Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Цю сторінку запропоновано перейменувати на Мокшани Можливо її поточна назва не відповідає нормам української мови або пр

Мокшанин

Мокшанин
Цю сторінку запропоновано перейменувати на Мокшани. Можливо, її поточна назва не відповідає нормам української мови або .
Пояснення причин і обговорення — на сторінці .

Мокшани (мокш. Мокшет/Mokšet) — помилково зараховане фінськими, російськими та совєцькими лінгвістами й етнографами першої половини XX сторіччя до фіно-угорських народів через мовно-культурні схожесті[] корінне населення Середньої Волги, зокрема Республіки Мордовія. За офіційною національною номенклатурою, прийнятою в РФ, мокша — етнічна група мордви; за твердженнями частини мокшанських організацій — цілком самобутній, окремий народ, який пає право на самовизначення.

Мокша
image
Мокшанки у традиційному вбранні, XIX ст.
Кількість~800.000
АреалРосія
Мордовія, Пензенська область, Тамбовська область, Татарстан, Саратовська область
Вірменія, Австралія, США
Близькі до:ерзяни, марійці
Входить доФіно-угорські народи
Мовамокшанська, російська, татарська
РелігіяПравослав'я, Лютеранство, Мокшень кой
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Мокша.
image
Темниківське князівства на карті мішарських князівств
image
Етнічний прапор мокшан
image
Мокшанська, російська та ерзянська мови на табличці у Саранську
image
Діалекти ерзян та мокшан у Мордовії
image
Розселення ерзян та мокшан у Мордовії

Мокша — типові європеоїди з переважанням північночорноморького антропологічного типу. Мокшанська мова — з підгрупи фіно-волзьких мов, фіно-угорської мовної групи. Разом з ерзянською мовою формує підгрупу так званих "мордовських" мов. Згідно з останніми генетичними дослідженнями, єдиного мордовського народу не існує, а є два етноси мокша та ерзя, які не мають спільного походження.

Починаючи з 1950-х, чисельність мокші в Мордовії та Росії невпинно зменшується. Серед причин: закриття мокшаномовних шкіл, міграція поза межі Мордовії, економічна депресія, пропаганда національного нігілізму. Більшість сучасних мокшан — двомовні (говорять мокшанською та російською мовами), хоча до Другої світової переважала мокшано-ерзянська та мокшано-татарська двомовність[]. Більшість мокшан сповідують православ'я, є також лютерани і прихильники традиційної релігії — мокшень кой.

image
Весільне вбрання. Нагрудні прикраси мокшанки, Тамбовська губернія, Темниківський повіт, кінець XIX — поч. XX століття

Етимологія етноніма

Етнонім «мокша», яким представники народу користувалися з давніх (імовірно, після скіфських) часів для самоназви, не запозичений зі стародавніх індоєвропейських мов. Найпоширеніша версія походження етноніму — це прив'язка до гідроніму Мокша. Також окремі вчені простежують зв'язок із санскритським словом «meksha», що означає «витікати, проливати».

Старожили села Мохши, що на річці Мокша, припускають, що річка одержала свою назву за іменем давньої поганської богині на ім'я Мокош (проте ця версія досі не знайшла своє підтвердження). У витоку річки розташована оглядова альтанка, а поруч встановлена скульптура. Їй поклонялися лісові племена, які жили в цих місцях тисячу років тому, вважали Мокош покровителькою родючості. Назву залишено древнім індоєвропейським племенем, що мешкали на берегах річки Оки, які говорили мовою, близькою до балтійських мов.

Історія

На думку деяких істориків та антропологів, предків мокшів можна ототожнити з мушками, прабатьківщина яких знаходилась далеко на Південь від Кавказьких гір. На зламі XIX-XX ст. навіть були зроблені спроби зіставити колишню вірменську провінцію Моксоне з регіоном Мушкі на основі ассирійських джерел і τῶν Μοσχικῶν ὄρη або Μοξιανοί, що засвідчено у Географії Птолемея. Тогочасны мокші-мушки (тобто, пращури сучасних мокшан) мали деякі схожі традиції з населенням колишньої вірменської провінції Мокс (яка зараз населена курдами), оскільки культивували просо, збирали мед (займалися бортництвом).

Впродовж IX-XII століття мокшанський народ мав власну державність (лат. Regnum Moxelanum) із центром у місті Нороньщащть (нині село Наровчат Пензенської області). Тут знаходився палац панівної династії Мордуканів і монетний двір, торговище і посольства сусідніх держав: Волзької Булгарії, Русі, Персії. З татарською навалою Нороньщащть занепав і на роки втратив колишню велич. Прикметно, але в історіографії "Моксель" (мокш. Moks-El, або ж Мокшонь элькун) — узагальнена назва мокшанської держави раннього Середньовіччя або союзу племінних царств на величезній території від Лівобережжя Дніпра (сучасна Полтавщина) до річки Цна (теперішні Рязанщина та Мордовія).

До появи руських дружин у IX ст. мокшани мали цілком мирну співпрацю у галузі торгівлі з сусідами: ерзями (аорсами) та східними угорцями (пізніше їх називали мажарами або мішарами). У праці хроніста Йордана всі вони згадуються й описуються під сукупною назвою Mordens, з уточненням, що спільно контролювали Волзький торговий шлях "із варягів у греки" і брали активну участь у работоргівлі. Згодом, а саме у XII-XIII ст. вели війни з ерзянами.

На чолі з князем-каназором Пурешом увійшли до складу татарської армії під проводом представників династії Чинґізидів. Добровільно брали участь у Західному поході Батия задля викупу жінок і дітей, які лишилися вдома. Брали участь у битві при Легниці, однак через волелюбний дух мокшанські загони були знищені татарами під командуванням Субедея. Роджер Бекон у своїй роботі Opus majus згадує, що мокшани перебували в авангарді татарського війська та брали участь у битвах за Люблін і Завихост. За твердженням Бенедикта Поляка, мокшанське військо зазнало значних втрат під час штурму фортеці Сандомир у лютому та Кракова — у березні того ж року. У відповідь на розправу у далеких татарських тилах починається повстання під проводом Нарчатки, доньки Пуреша. Прикметно, але руських літописних джерелах тогочасне державне утворення мокшан відоме як .

На зламі XIII-XIV ст. на етнічних мокшанських землях постає державне утворення Золота орда, рештки місцевої еліти (оцязори) за вірну службу навіть одержують ярлики на князювання. Її столицею хан Узбек робить місто Нороньщащть, давши поселенню нову назву — Мухши (татар. موحشا). Тут у 1313-1394 рр. ординські володарі карбують власну срібну монету, розбудовують палац, мечеть, медресе, водогін, торговище із готелями для купців. Вперше і зовсім випадково на руїни Мухши-Нороньщащтя у 1913 р. натрапив археолог А Кротков, який виявив золоті та срібні монети Хазарського каганату і Золотої орди. Десятиліттям пізніше його наукові висновки підтвердили та суттєво розширили теоретично дослідники Саратовського університету — археолог В. Лєбєдєв, нумізмат Б. Зайковський і краєзнавець-етнограф І. Черапкін. Вони аргументовано довели, що мокшанське місто у Середньовіччя було одним із великих за кількістю населення торгових центрів XII-XIV ст. Однак вже у 1395 р. військо аміра Тимура вщент зруйнувало Мухшу, лишивши у живих тільки місцевих старих жінок-мокшанок, яких під страхом змусили прийняти сунітський іслам; уцілілі ж чоловіки пішли на Північ у прилеглі ліси. На довгий час межиріччя Цни, Мокши, Сури та Хопра стає безлюдним коридором для різних кочовиків.

Приблизно у 1388 в ядрі мокшанської етнічної території під проводом хана Бехана утворюється Темниківське князівство, також відоме у хроніках під назвою Мурунза (італ. Tartari di Mordua), а згодом спільно з ерзянами . Обидва ці утворення мали прямий вплив на Московську державу, котра ще й сплачувала їм данину. У XV ст. володіння, адміністративно поділеного на біляки, Темниківського князівства сягали витоків Сури. Туди разом із мокшанами стали селитися ерзяни та мішари, які служили хлібозаготівельниками у ханському війську і платили відповідний податок (татар. ekmek vergisi).

За царювання Івана IV Лютого Московська держава намагається позбутися залежності від сусідів шляхом спустошливих набігів, спалюючи села, де не було військових залог. У 1598-1613 рр. під час так званої Смути настає коротке затишшя у відносинах із володарями Темникова та Касимова. Тоді там активно розвивається економіка, головну роль в якій грали: землеробство, бортництво, хутряна і шкіряна промисловість, рибальство, видобуток солі та золота. Панівною релігією у Темниківському князівстві та Касимовському ханстві був іслам, хоча ерзяни намагалися зберігати прихильність традиційним віруванням. Остаточно землі мокшан (Мокшень Мастор) та їхніх сусідів у Поволжі були поглинуті й асимільовані Московською державою вже за царювання династії Романових у XVII ст.

Затим розпочалася нова доба — колонізаційна кампанія примусового навернення у московську версію православ'я з соціально-економічними та мовно-культурними утисками тубільного населення. Показово, але місцева колишня аристократія (такі, як рід Мордвінових) змогла зберегти власні привілеї, увійшовши у російське дворянство. Натомість наслідком насильного змосковщення безземельних і бідних мокшан була низка повстань під проводом Степана Разіна, Омеляна Пугачова, Свіязька різанина, тощо. Всі вони зазнали невдачі: учасників здебільшого страчено, а решту вцілілих вивезено на Сибірську каторгу.

