Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Веста значення 4 Ве ста символ астероїд один із найбільших об єктів

4 Веста

4 Веста
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Веста (значення).

4 Ве́ста (символ: image) — астероїд, один із найбільших об'єктів у поясі астероїдів (середній діаметр 525 км). Відкрив 29 березня 1807 року німецький астроном Генріх Ольберс. Названий на честь Вести – богині дому й вогнища в римській міфології.

4 Веста image
image
Веста, знята космічним апаратом «Dawn»
Відкриття
Відкривач Генріх Ольберс
Місце відкриття Бремен
Дата відкриття 29 березня 1807
Позначення
Позначення 4 Vesta
Названа на честь Веста
Категорія малої планети Астероїд головного поясу
Орбітальні характеристики
Епоха 9 грудня 2014 (2 457 000,5 JD)
Велика піввісь 2,36179 а. о.
Перигелій 2,15221 а. о.
Афелій 2,57138 а. о.
Ексцентриситет 0,08874
Орбітальний період 1325,75 д
Середня орбітальна швидкість 0,2716 °/д
Середня аномалія 326,532°
Нахил орбіти 7,14043°
Довгота висхідного вузла 103,85136°
Аргумент перицентру 151,21722°
Фізичні характеристики
Розміри 530 км
Площа поверхні (8.66±0.2)×105 km2
Об'єм (7.46±0.3)×107 km3
Маса 2.7× 1020 кг
Середня густина 3,42 г/см³
Прискорення вільного падіння на поверхні 0,22 м/с²
Друга космічна швидкість 0,35 км/с
Період обертання 5,342 год
Нахил осі 29°
Пряме піднесення північного полюса 20h 32m
Схилення північного полюса 48°
Альбедо 0,423
Температура мін: 85 K (−188 °C)
макс: 255 K (−18 °C)
Спектральний тип V
Видима зоряна величина 5,1 до 8,48
Стандартна зоряна величина 3,20
Кутовий розмір 0,70" до 0,22"
image 4 Веста у Вікісховищі

Вважається, що Веста є другий об'єкт у поясі астероїдів за масою та об'ємом після карликової планети Церери, хоч об'єм Вести (у межах похибки вимірювань) дорівнює об'єму Паллади. На Весту припадає близько 9 % маси поясу астероїдів.

Для наземного спостерігача Веста є найяскравіший астероїд. Його яскравість може досягати 5,1 зоряної величини, і в такі моменти її хоч і слабко, але видно неозброєним оком.

1,2 мільярд років тому Веста зазнав зіткнень з іншими об'єктами, що спричинили формування численних уламків і двох величезних кратерів, які займають більшу частину південної півкулі астероїда. Деякі з уламків упали на Землю у вигляді HED-метеоритів, які є цінне джерело інформації про Весту.

Найбільше інформації про поверхню Вести маємо завдяки американському космічному апарату «Dawn», який дослідив астероїд у 2011—2012 роках.

Історія

Відкриття

Після відкриття перших двох об'єктів у головному поясі астероїдів, Церери (1801) і Паллади (1802), першовідкривач Паллади Генріх Ольберс припустив, що ці два об'єкти можуть бути уламками зруйнованої планети. Він надіслав листа зі своєю пропозицією британському астроному Вільяму Гершелю, зазначивши, що пошук поблизу точок перетину орбіт Церери та Паллади допоможе виявити ще більше уламків. Ці перетини орбіт розташовані в сузір'ях Кита й Діви. Ольберс розпочав свої пошуки 1802 року, і 29 березня 1807 року в сузір'ї Діви він виявив Весту. Це був лише випадковий збіг, адже початкова гіпотеза Ольберса про зруйновану планету була неправильна. Оскільки 1804 року був відкритий астероїд Юнона, Веста став четвертий об'єкт, відкритий у поясі астероїдів. Ольберс оголосив про відкриття в листі від 31 березня до німецького астронома [de]. Через те, що Ольберс до того вже відкрив планету Палладу (на той час астероїди вважалися планетами), він надав честь назвати своє нове відкриття німецькому математику Карлу Фрідріху Гауссу, чиї орбітальні розрахунки дозволили астрономам підтвердити існування Церери і який обчислив орбіту нової планети за надзвичайно короткий час у 10 годин. Гаусс обрав ім'я римської богині дому та вогнища Вести.

Назва та символ

Веста була четвертим відкритим астероїдом, чим зумовлений номер 4 у її офіційному позначенні. Назва «Веста» або її національні варіанти вживаються в усіх мовах, за винятком грецької та китайської. Грецькою мовою астероїд називається Гестія (4 Εστία) на честь богині Гестії, давньогрецького відповідника римської богині Вести. На честь цієї давньогрецької богині названий астероїд 46 Гестія, тому грецькою ці астероїди мають однакові назви і відрізняються лише номером. Китайською мовою Веста називається «зорею бога вогнища» (灶神星, zàoshénxīng), що є описом ролі богині Вести подібно до китайських назв Урана, Нептуна та Плутона.

Після відкриття, Весту, власне як і Цереру, Палладу та Юнону до того, класифікували як планету й вона отримала свій астрономічний символ image. Символ, який запропонував Гаусс, являв собою вівтар Вести зі священним вогнем. Після 1852 року символи астероїдів поступово вийшли з астрономічного вжитку, але в 1970-х роках символи перших чотирьох астероїдів були відроджені астрологами. Скороченим сучасним астрологічним варіантом символу Вести є image (U+26B6 ⚶).

За 38 років після відкриття Вести не було виявлено жодного іншого астероїда, і протягом цього часу вважалось, що в Сонячній системі одинадцять планет, оскільки Нептун відкрили пізніше, 1846 року. З 1845 року швидкими темпами почали відкривати нові астероїди й до 1851 року їх вже було п'ятнадцять, кожен зі своїм символом. Стало зрозуміло, що було б недоцільно продовжувати винаходити нові планетні символи, а деякі з наявних виявилося важко швидко малювати. Тому Бенджамін Апторп Гулд запропонував пронумерувати астероїди за чергою їх відкриття та помістити цей номер у коло як загальний символ астероїда. Таким чином, четвертий астероїд, Веста, отримав символ ④. Оскільки кількість малих планет зростала, символ об'єднали з назвою в офіційне позначення «④ Веста». До 1858 року коло спростили до круглих дужок, які легше набирати: «(4) Веста». Інші розділові знаки, — як-от «4) Vesta» і «4, Vesta», також вживалися, але здебільшого вийшли з вжитку до середини XX століття.

Ранні дослідження

image
Порівняння розмірів Вести, Церери і Місяця
image
Зображення Вести, отримані інструментом SPHERE за допомогою адаптивної оптики та космічним апаратом «Dawn».

Фотометричні спостереження Вести проводилися в обсерваторії Гарвардського коледжу в 1880—1882 роках і в обсерваторії Тулузи в 1909 році. Ці та інші спостереження дозволили до 1950-х років визначити швидкість обертання Вести, однак ранні оцінки швидкості обертання ставили під сумнів, тому що було невідомо, чи пов'язані варіації кривої блиску з несиметричною формою астероїда чи з неоднорідністю його альбедо.

Ранні оцінки діаметра Вести варіювалися від 383 км у 1825 році до 444 км. Едвард Пікерінг у 1879 році розрахував приблизний діаметр 513 ± 17 км, що близько до сучасного значення середнього діаметра. Протягом наступного століття різні фотометричні оцінки коливались від 390 до 602 км. 1989 року за допомогою [en] було знайдено, що протягом одного оберту астероїда його середній розмір коливається між 498 і 548 км. 1991 року за результатами спостережень покриття Вестою зорі SAO 93228 з 14 різних місць у східних США та Канаді дозволило зробити висновок, що астероїд за формою наближений до еліпсоїда, зі значеннями більшого та середнього діаметрів приблизно 550 та 462 км. Космічна місія «Dawn» підтвердила цей результат, визначивши що розміри астероїда становлять 572,6 × 557,2 × 446,4 км.

Веста стала першим астероїдом, для якого була визначена маса. Астероїд 197 Арете кожні 18 років наближається на 0.04 а.о. до Вести. 1966 року, ґрунтуючись на спостереженнях за гравітаційними збуреннями орбіти Арете під впливом Вести, Ганс Герц оцінив масу Вести в (1.20±0.08)×10−10 M☉, тобто приблизно (2.40±0.16)×1020 кг. Пізніше були отримані точніші оцінки, і в 2001 році збурення орбіти 17 Фетіди були використані для розрахунку маси Вести, яка склала (1.31±0.02)×10−10 M☉. «Dawn» визначив, що маса становить 1.3029×10−10 M☉.

Орбіта й осьове обертання

image
Обертання Вести

Орбіта Вести лежить між орбітами Марса і Юпітера, у внутрішній частині поясу астероїдів, дещо ближче до Сонця, ніж люк Кірквуда, розташований на 2,5 а.о. Орбіта помірно нахилена (i = 7,1°, приблизно як 7° у Меркурія; менше, ніж 17° у Плутона) і помірно еліптична (e = 0,09, приблизно як у Марса).

Справжні орбітальні резонанси між астероїдами малоймовірні через їхню невелику масу. Однак Веста здатна захоплювати інші астероїди в тимчасові резонансні орбітальні стани 1:1 на проміжки часу до 2 мільйонів років або навіть більше, і було виявлено близько сорока таких об'єктів. Декаметрові об'єкти, виявлені «Dawn» поблизу Вести, можуть бути такими квазісупутниками, а не справжніми супутниками.

Обертання Вести відносно швидке для великого астероїда (з періодом 5,342 години) і відбувається в прямому напрямку. Під час відображення на небесну сферу північний полюс лежить у сузір'ї Лебедя (пряме піднесення 20 год 32 хв, схилення +48°, похибка близько 10°). Це дає нахил осі 29°.

Системи координат

Для відліку широти на Весті застосовують дві різні системи координат з початковими меридіанами, рознесеними на 150°. МАС встановив систему координат у 1997 році на основі фотографій телескопа Габбл, провівши головний меридіан через центр області Ольберса — темної ділянки діаметром 200 км. Коли «Dawn» прибув до Вести, виявилося, що розташування полюса відхиляється на 10° від визначеного МАС, що призводило до дрейфу системи координат зі швидкістю 0,06° на рік. Крім того, область Ольберса не було видно зблизька, що унеможливлювало визначення початкового меридіана з достатньою точністю. Наукові співробітники космічної місії «Dawn» виправили положення полюса і встановили новий початковий меридіан на відстані 4° від центру Клавдії — чітко окресленого кратера діаметром 700 метрів, що, на їхню думку, призводило до логічнішого поділу на півкулі. У всіх публікаціях та картах НАСА, застосовується система координат, пов'язана з кратером Клавдія. Однак робоча група МАС з картографічних координат і елементів обертання рекомендувала систему координат з виправленим полюсом, але довготою, повернутою на 150°, для узгодження з раніше визначеним нульовим меридіаном, проведеним через область Ольберса. Це визначення було затверджене МАС, хоча воно й не узгоджується з картами, підготовленими командою «Dawn». Карти побудовано таким чином, щоб не розділяти основні об'єкти на поверхні Вести.

image
Область Ольберса (темна ділянка) визначає систему координат МАС. Добре видима на цій габблівській фотографії, вона непомітна на деталізованіших фотографіях «Dawn»
image
Кратер Клавдія (показаний стрілкою у збільшеній картинці) визначає систему координат «Dawn»

Фізичні характеристики

Веста є другим за масою тілом у поясі астероїдів, хоч її маса складає лише 28 % від маси Церери. Густина Вести нижча, ніж у чотирьох планет земної групи, але вища, ніж у більшості астероїдів, а також у всіх супутників Сонячної системи окрім Іо. Площа поверхні Вести трохи менша за 900 000 км² — у півтора раза більше за площу України. Всередині Веста диференційована. За розміром Веста лише трохи більше (525.4±0.2 км), ніж астероїд 2 Паллада (512±3 км), але через більшу густину вона масивніша за Палладу приблизно на 25 %.

Форма Вести близька до гравітаційно рівноважного сплюснутого сфероїда, але велика увігнутість і виступ на південному полюсі у поєднанні з масою менш як 5×1020 кг не дозволяють автоматично вважати Весту карликовою планетою відповідно до визначення планети Міжнародним астрономічним союзом. Аналіз форми Вести та гравітаційного поля з використанням даних, зібраних космічним апаратом «Dawn», показав, що Веста не досягає гідростатичної рівноваги.

За оцінками, температура на поверхні становить близько −20 °C (253 K) коли Сонце перебуває в зеніті, й опускається приблизно до −190 °C (83,1 K) на зимовому полюсі. Звичайна температура вдень і вночі −60 °C (213 K) і −130 °C (143 K), відповідно. Ця оцінка зроблена біля перигелію і може дещо змінюватись залежно від пори року.

Особливості поверхні

Докладніше: Список деталей рельєфу астероїда 4 Веста

До прибуття космічного апарата «Dawn» деякі особливості поверхні Вести вже були визначені за допомогою космічного телескопа Габбла та наземних телескопів (наприклад, обсерваторії Кека). Прибуття «Dawn» у липні 2011 року дозволило детально дослідити складну поверхню Вести.

image
Геологічна карта Вести. Найстаріші й найбільш кратеровані регіони позначено коричневим. Ділянки, модифіковані під час утворення кратерів Вененея та Реясильвія, відповідно фіолетові (на півночі — Saturnalia Fossae Formation) і блакитні (на екваторі — Divalia Fossae Formation),. Ударний басейн Реясільвія (на півдні) — темно-синій, сусідні області викидів з Реясільвії (включаючи ділянку всередині Вененеї) — фіолетово-сині. Ділянки, модифіковані пізнішими зіткненнями, — жовті/помаранчеві. Модифіковані втратами маси — зелені.

