Комплекс споруд монастиря та костелу бернардинів, кафедральний собор Луцької і Волинської єпархії Православної Церкви України — пам'ятка архітектури національного значення, розташована на Театральному майдані Луцька. Збудований як костел Святого Хреста — один із давніх фарних костелів колишнього Луцька, подарований ордену бернардинів у середині XVII століття. У 1721 році був збудований новий мурований монастир, а будівництво костелу завершилося у 1789 році. Архітектором костелу був Павло Гіжицький. У другій половині XIX ст. комплекс монастирських споруд був переданий православній громаді Луцька. У 1870-х роках храм перебудували, додавши йому вежу та центральну баню. Функції православного собору став виконувати з 1880 року.
Свято-Троїцький кафедральний собор | |
---|---|
Свято-Троїцький кафедральний собор | |
50°44′52″ пн. ш. 25°19′28″ сх. д. / 50.74778° пн. ш. 25.32444° сх. д.Координати: 50°44′52″ пн. ш. 25°19′28″ сх. д. / 50.74778° пн. ш. 25.32444° сх. д. | |
Тип споруди | православний храм |
Розташування | Україна, Луцьк |
Архітектор | Павло Гіжицький |
Початок будівництва | 1720 (монастир), 1754 (костел) |
Кінець будівництва | 1789 (костел) |
Будівельна система | цегла |
Стиль | бароко |
Належність | ПЦУ |
Єпархія | Волинська єпархія ПЦУ |
Адреса | м. Луцьк, вул. Градний узвіз, 1 |
Оригінальна назва | Свято-Троїцький кафедральний собор |
Епонім | Трійця |
Свято-Троїцький собор (Луцьк) (Волинська область) | |
Свято-Троїцький собор у Вікісховищі |
Будівлі колишнього бернардинського монастиря використовуються окрім ПЦУ також різними державними закладами та комерційними організаціями.
Історія
Перші згадки
Бернардинському комплексу передував костел Святого Хреста, який розташовувався поруч майбутнього костелу й монастиря.
В літературних джерелах є певна невизначеність стосовно даного храму. Так, Ян Длугош зазначає, що існував костел Святого Хреста в долині напроти замку на правому березі річки Стир і що він згорів у 1431 році. Проте такий костел в долині невідомий з інших джерел. Натомість храм із такою назвою знаходився на Градній горі. Автор Терський називає костел Святого Хреста першим католицьким храмом Лучеська (стара назва Луцька) і відносить його найраніше існування до XV століття. З 1585 року походить ще одна згадка про нього як такий, що вже існує напроти Малих воріт, які стояли на вулиці Олицькій (десь біля Градної гори). Храм знаходився на колишніх землях православного монастиря Святого Василя, закріплених за ним підтверджувальною грамотою Великого князя литовського Свидригайла. Згідно з іншим документом, король Стефан Баторій фундував костел Святого Хреста, надавши йому колишні маєтності василіан. Автор Б. Колосок зазначає, що храм Святого Хреста існував до появи бернардинів у місті і ними ж певний час використовувався.
Пізніші відомості та теперішнє розташування дають змогу підтвердити правильність тих документів, які свідчили про розташування костелу Святого Хреста на Градній горі. Однак залишається нерозв'язаним питання про те, що мав на увазі Длугош у XV столітті і чи має згаданий ним храм стосунок до костелу на горі. Дослідники виявили, що хоча до історії заснування пам'ятки зверталися багато авторів, але наведені ними відомості неузгоджені.
В першій половині XVII століття є ще документальні згадки про костел, які, правда, дають мало інформації. Так, відомо лише, що у свято Святої Трійці вулицями Луцька, зокрема Олицькою, відбувалася урочиста хресна хода від кафедрального костелу Святої Трійці до костелу Святого Хреста.
Костел під опікою бернардинів
У 1643 (за іншими даними — 1645, 1646) році пані Агнешка Станішевська, дружина луцького земського судді Войцеха Станішевського, купила ґрунти біля костелу Святого Хреста і подарувала їх ордену бернардинів, які на той час прибули в місто. 13 січня 1646 року отці конвенту отримали привілей від короля Владислава IV на купівлю ділянки у Юзефа Сеницького. На землі, придбаній чи подарованій ордену, були поховані 40 тисяч місцевих жителів, які загинули від нападів татар та козаків під проводом Хмельницького. На цих землях вони заснували монастир. Також до них перейшов і костел Святого Хреста. Агнешка Станішевська також фундувала при бернардинах шпиталь для вбогих і придбала для них кам'яницю поруч. Біля монастиря знаходилися два обгороджені цвинтарі, господарські будівлі, тартак, городи.
Конфлікт із парафією Святого Якуба
У середмісті Луцька неподалік вірменського кварталу і майдану Ринок знаходився костел Святого Якуба.
У 1646 році між священником цього костелу і бернардинами стався конфлікт.
Агнешка (Пашинська) Станішевська придбала за 400 злотих для бернардинів ділянку, яка належала до плебанії Святого Якуба. Проте купівля відбулася не прямим внеском коштів, а очевидно, через певний перепис боргу луцьких євреїв від Станішевської до костелу Святого Якуба. Згідно з договором, луцькі євреї мали сплачувати 10 % цієї суми щороку. Проте вже у перший рік вони договору не дотримали.
Священник костелу Якуба Мацей Поплавський, зібравши людей з Німецького фільварку, 5 травня скоїв наїзд на свої колишні землі біля костелу, які вже належали бернардинам, але не були ще оплачені євреями. В результаті наїзду сталася сутичка, в якій постраждали двоє ченців, а бернардина Капанара було вбито.
Тодішній луцький єпископ Андрій Гембицький звільнив Поплавського. А члени луцького конвенту бернардинів подали на Мацея до гродненського суду. Суд виніс вирок, згідно з яким Мацей повинен був відшкодувати витрати на похорон ченця Капанара, передати бернардинам певну кількість воску, а також встановити на бернардинському кладовищі стовп чи каплицю із зображенням Ісуса, який плаче. Спірна ділянка таки залишилася за бернардинами. А на кладовищі невдовзі була збудована каплиця Скорботного Христа зі скульптурними фігурами святих. У пізніші століття щонайменше Ганна Потоцька, І. Вагнер, Фурман та Казимир Войняковський зображали каплицю з цвинтарем на своїх роботах. За малюнками каплиця була дзвіницеподібною з чотирма ярусами. Два нижні яруси були восьмигранними, а два верхні — чотиригранними. Між'ярусні карнизи і дах були покриті ґонтом. Капличка прикрашалася тосканськими колонами, нішами з різьбленими скульптурами Божої Матері з дитям та Скорботного Христа.
Повернення після нападу
У 1648 році Луцьк зазнав нападу козаків. Президент конвенту Анатолій Янішевський разом з отцями був змушений покинути місто. Костел і монастир залишилися без нагляду і були погромлені юрбами козаків. Монастир був пограбований і підпалений, меблі та вівтар костелу були порубані, забрано дзвони, ікони, інші коштовності. Збитків зазнали і господарські приміщення, які знаходилися поруч з костелом. Згодом бернардини вернулися в Луцьк. У 1650-х їм було пожертвувано понад 2000 злотих. У 1671 році постановою сеймика на ремонт костелу було ще пожертвувано 1000 злотих. Проте у 1696 році він, бувши дерев'яним, згорів. Його підпалив органіст, щоб приховати крадіжку. У 1673 році бернардинці подали до сейму прохання щодо перенесення дороги, яка вела до міста, пролягаючи під самими вікнами монастиря. Відповідний дозвіл вони отримали, і перенесли дорогу далі від вікон.
Після пожежі 1696 року почав будуватися другий дерев'яний комплекс на місці попереднього. Дуже посприяв цьому настоятель монастиря священник Сильвестр Славочевський, а також пожертви Гораїнів та Ліновських. У 1711 році сеймик виділив костелові 300 злотих. На місці старого був збудований новий дерев'яний костел на мурованій основі. Але він довго не простояв. І згодом поруч був заснований новий комплекс.
