Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Діаоха Діаени сир Дайаени урарт Діауехи імперія залізної доби або коаліція народів на північ від Урарту Столицями його б

Діаоха

Діаоха

Діаоха (Діаени; сир. Дайаени‎, урарт. Діауехи) — імперія залізної доби або коаліція народів на північ від Урарту. Столицями його були Шатілі і Зубані. Це відомо лише з урайських написів. Інформація з історичних джерел може вказувати на те, що це плем'я, а не імперія, але Сальвіні вказує, що зміна між KUR та m також може бути виявлена ​​в історії інших країн Закавказзя.

image
Діаоха
Історія Вірменії
image
Держави та утворення
Айраратське царство • Велика Вірменія • Мала Вірменія
• Цопк • Софена • Марзпанська Вірменія• Вірменський емірат
Анійське царство • Сюнік • Васпуракан • Ташир—Дзорагет
Арцах • Хачен • Карс • Царство Варажнуні
Кесун • • • • Кілікія
Шах-Арменіди • • • Чухур-Саад • Карабах
• Еріванська губернія
Єлизаветпольська губернія • Перша Республіка
Вірменська РСР • Республіка Вірменія • НКР
Війни: • Туреччина• Грузія •Азербайджан • Карабах
Битви: Тигранакерт • • • Аварайр
• • Манцикерт • Гарні • Бітліс •
Сардарапат • • Каракіліс
Релігії
Язичництво • Мітраїзм
Вірменська апостольська церква
Павликіани • • Католицизм
Географія
(Західна • Східна)
Вірменське нагір'я • Кілікія
Гайкіди • Єрвандіди • Арташесіди
Аршакуні • Арцруніди • Багратуні
Рубеніди • Хетуміди • Лузіньяни • Кюрикіди
Арменакан • • Дашнакцутюн • Фідаї
Цегакрон • АСАЛА • Міацум
Тематичні статті
Вірмени • • Культура • Мова • Вірменське питання
Геноцид • • Амшенці •
Столиці • Матенадаран • Вірменознавство • Вірменське Відродження • Шляхта
Хронологія

Назва

Найменування Діаоха вперше згадується у близькосхідних джерелах XII — VIII століттях до н. е.У ассирійских написах назва читається як Дайаени (Дайани).

Давні греки називали населення регіону «таохами», а історичну область — «Країна таохів», Тао (Тайк).

Етнографія

Попри численні наукові дослідження питання про населення Діаохи лишається відкритим до сьогодні.

Згідно однієї з версій, населення цього регіону відносилося до протокартвельских (давньогрузинских) племен.

За іншою більш вірогідною версією (якої дотримувалися, такі історики як: Дьяконов М. А.та  Мелікішвілі Г. А.), цей регіон населяли хурити (імовірно таохи мали хуритське походження).

Історія

Перша згадка про діаохів була у 1112 році до н. е., коли ассирійський цар Тукульті-апал-Ешарра (1115 — 1076 до н. е.) здійснив похід на північ Чорного моря. В літописах згадується: «Всіх князів захопив у полон живими. Зберіг всім життя, але залишив у заручниках їхніх синів. Зобов'язав їх віддати данину у розмірі у 1200 коней та 2000 голів великої рогатої худоби та відправив їх у свої країни. Сина князя країни Дайаени, котрий не корився ассирійським богам, зв'язав та відвіз до свого міста Ашшуру і там пощадив його, після того як він скорився великим богам, відпустив».

845 року до н. е. на терени Діаохи знову здійснили похід ассирійці на чолі з Князем Шульману-ашаред III (858—824 до н. е.), який захопив її.

Невдовзі Діаоха стала об'єктом експансії князів Урарту Менуа (810—786 до н. е.) та Аргішт I (786 — 764 до н. е.). Вони кілька разів перемагали князя Утупурші, котрий сплачував урартам багату дань: товар, золото, срібло та мідь. Діаоха була зобов'язана постачати Урарту щороку понад п'ять тонн міді та золота. Відтак, після таких військових дій, південні областя Діаохи були приєднані до Урарту. У VIII столітті до н. е., після розпаду, через втручання урартів, північні землі Діаохи імовірно увійшли до склау Колхіди (Кулху). З 760 років до н. е. у написах урартских царів Діаоха вже не згадується.

