Лю́ди Писа́ння (араб. اهل الكتاب), в ісламі — послідовники юдаїзму (ягуді) та християнства (насара), а також сабії, які вважають Божественними Писаннями книги Таура (Тора), Забур (Книга Псалмів) та Інджил (Євангеліє). Дехто відносить до «людей писання» й зороастрійців. Терміном «люди писання» мусульмани відокремлюють їх від язичників. У Корані той термін вживається кілька разів.
Сутність терміну
Іслам забороняє мусульманам ображати чи коїти замах на життя, майно, честь і гідність людей Писання. Перебуваючи в ісламській державі, вони мали право вільно сповідувати свою релігію. Вони як зіммі мали сплачувати спеціальний податок (джизія), натомість мусульмани сплачували закят.
Мусульманам дозволяється мати родинні зв'язки й ділові відносини з людьми Писання. Мусульмани-чоловіки можуть одружитись із християнками та юдейками, втім мусульманкам виходити заміж за будь-якого немусульманина заборонено. Мусульмани можуть вживати дозволену шаріатом їжу, якщо її приготовано за правилами її релігії.
Коран і сунна засуджують людей Писання від імені Бога (Аллаха) за те, що вони не прийняли останнього пророка Магомета, свої , відступились від принципів суворого монотеїзму тощо. Ісламська доктрина не вважає їхні релігії істинними та спасительними.
Юдеї
В ісламі юдеї позначаються терміном ягуд (араб. يهود). Такий термін з'являється в Корані в медінський період та позначає юдеїв, які були сучасниками пророка Магомета чи юдеїв взагалі. Зазвичай юдеї стоять поряд із християнами. До Медіны (Ясріба) вживалось в основному позначення «сини Ізраїля» ().
У Корані відображено подвійне ставлення до юдеїв. З одного боку, вони дотримувались тих же принципів монотеїзму, що й мусульмани, а іслам ніби очищав і відновлював суворе однобожжя, втрачене юдеями. У меканський і на початку медінського періоду пророцтва Пророк припускав знайти серед юдеїв, які складали значну частину населення Медіни й багатьох північноаравійських оаз, соратників і послідовників. Коран містить звернення до юдеїв як до близьких за духом людей. Однак медінські юдеї не визнали пророцьку місію Магомета, зустріли його з недовірою й насмішками. Вступивши в союз з курайшитами, юдеї відкрито ворогували з Пророком, в результаті чого в перші роки хіджри сталась низка сутичок з медінськими юдеями, що призвели до вигнання з Медіни членів племен , й , а потім — до військових походів проти юдейських центрів , тощо. Ворожнеча з аравійськими юдеями також відображена в Корані. В релігійному сенсі в медінський період пророк Магомет все гостріше відчував і сприймав іслам як окрему релігію, що відрізняється від юдаїзму та християнства. Тоді й з'явилось звинувачення юдеїв в обожнюванні Ездри ().
Загальна релігійна концепція Корану ставить юдеїв у проміжний стан між вірянами й невірними (ахл аль-кітаб). Пророк Ібрагім (Авраам) вважається спільним пращуром євреїв та арабів, мусульмани мають багато спільних з юдеями шанованих персонажів і святих місць. Відповідно до ісламського права юдеї входять до категорії людей, що перебувають під опікою ісламської держави (ахль аз-зімма). Юдейські громади підпорядковувались своїм керівникам, які й здійснювали всі контакти з ісламськими правителями, які не втручались до внутрішніх справ громад.
У середньовіччі юдеї успішно існували у всіх районах ісламського світу, навіть у Південній Аравії, хоч відповідно до легенди пророк Магомет наказав очистити Аравійський півострів від представників будь-яких інших релігій, окрім ісламу. Мусульмани ставились до юдеїв більш терпимо, ніж до їх одновірців у Європі.
У середньовіччі (особливо у VIII—IX століттях) навернені в іслам і юдеї, що зберегли свою віру, часто обіймали важливі адміністративні посади в ісламських державах. Юдейські торгівці відігравали досить важливу роль в економічному житті ісламського середньовіччя. У юдейських громадах, що проживали в середньовічних мусульманських країнах тривала активна культурна діяльність, розвивались богословські й філософські школи, створювалась художня література. Культура юдейських громад взаємодіяла з культурою оточуючих народів. У перші століття історії ісламу (VIII—XI століть) арабо-мусульманська культура живилась багатьма історичними уявленнями й богословськими ідеями юдаїзму, однак поступово відбувався зворотний процес — художня література, граматичні вчення, філософські ідеї проникали до юдейського середовища. У середньовіччі загальновживаною мовою близькосхідних юдеїв стала арабська. Арабською ж, хоч і єврейським шрифтом, велась значна частина ділового листування, існувала своєрідна література, записувались перекази й легенди.
