Біосфе́ра (від дав.-гр. βιος — життя та σφαῖρα — куля) — природна верхня частина географічної оболонки, що являє собою всеосяжну планетарну екосистему (населену живими організмами). Маса біосфери — близько 0,05 % маси Землі.
Біосфера | |
Досліджується в | біосферологія, d і довкіллєзнавство |
---|---|
Біосфера у Вікісховищі |
Біосфера, також відома як екосфера (від грец. οἶκος oîkos «довкілля» і σφαῖρα), є всесвітньою сукупністю всіх екосистем. Її також можна назвати смугою життя на Землі. Біосфера (яка зовнішньо є кулястою оболонкою) являє майже закриту систему щодо матерії, з найменшими входами та виходами. Що стосується енергії, то це відкрите утворення, в якому фотосинтез вловлює сонячну енергію на рівні близько 100 терават.[2] Згідно з найзагальнішим біофізіологічним визначенням, біосфера - це всеохопна екологічна система, яка поєднує всіх живих істот, зв'язки між ними, зокрема й їхню взаємодію, зі складовими літосфери, кріосфери, гідросфери та атмосфери.
Біосфери на інших планетах, окрім Землі, невідомі. Вважається, що бактеріальні біосфери або подібні до них, можуть існувати на Марсі, Венері, Європі, й імовірно інших малих планетах та їхніх супутниках.
Загальні біологічні явища в межах біосфери, вивчає наука біологічного циклу — біосферологія (розділ екології). Крім того, біосферу як частину географічної оболонки Землі, вивчає землезнавство — розділ загальної географії.
Історія
Перші уявлення про біосферу як «область життя» та зовнішню оболонку Землі належать Ж.-Б. Ламарку. Термін «біосфера» вперше застосував австрійський геолог Е.Зюсс (1875), називаючи ним окрему оболонку Землі, наповнену життям. Докладне вчення про біосферу, розробив В. І. Вернадський. У його наукових працях термін «біосфера» вперше з'явився 1911 року. 1926 року, він видав книгу «Біосфера», в якій виклав вчення про біосферу як особливу частину Землі, що охоплює сферу поширення живої речовини.
Олександр Гумбольдт в 1845 р. власній основоположній праці «Космос» одноразово використав визначення «життєсфера» (див.). Зауважимо також, що впритул до поняття «біосфера» підійшов французький географ Е. Реклю (Elise Reclus). Одна з основних його робіт — 12-томна «Земля. Опис життя земної кулі» (1868–1872 рр.). В томі Х цієї роботи, який називається «Життя на Землі», зустрічаємо такі слова: "Вся сукупність живих істот на поверхні планети утворює, так би мовити, тонку оболонку або покрив; … ми повинні визнати, що життя на Землі єдине. Як би далеко рослини, тварини і люди не розходилися один від одного, як би вони не розрізнялися зовнішнім виглядом і будовою, проте всі вони, перш за все, діти Землі. Їх створив один і той же ґрунт, вони дихають одним і тим самим повітрям; … царства рослин і тварин не стоять одне від одного окремо, а перебувають у тісній взаємній залежності, утворюючи єдиний загальний світ органічних істот, який є прямим продовженням неорганічного світу".
Біос
Біос (від дав.-гр. βιος — життя) — сукупність всіх організмів (біонтів), що населяють Землю.
Поширення біосу Землі визначається межами біосфери як частини географічної оболонки, у межах якої поширені живі організми.
Біос у планетарному вимірі, є основою утворення великих наземних та водних спільнот організмів — біомів.
Біос за середовищем існування, поділяють на дві основні групи:
- аеробіос — сукупність організмів Землі, що населяють сушу (повітряно-наземне середовище) — сукупність аеробіонтів.
- гідробіос — сукупність організмів, що населяють водойми Землі (водне середовище) — сукупність гідробіонтів.
Структура біосфери
Загальна характеристика структурної організації матерії біосфери
Біосфера охоплює нижні шари атмосфери до висоти близько 11 км, всю гідросферу і верхній шар літосфери до глибини 3–11 км на суші й 0,5–1,0 км під дном океану. Товщина біосфери на полюсах Землі близько 10 км, на екваторі — приблизно 28 км.
Атмосфера Землі — найлегша оболонка Землі, що межує з космічним простором; через атмосферу здійснюється обмін речовини й енергії з космосом. Переважні елементи хімічного складу атмосфери: азот — N2 (78%), кисень — O2 (21%), аргон — Ar (1%), вуглекислий газ — CO2 (0,03%).
Гідросфера — водна оболонка Землі. Унаслідок високої рухливості вода проникає повсюдно в різні природні утворення, навіть найчистіші атмосферні води містять від 10 до 50 мг/л розчинних речовин. Переважні елементи хімічного складу гідросфери, окрім власне води: йони натрію — Na+, магнію — Mg2+, кальцію Ca2+, хлору — Cl−, Сульфур (сірка) — S, Карбон (вуглець) — C. Найважливіша роль в житті живих організмів належить таким елементам, як Нітроген (азот) — N, Фосфор — P, Калій — K, Магній — Mg і Сульфур — S, що засвоюються ними. Головною особливістю океанічної води є те, що основні іони відзначаються постійним співвідношенням у всьому обсязі світового океану.
