Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Закерзо ння публіцистична назва для означення пасма крайньо західних українських етнічних територій розташованих на захі

Закерзоння

Закерзоння

Закерзо́ння — публіцистична назва для означення пасма крайньо західних українських етнічних територій, розташованих на захід від сучасного польсько-українського кордону, що за підсумками Другої світової війни світової війни увійшли до складу Польщі. До 1939 року і початку війни більшість жителів Закерзоння становили поляки 70%, українці близько 20%, решта близько 10%.[] Сьогодні понад 95% населення цієї місцевості становлять поляки.

Закерзоння
image
Названо на честь Лінія Керзона
Країна image Республіка Польща
Адміністративна одиниця Підкарпатське воєводство
Люблінське воєводство[d]

Термін почали вживати ще у міжвоєнний період, проте загальновживаним він став під час Другої світової війни, коли відновився польсько-український військовий конфлікт за незалежність України та Польщі. В період радянської окупації України (так званих «других Совєтів») поняття «Закерзоння» з ідеологічних причин не використовували, проте воно продовжувало активно вживатися у середовищі української еміграції, особливо, у США та Канаді, де перебувало багато виселенців та підпільників із теренів Закерзоння.

Походження назви

Термін був утворений від прізвища міністра закордонних справ Великої Британії (1919—1924) лорда Джорджа Керзона, який у 1919 р. запропонував демаркаційну лінію для розмежування кордону між Польською Республікою та РРФСР як можливий варіант перемир'я у Польсько-радянській війні у 1920 р.

Лінія Керзона

Згідно пропозиції Керзона під час наступу радянської армії на Варшаву лінія розмежування мала проходити через Гродно — Ялівку — Немирів — Берестя — Дорогуськ — Устилуг, на схід від Грубешова, через Красилів, на захід від Рави-Руської, на схід від Перемишля аж до Карпат як кордон Польщі і Радянської Росії. В історію вона увійшла під назвою «лінія Керзона». Вона не базувалася на жодних детальних етнографічних дослідженнях і була результатом прагматичного політичного рішення. Оскільки в ній не враховувалися етнічні та історичні обставини сусідства українців та поляків демаркаційна лінія не влаштовувала ані одних, ані інших.

8 грудня 1919 р. «лінія Керзона» була прийнята Верховною радою Антанти, проте була відхилена спочатку більшовицьким урядом через тимчасову перевагу у зв'язку з наступальними діями Червоної Армії, а пізніше — польським урядом, оскільки ситуація змінилась на користь Польщі. В результаті вона не була врахована під час встановлення польсько-радянського кордону (1921), а за підсумками Ризького мирного договору у 1921 р. новоутворений кордон Польської Республіки був віддалений орієнтовно на 200 км на схід від «лінії Керзона» і пролягав вздовж лінії другого поділу Польщі по річці Збруч, включивши землі так званих «Східних Кресів».

До «лінії Керзона» повернулися під час ДСВ, коли вона спершу була взята за основу для встановлення німецько-радянського кордону (28 вересня 1939 р.), пізніше — за підсумками Ялтинської конференції для польсько-радянського кордону (16 серпня 1945 р.), а сьогодні лежить в основі нинішнього польсько-українського кордону (12 січня 1993 р.).

Географія

До складу Закерзоння зараховують наступні українські історико-етнографічні землі, у порядку з півдня на північ :

Загальна площа Закерзоння становить 19 500 км², з яких 3 500 км² припадає на Лемківщину, 4 150 км² — на Надсяння, 6 572 км² — на Холмщину і 5 280 км² — на Підляшшя. Його терени знаходяться в межах 17 повітів сучасного Підляського, Люблінського, Підкарпатського і частково Малопольського воєводства Республіки Польща, вздовж усієї протяжності сучасного українсько-польського кордону. Серед давніх українських освітньо-культурних осередків варто згадати Холм, Перемишль, Ярослав, Сянік, Криниця.

У своїй «Географії українських і суміжних земель» Володимир Кубійович дав детальний опис межі етнічного проживання переважно українців та переважно поляків на Закерзонні:

Українсько-польська етнографічна границя має біля 650 км довжини, з яких 140 км припадає на границю на лемківському півострові аж до околиці Сянока, 140 км на границю на терені останньої частини Галичини, а 370 км. — на терені Холмщини і Підляшшя. Межа між українцями і поляками на Лемківщині — це найвиразніша на українській території взагалі. Вона пробігає від Липника — де сусідують з собою словаки, українці і поляки в напрямі із заходу на схід і що на південь від місцевостей: Північна – Грибів – Дукля – Риманів – Сянік, звідки прямує на північ більш-менш вздовж річки Сяну біля поселень: Сянік – Динів – Радимно – Ярослав – Синява – Ожана, де покидає границю Галичини і входить в межі Холмщини, на терен колишньої російської території (до 1920 року). На території Холмщини і Підляшшя пробігає західна границя мішаної українсько-польської території біля осель: Тишівці, Павлів, Вільхівець, Опілля, Пішац, Янів над Бугом, відтак вздовж Бугу до Дорогичина. На схід від цієї лінії аж до Буг тягнеться мішана територія й щойно над Бугом починається чисто українська етнографічна територія. На північ від Бугу границя між українцями і поляками виразніша, тут ми не зустрічаємо змішаної смуги. Пробігає вона від Дорогичина через Боцьки до Лісної над Нарвою, де кінчається західна межа з поляками і починається північна межа з білорусами.