За колоніальної доби європейські держави почали використовувати християнські та юдейські громади в своїх інтересах для проникнення до ісламських країн. У XX столітті серед юдейських громад арабських країн набули значного поширення ідеї сіонізму, наслідком чого було різке загострення міжгромадських відносин. Після створення 1948 року держави Ізраїль переважна більшість юдеїв арабських та ісламських країн переселились туди, склавши особливий прошарок ізраїльського населення. Дотепер існують нечисленні юдейські громади в таких країнах як Марокко, Ірак, Сирія.
Християни
Християни згадуються в Корані у медінських сурах. Коран згадує також про їхню ворожнечу з юдеями та про їхні внутрішні суперечки. Коран відкидає претензії християн на правильне сповідання віри в Бога та звинувачує їх у тому, що вони проголосили пророка Ісу (Ісуса) богом, а також сповідують догмат про Трійцю.
У Корані кілька разів підкреслюється, що пророк Ібрагім та інші шановані ісламом пророки не були «ані юдеями, ані християнами». Ті згадки відобразили еволюцію ставлення Пророка до християн, які були широко представлені на початку VII століття в Аравії. На початку своєї проповіді Магомет розраховував на швидке визнання з боку християн. Пригнічені в Мецці мусульмани до християнського правителя (негуса) та на підтвердження своєї близькості до християнства читали йому аяти Корану, присвячені Ісі, Ях'ї (Івану) та Мар'ям (Марії). Ті аяти просякнуті явною симпатією до християн. По мірі відмови аравійських християн, а потім і християнських правителів Північної Аравії визнавати Магомета пророком, посилилась полеміка з ними, звинувачення їх у багатобожжі. Відлунням суперечок Магомета з християнами з Наджрану (сучасний Ємен) вважається 61-ий аят сури Аль-Імран. В цілому, однак, тон висловлювань Корану про християн більш доброзичливий, ніж тон висловлювань про юдеїв.
У подальшому термін «християни» часто замінюється на загальний для християн та юдеїв — «люди Писання» й «люди договору» (ахль аз-зімма). Термін насара в арабській мові означає християн взагалі та християн країн Сходу, а для християн поза мусульманським світом у середньовіччі частіше вживались етнополітичні позначення типу «іфрандж» (франки).
Після арабських завоювань мусульманському пануванню була підкорена значна частина християнського населення колишніх провінцій Візантійської таСасанідської імперій. З населенням християнських міст мусульмани часто укладали договори. За умови сплати регулярних податків за християнами зберігались право вільного сповідання своєї віри, право володіння майном і землями. Християн, як правило, позбавляли права будівництва нових церков, але у різні періоди середньовіччя суворість дотримання такого правила змінювалась.
Мусульманські держави визнавали духовних керівників християнських громад їх адміністративними та політичними вождями, які здійснювали всі офіційні контакти з мусульманською владою. Вони гарантували виплату податків, якими обтягувались іновірці, здійснювали суд всередині громади тощо. Принцип самоврядування християнських громад зберігався упродовж всього середньовіччя.
Християни не мали рівних прав з мусульманами, їхні свідчення проти мусульман у суді не приймались. На християн накладались (у різна періоди у різній мірі) обмеження в , способі пересування, місці проживання тощо. Прикладом жорстоких утисків на іновірців можуть слугувати роки правління фатимідського халіфа аль-Хакіма (996—1021).
У VII—XI століттях християни мали значний вплив у мусульманському суспільстві. У VII—VIII століттях в їхніх руках перебувала значна частина діловодства Халіфату. В середині VII століття, за Омеядів, виблискував поет-християнин Аль-Ахталь, видатні християнські мислителі полемізували з дамаскськими халіфами про віру. З середини VIII століття за Аббасидів християни продовжували обіймати високі посади в адміністративному апараті. Навіть у Буїдів і Фатімідів (X—XI століть) бували візири християнського віросповідання.
