Хоху́ля ру́ська або хохуля звича́йна (Desmana moschata L.) — вид ссавців із родини кротові (Talpidae), ряду мідицеподібні (Soricomorpha), надряд комахоїдні (Insectivora). Як рідкісна тварина, знаходиться під охороною.
Хохуля руська | |
---|---|
Хохуля руська | |
Біологічна класифікація | |
Царство: | Тварини (Animalia) |
Тип: | Хордові (Chordata) |
Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
Клас: | Ссавці (Mammalia) |
Ряд: | Комахоїдні (Eulipotyphla) |
Родина: | Кротові (Talpidae) |
Підродина: | Кротові (Talpinae) |
Триба: | Хохулі (Desmanini) |
Рід: | Хохуля (Desmana) |
Вид: | Хохуля руська (D. moschata) |
Біноміальна назва | |
Desmana moschata (Linnaeus, ) | |
Сучасне поширення хохулі | |
Синоніми | |
Castor moschatus Linnaeus, 1758 |
Таксономія
Один з двох видів підродини Desmaninae, що іноді виділяється як окрема родина; іншим видом є хохуля піренейська (Galemys pyrenaicus). Найдавніший, за віком викопних зразків, звір серед усіх представників сучасної фауни Європи загалом. Єдиний вид роду в фауні України.
Назва
В Україні хохуля руська відома під народними назвами «хохуля», «вихухіль», «морська миша» (басейн Дніпра). На теренах колишніх Воронізької та Саратовської губерній в Росії відома під назвою «хохуля»; в басейні річки Ока — «чурсін».
Наукова родова назва латиною Desmana походить від швед. desmansrattle — «мускусний пацюк», ондатра. Таку назву для виду запропонував 1758 року шведський систематик Карл Лінней у канонічному, десятому виданні своєї праці «Система природи» (лат. «Systema naturae»). Пізніше, 1777 року, німецький натураліст Йоганн Гюльденштедт (Gueldenst.) закріпив ліннеївську назву за родом; moschata означає «з мускусним запахом».
Опис
Розміри: до 20 см довжини (з хвостом 35 см, 40,5 см), вага до 520 г. Морфологічно добре пристосована до водного життя: перетинки між пальцями на задніх і передніх кінцівках, ступні задніх кінцівок стиснуті з боків, пальці розміщені не в одній площині, а один над одним, край ступні та п'ятий палець вкриті шорсткими волосинками. Передні лапи дещо менші за задні. На усіх пальцях присутні кігті.
Довжина м'ясистого товстого хвоста з усіх боків вкритого дрібною лускою дорівнює довжині тіла. Волосяний покрив хвоста ріденький, з окремих волосинок позаду лусок. Коло основи круглий, завширшки 12 мм, на кінці стиснутий з боків (як кіль у човнів), що покращує маневрування у воді, завширшки 25 мм. В основі хвоста знизу розміщені залози, що виділяють сильно пахучий мускус. Під водою без повітря хохуля здатна пробути до 4 хвилин.
Морда витягнута в рухливий чотиригранний хоботок, який з боків вкритий вібрисами. Знизу й з верху писок вкритий маленькими поглибинами. За допомогою довгого хоботка з ніздрями на кінці, що можуть закриватись, хохуля може дихати під водою, не спливаючи на поверхню. Шия коротка, зір слабкий, очі рудиментарні. Вуха маленькі, приховані в шерсті. Зовні слухова трубка відкривається як обрамлена волосками щілина в шкірі розміром менше 1 см, які як і ніздрі закриваються за допомогою спеціальних клапанів, коли хохуля занурюється під воду. Володіють розвиненим нюхом і відчуттям дотику, особливо за допомогою на кінці хоботка.
Хохуля має 44 зуби, зубна формула: Середня пара різців верхньої щелепи збільшена.