За царювання Петра I безземельні мокші разом із сусідами (ерзя, марі, чуваші, удмурти) були практично повністю віднесені до страти так званих державних селян, які платили подушну подать. Натомість знать, котра приймала православ'я, зберігала свій статус, а іноді навіть підвищувала його з відповідними дворянськими наділами. Поширена була практика взяття в аманати (заручники) представників еліти, які натомість отримували деякі привілеї. З XVIII ст. починається втеча селян із мокшанських сіл. Основна причина — роздача землі під маєтки та переведення з державних селян у кріпаки. Серед інших причин — насильницьке хрещення: до відмовників вживалися заходи насамперед економічного характеру; за хрещення, навпаки, надавали пільги. Процес християнізації, з усім тим, закінчується до кінця XVIII ст. Утиски з боку держави Романових спричинили участь мокшан повстаннях і селянських війнах, що завершувалося втечею на Дон, Яїк, у пониззя Волги, Заволжя, Сибір.

Всередині російського царату панували ідеї неодмінної та бажаної асиміляції всіх корінних народів Поволжя, мокшан зокрема. У Санкт-Петербурзі, Москві та Нижньому Новгороді як основних центрах русифікації імперії панувала впевненість у тому, що мокші незабаром припинять своє існування як окремий етнос через повне (навіть, назверх ілюзорне) набуття ознак російськості. Однак подібні прогнози та плани мали мало спільного із тогочасною дійсністю, про що свідчить фінський етнограф і мовознавець Г. Паасонен, який здійснив науково-дослідні подорожі регіонами компактного проживання волзьких фіно-угрів.

На початку XX ст. мокшани переважно жили селянською працею. Більшість із них мали крихітні земельні наділи та зубожіли у злиднях під тиском поміщиків і православних попів. Знаково, що до пролетарів долучалися одиниці, хоча урбанізація таких міст, як Пенза, Тамбов і Саранськ відбувається за рахунок чоловіків-мокшан. Не дивно, що стихійні збурення під час революції 1905-1907 рр. набули масовості у цих губерніях, де, згідно з жандармськими звітами, розгромлено понад 500 поміщицьких маєтків. За це кілька тисяч мокшанських селян зазнали тілесних тортур, арештів і Сибірської каторги. До розвалу Російської імперії у 1917 р. етнічні землі мокшан були адміністративно поділені між 4 губерніями: Пензенською, Саратовською, Симбірською і Тамбовською.

На початку XX ст. виник рух мокшанської інтелігенції за національно-культурне відродження свого народу, яка діяла з ерзянськими колегами. Спільно вони зосередилися на просвітницькій діяльності. З вибухом Лютневої революції 1917 року діячі національного відродження закликали владу організувати навчання та богослужіння мокшанською та ерзянською мовами. Політична активність обмежувалася спробами отримати представництво у всеросійських владних структурах. Опісля Жовтневого перевороту, влаштованого більшовиками, одна частина мокшан увірувала у пропагандистські гасла і підтримала червоних, інша — навпаки з недовірою поставилася до заколотників і взяла активну участь в антибільшовицьких повстаннях (найбільшим з яких було Антонівське).

У 1920-ті рр. в умовах так званої "нової економічної політики" та коренізації мокшанам вдалося не тільки законсервувати попередні здобутки й надбання у галузі науки та культурно-історичного відродження, а й ініціювати утворення автономної Ерзяно-Мокшанії з центром у Саранську всередині РРФСР. Надалі сталінський терор завдав тяжкого удару по всіх сферах життя мокшан і ерзян, яких почали одночасно русифікувати та мордвинізувати, стираючи відмінності між цими достоту різними фіно-угорськими народами. Весною 1935-го у Саратові, Пензі, Тамбові та Саранську силові органи СРСР взялися за мокшанську інтелігенцію. Під ударом опинилися такі видні діячі, як етнограф і мовознавець-перекладач І. Чєрапкін, археолог і нумізмат Б. Зайковський, історик-фольклорист П. Галаєв, педагог К. Абодєєв, редактор та інженер-новатор Н. Ковальов та інші, чиї імена вже втрачені в архівах НКВС. Саме вони, незважаючи на насаджуваний із московського Кремля "мордвінізм", успішно просували серед малограмотного мокшанського народу, особливо сільської місцевості, мокшанську ідею (мокшень ванф), намагаючись із розрізненого етносу, який мешкав дисперсно, створити модерну націю, що могла спиратися на свої власні ресурси. У цілому, жорна репресій 1930-х рр. і Друга світова війна загубили цвіт мокшанської нації.

Новий поштовх до національно-культурного руху став можливим лише наприкінці доби "перебудови" та після розвалу СРСР. У 1990-х рр. у Мордовії розгорнуто діяльність спільного ерзяно-мокшанського товариства "Масторава". Його представники беруть активну участь у формуванні республіканської конституції та органів місцевого самоврядування. Станом на сьогодні питомо мокшанські етнічні організації, дозволені російською владою, зосереджена в основному на питаннях функціонування та навчання рідною мовою, культурних подій і влаштуванням показових виїзних фольклорних свят. У цілому курс Кремля на жорстку централізацію всередині РФ жодним чином не сприяє розвитку національного життя мокшан, як і інших сусідніх народів.

Мокшень Мастор і територія розселення

Перша інформація про чисельність мокшан з'явилася в результаті перепису 1926 р. У документі містяться дані про 392 400 представників етносу. У роки радянської влади з'явилася тенденція об'єднання мокши і ерзі в єдиний народ, тому відомості про зміну показника невідомі. Перепис 1989 р. показав, що на території нинішньої Республіки Мордовія проживало 180 000 представників народу мокша. Складність чесного й точного підрахунку мокшан полягала у небажанні влади СРСР сприяти розвитку національного руху, частіше записуючи представників цього фіно-угорського (за мовно-культурними ознаками) етносу у «мордву» чи «росіян».

У 2010 р. мокшанами називали себе лише 4767 осіб. На різке скорочення показника вплинула потужна пропагандистська політика, спрямована на об'єднання двох націй в єдиний народ. Дослідники оцінюють чисельність мокші в 300 000 осіб. Важливе уточнення, генетичний ландшафт мокші вказує на яскраву своєрідність їхнього генофонду. Регіон генетично близьких ДНК-значень охоплює лише невеликий ареал популяцій середньої течії Волги (басейн річок Мокша, Цна, Хопер), строго обмежуючись її правобережжям. Звернемо особливу увагу і на те, що на відміну від ерзян генофонд мокшан генетично близький до кримських татар (киримли). Як стверджує генетик і антрополог О. Балановський, генетичний ландшафт мокшан відповідає гаплогрупі Y-хромосоми, вказуючи на суттєву відмінність мокшан не тільки від генофонду слов'янських, фіно-угорських, а й інших сусідніх народів. Окрім того, вдомості про частоти 15 гаплогруп Y-хромосоми довели, що популяції мокшан й ерзян не входять до єдиного кластера.

За результатами Всеросійського перепису 2021 року, станом на січень 2023 року на теренах РФ налічувалося понад 484 тисячі осіб, які ідентифікували себе як "мордва". У 2010 році їхня кількість була 744 тисячі осіб. При цьому понад 220 тисяч із них у новому переписі заявили, що володіють "мордовською" мовою. У 2010 році число таких було 392 тисячі осіб. З них майже 20 тис. осіб повідомили, що їх рідна мова — мокшанська (2010 року таких було лише 2 тис.), а ерзянською — понад 40 тис. (2010 року їх налічувалося близько 39 тис.). Загальна кількість саме етнічних мокшан нині обраховується у межах 11-15 тис. осіб, що демонструє фактичну депопуляцію колись багатомільйонного народу. Більшість мокшан продовжують мешкати на своїх історичних землях, які самі мокшани часто називають «Мокшень Мастор» (дослівно з мокш. Країна Мокшан). Територія Країни Мокшан охоплює південно-західну частину Республіки Мордовія (включно із Саранськом), всю Пензенську, Тамбовську і більшу частину Воронезької області, південний схід Рязанської, Тульської і Курської областей, північний схід Білгородщини. На заході землі Країни Мокшан сягають Вовчанського району Харківщини.

Восени 2022 року на тлі російської воєнної агресії проти України представники мокшанської діаспори сформували закордонний Комітет і розповсюдили у пресі свій маніфест. Як висновується з тексту документа, століттями пригноблений московитськими загарбниками корінний етнос Надволжжя має намір боротися за свою свободу і національний суверенітет, а тому документ потребує розголосу. Наразі представники позаросійської мокшанської громади вже увійшли до складу Ліги Вільних Націй. На початку літа 2023 року Комітет представників народу Мокша (на еміграції) розширився й реорганізувався у Мокшанський національний комітет. Туди також увійшли неназвані задля особистої безпеки члени підпільного руху опору з Мордовії, Пензенської, Тамбовської та Саратовської областей РФ. На цьому тлі голову Комітету на правах учасника-спостерігача запросили долучитися до новоутвореного Альянсу корінних народів. Влітку 2023 року та весною 2023 року Мокшанський національний комітет звернувся до співвітчзників із закликом саботувати мобілізаційні заходи у РФ. Згідно з інформацією у відкритих джерелах, Силами оборони України на Луганщині було ліквідовано так званий національний батальйон «Аралай», на позір сформований із понад 300 асимільованих етнічних мокшан Мордовії віком від 25 до 60 років.