У VIII—IX століттях християни відіграли значну роль у арабською мовою наукової літератури з сирійської та грецької. Низка професій ніби закріпились за немусульманами. Заборона лихварського відсотку (ріба) перетворила фінансово-позикову діяльність майже цілковито на галузь занять юдеїв та християн. Останні займались медициною, виноградарством та виноробством. У багатьох царинах життя середньовічного суспільства Сходу мусульмани та християни працювали в межах єдиної культурної й господарської системи (наприклад, мусульманська Іспанія).
Під впливом хрестових походів і по мірі посилення традиціоналістських тенденцій в ісламському суспільстві у XII—XV століттях поступово посилилась ізоляція християнських громад. З утворенням Османської імперії (XV—XVI століття) збільшилось число християн, які перебували під прямою політичною владою мусульман. Відносини загострювались посиленням політичного й торгового проникнення європейських держав до мусульманських країн, що поєднувалось із місіонерською діяльністю. Східні християни невільно чи свідомо ставали провідниками інтересів європейських держав. У відповідь на це у XIX столітті Османська імперія під приводом урівнення немусульман і мусульман щодо прав та обов'язків спробувала цілковито підкорити їх своїй юрисдикції, що зустріло активний спротив християн і християнських держав. Посилився тиск на християн, розпалювалась міжгромадська ворожнеча, що неодноразово виливалась у криваві сутички. На початку XX століття це вилилось у масові вбивства християн (вірменів, греків, ассирійців) на території сучасної Туреччини.
В середині XX століття активна політика секуляризації, що проводилась в ісламських країнах призвела до послаблення міжгромадської ворожнечі. У багатьох подіях національно-визвольної боротьби християни виступали поряд з мусульманами. У 70—80-их роках XX століття посилилась релігійна ворожнеча, зокрема у Лівані та Єгипті, де соціальні конфлікти знову почали набувати форми релігійних. Нині в межах ісламського світу більша частина християн (бл. 5 мільйонів) — проживає в арабських країнах. Вони передусім представляють такі течії, як православ'я, католицизм, несторіанство, уніатство тощо.
Сабії
Сабії займали проміжне положення між вірянами й поганцями та користувались «покровительством» мусульманської громади. Сабії згадуються в Корані поряд з юдеями та християнами в якості людей, які отримають нагороду за те, що вірили в Бога, Судний день і жили благочестиво. Відповідно до контексту Корану, сабіями мали бути представники якоїсь з юдейсько-християнських сект, однак хто конкретно мається на увазі — невідомо. Зазвичай термін сабії тлумачиться як похідний від вавилонсько- арамейського — «хрестити». Коментатори Корану не знали точно, хто такі сабії й висловлювали припущення, що ними могли бути мандеї чи секта, близька до них, або аравійські ханіфи.
Після виникнення Арабського халіфату з текстами Корану почали пов'язувати себе мандеї («християни Івана Хрестителя») й харанська громада у Північному Межиріччі. У VIII—XI століттях останні переважно називались сабіями. Харранські сабії зберегли стародавні месопотамські астральні культи, донесли до мусульманського світу багато елементів культурної спадщини доісламського Межиріччя, зокрема знання в галузі медицини й алхімії. У IX—X століттях харранські сабії з'явились у Багдаді, де почали відігравати значну роль при халіфському дворі. Багато сабіїв були писарями (катіб), займались лікуванням, перекладацькою діяльністю тощо. З їхнього середовища вийшли відомі філософи (Сабіт ібн Курра), історики ( і ). В XI столітті ці сабії як окрема громада припинили існування. Нині назва сабії збереглась тільки за громадою мандеїв у Південному Іраку.
Примітки
- Аль Імран 3:64 (Якубович)
- Аль-Маіда 5:5 (Якубович)
- Аль Імран 3:67 (Якубович)
- Аль-Маіда 5:18 (Якубович)
- Аль-Маіда 5:82 (Якубович)
- Ат-Тауба 9:30 (Якубович)
- Аль-Бакара 2:62 (Якубович)
- Аль-Маіда 5:69 (Якубович)
- Аль-Хаджж 22:17 (Якубович)
- Аль-Бакара 2:113 (Якубович)
- Аль-Маіда 5:14 (Якубович)
- Аль-Бакара 2:111 (Якубович)
- Аль-Бакара 2:135 (Якубович)
- Ан-Ніса 4:171 (Якубович)
- Аль-Маіда 5:75 (Якубович)
- Аль-Бакара 2:140 (Якубович)
- Аль Імран 3:61 (Якубович)
Джерела
- Агль аль-Кітаб // Словник ісламських релігійних термінів арабського походження
- М. Б. Піотровський. Ахл ал-китаб // Ислам : энциклопедический словарь. — М. : Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991. — С. 28-29. — 315 с. : ил. — .(рос.)
