Югославські війни або Війна в Югославії — низка збройних конфліктів, що відбувалися на території колишніх республік Югославії у період між 1991 та 2001 роками і були проявом дезінтеграційних процесів в державі, що полягали у прагненні народів Югославії здобути свою державну незалежність та у прагненні переважно сербських сил не допустити цього. Завершились війни утворенням нових незалежних держав.
Югославські війни головним чином відбувались між сербами, які прагнули зберегти Югославську державу, та народами, що добивались незалежності від неї — хорватами, боснійцями, словенцями та албанцями, а також між хорватами і боснійцями у Боснії і Герцеговині, македонцями та албанцями в Північній Македонії. Війни відбувались на території усіх шести колишніх республік Югославії і призвели до перетворення їх на незалежні держави. Безпосереднім результатом конфлікту стало проголошення сьомої незалежної держави Косово. Югославські війни стали одним з наймасштабніших збройних конфліктів XX століття, вони супроводжувались значними руйнуваннями, великими людськими жертвами та великою кількістю скоєних військових злочинів.
Югославські війни можна розділити на дві основні групи:
- Війни під час розпаду Югославії:
- 1. Війна Словенії за незалежність (1991) (Десятиденна війна)
- 2. Війна Хорватії за незалежність (1991—1995) (хорв. Domovinski rat, Вітчизняна війна)
- 3. Боснійська війна (1992—1995)
- Конфлікти в регіонах населених албанцями:
Причини та історичні передумови конфлікту
В XIX ст. сербську інтелігенцію почали охоплювати ультранаціоналістичні шовіністичні ідеї Великої Сербії. Найрадикальніші ідеологи подібних концепцій — , Стоян Новакович та деякі інші стверджували, що майже всі слов'янські народи Балканського півострова є сербами, які з тих чи інших причин віддалилися від «єдиного» сербського народу. До сербів зараховувались не лише боснійці та хорвати, які мають мови наближені до сербської (а в комуністичній Югославії їх взагалі вважали однією мовою і називали сербохорватською або хорватосербською), а й словенці, македонці та навіть болгари. Стверджувалось, що деякі з цих народів це серби, які зазнали іноземного впливу і «покатоличились» (як хорвати та словенці) або прийняли мусульманство (як боснійці). Деякі інші народи (наприклад болгари та македонці) є наслідком історичного розділення з «єдиним» сербським народом. В різні часи доктрина Великої Сербії ставала чи не головним напрямком державної політики Югославії.
По завершенню Першої світової війни внаслідок розпаду Австро-Угорської імперії Словенія та Хорватія увійшли до складу Королівства сербів, хорватів і словенців, яке згодом було перейменоване у Королівство Югославія, де панівною нацією були серби, а решті народів відводилась роль пригнобленої меншості. Ці території фактично стали винагородою сербам за участь у Першій світовій війні. Незважаючи на набагато вищий економічний розвиток Словенії і Хорватії, вся повнота влади належала лише представникам сербської еліти. Вперше за тисячолітню історію був розпущений хорватський парламент (який не працював з 1920 по 1939 рр.), а адміністративний поділ держави на бановини був сформований таким чином, аби забезпечити повне домінування сербів: зокрема територія з хорватським населенням була поділена одразу на декілька бановин; території населені іншими не сербськими народами об'єднувались у бановини з територіями населеними сербами для того, аби серби складали там більшість або значну меншість. В цьому югославська держава була аналогом СРСР, де формальна рівноправність народів була засобом збереження панування однієї нації (росіян в Радянському Союзі та сербів в Югославії), яка здійснювала ультранаціоналістичну та шовіністичну політику і пригноблювала решту народів держави. В Югославії протягом майже всього XX століття деякі народи позбавлялись права на власну рідну мову. Зокрема стверджувалось, що не існує окремих хорватської, боснійської та чорногорської мов, що майже всі південнослов'янські народи розмовляють сербською (сербо-хорватською) а хорватська, боснійська та чорногорська просто є її діалектами (подібні твердження існують в Сербії і досі). Посилення національного гноблення народів викликало активний рух спротиву та загострило ситуацію в країні. 20 червня 1928 року сербами був вбитий лідер хорватського національно-визвольного руху Степан Радич, якого вбили прямо в залі югославського парламенту. У відповідь на заворушення в країні король Александр І Карагеоргієвич лише посилив гніт. У 1934 році хорватами і македонцями в Марселі був убитий вже Александр І Карагеоргієвич. Об'єднання у 1939 році хорватських земель в єдину бановину та надання їй автономії вже не могло врятувати ситуацію.
Під час Другої світової війни німецькі нацисти прагнули використати хорватське бажання помсти і відплати за національне гноблення сербам, створивши Незалежну Державу Хорватія під керівництвом уряду усташів не лише на хорватській етнічній території. Однак по завершенню війни в новоствореній Йосипом Тіто комуністичний Югославії час мститися настав уже для сербів, які бездоказово і безпідставно звинувачуючи усташів у злочинах нацизму масово їх знищували. Також під приводом боротьби з тими, хто співпрацював з німецькими фашистами розпочалася розправа з хорватською інтелігенцією та інтелігенцією інших не сербських народів Югославії, внаслідок чого було знищено величезну кількість невинних людей. Сьогодні в Хорватії громадськість вимагає визнати знищення усташів та пов'язаного з цим терору злочином проти людства, покарати винних в ньому і засудити постать Тіто.
В післявоєнний період югославська влада активно заохочувала заселення сербами Хорватії, Боснії та Герцеговини та інших регіонів, де серби не становили більшість (зокрема Косова) за рахунок різноманітних пільг, привілей та кращих умов оплати праці за межами власне Сербської союзної республіки.
У 80-х роках після смерті Тіто в Югославії настала економічна та моральна криза, що зрештою призвело до появи вкрай негативних явищ у суспільній свідомості. Зокрема сербська інтелігенція (більша частина якої сповідувала радикальні ультранаціоналістичні погляди) вирішила, що настав час для вирішального наступу на права не сербської меншості. Екстремістські настрої були виражені у Меморандумі сербської академії наук і мистецтв який оцінюють як такий, що містить фашистські заяви і заклики, серед яких заклики до перетворення Югославії з федеративної на сербську національну державу, а також заклики до геноциду певних етносів, зокрема заклик до «деалбанізації» Косова. Вважається, що саме цей Меморандум, який був оприлюднений в белградській газеті «Вечірні новини» у 1986 році, зробив ключовий внесок у розпад Югославії та початок Югославських воєн. За іронією долі, попри те, що майже всі сербські політичні лідери засудили Меморандум, їхні подальші дії були фактично впровадженням основних його положень на практиці.
В останні роки існування Югославії відносини між союзними республіками погіршились. Економічно розвинені Словенія та Хорватія виступали за розширення своїх автономій, натомість Сербія за більш унітарну державу. Усвідомивши, що згоди не дійти, Словенія та Хорватія розпочали дії, спрямовані на здобуття незалежності. На 14-му з'їзді компартії Югославії словенська та хорватська делегації залишили з'їзд на знак протесту. 23 грудня 1990, Словенія провела референдум про незалежність, на якому за підтримку незалежності проголосувало 96 % виборців. Після цього Белград заявив про наміри ліквідувати Республіканські територіальні сили оборони, запровадивши централізовану систему оборони. За цим послідувало проголошення Словенією незалежності у червні 1991 року і початок війни.
Війни під час розпаду Югославії
Війна Словенії за незалежність
Оголосивши державну незалежність 25 червня 1991 року Словенія очікувала від Белграда спроб вирішення конфлікту військовою силою. 26 червня сили Югославської Народної Армії, дислоковані в хорватській Рієці, дістали наказ висунутись до Словенії та захопити прикордонні пункти пропуску на кордоні з Італією. Станом на 27 червня майже всі головні об'єкти Словенії (практично всі прикордонні пункти пропуску, столиця Словенії Любляна та міжнародний аеропорт в столичному передмісті Брніку) були захоплені югославською армією без опору та жодного пострілу. Однак рішучість словенського керівництва на чолі з президентом Міланом Кучаном, яке вирішило чинити збройний опір, відіграла вирішальну роль. Таємно розбудовуючи власні збройні сили напередодні війни, словенці використали переважно гірський ландшафт країни для успішного ведення спочатку партизанської, а згодом і відкритої війни, і в ході бойових дій, що місцями переросли в жорстокі бої (особливо в містечку Горня Радгона), зуміли завдати армії Югославії вирішальної поразки, заподіявши своєму супротивнику значних втрат — 44 убитих, 146 поранених та 4.944 полонених. Натомість словенці зазнали втрат у 19 осіб убитими (з яких 9 військових, а решта цивільні особи) та 182 пораненими. Зазнавши поразки і не маючи можливості продовжувати бойові дії, Югославський уряд пішов на укладання Бріонського мирного договору 7 липня 1991 року, за яким Югославська Народна Армія припиняла ведення бойових дій на території Словенії; натомість Словенія та Хорватія на три місяці відкладали проголошення незалежності.