Відомі мокшани

  • Тюштень — легендарний культурний герой і полководець, останній цар мокшан, що стояв на чолі об'єднаної мокшанської держави
  •  — національний герой, засновник
  • Пуреш (1190? — 1241) — цар, полководець, заради порятунку свого народу взяв участь в Західному поході
  • Мокшій (1300-і рр.) — кілічей Великого князя московського Дмитра Донського
  • (1210? — 1242) — мокшанська цариця, воячка, героїня війни з монголами
  • (? — 1242) — син царя Пуреша, полководець, учасник Західного походу
  • Микола Мордвинов (1754–1845) — граф, російський адмірал
  • Митрополит Антоній (Вадковський) (1846–1912) — єпископ Виборзький і Фінляндський, представник Російської Церкви в Англії, доктор богослов'я і прав Оксфордського та Кембриджського університетів
  • Черапкін Йосип Григорович (1884–1935) — мовознавець, дослідник, репресований у 1935 (до тепер не реабілітований)
  • Дорофеєв Захар Федорович (1890–1952) — основоположник нової мокшанської літератури, поет, учасник Першої світової війни
  • Безбородов Михайло Ілліч (1907–1935) — поет, перекладач
  • Кіжеватов Андрій Митрофанович (1907–1941) — захисник Брестської твердині, Герой Радянського Союзу (звання присвоєно посмертно)
  • Дев'ятаєв Михайло Петрович — військовий льотчик, герой Другої світової війни, знаменитий своєю втечею з концентраційного табору на острові Узедом на викраденому ним літаку
  • Олексій Мокшоні (1898–1971) — секретар консульського відділу представництва СРСР в Австрії, професор кафедри політекономії Московського педагогічного інституту ім. В. І. Леніна
  • Карасьов Олексій Іванович (1910–1980) — письменник
  • (1907–1971) — письменник, учасник війни
  • Василь Шукшин (1929–1974) — радянський актор, сценарист, письменник
  • (1881—1962) — оперна співачка (контральто), заслужена артистка РРСФР (1934), народна артистка РРФСР (1947)
  • (1935—2005) — (1974—1990) перший секретар Бійського райкому КПРС, (1991—2000) голова адміністрації Бійського району Алтайського краю, Герой соціалістичної праці, Почесний громадянин Бійського району
  • (1928—2004) — професор, фіно-угрознавець
  • (1928—2010) — доктор філософських наук, доктор економічних наук, професор факультету соціології Санкт-Петербурзького державного університету, фахівець у галузі соціальної філософії, методології науки, соціології та економіки науки, зробив вагомий внесок у створення політекономічної теорії науки
  • Антонова Марія Миколаївна (24 серпня 1926 — 1 березня 2020) — співачка; Народна артистка РРФСР (4 січня 1980)
  • Азрапкін Юрій (1939) — мокшанський дитячий поет та мовознавець.
  •  — письменник, драматург, поет
  • Маскаєв Олег Олександрович — боксер-професіонал
  • Кошелєва Ніна Василівна — композитор, Лауреат премії імені Д. Д. Шостаковича Спілки композиторів Росії
  • Пінясов Григорій Ілліч — письменник, драматург
  • Іван Чигодайкін — поет-фронтовик, письменник, член спілки письменників СРСР
  • Микола Меркушкін — губернатор Самарської області
  • Євген Чичваркін — російський мільйонер, підприємець, співзасновник і колишній співвласник мережі салонів стільникового зв'язку «Евросеть»
  •  — художник, директор Нижньогородського художнього училища, заслужений діяч науки РФ
  • Сергій Кирдяпкін — російський легкоатлет (спортивна ходьба), олімпійський чемпіон XXX Олімпійських ігор 2012 року в Лондоні, дворазовий чемпіон світу (2005 і 2009 років) на дистанції 50 км, заслужений майстер спорту Росії
  • Олексій Маресьєв — радянський літун часів Другої світової війни
  • Володимир Жириновський — російський політик
  • Дмитро Устинов —радянський політичний та військовий діяч, Міністр оборони СРСР (1976—1984)ref name="content"/>
  • Валерій Чкалов — радянський літун-випробувач
  • Світлана Хоркіна — російська гімнастка.