Князі Діаохи

Примітки

  1. . Encyclopedia Britannica (англ.). Архів оригіналу за 3 травня 2020. Процитовано 5 травня 2020.
  2. И. М. Дьяконов. Глава II. История Армянского нагорья в эпоху бронзы и раннего железа // Предыстория армянского народа: История Арм. нагорья с 1500 по 500 г. до н. э. Хурриты, лувийцы, протоармяне. — Ер. : АН Арм. ССР, 1968. — С. 120.
    Оригінальний текст (рос.)
    «Этническая принадлежность Дайаэни не вполне ясна...»
  3. (1998). К вопросу об этнической принадлежности населения бассейна реки Чорох в VII—IV вв. до н. э. (PDF). Историко-филологический журнал № 1-2 . С. 233-246. ISSN 0135-0536. Архів (PDF) оригіналу за 19 жовтня 2012. Процитовано 4 вересня 2012.
    Оригінальний текст (рос.)
    233. «...К примеру, Г. Тиранян считал, что племена саспейров или эсперитов, фасианов и халдайев (халдеев) или халибов имели, вероятно, картвельское или грузинское происхождение, а таохи — хурритское происхождение.»
    246. «Подытоживая вышесказанное, мы приходим к выводу, что бассейн реки Чорох в VII—VII веках до н.э. был населён скифскими племенами, подчинившими местное армянское население, а в районе устья реки Чорох — грузинские племена. Во второй половине I тысячелетия до н.э. они, в основном, оказались в водовороте формирования армянского народа и были арменезированы.»
  4. М. А. Агларов. Дагестан в эпоху великого переселения народов: этногенетические исследования. — Институт истории, археологии и этнографии Дагестанского научного центра РАН. — С. 191.
    Оригінальний текст (рос.)
    31. «Среди специалистов существует мнение, что диаухи-таохи являлись хурритским племенем.»
  5. М. С. Капица; Л. Б. Алаев; К. З. Ашрафян. Глава XXIX. Закавказье и сопредельные страны в период эллинизма // История Востока: Восток в древности. — М : "Восточная литература", 1997. — С. 530.
    Оригінальний текст (рос.)
    «Западное протогрузинское объединение Колхида существовало самостоятельно давно; уже в VIII в. до х.э. оно предположительно унаследовало северные земли уничтоженного урартами хурритского государства таохов, расположенные в долине р. Чорох.»
  6. А. В. Седов. История древнего Востока. — М : Восточная литература, 2004. — С. 872. — , 9785020183889.
  7. И. М. Дьяконов. Глава II. История Армянского нагорья в эпоху бронзы и раннего железа // Предыстория армянского народа: История Арм. нагорья с 1500 по 500 г. до н. э. Хурриты, лувийцы, протоармяне. — Ер. : АН Арм. ССР, 1968. — С. 120.
    Оригінальний текст (рос.)
    «Этническая принадлежность Дайаэни не вполне ясна; Г. А. Меликишвили считает их хурритским племенем, и это весьма вероятно. Но Дайаэни просуществовало до VIII в. до н.э., а следовательно, грузиноязычные халды-халибы, засвидетельствованные западнее, возможно, уже с IX в., должны были бы пройти здесь, скорее всего, раньше его образования, — по всей вероятности, в начале XII в. до н.э...»
  8. Вачнадзе М., Гурули В., Бахтадзе М. А. История Грузии (с древнейших времён и до наших дней) [ 25 травня 2019 у Wayback Machine.] Тбилиси: Тбилисский государственный университет, 1993. — 172 с.
    image ...Цари Урарту Менуа и Аргишти I в IX–VIII веках до нашей эры несколько раз нанесли удар государству Диаохи. Диаохский царь Утупурси постоянно поднимал восстание: с 60-х годов VIII века до нашей эры в надписях урартских царей Диаохи уже не упоминается. Урартские цари боролись и с другими грузинскими племенами... image

