Норманське завоювання Англії (англ. Norman conquest of England) — похід норманів на чолі з герцогом Нормандії Вільгельмом на Англію у 1066 році та її завоювання. Почалося з вторгнення до Королівства Англія військ Вільгельма і його перемоги в битві при Гастінгсі в 1066 році. Завоювання завершилось підкоренням місцевих феодалів новому королю в 1070—1075 роках, що дало норманам повний контроль над Англією, який міцно утвердився протягом найближчих декількох років.
Норманське завоювання Англії | |
Місце розташування | Королівство Англія |
---|---|
Дата й час | 1066 |
Норманське завоювання Англії у Вікісховищі |
Нормандське завоювання стало поворотною подією в історії Англії з кількох причин. По-перше, воно усунуло місцевий правлячий клас, замінивши його іноземною, франкомовною монархією, аристократією та церковною ієрархією. Це, у свою чергу, призвело до утворення англійської мови та започаткувало сучасне розуміння англійської культури. Французьке походження правителів зменшило скандинавський вплив, тісніше пов'язало Англію з континентальною Європою і заклало основу для суперництва з Францією, яке тривало з перервами упродовж багатьох століть. Також завоювання мало важливі наслідки для всіх Британських островів та проклало шлях до подальших нормандських завоювань в Уельсі та Ірландії, а також широкого проникнення до складу верхівки суспільства Шотландії нормандської аристократії, що супроводжувалось поширенням континентальних видів державних установ і культурних факторів.
Передумови
До Нормандії в період до 1066 року переселилося багато вікінгів. У 911 році французький правитель з династії Каролінгів Карл Простий дозволив групі вікінгів та їхньому ватажкові на ім'я Ролло влаштуватися у північній Франції в рамках Договору Сен-Клер-сюр-Епт. Карл сподівався таким чином покласти край нападам вікінгів, які спустошували узбережжя Франції в той час. В обмін вікінги-переселенці мали забезпечувати захист берегів від інших нападників.
Заселення виявилося успішним і вікінги в регіоні стали відомі під назвою «нормани», тобто «північні», від чого і походить назва Нормандія. Нормани швидко адаптувалися до культури корінних народів, відмовились від поганства та перейшли у християнство. Вони стали розмовляти місцевою мовою Ойл, додавши до неї можливості давньоісландської. Таким чином утворилась нормандська мова. Подальше їхнє влиття до місцевої культури відбувалось переважно через змішані шлюби. Використовуючи надану їм територію як базу, нормани розширили межі герцогства на захід, додавши до нього зокрема такі території, як Бесен, Котантен та Авранш.
У 1002 король Англії Етельред II одружився з Еммою, сестрою герцога Нормандії Річарда II. Їхній син Едуард Сповідник, який багато років провів у вигнанні в Нормандії, успадкував англійський трон у 1042 році. Це призвело до створення потужного норманського чинника в англійській політиці, оскільки Едуард значною мірою спирався на тих, хто колись надав йому прихисток, залучав норман до придворних, солдатів, священнослужителів та призначав їх на посади у владних структурах, особливо в церкві. Бездітний і втягнутий у конфлікт із грізним графом Вессексу Годвіном і його синами, Едуард, можливо, навіть заохочував амбіції норманського герцога Вільгельма до англійського престолу.
Король Едуард помер на початку 1066 року, відсутність прямого спадкоємця призвела до суперечки щодо правонаступництва, в якому кілька претендентів зазіхали на престол Англії. Наступним за старшинством після Едуарда був граф Вессекса Гарольд Годвінсон, найбагатша і наймогутніша особа з англійської аристократії; він і був обраний королем Англії за Вітенагемотом і коронований архієпископом Йоркським Елдредом, хоча норманська пропаганда стверджувала, що він був освячений Стігандом, відлученим на той час від церкви архієпископом Кентерберійським. Однак права Гарольда на престол були відразу ж оскаржені двома могутніми правителями сусідніх держав. Герцог Вільгельм заявив, що престол короля Едварда було обіцяно саме йому і що Гарольд давав клятву з цим погодитись. Гаральд III Норвезький також оскаржив королівські права Гарольда. Його претензії на престол базувались на гіпотетичній угоді між його попередником Магнусом I Норвезьким і попереднім данським королем Англії Хардекнудом, згідно з яким, якщо один із них помре, не лишивши спадкоємця, то інший буде наслідувати корони Англії і Норвегії. Вільгельм і Гаральд відразу ж почали збирати війська і кораблі для вторгнення.
Рейди Тостіга та навала норвежців
Навесні 1066 року Гарольдів брат Тостіг Годвінсон, що ворогував на той час із Гарольдом, здійснив рейд на південно-східне узбережжя Англії. Флот для рейду він набрав у Фландрії, пізніше до нього долучились кораблі з Оркнейських островів. Флот Гарольда змусив Тостіга пересунутись на північ, де він атакував східну Англію та Лінкольншир. Напад було відбито братами Едвіном, графом Мерсійським та Моркаром, графом Нортумбрійським. Покинутий більшістю послідовників, Тостіг відступив до Шотландії, де й провів літо, збираючи нові сили.
Король Норвегії Гаральд вторгнувся до північної Англії на початку вересня з флотом із більш ніж 300 суден, маючи на борту, можливо, 15000 воїнів. Армія Гаральда також посилилась військами Тостіга, який підтримав претензію норвезького короля на трон Англії. Норвежці просунулися до Йорка й зайняли місто, завдавши поразки північній англійській армії Едвіна та Моркара 20 вересня у битві при Фулфорді.
Гарольд провів літо на південному узбережжі з великою армією та флотом в очікуванні вторгнення з боку Вільгельма. 8 вересня він був змушений розпустити свої сили через брак продовольства. Дізнавшись про напад норвежців, він вирушив на північ, дорогою збираючи нові війська. Йому вдалось заскочити норвежців зненацька й перемогти їх у надзвичайно кривавій битві при Стемфорд-Брідж 25 вересня. Гаральд Норвезький та Тостіг загинули, а норвежці зазнали настільки жахливих втрат, що для перевезення тих, хто залишився, вистачило лише 24 з їхніх 300 кораблів. Англійцям перемога теж дорого коштувала, тож військо Гарольда було дуже ослаблене. До того ж воно знаходилося далеко від півдня.
Вторгнення норманів
Тим часом Вільгельм підготував для вторгнення великий флот та армію, зібрані не лише з Нормандії, але з усієї Франції, в тому числі значні контингенти з Бургундії та Фландрії. Зосереджені у Сен-Валері-сюр-Сом, війська були готові до виступу близько 12 серпня, але операцію з перетинання каналу було відкладено, чи то через несприятливі погодні умови, чи через спроби уникнути зіткнення з потужним англійським флотом. Фактично нормани висадились в Англії за кілька днів після перемоги Гарольда над норвежцями та спричиненого цим розпорошення його морських сил. Висадка відбулась у Певенсі у Сассексі 28 вересня, після чого нормандці збудували дерев'яний замок біля Гастінгсу, з якого здійснювали набіги на навколишні землі.
Новини про висадку Вільгельма змусили Гарольда вирушити на південь. Він зробив зупинку в Лондоні, щоб зібрати додаткове військо, потім вирушив на Вільгельма. 14 жовтня відбулась битва при Гастінгсі. Англійці, утворивши суцільну стіну зі щитів на верхівці Сенлакського пагорбу, протягом кількох годин відбивали напади норманів. Великих втрат англійській піхоті завдавала боротьба з кіннотою норманів. Надвечір сили англійського війська вичерпались, організований опір припинився, а Гарольд загинув, так само як і його брати Граф Гірс та Граф Леофвін.
Вільгельм очікував, що перемога при Гастингсі змусить англійських лідерів визнати його зверхність. Натомість Вітенгамот, за підтримки графів Едвіна та Моркара, а також Кентерберійського архієпископа Стіганда та Йоркського архієпископа Елдреда, проголосив королем Едгара Етелінга. Вільгельм розпочав наступ на Лондон узбережжям Кента. Він розгромив англійські війська, що атакували його біля Саусварка, але не спромігся на штурм Лондонського Мосту, тож мусив шукати інших шляхів до столиці.