Посилання
- Ахл ал-Кітаб [ 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
- Насара // Релігійна політика стародавніх і середньовічних держав: Навч. посібник / Омельчук В. В., Ліснича В. М. — Київ : Персонал, 2011. — С. 569-570.
- Ахль аль-Китаб // (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Lyu di Pisa nnya arab اهل الكتاب v islami poslidovniki yudayizmu yagudi ta hristiyanstva nasara a takozh sabiyi yaki vvazhayut Bozhestvennimi Pisannyami knigi Taura Tora Zabur Kniga Psalmiv ta Indzhil Yevangeliye Dehto vidnosit do lyudej pisannya j zoroastrijciv Terminom lyudi pisannya musulmani vidokremlyuyut yih vid yazichnikiv U Korani toj termin vzhivayetsya kilka raziv Sutnist terminuIslam zaboronyaye musulmanam obrazhati chi koyiti zamah na zhittya majno chest i gidnist lyudej Pisannya Perebuvayuchi v islamskij derzhavi voni mali pravo vilno spoviduvati svoyu religiyu Voni yak zimmi mali splachuvati specialnij podatok dzhiziya natomist musulmani splachuvali zakyat Musulmanam dozvolyayetsya mati rodinni zv yazki j dilovi vidnosini z lyudmi Pisannya Musulmani choloviki mozhut odruzhitis iz hristiyankami ta yudejkami vtim musulmankam vihoditi zamizh za bud yakogo nemusulmanina zaboroneno Musulmani mozhut vzhivati dozvolenu shariatom yizhu yaksho yiyi prigotovano za pravilami yiyi religiyi Koran i sunna zasudzhuyut lyudej Pisannya vid imeni Boga Allaha za te sho voni ne prijnyali ostannogo proroka Magometa svoyi vidstupilis vid principiv suvorogo monoteyizmu tosho Islamska doktrina ne vvazhaye yihni religiyi istinnimi ta spasitelnimi YudeyiV islami yudeyi poznachayutsya terminom yagud arab يهود Takij termin z yavlyayetsya v Korani v medinskij period ta poznachaye yudeyiv yaki buli suchasnikami proroka Magometa chi yudeyiv vzagali Zazvichaj yudeyi stoyat poryad iz hristiyanami Do Mediny Yasriba vzhivalos v osnovnomu poznachennya sini Izrayilya U Korani vidobrazheno podvijne stavlennya do yudeyiv Z odnogo boku voni dotrimuvalis tih zhe principiv monoteyizmu sho j musulmani a islam nibi ochishav i vidnovlyuvav suvore odnobozhzhya vtrachene yudeyami U mekanskij i na pochatku medinskogo periodu proroctva Prorok pripuskav znajti sered yudeyiv yaki skladali znachnu chastinu naselennya Medini j bagatoh pivnichnoaravijskih oaz soratnikiv i poslidovnikiv Koran mistit zvernennya do yudeyiv yak do blizkih za duhom lyudej Odnak medinski yudeyi ne viznali prorocku misiyu Magometa zustrili jogo z nedoviroyu j nasmishkami Vstupivshi v soyuz z kurajshitami yudeyi vidkrito voroguvali z Prorokom v rezultati chogo v pershi roki hidzhri stalas nizka sutichok z medinskimi yudeyami sho prizveli do vignannya z Medini chleniv plemen j a potim do vijskovih pohodiv proti yudejskih centriv tosho Vorozhnecha z aravijskimi yudeyami takozh vidobrazhena v Korani V religijnomu sensi v medinskij period prorok Magomet vse gostrishe vidchuvav i sprijmav islam yak okremu religiyu sho vidriznyayetsya vid yudayizmu ta hristiyanstva Todi j z yavilos zvinuvachennya yudeyiv v obozhnyuvanni Ezdri Zagalna religijna koncepciya Koranu stavit yudeyiv u promizhnij stan mizh viryanami j nevirnimi ahl al kitab Prorok Ibragim Avraam vvazhayetsya spilnim prashurom yevreyiv ta arabiv musulmani mayut bagato spilnih z yudeyami shanovanih personazhiv i svyatih misc Vidpovidno do islamskogo prava yudeyi vhodyat do kategoriyi lyudej sho perebuvayut pid opikoyu islamskoyi