Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Герцогство Штирія (нім. Herzogtum Steiermark; словен. Vojvodina Štajerska; угор. Stájerország) одне з територіальних князівств Священної Римської імперії і коронна земля Австро-Угорщини. У 1918 р. герцогство Штирія було розділене на дві частини: південна Нижня Штирія (на південь від річки Мура), де більшість населення становили словенці, увійшла до складу Королівства сербів, хорватів і словенців (в даний час — у складі Словенії), тоді як північна і центральна частина герцогства утворили федеральну землю Штирія у складі Австрійської республіки.
| Herzogtum Steiermark (нім) Vojvodina Štajerska (словен) Герцогство Штирія | |||||||||||
| держава в складі Священої Римської імперії і Німецького союзу; Коронна земля Цислейтанської частини Австрійської імперії | |||||||||||
| |||||||||||
| |||||||||||
 | |||||||||||
| Столиця | Грац | ||||||||||
| Форма правління | Князівство | ||||||||||
| Історичний період | Сердньовіччя | ||||||||||
| - [en] відокремлена від [en] | 970 | ||||||||||
| - Підняття до герцогства Фрідріхом I Барбароссой | 1180 | ||||||||||
| - Приєднання Бабенбергами до Австрії* | 1192 | ||||||||||
| - Приєднання Арпадами до Угорщини* | 1254 | ||||||||||
| - Приєднання Пржемисловичами до Богемії† | 1260 | ||||||||||
| - Приєднання Габмсбургами до Австрії† | 1276 | ||||||||||
| - руйнація Австро-Угорщини | 31 жовтня 1918 | ||||||||||
| - Скасування Німецької Австрії | 10 жовтня 1919 | ||||||||||
| |||||||||||
| * Передача влади через перервання герцогської лінії. † Завоювання. | |||||||||||
| |||||||||||
Античність
В давнину територія Штирії була заселена різними племенами кельтів і входила до складу кельтського додержавного утворення королівства Норік. У 16 р. до Р. Х. ці землі увійшли до складу Римської імперії і були розділені між провінціями Норік (західна і центральна Штирія) і Паннонія (східна і південна Штирія). Встановлення влади римлян сприяло економічному розвитку регіону. У штирійських горах почався видобуток металів, виникли міські поселення (Петовіо (сучасний Птуй), Целеа (Целе)), побудовані дороги й упроваджені нові сільськогосподарські культури (перш за все, виноград). Після розділу в 103 р. Паннонії східно-штирійські області увійшли до складу провінції (пізніше — провінція Паннонія I). Західно-штирійські області при розділі Норіка Діоклетіаном відійшли до провінції Внутрішній Норік. В період римського панування найбільший розвиток отримали південні регіони Штирії, тоді як гірська частина була слабо заселена і практично не мала міських поселень.
Наприкінці IV—на початку V століття на Паннонію і Норік накинулися германські племена. Територія Штирії була спустошена спочатку вестготами, потім гуннами і ругіями. У 476 р. ці землі увійшли до складу варварського королівства Одоакра, а після його падіння — королівства остготів. У VI столітті на території Штирії розселилися лангобарди.
Середньовіччя
Карантанія і Баварія
Після відходу лангобардів в Італію в другій половині VI століття в штирійський регіон починають проникати слов'янські племена. На початку VII століття слов'яни повністю витіснили місцеве романізоване населення зі Штирії на захід. Слов'яни спочатку входили до складу Аварського каганату, але в 630-х рр., після повстання Само, відокремилися й утворили незалежне слов'янське князівство Карантанія, ядром якого стали каринтійські і штирійські землі. Нащадки слов'ян Карантанії — словенці зараз населяють Словенію і південні області Штирії. У 745 р. Карантанія визнала сюзеренітет Баварського герцогства, проте зберегла внутрішню автономію. З цього періоду почалася інтенсивна християнізація слов'янського населення Штирії, перш за все місіонерами з Зальцбургу і Пассау.
У 788 р. Карантанія була приєднана до франкської імперії Карла Великого. Впровадження феодалізму, роздача земель франкським дворянам і насильницьке навернення до християнства викликали на початку IX століття повстання слов'ян. Після його придушення автономія Карантанії була ліквідована, а штирійські землі увійшли до складу Баварії. Слов'янські князі були замінені німецькими графами, почалася інтенсивна германізації Штирії, перш за все її західної і північної частини. До цього періоду відноситься остаточна перемога християнства у Штирії. З кінця IX століття прикордонні області Баварії почали піддаватися грабіжницьким походам з боку угорців, що розселилися в Середньому Наддунав'ї. У 907 р., отримавши перемогу при Прессбурзі (нині Братислава), угорці захопили територію Штирії.