.

ДСВ

image
Пам'ятник-меморіал депортованим із Закерзоння українцям з 1944 по 1951 роки у Львові

Депортація 1944—1946

Протягом жовтня 1944 — серпня 1946, за даними польських джерел, близько пів мільйона українців було депортовано до України (тоді — УРСР у складі СРСР) на підставі Люблінської угоди між УРСР і Польським Комітетом Національного визволення «Про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР» від 9 вересня 1944 р. Польська влада оголосила підсумки «евакуації» 2 серпня 1946 року, за офіційними даними якої до УРСР вивезено 122 452 українські родини (482 107 осіб) або 96,8 % всіх українців Польщі. За цими ж даними на території Польщі продовжувало залишатись 14 325 осіб, 5 638 українських родин (21 928 осіб) було звільнено від виселення, а ще 3 600 родин (11 тис. осіб) переховувалися в лісах, сусідніх воєводствах тощо. Насправді ж, як показало пізніше в 1947 році виселення 150 тисяч українців під час операції «Вісла», в 1951 році близько 32 тис. українців із Західної Бойківщини, а також разом з українцями центрального і північного Підляшшя — українців ще залишалося у Польщі принаймні 380—400 тисяч.

На центрально-північному Підляшші залишилося ще близько 200 тис. українців, яких оминула депортація, оскільки тут була розмита їх національна свідомість або їх зараховували до білорусів, як зрештою це роблять і сьогодні. Північне Підляшшя виселення в основному обійшли стороною, оскільки багато українців назвалися білорусами, які не підпадали під депортацію. Згідно з умовами радянсько-польського договору від 16.08.1945 (незначно змінені радянсько-польським договором 1951) ці споконвічні українські землі увійшли до складу Польської Народної Республіки.

Операція «Вісла» (1947)

Як виявиться у 1947 році під час проведення остаточної зачистки Закерзоння від українського населення, кількість українців була у сім-вісім разів більша, аніж це свідчили дані за підсумками депортацій 1944—1946 рр. В результаті операції «Вісла» було депортовано ще близько 150 тис. українців, яких було переселено на так звані Ziemie Odzyskane («Повернені Землі»), що у північних та західних воєводствах Республіки Польща. Саме там сьогодні проживає найбільш чисельна українська громада у Польщі.

На практиці операція «Вісла» була етнічною чисткою українського населення Закерзоння та насильним способом остаточного розв'язання українського питання у Польщі.

Акція 1951

«Акція-51» стала завершальним етапом депортації українського населення Закерзоння. За умовами Договору між СРСР і ПНР «Про обмін ділянками державних територій» від 15 лютого 1951 року обидві країни обмінялись рівномірними ділянками прикордонної території площею 480 км²: Польща отримувала ділянку Нижньо-Устрицького району Дрогобицької області УРСР, а УРСР — ділянку у Люблінському воєводстві, що сьогодні становить Сокальський район Львівської області. На підставі цього обміну із Західної Бойківщини на терени Одеської, Миколаївської, Херсонської та Донецької областей було депортовано близько 32 тис. українців.

Наслідки депортацій

У результаті проведених заходів з розв'язання «українського питання» у Польщі на території Закерзоння практично не залишилось автохтонного українського населення. Поряд із поодинокими поселеннями українців, які повернулися після 1956 р. або яким вдалось уникнути депортацій, сьогодні тут проживають поляки, які поселились після виселення українців. Про українську присутність сьогодні нагадують хіба що пам'ятки матеріальної (церкви, цвинтарі, хрести, хати) та нематеріальної (пісні, звичаї) культури.

УПА на Закерзонні

Під час ДСВ для захисту українського населення Закерзоння діяло українське націоналістичне підпілля та Українська повстанська армія, яким водночас доводилось протистояти, з однієї сторони, регулярним німецьким військам, Червоній армії та Війську Польському, а з іншого, польському підпіллю (Армія Крайова, ВіН, Батальйони хлопські) й бандугрупуванням та радянським партизанам.

На початку лютого 1945 р. на терені Закерзоння було створено окремий , провідником якого було призначено Ярослава Старуха-«Стяга», заступником крайового провідника з політично-пропаґандивної роботи — Василя Галаса-«Орлана», референтом Служби безпеки — Петра Федоріва-«Дальнича».

Командиром УПА на Закерзонні був Мирослав Онишкевич-«Орест». який командував VI воєнною округою «Сян», що входила до складу оперативної групи УПА-Захід. До Округи входило три тактичні відтинки:

Після проведення польською комуністичною владою у 1947 р. операції «Вісла» на теренах Закерзоння фактично не залишилось українців, що призвело до руйнування запілля (підтримка харчами, провіантом та мережі місцевого населення). Оскільки тут не залишилось кого захищати подальша партизанська боротьба на Закерзонні втратила свій сенс. 25 травня 1947 року бойові сотні одержали лист Проводу УПА зі словами:

Тепер жде Вас тяжке завдання, яке мусите виконати з честю. Відходити туди, куди велить наказ! ...Іти до вільного світу і роз'яснювати про боротьбу УПА і злочини комуни.

