Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Михайло Гальо (псевдо: «Коник»; нар. 1914, Хирів — 7 січня 1946, Бірча) — підполковник УПА (посмертно), курінний Перемиського куреня УПА, заступник командира 26 Тактичного Відтинка УПА «Лемко».
| Михайло Гальо | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 Підполковник | |||||
 | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Народження | 1914 м. Хирів, Австро-Угорщина | ||||
| Смерть | 7 січня 1946 Бірча, тепер Польща (загинув у бою) | ||||
| Національність | українець | ||||
| Псевдо | «Коник» | ||||
| Військова служба | |||||
| Приналежність |  Українська держава (1941) | ||||
| Вид ЗС |  14-та гренадерська дивізія Ваффен СС «Галичина» УПА | ||||
| Командування | |||||
| |||||
Життєпис
Дитинство та юність
Гальо Михайло, син Дмитра та Ганни, народився 1914 року в місті Хирові в родині селянина. Крім тата і мами, в нього були чотири сестри: Марія з 1902 року, Рузя з 1906, Наталка з 1917, Михайлина з 1925 і брат Петро 1920 р.н.
У 1921 році пішов вчитися в Хирівську семирічну школу, яку закінчив в 1928 році. Далі продовжив навчання в Перемиській гімназії.
Зі спогадів колишнього командира СБ на Перемищині, члена ОУН з 1935 року Михайла Іванейка («Запорожця», «Богдана»), 1912 року народження:
Михайло Гальо брав активну участь у роботі місцевої «Просвіти», в організації вечорів, присвячених Шевченку, Франку, пам'яті боїв під Крутами, закликав українське населення не купувати товарів в польських та жидівських крамницях, особливо горілки та тютюну. Сам не пив та не курив. Серед хлопців Посади Хирівської він був непоказний, ніби незримий. Своїм характером дуже подібний на сильно накручену пружину із сповільнено діючим механізмом. Все робив повільно, але дуже докладно. Від поставленого завдання ніколи не відступав. Якщо йому доручали нести вінок чи прапор на могилу воякам УГА, він не звертав уваги на каміння, яке кидали поляки чи на палиці польських поліцаїв. Ніс до кінця. Коли йому доручали в «Просвіті» чи в організації «Луг» якусь роботу, ніколи не відмовлявся. Навіть згоду давав не словами, а кивком голови. Ми були з ним дуже близькі, були сусідами. В грі, забавах, танцях, в «Просвіті», товаристві «Луг» завжди були разом. І я не пам'ятаю, щоб він не виконав якогось завдання. Ніколи не хвалився. Всі йому вірили.
У 1935 році Михайло став членом ОУН. Перед війною працював в Маслосоюзі в Хирові.
Бойовий шлях
У 1938–1939 роках служив на дійсній військовій службі в польському війську. У складі польської військової частини потрапив у полон до німців, звідки зумів утекти. За півтора року вдома появився тільки один раз. За деякими даними в 1943–1944 роках служив в Дивізії «Галичина».
З 1944 року в УПА. Михайло Гальо був чотовим у курені «Гайдамаків». Пізніше став сотенним та інструктором у Старшинській школі «Олені». Про його роль у школі старшин УПА «Олені» є запис у документі із архівів УПА, які знаходяться в Києві, що «Коник» був командиром вишкільної сотні. Другий вишкіл був під командою сотенного «Щита». А зверхником над обома вишколами був «Поль», Польовий Федір.
Весною 1945 році для зміцнення старшинських кадрів на Закерзонні Штаб УПА призначив його у званні поручника курінним Перемиського куреня. Причиною призначення було також те, що він дуже добре володів польською мовою, а також добре знав ці терени.
За спогадами Василя Галаси-«Орлана», який на той час був заступником крайового провідника Закерзонського краю Ярослава Старуха-«Стяга» десь у квітні-травні 1945 року до них прибув із листом-естафетою особисто від Командира УПА-Захід Василя Сидора-«Шелеста» «Коник». В цьому листі «Шелест» писав приблизно таке:
«висилаю Вам одного із найкращих наших старшин поручника, інструктора і фактичного керівника школи «Оленів».