Заснування мурованого комплексу
У 1720 році, коли настоятелем монастиря був Адриан Калинський, відбулося фінансування будівництва нового, цього разу мурованого, монастиря (про костел тоді поки не йшлося). Фундаторами виступили Стрільницькі, Ольшанські, Пясковські, а також хтось із роду Радзивіллів, який надав кошти у розмірі 40 тисяч злотих на монастир і 16 тисяч на підземні ходи. Креслення майбутньої споруди було виконане у формі підкови з двома вежами для оборонних цілей. Костел, найімовірніше, залишався дерев'яним. Проте у 1737 році заклали і новий костел, який у плані мав форму троянди.
Зображення повного комплексу мурованого костелу й монастиря показане на карті Tabula Chorographica Provinciae Russiae. На мапі костел розташований у центрі кривини підковоподібного монастиря і з'єднаний з його кінцями критими зігнутими галереями. Одначе цей проєкт, а точніше, зламаний дах, не сподобався капітулі, тому настоятель Григорій Михайловський наказав розібрати його фундаменти.
Тоді з'явився новий проєкт архітектора Павла Гіжицького, члена ордену єзуїтів. Фундатором виступив Кароль Станіслав Радзивілл та інші люди. Початок будівництва припав на рік 1754. Завершення будівництва у 1789 році фундували житомирський каштелян Станіслав Прушинський та волинський хорунжий Соболевський. Поки йшло будівництво, служби велися у трапезній, а коли перекрили хори, то в них. Освячення нового костелу відбулося у 1792 році нісенським єпископом Каспером Цєшковським. Мурований костел постав у стилі пізнього бароко. Інтер'єр містив 9 мурованих вівтарів. У Великому вівтарі розміщувався образ Святого Францішка, написаний у Римі Й. Роттані в 1765 році, також образ Божої Матері 1681 року та Святого Антонія 1724 року.
Через дорогу, яка вела до річки (зараз це вулиця Градний узвіз), здавна знаходився цвинтар, який був основним місцем поховань луцьких римо-католиків. Зокрема тут ховали членів тринітарського, кармелітського, єзуїтського, бернардинського орденів. Саме на ньому знаходилася каплиця Скорботного Хреста, збудована за рішенням суду всередині XVII століття. У 1803 році у зв'язку з розширенням міста цвинтар скасували і перенесли в інше місце.
Комплекс у XIX столітті
Касація бернардинського конвенту
У 1793 році російські війська захопили комплекс і використовували його як військовий склад до 1800 року. Згодом у мурах кляштору знаходилася резиденція єпископа Каспера Цецишевського, який домігся виводу військ із приміщення. Свого часу тут перебував імператор Олександр І. У 1850 році костел і монастир постраждали від вогню.
Коли Волинь опинилася у складі Російської імперії, то перші 30-40 років мала певну автономію у національно-релігійному, правовому та адміністративному аспектах. Проте із 1830-х років уряд скасував ці винятки. На додаток, із 1831 він почав активний наступ на католицизм. В результаті цього на Волині, а зокрема в Луцьку, було скасовано багато католицьких інституцій, монастирів. У 1853 році був підданий касації і луцький бернардинський. Монахи ордену були змушені покинути місто. Режим мав на меті взагалі скасувати костел, а натомість розмістити в ньому православну церкву. Пояснювалося це тим, що містові потрібний великий православний собор. Хоча насправді людей православного віросповідання в Луцьку в середині XIX століття було лише 5,5 %. Однак храм продовжував діяти як парафіяльний католицький до липня 1864 року, коли був остаточно відібраний у католиків.
Перебудова
Хоча переговори стосовно перетворення бернардинського костелу у православний собор велися із 1830-х років, але реальні кроки почалися лише в 1850-х. У 1864 році костел припинив діяти, начиння перенесли до Житомира. Впродовж 1850-1870 років складалися і перероблялися проєкти перебудови, відбувалися численні листування між різними відомствами стосовно справи, обстежували й переміряли весь комплекс, складали кошторис. Врешті-решт, 1875 року було затверджено кошторис О. Скуратова та В. Дейнеки на суму 37312 рублів на проєкт В. Шаламова. В тому ж році було створено Тимчасовий господарсько-будівельний комітет.
Роботи почалися у квітні 1876 року. Остаточним підрядником (після скандалу щодо невиконання робіт та їх повільного темпу із підрядником Чикіним) було назначено архітектора К. Раструханова. Крім нього, певним чином на відповідальних будівельних посадах були залучені архітектор Дейнека та інженер О. Скуратов. За проєктом В. Шаламова над центральною частиною костелу звели великий купол, а над нартексом — високу одноярусну дзвіницю. Грошей на завершення робіт не вистачало. А оскільки православного населення, яке могло б внести певні кошти, в місті майже не було, тому виходили з ситуації, як могли. Двоповерхові галереї, які сполучали колишній костел із монастирським приміщенням, розібрали, а матеріал продали. Закінчення робіт і передача духовному відомству відбулися у 1879 році. І лише 24 вересня 1880 року собор був освячений. Загалом на перебудову було долучено 13 різних архітекторів та проєктантів.
Проте залишалася проблема із дзвоном. Наявний не задовільняв духовенство розмірами. Врешті, втрутився імператор і фундував лиття нового великого дзвону. Його було виготовлено на Фінляндському заводі у Москві. Важив 155 пудів, тобто близько 2540 кг.
Упродовж століття приміщення монастиря перебувало в дуже поганому стані. Тут знаходилася чимала кількість закладів та установ найрізноманітнішого призначення: міська управа, тюрма, конюшні, резиденція єпископа, арсенал. А коли споруда дійшла до дуже критичного стану, то були навіть пропозиції розібрати її, як це сталося з деякими монастирями Луцька, і продати на матеріал. У 1887 році західна частина була передана місту для навчального закладу. Це змусило відремонтувати монастир у 1892 році. 30 вересня 1895 року тут була відкрита чотирикласна чоловіча гімназія. Однак після цього періоду відбулися також різні перебудови. Так, склепіння другого поверху були замінені на плоскі, високий ґонтовий дах — на плоский металевий. Було втрачено первинну форму даху над баштами. Також підвищили другий поверх, збільшили його вікна і влаштували декоративну аркатуру. Одинарні вікна замінили на подвійні, не звертаючи уваги на вертикальне узгодження їхніх осей. Лиштви у формі валику, які обрамлювали вікна, також було втрачено.
Дослідник Богдан Колосок так писав про ті події:
|
Комплекс у ХХ столітті
У 1904 році навколо собору і частини монастиря спорудили браму з двома бічними хвіртками та центральною кованою брамою з хрестом. Наступного року в собор розписувати стіни запросили чеського майстра Ф.Параляка.
У 1920-х роках, коли Волинь опинилася у складі Другої Речі Посполитої, почалися розмови про те, щоб повернути бернардинський комплекс католикам. З їхнього боку виступало Цивільне управління землями і католицька громадськість Луцька, а з боку православних — самі керівники собору. Зрештою, справа повернення ні до чого не привела. Колишній костел залишився православним. У монастирі в 1922 році заснували Бібліотеку публічну, яка нараховувала 30 тисяч примірників. Бібліотека наповнилася завдяки уряду та Польському науковому товариству у Львові. Іншу частину приміщення зайняла адміністрація Волинського воєводства.
Після Другої світової у приміщенні монастиря розміщувалися управління міліції, слідчий відділ НКВС. Ще пізніше історичний факультет педінституту. Тут також знаходилася Волинська духовна семінарія до 1964 року, коли її закрили. У 1960-х собор розписувала острозька художниця Л. Спаська. Сюди були передані ікони з Іверської каплиці, яка згоріла у 1961 році. Серед них ікона Іверської Божої Матері 1894 року. У 1985 бернардинський комплекс було занесено до переліку пам'яток архітектури національного значення. З 12 серпня 1992 року Троїцький собор є кафедральним храмом Волинської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату.
