Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Ця стаття не містить . (листопад 2021) |
Святий Едуа́рд Сповідник (близько 1003 — 5 січня 1066) — король Англії (1042—1066) та останній представник династії Вессексів.
| Едуард Сповідник англ. Edward the Confessor | |
|---|---|
| Anglorum Basilei | |
 Едуард Сповідник, Гобелен з Байо | |
| Король Англії | |
| Правління | 1042-1066 |
| Коронація | 3 квітня 1043 |
| Попередник | Хардекнуд |
| Наступник | Гарольд II Ґодвінсон |
| Біографічні дані | |
| Релігія | католицтво |
| Народження | близько 1003 d, Чарвелл, Оксфордшир, Англія |
| Смерть | 5 січня 1066 Лондон, Королівство Англія |
| Поховання | Вестмінстерське абатство |
| Дружина | Едіта Вессекська |
| Династія | Вессекська |
| Батько | Етельред II Нерозумний |
| Мати | Емма Нормандська |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Вигнання і вступ на престол
Едуард був старшим сином англійського короля Етельреда II Нерозумного й Емми Нормандської, сестри Річарда I Безстрашного, герцога Нормандії. В умовах вторгнення до Англії данських вікінгів Свена I Вилобородого та загрози завоювання країни у 1013 році мати вивезла Едуарда і його молодшого брата Альфреда до Нормандії. Невдовзі помер Етельред II, а влада в Англії перейшла до данських королів. Провівши при дворі герцога Нормандії чверть століття, Едуард надбав численних зв'язків у цій країні. Ще молодим він проявив особливу релігійну старанність, за що й отримав згодом прізвисько Сповідник.
У період правління в Англії Канута I Великого (1016—1035) Едуард не міг і сподіватись на повернення на батьківщину: нормандський герцог перебував у союзі з королем Англії та Данії, підкріпленому шлюбом Емми Нормандської й Канута. Окрім того, вочевидь, англо-данська монархія Канута Великого мала широку підтримку англосаксонської знаті.
По смерті Канута у 1036 році до Англії вирушив молодший брат Едуарда Альфред, можливо з метою спробувати повернути корону. Однак його було взято у полон прибічниками Гарольда, незаконного сина Канута, який захопив англійський престол. Альфреда жорстоко засліпили, й він невдовзі помер.
Лише 1041 року, коли королем Англії став Хардекнуд, єдиноутробний брат Едуарда, він отримав пропозицію повернутись на батьківщину. Більше того, Хардекнуд, який не мав дітей, проголосив Едуарда своїм спадкоємцем. 8 червня 1042 року Хардекнуд помер. З його смертю припинилась данська династія. До того часу в Англії сформувалась сильна громадська думка на користь реставрації старої англосаксонської династії. Лише за кілька днів після смерті Хардекнуда жителі Лондона проголосили Едуарда королем Англії. Це одразу ж визнала вся країна, включаючи англо-данську військову знать та ерлів.
Початок правління
3 квітня 1043 року у Вінчестері, столиці англосаксонського королівства, Едуарда Сповідника було короновано королем Англії. Молодий монарх, що провів 25 років у вигнанні, абсолютно не знав країну своїх пращурів. Більше того, за часи правління данської династії в Англії сформувалась сильна військово-служила знать англо-данського походження, на чолі якої стояли великі магнати, які контролювали ту чи іншу провінцію королівства: Годвін, ерл Вессексу, Леофрік, ерл Мерсії, , ерл Нортумбрії. У Едуарда абсолютно не було союзників чи іншої опори серед англосаксонської знаті. В результаті упродовж майже всього свого правління Едуарду доводилось узгоджувати свої дії з магнатами, перед усім, Годвіном, а згодом — із його сином Гарольдом. Все ж, король не став маріонеткою в руках великої англосаксонської знаті. Він постійно чинив опір тискові магнатів, намагався проводити власну політику й створити собі соціальну опору в країні. Для цього він активно залучав на королівську службу вихідців з Нормандії та інших регіонів Північної Франції, яким Едуард дарував землі й домагався їхнього призначення на церковні посади (включаючи архієпископа Кентерберійського). Нормандські радники короля, однак, викликали невдоволення англосаксонської знаті. Окрім того, Едуард Сповідник завоював значний політичний авторитет в Європі завдяки своїй істинній релігійності, вірі в чесноти й аскетизму.