Ольга Мороз-Турик «Малуша», розвідниця при штабі командира Якова Чорнія «Кулі» в кінці 90-х років згадувала:
Я вважала, що 12 прикмет характеру українського націоналіста написано з образу «Коника». Мав таку велику силу волі, що зумів себе підігнати під ці партійні прикмети. "Пригадую, — каже вона, — перед вступом в Організацію нас вчили, а потім на вишколах продовжували, що ми маємо бути свідомі того, що працюємо з народом і для народу, і повинні бути слугами ідеї. Що не наша особа, а наша праця повинна бути на видноті. Він був повним втіленням цих ідей. Очевидно, що ці висновки є суб'єктивними. Але я таким його бачила і запам'ятала.
Саме в той час на Перемишльщині формували сотні «Громенко» і «Бурлака», які вже мали по дві-три чоти. Незабаром під керівництвом «Коника» було створено чотири сотні: «Громенка» (Михайло Дуда), «Бурлаки» (Володимир Щигельський), «Ластівки» (Григорій Янківський), «Крилача» (Ярослав Коцьолок). Далі на захід від Перемишльщини діяли сотні куреня «Рена» (Василь Мізерний) і ті, що рейдували на терени УРСР, або з УРСР на Закерзоння. «Коник» був призначений також замісником «Рена» — командира 26-го Тактичного відтинка «Лемко». Ним було створено дві підстаршинські школи, а третя вже після його смерті.
Протягом кількох років курінь діяв на терені поміж Перемишлем і Сяноком.
У ніч на 7 січня 1946 провів наступ на Бірчу. Загалом до штурму залучено чотири відділи, а саме: сотні (командир Володимир Щиґельський-«Бурлака»), (командир Григорій Янківський-«Ластівка»), (командир Дмитро Карванський-«Орський» — заступав пораненого сотенного Михайла Дуду-«Громенка») та (командир сотенний «Яр», прізвище невідоме).
Бій тривав від 2-ї години ночі до ранку. Не вдалось взяти укріплень. Загинуло 23 повстанці, серед них Михайло Гальо.
У всіх бойових акціях «Коник» діяв як розумний ініціативний командир, був готовий до самопожертви, і в цьому відношенні час від часу перевищував межі дозволеного для командира. Через деякий час після третього наступу на Бірчу, де він загинув, зробивши висновки про хід бою, майже всі військовики зійшлися на тому, що надмірна хоробрість стала причиною його смерті. Як командир куреня повинен був бути трохи позаду і обсервувати хід бою, даючи накази і спрямовуючи чоти і сотні в необхідне місце бою. Він же в першій бойовій лінії вів своїх «левів» у бій і тільки на якусь хвилину скочив за дерево. Перехопивши повітря, вискочив із-за дерева з піднятим високо догори автоматом у руці і, зробивши крок чи два, впав на замерзлу землю. Таким його і побачив, повзучи з обома перебитими ногами, булавний «Чумак» (Юрій Борець) із сотні «Громенка»".
Другою причиною його смерті і відносної невдачі наступу на Бірчу було те, що розвідка дала неточні дані про кількість військ польських, про систему оборонних укріплень та їх силу. І останнє, на місце бою сотня «Бурлаки» прийшла із запізненням.
Пам'ять
Після бою 23 тіла вбитих повстанців, серед яких були сотенний «Орський» і чотовий «Павленко», поскладали у глибокий рів і присипали землею, де з часом і не було видно місця поховання. Пізніше могила вояків УПА увійшла до присадибної ділянки мешканця Бірчі Яна Ляшкевича. Він використовував її як пасовище для корів, хоч знав про місце поховання та змінювати нічого не хотів.
Лише з розпадом більшовицької імперії українська спільнота в Польщі почала вимагати від муніципальних влад в Бірчі і Ряшівського воєводства увіковічнити пам'ять героїв могилою і пам'ятником на ній. Такий дозвіл після довгих митарств було одержано. Могила і надгробний пам'ятник було побудовано. Але щороку над ним знущалися польські шовіністи.
Дружина одного із загиблих Анна Карванська-Байляк потратила дев'ять років намагаючись добитися від польської влади дозволу на перепоховання. У 1994 році в канцелярії Перемиського воєводи вона отримала точну відповідь, яка пояснила причини її тривалого поневіряння: «Якби ваш уряд визнав УПА за учасника боротьби за незалежну Україну, поховали б ми їх, ваших повстанців, на нашому військовому цвинтарі в Пикуличах без проблем. Хто має то зробити за вас?».