Вільгельм із військом вирушив долиною Темзи, маючи намір перетнути річку біля Воллінгфорду, Беркшир; перебуваючи там, він отримав повідомлення від Стіганда. Далі він вирушив на північних схід уздовж Чилтернзьких пагорбів, щоб далі підійти до Лондона з північного заходу. Зазнавши невдачі у спробах дати військову відсіч нападникам, основні прихильники Едгара в розпачі здалися Вільгельму в Беркхемстеді, Гартфордшир. Вільгельма було проголошено королем Англії. Елдред коронував його 25 грудня 1066 року у Вестмінстерському абатстві.
Опір англійців
Незважаючи на попередні події, місцевий спротив продовжувався ще кілька років. У 1067 у Кенті повстанці за підтримки Євстахія II Болонського здійснили невдалий напад на Дуврський замок. Того ж року шропширський землевласник Едрік Дикий із союзними йому уельськими правителями земель Гвінет та Повіс підняв повстання у західній Мерсії, напавши на сили норманів, розташовані у Херефорді. У 1068 Вільгельм взяв в облогу в Ексетері сили повстанців, серед яких була Гіта Торкельсдоттір, мати Гарольда; він зазнав важких втрат, але зміг домовитись про здачу міста.
Пізніше того року Едвін та Моркар здійснили повстання в Мерсії за допомогою валлійців, а граф Госпатрік очолив повстання у Нортумбрії, яку на той момент ще не окупували нормани. Ці повстання швидко припинились, коли Вільгельм вирушив проти них, будуючи фортеці та розміщуючи залоги, як він це робив на півдні. Едвін та Моркар знову підкорились владі норманів, Госпатрік же втік до Шотландії, так само як Едгар Етелінг та його родина, що теж були причетні до бунтівників. Тим часом сини Гарольда, що знайшли притулок у Ірландії, здійснювали набіги на Сомерсет, Девон та Корнвол з моря.
На початку 1069 року в Даремі було вбито Роберта де Коміна, що став за норманів графом Нортумбрії, та кількасот його вояків; до заворушень у Нортумбрії долучилися Едгар, Госпатрік, Сівард Барн та інші повстанці, котрі втекли до Шотландії. Війська норманів у самому Йорку було розгромлено та перебито, а сили повстанців взяли в облогу замок Йорк; втім, каштелян замку Вільгельм Мале встиг надіслати Вільгельму І повідомлення про ці події. Вільгельм прибув із армією з півдня, завдав повстанцям поразки біля Йорку та відкинув їх у місто, де вчинив бійню серед мешканців, призвівши до закінчення повстання. Він збудував у Йорку другий замок, посилив нормандські війська в Нортумбрії, а згодом повернувся на південь. Ще одне повстання у цій місцевості було придушене вже залогою Йорка. Син Гарольда вчинив другий напад з Ірландії, але біля Девону зазнав поразки від норманського війська під керівництвом графа Бріана, сина Одо, графа Пент'єврського.
Піхотинець короля Гарольда | Норманський лучник | Нормандські кінні лицарі |
Наприкінці літа 1069 року надісланий Свейном II Данським великий флот прибув до узбережжя Англії, що викликало по всій країні нову хвилю повстань. Після невдалих нападів на півдні, данці приєднали свої сили до нового нортумбрійського повстання, до якого також приєднались і Едгар, Госпатрік, інші втікачі до Шотландії, а також Граф Уалтоф. Разом вони перемогли гарнізон норманів в Йорку, зайняли замки та взяли під контроль Нортумбрію, але очолюваний Едгаром напад на Лінкольншир було відбито норманською залогою Лінкольну.
Водночас знову розгорнувся опір у західній Мерсії, де Едрік Дикий із своїми уельськими союзниками та повстанцями з Чеширу та Шропширу атакував замок Шрюзбері. На південному заході повстанці з Девону та Корнволу здійснили напад на нормандські війська у Ексетері, але їхній напад було відбито, а самих нападників розсіяли нормандці графа Бріана, що прибули для ліквідації блокади замку. Інші повстанці з Дорсету, Сомерсету та навколишніх територій взяли в облогу замок Монтакут, але були переможені нормандськими військами під командуванням Жофруа де Монтбрі, зібраними проти них із Лондона, Вінчестера та Солсбері.
Тим часом Вільгельм атакував данців, що облаштувались на зимування на південь від Хамберу в Лінкольнширі та відкинув їх до північного берегу. Залишивши Лінкольншир на Роберта де Мортен, він вирушив на захід та завдав поразки мерсійським повстанцям біля Стаффорда. Коли данці знову перетнули Хамбер, норманські війська ще раз відкинули їх за річку. Вільгельм дістався Нортумбрії, зірвавши спробу заблокувати його війська при переправі через річку Ері біля міста Понтефракт. Його поява змусила данців утікати, тож він зайняв Йорк, після чого уклав угоду з данцями, які за гроші погоджувалися навесні покинути Англію. Взимку 1069—1070 норманські війська систематично плюндрували Нортумбрію, винищуючи весь можливий опір.
Навесні 1070 року, заручившись підтримкою Уалтофа з Госпатріком, а також вибивши Едгара та залишки його прибічників до Шотландії, Вільгельм повернувся до Мерсії, де розташувався у Честері, та використовував його як базу для остаточного знищення рештків спротиву в навколишніх землях перед поверненням на південь. Свейн ІІ Данський особисто прибув, щоб командувати флотом, оголосив про розірвання попередньої угоди та направив війська до Фенських боліт на з'єднання з силами англійських повстанців під командуванням Хереварда, які розташовувались на острові Ілі. Проте Свейн скоро отримав нову суму відкупних від Вільгельма та з тим і повернувся додому.
Після відбуття данців залишились численні фенські повстанці, захищені болотами. На початку 1071 тут відбувся останній сплеск повстанської активності. Едвін та Моркар знову виступили проти Вільгельма. Едвіна було зраджено та вбито, але Моркар досягнув Ілі, де він та Херевард об'єднались із колишніми втікачами, що тепер припливли з Шотландії. Вільгельм прибув із армією та флотом, щоб покінчити з цим останнім островом спротиву. Після кількох серйозних невдач нормани таки спромоглися побудувати наплавний міст, досягти ним острова Ілі, завдати поразки заслону повстанців біля мосту та здійснити штурм острова, поклавши таким чином край спротиву англійців.
Більшість тогочасних норманських джерел, що збереглись дотепер, було написано з метою виправдати дії норманів як відповідь на висловлене Папою занепокоєння щодо того, як нормани-переможці поводяться з місцевими англійцями.
Управління Англією
Після завоювання Англії нормани зіткнулись із масою проблем з утримання контролю над завойованою країною. Нормани були нечисленними порівняно з англійським населенням. Історики оцінюють кількість норманських поселенців приблизно як 8000 осіб, але це число містить не лише власне норманів, але й переселенців з інших частин Франції. Нормани зуміли подолати складнощі, викликані їх малою чисельністю, завдяки новітнім, як на той час, методам керування.
По-перше, на відміну від Канута Великого, що волів винагороджувати послідовників грошима, ніж замінювати ними місцевих землевласників, послідовники Вільгельма очікували та отримували землі та титули як винагороду за їхню службу під час вторгнення. При цьому Вільгельм проголосив себе самого власником практично всієї землі, над якою його війська отримали контроль, та затвердив своє право розпоряджатись нею на власний розсуд. Таким чином, землю можна було отримати лише від короля. Спочатку Вільгельм конфіскував землі усіх англійських лордів, що воювали на боці Гарольда, та розділив більшість із цих земель між норманами (хоча деякі родини спромоглись «викупити» свою власність та титули, звернувшись із проханням про це особисто до Вільгельма). Ці конфіскації викликали заворушення, що викликало ще більше конфіскацій, і ця схема безупинно діяла впродовж приблизно п'яти років після битви при Гастінгсі. Для запобігання заворушенням нормани будували фортеці та замки у небачених кількостях.
Навіть коли активний спротив припинився, Вільгельм та його барони продовжували використовувати свої позиції для розширення та консолідації норманського контролю над країною. Наприклад, якщо англієць-землевласник помирав, не залишивши нащадків, король (або в разі нижчого рівня землевласників, один із його баронів) міг призначити спадкоємця; призначений спадкоємець зазвичай походив із Нормандії. Вільгельм і барони також здійснювали жорсткий контроль за успадкуванням майна вдовами та дочками, часто змушуючи таких виходити заміж на норманів. Таким чином нормани заступали місцеву аристократію та перебирали на себе контроль над верхніми прошарками суспільства.