Карантанська марка
У 955 р. німецькі війська отримали вирішальну перемогу над угорцями в битві на річці Лех. Штирія й інші прикордонні території були звільнені. Для організації оборони імператор Оттон Великий близько 970 р. створив систему марок уздовж кордонів . Однією з них стала Карантанська марка (лат. marchia Carantana, нім. karantanermark), утворена на території сучасної Штирії. У 976 р. східні марки були об'єднані в рамках герцогства Велика Карантанія (пізніше — Каринтія). Незважаючи на формальне підпорядкування марок герцогові, кожна зберегла певну автономію і власні династії. Карантанська марка спочатку включала території сучасної центральної Штирії між річками Енс і Мура. Маркграфом нового державного утворення став . Його син в 1011 р. став герцогом Каринтії, але пізніше підняв повстання проти імператора і в 1035 р. був усунений. Карантанська марка була передана . У 1056 р. встановилася влада династії . При і його наступниках до марки були приєднані великі території: Штайр у Верхній Австрії, в Нижній, регіон Граца, Подравська марка (Птуй і Марибор), Прекмур'є. В результаті територія держави тягнулася від Драви до Дунаю. Одночасно йшов процес розширення незалежності графства: влада герцогів Каринтії над маркою поступово слабшала, а в 1122 р. була остаточно ліквідована. Утворилася нова суверенна держава, що отримала назву від міста Штайр, родового володіння дому Траунгау, Штирійська марка (нім. steiermark).
Штирійська марка
В період правління династії Траунгау Штирія поступово зміцнювала свої позиції на міжнародній арені. Прикордонні конфлікти з Угорщиною й Австрією завершилися сприятливо для штирійських маркграфів, у 1180 р. імператор Священної Римської імперії Фрідріх I надав титул герцога, що означало зрівняння правами з сусідніми державами. В цей період посилилася німецька колонізація штирійських земель, в результаті якої слов'яни були повністю витиснені з північної частини держави. Розвивалися міста (Енс, Штайр, Грац) і гірнича справа. Для соціальної структури Штирії характерна відсутність великої аристократії і великий вплив дрібних лицарів-міністеріалів, які разом з містами складали головну опору герцогської влади в країні. Штирійські міністеріали користувалися досить широкими правами, формуючи особливий привілейований шар. Герцог Оттокар IV не мав спадкоємців, тому в 1186 р. він уклав Санкт-Георгенбергський договір з Леопольдом V Бабенбергом, герцогом Австрії, згідно з яким після смерті Оттокара Штирія переходила до Бабенбергів і на вічно мала бути об'єднана з Австрією. Леопольд V гарантував збереження прав штирійських громадських станів.
Встановлення влади Габсбургів
1192 року Оттокар IV помер і герцогом Штирії став Леопольд V. Після смерті останнього Штирія на короткий час (1194—1198) отримала незалежність, проте зі вступом на австрійський престол штирійського герцога Леопольда VI 1198 року країна була остаточно об'єднана з Австрією. Припинення династії Бабенбергів у 1248 привело до тимчасового переходу Штирії під владу спочатку Угорщини, а з 1260 чеського короля Пржемисла Оттокара II. 1276 року імператор Рудольф I Габсбург розбив короля Чехії і захопив Штирію, яку передав своєму синові Альбрехту I. Таким чином в країні встановилася династія Габсбургів, а сама Штирія увійшла до складу австрійських спадкових володінь цієї династії. У 1290-х роках у Штирії спалахнуло повстання дворян проти централізаторської політики Габсбургів, проте його швидко придушили. 1379 року землі Габсбургів були розділені між двома гілками цієї династії. Штирія відійшла до і стала центром герцогства Внутрішня Австрія. Одночасно від Штирії були відокремлені землі в Траунгау (Штайр і нижня течія Енсу), які з того часу остаточно увійшли до складу землі Верхня Австрія. 1440 року штирійський герцог Фрідріх ІІІ став королем Німеччини, а незабаром об'єднав під своєю владою практично всі володіння Габсбургів. Штирія знов увійшла до складу єдиної Австрійської монархії. У XIV столітті в Штирії виникло станове представництво — ландтаг. Одночасно бурхливо зростали міста, розвивався видобуток корисних копалин. 1410 року в Леобені було засновано перше в австрійських землях акціонерне товариство.
Графство Целе і турецькі вторгнення
Головним противником Габсбургів у регіоні в XIV—XV століттях було графство Цельське, чиї володіння включали території довкола міст Целє (місто), Шпітталь, Кочовище і території на північ від Купи. У 1372 р. незалежність Цельських графів була підтверджена імператором Карлом IV. Найбільшого розквіту це графство досягло при правлінні (1392—1435), який намагався створити з розрізнених володінь на території сучасної Словенії єдине князівство. Його наступники перейняли на себе удари турків, організувавши оборону південнонімецьких земель. Але 1456 року останній граф Цельський був убитий і його володіння були захоплені Габсбургами. Целе увійшло до складу герцогства Штирія. У XV—XVII століттях Штирія сильно постраждала від нападів турецьких військ, що привели до різкого падіння чисельності населення. В той же час посилився наступ держави і феодалів на права і свободи селян, що привело до великого селянського повстання «Віндського союзу» в Штирії в 1514—1515 рр.