Кратери Реясільвія і Вененея

Найпомітнішими з усіх поверхневих елементів Вести є два величезні кратери: 500-кілометровий кратер Реясільвія з центром біля південного полюса та 400-кілометровий кратер Вененея. Кратер Реясільвія молодший і частково накладається на кратер Вененея. Наукова група «Dawn» назвала молодший та помітніший кратер Реясильвія на честь матері Ромула і Рема та міфічної весталки. Його ширина становить 95 % від середнього діаметра Вести. Глибина кратера близько 19 км. Центральний пік підіймається на 23 км над найнижчою виміряною частиною дна кратера, а найвища виміряна точка валу кратера підіймається на 31 км над нижньою точкою дна кратера. За підрахунками, зіткнення, що спричинило формування цього кратера, також виштовхнуло близько 1 % об'єму Вести, і, ймовірно, сім'я Вести та астероїди V-типу є продуктами цього зіткнення. Якщо це так, то факт існування дотепер 10-кілометрових уламків зіткнення вказує на те, що вік кратера становить лише близько 1 мільярда років. Це зіткнення також є найімовірнішим місцем походження HED-метеоритів. На всі відомі астероїди V-типу разом узяті припадає лише близько 6 % викинутого об'єму. Решта, ймовірно, перебуває у вигляді невеликих фрагментів, або викинута резонансними збуреннями Юпітера через Люк Кірквуда 3:1, або збурена ефектом Ярковського чи тиском випромінювання. Спектроскопічний аналіз зображень Габбла показав, що цей кратер глибоко проник крізь кілька різних шарів кори та, можливо, в мантію, на що вказують спектральні ознаки олівіну.

Велика вершина в центрі Реясільвії має висоту 20-25 км і ширину 180 км, і, можливо, є результатом зіткнення планетарного масштабу.

image
Реясильвія і Вененея на топографічній карті Вести
image
Фотографія південного полюсу Вести космічним апаратом «Dawn»

Інші кратери

Кілька старих, деградованих кратерів мають розміри, близькі до Реясільвії та Вененеї. Рівнина Фералії, показана нижче, має розмір 270 км. Серед новіших, менш деградованих кратерів найбільшими є Варронілла (158 км) і Постумія (196 км).

image
Рівнина Фералії — старий деградований кратер поблизу екватора Вести, показаний зеленим і синім
image
Кратери «Сніговик»

Кратери «Сніговик»

«Сніговик» (див. зображення вгорі) — неофіційна назва групи з трьох суміжних кратерів у північній півкулі Вести. Їхні офіційні назви від найбільшого до найменшого (із заходу на схід) — Марсія, Кальпурнія та Мінуція. Марсія — наймолодша і перетинає Кальпурнію. Мінуція — найстарша.

Жолоби

Більша частина екваторіального регіону Вести сформована серією паралельних западин. Найбільша називається борозна Дівалії (ширина 10-20 км, довжина 465 км). Попри те, що Веста становить всього одну сьому розміру Місяця, борозна Дівалії більша за Великий каньйон. Друга серія жолобів, нахилена до екватора, розташована північніше. Найбільший з північних жолобів називається борозна Сатурналії (ширина близько 40 км, довжина понад 370 км). Вважається, що ці жолоби є великомасштабними грабенами, наслідками зіткнень, які спричинили появу кратерів Реясільвія та Вененея відповідно. Це одні з найдовших долин у Сонячній системі, майже такі ж завдовжки, як Каньйон Ітака на Тефії. Такі грабени можуть утворюватись після зіткнення іншого астероїда з тілом, яке є диференційованим. Диференціація Вести є однією з причин, чому вчені вважають її протопланетою.

image
Ділянка Divalia Fossa з паралельними западинами на півночі та півдні
image
Згенерований комп’ютером вигляд частини Divalia Fossa

Склад поверхні

Інформація про склад поверхні, отримана космічним апаратом «Dawn», вказує, що більша частина поверхні Вести узгоджується зі складом говардитових, евкритових і діогенітових метеоритів (HED-метеоритів). Регіон Реясільвія найбагатший на діогеніт, який, ймовірно, сформувався на значній глибині й оголився, коли зіткнення утворило кратер. Від оголеної речовини мантії також можна було б очікувати наявність олівіну. Однак олівін виявили лише в окремих регіонах північної півкулі, а не в Реясільвії.

Структури, утворені леткими речовинами

Місцевість, порита ямками, спостерігалася в чотирьох кратерах на Весті: Марсія, Корнелія, Нумізія та Ліцинія. Ямки могли утворитись в результаті дегазації речовини, нагрітої ударом. Поряд із ямками в кратерах Марсія та Корнелія трапляються криволінійні ущелини, які, ймовірно, утворилися внаслідок короткотривалого потоку рідкої води, утвореної коли тепло від зіткнення розтопило відкладення льоду. Також були виявлені гідратовані сполуки, особливо на темних ділянках поверхні. Вважається, що темні ділянки вкриті, переважно, вуглистими хондритами, принесеними на поверхню під час зіткнень. Вуглисті хондрити порівняно багаті на OH, пов'язані в мінералах.

image
Схематичне зображення ядра, мантії та кори Вести

Геологія

Велика колекція потенційних зразків з Вести доступна для вчених у вигляді понад 1200 HED-метеоритів, що дають уявлення про геологічну історію та структуру Вести. Дослідження астероїда (237442) 1999 TA10 інфрачервоним телескопом IRTF, припускають, що він походить з більшої глибини Вести, ніж HED-метеорити.

Вважається, що Веста складається з металевого залізо-нікелевого ядра діаметром 214—226 км, вкритого скелястою олівіновою мантією з поверхневою корою. Від появи перших кальцієво-алюмінієвих включень (перша тверда речовина в Сонячній системі, що утворилася близько 4,567 мільярда років тому), ймовірна хронологія Вести така:

Геологічна хронологія Вести
2–3 мільйони років Акреція завершена.
4–5 мільйонів років Повне або майже повне плавлення внаслідок радіоактивного розпаду 26Al, що призводить до диференціації і формування металевого ядра.
6–7 мільйонів років Прогресуюча кристалізація конвективної розплавленої мантії. Конвекція припинилась, коли кристалізувалось близько 80 % речовини.
Екструзія залишків розплавленої речовини, формування кори через виверження базальтових лав або утворення короткочасного магматичного океану.
Глибші шари кори кристалізуються, утворюючи плутонічні породи, тоді як давніші базальти метаморфізуються під тиском новіших поверхневих шарів.
Повільне охолодження надр.

Веста — єдиний відомий неушкоджений астероїд, чиї надра пройшли подібну диференціацію. Через це деякі вчені називають Весту протопланетою. Однак наявність залізних метеоритів і класів ахондритів без ідентифікованих батьківських тіл вказує на те, що колись існували інші диференційовані планетезималі з магматичною історією, які зараз зруйновані зіткненнями.

Склад кори Вести (за глибиною)
Літифікований реголіт, джерело говардитів і брекчієвих евкритів.
Базальтова лава, джерело некумулятивних евкритів.
Плутонічні гірські породи, що складаються з піроксену, піжоніту та плагіоклазу, джерело кумулятивних евкритів.
Плутонічні гірські породи, багаті на грубозернястий ортопіроксен, джерело діогенітів.

На підставі розмірів астероїдів V-типу (вважається, що це шматки кори Вести, викинуті під час великих зіткнень) і глибини кратера Реясільвія, вважається, що товщина кори становить приблизно 10 км. Дані космічного корабля «Dawn» виявили докази того, що жолоби, які огинають Весту, можуть бути утворені розломами, спричиненими ударами. Диференційована внутрішня частина Вести означає, що вона перебувала в гідростатичній рівновазі й, отже, була карликовою планетою в минулому, але не сьогодні. Удари, які утворили кратери Реясільвія та Вененія, сталися, коли Веста вже не була достатньо теплою та пластичною, щоб повернутися до рівноважної форми. Вони змінили її колишню сферичну форму й тепер це не дозволяє класифікувати її як карликову планету.

Реголіт

Поверхня Вести вкрита реголітом, відмінним від того, що є на Місяці або на дрібних астероїдах. Це пов'язано з тим, що тут космічне вивітрювання діє інакше. На поверхні Вести немає значних слідів нанофазного заліза, оскільки швидкості зіткнень астероїдів з Вестою недостатні, щоб викликати відчутне плавлення і випаровування гірських порід. Натомість в еволюції реголіту домінує утворення брекчій та подальше змішування яскравих і темних компонентів. Темний компонент, ймовірно, пов'язаний з випаданням вуглецевої речовини, тоді як світлий компонент є первинним базальтовим ґрунтом Вести.

Уламки

image
HED-метеорити: (говардит), Millbillillie (евкрит), (діогеніт)

Деякі астероїди, ймовірно, є фрагментами Вести, утвореними в результаті зіткнень. Прикладами є астероїди сім'ї Вести та HED-метеорити. Встановлено, що астероїд V-типу 1929 Коллаа має склад, схожий на кумулятивні евкритові метеорити, що вказує на його формування глибоко в корі Вести.

Наразі Веста є одним із семи тіл Сонячної системи, з яких є фізичні зразки. Такими зразками з Вести є HED-метеорити, які, за оцінками, складають близько 1/16 всіх метеоритів, що падають на Землю. Іншими зразками тіл Сонячної системи є сама Земля, марсіанські метеорити, місячні метеорити та зразки, доставлені з Місяця місіями Аполлон, комета [en], астероїди 25143 Ітокава і 162173 Рюгу.

Дослідження

Відхилені проєкти

У 1981 році в Європейське космічне агентство (ЄКА) було подано пропозицію про місію на астероїд. Цей космічний апарат під назвою «Астероїдний гравітаційний оптичний і радарний аналіз» (Asteroidal Gravity Optical and Radar Analysis, AGORA) мав бути запущеним в 1990—1994 роках і виконати два обльоти великих астероїдів. Веста вважалася найкращою метою для цієї місії. AGORA мала досягнути поясу астероїдів за допомогою гравітаційного маневру біля Марса або за допомогою невеликого іонного двигуна. Однак ця пропозиція була відхилена ЄКА.

Тоді була розроблена спільна астероїдна місія НАСА та ЄКА для Багатоастероїдного орбітального апарату з сонячним електричним двигуном (Multiple Asteroid Orbiter with Solar Electric Propulsion, MAOSEP), і один із профілів місії включав орбіту Вести. У НАСА заявили, що не зацікавлені в місії до астероїда. Натомість ЄКА влаштувало технологічне дослідження космічного корабля з іонним приводом.

Інші місії до поясу астероїдів пропонували у 1980-х роках Франція, Німеччина, Італія та США, але жодна не була схвалена.

Дослідження Вести з прольотної траєкторії зі скиданням на астероїд ударника було однією з цілей радянської місії «Веста», розробленої у співпраці з європейськими країнами для реалізації в 1991—1994 роках, але скасованої через розпад Радянського Союзу.

Космічний апарат «Dawn»

На початку 1990-х років NASA ініціювало програму «Discovery», яка мала бути серією недорогих наукових місій. 1996 року дослідницька група програми дала високий пріоритет місії з дослідження поясу астероїдів за допомогою космічного корабля з іонним двигуном. Фінансування цієї програми залишалося проблематичним протягом кількох років, але до 2004 року космічний апарат «Dawn» пройшов критичний огляд конструкції, і його будівництво продовжилося.

«Dawn» був запущений 27 вересня 2007 року. Він вийшов на орбіту навколо Вести 16 липня 2011 року, досліджував її 12 місяців, і залишив її 5 вересня 2012 року, полетівши далі до Церери. Прибуття «Dawn» припало на пізнє літо в південній півкулі Вести, і кратер Реясільвія на південному полюсі був добре освітлений. Оскільки сезон на Весті триває одинадцять місяців, північна півкуля стала добре видимою під кінець перебування космічного апарату на орбіті Вести.

НАСА/DLR опублікували зображення з оглядової орбіти, з двох високих орбіт (60–70 м/піксель) і з низької картографічної орбіти (20 м/піксель). Опубліковані дані включали відео, атласи та цифрові моделі рельєфу.

Дані «Dawn» також були використані для розрахунку точної маси та гравітаційного поля Вести. Точне вимірювання неоднорідності гравітаційного поля (компонента J2) дало оцінку діаметра ядра близько 220 км.

Дані «Dawn» знаходяться у відкритому доступі на вебсайті Університету Каліфорнії в Лос-Анджелесі.

Видимість

Великий розмір і світла поверхня роблять Весту найяскравішим астероїдом, й іноді її можна побачити неозброєним оком на темному небі за відсутності світлового забруднення. Під час опозицій (протистояння) її яскравість може досягати зоряної величини 5,1, хоч в інших опозиціях може бути й тьмянішою за 6 (залежно від положення Вести на її нахиленій еліптичній орбіті). В серпні 2022 року, під час протистояння, Веста мала зоряну величину 6.1.

Навіть у сполученні з Сонцем (у найвіддаленішій від Землі точці своєї орбіти) Веста матиме зоряну величину близько 8,5, що достатньо для спостереження її в бінокль.

Виноски

  1. Розраховано для елісоїда з відомими розмірами.
  2. Деякі сучасники Гауса винайшли складніші символи, такі як image і image. Спрощення останнього бл. 1930 року, image, ніколи не прижилось.
  3. Цей символ можна побачити у верхній частині одного з попередніх символів, image. Він датується 1973 роком, коли астрологи почали цікавитися астероїдами.