Початок XXI століття
У 2004 році на території комплексу споруджено капличку для освячення води. Після пожежі 2005 р. розпочалося будівництво нової будівлі Волинської духовної семінарії УПЦ КП.
Під час будівництва сталася тривожна ситуація, яка, проте, не викликала особливого скандалу та розголосу. У 2008 році під час будівництва нової семінарії було грубо порушено закони України «Про охорону культурної спадщини» та «Про поховання та похоронну справу». Будівництво велося на давньому кургані Романсівка, де свого часу були виявлені рештки перших поселень древніх лучан VIII–X століття. Курган у 1940 році був взятий під охорону як пам'ятка історії. До території кургану також сягало кладовище бернардинців. Під час проведення робіт екскаватори наткнулися на поховання XVII століття. Однак не було проведено ані досліджень, ані перепоховань. Рештки вивезли на будівництво іншого об'єкту в місті, а також у міський центральний парк, де будувалися нові дитячі атракціони. Експертами з відділу охорони культурної спадщини Львівської міської ради тут було зібрано кілька мішків людських кісток, які належали, найімовірніше, бернардинцям, або іншим католикам Луцька. Представники Комітету захисту національної спадщини Луцька робили подання про відкриття кримінальних справ, проте їм було відмовлено.
Архітектура
Екстер'єр
Оригінальність об'ємно-просторової композиції комплексу полягає в тому, що він розташований на пагорбі над долиною річки Стир. Випуклою стороною підкова монастиря направлена до колишньої дороги у місто. Собор відіграє вагому роль в міській центральній забудові, вносячи вертикальну домінанту і до Театрального майдану, на якому розташований.
Двоповерхове приміщення монастиря у плані має форму підкови шириною 100 м з прямокутними кінцівками, а також двома півциркульними вежами у центральній частині випуклого фасаду. Монастир мав оборонне значення. Проте дослідникам важко вказати, як саме оборонявся монастир, адже не зважаючи на те, що багато авторів-дослідників у минулому звертали увагу на оборонний характер комплексу, ніхто з них не описував, як саме могла відбуватися оборона. Станом на сьогодні, після занедбаного стану упродовж середини XIX століття і різних тодішніх перебудов, декор монастиря дуже бідний. Можна спостерігати лише пілястри та аркатурний пояс над вікнами другого поверху центральної частини. На баштах встановлено спарені вікна з півциркульним завершенням. Склепіння першого поверху — хрестові, другого — плоскі.
Костел до перебудови — восьмистовпна базиліка з трьома поздовжніми і однією поперечною навами, нартексом, криптою. Триярусний головний фасад був прикрашений нішами, фільонками і східчастими пілястрами. Над середохрестям на храмі височіла невелика вежа.
Храм розміщений у внутрішній частині півкола монастирського приміщення. Його середохрестя знаходиться у центрі кривини півкола. Архітектура головного фасаду теперішнього собору у порівнянні з колишнім костелом змінилася з барокової на змішану, бароково-класицистичну. Фасад залишився триярусним. На першому ярусі над бічними вікнами розташовані арки на імпостах, що виступають зі стіни. На другому ярусі розташовані ніші, в яких раніше, могли розташовуватися скульптури святих. Третій (верхній) ярус формується дзвіницею, яка завершується куполом з позолотою. Фасад має кілька вертикальних композиційних осей, на одній із яких (центральній) розташовано вхід у храм. Загалом головний фасад багато декорований уступчастими пілястрами. Центральний купол, розташований над середохрестям собору, має проміжну висоту між монастирем та дзвіницею над нартексом.
Інтер'єр
Оскільки об'ємно-планувальна структура храму не могла бути сильно зміненою під час перероблення костелу на православну церкву, то загалом і в деталях структура інтер'єру нагадує католицький храм. Збережені верхні хори для органу, бічний амвон. Хрестові склепіння проєкту архітектора Гіжицького також збереглися. У соборі міститься 8 малих вівтарів біля колон, що розділяють середню та бічні нави. стін і стелі відзначаються високою яскравістю та світлістю кольорів. У соборі майже не використано темних фарб. Ансамбль інтер'єру є єдиним цілим і виконаний у конкретному варіанті православного канону.
У соборі міститься двоярусний дубовий позолочений іконостас псевдоросійського стилю XIX століття. Царські ворота складаються з двох частин з ажурним різьбленням і шістьма клеймами: у двох верхніх, які мають форму хреста, зображено сюжет Благовіщення, а в нижніх — чотирьох Євангелістів. У першому ряді іконостасу розміщені ікони Христа-учителя і Богородиці Одигітрії, далі: Княгині Ольги і князя Володимира і Святих Кирила і Мефодія, Єпископів Моравських. Переважно використано кольори білий, синій, зелений, червоний на темному тлі. Між іконами простір розділений різьбленими колонками. Серед цінних ікон виділяються ікона «Собор руських святих» та Воздвиження хреста з XIX століття, написані на дереві олійними і темперними фарбами з позолотою.
Крипта і підземні ходи
Собор має так званий нижній храм, який розташований у крипті. Вона іноді використовується для богослужіння. Як зазначалося, у 1720 році було виділено 16 000 злотих для будівництва підземних ходів. Їхня наявність — ще одне свідчення оборонних функцій комплексу. Ходів було вирито три. Два з них мали розміри 120 х 0,6×1 м, вели до річки і в певному місці сполучалися. Вони були знищені під час будівельних робіт у 1960-х роках. Однак залишився третій, малодосліджений. Він має вести у сторону сучасного перехрестя вулиць Лесі Українки та Кривий Вал, де колись знаходилися міські Малі ворота, спостережний пункт (поки не встановили, мова йшла про астрономічну обсерваторію, чи пункт огляду для військових потреб). Цим ходом за потреби можна було дістатися в місто з монастиря. Хід може бути дерев'яним або мурованим. Під час будівництва будинку зв'язку на вулиці Лесі Українки було видно недосліджені конструкції, дуже схожі на конструкції підземних ходів.
Цвинтар, брама, дзвони
У Свято-Троїцькому соборі використовується 9 дзвонів. Найстаріший виготовлений у 1820 році Найважчий дзвін вагою понад 2,5 т було вилито у 1890 році у Москві. Там є напис: «Божією помощію, Царскою милостію і стараниями Луцкого православного Крестовоздвиженского Братства сооружен сей колокол 1890 года.» Найбільший дзвін собору вилитий у 1907 році.
Поруч із собором знаходиться старовинний цвинтар, на якому збереглося кілька могил з початку XIX століття. Серед них можна побачити могили колишніх луцьких урядовців. Тут також похований митрополит Луцький і Волинський Яків.
Сама територія оточена огорожею з оригінальною кованою цегляною тридільною брамою 1904 року виготовлення. Брама має проїжджу центральну арку, увінчану маківкою з хрестом, та дві прохідні бічні. Від брами іде доріжка до головного фасаду і входу у храм. На території також розміщено господарські приміщення, каплицю.
Сьогодення
Колишній бернардинський костел тепер є православним Свято-Троїцьким собором Луцької і Волинської єпархії Православної Церкви України. Він розташований на Театральному майдані і є одним із головних його споруд. Собор вважається головним храмом православного населення міста. Храм іноді залучається до різних культурних акцій. Так, під час міжнародного фестивалю Поліське літо з фольклором саме цей собор є місцем проведення православної служби фестивалю із залученням усіх учасників.
Монастир бернардинів сьогодні займають такі організації: обласна бібліотека для юнацтва, фотостудія, церковна крамничка та інші заклади. Поруч побудували нове приміщення православної богословської академії.
