Плане́та (лат. planētae від грец. πλανήτης — той, що блукає) — астрономічний об'єкт, котрий обертається навколо Сонця (1), має достатню масу для того, щоби під дією власної гравітації набути кулястої форми (2) та має «вичищену околицю», тобто, домінує на своїй орбіті (3). Ті астрономічні об'єкти, що відповідають двом першим умовам, але не відповідають третій, називають карликовими планетами. Таке визначення ухвалила 26-та Генеральна асамблея Міжнародного астрономічного Союзу 2006 року після тривалих дебатів.
До 2006 року планетами називали кулясті несамосвітні тіла, які обертаються не тільки навколо Сонця, а й навколо інших зір. Після того як МАС ухвалив визначення планети (яке стосується лише Сонячної системи), аналогічні тіла, що перебувають поза межами Сонячної системи, стали називати екзопланетами. Першу екзопланету виявили 1992 року поблизу пульсара PSR В1257+12.
Історія
Ще в давнину люди помітили, що деякі об'єкти на небі змінюють своє розташування відносно інших, непорушних зір. Саме за це «блукання» планети отримали свою назву (грец. πλανήτης — той, що блукає). Греки й римляни називали планети іменами богів: Гермес — Меркурій, Арес — Марс, Зевс — Юпітер, Кронос — Сатурн і Афродіта — Венера. До планет зараховували також Місяць і Сонце[].
Дослідники античності вважали, що всі планети обертаються навколо Землі. Птолемею вдалося побудувати теорію руху планет, яка давала змогу доволі точно передбачати майбутнє (і минуле) їх розташування серед зір. Вона застосовувалася протягом більше тисячі років.
У XVI столітті Миколай Коперник у своїй праці «Про обертання небесних сфер» запропонував побудову, в якій навколо Землі обертається лише Місяць, а всі інші планети (і, зокрема, Земля) обертаються навколо Сонця. У передмові до книги Коперника, яку анонімно написав теолог Андреас Озіандер, викладену теорію було оголошено суто математичною гіпотезою, призначеною лише для спрощення розрахунків. Однак інші дослідники дійшли висновку, що така картина набагато краще пояснює спостережувані явища й геліоцентрична система світу стала загальновизнаною.
Уже в Новий час було відкрито ще три планети.
- 1781 р. — Уран (Вільям Гершель)
- 1846 р. — Нептун (Джон Адамс, Урбен Левер'є, Йоганн Ґалле)
- 1930 р. — Плутон (Персіваль Лоуелл, Клайд Томбо)
За звичаєм, відкриті у XVIII—XX ст. планети також отримали міфологічні назви: Уран, Нептун, Плутон. Таким чином кількість планет сягнула дев'яти.
1995 року відкрито першу позасонячну планету поблизу зорі, яка перебуває за 50 світлових років від Землі. Станом на 20 січня 2015 року (згідно з ) достеменно встановлене існування 1900 екзопланет у 1202 планетних системах, у 480 з яких більше однієї планети[].
У серпні 2006 року статус Плутона було змінено на карликову планету.
Планети Сонячної системи
Сьогодні у Сонячній системі відомо 8 планет: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. У 2006 р. 26-та Генеральна асамблея Міжнародного астрономічного союзу скасувала статус планети для Плутона.
Планети земної групи — Меркурій, Венера, Земля, Марс — близькі за розмірами і будовою, середня густина їх речовини становить 5,52—3,97 г/см3. До цієї групи примикають деякі великі супутники планет, які схожі за своїми властивостями до планет земної групи. Це супутники Юпітера Ганімед, Іо, Європа, Каллісто і супутник Сатурна Титан.
Утворилися планети з газопилової хмари навколо Сонця. Подібні пилові хмари (диски) можна сьогодні спостерігати біля деяких зір нашої Галактики. З погляду гірничої справи як сировинне джерело майбутнього, найбільшу цікавість становлять астероїди і найбільш досяжні із Землі планети — Місяць та Марс.
Усі показники нижче вказані відносно їх значень для Землі:
Планета | Екваторіальний діаметр (земних діаметрів) | Маса (земних мас) | Орбітальний радіус (а. о.) | Орбітальний період (років) | Доби (земних діб) | Супутники | |
---|---|---|---|---|---|---|---|
Меркурій | 0,382 | 0,06 | 0,38 | 0,241 | 58,6 | відсутні | |
Венера | 0,949 | 0,82 | 0,72 | 0,615 | −243** | відсутні | |
Земля* | 1,00 | 1,00 | 1,00 | 1,00 | 1,00 | 1 | |
Марс | 0,53 | 0,11 | 1,52 | 1,88 | 1,03 | 2 | |
Юпітер | 11,2 | 318 | 5,20 | 11,86 | 0,414 | 69 | |
Сатурн | 9,41 | 95 | 9,54 | 29,46 | 0,426 | 62 | |
Уран | 3,98 | 14,6 | 19,22 | 84,01 | −0,718** | 27 | |
Нептун | 3,81 | 17,2 | 30,06 | 164,79 | 0,671 | 13 |
- У 2006 р. 26 Генеральна асамблея Міжнародного астрономічного союзу скасувала статус планети для Плутона.
Будова
Планети Сонячної системи поділяють на дві групи — планети земної групи та планети-гіганти. Планетам земної групи притаманна більша середня густина. Можна припустити, що Меркурій, густина якого більша порівняно з іншими планетами, має щільне залізне ядро, у якому міститься близько 60 % маси планети; Венера, за масою та густиною подібна до Землі, має у своєму центрі ядро, багатше на залізо, ніж земне, а густина силікатів у її оболонці дещо більша, ніж в оболонці Землі; Земля має складну структурну оболонку (мантію), що сягає глибини 2900 км, а нижче розташовано ядро, очевидно металеве (залізне), на межі з мантією — рідке, а в центрі — тверде; у Марса, який має порівняно малу густину, якщо і є залізне ядро, то воно невелике (не більше ніж 30 % радіуса), а густина силікатних порід його оболонки дещо більша, ніж у Землі.
У планет-гігантів дуже низька середня густина, їх атмосфери складаються переважно з водню та гелію. Їх речовина, подібна до сонячної. Існує гіпотеза, що Юпітер має рідке металеве ядро, оскільки його магнітне поле значно потужніше, ніж у Землі. Подібну з Юпітером структуру має Сатурн. Щільніші Уран і Нептун, вочевидь, мають ядро із суміші води, аміаку й метану в рідкій або твердій фазі, оточене масивною воднево-гелієвою атмосферою, на яку припадає, однак, лише близько 10 % маси.
Планети-гіганти
У планет-гігантів Юпітера, Сатурна, Урана, Нептуна середня густина становить 1,4 г/см3, тобто близька до сонячної. Юпітер і Сатурн, як і Сонце, складаються переважно з водню й гелію. У Сатурна, Юпітера, Урана й Нептуна є система кілець, утворених кам'янистими й крижаними брилами. Найбільші вони у Сатурна — їх ширина сягає 137 000 км.