Примітки

  1. AstDyS-2 Vesta Synthetic Proper Orbital Elements. Department of Mathematics, University of Pisa, Italy. Процитовано 1 October 2011.
  2. surface ellipsoid 286.3x278.6x223.2. Wolfram-Alpha: Computational Knowledge Engine.
  3. volume ellipsoid 286.3x278.6x223.2. Wolfram-Alpha: Computational Knowledge Engine.
  4. Baer, James; Chesley, Steven R. (2008). Astrometric masses of 21 asteroids, and an integrated asteroid ephemeris. Celestial Mechanics and Dynamical Astronomy. 100 (1): 27—42. Bibcode:2008CeMDA.100...27B. doi:10.1007/s10569-007-9103-8.
  5. JPL Small-Body Database Browser: 4 Vesta. оригіналу за 26 September 2021. Процитовано 1 June 2008.
  6. Harris, A. W. (2006). Warner, B. D.; Pravec, P. (ред.). . [en]. Архів оригіналу за 9 April 2009. Процитовано 26 грудня 2013.
  7. Tedesco, E. F.; Noah, P. V.; Noah, M.; Price, S. D. (2004). Infra-Red Astronomy Satellite (IRAS) Minor Planet Survey. IRAS-A-FPA-3-RDR-IMPS-V6.0. [en]. Архів оригіналу за 9 April 2009. Процитовано 15 March 2007.
  8. Mueller, T. G.; Metcalfe, L. (2001). ISO and Asteroids (PDF). ESA Bulletin. 108: 38. Bibcode:2001ESABu.108...39M. (PDF) оригіналу за 11 вересня 2005.
  9. Neese, C.; Ed. (2005). Asteroid Taxonomy EAR-A-5-DDR-TAXONOMY-V5.0. [en]. Архів оригіналу за 10 March 2007. Процитовано 25 грудня 2013.
  10. Menzel, Donald H.; Pasachoff, Jay M. (1983). A Field Guide to the Stars and Planets (вид. 2nd). Boston, MA: Houghton Mifflin. с. 391. ISBN .
  11. Russell, C. T. та ін. (2012). (PDF). Science. 336 (6082): 684—686. Bibcode:2012Sci...336..684R. doi:10.1126/science.1219381. PMID 22582253. S2CID 206540168. Архів оригіналу (PDF) за 27 лютого 2019. PDF copy
  12. In Depth - 4 Vesta. NASA Solar System Exploration. Процитовано 13 грудня 2022.
  13. . NASA. Архів оригіналу за 16 жовтня 2011. Процитовано 14 серпня 2011.
  14. Lang, Kenneth (2011). The Cambridge Guide to the Solar System. Cambridge University Press. с. 372, 442. ISBN .
  15. Russell, C. T. та ін. (2011). Exploring the smallest terrestrial planet: Dawn at Vesta (PDF). EPSC Abstracts. 2011 EPSC-DPS Joint Meeting. Т. 6. EPSC-DPS2011-97-3. (PDF) оригіналу за 20 березня 2012.
  16. Marsset, M., Brož, M., Vernazza, P. et al. The violent collisional history of aqueously evolved (2) Pallas. Nat Astron 4, 569—576 (2020). https://doi.org/10.1038/s41550-019-1007-5
  17. Pitjeva, E. V. (2005). (PDF). Solar System Research. 39 (3): 176—186. Bibcode:2005SoSyR..39..176P. doi:10.1007/s11208-005-0033-2. S2CID 120467483. Архів оригіналу (PDF) за 31 October 2008.
  18. Jutzi, M.; E. Asphaug; P. Gillet; J.-A. Barrat; W. Benz (14 лютого 2013). The structure of the asteroid 4 Vesta as revealed by models of planet-scale. Nature. 494 (7436): 207—210. Bibcode:2013Natur.494..207J. doi:10.1038/nature11892. PMID 23407535. S2CID 4410838.
  19. Cook, Jia-Rui. . Архів оригіналу за 2 травня 2014. Процитовано 30 квітня 2014.
  20. McSween, H. Y.; R. P. Binzel; M. C. De Sanctis та ін. (27 листопада 2013). Dawn; the Vesta-HED connection; and the geologic context for eucrite, diogenites, and howardites. Meteoritics & Planetary Science. 48 (11): 2090–21–4. Bibcode:2013M&PS...48.2090M. doi:10.1111/maps.12108.
  21. Kelley, M. S. та ін. (2003). Quantified mineralogical evidence for a common origin of 1929 Kollaa with 4 Vesta and the HED meteorites. Icarus. 165 (1): 215—218. Bibcode:2003Icar..165..215K. doi:10.1016/S0019-1035(03)00149-0.
  22. Vesta. NASA/JPL. 12 липня 2011. оригіналу за 29 червня 2011. Процитовано 30 липня 2011.
  23. . JPL. Архів оригіналу за 11 травня 2013. Процитовано 6 вересня 2012.
  24. Littmann, Mark (2004). Planets Beyond: Discovering the Outer Solar System. Courier Dover Publications. с. 21. ISBN . {{}}: Проігноровано |work= ()
  25. Lynn, W. T. (February 1907). The discovery of Vesta. The Observatory. 30: 103—105. Bibcode:1907Obs....30..103L.
  26. Dunnington, Guy Waldo; Gray, Jeremy; Dohse, Fritz-Egbert (2004). Carl Friedrich Gauss: Titan of Science. The Mathematical Association of America. с. 76. ISBN .
  27. Rao, K. S.; Berghe, G. V. (2003). Gauss, Ramanujan and Hypergeometric Series Revisited. Historia Scientiarum. 13 (2): 123—133.
  28. Schmadel, Lutz D. (2003). Dictionary of Minor Planet Names: Prepared on Behalf of Commission 20 Under the Auspices of the International Astronomical Union. Springer. с. 15. ISBN .
  29. Bureau des longitudes (1807). Annuaire pour l'an 1808. с. 5.
  30. Canovai, Stanislao; del-Ricco, Gaetano (1810). Elementi di fisica matematica. с. 149.
  31. Rudolf Koch, The Book of Signs (1930, Dover reprint 1955)
  32. von Zach, Franz Xaver (1807). Monatliche correspondenz zur beförderung der erd- und himmels-kunde. Т. 15. с. 507.
  33. Carlini, Francesco (1808). Effemeridi astronomiche di Milano per l'anno 1809.
  34. Eleanor Bach (1973) Ephemerides of the asteroids: Ceres, Pallas, Juno, Vesta, 1900–2000. Celestial Communications.
  35. Wells, David A. (1851). Bliss, George Jr. (ред.). The Planet Hygiea. Annual of Scientific Discovery for the year 1850, quoted by spaceweather.com archives, 2006-09-13. Процитовано 1 June 2008.
  36. Hilton, James L. (Звіт). Архів оригіналу за 24 березня 2008 — через U.S. Naval Observatory website, particularly the discussion of Gould, B. A. (1852). On the Symbolic Notation of the Asteroids. Astronomical Journal. 2: 80. Bibcode:1852AJ......2...80G. doi:10.1086/100212. and immediate subsequent history. Also, the discussion of C. J. Cunningham (1988) Introduction to Asteroids explains the parenthetical part.
  37. New SPHERE view of Vesta. www.eso.org. Процитовано 25 червня 2018.
  38. McFadden, L. A.; Emerson, G.; Warner, E. M.; Onukwubiti, U.; Li, J.-Y. Photometry of 4 Vesta from its 2007 Apparition. Proceedings, 39th Lunar and Planetary Science Conference. League City, Texas. Bibcode:2008LPI....39.2546M. 10–14 March 2008
  39. Hughes, D. W. (September 1994). The Historical Unravelling of the Diameters of the First Four Asteroids. Quarterly Journal of the Royal Astronomical Society. 35 (3): 331. Bibcode:1994QJRAS..35..331H.
  40. Povenmire, H. (September 2001). The January 4, 1991 Occultation of SAO 93228 by Asteroid (4) Vesta. Meteoritics & Planetary Science. 36 (Supplement): A165. Bibcode:2001M&PSA..36Q.165P. doi:10.1111/j.1945-5100.2001.tb01534.x.
  41. Dawn-NASA-NSSDCA-Spacecraft-Details. оригіналу за 23 May 2022. Процитовано 16 December 2022.
  42. Hertz, Hans G. (19 April 1968). Mass of Vesta. Science. 160 (3825): 299—300. Bibcode:1968Sci...160..299H. doi:10.1126/science.160.3825.299. PMID 17788233. S2CID 2555834.
  43. Kovačević, A. (January 2005). Determination of the mass of (4) Vesta based on new close approaches. Astronomy and Astrophysics. 430 (1): 319—325. Bibcode:2005A&A...430..319K. doi:10.1051/0004-6361:20035872.
  44. Christou, A. A. (2000). Co-orbital objects in the main asteroid belt. Astronomy and Astrophysics. 356: L71—L74. Bibcode:2000A&A...356L..71C.
  45. Christou, A. A.; Wiegert, P. (January 2012). A population of Main Belt Asteroids co-orbiting with Ceres and Vesta. Icarus. 217 (1): 27—42. arXiv:1110.4810. Bibcode:2012Icar..217...27C. doi:10.1016/j.icarus.2011.10.016. ISSN 0019-1035. S2CID 59474402.
  46. Thomas, P. C. та ін. (1997). Vesta: Spin Pole, Size, and Shape from HST Images. Icarus. 128 (1): 88—94. Bibcode:1997Icar..128...88T. doi:10.1006/icar.1997.5736.
  47. Hand, Eric (2012). Space missions trigger map wars. Nature. 488 (7412): 442—443. Bibcode:2012Natur.488..442H. doi:10.1038/488442a. PMID 22914145.
  48. IAU WGCCRE Coordinate System for Vesta | USGS Astrogeology Science Center. Astrogeology.usgs.gov. 15 листопада 2013. Процитовано 25 червня 2014.
  49. Li, Jian-Yang; Mafi, Joseph N. Body-Fixed Coordinate Systems for Asteroid (4) Vesta (PDF). Planetary Data System. (PDF) оригіналу за 6 листопада 2015.
  50. Carry, B. та ін. (2009). Physical properties of (2) Pallas. Icarus. 205 (2): 460—472. arXiv:0912.3626v1. Bibcode:2010Icar..205..460C. doi:10.1016/j.icarus.2009.08.007. S2CID 119194526.
  51. The IAU draft definition of "planet" and "plutons". IAU. August 2006. оригіналу за 9 січня 2010. Процитовано 16 грудня 2009. (XXVI)
  52. Fu, R. R.; Hager, B. H.; Ermakov, A.I.; Zuber, M.T. (2013). Early Viscous Relaxation of Asteroid Vesta and Implications for Late Impact-Driven Despinning (PDF). 44th Lunar and Planetary Science Conference (1719): 2115. Bibcode:2013LPI....44.2115F. (PDF) оригіналу за 26 липня 2014.
  53. Asmar, S. W.; Konopliv, A. S.; Park, R. S. та ін. (2012). The Gravity Field of Vesta and Implications for Interior Structure (PDF). 43rd Lunar and Planetary Science Conference (1659): 2600. Bibcode:2012LPI....43.2600A. (PDF) оригіналу за 20 жовтня 2013.
  54. Zellner, N. E. B.; Gibbard, S.; de Pater, I. та ін. (2005). (PDF). Icarus. 177 (1): 190—195. Bibcode:2005Icar..177..190Z. doi:10.1016/j.icarus.2005.03.024. Архів оригіналу (PDF) за 23 листопада 2008.
  55. Jaumann, R. та ін. (2012). Vesta's Shape and Morphology. Science. 336 (6082): 687—690. Bibcode:2012Sci...336..687J. doi:10.1126/science.1219122. PMID 22582254. S2CID 206540010.
  56. Williams, D. A.; Yingst, R. A.; Garry, W. B. (December 2014). Introduction: The geologic mapping of Vesta. Icarus. 244: 1—12. Bibcode:2014Icar..244....1W. doi:10.1016/j.icarus.2014.03.001. {{}}: |hdl-access= вимагає |hdl= ()
    —Williams, D. A. та ін. (December 2014). The geology of the Marcia quadrangle of asteroid Vesta: Assessing the effects of large, young craters. Icarus. 244: 74—88. Bibcode:2014Icar..244...74W. doi:10.1016/j.icarus.2014.01.033. S2CID 5505009. {{}}: |hdl-access= вимагає |hdl= ()
  57. Scully, J. E. C.; Yin, A.; Russell, C. T. та ін. (December 2014). Geomorphology and structural geology of Saturnalia Fossae and adjacent structures in the northern hemisphere of Vesta (PDF). Icarus. 244: 23—40. Bibcode:2014Icar..244...23S. doi:10.1016/j.icarus.2014.01.013. (PDF) оригіналу за 21 липня 2018. {{}}: |hdl-access= вимагає |hdl= ()
    —Scully, J. E. C. та ін. (2014). Sub-curvilinear gullies interpreted as evidence for transient water flow on Vesta (PDF). 45th Lunar and Planetary Science Conference (1777): 1796. Bibcode:2014LPI....45.1796S.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
  58. Schäfer, M.; Nathues, A.; Williams, D. A. та ін. (December 2014). (PDF). Icarus. 244: 60—73. Bibcode:2014Icar..244…60S. doi:10.1016/j.icarus.2014.06.026. Архів оригіналу (PDF) за 28 квітня 2019. Процитовано 5 березня 2023. {{}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (); Перевірте значення |bibcode= ()
  59. Kneissl, T.; Schmedemann, N.; Reddy, V. та ін. (December 2014). Morphology and formation ages of mid-sized post-Rheasilvia craters – Geology of quadrangle Tuccia, Vesta. Icarus. 244: 133—157. Bibcode:2014Icar..244..133K. doi:10.1016/j.icarus.2014.02.012. {{}}: |hdl-access= вимагає |hdl= ()
  60. Schenk, P. та ін. (2012). The Geologically Recent Giant Impact Basins at Vesta's South Pole. Science. 336 (6082): 694—697. Bibcode:2012Sci...336..694S. doi:10.1126/science.1223272. PMID 22582256. S2CID 206541950.
  61. Rheasilvia – Super Mysterious South Pole Basin at Vesta is Named after Romulus and Remus Roman Mother. Universe Today. 21 вересня 2011. Процитовано 23 вересня 2011.
  62. Binzel, R. P. та ін. (1997). Geologic Mapping of Vesta from 1994 Hubble Space Telescope Images. Icarus. 128 (1): 95—103. Bibcode:1997Icar..128...95B. doi:10.1006/icar.1997.5734.
  63. Karimi, S; Dombard, A.J. (2016). On the possibility of viscoelastic deformation of the large south polar craters and true polar wander on the asteroid Vesta. Journal of Geophysical Research. 121 (9): 1786—1797. Bibcode:2016JGRE..121.1786K. doi:10.1002/2016JE005064.
  64. Garry, W.B.; Sykes, M.; Buczkowski, D.L. та ін. (March 2012). Geologic Mapping of Av-10 Oppia Quadrangle of Asteroid 4 Vesta (PDF). 43rd Lunar and Planetary Science Conference, held 19–23 March 2012 at The Woodlands, Texas. id.2315. Bibcode:2012LPI....43.2315G. LPI Contribution No. 1659. (PDF) оригіналу за 24 квітня 2014.
    —Garry, W.B.; Sykes, M.; Buczkowski, D.L. та ін. (April 2012). Geologic Mapping of Av-10 Oppia Quadrangle of Asteroid 4 Vesta (PDF). Geophysical Research Abstracts. EGU General Assembly 2012, held 22–27 April 2012 in Vienna, Austria. Т. 14. с. 5711. Bibcode:2012EGUGA..14.5711G. EGU2012-5711-1. (PDF) оригіналу за 8 квітня 2014.
  65. Nomenclature Search Results / Target: VESTA / Feature Type: Crater, craters. Gazetteer of Planetary Nomenclature. IAU.
  66. Buczkowski, D.L.; Raymond, C.A.; Williams, D.A. та ін. (2012). Large-scale troughs on Vesta: A signature of planetary tectonics. Geophysical Research Letters. 39 (18): L18205. Bibcode:2012GeoRL..3918205B. doi:10.1029/2012GL052959.
  67. (Пресреліз). American Geophysical Union. 26 вересня 2012. AGU Release No. 12-42. Архів оригіналу за 29 вересня 2012. Процитовано 25 листопада 2012.
  68. De Sanctis, M. C. та ін. (2012). Spectroscopic Characterization of Mineralogy and Its Diversity Across Vesta. Science. 336 (6082): 697—700. Bibcode:2012Sci...336..697D. doi:10.1126/science.1219270. PMID 22582257. S2CID 11645621.
  69. Prettyman, T. H. та ін. (2012). Elemental Mapping by Dawn Reveals Exogenic H in Vesta's Regolith. Science. 338 (6104): 242—246. Bibcode:2012Sci...338..242P. doi:10.1126/science.1225354. PMID 22997135. S2CID 206542798.
  70. Reddy, V. та ін. (2012). Color and Albedo Heterogeneity of Vesta from Dawn. Science. 336 (6082): 700—704. Bibcode:2012Sci...336..700R. doi:10.1126/science.1219088. PMID 22582258. S2CID 1326996.
  71. Ammannito, E.; M. C. De Sanctis; E. Palomba та ін. (2013). Olivine in an unexpected location on Vesta's surface. Nature. 504 (7478): 122—125. Bibcode:2013Natur.504..122A. doi:10.1038/nature12665. PMID 24196707. S2CID 4464889.
  72. Denevi, B. W. та ін. (2012). Pitted Terrain on Vesta and Implications for the Presence of Volatiles. Science. 338 (6104): 246—249. Bibcode:2012Sci...338..246D. doi:10.1126/science.1225374. PMID 22997131. S2CID 22892716.
  73. De Sanctis, M. C. та ін. (2012). Detection of Widespread Hydrated Materials on Vesta by the vir Imaging Spectrometer on Board Thedawnmission. The Astrophysical Journal Letters. 758 (2): L36. Bibcode:2012ApJ...758L..36D. doi:10.1088/2041-8205/758/2/L36.
  74. A look into Vesta's interior. Max-Planck-Gesellschaft. 6 січня 2011.
  75. Ghosh, A.; McSween, H. Y. (1998). A Thermal Model for the Differentiation of Asteroid 4 Vesta, Based on Radiogenic Heating. Icarus. 134 (2): 187—206. Bibcode:1998Icar..134..187G. doi:10.1006/icar.1998.5956.
  76. Righter, K.; Drake, M. J. (1997). A magma ocean on Vesta: Core formation and petrogenesis of eucrites and diogenites. Meteoritics & Planetary Science. 32 (6): 929—944. Bibcode:1997M&PS...32..929R. doi:10.1111/j.1945-5100.1997.tb01582.x. S2CID 128684062.
  77. Drake, M. J. (2001). The eucrite/Vesta story. Meteoritics & Planetary Science. 36 (4): 501—513. Bibcode:2001M&PS...36..501D. doi:10.1111/j.1945-5100.2001.tb01892.x.
  78. Sahijpal, S.; Soni, P.; Gagan, G. (2007). Numerical simulations of the differentiation of accreting planetesimals with 26Al and 60Fe as the heat sources. Meteoritics & Planetary Science. 42 (9): 1529—1548. Bibcode:2007M&PS...42.1529S. doi:10.1111/j.1945-5100.2007.tb00589.x. S2CID 55463404.
  79. Gupta, G.; Sahijpal, S. (2010). Differentiation of Vesta and the parent bodies of other achondrites. J. Geophys. Res. Planets. 115 (E8): E08001. Bibcode:2010JGRE..11508001G. doi:10.1029/2009JE003525.
  80. Cook, Jia-Rui C. (29 березня 2011). When Is an Asteroid Not an Asteroid?. NASA/JPL. оригіналу за 29 June 2011. Процитовано 30 липня 2011.
  81. Takeda, H. (1997). Mineralogical records of early planetary processes on the HED parent body with reference to Vesta. Meteoritics & Planetary Science. 32 (6): 841—853. Bibcode:1997M&PS...32..841T. doi:10.1111/j.1945-5100.1997.tb01574.x.
  82. Yamaguchi, A.; Taylor, G. J.; Keil, K. (1995). Metamorphic History of the Eucritic Crust of 4 Vesta. Meteoritical Society. 30 (5): 603. Bibcode:1995Metic..30..603Y.
  83. Pieters, C. M.; Ammannito, E.; Blewett, D. T. та ін. (2012). Distinctive space weathering on Vesta from regolith mixing processes. Nature. 491 (7422): 79—82. Bibcode:2012Natur.491...79P. doi:10.1038/nature11534. PMID 23128227. S2CID 4407636.
  84. McCord, T. B.; Li, J. -Y.; Combe, J. -P. та ін. (2012). Dark material on Vesta from the infall of carbonaceous volatile-rich material. Nature. 491 (7422): 83—86. Bibcode:2012Natur.491...83M. doi:10.1038/nature11561. PMID 23128228. S2CID 2058249.
  85. Rayman, Marc (8 April 2015). Now Appearing At a Dwarf Planet Near You: NASA's Dawn Mission to the Asteroid Belt (Silicon Valley Astronomy Lectures) (Промова). Foothill College, Los Altos, CA. Архів оригіналу за 14 листопада 2021. Процитовано 7 липня 2018.
  86. Ulivi, Paolo; Harland, David (2008). Robotic Exploration of the Solar System: Hiatus and Renewal, 1983–1996. Springer Praxis Books in Space Exploration. Springer. с. 117—125. ISBN .
  87. Russell, C. T.; Capaccioni, F.; Coradini, A. та ін. (October 2007). Dawn Mission to Vesta and Ceres (PDF). Earth, Moon, and Planets. 101 (1–2): 65—91. Bibcode:2007EM&P..101...65R. doi:10.1007/s11038-007-9151-9. S2CID 46423305. (PDF) оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 13 June 2011.
  88. Vega, Priscilla; Brown, Dwayne (16 July 2011). . NASA. Архів оригіналу за 19 червня 2012. Процитовано 17 липня 2011.
  89. Dawn has Departed the Giant Asteroid Vesta. NASA JPL. NASA. 5 вересня 2012. Процитовано 5 вересня 2012.
  90. Dawn timeline
  91. Mid-continent Research for Education and Learning: McREL (27 вересня 2010). Dawn Mission: Mission. Dawn Journal. Процитовано 29 березня 2011.
  92. Russell, C. T. та ін. (2013). Dawn completes its mission at 4 Vesta. Meteoritics & Planetary Science. 48 (11): 2076—2089. Bibcode:2013M&PS...48.2076R. doi:10.1111/maps.12091.
  93. Roatsch, Thomas та ін. (2012). High resolution Vesta High Altitude Mapping Orbit (HAMO) Atlas derived from Dawn framing camera images. Planetary and Space Science. 73 (1): 283—286. Bibcode:2012P&SS...73..283R. doi:10.1016/j.pss.2012.08.021.
  94. Roatsch, Thomas та ін. (2013). High-resolution Vesta Low Altitude Mapping Orbit Atlas derived from Dawn Framing Camera images. Planetary and Space Science. 85: 293—298. Bibcode:2013P&SS...85..293R. doi:10.1016/j.pss.2013.06.024.
  95. . DLR Institute of Planetary Research video with NASA JPL imagery. NASA. 16 вересня 2011. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 18 вересня 2011.
  96. . Архів оригіналу за 16 жовтня 2015.
  97. NASA Dawn.
  98. Dawn Public Data. Dawn [website]. Univ. California, Los Angeles. Процитовано 6 березня 2015.
  99. Yeomans, Donald K.; Chamberlin, Alan B. Horizons Ephemeris. JPL Solar System Dynamics. Процитовано 9 January 2010.
  100. James, Andrew (2008). Vesta. Southern Astronomical Delights. Процитовано 6 листопада 2008.
  101. Бурлака, Олександр (22 серпня 2022). Як побачити Весту — найяскравіший астероїд нічного неба. Журнал The Universemagazine Space Tech (укр.). Процитовано 28 березня 2023.