Сучасні дослідження
Серед україномовних досліджень за останнє десятиліття виділяються три праці, які охоплюють історію бернардинського комплексу. У 2001 році авторами П. Троневичем, М. Хільком та Б. Сайчуком була написана книга «Втрачені християнські храми Луцька», де у відповідному розділі вони намагалися подати розширені відомості про комплекс. У 2003 році у праці «Православні святині Луцька» дослідник та архітектор Б. Колосок подав детальну інформацію про перебудову комплексу в середині XIX століття.
У 2004 році Б. Колоском була написана книга «Римо-католицькі святині Луцька», де автор проаналізував історичні дослідження великої кількості авторів, зібрав усі подані ними відомості з історії комплексу. Також він розглянув архівні документи, які раніше не використовувалися дослідниками:
- Opis miasta Łucka i Wołynia — праця, написана луцьким бернардинським ченцем у 1830—1831 роках про історію комплексу.
- Wizyta kościoła i klasztoru X.X. Bernardynów, написана у 1841—1853 роках. Раніше не опублікована.
- Opisanie kościoła i klasztoru X.X. Bernardynów Łuckich, написана у 1841—1853 роках. Раніше не опублікована.
Автор установив й уточнив детальну історію бернардинського комплексу.
Світлини
- Інтер'єр у 1930-х
- Собор і брама
- Вигляд
- Внутрішній двір
- Елемент
- Стінопис купола
- Елемент іконостасу
- Верхній елемент іконостасу
-
- Вітраж
- Ікона Божої матері
Див. також
Посилання
- Długosz Jan. Dzieła wszystkie / Wydane A. Przeździeckim. — Kraków, 1869. — s.416, 422
- Терський С. Історія Луцька. Том 1. Лучеськ Х—XV ст. — Львів, 2006. — c.91-94
- П.Троневич, М.Хілько, Б.Сайчук. Втрачені християнські храми Луцька, Луцьк, 2001, с.60-62
- Колосок Б. В. Римо-католицькі святині Луцька. — К, 2004, с.144-190, 211—212
- Архив Юго-Западной России, издаваемый Комиссией для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторею — Ч.1, Т.6, 1883, — с.681
- Феодосій Мандзюк. Таємниці старовинної каплиці // Вісник+К № 45 (762) — 11 листопада 2010 р.
- Довбищенко М. В. Волинська шляхта у релігійних рухах кінця XVI — першої половини XVII ст. — К, 2008 — c.789-790
- Михайлюк О. Г. Історія Луцька / О. Г. Михайлюк, І. В. Кічий. — Львів: Світ, 1991. — с.74-75
- Adam Wojnicz. Łuck na Wołyniu, — Łuck, 1922 — s. 29
- Mieczysław Orłowicz. Ilustrowany przewodnik po Wołyniu. Łuck 1929
- Дейвіс Н. Боже ігрище: історія Польщі / Норман Дейвіс: [пер. з англ.. П. Таращук]. — К. : Вид-во Соломії Павличко "Основи, 2008. — 1080 с.; іл.
- Ю. М. Поліщук. Етноконфесійна політика російського царизму в Правобережній Україні (кінець XVIII — початок ХХ століття)
- Колосок Б. В. Православні святині Луцька. — К, 2003, — с. 181—202
- В.Пясецький, Ф. Мандзюк. Вулиці і майдани Луцька. — Луцьк, 2005. — с.70-71
- . Архів оригіналу за 16 липня 2015. Процитовано 3 серпня 2010.
- . Архів оригіналу за 11 Липня 2011. Процитовано 9 Серпня 2011.
- . Архів оригіналу за 9 Серпня 2011. Процитовано 9 Серпня 2011.
- Війна за національну спадщину Волині
- Александрович В. Ансамбль ікон передвівтарної огорожі середньовічних храмів Волині // Пам'ятки сакрального мистецтва Волині на межі тисячоліть. Науковий збірник. Випуск 7. Матеріали VII міжнародної наукової конференції з волинського іконопису м. Луцьк, 27 −28 листопада 2000 року. — Луцьк: Надстир'я, 2000. — С. 26-34
- . Архів оригіналу за 13 листопада 2011. Процитовано 3 серпня 2010.
Ця стаття належить до української Вікіпедії. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Kompleks sporud monastirya ta kostelu bernardiniv kafedralnij sobor Luckoyi i Volinskoyi yeparhiyi Pravoslavnoyi Cerkvi Ukrayini pam yatka arhitekturi nacionalnogo znachennya roztashovana na Teatralnomu majdani Lucka Zbudovanij yak kostel Svyatogo Hresta odin iz davnih farnih kosteliv kolishnogo Lucka podarovanij ordenu bernardiniv u seredini XVII stolittya U 1721 roci buv zbudovanij novij murovanij monastir a budivnictvo kostelu zavershilosya u 1789 roci Arhitektorom kostelu buv Pavlo Gizhickij U drugij polovini XIX st kompleks monastirskih sporud buv peredanij pravoslavnij gromadi Lucka U 1870 h rokah hram perebuduvali dodavshi jomu vezhu ta centralnu banyu Funkciyi pravoslavnogo soboru stav vikonuvati z 1880 roku Svyato Troyickij kafedralnij soborSvyato Troyickij kafedralnij sobor50 44 52 pn sh 25 19 28 sh d 50 74778 pn sh 25 32444 sh d 50 74778 25 32444 Koordinati 50 44 52 pn sh 25 19 28 sh d 50 74778 pn sh 25 32444 sh d 50 74778 25 32444Tip sporudi pravoslavnij hramRoztashuvannya Ukrayina LuckArhitektor Pavlo GizhickijPochatok budivnictva 1720 monastir 1754 kostel Kinec budivnictva 1789 kostel Budivelna sistema ceglaStil barokoNalezhnist PCUYeparhiya Volinska yeparhiya PCUAdresa m Luck vul Gradnij uzviz 1Originalna nazva Svyato Troyickij kafedralnij soborEponim TrijcyaSvyato Troyickij sobor Luck Volinska oblast Svyato Troyickij sobor u Vikishovishi Budivli kolishnogo bernardinskogo monastirya vikoristovuyutsya okrim PCU takozh riznimi derzhavnimi zakladami ta komercijnimi organizaciyami IstoriyaPershi zgadki Bernardinskomu kompleksu pereduvav kostel Svyatogo Hresta yakij roztashovuvavsya poruch majbutnogo kostelu j monastirya Stefan Batorij V literaturnih dzherelah ye pevna neviznachenist stosovno danogo hramu Tak Yan Dlugosh zaznachaye sho isnuvav kostel Svyatogo Hresta v dolini naproti zamku na pravomu berezi richki Stir i sho vin zgoriv u 1431 roci Prote takij kostel v dolini nevidomij z inshih dzherel Natomist hram iz takoyu nazvoyu znahodivsya na Gradnij gori Avtor Terskij nazivaye kostel Svyatogo Hresta pershim katolickim hramom Lucheska stara nazva Lucka i vidnosit jogo najranishe isnuvannya do XV stolittya Z 1585 roku pohodit she odna zgadka pro nogo yak takij sho vzhe isnuye naproti Malih vorit yaki stoyali na vulici Olickij des bilya Gradnoyi gori Hram znahodivsya na kolishnih zemlyah pravoslavnogo monastirya Svyatogo Vasilya zakriplenih za nim pidtverdzhuvalnoyu gramotoyu Velikogo knyazya litovskogo Svidrigajla Zgidno z inshim dokumentom korol Stefan Batorij funduvav kostel Svyatogo Hresta nadavshi jomu kolishni mayetnosti vasilian Avtor B Kolosok zaznachaye sho hram Svyatogo Hresta isnuvav do poyavi bernardiniv u misti i nimi zh pevnij chas vikoristovuvavsya Piznishi vidomosti ta teperishnye