Війна Хорватії за незалежність
22 грудня 1990 року парламент Хорватії ратифікував нову Конституцію (в якій закладались основи майбутньої незалежної Хорватії), проти якої одразу виступили серби, що становили 12 % населення Хорватії (хорвати натомість 78 %). У квітні 1991 року серби проголосили створення Республіки Сербської Країни (яка включала чверть хорватської території) та бойкотували хорватський референдум про незалежність, що відбувся 19 травня 1991 року. Це призвело до того, що на референдумі 94 % висловились за незалежність Хорватії. 25 червня 1991 року (в один день зі Словенією) Хорватія оголосила про свою незалежність. Югославська Народна Армія (скорочено ЮНА) на той час становила досить таки потужну силу в Європі і мала на своєму озброєнні 2000 танків та 300 бойових літаків, однак у той самий час мала нестачу сучасного озброєння. До того ж головною проблемою стало масове дезертирство не сербських військовиків, яке значно послаблювало югославську армію. Хорвати натомість мали ще складнішу ситуацію, оскільки лише розпочинали створення власних збройних сил, зіткнувшись з суттєвими ускладненнями на цьому шляху, позаяк на території Югославії тоді діяло ембарго ООН на постачання озброєння. Активні бойові дії розпочалися , що була спробою сербів відрізати південно-східні території Хорватії, які розташовані вздовж морського узбережжя, від решти території країни, однак серби були зупинені хорватськими військовими і не пробились до моря. 25 серпня 1991 року сербські війська обложили прикордонне місто Вуковар. Таким чином розпочалась одна з ключових битв усіх Югославських воєн та одна з найбільших битв XX століття — битва за Вуковар, в ході якої невеликий хорватський гарнізон (близько 2 000), що майже не мав важкого озброєння, майже три місяці тримався в облозі, завдаючи великих втрат значно чисельнішим сербським силам (залежно від фази битви від 30 000 до 80 000 вояків), які мали на озброєнні близько 1 500 танків, майже тисячу одиниць артилерії та багато іншої військової техніки. Успішна оборона Вуковара відіграла ключову роль у подальшому розвитку бойових дій. Змушені зосередити великі військові сили для штурму Вуковара серби втратили нагоду швидкого захоплення Хорватії; натомість хорвати виграли час для розбудови власної регулярної армії. Битва за Вуковар викликала небачений патріотичний підйом в Хорватії та сприяла хорватській загальнонаціональній мобілізації і єднанню. Хорватську війну за незалежність у Хорватії назвали Domovinski rat, що можна перекласти як Вітчизняна війна, а Вуковар називали «Хорватським Сталінградом». Зрештою, взяти місто сербам вдалося, лише майже повністю його зруйнувавши. Після входу до Вуковара серби проводили етнічні чистки та масові вбивства хорватського цивільного населення та поранених військовополонених. Однак натхненні вдалим для себе розвитком бойових дій у Вуковарі та Далмації хорвати продовжили свої військові успіхи — їм вдалося не лише зупинити сербів на майже всіх напрямках, а й розпочати власний контрнаступ. Проте у розпал бойових дій за посередництва міжнародних організацій у січні 1992 року було укладено угоду про припинення вогню.
Майже повному припиненню бойових дій сприяло також направлення основних сил Югославської армії до Боснії, де військовий конфлікт лише розпочинався. Згодом спорадичні бойові дії часто поновлювались внаслідок частого порушення миру обома сторонами, проте військовою ініціативою вже володіли хорвати, які внаслідок багатьох вдалих битв та військових операцій поступово відновлювали контроль над своєю територією. В цей самий час хорвати неодноразово надавали військову та матеріально-ресурсну допомогу боснійським хорватам та мусульманам (боснійцям) під час Боснійської війни, проте бойові дії в цей період не були тривалими та інтенсивними. Однак у 1995 році війна розгоряється з новою силою: під тиском міжнародного співтовариства Сербська Країна позбавляється підтримки Белграда. На це миттєво відреагували хорвати, які скористались нагодою відновити територіальну цілісність своєї країни: під час операції Блискавка, що розпочалася 1 травня 1995 року, хорватам вдалося миттєво розгромити сербські війська в Західній Славонії та відновити контроль над цією територією. Сербам не допоміг навіть обстріл Загреба та інших мирних хорватських міст, скоєний ними у відчаї. А під час проведення хорватськими військами операції «Буря» (4-7 серпня 1995 року) Республіка Сербська Країна була остаточно ліквідована, а більша її частина взята хорватами під свій контроль. Після підписання Дейтонського миру (14 грудня 1995 року) решта території Хорватії мирно реінтегрувалася до складу держави.
Протягом війни обома сторонами проводились етнічні чистки та масові вбивства цивільного населення. Однак більшість воєнних злочинів було все-таки скоєно сербами. Серед найбільших — масові вбивства сербами мирних хорватів у Далі, Вуковарі, Ловасі, Бачині, Вочині, Церовлянах, Саборському та Шкабрні, а також вбивство хорватами цивільних сербів у Госпичі.
Хронологія основних подій
Події, що відбулися до початку бойових дій
- 13 травня 1990 Матч ненависті — безлад під час футбольного матчу в Загребі між місцевим Динамо та белградською Црвеною Звездою, що був спровокований сербськими футбольними фанатами, яких очолював ультранаціоналіст Желько Ражнатович на прізвисько Аркан, який згодом створив — одну з найбоєздатніших сербських військових структур, що скоїла безліч воєнних злочинів під час Югославських воєн.
- 1-3 березня 1991 — Битва за Пакрац
- 31 березня 1991 : зіткнення між сербами і хорватами на Плитвицьких Озерах в Хорватії внаслідок яких загинуло двоє людей.
- 2 травня 1991 Боровські заворушення зіткнення внаслідок яких загинуло 13 хорватських поліціянтів та 3 сербів.
Події, що відбулися після початку війни
- 25 червня 1991 — Словенія і Хорватія проголосили незалежність від Югославії
- 26 липня 1991 — (вбивство цивільних хорватів сербами у селі Куляни)
- 26 липня 1991 — (вбивство захоплених хорватських поліціянтів сербами в селі Замочами)
- 26 липня 1991 — (вбивство хорватських поліціянтів сербами у селі Струзі)
- липень — грудень 1991
- серпень 1991 — травень 1992 (вбивство сербами щонайменше 135 мирних хорватських жителів у селищі Даль на сході Хорватії).
- 25 серпня — 19 грудня 1991 Битва за Вуковар
- 8 вересня 1991 — (масове вбивство сербами 20 хорватських полонених поліціянтів у с. Кусонє)
- 21 вересня 1991 — (масове вбивство сербами 7 цивільних хорватських чехів в Івановім Селі)
- вересень — грудень 1991 — Битва за казарми
- вересень 1991 —
- жовтень 1991 — травень 1992 — облога Дубровника
- 12 жовтня 1991 — (масове вбивство сербами 29 цивільних хорватів в селі Саборсько).
- 13 жовтня 1991 — (вбивство 23 цивільних хорватів (і 4 сербів) сербами у селі Широка Кула)
- 16 жовтня 1991 — (вбивство 7 цивільних хорватів сербами у селі Буковці)
- 16 — 18 жовтня 1991 — Госпицька різанина (вбивство хорватами щонайменше 100 цивільних сербів у містечку Госпич).
- 21 жовтня 1991 — (вбивство сербами 110 цивільних хорватів у селах Бачина та Церовляни)
- 29 жовтня 1991 — 3 січня 1992 —
- 31 жовтня — 4 листопада 1991 —
- 10 листопада 1991 — Ловаська різанина (вбивство 75 цивільних хорватів сербами у селі Ловас)
- 18 листопада 1991 — (вбивство сербами 86 цивільних хорватів в селищі Шкабрня).
- 18 листопада — 21 листопада 1991 — Вуковарська різанина (масове вбивство сербами хорватського цивільного населення після взяття Вуковара, загалом вбито 255—264 цивільних хорватів).
- 12—13 грудня 1991 — Вочинська різанина (вбивство 47 цивільних хорватів сербами у селі Вочині)
- 15 грудня 1991 — (вбивство 16 цивільних хорватів сербами у селі Костричі)
- 16 грудня 1991 — (вбивство 21 цивільних хорватів сербами у селі Йошевиці)
- 21 червня 1992 — (раптовий наступ хорватських військ на позиції, контрольовані сербами з Сербської Країни, що дало змогу хорватам відновити контроль над територією з площею 90 км²)
- 22 січня — 1 лютого 1993 —
- 1 травня — 3 травня 1995 — Операція «Блискавка» (раптовий наступ хорватських військ на позиції Сербської Країни у Західній Славонії, блискавичний розгром сербських військ та відновлення хорватського контролю над цією територією)
- 2 — 3 травня 1995 — ракетний обстріл Загреба та інших мирних хорватських міст військами Сербської Країни, які, усвідомлюючи неминучість своєї поразки, у відчаї скоїли цей злочинний акт.
- 4 — 7 серпня 1995 — Операція «Буря» (ліквідація Республіки Сербська Країна)
Боснійська війна
Станом на 1990 рік населення Боснії та Герцеговини складалось, головним чином, з представників трьох найбільших етнічних груп: боснійців (які становили 43 %), — сербів (31 %), та хорватів (17 %). На початку березня 1991 року хорватські та сербські представники намагалися змовитися з приводу розподілу Боснії та Герцеговини, що, зрештою, привело до виникнення окремих державних утворень на її території: сербської держави — Республіки Сербської та хорватської — Герцег-Босни. 29 лютого і 1 березня 1992 року на референдумі з приводу незалежності Боснії та Герцеговини, який бойкотували боснійські серби, за незалежність висловились 99,43 % населення. Незалежність була проголошена 5 березня 1992 року. Згодом за сприяння міжнародних посередників робилися спроби відвернути конфлікт шляхом розділення країни за етнічною ознакою на три частини, однак ці спроби не мали успіху і вже в березні 1992 року в Східній Боснії розгортаються запеклі бої. 25 вересня 1991 року Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію про введення ембарго на постачання зброї усім сторонам конфлікту, що поставило боснійців у вкрай складні умови, позаяк серби взяли під свій контроль майже все озброєння югославської армії, а хорвати ввозили зброю контрабандно, використовуючи свої протяжні морські кордони. Натомість боснійцям, оточеним з усіх боків сербською та хорватською територією, доводилось пристосовувати свою промисловість до військових потреб. Уже на початку війни сербам вдалося захопити близько 60 % території Боснії та Герцеговини. Причиною цьому стало те, що хорвати та боснійці, які могли бути природними союзниками, не лише майже не співпрацювали, а й ставились одне до одного з неприхованою ворожістю, а іноді й вступали у відкриті військові зіткнення. Ключовим епізодом війни став початок сербами. , населеної переважно боснійськими мусульманами (боснійцями), тривала близько чотирьох років і є найдовшою облогою у сучасній історії та однією з наймасштабніших облог міста у світовій історії загалом. Затятий опір боснійців, які, зрештою, не дозволили сербам здобути свою столицю, довів життєздатність боснійської держави.