Література

  • The Dawn Mission to Minor Planets 4 Vesta and 1 Ceres, Christopher T. Russell and Carol A. Raymond (Editors), Springer (2011),
  • Keil, K.; Geological History of Asteroid 4 Vesta: The Smallest Terrestrial Planet in Asteroids III, William Bottke, Alberto Cellino, Paolo Paolicchi, and Richard P. Binzel, (Editors), University of Arizona Press (2002),

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: 4 Веста


Україномовні

  • Веста // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 70. — .
  • Світ астрономії - Веста. galinaokhotnik.ucoz.ru. Процитовано 27 березня 2023.
  • Нереалізована планета. Геологи висунули нову теорію про давно відомий астероїд. ФОКУС (укр.). 1 вересня 2021. Процитовано 28 березня 2023.
  • Лазар, Анатолій (3 січня 2016). Веста - астероїд, який бачимо неозброєним оком. Порадимо (укр.). Процитовано 28 березня 2023.
  • Планета весталок — thealphacentauri.net
  • Веста вказала на непричетність поясу астероїдів до формування планет — nauka.ua

Англомовні

  • Interactive 3D gravity simulation of the Dawn spacecraft in orbit around Vesta [ 11 червня 2020 у Wayback Machine.]
  • Vesta Trek — An integrated map browser of datasets and maps for 4 Vesta
  • Ефемериди для Вести від JPL
  • База даних малих космічних тіл JPL: 4 Веста (англ.) .
  • Views of the Solar System: Vesta
  • HubbleSite: Hubble Maps the Asteroid Vesta
  • Encyclopædia Britannica, Vesta — full article
  • HubbleSite: short movie composed from Hubble Space Telescope images from November 1994.
  • Adaptive optics views of Vesta from Keck Observatory
  • 4 Vesta images at ESA/Hubble
  • (NASA press kit on Dawn's operations at Vesta)
  • NASA video
  • Vesta atlas