З червня 1947 сотні УПА почали залишати територію Закерзоння: частина з них проривалася через польсько-радянський фронт на територію УРСР, а інша — вирушила у пропагандивні рейди в Західну Німеччину. До кінця літа Військова округа «Сян» фактично припинила своє існування і офіційно була ліквідована в листопаді 1947 р.

Ґрунтовне дослідження життя українців у Польщі після Другої світової війни (1944—1984) опубліковане у праці Мирослава Трухана «Українці в Польщі після Другої світової війни, 1944—1984 / Передмова: Василь Маркусь. — Нью Йорк; Париж; Сидней; Торонто, 1990. — XII + 404 с.», яка становить Том 208 Записок Наукового товариства імені Шевченка.

Польсько-радянський кордон

Про наслідки депортацій, військового протистояння та встановлення польсько-радянського кордону у Карті етнічних групи південно-західної України пише Володимир Кубійович:

Проведення в 1945 році кордонів між Радянською Україною та Польщею, відступлення Польщі західної частини української Галичини та малих частин на північному-заході української території й виселення з цих теренів української людності, а з інших теренів Галичини – поляків, майже повне знищення жидівського елементу німецькими нацистами під час ДСВ і виселення галицьких німців – це все спричинило повну зміну дотеперішніх національних відносин Галичини. Вони тепер одноманітні: нинішній державний українсько-польський кордон є однозначно етнографічною межею, на захід від якої тепер немає українців, а на схід – немає поляків. Перестало існувати поняття польських колоністів, перестають існувати переходові етнічні групи, бо ті греко-католики з польською мовою і ті латинники, які опинилися в кордонах Радянської України, зазнають повної українізації, навпаки, ті з них, що живуть в межах сучасної Польщі, зазнають полонізації.

Матеріальна культура

  • Сакральна архітектура: лемківський стиль, бойківський стиль
  • Каменярство: Бруснівська каменярка, Борнівська каменярка

Духовна

  • Говірки
  • Лемківські пісні

Уродженці Закерзоння

Див. також

Примітки

  1. . Архів оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 11 січня 2017.
  2. . Архів оригіналу за 16 травня 2014. Процитовано 19 вересня 2014.
  3. Ґеоґрафія українських і сумежних земель.— [Факс. перевид.]. — К.: Обереги, 2005. — Т. 1. Загальна географія. / Опрац. і зред. В. Кубійович. — 528 с.
  4. Кубійович В. Карта. Етнічні групи південно-західної України (Галичини) на 01.01.1939 р.

Джерела

  1. Від депортації до депортації, том. 1, Чернівці, Юрій Макар, Михайло Горний, Віталій Макар, Анатолій Салюк.
  2. Гаврилюк Ю. Закерзоння [ 1 липня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — .
  3. Депортації, 3 томи. — Львів (Документи, матеріали, спогади) Відповідальний редактор Юрій Сливка.
  4. Німець О. Короткий довідник Закерзоння. — Косів : Писаний Камінь, 2011. — 156 с.
  5. Закерзоння. 6 томів. Спогади під редакцією Богдана Гука.
  6. Партизанськими дорогами з командиром «Залізняком». Головний редактор Роман Зінкевич.
  7. Перемиська шашкевичівка. Історичний нарис 2011. Степан Заброварний, Ірина Спольска-Онишко.
  8. Перемишль Західний Бастіон України 1961 р. — Нью-Йорк, Філадельфія.
  9. Перемишль і перемиська земля протягом віків. Збірник наукових праць і матеріалів. 3 томи під редакцією Степана Заброварного.
  10. Пом'яни, Господи, душі слуг твоїх. Михайло Козак, 2002.
  11. Українська державна чоловіча гімназія у Перемишлі. 1895—1995 / упоряд. І. Гнаткевич. / Львів. рег. суспільно-культурне т-во «Надсяння», Мале спільне науково-виробниче підприємство «Некрополіс». — Дрогобич : Відродження, 1995. — 304 с.
  12. Українська державна головна гімназія у Перемишлі 1895—1995 рр.
  13. Український Інститут для дівчат у Перемишлі. 1895—1995: Ювілейна Книга Пам'яті до 100-річчя заснування / Львів. рег. суспільно-куль- турне т-во «Надсяння», Мале спільне науково-виробниче підприєм- ство «Некрополь».
  14. Українці Закерзоння. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, 2007. Упорядник-редактор В.Бадяк.
  15. Цельняк Ірина. «Переселенці»: тисячолітня дорога Холмщини, Підляшшя, Надсяння і Лемківщини: Історична розповідь. — Львів : Край, 2009.
  16. Явожно: Спогади в'язнів польського концентраційного табору / підгот. Б. Гук, М. Іваник ; Об'єднання Українців «Закерзоння». — Л. ; Перемишль ; Торонто : Вид-во Львівської політехніки, 2007. — 356 с. : іл. — (Бібліотека Закерзоння. Серія «Спогади» ; т. 1).
  17. Ярославська гімназія 1940—1944 рр. (2 випуски).
  18. Ярославщина. Випуск 1. Історично-мемуарний збірник, 2002.
  19. Ярославщина: Засяння 1031—1947. Історично-мемуарний збірник 1986.
  20. Akcja «Wisła» 1947. Dokumenty i materiały, wstęp, wybór i opracowanie dokumentów Eugeniusz Misiło. — Warszawa, 2012.