Бойові дії супроводжувались етнічними чистками, воєнними злочинами та масовим вбивством мирного населення. Зокрема, серби на захопленій ними території жорстоко розправлялись з цивільним боснійським та, подеколи, хорватським населенням. Масові вбивства та геноцид боснійців здійснювався сербами у Сребрениці, Прієдорі, Вишеград, Фочі. А також хорватами у . Внаслідок цих дій загинули десятки тисяч боснійських мирних жителів. Також сербами створювались концентраційні табори, де катувались і вбивались боснійці, при цьому чоловіки і жінки розділялись, і жінок у цих таборах використовували як секс-рабинь для потреб сербських військових. Протягом Боснійської війни щонайменше 20.000 боснійських жінок зазнавали систематичних зґвалтувань з боку сербських солдатів.
Крім сербсько-боснійського та сербсько-хорватського конфліктів у Боснії та Герцеговині у 1993—1994 роках розгорівся повномасштабний хорватсько-боснійський конфлікт в Герцеговині у районах з мішаним хорватсько-боснійським населенням. Зокрема, драматичні події відбувались у містах (хорватів — 43,12 %, боснійців — 35,89 %) та (хорв. назва — Ускоплє; боснійців — 55,84 %, хорватів — 42,51 %). Кульмінацією конфлікту стала , західну частину якого населяли хорвати (що становили 39,6 % населення міста), а східну — боснійці (36,6 % населення міста). Прагнучи оволодіти східною частиною Мостару, хорватські військові тримали місто в облозі з травня по вересень 1994 року, коли боснійське командування, прагнучи зняти з нього облогу, розпочало , яка була припинена, а боснійські війська відкликані після скоєння ними воєнних злочинів проти цивільного хорватського населення у селах Грабовіца та Уздол. Хорватсько-боснійський конфлікт був офіційно припинений після підписання низки угод у лютому-березні 1994 року, внаслідок яких хорватські та боснійські території в Боснії та Герцеговині були об'єднані у федерацію Боснії та Герцеговини і кількість воюючих сторін у Боснійській війні скоротилась до двох.
У Західній Боснії, в боснійському анклаві, відрізаному від решти етнічної боснійської території Республікою Сербською, певний час існувала також Автономна Область Західна Боснія — маріонеткова мусульманська держава, контрольована сербами. Автономна Область Західна Боснія була взята під контроль боснійською владою у серпні 1995 року.
У 1995 році бойові дії велись протягом більшої частини року. Відповідно до хорватсько-боснійських домовленостей, Хорватія провела в Західній Боснії та щодо захоплення Сербської Країни в Хорватії. Після цього ініціативою у війні заволодів хорватсько-боснійський альянс, який, провівши операції та , відвоював у сербів більшу частину Західної Боснії і став загрожувати столиці боснійських сербів — місту Баня-Лука. Серби відповіли терористичними методами ведення боротьби: зокрема сербські військові вже вдруге в Сараєво (за зразком обстрілу мирного Загреба). У відповідь на цей та інші злочини сербів була проведена операція НАТО в Боснії та Герцеговині, в ході якої були завдані авіаудари по позиціях боснійських сербів. Попри малу військову ефективність операції вона здійснила суттєвий психологічний вплив на сербів.
На цьому етапі, під тиском міжнародного співтовариства, Слободан Милошевич, Франьо Туджман та Алія Ізетбегович сіли за стіл переговорів і 21 листопада 1995 року підписали Дейтонську мирну угоду.
Внаслідок Боснійської війни загинуло близько 100.000 тисяч людей. Серед них боснійців — 66 %, сербів — 25 %, хорватів — 8 %. Однак 83 % жертв серед цивільного населення були боснійцями, 10 % — сербами, та 5 % хорватами. Близько 30 % жертв серед мирного боснійського населення були жінки та діти []. Близько 90 % всіх військових злочинів було скоєно сербами .
Хронологія основних подій
- 5 квітня 1992 — 29 лютого 1996
- весна 1992 вбивство сербами близько 3.000 боснійців в місті Вишеграді у східній частині Боснії та Герцеговини
- 1992 вбивство сербами близько 5.200 боснійців та хорватів у місті Прієдор та близько 14.000 в околицях міста
- 1992—1993 вбивство хорватами близько 2.000 мирних боснійців
- травень — вересень 1994
- вересень 1994
- 2 червня 1994 — 24 серпня 1994
- липень 1995 Різанина в Сребрениці — найбільший воєнний злочин Югославських воєн, полягав у вбивстві сербами щонайменше 8.000 цивільних боснійців
- 5 лютого 1994 та 28 серпня 1995 — два мінометні обстріли ринку в Сараєво, здійснені сербами, внаслідок чого загинули під час першого обстрілу — 68 осіб та 144 було поранено, під час другого — 37 загинуло та 90 було поранено. Цей воєнний злочин став підставою для проведення Операції НАТО в Боснії та Герцеговині (1995)
- 25 липня — 30 липня 1995
- 8 вересня — 15 вересня 1995
- 10 жовтня — 30 жовтня 1995
- 14 грудня 1995 Дейтонський мир
Конфлікти в регіонах населених албанцями
Війна в Косові
Напруженість між албанцями, що становлять більшість населення у Косові, та сербами існувала протягом всього XX століття і, нерідко, переростала у великі спалахи насильства, масові заворушення та збройні зіткнення. В 1990 році була скасована автономія Косова, заборонені ЗМІ албанською мовою, обмежено використання албанської мови в Косові. Лідер косівських албанців письменник Ібрагім Ругова закликав до мирних засобів боротьби — ухилення від призову в армію, несплати податків тощо. 1 вересня 1991 року партія яку очолював Ругова провела референдум у Косові з приводу незалежності краю. На референдумі на підтримку незалежності висловились 98 %. У травні 1992 року на ще одному референдумі Ібрагіма Ругову було обрано президентом Косова. Сербський уряд не визнав обох референдумів. Політика пасивного опору Ругови призвела до того, що в Косові вдалося уникнути воєнних дій в той час, як війна розпочалась у Словенії, а згодом і у Хорватії. Однак посилення сербських репресій збільшило кількість албанців, які вважали, що боротьбу необхідно вести лише збройними методами. Армія визволення Косова, що розпочала свою активну діяльність в першій половині 1996 року у 1998 році перейшла до ведення активних бойових дій і швидко перетворилась на високоорганізовану та боєздатну військову силу. На початку літа 1998 року АВК мала у своєму складі вже 25.000 бійців та контролювала 40 % території Косова. Албанські повстанці навіть спробували у червні (за 15 км від столиці Косова — Приштини), яка забезпечувала вугіллям електростанцію, що розташована неподалік. Натомість серби відповідали посиленням терору проти мирного албанського населення, ними проводились етнічні чистки та масові вбивства мирних албанців, найбільшими та найвідомішими з яких були вбивства у Горнє Обринє, Ораховаці та . Останнє стало головною причиною проведення операції НАТО в Югославії 1999 внаслідок якої Косово було взято під міжнародний контроль і зрештою стало незалежною державою 17 лютого 2008 року.
Хронологія основних подій
- 30 червня 1998
- 15 січня 1999 масове вбивство сербами цивільних косовських албанців у селищі Рачак. Стало однією з причин Операції НАТО в Югославії 1999
- 9 квітня — 10 червня 1999
Конфлікт в Південній Сербії
Після завершення війни в Косові на півдні Сербії, в районах що були населені албанцями, але не входили до складу Косова, відбувся новий конфлікт між сербськими військовими та албанськими повстанцями, які були представлені , що була створена з метою приєднання албанських етнічних районів до майбутнього незалежного Косова. Конфлікт завершився перемогою сербів, які розгромили малочисельних та поганоозброєних албанських вояків. Важливою стала також позиція міжнародного співтовариства, яке визнавало приналежність цих територій до Сербії, що розв'язало руки сербам у боротьбі з албанськими повстанцями.
Конфлікт в Македонії
Починаючи з 2001 року в північно-західних районах Македонії, які розташовані вздовж кордону з Косовом і населені етнічними албанцями, відбувався збройний конфлікт між македонським урядом та албанською військовою структурою — Армією національного визволення. В ході конфлікту особливо жорстокі бої розгорілись під час . За сприяння міжнародних посередників бойові дії були припинені та 13 серпня 2001 року відбулось укладання Охридської угоди, згідно з якою албанські повстанці складали зброю, визнавали територіальну цілісність Македонії та приналежність районів з албанським населенням до македонської держави. У відповідь на це Північна Македонія децентралізовувалась, в державі забезпечувались національні та культурні права албанської меншості.
Українські миротворці в Югославії
У період з 1992 по 1995 рік у миротворчих операціях на Балканах брали участь 240-й та 60-й окремі спеціальні батальйони, 40-а оперативна група штабних офіцерів, підрозділ військової поліції, група військових спостерігачів та 15-й окремий вертолітний загін. Український національний контингент забезпечував проведення конвоїв з вантажами гуманітарної допомоги місцевому населенню, сприяв припиненню бойових дій та нормалізації ситуації, здійснював патрулювання в зонах відповідальності. Загалом за цей період у складі миротворчої місії ООН у Югославії (UNPROFOR) пройшли службу майже 6,5 тисяч українських військових.
З 1995 по 1999 рік 240-й окремий спеціальний батальйон чисельністю 400 військовослужбовців виконував завдання на території Боснії та Герцеговини у складі Сил Виконання Угоди (IFOR) та Сил Стабілізації (SFOR) під егідою НАТО. Під час перебування в Боснії і Герцеговині українські миротворці, окрім виконання безпосередніх завдань, брали участь у відбудові, реконструкції та відновленні лікарень та шкіл, ремонті доріг, ліній електромереж, роздачі їжі сиротам та дітям, наданні медичної допомоги місцевому населенню тощо. За чотири роки близько 2800 військовослужбовців Збройних Сил України взяли участь у зазначеній Місії.