У 1998 році Братство ОУН-УПА підняло питання через польське консульство у Львові дозволити перенести останки 23-х повстанців із Бірчі в Пікуличі коло Перемишля і там їх перезахоронити в безпосередній близькості до могили вояків УГА. Перезахоронення відбулося 7 липня 2000 року.
Зусиллям організації КУН у Хирові вулицю, на якій народився і жив Михайло Гальо, названо іменем підполковника УПА «Коника». Школу, в якій вчився Гальо, також названо його іменем. Підготовлено матеріали і подано на розгляд компетентним організаціям про надання Хирівській аеромобільній частині також імені «Коника».
21 серпня 2016 року на будівлі Народного дому «Читальні» міста Хирова відбулось відкрито меморіальну дошку на честь вшанування пам'яті полковника УПА Михайла Гальо-«Коника».
Література
- Anna Karwańska-Bajlak — «Во им'я Твоє», Warszawa 2000,
Примітки
- . Архів оригіналу за 26 березня 2018. Процитовано 26 березня 2018.
- Газета «Голос Прикарпаття» 26 серпня 2016
Посилання
- Різдвяний бій УПА. Бірча, 7 січня 1946 [ 2 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
- Зенон Шандрович. В боях за волю України [ 24 липня 2010 у Wayback Machine.]
Див. також
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mihajlo Galo psevdo Konik nar 1914 Hiriv 7 sichnya 1946 Bircha pidpolkovnik UPA posmertno kurinnij Peremiskogo kurenya UPA zastupnik komandira 26 Taktichnogo Vidtinka UPA Lemko Mihajlo Galo PidpolkovnikZagalna informaciyaNarodzhennya1914 1914 m Hiriv Avstro UgorshinaSmert7 sichnya 1946 1946 01 07 Bircha teper Polsha zaginuv u boyu NacionalnistukrayinecPsevdo Konik Vijskova sluzhbaPrinalezhnist Ukrayinska derzhava 1941 Vid ZS 14 ta grenaderska diviziya Vaffen SS Galichina UPAKomanduvannyaKurinnij Peremiskogo kurenya TV 26 Lemko 1945 1946ZhittyepisDitinstvo ta yunist Galo Mihajlo sin Dmitra ta Ganni narodivsya 1914 roku v misti Hirovi v rodini selyanina Krim tata i mami v nogo buli chotiri sestri Mariya z 1902 roku Ruzya z 1906 Natalka z 1917 Mihajlina z 1925 i brat Petro 1920 r n U 1921 roci pishov vchitisya v Hirivsku semirichnu shkolu yaku zakinchiv v 1928 roci Dali prodovzhiv navchannya v Peremiskij gimnaziyi Zi spogadiv kolishnogo komandira SB na Peremishini chlena OUN z 1935 roku Mihajla Ivanejka Zaporozhcya Bogdana 1912 roku narodzhennya Mihajlo Galo brav aktivnu uchast u roboti miscevoyi Prosviti v organizaciyi vechoriv prisvyachenih Shevchenku Franku pam yati boyiv pid Krutami zaklikav ukrayinske naselennya ne kupuvati tovariv v polskih ta zhidivskih kramnicyah osoblivo gorilki ta tyutyunu Sam ne piv ta ne kuriv Sered hlopciv Posadi Hirivskoyi vin buv nepokaznij nibi nezrimij Svoyim harakterom duzhe podibnij na silno nakruchenu pruzhinu iz spovilneno diyuchim mehanizmom Vse robiv povilno ale duzhe dokladno Vid postavlenogo zavdannya nikoli ne vidstupav Yaksho jomu doruchali nesti vinok chi prapor na mogilu voyakam UGA vin ne zvertav uvagi na kaminnya yake kidali polyaki chi na palici polskih policayiv Nis do kincya Koli jomu doruchali v Prosviti chi v organizaciyi Lug yakus robotu nikoli ne vidmovlyavsya Navit zgodu davav ne slovami a kivkom golovi Mi buli z nim duzhe blizki buli susidami V gri zabavah tancyah v Prosviti tovaristvi Lug zavzhdi buli razom I ya ne pam yatayu shob vin ne vikonav yakogos zavdannya Nikoli ne hvalivsya Vsi jomu virili U 1935 roci Mihajlo stav chlenom OUN Pered vijnoyu