Новий час
Реформація і Контрреформація
Реформація проникла у Штирію в 1530-х рр. Герцог Карл II (1564—1590), молодший син імператора Фердинанда I, що отримав після розділу габсбургських земель в 1564 р. Штирію і Каринтію, спочатку миролюбно відносився до протестантів. Грац став центром протестантського руху всієї Внутрішньої Австрії. У 1572 р. в країні була введена свобода віросповідання. Проте вже в 1573 р. герцог запросив у Штирію єзуїтів, які в 1586 р. заснували Католицький Університет Граца. Син і спадкоємець Карла II Фердинанд II продовжив боротьбу з протестантами і вигнав зі Штирії протестантських проповідників. Він став фактичним лідером контрреформації у володіннях Габсбургів і жорстоко розправлявся з особами, що не бажають приймати католицтво. Після того, як Фердинанд у 1619 р. став імператором Священної Римської імперії, він розбив війська протестантів у битві на Білій горі 1620 р. і заборонив протестантські богослужіння в країні. У 1628 р. всім дворянам-протестантам було наказано перейти в католицтво або покинути австрійські володіння. Багато дворянських родин Штирії вимушені були емігрувати з країни. Протестантство збереглося лише в деяких гірських долинах Штирії. Новий етап контрреформації припав на другу половину XVII століття, коли під тиском католицької церкви і влади герцогства більше 30 000 штирійських протестантів (переважно, селяни) покинули країну і переселилися в Трансильванію. Лише «Едикт про віротерпимість» Йосифа II в 1781 р. поклав релігійним репресіям в Штирії.
Освічений абсолютизм і Наполеонівські війни
У другій половині XVIII століття в Штирії, як і в інших володіннях Габсбургів, розгорнулися реформи освіченого абсолютизму. Урбаріальні патенти Марії Терезії 1771—1778 рр. зафіксували феодальні повинності селян, скоротили панщину, встановили мінімум селянського наділу і підтвердили право свободи переходу, дозволено також було викупляти спадкові права на землю. У 1775 р. були ліквідовані внутрішні митниці між різними землями у складі імперії Габсбургів. У 1779 р. створена система державної шкільної освіти. При Йосифі II були обмежені права провінційних ландтагів, а всі території імперії об'єднані в 13 провінцій. Штирія увійшла до однієї з таких провінцій разом з Каринтією і Крайною, що означало ліквідацію самоврядності герцогства. Лише в 1790 р. було відновлено старий адміністративний поділ і Штирія знов отримала статус окремої коронної землі.
Під впливом Великої Французької революції у Штирії в 1790—1794 р. активно розвивався демократичний рух, поки не був придушений австрійським урядом. У 1797 р. територія Штирії стала ареною бойових дій між армією Наполеона, що атакувала, та військами Австрійської імперії. У штирійському місті Леобені було підписано перемир'я, що позбавило Габсбургів влади над Північною Італією. У 1805 р. Штирія знов була окупована французькими військами, проте, на відміну від сусідніх Каринтії та Крайни, залишалася під владою Габсбургів до кінця Наполеонівських війн.
Штирія в XIX—на початку XX століття
Соціально-економічний розвиток
Наприкінці XIX століття населення Штирії становило 1,3 мільйона осіб. У Верхній і Середній Штирії переважна більшість населення розмовляла німецькою мовою, а в Нижній Штирії переважали словенці (у містах — німці). Германізація слов'янського населення була досить значною і з кожним роком частка словенців неухильно зменшувалася. Більшість мешканців Штирії належала до римо-католицької церкви, близько 10 тисяч — до різних протестантських деномінацій і 2 тисячі сповідали юдаїзм. У економіці Штирії переважало сільське господарство і гірнича промисловість. Штирія була однєю з порівняно багатих лісами земель Австрійської монархії. Головними сільськогосподарськими культурами були пшениця, жито, ячмінь, овес, льон. У Нижній Штирії вирощувалися фрукти і виноград. Велике значення у Штирії мало тваринництво, особливо конярство в долині Енсу і розведення великої рогатої худоби у Верхній і Середній Штирії. Гірнича промисловість Штирії до кінця XIX століття була вже досить добре розвинена. У 1895 р. функціонували близько 83 гірничозаводських промислових підприємств, на яких було зайнято близько 16 тисяч робітників. Найважливіше значення мали видобуток і обробка залізняку й сирого заліза, які користувалося усесвітньою популярністю. В 1895 р. у Штирії було 8 заводів для обробки залізняку і 14 підприємств переробки сирого заліза. Важливе значення мав видобуток кам'яного вугілля (добувалося близько 2,5 мільйонів тон на рік). Розроблялися також родовища графіту, цинку, свинцю і кам'яної солі. З обробної промисловості найрозвиненішими були металургія і машинобудування. Досить значним були виробництво цементу, скла, деревини і целулоїду, паперова і хімічна промисловість. У 1890 р. в Штирії налічувалася 531 фабрика з 31 581 робітником. Розвитку торгівлі сприяла досить розгалужена мережа залізниць, загальна довжина яких у 1894 р. дорівнювала 1284 км. Головною артерією була гілкаВідень-Трієст Південної залізниці. Загальна протяжність шосейних доріг наприкінці XIX століття становила 4827 км. На Мурі, Драві й Саві було розвинено судноплавство.