- Опудало з музею Гарвардського університету
- Опудало з Природничого музею Лондона
- Зуби хохулі
Двоколірне водонепроникне хутро (верхня частина коричнево-бурого темного окрасу, низ сріблястий, поблизу вуха срібляста пляма), до кінця XIX століття було об'єктом мисливського промислу. Остьові волосини на кінцівках ширші ніж поблизу тіла, що не дозволяє шерсті розпушуватись й намокати. Шерсть блискуча, що змінює колір залежно від освітлення. На животі шерсть густіша ніж на спині. Підшерсток густий м'який із тоненьких звивистих волосинок, що тримають довгий час теплоізолюючий прошарок повітря під прохолодною водою. Мускусний запах довгий час зберігає цінне хутро від пошкодження міллю.
- Виріб з хутра хохулі
- Хутро хохулі
- Виріб з хутра хохулі
Серце меншого об'єму ніж у сухопутних тварин, але права його сторона товща і масивніша, м'язи правого шлуночка посилені міццю додаткових волокон, бо під водою, яка сильніше стискає грудну клітку ніж повітря, серцю важче проштовхувати кров в легені.
Спосіб життя
Пересуваючись суходолом, хохуля майже плазує, залишаючи на землі характерні сліди від власного черева. Кубла влаштовує у норах на високих берегах. Вхід на глибині 15-20 см під поверхнею води; інколи, при зниженні води влітку роблять другий вхід під першим, на глибині 30-35 см. До нижнього входу веде заглиблена канавка, якою хохулі в посуху до останнього намагаються забезпечити водою власну нору. Кубло знаходиться завжди вище рівня води, часто під самою поверхнею ґрунту. У повінь хохулі вільно плавають заплавою, не маючи постійного сховища.
Дефекацію хохулі проводять лише у воді, їх випорожнення нагадують згустки зеленої рідкої глини.
Живлення
Активна під час сутінок та вночі. Живиться переважно водяними безхребетними (молюски: , , , ; п'явки, водяні комахи, дощові черви), кореневищами водяних і прибережних рослин (рогіз, стрілиця, очерет, латаття, глечики), взимку дрібною рибою. Коли хохуля харчується на дні, то копається в мулі гострим рильцем і передніми лапками, немов би йде на них по дну до низу головою, піднявши зад догори — подібно качкодзьобу.
Розмноження
Моногам. Самка один раз (іноді двічі) на рік після 40-50-денної вагітності у червні народжує 1-5 (частіше 3-4) малят. Малята починають бачити на 35-40 добу. Восени малята покидають кубло. Статевозрілими стають у 7-8-місячному віці.
Поширення
Хохуля руська — реліктовий вид (збереглася майже без змін протягом останніх 30 млн років), ендемік Східноєвропейської рівнини. Ареал розірваний, охоплює басейни Дніпра, Волги, Дону й Уралу. Колись хохулі були поширені по всій Європі, включно з Британськими островами. Водиться вона також в Казахстані й Західному Сибіру; проводились спроби акліматизації в Литві і Білорусі.
- У басейні Дніпра хохуля зустрічається по річках Іпуть, Вязьма, Остер, Сейм, Свапа (Смоленська, Брянська і Курська області). Популяція, станом на початок XXI століття, налічує приблизно 3,5 тис. особин.
- У басейні Дона — по річкам Вороніж, Битюг, Хопер (Воронезька, Тамбовська, Липецька, Саратовська, Пензенська, Волгоградська області).
- У верхів'ях Волги зустрічається по річках (Ярославська область) і Унжа (Костромська область). Одна з найбільш великих популяцій збереглася в нижній течії Клязьми (Володимирська, Івановська області), по нижній течії Мокші і Цни (Рязанська, Тамбовська області). Звичайна в нижній течії Оки (Володимирська, Рязанська і Нижегородська області). Популяція, станом на початок XXI століття, налічує приблизно 6 тис. особин. Однак цій популяції загрожує підйом Чебоксарського водосховища У середній течії Волги зустрічається по річці (Пензенська й Ульянівська області) і Алатир в Мордовії. Нижче по Волзі хохуля досить рідкісна.
- У 1961 році акліматизована по річці (Челябінська область), переселились до заплави Тоболу (Курганська область). Популяція, станом на початок XXI століття, у 2 тис. особин.
- Спеціалізований заповідник в Кожевниковському районі Томської області.