derzhavi ahl az zimma Yudejski gromadi pidporyadkovuvalis svoyim kerivnikam yaki j zdijsnyuvali vsi kontakti z islamskimi pravitelyami yaki ne vtruchalis do vnutrishnih sprav gromad U serednovichchi yudeyi uspishno isnuvali u vsih rajonah islamskogo svitu navit u Pivdennij Araviyi hoch vidpovidno do legendi prorok Magomet nakazav ochistiti Aravijskij pivostriv vid predstavnikiv bud yakih inshih religij okrim islamu Musulmani stavilis do yudeyiv bilsh terpimo nizh do yih odnovirciv u Yevropi U serednovichchi osoblivo u VIII IX stolittyah naverneni v islam i yudeyi sho zberegli svoyu viru chasto obijmali vazhlivi administrativni posadi v islamskih derzhavah Yudejski torgivci vidigravali dosit vazhlivu rol v ekonomichnomu zhitti islamskogo serednovichchya U yudejskih gromadah sho prozhivali v serednovichnih musulmanskih krayinah trivala aktivna kulturna diyalnist rozvivalis bogoslovski j filosofski shkoli stvoryuvalas hudozhnya literatura Kultura yudejskih gromad vzayemodiyala z kulturoyu otochuyuchih narodiv U pershi stolittya istoriyi islamu VIII XI stolit arabo musulmanska kultura zhivilas bagatma istorichnimi uyavlennyami j bogoslovskimi ideyami yudayizmu odnak postupovo vidbuvavsya zvorotnij proces hudozhnya literatura gramatichni vchennya filosofski ideyi pronikali do yudejskogo seredovisha U serednovichchi zagalnovzhivanoyu movoyu blizkoshidnih yudeyiv stala arabska Arabskoyu zh hoch i yevrejskim shriftom velas znachna chastina dilovogo listuvannya isnuvala svoyeridna literatura zapisuvalis perekazi j legendi Za kolonialnoyi dobi yevropejski derzhavi pochali vikoristovuvati hristiyanski ta yudejski gromadi v svoyih interesah dlya proniknennya do islamskih krayin U XX stolitti sered yudejskih gromad arabskih krayin nabuli znachnogo poshirennya ideyi sionizmu naslidkom chogo bulo rizke zagostrennya mizhgromadskih vidnosin Pislya stvorennya 1948 roku derzhavi Izrayil perevazhna bilshist yudeyiv arabskih ta islamskih krayin pereselilis tudi sklavshi osoblivij prosharok izrayilskogo naselennya Doteper isnuyut nechislenni yudejski gromadi v takih krayinah yak Marokko Irak Siriya HristiyaniHristiyani zgaduyutsya v Korani u medinskih surah Koran zgaduye takozh pro yihnyu vorozhnechu z yudeyami ta pro yihni vnutrishni superechki Koran vidkidaye pretenziyi hristiyan na pravilne spovidannya viri v Boga ta zvinuvachuye yih u tomu sho voni progolosili proroka Isu Isusa bogom a takozh spoviduyut dogmat pro Trijcyu U Korani kilka raziv pidkreslyuyetsya sho prorok Ibragim ta inshi shanovani islamom proroki ne buli ani yudeyami ani hristiyanami Ti zgadki vidobrazili evolyuciyu stavlennya Proroka do hristiyan yaki buli shiroko predstavleni na pochatku VII stolittya v Araviyi Na pochatku svoyeyi propovidi Magomet rozrahovuvav na shvidke viznannya z boku hristiyan Prignicheni v Mecci musulmani do hristiyanskogo pravitelya negusa ta na pidtverdzhennya svoyeyi blizkosti do hristiyanstva chitali jomu ayati Koranu prisvyacheni Isi Yah yi Ivanu ta Mar yam Mariyi Ti ayati prosyaknuti yavnoyu simpatiyeyu do hristiyan Po miri vidmovi aravijskih hristiyan a potim i hristiyanskih praviteliv Pivnichnoyi Araviyi viznavati Magometa prorokom posililas polemika z nimi zvinuvachennya yih u bagatobozhzhi Vidlunnyam superechok Magometa z hristiyanami z Nadzhranu suchasnij Yemen vvazhayetsya 61 ij ayat suri Al Imran V cilomu odnak ton vislovlyuvan