Планети земної групи
Меркурій
Перша планета Сонячної системи. Має найекстремальніші температурні показники серед планет земної групи: температура вдень сягає +427 °C, вночі — до −183 °C. Порівняно велика середня густина — 5,44 г/см3, очевидно, зумовлена відносно великим ядром, багатим на залізо, яке становить 42 % від об'єму планети (ядро Землі — 16 %, Марса — 9 %).
Венера
Друга планета Сонячної системи. Серед планет земної групи має найгустішу атмосферу, що складається переважно з вуглекислого газу. Товстий 15-кілометровий шар хмар, що містить концентровану сірчану кислоти сприяє так званому «парниковому ефекту». Температура поверхні — близько 464 °C, тиск — близько 93 атм. На поверхні є рівнини, гори, кратери, розломи, камені. Близько 85 % поверхні Венери — рівнини і вулканічні низини з борознами, (каньйонами, які утворено потоками лави). Найбільша в Сонячній системі борозна — Балтійська долина — має довжину 6800 км. Венеріанські породи за складом близькі до земних. Середня товщина венеріанської кори — 20 — 40 км, масивне залізне ядро займає близько 12 % від об'єму планети, межа між ядром і мантією перебуває на глибині близько половини діаметра планети. Там відсутня тектоніка плит і дрейф континентів, що властиві Землі. Натомість характерним є так званий мантійний плюмаж — підняття гарячої мантійної речовини, що обумовлює виникнення круглих або еліптичних утворень діаметром сотні кілометрів — корон, всередині яких багато вулканів і лавових потоків.
Земля
Третя планета Сонячної системи. Обертається навколо зорі еліптичною орбітою (дуже близької до кругової) із середньою швидкістю 29,765 км/с на середній відстані 149,6 млн км з періодом 365,24 доби. Земля має супутник — Місяць, що обертається навколо Землі на середній відстані 384 400 км. Нахил земної осі до площини екліптики становить 66° 33' 22". Період обертання планети навколо своєї осі — 23 год 56 хв 4,1 с. Обертання навколо своєї осі спричиняє зміну дня і ночі, а нахил осі разом із обертанням навколо Сонця — зміну пір року.
Форма Землі — геоїд, приблизно — еліпсоїд. Середній радіус Землі становить 6371,032 км, екваторіальний — 6378,16 км, полярний — 6356,777 км. Площа поверхні земної кулі 510 млн км², об'єм — 1,083·1012 км2, середня густина 5518 кг/м3. Маса Землі становить 5,976·1024 кг. Земля має магнітне і тісно зв'язане з ним електричне поля. Гравітаційне поле Землі зумовлює її сферичну форму й існування атмосфери.
Марс
Четверта планета Сонячної системи. За даними марсоходів Spirit i Opportunity, температура на планеті вдень сягає +20 °C, а вночі опускається до −125 °C. Склад атмосфери: СО2 (95 %), N2 (~2,5 %), Ar (1,5—2,0 %), Н2О (до 0,1 %), СО (0,06 %). Частими є пилові бурі зі швидкістю вітру до 100 м/с. Марсіанські породи мають схожість із земними. На поверхні є вулканічні гори, підняття, пустелі з кратерами. Перепади висот — 30 км (на Землі — 20 км). Є полярні шапки: їхній верхній шар складається із замерзлого вуглекислого газу, нижній — із водяного льоду). Імовірний радіус ядра планети — 1300—2000 км. Товщина літосфери, яка не поділяється на окремі плити, становить близько 200 км. Породи поверхні мають вік 3,8 млрд років.
Супутники планет
Ганімед
Ганімед має діаметр 5268 км і більший за Меркурій — це найбільший супутник у Сонячній системі. Вважають, що його поверхню вкрито льодом і кам'янистими породами. Іо має понад 80 активних вулканів. Це єдиний аналог Землі за вулканічною активністю. Європа, найбільш імовірно, вкрита океанами води, — це також аналог Землі, але вже за наявністю великої кількості води у рідкому стані. Каллісто теж, імовірно, має на поверхні воду (лід) і кам'янисті породи. Титан має діаметр 5150 км і теж більший за Меркурій. Його щільна атмосфера складається переважно з азоту і невеликої кількості інших газів (метану та ін.). Вважається, що сучасні умови на Титані подібні тим, які існували на Землі до виникнення на ній життя.
Характеристики планет
Попри те, що кожна планета є неповторною за своїми фізичними характеристиками, серед них можна спостерігати чимало спільного, починаючи з наявності природних супутників, кілець та інших спільних ознак. Ці особливості розпізнають за притаманними їм ознаками — динамічними та фізичними властивостями для кожної з планет.
Динамічні характеристики
пов'язані з усіма динамічними ознаками планети, як тіла в просторі, тобто, особливості руху небесного тіла (планети) у просторі. До них належать характеристики орбіти, нахил осі обертання, обертання та інші динамічні ознаки планет.
Орбіта планети
Відповідно до визначення, планета є тілом, що обертається навколо зорі. Таким чином відкидається можливість існування окремих планет, які можна було б назвати «планетами-одинаками». Траєкторія руху в гравітаційному полі іншого тіла (наприклад, зорі) має назву орбіти. Вона може мати форму кола, еліпса, параболи або гіперболи. У Сонячній системі всі планети обертаються власними орбітами в одному напрямку, у тому ж, у якому обертається навколо своєї осі й Сонце. Але принаймні одна з нещодавно відкритих екзопланет, WASP-17b, обертається в протилежний бік щодо обертання своєї зорі.
Період, протягом якого планета робить оберт навколо зорі, називається сидеричним періодом обертання або планетарним роком. Тривалість року дуже залежить від відстані планети до зорі, адже якщо планета перебуває далеко від зорі, то вона рухатиметься повільніше (оскільки на неї слабше впливатиме гравітації зорі), і, крім того, вона має здолати довший шлях.
Оскільки орбіта жодної з відомих планет не є точним колом, відстань між Сонцем і планетою на її орбіті змінюється. Точка орбіти, в якій планета найближче підходить до Сонця, має назву перигелій, тоді як найвіддаленіша точка орбіти називається афелій. Оскільки в перигелії планета перебуває найближче до світила, наслідком є збільшення швидкості руху планети, подібно до того, як високо кинутий камінь прискорюється, наближаючись до землі, а коли планета перебуває в афелії, її швидкість зменшується, подібно до того як той же кинутий вгору камінь сповільнюється у верхній точці свого польоту.
Орбіта будь-якої з планет визначається кількома елементами:
- Ексцентриситет — визначає наскільки планетарна орбіта витягнута. Орбіти з невеликим (близьким до нуля) ексцентриситетом мають форму, близьку до кола, тоді як орбіти з великим (близьким до одиниці) ексцентриситетом еліптичної (витягнутої) форми. У планет Сонячної системи ексцентриситети невеликі, і їх орбіти майже як коло. Комети і об'єкти поясу Койпера (як і численні екзопланети) мають великий ексцентриситет та, відповідно, високоеліптичні орбіти.
- Велика піввісь це відстань від планети до центра еліпса. Ця відстань не дорівнює відстані до планети у апоастрі чи періастрі, бо центральна зоря розташована не у центрі еліпса, а у його фокусі.