Українські миротворці також брали участь в миротворчій місії в Косові у складі сил КФОР, в спільному українсько-польському батальйоні.
Загалом в миротворчих місіях в Югославії взяли участь близько 14.000 українських військовослужбовців, 21 з яких загинули.
Примітки
- . Архів оригіналу за 18 листопада 2011. Процитовано 16 лютого 2012.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - . Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 16 лютого 2012.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - . Архів оригіналу (PDF) за 25 грудня 2018. Процитовано 2 липня 2016.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - . Архів оригіналу за 8 листопада 2009. Процитовано 16 лютого 2012.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - Боснійська громадська діячка Сабіха Хусіч: Подолати упередження по відношенню до тих, хто вижив (ФОТО). zpu.kr.ua (uk-ua) . Процитовано 26 лютого 2024.
- C.I.A. Report on Bosnia Blames Serbs for 90% of the War Crimes. The New York Times. 9 березня 1995. оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 5 квітня 2022. (англ.)
Посилання
- Третя Балканська війна 1991—2001 на www.historyguy.com [ 28 липня 2009 у Wayback Machine.]
- Югославські війни на Open Directory Project [ 8 березня 2009 у Wayback Machine.]
- Історія участі Збройних Сил України у міжнародних миротворчих операціях doc[недоступне посилання з серпня 2019]
- Українські миротворчі місії на сайті міністерства оборони України[недоступне посилання з серпня 2019]
Література
- Allcock, John B. Explaining Yugoslavia (Columbia University Press, 2000)
- Allcock, John B. et al. eds., Conflict in the Former Yugoslavia: An Encyclopedia (1998)
- Allen, Beverly (1996). Rape Warfare: The Hidden Genocide in Bosnia-Herzegovina and Croatia. University of Minnesota Press. ISBN .
- Baker, Catherine (2015). . Macmillan International Higher Education. ISBN . Архів оригіналу за 19 жовтня 2020. Процитовано 7 вересня 2020.
- Bideleux, Robert; Jeffries, Ian (2007). (вид. 2nd). Taylor & Francis. ISBN . Архів оригіналу за 11 травня 2014. Процитовано 22 квітня 2012.
- Brown, Cynthia; Karim, Farhad (1995). Playing the "Communal Card": Communal Violence and Human Rights. New York: Human Rights Watch. ISBN .
- Brouwer, Anne-Marie de (2005). . Intersentia. ISBN . Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 7 вересня 2020.
- Campbell, Kenneth (2001). . Springer. ISBN . Архів оригіналу за 16 серпня 2021. Процитовано 7 вересня 2020.
- Cohen, Leonard J.; Dragović-Soso, Jasna, ред. (2008). State Collapse in South-Eastern Europe: New Perspectives on Yugoslavia's Disintegration. Purdue University Press. с. 323. ISBN .
- Demolli, Haki (2013). . У Aertsen, Ivo; Arsovska, Jana; Rohne, Holger-C; Valiñas, Marta; Vanspauwen, Kris (ред.). Restoring Justice after Large-scale Violent Conflicts. Routledge. с. 104. ISBN . Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 7 вересня 2020.
- (2010). . Academic Press. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 7 вересня 2020.
- Finlan, Alastair (2004). The Collapse of Yugoslavia 1991–1999. Essential Histories. Oxford, UK: Osprey. ISBN .
- Friedman, Francine (2013). . Routledge. ISBN . Архів оригіналу за 16 серпня 2021. Процитовано 7 вересня 2020.
- Gagnon, Valère Philip (2004). . Cornell University Press. ISBN . Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 7 вересня 2020.
- Geldenhuys, Dean (2004). . Springer. ISBN . Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 7 вересня 2020.
- (1996). The fall of Yugoslavia: the third Balkan war. London: Penguin. ISBN .
- (1999). Croatia: A History. C. Hurst & Co. ISBN .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Yugoslavski vijni abo Vijna v Yugoslaviyi nizka zbrojnih konfliktiv sho vidbuvalisya na teritoriyi kolishnih respublik Yugoslaviyi u period mizh 1991 ta 2001 rokami i buli proyavom dezintegracijnih procesiv v derzhavi sho polyagali u pragnenni narodiv Yugoslaviyi zdobuti svoyu derzhavnu nezalezhnist ta u pragnenni perevazhno serbskih sil ne dopustiti cogo Zavershilis vijni utvorennyam novih nezalezhnih derzhav Yugoslavski vijniVukovarska vodonapirna vezha poshkodzhena v hodi bitvi za Vukovar odin z simvoliv Yugoslavskih vijn Vukovarska vodonapirna vezha poshkodzhena v hodi bitvi za Vukovar odin z simvoliv Yugoslavskih vijnData 1991 2001Misce Bosniya i Gercegovina Pivnichna Makedoniya Sloveniya Horvatiya Serbiya Chornogoriya KosovoRezultat utvorennya novih nezalezhnih derzhavStoroni Horvatiya Horvatska respublika Gerceg Bosna Bosniya i Gercegovina Sloveniya Albanski vijskovi strukturi Armiya vizvolennya Kosova Armiya nacionalnogo vizvolennya Armiya vizvolennya Presheva Medvedzhi i Buyanovaca NATO Yugoslaviya Respublika Serbska Respublika Serbska Krayina Serbiya Chornogoriya Chetniki AO Zahidna Bosniya Pivnichna MakedoniyaKomanduvachiMilan Kuchan Yanez Yansha Aliya Izetbegovich Sefer Halilovich Frano Tudzhman Mate Boban Yanko Bobetko Ibragim Rugova Ali Ahmeti Agim Cheku Hashim Tachi Hav yer Solana Vesli Klark Bill Klinton Dzhon Mejdzhor Toni Bler Slobodan Miloshevich Momir Bulatovich Velko Kadiyevich Radovan Karadzhich Ratko Mladich Milan Martich Milan Babich Voyislav Sheshel Fikret AbdichVtratiponad 64 000 ubitih ponad 14 000 ubitih 18 ubitih ponad 20 000 ubitih ponad 35 000 ubitih 66 ubitih Yugoslavski vijni golovnim chinom vidbuvalis mizh serbami yaki pragnuli zberegti Yugoslavsku derzhavu ta narodami sho dobivalis nezalezhnosti vid neyi horvatami bosnijcyami slovencyami ta albancyami a takozh mizh horvatami i bosnijcyami u Bosniyi i Gercegovini makedoncyami ta albancyami v Pivnichnij Makedoniyi Vijni vidbuvalis na teritoriyi usih shesti kolishnih respublik Yugoslaviyi i prizveli do peretvorennya yih na nezalezhni derzhavi Bezposerednim rezultatom konfliktu stalo progoloshennya somoyi nezalezhnoyi derzhavi Kosovo Yugoslavski vijni stali odnim z najmasshtabnishih zbrojnih konfliktiv XX stolittya voni suprovodzhuvalis znachnimi rujnuvannyami velikimi lyudskimi zhertvami ta velikoyu kilkistyu skoyenih vijskovih zlochiniv Yugoslavski vijni mozhna rozdiliti na dvi osnovni grupi Vijni pid chas rozpadu Yugoslaviyi 1 Vijna Sloveniyi za nezalezhnist 1991 Desyatidenna vijna 2 Vijna Horvatiyi za nezalezhnist 1991 1995 horv Domovinski rat Vitchiznyana vijna 3 Bosnijska vijna 1992 1995 Operaciya NATO v Bosniyi ta Gercegovini 1995 dd dd Konflikti v regionah naselenih albancyami 1 Vijna v Kosovi 1998 1999 Operaciya NATO v Yugoslaviyi 1999 dd 2 Konflikt u Pivdennij Serbiyi 2000 2001 3 Konflikt u Makedoniyi 2001 dd Prichini ta istorichni peredumovi konfliktuV XIX st serbsku inteligenciyu pochali ohoplyuvati ultranacionalistichni shovinistichni ideyi Velikoyi Serbiyi Najradikalnishi ideologi podibnih koncepcij Stoyan Novakovich ta deyaki inshi stverdzhuvali sho majzhe vsi slov yanski narodi Balkanskogo pivostrova ye serbami yaki z tih chi inshih prichin viddalilisya vid yedinogo serbskogo narodu Do serbiv zarahovuvalis ne lishe bosnijci ta horvati yaki mayut movi nablizheni do serbskoyi a v komunistichnij Yugoslaviyi yih vzagali vvazhali odniyeyu movoyu i nazivali serbohorvatskoyu abo horvatoserbskoyu a j slovenci makedonci ta navit bolgari Stverdzhuvalos sho deyaki z cih narodiv ce serbi yaki zaznali inozemnogo vplivu i pokatolichilis yak horvati ta slovenci abo prijnyali musulmanstvo yak bosnijci Deyaki inshi narodi napriklad bolgari ta makedonci ye naslidkom istorichnogo rozdilennya z yedinim serbskim narodom V rizni chasi doktrina Velikoyi Serbiyi stavala chi ne golovnim napryamkom derzhavnoyi politiki Yugoslaviyi Proekt Velikoyi Serbiyi Milosha Miloyevicha 1874 roku Na karti yak serbi poznacheni ne lishe bosnijci ta horvati a navit slovenci makedonci ta bolgari Po zavershennyu Pershoyi svitovoyi vijni vnaslidok rozpadu Avstro Ugorskoyi imperiyi Sloveniya ta Horvatiya uvijshli do skladu Korolivstva