Літосфера — зовнішня тверда оболонка Землі, що складається з осадових, магматичних і метаморфічних порід. Поверхневий шар літосфери, у якому відбувається взаємодія живої матерії з мінеральною (неорганічною), являє собою ґрунт. Залишки організмів після розкладання переходять у гумус (органічну речовину ґрунту). Складовими частинами ґрунту слугують мінерали, органічні речовини, живі організми, вода, повітря. Педосфера — ґрунтова оболонка планети. Переважні елементи хімічного складу літосфери: Оксиген (кисень) — O, Силіцій (кремній) — Si, Алюміній — Al, Ферум (залізо) — Fe, Кальцій — Ca, Магній — Mg, Натрій — Na, Калій — K.
Хімічні (речовинні) рівні структурної організації матерії біосфери
Перші три рівні (атомний, молекулярний і полімерний) стосуються хімічних (речовинних) рівнів структурної організації матерії.
Біологічні рівні структурної організації матерії біосфери
Особливості біосферного рівня структурної організації
Рівні організації живої матерії
- Молекулярно-генетичний рівень. Елементарна одиниця цього рівня — ген — частина молекули ДНК, де записана інформація про первинну структуру однієї білкової молекули. Елементарне явище полягає в процесі редуплікації ДНК. Життєвий субстрат для всіх живих організмів — приблизно 20 різних амінокислот і 5 відмінних азотистих основ, що входять до складу нуклеїнових кислот. Енергія запасається у молекулах АТФ.
- Клітинний рівень. Клітина — елементарна одиниця цього рівня. Елементарне явище виявляється в реакціях клітинного метаболізму, що складають основу потоків речовин, енергії, інформації. Завдяки діяльності клітини речовини, що надходять ззовні, перетворюються на субстрати та енергію, які використовуються під час біосинтезу білків та інших сполук, потрібних організму.
- Організмовий рівень. Рівень організму (організмовий). Елементарна одиниця цього рівня — особина в її розвитку протягом онтогенезу. Закономірні зміни організму в індивідуальному розвитку складають елементарне явище даного рівня. Ці зміни забезпечують ріст організму, диференціацію його частин і одночасно поєднання розвитку в єдине ціле. Впродовж онтогенезу в певних умовах зовнішнього середовища, відбувається втілення спадкової інформації.
- Популяційно-видовий рівень. Популяція — елементарна одиниця цього рівня. Популяція — це сукупність особин одного виду, що заселяють один ареал протягом тривалого часу і відносно відокремлені від інших популяцій цього ж виду. Об'єднання особин у популяцію, відбувається завдяки спільності генофонду, що використовується під час статевого розмноження для створення генотипів особин наступних поколінь.
- Екосистемний рівень. Елементарна одиниця цього рівня — екосистема (сукупність популяцій різних видів, які заселяють територію з визначеними абіотичними показниками і зв'язані між собою та навколишнім середовищем обміном речовин, енергії та інформації). Екосистеми об'єднані на планеті в єдиний комплекс — біосферу.
Взаємодія з іншими оболонками
Діяльність живих організмів позначається на всіх оболонках Землі:
- Атмосфера. Вплив живої речовини пов'язаний з фотосинтезом та хімічними реакціями організмів. Рослини поглинають вуглекислий газ і виділяють кисень. Тварини лише насичують атмосферу вуглекислим газом, поглинаючи кисень для потреб метаболізму. У такий спосіб організми регулюють та впливають на вміст цих газів у атмосфері.
- Гідросфера. Організми забирають з води морів і океанів необхідні речовини (особливо кальцій) на побудову своїх кістяків, панцирів, черепашок, мушель.
- Літосфера. З решток організмів утворюються осадові гірські породи органічного походження (вапняки, торф, кам'яне вугілля), а також деякі форми поверхні (коралові споруди). З іншого боку, організми руйнують гірські породи (органічне вивітрювання).
Рівні організації біосфери
- Моноцен
- Демоцен
- Біогеоценоз
- Біосфера
Основні положення вчення В. І. Вернадського про біосферу
- Цілісність біосфери визначається самоузгодженістю всіх процесів в біосфері, обмежених фізичними константами, рівнем радіації та ін.
- Земні закони руху атомів, перетворення енергії є відображенням гармонії космосу, забезпечуючи злагодженість і організованість біосфери. Сонце, як основне джерело енергії біосфери, керує життєвими процесами на Землі.
- Жива речовина біосфери з найдавніших геологічних часів, діяльно перетворює сонячну енергію в енергію хімічних зв'язків складних органічних речовин. Водночас, сутність живого постійна, змінюються лише форми існування живої речовини. Сама жива речовина не є випадковим створенням, а є підсумком перетворення сонячної світлової енергії в дійсну енергію Землі.
- Чим дрібніше організми, тим з більшою швидкістю вони розмножуються. Швидкість розмноження залежить від щільності живої речовини. Розтікання життя — наслідок прояву її геохімічної енергії.
- Автотрофні організми отримують всі необхідні для життя речовини з навколишньої косної матерії. Для життя гетеротрофів потрібні готові органічні сполуки. Поширення фотосинтезуючих організмів (автотрофів) обмежується можливістю проникнення сонячної енергії.
- Діяльне перетворення живою речовиною космічної енергії, супроводжується прагненням до якнайбільшого поширення, прагненням до заповнення всього можливого простору. Це явище В. І. Вернадський назвав «тиском життя».