roztashuvannya dayut zmogu pidtverditi pravilnist tih dokumentiv yaki svidchili pro roztashuvannya kostelu Svyatogo Hresta na Gradnij gori Odnak zalishayetsya nerozv yazanim pitannya pro te sho mav na uvazi Dlugosh u XV stolitti i chi maye zgadanij nim hram stosunok do kostelu na gori Doslidniki viyavili sho hocha do istoriyi zasnuvannya pam yatki zvertalisya bagato avtoriv ale navedeni nimi vidomosti neuzgodzheni V pershij polovini XVII stolittya ye she dokumentalni zgadki pro kostel yaki pravda dayut malo informaciyi Tak vidomo lishe sho u svyato Svyatoyi Trijci vulicyami Lucka zokrema Olickoyu vidbuvalasya urochista hresna hoda vid kafedralnogo kostelu Svyatoyi Trijci do kostelu Svyatogo Hresta Kostel pid opikoyu bernardiniv Emblema ordenu U 1643 za inshimi danimi 1645 1646 roci pani Agneshka Stanishevska druzhina luckogo zemskogo suddi Vojceha Stanishevskogo kupila grunti bilya kostelu Svyatogo Hresta i podaruvala yih ordenu bernardiniv yaki na toj chas pribuli v misto 13 sichnya 1646 roku otci konventu otrimali privilej vid korolya Vladislava IV na kupivlyu dilyanki u Yuzefa Senickogo Na zemli pridbanij chi podarovanij ordenu buli pohovani 40 tisyach miscevih zhiteliv yaki zaginuli vid napadiv tatar ta kozakiv pid provodom Hmelnickogo Na cih zemlyah voni zasnuvali monastir Takozh do nih perejshov i kostel Svyatogo Hresta Agneshka Stanishevska takozh funduvala pri bernardinah shpital dlya vbogih i pridbala dlya nih kam yanicyu poruch Bilya monastirya znahodilisya dva obgorodzheni cvintari gospodarski budivli tartak gorodi Konflikt iz parafiyeyu Svyatogo Yakuba U seredmisti Lucka nepodalik virmenskogo kvartalu i majdanu Rinok znahodivsya kostel Svyatogo Yakuba Dokladnishe Kostel Svyatogo Yakuba Luck U 1646 roci mizh svyashennikom cogo kostelu i bernardinami stavsya konflikt Agneshka Pashinska Stanishevska pridbala za 400 zlotih dlya bernardiniv dilyanku yaka nalezhala do plebaniyi Svyatogo Yakuba Prote kupivlya vidbulasya ne pryamim vneskom koshtiv a ochevidno cherez pevnij perepis borgu luckih yevreyiv vid Stanishevskoyi do kostelu Svyatogo Yakuba Zgidno z dogovorom lucki yevreyi mali splachuvati 10 ciyeyi sumi shoroku Prote vzhe u pershij rik voni dogovoru ne dotrimali Kaplicya Skorbotnogo Hrista Svyashennik kostelu Yakuba Macej Poplavskij zibravshi lyudej z Nimeckogo filvarku 5 travnya skoyiv nayizd na svoyi kolishni zemli bilya kostelu yaki vzhe nalezhali bernardinam ale ne buli she oplacheni yevreyami V rezultati nayizdu stalasya sutichka v yakij postrazhdali dvoye chenciv a bernardina Kapanara bulo vbito Todishnij luckij yepiskop Andrij Gembickij zvilniv Poplavskogo A chleni luckogo konventu bernardiniv podali na Maceya do grodnenskogo sudu Sud vinis virok zgidno z yakim Macej povinen buv vidshkoduvati vitrati na pohoron chencya Kapanara peredati bernardinam pevnu kilkist vosku a takozh vstanoviti na bernardinskomu kladovishi stovp chi kaplicyu iz zobrazhennyam Isusa yakij plache Spirna dilyanka taki zalishilasya za bernardinami A na kladovishi nevdovzi bula zbudovana kaplicya Skorbotnogo Hrista zi skulpturnimi figurami svyatih U piznishi stolittya shonajmenshe Ganna Potocka I Vagner Furman ta Kazimir Vojnyakovskij zobrazhali kaplicyu z cvintarem na svoyih robotah Za malyunkami kaplicya bula dzvinicepodibnoyu z chotirma yarusami Dva nizhni yarusi buli vosmigrannimi a dva verhni chotirigrannimi Mizh yarusni karnizi i dah buli pokriti gontom Kaplichka prikrashalasya toskanskimi kolonami nishami z rizblenimi skulpturami Bozhoyi Materi z dityam ta Skorbotnogo Hrista Povernennya pislya napadu U 1648 roci Luck zaznav napadu kozakiv Prezident konventu Anatolij Yanishevskij razom z otcyami buv zmushenij pokinuti misto Kostel i monastir zalishilisya bez naglyadu i buli pogromleni yurbami kozakiv Monastir buv pograbovanij i pidpalenij mebli ta vivtar kostelu buli porubani zabrano dzvoni ikoni inshi koshtovnosti Zbitkiv zaznali i gospodarski primishennya yaki znahodilisya poruch z kostelom Zgodom bernardini vernulisya v Luck U 1650 h yim bulo pozhertvuvano ponad 2000 zlotih U 1671 roci postanovoyu sejmika na remont kostelu bulo she pozhertvuvano 1000 zlotih Prote u 1696 roci vin buvshi derev yanim zgoriv Jogo pidpaliv organist shob prihovati kradizhku U 1673 roci bernardinci podali do sejmu prohannya shodo perenesennya dorogi yaka vela do mista prolyagayuchi pid samimi viknami monastirya Vidpovidnij dozvil voni otrimali i perenesli dorogu dali vid vikon Pislya pozhezhi 1696 roku pochav buduvatisya drugij derev yanij kompleks na misci poperednogo Duzhe pospriyav comu nastoyatel monastirya svyashennik Silvestr Slavochevskij a takozh pozhertvi Gorayiniv ta Linovskih U 1711 roci sejmik vidiliv kostelovi 300 zlotih Na misci starogo buv zbudovanij novij derev yanij kostel na murovanij osnovi Ale vin dovgo ne prostoyav I zgodom poruch buv zasnovanij novij kompleks Zasnuvannya murovanogo kompleksu Tabula Chorographica Provinciae Russiae fragment U 1720 roci koli nastoyatelem monastirya buv Adrian Kalinskij vidbulosya finansuvannya budivnictva novogo cogo razu murovanogo monastirya pro kostel todi poki ne jshlosya Fundatorami vistupili Strilnicki Olshanski Pyaskovski a takozh htos iz rodu Radzivilliv yakij nadav koshti u rozmiri 40 tisyach zlotih na monastir i 16 tisyach na pidzemni hodi Kreslennya majbutnoyi sporudi bulo vikonane u formi pidkovi z dvoma vezhami dlya oboronnih cilej Kostel najimovirnishe zalishavsya derev yanim Prote u 1737 roci zaklali i novij kostel yakij u plani mav formu troyandi Novij kostel Zobrazhennya povnogo kompleksu murovanogo kostelu j monastirya pokazane na karti Tabula Chorographica Provinciae Russiae Na mapi kostel roztashovanij u centri krivini pidkovopodibnogo monastirya i z yednanij z jogo kincyami kritimi zignutimi galereyami Odnache cej proyekt a tochnishe zlamanij dah ne spodobavsya kapituli tomu nastoyatel Grigorij Mihajlovskij nakazav rozibrati jogo fundamenti Todi z yavivsya novij proyekt arhitektora Pavla Gizhickogo chlena ordenu yezuyitiv Fundatorom vistupiv Karol Stanislav Radzivill ta inshi lyudi Pochatok budivnictva pripav na rik 1754 Zavershennya budivnictva u 1789 roci funduvali zhitomirskij kashtelyan Stanislav Prushinskij ta volinskij