Про успіхи Вільгельма у встановленні контролю свідчить те, що з 1072 і до захоплення Нормандії Капетингами у 1204, Вільгельм та його наступники керували країною з-за кордону. Наприклад, після 1072 року Вільгельм проводив більше ніж 75 % свого часу у Франції. Він мав бути особисто присутнім у Нормандії, щоб захистити свої землі від зовнішніх ворогів та перешкоджати внутрішнім заворушенням, при цьому існування в Англії королівської адміністрації дозволяло йому керувати Англією дистанційно. Англо-норманські барони також часто застосовували подібну практику.
Ще одним важливим завданням для Вільгельма було зберегти норманських лордів як згуртовану та лояльну йому групу, оскільки чвари між норманами давали місцевим англійцям шанс на перемогу над їхніми англо-французькомовними лордами. Одним із способів домогтись цього була політика роздачі земель невеликими частинами та покарання за несанкціоноване захоплення володінь. Землі, що перебували у власності норманського лорда, зазвичай були розкидані невеликими шматками по всій Англії та Нормандії, а не створювали єдиний географічний блок. Таким чином, якщо лорд намагався вийти з-під королівської влади, він міг захистити лише невелику частину своїх володінь.
З часом ця сама політика значною мірою посприяла контактам між аристократією різних регіонів та заохочувала англо-норманську шляхту до самоорганізації та спільних дій на рівні класу, а не лише на індивідуальному або регіональному, як це відбувалось в інших феодальних країнах. Існування сильної централізованої монархії заохочувало аристократію формувати зв'язки із міським населенням, що згодом посприяло розвитку англійського парламентаризму.
Зміна еліти
Прямим наслідком вторгнення була практично повна ліквідація старої англійської аристократії і втрата англійцями контролю над католицькою церквою в Англії. Вільгельм систематично усував англійських землевласників та передавав їхні статки своїм континентальним послідовникам. У «Книзі Страшного суду» ретельно запротокольовано наслідки цієї колосальної програми експропріацій, з її матеріалів випливає, що вже в 1086 році лише близько 5 % англійських земель на південь від річки залишались у власності англійців. Це невелике число, що зменшилось у подальші десятиліття, зникнення місцевих землевласників було найповнішим саме у південній частині країни.
Незабаром місцевих мешканців було також усунуто від високих урядових та церковних посад. Після 1075 року всі графства було переведено під контроль норманів, англійці лише де-не-де утримували посади шерифів. Так само у церковних справах вищі посадові особи англійського походження були або звільнені від своїх посад, або зберегли їх до кінця життя, але наступниками стали вже нормани. У 1096 році вже не було жодного англійця-єпископа, а абати-англійці стали рідкістю, надто у великих монастирях.
Жодне інше середньовічне завоювання християн християнами не мало таких нищівних наслідків для керівного класу переможеної сторони. Тим часом престиж Вільгельма серед його послідовників високо зріс, адже він мав змогу без особливого напруження для себе винагороджувати їх значними земельними наділами. Ці нагороди, на додачу, сприяли посиленню влади самого Вільгельма, позаяк кожен новостворений феодал мав якнайперше збудувати замок та підкорити місцеве населення. Таким чином завоювання підживлювало саме себе.
Англійська еміграція
Велика кількість англійців, особливо тих, що належали до зруйнованого класу колишніх землевласників, врешті почали сприймати норманське панування нестерпним і емігрували. Особливо популярними напрямками еміграції були Шотландія та Візантійська імперія, частина емігрантів переселились до Скандинавії або ще більш віддалених регіонів, таких як Русь, на береги Чорного моря. Більша частина англійської шляхти та солдатів емігрували до Візантії, де вони склали більшість у так званій Варязькій гвардії, що до того складалась переважно з вихідців із Скандинавії. Англійські варяги продовжували служити імперії принаймні до середини чотирнадцятого століття.
Система державного управління
Перед прибуттям норманів англо-саксонська Англія мала одну з найскладніших у Західній Європі систем державного управління. Країну було розділено на адміністративні одиниці (так звані ) приблизно однакового розміру та форми, які перебували у віданні осіб, що мали назву «Ширський рив» або «Шериф». «Шири», як правило, користувались певною автономією та не мали спільного координованого контролю. Англійський уряд широко використовував у своїй діяльності письмову документацію, що було вкрай незвично для Західної Європи того часу та забезпечувало ефективніше керування, ніж усні розпорядження.
Англійські органи державного керування мали постійні місця розташування. Більшість середньовічних урядів завжди перебували в русі та здійснювали свою діяльність там, де в цей час були сприятливіші погодні умови, запаси харчів абощо. Така практика обмежувала можливі розмір та складність урядового механізму, особливо це стосується скарбниці та бібліотеки — облаштунки для цих галузей мали обмежуватись об'єктами того розміру, що могли бути навантажені на коня і віз. Англія мала постійну скарбницю у Вінчестері, з якої й почалось розповсюдження постійного бюрократичного урядового апарату та документообігу.
Ця складна форма середньовічного уряду була сприйнята та далі розвинена норманами. Вони централізували систему автономних ширів. «Книга Страшного суду» дає приклади практичної кодифікації, яка полегшувала для норманів асиміляцію завойованих територій завдяки центральному контролю над переписом населення. Це був перший у Європі загальнодержавний перепис населення з часів Римської імперії і він дозволив норманам більш ефективно збирати податки з їх нових володінь.
Значно зросла та ускладнилась система обліку. Так звану Палату Шахівниці було засновано Генріхом І. У 1150 році, невдовзі після смерті Генріха, Палату було розташовано у Вестмінстерському палаці. Тепер офіс голови Палати знаходиться неподалік, на Даунінг-стріт, 11. Поряд, у будинку номер 10, розташовується Перший Лорд Скарбниці, зараз він також обіймає посаду Прем'єр-міністра Сполученого Королівства. Королівська Скарбниця розташована за квартал, на вулиці Кінної Гвардії, 1.
Мова
Однією з найпомітніших змін, що їх зазнала тодішня Англія, було те, що англо-норманська мова, яка була північним діалектом давньофранцузької, стала мовою керівного класу Англії, замінивши в цій якості давньоанглійську. Французький вплив ще більше посилився з напливом у середині дванадцятого століття послідовників Анжуйської династії, які розмовляли більш узагальненим діалектом французької. Лише в чотирнадцятому столітті англійська мова частково відновила своє колишнє панування, а в судочинстві французька використовувалась навіть у п'ятнадцятому столітті.
За цей час англійська мова сама зазнала значних змін, розвинувшись у досить відмінну від попереднього варіанту середньоанглійської, яка і стала основою сучасної англійської мови. Упродовж століть французького мовного панування значна частина слів в англійській мові зникли й були замінені французькими відповідниками, таким чином виникла теперішня гібридна мова, в якій основна англійська лексика комбінується з переважно французькою абстрактною та технічною. Граматичні структури мови також зазнали суттєвих змін, хоча й не ясно, наскільки ці зміни пов'язані саме з маргіналізацією англійської мови після норманського завоювання.
Стосунки з Францією
По завоюванню стосунки між англо-нормандською монархією і французькою короною дедалі погіршувалися. Ще до вторгнення Вільгельм мав значну напругу у стосунках із Капетингами, що ще більше зросла через підтримку Капетингами його сина Роберта Куртгеза, який пішов війною на свого батька, а згодом і на своїх братів. Як герцог Нормандський Вільгельм та його нащадки були васалами французького короля, але як король Англії він був йому рівнею.
У 1150 році, зі створенням Анжуйської імперії, Плантагенети, наступники норманських герцогів, контролювали половину Франції та всю Англію, переважаючи Капетингів. Суперечності, що виникали з цієї ситуації, загострювались ще більше зі зростанням сили французької монархії та розширенням її прав та влади над васалами. Криза остаточно проявилась у 1204 році, коли Філіп ІІ французький відібрав у норманів та анжуйців усі їхні володіння у Франції, за винятком Гасконі.