В Україні
В Україні поширена у басейні Дінця й Дону. Викопні рештки відомі з пліоценових, плейстоценових і голоценових відкладів у басейнах Дніпра, Дністра і в Приозів'ї.
На початку XX століття в Україні вид знаходили в басейні Дніпра (на річках Гнилому Ташлику, Сурі, Самарі та ін.) та на Сіверському Дінці, у деяких місцевостях Харківської та Донецької областей. Природний ареал у середині і другій половині ХХ століття був обмежений лише середньою течією Дінця, в специфічних для фауни Придінців'я місцезнаходженнях — заплавних озерах-старицях Мертвого Дінця. Останні знахідки (близько 1980—1985 років) стосувалися заплавних озер біля Станичанського філіалу Луганського природного заповідника.
Після 1970 року вид відмічений на Сумщині, куди він потрапив після його штучного вселення у заплаву річки Сейм на території суміжної з Україною Брянської області Росії. Зокрема, його знайдено поблизу сіл Волинцевого та Манухівки (обидва — Путивльський район), Рижівки (Білопільський район) Сумської області на межі з Курською областю Росії, в якій хохулю звичайну було успішно акліматизовано.
Місця перебування. Селиться в стоячих тихих прісних водоймах, які поросли водяними рослинами, багаті на водяну фауну, досить глибокі (не менше 2 м) заплавні озера, стариці та затоки.
Статус популяції
В Росії промисел хохулі здійснювався мисливцями-вихухлятниками навесні, коли нори тваринки затоплювала вода. Полювання здійснювалось як із застосуванням вогнепальної зброї з човнів, так і за допомогою силків і западок влітку. Мисливський закон від 3 лютого 1892 року не відносив хохулю до хижих звірів, а отже дозволяв її промисел у чітко визначений період — з 1 березня по 29 червня. Заготівельна ціна була від 50 копійок до 1 карбованця за шкурку.
На початку XX століття хутро хохулі увійшло в моду і це мало її не згубило. Перед Першою світовою війною в Росії продавали по 100 тис. шкурок на рік. Найбільші заготівки за радянських часів припали на 1954 рік — 23,3 тис. (у той час як промислова заготівля хутра ондатри складала не більш 8-9 тис. на рік.
Чисельність на сході України, ймовірно, не перевищує кількох десятків особин. У 1954 році у заплаві Сіверського Дінця (до 1954 року тут діяв хохулевий заказник Кремінне) налічувалось близько 500 особин звірків.
Причини зміни чисельності:
- погіршення екологічних умов і гідрологічного режиму водойм унаслідок господарської діяльності людини;
- пересихання водойм улітку;
- промерзання водойм взимку;
- зимові паводки;
- забруднення хімічними речовинами та промисловими стоками;
- вилов риби сітьовими самоловними снастями, в які потрапляє і хохуля звичайна;
- руйнування нір людиною та худобою, що випасають поблизу водойм.
Утримання і розмноження у неволі
Раніше було набуто досвід розселення виду: протягом 1929—1940 років у Київській, Полтавській, Харківській, Луганській та Херсонській областях було розселено 336 звірків.
Охорона виду
Хохулю, як зникаючий реліктовий вид, занесено до всіх видань Червоної книги України (1980, 1994, 2009), Європейського Червоного списку (1991). З 1996 року Міжнародний союз охорони природи надав хохулі статус «уразливого виду». Проте у вересні 2016 року статус було змінено на «вид під загрозою вимирання».
В Україні для охорони хохулі 1968 році створено Станично-Луганський філіал Луганського природного заповідника та у 1987 році Середньосеймський заказник загальнодержавного значення (Сумська область). Вважається доцільним створити заповідник на Сеймі.
Дієвими заходами охорони є сувора заборона вилову риби ставними сітками, вершами, а ондатри — капканами в усіх потенційних місцях перебування виду. Важливо також заборонити випасання худоби у прибережній (до 50 м) зоні водойм, знищення рослинності на берегах, меліорацію.
Див. також
Примітки
- . Червона книга України. Архів оригіналу за 1 березня 2014. Процитовано 16 лютого 2014.
- Загороднюк і Ємельянов, 2012.
- Черняк В. М. й ін., 2014.