- Формами утримання хімічних елементів є гірські породи, мінерали, магма, розсіяні елементи і жива речовина. У земній корі відбуваються постійні перетворення речовин, кругообіг, рух атомів і молекул.
- Поширення життя на нашій планеті визначається полем стійкості зелених рослин. Найбільш можливе поле життя, обмежується крайніми межами виживання організмів, та залежить від стійкості хімічних сполук які становлять живу речовину, до певних умов середовища.
- Кількість живої речовини в біосфері постійна і відповідає рівню газів в атмосфері, перш за все кисню.
- Будь-яка система досягає стійкої рівноваги, коли вільна енергія системи наближається до нуля.
Деградація біосфери
На відміну від людини, тваринний і рослинний світ не може піти у муровані сховища сам. У разі незворотного пошкодження біологічних систем на Землі і особливо середовища проживання, люди вже ніколи не зможуть повернутися на доісторичний рівень існування. (Якщо, звичайно, вони не скористаються біологічними надтехнологіями.) Звичайні мисливство та землеробство стануть неможливими - залишиться тільки вирощування всіх необхідних продуктів в непроникних парниках. І якщо вимерлих тварин можна відновити, просто випустивши «кожної тварі по парі», то так само просто відновити ґрунт і повітря не вийде. І хоча кисню, накопиченого в атмосфері, вистачить ще на тисячоліття спалювання палива, то утилізувати вуглекислий газ у разі знищення біосфери, буде нікому, що посилить можливість незворотного глобального потепління.
Зі сказаного можна зробити висновок, що чим дужче пошкоджене середовище проживання, тим вище найменший технологічний рівень, на якому здатне виживати людство.
Історія занепаду біосфери
Упродовж багатьох років багатства надр, ресурси біосфери споживались і витрачались у якнайбільш можливих обсягах. Людство вступило у XX століття під гаслом: природа не храм, а майстерня. Такий підхід не міг не завершитися всеосяжною руйнацією природного середовища земної кулі. Найчіткіше вона почала проступати як явище, що охопило всю планету, з початку 1970-х років. Розвиток руйнівних процесів на планеті, передрікали давно (І століття до н. е. — Цицерон, X ст. — Ібн Сіна (Авіценна)). Особливо численними стали застереження про занепад природи планети, у другій половині XX століття, коли окремі обмежені екологічні лиха, почали переростати у всеохопну екологічну кризу. Понад чверть століття тому, 1972 року, Римський клуб оприлюднив тривожне передбачення розвитку людської цивілізації «Межі зростання», виконане групою фахівців під керівництвом Д. Медоуза, який передрікав небезпечну руйнацію природного середовища.
Вплив людини на біосферу
Попередження поганого впливу діяльності людини на природу, на противагу концепції ліквідації її наслідків, прогнозування або стеження за розвитком довкілля, стикається на своєму шляху з численними труднощами, пов’язаними передусім із тим, що, по-перше, не всі наслідки діяльності людини можуть бути передбачені, а по-друге, часові межі виявлення таких наслідків нерідко суттєво відрізняються. Наприклад, становище з довкіллям, що склалося внаслідок аварії на ЧАЕС, передбачалося через вісім-десять років, а все відбулося значно раніше — за три-п’ять років (ідеться про загрозливий вплив радіаційного випромінювання на організм людини, рослин і тварин).
Водночас, вже 2023 року рівненські витримані тверді сири, почали продаватися в Данії (де надзвичайні вимоги до якості продуктів і велика конкуренція), хоча Житомирська і Рівненська області вважалися найбільш забрудненими радіоактивними речовинами, в Україні.[3] До того-ж 2016 року, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС, було створено найбільшу на теренах України, природоохоронну одиницю — Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, де вже станом на 2021 рік, за словами завідувача наукового відділу заповідника Дениса Вишневського:
“Відновились дикі тварини, які мешкали тут 100-200 років тому, весь цей набір: хижаки, великі і малі, вовки, рисі, борсук, лисиці, копитні, ведмеді".
Отож, постійне дослідження навколишнього середовища, хоча й має похвальне значення в господарській та науковій діяльності, проте його методи ще не є досконалими. Тож покладатися лише на них не можна. На жаль, нічим не стримуваний занепад природи, продовжує загрожувати не лише добробуту людей, а й загалом існуванню життя на планеті.
Внаслідок діяльності людини, забрудненість біосфери канцерогенами набагато збільшилась, а в промислових районах у сотні та тисячі разів перевищує їхній природний притаманний рівень. Отже, забруднення навколишнього середовища є підсумком антропогенної діяльності людини і перебуває в прямій залежності від розвитку певних галузей промисловості та сільського господарства.
Примітки
- Лапо А. В. Следы былых биосфер, или рассказ о том, как устроена биосфера и что осталось от биосфер геологического прошлого. — М.: Знание, 1987. — 208 с.
- Реклю Э. Земля. Описание жизни земного шара. Т. Х. Жизнь на Земле / Пер. с франц. Под ред. Н. К. Лебедева. — СПб.: Изд. тов-ва И. Д. Сытина, 1914. — 112 с.
- (рос.) Аллен Р. Д. Наука о жизни. — М., 1981.
- Заблоцька О. С. [ 15 грудня 2017 у Wayback Machine.] Формування знань про структурну організацію біосфери та її хімізм у майбутніх фахівців у галузі екології [ 15 грудня 2017 у Wayback Machine.]