Ця стаття належить до Української Вікіпедії.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Vesta znachennya 4 Ve sta simvol asteroyid odin iz najbilshih ob yektiv u poyasi asteroyidiv serednij diametr 525 km Vidkriv 29 bereznya 1807 roku nimeckij astronom Genrih Olbers Nazvanij na chest Vesti bogini domu j vognisha v rimskij mifologiyi 4 Vesta Vesta znyata kosmichnim aparatom Dawn VidkrittyaVidkrivach Genrih OlbersMisce vidkrittya BremenData vidkrittya 29 bereznya 1807PoznachennyaPoznachennya 4 VestaNazvana na chest VestaKategoriya maloyi planeti Asteroyid golovnogo poyasuOrbitalni harakteristikiEpoha 9 grudnya 2014 2 457 000 5 JD Velika pivvis 2 36179 a o Perigelij 2 15221 a o Afelij 2 57138 a o Ekscentrisitet 0 08874Orbitalnij period 1325 75 dSerednya orbitalna shvidkist 0 2716 dSerednya anomaliya 326 532 Nahil orbiti 7 14043 Dovgota vishidnogo vuzla 103 85136 Argument pericentru 151 21722 Fizichni harakteristikiRozmiri 530 kmPlosha poverhni 8 66 0 2 105 km2Ob yem 7 46 0 3 107 km3Masa 2 7 1020 kgSerednya gustina 3 42 g sm Priskorennya vilnogo padinnya na poverhni 0 22 m s Druga kosmichna shvidkist 0 35 km sPeriod obertannya 5 342 godNahil osi 29 Pryame pidnesennya pivnichnogo polyusa 20h 32mShilennya pivnichnogo polyusa 48 Albedo 0 423Temperatura min 85 K 188 C maks 255 K 18 C Spektralnij tip VVidima zoryana velichina 5 1 do 8 48Standartna zoryana velichina 3 20Kutovij rozmir 0 70 do 0 22 4 Vesta u Vikishovishi Vvazhayetsya sho Vesta ye drugij ob yekt u poyasi asteroyidiv za masoyu ta ob yemom pislya karlikovoyi planeti Cereri hoch ob yem Vesti u mezhah pohibki vimiryuvan dorivnyuye ob yemu Palladi Na Vestu pripadaye blizko 9 masi poyasu asteroyidiv Dlya nazemnogo sposterigacha Vesta ye najyaskravishij asteroyid Jogo yaskravist mozhe dosyagati 5 1 zoryanoyi velichini i v taki momenti yiyi hoch i slabko ale vidno neozbroyenim okom 1 2 milyard rokiv tomu Vesta zaznav zitknen z inshimi ob yektami sho sprichinili formuvannya chislennih ulamkiv i dvoh velicheznih krateriv yaki zajmayut bilshu chastinu pivdennoyi pivkuli asteroyida Deyaki z ulamkiv upali na Zemlyu u viglyadi HED meteoritiv yaki ye cinne dzherelo informaciyi pro Vestu Najbilshe informaciyi pro poverhnyu Vesti mayemo zavdyaki amerikanskomu kosmichnomu aparatu Dawn yakij doslidiv asteroyid u 2011 2012 rokah IstoriyaVidkrittya Pislya vidkrittya pershih dvoh ob yektiv u golovnomu poyasi asteroyidiv Cereri 1801 i Palladi 1802 pershovidkrivach Palladi Genrih Olbers pripustiv sho ci dva ob yekti mozhut buti ulamkami zrujnovanoyi planeti Vin nadislav lista zi svoyeyu propoziciyeyu britanskomu astronomu Vilyamu Gershelyu zaznachivshi sho poshuk poblizu tochok peretinu orbit Cereri ta Palladi dopomozhe viyaviti she bilshe ulamkiv Ci peretini orbit roztashovani v suzir yah Kita j Divi Olbers rozpochav svoyi poshuki 1802 roku i 29 bereznya 1807 roku v suzir yi Divi vin viyaviv Vestu Ce buv lishe vipadkovij zbig adzhe pochatkova gipoteza Olbersa pro zrujnovanu planetu bula nepravilna Oskilki 1804 roku buv vidkritij asteroyid Yunona Vesta stav chetvertij ob yekt vidkritij u poyasi asteroyidiv Olbers ogolosiv pro vidkrittya v listi vid 31 bereznya do nimeckogo astronoma de Cherez te sho Olbers do togo vzhe vidkriv planetu Palladu na toj chas asteroyidi vvazhalisya planetami vin nadav chest nazvati svoye nove vidkrittya nimeckomu matematiku Karlu Fridrihu Gaussu chiyi orbitalni rozrahunki dozvolili astronomam pidtverditi isnuvannya Cereri i yakij obchisliv orbitu novoyi planeti za nadzvichajno korotkij chas u 10 godin Gauss obrav im ya rimskoyi bogini domu ta vognisha Vesti Nazva ta simvol Vesta bula chetvertim vidkritim asteroyidom chim zumovlenij nomer 4 u yiyi oficijnomu poznachenni Nazva Vesta abo yiyi nacionalni varianti vzhivayutsya v usih movah za vinyatkom greckoyi ta kitajskoyi Greckoyu movoyu asteroyid nazivayetsya Gestiya 4 Estia na chest bogini Gestiyi davnogreckogo vidpovidnika rimskoyi bogini Vesti Na chest ciyeyi davnogreckoyi bogini nazvanij asteroyid 46 Gestiya tomu greckoyu ci asteroyidi mayut odnakovi nazvi i vidriznyayutsya lishe nomerom Kitajskoyu movoyu Vesta nazivayetsya zoreyu boga vognisha 灶神星 zaoshenxing sho ye opisom roli bogini Vesti podibno do kitajskih nazv Urana Neptuna ta Plutona Pislya vidkrittya Vestu vlasne yak i Cereru Palladu ta Yunonu do togo klasifikuvali yak planetu j vona otrimala svij astronomichnij simvol Simvol yakij zaproponuvav Gauss yavlyav soboyu vivtar Vesti zi svyashennim vognem Pislya 1852 roku simvoli asteroyidiv postupovo vijshli z astronomichnogo vzhitku ale v 1970 h rokah simvoli pershih chotiroh asteroyidiv buli vidrodzheni astrologami Skorochenim suchasnim astrologichnim variantom simvolu Vesti ye U 26B6 Za 38 rokiv pislya vidkrittya Vesti ne bulo viyavleno zhodnogo inshogo asteroyida i protyagom cogo chasu vvazhalos sho v Sonyachnij sistemi odinadcyat planet oskilki Neptun vidkrili piznishe 1846 roku Z 1845 roku shvidkimi tempami pochali vidkrivati novi asteroyidi j do 1851 roku yih vzhe bulo p yatnadcyat kozhen zi svoyim simvolom Stalo zrozumilo sho bulo b nedocilno prodovzhuvati vinahoditi novi planetni simvoli a deyaki z nayavnih viyavilosya vazhko shvidko malyuvati Tomu Bendzhamin Aptorp Guld zaproponuvav pronumeruvati asteroyidi za chergoyu yih vidkrittya ta pomistiti cej nomer u kolo yak zagalnij simvol asteroyida Takim chinom chetvertij asteroyid Vesta otrimav simvol Oskilki kilkist malih planet zrostala simvol ob yednali z nazvoyu v oficijne poznachennya Vesta Do 1858 roku kolo sprostili do kruglih duzhok yaki legshe nabirati 4 Vesta Inshi rozdilovi znaki yak ot 4 Vesta i 4 Vesta takozh vzhivalisya ale zdebilshogo vijshli z vzhitku do seredini XX stolittya Ranni doslidzhennya Porivnyannya rozmiriv Vesti Cereri i Misyacya Zobrazhennya Vesti otrimani instrumentom SPHERE za dopomogoyu adaptivnoyi optiki ta kosmichnim aparatom Dawn Fotometrichni sposterezhennya Vesti provodilisya v observatoriyi Garvardskogo koledzhu v 1880 1882 rokah i v observatoriyi Tuluzi v 1909 roci Ci ta inshi sposterezhennya dozvolili do 1950 h rokiv viznachiti shvidkist obertannya Vesti odnak ranni ocinki shvidkosti obertannya stavili pid sumniv tomu sho bulo nevidomo chi pov yazani variaciyi krivoyi blisku z nesimetrichnoyu formoyu asteroyida chi z neodnoridnistyu jogo albedo Ranni ocinki diametra Vesti variyuvalisya vid 383 km u 1825 roci do 444 km Edvard Pikering u 1879 roci rozrahuvav pribliznij diametr 513 17 km sho blizko do suchasnogo znachennya serednogo diametra Protyagom nastupnogo stolittya rizni fotometrichni ocinki kolivalis vid 390 do 602 km 1989 roku za dopomogoyu en bulo znajdeno sho protyagom odnogo obertu asteroyida jogo serednij rozmir kolivayetsya mizh 498 i 548 km 1991 roku za rezultatami sposterezhen pokrittya Vestoyu zori SAO 93228 z 14 riznih misc u shidnih SShA ta Kanadi dozvolilo zrobiti visnovok sho asteroyid za formoyu nablizhenij do elipsoyida zi znachennyami bilshogo ta serednogo diametriv priblizno 550 ta 462 km Kosmichna misiya Dawn pidtverdila cej rezultat viznachivshi sho rozmiri asteroyida stanovlyat 572 6 557 2 446 4 km Vesta stala pershim asteroyidom dlya yakogo bula viznachena masa Asteroyid 197 Arete kozhni 18 rokiv nablizhayetsya na 0 04 a o do Vesti 1966 roku gruntuyuchis na sposterezhennyah za gravitacijnimi zburennyami orbiti Arete pid vplivom Vesti Gans Gerc ociniv masu Vesti v 1 20 0 08 10 10 M tobto priblizno 2 40 0 16 1020 kg Piznishe buli otrimani tochnishi ocinki i v 2001 roci zburennya orbiti 17 Fetidi buli vikoristani dlya rozrahunku masi Vesti yaka sklala 1 31 0 02 10 10 M Dawn viznachiv sho masa stanovit 1 3029 10 10 M Orbita j osove obertannyaObertannya Vesti Orbita Vesti lezhit mizh orbitami Marsa i Yupitera u vnutrishnij chastini poyasu asteroyidiv desho blizhche do Soncya nizh lyuk Kirkvuda roztashovanij na 2 5 a o Orbita pomirno nahilena i 7 1 priblizno yak 7 u Merkuriya menshe nizh 17 u Plutona i pomirno eliptichna e 0 09 priblizno yak u Marsa Spravzhni orbitalni rezonansi mizh asteroyidami malojmovirni cherez yihnyu neveliku masu Odnak Vesta zdatna zahoplyuvati inshi asteroyidi v timchasovi rezonansni orbitalni stani 1 1 na promizhki chasu do 2 miljoniv rokiv abo navit bilshe i bulo viyavleno blizko soroka takih ob yektiv Dekametrovi ob yekti viyavleni Dawn poblizu Vesti mozhut buti takimi kvazisuputnikami a ne spravzhnimi suputnikami Obertannya Vesti vidnosno shvidke dlya velikogo asteroyida z periodom 5 342 godini i vidbuvayetsya v pryamomu napryamku Pid chas vidobrazhennya na nebesnu sferu pivnichnij polyus lezhit u suzir yi Lebedya pryame pidnesennya 20 god 32 hv shilennya 48 pohibka blizko 10 Ce daye nahil osi 29 Sistemi koordinatDlya vidliku shiroti na Vesti zastosovuyut dvi rizni sistemi koordinat z pochatkovimi meridianami roznesenimi na 150 MAS vstanoviv sistemu koordinat u 1997 roci na osnovi fotografij teleskopa Gabbl provivshi golovnij meridian cherez centr oblasti Olbersa temnoyi dilyanki diametrom 200 km Koli Dawn pribuv do Vesti viyavilosya sho roztashuvannya polyusa vidhilyayetsya na 10 vid viznachenogo MAS sho prizvodilo do drejfu sistemi koordinat zi shvidkistyu 0 06 na rik Krim togo oblast Olbersa ne bulo vidno zblizka sho unemozhlivlyuvalo viznachennya pochatkovogo meridiana z dostatnoyu tochnistyu Naukovi spivrobitniki kosmichnoyi misiyi Dawn vipravili polozhennya polyusa i vstanovili novij pochatkovij meridian na vidstani 4 vid centru Klavdiyi chitko okreslenogo kratera diametrom 700 metriv sho na yihnyu dumku prizvodilo do logichnishogo podilu na pivkuli U vsih publikaciyah ta kartah NASA zastosovuyetsya sistema koordinat pov yazana z kraterom Klavdiya Odnak robocha grupa MAS z kartografichnih koordinat i elementiv obertannya rekomenduvala sistemu koordinat z vipravlenim polyusom ale dovgotoyu povernutoyu na 150 dlya uzgodzhennya z ranishe viznachenim nulovim meridianom provedenim cherez oblast Olbersa Ce viznachennya bulo zatverdzhene MAS hocha vono j ne uzgodzhuyetsya z kartami pidgotovlenimi komandoyu Dawn Karti pobudovano takim chinom shob ne rozdilyati osnovni ob yekti na poverhni Vesti Oblast Olbersa temna dilyanka viznachaye sistemu koordinat MAS Dobre vidima na cij gabblivskij fotografiyi vona nepomitna na detalizovanishih fotografiyah Dawn Krater Klavdiya pokazanij strilkoyu u zbilshenij kartinci viznachaye sistemu koordinat Dawn Fizichni harakteristikiVesta ye drugim za masoyu tilom u poyasi asteroyidiv hoch yiyi masa skladaye lishe 28 vid masi Cereri Gustina Vesti nizhcha nizh u chotiroh planet zemnoyi grupi ale visha nizh u bilshosti asteroyidiv a takozh u vsih suputnikiv Sonyachnoyi sistemi okrim Io Plosha poverhni Vesti trohi mensha za 900 000 km u pivtora raza bilshe za ploshu Ukrayini Vseredini Vesta diferencijovana Za rozmirom Vesta lishe trohi bilshe 525 4 0 2 km nizh asteroyid 2 Pallada 512 3 km ale cherez bilshu gustinu vona masivnisha za Palladu priblizno na 25 Forma Vesti blizka do gravitacijno rivnovazhnogo splyusnutogo sferoyida ale velika uvignutist i vistup na pivdennomu polyusi u poyednanni z masoyu mensh yak 5 1020 kg ne dozvolyayut avtomatichno vvazhati Vestu karlikovoyu planetoyu