Koranu pro hristiyan bilsh dobrozichlivij nizh ton vislovlyuvan pro yudeyiv U podalshomu termin hristiyani chasto zaminyuyetsya na zagalnij dlya hristiyan ta yudeyiv lyudi Pisannya j lyudi dogovoru ahl az zimma Termin nasara v arabskij movi oznachaye hristiyan vzagali ta hristiyan krayin Shodu a dlya hristiyan poza musulmanskim svitom u serednovichchi chastishe vzhivalis etnopolitichni poznachennya tipu ifrandzh franki Pislya arabskih zavoyuvan musulmanskomu panuvannyu bula pidkorena znachna chastina hristiyanskogo naselennya kolishnih provincij Vizantijskoyi taSasanidskoyi imperij Z naselennyam hristiyanskih mist musulmani chasto ukladali dogovori Za umovi splati regulyarnih podatkiv za hristiyanami zberigalis pravo vilnogo spovidannya svoyeyi viri pravo volodinnya majnom i zemlyami Hristiyan yak pravilo pozbavlyali prava budivnictva novih cerkov ale u rizni periodi serednovichchya suvorist dotrimannya takogo pravila zminyuvalas Musulmanski derzhavi viznavali duhovnih kerivnikiv hristiyanskih gromad yih administrativnimi ta politichnimi vozhdyami yaki zdijsnyuvali vsi oficijni kontakti z musulmanskoyu vladoyu Voni garantuvali viplatu podatkiv yakimi obtyaguvalis inovirci zdijsnyuvali sud vseredini gromadi tosho Princip samovryaduvannya hristiyanskih gromad zberigavsya uprodovzh vsogo serednovichchya Hristiyani ne mali rivnih prav z musulmanami yihni svidchennya proti musulman u sudi ne prijmalis Na hristiyan nakladalis u rizna periodi u riznij miri obmezhennya v sposobi peresuvannya misci prozhivannya tosho Prikladom zhorstokih utiskiv na inovirciv mozhut sluguvati roki pravlinnya fatimidskogo halifa al Hakima 996 1021 U VII XI stolittyah hristiyani mali znachnij vpliv u musulmanskomu suspilstvi U VII VIII stolittyah v yihnih rukah perebuvala znachna chastina dilovodstva Halifatu V seredini VII stolittya za Omeyadiv vibliskuvav poet hristiyanin Al Ahtal vidatni hristiyanski misliteli polemizuvali z damaskskimi halifami pro viru Z seredini VIII stolittya za Abbasidiv hristiyani prodovzhuvali obijmati visoki posadi v administrativnomu aparati Navit u Buyidiv i Fatimidiv X XI stolit buvali viziri hristiyanskogo virospovidannya U VIII IX stolittyah hristiyani vidigrali znachnu rol u arabskoyu movoyu naukovoyi literaturi z sirijskoyi ta greckoyi Nizka profesij nibi zakripilis za nemusulmanami Zaborona lihvarskogo vidsotku riba peretvorila finansovo pozikovu diyalnist majzhe cilkovito na galuz zanyat yudeyiv ta hristiyan Ostanni zajmalis medicinoyu vinogradarstvom ta vinorobstvom U bagatoh carinah zhittya serednovichnogo suspilstva Shodu musulmani ta hristiyani pracyuvali v mezhah yedinoyi kulturnoyi j gospodarskoyi sistemi napriklad musulmanska Ispaniya Pid vplivom hrestovih pohodiv i po miri posilennya tradicionalistskih tendencij v islamskomu suspilstvi u XII XV stolittyah postupovo posililas izolyaciya hristiyanskih gromad Z utvorennyam Osmanskoyi imperiyi XV XVI stolittya zbilshilos chislo hristiyan yaki perebuvali pid pryamoyu politichnoyu vladoyu musulman Vidnosini zagostryuvalis posilennyam politichnogo j torgovogo proniknennya yevropejskih derzhav do musulmanskih krayin sho poyednuvalos iz misionerskoyu diyalnistyu Shidni hristiyani nevilno chi svidomo stavali providnikami interesiv yevropejskih derzhav U vidpovid na ce u XIX stolitti Osmanska imperiya pid privodom urivnennya nemusulman i musulman shodo prav