Центральним вищим навчальним закладом Штирії був Університет Грацу. Крім того до кінця XIX століття в Штирії було вище технічне училище в Граці, гірська академія в Леобені та кілька гімназій і торговельних училищ. Кількість шкіл становила майже 900.
Щодо церков Штирія поділялась на дві римо-католицькі єпархії: єпископство Секау—Граца і єпископство . Штирійський ландтаг складався з 63 депутатів (два князь-єпископи (Секау і Лавант), ректор університету Граца, 12 депутатів від великих землевласників, 19 депутатів від міст, містечок і промислових пунктів, 6 депутатів від 2 торговельно-ремісничих палат (у Граці й Леобені) і 23 представники від земських громад). У рейхсраті Штирію представляли 23 депутати.
Розділ Штирії
Після Першої світової війни, згідно з Сен-Жерменським мирним договором Штирія була розділена на дві частини: Нижня Штирія з містами Марибор, Целе і Птуй, населена переважно словенцями, увійшла до складу Королівства сербів, хорватів і словенців (майбутня Югославія), тоді як Верхня і Середня Штирія увійшли до складу Австрійської республіки, склавши федеральну землю Штирія. На відміну від сусідньої Каринтії, розділ Штирії не спричинив зіткнень між словенцями і німцями.
Джерела
- Ziegerhofer, Anita: Ferdinand I. und die steirischen Stände: dargestellt anhand der Landtage von 1542 bis 1556. Graz, 1996.
- Portner, Regina: The Counter-Reformation in Central Europe: Styria 1580—1630. Oxford: Oxford University Press, 2001. .
- Theiß, Viktor: Steiermark. Deutsche Volkskunst Weimar o.J. (1940).
- Карантанська марка і герцогство Штирія[недоступне посилання з квітня 2019]
- Map of the Balkans, 1815–59, showing the Duchy of Styria
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Gercogstvo Shtiriya nim Herzogtum Steiermark sloven Vojvodina Stajerska ugor Stajerorszag odne z teritorialnih knyazivstv Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi i koronna zemlya Avstro Ugorshini U 1918 r gercogstvo Shtiriya bulo rozdilene na dvi chastini pivdenna Nizhnya Shtiriya na pivden vid richki Mura de bilshist naselennya stanovili slovenci uvijshla do skladu Korolivstva serbiv horvativ i slovenciv v danij chas u skladi Sloveniyi todi yak pivnichna i centralna chastina gercogstva utvorili federalnu zemlyu Shtiriya u skladi Avstrijskoyi respubliki Herzogtum Steiermark nim Vojvodina Stajerska sloven Gercogstvo Shtiriya derzhava v skladi Svyashenoyi Rimskoyi imperiyi i Nimeckogo soyuzu Koronna zemlya Cislejtanskoyi chastini Avstrijskoyi imperiyi 1180 1918 Prapor Gerb Shtiriya istorichni kordoni na kartiMapa Avstro Ugorshiini v 1910 Shtiriya zaznechena rozhevim 12 Stolicya Grac Forma pravlinnya Knyazivstvo Istorichnij period Serdnovichchya en vidokremlena vid en 970 Pidnyattya do gercogstva Fridrihom I Barbarossoj 1180 Priyednannya Babenbergami do Avstriyi 1192 Priyednannya Arpadami do Ugorshini 1254 Priyednannya Przhemislovichami do Bogemiyi 1260 Priyednannya Gabmsburgami do Avstriyi 1276 rujnaciya Avstro Ugorshini 31 zhovtnya 1918 Skasuvannya Nimeckoyi Avstriyi 10 zhovtnya 1919 Poperednik Nastupnik Shtirijska marka Shtiriya Korolivstvo serbiv horvativ i slovenciv Peredacha vladi cherez perervannya gercogskoyi liniyi Zavoyuvannya Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Shtiriya gercogstvo U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Shtiriya znachennya AntichnistV davninu teritoriya Shtiriyi bula zaselena riznimi plemenami keltiv i vhodila do skladu keltskogo doderzhavnogo utvorennya korolivstva Norik U 16 r do R H ci zemli uvijshli do skladu Rimskoyi imperiyi i buli rozdileni mizh provinciyami Norik zahidna i centralna Shtiriya i Pannoniya shidna i pivdenna Shtiriya Vstanovlennya vladi rimlyan spriyalo ekonomichnomu rozvitku regionu U shtirijskih gorah pochavsya vidobutok metaliv vinikli miski poselennya Petovio suchasnij Ptuj Celea Cele pobudovani dorogi j uprovadzheni novi silskogospodarski kulturi persh za vse vinograd Pislya rozdilu v 103 r Pannoniyi shidno shtirijski oblasti uvijshli do skladu provinciyi piznishe provinciya Pannoniya I Zahidno shtirijski oblasti pri rozdili Norika Diokletianom vidijshli do provinciyi Vnutrishnij Norik V period rimskogo panuvannya najbilshij rozvitok otrimali pivdenni regioni Shtiriyi todi yak girska chastina bula slabo zaselena i praktichno ne mala miskih poselen Naprikinci IV na pochatku V stolittya na Pannoniyu i Norik nakinulisya germanski plemena Teritoriya Shtiriyi bula spustoshena spochatku vestgotami potim gunnami i rugiyami U 476 r ci zemli uvijshli do skladu varvarskogo korolivstva Odoakra a pislya jogo padinnya korolivstva ostgotiv U VI stolitti na teritoriyi Shtiriyi rozselilisya langobardi SerednovichchyaKarantaniya i Bavariya Pislya vidhodu langobardiv v Italiyu v drugij polovini VI stolittya v shtirijskij region pochinayut pronikati slov yanski plemena Na pochatku VII stolittya slov yani povnistyu vitisnili misceve romanizovane naselennya zi Shtiriyi na zahid Slov yani spochatku vhodili do skladu Avarskogo kaganatu ale v 630 h rr pislya povstannya Samo vidokremilisya j utvorili nezalezhne slov yanske knyazivstvo Karantaniya yadrom yakogo stali karintijski i shtirijski zemli Nashadki slov yan Karantaniyi slovenci zaraz naselyayut Sloveniyu i pivdenni oblasti Shtiriyi U 745 r Karantaniya viznala syuzerenitet Bavarskogo gercogstva prote zberegla vnutrishnyu avtonomiyu Z cogo periodu pochalasya intensivna hristiyanizaciya slov yanskogo naselennya Shtiriyi persh za vse misionerami z Zalcburgu i Passau U 788 r Karantaniya bula priyednana do frankskoyi imperiyi Karla Velikogo Vprovadzhennya feodalizmu rozdacha zemel frankskim dvoryanam i nasilnicke navernennya do hristiyanstva viklikali na pochatku IX stolittya povstannya slov yan Pislya jogo pridushennya avtonomiya Karantaniyi bula likvidovana a shtirijski zemli uvijshli do skladu Bavariyi Slov yanski knyazi buli zamineni nimeckimi grafami pochalasya intensivna germanizaciyi Shtiriyi persh za vse yiyi zahidnoyi i pivnichnoyi chastini Do cogo periodu vidnositsya ostatochna peremoga hristiyanstva u Shtiriyi Z kincya IX stolittya prikordonni oblasti Bavariyi pochali piddavatisya grabizhnickim pohodam z boku ugorciv sho rozselilisya v Serednomu Naddunav yi U 907 r otrimavshi peremogu pri Pressburzi nini Bratislava ugorci zahopili teritoriyu Shtiriyi Karantanska marka U 955 r nimecki vijska otrimali virishalnu peremogu nad ugorcyami v bitvi na richci Leh Shtiriya j inshi prikordonni teritoriyi buli zvilneni Dlya organizaciyi oboroni imperator Otton Velikij blizko 970 r stvoriv sistemu marok uzdovzh kordoniv Odniyeyu z nih stala Karantanska marka lat marchia Carantana nim karantanermark utvorena na teritoriyi suchasnoyi Shtiriyi U 976 r shidni marki buli ob yednani v ramkah gercogstva Velika Karantaniya piznishe Karintiya Nezvazhayuchi na formalne pidporyadkuvannya marok gercogovi kozhna zberegla pevnu avtonomiyu i vlasni dinastiyi Karantanska marka spochatku vklyuchala teritoriyi suchasnoyi centralnoyi Shtiriyi mizh richkami Ens i Mura Markgrafom novogo derzhavnogo utvorennya stav Jogo sin v 1011 r stav gercogom Karintiyi ale piznishe pidnyav povstannya proti imperatora i v 1035 r buv usunenij Karantanska marka bula peredana U 1056 r vstanovilasya vlada dinastiyi Pri i jogo nastupnikah do marki buli priyednani veliki teritoriyi Shtajr u Verhnij Avstriyi v Nizhnij region Graca Podravska marka Ptuj i Maribor Prekmur ye V rezultati teritoriya derzhavi tyagnulasya vid Dravi do Dunayu Odnochasno jshov proces rozshirennya nezalezhnosti grafstva vlada gercogiv Karintiyi nad markoyu postupovo slabshala a v 1122 r bula ostatochno likvidovana Utvorilasya nova suverenna derzhava sho otrimala nazvu vid mista Shtajr rodovogo volodinnya domu Traungau Shtirijska marka nim steiermark Shtirijska marka V period pravlinnya dinastiyi Traungau Shtiriya postupovo zmicnyuvala svoyi poziciyi na mizhnarodnij areni Prikordonni konflikti z Ugorshinoyu j Avstriyeyu zavershilisya spriyatlivo dlya shtirijskih markgrafiv u 1180 r imperator Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Fridrih I nadav titul gercoga sho oznachalo zrivnyannya pravami z susidnimi derzhavami V cej period posililasya nimecka kolonizaciya shtirijskih zemel v rezultati yakoyi slov yani buli povnistyu vitisneni z pivnichnoyi chastini derzhavi Rozvivalisya mista Ens Shtajr Grac i girnicha sprava Dlya socialnoyi strukturi Shtiriyi harakterna vidsutnist velikoyi aristokratiyi i velikij vpliv dribnih licariv ministerialiv yaki razom z mistami skladali golovnu oporu gercogskoyi vladi v krayini Shtirijski ministeriali koristuvalisya dosit shirokimi pravami formuyuchi osoblivij privilejovanij shar Gercog Ottokar IV ne mav spadkoyemciv tomu v 1186 r vin uklav Sankt Georgenbergskij dogovir z Leopoldom V Babenbergom gercogom Avstriyi zgidno z yakim pislya smerti Ottokara Shtiriya perehodila do Babenbergiv i na vichno mala buti ob yednana z Avstriyeyu Leopold V garantuvav zberezhennya prav shtirijskih gromadskih staniv Vstanovlennya vladi Gabsburgiv 1192 roku Ottokar IV pomer i gercogom Shtiriyi stav Leopold V Pislya smerti ostannogo Shtiriya na korotkij chas 1194 1198 otrimala nezalezhnist prote zi vstupom na avstrijskij prestol shtirijskogo gercoga Leopolda VI 1198 roku krayina bula ostatochno ob yednana z Avstriyeyu Pripinennya dinastiyi Babenbergiv u 1248 privelo do timchasovogo perehodu Shtiriyi pid vladu spochatku Ugorshini a z 1260 cheskogo korolya Przhemisla Ottokara II 1276 roku imperator Rudolf I Gabsburg rozbiv korolya Chehiyi i zahopiv Shtiriyu yaku peredav svoyemu sinovi Albrehtu I Takim chinom v krayini vstanovilasya dinastiya Gabsburgiv a sama Shtiriya uvijshla do skladu avstrijskih spadkovih volodin ciyeyi dinastiyi U 1290 h rokah u Shtiriyi spalahnulo povstannya dvoryan proti centralizatorskoyi politiki Gabsburgiv prote jogo shvidko pridushili 1379 roku zemli Gabsburgiv buli rozdileni mizh dvoma gilkami ciyeyi dinastiyi Shtiriya vidijshla do i stala centrom gercogstva Vnutrishnya Avstriya Odnochasno vid Shtiriyi buli vidokremleni zemli v Traungau Shtajr i nizhnya techiya Ensu yaki z togo chasu ostatochno uvijshli do skladu zemli Verhnya Avstriya 1440 roku shtirijskij gercog Fridrih III stav korolem Nimechchini a nezabarom ob yednav pid svoyeyu vladoyu praktichno vsi volodinnya Gabsburgiv Shtiriya znov uvijshla do skladu yedinoyi Avstrijskoyi monarhiyi U XIV stolitti v Shtiriyi viniklo stanove predstavnictvo landtag Odnochasno burhlivo zrostali mista rozvivavsya vidobutok korisnih kopalin 1410 roku v Leobeni bulo zasnovano pershe v avstrijskih zemlyah akcionerne tovaristvo Grafstvo Cele i turecki vtorgnennya Golovnim protivnikom Gabsburgiv u regioni v XIV XV stolittyah bulo grafstvo Celske chiyi volodinnya vklyuchali teritoriyi dovkola mist Celye misto Shpittal Kochovishe i teritoriyi na pivnich vid Kupi U 1372 r nezalezhnist Celskih grafiv bula pidtverdzhena imperatorom Karlom IV Najbilshogo rozkvitu ce grafstvo dosyaglo pri pravlinni 1392 1435 yakij namagavsya stvoriti z rozriznenih volodin na teritoriyi suchasnoyi Sloveniyi yedine knyazivstvo Jogo nastupniki perejnyali na sebe udari turkiv organizuvavshi oboronu pivdennonimeckih zemel Ale 1456 roku ostannij graf Celskij buv ubitij i jogo volodinnya buli zahopleni Gabsburgami Cele uvijshlo do skladu gercogstva Shtiriya U XV XVII stolittyah Shtiriya silno postrazhdala vid napadiv tureckih vijsk sho priveli do rizkogo padinnya chiselnosti naselennya V toj zhe chas posilivsya nastup derzhavi i feodaliv na prava i svobodi selyan sho privelo do velikogo selyanskogo povstannya Vindskogo soyuzu v Shtiriyi v 1514 1515 rr Novij chasFerdinand Shtirijskij Reformaciya i Kontrreformaciya Reformaciya pronikla u Shtiriyu v 1530 h rr Gercog Karl II 1564 1590 molodshij sin imperatora Ferdinanda I sho otrimav pislya rozdilu gabsburgskih zemel v 1564 r Shtiriyu i Karintiyu spochatku mirolyubno vidnosivsya do protestantiv Grac stav centrom protestantskogo ruhu vsiyeyi Vnutrishnoyi Avstriyi U 1572 r v krayini bula vvedena svoboda virospovidannya Prote vzhe v 1573 r gercog zaprosiv u Shtiriyu yezuyitiv yaki v 1586 r zasnuvali Katolickij Universitet Graca Sin i spadkoyemec Karla II Ferdinand II prodovzhiv borotbu z protestantami i vignav zi Shtiriyi protestantskih propovidnikiv Vin stav faktichnim liderom kontrreformaciyi u volodinnyah Gabsburgiv i zhorstoko rozpravlyavsya z osobami sho ne bazhayut prijmati katolictvo Pislya togo yak Ferdinand u 1619 r stav imperatorom Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi vin rozbiv vijska protestantiv u bitvi na Bilij gori 1620 r i zaboroniv protestantski bogosluzhinnya v krayini U 1628 r vsim dvoryanam protestantam bulo nakazano perejti v katolictvo abo pokinuti avstrijski volodinnya Bagato dvoryanskih rodin Shtiriyi vimusheni buli emigruvati z krayini Protestantstvo zbereglosya lishe v deyakih girskih dolinah Shtiriyi Novij etap kontrreformaciyi pripav na drugu polovinu XVII stolittya koli pid tiskom katolickoyi cerkvi i vladi gercogstva bilshe 30 000 shtirijskih protestantiv perevazhno selyani pokinuli krayinu i pereselilisya v Transilvaniyu Lishe Edikt pro viroterpimist Josifa II v 1781 r poklav religijnim represiyam v Shtiriyi Osvichenij absolyutizm i Napoleonivski vijni U drugij polovini XVIII stolittya v Shtiriyi yak i v inshih volodinnyah Gabsburgiv rozgornulisya reformi osvichenogo absolyutizmu Urbarialni patenti Mariyi Tereziyi 1771 1778 rr zafiksuvali feodalni povinnosti selyan skorotili panshinu vstanovili minimum selyanskogo nadilu i pidtverdili pravo svobodi perehodu dozvoleno takozh bulo vikuplyati spadkovi prava na zemlyu U 1775 r buli likvidovani vnutrishni mitnici mizh riznimi zemlyami u skladi imperiyi Gabsburgiv U 1779 r stvorena sistema derzhavnoyi shkilnoyi osviti Pri Josifi II buli obmezheni prava provincijnih landtagiv a vsi teritoriyi imperiyi ob yednani v 13 provincij Shtiriya uvijshla do odniyeyi z takih provincij razom z Karintiyeyu i Krajnoyu sho oznachalo likvidaciyu samovryadnosti gercogstva Lishe v 1790 r bulo vidnovleno starij administrativnij podil i Shtiriya znov otrimala status okremoyi koronnoyi zemli Pid vplivom Velikoyi Francuzkoyi revolyuciyi u Shtiriyi v 1790 1794 r aktivno rozvivavsya demokratichnij ruh poki ne buv pridushenij avstrijskim uryadom U 1797 r teritoriya Shtiriyi stala arenoyu bojovih dij mizh armiyeyu Napoleona sho atakuvala ta vijskami Avstrijskoyi imperiyi U shtirijskomu misti Leobeni bulo pidpisano peremir ya sho pozbavilo Gabsburgiv vladi nad Pivnichnoyu Italiyeyu U 1805 r Shtiriya znov bula okupovana francuzkimi vijskami prote na vidminu vid susidnih Karintiyi ta Krajni zalishalasya pid vladoyu Gabsburgiv do kincya Napoleonivskih vijn Shtiriya v XIX na pochatku XX stolittya 12 Gercogstvo Shtiriya v skladi Avstro Ugorshini Socialno ekonomichnij rozvitok Naprikinci XIX stolittya naselennya Shtiriyi stanovilo 1 3 miljona osib U Verhnij i Serednij Shtiriyi perevazhna bilshist naselennya rozmovlyala nimeckoyu movoyu a v Nizhnij Shtiriyi perevazhali slovenci u mistah nimci Germanizaciya slov yanskogo naselennya bula dosit znachnoyu i z kozhnim rokom chastka slovenciv neuhilno zmenshuvalasya Bilshist meshkanciv Shtiriyi nalezhala do rimo katolickoyi cerkvi blizko 10 tisyach do riznih protestantskih denominacij i 2 tisyachi spovidali yudayizm U ekonomici Shtiriyi perevazhalo silske gospodarstvo i girnicha promislovist Shtiriya bula odnyeyu z porivnyano bagatih lisami zemel Avstrijskoyi monarhiyi Golovnimi silskogospodarskimi kulturami buli pshenicya zhito yachmin oves lon U Nizhnij Shtiriyi viroshuvalisya frukti i vinograd Velike znachennya u Shtiriyi malo tvarinnictvo osoblivo konyarstvo v dolini Ensu i rozvedennya velikoyi rogatoyi hudobi u Verhnij i Serednij Shtiriyi Girnicha promislovist Shtiriyi do kincya XIX stolittya bula vzhe dosit dobre rozvinena U 1895 r funkcionuvali blizko 83 girnichozavodskih promislovih pidpriyemstv na yakih bulo zajnyato blizko 16 tisyach robitnikiv Najvazhlivishe znachennya mali vidobutok i obrobka zaliznyaku j sirogo zaliza yaki koristuvalosya usesvitnoyu populyarnistyu V 1895 r u Shtiriyi bulo 8 zavodiv dlya obrobki zaliznyaku i 14 pidpriyemstv pererobki sirogo zaliza Vazhlive znachennya mav vidobutok kam yanogo vugillya dobuvalosya blizko 2 5 miljoniv ton na rik Rozroblyalisya takozh rodovisha grafitu cinku svincyu i kam yanoyi soli Z obrobnoyi promislovosti najrozvinenishimi buli metalurgiya i mashinobuduvannya Dosit znachnim buli virobnictvo cementu skla derevini i celuloyidu paperova i himichna promislovist U 1890 r v Shtiriyi nalichuvalasya 531 fabrika z 31 581 robitnikom Rozvitku torgivli spriyala dosit rozgaluzhena merezha zaliznic zagalna dovzhina yakih u 1894 r dorivnyuvala 1284 km Golovnoyu arteriyeyu bula gilkaViden Triyest Pivdennoyi zaliznici Zagalna protyazhnist shosejnih dorig naprikinci XIX stolittya stanovila 4827 km Na Muri Dravi j Savi bulo rozvineno sudnoplavstvo Centralnim vishim navchalnim zakladom Shtiriyi buv Universitet Gracu Krim togo do kincya XIX stolittya v Shtiriyi bulo vishe tehnichne uchilishe v Graci girska akademiya v Leobeni ta kilka gimnazij i torgovelnih uchilish Kilkist shkil stanovila majzhe 900 Shodo cerkov Shtiriya podilyalas na dvi rimo katolicki yeparhiyi yepiskopstvo Sekau Graca i yepiskopstvo Shtirijskij landtag skladavsya z 63 deputativ dva knyaz yepiskopi Sekau i Lavant rektor universitetu Graca 12 deputativ vid velikih zemlevlasnikiv 19 deputativ vid mist mistechok i promislovih punktiv 6 deputativ vid 2 torgovelno remisnichih palat u Graci j Leobeni i 23 predstavniki vid zemskih gromad U rejhsrati Shtiriyu predstavlyali 23 deputati Rozdil Shtiriyi Pislya Pershoyi svitovoyi vijni zgidno z Sen Zhermenskim mirnim dogovorom Shtiriya bula rozdilena na dvi chastini Nizhnya Shtiriya z mistami Maribor Cele i Ptuj naselena perevazhno slovencyami uvijshla do skladu Korolivstva serbiv horvativ i slovenciv majbutnya Yugoslaviya todi yak Verhnya i Serednya Shtiriya uvijshli do skladu Avstrijskoyi respubliki sklavshi federalnu zemlyu Shtiriya Na vidminu vid susidnoyi Karintiyi rozdil Shtiriyi ne sprichiniv zitknen mizh slovencyami i nimcyami DzherelaZiegerhofer Anita Ferdinand I und die steirischen Stande dargestellt anhand der Landtage von 1542 bis 1556 Graz 1996 Portner Regina The Counter Reformation in Central Europe Styria 1580 1630 Oxford Oxford University Press 2001 ISBN 0 19 924615 7 Theiss Viktor Steiermark Deutsche Volkskunst Weimar o J 1940 Karantanska marka i gercogstvo Shtiriya nedostupne posilannya z kvitnya 2019 Map of the Balkans 1815 59 showing the Duchy of Styria