vidpovidno do viznachennya planeti Mizhnarodnim astronomichnim soyuzom Analiz formi Vesti ta gravitacijnogo polya z vikoristannyam danih zibranih kosmichnim aparatom Dawn pokazav sho Vesta ne dosyagaye gidrostatichnoyi rivnovagi Za ocinkami temperatura na poverhni stanovit blizko 20 C 253 K koli Sonce perebuvaye v zeniti j opuskayetsya priblizno do 190 C 83 1 K na zimovomu polyusi Zvichajna temperatura vden i vnochi 60 C 213 K i 130 C 143 K vidpovidno Cya ocinka zroblena bilya perigeliyu i mozhe desho zminyuvatis zalezhno vid pori roku Osoblivosti poverhniDokladnishe Spisok detalej relyefu asteroyida 4 Vesta Do pributtya kosmichnogo aparata Dawn deyaki osoblivosti poverhni Vesti vzhe buli viznacheni za dopomogoyu kosmichnogo teleskopa Gabbla ta nazemnih teleskopiv napriklad observatoriyi Keka Pributtya Dawn u lipni 2011 roku dozvolilo detalno dosliditi skladnu poverhnyu Vesti Geologichna karta Vesti Najstarishi j najbilsh kraterovani regioni poznacheno korichnevim Dilyanki modifikovani pid chas utvorennya krateriv Veneneya ta Reyasilviya vidpovidno fioletovi na pivnochi Saturnalia Fossae Formation i blakitni na ekvatori Divalia Fossae Formation Udarnij basejn Reyasilviya na pivdni temno sinij susidni oblasti vikidiv z Reyasilviyi vklyuchayuchi dilyanku vseredini Veneneyi fioletovo sini Dilyanki modifikovani piznishimi zitknennyami zhovti pomaranchevi Modifikovani vtratami masi zeleni Krateri Reyasilviya i Veneneya Najpomitnishimi z usih poverhnevih elementiv Vesti ye dva velichezni krateri 500 kilometrovij krater Reyasilviya z centrom bilya pivdennogo polyusa ta 400 kilometrovij krater Veneneya Krater Reyasilviya molodshij i chastkovo nakladayetsya na krater Veneneya Naukova grupa Dawn nazvala molodshij ta pomitnishij krater Reyasilviya na chest materi Romula i Rema ta mifichnoyi vestalki Jogo shirina stanovit 95 vid serednogo diametra Vesti Glibina kratera blizko 19 km Centralnij pik pidijmayetsya na 23 km nad najnizhchoyu vimiryanoyu chastinoyu dna kratera a najvisha vimiryana tochka valu kratera pidijmayetsya na 31 km nad nizhnoyu tochkoyu dna kratera Za pidrahunkami zitknennya sho sprichinilo formuvannya cogo kratera takozh vishtovhnulo blizko 1 ob yemu Vesti i jmovirno sim ya Vesti ta asteroyidi V tipu ye produktami cogo zitknennya Yaksho ce tak to fakt isnuvannya doteper 10 kilometrovih ulamkiv zitknennya vkazuye na te sho vik kratera stanovit lishe blizko 1 milyarda rokiv Ce zitknennya takozh ye najimovirnishim miscem pohodzhennya HED meteoritiv Na vsi vidomi asteroyidi V tipu razom uzyati pripadaye lishe blizko 6 vikinutogo ob yemu Reshta jmovirno perebuvaye u viglyadi nevelikih fragmentiv abo vikinuta rezonansnimi zburennyami Yupitera cherez Lyuk Kirkvuda 3 1 abo zburena efektom Yarkovskogo chi tiskom viprominyuvannya Spektroskopichnij analiz zobrazhen Gabbla pokazav sho cej krater gliboko pronik kriz kilka riznih shariv kori ta mozhlivo v mantiyu na sho vkazuyut spektralni oznaki olivinu Velika vershina v centri Reyasilviyi maye visotu 20 25 km i shirinu 180 km i mozhlivo ye rezultatom zitknennya planetarnogo masshtabu Reyasilviya i Veneneya na topografichnij karti VestiFotografiya pivdennogo polyusu Vesti kosmichnim aparatom Dawn Inshi krateri Kilka starih degradovanih krateriv mayut rozmiri blizki do Reyasilviyi ta Veneneyi Rivnina Feraliyi pokazana nizhche maye rozmir 270 km Sered novishih mensh degradovanih krateriv najbilshimi ye Varronilla 158 km i Postumiya 196 km Rivnina Feraliyi starij degradovanij krater poblizu ekvatora Vesti pokazanij zelenim i sinimKrateri Snigovik Krateri Snigovik Snigovik div zobrazhennya vgori neoficijna nazva grupi z troh sumizhnih krateriv u pivnichnij pivkuli Vesti Yihni oficijni nazvi vid najbilshogo do najmenshogo iz zahodu na shid Marsiya Kalpurniya ta Minuciya Marsiya najmolodsha i peretinaye Kalpurniyu Minuciya najstarsha Zholobi Bilsha chastina ekvatorialnogo regionu Vesti sformovana seriyeyu paralelnih zapadin Najbilsha nazivayetsya borozna Divaliyi shirina 10 20 km dovzhina 465 km Popri te sho Vesta stanovit vsogo odnu somu rozmiru Misyacya borozna Divaliyi bilsha za Velikij kanjon Druga seriya zholobiv nahilena do ekvatora roztashovana pivnichnishe Najbilshij z pivnichnih zholobiv nazivayetsya borozna Saturnaliyi shirina blizko 40 km dovzhina ponad 370 km Vvazhayetsya sho ci zholobi ye velikomasshtabnimi grabenami naslidkami zitknen yaki sprichinili poyavu krateriv Reyasilviya ta Veneneya vidpovidno Ce odni z najdovshih dolin u Sonyachnij sistemi majzhe taki zh zavdovzhki yak Kanjon Itaka na Tefiyi Taki grabeni mozhut utvoryuvatis pislya zitknennya inshogo asteroyida z tilom yake ye diferencijovanim Diferenciaciya Vesti ye odniyeyu z prichin chomu vcheni vvazhayut yiyi protoplanetoyu Dilyanka Divalia Fossa z paralelnimi zapadinami na pivnochi ta pivdniZgenerovanij komp yuterom viglyad chastini Divalia Fossa Sklad poverhni Informaciya pro sklad poverhni otrimana kosmichnim aparatom Dawn vkazuye sho bilsha chastina poverhni Vesti uzgodzhuyetsya zi skladom govarditovih evkritovih i diogenitovih meteoritiv HED meteoritiv Region Reyasilviya najbagatshij na diogenit yakij jmovirno sformuvavsya na znachnij glibini j ogolivsya koli zitknennya utvorilo krater Vid ogolenoyi rechovini mantiyi takozh mozhna bulo b ochikuvati nayavnist olivinu Odnak olivin viyavili lishe v okremih regionah pivnichnoyi pivkuli a ne v Reyasilviyi Strukturi utvoreni letkimi rechovinami Miscevist porita yamkami sposterigalasya v chotiroh kraterah na Vesti Marsiya Korneliya Numiziya ta Liciniya Yamki mogli utvoritis v rezultati degazaciyi rechovini nagritoyi udarom Poryad iz yamkami v kraterah Marsiya ta Korneliya traplyayutsya krivolinijni ushelini yaki jmovirno utvorilisya vnaslidok korotkotrivalogo potoku ridkoyi vodi utvorenoyi koli teplo vid zitknennya roztopilo vidkladennya lodu Takozh buli viyavleni gidratovani spoluki osoblivo na temnih dilyankah poverhni Vvazhayetsya sho temni dilyanki vkriti perevazhno vuglistimi hondritami prinesenimi na poverhnyu pid chas zitknen Vuglisti hondriti porivnyano bagati na OH pov yazani v mineralah Shematichne zobrazhennya yadra mantiyi ta kori VestiGeologiyaVelika kolekciya potencijnih zrazkiv z Vesti dostupna dlya vchenih u viglyadi ponad 1200 HED meteoritiv sho dayut uyavlennya pro geologichnu istoriyu ta strukturu Vesti Doslidzhennya asteroyida 237442 1999 TA10 infrachervonim teleskopom IRTF pripuskayut sho vin pohodit z bilshoyi glibini Vesti nizh HED meteoriti Vvazhayetsya sho Vesta skladayetsya z metalevogo zalizo nikelevogo yadra diametrom 214 226 km vkritogo skelyastoyu olivinovoyu mantiyeyu z poverhnevoyu koroyu Vid poyavi pershih kalciyevo alyuminiyevih vklyuchen persha tverda rechovina v Sonyachnij sistemi sho utvorilasya blizko 4 567 milyarda rokiv tomu jmovirna hronologiya Vesti taka Geologichna hronologiya Vesti 2 3 miljoni rokiv Akreciya zavershena 4 5 miljoniv rokiv Povne abo majzhe povne plavlennya vnaslidok radioaktivnogo rozpadu 26Al sho prizvodit do diferenciaciyi i formuvannya metalevogo yadra 6 7 miljoniv rokiv Progresuyucha kristalizaciya konvektivnoyi rozplavlenoyi mantiyi Konvekciya pripinilas koli kristalizuvalos blizko 80 rechovini Ekstruziya zalishkiv rozplavlenoyi rechovini formuvannya kori cherez viverzhennya bazaltovih lav abo utvorennya korotkochasnogo magmatichnogo okeanu Glibshi shari kori kristalizuyutsya utvoryuyuchi plutonichni porodi todi yak davnishi bazalti metamorfizuyutsya pid tiskom novishih poverhnevih shariv Povilne oholodzhennya nadr Vesta yedinij vidomij neushkodzhenij asteroyid chiyi nadra projshli podibnu diferenciaciyu Cherez ce deyaki vcheni nazivayut Vestu protoplanetoyu Odnak nayavnist zaliznih meteoritiv i klasiv ahondritiv bez identifikovanih batkivskih til vkazuye na te sho kolis isnuvali inshi diferencijovani planetezimali z magmatichnoyu istoriyeyu yaki zaraz zrujnovani zitknennyami Sklad kori Vesti za glibinoyu Litifikovanij regolit dzherelo govarditiv i brekchiyevih evkritiv Bazaltova lava dzherelo nekumulyativnih evkritiv Plutonichni girski porodi sho skladayutsya z piroksenu pizhonitu ta plagioklazu dzherelo kumulyativnih evkritiv Plutonichni girski porodi bagati na grubozernyastij ortopiroksen dzherelo diogenitiv Na pidstavi rozmiriv asteroyidiv V tipu vvazhayetsya sho ce shmatki kori Vesti vikinuti pid chas velikih zitknen i glibini kratera Reyasilviya vvazhayetsya sho tovshina kori stanovit priblizno 10 km Dani kosmichnogo korablya Dawn viyavili dokazi togo sho zholobi yaki oginayut Vestu mozhut buti utvoreni rozlomami sprichinenimi udarami Diferencijovana vnutrishnya chastina Vesti oznachaye sho vona perebuvala v gidrostatichnij rivnovazi j otzhe bula karlikovoyu planetoyu v minulomu ale ne sogodni Udari yaki utvorili krateri Reyasilviya ta Veneniya stalisya koli Vesta vzhe ne bula dostatno teployu ta plastichnoyu shob povernutisya do rivnovazhnoyi formi Voni zminili yiyi kolishnyu sferichnu formu j teper ce ne dozvolyaye klasifikuvati yiyi yak karlikovu planetu Regolit Poverhnya Vesti vkrita regolitom vidminnim vid togo sho ye na Misyaci abo na dribnih asteroyidah Ce pov yazano z tim sho tut kosmichne vivitryuvannya diye inakshe Na poverhni Vesti nemaye znachnih slidiv nanofaznogo zaliza oskilki shvidkosti zitknen asteroyidiv z Vestoyu nedostatni shob viklikati vidchutne plavlennya i viparovuvannya girskih porid Natomist v evolyuciyi regolitu dominuye utvorennya brekchij ta podalshe zmishuvannya yaskravih i temnih komponentiv Temnij komponent jmovirno pov yazanij z vipadannyam vuglecevoyi rechovini todi yak svitlij komponent ye pervinnim bazaltovim gruntom Vesti UlamkiHED meteoriti govardit Millbillillie evkrit diogenit Deyaki asteroyidi jmovirno ye fragmentami Vesti utvorenimi v rezultati zitknen Prikladami ye asteroyidi sim yi Vesti ta HED meteoriti Vstanovleno sho asteroyid V tipu 1929 Kollaa maye sklad shozhij na kumulyativni evkritovi meteoriti sho vkazuye na jogo formuvannya gliboko v kori Vesti Narazi Vesta ye odnim iz semi til Sonyachnoyi sistemi z yakih ye fizichni zrazki Takimi zrazkami z Vesti ye HED meteoriti yaki za ocinkami skladayut blizko 1 16 vsih meteoritiv sho padayut na Zemlyu Inshimi zrazkami til Sonyachnoyi sistemi ye sama Zemlya marsianski meteoriti misyachni meteoriti ta zrazki dostavleni z Misyacya misiyami Apollon kometa en asteroyidi 25143 Itokava i 162173 Ryugu DoslidzhennyaVidhileni proyekti U 1981 roci v Yevropejske kosmichne agentstvo YeKA bulo podano propoziciyu pro misiyu na asteroyid Cej kosmichnij aparat pid nazvoyu Asteroyidnij gravitacijnij optichnij i radarnij analiz Asteroidal Gravity Optical and Radar Analysis AGORA mav buti zapushenim v 1990 1994 rokah i vikonati dva obloti velikih asteroyidiv Vesta vvazhalasya najkrashoyu metoyu dlya ciyeyi misiyi AGORA mala dosyagnuti poyasu asteroyidiv za dopomogoyu gravitacijnogo manevru bilya Marsa abo za dopomogoyu nevelikogo ionnogo dviguna Odnak cya propoziciya bula vidhilena YeKA Todi bula rozroblena spilna asteroyidna misiya NASA ta YeKA dlya Bagatoasteroyidnogo orbitalnogo aparatu z sonyachnim elektrichnim dvigunom Multiple Asteroid Orbiter with Solar Electric