату стало однією з провінцій королівства за часів абсолютної монархії Пуату.
У 1790 році територія була розподілена здебільшого між департаментами В'єна, Де-Севр і Вандея, які також стали єпархіями (цивільна конституція духовенства та конкордат 1801 року).
Територія
-
![image]()
Пуатевінське графство у 1030 р. -
![image]()
Пуатевінське графство у 1154 р. -
![image]()
Пуатевінське графство у 1180 р. -
![image]()
Пуатевінське графство 1388 році. -
![image]()
Пуатевінське графство в 1477 році.
У 1223 році, на початку правління Людовика IX, графство простягалося від Атлантики до Бренна і межувало, зокрема, з Бретанським графством (яке не стане герцогством через кілька століть), з Анжуйским графством, до графства Лімузен, до герцогства Гієнна. Головне місто — Пуатьє.
Через три роки, коли графство було передано Альфонсо одночасно з Сентонжем і Овернем, воно простягається від Атлантики до Ліврадуа, і таким чином торкається графства Форез ; але Клермон — це анклав. На півночі графство простягається до Туара, на західному узбережжі Ла-Рошель, Тайбур і Сент вже є прекрасними містами. Потім графство проходить уздовж герцогства Гієнна, графства Ангулем, графства Лімож, Тулузького графства на рівні Карла (що належить Оверні), повертається на північ і Альє поруч із графством Жеводан і графство Велей, межує з графством Форез (вже згадане) і лордством Бурбон.
Близько 1280 року графство втратило графство Шательро після шлюбу спадкоємиці віконтства з Жаном II д'Аркуром (віконтство залишалося в домі Гаркор до 1447 року, перш ніж приєднатися до дому Анжу).
У 1415 році Карл VI передав Артуру де Рішемонту сеньйорію Партене, територією, яка стала бунтівною. Цей ендаумент діяв лише у 1427 році, після звільнення Артура та коронації Карла VII. Тоді лордство було додано до земель дому Дюнуа, спадкоємиці Артура.
Див. також
Примітки та література
- Jean Flori (2004). Aliénor d'Aquitaine, La reine insoumise. Paris: Payot. с. 50—546. ISBN .
- Jean Flori, op.cit., p. 94.
- Favier, Jean (octobre 2004). Les Plantagenêts. Biographies Historiques (фр.). Paris: Fayard. с. 962. ISBN .
- Dans les années qui suivent, Philippe Auguste reprend aussi le contrôle du duché de Normandie, mais le duché d'Aquitaine reste aux mains du roi d'Angleterre.
- L'âge d'or capétien, 1180-1328.
- Atlas de l'histoire de France. IX-XV. с. 57.
- Thibaudeau, 1840.
Джерела
- Jean Besly, Histoire des comtes de Poitou et ducs de Guyenne, Paris, Gervais Alliot, 1647.
- Père Anselme, Histoire généalogique et chronologique de la Maison royale de France, tomes troisième et cinquième, Paris, compagnie des Libraires, 1728.
- Antoine-René-Hyacinthe Thibaudeau, Histoire du Poitou, Robin & C.e, 1840
- Jean Giraudeau, Précis historique du Poitou, Paris, B. Dussillon éditeur, 1843.
- Alfred Richard, Histoire des comtes de Poitou, A. Picard et fils, 1903
- Prosper Boissonnade, Histoire de Poitou, Paris, Boivin et Cie éditeurs, 1926.
- Michel Dillange, Les comtes de Poitou: Ducs d'Aquitaine (778—1204), Geste Éditions, 1995.