- Шарлемань М., 1927.
- Маркевич О. П., 1983.
- (рос.) Выхухоль // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
- (рос.) Звозников А. Выхухоль: самое смешное русское животное. [ 16 жовтня 2015 у Wayback Machine.] // National Geographic Russia № 81, червень 2010.
- Корнєєв О. П. Рідкісні звірі України. — К.: ДУПВ «Радянська школа», 1949. с.
- Акимушкин И. И., 1994.
- Гуреев А. А., 1979.
- Акимушкин, 1994.
- (рос.) Русская выхухоль — Desmana moschata L. [ 20 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Красная книга Нижегородской области.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Абелєнцев В. I., Підоплічко I. Г., Попов Б. М. // Фауна України. Том 1, випуск 1. — Київ: Наукова думка, 1956. — 448 с.
- (англ.) Акимушкин И. И. Выхухоль — водяной крот // Мир животных. Млекопитающие, или звери. — 3-е изд. — М. : Мысль, 1994. — С. 65. — .
- Бородин Л. П. Русская выхухоль. [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] — Саранск: Мордовское книжное издательство, 1963. — 305 с. (рос.)
- Гуреев А. А. Насекомоядные. Ежи, кроты и землеройки (Erinaceidae, Talpidae, Soricidae). — Л. : Наука (видавництво), 1979. — 503 с.
- Загороднюк, І. В., Ємельянов, І. Г. Таксономія і номенклатура ссавців України // Вісник Національного науково-природничого музею. — 2012. — Вип. 10. — С. 5–30.
- Редкие виды млекопитающих фауны СССР и их охрана, 1973. (рос.)
- Крижановский В. И. Редкие и исчезающие растения и животные Украины, 1988. (рос.)
- Маркевич О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 160.
- / І. Загороднюк, О. Кондратенко, В. Домашлінець та ін. — Київ, 2002. — 64 с. (Праці Теріологічної школи, випуск 4).
- Desmana moschata [ 8 червня 2012 у Wayback Machine.] — IUCN Red List of Threatened Species.(англ.)
- Хохуля руська [ 1 березня 2014 у Wayback Machine.] // Червона книга України.
- Черняк, В. М.; Синиця, Г. Б.; П’ятківський, І. О. Унікальні перлини природи Тернопільщини. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2014. — С. 503.
- Шарлемань Н. В. Новый для фауны бассейна Днепра зверь — выхухоль // , 1925, № 6.
- Шарлемань М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні. — Київ : Держ. вид-во України, 1927. — С. 17.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Хохуля руська |
- — фото і відео хохулі руської на сайті Arkive.
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Hohu lya ru ska abo hohulya zvicha jna Desmana moschata L vid ssavciv iz rodini krotovi Talpidae ryadu midicepodibni Soricomorpha nadryad komahoyidni Insectivora Yak ridkisna tvarina znahoditsya pid ohoronoyu Hohulya ruska Hohulya ruska Ohoronnij status Pid zagrozoyu zniknennya MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klada Sinapsidi Synapsida Klas Ssavci Mammalia Ryad Komahoyidni Eulipotyphla Rodina Krotovi Talpidae Pidrodina Krotovi Talpinae Triba Hohuli Desmanini Rid Hohulya Desmana Vid Hohulya ruska D moschata Binomialna nazva Desmana moschata Linnaeus Suchasne poshirennya hohuli Sinonimi Castor moschatus Linnaeus 1758TaksonomiyaOdin z dvoh vidiv pidrodini Desmaninae sho inodi vidilyayetsya yak okrema rodina inshim vidom ye hohulya pirenejska Galemys pyrenaicus