- Нахил орбіти — кут між площиною орбіти і базовою площиною. У Сонячній системі базовою площиною вважають площину орбіти Землі, яку називають екліптикою. Орбіти всіх восьми планет Сонячної системи перебувають поблизу площини екліптики, тоді як комети і об'єкти поясу Койпера, наприклад Плутон, мають орбіти з більшими кутами нахилу . Для екзопланет такою площиною вважають на оглядовій лінії з Землі.
Точки, де планета перетинає базову площину, називаються висхідними і низхідними вузлами орбіти. — це кут між базовою площиною і висхідним вузлом орбіти[]. (або аргумент перигелію) це кут між орбітальним висхідним вузлом і періастром (найближчою до зорі точкою на орбіті планети).
- Нахил орбіти — кут між площиною орбіти і базовою площиною. У Сонячній системі базовою площиною вважають площину орбіти Землі, яку називають екліптикою. Орбіти всіх восьми планет Сонячної системи перебувають поблизу площини екліптики, тоді як комети і об'єкти поясу Койпера, наприклад Плутон, мають орбіти з більшими кутами нахилу . Для екзопланет такою площиною вважають на оглядовій лінії з Землі.
Нахил осі
Планети мають різні кути осьового нахилу, тобто, вони лежать під певним кутом до площини екватора материнської зорі. Саме тому, кількість світла одержуваного тією чи іншою півкулею змінюється протягом року; оскільки північна півкуля планети більше освітлюється, аніж ніж південна півкуля, або ж навпаки. Як наслідок, на більшості планеті відбувається зміна сезонів, тобто, зміна клімату протягом року. Час, коли одна з півкуль найбільше обернена до Сонця, називається сонцестоянням. Протягом одного обертання орбітою (одного витка планети по своїй орбіті) трапляється два сонцестояння; коли кожна з півкуль перебуває в літньому сонцестоянні і день там найдовший, тоді як інша півкуля перебуває в зимовому сонцестоянні, з його надзвичайно коротким днем. Внаслідок такого розташування, півкулі отримують різну кількість світла і тепла, що слугує причиною щорічних змін погодних умов на планеті.
Осьовий нахил Юпітера надзвичайно малий, і сезонні зміни там найменші, тоді, як Уран, навпаки, має настільки великий осьовий нахил, що обертається навколо Сонця майже «на боці», і під час сонцестоянь одна з його півкуль постійно перебуває під Сонячним світлом, а інша постійно знаходиться в темряві. Що стосується екзопланет, то їх осьові нахили невідомі напевно, проте більшість «гарячих Юпітерів», теоретично, мають дуже малий нахил осі, що є наслідком близькості до самої зорі.
Обертання планети
Крім того, що планети обертаються власними орбітами навколо зорі, вони ще й крутяться навколо своєї осі. Період обертання планети навколо осі отримав визначення — доба. Більшість планет Сонячної системи крутяться навколо власної осі в тому ж напрямку, в якому вони обертаються навколо Сонця, тобто, проти годинникової стрілки, що відзначено відносно північного полюса Сонця. Тоді як дві планети — Венера і Уран обертаються за годинниковою стрілкою, хоча надзвичайний осьовий нахил Урана породжує суперечки, що ж вважати південним і північним полюсом самої планети, як наслідок — чи обертається він проти годинникової, а чи за годинниковою стрілкою, однак якої б думки не дотримувалися сперечальники щодо полюсів Урана, вони визнають його ретроградний тип обертання. Також спостерігається суттєва різниця між тривалістю доби на планетах: Венері потрібно 243 Земних доби для одного оберту навколо осі, тоді як газовим гігантам — всього кілька годин. Період обертання для екзопланет не відомий, проте, близьке розташування до зір «гарячих Юпітерів» означає що на одному боці планети панує вічна ніч, а на другому — вічний день (оскільки орбіта й обертання узгоджені).
Чиста орбіта
Один з критеріїв, що визначає небесне тіло як планету — це вільні від інших подібних об'єктів околиці її орбіти. Планета, яка накопичила достатню масу, своїм гравітаційним впливом має зібрати всі тіла поблизу власної орбіти і приєднати їх (чи перетворити на супутники), або навпаки — розігнати. Таким чином, вона перебуватиме на своїй орбіті в ізоляції, не поділяючи її з іншими об'єктами, які порівняні за розміром. Цей критерій статусу планети було ухвалено Міжнародним астрономічним союзом (МАС) у серпні 2006 року. Саме за цим критерієм Плутон було позбавлено статусу планети, а Ерида і Церера так і не набули його. Зазначені тіла належать до карликових планет.
Слід зазначити, що ухвалене визначення планети наразі стосується лише Сонячної системи. Потужними телескопами було виявлено деяку кількість зоряних систем, які перебувають на стадії протопланетарного диска мають ознаки «чистих орбіт» у протопланет.
Міжзоряні планети
Планета-сирота (відома також під іншими назвами: планета-мандрівник, міжзоряна планета, вільна планета, квазіпланета, самітня планета, блукаюча планета) — об'єкт, що має масу, яку можна порівняти з планетарною і є, по суті, планетою, але не пов'язаний гравітаційно з жодною зорею, коричневим карликом, і навіть з іншою планетою (хоча може мати свої власні супутники).
Див. також
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Планета |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Планета |
Література
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — .
- Albrecht Unsöld; Bodo Baschek, W.D. Brewer (translator) (2001). The New Cosmos: An Introduction to Astronomy and Astrophysics. Berlin, New York: Springer. .
- Scharringhausen. Curions About Astronomy: What is the difference between astronomy and astrophysics?. Retrieved on 2007-06-20.
- M. Hack. Alla scoperta del sistema solare, Milano, Mondadori Electa, 2003. 264
- John Martineau. Armonie e geometrie nel sistema solare, Diegaro di Cesena, Macro, 2003.
- Beatrice McLeod. Sistema solare, Santarcangelo di Romagna, RusconiLibri, 2004.
- (EN) Lucy-Ann McFadden; Paul Weissmanl; Torrence Johnson. Encyclopedia of the Solar System, 2a ed. Academic Press, 2006. pagine 412
- Herve Burillier. Osservare e fotografare il sistema solare, Il castello, Trezzano sul Naviglio, 2006.
- Marc T. Nobleman. Il sistema solare, Trezzano sul Naviglio, IdeeAli, 2007.
- F. Biafore. In viaggio nel sistema solare. Un percorso nello spazio e nel tempo alla luce delle ultime scoperte, Gruppo B, 2008. 146
- M. Rees. Universo. Dal big bang alla nascita dei pianeti. Dal sistema solare alle galassie più remote, Milano, Mondadori Electa, 2006. 512
- Jan Osterkamp: Transpluto will in den exklusiven Sonnensystem-Planetenklub. In: Die Zeit, vom 1. August 2005 (Online).
