Хусейн І бін Талал (14 листопада 1935 — 7 лютого 1999) — король Йорданії (11 серпня 1952-6 лютого 1999). Син короля Талала І, онук короля Абдалли І.
Хусейн бін Талал | |
---|---|
араб. حسين بن طلال | |
3-й король Йорданії | |
11 серпня 1952 — 7 лютого 1999 | |
Попередник | Талал I |
Наступник | Абдалла II |
| |
Народився | 14 листопада 1935 Амман, Підмандатна Трансйорданія |
Помер | 7 лютого 1999 (63 роки) Амман, Йорданія |
Похований | d |
Відомий як | монарх |
Країна | Йорданія |
Освіта | Королівська військова академія в Сандгерсті |
Alma mater | Школа Герроу, Королівська військова академія в Сандгерсті і Коледж Вікторії |
Династія Хашиміти | |
Батько | Талал I |
Мати | Зейн аш-Шараф |
У шлюбі з | Діна Абдель Хамід Антуанетта Гардінер Алія Тукан Ліза Халабі |
Діти | сини:
|
Релігія | сунізм |
Нагороди | |
kinghussein.gov.jo | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Життєпис
Ранні роки
Хусейн народився в Аммані 14 листопада 1935 року, в родині принца Талаля і Зейни аль-Шараф. Він був найстаршим із дітей Талаля, згодом мав трьох братів і двох сестер: Асмі, Мухаммеда, Хасана, Мухсина і Басму.
Своє ім'я Хусейн отримав на честь прадіда Хусейна бін Алі аль-Хашимі, шаріфа Мекки, лідера арабського повстання 1916 р. проти Османської імперії. Згідно з генеалогією Хашимітів Хусейн є прямим нащадком пророка Мухаммеда у 40-му поколінні через його дочку Фатіму, дружину четвертого халіфа, Алі. Рід Хусейна, Хашиміти, правив Меккою понад 700 років до її завоювання Саудитами у 1925 році і Йорданією з 1921 року. Хашиміти є найдавнішою чинною династією в мусульманському світі, і другою найдавнішою чинною династією у світі (після Імператорського дому Японії).
Принц отримав початкову освіту в Аммані, продовжив двома роками навчання у Коледжі Вікторії в Александрії, Єгипет, престижній англійській школі, із поєднанням викладання англійської та арабської. Паралельно отримав додатковий курс арабської та релігії. Під час навчання Хусейн потоваришував зі своїм далеким родичем, Заїдом бін Шакером, майбутнім прем'єр-міністром і військовим діячем. Серед його численних друзів по коледжу — ще один майбутній прем'єр і дипломат Заїд аль-Ріфаї, а також майбутня дружина Алія Тукан. Коледж Вікторія Хусейн закінчив відмінно, із медаллю, за що отримав від діда нагороду: почесне звання капітана Арабського легіону. Під час канікул і у вільний час Хусейн проводив багато часу із дідом, Абдаллою I. Король Абдалла побачив у онука якості, яких не знаходив у синах, і присвятив багато часу вихованню і навчанню Хусейна, як людини, лідера і державного діяча. Далі принц, так само, як його батько, навчався у школі Герроу в Великій Британії, потім у Королівській військовій академії в Сандгерсті. В цей час він подружився зі своїм кузеном королем Іраку Фейсалом II, що так само навчався у Герроу.
Після закінчення Арабо-ізраїльської війни 1948—1949 років король Абдалла I вів таємні переговори з Ізраїлем стосовно встановлення миру, хоча такі його прагнення й мали на Близькому Сході багато жорстких супротивників. Позиція Абдалли була наступною
Я бажаю миру не тому, що я став сіоністом або піклуюся про добробут Ізраїлю, але тому що це відповідає інтересам мого народу. Я переконаний, якщо ми не укладемо з вами мир, нас чекає ще одна війна, та ще одна війна, та ще одна війна, і ми програємо всі ці війни, отже, найвищий інтерес арабської нації полягає в мирі з вамиОригінальний текст (англ.)I want peace not because I have become a Zionist or care for Israel's welfare, but because it is in interest of my people. I am convinced that if we don't make peace with you, there will be another war, and another war, and another war, and another war, and we shall lose all these wars. Hence it is the supreme interest of the Arab nation to make peace with you.
20 липня 1951 року Хусейн разом із своїм дідом відвідав Єрусалим для п'ятничної молитви в мечеті Аль-Акса у Старому місті Єрусалиму. На порозі мечеті палестинський вбивця відкрив вогонь по Абдаллі та його онуку. Король помер на місці, а Хусейн дивом залишився живим, куля поцілила у орден Зірки, яким нагородив його дід.