Див. також

Примітки

  1. Шабаев, Юрий Петрович (2010). “Финно-угорский мир”: миф, макроидентичность, политический проект? (Рос.) . Москва: Общественные науки и современность.
  2. Hear the Mokshas' voice: Manifesto. Mari Uver (Англ.) . 24 жовтня 2022. Процитовано 25 жовтня 2022.
  3. Човганонь, Донісі (8 травня 2024). Хто такі мóкші, чого вони хочуть і навіщо їх демонізують?. Націоналістичний портал (Укр.) .
  4. Kuussaari, Eero (1935). Suomen suvun tiet (Фін.) . Helsinki: Tilgmann Oy.
  5. Фёдорова, М.В. (1976). Славяне, мордва и анты: к вопросу о языковых связях. Воронеж: Издательство Воронежского государственного университета.
  6. Balanovsky, Oleg (2015). Peoples' Panorama on the Background of Europe. Non-Slavic Peoples of Eastern Europe (Eng.) . Moscow: Genofond.rf.
  7. Семенкович, Владимир (1913). Гелоны и мордва: Материалы и исследования по исторической географии верховьев Дона и Оки (Рос.) . Москва: Печатня А.И. Снегирёвой.
  8. В. Н. Пресняков. География Республики Мордовия. Саранск. Мордовское книжное издательство. 2005
  9. Дьяконов, Игорь (1968). Предыстория армянского народа (Рос.) . Ереван.
  10. Marciak, Michał (2017). Sophene, Gordyene, and Adiabene: Three Regna Minora of Northern Mesopotamia Between East and West (Eng.) . Leiden: BRILL.
  11. Orbelli, Iosif (1982). Folklore And Traditions of Moks (Eng.) . Moscow: Nauka.
  12. Ставицкий, Владимир (2009). Основные концепции этногенеза древней мордвы (историографический обзор) (Рос.) . Пенза: Пензенский государственный педагогический университет.
  13. Черапонь, Осе (1929). Мокшокс ярмак-лепне (Мокш.) . Валда ян (1929), № 1 (5). с. 14.
  14. Білінський, Володимир (2006). Країна Моксель, або Московія (Укр.) . Київ: Видавництво імені Олени Теліги.
  15. Човганонь, Донісі (26 серпня 2022). Загублена у віках: столиця держави Моксель. Nаціональна Ініціатива (Укр.) . Процитовано 26 серпня 2022.
  16. Čovhanoń, Donisi (13 березня 2023). Unpeople, or why Mokša is not Muscovite? (Russian) . Процитовано 13 березня 2023.
  17. Rastoropov, Aleksandr (2015). Issues of early ethnic history of the Hungarians-Magyars (Eng.) . Kazan: Institute of Archaeology of Tatarstan Academy of Sciences.
  18. Akchurin, Maksum (2012). The Burtas in the Documents of the 17th century (Eng.) . Kazan: Ethnological Research in Tatarstan.
  19. Мельников-Печерский, П. И. (1898). Очерки мордвы (Рос.) . СПб. с. 139.
  20. Амхедов, И.Р. и др. [коллект. авт.] (2016). Путешествие Ибн Фадлана. Волжский путь от Багдада до Булгара (Рос.) . Москва: Издательский дом Марджани.
  21. Bridges, John (2000). The «Opus Majus» of Roger Bacon (Eng.) . London: Elibron Classics.
  22. Полное собрание русских летописей. Том 1-2, 9-11 (Рос.) . Санкт-Петербург: Типография министерства внутренних дел. 1885.
  23. Kamola, Stefan (2019). Making Mongol History: Rashid al-Din and the Jamiʿ al-Tawarikh (Eng.) . Edinburgh: Edinburgh University Press.
  24. Лебедев, В.И. (1958). Загадочный Город Мохши (Рос.) . Пенза.
  25. Зайковский, Богдан (1928). Ульсть-аш мокшэрзятнень синьцень ярмаксна? (Мокш.) . Валда ян (1928), № 3 (4). с. 12—13.
  26. Фәхретдинов, Равил (1996). Татар халкы һәм (Татар.) . Казан: Татарстан тарихы.
  27. Рыбаков, Б.А. (1965). Этногенез мордовского народа (Рос.) . Саранск.
  28. Ковальов, Денис (10 жовтня 2022). Мокша не московиты. YouTube (Рос.) .
  29. Исхаков, Д.М. (2004). Тюрко-татарские государства XV-XVI вв (Рос.) . Казань: Институт истории имени Ш. Марджани.
  30. Мокшин, Николай (1989). Мордовский этнос (Рос.) . Саранск.
  31. Мокшин, Николай (2001). История Мордовии с древнейших времен до середины XIX века (Рос.) . Саранск.
  32. Мельников-Печерский, П. И. (1898). Очерки мордвы (Рос.) . СПб. с. 139.
  33. Бобринский, Александр (1890). Дворянские роды, внесенные в Общий Гербовник Всероссийской Империи: в 2-х томах (Рос.) . Санкт-Петербург: типография М.М. Стасюлевича.
  34. Юрчёнков, В.А. (2007). Мордовский народ: вехи истории (Рос.) . Саранск: НИИ гум. наук при Правительстве Республики Мордовия.
  35. Майнов, В.Н. (2007). Очерк юридического быта мордвы (Рос.) . Саранск: НИИ гум. наук при Правительстве Республики Мордовия.
  36. Мокшин, Николай (2001). История Мордовии с древнейших времён до середины XIX века (Рос.) . Саранск.
  37. Юрчёнков, В.А. (2007). Мордовский народ: вехи истории (Рос.) . Саранск: НИИ гум. наук при Правительстве Республики Мордовия.
  38. Paasonen, Heikki (1890). Matkakertomus mordvalaisten maalta (Фін.) . Helsinki.
  39. Paasonen, Heikki (1953). Mordwinische Chrestomathie mit Glossar und grammatikalischem Abriss (Нім.) . Helsinki: Suomalais-ugrilainen Seura.
  40. Миронов, Борис (2003). Социальная история России периода империи (XVIII — начало XX вв.): в 2 томах (Рос.) . Санкт-Петербург: Изд-во Дмитрия Буланина.
  41. Бочковський, Олґерд Іполит (1916). Поневолені народи царської імперії: національне відродження та автономічні прямування (до національної справи в Росії) (Укр.) . Відень.
  42. Мясникова, О.В. (2014). Мордовская этнонациональная идея прежде и теперь (Рос.) . Саранск: НИИ гум. наук при Правительстве Республики Мордовия.
  43. Алёшкин, П. Ф. (2016). Тамбовское восстание (1920—1921 гг.) (Рос.) . Москва: Ридеро.
  44. Landis, E. C. (2008). Bandits and Partisans: The Antonov Movement in the Russian Civil War (Eng.) . Pittsburgh: University of Pittsburgh Press.
  45. Chulos, Chris J. (2000). The Fall of an Empire, the Birth of a Nation (Eng.) . Helsinki: Ashgate.
  46. Suny, Ronald Grigor (2002). A State of Nations: Empire and Nation-Making in the Age of Lenin and Stalin (Eng.) . New York: Oxford University Press.
  47. Човганонь, Дониси (22 березня 2023). Кровавый март 1935-го… Или трагедия мокшанского народа. Свободный Идель-Урал (Рос.) . Процитовано 23 березня 2023.
  48. Поздяев, Илларион (2005). Как я был репрессирован в Мордовии (мемуары директора научно-исследовательского института мордовской культуры И.С. Сибиряка-Поздяева) (Рос.) . Зубова Поляна: Зубу.
  49. Устав Эрзянско-мокшанского общественного движения "МАСТОРАВА". SURI.ee (Рос.) . 24 октября 1989.
  50. Ковальов, Денис (3 серпня 2022). Фіно-угорська справа і московська аґресія проти України. Вільний Ідель-Урал (Укр.) .
  51. Катраник, Данило (4 вересня 2022). У Кремлі палає: фіно-угри почали гучно заявляти про власний суверенітет. Останній Бастіон (Укр.) . Процитовано 5 вересня 2022.
  52. . travelask.ru (рос.). Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 23 грудня 2019.
  53. Balanovsky, Oleg (2015). Peoples' Panorama on the Background of Europe. Non-Slavic Peoples of Eastern Europe (Eng.) . Moscow: Genofond.rf.
  54. Балановский, Олег (2015). Генофонд Европы (Рос.) . Москва: Товарищество научных изданий КМК.
  55. Бактемир, Тодор (12 січня 2023). Башкиризация татар, потеря языка башкирами, мордвинизация эрзян и мокшан и русификация. Idel.Реалии (Рос.) . Радио Свобода. Процитовано 12 січня 2023.
  56. Ушмайонь, Кирдян (3 січня 2023). Мокшанская диаспора бьёт тревогу из-за результатов Всероссийской переписи-2021. Toraman terdemas (Рос./Мокш.) . Процитовано 3 січня 2023.
  57. . Воляшинь Рав-Урал. 22 грудня 2019. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 23 грудня 2019.
  58. Hear the Mokshas' voice. MariUver.com (Eng.) . 24 жовтня 2022. Процитовано 24 жовтня 2022.
  59. Представники Ліги Вільних Націй звернулися до Європарламенту. Останній Бастіон (Укр.) . 16 листопада 2022.
  60. Катраник, Данило. Мокшанська діаспора оголосила про відновлення Національного руху. Останній Бастіон (Укр.) .
  61. Мокшень Ломаньтналонь (Калконь) Комитетонь пшкядемась (Рос.) . 1 червня 2023.
  62. Катраник, Данило. Корінні народи поки що РФ узгодили план дезінтеграції недоімперії. Останній Бастіон (Укр.) .
  63. Татари з мокшанами безславно загинули у боях за український Донбас. Останній Бастіон (Укр.) . 13 лютого 2023.
  64. В. Д. Алемайкина. Материалы по языку и фольклору села Кижеватово (Селиксы) Пензенской области, Пензенский государственный педагогический университет им. В. Г. Белинского. — Пенза, 2002. — с. 150
  65. Bezzola G.A. Die Mongolen in abendlandischer Sicht (1220—1270). Ein Beitrag zur Frage der Volkerbegegnungen. Bern-Muenchen, 1974, S. 54
  66. Ковальов, Денис. Фіно-угорська справа і московська аґресія проти України. Вільний Ідель-Урал (Укр.) .
  67. http://www.rosbalt.ru/main/2008/08/25/516852.html [ 16 січня 2014 у Wayback Machine.] Мордовия нашла у себя корни Василия Шукшина
  68. Коллектив авторов (2002). Энциклопедия Саратовского края (в очерках, фактах, событиях, лицах) (Рос.) . Саратов: Приволжское кн. издательство,. с. 521.
  69. Балтай [ 28 липня 2021 у Wayback Machine.] Башка нолдавкс «Республика Татарстан» газетантень

Посилання

image
Вікіпедія

Вікіпедія має розділ
мокшанською мовою
Пря лопа

  • Мельников-Печерский П., Очерки мордвы / СПб., 1898. 139 с..
  • Info-RM Новини Мордовії мокшанською мовою
  • Кие улихть Мокшет да Мокшонь юром?
  • Unpeople, or why Mokša is not Muscovite?
  • Загублена у віках: столиця держави Моксель
  • Кровавый март 1935-го… Или трагедия мокшанского народа
  • Чому українці називають росіян мокшанами?
  • Ерзя і мокша у боротьбі за незалежність в умовах Російської Федерації / Ідель-Урал • Мордовія // ВІДЕО
  • «Mokšeń politika»: спільнота, де мокшани активно обговорюють саме політичні питання
  • Почути голос мокшан: звернення до цивілізованого світу
  • ФСБ РФ переслідує діячів мокшанського підпілля
  • Mokšon manifesta 2022
  • Мокшанська діаспора оголосила про відновлення національного руху
  • Башкиризация татар, потеря языка башкирами, мордвинизация эрзян и мокшан, и русификация
  • Комитет мокшан в эмиграции заявил о желании объединиться с Эрзянским национальным движением в борьбе за независимость
  • Татари з мокшанами безславно загинули у боях за український Донбас
  • Мокшани з діаспори закликали одноплемінників відмовитися гинути за Росію
  • Хто такі мóкші, чого вони хочуть і навіщо їх демонізують?