Посилання

  • Тарас Радь. . Архів оригіналу за 16 травня 2014. Процитовано 19 вересня 2014.
  • http://www.vox-populi.com [ 25 квітня 2022 у Wayback Machine.]
  • http://lemky.lviv.ua [ 8 червня 2022 у Wayback Machine.]
  • http://nadsiannia.at.ua [ 18 липня 2014 у Wayback Machine.]
  • http://apokryfruski.org [ 16 травня 2022 у Wayback Machine.]
  • . Архів оригіналу за 30 квітня 2022. Процитовано 12 січня 2017.
  • . Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 12 січня 2017.
  • Мапа міст і сіл Лемківщини. ver. beta 2.0
  • Вісла. Етнічний злочин проти українців Польщі — 70 років потому / Част.1 [ 14 червня 2020 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Zakerzo nnya publicistichna nazva dlya oznachennya pasma krajno zahidnih ukrayinskih etnichnih teritorij roztashovanih na zahid vid suchasnogo polsko ukrayinskogo kordonu sho za pidsumkami Drugoyi svitovoyi vijni svitovoyi vijni uvijshli do skladu Polshi Do 1939 roku i pochatku vijni bilshist zhiteliv Zakerzonnya stanovili polyaki 70 ukrayinci blizko 20 reshta blizko 10 dzherelo Sogodni ponad 95 naselennya ciyeyi miscevosti stanovlyat polyaki ZakerzonnyaNazvano na chestLiniya KerzonaKrayina Respublika PolshaAdministrativna odinicyaPidkarpatske voyevodstvo Lyublinske voyevodstvo d Termin pochali vzhivati she u mizhvoyennij period prote zagalnovzhivanim vin stav pid chas Drugoyi svitovoyi vijni koli vidnovivsya polsko ukrayinskij vijskovij konflikt za nezalezhnist Ukrayini ta Polshi V period radyanskoyi okupaciyi Ukrayini tak zvanih drugih Sovyetiv ponyattya Zakerzonnya z ideologichnih prichin ne vikoristovuvali prote vono prodovzhuvalo aktivno vzhivatisya u seredovishi ukrayinskoyi emigraciyi osoblivo u SShA ta Kanadi de perebuvalo bagato viselenciv ta pidpilnikiv iz tereniv Zakerzonnya Pohodzhennya nazviTermin buv utvorenij vid prizvisha ministra zakordonnih sprav Velikoyi Britaniyi 1919 1924 lorda Dzhordzha Kerzona yakij u 1919 r zaproponuvav demarkacijnu liniyu dlya rozmezhuvannya kordonu mizh Polskoyu Respublikoyu ta RRFSR yak mozhlivij variant peremir ya u Polsko radyanskij vijni u 1920 r Liniya Kerzona Zgidno propoziciyi Kerzona pid chas nastupu radyanskoyi armiyi na Varshavu liniya rozmezhuvannya mala prohoditi cherez Grodno Yalivku Nemiriv Berestya Dorogusk Ustilug na shid vid Grubeshova cherez Krasiliv na zahid vid Ravi Ruskoyi na shid vid Peremishlya azh do Karpat yak kordon Polshi i Radyanskoyi Rosiyi V istoriyu vona uvijshla pid nazvoyu liniya Kerzona Vona ne bazuvalasya na zhodnih detalnih etnografichnih doslidzhennyah i bula rezultatom pragmatichnogo politichnogo rishennya Oskilki v nij ne vrahovuvalisya etnichni ta istorichni obstavini susidstva ukrayinciv ta polyakiv demarkacijna liniya ne vlashtovuvala ani odnih ani inshih 8 grudnya 1919 r liniya Kerzona bula prijnyata Verhovnoyu radoyu Antanti prote bula vidhilena spochatku bilshovickim uryadom cherez timchasovu perevagu u zv yazku z nastupalnimi diyami Chervonoyi Armiyi a piznishe polskim uryadom oskilki situaciya zminilas na korist Polshi V rezultati vona ne bula vrahovana pid chas vstanovlennya polsko radyanskogo kordonu 1921 a za pidsumkami Rizkogo mirnogo dogovoru u 1921 r novoutvorenij kordon Polskoyi Respubliki buv viddalenij oriyentovno na 200 km na shid vid liniyi Kerzona i prolyagav vzdovzh liniyi drugogo podilu Polshi po richci Zbruch vklyuchivshi zemli tak zvanih Shidnih Kresiv Do liniyi Kerzona povernulisya pid chas DSV koli vona spershu bula vzyata za osnovu dlya vstanovlennya nimecko radyanskogo kordonu 28 veresnya 1939 r piznishe za pidsumkami Yaltinskoyi konferenciyi dlya polsko radyanskogo kordonu 16 serpnya 1945 r a sogodni lezhit v