У чотирнадцятому столітті періодичні війни за контроль над континентальними територіями королів Англії, що тривали із часів Вільгельма, переросли у Столітню війну, викликану зусиллями Едуарда III, спрямованими на повернення земель його предків у Франції, і розширення суверенітету, яким він користувався в Англії, на його французькі володіння, що обривало його васальні зв'язки з французькою короною. Ця боротьба завершилася лише після остаточного занепаду позиції Плантагенетів у Франції в 1453 році, що фактично розірвало зв'язки, створені в 1066 році. Таким чином, вплутаність англійського королівства в справи континентальних володінь та інтереси французьких землевласників, які захопили трон в Англії, втягнуло Англію до майже чотирьох століть воєн проти королів Франції. Ці конфлікти заклали основу для подальшого англо-французького суперництва.
Подальші наслідки
Уже у 12 столітті, як свідчить «Діалог щодо палати Скарбниці», відбулось значне зростання кількості змішаних шлюбів між природними англійцями та норманськими іммігрантами. У наступні століття, особливо після того, як у 1348 році пандемія Чорної смерті винищила значну частку англійської знаті, ці дві групи ще більше перемішались, аж поки відмінності між ними не стали ледь помітними.
Норманське завоювання вважається останньою успішною спробою завоювання Англії, хоча перемога голландців у Славетній Революції 1688 року може розглядатись як наступне успішне вторгнення з континенту; важливу різницю становить той факт, що під час Славетної Революції одна частина англійського правлячого класу, згуртована навколо Парламенту, співпрацювала з іноземними силами, щоб витіснити іншу частину правлячого класу, згуртовану навколо монархічної династії Стюартів, тоді як під час норманського завоювання було замінено увесь правлячий клас Англії.
Серйозні спроби вторгнення були здійснені Іспанією у 1588 та Францією у 1744 та 1759 роках, але у кожному випадку загальний ефект погодних умов та дій Королівського флоту зірвали спроби тих нападів, не давши змоги нападникам навіть висадитись на Британських островах. Також вторгнення планувались Францією у 1805 та нацистською Німеччиною у 1940, але практичні спроби вторгнення не відбулися, оскільки підготовчі операції не змогли забезпечити нейтралізацію британського флоту та, у другому випадку, військово-повітряних сил.
Кілька менш значних локальних та дуже коротких рейдів на британське узбережжя були успішними в досягненні своїх обмежених цілей. Такими були, наприклад, кілька нападів на прибережні міста з боку Франції під час Столітньої війни, іспанська висадка у Корнволі у 1595, рейди, що здійснювались берберськими піратами задля захоплення рабів у сімнадцятому столітті, напад голландців на Медвейські верфи у 1667 році.
Джерела
- Мортон А. А. История Англии. — [[{{{1}}} (станція метро)|{{{1}}}]], 1950.
- Памятники истории Англии / Пер. Д. М. Петрушевского. — [[{{{1}}} (станція метро)|{{{1}}}]], 1936.
- История Англии в средние века. — СПб., 2001.
- Эпоха крестовых походов / под редакцией и А. Рамбо. — [[{{{1}}} (станція метро)|{{{1}}}]] : АСТ, 2005. — 1086 с. — 3000 прим. — .
- Дэвид Ч. Дуглас. Норманны: от завоеваний к достижениям. 1050—1100 гг. — СПб. : Евразия, 2003. — 416 с. — 2000 екз. — ISBN 5-8071-0126-Х.
- Горелов М. М. Датское и нормандское завоевания Англии в восприятии средневековых авторов XI—XII вв. — Диалог со временем: Альманах интеллектуальной истории. Выпуск 6. — [[{{{1}}} (станція метро)|{{{1}}}]], 2001.
- Станюкевич М. М. История средних веков: От Карла Великого до Крестовых походов (768—1096). — [[{{{1}}} (станція метро)|{{{1}}}]], 2001.
- Савело Н. Ф. Раннефеодальная Англия. — Л., 1977.
- Джуэтт С. О. Завоевание Англии норманнами. — Минск : Харвест, 2003. — 304 с. — 5000 екз. — .
- Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада. — Екатеринбург : У-Фактория, 2005. — 568 с. — 3000 екз. — .
- Stenton F. Anglo-Saxon England. — Oxford, 1973.
Див. також
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Normanske zavoyuvannya Angliyi angl Norman conquest of England pohid normaniv na choli z gercogom Normandiyi Vilgelmom na Angliyu u 1066 roci ta yiyi zavoyuvannya Pochalosya z vtorgnennya do Korolivstva Angliya vijsk Vilgelma i jogo peremogi v bitvi pri Gastingsi v 1066 roci Zavoyuvannya zavershilos pidkorennyam miscevih feodaliv novomu korolyu v 1070 1075 rokah sho dalo normanam povnij kontrol nad Angliyeyu yakij micno utverdivsya protyagom najblizhchih dekilkoh rokiv Normanske zavoyuvannya Angliyi Misce roztashuvannyaKorolivstvo Angliya Data j chas1066 Normanske zavoyuvannya Angliyi u Vikishovishi Fragment gobelena z Bajo fr Tapisserie de Bayeux XI stolittya sho zobrazhuye normanske vtorgnennya do Angliyi Normandske zavoyuvannya stalo povorotnoyu podiyeyu v istoriyi Angliyi z kilkoh prichin Po pershe vono usunulo miscevij pravlyachij klas zaminivshi jogo inozemnoyu frankomovnoyu monarhiyeyu aristokratiyeyu ta cerkovnoyu iyerarhiyeyu Ce u svoyu chergu prizvelo do utvorennya anglijskoyi movi ta zapochatkuvalo suchasne rozuminnya anglijskoyi kulturi Francuzke pohodzhennya praviteliv zmenshilo skandinavskij vpliv tisnishe pov yazalo Angliyu z kontinentalnoyu Yevropoyu i zaklalo osnovu dlya supernictva z Franciyeyu yake trivalo z perervami uprodovzh bagatoh stolit Takozh zavoyuvannya malo vazhlivi naslidki dlya vsih Britanskih ostroviv ta proklalo shlyah do podalshih normandskih zavoyuvan v Uelsi ta Irlandiyi a takozh shirokogo proniknennya do skladu verhivki suspilstva Shotlandiyi normandskoyi aristokratiyi sho suprovodzhuvalos poshirennyam kontinentalnih vidiv derzhavnih ustanov i kulturnih faktoriv PeredumoviDo Normandiyi v period do 1066 roku pereselilosya bagato vikingiv U 911 roci francuzkij pravitel z dinastiyi Karolingiv Karl Prostij dozvoliv grupi vikingiv ta yihnomu vatazhkovi na im ya Rollo vlashtuvatisya u pivnichnij Franciyi v ramkah Dogovoru Sen Kler syur Ept Karl spodivavsya takim chinom poklasti kraj napadam vikingiv yaki spustoshuvali uzberezhzhya Franciyi v toj chas V obmin vikingi pereselenci mali zabezpechuvati zahist beregiv vid inshih napadnikiv Zaselennya viyavilosya uspishnim i vikingi v regioni stali vidomi pid nazvoyu normani tobto pivnichni vid chogo i pohodit nazva Normandiya Normani shvidko adaptuvalisya do kulturi korinnih narodiv vidmovilis vid poganstva ta perejshli u hristiyanstvo Voni stali rozmovlyati miscevoyu movoyu Ojl dodavshi do neyi mozhlivosti davnoislandskoyi Takim chinom utvorilas normandska mova Podalshe yihnye vlittya do miscevoyi kulturi vidbuvalos perevazhno cherez