horunzhij Sobolevskij Poki jshlo budivnictvo sluzhbi velisya u trapeznij a koli perekrili hori to v nih Osvyachennya novogo kostelu vidbulosya u 1792 roci nisenskim yepiskopom Kasperom Cyeshkovskim Murovanij kostel postav u stili piznogo baroko Inter yer mistiv 9 murovanih vivtariv U Velikomu vivtari rozmishuvavsya obraz Svyatogo Francishka napisanij u Rimi J Rottani v 1765 roci takozh obraz Bozhoyi Materi 1681 roku ta Svyatogo Antoniya 1724 roku Cherez dorogu yaka vela do richki zaraz ce vulicya Gradnij uzviz zdavna znahodivsya cvintar yakij buv osnovnim miscem pohovan luckih rimo katolikiv Zokrema tut hovali chleniv trinitarskogo karmelitskogo yezuyitskogo bernardinskogo ordeniv Same na nomu znahodilasya kaplicya Skorbotnogo Hresta zbudovana za rishennyam sudu vseredini XVII stolittya U 1803 roci u zv yazku z rozshirennyam mista cvintar skasuvali i perenesli v inshe misce Kompleks u XIX stolitti Kasaciya bernardinskogo konventu U 1793 roci rosijski vijska zahopili kompleks i vikoristovuvali jogo yak vijskovij sklad do 1800 roku Zgodom u murah klyashtoru znahodilasya rezidenciya yepiskopa Kaspera Cecishevskogo yakij domigsya vivodu vijsk iz primishennya Svogo chasu tut perebuvav imperator Oleksandr I U 1850 roci kostel i monastir postrazhdali vid vognyu Koli Volin opinilasya u skladi Rosijskoyi imperiyi to pershi 30 40 rokiv mala pevnu avtonomiyu u nacionalno religijnomu pravovomu ta administrativnomu aspektah Prote iz 1830 h rokiv uryad skasuvav ci vinyatki Na dodatok iz 1831 vin pochav aktivnij nastup na katolicizm V rezultati cogo na Volini a zokrema v Lucku bulo skasovano bagato katolickih institucij monastiriv U 1853 roci buv piddanij kasaciyi i luckij bernardinskij Monahi ordenu buli zmusheni pokinuti misto Rezhim mav na meti vzagali skasuvati kostel a natomist rozmistiti v nomu pravoslavnu cerkvu Poyasnyuvalosya ce tim sho mistovi potribnij velikij pravoslavnij sobor Hocha naspravdi lyudej pravoslavnogo virospovidannya v Lucku v seredini XIX stolittya bulo lishe 5 5 Odnak hram prodovzhuvav diyati yak parafiyalnij katolickij do lipnya 1864 roku koli buv ostatochno vidibranij u katolikiv Perebudova Kompleks do perebudovi Foto 1870 h Hocha peregovori stosovno peretvorennya bernardinskogo kostelu u pravoslavnij sobor velisya iz 1830 h rokiv ale realni kroki pochalisya lishe v 1850 h U 1864 roci kostel pripiniv diyati nachinnya perenesli do Zhitomira Vprodovzh 1850 1870 rokiv skladalisya i pereroblyalisya proyekti perebudovi vidbuvalisya chislenni listuvannya mizh riznimi vidomstvami stosovno spravi obstezhuvali j peremiryali ves kompleks skladali koshtoris Vreshti resht 1875 roku bulo zatverdzheno koshtoris O Skuratova ta V Dejneki na sumu 37312 rubliv na proyekt V Shalamova V tomu zh roci bulo stvoreno Timchasovij gospodarsko budivelnij komitet Roboti pochalisya u kvitni 1876 roku Ostatochnim pidryadnikom pislya skandalu shodo nevikonannya robit ta yih povilnogo tempu iz pidryadnikom Chikinim bulo naznacheno arhitektora K Rastruhanova Krim nogo pevnim chinom na vidpovidalnih budivelnih posadah buli zalucheni arhitektor Dejneka ta inzhener O Skuratov Za proyektom V Shalamova nad centralnoyu chastinoyu kostelu zveli velikij kupol a nad narteksom visoku odnoyarusnu dzvinicyu Groshej na zavershennya robit ne vistachalo A oskilki pravoslavnogo naselennya yake moglo b vnesti pevni koshti v misti majzhe ne bulo tomu vihodili z situaciyi yak mogli Dvopoverhovi galereyi yaki spoluchali kolishnij kostel iz monastirskim primishennyam rozibrali a material prodali Zakinchennya robit i peredacha duhovnomu vidomstvu vidbulisya u 1879 roci I lishe 24 veresnya 1880 roku sobor buv osvyachenij Zagalom na perebudovu bulo dolucheno 13 riznih arhitektoriv ta proyektantiv Kompleks pislya perebudovi Prote zalishalasya problema iz dzvonom Nayavnij ne zadovilnyav duhovenstvo rozmirami Vreshti vtrutivsya imperator i funduvav littya novogo velikogo dzvonu Jogo bulo vigotovleno na Finlyandskomu zavodi u Moskvi Vazhiv 155 pudiv tobto blizko 2540 kg Uprodovzh stolittya primishennya monastirya perebuvalo v duzhe poganomu stani Tut znahodilasya chimala kilkist zakladiv ta ustanov najriznomanitnishogo priznachennya miska uprava tyurma konyushni rezidenciya yepiskopa arsenal A koli sporuda dijshla do duzhe kritichnogo stanu to buli navit propoziciyi rozibrati yiyi yak ce stalosya z deyakimi monastiryami Lucka i prodati na material U 1887 roci zahidna chastina bula peredana mistu dlya navchalnogo zakladu Ce zmusilo vidremontuvati monastir u 1892 roci 30 veresnya 1895 roku tut bula vidkrita chotiriklasna cholovicha gimnaziya Odnak pislya cogo periodu vidbulisya takozh rizni perebudovi Tak sklepinnya drugogo poverhu buli zamineni na ploski visokij gontovij dah na ploskij metalevij Bulo vtracheno pervinnu formu dahu nad bashtami Takozh pidvishili drugij poverh zbilshili jogo vikna i vlashtuvali dekorativnu arkaturu Odinarni vikna zaminili na podvijni ne zvertayuchi uvagi na vertikalne uzgodzhennya yihnih osej Lishtvi u formi valiku yaki obramlyuvali vikna takozh bulo vtracheno Doslidnik Bogdan Kolosok tak pisav pro ti podiyi Bernardinskij kompleks odin z nebagatoh chastkovo vcililih pislya priyednannya Volini do Rosijskoyi imperiyi Na jogo prikladi vidno yak svidomo i nesvidomo nishilisya materialni i kulturni cinnosti sho distalisya imperiyi Bagatorichni domagannya riznih vidomstv voloditi nim pokazali nespromozhnist carskoyi vladi utrimuvati jogo yak i bagatoh inshih sporud Kompleks klyashtoru i kostolu nikoli ne rozglyadavsya todishnoyu rosijskoyu vladoyu yak pam yatka starovini Protyagom desyatilit najmogutnishi derzhavni strukturi ekspluatuvali jogo bez nalezhnih remontiv privivshi sporudu do kritichnogo stanu rujnaciyi Listuvannya mizh riznimi vidomstvami svidchit pro nizku efektivnist ekonomichnoyi diyalnosti carskogo byurokartichnogo aparatu Kompleks u HH stolitti Cholovicha gimnaziya Listivka 1917 roku U 1904 roci navkolo soboru i chastini monastirya sporudili bramu z dvoma bichnimi hvirtkami ta centralnoyu kovanoyu bramoyu z hrestom Nastupnogo roku v sobor rozpisuvati stini zaprosili cheskogo majstra F Paralyaka U 1920 h rokah koli Volin opinilasya u skladi Drugoyi Rechi Pospolitoyi pochalisya rozmovi