Najdavnishij za vikom vikopnih zrazkiv zvir sered usih predstavnikiv suchasnoyi fauni Yevropi zagalom Yedinij vid rodu v fauni Ukrayini NazvaV Ukrayini hohulya ruska vidoma pid narodnimi nazvami hohulya vihuhil morska misha basejn Dnipra Na terenah kolishnih Voronizkoyi ta Saratovskoyi gubernij v Rosiyi vidoma pid nazvoyu hohulya v basejni richki Oka chursin Naukova rodova nazva latinoyu Desmana pohodit vid shved desmansrattle muskusnij pacyuk ondatra Taku nazvu dlya vidu zaproponuvav 1758 roku shvedskij sistematik Karl Linnej u kanonichnomu desyatomu vidanni svoyeyi praci Sistema prirodi lat Systema naturae Piznishe 1777 roku nimeckij naturalist Jogann Gyuldenshtedt Gueldenst zakripiv linneyivsku nazvu za rodom moschata oznachaye z muskusnim zapahom OpisRozmiri do 20 sm dovzhini z hvostom 35 sm 40 5 sm vaga do 520 g Morfologichno dobre pristosovana do vodnogo zhittya peretinki mizh palcyami na zadnih i perednih kincivkah stupni zadnih kincivok stisnuti z bokiv palci rozmisheni ne v odnij ploshini a odin nad odnim kraj stupni ta p yatij palec vkriti shorstkimi volosinkami Peredni lapi desho menshi za zadni Na usih palcyah prisutni kigti Dovzhina m yasistogo tovstogo hvosta z usih bokiv vkritogo dribnoyu luskoyu dorivnyuye dovzhini tila Volosyanij pokriv hvosta ridenkij z okremih volosinok pozadu lusok Kolo osnovi kruglij zavshirshki 12 mm na kinci stisnutij z bokiv yak kil u chovniv sho pokrashuye manevruvannya u vodi zavshirshki 25 mm V osnovi hvosta znizu rozmisheni zalozi sho vidilyayut silno pahuchij muskus Pid vodoyu bez povitrya hohulya zdatna probuti do 4 hvilin Morda vityagnuta v ruhlivij chotirigrannij hobotok yakij z bokiv vkritij vibrisami Znizu j z verhu pisok vkritij malenkimi poglibinami Za dopomogoyu dovgogo hobotka z nizdryami na kinci sho mozhut zakrivatis hohulya mozhe dihati pid vodoyu ne splivayuchi na poverhnyu Shiya korotka zir slabkij ochi rudimentarni Vuha malenki prihovani v shersti Zovni sluhova trubka vidkrivayetsya yak obramlena voloskami shilina v shkiri rozmirom menshe 1 sm yaki yak i nizdri zakrivayutsya za dopomogoyu specialnih klapaniv koli hohulya zanuryuyetsya pid vodu Volodiyut rozvinenim nyuhom i vidchuttyam dotiku osoblivo za dopomogoyu na kinci hobotka Hohulya maye 44 zubi zubna formula I 3 3 C 1 1 P 4 4 M 3 3 displaystyle I 3 over 3 C 1 over 1 P 4 over 4 M 3 over 3 Serednya para rizciv verhnoyi shelepi zbilshena Opudalo z muzeyu Garvardskogo universitetu Opudalo z Prirodnichogo muzeyu Londona Zubi hohuli Dvokolirne vodonepronikne hutro verhnya chastina korichnevo burogo temnogo okrasu niz sriblyastij poblizu vuha sriblyasta plyama do kincya XIX stolittya bulo ob yektom mislivskogo promislu Ostovi volosini na kincivkah shirshi nizh poblizu tila sho ne dozvolyaye shersti rozpushuvatis j namokati Sherst bliskucha sho zminyuye kolir zalezhno vid osvitlennya Na zhivoti sherst gustisha nizh na spini Pidsherstok gustij m yakij iz tonenkih zvivistih volosinok sho trimayut dovgij chas teploizolyuyuchij prosharok povitrya pid proholodnoyu vodoyu Muskusnij zapah dovgij chas zberigaye cinne hutro vid poshkodzhennya millyu Virib z hutra hohuli Hutro hohuli Virib z hutra hohuli Serce