zmishani shlyubi Vikoristovuyuchi nadanu yim teritoriyu yak bazu normani rozshirili mezhi gercogstva na zahid dodavshi do nogo zokrema taki teritoriyi yak Besen Kotanten ta Avransh U 1002 korol Angliyi Etelred II odruzhivsya z Emmoyu sestroyu gercoga Normandiyi Richarda II Yihnij sin Eduard Spovidnik yakij bagato rokiv proviv u vignanni v Normandiyi uspadkuvav anglijskij tron u 1042 roci Ce prizvelo do stvorennya potuzhnogo normanskogo chinnika v anglijskij politici oskilki Eduard znachnoyu miroyu spiravsya na tih hto kolis nadav jomu prihistok zaluchav norman do pridvornih soldativ svyashennosluzhiteliv ta priznachav yih na posadi u vladnih strukturah osoblivo v cerkvi Bezditnij i vtyagnutij u konflikt iz griznim grafom Vesseksu Godvinom i jogo sinami Eduard mozhlivo navit zaohochuvav ambiciyi normanskogo gercoga Vilgelma do anglijskogo prestolu Korol Eduard pomer na pochatku 1066 roku vidsutnist pryamogo spadkoyemcya prizvela do superechki shodo pravonastupnictva v yakomu kilka pretendentiv zazihali na prestol Angliyi Nastupnim za starshinstvom pislya Eduarda buv graf Vesseksa Garold Godvinson najbagatsha i najmogutnisha osoba z anglijskoyi aristokratiyi vin i buv obranij korolem Angliyi za Vitenagemotom i koronovanij arhiyepiskopom Jorkskim Eldredom hocha normanska propaganda stverdzhuvala sho vin buv osvyachenij Stigandom vidluchenim na toj chas vid cerkvi arhiyepiskopom Kenterberijskim Odnak prava Garolda na prestol buli vidrazu zh oskarzheni dvoma mogutnimi pravitelyami susidnih derzhav Gercog Vilgelm zayaviv sho prestol korolya Edvarda bulo obicyano same jomu i sho Garold davav klyatvu z cim pogoditis Garald III Norvezkij takozh oskarzhiv korolivski prava Garolda Jogo pretenziyi na prestol bazuvalis na gipotetichnij ugodi mizh jogo poperednikom Magnusom I Norvezkim i poperednim danskim korolem Angliyi Hardeknudom zgidno z yakim yaksho odin iz nih pomre ne lishivshi spadkoyemcya to inshij bude nasliduvati koroni Angliyi i Norvegiyi Vilgelm i Garald vidrazu zh pochali zbirati vijska i korabli dlya vtorgnennya Rejdi Tostiga ta navala norvezhcivNavesni 1066 roku Garoldiv brat Tostig Godvinson sho voroguvav na toj chas iz Garoldom zdijsniv rejd na pivdenno shidne uzberezhzhya Angliyi Flot dlya rejdu vin nabrav u Flandriyi piznishe do nogo doluchilis korabli z Orknejskih ostroviv Flot Garolda zmusiv Tostiga peresunutis na pivnich de vin atakuvav shidnu Angliyu ta Linkolnshir Napad bulo vidbito bratami Edvinom grafom Mersijskim ta Morkarom grafom Nortumbrijskim Pokinutij bilshistyu poslidovnikiv Tostig vidstupiv do Shotlandiyi de j proviv lito zbirayuchi novi sili Korol Norvegiyi Garald vtorgnuvsya do pivnichnoyi Angliyi na pochatku veresnya z flotom iz bilsh nizh 300 suden mayuchi na bortu mozhlivo 15000 voyiniv Armiya Garalda takozh posililas vijskami Tostiga yakij pidtrimav pretenziyu norvezkogo korolya na tron Angliyi Norvezhci prosunulisya do Jorka j zajnyali misto zavdavshi porazki pivnichnij anglijskij armiyi Edvina ta Morkara 20 veresnya u bitvi pri Fulfordi Garold proviv lito na pivdennomu uzberezhzhi z velikoyu armiyeyu ta flotom v ochikuvanni vtorgnennya z boku Vilgelma 8 veresnya vin buv zmushenij rozpustiti svoyi sili cherez brak prodovolstva Diznavshis pro napad norvezhciv vin virushiv na pivnich dorogoyu zbirayuchi novi vijska Jomu vdalos zaskochiti norvezhciv znenacka j peremogti yih u nadzvichajno krivavij bitvi pri Stemford Bridzh 25 veresnya Garald Norvezkij ta Tostig zaginuli a norvezhci zaznali nastilki zhahlivih vtrat sho dlya perevezennya tih hto zalishivsya vistachilo lishe 24 z yihnih 300 korabliv Anglijcyam peremoga tezh dorogo koshtuvala tozh vijsko Garolda bulo duzhe oslablene Do togo zh vono znahodilosya daleko vid pivdnya Vtorgnennya normanivTim chasom Vilgelm pidgotuvav dlya vtorgnennya velikij flot ta armiyu zibrani ne lishe z Normandiyi ale z usiyeyi Franciyi v tomu chisli znachni kontingenti z Burgundiyi ta Flandriyi Zoseredzheni u Sen Valeri syur Som vijska buli gotovi do vistupu blizko 12 serpnya ale operaciyu z peretinannya kanalu bulo vidkladeno chi to cherez nespriyatlivi pogodni umovi chi cherez sprobi uniknuti zitknennya z potuzhnim anglijskim flotom Faktichno normani visadilis v Angliyi za kilka dniv pislya peremogi Garolda nad norvezhcyami ta sprichinenogo cim rozporoshennya jogo morskih sil Visadka vidbulas u Pevensi u Sasseksi 28 veresnya pislya chogo normandci zbuduvali derev yanij zamok bilya Gastingsu z yakogo zdijsnyuvali nabigi na navkolishni zemli Novini pro visadku Vilgelma zmusili Garolda virushiti na pivden Vin zrobiv zupinku v Londoni shob zibrati dodatkove vijsko potim virushiv na Vilgelma 14 zhovtnya vidbulas bitva pri Gastingsi Anglijci utvorivshi sucilnu stinu zi shitiv na verhivci Senlakskogo pagorbu protyagom kilkoh godin vidbivali napadi normaniv Velikih vtrat anglijskij pihoti zavdavala borotba z kinnotoyu normaniv Nadvechir sili anglijskogo vijska vicherpalis organizovanij opir pripinivsya a Garold zaginuv tak samo yak i jogo brati Graf Girs ta Graf Leofvin Vilgelm ochikuvav sho peremoga pri Gastingsi zmusit anglijskih lideriv viznati jogo zverhnist Natomist Vitengamot za pidtrimki grafiv Edvina ta Morkara a takozh Kenterberijskogo arhiyepiskopa Stiganda ta Jorkskogo arhiyepiskopa Eldreda progolosiv korolem Edgara Etelinga Vilgelm rozpochav nastup na London uzberezhzhyam Kenta Vin rozgromiv anglijski vijska sho atakuvali jogo bilya Sausvarka ale ne spromigsya na shturm Londonskogo Mostu tozh musiv shukati inshih shlyahiv do stolici Vilgelm iz vijskom virushiv dolinoyu Temzi mayuchi namir peretnuti richku bilya Vollingfordu Berkshir perebuvayuchi tam vin otrimav povidomlennya vid Stiganda Dali vin virushiv na pivnichnih shid uzdovzh Chilternzkih pagorbiv shob dali pidijti do Londona z pivnichnogo zahodu Zaznavshi nevdachi u sprobah dati vijskovu vidsich napadnikam osnovni prihilniki Edgara v rozpachi zdalisya Vilgelmu v Berkhemstedi Gartfordshir Vilgelma bulo progolosheno korolem Angliyi Eldred koronuvav jogo 25 grudnya 1066 roku u Vestminsterskomu abatstvi Opir anglijcivNezvazhayuchi na poperedni podiyi miscevij sprotiv prodovzhuvavsya she kilka rokiv U 1067 u Kenti povstanci za pidtrimki Yevstahiya II Bolonskogo zdijsnili nevdalij napad na Duvrskij zamok Togo zh roku shropshirskij zemlevlasnik Edrik Dikij iz soyuznimi jomu uelskimi pravitelyami zemel Gvinet ta Povis pidnyav povstannya u zahidnij Mersiyi napavshi na sili normaniv roztashovani u Herefordi U 1068 Vilgelm vzyav v oblogu v Ekseteri sili povstanciv sered yakih bula Gita Torkelsdottir mati Garolda