- Вернадський, Володимир (1989). Биосфера і Ноосфера (російською) . Москва: Академія Наук СРСР. с. 22.
Література
- Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М. С. Гиляров. — М. : Сов. энцикл., 1986. — 832 с.
- Біологічний словник / За ред. І. Г. Підоплічка, К. М. Ситника, Р. В. Чаговця. — К. : Гол. ред. УРЕ, 1974. — 552 с.
- Біосфера // Біологічний словник : 2-е вид. / За ред. К. М. Ситника, В. О. Топачевського. — К. : Гол. ред. УРЕ, 1986. — С. 77, 78.
- М. Кисельов. Біосфера // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК (87я2). — .
- Будыко М. И. Глобальная экология. — М.: Мысль, 1977. — 327 с.
- Вернадский В. И. Биосфера. — М.: Мысль, 1967. — 376 с.
- Вернадский В. И. Несколько слов о ноосфере // Успехи современной биологии. — 1944, № 18. — С. 113–120.
- Вернадский В. И. Химическое строение биосферы Земли и её окружения — М.: Наука, 2001.
- Географический энциклопедический словарь / Гл. ред. А. Ф. Трешников. — М. : Сов. энцикл., 1988. — 432 с.
- Геохімія біосфери = Geochemistry of the biosphere : монографія / Петро Білоніжка. – Львів : ЛНУ імені Івана Франка. 2018. – 182 с. -
- Голубець М. А. Від біосфери до соціосфери. — Львів: Поллі, 1997. — 256 с.
- Дедю И. И. Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев: Гл. ред. МСЭ. — 408 с. —
- Мороз С. А. Історія біосфери Землі. – У 2-х кн.: навч. посібник для студ. вузів. – К: Заповіт, 1996.
- Людина і біосфера : наукове видання / І. Г. Підоплічко, І. Т. Сокур. - К. : Радянська школа, 1973. - 133 с.
- Людина і біосфера: основи екологічної антропології : підручник / В. С. Крисаченко ; Міжнародний фонд "Відродження". - К. : Заповіт, 1998. - 687 с.
- Реймерс Н. Ф. Природопользование: словарь-справочник. — М. : Мысль, 1990. — 640 с. —
- Сытник К. М., Брайон А. В., Гордецкий А. В. Биосфера. Экология. Охрана природы. — К.: Наук, думка, 1987. — 523 с.
- Туниця Ю. Екологічна конституція Землі. Ідея. Концепція. Проблеми. Львів: Видавничий центр Львівського національного ун-ту імені Івана Франка,2002. 298 с.
Посилання
- Аеробіосфера // : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 6.
- Біосфера // : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 26.
- БІОСФЕРА [ 10 березня 2016 у Wayback Machine.] / Фармацевтична енциклопедія
- БІОСФЕРА [ 7 березня 2016 у Wayback Machine.] / ЕСУ
- Заморока А. М. Еволюція біосфери — у чому помилилися біологи [ 14 липня 2010 у Wayback Machine.]? // Станіславівський натураліст, 18 вересня 2007 року.
- Ю. Р. Шеляг-Сосонко. Біосфера [ 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] / УРЕ
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Biosfera znachennya Biosfe ra vid dav gr bios zhittya ta sfaῖra kulya prirodna verhnya chastina geografichnoyi obolonki sho yavlyaye soboyu vseosyazhnu planetarnu ekosistemu naselenu zhivimi organizmami Masa biosferi blizko 0 05 masi Zemli Biosfera Doslidzhuyetsya vbiosferologiya d i dovkillyeznavstvo Biosfera u VikishovishiProdukciya biomasi fotoavtotrofami materikiv ta okeaniv SeaWiFS Project NASA Goddard Space Flight Center and ORBIMAGE Biosfera takozh vidoma yak ekosfera vid grec oἶkos oikos dovkillya i sfaῖra ye vsesvitnoyu sukupnistyu vsih ekosistem Yiyi takozh mozhna nazvati smugoyu zhittya na Zemli Biosfera yaka zovnishno ye kulyastoyu obolonkoyu yavlyaye majzhe zakritu sistemu shodo materiyi z najmenshimi vhodami ta vihodami Sho stosuyetsya energiyi to ce vidkrite utvorennya v yakomu fotosintez vlovlyuye sonyachnu energiyu na rivni blizko 100 teravat 2 Zgidno z najzagalnishim biofiziologichnim viznachennyam biosfera ce vseohopna ekologichna sistema yaka poyednuye vsih zhivih istot zv yazki mizh nimi zokrema j yihnyu vzayemodiyu zi skladovimi litosferi kriosferi gidrosferi ta atmosferi Biosferi na inshih planetah okrim Zemli nevidomi Vvazhayetsya sho bakterialni biosferi abo podibni do nih mozhut isnuvati na Marsi Veneri Yevropi j imovirno inshih malih planetah ta yihnih suputnikah Bila krasa na r Oril Zagalni biologichni yavisha v mezhah biosferi vivchaye nauka biologichnogo ciklu biosferologiya rozdil ekologiyi Krim togo biosferu yak chastinu geografichnoyi obolonki Zemli