Propulsion MAOSEP i odin iz profiliv misiyi vklyuchav orbitu Vesti U NASA zayavili sho ne zacikavleni v misiyi do asteroyida Natomist YeKA vlashtuvalo tehnologichne doslidzhennya kosmichnogo korablya z ionnim privodom Inshi misiyi do poyasu asteroyidiv proponuvali u 1980 h rokah Franciya Nimechchina Italiya ta SShA ale zhodna ne bula shvalena Doslidzhennya Vesti z prolotnoyi trayektoriyi zi skidannyam na asteroyid udarnika bulo odniyeyu z cilej radyanskoyi misiyi Vesta rozroblenoyi u spivpraci z yevropejskimi krayinami dlya realizaciyi v 1991 1994 rokah ale skasovanoyi cherez rozpad Radyanskogo Soyuzu Kosmichnij aparat Dawn Na pochatku 1990 h rokiv NASA iniciyuvalo programu Discovery yaka mala buti seriyeyu nedorogih naukovih misij 1996 roku doslidnicka grupa programi dala visokij prioritet misiyi z doslidzhennya poyasu asteroyidiv za dopomogoyu kosmichnogo korablya z ionnim dvigunom Finansuvannya ciyeyi programi zalishalosya problematichnim protyagom kilkoh rokiv ale do 2004 roku kosmichnij aparat Dawn projshov kritichnij oglyad konstrukciyi i jogo budivnictvo prodovzhilosya Dawn buv zapushenij 27 veresnya 2007 roku Vin vijshov na orbitu navkolo Vesti 16 lipnya 2011 roku doslidzhuvav yiyi 12 misyaciv i zalishiv yiyi 5 veresnya 2012 roku poletivshi dali do Cereri Pributtya Dawn pripalo na piznye lito v pivdennij pivkuli Vesti i krater Reyasilviya na pivdennomu polyusi buv dobre osvitlenij Oskilki sezon na Vesti trivaye odinadcyat misyaciv pivnichna pivkulya stala dobre vidimoyu pid kinec perebuvannya kosmichnogo aparatu na orbiti Vesti NASA DLR opublikuvali zobrazhennya z oglyadovoyi orbiti z dvoh visokih orbit 60 70 m piksel i z nizkoyi kartografichnoyi orbiti 20 m piksel Opublikovani dani vklyuchali video atlasi ta cifrovi modeli relyefu Dani Dawn takozh buli vikoristani dlya rozrahunku tochnoyi masi ta gravitacijnogo polya Vesti Tochne vimiryuvannya neodnoridnosti gravitacijnogo polya komponenta J2 dalo ocinku diametra yadra blizko 220 km Fotografiya Vesti z poverhni Zemli v chervni 2007 Dani Dawn znahodyatsya u vidkritomu dostupi na vebsajti Universitetu Kaliforniyi v Los Andzhelesi VidimistVelikij rozmir i svitla poverhnya roblyat Vestu najyaskravishim asteroyidom j inodi yiyi mozhna pobachiti neozbroyenim okom na temnomu nebi za vidsutnosti svitlovogo zabrudnennya Pid chas opozicij protistoyannya yiyi yaskravist mozhe dosyagati zoryanoyi velichini 5 1 hoch v inshih opoziciyah mozhe buti j tmyanishoyu za 6 zalezhno vid polozhennya Vesti na yiyi nahilenij eliptichnij orbiti V serpni 2022 roku pid chas protistoyannya Vesta mala zoryanu velichinu 6 1 Navit u spoluchenni z Soncem u najviddalenishij vid Zemli tochci svoyeyi orbiti Vesta matime zoryanu velichinu blizko 8 5 sho dostatno dlya sposterezhennya yiyi v binokl VinoskiRozrahovano dlya elisoyida z vidomimi rozmirami Deyaki suchasniki Gausa vinajshli skladnishi simvoli taki yak i Sproshennya ostannogo bl 1930 roku nikoli ne prizhilos Cej simvol mozhna pobachiti u verhnij chastini odnogo z poperednih simvoliv Vin datuyetsya 1973 rokom koli astrologi pochali cikavitisya asteroyidami PrimitkiAstDyS 2 Vesta Synthetic Proper Orbital Elements Department of Mathematics University of Pisa Italy Procitovano 1 October 2011 surface ellipsoid 286 3x278 6x223 2 Wolfram Alpha Computational Knowledge Engine volume ellipsoid 286 3x278 6x223 2 Wolfram Alpha Computational Knowledge Engine Baer James Chesley Steven R 2008 Astrometric masses of 21 asteroids and an integrated asteroid ephemeris Celestial Mechanics and Dynamical Astronomy 100 1 27 42 Bibcode 2008CeMDA 100 27B doi 10 1007 s10569 007 9103 8 JPL Small Body Database Browser 4 Vesta originalu za 26 September 2021 Procitovano 1 June 2008 Harris A W 2006 Warner B D Pravec P red en Arhiv originalu za 9 April 2009 Procitovano 26 grudnya 2013 Tedesco E F Noah P V Noah M Price S D 2004 Infra Red Astronomy Satellite IRAS Minor Planet Survey IRAS A FPA 3 RDR IMPS V6 0 en Arhiv originalu za 9 April 2009 Procitovano 15 March 2007 Mueller T G Metcalfe L 2001 ISO and Asteroids PDF ESA Bulletin 108 38 Bibcode 2001ESABu 108 39M PDF originalu za 11 veresnya 2005 Neese C Ed 2005 Asteroid Taxonomy EAR A 5 DDR TAXONOMY V5 0 en Arhiv originalu za 10 March 2007 Procitovano 25 grudnya 2013 Menzel Donald H Pasachoff Jay M 1983 A Field Guide to the Stars and Planets vid 2nd Boston MA Houghton Mifflin s 391 ISBN 978 0 395 34835 2 Russell C T ta in 2012 PDF Science 336 6082 684 686 Bibcode 2012Sci 336 684R doi 10 1126 science 1219381 PMID 22582253 S2CID 206540168 Arhiv originalu PDF za 27 lyutogo 2019 PDF copy In Depth 4 Vesta NASA Solar System Exploration Procitovano 13 grudnya 2022 NASA Arhiv originalu za 16 zhovtnya 2011 Procitovano 14 serpnya 2011 Lang Kenneth 2011 The Cambridge Guide to the Solar System Cambridge University Press s 372 442 ISBN 9780521198578 Russell C T ta in 2011 Exploring the smallest terrestrial planet Dawn at Vesta PDF EPSC Abstracts 2011 EPSC DPS Joint Meeting T 6 EPSC DPS2011 97 3 PDF originalu za 20 bereznya 2012 Marsset M Broz M Vernazza P et al The violent collisional history of aqueously evolved 2 Pallas Nat Astron 4 569 576 2020 https doi org 10 1038 s41550 019 1007 5 Pitjeva E V 2005 PDF Solar System Research 39 3 176 186 Bibcode 2005SoSyR 39 176P doi 10 1007 s11208 005 0033 2 S2CID 120467483 Arhiv originalu PDF za 31 October 2008 Jutzi M E Asphaug P Gillet J A Barrat W Benz 14 lyutogo 2013 The structure of the asteroid 4 Vesta as revealed by models of planet scale Nature 494 7436 207 210 Bibcode 2013Natur 494 207J doi 10 1038 nature11892 PMID 23407535 S2CID 4410838 Cook Jia Rui Arhiv originalu za 2 travnya 2014 Procitovano 30 kvitnya 2014 McSween H Y R P Binzel M C De Sanctis ta in 27 listopada 2013 Dawn the Vesta HED connection and the geologic context for eucrite diogenites and howardites Meteoritics amp Planetary Science 48 11 2090 21 4 Bibcode 2013M amp PS 48 2090M doi 10 1111 maps 12108 Kelley M S ta in 2003 Quantified mineralogical evidence for a common origin of 1929 Kollaa with 4 Vesta and the HED meteorites Icarus 165 1 215 218 Bibcode 2003Icar 165 215K doi 10 1016 S0019 1035 03 00149 0 Vesta NASA JPL 12 lipnya 2011 originalu za 29 chervnya 2011 Procitovano 30 lipnya 2011 JPL Arhiv originalu za 11 travnya 2013 Procitovano 6 veresnya 2012 Littmann Mark 2004 Planets Beyond Discovering the Outer Solar System Courier Dover Publications s 21 ISBN 978 0 486 43602 9 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Proignorovano work dovidka Lynn W T February 1907 The discovery of Vesta The Observatory 30 103 105 Bibcode 1907Obs 30 103L Dunnington Guy Waldo Gray Jeremy Dohse Fritz Egbert 2004 Carl Friedrich Gauss Titan of Science The Mathematical Association of America s 76 ISBN 978 0 88385 547 8 Rao K S Berghe G V 2003 Gauss Ramanujan and Hypergeometric Series Revisited Historia Scientiarum 13 2 123 133 Schmadel Lutz D 2003 Dictionary of Minor Planet Names Prepared on Behalf of Commission 20 Under the Auspices of the International Astronomical Union Springer s 15 ISBN 978 3 540 00238 3 Bureau des longitudes 1807 Annuaire pour l an 1808 s 5 Canovai Stanislao del Ricco Gaetano 1810 Elementi di fisica matematica s 149 Rudolf Koch The Book of Signs 1930 Dover reprint 1955 von Zach Franz Xaver 1807 Monatliche correspondenz zur beforderung der erd und himmels kunde T 15 s 507 Carlini Francesco 1808 Effemeridi astronomiche di Milano per l anno 1809 Eleanor Bach 1973 Ephemerides of the asteroids Ceres Pallas Juno Vesta 1900 2000 Celestial Communications Wells David A 1851 Bliss George Jr red The Planet Hygiea Annual of Scientific Discovery for the year 1850 quoted by spaceweather com archives 2006 09 13 Procitovano 1 June 2008 Hilton James L Zvit Arhiv originalu za 24 bereznya 2008 cherez U S Naval Observatory website particularly the discussion of Gould B A 1852 On the Symbolic Notation of the Asteroids Astronomical Journal 2 80 Bibcode 1852AJ 2 80G doi 10 1086 100212 and immediate subsequent history Also the discussion of C J Cunningham 1988 Introduction to Asteroids explains the parenthetical part New SPHERE view of Vesta www eso org Procitovano 25 chervnya 2018 McFadden L A Emerson G Warner E M Onukwubiti U Li J Y Photometry of 4 Vesta from its 2007 Apparition Proceedings 39th Lunar and Planetary Science Conference League City Texas Bibcode 2008LPI 39 2546M 10 14 March 2008 Hughes D W September 1994 The Historical Unravelling of the Diameters of the First Four Asteroids Quarterly Journal of the Royal Astronomical Society 35 3 331 Bibcode 1994QJRAS 35 331H Povenmire H September 2001 The January 4 1991 Occultation of SAO 93228 by Asteroid 4 Vesta Meteoritics amp Planetary Science 36 Supplement A165 Bibcode 2001M amp PSA 36Q 165P doi 10 1111 j 1945 5100 2001 tb01534 x Dawn NASA NSSDCA Spacecraft Details originalu za 23 May 2022 Procitovano 16 December 2022 Hertz Hans G 19 April 1968 Mass of Vesta Science 160 3825 299 300 Bibcode 1968Sci 160 299H doi 10 1126 science 160 3825 299 PMID 17788233 S2CID 2555834 Kovacevic A January 2005 Determination of the mass of 4 Vesta based on new close approaches Astronomy and Astrophysics 430 1 319 325 Bibcode 2005A amp A 430 319K doi 10 1051 0004 6361 20035872 Christou A A 2000 Co orbital objects in the main asteroid belt Astronomy and Astrophysics 356 L71 L74 Bibcode 2000A amp A 356L 71C Christou A A Wiegert P January 2012 A population of Main Belt Asteroids co orbiting with Ceres and Vesta Icarus 217 1 27 42 arXiv 1110 4810 Bibcode 2012Icar 217 27C doi 10 1016 j icarus 2011 10 016 ISSN 0019 1035 S2CID 59474402 Thomas P C ta in 1997 Vesta Spin Pole Size and Shape from HST Images Icarus 128 1 88 94 Bibcode 1997Icar 128 88T doi 10 1006 icar 1997 5736 Hand Eric 2012 Space missions trigger map wars Nature 488 7412 442 443 Bibcode 2012Natur 488 442H doi 10 1038 488442a PMID 22914145 IAU WGCCRE Coordinate System for Vesta USGS Astrogeology Science Center Astrogeology usgs gov 15 listopada 2013 Procitovano 25 chervnya 2014 Li Jian Yang Mafi Joseph N Body Fixed Coordinate Systems for Asteroid 4 Vesta PDF Planetary Data System PDF originalu za 6 listopada 2015 Carry B ta in 2009 Physical properties of 2 Pallas Icarus 205 2 460 472 arXiv 0912 3626v1 Bibcode 2010Icar 205 460C doi 10 1016 j icarus 2009 08 007 S2CID 119194526 The IAU draft definition of planet and plutons IAU August 2006 originalu za 9 sichnya 2010 Procitovano 16 grudnya 2009 XXVI Fu R R Hager B H Ermakov A I Zuber M T 2013 Early Viscous Relaxation of Asteroid Vesta and Implications for Late Impact Driven Despinning PDF 44th Lunar and Planetary Science Conference 1719 2115 Bibcode 2013LPI 44 2115F PDF originalu za 26 lipnya 2014 Asmar S W Konopliv A S Park R S ta in 2012 The Gravity Field of Vesta and Implications for Interior Structure PDF 43rd Lunar and Planetary Science Conference 1659 2600 Bibcode 2012LPI 43 2600A PDF originalu za 20 zhovtnya 2013 Zellner N E B Gibbard S de Pater I ta in 2005 PDF Icarus 177 1 190 195 Bibcode 2005Icar 177 190Z doi 10 1016 j icarus 2005 03 024 Arhiv originalu PDF za 23 listopada 2008 Jaumann R ta in 2012 Vesta s Shape and Morphology Science 336 