Перша половина правління Едуарда пройшла під сильним впливом англо-данських ерлів, передусім, Годвіна, ерла Вессексу. У 1045 році король одружився з дочкою Годвіна , однак особливої теплоти Едуард до неї не відчував, та, відповідно до популярної легенди, залишався цнотливим до кінця життя. Система правління й політична еліта держави залишалися незмінними з часів Канута Великого, зберігаючи англо-данський військовий характер.
У зовнішній політиці, окрім природної орієнтації на Нормандію, головним фактором була норвезька загроза. Король Норвегії Магнус I Норвезький, спираючись на угоду 1038 року з Хардекнудом, не полишав своїх претензій на англійський престол. Едуард, у свою чергу, зберігав дружні стосунки з королем Данії Свеном II Естрідсеном, основним супротивником Норвегії. Однак, коли 1047 року ймовірність норвезького завоювання Данії стала реальною, Едуард відмовився допомогти своєму союзнику військовим флотом. Лише смерть Магнуса I того ж року тимчасово усунула норвезьку загрозу. У 1048 році англійський флот взяв участь в операціях імператора Священної Римської імперії Генріха III проти графа Фландрії — один із вкрай рідкісних прикладів участі англосаксонської Британії у великій європейській політиці.
Ліквідація норвезької загрози після 1047 року дозволила Едуарду в 1050 році розпустити англійський флот, що перебував у стані постійної боєготовності з X століття, а також скасувати податок на оборону — «данські гроші», що важким тягарем лягав на вільне населення Англії. Це мало сприятливі наслідки для фінансового статку підданих, однак у довгостроковому плані різко послабило готовність країни до відбиття зовнішньої загрози. Це стало однією з причин швидкого краху англосаксонської монархії у 1066 році. До часу правління Едуарда, тим не менше, належать перші угоди короля з найбільшими портами південно-східного узбережжя (Сандвич, Дувр, Фордвич, Ромні та, можливо, Гастінгс), відповідно до яких Едуард відмовлявся від королівської долі у прибутках міст замість виставлення ними певної кількості кораблів у разі війни. У подальшому ця система призвела до народження знаменитого інституту «П'яти портів».
Вже у першій половині правління Едуарда Сповідника перед країною гостро постала проблема спадкування престолу: через прихильність до аскетизму король не міг мати дітей. Єдиним, окрім Едуарда, представником чоловічої лінії англосаксонських монархів залишався , син Едмунда II Залізнобокого, однак він залишив Англію ще дитиною і проживав у далекій Угорщині без будь-яких контактів зі своєю батьківщиною. Певні права на англійський престол також мали Свен Естрідссон, король Данії, далекий родич Канута I Великого, а також Гаральд III Суворий, король Норвегії, в силу угоди його батька з Хардекнудом. Однак сам Едуард, не маючи теплих почуттів до скандинавських монархів, симпатизував герцогу Нормандії Вільгельму, онуку Річарда II, який надав притулок молодому Едуарду в роки вигнань. Орієнтація на нормандців стала особливо явною у період 1051—1052 років, коли було скинуто дім Годвіна.
Падіння і реставрація Годвіна
Рід Годвіна до 1050 року досягнув небувалого впливу й могутності. Сам Годвін був ерлом Вессекса і контролював всю Південну Англію від Кента до Корнуолла. Його дочка була дружиною короля, старший син Свен управляв Оксфордширом, Герефордширом, Глостерширом, Беркширом та Сомерсетом, а другий син Гарольд був ерлом Східної Англії, Ессекса, Кембриджшира й Гантінгдоншира. Король Едуард, безумовно, був залежним від цієї родини й не забув про участь Годвіна в убивстві 1036 року його молодшого брата Альфреда Етелінга. Нагода розправитись із Годвіном випала 1051 року: в Дуврі, що входив до складу ерлства Вессекса, були вбиті лицарі зі свити Євстахія II, графа Булонського, який гостював у короля. Едуард наказав Годвіну покарати жителів Дувра, однак той відмовився це зробити, що означало розрив із королем.