vivchaye zemleznavstvo rozdil zagalnoyi geografiyi IstoriyaPershi uyavlennya pro biosferu yak oblast zhittya ta zovnishnyu obolonku Zemli nalezhat Zh B Lamarku Termin biosfera vpershe zastosuvav avstrijskij geolog E Zyuss 1875 nazivayuchi nim okremu obolonku Zemli napovnenu zhittyam Dokladne vchennya pro biosferu rozrobiv V I Vernadskij U jogo naukovih pracyah termin biosfera vpershe z yavivsya 1911 roku 1926 roku vin vidav knigu Biosfera v yakij viklav vchennya pro biosferu yak osoblivu chastinu Zemli sho ohoplyuye sferu poshirennya zhivoyi rechovini Oleksandr Gumboldt v 1845 r vlasnij osnovopolozhnij praci Kosmos odnorazovo vikoristav viznachennya zhittyesfera div Zauvazhimo takozh sho vpritul do ponyattya biosfera pidijshov francuzkij geograf E Reklyu Elise Reclus Odna z osnovnih jogo robit 12 tomna Zemlya Opis zhittya zemnoyi kuli 1868 1872 rr V tomi H ciyeyi roboti yakij nazivayetsya Zhittya na Zemli zustrichayemo taki slova Vsya sukupnist zhivih istot na poverhni planeti utvoryuye tak bi moviti tonku obolonku abo pokriv mi povinni viznati sho zhittya na Zemli yedine Yak bi daleko roslini tvarini i lyudi ne rozhodilisya odin vid odnogo yak bi voni ne rozriznyalisya zovnishnim viglyadom i budovoyu prote vsi voni persh za vse diti Zemli Yih stvoriv odin i toj zhe grunt voni dihayut odnim i tim samim povitryam carstva roslin i tvarin ne stoyat odne vid odnogo okremo a perebuvayut u tisnij vzayemnij zalezhnosti utvoryuyuchi yedinij zagalnij svit organichnih istot yakij ye pryamim prodovzhennyam neorganichnogo svitu BiosPtahi skladova chastina aerobiosu Vodni roslini skladova chastina gidrobiosu Bios vid dav gr bios zhittya sukupnist vsih organizmiv biontiv sho naselyayut Zemlyu Poshirennya biosu Zemli viznachayetsya mezhami biosferi yak chastini geografichnoyi obolonki u mezhah yakoyi poshireni zhivi organizmi Bios u planetarnomu vimiri ye osnovoyu utvorennya velikih nazemnih ta vodnih spilnot organizmiv biomiv Bios za seredovishem isnuvannya podilyayut na dvi osnovni grupi aerobios sukupnist organizmiv Zemli sho naselyayut sushu povitryano nazemne seredovishe sukupnist aerobiontiv gidrobios sukupnist organizmiv sho naselyayut vodojmi Zemli vodne seredovishe sukupnist gidrobiontiv Struktura biosferiZagalna harakteristika strukturnoyi organizaciyi materiyi biosferi Biosfera ohoplyuye nizhni shari atmosferi do visoti blizko 11 km vsyu gidrosferu i verhnij shar litosferi do glibini 3 11 km na sushi j 0 5 1 0 km pid dnom okeanu Tovshina biosferi na polyusah Zemli blizko 10 km na ekvatori priblizno 28 km Atmosfera Zemli najlegsha obolonka Zemli sho mezhuye z kosmichnim prostorom cherez atmosferu zdijsnyuyetsya obmin rechovini j energiyi z kosmosom Perevazhni elementi himichnogo skladu atmosferi azot N2 78 kisen O2 21 argon Ar 1 vuglekislij gaz CO2 0 03 Gidrosfera vodna obolonka Zemli Unaslidok visokoyi ruhlivosti voda pronikaye povsyudno v rizni prirodni utvorennya navit najchistishi atmosferni vodi mistyat vid 10 do 50 mg l rozchinnih rechovin Perevazhni elementi himichnogo skladu gidrosferi okrim vlasne vodi joni natriyu Na magniyu Mg2 kalciyu Ca2 hloru Cl Sulfur sirka S Karbon vuglec C Najvazhlivisha rol v zhitti zhivih organizmiv nalezhit takim elementam yak Nitrogen azot N Fosfor P Kalij K Magnij Mg i Sulfur S sho zasvoyuyutsya nimi Golovnoyu osoblivistyu okeanichnoyi vodi ye te sho osnovni ioni vidznachayutsya postijnim spivvidnoshennyam u vsomu obsyazi svitovogo okeanu Litosfera zovnishnya tverda obolonka Zemli sho skladayetsya z osadovih magmatichnih i metamorfichnih porid Poverhnevij shar litosferi u yakomu vidbuvayetsya vzayemodiya zhivoyi materiyi z mineralnoyu neorganichnoyu yavlyaye soboyu grunt Zalishki organizmiv pislya rozkladannya perehodyat u gumus organichnu rechovinu gruntu Skladovimi chastinami gruntu sluguyut minerali organichni rechovini zhivi organizmi voda povitrya Pedosfera gruntova obolonka planeti Perevazhni elementi himichnogo skladu litosferi Oksigen kisen O Silicij kremnij Si Alyuminij Al Ferum zalizo Fe Kalcij Ca Magnij Mg Natrij Na Kalij K Himichni rechovinni rivni strukturnoyi organizaciyi materiyi biosferi