Джерела

  • Дьяконов І. МА. Ассиро-вавилонские джерела по історії Урарту // Вісник древней історії. — 1951. — № 2.
  • Арутюнян Н. У. Биайнили-Урарту: Воен.-полит. історія #і вопр. топоніміки. — 2-загині изд. — СПб.: Изд-у З.-Петерб. ун-та, 2006. — Дайаэни (Диауехи): З. 349—350 (указ.).
  • Арутюнян Н. У. Земледелие і скотоводство Урарту. — Ереван: Изд-у Акад. наук Армян. ССР, 1964. — Дайаэни (Диаухи): З. 216—217 (указ.).
  • Арутюнян Н. У. Топоніміка Урарту. — Ереван: Изд-у АН АрмССР, 1985.
  • Гоготидзе З. Д. // Амирани. Вестн. Междунар. Кавказолог. науч.- исслед. громад. ин-та. — Монреаль; Тбилиси, 2002. — [Т.] VI.
  • Дьяконов І. МА. Предыстория армянского народу: Історія Армян. нагорья з 1500 по 500 г. до н. е.: Хурриты, лувийцы, протоармяне. — Ереван: Изд-у АН АрмСССР, 1968.
  • Історія Древнего Сходу. — [Кн. III:] Від ран. гос. освіт до древ. імперій. — МА.: Вост. лит., 2004. — Дайаэне (Диаухе): З. 852 (указ.), Таохи: З. 872 (указ.).
  • Канделаки Д. А. Похід Тиглатпаласара I к «Верхнему морю» // Треті міжнародні Иналиповские читання, (Сухум, 4-6 жовтня 2016 г.). — Сухум, 2017. — З. 204—218: карт.
  • Меликишвили Г. А. Диаухи // Вестн. древ. історії. — 1950. — № 4. — З. 26 — 42.
  • Меликишвили Г. А. Кулха: (З древ. історії Юж. Закавказья) // Древний мир: Сб. ст. [Памяти У. У. Струве]. — МА., 1962. — З. 319—326. — Диаухи: З. 320—322.
  • Пиотровский БИ. БИ. Ванское царство: (Урарту). — МА.: Вост. лит., 1959. — Диауехи: З. 424—425 (указ.).
  • Ebeling [E.] Daia(e)ne / [Erich] Ebeling // Reallexikon der Assyriologie [und Vorderasiatischen Archäologie]. — Bd. 2: Ber — Ezur und Nachträge. — Berlin; Leipzig, 1938. — S. 101.
  • Georgia [ 9 грудня 2019 у Wayback Machine.]. (2006). Encyclopædia Britannica. Retrieved February 14, 2006, from Encyclopædia Britannica Premium Service [ 20 січня 2022 у Wayback Machine.]
  • Kavtaradze G. L. An Attempt to Interpret Some Anatolian and Caucasian Ethnonyms of the Classical Sources [ 6 червня 2020 у Wayback Machine.] // Sprache und Kultur. № 3 (Staatliche I. Tschawtschawadse Universitaet Tbilisi für Sprache und Kultur Institut zur Erforschung des westlichen Denkens). — Tbilisi, 2002.
  • Sagona, Antonio, Sagona, Claudia. Archaeology At The North-east Anatolian Frontier, I: An Historical Geography And A Field Survey of the Bayburt Province (Ancient Near Eastern Studies) (Hardcover), Peeters (January 30, 2005),
  • Suny, R. G. The making of the Georgian nation / R. G. Suny. — 2nd ed. — [Bloomington, IN]: Indiana University Press, 1994. — P. 45. — 418 p. — .