До 1 вересня 1051 року Годвін і його сини зібрали армію, яка підійшла до Глостера, де у цей час перебував король, й зажадали розгляду дуврського інциденту та зняття звинувачень у зраді. На допомогу Едуарду прийшли ерли Леофрік і , що дозволило королю відтермінувати скликання вітенагемота, на якому повинні були розглядатись претензії Годвіна. Тим часом, апелюючи до священного права англосаксонських королів, Едуард оголосив про скликання усіх тенів країни до королівського війська. Це позбавило Годвіна значної частини воєнних сил. Остерігаючись за своє життя, Годвін не з'явився на засідання вітенагемота, а разом із родиною втік з країни.
Падіння Годвіна дозволило королю почати проводити самостійну політику. Це означало посилення нормандського елементу в адміністрації та при дворі. Широкі володіння Годвіна та його родини були розділені між нормандськими соратниками короля. Це викликало невдоволення англосаксонської знаті. Саме у цей час герцога Вільгельма Нормандського, імовірно, було проголошено спадкоємцем англійської корони. У 1051/1052 році Вільгельм відвідав Англію з візитом ввічливості до короля Едуарда. Невдоволення англосаксів посиленням нормандців дало Годвіну надію на свою реставрацію.
Наприкінці літа 1052 року Годвін з невеликою флотилією кораблів, набраних у Фландрії, здійснив коротку вилазку до південно-східної Англії й упевнився у підтримці з боку населення Кента, Суррея й Сассекса. Невдовзі після цього повстали матроси королівського флоту, що залишило незахищеним усе південне узбережжя країни. З цього скористався Годвін, що знову вирушив до берегів Англії, де він з'єднався з флотилією свого сина Гарольда, яка йшла з Ірландії. Потім до них приєднались кораблі південноанглійських графств. Об'єднаний флот вирушив до Лондона та увійшов до гирла Темзи. Едуарду Сповіднику не вдалось зібрати сухопутну армію, оскільки ерли відмовились брати участь у громадянській війні. В результаті король був змушений піти на поступки: було скликано вітенагемот, на якому Годвін був виправданий і отримав назад свої володіння й титул ерла. З Англії були вигнані усі нормандські радники й наближені короля, а , архієпископ Кентерберійський і давній супротивник Годвіна, був скинутий.
Криза 1052 року стала переломним моментом у правлінні Едуарда Сповідника. В країні установилась влада Годвіна і його родини, з могутністю яких не могли зрівнятись жодні знатні англосаксонські роди, та й сам король. Вигнання нормандців знищило шанс на мирну передачу престолу після смерті Едуарда герцогу Вільгельму, а скинення архієпископа дозволило останньому відіграти роль захисника церкви. Окрім того, легкість, з якою ерл Годвін домігся реставрації й підкорення короля, продемонструвала усій Європі неміцність англосаксонської держави та слабкість його збройних сил.
Завершення правління
Після смерті Годвіна у 1053 році його місце як найвпливовішого магната Англії, ерла Вессекса й першого радника короля зайняв його син Гарольд. У 1055 році під контроль родини Годвіна потрапила й Нортумбрія, передана Тостігу, молодшому брату Гарольда. Згодом, у 1057 році дім Годвіна отримав також Східну Англію. Важелі впливу на державу все більше переходили до Гарольда, у той час як король Едуард усунувся від участі в політиці, присвятивши себе церкві. Справою усього його життя стало заснування Вестмінстерського абатства.