Pershi tri rivni atomnij molekulyarnij i polimernij stosuyutsya himichnih rechovinnih rivniv strukturnoyi organizaciyi materiyi Biologichni rivni strukturnoyi organizaciyi materiyi biosferi Osoblivosti biosfernogo rivnya strukturnoyi organizaciyiRivni organizaciyi zhivoyi materiyiMolekulyarno genetichnij riven Elementarna odinicya cogo rivnya gen chastina molekuli DNK de zapisana informaciya pro pervinnu strukturu odniyeyi bilkovoyi molekuli Elementarne yavishe polyagaye v procesi reduplikaciyi DNK Zhittyevij substrat dlya vsih zhivih organizmiv priblizno 20 riznih aminokislot i 5 vidminnih azotistih osnov sho vhodyat do skladu nukleyinovih kislot Energiya zapasayetsya u molekulah ATF Klitinnij riven Klitina elementarna odinicya cogo rivnya Elementarne yavishe viyavlyayetsya v reakciyah klitinnogo metabolizmu sho skladayut osnovu potokiv rechovin energiyi informaciyi Zavdyaki diyalnosti klitini rechovini sho nadhodyat zzovni peretvoryuyutsya na substrati ta energiyu yaki vikoristovuyutsya pid chas biosintezu bilkiv ta inshih spoluk potribnih organizmu Organizmovij riven Riven organizmu organizmovij Elementarna odinicya cogo rivnya osobina v yiyi rozvitku protyagom ontogenezu Zakonomirni zmini organizmu v individualnomu rozvitku skladayut elementarne yavishe danogo rivnya Ci zmini zabezpechuyut rist organizmu diferenciaciyu jogo chastin i odnochasno poyednannya rozvitku v yedine cile Vprodovzh ontogenezu v pevnih umovah zovnishnogo seredovisha vidbuvayetsya vtilennya spadkovoyi informaciyi Populyacijno vidovij riven Populyaciya elementarna odinicya cogo rivnya Populyaciya ce sukupnist osobin odnogo vidu sho zaselyayut odin areal protyagom trivalogo chasu i vidnosno vidokremleni vid inshih populyacij cogo zh vidu Ob yednannya osobin u populyaciyu vidbuvayetsya zavdyaki spilnosti genofondu sho vikoristovuyetsya pid chas statevogo rozmnozhennya dlya stvorennya genotipiv osobin nastupnih pokolin Ekosistemnij riven Elementarna odinicya cogo rivnya ekosistema sukupnist populyacij riznih vidiv yaki zaselyayut teritoriyu z viznachenimi abiotichnimi pokaznikami i zv yazani mizh soboyu ta navkolishnim seredovishem obminom rechovin energiyi ta informaciyi Ekosistemi ob yednani na planeti v yedinij kompleks biosferu Vzayemodiya z inshimi obolonkamiDiyalnist zhivih organizmiv poznachayetsya na vsih obolonkah Zemli Atmosfera Vpliv zhivoyi rechovini pov yazanij z fotosintezom ta himichnimi reakciyami organizmiv Roslini poglinayut vuglekislij gaz i vidilyayut kisen Tvarini lishe nasichuyut atmosferu vuglekislim gazom poglinayuchi kisen dlya potreb metabolizmu U takij sposib organizmi regulyuyut ta vplivayut na vmist cih gaziv u atmosferi Gidrosfera Organizmi zabirayut z vodi moriv i okeaniv neobhidni rechovini osoblivo kalcij na pobudovu svoyih kistyakiv panciriv cherepashok mushel Litosfera Z reshtok organizmiv utvoryuyutsya osadovi girski porodi organichnogo pohodzhennya vapnyaki torf kam yane vugillya a takozh deyaki formi poverhni koralovi sporudi Z inshogo boku organizmi rujnuyut girski porodi organichne vivitryuvannya Rivni organizaciyi biosferiMonocen Democen Biogeocenoz BiosferaOsnovni polozhennya vchennya V I Vernadskogo pro biosferuCilisnist biosferi viznachayetsya samouzgodzhenistyu vsih procesiv v biosferi obmezhenih fizichnimi konstantami rivnem radiaciyi ta in Zemni zakoni ruhu atomiv peretvorennya energiyi ye vidobrazhennyam garmoniyi kosmosu zabezpechuyuchi zlagodzhenist i organizovanist biosferi Sonce yak osnovne dzherelo energiyi biosferi keruye zhittyevimi procesami na Zemli Zhiva rechovina biosferi z najdavnishih geologichnih chasiv diyalno peretvoryuye sonyachnu energiyu v energiyu himichnih zv yazkiv skladnih organichnih rechovin Vodnochas sutnist zhivogo postijna zminyuyutsya lishe formi isnuvannya zhivoyi rechovini Sama zhiva rechovina ne ye vipadkovim stvorennyam a ye pidsumkom peretvorennya sonyachnoyi svitlovoyi energiyi v dijsnu energiyu Zemli Chim dribnishe organizmi tim z bilshoyu shvidkistyu voni rozmnozhuyutsya Shvidkist rozmnozhennya zalezhit vid shilnosti zhivoyi rechovini Roztikannya zhittya naslidok proyavu yiyi