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Diaoha Diaeni sir Dajaeni urart Diauehi imperiya zaliznoyi dobi abo koaliciya narodiv na pivnich vid Urartu Stolicyami jogo buli Shatili i Zubani Ce vidomo lishe z urajskih napisiv Informaciya z istorichnih dzherel mozhe vkazuvati na te sho ce plem ya a ne imperiya ale Salvini vkazuye sho zmina mizh KUR ta m takozh mozhe buti viyavlena v istoriyi inshih krayin Zakavkazzya Diaoha Istoriya VirmeniyiDerzhavi ta utvorennyaAjraratske carstvo Velika Virmeniya Mala Virmeniya Copk Sofena Marzpanska Virmeniya Virmenskij emirat Anijske carstvo Syunik Vaspurakan Tashir Dzoraget Arcah Hachen Kars Carstvo Varazhnuni Kesun Kilikiya Shah Armenidi Chuhur Saad Karabah Erivanska guberniya Yelizavetpolska guberniya Persha Respublika Virmenska RSR Respublika Virmeniya NKRVijni Turechchina Gruziya Azerbajdzhan Karabah Bitvi Tigranakert Avarajr Mancikert Garni Bitlis Sardarapat KarakilisReligiyiYazichnictvo Mitrayizm Virmenska apostolska cerkva Pavlikiani KatolicizmGeografiya Zahidna Shidna Virmenske nagir ya KilikiyaGajkidi Yervandidi Artashesidi Arshakuni Arcrunidi Bagratuni Rubenidi Hetumidi Luzinyani KyurikidiArmenakan Dashnakcutyun Fidayi Cegakron ASALA MiacumTematichni stattiVirmeni Kultura Mova Virmenske pitannya Genocid Amshenci Stolici Matenadaran Virmenoznavstvo Virmenske Vidrodzhennya ShlyahtaHronologiyaPortal Virmeniya pereglyanutiobgovoritiredaguvatiNazvaNajmenuvannya Diaoha vpershe zgaduyetsya u blizkoshidnih dzherelah XII VIII stolittyah do n e U assirijskih napisah nazva chitayetsya yak Dajaeni Dajani Davni greki nazivali naselennya regionu taohami a istorichnu oblast Krayina taohiv Tao Tajk EtnografiyaPopri chislenni naukovi doslidzhennya pitannya pro naselennya Diaohi lishayetsya vidkritim do sogodni Zgidno odniyeyi z versij naselennya cogo regionu vidnosilosya do protokartvelskih davnogruzinskih plemen Za inshoyu bilsh virogidnoyu versiyeyu yakoyi dotrimuvalisya taki istoriki yak Dyakonov M A ta Melikishvili G A cej region naselyali huriti imovirno taohi mali huritske pohodzhennya IstoriyaPersha zgadka pro diaohiv bula u 1112 roci do n e koli assirijskij car Tukulti apal Esharra 1115 1076 do n e zdijsniv pohid na pivnich Chornogo morya V litopisah zgaduyetsya Vsih knyaziv zahopiv u polon zhivimi Zberig vsim zhittya ale zalishiv u zaruchnikah yihnih siniv Zobov yazav yih viddati daninu u rozmiri u 1200 konej ta 2000 goliv velikoyi rogatoyi hudobi ta vidpraviv yih u svoyi krayini Sina knyazya krayini Dajaeni kotrij ne korivsya assirijskim bogam zv yazav ta vidviz do svogo mista Ashshuru i tam poshadiv jogo pislya togo yak vin skorivsya velikim bogam vidpustiv 845 roku do n e na tereni Diaohi znovu zdijsnili pohid assirijci na choli z Knyazem Shulmanu ashared III 858 824 do n e yakij zahopiv yiyi Nevdovzi Diaoha stala ob yektom ekspansiyi knyaziv Urartu Menua 810 786 do n e ta Argisht I 786 764 do n e Voni kilka raziv peremagali knyazya Utupurshi kotrij splachuvav