vin zaznav vazhkih vtrat ale zmig domovitis pro zdachu mista Piznishe togo roku Edvin ta Morkar zdijsnili povstannya v Mersiyi za dopomogoyu vallijciv a graf Gospatrik ocholiv povstannya u Nortumbriyi yaku na toj moment she ne okupuvali normani Ci povstannya shvidko pripinilis koli Vilgelm virushiv proti nih buduyuchi forteci ta rozmishuyuchi zalogi yak vin ce robiv na pivdni Edvin ta Morkar znovu pidkorilis vladi normaniv Gospatrik zhe vtik do Shotlandiyi tak samo yak Edgar Eteling ta jogo rodina sho tezh buli prichetni do buntivnikiv Tim chasom sini Garolda sho znajshli pritulok u Irlandiyi zdijsnyuvali nabigi na Somerset Devon ta Kornvol z morya Na pochatku 1069 roku v Daremi bulo vbito Roberta de Komina sho stav za normaniv grafom Nortumbriyi ta kilkasot jogo voyakiv do zavorushen u Nortumbriyi doluchilisya Edgar Gospatrik Sivard Barn ta inshi povstanci kotri vtekli do Shotlandiyi Vijska normaniv u samomu Jorku bulo rozgromleno ta perebito a sili povstanciv vzyali v oblogu zamok Jork vtim kashtelyan zamku Vilgelm Male vstig nadislati Vilgelmu I povidomlennya pro ci podiyi Vilgelm pribuv iz armiyeyu z pivdnya zavdav povstancyam porazki bilya Jorku ta vidkinuv yih u misto de vchiniv bijnyu sered meshkanciv prizvivshi do zakinchennya povstannya Vin zbuduvav u Jorku drugij zamok posiliv normandski vijska v Nortumbriyi a zgodom povernuvsya na pivden She odne povstannya u cij miscevosti bulo pridushene vzhe zalogoyu Jorka Sin Garolda vchiniv drugij napad z Irlandiyi ale bilya Devonu zaznav porazki vid normanskogo vijska pid kerivnictvom grafa Briana sina Odo grafa Pent yevrskogo Pihotinec korolya Garolda Normanskij luchnik Normandski kinni licari Naprikinci lita 1069 roku nadislanij Svejnom II Danskim velikij flot pribuv do uzberezhzhya Angliyi sho viklikalo po vsij krayini novu hvilyu povstan Pislya nevdalih napadiv na pivdni danci priyednali svoyi sili do novogo nortumbrijskogo povstannya do yakogo takozh priyednalis i Edgar Gospatrik inshi vtikachi do Shotlandiyi a takozh Graf Ualtof Razom voni peremogli garnizon normaniv v Jorku zajnyali zamki ta vzyali pid kontrol Nortumbriyu ale ocholyuvanij Edgarom napad na Linkolnshir bulo vidbito normanskoyu zalogoyu Linkolnu Vodnochas znovu rozgornuvsya opir u zahidnij Mersiyi de Edrik Dikij iz svoyimi uelskimi soyuznikami ta povstancyami z Cheshiru ta Shropshiru atakuvav zamok Shryuzberi Na pivdennomu zahodi povstanci z Devonu ta Kornvolu zdijsnili napad na normandski vijska u Ekseteri ale yihnij napad bulo vidbito a samih napadnikiv rozsiyali normandci grafa Briana sho pribuli dlya likvidaciyi blokadi zamku Inshi povstanci z Dorsetu Somersetu ta navkolishnih teritorij vzyali v oblogu zamok Montakut ale buli peremozheni normandskimi vijskami pid komanduvannyam Zhofrua de Montbri zibranimi proti nih iz Londona Vinchestera ta Solsberi Tim chasom Vilgelm atakuvav danciv sho oblashtuvalis na zimuvannya na pivden vid Hamberu v Linkolnshiri ta vidkinuv yih do pivnichnogo beregu Zalishivshi Linkolnshir na Roberta de Morten vin virushiv na zahid ta zavdav porazki mersijskim povstancyam bilya Stafforda Koli danci znovu peretnuli Hamber normanski vijska she raz vidkinuli yih za richku Vilgelm distavsya Nortumbriyi zirvavshi sprobu zablokuvati jogo vijska pri perepravi cherez richku Eri bilya mista Pontefrakt Jogo poyava zmusila danciv utikati tozh vin zajnyav Jork pislya chogo uklav ugodu z dancyami yaki za groshi pogodzhuvalisya navesni pokinuti Angliyu Vzimku 1069 1070 normanski vijska sistematichno plyundruvali Nortumbriyu vinishuyuchi ves mozhlivij opir Navesni 1070 roku zaruchivshis pidtrimkoyu Ualtofa z Gospatrikom a takozh vibivshi Edgara ta zalishki jogo pribichnikiv do Shotlandiyi Vilgelm povernuvsya do Mersiyi de roztashuvavsya u Chesteri ta vikoristovuvav jogo yak bazu dlya ostatochnogo znishennya reshtkiv sprotivu v navkolishnih zemlyah pered povernennyam na pivden Svejn II Danskij osobisto pribuv shob komanduvati flotom ogolosiv pro rozirvannya poperednoyi ugodi ta napraviv vijska do Fenskih bolit na z yednannya z silami anglijskih povstanciv pid komanduvannyam Herevarda yaki roztashovuvalis na ostrovi Ili Prote Svejn skoro otrimav novu sumu vidkupnih vid Vilgelma ta z tim i povernuvsya dodomu Pislya vidbuttya danciv zalishilis chislenni fenski povstanci zahisheni bolotami Na pochatku 1071 tut vidbuvsya ostannij splesk povstanskoyi aktivnosti Edvin ta Morkar znovu vistupili proti Vilgelma Edvina bulo zradzheno ta vbito ale Morkar dosyagnuv Ili de vin ta Herevard ob yednalis iz kolishnimi vtikachami sho teper priplivli z Shotlandiyi Vilgelm pribuv iz armiyeyu ta flotom shob pokinchiti z cim ostannim ostrovom sprotivu Pislya kilkoh serjoznih nevdach normani taki spromoglisya pobuduvati naplavnij mist dosyagti nim ostrova Ili zavdati porazki zaslonu povstanciv bilya mostu ta zdijsniti shturm ostrova poklavshi takim chinom kraj sprotivu anglijciv Bilshist togochasnih normanskih dzherel sho zbereglis doteper bulo napisano z metoyu vipravdati diyi normaniv yak vidpovid na vislovlene Papoyu zanepokoyennya shodo togo yak normani peremozhci povodyatsya z miscevimi anglijcyami Upravlinnya AngliyeyuPislya zavoyuvannya Angliyi normani zitknulis iz masoyu problem z utrimannya kontrolyu nad zavojovanoyu krayinoyu Normani buli nechislennimi porivnyano z anglijskim naselennyam Istoriki ocinyuyut kilkist normanskih poselenciv priblizno yak 8000 osib ale ce chislo mistit ne lishe vlasne normaniv ale j pereselenciv z inshih chastin Franciyi Normani zumili podolati skladnoshi viklikani yih maloyu chiselnistyu zavdyaki novitnim yak na toj chas metodam keruvannya Po pershe na vidminu vid Kanuta Velikogo sho voliv vinagorodzhuvati poslidovnikiv groshima nizh zaminyuvati nimi miscevih zemlevlasnikiv poslidovniki Vilgelma ochikuvali ta otrimuvali zemli ta tituli yak vinagorodu za yihnyu sluzhbu pid chas vtorgnennya Pri comu Vilgelm progolosiv sebe samogo vlasnikom praktichno vsiyeyi zemli nad yakoyu jogo vijska otrimali kontrol ta zatverdiv svoye pravo rozporyadzhatis neyu na vlasnij rozsud Takim chinom zemlyu mozhna bulo otrimati lishe vid korolya Spochatku Vilgelm konfiskuvav zemli usih anglijskih lordiv sho voyuvali na boci Garolda ta rozdiliv bilshist iz cih zemel mizh normanami hocha deyaki rodini spromoglis vikupiti svoyu vlasnist ta tituli zvernuvshis iz prohannyam pro ce osobisto do Vilgelma Ci konfiskaciyi viklikali zavorushennya sho viklikalo she bilshe konfiskacij i cya shema bezupinno diyala vprodovzh priblizno p yati rokiv pislya bitvi pri Gastingsi Dlya zapobigannya zavorushennyam