osnovi ninishnogo polsko ukrayinskogo kordonu 12 sichnya 1993 r GeografiyaDo skladu Zakerzonnya zarahovuyut nastupni ukrayinski istoriko etnografichni zemli u poryadku z pivdnya na pivnich Lemkivshina Zahidna Bojkivshina Nadsyannya Lyubachivshina Holmshina Pidlyashshya Zagalna plosha Zakerzonnya stanovit 19 500 km z yakih 3 500 km pripadaye na Lemkivshinu 4 150 km na Nadsyannya 6 572 km na Holmshinu i 5 280 km na Pidlyashshya Jogo tereni znahodyatsya v mezhah 17 povitiv suchasnogo Pidlyaskogo Lyublinskogo Pidkarpatskogo i chastkovo Malopolskogo voyevodstva Respubliki Polsha vzdovzh usiyeyi protyazhnosti suchasnogo ukrayinsko polskogo kordonu Sered davnih ukrayinskih osvitno kulturnih oseredkiv varto zgadati Holm Peremishl Yaroslav Syanik Krinicya U svoyij Geografiyi ukrayinskih i sumizhnih zemel Volodimir Kubijovich dav detalnij opis mezhi etnichnogo prozhivannya perevazhno ukrayinciv ta perevazhno polyakiv na Zakerzonni Ukrayinsko polska etnografichna granicya maye bilya 650 km dovzhini z yakih 140 km pripadaye na granicyu na lemkivskomu pivostrovi azh do okolici Syanoka 140 km na granicyu na tereni ostannoyi chastini Galichini a 370 km na tereni Holmshini i Pidlyashshya Mezha mizh ukrayincyami i polyakami na Lemkivshini ce najviraznisha na ukrayinskij teritoriyi vzagali Vona probigaye vid Lipnika de susiduyut z soboyu slovaki ukrayinci i polyaki v napryami iz zahodu na shid i sho na pivden vid miscevostej Pivnichna Gribiv Duklya Rimaniv Syanik zvidki pryamuye na pivnich bilsh mensh vzdovzh richki Syanu bilya poselen Syanik Diniv Radimno Yaroslav Sinyava Ozhana de pokidaye granicyu Galichini i vhodit v mezhi Holmshini na teren kolishnoyi rosijskoyi teritoriyi do 1920 roku Na teritoriyi Holmshini i Pidlyashshya probigaye zahidna granicya mishanoyi ukrayinsko polskoyi teritoriyi bilya osel Tishivci Pavliv Vilhivec Opillya Pishac Yaniv nad Bugom vidtak vzdovzh Bugu do Dorogichina Na shid vid ciyeyi liniyi azh do Bug tyagnetsya mishana teritoriya j shojno nad Bugom pochinayetsya chisto ukrayinska etnografichna teritoriya Na pivnich vid Bugu granicya mizh ukrayincyami i polyakami viraznisha tut mi ne zustrichayemo zmishanoyi smugi Probigaye vona vid Dorogichina cherez Bocki do Lisnoyi nad Narvoyu de kinchayetsya zahidna mezha z polyakami i pochinayetsya pivnichna mezha z bilorusami DSVPam yatnik memorial deportovanim iz Zakerzonnya ukrayincyam z 1944 po 1951 roki u LvoviDeportaciya 1944 1946 Protyagom zhovtnya 1944 serpnya 1946 za danimi polskih dzherel blizko piv miljona ukrayinciv bulo deportovano do Ukrayini todi URSR u skladi SRSR na pidstavi Lyublinskoyi ugodi mizh URSR i Polskim Komitetom Nacionalnogo vizvolennya Pro evakuaciyu ukrayinskogo naselennya z teritoriyi Polshi i polskih gromadyan z teritoriyi URSR vid 9 veresnya 1944 r Polska vlada ogolosila pidsumki evakuaciyi 2 serpnya 1946 roku za oficijnimi danimi yakoyi do URSR vivezeno 122 452 ukrayinski rodini 482 107 osib abo 96 8 vsih ukrayinciv Polshi Za cimi zh danimi na teritoriyi Polshi prodovzhuvalo zalishatis 14 325 osib 5 638 ukrayinskih rodin 21 928 osib bulo zvilneno vid viselennya a she 3 600 rodin 11 tis osib perehovuvalisya v lisah susidnih voyevodstvah tosho Naspravdi zh yak pokazalo piznishe v 1947 roci viselennya 150 tisyach ukrayinciv pid chas operaciyi Visla v 1951 roci blizko 32 tis ukrayinciv iz Zahidnoyi Bojkivshini a takozh razom z ukrayincyami centralnogo i pivnichnogo Pidlyashshya ukrayinciv she zalishalosya u Polshi prinajmni 380 400 tisyach Na centralno pivnichnomu Pidlyashshi zalishilosya she blizko 200 tis ukrayinciv yakih ominula deportaciya oskilki tut bula rozmita yih nacionalna svidomist abo yih zarahovuvali