У зовнішній політиці Англії наприкінці правління Едуарда Сповідника на перший план вийшли стосунки з Шотландією, Уельсом і питання спадкування. Після скинення 1057 року Макбета у англо-шотландських стосунках настав період добросусідських відносин, підкріплених візитом короля Мальколма III у 1059 році до двору англійського короля. Складніші стосунки склались із Уельсом. У 1055 році , король Гвінету, що об'єднав під своєю владою усі валлійські королівства, в союзі з Ельфгаром, колишнім ерлом Східної Англії, розграбував Герефордшир. Хоч валлійці отримали відсіч з боку англосаксонської армії, яку очолив Гарольд, їм удалось домогтись територіальних поступок. У 1062 році помер Ельфгар, ерл Мерсії, останній суперник дому Годвіна серед вищої англійської аристократії й головний союзник Гріфіда ап Ллівеліна. Це дозволило Гарольду підкорити Мерсію та перейти у наступ на Уельс. У 1062—1063 роках війська Гарольда у серії рейдів домоглись розгрому й падіння королівства Грувіта. Уельс був знову розділений на невеличкі королівства, що визнали сюзеренітет Англії.
Вигнання нормандців у 1052 році знову загострило проблему спадкування престолу Англії. Едуард Сповідник запросив повернутись на батьківщину Едгара Вигнанця, свого племінника, сина Едмунда II Залізнобокого, який проживав в Угорщині. Однак невдовзі після його повернення до Англії, у лютому 1057 року він несподівано помер. Останнім представником англосаксонської династії залишився неповнолітній Едгар Етелінг, син померлого Едуарда Вигнанця, вихований за кордоном, та який не мав жодної опори у країні. З іншого боку, Гарольд, що успішно керував державою упродовж кількох років й заробив колосальний авторитет на підкоренні Уельсу, також не міг не сподіватись на корону по смерті Едуарда. Однак позиції Гарольда у останні роки правління Едуарда Сповідника дещо послабшали: у 1065 році в Нортумбрії спалахнуло повстання проти ерла Тостіга, молодшого брата Гарольда, якого було вигнано з країни, а король погодився на присвоєння титулу ерла Нортумбрії Моркару, представнику мерсійської аристократичної родини.
5 січня 1066 року у Вестмінстері помер король Едуард. Англосаксонська знать, що зібралась у Лондоні, одностайно обрала королем Гарольда. Це різко загострило зовнішньополітичну ситуацію: на корону Англії висунули претензії герцог Нормандії та король Норвегії, які почали готуватись до вторгнення. Якщо норвезька загроза була Гарольдом відбита, то Вільгельму Нормандському 1066 року вдалось завоювати корону та ліквідувати англосаксонську державу.
Родовід
Примітки
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya ne mistit posilan na dzherela Vi mozhete dopomogti polipshiti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno listopad 2021 Svyatij Edua rd Spovidnik blizko 1003 5 sichnya 1066 korol Angliyi 1042 1066 ta ostannij predstavnik dinastiyi Vesseksiv Eduard Spovidnik angl Edward the ConfessorAnglorum BasileiEduard Spovidnik Gobelen z BajoKorol AngliyiPravlinnya 1042 1066Koronaciya 3 kvitnya 1043Poperednik HardeknudNastupnik Garold II GodvinsonBiografichni daniReligiya katolictvoNarodzhennya blizko 1003 d Charvell Oksfordshir AngliyaSmert 5 sichnya 1066 1066 01 05 London Korolivstvo AngliyaPohovannya Vestminsterske abatstvoDruzhina Edita VessekskaDinastiya VessekskaBatko Etelred II NerozumnijMati