ta obov yazkiv sprobuvala cilkovito pidkoriti yih svoyij yurisdikciyi sho zustrilo aktivnij sprotiv hristiyan i hristiyanskih derzhav Posilivsya tisk na hristiyan rozpalyuvalas mizhgromadska vorozhnecha sho neodnorazovo vilivalas u krivavi sutichki Na pochatku XX stolittya ce vililos u masovi vbivstva hristiyan virmeniv grekiv assirijciv na teritoriyi suchasnoyi Turechchini V seredini XX stolittya aktivna politika sekulyarizaciyi sho provodilas v islamskih krayinah prizvela do poslablennya mizhgromadskoyi vorozhnechi U bagatoh podiyah nacionalno vizvolnoyi borotbi hristiyani vistupali poryad z musulmanami U 70 80 ih rokah XX stolittya posililas religijna vorozhnecha zokrema u Livani ta Yegipti de socialni konflikti znovu pochali nabuvati formi religijnih Nini v mezhah islamskogo svitu bilsha chastina hristiyan bl 5 miljoniv prozhivaye v arabskih krayinah Voni peredusim predstavlyayut taki techiyi yak pravoslav ya katolicizm nestorianstvo uniatstvo tosho SabiyiSabiyi zajmali promizhne polozhennya mizh viryanami j pogancyami ta koristuvalis pokrovitelstvom musulmanskoyi gromadi Sabiyi zgaduyutsya v Korani poryad z yudeyami ta hristiyanami v yakosti lyudej yaki otrimayut nagorodu za te sho virili v Boga Sudnij den i zhili blagochestivo Vidpovidno do kontekstu Koranu sabiyami mali buti predstavniki yakoyis z yudejsko hristiyanskih sekt odnak hto konkretno mayetsya na uvazi nevidomo Zazvichaj termin sabiyi tlumachitsya yak pohidnij vid vavilonsko aramejskogo hrestiti Komentatori Koranu ne znali tochno hto taki sabiyi j vislovlyuvali pripushennya sho nimi mogli buti mandeyi chi sekta blizka do nih abo aravijski hanifi Pislya viniknennya Arabskogo halifatu z tekstami Koranu pochali pov yazuvati sebe mandeyi hristiyani Ivana Hrestitelya j haranska gromada u Pivnichnomu Mezhirichchi U VIII XI stolittyah ostanni perevazhno nazivalis sabiyami Harranski sabiyi zberegli starodavni mesopotamski astralni kulti donesli do musulmanskogo svitu bagato elementiv kulturnoyi spadshini doislamskogo Mezhirichchya zokrema znannya v galuzi medicini j alhimiyi U IX X stolittyah harranski sabiyi z yavilis u Bagdadi de pochali vidigravati znachnu rol pri halifskomu dvori Bagato sabiyiv buli pisaryami katib zajmalis likuvannyam perekladackoyu diyalnistyu tosho Z yihnogo seredovisha vijshli vidomi filosofi Sabit ibn Kurra istoriki i V XI stolitti ci sabiyi yak okrema gromada pripinili isnuvannya Nini nazva sabiyi zbereglas tilki za gromadoyu mandeyiv u Pivdennomu Iraku PrimitkiAl Imran 3 64 Yakubovich Al Maida 5 5 Yakubovich Al Imran 3 67 Yakubovich Al Maida 5 18 Yakubovich Al Maida 5 82 Yakubovich At Tauba 9 30 Yakubovich Al Bakara 2 62 Yakubovich Al Maida 5 69 Yakubovich Al Hadzhzh 22 17 Yakubovich Al Bakara 2 113 Yakubovich Al Maida 5 14 Yakubovich Al Bakara 2 111 Yakubovich Al Bakara 2 135 Yakubovich An Nisa 4 171 Yakubovich Al Maida 5 75 Yakubovich Al Bakara 2 140 Yakubovich Al Imran 3 61 Yakubovich DzherelaAgl al Kitab Slovnik islamskih religijnih terminiv arabskogo pohodzhennya M B Piotrovskij Ahl al kitab Islam enciklopedicheskij slovar M Nauka Glavnaya redakciya vostochnoj literatury 1991 S 28 29 315 s il ISBN 5 02 016941 2 ros PosilannyaAhl al Kitab 25 lyutogo 2022 u Wayback Machine VUE Nasara Religijna politika starodavnih i serednovichnih derzhav Navch posibnik Omelchuk V V Lisnicha V M Kiyiv Personal 2011 S 569 570 Ahl al Kitab ros