Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Піднебесна (кит.天下 tiān-xià — тянь ся, «під Небом») — термін китаєцентричної філософії, під яким розуміється весь світ, тобто все, що є «під Небом». У широкому сенсі цього слова розуміється безмежний (світ), а у вузькому сенсі — певний географічний обмежений простір (держава імператора). Термін застосовувався для позначення певної системи цінностей і порядку, об'єктами яких є територія, народ чи держава. Відповідно, поняття «Світ» об'єктивно існує поза «світоглядом», а поняття «Піднебесна» суб'єктивно реалізується саме через «світогляд» як систему цінностей і порядку.
Визначення і особливості
Поняття «Піднебесна» виникло у Китаї, але згодом поширилось на території, які зазнали впливу китайської політичної думки.
В Китаї «Піднебесна» є простором, в якому панує універсальна система китайських цінностей і порядку, котру очолює голова китайської правлячої династії — імператор. Центром «Піднебесної» є «Серединна держава», або, точніше, «Центральна країна» (中国) — цивілізований Китай. Довкола цього центру розташовані країни «чотирьох сторін світу» (四方, див. zh:方国) — варварів Сходу(夷), Півночі (狄), Півдня (蛮) та Заходу (戎). Завданням імператора є зберігання миру у «Піднебесній» шляхом поширення китайської системи цінностей у середовище «варварів». Остаточна мета — тотальна «китаїзація» і розширення кордонів «Центральної країни» до меж існуючого світу. Ця мета розглядається як благо, бо надає «варварським» народам і державам доступ до досягнень китайської цивілізації.
В Японію поняття «Піднебесна» проникло у VI столітті в епоху курганів. Задля встановлення дипломатичних і торговельних відносин з Китаєм необхідно було визнавати свою підлеглість від останнього, тобто бути складовою китаєцентричної «Піднебесної», і японські правителі добровільно стали данниками китайських імператорів. Однак з VII століття японці створили власну концепцію «Піднебесної», подібну до китайського варіанту.
Згідно з цією концепцією центром «Піднебесної» є держава Ямато, пізніше прейменована на «Японію(Ніхон/Ніппон)», на чолі з «небесним монархом» тенно (天皇 — сучасний переклад цього слова — «імператор»). Підкорені, але не асимільовані землі Східної Японії (район сучасного Токіо) складають простір «зовнішніх васалів». Райони Північно-Східного Хонсю та Півдня Кюсю, а також країни поза Японським архіпелагом (за виключенням Китаю) є «дикими землями варварів» і потенційними «країнами-данниками».
Створення японської концепції «Піднебесної» і проголошення японського монарха «небесним» викликало обурення китайського «Сина Неба» у 607 році. Це призвело до поступової стереотипізації Японії як країни-ізгоя Східно-азійського китаєцентричного ареалу.
З 9 століття контакти з континетом скоротилися і вплив Китаю на Японські острови зменшився. Поняття «Піднебесна» в Японії майже вийшло з ужитку. Однак у XII столітті воно знову з'явилося у лексиці завдяки розвитку самурайської політичної думки. Нова концепція розглядала сукупність усіх японських земель, які були залежних від сьоґунів, як «Піднебесну».
У середньовіччі японську столицю Кіото також називали Піднебесною. Подібне вживання цього слова було пов'язане з імператором, центром японської Піднебесної, резиденція якого знаходилася у цьому місті.
Історичні держави Корейського півострова практично не виробили власної концепції «Піднебесної» на зразок японців. Корейці прагнули бути «цивілізованною країною» і тому тривалий час, аж до кінця 19 століття, були складовою китаєцентричного «світового порядку». Певні спроби створити незалежні «Піднебесні» мали місце в трьох королівствах — Когурьо, Пекче і Сілла (4-7 століття). Проте вони зазнали краху із поширенням в Кореї конфуціанства, а саме чжусіанства, яке критикувало «варварські», тобто не-китайські, проекти «Піднебесної». Чжусіанство запропонувало концепцію «малої серединної держави» (小中華), яка дозволила корейським правителям визнавати свою залежність від Китаю, але, водночас, вважати себе другим «центром цивілізації». Із завоюванням Китаю маньчжурами у 17 столітті корейські інтелектуали висунули тезу, що саме Корея є спадкоємцем китайської системи цінностей, а відповідно «культурним центром» Східно-Азійського регіону.