serbiv horvativ i slovenciv yake zgodom bulo perejmenovane u Korolivstvo Yugoslaviya de panivnoyu naciyeyu buli serbi a reshti narodiv vidvodilas rol prignoblenoyi menshosti Ci teritoriyi faktichno stali vinagorodoyu serbam za uchast u Pershij svitovij vijni Nezvazhayuchi na nabagato vishij ekonomichnij rozvitok Sloveniyi i Horvatiyi vsya povnota vladi nalezhala lishe predstavnikam serbskoyi eliti Vpershe za tisyacholitnyu istoriyu buv rozpushenij horvatskij parlament yakij ne pracyuvav z 1920 po 1939 rr a administrativnij podil derzhavi na banovini buv sformovanij takim chinom abi zabezpechiti povne dominuvannya serbiv zokrema teritoriya z horvatskim naselennyam bula podilena odrazu na dekilka banovin teritoriyi naseleni inshimi ne serbskimi narodami ob yednuvalis u banovini z teritoriyami naselenimi serbami dlya togo abi serbi skladali tam bilshist abo znachnu menshist V comu yugoslavska derzhava bula analogom SRSR de formalna rivnopravnist narodiv bula zasobom zberezhennya panuvannya odniyeyi naciyi rosiyan v Radyanskomu Soyuzi ta serbiv v Yugoslaviyi yaka zdijsnyuvala ultranacionalistichnu ta shovinistichnu politiku i prignoblyuvala reshtu narodiv derzhavi V Yugoslaviyi protyagom majzhe vsogo XX stolittya deyaki narodi pozbavlyalis prava na vlasnu ridnu movu Zokrema stverdzhuvalos sho ne isnuye okremih horvatskoyi bosnijskoyi ta chornogorskoyi mov sho majzhe vsi pivdennoslov yanski narodi rozmovlyayut serbskoyu serbo horvatskoyu a horvatska bosnijska ta chornogorska prosto ye yiyi dialektami podibni tverdzhennya isnuyut v Serbiyi i dosi Posilennya nacionalnogo gnoblennya narodiv viklikalo aktivnij ruh sprotivu ta zagostrilo situaciyu v krayini 20 chervnya 1928 roku serbami buv vbitij lider horvatskogo nacionalno vizvolnogo ruhu Stepan Radich yakogo vbili pryamo v zali yugoslavskogo parlamentu U vidpovid na zavorushennya v krayini korol Aleksandr I Karageorgiyevich lishe posiliv gnit U 1934 roci horvatami i makedoncyami v Marseli buv ubitij vzhe Aleksandr I Karageorgiyevich Ob yednannya u 1939 roci horvatskih zemel v yedinu banovinu ta nadannya yij avtonomiyi vzhe ne moglo vryatuvati situaciyu Administrativnij podil Korolivstva Yugoslaviya u 1920 r poklikanij zabezpechiti dominuvannya serbiv v derzhavi Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni nimecki nacisti pragnuli vikoristati horvatske bazhannya pomsti i vidplati za nacionalne gnoblennya serbam stvorivshi Nezalezhnu Derzhavu Horvatiya pid kerivnictvom uryadu ustashiv ne lishe na horvatskij etnichnij teritoriyi Odnak po zavershennyu vijni v novostvorenij Josipom Tito komunistichnij Yugoslaviyi chas mstitisya nastav uzhe dlya serbiv yaki bezdokazovo i bezpidstavno zvinuvachuyuchi ustashiv u zlochinah nacizmu masovo yih znishuvali Takozh pid privodom borotbi z timi hto spivpracyuvav z nimeckimi fashistami rozpochalasya rozprava z horvatskoyu inteligenciyeyu ta inteligenciyeyu inshih ne serbskih narodiv Yugoslaviyi vnaslidok chogo bulo znisheno velicheznu kilkist nevinnih lyudej Sogodni v Horvatiyi gromadskist vimagaye viznati znishennya ustashiv ta pov yazanogo z cim teroru zlochinom proti lyudstva pokarati vinnih v nomu i zasuditi postat Tito V pislyavoyennij period yugoslavska vlada aktivno zaohochuvala zaselennya serbami Horvatiyi Bosniyi ta Gercegovini ta inshih regioniv de serbi ne stanovili bilshist zokrema Kosova za rahunok riznomanitnih pilg privilej ta krashih umov oplati praci za mezhami vlasne Serbskoyi soyuznoyi respubliki U 80 h rokah pislya smerti Tito v Yugoslaviyi nastala ekonomichna ta moralna kriza sho zreshtoyu prizvelo do poyavi vkraj negativnih yavish u suspilnij svidomosti Zokrema serbska inteligenciya bilsha chastina yakoyi spoviduvala radikalni ultranacionalistichni poglyadi virishila sho nastav chas dlya virishalnogo nastupu na prava ne serbskoyi menshosti Ekstremistski nastroyi buli virazheni u Memorandumi serbskoyi akademiyi nauk i mistectv yakij ocinyuyut yak takij sho mistit fashistski zayavi i zakliki sered yakih zakliki do peretvorennya Yugoslaviyi z federativnoyi na serbsku nacionalnu derzhavu a takozh zakliki do genocidu pevnih etnosiv zokrema zaklik do dealbanizaciyi Kosova Vvazhayetsya sho same cej Memorandum yakij buv oprilyudnenij v belgradskij gazeti Vechirni novini u 1986 roci zrobiv klyuchovij vnesok u rozpad Yugoslaviyi ta pochatok Yugoslavskih voyen Za ironiyeyu doli popri te sho majzhe vsi serbski politichni lideri zasudili Memorandum yihni podalshi diyi buli faktichno vprovadzhennyam osnovnih jogo polozhen na praktici V ostanni roki isnuvannya Yugoslaviyi vidnosini mizh soyuznimi respublikami pogirshilis Ekonomichno rozvineni Sloveniya ta Horvatiya vistupali za rozshirennya svoyih avtonomij natomist Serbiya za bilsh unitarnu derzhavu Usvidomivshi sho zgodi ne dijti Sloveniya ta Horvatiya rozpochali diyi spryamovani na zdobuttya nezalezhnosti Na 14 mu z yizdi kompartiyi Yugoslaviyi slovenska ta horvatska delegaciyi zalishili z yizd na znak protestu 23 grudnya 1990 Sloveniya provela referendum pro nezalezhnist na yakomu za pidtrimku nezalezhnosti progolosuvalo 96 viborciv Pislya cogo Belgrad zayaviv pro namiri likviduvati Respublikanski teritorialni sili oboroni zaprovadivshi centralizovanu sistemu oboroni Za cim posliduvalo progoloshennya Sloveniyeyu nezalezhnosti u chervni 1991 roku i pochatok vijni Vijni pid chas rozpadu YugoslaviyiVijna Sloveniyi za nezalezhnist Dokladnishe Desyatidenna vijna Ogolosivshi derzhavnu nezalezhnist 25 chervnya 1991 roku Sloveniya ochikuvala vid Belgrada sprob virishennya konfliktu vijskovoyu siloyu 26 chervnya sili Yugoslavskoyi Narodnoyi Armiyi dislokovani v horvatskij Riyeci distali nakaz visunutis do Sloveniyi ta zahopiti prikordonni punkti propusku na kordoni z Italiyeyu Stanom na 27 chervnya majzhe vsi golovni ob yekti Sloveniyi praktichno vsi prikordonni punkti propusku stolicya Sloveniyi Lyublyana ta mizhnarodnij aeroport v stolichnomu peredmisti Brniku buli zahopleni yugoslavskoyu armiyeyu bez oporu ta zhodnogo postrilu Odnak rishuchist slovenskogo kerivnictva na choli z prezidentom Milanom Kuchanom yake virishilo chiniti zbrojnij opir vidigrala virishalnu rol Tayemno rozbudovuyuchi vlasni zbrojni sili naperedodni vijni slovenci vikoristali perevazhno girskij landshaft krayini dlya uspishnogo vedennya spochatku partizanskoyi a zgodom i vidkritoyi vijni i v hodi bojovih dij sho miscyami pererosli v zhorstoki boyi osoblivo v mistechku Gornya Radgona zumili zavdati armiyi Yugoslaviyi virishalnoyi porazki zapodiyavshi svoyemu suprotivniku znachnih vtrat 44 ubitih 146 poranenih ta 4 944 polonenih Natomist slovenci zaznali vtrat u 19 osib ubitimi z yakih 9 vijskovih a reshta civilni osobi ta 182 poranenimi Zaznavshi porazki i ne mayuchi mozhlivosti prodovzhuvati bojovi diyi Yugoslavskij uryad pishov na ukladannya Brionskogo mirnogo dogovoru 7 lipnya 1991 roku za yakim Yugoslavska Narodna Armiya pripinyala vedennya bojovih dij na teritoriyi Sloveniyi natomist Sloveniya ta Horvatiya na tri misyaci vidkladali progoloshennya nezalezhnosti Vijna Horvatiyi za nezalezhnist Dokladnishe Vijna Horvatiyi za nezalezhnist Horvatski tanki v boyu 22 grudnya 1990 roku parlament Horvatiyi ratifikuvav novu Konstituciyu v yakij zakladalis osnovi majbutnoyi nezalezhnoyi Horvatiyi proti yakoyi odrazu vistupili serbi sho stanovili 12 naselennya Horvatiyi horvati natomist 78 U kvitni 1991 roku serbi progolosili stvorennya Respubliki Serbskoyi Krayini yaka vklyuchala chvert horvatskoyi teritoriyi ta bojkotuvali horvatskij referendum pro nezalezhnist sho vidbuvsya 19 travnya 1991 roku Ce prizvelo do togo sho na referendumi 94 vislovilis za nezalezhnist Horvatiyi 25 chervnya 1991 roku v odin den zi Sloveniyeyu Horvatiya ogolosila pro svoyu nezalezhnist Yugoslavska Narodna Armiya skorocheno YuNA na toj chas stanovila dosit taki potuzhnu silu v Yevropi i mala