pracyuvav v Maslosoyuzi v Hirovi Bojovij shlyah U 1938 1939 rokah sluzhiv na dijsnij vijskovij sluzhbi v polskomu vijsku U skladi polskoyi vijskovoyi chastini potrapiv u polon do nimciv zvidki zumiv utekti Za pivtora roku vdoma poyavivsya tilki odin raz Za deyakimi danimi v 1943 1944 rokah sluzhiv v Diviziyi Galichina Z 1944 roku v UPA Mihajlo Galo buv chotovim u kureni Gajdamakiv Piznishe stav sotennim ta instruktorom u Starshinskij shkoli Oleni Pro jogo rol u shkoli starshin UPA Oleni ye zapis u dokumenti iz arhiviv UPA yaki znahodyatsya v Kiyevi sho Konik buv komandirom vishkilnoyi sotni Drugij vishkil buv pid komandoyu sotennogo Shita A zverhnikom nad oboma vishkolami buv Pol Polovij Fedir Vesnoyu 1945 roci dlya zmicnennya starshinskih kadriv na Zakerzonni Shtab UPA priznachiv jogo u zvanni poruchnika kurinnim Peremiskogo kurenya Prichinoyu priznachennya bulo takozh te sho vin duzhe dobre volodiv polskoyu movoyu a takozh dobre znav ci tereni Za spogadami Vasilya Galasi Orlana yakij na toj chas buv zastupnikom krajovogo providnika Zakerzonskogo krayu Yaroslava Staruha Styaga des u kvitni travni 1945 roku do nih pribuv iz listom estafetoyu osobisto vid Komandira UPA Zahid Vasilya Sidora Shelesta Konik V comu listi Shelest pisav priblizno take visilayu Vam odnogo iz najkrashih nashih starshin poruchnika instruktora i faktichnogo kerivnika shkoli Oleniv Narada pered nastupom na Birchu Mihajlo Galo Konik tretij zliva Olga Moroz Turik Malusha rozvidnicya pri shtabi komandira Yakova Chorniya Kuli v kinci 90 h rokiv zgaduvala Ya vvazhala sho 12 prikmet harakteru ukrayinskogo nacionalista napisano z obrazu Konika Mav taku veliku silu voli sho zumiv sebe pidignati pid ci partijni prikmeti Prigaduyu kazhe vona pered vstupom v Organizaciyu nas vchili a potim na vishkolah prodovzhuvali sho mi mayemo buti svidomi togo sho pracyuyemo z narodom i dlya narodu i povinni buti slugami ideyi Sho ne nasha osoba a nasha pracya povinna buti na vidnoti Vin buv povnim vtilennyam cih idej Ochevidno sho ci visnovki ye sub yektivnimi Ale ya takim jogo bachila i zapam yatala Same v toj chas na Peremishlshini formuvali sotni Gromenko i Burlaka yaki vzhe mali po dvi tri choti Nezabarom pid kerivnictvom Konika bulo stvoreno chotiri sotni Gromenka Mihajlo Duda Burlaki Volodimir Shigelskij Lastivki Grigorij Yankivskij Krilacha Yaroslav Kocolok Dali na zahid vid Peremishlshini diyali sotni kurenya Rena Vasil Mizernij i ti sho rejduvali na tereni URSR abo z URSR na Zakerzonnya Konik buv priznachenij takozh zamisnikom Rena komandira 26 go Taktichnogo vidtinka Lemko Nim bulo stvoreno dvi pidstarshinski shkoli a tretya vzhe pislya jogo smerti Protyagom kilkoh rokiv kurin diyav na tereni pomizh Peremishlem i Syanokom U nich na 7 sichnya 1946 proviv nastup na Birchu Zagalom do shturmu zalucheno chotiri viddili a same sotni komandir Volodimir Shigelskij Burlaka komandir Grigorij Yankivskij Lastivka komandir Dmitro Karvanskij Orskij zastupav poranenogo sotennogo Mihajla Dudu Gromenka ta komandir sotennij Yar prizvishe nevidome Bij trivav vid 2 yi godini nochi do ranku Ne vdalos vzyati ukriplen Zaginulo 23 povstanci sered nih Mihajlo Galo Dokladnishe Boyi v Birchi ta okolicyah U vsih bojovih akciyah Konik diyav yak rozumnij iniciativnij komandir buv gotovij do samopozhertvi i v comu vidnoshenni chas vid chasu perevishuvav mezhi