Поняття оригінальної «Піднебесної» у В'єтнамі з'явилося у 13 столітті за правління династії (陳朝, 1225—1400) і було пов'язане з намаганнями уряду протиставити власну політичну ідеологію китаєцентричній. Центром в'єтнамської «Піднебесної» було королівство Тран, а також землі району Куньнан на півдні Китаю, які розглядалися як тимчасово втрачені території. Китайці визначалися як агресивні «варвари», а племена Індокитаю, які сплачували данину в'єтнамській династії, як «зовнішні васали» і «данники».
Кочові народи
Концепція «Піднебесної» у кочовиків пов'язана із традиційним віруванням у «тенгрі», яке є аналогом китайського Неба «тянь». Згідно з релігійними уявленнями кочових народів Північної і Середньої Азії, тенгрі є верховним божеством і творцем усього наявного. Для керування людьми воно посилає на землю героїв — «синів тенгрі» (відповідник китайського «сина Неба»). «Сини тенгрі», до яких відносять гунського Чань Ю та монгольського Чингісхана, та їх підконтрольні землі є центральними елементами «Піднебесної» кочових народів.
Завоювання монголами Китаю у 13 столітті спричинило симбіоз китаєцентричних уявлень про світовий порядок з кочовими віруваннями про тенгрі. Особливістю цього симбіозу була ліквідація поняття «варвари». Центром «Піднебесної» визначався Великий хан, він же імператор Китаю.
З роздробленням Імперії Монголів трансформовані уявлення про «Піднебесну» успадкували династія Юань та ряд монгольських орд.
Джерела та література
- Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Курс лекцій. — К. : Либідь, 1996.
- Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Підручник. — К. : Либідь, 2000-2002-2006. — 592 с. — .
- Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — .
- 溝口雄三ら編『中国思想文化事典』東京大学出版会、2001年
- 倉本一宏著「大和王権の成立と展開」（『新体系日本史1 国家史』山川出版社、2006、所収）
- 林屋辰三郎著『日本の歴史12 天下一統』中央公論社、1966年
- 玉懸博之著『日本中世思想史研究』ぺりかん社、1998年
- 水林彪ら編『新 体系日本史2 法社会史』山川出版社、2001年
- 藤原利一郎著「ヴェトナム諸王朝の変遷」（『岩波講座世界歴史12 中世6』岩波書店、1971年、所収）
- 山内弘一著『世界史リブレット67 朝鮮から見た華夷思想』山川出版社、2003年
- 杉山正明著『モンゴル帝国と大元ウルス』京都大学出版会、2004年
- 濱下武志著『朝貢システムと近代アジア』岩波書店、1997年
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pidnebesna kit 天下 tian xia tyan sya pid Nebom termin kitayecentrichnoyi filosofiyi pid yakim rozumiyetsya ves svit tobto vse sho ye pid Nebom U shirokomu sensi cogo slova rozumiyetsya bezmezhnij svit a u vuzkomu sensi pevnij geografichnij obmezhenij prostir derzhava imperatora Termin zastosovuvavsya dlya poznachennya pevnoyi sistemi cinnostej i poryadku ob yektami yakih ye teritoriya narod chi derzhava Vidpovidno ponyattya Svit ob yektivno isnuye poza svitoglyadom a ponyattya Pidnebesna sub yektivno realizuyetsya same cherez svitoglyad yak sistemu cinnostej i poryadku Shema Pidnebesnoyi i kitayecentrichnogo svitu V centri Imperator 天子 Sin Neba za nim pridvorni 内臣 vnutrishni slugi i regionalni chinovniki 外臣 zovnishni slugi Pislya nih okultureni varvari 朝貢国 krayini danniki za yakimi sliduyut diki varvari