pro te shob povernuti bernardinskij kompleks katolikam Z yihnogo boku vistupalo Civilne upravlinnya zemlyami i katolicka gromadskist Lucka a z boku pravoslavnih sami kerivniki soboru Zreshtoyu sprava povernennya ni do chogo ne privela Kolishnij kostel zalishivsya pravoslavnim U monastiri v 1922 roci zasnuvali Biblioteku publichnu yaka narahovuvala 30 tisyach primirnikiv Biblioteka napovnilasya zavdyaki uryadu ta Polskomu naukovomu tovaristvu u Lvovi Inshu chastinu primishennya zajnyala administraciya Volinskogo voyevodstva Pislya Drugoyi svitovoyi u primishenni monastirya rozmishuvalisya upravlinnya miliciyi slidchij viddil NKVS She piznishe istorichnij fakultet pedinstitutu Tut takozh znahodilasya Volinska duhovna seminariya do 1964 roku koli yiyi zakrili U 1960 h sobor rozpisuvala ostrozka hudozhnicya L Spaska Syudi buli peredani ikoni z Iverskoyi kaplici yaka zgorila u 1961 roci Sered nih ikona Iverskoyi Bozhoyi Materi 1894 roku U 1985 bernardinskij kompleks bulo zaneseno do pereliku pam yatok arhitekturi nacionalnogo znachennya Z 12 serpnya 1992 roku Troyickij sobor ye kafedralnim hramom Volinskoyi yeparhiyi Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi Kiyivskogo Patriarhatu Pochatok XXI stolittya Kaplichka i seminariya u 2010 U 2004 roci na teritoriyi kompleksu sporudzheno kaplichku dlya osvyachennya vodi Pislya pozhezhi 2005 r rozpochalosya budivnictvo novoyi budivli Volinskoyi duhovnoyi seminariyi UPC KP Pid chas budivnictva stalasya trivozhna situaciya yaka prote ne viklikala osoblivogo skandalu ta rozgolosu U 2008 roci pid chas budivnictva novoyi seminariyi bulo grubo porusheno zakoni Ukrayini Pro ohoronu kulturnoyi spadshini ta Pro pohovannya ta pohoronnu spravu Budivnictvo velosya na davnomu kurgani Romansivka de svogo chasu buli viyavleni reshtki pershih poselen drevnih luchan VIII X stolittya Kurgan u 1940 roci buv vzyatij pid ohoronu yak pam yatka istoriyi Do teritoriyi kurganu takozh syagalo kladovishe bernardinciv Pid chas provedennya robit ekskavatori natknulisya na pohovannya XVII stolittya Odnak ne bulo provedeno ani doslidzhen ani perepohovan Reshtki vivezli na budivnictvo inshogo ob yektu v misti a takozh u miskij centralnij park de buduvalisya novi dityachi atrakcioni Ekspertami z viddilu ohoroni kulturnoyi spadshini Lvivskoyi miskoyi radi tut bulo zibrano kilka mishkiv lyudskih kistok yaki nalezhali najimovirnishe bernardincyam abo inshim katolikam Lucka Predstavniki Komitetu zahistu nacionalnoyi spadshini Lucka robili podannya pro vidkrittya kriminalnih sprav prote yim bulo vidmovleno ArhitekturaEkster yer Plan kompleksu Originalnist ob yemno prostorovoyi kompoziciyi kompleksu polyagaye v tomu sho vin roztashovanij na pagorbi nad dolinoyu richki Stir Vipukloyu storonoyu pidkova monastirya napravlena do kolishnoyi dorogi u misto Sobor vidigraye vagomu rol v miskij centralnij zabudovi vnosyachi vertikalnu dominantu i do Teatralnogo majdanu na yakomu roztashovanij Dvopoverhove primishennya monastirya u plani maye formu pidkovi shirinoyu 100 m z pryamokutnimi kincivkami a takozh dvoma pivcirkulnimi vezhami u centralnij chastini vipuklogo fasadu Monastir mav oboronne znachennya Prote doslidnikam vazhko vkazati yak same oboronyavsya monastir adzhe ne zvazhayuchi na te sho bagato avtoriv doslidnikiv u minulomu zvertali uvagu na oboronnij harakter kompleksu nihto z nih ne opisuvav yak same mogla vidbuvatisya oborona Stanom na sogodni pislya zanedbanogo stanu uprodovzh seredini XIX stolittya i riznih todishnih perebudov dekor monastirya duzhe bidnij Mozhna sposterigati lishe pilyastri ta arkaturnij poyas nad viknami drugogo poverhu centralnoyi chastini Na bashtah vstanovleno spareni vikna z pivcirkulnim zavershennyam Sklepinnya pershogo poverhu hrestovi drugogo ploski Golovnij fasad Kostel do perebudovi vosmistovpna bazilika z troma pozdovzhnimi i odniyeyu poperechnoyu navami narteksom kriptoyu Triyarusnij golovnij fasad buv prikrashenij nishami filonkami i shidchastimi pilyastrami Nad seredohrestyam na hrami visochila nevelika vezha Hram rozmishenij u vnutrishnij chastini pivkola monastirskogo primishennya Jogo seredohrestya znahoditsya u centri krivini pivkola Arhitektura golovnogo fasadu teperishnogo soboru u porivnyanni z kolishnim kostelom zminilasya z barokovoyi na zmishanu barokovo klasicistichnu Fasad zalishivsya triyarusnim Na pershomu yarusi nad bichnimi viknami roztashovani arki na impostah sho vistupayut zi stini Na drugomu yarusi roztashovani nishi v yakih ranishe mogli roztashovuvatisya skulpturi svyatih Tretij verhnij yarus formuyetsya dzviniceyu yaka zavershuyetsya kupolom z pozolotoyu Fasad maye kilka vertikalnih kompozicijnih osej na odnij iz yakih centralnij roztashovano vhid u hram Zagalom golovnij fasad bagato dekorovanij ustupchastimi pilyastrami Centralnij kupol roztashovanij nad seredohrestyam soboru maye promizhnu visotu mizh monastirem ta dzviniceyu nad narteksom Inter yer Nava soboru Oskilki ob yemno planuvalna struktura hramu ne mogla buti silno zminenoyu pid chas pereroblennya kostelu na pravoslavnu cerkvu to zagalom i v detalyah struktura inter yeru nagaduye katolickij hram Zberezheni verhni hori dlya organu bichnij amvon Hrestovi sklepinnya proyektu arhitektora Gizhickogo takozh zbereglisya U sobori mistitsya 8 malih vivtariv bilya kolon sho rozdilyayut serednyu ta bichni navi stin i steli vidznachayutsya visokoyu yaskravistyu ta svitlistyu koloriv U sobori majzhe ne vikoristano temnih farb Ansambl inter yeru ye yedinim cilim i vikonanij u konkretnomu varianti pravoslavnogo kanonu Element ikonostasu Ikonostas soboru Sklepinnya soboru U sobori mistitsya dvoyarusnij dubovij pozolochenij ikonostas psevdorosijskogo stilyu XIX stolittya Carski vorota skladayutsya z dvoh chastin z azhurnim rizblennyam i shistma klejmami u dvoh verhnih yaki mayut formu hresta zobrazheno syuzhet Blagovishennya a v nizhnih chotiroh Yevangelistiv U pershomu ryadi ikonostasu rozmisheni ikoni Hrista uchitelya i Bogorodici Odigitriyi dali Knyagini Olgi i knyazya Volodimira i Svyatih Kirila i Mefodiya Yepiskopiv Moravskih Perevazhno vikoristano kolori bilij sinij zelenij chervonij na temnomu tli Mizh ikonami prostir rozdilenij rizblenimi kolonkami