- Peter Janle: Das Bild des Planetensystems im Wandel der Zeit. Teil 1. Vom Altertum bis zur Mitte des 19. Jahrhunderts. In: Sterne und Weltraum. 45, 2006, 1, S. 34–44. ISSN 0039-1263
- Peter Janle: Das Bild des Planetensystems im Wandel der Zeit. Teil 2. Vom 19. Jahrhundert bis heute. In: Sterne und Weltraum. 45, 2006, 4, S. 22–33. ISSN 0039-1263
- Gibor Basri, Michael E. Brown: Planetesimals to Brown Dwarfs: What is a Planet? in: Annual Review of Earth and Planetary Sciences, vol. 34, p. 193–216 (05/2006)
- Thorsten Dambeck: Planeten, geformt aus Gas und Staub, in GEO kompakt Nr. 6, März 2006, Seite 28-34, ISSN 1614-6913
- Katharina Lodders, Bruce Fegley: The planetary scientist's companion. Oxford Univ. Press, New York, NY 1998,
- W.T. Sullivan, J.A. Baross: Planets and life — the emerging science of astrobiology.Cambridge Univ. Press, Cambridge 2007,
- Rudolf Dvorak: Extrasolar planets — formation, detection and dynamics. WILEY-VCH, Weinheim 2008,
- Claudio Vita-Finzi: Planetary geology — an introduction.Terra, Harpenden 2005,
- Günter D. Roth: Planeten beobachten. Spektrum, Akad. Verl., Berlin 2002,
Примітки
- Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України.
- Definition of a Planet in the Solar System: Resolutions 5 and 6 (PDF). IAU 2006 General Assembly. International Astronomical Union. 24 серпня 2006. Архів (PDF) оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 6 грудня 2010.
- Планета // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 356. — .
- Енциклопедія позасонячних планет. Каталог(англ.)
- (англ.). Scott S. Sheppard, Carnegie Institution for Science. 2015-03. Архів оригіналу за 28 листопада 2016. Процитовано 17 липня 2017.
- D. R. Anderson та ін. WASP-17b: an ultra-low density planet in a probable retrograde orbit. Cornell University Library. Процитовано 13 August 2009.
{{}}
: Явне використання «та ін.» у:|author=
() - Young, Charles Augustus (1902). Manual of Astronomy: A Text Book. Ginn & company. с. 324–7.
- Афелій // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 43. — .
- Dvorak, R.; Kurths, J.; Freistetter, F. (2005). Chaos And Stability in Planetary Systems. New York: Springer. ISBN .
- Moorhead, Althea V.; Adams, Fred C. (2008). Eccentricity evolution of giant planet orbits due to circumstellar disk torques. Icarus. 193: 475. doi:10.1016/j.icarus.2007.07.009. arXiv:0708.0335.
- Planets – Kuiper Belt Objects. The Astrophysics Spectator. 15 грудня 2004. Архів оригіналу за 4 липня 2012. Процитовано 23 серпня 2008.
- Trujillo, Chadwick A.; Brown, Michael E. (2002). A Correlation between Inclination and Color in the Classical Kuiper Belt. Astrophysical Journal. 566: L125. doi:10.1086/339437.
- Tatum, J. B. (2007). 17. Visual binary stars. Celestial Mechanics. Personal web page. Процитовано 2 лютого 2008.
- Harvey, Samantha (1 травня 2006). Weather, Weather, Everywhere?. NASA. Архів оригіналу за 4 липня 2012. Процитовано 23 серпня 2008.
- Winn, Joshua N.; Holman, Matthew J. (2005). Obliquity Tides on Hot Jupiters. The Astrophysical Journal. 628: L159. doi:10.1086/432834.
- Goldstein, R. M.; Carpenter, R. L. (1963). Rotation of Venus: Period Estimated from Radar Measurements. Science. 139: 910. doi:10.1126/science.139.3558.910. PMID 17743054.
- Belton, M. J. S.; Terrile R. J. (1984). Bergstralh, J. T. (ред.). Uranus and Neptune. с. 327. Архів оригіналу за 4 липня 2012. Процитовано 2 лютого 2008.
{{}}
: Проігноровано|contribution=
() - Borgia, Michael P. (2006). The Outer Worlds; Uranus, Neptune, Pluto, and Beyond. Springer New York. с. 195—206.
- Strobel, Nick. Planet tables. astronomynotes.com. Архів оригіналу за 4 липня 2012. Процитовано 1 лютого 2008.
- Zarka, Philippe; Treumann, Rudolf A.; Ryabov, Boris P.; Ryabov, Vladimir B. (2001). Magnetically-Driven Planetary Radio Emissions and Application to Extrasolar Planets. Astrophysics & Space Science. 277: 293. doi:10.1023/A:1012221527425.
- Faber, Peter; Quillen, Alice C. (12 липня 2007). The Total Number of Giant Planets in Debris Disks with Central Clearings. Department of Physics and Astronomy, University of Rochester. Процитовано 23 серпня 2008.
- ДМИТРИЙ МАЛЯНОВ (18.05.11). . Газета.Ru. Архів оригіналу за 14 січня 2012. Процитовано 21 листопада 2011.(рос.)
Посилання
- Вебсайт «International Astronomical Union»
- Фатофурнал NASA
- «NASA Planet Quest» — Exoplanet Exploration
- Ілюстрований каталог щодо планет та Сонячної системи
- Критері визначення планет та їх класифікації за Стерном та Левінсоном
- Вебсайт «Planetary Science Research Discoveries»
- Коли утворювались планети[недоступне посилання з липня 2019]
- Щодо планет та їх визначень
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Syudi perenapravlyayetsya zapit Viznachennya planeti Na cyu temu potribna okrema stattya Plane ta lat planetae vid grec planhths toj sho blukaye astronomichnij ob yekt kotrij obertayetsya navkolo Soncya 1 maye dostatnyu masu dlya togo shobi pid diyeyu vlasnoyi gravitaciyi nabuti kulyastoyi formi 2 ta maye vichishenu okolicyu tobto dominuye na svoyij orbiti 3 Ti astronomichni ob yekti sho vidpovidayut dvom pershim umovam ale ne vidpovidayut tretij nazivayut karlikovimi planetami Take viznachennya uhvalila 26 ta Generalna asambleya Mizhnarodnogo astronomichnogo Soyuzu 2006 roku pislya trivalih debativ Ob yekti zliva napravo zverhu donizu 1 ryad Uran Neptun 2 ryad Zemlya bilij karlik Sirius B Venera 3 ryad Mars Merkurij 4 ryad Misyac Pluton Haumea Do 2006 roku planetami nazivali kulyasti nesamosvitni tila yaki obertayutsya ne tilki navkolo Soncya a j navkolo inshih zir Pislya togo yak MAS uhvaliv viznachennya planeti yake stosuyetsya lishe Sonyachnoyi sistemi analogichni tila sho perebuvayut poza mezhami Sonyachnoyi sistemi stali nazivati ekzoplanetami Pershu ekzoplanetu viyavili 1992 roku poblizu pulsara PSR