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Cyu storinku zaproponovano perejmenuvati na Mokshani Mozhlivo yiyi potochna nazva ne vidpovidaye normam ukrayinskoyi movi abo pravilam imenuvannya statej u Vikipediyi Poyasnennya prichin i obgovorennya na storinci Mokshani moksh Mokshet Mokset pomilkovo zarahovane finskimi rosijskimi ta sovyeckimi lingvistami j etnografami pershoyi polovini XX storichchya do fino ugorskih narodiv cherez movno kulturni shozhesti sho korinne naselennya Serednoyi Volgi zokrema Respubliki Mordoviya Za oficijnoyu nacionalnoyu nomenklaturoyu prijnyatoyu v RF moksha etnichna grupa mordvi za tverdzhennyami chastini mokshanskih organizacij cilkom samobutnij okremij narod yakij paye pravo na samoviznachennya MokshaMokshanki u tradicijnomu vbranni XIX st Kilkist 800 000ArealRosiya Mordoviya Penzenska oblast Tambovska oblast Tatarstan Saratovska oblast Virmeniya Avstraliya SShABlizki do erzyani marijciVhodit doFino ugorski narodiMovamokshanska rosijska tatarskaReligiyaPravoslav ya Lyuteranstvo Mokshen koj U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Moksha Temnikivske knyazivstva na karti misharskih knyazivstv Etnichnij prapor mokshan Mokshanska rosijska ta erzyanska movi na tablichci u Saransku Dialekti erzyan ta mokshan u Mordoviyi Rozselennya erzyan ta mokshan u Mordoviyi Moksha tipovi yevropeoyidi z perevazhannyam pivnichnochornomorkogo antropologichnogo tipu Mokshanska mova z pidgrupi fino volzkih mov fino ugorskoyi movnoyi grupi Razom z erzyanskoyu movoyu formuye pidgrupu tak zvanih mordovskih mov Zgidno z ostannimi genetichnimi doslidzhennyami yedinogo mordovskogo narodu ne isnuye a ye dva etnosi moksha ta erzya yaki ne mayut spilnogo pohodzhennya Pochinayuchi z 1950 h chiselnist mokshi v Mordoviyi ta Rosiyi nevpinno zmenshuyetsya Sered prichin zakrittya mokshanomovnih shkil migraciya poza mezhi Mordoviyi ekonomichna depresiya propaganda nacionalnogo nigilizmu Bilshist suchasnih mokshan dvomovni govoryat mokshanskoyu ta rosijskoyu movami hocha do Drugoyi svitovoyi perevazhala mokshano erzyanska ta mokshano tatarska dvomovnist dzherelo Bilshist mokshan spoviduyut pravoslav ya ye takozh lyuterani i prihilniki tradicijnoyi religiyi mokshen koj Vesilne vbrannya Nagrudni prikrasi mokshanki Tambovska guberniya Temnikivskij povit kinec XIX poch XX stolittyaEtimologiya etnonimaEtnonim moksha yakim predstavniki narodu koristuvalisya z davnih imovirno pislya skifskih chasiv dlya samonazvi ne zapozichenij zi starodavnih indoyevropejskih mov Najposhirenisha versiya pohodzhennya etnonimu ce priv yazka do gidronimu Moksha Takozh okremi vcheni prostezhuyut zv yazok iz sanskritskim slovom meksha sho oznachaye vitikati prolivati Starozhili sela Mohshi sho na richci Moksha pripuskayut sho richka oderzhala svoyu nazvu za imenem davnoyi poganskoyi bogini na im ya Mokosh prote cya versiya dosi ne znajshla svoye pidtverdzhennya U vitoku richki roztashovana oglyadova altanka a poruch vstanovlena skulptura Yij poklonyalisya lisovi plemena yaki zhili v cih miscyah tisyachu rokiv tomu vvazhali Mokosh pokrovitelkoyu rodyuchosti Nazvu zalisheno drevnim indoyevropejskim plemenem sho meshkali na beregah richki Oki yaki govorili movoyu blizkoyu do baltijskih mov IstoriyaNa dumku deyakih istorikiv ta antropologiv predkiv mokshiv mozhna ototozhniti z mushkami prabatkivshina yakih znahodilas daleko na Pivden vid Kavkazkih gir Na zlami XIX XX st navit buli zrobleni sprobi zistaviti kolishnyu virmensku provinciyu Moksone z regionom Mushki na osnovi assirijskih dzherel i tῶn Mosxikῶn ὄrh abo Mo3ianoi sho zasvidcheno u Geografiyi Ptolemeya Togochasny mokshi mushki tobto prashuri suchasnih mokshan mali deyaki shozhi tradiciyi z naselennyam kolishnoyi virmenskoyi provinciyi Moks yaka zaraz naselena kurdami oskilki kultivuvali proso zbirali med zajmalisya bortnictvom Vprodovzh IX XII stolittya mokshanskij narod mav vlasnu derzhavnist lat Regnum Moxelanum iz centrom u misti Noronshasht nini selo Narovchat Penzenskoyi oblasti Tut znahodivsya palac panivnoyi dinastiyi Mordukaniv i monetnij dvir torgovishe i posolstva susidnih derzhav Volzkoyi Bulgariyi Rusi Persiyi Z tatarskoyu navaloyu Noronshasht zanepav i na roki vtrativ kolishnyu velich Prikmetno ale v istoriografiyi Moksel moksh Moks El abo zh Mokshon elkun uzagalnena nazva mokshanskoyi derzhavi rannogo Serednovichchya abo soyuzu pleminnih carstv na velicheznij teritoriyi vid Livoberezhzhya Dnipra suchasna Poltavshina do richki Cna teperishni Ryazanshina ta Mordoviya Do poyavi ruskih druzhin u IX st mokshani mali cilkom mirnu spivpracyu u galuzi torgivli z susidami erzyami aorsami ta shidnimi ugorcyami piznishe yih nazivali mazharami abo misharami U praci hronista Jordana vsi voni zgaduyutsya j opisuyutsya pid sukupnoyu nazvoyu Mordens z utochnennyam sho spilno kontrolyuvali Volzkij torgovij shlyah iz varyagiv u greki i brali aktivnu uchast u rabotorgivli Zgodom a same u XII XIII st veli vijni z erzyanami Na choli z knyazem kanazorom Pureshom uvijshli do skladu tatarskoyi armiyi pid provodom predstavnikiv dinastiyi Chingizidiv Dobrovilno brali uchast u Zahidnomu pohodi Batiya zadlya vikupu zhinok i ditej yaki lishilisya vdoma Brali uchast u bitvi pri Legnici odnak cherez volelyubnij duh mokshanski zagoni buli znisheni tatarami pid komanduvannyam Subedeya Rodzher Bekon u svoyij roboti Opus majus zgaduye sho mokshani perebuvali v avangardi tatarskogo vijska ta brali uchast u bitvah za Lyublin i Zavihost Za tverdzhennyam Benedikta Polyaka mokshanske vijsko zaznalo znachnih vtrat pid chas shturmu forteci Sandomir u lyutomu ta Krakova u berezni togo zh roku U vidpovid na rozpravu u dalekih tatarskih tilah pochinayetsya povstannya pid provodom Narchatki donki Puresha Prikmetno ale ruskih litopisnih dzherelah togochasne derzhavne utvorennya mokshan vidome yak Na zlami XIII XIV st na etnichnih mokshanskih zemlyah postaye derzhavne utvorennya Zolota orda reshtki miscevoyi eliti ocyazori za virnu sluzhbu navit oderzhuyut yarliki na knyazyuvannya Yiyi stoliceyu han Uzbek robit misto Noronshasht davshi poselennyu novu nazvu Muhshi tatar موحشا Tut u 1313 1394 rr ordinski volodari karbuyut vlasnu sribnu monetu rozbudovuyut palac mechet medrese vodogin torgovishe iz gotelyami dlya kupciv Vpershe i zovsim vipadkovo na ruyini Muhshi Noronshashtya u 1913 r natrapiv arheolog A Krotkov yakij viyaviv zoloti ta sribni moneti Hazarskogo kaganatu i Zolotoyi ordi Desyatilittyam piznishe jogo naukovi visnovki pidtverdili ta suttyevo rozshirili teoretichno doslidniki Saratovskogo universitetu arheolog V Lyebyedyev numizmat B Zajkovskij i krayeznavec etnograf I Cherapkin Voni argumentovano doveli sho mokshanske misto u Serednovichchya bulo odnim iz velikih za kilkistyu naselennya torgovih centriv XII XIV st Odnak vzhe u 1395 r vijsko amira Timura vshent zrujnuvalo Muhshu lishivshi u zhivih tilki miscevih starih zhinok mokshanok yakih pid strahom zmusili prijnyati sunitskij islam ucilili zh choloviki pishli na Pivnich u prilegli lisi Na dovgij chas mezhirichchya Cni Mokshi Suri ta Hopra staye bezlyudnim koridorom dlya riznih kochovikiv Priblizno u 1388 v yadri mokshanskoyi etnichnoyi teritoriyi pid provodom hana Behana utvoryuyetsya Temnikivske knyazivstvo takozh vidome u hronikah pid nazvoyu Murunza ital Tartari di Mordua a zgodom spilno z erzyanami Obidva ci utvorennya mali pryamij vpliv na Moskovsku derzhavu kotra she j splachuvala yim daninu U XV st volodinnya administrativno podilenogo na bilyaki Temnikivskogo knyazivstva syagali vitokiv Suri Tudi razom iz mokshanami stali selitisya erzyani ta mishari yaki sluzhili hlibozagotivelnikami u hanskomu vijsku i platili