na svoyemu ozbroyenni 2000 tankiv ta 300 bojovih litakiv odnak u toj samij chas mala nestachu suchasnogo ozbroyennya Do togo zh golovnoyu problemoyu stalo masove dezertirstvo ne serbskih vijskovikiv yake znachno poslablyuvalo yugoslavsku armiyu Horvati natomist mali she skladnishu situaciyu oskilki lishe rozpochinali stvorennya vlasnih zbrojnih sil zitknuvshis z suttyevimi uskladnennyami na comu shlyahu pozayak na teritoriyi Yugoslaviyi todi diyalo embargo OON na postachannya ozbroyennya Aktivni bojovi diyi rozpochalisya sho bula sproboyu serbiv vidrizati pivdenno shidni teritoriyi Horvatiyi yaki roztashovani vzdovzh morskogo uzberezhzhya vid reshti teritoriyi krayini odnak serbi buli zupineni horvatskimi vijskovimi i ne probilis do morya 25 serpnya 1991 roku serbski vijska oblozhili prikordonne misto Vukovar Takim chinom rozpochalas odna z klyuchovih bitv usih Yugoslavskih voyen ta odna z najbilshih bitv XX stolittya bitva za Vukovar v hodi yakoyi nevelikij horvatskij garnizon blizko 2 000 sho majzhe ne mav vazhkogo ozbroyennya majzhe tri misyaci trimavsya v oblozi zavdayuchi velikih vtrat znachno chiselnishim serbskim silam zalezhno vid fazi bitvi vid 30 000 do 80 000 voyakiv yaki mali na ozbroyenni blizko 1 500 tankiv majzhe tisyachu odinic artileriyi ta bagato inshoyi vijskovoyi tehniki Uspishna oborona Vukovara vidigrala klyuchovu rol u podalshomu rozvitku bojovih dij Zmusheni zoserediti veliki vijskovi sili dlya shturmu Vukovara serbi vtratili nagodu shvidkogo zahoplennya Horvatiyi natomist horvati vigrali chas dlya rozbudovi vlasnoyi regulyarnoyi armiyi Bitva za Vukovar viklikala nebachenij patriotichnij pidjom v Horvatiyi ta spriyala horvatskij zagalnonacionalnij mobilizaciyi i yednannyu Horvatsku vijnu za nezalezhnist u Horvatiyi nazvali Domovinski rat sho mozhna pereklasti yak Vitchiznyana vijna a Vukovar nazivali Horvatskim Stalingradom Zreshtoyu vzyati misto serbam vdalosya lishe majzhe povnistyu jogo zrujnuvavshi Pislya vhodu do Vukovara serbi provodili etnichni chistki ta masovi vbivstva horvatskogo civilnogo naselennya ta poranenih vijskovopolonenih Odnak nathnenni vdalim dlya sebe rozvitkom bojovih dij u Vukovari ta Dalmaciyi horvati prodovzhili svoyi vijskovi uspihi yim vdalosya ne lishe zupiniti serbiv na majzhe vsih napryamkah a j rozpochati vlasnij kontrnastup Prote u rozpal bojovih dij za poserednictva mizhnarodnih organizacij u sichni 1992 roku bulo ukladeno ugodu pro pripinennya vognyu Horvatski soldati gotuyutsya obstrilyati serbskij tank pid chas 21 chervnya 1992 rokuNapivzrujnovana vodonapirna bashta u Vukovari Majzhe povnomu pripinennyu bojovih dij spriyalo takozh napravlennya osnovnih sil Yugoslavskoyi armiyi do Bosniyi de vijskovij konflikt lishe rozpochinavsya Zgodom sporadichni bojovi diyi chasto ponovlyuvalis vnaslidok chastogo porushennya miru oboma storonami prote vijskovoyu iniciativoyu vzhe volodili horvati yaki vnaslidok bagatoh vdalih bitv ta vijskovih operacij postupovo vidnovlyuvali kontrol nad svoyeyu teritoriyeyu V cej samij chas horvati neodnorazovo nadavali vijskovu ta materialno resursnu dopomogu bosnijskim horvatam ta musulmanam bosnijcyam pid chas Bosnijskoyi vijni prote bojovi diyi v cej period ne buli trivalimi ta intensivnimi Odnak u 1995 roci vijna rozgoryayetsya z novoyu siloyu pid tiskom mizhnarodnogo spivtovaristva Serbska Krayina pozbavlyayetsya pidtrimki Belgrada Na ce mittyevo vidreaguvali horvati yaki skoristalis nagodoyu vidnoviti teritorialnu cilisnist svoyeyi krayini pid chas operaciyi Bliskavka sho rozpochalasya 1 travnya 1995 roku horvatam vdalosya mittyevo rozgromiti serbski vijska v Zahidnij Slavoniyi ta vidnoviti kontrol nad ciyeyu teritoriyeyu Serbam ne dopomig navit obstril Zagreba ta inshih mirnih horvatskih mist skoyenij nimi u vidchayi A pid chas provedennya horvatskimi vijskami operaciyi Burya 4 7 serpnya 1995 roku Respublika Serbska Krayina bula ostatochno likvidovana a bilsha yiyi chastina vzyata horvatami pid svij kontrol Pislya pidpisannya Dejtonskogo miru 14 grudnya 1995 roku reshta teritoriyi Horvatiyi mirno reintegruvalasya do skladu derzhavi Protyagom vijni oboma storonami provodilis etnichni chistki ta masovi vbivstva civilnogo naselennya Odnak bilshist voyennih zlochiniv bulo vse taki skoyeno serbami Sered najbilshih masovi vbivstva serbami mirnih horvativ u Dali Vukovari Lovasi Bachini Vochini Cerovlyanah Saborskomu ta Shkabrni a takozh vbivstvo horvatami civilnih serbiv u Gospichi Hronologiya osnovnih podij Podiyi sho vidbulisya do pochatku bojovih dij 13 travnya 1990 Match nenavisti bezlad pid chas futbolnogo matchu v Zagrebi mizh miscevim Dinamo ta belgradskoyu Crvenoyu Zvezdoyu sho buv sprovokovanij serbskimi futbolnimi fanatami yakih ocholyuvav ultranacionalist Zhelko Razhnatovich na prizvisko Arkan yakij zgodom stvoriv odnu z najboyezdatnishih serbskih vijskovih struktur sho skoyila bezlich voyennih zlochiniv pid chas Yugoslavskih voyen 1 3 bereznya 1991 Bitva za Pakrac 31 bereznya 1991 zitknennya mizh serbami i horvatami na Plitvickih Ozerah v Horvatiyi vnaslidok yakih zaginulo dvoye lyudej 2 travnya 1991 Borovski zavorushennya zitknennya vnaslidok yakih zaginulo 13 horvatskih policiyantiv ta 3 serbiv Podiyi sho vidbulisya pislya pochatku vijni 25 chervnya 1991 Sloveniya i Horvatiya progolosili nezalezhnist vid Yugoslaviyi 26 lipnya 1991 vbivstvo civilnih horvativ serbami u seli Kulyani 26 lipnya 1991 vbivstvo zahoplenih horvatskih policiyantiv serbami v seli Zamochami 26 lipnya 1991 vbivstvo horvatskih policiyantiv serbami u seli Struzi lipen gruden 1991 serpen 1991 traven 1992 vbivstvo serbami shonajmenshe 135 mirnih horvatskih zhiteliv u selishi Dal na shodi Horvatiyi 25 serpnya 19 grudnya 1991 Bitva za Vukovar 8 veresnya 1991 masove vbivstvo serbami 20 horvatskih polonenih policiyantiv u s Kusonye 21 veresnya 1991 masove vbivstvo serbami 7 civilnih horvatskih chehiv v Ivanovim Seli veresen gruden 1991 Bitva za kazarmi veresen 1991 zhovten 1991 traven 1992 obloga Dubrovnika 12 zhovtnya 1991 masove vbivstvo serbami 29 civilnih horvativ v seli Saborsko 13 zhovtnya 1991 vbivstvo 23 civilnih horvativ i 4 serbiv serbami u seli Shiroka Kula 16 zhovtnya 1991 vbivstvo 7 civilnih horvativ serbami u seli Bukovci 16 18 zhovtnya 1991 Gospicka rizanina vbivstvo horvatami shonajmenshe 100 civilnih serbiv u mistechku Gospich 21 zhovtnya 1991 vbivstvo serbami 110 civilnih horvativ u selah Bachina ta Cerovlyani 29 zhovtnya 1991 3 sichnya 1992 31 zhovtnya 4 listopada 1991 10 listopada 1991 Lovaska rizanina vbivstvo 75 civilnih horvativ serbami u seli Lovas 18 listopada 1991 vbivstvo serbami 86 civilnih horvativ v selishi Shkabrnya 18 listopada 21 listopada 1991 Vukovarska rizanina masove vbivstvo serbami horvatskogo civilnogo naselennya pislya vzyattya Vukovara zagalom vbito 255 264 civilnih horvativ 12 13 grudnya 1991 Vochinska rizanina vbivstvo 47 civilnih horvativ serbami u seli Vochini 15 grudnya 1991 vbivstvo 16 civilnih horvativ serbami u seli Kostrichi 16 grudnya 1991 vbivstvo 21 civilnih horvativ serbami u seli Joshevici 21 chervnya 1992 raptovij nastup horvatskih vijsk na poziciyi kontrolovani serbami z Serbskoyi Krayini sho dalo zmogu horvatam vidnoviti kontrol nad teritoriyeyu z plosheyu 90 km 22 sichnya 1 lyutogo 1993 Operaciya Maslenicya 1 travnya 3 travnya 1995 Operaciya Bliskavka raptovij nastup horvatskih vijsk na poziciyi Serbskoyi Krayini u Zahidnij Slavoniyi bliskavichnij rozgrom serbskih vijsk ta vidnovlennya horvatskogo kontrolyu nad ciyeyu teritoriyeyu 2 3 travnya 1995 raketnij obstril Zagreba ta inshih mirnih horvatskih mist vijskami Serbskoyi Krayini yaki usvidomlyuyuchi neminuchist svoyeyi porazki u vidchayi skoyili cej zlochinnij akt 4 7 serpnya 1995 Operaciya Burya likvidaciya Respubliki Serbska Krayina Bosnijska vijna Dokladnishe Bosnijska vijna Stanom na 1990 rik naselennya