6082 687 690 Bibcode 2012Sci 336 687J doi 10 1126 science 1219122 PMID 22582254 S2CID 206540010 Williams D A Yingst R A Garry W B December 2014 Introduction The geologic mapping of Vesta Icarus 244 1 12 Bibcode 2014Icar 244 1W doi 10 1016 j icarus 2014 03 001 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a hdl access vimagaye hdl dovidka Williams D A ta in December 2014 The geology of the Marcia quadrangle of asteroid Vesta Assessing the effects of large young craters Icarus 244 74 88 Bibcode 2014Icar 244 74W doi 10 1016 j icarus 2014 01 033 S2CID 5505009 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a hdl access vimagaye hdl dovidka Scully J E C Yin A Russell C T ta in December 2014 Geomorphology and structural geology of Saturnalia Fossae and adjacent structures in the northern hemisphere of Vesta PDF Icarus 244 23 40 Bibcode 2014Icar 244 23S doi 10 1016 j icarus 2014 01 013 PDF originalu za 21 lipnya 2018 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a hdl access vimagaye hdl dovidka Scully J E C ta in 2014 Sub curvilinear gullies interpreted as evidence for transient water flow on Vesta PDF 45th Lunar and Planetary Science Conference 1777 1796 Bibcode 2014LPI 45 1796S a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Schafer M Nathues A Williams D A ta in December 2014 PDF Icarus 244 60 73 Bibcode 2014Icar 244 60S doi 10 1016 j icarus 2014 06 026 Arhiv originalu PDF za 28 kvitnya 2019 Procitovano 5 bereznya 2023 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a hdl access vimagaye hdl dovidka Perevirte znachennya bibcode dovidka Kneissl T Schmedemann N Reddy V ta in December 2014 Morphology and formation ages of mid sized post Rheasilvia craters Geology of quadrangle Tuccia Vesta Icarus 244 133 157 Bibcode 2014Icar 244 133K doi 10 1016 j icarus 2014 02 012 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a hdl access vimagaye hdl dovidka Schenk P ta in 2012 The Geologically Recent Giant Impact Basins at Vesta s South Pole Science 336 6082 694 697 Bibcode 2012Sci 336 694S doi 10 1126 science 1223272 PMID 22582256 S2CID 206541950 Rheasilvia Super Mysterious South Pole Basin at Vesta is Named after Romulus and Remus Roman Mother Universe Today 21 veresnya 2011 Procitovano 23 veresnya 2011 Binzel R P ta in 1997 Geologic Mapping of Vesta from 1994 Hubble Space Telescope Images Icarus 128 1 95 103 Bibcode 1997Icar 128 95B doi 10 1006 icar 1997 5734 Karimi S Dombard A J 2016 On the possibility of viscoelastic deformation of the large south polar craters and true polar wander on the asteroid Vesta Journal of Geophysical Research 121 9 1786 1797 Bibcode 2016JGRE 121 1786K doi 10 1002 2016JE005064 Garry W B Sykes M Buczkowski D L ta in March 2012 Geologic Mapping of Av 10 Oppia Quadrangle of Asteroid 4 Vesta PDF 43rd Lunar and Planetary Science Conference held 19 23 March 2012 at The Woodlands Texas id 2315 Bibcode 2012LPI 43 2315G LPI Contribution No 1659 PDF originalu za 24 kvitnya 2014 Garry W B Sykes M Buczkowski D L ta in April 2012 Geologic Mapping of Av 10 Oppia Quadrangle of Asteroid 4 Vesta PDF Geophysical Research Abstracts EGU General Assembly 2012 held 22 27 April 2012 in Vienna Austria T 14 s 5711 Bibcode 2012EGUGA 14 5711G EGU2012 5711 1 PDF originalu za 8 kvitnya 2014 Nomenclature Search Results Target VESTA Feature Type Crater craters Gazetteer of Planetary Nomenclature IAU Buczkowski D L Raymond C A Williams D A ta in 2012 Large scale troughs on Vesta A signature of planetary tectonics Geophysical Research Letters 39 18 L18205 Bibcode 2012GeoRL 3918205B doi 10 1029 2012GL052959 Presreliz American Geophysical Union 26 veresnya 2012 AGU Release No 12 42 Arhiv originalu za 29 veresnya 2012 Procitovano 25 listopada 2012 De Sanctis M C ta in 2012 Spectroscopic Characterization of Mineralogy and Its Diversity Across Vesta Science 336 6082 697 700 Bibcode 2012Sci 336 697D doi 10 1126 science 1219270 PMID 22582257 S2CID 11645621 Prettyman T H ta in 2012 Elemental Mapping by Dawn Reveals Exogenic H in Vesta s Regolith Science 338 6104 242 246 Bibcode 2012Sci 338 242P doi 10 1126 science 1225354 PMID 22997135 S2CID 206542798 Reddy V ta in 2012 Color and Albedo Heterogeneity of Vesta from Dawn Science 336 6082 700 704 Bibcode 2012Sci 336 700R doi 10 1126 science 1219088 PMID 22582258 S2CID 1326996 Ammannito E M C De Sanctis E Palomba ta in 2013 Olivine in an unexpected location on Vesta s surface Nature 504 7478 122 125 Bibcode 2013Natur 504 122A doi 10 1038 nature12665 PMID 24196707 S2CID 4464889 Denevi B W ta in 2012 Pitted Terrain on Vesta and Implications for the Presence of Volatiles Science 338 6104 246 249 Bibcode 2012Sci 338 246D doi 10 1126 science 1225374 PMID 22997131 S2CID 22892716 De Sanctis M C ta in 2012 Detection of Widespread Hydrated Materials on Vesta by the vir Imaging Spectrometer on Board Thedawnmission The Astrophysical Journal Letters 758 2 L36 Bibcode 2012ApJ 758L 36D doi 10 1088 2041 8205 758 2 L36 A look into Vesta s interior Max Planck Gesellschaft 6 sichnya 2011 Ghosh A McSween H Y 1998 A Thermal Model for the Differentiation of Asteroid 4 Vesta Based on Radiogenic Heating Icarus 134 2 187 206 Bibcode 1998Icar 134 187G doi 10 1006 icar 1998 5956 Righter K Drake M J 1997 A magma ocean on Vesta Core formation and petrogenesis of eucrites and diogenites Meteoritics amp Planetary Science 32 6 929 944 Bibcode 1997M amp PS 32 929R doi 10 1111 j 1945 5100 1997 tb01582 x S2CID 128684062 Drake M J 2001 The eucrite Vesta story Meteoritics amp Planetary Science 36 4 501 513 Bibcode 2001M amp PS 36 501D doi 10 1111 j 1945 5100 2001 tb01892 x Sahijpal S Soni P Gagan G 2007 Numerical simulations of the differentiation of accreting planetesimals with 26Al and 60Fe as the heat sources Meteoritics amp Planetary Science 42 9 1529 1548 Bibcode 2007M amp PS 42 1529S doi 10 1111 j 1945 5100 2007 tb00589 x S2CID 55463404 Gupta G Sahijpal S 2010 Differentiation of Vesta and the parent bodies of other achondrites J Geophys Res Planets 115 E8 E08001 Bibcode 2010JGRE 11508001G doi 10 1029 2009JE003525 Cook Jia Rui C 29 bereznya 2011 When Is an Asteroid Not an Asteroid NASA JPL originalu za 29 June 2011 Procitovano 30 lipnya 2011 Takeda H 1997 Mineralogical records of early planetary processes on the HED parent body with reference to Vesta Meteoritics amp Planetary Science 32 6 841 853 Bibcode 1997M amp PS 32 841T doi 10 1111 j 1945 5100 1997 tb01574 x Yamaguchi A Taylor G J Keil K 1995 Metamorphic History of the Eucritic Crust of 4 Vesta Meteoritical Society 30 5 603 Bibcode 1995Metic 30 603Y Pieters C M Ammannito E Blewett D T ta in 2012 Distinctive space weathering on Vesta from regolith mixing processes Nature 491 7422 79 82 Bibcode 2012Natur 491 79P doi 10 1038 nature11534 PMID 23128227 S2CID 4407636 McCord T B Li J Y Combe J P ta in 2012 Dark material on Vesta from the infall of carbonaceous volatile rich material Nature 491 7422 83 86 Bibcode 2012Natur 491 83M doi 10 1038 nature11561 PMID 23128228 S2CID 2058249 Rayman Marc 8 April 2015 Now Appearing At a Dwarf Planet Near You NASA s Dawn Mission to the Asteroid Belt Silicon Valley Astronomy Lectures Promova Foothill College Los Altos CA Arhiv originalu za 14 listopada 2021 Procitovano 7 lipnya 2018 Ulivi Paolo Harland David 2008 Robotic Exploration of the Solar System Hiatus and Renewal 1983 1996 Springer Praxis Books in Space Exploration Springer s 117 125 ISBN 978 0 387 78904 0 Russell C T Capaccioni F Coradini A ta in October 2007 Dawn Mission to Vesta and Ceres PDF Earth Moon and Planets 101 1 2 65 91 Bibcode 2007EM amp P 101 65R doi 10 1007 s11038 007 9151 9 S2CID 46423305 PDF originalu za 27 veresnya 2011 Procitovano 13 June 2011 Vega Priscilla Brown Dwayne 16 July 2011 NASA Arhiv originalu za 19 chervnya 2012 Procitovano 17 lipnya 2011 Dawn has Departed the Giant Asteroid Vesta NASA JPL NASA 5 veresnya 2012 Procitovano 5 veresnya 2012 Dawn timeline Mid continent Research for Education and Learning McREL 27 veresnya 2010 Dawn Mission Mission Dawn Journal Procitovano 29 bereznya 2011 Russell C T ta in 2013 Dawn completes its mission at 4 Vesta Meteoritics amp Planetary Science 48 11 2076 2089 Bibcode 2013M amp PS 48 2076R doi 10 1111 maps 12091 Roatsch Thomas ta in 2012 High resolution Vesta High Altitude Mapping Orbit HAMO Atlas derived from Dawn framing camera images Planetary and Space Science 73 1 283 286 Bibcode 2012P amp SS 73 283R doi 10 1016 j pss 2012 08 021 Roatsch Thomas ta in 2013 High resolution Vesta Low Altitude Mapping Orbit Atlas derived from Dawn Framing Camera images Planetary and Space Science 85 293 298 Bibcode 2013P amp SS 85 293R doi 10 1016 j pss 2013 06 024 DLR Institute of Planetary Research video with NASA JPL imagery NASA 16 veresnya 2011 Arhiv originalu za 22 kvitnya 2021 Procitovano 18 veresnya 2011 Arhiv originalu za 16 zhovtnya 2015 NASA Dawn Dawn Public Data Dawn website Univ California Los Angeles Procitovano 6 bereznya 2015 Yeomans Donald K Chamberlin Alan B Horizons Ephemeris JPL Solar System Dynamics Procitovano 9 January 2010 James Andrew 2008 Vesta Southern Astronomical Delights Procitovano 6 listopada 2008 Burlaka Oleksandr 22 serpnya 2022 Yak pobachiti Vestu najyaskravishij asteroyid nichnogo neba Zhurnal The Universemagazine Space Tech ukr Procitovano 28 bereznya 2023 LiteraturaThe Dawn Mission to Minor Planets 4 Vesta and 1 Ceres Christopher T Russell and Carol A Raymond Editors Springer 2011 ISBN 978 1 4614 4903 4 Keil K Geological History of Asteroid 4 Vesta The Smallest Terrestrial Planet in Asteroids III William Bottke Alberto Cellino Paolo Paolicchi and Richard P Binzel Editors University of Arizona Press 2002 ISBN 0 8165 2281 2PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu 4 Vesta Ukrayinomovni Vesta Astronomichnij enciklopedichnij slovnik za zag red I A Klimishina ta A O Korsun Lviv Golov astronom observatoriya NAN Ukrayini Lviv nac un t im Ivana Franka 2003 S 70 ISBN 966 613 263 X Svit astronomiyi Vesta galinaokhotnik ucoz ru Procitovano 27 bereznya 2023 Nerealizovana planeta Geologi visunuli novu teoriyu pro davno vidomij asteroyid FOKUS ukr 1 veresnya 2021 Procitovano 28 bereznya 2023 Lazar Anatolij 3 sichnya 2016 Vesta asteroyid yakij bachimo neozbroyenim okom Poradimo ukr Procitovano 28 bereznya 2023 Planeta vestalok thealphacentauri net Vesta vkazala na neprichetnist poyasu asteroyidiv do formuvannya planet nauka ua Anglomovni Interactive 3D gravity simulation of the Dawn spacecraft in orbit around Vesta 11 chervnya 2020 u Wayback Machine Vesta Trek An integrated map browser of datasets and maps for 4 Vesta Efemeridi dlya Vesti vid JPL Baza danih malih kosmichnih til JPL 4 Vesta angl Views of the Solar System Vesta HubbleSite Hubble Maps the Asteroid Vesta Encyclopaedia Britannica Vesta full article HubbleSite short movie composed from Hubble Space Telescope images from November 1994 Adaptive optics views of Vesta from Keck Observatory 4 Vesta images at ESA Hubble NASA press kit on Dawn s operations at Vesta NASA video Vesta atlas Cya stattya nalezhit do vibranih statej Ukrayinskoyi Vikipediyi

Дата публікації:
Топ