Emma Normandska Mediafajli u VikishovishiVignannya i vstup na prestolEduard buv starshim sinom anglijskogo korolya Etelreda II Nerozumnogo j Emmi Normandskoyi sestri Richarda I Bezstrashnogo gercoga Normandiyi V umovah vtorgnennya do Angliyi danskih vikingiv Svena I Viloborodogo ta zagrozi zavoyuvannya krayini u 1013 roci mati vivezla Eduarda i jogo molodshogo brata Alfreda do Normandiyi Nevdovzi pomer Etelred II a vlada v Angliyi perejshla do danskih koroliv Provivshi pri dvori gercoga Normandiyi chvert stolittya Eduard nadbav chislennih zv yazkiv u cij krayini She molodim vin proyaviv osoblivu religijnu starannist za sho j otrimav zgodom prizvisko Spovidnik U period pravlinnya v Angliyi Kanuta I Velikogo 1016 1035 Eduard ne mig i spodivatis na povernennya na batkivshinu normandskij gercog perebuvav u soyuzi z korolem Angliyi ta Daniyi pidkriplenomu shlyubom Emmi Normandskoyi j Kanuta Okrim togo vochevid anglo danska monarhiya Kanuta Velikogo mala shiroku pidtrimku anglosaksonskoyi znati Po smerti Kanuta u 1036 roci do Angliyi virushiv molodshij brat Eduarda Alfred mozhlivo z metoyu sprobuvati povernuti koronu Odnak jogo bulo vzyato u polon pribichnikami Garolda nezakonnogo sina Kanuta yakij zahopiv anglijskij prestol Alfreda zhorstoko zaslipili j vin nevdovzi pomer Lishe 1041 roku koli korolem Angliyi stav Hardeknud yedinoutrobnij brat Eduarda vin otrimav propoziciyu povernutis na batkivshinu Bilshe togo Hardeknud yakij ne mav ditej progolosiv Eduarda svoyim spadkoyemcem 8 chervnya 1042 roku Hardeknud pomer Z jogo smertyu pripinilas danska dinastiya Do togo chasu v Angliyi sformuvalas silna gromadska dumka na korist restavraciyi staroyi anglosaksonskoyi dinastiyi Lishe za kilka dniv pislya smerti Hardeknuda zhiteli Londona progolosili Eduarda korolem Angliyi Ce odrazu zh viznala vsya krayina vklyuchayuchi anglo dansku vijskovu znat ta erliv Pochatok pravlinnya3 kvitnya 1043 roku u Vinchesteri stolici anglosaksonskogo korolivstva Eduarda Spovidnika bulo koronovano korolem Angliyi Molodij monarh sho proviv 25 rokiv u vignanni absolyutno ne znav krayinu svoyih prashuriv Bilshe togo za chasi pravlinnya danskoyi dinastiyi v Angliyi sformuvalas silna vijskovo sluzhila znat anglo danskogo pohodzhennya na choli yakoyi stoyali veliki magnati yaki kontrolyuvali tu chi inshu provinciyu korolivstva Godvin erl Vesseksu Leofrik erl Mersiyi erl Nortumbriyi U Eduarda absolyutno ne bulo soyuznikiv chi inshoyi opori sered anglosaksonskoyi znati V rezultati uprodovzh majzhe vsogo svogo pravlinnya Eduardu dovodilos uzgodzhuvati svoyi diyi z magnatami pered usim Godvinom a zgodom iz jogo sinom Garoldom Vse zh korol ne stav marionetkoyu v rukah velikoyi anglosaksonskoyi znati Vin postijno chiniv opir tiskovi magnativ namagavsya provoditi vlasnu politiku j stvoriti sobi socialnu oporu v krayini Dlya cogo vin aktivno zaluchav na korolivsku sluzhbu vihidciv z Normandiyi ta inshih regioniv Pivnichnoyi Franciyi yakim Eduard daruvav zemli j domagavsya yihnogo priznachennya na cerkovni posadi vklyuchayuchi arhiyepiskopa Kenterberijskogo Normandski radniki korolya odnak viklikali nevdovolennya anglosaksonskoyi znati Okrim togo Eduard Spovidnik zavoyuvav znachnij politichnij avtoritet v Yevropi zavdyaki svoyij istinnij religijnosti viri v chesnoti j asketizmu