Ґо́йдич Павло́ Петро́ (17 липня 1888, Руські Пекляни, Австро-Угорська імперія — 17 липня 1960, Леопольдов, нині в окрузі Глоговец, Трнавський край, Словаччина) — греко-католицький єпископ Пряшівської єпархії (1940–1960), василіянин, блаженний священномученик Католицької церкви, праведник світу.
Блаженний Павло Ґойдич Павло Петро Ґойдич | ||
Єпископ Пряшівський Павло Ґойдич, ЧСВВ | ||
| ||
---|---|---|
17 липня 1940 — 17 липня 1960 | ||
Обрання: | 17 липня 1940 | |
Інтронізація: | 8 серпня 1940 | |
Церква: | Словацька греко-католицька церква | |
Попередник: | Стефан Новак | |
Наступник: | Ян Гірка | |
| ||
7 березня 1927 — 17 липня 1940 | ||
Обрання: | 7 березня 1927 | |
Попередник: | Joseph Pfluger | |
Наступник: | Станіслав Зеля | |
| ||
14 вересня 1926 — 17 липня 1940 | ||
Обрання: | 14 вересня 1926 | |
Попередник: | Діонісій Няраді | |
Наступник: | Ян Гірка | |
Народження: | 17 липня 1888 Руські Пекляни, Угорське королівство, Австро-Угорщина | |
Смерть: | 17 липня 1960 (72 роки) Леопольдов, ЧССР ·злоякісна пухлина | |
Похоронений: | Леопольдов, 1968 перепохований у крипті греко-католицького катедрального храму в Пряшеві | |
Батько: | о. Степан | |
Мати: | Ганна | |
Прийняття священичого сану: | 27 серпня 1911 | |
Прийняття монашества: | 28 листопада 1926 року (довічні обіти в ЧСВВ) | |
Єпископська хіротонія: | 25 березня 1927 | |
Нагороди: |
Життєпис
Дитинство
Народився Петро Ґойдич (чернече ім'я Павло) 17 липня 1888 року в русинській сім'ї в селі Руські Пекляни (нині частина села Любовець), що неподалік Пряшева.
Майже 200 років з роду Ґойдичів виходили греко-католицькі священники. Його батько Степан Ґойдич був взірцевим душпастирем. Мати — Ганна Гербері — теж походила зі священницької сім'ї. Двоє старших братів Петра — Корнелій і Степан — також стали священниками. Родичі хотіли, щоб хоча б молодший обрав світську кар'єру, але вихований у християнських традиціях, він пішов батьківським шляхом.
Невдовзі після народження Петра сім'я переїхала до Цигелки біля Бардієва, де й пройшло дитинство хлопця.
Священик
1907 року Петро вступає до єпархіальної семінарії у Пряшеві. Там себе настільки добре проявляє, що його посилають на навчання до Будапешта. 1911 року Ґойдича висвячено на священника, а за рік він стає префектом в гуртожитку для хлопців в т. зв. Алумнеї. Тоді ж як катехит учить молодь релігії.
Бачачи старанного юнака, єпископ Стефан Новак призначає його протоколістом і архіваріусом єпископської курії. Згодом генеральний вікарій Микола Руснак доручає йому ще вищу посаду — директора єпископської канцелярії. Але Ґойдич обирає шлях монаха.
Ієромонах-василіянин
22 липня 1922 року Ґойдич вступає до василіянського монастиря на Чернечій горі в Мукачеві. У листі до батьків писав: «Я вирішив залишити світ і вступити в монастир, бо лише тут сповниться бажання мого серця… Відчуваю, якщо залишуся у світі, буду подібний до дерева, яке не родить і нікому не приносить користі». 23 січня 1923 року, після випробувального періоду, він одягнув василіянську рясу, яку не переставав носити ніколи, навіть бувши єпископом. При облечинах прийняв ім'я Павло.
10 березня 1924 року Павло був пострижений у монахи. Він став першим реформованим василіянським священником, який вийшов з оновленого новіціяту в Мукачеві. Його призначають заступником ігумена , де виконував обов'язки префекта і душпастиря 96-ти хлопців-гімназистів василіянського гуртожитку. 1926 року отримав завдання зреформувати монастир у Малому Березному. Завдяки його активній праці монастирська церква в Ужгороді швидко наповнилася молодими вірниками.
Від 1918 року Пряшівська єпархія не мала єпископа. Після того, як єпископ Стефан Новак втік до Угорщини, греко-католиками тимчасово опікувався Микола Руснак, а після нього — апостольський адміністратор Діонісій Нярадій з Хорватії. Коли 1926 року останній повернувся додому, Апостольський Престол вирішив призначити молодого і побожного монаха Павла Ґойдича апостольським адміністратором Пряшівської єпархії.
Перед поверненням до Пряшева Ґойдич поїхав на вісім днів до Крехівського монастиря у Галичині. Тут духовно вправлявся і склав вічні чернечі обіти.
Пізніше, навіть уже будучи єпископом, відпустку звичайно проводив у василіянських монастирях. Щорічно приїжджав на духовні вправи на Чернечу гору до Мукачева. Тут завжди зупинявся у маленькій і скромній келії, в якій жив ще юнаком.
Єпископ
25 березня 1927 року в Базиліці святого Климента в Римі, де поховано й апостола слов'ян святого Кирила, Павла Ґойдича було висвячено на єпископа. Вже у своєму першому пастирському листі до священиків він писав про те, що стало його життєвим кредо: «Відкрийте свої священицькі серця і прийміть у своїй любові наш занедбаний руський народ. Русини заслуговують набагато кращої долі. В сучасності вони знаходяться в небезпеці втрати не лише своєї безсмертної душі, але і своєї національної ідентичності, бо перебувають в оточенні ворогів різного роду. Якщо відмовимось і не подамо руки, швидко настане кінець нашого руського народу, народу Духновича, Павловича і великого Валія… Учім його не соромитися за свою руську ідентичність, за свою материнську мову, а бути гордим за свій руський рід».
З такими думками єпископ Ґойдич швидко потрапив у немилість до словацької влади. 1929 року він рішуче виступив проти словакізації народних церковних шкіл. Міністерство освіти в Братиславі наказало, аби навчання в них перевести на словацьку мову. Українською мали залишити всього три години на тиждень. Не послухавшись вказівок, єпископ дозволив продовжувати навчання рідною мовою у 80 школах. Це викликало тривалий судовий розгляд у Празі, який закінчився перемогою Ґойдича. У 65 школах навчання було продовжено українською.
Ще однією перемогою стало відкриття 1936 року в Пряшеві греко-католицької руської (тобто русинсько-української) гімназії, яка стала твердинею релігійно-національного життя русинів-українців у ворожому для них словацькому середовищі. До того українці Пряшівщини не мали жодної середньої школи.
Катастрофічні зміни настали після розпаду Чехословаччини й утворення гітлерівського союзника — незалежної Словаччини на чолі з урядом Йозефом Тисо. Права українців на національний розвиток було відкинуто як непотрібні та шкідливі. Усі школи переведено на словацьку мову викладання. Греко-католицька єпархія не сміла видати жодного документа кирилицею. 1940 року в Михайлівцях відкрито словацьку греко-католицьку учительську семінарію. Пряшівську українську натомість належало ліквідувати.
Владика Ґойдич знову проявив стійкість характеру: на ліквідацію семінарії він не погодився, оголосивши їй публічну підтримку. У свою чергу Ватикан призначив спеціальну фінансову допомогу на існування цієї національної за духом семінарії.
Це не сподобалося словацькій владі, на велелюдній зустрічі у Пряшеві Йозеф Тисо привітався з усіма церковними достойниками. Тільки одному привселюдно не подав руки. Ним був греко-католицький єпископ Павло Ґойдич. Коли всі сіли, для нього одного не знайшлося стільця, тож Павло мусив стояти. Це була публічна зневага, висловлена на очах у вірників. Але були й прямі звинувачення і погрози концтабором «ворогові словацької держави», «негідному єпископського достоїнства». Словацька влада проводила відповідну кампанію проти єпископа в пресі.
Але Павло Ґойдич пояснював свою точку зору: «Інші національності мають своїх міністрів, свою політичну партію і своїх представників, тільки велика частина моїх вірних не має нікого, хто боронив би їхні національні і громадянські права. Тож коли мої вірні з довір'ям звертаються до мене, я не можу відкинути їхнього прохання, хоча через те зазнаю чимало неприємностей і великої шкоди».
Ситуація заходила у безвихідь, і Ґойдич заради «добра для всієї єпархії» подав до Риму прохання про відставку. Проте, Апостольський Престол резиґнації не прийняв, навпаки — 1940 року Павло отримав підвищення, ставши єпархіальним єпископом Пряшівської єпархії (до того він був її адміністратором). Після Другої світової війни, 15 січня 1946 року єпископа Ґойдича призначено головним душпастирем для всіх греко-католиків Чехословаччини.
Порятунок євреїв
Після початку депортацій єврейського населення єпископ почав звертатися до Святого Престолу з протестами з тим, аби було вжито заходів проти священників, які входили до керівництва Словацької республіки та Словацької Народної Партії, зокрема проти президента Йозефа Тисо.
26 жовтня 1942 року секретні служби Першої Словацької республіки надали уряду звіт про зависоку кількість навернень юдеїв у християнство (греко-католицизм і православ'я) з метою порятунку. З 349 сімей хрестилося 533 євреї, щоб врятувати життя членам своїх сімей, приблизною кількістю в півтори тисячі осіб. Той же звіт говорить про те, що єпископ проводив відкриті церемонії у словацькій Михайлівці, що викликало протест частини вірян.
Після завершення бойових дій, частина врятованих запропонувала єпископу порятунок на заході, проте владика відмовився залишити свою єпархію. Після арешту на ім'я президента Третьої Чехословацької Республіки Антоніна Запотоцького врятовані написали листа на захист Ґойдича, але марно.
6 серпня 2007 року Павла Ґойдича визнано Праведником світу.
Мученик
Павла Ґойдича неможливо було звинуватити у пособництві гітлерівським союзникам, адже всі знали про його складні стосунки з урядом Йозефа Тисо. Ба більше, єпископ врятував сотні людей від концтаборів. У своїй резиденції переховував багатьох євреїв, надав допомогу тисячам українських біженців. Його єпископським гаслом були слова: «Бог є любов, любім Його».
Отець Левканич про доброчинство єпископа Ґойдича писав так: «Коли б зібралися усі студенти, яким Владика матеріально допоміг закінчити студії; усі робітники, яким він особисто допоміг знайти працю; усі державні службовці, яким він забезпечив посаду; усі сироти, вдовиці й убогі, що їх він обсипував щедрими дарами; коли б зійшлися усі ті, що їм Владика у який-небудь спосіб помагав, радив чи охороняв, і то без різниці віку, заняття чи релігії, то зібралося б непроглядна маса народу, яка цілий день дефілювала б попри єпископську резиденцію».
Але комуністична влада мала про Ґойдича свою думку, після Галичини та Закарпаття ліквідація Греко-католицької церкви повинна була пройти і на Пряшівщині.
28 квітня 1950 року Павла було арештовано, коли він відмовився віддати ключі від катедрального собору для передачі його православним.
Через кілька тижнів єпископа Ґойдича перевезли до в'язниці, звідки вже не виходив до кінця життя. У січні 1951 року більшовики влаштували над ним гучний судовий процес. Спочатку навіть вели пряму трансляцію по радіо. Але єпископ мудро проводив власний захист і впевнено поводився, що її припинили. За стандартними, вигаданими звинуваченнями на кшталт «зрада держави», «воєнна зрада», «шпіонаж» його було засуджено на довічне ув'язнення.
Окупаційна комуністична влада остерігалась популярності Павла. Його возили з однієї тюрми до іншої, бо народ, дізнавшись, де він перебуває, сходився під вікна в'язниці на молитву. Не забували про нього і за кордоном. 17 липня 1958 року Папа Пій XII вислав йому привітання з нагоди 70-річчя.
Павла Ґойдича тримали в найстрашніших в'язницях. Змушували до найпринизливішої праці, наприклад, мити підлогу в кімнаті сторожів. Діяли й підступно: пропонували очолити Православну церкву в Чехословаччині, але він відмовлявся. Мав одне бажання, яке в останні місяці висловлював товаришам:
«Завжди прошу ласкавого Бога, щоб із цієї долини сліз покликав мене того самого дня, в який прислав». Так воно і сталося: 17 липня 1960 року, в день свого народження, Павло Ґойдич помер у Леопольдові (Чехословацька Соціалістична Республіка, нині у складі округу Глоговець, Трнавський край, Словаччина) після 10 років у комуністичних в'язницях.
На тюремному цвинтарі в Леопольдові поставили тільки табличку з номером 681. Тричі рідні клали на могилу хрест, але сторожі щоразу знищували його. Поховання єпископа стало місцем паломництва греко-католиків. Ситуація змінилася під час «Празької весни»: у жовтні 1968 року Владику урочисто перепоховали у крипті греко-католицького катедрального храму в Пряшеві, де спочиває ще один видатний українець — Олександр Духнович.
Блаженний
4 листопада 2001 року на майдані перед собором св. Петра у Римі Папа Іван-Павло II перед тисячами паломників з різних країн проголосив імена восьми нових блаженних. Серед них був священномученик Павло Ґойдич. День вшанування його пам'яті у церковному календарі призначено на 17 липня — день його смерті.
Примітки
- . Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 18 травня 2021.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Джерела та література
- Чабан М. Гойдич Павло-Петро [ 8 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — .
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Павло (Ґойдич) |
- Potaš J.M., OSBM. Martyr Episcopus Prešoviensis Peter Pavel Gojdič, OSBM. 1888—1960. Prešov-Пряшів, 2004.
- Životopis blahoslaveného biskupa-mučeníka Pavla Petra Gojdiča, OSBM // Moleben k blahoslavenému biskupovi-mučeníkovi Pavlovi Petrovi Gojdičovi, OSBM. Zost. M. Durlák. Prešov, 2001.
- Пекар А. Василіянин-ісповідник. Життя єп. П. Ґойдича, ЧСВВ. Ню Йорк, 1962.
- Pekar A. Bishop Paul Gojdich, OSBM. Pittsburgh, 1980.
- Павло (Ґойдич) [ 30 липня 2018 у Wayback Machine.] — Яд Вашем (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Go jdich Pavlo Petro 17 lipnya 1888 Ruski Peklyani Avstro Ugorska imperiya 17 lipnya 1960 Leopoldov nini v okruzi Glogovec Trnavskij kraj Slovachchina greko katolickij yepiskop Pryashivskoyi yeparhiyi 1940 1960 vasiliyanin blazhennij svyashennomuchenik Katolickoyi cerkvi pravednik svitu Blazhennij Pavlo Gojdich Pavlo Petro Gojdich Yepiskop Pryashivskij Pavlo Gojdich ChSVV Yepiskop Pryashivskij 17 lipnya 1940 17 lipnya 1960 Obrannya 17 lipnya 1940 Intronizaciya 8 serpnya 1940 Cerkva Slovacka greko katolicka cerkva Poperednik Stefan Novak Nastupnik Yan Girka Titulyarnij yepiskop Garpasi 7 bereznya 1927 17 lipnya 1940 Obrannya 7 bereznya 1927 Poperednik Joseph Pfluger Nastupnik Stanislav Zelya Apostolskij administrator Pryashivskoyi yeparhiyi 14 veresnya 1926 17 lipnya 1940 Obrannya 14 veresnya 1926 Poperednik Dionisij Nyaradi Nastupnik Yan Girka Narodzhennya 17 lipnya 1888 1888 07 17 Ruski Peklyani Ugorske korolivstvo Avstro Ugorshina Smert 17 lipnya 1960 1960 07 17 72 roki Leopoldov ChSSR zloyakisna puhlina Pohoronenij Leopoldov 1968 perepohovanij u kripti greko katolickogo katedralnogo hramu v Pryashevi Batko o Stepan Mati Ganna Prijnyattya svyashenichogo sanu 27 serpnya 1911 Prijnyattya monashestva 28 listopada 1926 roku dovichni obiti v ChSVV Yepiskopska hirotoniya 25 bereznya 1927 Nagorodi Kavaler Velikogo Hresta ordena Tomasha Garriga Masarika U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Gojdich Pavlo Petro Gojdich vlastnoruchno v 1947 rociZhittyepisDitinstvo Narodivsya Petro Gojdich cherneche im ya Pavlo 17 lipnya 1888 roku v rusinskij sim yi v seli Ruski Peklyani nini chastina sela Lyubovec sho nepodalik Pryasheva Majzhe 200 rokiv z rodu Gojdichiv vihodili greko katolicki svyashenniki Jogo batko Stepan Gojdich buv vzircevim dushpastirem Mati Ganna Gerberi tezh pohodila zi svyashennickoyi sim yi Dvoye starshih brativ Petra Kornelij i Stepan takozh stali svyashennikami Rodichi hotili shob hocha b molodshij obrav svitsku kar yeru ale vihovanij u hristiyanskih tradiciyah vin pishov batkivskim shlyahom Nevdovzi pislya narodzhennya Petra sim ya pereyihala do Cigelki bilya Bardiyeva de j projshlo ditinstvo hlopcya Svyashenik 1907 roku Petro vstupaye do yeparhialnoyi seminariyi u Pryashevi Tam sebe nastilki dobre proyavlyaye sho jogo posilayut na navchannya do Budapeshta 1911 roku Gojdicha visvyacheno na svyashennika a za rik vin staye prefektom v gurtozhitku dlya hlopciv v t zv Alumneyi Todi zh yak katehit uchit molod religiyi Bachachi starannogo yunaka yepiskop Stefan Novak priznachaye jogo protokolistom i arhivariusom yepiskopskoyi kuriyi Zgodom generalnij vikarij Mikola Rusnak doruchaye jomu she vishu posadu direktora yepiskopskoyi kancelyariyi Ale Gojdich obiraye shlyah monaha Iyeromonah vasiliyanin 22 lipnya 1922 roku Gojdich vstupaye do vasiliyanskogo monastirya na Chernechij gori v Mukachevi U listi do batkiv pisav Ya virishiv zalishiti svit i vstupiti v monastir bo lishe tut spovnitsya bazhannya mogo sercya Vidchuvayu yaksho zalishusya u sviti budu podibnij do dereva yake ne rodit i nikomu ne prinosit koristi 23 sichnya 1923 roku pislya viprobuvalnogo periodu vin odyagnuv vasiliyansku ryasu yaku ne perestavav nositi nikoli navit buvshi yepiskopom Pri oblechinah prijnyav im ya Pavlo 10 bereznya 1924 roku Pavlo buv postrizhenij u monahi Vin stav pershim reformovanim vasiliyanskim svyashennikom yakij vijshov z onovlenogo noviciyatu v Mukachevi Jogo priznachayut zastupnikom igumena de vikonuvav obov yazki prefekta i dushpastirya 96 ti hlopciv gimnazistiv vasiliyanskogo gurtozhitku 1926 roku otrimav zavdannya zreformuvati monastir u Malomu Bereznomu Zavdyaki jogo aktivnij praci monastirska cerkva v Uzhgorodi shvidko napovnilasya molodimi virnikami Vid 1918 roku Pryashivska yeparhiya ne mala yepiskopa Pislya togo yak yepiskop Stefan Novak vtik do Ugorshini greko katolikami timchasovo opikuvavsya Mikola Rusnak a pislya nogo apostolskij administrator Dionisij Nyaradij z Horvatiyi Koli 1926 roku ostannij povernuvsya dodomu Apostolskij Prestol virishiv priznachiti molodogo i pobozhnogo monaha Pavla Gojdicha apostolskim administratorom Pryashivskoyi yeparhiyi Pered povernennyam do Pryasheva Gojdich poyihav na visim dniv do Krehivskogo monastirya u Galichini Tut duhovno vpravlyavsya i sklav vichni chernechi obiti Piznishe navit uzhe buduchi yepiskopom vidpustku zvichajno provodiv u vasiliyanskih monastiryah Shorichno priyizhdzhav na duhovni vpravi na Chernechu goru do Mukacheva Tut zavzhdi zupinyavsya u malenkij i skromnij keliyi v yakij zhiv she yunakom Yepiskop 25 bereznya 1927 roku v Bazilici svyatogo Klimenta v Rimi de pohovano j apostola slov yan svyatogo Kirila Pavla Gojdicha bulo visvyacheno na yepiskopa Vzhe u svoyemu pershomu pastirskomu listi do svyashenikiv vin pisav pro te sho stalo jogo zhittyevim kredo Vidkrijte svoyi svyashenicki sercya i prijmit u svoyij lyubovi nash zanedbanij ruskij narod Rusini zaslugovuyut nabagato krashoyi doli V suchasnosti voni znahodyatsya v nebezpeci vtrati ne lishe svoyeyi bezsmertnoyi dushi ale i svoyeyi nacionalnoyi identichnosti bo perebuvayut v otochenni vorogiv riznogo rodu Yaksho vidmovimos i ne podamo ruki shvidko nastane kinec nashogo ruskogo narodu narodu Duhnovicha Pavlovicha i velikogo Valiya Uchim jogo ne soromitisya za svoyu rusku identichnist za svoyu materinsku movu a buti gordim za svij ruskij rid Z takimi dumkami yepiskop Gojdich shvidko potrapiv u nemilist do slovackoyi vladi 1929 roku vin rishuche vistupiv proti slovakizaciyi narodnih cerkovnih shkil Ministerstvo osviti v Bratislavi nakazalo abi navchannya v nih perevesti na slovacku movu Ukrayinskoyu mali zalishiti vsogo tri godini na tizhden Ne posluhavshis vkazivok yepiskop dozvoliv prodovzhuvati navchannya ridnoyu movoyu u 80 shkolah Ce viklikalo trivalij sudovij rozglyad u Prazi yakij zakinchivsya peremogoyu Gojdicha U 65 shkolah navchannya bulo prodovzheno ukrayinskoyu She odniyeyu peremogoyu stalo vidkrittya 1936 roku v Pryashevi greko katolickoyi ruskoyi tobto rusinsko ukrayinskoyi gimnaziyi yaka stala tverdineyu religijno nacionalnogo zhittya rusiniv ukrayinciv u vorozhomu dlya nih slovackomu seredovishi Do togo ukrayinci Pryashivshini ne mali zhodnoyi serednoyi shkoli Katastrofichni zmini nastali pislya rozpadu Chehoslovachchini j utvorennya gitlerivskogo soyuznika nezalezhnoyi Slovachchini na choli z uryadom Jozefom Tiso Prava ukrayinciv na nacionalnij rozvitok bulo vidkinuto yak nepotribni ta shkidlivi Usi shkoli perevedeno na slovacku movu vikladannya Greko katolicka yeparhiya ne smila vidati zhodnogo dokumenta kiriliceyu 1940 roku v Mihajlivcyah vidkrito slovacku greko katolicku uchitelsku seminariyu Pryashivsku ukrayinsku natomist nalezhalo likviduvati Vladika Gojdich znovu proyaviv stijkist harakteru na likvidaciyu seminariyi vin ne pogodivsya ogolosivshi yij publichnu pidtrimku U svoyu chergu Vatikan priznachiv specialnu finansovu dopomogu na isnuvannya ciyeyi nacionalnoyi za duhom seminariyi Yepiskopskij gerb Pavla Gojdicha Ce ne spodobalosya slovackij vladi na velelyudnij zustrichi u Pryashevi Jozef Tiso privitavsya z usima cerkovnimi dostojnikami Tilki odnomu privselyudno ne podav ruki Nim buv greko katolickij yepiskop Pavlo Gojdich Koli vsi sili dlya nogo odnogo ne znajshlosya stilcya tozh Pavlo musiv stoyati Ce bula publichna znevaga vislovlena na ochah u virnikiv Ale buli j pryami zvinuvachennya i pogrozi konctaborom