- Olivier Guyotjeannin, Atlas de l'histoire de France IX—XV, Paris, Autrement, 2005 (, OCLC 179829563)
- Jean-Christophe Cassard, L'âge d'or capétien, Paris, Belin, 2010, 776 p. (, OCLC 717731939)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya v procesi redaguvannya pevnij chas Bud laska ne redagujte yiyi bo Vashi zmini mozhut buti vtracheni Yaksho cya storinka ne redaguvalasya kilka dniv bud laska priberit cej shablon Ce povidomlennya priznachene dlya uniknennya konfliktiv redaguvannya Ostannye redaguvannya zrobiv koristuvach Dmytro Tarnavsky vnesok zhurnali o 21 07 UTC 538 hvilin tomu Puatevinske grafstvo lat Comitatus Pictavensis fr Comte de Poitou serednovichne grafstvo zi stoliceyu v misti Puatye sho isnuvalo na teritoriyi suchasnogo Puatu u Franciyi v 778 1422 rokah Puatevinske grafstvo fr Comte de Poitou feodalne volodinnya Francuzkogo korolivstva 778 1422 Gerb Turenskogo gercogstva v chasi koli vono bulo apanazhem predstavnikiv rodini francuzkih koroliv Turen istorichni kordoni na kartiTurske grafstvo v skladi anzhujskih volodin u Franciyi chervonim v 1180 roci Stolicya Tur Derzhavnij ustrij feodalne volodinnya Francuzkogo korolivstva Istoriya Zavojovane Hlodvigom stvorennya vilnogo grafstva 778 Pravlinnya Bluaskogo domu 940 Pravlinnya Plantagenetiv 1044 Priyednannya do Anglijskogo korolivstva 1154 Priyednannya do korolivskogo domenu Franciyi vstanovlennya seneshalstva 1422 Valyuta turskij denye Poperednik Nastupnik Akvitanske korolivstvo Karolinzka imperiya Francuzke korolivstvo Puatu Turenske gercogstvo Grafstvo bulo stvorene v 778 roci Karlom Velikim v 854 roci vono bulo ob yednane ramnulfidami z Akvitanskim gercogstvom yake perebuvalo v skladi Zahidnogo Frankskogo korolivstva karolingiv a potim Francuzkogo korolivstva kapetingiv U 1152 roci cherez shlyub Aliyenor Akvitanskoyi z grafom Anzhujskim Genrihom Plantagenetom razom z usim Akvitanskim gercogstvom uvijshlo do Anzhujskoyi imperiyi Platagenetiv yaki z 1154 roku stali takozh korolyami Anglijskogo korolivstva Vnaslidok dovgogo protistoyannya mizh korolem Franciyi Filippom II Avgustom ta korolem Angliyi Ioannom Bezzemelnim u 1202 roci grafstvo bulo konfiskovane francuzkim korolem i uvijshlo do zemel korolivskogo domenu pislya chogo v period z 1241 po 1417 rik kilka raziv nadavalosya yak apanazh molodshim chlenam korolivskoyi rodini Pislya prihodu na prestol korolya Franciyi Karla VII 1422 rik grafstvo bilshe ne zalishalo korolivskij domen i upravlyalos yak provinciya Puatu IstoriyaKarolingska epoha vid Karla Velikogo do Verdenskogo dogovoru 843 Korolivstvo frankiv z 481 po 814 rik U 778 roci korol frankiv Karl Velikij rozdiliv Akvitanske korolivstvo na dev yat grafstv vklyuchayuchi Puatevinske grafstvo z mistami Puatye ta Angulem Pershij graf Abon Puatevinskij U 781 roci Karl Velikij priznachiv svogo starshogo sina Lyudovika korolem Akvitaniyi na choli grupi yaka prostyagalasya vid Luari do Pireneyiv U 800 roci Karl Velikij buv koronovanij yak zahidnij imperator u Rimi U 814 roci Lyudovik zminiv jogo na imperatorskomu troni U 817 roci vin postupivsya korolivstvom Akvitaniya svoyemu sinovi Pipinu yakij pomer u Puatye v 837 roci Pislya smerti Lyudovika Blagochestivogo 840 r troye jogo siniv vstupili v konflikt i zavershilisya