Persha polovina pravlinnya Eduarda projshla pid silnim vplivom anglo danskih erliv peredusim Godvina erla Vesseksu U 1045 roci korol odruzhivsya z dochkoyu Godvina odnak osoblivoyi teploti Eduard do neyi ne vidchuvav ta vidpovidno do populyarnoyi legendi zalishavsya cnotlivim do kincya zhittya Sistema pravlinnya j politichna elita derzhavi zalishalisya nezminnimi z chasiv Kanuta Velikogo zberigayuchi anglo danskij vijskovij harakter U zovnishnij politici okrim prirodnoyi oriyentaciyi na Normandiyu golovnim faktorom bula norvezka zagroza Korol Norvegiyi Magnus I Norvezkij spirayuchis na ugodu 1038 roku z Hardeknudom ne polishav svoyih pretenzij na anglijskij prestol Eduard u svoyu chergu zberigav druzhni stosunki z korolem Daniyi Svenom II Estridsenom osnovnim suprotivnikom Norvegiyi Odnak koli 1047 roku jmovirnist norvezkogo zavoyuvannya Daniyi stala realnoyu Eduard vidmovivsya dopomogti svoyemu soyuzniku vijskovim flotom Lishe smert Magnusa I togo zh roku timchasovo usunula norvezku zagrozu U 1048 roci anglijskij flot vzyav uchast v operaciyah imperatora Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Genriha III proti grafa Flandriyi odin iz vkraj ridkisnih prikladiv uchasti anglosaksonskoyi Britaniyi u velikij yevropejskij politici Likvidaciya norvezkoyi zagrozi pislya 1047 roku dozvolila Eduardu v 1050 roci rozpustiti anglijskij flot sho perebuvav u stani postijnoyi boyegotovnosti z X stolittya a takozh skasuvati podatok na oboronu danski groshi sho vazhkim tyagarem lyagav na vilne naselennya Angliyi Ce malo spriyatlivi naslidki dlya finansovogo statku piddanih odnak u dovgostrokovomu plani rizko poslabilo gotovnist krayini do vidbittya zovnishnoyi zagrozi Ce stalo odniyeyu z prichin shvidkogo krahu anglosaksonskoyi monarhiyi u 1066 roci Do chasu pravlinnya Eduarda tim ne menshe nalezhat pershi ugodi korolya z najbilshimi portami pivdenno shidnogo uzberezhzhya Sandvich Duvr Fordvich Romni ta mozhlivo Gastings vidpovidno do yakih Eduard vidmovlyavsya vid korolivskoyi doli u pributkah mist zamist vistavlennya nimi pevnoyi kilkosti korabliv u razi vijni U podalshomu cya sistema prizvela do narodzhennya znamenitogo institutu P yati portiv Vzhe u pershij polovini pravlinnya Eduarda Spovidnika pered krayinoyu gostro postala problema spadkuvannya prestolu cherez prihilnist do asketizmu korol ne mig mati ditej Yedinim okrim Eduarda predstavnikom cholovichoyi liniyi anglosaksonskih monarhiv zalishavsya sin Edmunda II Zaliznobokogo odnak vin zalishiv Angliyu she ditinoyu i prozhivav u dalekij Ugorshini bez bud yakih kontaktiv zi svoyeyu batkivshinoyu Pevni prava na anglijskij prestol takozh mali Sven Estridsson korol Daniyi dalekij rodich Kanuta I Velikogo a takozh Garald III Suvorij korol Norvegiyi v silu ugodi jogo batka z Hardeknudom Odnak sam Eduard ne mayuchi teplih pochuttiv do skandinavskih monarhiv simpatizuvav gercogu Normandiyi Vilgelmu onuku Richarda II yakij nadav pritulok molodomu Eduardu v roki vignan Oriyentaciya na normandciv stala osoblivo yavnoyu u period 1051 1052 rokiv koli bulo skinuto dim Godvina Padinnya i restavraciya GodvinaRid Godvina do 1050 roku dosyagnuv nebuvalogo vplivu j mogutnosti Sam Godvin buv erlom Vesseksa i kontrolyuvav vsyu Pivdennu Angliyu vid Kenta do Kornuolla Jogo dochka bula druzhinoyu korolya