menshogo ob yemu nizh u suhoputnih tvarin ale prava jogo storona tovsha i masivnisha m yazi pravogo shlunochka posileni miccyu dodatkovih volokon bo pid vodoyu yaka silnishe stiskaye grudnu klitku nizh povitrya sercyu vazhche proshtovhuvati krov v legeni Sposib zhittyaPeresuvayuchis suhodolom hohulya majzhe plazuye zalishayuchi na zemli harakterni slidi vid vlasnogo chereva Kubla vlashtovuye u norah na visokih beregah Vhid na glibini 15 20 sm pid poverhneyu vodi inkoli pri znizhenni vodi vlitku roblyat drugij vhid pid pershim na glibini 30 35 sm Do nizhnogo vhodu vede zagliblena kanavka yakoyu hohuli v posuhu do ostannogo namagayutsya zabezpechiti vodoyu vlasnu noru Kublo znahoditsya zavzhdi vishe rivnya vodi chasto pid samoyu poverhneyu gruntu U povin hohuli vilno plavayut zaplavoyu ne mayuchi postijnogo shovisha Defekaciyu hohuli provodyat lishe u vodi yih viporozhnennya nagaduyut zgustki zelenoyi ridkoyi glini Vorogi lisicya gornostaj thori i norki ZhivlennyaZhivlennya hohul na berezi Ilyustraciya z Bremivskogo 1927 roku vidannya Aktivna pid chas sutinok ta vnochi Zhivitsya perevazhno vodyanimi bezhrebetnimi molyuski p yavki vodyani komahi doshovi chervi korenevishami vodyanih i priberezhnih roslin rogiz strilicya ocheret latattya glechiki vzimku dribnoyu riboyu Koli hohulya harchuyetsya na dni to kopayetsya v muli gostrim rilcem i perednimi lapkami nemov bi jde na nih po dnu do nizu golovoyu pidnyavshi zad dogori podibno kachkodzobu RozmnozhennyaMonogam Samka odin raz inodi dvichi na rik pislya 40 50 dennoyi vagitnosti u chervni narodzhuye 1 5 chastishe 3 4 malyat Malyata pochinayut bachiti na 35 40 dobu Voseni malyata pokidayut kublo Statevozrilimi stayut u 7 8 misyachnomu vici PoshirennyaSribna moneta nominalom 1 rosijskij rubl iz zobrazhennyam hohuli na aversi seriya Chervona kniga 2000 rik Hohulya ruska reliktovij vid zbereglasya majzhe bez zmin protyagom ostannih 30 mln rokiv endemik Shidnoyevropejskoyi rivnini Areal rozirvanij ohoplyuye basejni Dnipra Volgi Donu j Uralu Kolis hohuli buli poshireni po vsij Yevropi vklyuchno z Britanskimi ostrovami Voditsya vona takozh v Kazahstani j Zahidnomu Sibiru provodilis sprobi aklimatizaciyi v Litvi i Bilorusi U basejni Dnipra hohulya zustrichayetsya po richkah Iput Vyazma Oster Sejm Svapa Smolenska Bryanska i Kurska oblasti Populyaciya stanom na pochatok XXI stolittya nalichuye priblizno 3 5 tis osobin U basejni Dona po richkam Voronizh Bityug Hoper Voronezka Tambovska Lipecka Saratovska Penzenska Volgogradska oblasti U verhiv yah Volgi zustrichayetsya po richkah Yaroslavska oblast i Unzha Kostromska oblast Odna z najbilsh velikih populyacij zbereglasya v nizhnij techiyi Klyazmi Volodimirska Ivanovska oblasti po nizhnij techiyi Mokshi i Cni Ryazanska Tambovska oblasti Zvichajna v nizhnij techiyi Oki Volodimirska Ryazanska i Nizhegorodska oblasti Populyaciya stanom na pochatok XXI stolittya nalichuye priblizno 6 tis osobin Odnak cij populyaciyi zagrozhuye pidjom Cheboksarskogo vodoshovisha U serednij techiyi Volgi zustrichayetsya po richci Penzenska j Ulyanivska oblasti i Alatir v Mordoviyi Nizhche po Volzi hohulya dosit ridkisna U 1961 roci aklimatizovana