ukladennyam Verdenskogo dogovoru 843 r yakij rozdiliv imperiyu Karolingiv na tri chastini Akvitaniya perehodit do Karla korolya Zahidnoyi Frankiyi Pershij Akvitanskij dim 854 1137 Poslablennya centralnoyi vladi v cej chas zokrema cherez nabigi vikingiv prizvelo do togo sho v 854 roci graf Puatye Ramnulf I z Puatye staye gospodarem Akvitaniyi pid im yam Gercog Akvitaniyi Vin stvoriv dinastiyu Ramnulfidiv u konflikti z Gilgelmidami yaki zreshtoyu peremogli Protyagom X st stolittya grafstvo Puatye zaznalo napadu grafiv Bretani volodariv Nanta i Renna z 851 r Anzherskij dogovir Bretonci zahoplyuyut teritoriyi roztashovani na pivden vid girla Luari Peyi de Rec i Peyi de Klisson V imperiyi Plantagenetiv 1137 1202 V XII stolitti francuzki koroli z domu kapetingiv protistoyali mogutnomu rodu Plantagenetiv grafiv Anzhujskih i Menskih U lipni 1137 roku gercoginya Eleonora Akvitanska grafinya Puatye vijshla zamizh za naslidnogo princa Franciyi Luyi prinisshi jomu Puatu ta Akvitaniyu yak pridane Voni buli koronovani na gercogiv Akvitaniyi v sobori Sen P yer u Puatye 8 serpnya Ale cherez p yatnadcyat rokiv shlyub bulo anulovano 25 bereznya 1152 r i 18 travnya Eleonora vijshla zamizh za Anri Plantazhene znovu v sobori Puatye Anri Plantagenet takozh stav korolem Angliyi v 1154 roci Tomu vin opinivsya na choli velicheznoyi feodalnoyi imperiyi vklyuchayuchi grafstvo Puatye chastkovo yak vasal korolya Franciyi chastkovo yak absolyutno nezalezhnij korol Konflikt sho pochavsya zavershivsya v 1202 roci peremogoyu francuzkogo korolya Filipa Avgusta nad anglijskim korolem Ioannom Bezzemnim pislya zahoplennya francuzkih feodalnih volodin Dzhona Bezzemelnogo 28 avril 1202 Puatu bulo konfiskovano Peredanij gercogu Bretani Arturu I vin buv priyednanij do korolivskogo domenu pislya smerti ostannogo 1203 U korolivskij vlasnosti 1203 1241 Period apanazhiv 1241 1422 Z 1241 po 1417 roki grafstvo kilka raziv peredavalosya yak udil korolivskim knyazyam Franciyi ale shorazu povertalosya do korolivskogo domenu pislya smerti vlasnika bez nashadkiv abo jogo vstupu na prestol Franciyi U 1241 roci Alfons de Puatye otrimav vid Lyudovika IX grafstvo Puatu Sentonzh i Overn ale cya feodalna grupa povernulasya do koroni pislya jogo smerti v 1271 roci U 1314 roci grafstvo Puatu bulo zasnovano Lyudovikom X yak perstvo grafstva na korist svogo brata Filipa yakogo yihnij batko Filip IV le Bel zrobiv grafom Ale Filip staye korolem Franciyi Filip V i ne pererozpodilyaye grafstvo Na pochatku Stolitnoyi vijni 1337 1453 pid chas Bretinjskogo dogovoru 1360 Puatu bulo peredano korolyu Angliyi Eduardu III takozh gercogu Akvitaniyi Vin buv vidvojovanij u grudni 1372 roku Bertranom Dyu Gesklenom i Zhanom de Berri yakim vin buv nadanij yak udil Pislya smerti Zhana de Berri bez spadkoyemcya 1416 grafstvo perejshlo do naslidnih princiv titulovanih dofiniv V yenua Zhan de Turen 1416 1417 potim Karl Karl VII stav korolem Franciyi v 1422 roci Pislya cogo grafstvo ostatochno povernulosya do korolivskoyi vlasnosti Pislya 1422 r Potim grafstvo Puatu stalo chastinoyu teritorij kontrolovanih Charlzom korolem Burzha todi yak pivnich korolivstva azh do Luari utrimuvavsya korolem Angliyi Genrihom VI progoloshenim korolem Franciyi za dogovorom u Trua 1420 u soyuzi z gercogom