V1257 12 IstoriyaShe v davninu lyudi pomitili sho deyaki ob yekti na nebi zminyuyut svoye roztashuvannya vidnosno inshih neporushnih zir Same za ce blukannya planeti otrimali svoyu nazvu grec planhths toj sho blukaye Greki j rimlyani nazivali planeti imenami bogiv Germes Merkurij Ares Mars Zevs Yupiter Kronos Saturn i Afrodita Venera Do planet zarahovuvali takozh Misyac i Sonce dzherelo Doslidniki antichnosti vvazhali sho vsi planeti obertayutsya navkolo Zemli Ptolemeyu vdalosya pobuduvati teoriyu ruhu planet yaka davala zmogu dovoli tochno peredbachati majbutnye i minule yih roztashuvannya sered zir Vona zastosovuvalasya protyagom bilshe tisyachi rokiv U XVI stolitti Mikolaj Kopernik u svoyij praci Pro obertannya nebesnih sfer zaproponuvav pobudovu v yakij navkolo Zemli obertayetsya lishe Misyac a vsi inshi planeti i zokrema Zemlya obertayutsya navkolo Soncya U peredmovi do knigi Kopernika yaku anonimno napisav teolog Andreas Oziander vikladenu teoriyu bulo ogolosheno suto matematichnoyu gipotezoyu priznachenoyu lishe dlya sproshennya rozrahunkiv Odnak inshi doslidniki dijshli visnovku sho taka kartina nabagato krashe poyasnyuye sposterezhuvani yavisha j geliocentrichna sistema svitu stala zagalnoviznanoyu Uzhe v Novij chas bulo vidkrito she tri planeti 1781 r Uran Vilyam Gershel 1846 r Neptun Dzhon Adams Urben Lever ye Jogann Galle 1930 r Pluton Persival Louell Klajd Tombo Za zvichayem vidkriti u XVIII XX st planeti takozh otrimali mifologichni nazvi Uran Neptun Pluton Takim chinom kilkist planet syagnula dev yati 1995 roku vidkrito pershu pozasonyachnu planetu poblizu zori yaka perebuvaye za 50 svitlovih rokiv vid Zemli Stanom na 20 sichnya 2015 roku zgidno z dostemenno vstanovlene isnuvannya 1900 ekzoplanet u 1202 planetnih sistemah u 480 z yakih bilshe odniyeyi planeti vidsutnye v dzhereli U serpni 2006 roku status Plutona bulo zmineno na karlikovu planetu Planeti Sonyachnoyi sistemiSogodni u Sonyachnij sistemi vidomo 8 planet Merkurij Venera Zemlya Mars Yupiter Saturn Uran Neptun U 2006 r 26 ta Generalna asambleya Mizhnarodnogo astronomichnogo soyuzu skasuvala status planeti dlya Plutona Planeti zemnoyi grupi Merkurij Venera Zemlya Mars blizki za rozmirami i budovoyu serednya gustina yih rechovini stanovit 5 52 3 97 g sm3 Do ciyeyi grupi primikayut deyaki veliki suputniki planet yaki shozhi za svoyimi vlastivostyami do planet zemnoyi grupi Ce suputniki Yupitera Ganimed Io Yevropa Kallisto i suputnik Saturna Titan Priblizni rozmiri planet vidnosno odna odnoyi ta Soncya Utvorilisya planeti z gazopilovoyi hmari navkolo Soncya Podibni pilovi hmari diski mozhna sogodni sposterigati bilya deyakih zir nashoyi Galaktiki Z poglyadu girnichoyi spravi yak sirovinne dzherelo majbutnogo najbilshu cikavist stanovlyat asteroyidi i najbilsh dosyazhni iz Zemli planeti Misyac ta Mars Usi pokazniki nizhche vkazani vidnosno yih znachen dlya Zemli Absolyutni znachennya navedeni v statti Zemlya Negativne znachennya trivalosti dobi oznachaye obertannya planeti navkolo vlasnoyi osi v protilezhnij porivnyano z orbitalnim ruhom bik Planeta Ekvatorialnij diametr zemnih diametriv Masa zemnih mas Orbitalnij radius a o Orbitalnij period rokiv Dobi zemnih dib Suputniki Merkurij 0 382 0 06 0 38 0 241 58 6 vidsutni Venera 0 949 0 82 0 72 0 615 243 vidsutni Zemlya 1 00 1 00 1 00 1 00 1 00 1 Mars 0 53 0 11 1 52 1 88 1 03 2 Yupiter 11 2 318 5 20 11 86 0 414 69 Saturn 9 41 95 9 54 29 46 0 426 62 Uran 3 98 14 6 19 22 84 01 0 718 27 Neptun 3 81 17 2 30 06 164 79 0 671 13 U 2006 r 26 Generalna asambleya Mizhnarodnogo astronomichnogo soyuzu skasuvala status planeti dlya Plutona Budova Planeti Sonyachnoyi sistemi podilyayut na dvi grupi planeti zemnoyi grupi ta planeti giganti Planetam zemnoyi grupi pritamanna bilsha serednya gustina Mozhna pripustiti sho Merkurij gustina yakogo bilsha porivnyano z inshimi planetami maye shilne zalizne yadro u yakomu mistitsya blizko 60 masi planeti Venera za masoyu ta gustinoyu podibna do Zemli maye u svoyemu centri yadro bagatshe na zalizo nizh zemne a gustina silikativ u yiyi obolonci desho bilsha nizh v obolonci Zemli Zemlya maye skladnu strukturnu obolonku mantiyu sho syagaye glibini 2900 km a nizhche roztashovano yadro ochevidno metaleve zalizne na mezhi z mantiyeyu ridke a v centri tverde u Marsa yakij maye porivnyano malu gustinu yaksho i ye zalizne yadro to vono nevelike ne bilshe nizh 30 radiusa a gustina silikatnih porid jogo obolonki desho bilsha nizh u Zemli U planet gigantiv duzhe nizka serednya gustina yih atmosferi skladayutsya perevazhno z vodnyu ta geliyu Yih rechovina podibna do sonyachnoyi Isnuye gipoteza sho Yupiter maye ridke metaleve yadro oskilki jogo magnitne pole znachno potuzhnishe nizh u Zemli Podibnu z Yupiterom strukturu maye Saturn Shilnishi Uran i Neptun vochevid mayut yadro iz sumishi vodi amiaku j metanu v ridkij abo tverdij fazi otochene masivnoyu vodnevo geliyevoyu atmosferoyu na yaku pripadaye odnak lishe blizko 10 masi Planeti giganti U planet gigantiv Yupitera Saturna Urana Neptuna serednya gustina stanovit 1 4 g sm3 tobto blizka do sonyachnoyi Yupiter i Saturn yak i Sonce skladayutsya perevazhno z vodnyu j geliyu U Saturna Yupitera Urana j Neptuna ye sistema kilec utvorenih kam yanistimi j krizhanimi brilami Najbilshi voni u Saturna yih shirina syagaye 137 000 km Planeti zemnoyi grupi Merkurij Persha planeta Sonyachnoyi sistemi Maye najekstremalnishi temperaturni pokazniki sered planet zemnoyi grupi temperatura vden syagaye 427 C vnochi do 183 C Porivnyano velika serednya gustina 5 44 g sm3 ochevidno zumovlena vidnosno velikim yadrom bagatim na zalizo yake stanovit 42 vid ob yemu planeti yadro Zemli 16 Marsa 9 Venera Druga planeta Sonyachnoyi sistemi Sered planet zemnoyi grupi maye najgustishu atmosferu sho skladayetsya perevazhno z vuglekislogo gazu Tovstij 