チ

ち або チ (/ti/; МФА: [ʨi]; укр. ті) — склад в японській мові, один зі знаків японської силабічної абетки кана. Становить 1 мору. Розміщується у комірці 2-го рядка 4-го стовпчика таблиці ґодзюон.

Хіраґана
Походження	知
JIS X 0213	1-4-33
Unicode	3061
Катакана
Походження	千
JIS X 0213	1-5-33
Unicode	U+30C1
Вимова • Мови • Клас
МФА	t͡ɕi
Мови	ja, ain
Звук	чистий
Транслітерація
Кирилиця	ТІ
Латинка	CHI, TI

Хіраґана
Походження	ち
JIS X 0213	1-4-34
Unicode	3062
Катакана
Походження	チ
JIS X 0213	1-5-34
Unicode	U+30C2
Вимова • Мови • Клас
МФА	d͡ʑi
Мови	ja
Звук	дзвінкий
Транслітерація
Кирилиця	ДЗІ
Латинка	JI, ZI

Має похідні дзвінкі звуки — ぢ або ヂ (/di/; МФА: [ʥi]; укр. дзі).

Короткі відомості

Опис

Фонема сучасної японської мови. Складається з одного ясенного приголосного звука та одного неогубленого голосного переднього ряду високого піднесення /і/ (い). Приголосні бувають різними залежно від типу.

Глухий ясенно-піднебінний африкат:		/t/ →	ち	[t͡ɕi]	(основний звук)
Дзвінкий ясенно-піднебінний щілинний		/d/ →	ぢ	[ʑi]	(похідний звук; в середині слова)
Дзвінкий ясенно-піднебінний африкат:		/d/ →	ぢ	[d͡ʑi]	(похідний звук; на початку слова і перед /N/)

При додаванні голосного [і] до знаків кани рядка い, зазвичай, відбувається явище палаталізації. Проте у випадку додавання [і] до [t] та [d], замість палаталізації відбувається перетворення їх у нові звуки — [t͡ɕ] та [ʑ] • [d͡ʑ]. Відповідно, ち записується в транскрипції МФА як [t͡ɕi], а не палаталізований [tʲ]; в свою чергу ぢ передається як [ʑi] • [d͡ʑi], а не палаталізований [dʲ].

До XII століття ち і ぢ вимовлялися як [ti] та [di]. У середньовіччі ці звуки поступово еволюціонували в [t͡ɕi] та [ʑi] • [d͡ʑi].

У сучасній японській мові використання ぢ обмежене. Замість нього на письмі, переважно, вживається じ.

[ʨi]

Порядок

Місце у системах порядку запису кани:

• (Порядок ґодзюону): 17.
• (Порядок іроха): 8. Між と і り.

Абетки

• Хіраґана: ち

Походить від скорописного написання ієрогліфа 知 (ті, знання).

• Катакана: チ

Походить від скорописного написання ієрогліфа 千 (ті, тисяча).

• Манйоґана: 知 • 智 • 陳 • 千 • 乳 • 血 • 茅

Транслітерації

ち

• Кирилиця:

  (Система Поліванова): ТІ (ті).

  Альтернативні системи: ТІ (ті), ЧІ (чі), ЦІ (ці).

• Латинка

  (Система Хепберна): CHI (chi).

  (Японська система): TI (ti).

  JIS X 4063: ti, chi

  Айнська система: TI (ti).

ぢ

• Кирилиця:

  (Система Поліванова): ДЗІ (дзі).

  Альтернативні системи: ДЗІ (ді), ЗІ (зі), ДЖІ (дзі), ЖІ (жі).

• Латинка

  (Система Хепберна): JI (ji).

  (Японська система): ZI (zi).

  JIS X 4063: di

  Айнська система: ZI (zi).

Інші системи передачі

• Шрифт Брайля:

  ●－ ●● ●－

• Радіоабетка: ТІдорі но ТІ (ちどりのチ; «ті» пісочника)
• Абетка Морзе: ・・－・

Джерела та література

• 『NHK日本語発音アクセント辞典』, 東京: 日本放送出版協会, 1998. (яп.)

Словник NHK вимови і наголосу японської мови. — Токіо: Видавництво NHK, 1998.

• 『日本語の教育から研究へ』, 東京: くろしお出版, 2006. (яп.)

Від вивчення японської мови до науки. — Токіо: Куросіо, 1998.

• 山田孝雄著 『五十音圖の歴史』, 東京: 宝文館出版,　1970. (яп.)

Ямада Йосіо. Історія Ґодзюону. — Токіо: Хобункан, 1998.

• Поливанов Е. Г. Введение в языкознание для востоковедных вузов. — М. 1928. (рос.)
• Поливанов Е. Г. Грамматика японского разговорного языка. — М. 1930. (рос.)
• . (англ.), (рос.)
• Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник. — Київ, 1997.

Посилання

• (яп.)
• (яп.)
• (яп.)

Ґодзюон
ん н	゛	わ ва	ら ра	や я	ま ма	は ха	な на	た та	さ са	か ка	あ а
っ	゜	ゐ і	り рі		み мі	ひ хі	に ні	ち ті	し сі	き кі	い і
в			る ру	ゆ ю	む му	ふ фу	ぬ ну	つ цу	す су	く ку	う у
		ゑ е	れ ре		め ме	へ хе	ね не	て те	せ се	け ке	え е
		を о	ろ ро	よ йо	も мо	ほ хо	の но	と то	そ со	こ ко	お о
Іроха
い і	ろ ро	は ха	に ні	ほ хо	へ хе	と то	ち ті	り рі	ぬ ну	る ру	を о
わ ва	か ка	よ йо	た та	れ ре	そ со	つ цу	ね не	な на	ら ра	む му
う у	ゐ і	の но	お о	く ку	や я	ま ма	け ке	ふ фу	こ ко	え е	て те
あ а	さ са	き кі	ゆ ю	め ме	み мі	し сі	ゑ е	ひ хі	も мо	せ се	す су
• •