storin svitu shidni 東夷 zahidni 西戎 pivdenni 南蠻 i pivnichni 北狄 Poza nimi prostirayetsya zona nedosyazhna kultregerskij misiyi kitajciv 化外之地 zemli poza prosvititelskim vplivom Viznachennya i osoblivostiPonyattya Pidnebesna viniklo u Kitayi ale zgodom poshirilos na teritoriyi yaki zaznali vplivu kitajskoyi politichnoyi dumki Kitaj V Kitayi Pidnebesna ye prostorom v yakomu panuye universalna sistema kitajskih cinnostej i poryadku kotru ocholyuye golova kitajskoyi pravlyachoyi dinastiyi imperator Centrom Pidnebesnoyi ye Seredinna derzhava abo tochnishe Centralna krayina 中国 civilizovanij Kitaj Dovkola cogo centru roztashovani krayini chotiroh storin svitu 四方 div zh 方国 varvariv Shodu 夷 Pivnochi 狄 Pivdnya 蛮 ta Zahodu 戎 Zavdannyam imperatora ye zberigannya miru u Pidnebesnij shlyahom poshirennya kitajskoyi sistemi cinnostej u seredovishe varvariv Ostatochna meta totalna kitayizaciya i rozshirennya kordoniv Centralnoyi krayini do mezh isnuyuchogo svitu Cya meta rozglyadayetsya yak blago bo nadaye varvarskim narodam i derzhavam dostup do dosyagnen kitajskoyi civilizaciyi Yaponiya V Yaponiyu ponyattya Pidnebesna proniklo u VI stolitti v epohu kurganiv Zadlya vstanovlennya diplomatichnih i torgovelnih vidnosin z Kitayem neobhidno bulo viznavati svoyu pidleglist vid ostannogo tobto buti skladovoyu kitayecentrichnoyi Pidnebesnoyi i yaponski praviteli dobrovilno stali dannikami kitajskih imperatoriv Odnak z VII stolittya yaponci stvorili vlasnu koncepciyu Pidnebesnoyi podibnu do kitajskogo variantu Zgidno z ciyeyu koncepciyeyu centrom Pidnebesnoyi ye derzhava Yamato piznishe prejmenovana na Yaponiyu Nihon Nippon na choli z nebesnim monarhom tenno 天皇 suchasnij pereklad cogo slova imperator Pidkoreni ale ne asimilovani zemli Shidnoyi Yaponiyi rajon suchasnogo Tokio skladayut prostir zovnishnih vasaliv Rajoni Pivnichno Shidnogo Honsyu ta Pivdnya Kyusyu a takozh krayini poza Yaponskim arhipelagom za viklyuchennyam Kitayu ye dikimi zemlyami varvariv i potencijnimi krayinami dannikami Stvorennya yaponskoyi koncepciyi Pidnebesnoyi i progoloshennya yaponskogo monarha nebesnim viklikalo oburennya kitajskogo Sina Neba u 607 roci Ce prizvelo do postupovoyi stereotipizaciyi Yaponiyi yak krayini izgoya Shidno azijskogo kitayecentrichnogo arealu Z 9 stolittya kontakti z kontinetom skorotilisya i vpliv Kitayu na Yaponski ostrovi zmenshivsya Ponyattya Pidnebesna v Yaponiyi majzhe vijshlo z uzhitku Odnak u XII stolitti vono znovu z yavilosya u leksici zavdyaki rozvitku samurajskoyi politichnoyi dumki Nova koncepciya rozglyadala sukupnist usih yaponskih zemel yaki buli zalezhnih vid soguniv yak Pidnebesnu U serednovichchi yaponsku stolicyu Kioto takozh nazivali Pidnebesnoyu Podibne vzhivannya cogo slova bulo pov yazane z imperatorom centrom yaponskoyi Pidnebesnoyi rezidenciya yakogo znahodilasya u comu misti Koreya Istorichni derzhavi Korejskogo pivostrova praktichno ne virobili vlasnoyi koncepciyi Pidnebesnoyi na zrazok yaponciv Korejci pragnuli buti civilizovannoyu krayinoyu i tomu trivalij chas azh do kincya 19 stolittya buli skladovoyu kitayecentrichnogo svitovogo poryadku Pevni sprobi stvoriti nezalezhni Pidnebesni mali misce v troh korolivstvah Koguro Pekche i Silla 4 7 stolittya Prote voni zaznali krahu iz poshirennyam v Koreyi konfucianstva a same chzhusianstva yake kritikuvalo varvarski tobto ne kitajski proekti Pidnebesnoyi Chzhusianstvo zaproponuvalo koncepciyu maloyi seredinnoyi derzhavi 小中華 yaka dozvolila korejskim pravitelyam viznavati svoyu zalezhnist vid Kitayu ale vodnochas vvazhati sebe drugim centrom civilizaciyi Iz zavoyuvannyam Kitayu manchzhurami u 17 stolitti korejski intelektuali visunuli tezu sho same Koreya ye spadkoyemcem kitajskoyi sistemi cinnostej a vidpovidno kulturnim centrom Shidno Azijskogo regionu V yetnam Ponyattya originalnoyi Pidnebesnoyi u V yetnami z yavilosya u 13 stolitti za pravlinnya dinastiyi 陳朝 1225 1400 i bulo pov yazane z namagannyami uryadu protistaviti vlasnu politichnu ideologiyu kitayecentrichnij Centrom v yetnamskoyi Pidnebesnoyi bulo korolivstvo Tran a takozh zemli rajonu Kunnan na pivdni Kitayu yaki rozglyadalisya yak timchasovo vtracheni teritoriyi Kitajci viznachalisya yak agresivni varvari a plemena Indokitayu yaki splachuvali daninu v yetnamskij dinastiyi yak zovnishni vasali i danniki Kochovi narodi Koncepciya Pidnebesnoyi u kochovikiv pov yazana iz tradicijnim viruvannyam u tengri yake ye analogom kitajskogo Neba tyan Zgidno z religijnimi uyavlennyami kochovih narodiv Pivnichnoyi i Serednoyi Aziyi tengri ye verhovnim bozhestvom i tvorcem usogo nayavnogo Dlya keruvannya lyudmi vono posilaye na zemlyu geroyiv siniv tengri vidpovidnik kitajskogo sina Neba Sini tengri do yakih vidnosyat gunskogo Chan Yu ta mongolskogo Chingishana ta yih pidkontrolni zemli ye centralnimi elementami Pidnebesnoyi kochovih narodiv Zavoyuvannya mongolami Kitayu u 13 stolitti sprichinilo simbioz kitayecentrichnih uyavlen pro svitovij poryadok z kochovimi viruvannyami pro tengri Osoblivistyu cogo simbiozu bula likvidaciya ponyattya varvari Centrom Pidnebesnoyi viznachavsya Velikij han vin zhe imperator Kitayu Z rozdroblennyam Imperiyi Mongoliv transformovani uyavlennya pro Pidnebesnu uspadkuvali dinastiya Yuan ta ryad mongolskih ord Dzherela ta literaturaKrizhanivskij O P Istoriya starodavnogo Shodu Kurs lekcij K Libid 1996 Krizhanivskij O P Istoriya starodavnogo Shodu Pidruchnik K Libid 2000 2002 2006 592 s ISBN 966 06 0245 6 Rubel V A Istoriya serednovichnogo Shodu Kurs lekcij Navch posibnik K Libid 1997 462 s ISBN 5 325 00775 0 溝口雄三ら編 中国思想文化事典 東京大学出版会 2001年 倉本一宏著 大和王権の成立と展開 新体系日本史1 国家史 山川出版社 2006 所収 林屋辰三郎著 日本の歴史12 天下一統 中央公論社 1966年 玉懸博之著 日本中世思想史研究 ぺりかん社 1998年 水林彪ら編 新 体系日本史2 法社会史 山川出版社 2001年 藤原利一郎著 ヴェトナム諸王朝の変遷 岩波講座世界歴史12 中世6 岩波書店 1971年 所収 山内弘一著 世界史リブレット67 朝鮮から見た華夷思想 山川出版社 2003年 杉山正明著 モンゴル帝国と大元ウルス 京都大学出版会 2004年 濱下武志著 朝貢システムと近代アジア 岩波書店 1997年