Burgundiyi Filipom Dobrim Lishe v 1453 roci Karlu VII vdalosya vidvoyuvati Akvitanske gercogstvo vzyattya Bordo tim samim zakinchivshi Stolitnyu vijnu Zgodom grafstvo Puatu stalo odniyeyu z provincij korolivstva za chasiv absolyutnoyi monarhiyi Puatu U 1790 roci teritoriya bula rozpodilena zdebilshogo mizh departamentami V yena De Sevr i Vandeya yaki takozh stali yeparhiyami civilna konstituciya duhovenstva ta konkordat 1801 roku TeritoriyaPuatevinske grafstvo u 1030 r Puatevinske grafstvo u 1154 r Puatevinske grafstvo u 1180 r Puatevinske grafstvo 1388 roci Puatevinske grafstvo v 1477 roci U 1223 roci na pochatku pravlinnya Lyudovika IX grafstvo prostyagalosya vid Atlantiki do Brenna i mezhuvalo zokrema z Bretanskim grafstvom yake ne stane gercogstvom cherez kilka stolit z Anzhujskim grafstvom do grafstva Limuzen do gercogstva Giyenna Golovne misto Puatye Cherez tri roki koli grafstvo bulo peredano Alfonso odnochasno z Sentonzhem i Overnem vono prostyagayetsya vid Atlantiki do Livradua i takim chinom torkayetsya grafstva Forez ale Klermon ce anklav Na pivnochi grafstvo prostyagayetsya do Tuara na zahidnomu uzberezhzhi La Roshel Tajbur i Sent vzhe ye prekrasnimi mistami Potim grafstvo prohodit uzdovzh gercogstva Giyenna grafstva Angulem grafstva Limozh Tuluzkogo grafstva na rivni Karla sho nalezhit Overni povertayetsya na pivnich i Alye poruch iz grafstvom Zhevodan i grafstvo Velej mezhuye z grafstvom Forez vzhe zgadane i lordstvom Burbon Blizko 1280 roku grafstvo vtratilo grafstvo Shatelro pislya shlyubu spadkoyemici vikontstva z Zhanom II d Arkurom vikontstvo zalishalosya v domi Garkor do 1447 roku persh nizh priyednatisya do domu Anzhu U 1415 roci Karl VI peredav Arturu de Rishemontu senjoriyu Partene teritoriyeyu yaka stala buntivnoyu Cej endaument diyav lishe u 1427 roci pislya zvilnennya Artura ta koronaciyi Karla VII Todi lordstvo bulo dodano do zemel domu Dyunua spadkoyemici Artura Div takozhPuatuPrimitki ta literaturaJean Flori 2004 Alienor d Aquitaine La reine insoumise Paris Payot s 50 546 ISBN 2 228 89829 5 Jean Flori op cit p 94 Favier Jean octobre 2004 Les Plantagenets Biographies Historiques fr Paris Fayard s 962 ISBN 2 213 62136 5 Dans les annees qui suivent Philippe Auguste reprend aussi le controle du duche de Normandie mais le duche d Aquitaine reste aux mains du roi d Angleterre L age d or capetien 1180 1328 Atlas de l histoire de France IX XV s 57 Thibaudeau 1840 DzherelaJean Besly Histoire des comtes de Poitou et ducs de Guyenne Paris Gervais Alliot 1647 Pere Anselme Histoire genealogique et chronologique de la Maison royale de France tomes troisieme et cinquieme Paris compagnie des Libraires 1728 Antoine Rene Hyacinthe Thibaudeau Histoire du Poitou Robin amp C e 1840 Jean Giraudeau Precis historique du Poitou Paris B Dussillon editeur 1843 Alfred Richard Histoire des comtes de Poitou A Picard et fils 1903 Prosper Boissonnade Histoire de Poitou Paris Boivin et Cie editeurs 1926 Michel Dillange Les comtes de Poitou Ducs d Aquitaine 778 1204 Geste Editions 1995 Olivier Guyotjeannin Atlas de l histoire de France IX XV Paris Autrement 2005 ISBN 978 2 7467 0727 6 OCLC 179829563 Jean Christophe Cassard L age d or capetien Paris Belin 2010 776 p ISBN 978 2 7011 3360 7 OCLC 717731939