geohimichnoyi energiyi Avtotrofni organizmi otrimuyut vsi neobhidni dlya zhittya rechovini z navkolishnoyi kosnoyi materiyi Dlya zhittya geterotrofiv potribni gotovi organichni spoluki Poshirennya fotosintezuyuchih organizmiv avtotrofiv obmezhuyetsya mozhlivistyu proniknennya sonyachnoyi energiyi Diyalne peretvorennya zhivoyu rechovinoyu kosmichnoyi energiyi suprovodzhuyetsya pragnennyam do yaknajbilshogo poshirennya pragnennyam do zapovnennya vsogo mozhlivogo prostoru Ce yavishe V I Vernadskij nazvav tiskom zhittya Formami utrimannya himichnih elementiv ye girski porodi minerali magma rozsiyani elementi i zhiva rechovina U zemnij kori vidbuvayutsya postijni peretvorennya rechovin krugoobig ruh atomiv i molekul Poshirennya zhittya na nashij planeti viznachayetsya polem stijkosti zelenih roslin Najbilsh mozhlive pole zhittya obmezhuyetsya krajnimi mezhami vizhivannya organizmiv ta zalezhit vid stijkosti himichnih spoluk yaki stanovlyat zhivu rechovinu do pevnih umov seredovisha Kilkist zhivoyi rechovini v biosferi postijna i vidpovidaye rivnyu gaziv v atmosferi persh za vse kisnyu Bud yaka sistema dosyagaye stijkoyi rivnovagi koli vilna energiya sistemi nablizhayetsya do nulya Degradaciya biosferiNa vidminu vid lyudini tvarinnij i roslinnij svit ne mozhe piti u murovani shovisha sam U razi nezvorotnogo poshkodzhennya biologichnih sistem na Zemli i osoblivo seredovisha prozhivannya lyudi vzhe nikoli ne zmozhut povernutisya na doistorichnij riven isnuvannya Yaksho zvichajno voni ne skoristayutsya biologichnimi nadtehnologiyami Zvichajni mislivstvo ta zemlerobstvo stanut nemozhlivimi zalishitsya tilki viroshuvannya vsih neobhidnih produktiv v neproniknih parnikah I yaksho vimerlih tvarin mozhna vidnoviti prosto vipustivshi kozhnoyi tvari po pari to tak samo prosto vidnoviti grunt i povitrya ne vijde I hocha kisnyu nakopichenogo v atmosferi vistachit she na tisyacholittya spalyuvannya paliva to utilizuvati vuglekislij gaz u razi znishennya biosferi bude nikomu sho posilit mozhlivist nezvorotnogo globalnogo poteplinnya Zi skazanogo mozhna zrobiti visnovok sho chim duzhche poshkodzhene seredovishe prozhivannya tim vishe najmenshij tehnologichnij riven na yakomu zdatne vizhivati lyudstvo Istoriya zanepadu biosferi Uprodovzh bagatoh rokiv bagatstva nadr resursi biosferi spozhivalis i vitrachalis u yaknajbilsh mozhlivih obsyagah Lyudstvo vstupilo u XX stolittya pid gaslom priroda ne hram a majsternya Takij pidhid ne mig ne zavershitisya vseosyazhnoyu rujnaciyeyu prirodnogo seredovisha zemnoyi kuli Najchitkishe vona pochala prostupati yak yavishe sho ohopilo vsyu planetu z pochatku 1970 h rokiv Rozvitok rujnivnih procesiv na planeti peredrikali davno I stolittya do n e Ciceron X st Ibn Sina Avicenna Osoblivo chislennimi stali zasterezhennya pro zanepad prirodi planeti u drugij polovini XX stolittya koli okremi obmezheni ekologichni liha pochali pererostati u vseohopnu ekologichnu krizu Ponad chvert stolittya tomu 1972 roku Rimskij klub oprilyudniv trivozhne peredbachennya rozvitku lyudskoyi civilizaciyi Mezhi zrostannya vikonane grupoyu fahivciv pid kerivnictvom D Medouza yakij peredrikav nebezpechnu rujnaciyu prirodnogo seredovisha Vpliv lyudini na biosferu Poperedzhennya poganogo vplivu diyalnosti lyudini na prirodu na protivagu koncepciyi likvidaciyi yiyi naslidkiv prognozuvannya abo stezhennya za rozvitkom dovkillya stikayetsya na svoyemu shlyahu z chislennimi trudnoshami pov yazanimi peredusim iz tim sho po pershe ne vsi naslidki diyalnosti lyudini mozhut buti peredbacheni a po druge chasovi mezhi viyavlennya takih naslidkiv neridko suttyevo vidriznyayutsya Napriklad stanovishe z dovkillyam sho sklalosya vnaslidok avariyi na ChAES peredbachalosya cherez visim desyat rokiv a vse vidbulosya znachno ranishe za tri p yat rokiv idetsya pro zagrozlivij vpliv radiacijnogo viprominyuvannya na organizm lyudini roslin i tvarin Vodnochas vzhe 2023 roku rivnenski vitrimani tverdi siri pochali prodavatisya v Daniyi de nadzvichajni vimogi do yakosti produktiv i velika konkurenciya hocha Zhitomirska i Rivnenska oblasti vvazhalisya najbilsh zabrudnenimi radioaktivnimi