15 kilometrovij shar hmar sho mistit koncentrovanu sirchanu kisloti spriyaye tak zvanomu parnikovomu efektu Temperatura poverhni blizko 464 C tisk blizko 93 atm Na poverhni ye rivnini gori krateri rozlomi kameni Blizko 85 poverhni Veneri rivnini i vulkanichni nizini z boroznami kanjonami yaki utvoreno potokami lavi Najbilsha v Sonyachnij sistemi borozna Baltijska dolina maye dovzhinu 6800 km Venerianski porodi za skladom blizki do zemnih Serednya tovshina venerianskoyi kori 20 40 km masivne zalizne yadro zajmaye blizko 12 vid ob yemu planeti mezha mizh yadrom i mantiyeyu perebuvaye na glibini blizko polovini diametra planeti Tam vidsutnya tektonika plit i drejf kontinentiv sho vlastivi Zemli Natomist harakternim ye tak zvanij mantijnij plyumazh pidnyattya garyachoyi mantijnoyi rechovini sho obumovlyuye viniknennya kruglih abo eliptichnih utvoren diametrom sotni kilometriv koron vseredini yakih bagato vulkaniv i lavovih potokiv Zemlya Tretya planeta Sonyachnoyi sistemi Obertayetsya navkolo zori eliptichnoyu orbitoyu duzhe blizkoyi do krugovoyi iz serednoyu shvidkistyu 29 765 km s na serednij vidstani 149 6 mln km z periodom 365 24 dobi Zemlya maye suputnik Misyac sho obertayetsya navkolo Zemli na serednij vidstani 384 400 km Nahil zemnoyi osi do ploshini ekliptiki stanovit 66 33 22 Period obertannya planeti navkolo svoyeyi osi 23 god 56 hv 4 1 s Obertannya navkolo svoyeyi osi sprichinyaye zminu dnya i nochi a nahil osi razom iz obertannyam navkolo Soncya zminu pir roku Forma Zemli geoyid priblizno elipsoyid Serednij radius Zemli stanovit 6371 032 km ekvatorialnij 6378 16 km polyarnij 6356 777 km Plosha poverhni zemnoyi kuli 510 mln km ob yem 1 083 1012 km2 serednya gustina 5518 kg m3 Masa Zemli stanovit 5 976 1024 kg Zemlya maye magnitne i tisno zv yazane z nim elektrichne polya Gravitacijne pole Zemli zumovlyuye yiyi sferichnu formu j isnuvannya atmosferi Mars Chetverta planeta Sonyachnoyi sistemi Za danimi marsohodiv Spirit i Opportunity temperatura na planeti vden syagaye 20 C a vnochi opuskayetsya do 125 C Sklad atmosferi SO2 95 N2 2 5 Ar 1 5 2 0 N2O do 0 1 SO 0 06 Chastimi ye pilovi buri zi shvidkistyu vitru do 100 m s Marsianski porodi mayut shozhist iz zemnimi Na poverhni ye vulkanichni gori pidnyattya pusteli z kraterami Perepadi visot 30 km na Zemli 20 km Ye polyarni shapki yihnij verhnij shar skladayetsya iz zamerzlogo vuglekislogo gazu nizhnij iz vodyanogo lodu Imovirnij radius yadra planeti 1300 2000 km Tovshina litosferi yaka ne podilyayetsya na okremi pliti stanovit blizko 200 km Porodi poverhni mayut vik 3 8 mlrd rokiv Suputniki planet Ganimed Ganimed maye diametr 5268 km i bilshij za Merkurij ce najbilshij suputnik u Sonyachnij sistemi Vvazhayut sho jogo poverhnyu vkrito lodom i kam yanistimi porodami Io maye ponad 80 aktivnih vulkaniv Ce yedinij analog Zemli za vulkanichnoyu aktivnistyu Yevropa najbilsh imovirno vkrita okeanami vodi ce takozh analog Zemli ale vzhe za nayavnistyu velikoyi kilkosti vodi u ridkomu stani Kallisto tezh imovirno maye na poverhni vodu lid i kam yanisti porodi Titan maye diametr 5150 km i tezh bilshij za Merkurij Jogo shilna atmosfera skladayetsya perevazhno z azotu i nevelikoyi kilkosti inshih gaziv metanu ta in Vvazhayetsya sho suchasni umovi na Titani podibni tim yaki isnuvali na Zemli do viniknennya na nij zhittya Harakteristiki planetPopri te sho kozhna planeta ye nepovtornoyu za svoyimi fizichnimi harakteristikami sered nih mozhna sposterigati chimalo spilnogo pochinayuchi z nayavnosti prirodnih suputnikiv kilec ta inshih spilnih oznak Ci osoblivosti rozpiznayut za pritamannimi yim oznakami dinamichnimi ta fizichnimi vlastivostyami dlya kozhnoyi z planet Dinamichni harakteristiki pov yazani z usima dinamichnimi oznakami planeti yak tila v prostori tobto osoblivosti ruhu nebesnogo tila planeti u prostori Do nih nalezhat harakteristiki orbiti nahil osi obertannya obertannya ta inshi dinamichni oznaki planet Orbita planeti Vidpovidno do viznachennya planeta ye tilom sho obertayetsya navkolo zori Takim chinom vidkidayetsya mozhlivist isnuvannya okremih planet yaki mozhna bulo b nazvati planetami odinakami Trayektoriya ruhu v gravitacijnomu poli inshogo tila napriklad zori maye nazvu orbiti Vona mozhe mati formu kola elipsa paraboli abo giperboli U Sonyachnij sistemi vsi planeti obertayutsya vlasnimi orbitami v odnomu napryamku u tomu zh u yakomu obertayetsya navkolo svoyeyi osi j Sonce Ale prinajmni odna z neshodavno vidkritih ekzoplanet WASP 17b obertayetsya v protilezhnij bik shodo obertannya svoyeyi zori Elips Keplera z viznachalnimi elementami orbiti Period protyagom yakogo planeta robit obert navkolo zori nazivayetsya siderichnim periodom obertannya abo planetarnim rokom Trivalist roku duzhe zalezhit vid vidstani planeti do zori adzhe yaksho planeta perebuvaye daleko vid zori to vona ruhatimetsya povilnishe oskilki na neyi slabshe vplivatime gravitaciyi zori i krim togo vona maye zdolati dovshij shlyah Oskilki orbita zhodnoyi z vidomih planet ne ye tochnim kolom vidstan mizh Soncem i planetoyu na yiyi orbiti zminyuyetsya Tochka orbiti v yakij planeta najblizhche pidhodit do Soncya maye nazvu perigelij todi yak najviddalenisha tochka orbiti nazivayetsya afelij Oskilki v perigeliyi planeta perebuvaye najblizhche do svitila naslidkom ye zbilshennya shvidkosti ruhu planeti podibno do togo yak visoko kinutij kamin priskoryuyetsya nablizhayuchis do zemli a koli planeta perebuvaye v afeliyi yiyi shvidkist zmenshuyetsya podibno do togo yak toj zhe kinutij vgoru kamin spovilnyuyetsya u verhnij tochci svogo polotu Orbita bud yakoyi z planet viznachayetsya kilkoma elementami Ekscentrisitet viznachaye naskilki planetarna orbita vityagnuta Orbiti z nevelikim blizkim do nulya ekscentrisitetom mayut formu blizku do kola todi yak orbiti z velikim blizkim do odinici