vidpovidnij podatok tatar ekmek vergisi Za caryuvannya Ivana IV Lyutogo Moskovska derzhava namagayetsya pozbutisya zalezhnosti vid susidiv shlyahom spustoshlivih nabigiv spalyuyuchi sela de ne bulo vijskovih zalog U 1598 1613 rr pid chas tak zvanoyi Smuti nastaye korotke zatishshya u vidnosinah iz volodaryami Temnikova ta Kasimova Todi tam aktivno rozvivayetsya ekonomika golovnu rol v yakij grali zemlerobstvo bortnictvo hutryana i shkiryana promislovist ribalstvo vidobutok soli ta zolota Panivnoyu religiyeyu u Temnikivskomu knyazivstvi ta Kasimovskomu hanstvi buv islam hocha erzyani namagalisya zberigati prihilnist tradicijnim viruvannyam Ostatochno zemli mokshan Mokshen Mastor ta yihnih susidiv u Povolzhi buli poglinuti j asimilovani Moskovskoyu derzhavoyu vzhe za caryuvannya dinastiyi Romanovih u XVII st Zatim rozpochalasya nova doba kolonizacijna kampaniya primusovogo navernennya u moskovsku versiyu pravoslav ya z socialno ekonomichnimi ta movno kulturnimi utiskami tubilnogo naselennya Pokazovo ale misceva kolishnya aristokratiya taki yak rid Mordvinovih zmogla zberegti vlasni privileyi uvijshovshi u rosijske dvoryanstvo Natomist naslidkom nasilnogo zmoskovshennya bezzemelnih i bidnih mokshan bula nizka povstan pid provodom Stepana Razina Omelyana Pugachova Sviyazka rizanina tosho Vsi voni zaznali nevdachi uchasnikiv zdebilshogo stracheno a reshtu vcililih vivezeno na Sibirsku katorgu Za caryuvannya Petra I bezzemelni mokshi razom iz susidami erzya mari chuvashi udmurti buli praktichno povnistyu vidneseni do strati tak zvanih derzhavnih selyan yaki platili podushnu podat Natomist znat kotra prijmala pravoslav ya zberigala svij status a inodi navit pidvishuvala jogo z vidpovidnimi dvoryanskimi nadilami Poshirena bula praktika vzyattya v amanati zaruchniki predstavnikiv eliti yaki natomist otrimuvali deyaki privileyi Z XVIII st pochinayetsya vtecha selyan iz mokshanskih sil Osnovna prichina rozdacha zemli pid mayetki ta perevedennya z derzhavnih selyan u kripaki Sered inshih prichin nasilnicke hreshennya do vidmovnikiv vzhivalisya zahodi nasampered ekonomichnogo harakteru za hreshennya navpaki nadavali pilgi Proces hristiyanizaciyi z usim tim zakinchuyetsya do kincya XVIII st Utiski z boku derzhavi Romanovih sprichinili uchast mokshan povstannyah i selyanskih vijnah sho zavershuvalosya vtecheyu na Don Yayik u ponizzya Volgi Zavolzhya Sibir Vseredini rosijskogo caratu panuvali ideyi neodminnoyi ta bazhanoyi asimilyaciyi vsih korinnih narodiv Povolzhya mokshan zokrema U Sankt Peterburzi Moskvi ta Nizhnomu Novgorodi yak osnovnih centrah rusifikaciyi imperiyi panuvala vpevnenist u tomu sho mokshi nezabarom pripinyat svoye isnuvannya yak okremij etnos cherez povne navit nazverh ilyuzorne nabuttya oznak rosijskosti Odnak podibni prognozi ta plani mali malo spilnogo iz togochasnoyu dijsnistyu pro sho svidchit finskij etnograf i movoznavec G Paasonen yakij zdijsniv naukovo doslidni podorozhi regionami kompaktnogo prozhivannya volzkih fino ugriv Na pochatku XX st mokshani perevazhno zhili selyanskoyu praceyu Bilshist iz nih mali krihitni zemelni nadili ta zubozhili u zlidnyah pid tiskom pomishikiv i pravoslavnih popiv Znakovo sho do proletariv doluchalisya odinici hocha urbanizaciya takih mist yak Penza Tambov i Saransk vidbuvayetsya za rahunok cholovikiv mokshan Ne divno sho stihijni zburennya pid chas revolyuciyi 1905 1907 rr nabuli masovosti u cih guberniyah de zgidno z zhandarmskimi zvitami rozgromleno ponad 500 pomishickih mayetkiv Za ce kilka tisyach mokshanskih selyan zaznali tilesnih tortur areshtiv i Sibirskoyi katorgi Do rozvalu Rosijskoyi imperiyi u 1917 r etnichni zemli mokshan buli administrativno podileni mizh 4 guberniyami Penzenskoyu Saratovskoyu Simbirskoyu i Tambovskoyu Na pochatku XX st vinik ruh mokshanskoyi inteligenciyi za nacionalno kulturne vidrodzhennya svogo narodu yaka diyala z erzyanskimi kolegami Spilno voni zoseredilisya na prosvitnickij diyalnosti Z vibuhom Lyutnevoyi revolyuciyi 1917 roku diyachi nacionalnogo vidrodzhennya zaklikali vladu organizuvati navchannya ta bogosluzhinnya mokshanskoyu ta erzyanskoyu movami Politichna aktivnist obmezhuvalasya sprobami otrimati predstavnictvo u vserosijskih vladnih strukturah Opislya Zhovtnevogo perevorotu vlashtovanogo bilshovikami odna chastina mokshan uviruvala u propagandistski gasla i pidtrimala chervonih insha navpaki z nedoviroyu postavilasya do zakolotnikiv i vzyala aktivnu uchast v antibilshovickih povstannyah najbilshim z yakih bulo Antonivske U 1920 ti rr v umovah tak zvanoyi novoyi ekonomichnoyi politiki ta korenizaciyi mokshanam vdalosya ne tilki zakonservuvati poperedni zdobutki j nadbannya u galuzi nauki ta kulturno istorichnogo vidrodzhennya a j iniciyuvati utvorennya avtonomnoyi Erzyano Mokshaniyi z centrom u Saransku vseredini RRFSR Nadali stalinskij teror zavdav tyazhkogo udaru po vsih sferah zhittya mokshan i erzyan yakih pochali odnochasno rusifikuvati ta mordvinizuvati stirayuchi vidminnosti mizh cimi dostotu riznimi fino ugorskimi narodami Vesnoyu 1935 go u Saratovi Penzi Tambovi ta Saransku silovi organi SRSR vzyalisya za mokshansku inteligenciyu Pid udarom opinilisya taki vidni diyachi yak etnograf i movoznavec perekladach I Chyerapkin arheolog i numizmat B Zajkovskij istorik folklorist P Galayev pedagog K Abodyeyev redaktor ta inzhener novator N Kovalov ta inshi chiyi imena vzhe vtracheni v arhivah NKVS Same voni nezvazhayuchi na nasadzhuvanij iz moskovskogo Kremlya mordvinizm uspishno prosuvali sered malogramotnogo mokshanskogo narodu osoblivo silskoyi miscevosti mokshansku ideyu mokshen vanf namagayuchis iz rozriznenogo etnosu yakij meshkav dispersno stvoriti modernu naciyu sho mogla spiratisya na svoyi vlasni resursi U cilomu zhorna represij 1930 h rr i Druga svitova vijna zagubili cvit mokshanskoyi naciyi Novij poshtovh do nacionalno kulturnogo ruhu stav mozhlivim lishe naprikinci dobi perebudovi ta pislya rozvalu SRSR U 1990 h rr u Mordoviyi rozgornuto diyalnist spilnogo erzyano mokshanskogo tovaristva Mastorava Jogo predstavniki berut aktivnu uchast u formuvanni respublikanskoyi konstituciyi ta organiv miscevogo samovryaduvannya Stanom na sogodni pitomo mokshanski etnichni organizaciyi dozvoleni rosijskoyu vladoyu zoseredzhena v osnovnomu na pitannyah funkcionuvannya ta navchannya ridnoyu movoyu kulturnih podij i vlashtuvannyam pokazovih viyiznih folklornih svyat U cilomu kurs Kremlya na zhorstku centralizaciyu vseredini RF zhodnim chinom ne spriyaye rozvitku nacionalnogo zhittya mokshan yak i inshih susidnih narodiv Mokshen Mastor i teritoriya rozselennyaPersha informaciya pro chiselnist mokshan z yavilasya v rezultati perepisu 1926 r U dokumenti mistyatsya dani pro 392 400 predstavnikiv etnosu U roki radyanskoyi vladi z yavilasya tendenciya ob yednannya mokshi i erzi v yedinij narod tomu vidomosti pro zminu pokaznika nevidomi Perepis 1989 r pokazav sho na teritoriyi ninishnoyi Respubliki Mordoviya prozhivalo 180 000 predstavnikiv narodu moksha Skladnist chesnogo j tochnogo pidrahunku mokshan polyagala u nebazhanni vladi SRSR spriyati rozvitku nacionalnogo ruhu chastishe zapisuyuchi predstavnikiv cogo fino ugorskogo za movno kulturnimi oznakami etnosu u mordvu chi rosiyan U 2010 r mokshanami nazivali sebe lishe 4767 osib Na rizke skorochennya pokaznika vplinula potuzhna propagandistska politika spryamovana na ob yednannya dvoh nacij v yedinij narod Doslidniki ocinyuyut chiselnist mokshi v 300 000 osib Vazhlive utochnennya genetichnij landshaft mokshi vkazuye na yaskravu svoyeridnist yihnogo genofondu Region genetichno blizkih DNK znachen ohoplyuye lishe nevelikij areal populyacij serednoyi techiyi Volgi