normani buduvali forteci ta zamki u nebachenih kilkostyah Navit koli aktivnij sprotiv pripinivsya Vilgelm ta jogo baroni prodovzhuvali vikoristovuvati svoyi poziciyi dlya rozshirennya ta konsolidaciyi normanskogo kontrolyu nad krayinoyu Napriklad yaksho angliyec zemlevlasnik pomirav ne zalishivshi nashadkiv korol abo v razi nizhchogo rivnya zemlevlasnikiv odin iz jogo baroniv mig priznachiti spadkoyemcya priznachenij spadkoyemec zazvichaj pohodiv iz Normandiyi Vilgelm i baroni takozh zdijsnyuvali zhorstkij kontrol za uspadkuvannyam majna vdovami ta dochkami chasto zmushuyuchi takih vihoditi zamizh na normaniv Takim chinom normani zastupali miscevu aristokratiyu ta perebirali na sebe kontrol nad verhnimi prosharkami suspilstva Pro uspihi Vilgelma u vstanovlenni kontrolyu svidchit te sho z 1072 i do zahoplennya Normandiyi Kapetingami u 1204 Vilgelm ta jogo nastupniki keruvali krayinoyu z za kordonu Napriklad pislya 1072 roku Vilgelm provodiv bilshe nizh 75 svogo chasu u Franciyi Vin mav buti osobisto prisutnim u Normandiyi shob zahistiti svoyi zemli vid zovnishnih vorogiv ta pereshkodzhati vnutrishnim zavorushennyam pri comu isnuvannya v Angliyi korolivskoyi administraciyi dozvolyalo jomu keruvati Angliyeyu distancijno Anglo normanski baroni takozh chasto zastosovuvali podibnu praktiku She odnim vazhlivim zavdannyam dlya Vilgelma bulo zberegti normanskih lordiv yak zgurtovanu ta loyalnu jomu grupu oskilki chvari mizh normanami davali miscevim anglijcyam shans na peremogu nad yihnimi anglo francuzkomovnimi lordami Odnim iz sposobiv domogtis cogo bula politika rozdachi zemel nevelikimi chastinami ta pokarannya za nesankcionovane zahoplennya volodin Zemli sho perebuvali u vlasnosti normanskogo lorda zazvichaj buli rozkidani nevelikimi shmatkami po vsij Angliyi ta Normandiyi a ne stvoryuvali yedinij geografichnij blok Takim chinom yaksho lord namagavsya vijti z pid korolivskoyi vladi vin mig zahistiti lishe neveliku chastinu svoyih volodin Z chasom cya sama politika znachnoyu miroyu pospriyala kontaktam mizh aristokratiyeyu riznih regioniv ta zaohochuvala anglo normansku shlyahtu do samoorganizaciyi ta spilnih dij na rivni klasu a ne lishe na individualnomu abo regionalnomu yak ce vidbuvalos v inshih feodalnih krayinah Isnuvannya silnoyi centralizovanoyi monarhiyi zaohochuvalo aristokratiyu formuvati zv yazki iz miskim naselennyam sho zgodom pospriyalo rozvitku anglijskogo parlamentarizmu Zmina elitiPryamim naslidkom vtorgnennya bula praktichno povna likvidaciya staroyi anglijskoyi aristokratiyi i vtrata anglijcyami kontrolyu nad katolickoyu cerkvoyu v Angliyi Vilgelm sistematichno usuvav anglijskih zemlevlasnikiv ta peredavav yihni statki svoyim kontinentalnim poslidovnikam U Knizi Strashnogo sudu retelno zaprotokolovano naslidki ciyeyi kolosalnoyi programi ekspropriacij z yiyi materialiv viplivaye sho vzhe v 1086 roci lishe blizko 5 anglijskih zemel na pivden vid richki zalishalis u vlasnosti anglijciv Ce nevelike chislo sho zmenshilos u podalshi desyatilittya zniknennya miscevih zemlevlasnikiv bulo najpovnishim same u pivdennij chastini krayini Nezabarom miscevih meshkanciv bulo takozh usunuto vid visokih uryadovih ta cerkovnih posad Pislya 1075 roku vsi grafstva bulo perevedeno pid kontrol normaniv anglijci lishe de ne de utrimuvali posadi sherifiv Tak samo u cerkovnih spravah vishi posadovi osobi anglijskogo pohodzhennya buli abo zvilneni vid svoyih posad abo zberegli yih do kincya zhittya ale nastupnikami stali vzhe normani U 1096 roci vzhe ne bulo zhodnogo anglijcya yepiskopa a abati anglijci stali ridkistyu nadto u velikih monastiryah Zhodne inshe serednovichne zavoyuvannya hristiyan hristiyanami ne malo takih nishivnih naslidkiv dlya kerivnogo klasu peremozhenoyi storoni Tim chasom prestizh Vilgelma sered jogo poslidovnikiv visoko zris adzhe vin mav zmogu bez osoblivogo napruzhennya dlya sebe vinagorodzhuvati yih znachnimi zemelnimi nadilami Ci nagorodi na dodachu spriyali posilennyu vladi samogo Vilgelma pozayak kozhen novostvorenij feodal mav yaknajpershe zbuduvati zamok ta pidkoriti misceve naselennya Takim chinom zavoyuvannya pidzhivlyuvalo same sebe Anglijska emigraciyaVelika kilkist anglijciv osoblivo tih sho nalezhali do zrujnovanogo klasu kolishnih zemlevlasnikiv vreshti pochali sprijmati normanske panuvannya nesterpnim i emigruvali Osoblivo populyarnimi napryamkami emigraciyi buli Shotlandiya ta Vizantijska imperiya chastina emigrantiv pereselilis do Skandinaviyi abo she bilsh viddalenih regioniv takih yak Rus na beregi Chornogo morya Bilsha chastina anglijskoyi shlyahti ta soldativ emigruvali do Vizantiyi de voni sklali bilshist u tak zvanij Varyazkij gvardiyi sho do togo skladalas perevazhno z vihidciv iz Skandinaviyi Anglijski varyagi prodovzhuvali sluzhiti imperiyi prinajmni do seredini chotirnadcyatogo stolittya Sistema derzhavnogo upravlinnyaPered pributtyam normaniv anglo saksonska Angliya mala odnu z najskladnishih u Zahidnij Yevropi sistem derzhavnogo upravlinnya Krayinu bulo rozdileno na administrativni odinici tak zvani priblizno odnakovogo rozmiru ta formi yaki perebuvali u vidanni osib sho mali nazvu Shirskij riv abo Sherif Shiri yak pravilo koristuvalis pevnoyu avtonomiyeyu ta ne mali spilnogo koordinovanogo kontrolyu Anglijskij uryad shiroko vikoristovuvav u svoyij diyalnosti pismovu dokumentaciyu sho bulo vkraj nezvichno dlya Zahidnoyi Yevropi togo chasu ta zabezpechuvalo efektivnishe keruvannya nizh usni rozporyadzhennya Anglijski organi derzhavnogo keruvannya mali postijni miscya roztashuvannya Bilshist serednovichnih uryadiv zavzhdi perebuvali v rusi ta zdijsnyuvali svoyu diyalnist tam de v cej chas buli spriyatlivishi pogodni umovi zapasi harchiv abosho Taka praktika obmezhuvala mozhlivi rozmir ta skladnist uryadovogo mehanizmu osoblivo ce stosuyetsya skarbnici ta biblioteki oblashtunki dlya cih galuzej mali obmezhuvatis ob yektami togo rozmiru sho mogli buti navantazheni na konya i viz Angliya mala postijnu skarbnicyu u Vinchesteri z yakoyi j pochalos rozpovsyudzhennya postijnogo byurokratichnogo uryadovogo aparatu ta dokumentoobigu Cya skladna forma serednovichnogo uryadu bula sprijnyata ta dali rozvinena normanami Voni centralizuvali sistemu avtonomnih shiriv Kniga Strashnogo sudu daye prikladi praktichnoyi kodifikaciyi yaka polegshuvala dlya normaniv asimilyaciyu zavojovanih teritorij zavdyaki centralnomu kontrolyu nad perepisom naselennya Ce buv pershij u Yevropi zagalnoderzhavnij perepis naselennya z chasiv Rimskoyi imperiyi i vin dozvoliv normanam bilsh efektivno zbirati