Bosniyi ta Gercegovini skladalos golovnim chinom z predstavnikiv troh najbilshih etnichnih grup bosnijciv yaki stanovili 43 serbiv 31 ta horvativ 17 Na pochatku bereznya 1991 roku horvatski ta serbski predstavniki namagalisya zmovitisya z privodu rozpodilu Bosniyi ta Gercegovini sho zreshtoyu privelo do viniknennya okremih derzhavnih utvoren na yiyi teritoriyi serbskoyi derzhavi Respubliki Serbskoyi ta horvatskoyi Gerceg Bosni 29 lyutogo i 1 bereznya 1992 roku na referendumi z privodu nezalezhnosti Bosniyi ta Gercegovini yakij bojkotuvali bosnijski serbi za nezalezhnist vislovilis 99 43 naselennya Nezalezhnist bula progoloshena 5 bereznya 1992 roku Zgodom za spriyannya mizhnarodnih poserednikiv robilisya sprobi vidvernuti konflikt shlyahom rozdilennya krayini za etnichnoyu oznakoyu na tri chastini odnak ci sprobi ne mali uspihu i vzhe v berezni 1992 roku v Shidnij Bosniyi rozgortayutsya zapekli boyi 25 veresnya 1991 roku Rada Bezpeki OON prijnyala rezolyuciyu pro vvedennya embargo na postachannya zbroyi usim storonam konfliktu sho postavilo bosnijciv u vkraj skladni umovi pozayak serbi vzyali pid svij kontrol majzhe vse ozbroyennya yugoslavskoyi armiyi a horvati vvozili zbroyu kontrabandno vikoristovuyuchi svoyi protyazhni morski kordoni Natomist bosnijcyam otochenim z usih bokiv serbskoyu ta horvatskoyu teritoriyeyu dovodilos pristosovuvati svoyu promislovist do vijskovih potreb Uzhe na pochatku vijni serbam vdalosya zahopiti blizko 60 teritoriyi Bosniyi ta Gercegovini Prichinoyu comu stalo te sho horvati ta bosnijci yaki mogli buti prirodnimi soyuznikami ne lishe majzhe ne spivpracyuvali a j stavilis odne do odnogo z neprihovanoyu vorozhistyu a inodi j vstupali u vidkriti vijskovi zitknennya Klyuchovim epizodom vijni stav pochatok serbami naselenoyi perevazhno bosnijskimi musulmanami bosnijcyami trivala blizko chotiroh rokiv i ye najdovshoyu oblogoyu u suchasnij istoriyi ta odniyeyu z najmasshtabnishih oblog mista u svitovij istoriyi zagalom Zatyatij opir bosnijciv yaki zreshtoyu ne dozvolili serbam zdobuti svoyu stolicyu doviv zhittyezdatnist bosnijskoyi derzhavi Rinok v Sarayevo odrazu pislya jogo serbami Na foto poraneni ta vbiti bosnijci mirni zhiteli Sarayevo Bojovi diyi suprovodzhuvalis etnichnimi chistkami voyennimi zlochinami ta masovim vbivstvom mirnogo naselennya Zokrema serbi na zahoplenij nimi teritoriyi zhorstoko rozpravlyalis z civilnim bosnijskim ta podekoli horvatskim naselennyam Masovi vbivstva ta genocid bosnijciv zdijsnyuvavsya serbami u Srebrenici Priyedori Vishegrad Fochi A takozh horvatami u Vnaslidok cih dij zaginuli desyatki tisyach bosnijskih mirnih zhiteliv Takozh serbami stvoryuvalis koncentracijni tabori de katuvalis i vbivalis bosnijci pri comu choloviki i zhinki rozdilyalis i zhinok u cih taborah vikoristovuvali yak seks rabin dlya potreb serbskih vijskovih Protyagom Bosnijskoyi vijni shonajmenshe 20 000 bosnijskih zhinok zaznavali sistematichnih zgvaltuvan z boku serbskih soldativ Memorial zhertvam rizanini v Srebrenici Krim serbsko bosnijskogo ta serbsko horvatskogo konfliktiv u Bosniyi ta Gercegovini u 1993 1994 rokah rozgorivsya povnomasshtabnij horvatsko bosnijskij konflikt v Gercegovini u rajonah z mishanim horvatsko bosnijskim naselennyam Zokrema dramatichni podiyi vidbuvalis u mistah horvativ 43 12 bosnijciv 35 89 ta horv nazva Uskoplye bosnijciv 55 84 horvativ 42 51 Kulminaciyeyu konfliktu stala zahidnu chastinu yakogo naselyali horvati sho stanovili 39 6 naselennya mista a shidnu bosnijci 36 6 naselennya mista Pragnuchi ovoloditi shidnoyu chastinoyu Mostaru horvatski vijskovi trimali misto v oblozi z travnya po veresen 1994 roku koli bosnijske komanduvannya pragnuchi znyati z nogo oblogu rozpochalo yaka bula pripinena a bosnijski vijska vidklikani pislya skoyennya nimi voyennih zlochiniv proti civilnogo horvatskogo naselennya u selah Grabovica ta Uzdol Horvatsko bosnijskij konflikt buv oficijno pripinenij pislya pidpisannya nizki ugod u lyutomu berezni 1994 roku vnaslidok yakih horvatski ta bosnijski teritoriyi v Bosniyi ta Gercegovini buli ob yednani u federaciyu Bosniyi ta Gercegovini i kilkist voyuyuchih storin u Bosnijskij vijni skorotilas do dvoh U Zahidnij Bosniyi v bosnijskomu anklavi vidrizanomu vid reshti etnichnoyi bosnijskoyi teritoriyi Respublikoyu Serbskoyu pevnij chas isnuvala takozh Avtonomna Oblast Zahidna Bosniya marionetkova musulmanska derzhava kontrolovana serbami Avtonomna Oblast Zahidna Bosniya bula vzyata pid kontrol bosnijskoyu vladoyu u serpni 1995 roku U 1995 roci bojovi diyi velis protyagom bilshoyi chastini roku Vidpovidno do horvatsko bosnijskih domovlenostej Horvatiya provela v Zahidnij Bosniyi ta operaciyu Burya shodo zahoplennya Serbskoyi Krayini v Horvatiyi Pislya cogo iniciativoyu u vijni zavolodiv horvatsko bosnijskij alyans yakij provivshi operaciyi ta vidvoyuvav u serbiv bilshu chastinu Zahidnoyi Bosniyi i stav zagrozhuvati stolici bosnijskih serbiv mistu Banya Luka Serbi vidpovili teroristichnimi metodami vedennya borotbi zokrema serbski vijskovi vzhe vdruge v Sarayevo za zrazkom obstrilu mirnogo Zagreba U vidpovid na cej ta inshi zlochini serbiv bula provedena operaciya NATO v Bosniyi ta Gercegovini v hodi yakoyi buli zavdani aviaudari po poziciyah bosnijskih serbiv Popri malu vijskovu efektivnist operaciyi vona zdijsnila suttyevij psihologichnij vpliv na serbiv Ukladannya Dejtonskoyi mirnoyi ugodi V centri sidyat zliva napravo Slobodan Miloshevich Aliya Izetbegovich Frano Tudzhman Na comu etapi pid tiskom mizhnarodnogo spivtovaristva Slobodan Miloshevich Frano Tudzhman ta Aliya Izetbegovich sili za stil peregovoriv i 21 listopada 1995 roku pidpisali Dejtonsku mirnu ugodu Vnaslidok Bosnijskoyi vijni zaginulo blizko 100 000 tisyach lyudej Sered nih bosnijciv 66 serbiv 25 horvativ 8 Odnak 83 zhertv sered civilnogo naselennya buli bosnijcyami 10 serbami ta 5 horvatami Blizko 30 zhertv sered mirnogo bosnijskogo naselennya buli zhinki ta diti dzherelo Blizko 90 vsih vijskovih zlochiniv bulo skoyeno serbami Hronologiya osnovnih podij 5 kvitnya 1992 29 lyutogo 1996 vesna 1992 vbivstvo serbami blizko 3 000 bosnijciv v misti Vishegradi u shidnij chastini Bosniyi ta Gercegovini 1992 vbivstvo serbami blizko 5 200 bosnijciv ta horvativ u misti Priyedor ta blizko 14 000 v okolicyah mista 1992 1993 vbivstvo horvatami blizko 2 000 mirnih bosnijciv traven veresen 1994 veresen 1994 2 chervnya 1994 24 serpnya 1994 lipen 1995 Rizanina v Srebrenici najbilshij voyennij zlochin Yugoslavskih voyen polyagav u vbivstvi serbami shonajmenshe 8 000 civilnih bosnijciv 5 lyutogo 1994 ta 28 serpnya 1995 dva minometni obstrili rinku v Sarayevo zdijsneni serbami vnaslidok chogo zaginuli pid chas pershogo obstrilu 68 osib ta 144 bulo poraneno pid chas drugogo 37 zaginulo ta 90 bulo poraneno Cej voyennij zlochin stav pidstavoyu dlya provedennya Operaciyi NATO v Bosniyi ta Gercegovini 1995 25 lipnya 30 lipnya 1995 8 veresnya 15 veresnya 1995 10 zhovtnya 30 zhovtnya 1995 14 grudnya 1995 Dejtonskij mirKonflikti v regionah naselenih albancyamiVijna v Kosovi Dokladnishe Vijna v Kosovi Napruzhenist mizh albancyami sho stanovlyat bilshist naselennya u Kosovi ta serbami isnuvala protyagom vsogo XX stolittya i neridko pererostala u veliki spalahi nasilstva masovi zavorushennya ta zbrojni zitknennya V 1990 roci bula skasovana avtonomiya Kosova zaboroneni ZMI albanskoyu movoyu obmezheno vikoristannya albanskoyi movi v Kosovi Lider kosivskih albanciv pismennik Ibragim Rugova zaklikav do mirnih zasobiv borotbi uhilennya vid prizovu v armiyu nesplati podatkiv tosho 1 veresnya 1991 roku partiya yaku ocholyuvav Rugova provela referendum u Kosovi z privodu nezalezhnosti krayu Na referendumi na pidtrimku nezalezhnosti vislovilis 98 U travni 1992 roku na she odnomu referendumi Ibragima Rugovu bulo obrano prezidentom Kosova Serbskij uryad ne viznav oboh