do bilorusiv yak zreshtoyu ce roblyat i sogodni Pivnichne Pidlyashshya viselennya v osnovnomu obijshli storonoyu oskilki bagato ukrayinciv nazvalisya bilorusami yaki ne pidpadali pid deportaciyu Zgidno z umovami radyansko polskogo dogovoru vid 16 08 1945 neznachno zmineni radyansko polskim dogovorom 1951 ci spokonvichni ukrayinski zemli uvijshli do skladu Polskoyi Narodnoyi Respubliki Operaciya Visla 1947 Yak viyavitsya u 1947 roci pid chas provedennya ostatochnoyi zachistki Zakerzonnya vid ukrayinskogo naselennya kilkist ukrayinciv bula u sim visim raziv bilsha anizh ce svidchili dani za pidsumkami deportacij 1944 1946 rr V rezultati operaciyi Visla bulo deportovano she blizko 150 tis ukrayinciv yakih bulo pereseleno na tak zvani Ziemie Odzyskane Poverneni Zemli sho u pivnichnih ta zahidnih voyevodstvah Respubliki Polsha Same tam sogodni prozhivaye najbilsh chiselna ukrayinska gromada u Polshi Na praktici operaciya Visla bula etnichnoyu chistkoyu ukrayinskogo naselennya Zakerzonnya ta nasilnim sposobom ostatochnogo rozv yazannya ukrayinskogo pitannya u Polshi Akciya 1951 Akciya 51 stala zavershalnim etapom deportaciyi ukrayinskogo naselennya Zakerzonnya Za umovami Dogovoru mizh SRSR i PNR Pro obmin dilyankami derzhavnih teritorij vid 15 lyutogo 1951 roku obidvi krayini obminyalis rivnomirnimi dilyankami prikordonnoyi teritoriyi plosheyu 480 km Polsha otrimuvala dilyanku Nizhno Ustrickogo rajonu Drogobickoyi oblasti URSR a URSR dilyanku u Lyublinskomu voyevodstvi sho sogodni stanovit Sokalskij rajon Lvivskoyi oblasti Na pidstavi cogo obminu iz Zahidnoyi Bojkivshini na tereni Odeskoyi Mikolayivskoyi Hersonskoyi ta Doneckoyi oblastej bulo deportovano blizko 32 tis ukrayinciv Naslidki deportacij U rezultati provedenih zahodiv z rozv yazannya ukrayinskogo pitannya u Polshi na teritoriyi Zakerzonnya praktichno ne zalishilos avtohtonnogo ukrayinskogo naselennya Poryad iz poodinokimi poselennyami ukrayinciv yaki povernulisya pislya 1956 r abo yakim vdalos uniknuti deportacij sogodni tut prozhivayut polyaki yaki poselilis pislya viselennya ukrayinciv Pro ukrayinsku prisutnist sogodni nagaduyut hiba sho pam yatki materialnoyi cerkvi cvintari hresti hati ta nematerialnoyi pisni zvichayi kulturi UPA na ZakerzonniPid chas DSV dlya zahistu ukrayinskogo naselennya Zakerzonnya diyalo ukrayinske nacionalistichne pidpillya ta Ukrayinska povstanska armiya yakim vodnochas dovodilos protistoyati z odniyeyi storoni regulyarnim nimeckim vijskam Chervonij armiyi ta Vijsku Polskomu a z inshogo polskomu pidpillyu Armiya Krajova ViN Bataljoni hlopski j bandugrupuvannyam ta radyanskim partizanam Na pochatku lyutogo 1945 r na tereni Zakerzonnya bulo stvoreno okremij providnikom yakogo bulo priznacheno Yaroslava Staruha Styaga zastupnikom krajovogo providnika z politichno propagandivnoyi roboti Vasilya Galasa Orlana referentom Sluzhbi bezpeki Petra Fedoriva Dalnicha Komandirom UPA na Zakerzonni buv Miroslav Onishkevich Orest yakij komanduvav VI voyennoyu okrugoyu Syan sho vhodila do skladu operativnoyi grupi UPA Zahid Do Okrugi vhodilo tri taktichni vidtinki 26 j Taktichnij Vidtinok Lemko komandir Vasil Mizernij Ren 27 j Taktichnij Vidtinok Bastion komandir Ivan Shpontak Zaliznyak 28 j Taktichnij Vidtinok Daniliv komandir Yevgen Shtendera Prirva u skladi yakih bulo chotiri kurenya 1 j Lemkivskij kurin Udarniki komandir Vasil Mizernij Ren u skladi chotiroh soten 2 j Peremiskij kurin komandir Mihajlo Galo Konik u skladi chotiroh soten 3 j Lyubachivskij kurin Mesniki komandir Ivan Shpontak Zaliznyak u skladi p yati soten 4 j Holmskij kurin Vovki komandir Yagoda u skladi chotiroh kureniv Pislya provedennya polskoyu