rechovinami v Ukrayini 3 Do togo zh 2016 roku u zoni vidchuzhennya Chornobilskoyi AES bulo stvoreno najbilshu na terenah Ukrayini prirodoohoronnu odinicyu Chornobilskij radiacijno ekologichnij biosfernij zapovidnik de vzhe stanom na 2021 rik za slovami zaviduvacha naukovogo viddilu zapovidnika Denisa Vishnevskogo Vidnovilis diki tvarini yaki meshkali tut 100 200 rokiv tomu ves cej nabir hizhaki veliki i mali vovki risi borsuk lisici kopitni vedmedi Otozh postijne doslidzhennya navkolishnogo seredovisha hocha j maye pohvalne znachennya v gospodarskij ta naukovij diyalnosti prote jogo metodi she ne ye doskonalimi Tozh pokladatisya lishe na nih ne mozhna Na zhal nichim ne strimuvanij zanepad prirodi prodovzhuye zagrozhuvati ne lishe dobrobutu lyudej a j zagalom isnuvannyu zhittya na planeti Vnaslidok diyalnosti lyudini zabrudnenist biosferi kancerogenami nabagato zbilshilas a v promislovih rajonah u sotni ta tisyachi raziv perevishuye yihnij prirodnij pritamannij riven Otzhe zabrudnennya navkolishnogo seredovisha ye pidsumkom antropogennoyi diyalnosti lyudini i perebuvaye v pryamij zalezhnosti vid rozvitku pevnih galuzej promislovosti ta silskogo gospodarstva PrimitkiLapo A V Sledy bylyh biosfer ili rasskaz o tom kak ustroena biosfera i chto ostalos ot biosfer geologicheskogo proshlogo M Znanie 1987 208 s Reklyu E Zemlya Opisanie zhizni zemnogo shara T H Zhizn na Zemle Per s franc Pod red N K Lebedeva SPb Izd tov va I D Sytina 1914 112 s ros Allen R D Nauka o zhizni M 1981 Zablocka O S 15 grudnya 2017 u Wayback Machine Formuvannya znan pro strukturnu organizaciyu biosferi ta yiyi himizm u majbutnih fahivciv u galuzi ekologiyi 15 grudnya 2017 u Wayback Machine Vernadskij Volodimir 1989 Biosfera i Noosfera rosijskoyu Moskva Akademiya Nauk SRSR s 22 LiteraturaBiologicheskij enciklopedicheskij slovar Gl red M S Gilyarov M Sov encikl 1986 832 s Biologichnij slovnik Za red I G Pidoplichka K M Sitnika R V Chagovcya K Gol red URE 1974 552 s Biosfera Biologichnij slovnik 2 e vid Za red K M Sitnika V O Topachevskogo K Gol red URE 1986 S 77 78 M Kiselov Biosfera Filosofskij enciklopedichnij slovnik V I Shinkaruk gol redkol ta in Kiyiv Institut filosofiyi imeni Grigoriya Skovorodi NAN Ukrayini Abris 2002 742 s 1000 ekz BBK 87ya2 ISBN 966 531 128 X Budyko M I Globalnaya ekologiya M Mysl 1977 327 s Vernadskij V I Biosfera M Mysl 1967 376 s Vernadskij V I Neskolko slov o noosfere Uspehi sovremennoj biologii 1944 18 S 113 120 Vernadskij V I Himicheskoe stroenie biosfery Zemli i eyo okruzheniya M Nauka 2001 Geograficheskij enciklopedicheskij slovar Gl red A F Treshnikov M Sov encikl 1988 432 s Geohimiya biosferi Geochemistry of the biosphere monografiya Petro Bilonizhka Lviv LNU imeni Ivana Franka 2018 182 s ISBN 978 617 10 0477 1 Golubec M A Vid biosferi do sociosferi Lviv Polli 1997 256 s Dedyu I I Ekologicheskij enciklopedicheskij slovar Kishinev Gl red MSE 408 s ISBN 5 88550 006 1 Moroz S A Istoriya biosferi Zemli U 2 h kn navch posibnik dlya stud vuziv K Zapovit 1996 Lyudina i biosfera naukove vidannya I G Pidoplichko I T Sokur K Radyanska shkola 1973 133 s Lyudina i biosfera osnovi ekologichnoyi antropologiyi pidruchnik V S Krisachenko Mizhnarodnij fond Vidrodzhennya K Zapovit 1998 687 s Rejmers N F Prirodopolzovanie slovar spravochnik M Mysl 1990 640 s ISBN 5 244 00450 6 Sytnik K M Brajon A V Gordeckij A V Biosfera Ekologiya Ohrana prirody K Nauk dumka 1987 523 s Tunicya Yu Ekologichna konstituciya Zemli Ideya Koncepciya Problemi Lviv Vidavnichij centr Lvivskogo nacionalnogo un tu imeni Ivana Franka 2002 298 s PosilannyaAerobiosfera navch metod posib uklad O G Lanovenko O O Ostapishina Herson PP Vishemirskij V S 2013 S 6 Biosfera navch metod posib uklad O G Lanovenko O O Ostapishina Herson PP Vishemirskij V S 2013 S 26 BIOSFERA 10 bereznya 2016 u Wayback Machine Farmacevtichna enciklopediya BIOSFERA 7 bereznya 2016 u Wayback Machine ESU Zamoroka A M Evolyuciya biosferi u chomu pomililisya biologi 14 lipnya 2010 u Wayback Machine Stanislavivskij naturalist 18 veresnya 2007 roku Yu R Shelyag Sosonko Biosfera 21 listopada 2016 u Wayback Machine URE