po richci Chelyabinska oblast pereselilis do zaplavi Tobolu Kurganska oblast Populyaciya stanom na pochatok XXI stolittya u 2 tis osobin Specializovanij zapovidnik v Kozhevnikovskomu rajoni Tomskoyi oblasti V Ukrayini V Ukrayini poshirena u basejni Dincya j Donu Vikopni reshtki vidomi z pliocenovih plejstocenovih i golocenovih vidkladiv u basejnah Dnipra Dnistra i v Prioziv yi Na pochatku XX stolittya v Ukrayini vid znahodili v basejni Dnipra na richkah Gnilomu Tashliku Suri Samari ta in ta na Siverskomu Dinci u deyakih miscevostyah Harkivskoyi ta Doneckoyi oblastej Prirodnij areal u seredini i drugij polovini HH stolittya buv obmezhenij lishe serednoyu techiyeyu Dincya v specifichnih dlya fauni Pridinciv ya misceznahodzhennyah zaplavnih ozerah staricyah Mertvogo Dincya Ostanni znahidki blizko 1980 1985 rokiv stosuvalisya zaplavnih ozer bilya Stanichanskogo filialu Luganskogo prirodnogo zapovidnika Pislya 1970 roku vid vidmichenij na Sumshini kudi vin potrapiv pislya jogo shtuchnogo vselennya u zaplavu richki Sejm na teritoriyi sumizhnoyi z Ukrayinoyu Bryanskoyi oblasti Rosiyi Zokrema jogo znajdeno poblizu sil Volincevogo ta Manuhivki obidva Putivlskij rajon Rizhivki Bilopilskij rajon Sumskoyi oblasti na mezhi z Kurskoyu oblastyu Rosiyi v yakij hohulyu zvichajnu bulo uspishno aklimatizovano Miscya perebuvannya Selitsya v stoyachih tihih prisnih vodojmah yaki porosli vodyanimi roslinami bagati na vodyanu faunu dosit gliboki ne menshe 2 m zaplavni ozera starici ta zatoki Status populyaciyiV Rosiyi promisel hohuli zdijsnyuvavsya mislivcyami vihuhlyatnikami navesni koli nori tvarinki zatoplyuvala voda Polyuvannya zdijsnyuvalos yak iz zastosuvannyam vognepalnoyi zbroyi z chovniv tak i za dopomogoyu silkiv i zapadok vlitku Mislivskij zakon vid 3 lyutogo 1892 roku ne vidnosiv hohulyu do hizhih zviriv a otzhe dozvolyav yiyi promisel u chitko viznachenij period z 1 bereznya po 29 chervnya Zagotivelna cina bula vid 50 kopijok do 1 karbovancya za shkurku Na pochatku XX stolittya hutro hohuli uvijshlo v modu i ce malo yiyi ne zgubilo Pered Pershoyu svitovoyu vijnoyu v Rosiyi prodavali po 100 tis shkurok na rik Najbilshi zagotivki za radyanskih chasiv pripali na 1954 rik 23 3 tis u toj chas yak promislova zagotivlya hutra ondatri skladala ne bilsh 8 9 tis na rik Chiselnist na shodi Ukrayini jmovirno ne perevishuye kilkoh desyatkiv osobin U 1954 roci u zaplavi Siverskogo Dincya do 1954 roku tut diyav hohulevij zakaznik Kreminne nalichuvalos blizko 500 osobin zvirkiv Prichini zmini chiselnosti pogirshennya ekologichnih umov i gidrologichnogo rezhimu vodojm unaslidok gospodarskoyi diyalnosti lyudini peresihannya vodojm ulitku promerzannya vodojm vzimku zimovi pavodki zabrudnennya himichnimi rechovinami ta promislovimi stokami vilov ribi sitovimi samolovnimi snastyami v yaki potraplyaye i hohulya zvichajna rujnuvannya nir lyudinoyu ta hudoboyu sho vipasayut poblizu vodojm Utrimannya i rozmnozhennya u nevoli Ranishe bulo nabuto dosvid rozselennya vidu protyagom 1929 1940 rokiv u Kiyivskij Poltavskij Harkivskij Luganskij ta Hersonskij oblastyah bulo rozseleno 336 zvirkiv Ohorona viduHohulya ruska na poshtovij marci 