starshij sin Sven upravlyav Oksfordshirom Gerefordshirom Glostershirom Berkshirom ta Somersetom a drugij sin Garold buv erlom Shidnoyi Angliyi Esseksa Kembridzhshira j Gantingdonshira Korol Eduard bezumovno buv zalezhnim vid ciyeyi rodini j ne zabuv pro uchast Godvina v ubivstvi 1036 roku jogo molodshogo brata Alfreda Etelinga Nagoda rozpravitis iz Godvinom vipala 1051 roku v Duvri sho vhodiv do skladu erlstva Vesseksa buli vbiti licari zi sviti Yevstahiya II grafa Bulonskogo yakij gostyuvav u korolya Eduard nakazav Godvinu pokarati zhiteliv Duvra odnak toj vidmovivsya ce zrobiti sho oznachalo rozriv iz korolem Do 1 veresnya 1051 roku Godvin i jogo sini zibrali armiyu yaka pidijshla do Glostera de u cej chas perebuvav korol j zazhadali rozglyadu duvrskogo incidentu ta znyattya zvinuvachen u zradi Na dopomogu Eduardu prijshli erli Leofrik i sho dozvolilo korolyu vidterminuvati sklikannya vitenagemota na yakomu povinni buli rozglyadatis pretenziyi Godvina Tim chasom apelyuyuchi do svyashennogo prava anglosaksonskih koroliv Eduard ogolosiv pro sklikannya usih teniv krayini do korolivskogo vijska Ce pozbavilo Godvina znachnoyi chastini voyennih sil Osterigayuchis za svoye zhittya Godvin ne z yavivsya na zasidannya vitenagemota a razom iz rodinoyu vtik z krayini Padinnya Godvina dozvolilo korolyu pochati provoditi samostijnu politiku Ce oznachalo posilennya normandskogo elementu v administraciyi ta pri dvori Shiroki volodinnya Godvina ta jogo rodini buli rozdileni mizh normandskimi soratnikami korolya Ce viklikalo nevdovolennya anglosaksonskoyi znati Same u cej chas gercoga Vilgelma Normandskogo imovirno bulo progolosheno spadkoyemcem anglijskoyi koroni U 1051 1052 roci Vilgelm vidvidav Angliyu z vizitom vvichlivosti do korolya Eduarda Nevdovolennya anglosaksiv posilennyam normandciv dalo Godvinu nadiyu na svoyu restavraciyu Naprikinci lita 1052 roku Godvin z nevelikoyu flotiliyeyu korabliv nabranih u Flandriyi zdijsniv korotku vilazku do pivdenno shidnoyi Angliyi j upevnivsya u pidtrimci z boku naselennya Kenta Surreya j Sasseksa Nevdovzi pislya cogo povstali matrosi korolivskogo flotu sho zalishilo nezahishenim use pivdenne uzberezhzhya krayini Z cogo skoristavsya Godvin sho znovu virushiv do beregiv Angliyi de vin z yednavsya z flotiliyeyu svogo sina Garolda yaka jshla z Irlandiyi Potim do nih priyednalis korabli pivdennoanglijskih grafstv Ob yednanij flot virushiv do Londona ta uvijshov do girla Temzi Eduardu Spovidniku ne vdalos zibrati suhoputnu armiyu oskilki erli vidmovilis brati uchast u gromadyanskij vijni V rezultati korol buv zmushenij piti na postupki bulo sklikano vitenagemot na yakomu Godvin buv vipravdanij i otrimav nazad svoyi volodinnya j titul erla Z Angliyi buli vignani usi normandski radniki j nablizheni korolya a arhiyepiskop Kenterberijskij i davnij suprotivnik Godvina buv skinutij Kriza 1052 roku stala perelomnim momentom u pravlinni Eduarda Spovidnika V krayini ustanovilas vlada Godvina i jogo rodini z mogutnistyu yakih ne mogli zrivnyatis zhodni znatni anglosaksonski rodi ta j sam korol Vignannya normandciv znishilo shans na mirnu peredachu prestolu pislya smerti Eduarda gercogu Vilgelmu a skinennya arhiyepiskopa dozvolilo ostannomu vidigrati rol zahisnika cerkvi Okrim togo legkist z yakoyu erl Godvin domigsya