komunistichnoyu vladoyu u 1947 r operaciyi Visla na terenah Zakerzonnya faktichno ne zalishilos ukrayinciv sho prizvelo do rujnuvannya zapillya pidtrimka harchami proviantom ta merezhi miscevogo naselennya Oskilki tut ne zalishilos kogo zahishati podalsha partizanska borotba na Zakerzonni vtratila svij sens 25 travnya 1947 roku bojovi sotni oderzhali list Provodu UPA zi slovami Teper zhde Vas tyazhke zavdannya yake musite vikonati z chestyu Vidhoditi tudi kudi velit nakaz Iti do vilnogo svitu i roz yasnyuvati pro borotbu UPA i zlochini komuni Z chervnya 1947 sotni UPA pochali zalishati teritoriyu Zakerzonnya chastina z nih prorivalasya cherez polsko radyanskij front na teritoriyu URSR a insha virushila u propagandivni rejdi v Zahidnu Nimechchinu Do kincya lita Vijskova okruga Syan faktichno pripinila svoye isnuvannya i oficijno bula likvidovana v listopadi 1947 r Gruntovne doslidzhennya zhittya ukrayinciv u Polshi pislya Drugoyi svitovoyi vijni 1944 1984 opublikovane u praci Miroslava Truhana Ukrayinci v Polshi pislya Drugoyi svitovoyi vijni 1944 1984 Peredmova Vasil Markus Nyu Jork Parizh Sidnej Toronto 1990 XII 404 s yaka stanovit Tom 208 Zapisok Naukovogo tovaristva imeni Shevchenka Polsko radyanskij kordonPro naslidki deportacij vijskovogo protistoyannya ta vstanovlennya polsko radyanskogo kordonu u Karti etnichnih grupi pivdenno zahidnoyi Ukrayini pishe Volodimir Kubijovich Provedennya v 1945 roci kordoniv mizh Radyanskoyu Ukrayinoyu ta Polsheyu vidstuplennya Polshi zahidnoyi chastini ukrayinskoyi Galichini ta malih chastin na pivnichnomu zahodi ukrayinskoyi teritoriyi j viselennya z cih tereniv ukrayinskoyi lyudnosti a z inshih tereniv Galichini polyakiv majzhe povne znishennya zhidivskogo elementu nimeckimi nacistami pid chas DSV i viselennya galickih nimciv ce vse sprichinilo povnu zminu doteperishnih nacionalnih vidnosin Galichini Voni teper odnomanitni ninishnij derzhavnij ukrayinsko polskij kordon ye odnoznachno etnografichnoyu mezheyu na zahid vid yakoyi teper nemaye ukrayinciv a na shid nemaye polyakiv Perestalo isnuvati ponyattya polskih kolonistiv perestayut isnuvati perehodovi etnichni grupi bo ti greko katoliki z polskoyu movoyu i ti latinniki yaki opinilisya v kordonah Radyanskoyi Ukrayini zaznayut povnoyi ukrayinizaciyi navpaki ti z nih sho zhivut v mezhah suchasnoyi Polshi zaznayut polonizaciyi Materialna kulturaSakralna arhitektura lemkivskij stil bojkivskij stil Kamenyarstvo Brusnivska kamenyarka Bornivska kamenyarkaDuhovna Govirki Lemkivski pisniUrodzhenci ZakerzonnyaYurij Ambickij Bogdan Igor Antonich Oleksij Bilanyuk Dmitro Blazhejovskij Teofiliya Bratkivska Ivan Brik Antin Vasilchuk Anatol Vahnyanin Mihajlo Verbickij Petro Vijtovich Ivan Volinec Grigorij Ganulyak Mikola Gnatishak Yuliyan Golovinskij Mikola Gorbal Mihajlo Grushevskij Epifanij Drovnyak Oleksandr Yeroshuk Ivan Zhelem Radoslav Zhuk Sofiya Zaricka Ivan Zilinskij Josip Kishakevich Yevgen Klos Zahariya Kopistenskij Teofil Kopistinskij Bogodar Kotorovich Josafat Kocilovskij Volodimir Kubijovich Roman Kudlik Grigorij Kuznevich Ivan Lavrivskij Josif Lozinskij Mar yan Lukasevich Volodimir Luchuk Stanislav Lyudkevich Teodor Majkovich Ivan Majchik Petro Mah Modest Mencinskij Ivan Merdak Emmanuyil Misko Ivan Mogilnickij Yuliyan Nalisnik Vasil Odrehivskij Mihajlo Orisik Ivan Pasternak Roman Petrus Grigorij Pecuh Yaroslav Polyanskij Petro Potichnij Bogdan Prah Miroslav Prokop Teodor Fedir Rebish Stepan Rudnickij Yaroslav Rudnickij Ivan Rusenko Pavlo Rusin Maksim Sandovich Bogdana Svitlik Josif Sembratovich Silvestr Sembratovich Volodimir Starosolskij Mihajlo Staruh Yevgen Stahiv Josip Strucyuk Andrij Suhorskij