urartam bagatu dan tovar zoloto sriblo ta mid Diaoha bula zobov yazana postachati Urartu shoroku ponad p yat tonn midi ta zolota Vidtak pislya takih vijskovih dij pivdenni oblastya Diaohi buli priyednani do Urartu U VIII stolitti do n e pislya rozpadu cherez vtruchannya urartiv pivnichni zemli Diaohi imovirno uvijshli do sklau Kolhidi Kulhu Z 760 rokiv do n e u napisah urartskih cariv Diaoha vzhe ne zgaduyetsya Knyazi DiaohiDajaeni 1112 rokiv do n e pidkorenij Tiglatpalasarom I Asia 845 do n e pidkorenij Salmanasarom III Utupurshi knyaz yakogo pidkorili Menua ta Argishti I Primitki Encyclopedia Britannica angl Arhiv originalu za 3 travnya 2020 Procitovano 5 travnya 2020 I M Dyakonov Glava II Istoriya Armyanskogo nagorya v epohu bronzy i rannego zheleza Predystoriya armyanskogo naroda Istoriya Arm nagorya s 1500 po 500 g do n e Hurrity luvijcy protoarmyane Er AN Arm SSR 1968 S 120 Originalnij tekst ros Etnicheskaya prinadlezhnost Dajaeni ne vpolne yasna 1998 K voprosu ob etnicheskoj prinadlezhnosti naseleniya bassejna reki Choroh v VII IV vv do n e PDF Istoriko filologicheskij zhurnal 1 2 S 233 246 ISSN 0135 0536 Arhiv PDF originalu za 19 zhovtnya 2012 Procitovano 4 veresnya 2012 Originalnij tekst ros 233 K primeru G Tiranyan schital chto plemena saspejrov ili esperitov fasianov i haldajev haldeev ili halibov imeli veroyatno kartvelskoe ili gruzinskoe proishozhdenie a taohi hurritskoe proishozhdenie 246 Podytozhivaya vysheskazannoe my prihodim k vyvodu chto bassejn reki Choroh v VII VII vekah do n e byl naselyon skifskimi plemenami podchinivshimi mestnoe armyanskoe naselenie a v rajone ustya reki Choroh gruzinskie plemena Vo vtoroj polovine I tysyacheletiya do n e oni v osnovnom okazalis v vodovorote formirovaniya armyanskogo naroda i byli armenezirovany M A Aglarov Dagestan v epohu velikogo pereseleniya narodov etnogeneticheskie issledovaniya Institut istorii arheologii i etnografii Dagestanskogo nauchnogo centra RAN S 191 Originalnij tekst ros 31 Sredi specialistov sushestvuet mnenie chto diauhi taohi yavlyalis hurritskim plemenem M S Kapica L B Alaev K Z Ashrafyan Glava XXIX Zakavkaze i sopredelnye strany v period ellinizma Istoriya Vostoka Vostok v drevnosti M Vostochnaya literatura 1997 S 530 Originalnij tekst ros Zapadnoe protogruzinskoe obedinenie Kolhida sushestvovalo samostoyatelno davno uzhe v VIII v do h e ono predpolozhitelno unasledovalo severnye zemli unichtozhennogo urartami hurritskogo gosudarstva taohov raspolozhennye v doline r Choroh A V Sedov Istoriya drevnego Vostoka M Vostochnaya literatura 2004 S 872 ISBN 5020183881 9785020183889 I M Dyakonov Glava II Istoriya Armyanskogo nagorya v epohu bronzy i rannego zheleza Predystoriya armyanskogo naroda Istoriya Arm nagorya s 1500 po 500 g do n e Hurrity luvijcy protoarmyane Er AN Arm SSR 1968 S 120 Originalnij tekst ros Etnicheskaya prinadlezhnost Dajaeni ne vpolne yasna G A Melikishvili schitaet ih hurritskim plemenem i eto vesma veroyatno