1974 roku Hohulyu yak znikayuchij reliktovij vid zaneseno do vsih vidan Chervonoyi knigi Ukrayini 1980 1994 2009 Yevropejskogo Chervonogo spisku 1991 Z 1996 roku Mizhnarodnij soyuz ohoroni prirodi nadav hohuli status urazlivogo vidu Prote u veresni 2016 roku status bulo zmineno na vid pid zagrozoyu vimirannya V Ukrayini dlya ohoroni hohuli 1968 roci stvoreno Stanichno Luganskij filial Luganskogo prirodnogo zapovidnika ta u 1987 roci Serednosejmskij zakaznik zagalnoderzhavnogo znachennya Sumska oblast Vvazhayetsya docilnim stvoriti zapovidnik na Sejmi Diyevimi zahodami ohoroni ye suvora zaborona vilovu ribi stavnimi sitkami vershami a ondatri kapkanami v usih potencijnih miscyah perebuvannya vidu Vazhlivo takozh zaboroniti vipasannya hudobi u priberezhnij do 50 m zoni vodojm znishennya roslinnosti na beregah melioraciyu Div takozhFauna Pridinciv yaPrimitki Chervona kniga Ukrayini Arhiv originalu za 1 bereznya 2014 Procitovano 16 lyutogo 2014 Zagorodnyuk i Yemelyanov 2012 Chernyak V M j in 2014 Sharleman M 1927 Markevich O P 1983 ros Vyhuhol Enciklopedicheskij slovar v 86 t 82 t i 4 dop SPb F A Brokgauz I A Efron 1890 1907 ros ros Zvoznikov A Vyhuhol samoe smeshnoe russkoe zhivotnoe 16 zhovtnya 2015 u Wayback Machine National Geographic Russia 81 cherven 2010 Kornyeyev O P Ridkisni zviri Ukrayini K DUPV Radyanska shkola 1949 s Akimushkin I I 1994 Gureev A A 1979 Akimushkin 1994 ros Russkaya vyhuhol Desmana moschata L 20 veresnya 2015 u Wayback Machine Krasnaya kniga Nizhegorodskoj oblasti LiteraturaEnciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Abelyencev V I Pidoplichko I G Popov B M Fauna Ukrayini Tom 1 vipusk 1 Kiyiv Naukova dumka 1956 448 s angl Akimushkin I I Vyhuhol vodyanoj krot Mir zhivotnyh Mlekopitayushie ili zveri 3 e izd M Mysl 1994 S 65 ISBN 5 244 00740 8 Borodin L P Russkaya vyhuhol 5 bereznya 2016 u Wayback Machine Saransk Mordovskoe knizhnoe izdatelstvo 1963 305 s ros Gureev A A Nasekomoyadnye Ezhi kroty i zemlerojki Erinaceidae Talpidae Soricidae L Nauka vidavnictvo 1979 503 s Zagorodnyuk I V Yemelyanov I G Taksonomiya i nomenklatura ssavciv Ukrayini Visnik Nacionalnogo naukovo prirodnichogo muzeyu 2012 Vip 10 S 5 30 Redkie vidy mlekopitayushih fauny SSSR i ih ohrana 1973 ros Krizhanovskij V I Redkie i ischezayushie rasteniya i zhivotnye Ukrainy 1988 ros Markevich O P Rosijsko ukrayinsko latinskij zoologichnij slovnik Nomenklatura Kiyiv Nauk dumka 1983 S 160 I Zagorodnyuk O Kondratenko V Domashlinec ta in Kiyiv 2002 64 s Praci Teriologichnoyi shkoli vipusk 4 Desmana moschata 8 chervnya 2012 u Wayback Machine IUCN Red List of Threatened Species angl Hohulya ruska 1 bereznya 2014 u Wayback Machine Chervona kniga Ukrayini Chernyak V M Sinicya G B P yatkivskij I O Unikalni perlini prirodi Ternopilshini Ternopil Navchalna kniga Bogdan 2014 S 503 Sharleman N V Novyj dlya fauny bassejna Dnepra zver vyhuhol 1925 6 Sharleman M Ssavci Plazuni Zemnovodyani Kiyiv Derzh vid vo Ukrayini 1927 S 17 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Hohulya ruska foto i video hohuli ruskoyi na sajti Arkive Ce nezavershena stattya z teriologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi