Варвари

Ва́рвар (грец. βάρβαρος, множина βάρβαροι — «іноземці», буквально — «ті, що кажуть "бла-бла"» (βαρ-βαρ — бла-бла)) — зневажливий термін, яким позначають людину, представника певного народу або племені, що дійсно або уявно перебуває на доцивілізаційному або нижчому цивілізаційному рівні розвитку. Слово «варвар» має грецьке походження, однак поняття «варвар» і «варварство» має аналоги у інших не-елліністичних світоглядних системах світу. Є таке ім'я чоловіче.^[]

Гуни — уособлення варварства в часи Римської Імперії.

Європа

Стародавня Греція

Термін «варвар» давньогрецького походження. Елліни вважали цивілізованими народи, які вшановують богів. А племена, що поклоняються стихіям, явищам, священним предметам, предкам, вони вважали нецивілізованими, тобто, варварами.

За іншою версією, греки так називали всіх, хто не належав до їх народності, надаючи йому відтінку зневаги.

Стародавній Рим

Римляни в тому ж сенсі вживали це словосполучення, називаючи всіх неримлян і негреків «barbari»; але, наприкінці імперії, через часті сутички з германцями, цей термін, переважно, використовувався відносно останніх.

Він настільки увійшов в життєвий обіг, що самі германці почали називати себе «barbari», що видно з їхніх юридичних пам'яток. Згодом германці й інші народи Заходу, бажаючи окреслити грубість, жорстокість і взагалі низький розвиток східних народів, називали їх тим самим ім'ям.

Як греки, так і римляни, хоч і називали більшість сусідів варварами, однак не ставили їх на якісно інший щабель розвитку, як це робили засновники марксизму у ХІХ ст. та їх послідовники.

ХІХ ст. — наш час

У ХІХ ст. це слово зробилося цілком загальним і нерідко й нині вживається в повсякденному житті, проте необхідно мати на увазі, що правильне його використання не дозволяє змішувати це словосполучення з терміном «дикі, дикуни».

Україна

В Русі з 10 століття до московських часів 18 століття дикість, некультурність або ворожість того чи іншого етносу виражалось через узагальнювальний суфікс «-ва»: «литва», «мордва», «татарва» тощо.^[]

Східна Азія

Китай

Докладніше: Китаєцентризм

Китайська експедиція проти «південних варварів» народу Мяо (1795).

У стародавньому Китаї існувало поняття аналогічне грецькому «варвари». Китайці уявляли собі світ Піднебесною, в центрі якого знаходилася китайська цивілізація, а довкола неї мешкали дикі племена іноземців. Останні називалися їді (夷狄) або сиї (四夷, «четвірка варварів») і класифікувалися за чотирма сторонами світу. На заході жили сіжун (西戎, «західні душогуби»), на півночі — бейді (北狄, «північні собаки»), на сході — дун'ї (東夷, «східні карлики»), а на півдні — наньмань (南蠻, «південні гадюки»). «Серединні країни» чжунго та пізніше китайська імперія вважалися втіленням культури, а іноземні країни були лише периферією, що потребувала . Іноді власні назви іноземних народів і країн складалися з ієрогліфів, що мали негативне значення. Це були знаки, що позначали тварин або містили натяк на фізичну, моральну чи соціальну неповноцінність китайських сусідів. Наприклад, гунів називали сюнну (匈奴, «полохливі раби»), чжурчженів — нюйчжень (女真, «справжні жінки»),  — вувань (烏丸, «воронячі яйця»), японців — во (倭, «карлики»), монголів — менгу (蒙古, «дурні старці»), тощо.

Див. також

• Гой
• Гяур
• Китайці та варвари
• релігійна дискримінація та
• сегрегація
• та

Примітки

1. Також див. βάρβαρος.
2. Залежно від оцінки суспільства, до якої належить «варвар», термін може приймати різні смислові значення: якщо оцінка негативна, то під «варваром» розуміють дику, неосвічену, некультурну людину; якщо ж позитивна, то у «варварі» вбачають незіпсовану сучасною цивілізацією шляхетну людину.
3. Том 1. Від кіммерійців до Русі, 2019, с. 6.
4. У китайському слові «Україна» (烏克蘭, Вукелань) використовується ієрогліф «ворона» 烏: птах, який в давнину ^[en]. Повний переклад назви країни («ворон підкорюїє орхідею») не має сенсу: як і у багатьох інших випадках то лише передача назви засобами китайської мови.

Посилання

Джерела та література

• Н. С. Абашина, М. Ю. Відейко, О. В. Гопкало та ін. Том 1. Від кіммерійців до Русі (Х ст. до н. е. — ІХ ст.) // Історія цивілізації. Україна / Т. І. Шкарупа. — Харків : Фоліо, 2019. — Т. 1. — 586 с. — .
• 張岱年主編 『中華思想大辞典』、 吉林人民出版社、　1991.
• 増田義郎著 『アジア人の価値観』（アジア研究所叢書　13）, 亜細亜大学アジア研究所、 1999.