basejn richok Moksha Cna Hoper strogo obmezhuyuchis yiyi pravoberezhzhyam Zvernemo osoblivu uvagu i na te sho na vidminu vid erzyan genofond mokshan genetichno blizkij do krimskih tatar kirimli Yak stverdzhuye genetik i antropolog O Balanovskij genetichnij landshaft mokshan vidpovidaye gaplogrupi Y hromosomi vkazuyuchi na suttyevu vidminnist mokshan ne tilki vid genofondu slov yanskih fino ugorskih a j inshih susidnih narodiv Okrim togo vdomosti pro chastoti 15 gaplogrup Y hromosomi doveli sho populyaciyi mokshan j erzyan ne vhodyat do yedinogo klastera Za rezultatami Vserosijskogo perepisu 2021 roku stanom na sichen 2023 roku na terenah RF nalichuvalosya ponad 484 tisyachi osib yaki identifikuvali sebe yak mordva U 2010 roci yihnya kilkist bula 744 tisyachi osib Pri comu ponad 220 tisyach iz nih u novomu perepisi zayavili sho volodiyut mordovskoyu movoyu U 2010 roci chislo takih bulo 392 tisyachi osib Z nih majzhe 20 tis osib povidomili sho yih ridna mova mokshanska 2010 roku takih bulo lishe 2 tis a erzyanskoyu ponad 40 tis 2010 roku yih nalichuvalosya blizko 39 tis Zagalna kilkist same etnichnih mokshan nini obrahovuyetsya u mezhah 11 15 tis osib sho demonstruye faktichnu depopulyaciyu kolis bagatomiljonnogo narodu Bilshist mokshan prodovzhuyut meshkati na svoyih istorichnih zemlyah yaki sami mokshani chasto nazivayut Mokshen Mastor doslivno z moksh Krayina Mokshan Teritoriya Krayini Mokshan ohoplyuye pivdenno zahidnu chastinu Respubliki Mordoviya vklyuchno iz Saranskom vsyu Penzensku Tambovsku i bilshu chastinu Voronezkoyi oblasti pivdennij shid Ryazanskoyi Tulskoyi i Kurskoyi oblastej pivnichnij shid Bilgorodshini Na zahodi zemli Krayini Mokshan syagayut Vovchanskogo rajonu Harkivshini Voseni 2022 roku na tli rosijskoyi voyennoyi agresiyi proti Ukrayini predstavniki mokshanskoyi diaspori sformuvali zakordonnij Komitet i rozpovsyudili u presi svij manifest Yak visnovuyetsya z tekstu dokumenta stolittyami prignoblenij moskovitskimi zagarbnikami korinnij etnos Nadvolzhzhya maye namir borotisya za svoyu svobodu i nacionalnij suverenitet a tomu dokument potrebuye rozgolosu Narazi predstavniki pozarosijskoyi mokshanskoyi gromadi vzhe uvijshli do skladu Ligi Vilnih Nacij Na pochatku lita 2023 roku Komitet predstavnikiv narodu Moksha na emigraciyi rozshirivsya j reorganizuvavsya u Mokshanskij nacionalnij komitet Tudi takozh uvijshli nenazvani zadlya osobistoyi bezpeki chleni pidpilnogo ruhu oporu z Mordoviyi Penzenskoyi Tambovskoyi ta Saratovskoyi oblastej RF Na comu tli golovu Komitetu na pravah uchasnika sposterigacha zaprosili doluchitisya do novoutvorenogo Alyansu korinnih narodiv Vlitku 2023 roku ta vesnoyu 2023 roku Mokshanskij nacionalnij komitet zvernuvsya do spivvitchznikiv iz zaklikom sabotuvati mobilizacijni zahodi u RF Zgidno z informaciyeyu u vidkritih dzherelah Silami oboroni Ukrayini na Luganshini bulo likvidovano tak zvanij nacionalnij bataljon Aralaj na pozir sformovanij iz ponad 300 asimilovanih etnichnih mokshan Mordoviyi vikom vid 25 do 60 rokiv Vidomi mokshaniTyushten legendarnij kulturnij geroj i polkovodec ostannij car mokshan sho stoyav na choli ob yednanoyi mokshanskoyi derzhavi nacionalnij geroj zasnovnik Puresh 1190 1241 car polkovodec zaradi poryatunku svogo narodu vzyav uchast v Zahidnomu pohodi Mokshij 1300 i rr kilichej Velikogo knyazya moskovskogo Dmitra Donskogo 1210 1242 mokshanska caricya voyachka geroyinya vijni z mongolami 1242 sin carya Puresha polkovodec uchasnik Zahidnogo pohodu Mikola Mordvinov 1754 1845 graf rosijskij admiral Mitropolit Antonij Vadkovskij 1846 1912 yepiskop Viborzkij i Finlyandskij predstavnik Rosijskoyi Cerkvi v Angliyi doktor bogoslov ya i prav Oksfordskogo ta Kembridzhskogo universitetiv Cherapkin Josip Grigorovich 1884 1935 movoznavec doslidnik represovanij u 1935 do teper ne reabilitovanij Dorofeyev Zahar Fedorovich 1890 1952 osnovopolozhnik novoyi mokshanskoyi literaturi poet uchasnik Pershoyi svitovoyi vijni Bezborodov Mihajlo Illich 1907 1935 poet perekladach Kizhevatov Andrij Mitrofanovich 1907 1941 zahisnik Brestskoyi tverdini Geroj Radyanskogo Soyuzu zvannya prisvoyeno posmertno Dev yatayev Mihajlo Petrovich vijskovij lotchik geroj Drugoyi svitovoyi vijni znamenitij svoyeyu vtecheyu z koncentracijnogo taboru na ostrovi Uzedom na vikradenomu nim litaku Oleksij Mokshoni 1898 1971 sekretar konsulskogo viddilu predstavnictva SRSR v Avstriyi profesor kafedri politekonomiyi Moskovskogo pedagogichnogo institutu im V I Lenina Karasov Oleksij Ivanovich 1910 1980 pismennik 1907 1971 pismennik uchasnik vijni Vasil Shukshin 1929 1974 radyanskij aktor scenarist pismennik 1881 1962 operna spivachka kontralto zasluzhena artistka RRSFR 1934 narodna artistka RRFSR 1947 1935 2005 1974 1990 pershij sekretar Bijskogo rajkomu KPRS 1991 2000 golova administraciyi Bijskogo rajonu Altajskogo krayu Geroj socialistichnoyi praci Pochesnij gromadyanin Bijskogo rajonu 1928 2004 profesor fino ugroznavec 1928 2010 doktor filosofskih nauk doktor ekonomichnih nauk profesor fakultetu sociologiyi Sankt Peterburzkogo derzhavnogo universitetu fahivec u galuzi socialnoyi filosofiyi metodologiyi nauki sociologiyi ta ekonomiki nauki zrobiv vagomij vnesok u stvorennya politekonomichnoyi teoriyi nauki Antonova Mariya Mikolayivna 24 serpnya 1926 1 bereznya 2020 spivachka Narodna artistka RRFSR 4 sichnya 1980 Azrapkin Yurij 1939 mokshanskij dityachij poet ta movoznavec pismennik dramaturg poet Maskayev Oleg Oleksandrovich bokser profesional Koshelyeva Nina Vasilivna kompozitor Laureat premiyi imeni D D Shostakovicha Spilki kompozitoriv Rosiyi Pinyasov Grigorij Illich pismennik dramaturg Ivan Chigodajkin poet frontovik pismennik chlen spilki pismennikiv SRSR Mikola Merkushkin gubernator Samarskoyi oblasti Yevgen Chichvarkin rosijskij miljoner pidpriyemec spivzasnovnik i kolishnij spivvlasnik merezhi saloniv stilnikovogo zv yazku Evroset hudozhnik direktor Nizhnogorodskogo hudozhnogo uchilisha zasluzhenij diyach nauki RF Sergij Kirdyapkin rosijskij legkoatlet sportivna hodba olimpijskij chempion XXX Olimpijskih igor 2012 roku v Londoni dvorazovij chempion svitu 2005 i 2009 rokiv na distanciyi 50 km zasluzhenij majster sportu Rosiyi Oleksij Maresyev radyanskij litun chasiv Drugoyi svitovoyi vijni Volodimir Zhirinovskij rosijskij politik Dmitro Ustinov radyanskij politichnij ta vijskovij diyach Ministr oboroni SRSR 1976 1984 ref name content gt Valerij Chkalov radyanskij litun viprobuvach Svitlana Horkina rosijska gimnastka Div takozhMohshi Temnikivske knyazivstvo Mokshanski prizvishaPrimitkiShabaev Yurij Petrovich 2010 Finno ugorskij mir mif makroidentichnost politicheskij proekt Ros Moskva Obshestvennye nauki i sovremennost Hear the Mokshas voice Manifesto Mari Uver Angl 24 zhovtnya 2022 Procitovano 25 zhovtnya 2022 Chovganon Donisi 8 travnya 2024 Hto taki mokshi chogo voni hochut i navisho yih demonizuyut Nacionalistichnij portal Ukr Kuussaari Eero 1935 Suomen suvun tiet Fin Helsinki Tilgmann Oy Fyodorova M V 1976 Slavyane mordva i anty k voprosu o yazykovyh svyazyah Voronezh Izdatelstvo Voronezhskogo gosudarstvennogo universiteta Balanovsky Oleg 2015 Peoples Panorama on the Background of Europe Non Slavic Peoples of Eastern Europe Eng Moscow Genofond rf Semenkovich Vladimir 1913 Gelony i mordva Materialy i issledovaniya po istoricheskoj geografii verhovev Dona i Oki Ros Moskva Pechatnya A I Snegiryovoj V N Presnyakov Geografiya Respubliki Mordoviya Saransk Mordovskoe knizhnoe izdatelstvo 2005 Dyakonov Igor 1968 Predystoriya armyanskogo naroda Ros Erevan Marciak Michal 2017 Sophene Gordyene and Adiabene Three Regna Minora of Northern Mesopotamia Between East and West Eng