podatki z yih novih volodin Znachno zrosla ta uskladnilas sistema obliku Tak zvanu Palatu Shahivnici bulo zasnovano Genrihom I U 1150 roci nevdovzi pislya smerti Genriha Palatu bulo roztashovano u Vestminsterskomu palaci Teper ofis golovi Palati znahoditsya nepodalik na Dauning strit 11 Poryad u budinku nomer 10 roztashovuyetsya Pershij Lord Skarbnici zaraz vin takozh obijmaye posadu Prem yer ministra Spoluchenogo Korolivstva Korolivska Skarbnicya roztashovana za kvartal na vulici Kinnoyi Gvardiyi 1 MovaOdniyeyu z najpomitnishih zmin sho yih zaznala todishnya Angliya bulo te sho anglo normanska mova yaka bula pivnichnim dialektom davnofrancuzkoyi stala movoyu kerivnogo klasu Angliyi zaminivshi v cij yakosti davnoanglijsku Francuzkij vpliv she bilshe posilivsya z naplivom u seredini dvanadcyatogo stolittya poslidovnikiv Anzhujskoyi dinastiyi yaki rozmovlyali bilsh uzagalnenim dialektom francuzkoyi Lishe v chotirnadcyatomu stolitti anglijska mova chastkovo vidnovila svoye kolishnye panuvannya a v sudochinstvi francuzka vikoristovuvalas navit u p yatnadcyatomu stolitti Za cej chas anglijska mova sama zaznala znachnih zmin rozvinuvshis u dosit vidminnu vid poperednogo variantu serednoanglijskoyi yaka i stala osnovoyu suchasnoyi anglijskoyi movi Uprodovzh stolit francuzkogo movnogo panuvannya znachna chastina sliv v anglijskij movi znikli j buli zamineni francuzkimi vidpovidnikami takim chinom vinikla teperishnya gibridna mova v yakij osnovna anglijska leksika kombinuyetsya z perevazhno francuzkoyu abstraktnoyu ta tehnichnoyu Gramatichni strukturi movi takozh zaznali suttyevih zmin hocha j ne yasno naskilki ci zmini pov yazani same z marginalizaciyeyu anglijskoyi movi pislya normanskogo zavoyuvannya Stosunki z FranciyeyuPo zavoyuvannyu stosunki mizh anglo normandskoyu monarhiyeyu i francuzkoyu koronoyu dedali pogirshuvalisya She do vtorgnennya Vilgelm mav znachnu naprugu u stosunkah iz Kapetingami sho she bilshe zrosla cherez pidtrimku Kapetingami jogo sina Roberta Kurtgeza yakij pishov vijnoyu na svogo batka a zgodom i na svoyih brativ Yak gercog Normandskij Vilgelm ta jogo nashadki buli vasalami francuzkogo korolya ale yak korol Angliyi vin buv jomu rivneyu U 1150 roci zi stvorennyam Anzhujskoyi imperiyi Plantageneti nastupniki normanskih gercogiv kontrolyuvali polovinu Franciyi ta vsyu Angliyu perevazhayuchi Kapetingiv Superechnosti sho vinikali z ciyeyi situaciyi zagostryuvalis she bilshe zi zrostannyam sili francuzkoyi monarhiyi ta rozshirennyam yiyi prav ta vladi nad vasalami Kriza ostatochno proyavilas u 1204 roci koli Filip II francuzkij vidibrav u normaniv ta anzhujciv usi yihni volodinnya u Franciyi za vinyatkom Gaskoni U chotirnadcyatomu stolitti periodichni vijni za kontrol nad kontinentalnimi teritoriyami koroliv Angliyi sho trivali iz chasiv Vilgelma pererosli u Stolitnyu vijnu viklikanu zusillyami Eduarda III spryamovanimi na povernennya zemel jogo predkiv u Franciyi i rozshirennya suverenitetu yakim vin koristuvavsya v Angliyi na jogo francuzki volodinnya sho obrivalo jogo vasalni zv yazki z francuzkoyu koronoyu Cya borotba zavershilasya lishe pislya ostatochnogo zanepadu poziciyi Plantagenetiv u Franciyi v 1453 roci sho faktichno rozirvalo zv yazki stvoreni v 1066 roci Takim chinom vplutanist anglijskogo korolivstva v spravi kontinentalnih volodin ta interesi francuzkih zemlevlasnikiv yaki zahopili tron v Angliyi vtyagnulo Angliyu do majzhe chotiroh stolit voyen proti koroliv Franciyi Ci konflikti zaklali osnovu dlya podalshogo anglo francuzkogo supernictva Podalshi naslidkiUzhe u 12 stolitti yak svidchit Dialog shodo palati Skarbnici vidbulos znachne zrostannya kilkosti zmishanih shlyubiv mizh prirodnimi anglijcyami ta normanskimi immigrantami U nastupni stolittya osoblivo pislya togo yak u 1348 roci pandemiya Chornoyi smerti vinishila znachnu chastku anglijskoyi znati ci dvi grupi she bilshe peremishalis azh poki vidminnosti mizh nimi ne stali led pomitnimi Normanske zavoyuvannya vvazhayetsya ostannoyu uspishnoyu sproboyu zavoyuvannya Angliyi hocha peremoga gollandciv u Slavetnij Revolyuciyi 1688 roku mozhe rozglyadatis yak nastupne uspishne vtorgnennya z kontinentu vazhlivu riznicyu stanovit toj fakt sho pid chas Slavetnoyi Revolyuciyi odna chastina anglijskogo pravlyachogo klasu zgurtovana navkolo Parlamentu spivpracyuvala z inozemnimi silami shob vitisniti inshu chastinu pravlyachogo klasu zgurtovanu navkolo monarhichnoyi dinastiyi Styuartiv todi yak pid chas normanskogo zavoyuvannya bulo zamineno uves pravlyachij klas Angliyi Serjozni sprobi vtorgnennya buli zdijsneni Ispaniyeyu u 1588 ta Franciyeyu u 1744 ta 1759 rokah ale u kozhnomu vipadku zagalnij efekt pogodnih umov ta dij Korolivskogo flotu zirvali sprobi tih napadiv ne davshi zmogi napadnikam navit visaditis na Britanskih ostrovah Takozh vtorgnennya planuvalis Franciyeyu u 1805 ta nacistskoyu Nimechchinoyu u 1940 ale praktichni sprobi vtorgnennya ne vidbulisya oskilki pidgotovchi operaciyi ne zmogli zabezpechiti nejtralizaciyu britanskogo flotu ta u drugomu vipadku vijskovo povitryanih sil Kilka mensh znachnih lokalnih ta duzhe korotkih rejdiv na britanske uzberezhzhya buli uspishnimi v dosyagnenni svoyih obmezhenih cilej Takimi buli napriklad kilka napadiv na priberezhni mista z boku Franciyi pid chas Stolitnoyi vijni ispanska visadka u Kornvoli u 1595 rejdi sho zdijsnyuvalis berberskimi piratami zadlya zahoplennya rabiv u simnadcyatomu stolitti napad gollandciv na Medvejski verfi u 1667 roci DzherelaMorton A A Istoriya Anglii 1 stanciya metro 1 1950 Pamyatniki istorii Anglii Per D M Petrushevskogo 1 stanciya metro 1 1936 Istoriya Anglii v srednie veka SPb 2001 Epoha krestovyh pohodov pod redakciej i A Rambo 1 stanciya metro 1 AST 2005 1086 s 3000 prim ISBN 5 17 017968 5 Devid Ch Duglas Normanny ot zavoevanij k dostizheniyam 1050 1100 gg SPb Evraziya 2003 416 s 2000 ekz ISBN 5 8071 0126 H Gorelov M M Datskoe i normandskoe zavoevaniya Anglii v vospriyatii srednevekovyh avtorov XI XII vv Dialog so vremenem Almanah intellektualnoj istorii Vypusk 6 1 stanciya metro 1 2001 Stanyukevich M M Istoriya srednih vekov Ot Karla Velikogo do Krestovyh pohodov 768 1096 1 stanciya metro 1 2001 Savelo N F Rannefeodalnaya Angliya L 1977 Dzhuett S O Zavoevanie Anglii normannami Minsk Harvest 2003 304 s 5000 ekz ISBN 985 13 1652 0 Le Goff Zh Civilizaciya srednevekovogo Zapada Ekaterinburg U Faktoriya 2005 568 s 3000 ekz ISBN 5 94799 388 0 Stenton F Anglo Saxon England Oxford 1973 Div takozhBitva pri Gastingsi Gobelen z Bajo Normanske vtorgnennya do Irlandiyi