Oleksij Toronskij Stefan Fedak Ivan Filipchak Orest Filc Volodimir Hilyak Mihajlo Chereshnovskij Kostyantin Chehovich filolog Kostyantin Chehovich yepiskop Volodimir Shasharovich Pavlo Yavorskij Volodimir Yarema Josif Yarina Div takozhUkrayinska etnichna teritoriya Velika Ukrayina iredentizm Lyublinska ugoda vid 9 veresnya 1944 roku Radyansko polskij dogovir vid 16 serpnya 1945 roku Operaciya Visla vid 28 kvitnya 1947 roku Ugoda mizh Soyuzom Radyanskih Socialistichnih Respublik i Polskoyu Narodnoyu Respublikoyu pro obmin dilyankami derzhavnih teritorij vid 15 lyutogo 1951 roku Virij tabir ekspediciya Primitki Arhiv originalu za 18 sichnya 2017 Procitovano 11 sichnya 2017 Arhiv originalu za 16 travnya 2014 Procitovano 19 veresnya 2014 Geografiya ukrayinskih i sumezhnih zemel Faks perevid K Oberegi 2005 T 1 Zagalna geografiya Oprac i zred V Kubijovich 528 s Kubijovich V Karta Etnichni grupi pivdenno zahidnoyi Ukrayini Galichini na 01 01 1939 r DzherelaVid deportaciyi do deportaciyi tom 1 Chernivci Yurij Makar Mihajlo Gornij Vitalij Makar Anatolij Salyuk Gavrilyuk Yu Zakerzonnya 1 lipnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 2023 ISBN 966 02 2074 X Deportaciyi 3 tomi Lviv Dokumenti materiali spogadi Vidpovidalnij redaktor Yurij Slivka Nimec O Korotkij dovidnik Zakerzonnya Kosiv Pisanij Kamin 2011 156 s Zakerzonnya 6 tomiv Spogadi pid redakciyeyu Bogdana Guka Partizanskimi dorogami z komandirom Zaliznyakom Golovnij redaktor Roman Zinkevich Peremiska shashkevichivka Istorichnij naris 2011 Stepan Zabrovarnij Irina Spolska Onishko Peremishl Zahidnij Bastion Ukrayini 1961 r Nyu Jork Filadelfiya Peremishl i peremiska zemlya protyagom vikiv Zbirnik naukovih prac i materialiv 3 tomi pid redakciyeyu Stepana Zabrovarnogo Pom yani Gospodi dushi slug tvoyih Mihajlo Kozak 2002 Ukrayinska derzhavna cholovicha gimnaziya u Peremishli 1895 1995 uporyad I Gnatkevich Lviv reg suspilno kulturne t vo Nadsyannya Male spilne naukovo virobniche pidpriyemstvo Nekropolis Drogobich Vidrodzhennya 1995 304 s Ukrayinska derzhavna golovna gimnaziya u Peremishli 1895 1995 rr Ukrayinskij Institut dlya divchat u Peremishli 1895 1995 Yuvilejna Kniga Pam yati do 100 richchya zasnuvannya Lviv reg suspilno kul turne t vo Nadsyannya Male spilne naukovo virobniche pidpriyem stvo Nekropol Ukrayinci Zakerzonnya Materiali mizhnarodnoyi naukovo praktichnoyi konferenciyi 2007 Uporyadnik redaktor V Badyak Celnyak Irina Pereselenci tisyacholitnya doroga Holmshini Pidlyashshya Nadsyannya i Lemkivshini Istorichna rozpovid Lviv Kraj 2009 Yavozhno Spogadi v yazniv polskogo koncentracijnogo taboru pidgot B Guk M Ivanik Ob yednannya Ukrayinciv Zakerzonnya L Peremishl Toronto Vid vo Lvivskoyi politehniki 2007 356 s il Biblioteka Zakerzonnya Seriya Spogadi t 1 Yaroslavska gimnaziya 1940 1944 rr 2 vipuski Yaroslavshina Vipusk 1 Istorichno memuarnij zbirnik 2002 Yaroslavshina Zasyannya 1031 1947 Istorichno memuarnij zbirnik 1986 Akcja Wisla 1947 Dokumenty i materialy wstep wybor i opracowanie dokumentow Eugeniusz Misilo Warszawa 2012 PosilannyaTaras Rad Arhiv originalu za 16 travnya 2014 Procitovano 19 veresnya 2014 http www vox populi com 25 kvitnya 2022 u Wayback Machine http lemky lviv ua 8 chervnya 2022 u Wayback Machine http nadsiannia at ua 18 lipnya 2014 u Wayback Machine http apokryfruski org 16 travnya 2022 u Wayback Machine Arhiv originalu za 30 kvitnya 2022 Procitovano 12 sichnya 2017 Arhiv originalu za 26 zhovtnya 2020 Procitovano 12 sichnya 2017 Mapa mist i sil Lemkivshini ver beta 2 0 Visla Etnichnij zlochin proti ukrayinciv Polshi 70 rokiv potomu Chast 1 14 chervnya 2020 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