Leiden BRILL Orbelli Iosif 1982 Folklore And Traditions of Moks Eng Moscow Nauka Stavickij Vladimir 2009 Osnovnye koncepcii etnogeneza drevnej mordvy istoriograficheskij obzor Ros Penza Penzenskij gosudarstvennyj pedagogicheskij universitet Cherapon Ose 1929 Mokshoks yarmak lepne Moksh Valda yan 1929 1 5 s 14 Bilinskij Volodimir 2006 Krayina Moksel abo Moskoviya Ukr Kiyiv Vidavnictvo imeni Oleni Teligi Chovganon Donisi 26 serpnya 2022 Zagublena u vikah stolicya derzhavi Moksel Nacionalna Iniciativa Ukr Procitovano 26 serpnya 2022 Covhanon Donisi 13 bereznya 2023 Unpeople or why Moksa is not Muscovite Russian Procitovano 13 bereznya 2023 Rastoropov Aleksandr 2015 Issues of early ethnic history of the Hungarians Magyars Eng Kazan Institute of Archaeology of Tatarstan Academy of Sciences Akchurin Maksum 2012 The Burtas in the Documents of the 17th century Eng Kazan Ethnological Research in Tatarstan Melnikov Pecherskij P I 1898 Ocherki mordvy Ros SPb s 139 Amhedov I R i dr kollekt avt 2016 Puteshestvie Ibn Fadlana Volzhskij put ot Bagdada do Bulgara Ros Moskva Izdatelskij dom Mardzhani Bridges John 2000 The Opus Majus of Roger Bacon Eng London Elibron Classics Polnoe sobranie russkih letopisej Tom 1 2 9 11 Ros Sankt Peterburg Tipografiya ministerstva vnutrennih del 1885 Kamola Stefan 2019 Making Mongol History Rashid al Din and the Jamiʿ al Tawarikh Eng Edinburgh Edinburgh University Press Lebedev V I 1958 Zagadochnyj Gorod Mohshi Ros Penza Zajkovskij Bogdan 1928 Ulst ash moksherzyatnen sincen yarmaksna Moksh Valda yan 1928 3 4 s 12 13 Fәhretdinov Ravil 1996 Tatar halky һәm Tatar Kazan Tatarstan tarihy Rybakov B A 1965 Etnogenez mordovskogo naroda Ros Saransk Kovalov Denis 10 zhovtnya 2022 Moksha ne moskovity YouTube Ros Ishakov D M 2004 Tyurko tatarskie gosudarstva XV XVI vv Ros Kazan Institut istorii imeni Sh Mardzhani Mokshin Nikolaj 1989 Mordovskij etnos Ros Saransk Mokshin Nikolaj 2001 Istoriya Mordovii s drevnejshih vremen do serediny XIX veka Ros Saransk Melnikov Pecherskij P I 1898 Ocherki mordvy Ros SPb s 139 Bobrinskij Aleksandr 1890 Dvoryanskie rody vnesennye v Obshij Gerbovnik Vserossijskoj Imperii v 2 h tomah Ros Sankt Peterburg tipografiya M M Stasyulevicha Yurchyonkov V A 2007 Mordovskij narod vehi istorii Ros Saransk NII gum nauk pri Pravitelstve Respubliki Mordoviya Majnov V N 2007 Ocherk yuridicheskogo byta mordvy Ros Saransk NII gum nauk pri Pravitelstve Respubliki Mordoviya Mokshin Nikolaj 2001 Istoriya Mordovii s drevnejshih vremyon do serediny XIX veka Ros Saransk Yurchyonkov V A 2007 Mordovskij narod vehi istorii Ros Saransk NII gum nauk pri Pravitelstve Respubliki Mordoviya Paasonen Heikki 1890 Matkakertomus mordvalaisten maalta Fin Helsinki Paasonen Heikki 1953 Mordwinische Chrestomathie mit Glossar und grammatikalischem Abriss Nim Helsinki Suomalais ugrilainen Seura Mironov Boris 2003 Socialnaya istoriya Rossii perioda imperii XVIII nachalo XX vv v 2 tomah Ros Sankt Peterburg Izd vo Dmitriya Bulanina Bochkovskij Olgerd Ipolit 1916 Ponevoleni narodi carskoyi imperiyi nacionalne vidrodzhennya ta avtonomichni pryamuvannya do nacionalnoyi spravi v Rosiyi Ukr Viden Myasnikova O V 2014 Mordovskaya etnonacionalnaya ideya prezhde i teper Ros Saransk NII gum nauk pri Pravitelstve Respubliki Mordoviya Alyoshkin P F 2016 Tambovskoe vosstanie 1920 1921 gg Ros Moskva Ridero Landis E C 2008 Bandits and Partisans The Antonov Movement in the Russian Civil War Eng Pittsburgh University of Pittsburgh Press Chulos Chris J 2000 The Fall of an Empire the Birth of a Nation Eng Helsinki Ashgate Suny Ronald Grigor 2002 A State of Nations Empire and Nation Making in the Age of Lenin and Stalin Eng New York Oxford University Press Chovganon Donisi 22 bereznya 2023 Krovavyj mart 1935 go Ili tragediya mokshanskogo naroda Svobodnyj Idel Ural Ros Procitovano 23 bereznya 2023 Pozdyaev Illarion 2005 Kak ya byl repressirovan v Mordovii memuary direktora nauchno issledovatelskogo instituta mordovskoj kultury I S Sibiryaka Pozdyaeva Ros Zubova Polyana Zubu Ustav Erzyansko mokshanskogo obshestvennogo dvizheniya MASTORAVA SURI ee Ros 24 oktyabrya 1989 Kovalov Denis 3 serpnya 2022 Fino ugorska sprava i moskovska agresiya proti Ukrayini Vilnij Idel Ural Ukr Katranik Danilo 4 veresnya 2022 U Kremli palaye fino ugri pochali guchno zayavlyati pro vlasnij suverenitet Ostannij Bastion Ukr Procitovano 5 veresnya 2022 travelask ru ros Arhiv originalu za 23 grudnya 2019 Procitovano 23 grudnya 2019 Balanovsky Oleg 2015 Peoples Panorama on the Background of Europe Non Slavic Peoples of Eastern Europe Eng Moscow Genofond rf Balanovskij Oleg 2015 Genofond Evropy Ros Moskva Tovarishestvo nauchnyh izdanij KMK Baktemir Todor 12 sichnya 2023 Bashkirizaciya tatar poterya yazyka bashkirami mordvinizaciya erzyan i mokshan i rusifikaciya Idel Realii Ros Radio Svoboda Procitovano 12 sichnya 2023 Ushmajon Kirdyan 3 sichnya 2023 Mokshanskaya diaspora byot trevogu iz za rezultatov Vserossijskoj perepisi 2021 Toraman terdemas Ros Moksh Procitovano 3 sichnya 2023 Volyashin Rav Ural 22 grudnya 2019 Arhiv originalu za 24 lyutogo 2020 Procitovano 23 grudnya 2019 Hear the Mokshas voice MariUver com Eng 24 zhovtnya 2022 Procitovano 24 zhovtnya 2022 Predstavniki Ligi Vilnih Nacij zvernulisya do Yevroparlamentu Ostannij Bastion Ukr 16 listopada 2022 Katranik Danilo Mokshanska diaspora ogolosila pro vidnovlennya Nacionalnogo ruhu Ostannij Bastion Ukr Mokshen Lomantnalon Kalkon Komiteton pshkyademas Ros 1 chervnya 2023 Katranik Danilo Korinni narodi poki sho RF uzgodili plan dezintegraciyi nedoimperiyi Ostannij Bastion Ukr Tatari z mokshanami bezslavno zaginuli u boyah za ukrayinskij Donbas Ostannij Bastion Ukr 13 lyutogo 2023 V D Alemajkina Materialy po yazyku i folkloru sela Kizhevatovo Seliksy Penzenskoj oblasti Penzenskij gosudarstvennyj pedagogicheskij universitet im V G Belinskogo Penza 2002 s 150 Bezzola G A Die Mongolen in abendlandischer Sicht 1220 1270 Ein Beitrag zur Frage der Volkerbegegnungen Bern Muenchen 1974 S 54 Kovalov Denis Fino ugorska sprava i moskovska agresiya proti Ukrayini Vilnij Idel Ural Ukr http www rosbalt ru main 2008 08 25 516852 html 16 sichnya 2014 u Wayback Machine Mordoviya nashla u sebya korni Vasiliya Shukshina Kollektiv avtorov 2002 Enciklopediya Saratovskogo kraya v ocherkah faktah sobytiyah licah Ros Saratov Privolzhskoe kn izdatelstvo s 521 Baltaj 28 lipnya 2021 u Wayback Machine Bashka noldavks Respublika Tatarstan gazetantenPosilannyaVikipediya Vikipediya maye rozdil mokshanskoyu movoyu Prya lopa Melnikov Pecherskij P Ocherki mordvy SPb 1898 139 s Info RM Novini Mordoviyi mokshanskoyu movoyu Kie uliht Mokshet da Mokshon yurom Unpeople or why Moksa is not Muscovite Zagublena u vikah stolicya derzhavi Moksel Krovavyj mart 1935 go Ili tragediya mokshanskogo naroda Chomu ukrayinci nazivayut rosiyan mokshanami Erzya i moksha u borotbi za nezalezhnist v umovah Rosijskoyi Federaciyi Idel Ural Mordoviya VIDEO Moksen politika spilnota de mokshani aktivno obgovoryuyut same politichni pitannya Pochuti golos mokshan zvernennya do civilizovanogo svitu FSB RF peresliduye diyachiv mokshanskogo pidpillya Mokson manifesta 2022 Mokshanska diaspora ogolosila pro vidnovlennya nacionalnogo ruhu Bashkirizaciya tatar poterya yazyka bashkirami mordvinizaciya erzyan i mokshan i rusifikaciya Komitet mokshan v emigracii zayavil o zhelanii obedinitsya s Erzyanskim nacionalnym dvizheniem v borbe za nezavisimost Tatari z mokshanami bezslavno zaginuli u boyah za ukrayinskij Donbas Mokshani z diaspori zaklikali odnopleminnikiv vidmovitisya ginuti za Rosiyu Hto taki mokshi chogo voni hochut i navisho yih demonizuyut

Дата публікації:
Топ