ekscentrisitetom eliptichnoyi vityagnutoyi formi U planet Sonyachnoyi sistemi ekscentrisiteti neveliki i yih orbiti majzhe yak kolo Kometi i ob yekti poyasu Kojpera yak i chislenni ekzoplaneti mayut velikij ekscentrisitet ta vidpovidno visokoeliptichni orbiti Velika pivvis Velika pivvis ce vidstan vid planeti do centra elipsa Cya vidstan ne dorivnyuye vidstani do planeti u apoastri chi periastri bo centralna zorya roztashovana ne u centri elipsa a u jogo fokusi Nahil orbiti kut mizh ploshinoyu orbiti i bazovoyu ploshinoyu U Sonyachnij sistemi bazovoyu ploshinoyu vvazhayut ploshinu orbiti Zemli yaku nazivayut ekliptikoyu Orbiti vsih vosmi planet Sonyachnoyi sistemi perebuvayut poblizu ploshini ekliptiki todi yak kometi i ob yekti poyasu Kojpera napriklad Pluton mayut orbiti z bilshimi kutami nahilu Dlya ekzoplanet takoyu ploshinoyu vvazhayut na oglyadovij liniyi z Zemli Tochki de planeta peretinaye bazovu ploshinu nazivayutsya vishidnimi i nizhidnimi vuzlami orbiti ce kut mizh bazovoyu ploshinoyu i vishidnim vuzlom orbiti dzherelo abo argument perigeliyu ce kut mizh orbitalnim vishidnim vuzlom i periastrom najblizhchoyu do zori tochkoyu na orbiti planeti Nahil osi Nahil Zemnoyi osi priblizno 23 Planeti mayut rizni kuti osovogo nahilu tobto voni lezhat pid pevnim kutom do ploshini ekvatora materinskoyi zori Same tomu kilkist svitla oderzhuvanogo tiyeyu chi inshoyu pivkuleyu zminyuyetsya protyagom roku oskilki pivnichna pivkulya planeti bilshe osvitlyuyetsya anizh nizh pivdenna pivkulya abo zh navpaki Yak naslidok na bilshosti planeti vidbuvayetsya zmina sezoniv tobto zmina klimatu protyagom roku Chas koli odna z pivkul najbilshe obernena do Soncya nazivayetsya soncestoyannyam Protyagom odnogo obertannya orbitoyu odnogo vitka planeti po svoyij orbiti traplyayetsya dva soncestoyannya koli kozhna z pivkul perebuvaye v litnomu soncestoyanni i den tam najdovshij todi yak insha pivkulya perebuvaye v zimovomu soncestoyanni z jogo nadzvichajno korotkim dnem Vnaslidok takogo roztashuvannya pivkuli otrimuyut riznu kilkist svitla i tepla sho sluguye prichinoyu shorichnih zmin pogodnih umov na planeti Osovij nahil Yupitera nadzvichajno malij i sezonni zmini tam najmenshi todi yak Uran navpaki maye nastilki velikij osovij nahil sho obertayetsya navkolo Soncya majzhe na boci i pid chas soncestoyan odna z jogo pivkul postijno perebuvaye pid Sonyachnim svitlom a insha postijno znahoditsya v temryavi Sho stosuyetsya ekzoplanet to yih osovi nahili nevidomi napevno prote bilshist garyachih Yupiteriv teoretichno mayut duzhe malij nahil osi sho ye naslidkom blizkosti do samoyi zori Obertannya planeti Obertannya Zemli navkolo svoyeyi osi Krim togo sho planeti obertayutsya vlasnimi orbitami navkolo zori voni she j krutyatsya navkolo svoyeyi osi Period obertannya planeti navkolo osi otrimav viznachennya doba Bilshist planet Sonyachnoyi sistemi krutyatsya navkolo vlasnoyi osi v tomu zh napryamku v yakomu voni obertayutsya navkolo Soncya tobto proti godinnikovoyi strilki sho vidznacheno vidnosno pivnichnogo polyusa Soncya Todi yak dvi planeti Venera i Uran obertayutsya za godinnikovoyu strilkoyu hocha nadzvichajnij osovij nahil Urana porodzhuye superechki sho zh vvazhati pivdennim i pivnichnim polyusom samoyi planeti yak naslidok chi obertayetsya vin proti godinnikovoyi a chi za godinnikovoyu strilkoyu odnak yakoyi b dumki ne dotrimuvalisya sperechalniki shodo polyusiv Urana voni viznayut jogo retrogradnij tip obertannya Takozh sposterigayetsya suttyeva riznicya mizh trivalistyu dobi na planetah Veneri potribno 243 Zemnih dobi dlya odnogo obertu navkolo osi todi yak gazovim gigantam vsogo kilka godin Period obertannya dlya ekzoplanet ne vidomij prote blizke roztashuvannya do zir garyachih Yupiteriv oznachaye sho na odnomu boci planeti panuye vichna nich a na drugomu vichnij den oskilki orbita j obertannya uzgodzheni Chista orbita Odin z kriteriyiv sho viznachaye nebesne tilo yak planetu ce vilni vid inshih podibnih ob yektiv okolici yiyi orbiti Planeta yaka nakopichila dostatnyu masu svoyim gravitacijnim vplivom maye zibrati vsi tila poblizu vlasnoyi orbiti i priyednati yih chi peretvoriti na suputniki abo navpaki rozignati Takim chinom vona perebuvatime na svoyij orbiti v izolyaciyi ne podilyayuchi yiyi z inshimi ob yektami yaki porivnyani za rozmirom Cej kriterij statusu planeti bulo uhvaleno Mizhnarodnim astronomichnim soyuzom MAS u serpni 2006 roku Same za cim kriteriyem Pluton bulo pozbavleno statusu planeti a Erida i Cerera tak i ne nabuli jogo Zaznacheni tila nalezhat do karlikovih planet Slid zaznachiti sho uhvalene viznachennya planeti narazi stosuyetsya lishe Sonyachnoyi sistemi Potuzhnimi teleskopami bulo viyavleno deyaku kilkist zoryanih sistem yaki perebuvayut na stadiyi protoplanetarnogo diska mayut oznaki chistih orbit u protoplanet Mizhzoryani planetiDokladnishe Planemo Subzoryanij ob yekt Subkorichnevij karlik Mizhzoryana planeta ta Planetar Planeta sirota vidoma takozh pid inshimi nazvami planeta mandrivnik mizhzoryana planeta vilna planeta kvaziplaneta samitnya planeta blukayucha planeta ob yekt sho maye masu yaku mozhna porivnyati z planetarnoyu i ye po suti planetoyu ale ne pov yazanij gravitacijno z zhodnoyu zoreyu korichnevim karlikom i navit z inshoyu planetoyu hocha mozhe mati svoyi vlasni suputniki Div takozhVikicitati mistyat vislovlyuvannya na temu Planeta Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Planeta Sonyachna sistema Planetologiya Planeta sirota Spisok mozhlivih ekzoplanetnih sistem Kosmichnij prostir Suputnik OrbitaLiteraturaSlovnik antichnoyi mifologiyi K Naukova dumka 1985 236 storinok Mala girnicha enciklopediya u 3 t za red V S Bileckogo D Donbas 2007 T 2 L R 670 s ISBN 57740 0828 2 Albrecht Unsold Bodo Baschek W D Brewer translator 2001 The New Cosmos An Introduction to