restavraciyi j pidkorennya korolya prodemonstruvala usij Yevropi nemicnist anglosaksonskoyi derzhavi ta slabkist jogo zbrojnih sil Zavershennya pravlinnyaPislya smerti Godvina u 1053 roci jogo misce yak najvplivovishogo magnata Angliyi erla Vesseksa j pershogo radnika korolya zajnyav jogo sin Garold U 1055 roci pid kontrol rodini Godvina potrapila j Nortumbriya peredana Tostigu molodshomu bratu Garolda Zgodom u 1057 roci dim Godvina otrimav takozh Shidnu Angliyu Vazheli vplivu na derzhavu vse bilshe perehodili do Garolda u toj chas yak korol Eduard usunuvsya vid uchasti v politici prisvyativshi sebe cerkvi Spravoyu usogo jogo zhittya stalo zasnuvannya Vestminsterskogo abatstva U zovnishnij politici Angliyi naprikinci pravlinnya Eduarda Spovidnika na pershij plan vijshli stosunki z Shotlandiyeyu Uelsom i pitannya spadkuvannya Pislya skinennya 1057 roku Makbeta u anglo shotlandskih stosunkah nastav period dobrosusidskih vidnosin pidkriplenih vizitom korolya Malkolma III u 1059 roci do dvoru anglijskogo korolya Skladnishi stosunki sklalis iz Uelsom U 1055 roci korol Gvinetu sho ob yednav pid svoyeyu vladoyu usi vallijski korolivstva v soyuzi z Elfgarom kolishnim erlom Shidnoyi Angliyi rozgrabuvav Gerefordshir Hoch vallijci otrimali vidsich z boku anglosaksonskoyi armiyi yaku ocholiv Garold yim udalos domogtis teritorialnih postupok U 1062 roci pomer Elfgar erl Mersiyi ostannij supernik domu Godvina sered vishoyi anglijskoyi aristokratiyi j golovnij soyuznik Grifida ap Llivelina Ce dozvolilo Garoldu pidkoriti Mersiyu ta perejti u nastup na Uels U 1062 1063 rokah vijska Garolda u seriyi rejdiv domoglis rozgromu j padinnya korolivstva Gruvita Uels buv znovu rozdilenij na nevelichki korolivstva sho viznali syuzerenitet Angliyi Vignannya normandciv u 1052 roci znovu zagostrilo problemu spadkuvannya prestolu Angliyi Eduard Spovidnik zaprosiv povernutis na batkivshinu Edgara Vignancya svogo pleminnika sina Edmunda II Zaliznobokogo yakij prozhivav v Ugorshini Odnak nevdovzi pislya jogo povernennya do Angliyi u lyutomu 1057 roku vin nespodivano pomer Ostannim predstavnikom anglosaksonskoyi dinastiyi zalishivsya nepovnolitnij Edgar Eteling sin pomerlogo Eduarda Vignancya vihovanij za kordonom ta yakij ne mav zhodnoyi opori u krayini Z inshogo boku Garold sho uspishno keruvav derzhavoyu uprodovzh kilkoh rokiv j zarobiv kolosalnij avtoritet na pidkorenni Uelsu takozh ne mig ne spodivatis na koronu po smerti Eduarda Odnak poziciyi Garolda u ostanni roki pravlinnya Eduarda Spovidnika desho poslabshali u 1065 roci v Nortumbriyi spalahnulo povstannya proti erla Tostiga molodshogo brata Garolda yakogo bulo vignano z krayini a korol pogodivsya na prisvoyennya titulu erla Nortumbriyi Morkaru predstavniku mersijskoyi aristokratichnoyi rodini 5 sichnya 1066 roku u Vestminsteri pomer korol Eduard Anglosaksonska znat sho zibralas u Londoni odnostajno obrala korolem Garolda Ce rizko zagostrilo zovnishnopolitichnu situaciyu na koronu Angliyi visunuli pretenziyi gercog Normandiyi ta korol Norvegiyi yaki pochali gotuvatis do vtorgnennya Yaksho norvezka zagroza bula Garoldom vidbita to Vilgelmu Normandskomu 1066 roku vdalos zavoyuvati koronu ta likviduvati anglosaksonsku derzhavu RodovidPrimitkiPoperednik Hardeknud Korol Angliyi 1042 1066 Nastupnik Garold II Godvinson