referendumiv Politika pasivnogo oporu Rugovi prizvela do togo sho v Kosovi vdalosya uniknuti voyennih dij v toj chas yak vijna rozpochalas u Sloveniyi a zgodom i u Horvatiyi Odnak posilennya serbskih represij zbilshilo kilkist albanciv yaki vvazhali sho borotbu neobhidno vesti lishe zbrojnimi metodami Armiya vizvolennya Kosova sho rozpochala svoyu aktivnu diyalnist v pershij polovini 1996 roku u 1998 roci perejshla do vedennya aktivnih bojovih dij i shvidko peretvorilas na visokoorganizovanu ta boyezdatnu vijskovu silu Na pochatku lita 1998 roku AVK mala u svoyemu skladi vzhe 25 000 bijciv ta kontrolyuvala 40 teritoriyi Kosova Albanski povstanci navit sprobuvali u chervni za 15 km vid stolici Kosova Prishtini yaka zabezpechuvala vugillyam elektrostanciyu sho roztashovana nepodalik Natomist serbi vidpovidali posilennyam teroru proti mirnogo albanskogo naselennya nimi provodilis etnichni chistki ta masovi vbivstva mirnih albanciv najbilshimi ta najvidomishimi z yakih buli vbivstva u Gornye Obrinye Orahovaci ta Ostannye stalo golovnoyu prichinoyu provedennya operaciyi NATO v Yugoslaviyi 1999 vnaslidok yakoyi Kosovo bulo vzyato pid mizhnarodnij kontrol i zreshtoyu stalo nezalezhnoyu derzhavoyu 17 lyutogo 2008 roku Hronologiya osnovnih podij 30 chervnya 1998 15 sichnya 1999 masove vbivstvo serbami civilnih kosovskih albanciv u selishi Rachak Stalo odniyeyu z prichin Operaciyi NATO v Yugoslaviyi 1999 9 kvitnya 10 chervnya 1999Konflikt v Pivdennij Serbiyi Dokladnishe Konflikt v Pivdennij Serbiyi Pislya zavershennya vijni v Kosovi na pivdni Serbiyi v rajonah sho buli naseleni albancyami ale ne vhodili do skladu Kosova vidbuvsya novij konflikt mizh serbskimi vijskovimi ta albanskimi povstancyami yaki buli predstavleni sho bula stvorena z metoyu priyednannya albanskih etnichnih rajoniv do majbutnogo nezalezhnogo Kosova Konflikt zavershivsya peremogoyu serbiv yaki rozgromili malochiselnih ta poganoozbroyenih albanskih voyakiv Vazhlivoyu stala takozh poziciya mizhnarodnogo spivtovaristva yake viznavalo prinalezhnist cih teritorij do Serbiyi sho rozv yazalo ruki serbam u borotbi z albanskimi povstancyami Konflikt v Makedoniyi Dokladnishe Konflikt v Makedoniyi 2001 Pochinayuchi z 2001 roku v pivnichno zahidnih rajonah Makedoniyi yaki roztashovani vzdovzh kordonu z Kosovom i naseleni etnichnimi albancyami vidbuvavsya zbrojnij konflikt mizh makedonskim uryadom ta albanskoyu vijskovoyu strukturoyu Armiyeyu nacionalnogo vizvolennya V hodi konfliktu osoblivo zhorstoki boyi rozgorilis pid chas Za spriyannya mizhnarodnih poserednikiv bojovi diyi buli pripineni ta 13 serpnya 2001 roku vidbulos ukladannya Ohridskoyi ugodi zgidno z yakoyu albanski povstanci skladali zbroyu viznavali teritorialnu cilisnist Makedoniyi ta prinalezhnist rajoniv z albanskim naselennyam do makedonskoyi derzhavi U vidpovid na ce Pivnichna Makedoniya decentralizovuvalas v derzhavi zabezpechuvalis nacionalni ta kulturni prava albanskoyi menshosti Ukrayinski mirotvorci v YugoslaviyiU period z 1992 po 1995 rik u mirotvorchih operaciyah na Balkanah brali uchast 240 j ta 60 j okremi specialni bataljoni 40 a operativna grupa shtabnih oficeriv pidrozdil vijskovoyi policiyi grupa vijskovih sposterigachiv ta 15 j okremij vertolitnij zagin Ukrayinskij nacionalnij kontingent zabezpechuvav provedennya konvoyiv z vantazhami gumanitarnoyi dopomogi miscevomu naselennyu spriyav pripinennyu bojovih dij ta normalizaciyi situaciyi zdijsnyuvav patrulyuvannya v zonah vidpovidalnosti Zagalom za cej period u skladi mirotvorchoyi misiyi OON u Yugoslaviyi UNPROFOR projshli sluzhbu majzhe 6 5 tisyach ukrayinskih vijskovih Z 1995 po 1999 rik 240 j okremij specialnij bataljon chiselnistyu 400 vijskovosluzhbovciv vikonuvav zavdannya na teritoriyi Bosniyi ta Gercegovini u skladi Sil Vikonannya Ugodi IFOR ta Sil Stabilizaciyi SFOR pid egidoyu NATO Pid chas perebuvannya v Bosniyi i Gercegovini ukrayinski mirotvorci okrim vikonannya bezposerednih zavdan brali uchast u vidbudovi rekonstrukciyi ta vidnovlenni likaren ta shkil remonti dorig linij elektromerezh rozdachi yizhi sirotam ta dityam nadanni medichnoyi dopomogi miscevomu naselennyu tosho Za chotiri roki blizko 2800 vijskovosluzhbovciv Zbrojnih Sil Ukrayini vzyali uchast u zaznachenij Misiyi Ukrayinski mirotvorci takozh brali uchast v mirotvorchij misiyi v Kosovi u skladi sil KFOR v spilnomu ukrayinsko polskomu bataljoni Zagalom v mirotvorchih misiyah v Yugoslaviyi vzyali uchast blizko 14 000 ukrayinskih vijskovosluzhbovciv 21 z yakih zaginuli Primitki Arhiv originalu za 18 listopada 2011 Procitovano 16 lyutogo 2012 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Arhiv originalu za 5 bereznya 2021 Procitovano 16 lyutogo 2012 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Arhiv originalu PDF za 25 grudnya 2018 Procitovano 2 lipnya 2016 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Arhiv originalu za 8 listopada 2009 Procitovano 16 lyutogo 2012 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Bosnijska gromadska diyachka Sabiha Husich Podolati uperedzhennya po vidnoshennyu do tih hto vizhiv FOTO zpu kr ua uk ua Procitovano 26 lyutogo 2024 C I A Report on Bosnia Blames Serbs for 90 of the War Crimes The New York Times 9 bereznya 1995 originalu za 31 bereznya 2022 Procitovano 5 kvitnya 2022 angl PosilannyaTretya Balkanska vijna 1991 2001 na www historyguy com 28 lipnya 2009 u Wayback Machine Yugoslavski vijni na Open Directory Project 8 bereznya 2009 u Wayback Machine Istoriya uchasti Zbrojnih Sil Ukrayini u mizhnarodnih mirotvorchih operaciyah doc nedostupne posilannya z serpnya 2019 Ukrayinski mirotvorchi misiyi na sajti ministerstva oboroni Ukrayini nedostupne posilannya z serpnya 2019 LiteraturaAllcock John B Explaining Yugoslavia Columbia University Press 2000 Allcock John B et al eds Conflict in the Former Yugoslavia An Encyclopedia 1998 Allen Beverly 1996 Rape Warfare The Hidden Genocide in Bosnia Herzegovina and Croatia University of Minnesota Press ISBN 978 0 8166 2818 6 Baker Catherine 2015 Macmillan International Higher Education ISBN 978 1 137 39899 4 Arhiv originalu za 19 zhovtnya 2020 Procitovano 7 veresnya 2020 Bideleux Robert Jeffries Ian 2007 vid 2nd Taylor amp Francis ISBN 978 0 415 36627 4 Arhiv originalu za 11 travnya 2014 Procitovano 22 kvitnya 2012 Brown Cynthia Karim Farhad 1995 Playing the Communal Card Communal Violence and Human Rights New York Human Rights Watch ISBN 978 1 56432 152 7 Brouwer Anne Marie de 2005 Intersentia ISBN 978 90 5095 533 1 Arhiv originalu za 26 sichnya 2021 Procitovano 7 veresnya 2020 Campbell Kenneth 2001 Springer ISBN 978 0312299286 Arhiv originalu za 16 serpnya 2021 Procitovano 7 veresnya 2020 Cohen Leonard J Dragovic Soso Jasna red 2008 State Collapse in South Eastern Europe New Perspectives on Yugoslavia s Disintegration Purdue University Press s 323 ISBN 9781557534606 Demolli Haki 2013 U Aertsen Ivo Arsovska Jana Rohne Holger C Valinas Marta Vanspauwen Kris red Restoring Justice after Large scale Violent Conflicts Routledge s 104 ISBN 9781134006236 Arhiv originalu za 4 kvitnya 2022 Procitovano 7 veresnya 2020 2010 Academic Press ISBN 9780123813824 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 7 veresnya 2020 Finlan Alastair 2004 The Collapse of Yugoslavia 1991 1999 Essential Histories Oxford UK Osprey ISBN 978 1 84176 805 2 Friedman Francine 2013 Routledge ISBN 9781134527540 Arhiv originalu za 16 serpnya 2021 Procitovano 7 veresnya 2020 Gagnon Valere Philip 2004 Cornell University Press ISBN 978 0 8014 7291 6 Arhiv originalu za 8 bereznya 2021 Procitovano 7 veresnya 2020 Geldenhuys Dean 2004 Springer ISBN 978 0230000711 Arhiv originalu za 26 sichnya 2021 Procitovano 7 veresnya 2020 1996 The fall of Yugoslavia the third Balkan war London Penguin ISBN 978 0 14 026101 1 1999 Croatia A History C Hurst amp Co ISBN 978 1 85065 525 1