Astronomy and Astrophysics Berlin New York Springer ISBN 3 540 67877 8 Scharringhausen Curions About Astronomy What is the difference between astronomy and astrophysics Retrieved on 2007 06 20 M Hack Alla scoperta del sistema solare Milano Mondadori Electa 2003 264 John Martineau Armonie e geometrie nel sistema solare Diegaro di Cesena Macro 2003 Beatrice McLeod Sistema solare Santarcangelo di Romagna RusconiLibri 2004 EN Lucy Ann McFadden Paul Weissmanl Torrence Johnson Encyclopedia of the Solar System 2a ed Academic Press 2006 pagine 412 ISBN 0 12 088589 1 Herve Burillier Osservare e fotografare il sistema solare Il castello Trezzano sul Naviglio 2006 Marc T Nobleman Il sistema solare Trezzano sul Naviglio IdeeAli 2007 F Biafore In viaggio nel sistema solare Un percorso nello spazio e nel tempo alla luce delle ultime scoperte Gruppo B 2008 146 M Rees Universo Dal big bang alla nascita dei pianeti Dal sistema solare alle galassie piu remote Milano Mondadori Electa 2006 512 Jan Osterkamp Transpluto will in den exklusiven Sonnensystem Planetenklub In Die Zeit vom 1 August 2005 Online Peter Janle Das Bild des Planetensystems im Wandel der Zeit Teil 1 Vom Altertum bis zur Mitte des 19 Jahrhunderts In Sterne und Weltraum 45 2006 1 S 34 44 ISSN 0039 1263 Peter Janle Das Bild des Planetensystems im Wandel der Zeit Teil 2 Vom 19 Jahrhundert bis heute In Sterne und Weltraum 45 2006 4 S 22 33 ISSN 0039 1263 Gibor Basri Michael E Brown Planetesimals to Brown Dwarfs What is a Planet in Annual Review of Earth and Planetary Sciences vol 34 p 193 216 05 2006 Thorsten Dambeck Planeten geformt aus Gas und Staub in GEO kompakt Nr 6 Marz 2006 Seite 28 34 ISSN 1614 6913 Katharina Lodders Bruce Fegley The planetary scientist s companion Oxford Univ Press New York NY 1998 ISBN 0 19 511694 1 W T Sullivan J A Baross Planets and life the emerging science of astrobiology Cambridge Univ Press Cambridge 2007 ISBN 978 0 521 53102 3 Rudolf Dvorak Extrasolar planets formation detection and dynamics WILEY VCH Weinheim 2008 ISBN 978 3 527 40671 5 Claudio Vita Finzi Planetary geology an introduction Terra Harpenden 2005 ISBN 1 903544 20 3 Gunter D Roth Planeten beobachten Spektrum Akad Verl Berlin 2002 ISBN 3 8274 1337 0PrimitkiEtimologichnij slovnik ukrayinskoyi movi Institutu movoznavstva im O O Potebni NAN Ukrayini Definition of a Planet in the Solar System Resolutions 5 and 6 PDF IAU 2006 General Assembly International Astronomical Union 24 serpnya 2006 Arhiv PDF originalu za 22 chervnya 2013 Procitovano 6 grudnya 2010 Planeta Astronomichnij enciklopedichnij slovnik za zag red I A Klimishina ta A O Korsun Lviv Golov astronom observatoriya NAN Ukrayini Lviv nac un t im Ivana Franka 2003 S 356 ISBN 966 613 263 X Enciklopediya pozasonyachnih planet Katalog angl angl Scott S Sheppard Carnegie Institution for Science 2015 03 Arhiv originalu za 28 listopada 2016 Procitovano 17 lipnya 2017 D R Anderson ta in WASP 17b an ultra low density planet in a probable retrograde orbit Cornell University Library Procitovano 13 August 2009 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Young Charles Augustus 1902 Manual of Astronomy A Text Book Ginn amp company s 324 7 Afelij Astronomichnij enciklopedichnij slovnik za zag red I A Klimishina ta A O Korsun Lviv Golov astronom observatoriya NAN Ukrayini Lviv nac un t im Ivana Franka 2003 S 43 ISBN 966 613 263 X Dvorak R Kurths J Freistetter F 2005 Chaos And Stability in Planetary Systems New York Springer ISBN 3540282084 Moorhead Althea V Adams Fred C 2008 Eccentricity evolution of giant planet orbits due to circumstellar disk torques Icarus 193 475 doi 10 1016 j icarus 2007 07 009 arXiv 0708 0335 Planets Kuiper Belt Objects The Astrophysics Spectator 15 grudnya 2004 Arhiv originalu za 4 lipnya 2012 Procitovano 23 serpnya 2008 Trujillo Chadwick A Brown Michael E 2002 A Correlation between Inclination and Color in the Classical Kuiper Belt Astrophysical Journal 566 L125 doi 10 1086 339437 Tatum J B 2007 17 Visual binary stars Celestial Mechanics Personal web page Procitovano 2 lyutogo 2008 Harvey Samantha 1 travnya 2006 Weather Weather Everywhere NASA Arhiv originalu za 4 lipnya 2012 Procitovano 23 serpnya 2008 Winn Joshua N Holman Matthew J 2005 Obliquity Tides on Hot Jupiters The Astrophysical Journal 628 L159 doi 10 1086 432834 Goldstein R M Carpenter R L 1963 Rotation of Venus Period Estimated from Radar Measurements Science 139 910 doi 10 1126 science 139 3558 910 PMID 17743054 Belton M J S Terrile R J 1984 Bergstralh J T red Uranus and Neptune s 327 Arhiv originalu za 4 lipnya 2012 Procitovano 2 lyutogo 2008 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Proignorovano contribution dovidka Borgia Michael P 2006 The Outer Worlds Uranus Neptune Pluto and Beyond Springer New York s 195 206 Strobel Nick Planet tables astronomynotes com Arhiv originalu za 4 lipnya 2012 Procitovano 1 lyutogo 2008 Zarka Philippe Treumann Rudolf A Ryabov Boris P Ryabov Vladimir B 2001 Magnetically Driven Planetary Radio Emissions and Application to Extrasolar Planets Astrophysics amp Space Science 277 293 doi 10 1023 A 1012221527425 Faber Peter Quillen Alice C 12 lipnya 2007 The Total Number of Giant Planets in Debris Disks with Central Clearings Department of Physics and Astronomy University of Rochester Procitovano 23 serpnya 2008 DMITRIJ MALYaNOV 18 05 11 Gazeta Ru Arhiv originalu za 14 sichnya 2012 Procitovano 21 listopada 2011 ros PosilannyaVebsajt International Astronomical Union Fatofurnal NASA NASA Planet Quest Exoplanet Exploration Ilyustrovanij katalog shodo planet ta Sonyachnoyi sistemi Kriteri viznachennya planet ta yih klasifikaciyi za Sternom ta Levinsonom Vebsajt Planetary Science Research Discoveries Koli utvoryuvalis planeti nedostupne posilannya z lipnya 2019 Shodo planet ta yih viznachen