vorogovi slovackoyi derzhavi negidnomu yepiskopskogo dostoyinstva Slovacka vlada provodila vidpovidnu kampaniyu proti yepiskopa v presi Ale Pavlo Gojdich poyasnyuvav svoyu tochku zoru Inshi nacionalnosti mayut svoyih ministriv svoyu politichnu partiyu i svoyih predstavnikiv tilki velika chastina moyih virnih ne maye nikogo hto boroniv bi yihni nacionalni i gromadyanski prava Tozh koli moyi virni z dovir yam zvertayutsya do mene ya ne mozhu vidkinuti yihnogo prohannya hocha cherez te zaznayu chimalo nepriyemnostej i velikoyi shkodi Situaciya zahodila u bezvihid i Gojdich zaradi dobra dlya vsiyeyi yeparhiyi podav do Rimu prohannya pro vidstavku Prote Apostolskij Prestol rezignaciyi ne prijnyav navpaki 1940 roku Pavlo otrimav pidvishennya stavshi yeparhialnim yepiskopom Pryashivskoyi yeparhiyi do togo vin buv yiyi administratorom Pislya Drugoyi svitovoyi vijni 15 sichnya 1946 roku yepiskopa Gojdicha priznacheno golovnim dushpastirem dlya vsih greko katolikiv Chehoslovachchini Poryatunok yevreyiv Pislya pochatku deportacij yevrejskogo naselennya yepiskop pochav zvertatisya do Svyatogo Prestolu z protestami z tim abi bulo vzhito zahodiv proti svyashennikiv yaki vhodili do kerivnictva Slovackoyi respubliki ta Slovackoyi Narodnoyi Partiyi zokrema proti prezidenta Jozefa Tiso 26 zhovtnya 1942 roku sekretni sluzhbi Pershoyi Slovackoyi respubliki nadali uryadu zvit pro zavisoku kilkist navernen yudeyiv u hristiyanstvo greko katolicizm i pravoslav ya z metoyu poryatunku Z 349 simej hrestilosya 533 yevreyi shob vryatuvati zhittya chlenam svoyih simej pribliznoyu kilkistyu v pivtori tisyachi osib Toj zhe zvit govorit pro te sho yepiskop provodiv vidkriti ceremoniyi u slovackij Mihajlivci sho viklikalo protest chastini viryan Pislya zavershennya bojovih dij chastina vryatovanih zaproponuvala yepiskopu poryatunok na zahodi prote vladika vidmovivsya zalishiti svoyu yeparhiyu Pislya areshtu na im ya prezidenta Tretoyi Chehoslovackoyi Respubliki Antonina Zapotockogo vryatovani napisali lista na zahist Gojdicha ale marno 6 serpnya 2007 roku Pavla Gojdicha viznano Pravednikom svitu Muchenik Pam yatnik Pavlovi Gojdichu v Leopoldovi Slovachchina Pavla Gojdicha nemozhlivo bulo zvinuvatiti u posobnictvi gitlerivskim soyuznikam adzhe vsi znali pro jogo skladni stosunki z uryadom Jozefa Tiso Ba bilshe yepiskop vryatuvav sotni lyudej vid konctaboriv U svoyij rezidenciyi perehovuvav bagatoh yevreyiv nadav dopomogu tisyacham ukrayinskih bizhenciv Jogo yepiskopskim gaslom buli slova Bog ye lyubov lyubim Jogo Otec Levkanich pro dobrochinstvo yepiskopa Gojdicha pisav tak Koli b zibralisya usi studenti yakim Vladika materialno dopomig zakinchiti studiyi usi robitniki yakim vin osobisto dopomig znajti pracyu usi derzhavni sluzhbovci yakim vin zabezpechiv posadu usi siroti vdovici j ubogi sho yih vin obsipuvav shedrimi darami koli b zijshlisya usi ti sho yim Vladika u yakij nebud sposib pomagav radiv chi ohoronyav i to bez riznici viku zanyattya chi religiyi to zibralosya b neproglyadna masa narodu yaka cilij den defilyuvala b popri yepiskopsku rezidenciyu Ale komunistichna vlada mala pro Gojdicha svoyu dumku pislya Galichini ta Zakarpattya likvidaciya Greko katolickoyi cerkvi