dozvolenogo dlya komandira Cherez deyakij chas pislya tretogo nastupu na Birchu de vin zaginuv zrobivshi visnovki pro hid boyu majzhe vsi vijskoviki zijshlisya na tomu sho nadmirna horobrist stala prichinoyu jogo smerti Yak komandir kurenya povinen buv buti trohi pozadu i observuvati hid boyu dayuchi nakazi i spryamovuyuchi choti i sotni v neobhidne misce boyu Vin zhe v pershij bojovij liniyi viv svoyih leviv u bij i tilki na yakus hvilinu skochiv za derevo Perehopivshi povitrya viskochiv iz za dereva z pidnyatim visoko dogori avtomatom u ruci i zrobivshi krok chi dva vpav na zamerzlu zemlyu Takim jogo i pobachiv povzuchi z oboma perebitimi nogami bulavnij Chumak Yurij Borec iz sotni Gromenka Drugoyu prichinoyu jogo smerti i vidnosnoyi nevdachi nastupu na Birchu bulo te sho rozvidka dala netochni dani pro kilkist vijsk polskih pro sistemu oboronnih ukriplen ta yih silu I ostannye na misce boyu sotnya Burlaki prijshla iz zapiznennyam Pam yat Pislya boyu 23 tila vbitih povstanciv sered yakih buli sotennij Orskij i chotovij Pavlenko poskladali u glibokij riv i prisipali zemleyu de z chasom i ne bulo vidno miscya pohovannya Piznishe mogila voyakiv UPA uvijshla do prisadibnoyi dilyanki meshkancya Birchi Yana Lyashkevicha Vin vikoristovuvav yiyi yak pasovishe dlya koriv hoch znav pro misce pohovannya ta zminyuvati nichogo ne hotiv Lishe z rozpadom bilshovickoyi imperiyi ukrayinska spilnota v Polshi pochala vimagati vid municipalnih vlad v Birchi i Ryashivskogo voyevodstva uvikovichniti pam yat geroyiv mogiloyu i pam yatnikom na nij Takij dozvil pislya dovgih mitarstv bulo oderzhano Mogila i nadgrobnij pam yatnik bulo pobudovano Ale shoroku nad nim znushalisya polski shovinisti Druzhina odnogo iz zagiblih Anna Karvanska Bajlyak potratila dev yat rokiv namagayuchis dobitisya vid polskoyi vladi dozvolu na perepohovannya U 1994 roci v kancelyariyi Peremiskogo voyevodi vona otrimala tochnu vidpovid yaka poyasnila prichini yiyi trivalogo poneviryannya Yakbi vash uryad viznav UPA za uchasnika borotbi za nezalezhnu Ukrayinu pohovali b mi yih vashih povstanciv na nashomu vijskovomu cvintari v Pikulichah bez problem Hto maye to zrobiti za vas U 1998 roci Bratstvo OUN UPA pidnyalo pitannya cherez polske konsulstvo u Lvovi dozvoliti perenesti ostanki 23 h povstanciv iz Birchi v Pikulichi kolo Peremishlya i tam yih perezahoroniti v bezposerednij blizkosti do mogili voyakiv UGA Perezahoronennya vidbulosya 7 lipnya 2000 roku Zusillyam organizaciyi KUN u Hirovi vulicyu na yakij narodivsya i zhiv Mihajlo Galo nazvano imenem pidpolkovnika UPA Konika Shkolu v yakij vchivsya Galo takozh nazvano jogo imenem Pidgotovleno materiali i podano na rozglyad kompetentnim organizaciyam pro nadannya Hirivskij aeromobilnij chastini takozh imeni Konika 21 serpnya 2016 roku na budivli Narodnogo domu Chitalni mista Hirova vidbulos vidkrito memorialnu doshku na chest vshanuvannya pam yati polkovnika UPA Mihajla Galo Konika LiteraturaAnna Karwanska Bajlak Vo im ya Tvoye Warszawa 2000 ISBN 83 86112 11 5Primitki Arhiv originalu za 26 bereznya 2018 Procitovano 26 bereznya 2018 Gazeta Golos Prikarpattya 26 serpnya 2016PosilannyaRizdvyanij bij UPA Bircha 7 sichnya 1946 2 zhovtnya 2021 u Wayback Machine Zenon Shandrovich V boyah za volyu Ukrayini 24 lipnya 2010 u Wayback Machine Div takozh Martirolog zagiblih diyachiv OUN ta UPA Komandiri UPA