Sered cinnih ikon vidilyayutsya ikona Sobor ruskih svyatih ta Vozdvizhennya hresta z XIX stolittya napisani na derevi olijnimi i tempernimi farbami z pozolotoyu Kripta i pidzemni hodi Sobor maye tak zvanij nizhnij hram yakij roztashovanij u kripti Vona inodi vikoristovuyetsya dlya bogosluzhinnya Yak zaznachalosya u 1720 roci bulo vidileno 16 000 zlotih dlya budivnictva pidzemnih hodiv Yihnya nayavnist she odne svidchennya oboronnih funkcij kompleksu Hodiv bulo virito tri Dva z nih mali rozmiri 120 h 0 6 1 m veli do richki i v pevnomu misci spoluchalisya Voni buli znisheni pid chas budivelnih robit u 1960 h rokah Odnak zalishivsya tretij malodoslidzhenij Vin maye vesti u storonu suchasnogo perehrestya vulic Lesi Ukrayinki ta Krivij Val de kolis znahodilisya miski Mali vorota sposterezhnij punkt poki ne vstanovili mova jshla pro astronomichnu observatoriyu chi punkt oglyadu dlya vijskovih potreb Cim hodom za potrebi mozhna bulo distatisya v misto z monastirya Hid mozhe buti derev yanim abo murovanim Pid chas budivnictva budinku zv yazku na vulici Lesi Ukrayinki bulo vidno nedoslidzheni konstrukciyi duzhe shozhi na konstrukciyi pidzemnih hodiv Cvintar brama dzvoni Hrest na cvintari U Svyato Troyickomu sobori vikoristovuyetsya 9 dzvoniv Najstarishij vigotovlenij u 1820 roci Najvazhchij dzvin vagoyu ponad 2 5 t bulo vilito u 1890 roci u Moskvi Tam ye napis Bozhiyeyu pomoshiyu Carskoyu milostiyu i staraniyami Luckogo pravoslavnogo Krestovozdvizhenskogo Bratstva sooruzhen sej kolokol 1890 goda Najbilshij dzvin soboru vilitij u 1907 roci Poruch iz soborom znahoditsya starovinnij cvintar na yakomu zbereglosya kilka mogil z pochatku XIX stolittya Sered nih mozhna pobachiti mogili kolishnih luckih uryadovciv Tut takozh pohovanij mitropolit Luckij i Volinskij Yakiv Sama teritoriya otochena ogorozheyu z originalnoyu kovanoyu ceglyanoyu tridilnoyu bramoyu 1904 roku vigotovlennya Brama maye proyizhdzhu centralnu arku uvinchanu makivkoyu z hrestom ta dvi prohidni bichni Vid brami ide dorizhka do golovnogo fasadu i vhodu u hram Na teritoriyi takozh rozmisheno gospodarski primishennya kaplicyu SogodennyaMonastir i sobor nad majdanom Kolishnij bernardinskij kostel teper ye pravoslavnim Svyato Troyickim soborom Luckoyi i Volinskoyi yeparhiyi Pravoslavnoyi Cerkvi Ukrayini Vin roztashovanij na Teatralnomu majdani i ye odnim iz golovnih jogo sporud Sobor vvazhayetsya golovnim hramom pravoslavnogo naselennya mista Hram inodi zaluchayetsya do riznih kulturnih akcij Tak pid chas mizhnarodnogo festivalyu Poliske lito z folklorom same cej sobor ye miscem provedennya pravoslavnoyi sluzhbi festivalyu iz zaluchennyam usih uchasnikiv Monastir bernardiniv sogodni zajmayut taki organizaciyi oblasna biblioteka dlya yunactva fotostudiya cerkovna kramnichka ta inshi zakladi Poruch pobuduvali nove primishennya pravoslavnoyi bogoslovskoyi akademiyi Suchasni doslidzhennya Sered ukrayinomovnih doslidzhen za ostannye desyatilittya vidilyayutsya tri praci yaki ohoplyuyut istoriyu bernardinskogo kompleksu U 2001 roci avtorami P Tronevichem M Hilkom ta B Sajchukom bula napisana kniga Vtracheni hristiyanski hrami Lucka de u vidpovidnomu rozdili voni namagalisya podati rozshireni vidomosti pro kompleks U 2003 roci u praci Pravoslavni svyatini Lucka doslidnik ta arhitektor B Kolosok podav detalnu informaciyu pro perebudovu kompleksu v seredini XIX stolittya U 2004 roci B Koloskom bula napisana kniga Rimo katolicki svyatini Lucka de avtor proanalizuvav istorichni doslidzhennya velikoyi kilkosti avtoriv zibrav usi podani nimi vidomosti z istoriyi kompleksu Takozh vin rozglyanuv arhivni dokumenti yaki ranishe ne vikoristovuvalisya doslidnikami Opis miasta Lucka i Wolynia pracya napisana luckim bernardinskim chencem u 1830 1831 rokah pro istoriyu kompleksu Wizyta kosciola i klasztoru X X Bernardynow napisana u 1841 1853 rokah Ranishe ne opublikovana Opisanie kosciola i klasztoru X X Bernardynow Luckich napisana u 1841 1853 rokah Ranishe ne opublikovana Avtor ustanoviv j utochniv detalnu istoriyu bernardinskogo kompleksu SvitliniInter yer u 1930 h Sobor i brama Viglyad Vnutrishnij dvir Element Stinopis kupola Element ikonostasu Verhnij element ikonostasu Kivorij Vitrazh Ikona Bozhoyi materiDiv takozhHrami LuckaPosilannyaDlugosz Jan Dziela wszystkie Wydane A Przezdzieckim Krakow 1869 s 416 422 Terskij S Istoriya Lucka Tom 1 Luchesk H XV st Lviv 2006 c 91 94 ISBN 978 966 553 660 4 P Tronevich M Hilko B Sajchuk Vtracheni hristiyanski hrami Lucka Luck 2001 s 60 62 Kolosok B V Rimo katolicki svyatini Lucka K 2004 s 144 190 211 212 ISBN 966 575 107 7 Arhiv Yugo Zapadnoj Rossii izdavaemyj Komissiej dlya razbora drevnih aktov sostoyashej pri Kievskom Podolskom i Volynskom general gubernatoreyu Ch 1 T 6 1883 s 681 Feodosij Mandzyuk Tayemnici starovinnoyi kaplici Visnik K 45 762 11 listopada 2010 r Dovbishenko M V Volinska shlyahta u religijnih ruhah kincya XVI pershoyi polovini XVII st K 2008 c 789 790 ISBN 978 966 2911 22 0 Mihajlyuk O G Istoriya Lucka O G Mihajlyuk I V Kichij Lviv Svit 1991 s 74 75 Adam Wojnicz Luck na Wolyniu Luck 1922 s 29 Mieczyslaw Orlowicz Ilustrowany przewodnik po Wolyniu Luck 1929 Dejvis N Bozhe igrishe istoriya Polshi Norman Dejvis per z angl P Tarashuk K Vid vo Solomiyi Pavlichko Osnovi 2008 1080 s il Yu M Polishuk Etnokonfesijna politika rosijskogo carizmu v Pravoberezhnij Ukrayini kinec XVIII pochatok HH stolittya Kolosok B V Pravoslavni svyatini Lucka K 2003 s 181 202 ISBN 966 575 151 4 V Pyaseckij F Mandzyuk Vulici i majdani Lucka Luck 2005 s 70 71 ISBN 966 361 050 6 Arhiv originalu za 16 lipnya 2015 Procitovano 3 serpnya 2010 Arhiv originalu za 11 Lipnya 2011 Procitovano 9 Serpnya 2011 Arhiv originalu za 9 Serpnya 2011 Procitovano 9 Serpnya 2011 Vijna za nacionalnu spadshinu Volini Aleksandrovich V Ansambl ikon peredvivtarnoyi ogorozhi serednovichnih hramiv Volini Pam yatki sakralnogo mistectva Volini na mezhi tisyacholit Naukovij zbirnik Vipusk 7 Materiali VII mizhnarodnoyi naukovoyi konferenciyi z volinskogo ikonopisu m Luck 27 28 listopada 2000 roku Luck Nadstir ya 2000 S 26 34 Arhiv originalu za 13 listopada 2011 Procitovano 3 serpnya 2010 Cya stattya nalezhit do dobrih statej ukrayinskoyi Vikipediyi