povinna bula projti i na Pryashivshini 28 kvitnya 1950 roku Pavla bulo areshtovano koli vin vidmovivsya viddati klyuchi vid katedralnogo soboru dlya peredachi jogo pravoslavnim Cherez kilka tizhniv yepiskopa Gojdicha perevezli do v yaznici zvidki vzhe ne vihodiv do kincya zhittya U sichni 1951 roku bilshoviki vlashtuvali nad nim guchnij sudovij proces Spochatku navit veli pryamu translyaciyu po radio Ale yepiskop mudro provodiv vlasnij zahist i vpevneno povodivsya sho yiyi pripinili Za standartnimi vigadanimi zvinuvachennyami na kshtalt zrada derzhavi voyenna zrada shpionazh jogo bulo zasudzheno na dovichne uv yaznennya Okupacijna komunistichna vlada osterigalas populyarnosti Pavla Jogo vozili z odniyeyi tyurmi do inshoyi bo narod diznavshis de vin perebuvaye shodivsya pid vikna v yaznici na molitvu Ne zabuvali pro nogo i za kordonom 17 lipnya 1958 roku Papa Pij XII vislav jomu privitannya z nagodi 70 richchya Pavla Gojdicha trimali v najstrashnishih v yaznicyah Zmushuvali do najprinizlivishoyi praci napriklad miti pidlogu v kimnati storozhiv Diyali j pidstupno proponuvali ocholiti Pravoslavnu cerkvu v Chehoslovachchini ale vin vidmovlyavsya Mav odne bazhannya yake v ostanni misyaci vislovlyuvav tovarisham Sarkofag iz moshami Blazhennogo Pavla Gojdicha v katedralnomu hrami sv Ivana Hrestitelya v Pryashevi Zavzhdi proshu laskavogo Boga shob iz ciyeyi dolini sliz poklikav mene togo samogo dnya v yakij prislav Tak vono i stalosya 17 lipnya 1960 roku v den svogo narodzhennya Pavlo Gojdich pomer u Leopoldovi Chehoslovacka Socialistichna Respublika nini u skladi okrugu Glogovec Trnavskij kraj Slovachchina pislya 10 rokiv u komunistichnih v yaznicyah Na tyuremnomu cvintari v Leopoldovi postavili tilki tablichku z nomerom 681 Trichi ridni klali na mogilu hrest ale storozhi shorazu znishuvali jogo Pohovannya yepiskopa stalo miscem palomnictva greko katolikiv Situaciya zminilasya pid chas Prazkoyi vesni u zhovtni 1968 roku Vladiku urochisto perepohovali u kripti greko katolickogo katedralnogo hramu v Pryashevi de spochivaye she odin vidatnij ukrayinec Oleksandr Duhnovich Blazhennij 4 listopada 2001 roku na majdani pered soborom sv Petra u Rimi Papa Ivan Pavlo II pered tisyachami palomnikiv z riznih krayin progolosiv imena vosmi novih blazhennih Sered nih buv svyashennomuchenik Pavlo Gojdich Den vshanuvannya jogo pam yati u cerkovnomu kalendari priznacheno na 17 lipnya den jogo smerti Primitki Arhiv originalu za 18 travnya 2021 Procitovano 18 travnya 2021 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Dzherela ta literaturaChaban M Gojdich Pavlo Petro 8 bereznya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D 518 s il ISBN 966 00 0405 2 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Pavlo Gojdich Potas J M OSBM Martyr Episcopus Presoviensis Peter Pavel Gojdic OSBM 1888 1960 Presov Pryashiv 2004 Zivotopis blahoslaveneho biskupa mucenika Pavla Petra Gojdica OSBM Moleben k blahoslavenemu biskupovi mucenikovi Pavlovi Petrovi Gojdicovi OSBM Zost M Durlak Presov 2001 Pekar A Vasiliyanin ispovidnik Zhittya yep P Gojdicha ChSVV Nyu Jork 1962 Pekar A Bishop Paul Gojdich OSBM Pittsburgh 1980 Pavlo Gojdich 30 lipnya 2018 u Wayback Machine Yad Vashem angl