У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Галерея значення Галере я фр galerie від італ galleria комунікаційн

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Галерея (значення).

Галере́я (фр. galerie, від італ. galleria) — комунікаційний простір у вигляді критого переходу (коридору), аркади, колонади, антресолі або подовженого балкона, що з'єднує приміщення чи частини будинку; може бути глухою, заскленою чи не бути огородженою (крім перил).

Галерея

Галерея у Вікісховищі

«Дзеркальна галерея», Версальський палац

Етимологія

Слово галерея походить через російське і французьке посередництво від італ. galleria, що є видозміною ранішого Galilea («Галілея», у Римі так також називалися паперті храмів).

Архітектурний елемент

Галерея-антресолі в Бібліотеці Конгресу, США

Галерея з 666 арок, що веде до базиліки Мадони ді Сан-Лука в Болоньї. Італія

Галерея в архітектурі — це довга споруда чи напіввідкрите приміщення з дахом, обмежене з одного чи двох боків тільки підпорами, або вузьке крите приміщення, створене для з'єднання двох і більше будівель або підходу до приміщення. Серед відзначених існують такі різновиди:

галерея надземна — влаштована на консолях, випусках; інколи підтримувалась підпорами. Звичайно застосовувалася у дерев'яному теслярстві.
галерея довга — розташована на верхньому поверсі англійського особняка, куди виходили двері житлових кімнат і з якої милувалися довкіллям. Сформувалась ще в епоху Середньовіччя.
галерея крита — у найдавніші часи являла собою кілька розташованих на одній осі і зблокованих дольменів, служила проходом до сакрального приміщення, підземного поховання знатної особи. Таким чином формувалася композиція дромоса, що була розповсюджена в егейській та давньогрецькій архітектурі.
галерея підземна — тунель для зв'язку між окремо розташованими будівлями.

Галерею також називають широкий парадний коридор, влаштований у середині споруди для з'єднання певних кімнат і залів. Містки-галерея влаштовуються також у деяких шатрових вітряків, через що цей різновид називають галерейними вітряками.

Художня галерея

Галереєю також може бути велика видовжена зала, освітлена з одного боку великими вікнами. Глуха поздовжня стіна навпроти вікон зазвичай прикрашалась гобеленами, численними станковими картинами, невеликими скульптурними творами. Термін галерея згодом став вживатися для відповідного типу споруд з державними і приватними зібраннями живописних праць, художніми колекціями. Тобто:

галерея художня — споруда, де зберігаються і експонуються твори станкового і декоративно-ужиткового мистецтва. Характерна анфіладним розплануванням просторих залів, влаштуванням ліхтарів для верхнього освітлення і репрезентативним зовнішнім виглядом.

Фортифікаційна споруда

Турки використовували галереї для мінування під час облоги Відня 1683 р.

Галереї також користуються у фортифікації для сполучення між частинами укріплення або посилення його обороноздатності, тут вирізняються так звані:

галерея голландська: стіни, стеля й підлога виконані з дощок, що стикуються одна з одною.
галерея мінна: підземний хід, обшитий дошками. Звичайно влаштовувався нападниками при облозі фортеці.
галерея контрмінна: підземний хід, влаштований захисниками фортеці і спрямований на знищення мінних галерей.
галерея контрескарпна: влаштована у контрескарпній стінці, що з'єднує кофри.

Інші споруди

Склепінчастий навіс у гірській місцевості над залізничною колією, призначений захистити поїзди від обвалів каменів, також називається галерею.

Див. також

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Галерея

Аркада (архітектура)

Примітки

Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.

Література

Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. — .

Посилання

Галерея // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

[1] Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.