No Dajaeni prosushestvovalo do VIII v do n e a sledovatelno gruzinoyazychnye haldy haliby zasvidetelstvovannye zapadnee vozmozhno uzhe s IX v dolzhny byli by projti zdes skoree vsego ranshe ego obrazovaniya po vsej veroyatnosti v nachale XII v do n e Vachnadze M Guruli V Bahtadze M A Istoriya Gruzii s drevnejshih vremyon i do nashih dnej 25 travnya 2019 u Wayback Machine Tbilisi Tbilisskij gosudarstvennyj universitet 1993 172 s Cari Urartu Menua i Argishti I v IX VIII vekah do nashej ery neskolko raz nanesli udar gosudarstvu Diaohi Diaohskij car Utupursi postoyanno podnimal vosstanie s 60 h godov VIII veka do nashej ery v nadpisyah urartskih carej Diaohi uzhe ne upominaetsya Urartskie cari borolis i s drugimi gruzinskimi plemenami DzherelaDyakonov I MA Assiro vavilonskie dzherela po istoriyi Urartu Visnik drevnej istoriyi 1951 2 Arutyunyan N U Biajnili Urartu Voen polit istoriya i vopr toponimiki 2 zagini izd SPb Izd u Z Peterb un ta 2006 Dajaeni Diauehi Z 349 350 ukaz Arutyunyan N U Zemledelie i skotovodstvo Urartu Erevan Izd u Akad nauk Armyan SSR 1964 Dajaeni Diauhi Z 216 217 ukaz Arutyunyan N U Toponimika Urartu Erevan Izd u AN ArmSSR 1985 Gogotidze Z D Amirani Vestn Mezhdunar Kavkazolog nauch issled gromad in ta Monreal Tbilisi 2002 T VI Dyakonov I MA Predystoriya armyanskogo narodu Istoriya Armyan nagorya z 1500 po 500 g do n e Hurrity luvijcy protoarmyane Erevan Izd u AN ArmSSSR 1968 Istoriya Drevnego Shodu Kn III Vid ran gos osvit do drev imperij MA Vost lit 2004 Dajaene Diauhe Z 852 ukaz Taohi Z 872 ukaz Kandelaki D A Pohid Tiglatpalasara I k Verhnemu moryu Treti mizhnarodni Inalipovskie chitannya Suhum 4 6 zhovtnya 2016 g Suhum 2017 Z 204 218 kart Melikishvili G A Diauhi Vestn drev istoriyi 1950 4 Z 26 42 Melikishvili G A Kulha Z drev istoriyi Yuzh Zakavkazya Drevnij mir Sb st Pamyati U U Struve MA 1962 Z 319 326 Diauhi Z 320 322 Piotrovskij BI BI Vanskoe carstvo Urartu MA Vost lit 1959 Diauehi Z 424 425 ukaz Ebeling E Daia e ne Erich Ebeling Reallexikon der Assyriologie und Vorderasiatischen Archaologie Bd 2 Ber Ezur und Nachtrage Berlin Leipzig 1938 S 101 Georgia 9 grudnya 2019 u Wayback Machine 2006 Encyclopaedia Britannica Retrieved February 14 2006 from Encyclopaedia Britannica Premium Service 20 sichnya 2022 u Wayback Machine Kavtaradze G L An Attempt to Interpret Some Anatolian and Caucasian Ethnonyms of the Classical Sources 6 chervnya 2020 u Wayback Machine Sprache und Kultur 3 Staatliche I Tschawtschawadse Universitaet Tbilisi fur Sprache und Kultur Institut zur Erforschung des westlichen Denkens Tbilisi 2002 Sagona Antonio Sagona Claudia Archaeology At The North east Anatolian Frontier I An Historical Geography And A Field Survey of the Bayburt Province Ancient Near Eastern Studies Hardcover Peeters January 30 2005 ISBN 90 429 1390 8 Suny R G The making of the Georgian nation R G Suny 2nd ed Bloomington IN Indiana University Press 1994 P 45 418 p ISBN 0 253 20915 3

Дата публікації:
Топ