Становлення
Талал, найстарший син і спадкоємець Абдалли I був проголошений королем Йорданії 5 вересня 1951 року, а вже 9 вересня Талал призначив свого 16-річного сина Хусейна кронпринцом і спадкоємцем престолу. Після нетривалого правління парламент змусив короля Талала відмовитися від трону у зв'язку з хворобою (в нього діагностували шизофренію). За тринадцять місяців на троні батько Хусейна запровадив сучасну, досить ліберальну конституцію 1952 року, чинну до сьогодні. 11 серпня 1952 року, за три місяці до свого 17-річчя Хусейн був проголошений королем. Регентська рада, що складалася з прем'єр-міністра та голов сенату й палати представників, призначалася керувати країною, поки король не досяг 18 років. Тим часом Хусейн подовжив навчання в Королівській військовій академії Сандгерст. 2 травня 1953 року він зійшов на трон, того ж дня свої конституційні повноваження короля Іраку прийняв його кузен Фейсал II. Фейсал був однолітком Хусейна і до його повноліття хашимітський Ірак перебував під керівництвом регента.
Разом з Йорданією Хусейн успадкував Західний берег річки Йордан, захоплений Йорданією під час арабо-ізраїльської війни 1948 року і анексований 1950 року. Саме з часу анексії країна перейменувалася з Трансйорданії на Йорданію. Йорданія була бідною на природні ресурси і мала велике палестинське населення: внаслідок анексії Західного берега дві третини населення складали палестинці і тільки одну — йорданці. Перший призначений Хусейном прем'єр-міністр Фавзі Мулькі запровадив свободу преси та інші ліберальні реформи, що одразу призвело до заворушень, опозиційні групи розпочали пропагандистську кампанію проти монархії.
Палестинські бойовики-фідаїни здійснювали напади на Ізраїль, найчастіше з Західного берега, викликаючи жорстокі рейди помсти у відповідь. Така ситуація була важкою проблемою для йорданської держави протягом 1950-х років. Так, 14 жовтня 1953 року, у відповідь на скоєний напередодні теракт в містечку Єхуд, під час якого були вбиті жінка і двоє маленьких дітей, 101-й підрозділ Аріеля Шарона здійснив атаку на село Кібія на Західному березі. Ізраїльтянам не було достеменно відомо, чи був теракт в Єхуді справою мешканців Кібії, але Кібія, за їхньою інформацією, була терористичною базою. Ця репресивна операція, відома як «різанина в Кібії», що мала на меті підрив декількох десятків порожніх будинків, насправді призвела до загибелі 69 цивільних осіб. Інцидент викликав нову хвилю антиурядових протестів і заворушень в Йорданії, і в травні 1954 р. Хусейн звільнив Мулькі з посади і призначив стійкого рояліста Тавфіка Абу аль-Худа. Новий прем'єр намагався зміцнити владу короля Хусейна через парламентські вибори, користуючись слабким розвитком політичних партій в країні. Його звинуватили у шахрайстві на парламентських виборах в жовтні 1954 р. і під час розслідування, 1 липня 1956 року, він вчинив самогубство.
Багдадський пакт
Багдадський пакт 1955 року був спробою Заходу сформувати близькосхідний альянс для боротьби проти радянського впливу. Учасниками пакту були Туреччина, Ірак, Іран та Пакистан. Йорданія, під тиском Великої Британії, також мала приєднатися до альянсу. Проте насерізм — популістична панарабська ідеологія — охопив арабський світ у 1950-х роках. Йорданія не стала винятком, вплив Насера в Йорданії був настільки сильним, що пропозиція про приєднання до пакту викликала найсильніші бунти з початку правління Хусейна. Чотири міністри-палестинці подали у відставку, спровокувавши політичну кризу і розпуск уряду Саїда аль-Муфті, що вів переговори про вступ до пакту. Арабський легіон відправили на вулиці для відновлення порядку, була запроваджена комендантська година, але напруженість не вщухала протягом усього 1955 року, змінилося троє прем'єр-міністрів, навіть оголошення дострокових парламентських виборів викликало лише посилення бунту. Місцеві заворушення підживлювала пропаганда єгипетських радіостанцій, вони стверджували, що Ізраїль також приєднається до пакту, і жодні урядові спростування не бралися йорданцями до уваги. Ситуація заспокоїлася лише тоді, коли новий призначений Хусейном прем'єр-міністр Ібрагім Хашем пообіцяв не приєднуватися до Багдадського пакту.
Загрози країні виникали одна за одною. У січні 1956 року Саудівська Аравія зосередила на кордоні збройні сили, погрожуючи йорданському портові на узбережжі Акабської затоки. Лише після попередження британського посла, що Британія захистить Йорданію в разі нападу, саудівські війська були відведені.
Усунення Глабб-паші
Панівна в арабському світі націоналістична тенденція і залежність Йорданії від британської допомоги вступили у жорстке протиріччя. Британські дотації в Йорданії йшли безпосередньо Арабському легіону, який з 30-х років очолював генерал Джон Глабб. В країні казали, що Глабб-паша керує Арабським легіоном, а Арабський легіон керує Йорданією. Непорозуміння між Глаббом і Хусейном виявилися ще 1952 року. Проблема полягала не тільки в різному у віці, хоча й вона не додавала порозуміння між 21-річним королем і шестидесятирічним англійцем. Хусейн і Глабб категорично не сходилися в двох фундаментальних питаннях: ролі арабських офіцерів в Арабському легіоні і стратегії оборони Західного берега. Але Глабб був господарем становища, він навіть не консультувався з прийнятих рішень, не кажучи про покору. Хусейн не бажав виглядати маріонеткою Глабб-паші і британського Міністерства закордонних справ, але його реальні можливості цілком залежали від лояльності армії. Він усвідомлював, що в йорданських очах Легіон був знаряддям війни з Ізраїлем, а для британського військового відомства він був частиною оборони Заходу проти СРСР. Отже, усунення Глабба мало продемонструвати арабському світу антиімперіалізм влади і її дистанціювання від Британії, зміцнити контроль короля над армією, отримати доступ до чималих коштів: 12 мільйонів фунтів щорічної британської субсидії, що замість йорданської скарбниці в Аммані надходили на спеціальний рахунок легіона в Оттоманському банку. Під час візиту в Лондон в жовтні 1955 року Хусейн намагався попередити чиновників міністерства закордонних справ про необхідність внесення змін до командування Арабським легіоном, але його не сприйняли серйозно. Вибуху, який стався чотири місяці по тому, можливо було уникнути, якби британські посадовці прислухалися до Хусейна.
Під впливом єгипетської революції в Легіоні виникла спілка «Вільних офіцерів». Молоді, амбітні й політично свідомі йорданські офіцери заздрили британському контролю над армією і обурювалися жадібності старших командирів. Разом із широким політичним протестом на вулицях ситуація стала вибухонебезпечною. Хусейн зрозумів, що, якщо він не очолить націоналістичний рух, повалення монархії стане невідворотнім — приклад революції в Єгипті був наочним. Він таємно домовився з «Вільними офіцерами» здійснити переворот в Арабському легіоні з метою усунення Глабба. Існувала реальна небезпека, що Глабб, за допомогою лояльних особисто йому бедуїнських частин, може вчинити опір і відновити свої позиції. Були прийняті запобіжні заходи: будинок Глабба був оточений бронеавтомобілями, його телефонна лінія була відрізана, окремий підрозділ був розміщений на шляху до аеропорту. Британські офіцери були заблоковані в їхніх квартирах і їхні телефонні лінії також були розірвані. 1 березня 1956 р. Хусейн стрімко звільнив Глабба та старших британських офіцерів Арабського легіону. Рішучі дії Хусейна поклали початок створенню справді йорданських Збройних сил. Цей крок був із захопленням зустрінутий всередині країни і поліпшив стосунки з зовнішнім арабським світом.
Суецька криза
29 жовтня 1956 року почалася активна фаза Суецької кризи, військове вторгнення Англії, Франції та Ізраїлю до Єгипту. За день до цього Єгипет, Сирія та Йорданія склали пакт про спільну оборону. Йорданія відмовила Британії в користуванні військовими аеродромами і базами, розірвала дипломатичні стосунки із Францією. Хусейн запровадив надзвичайний стан, оголосив загальну мобілізацію для захисту від ізраїльської агресії, демонструючи загальноарабську солідарність і погодився з проханням єгипетського начальника генерального штабу про підтримку. З цією метою Хусейн доручив йорданському начальнику штаба Алі Абу Нувару негайно розпочати операцію «Бейсан», яка передбачала бронетанкове вторгнення Йорданії та Сирії до прибережної рівнини Ізраїлю. Насправді загрози для Йорданії не було, Британія заздалегідь обумовила з Ізраїлем недоторканність Йорданії під час конфлікту. Абу Нувар вважав операцію «Бейсан» ризикованою і запропонував королю зачекати погодження дій із Сирією. Наміри Хусейна допомогти Єгипту були дещо послаблені оцінкою Абу Нувара, але він змирився лише після того, як Гамаль Абдель Насер застеріг його не ризикувати втратити йорданську армію. Крім того, Хусейн зажадав від Сирії, Саудівської Аравії та Іраку відправити війська до Йорданії, аби запобігти потенційному вторгненню в країну тристоронніх сил союзників. Ірак надав згоду, але прем'єр Набулсі, скориставшись прерогативою голови уряду, заблокував розгортання іракських військ і змусив вивести їх на підставі членства Іраку у Багдадському пакті і союзу з Великою Британією.
«Ліберальний експеримент»
Парламентські вибори 21 жовтня 1956 року в Йорданії продемонстрували значну перемогу арабських націоналістів та лівих партій. Націонал-соціалістична партія (НСП) отримала 11 з 40 місць у Палаті представників і Хусейн доручив її лідеру Сулейману Набулсі формувати уряд. Він назвав це «ліберальним експериментом», аби побачити, наскільки йорданці готові взяти на себе відповідальність. Лівий уряд Набулсі мав докорінні розбіжності з королем Хусейном по низці важливих політичних питань: щодо доктрини Ейзенхауера, необхідності боротьби з комуністичною партією та засобами масової інформації, які вона контролювала і підтримки режиму Насера. Насер мав широку підтримку арабської громадськості після отримання радянської зброї, його популярність в Йорданії збільшилася після націоналізації Суецького каналу в липні 1956 року, ці дії розглядалися як потужний спротив західному імперіалізму і прибічники лівих опозиційних партій Йордані схилялися до Насера. Новий прем'єр-міністр націонал-соціалістичного уряду більше ототожнював себе з єгипетським президентом Гамалем Абдель Насером ніж з королем Хусейном. Напружені відносини між Хусейном та урядом досягли свого максимуму в квітні 1957 року, коли уряд Набулсі виступив з вимогою встановити дипломатичні відносини з Радянським Союзом. Три дні по тому Хусейн відмовився погодити список високопосадовців-роялістів, яких Набулсі вимагав звільнити. Розбіжності між монархією та лівим урядом завершилися в квітні 1957 р. відставкою Набулсі.
Абу Нувар і повстання в казармах Зарка
Офіцер Арабського легіону [en] був другом і радником Хусейна, що мав на короля великий вплив. Назначений всупереч британській протидії особистим секретарем, Абу Нувар був ланкою, що пов'язувала Хусейна з «Вільними офіцерами», учасником усунення Глабб-паші, провідником панарабських і антиімперіалістичних ідей Насера. 1956 року він отримав звання генерал-полковника і очолив Генеральний штаб. На посаді начальника штабу протидіяв пробританським іракським хашимітським правителям (родичам Хусейна), в Арабському легіоні робив ставку на палестинців і звільнив кілька впливових бедуїнських офіцерів-роялістів.
У березні 1957 р. Йорданія погодила з Британією скасування англо-йорданського договору. Відмова від британських субсидій потребувала нових джерел і Хусейн одразу почав пошук фінансової допомоги. 19 січня 1957 року Йорданія підписала Акт арабської солідарності з Саудівською Аравією, Єгиптом та Сирією, який передбачав надання фінансової допомоги цими країнами. Проте неможливість або небажання Єгипту та Сирії субсидіювати йорданську армію коштом бюджету власних армій перешкоджав здійсненню Акта. Начальник генерального штабу Абу Нувар звернувся із проханням про фінансову допомогу до посла Сполучених Штатів, але у дивній формі: хоча він визнає комуністичну загрозу, але вимагає додаткової допомоги США, у іншому випадку він звернеться до СРСР. Посол Л.Меллорі відзначив, що під час бесіди Абу Нувар поглядами перевищив Насера. До того ж Абу Нувар невпинно втрачав довіру Хусейна через невдоволення ним серед офіцерства та негативні наслідки його ворожнечі з основними західними союзниками Йорданії, Великою Британією та США. Останніх Хусейн розглядав як альтернативу фінансової підтримки Йорданії замість свого розчарування в Акті Солідарності.
Напередодні відставки уряду Набулсі на вулицях Амману знов почалися заворушення. На тлі росту чергового напруженості 13 квітня сталася одна з найбільш заплутаних подій йорданської кризи. Підрозділи 1-ї бронетанкової бригади під командуванням капітана Надхіра Рашида здійснили маневр під назвою «Операція Хашем»: оточили палац королеви Зейн та інші ключові точки, блокували головні перехрестя Аммана. Цей крок викликав підозри Хусейна і спонукав його наказати Абу Нувару негайно припинити блокування, що той і зробив. Хусейн вважав ці рухи підготовкою до перевороту, він мав інформацію, що Надхір Рашид і Маан Абу Нувар (родич Абу Нувара) мали наказ осадити королівський палац в Аммані і заарештувати Хусейна. В цей час 1-й піхотний полк, який складався з бедуїнів і був беззаперечно відданий королю, мав без боєприпасів брати участь у навчальних заходах у пустелі, аби запобігти його використання проти заколотників. Абу Нувар прагнув послабити занепокоєння Хусейна, він наполягав, що то були рутинні військові навчання, які неодноразово проводилися в попередні роки для спостереження за рухом у місті та за його межами, а Надхір Рашид пізніше стверджував, що його дії були частиною ширшого плану, що був розроблений на випадок надзвичайних ситуацій для пересування військ на Західний берег у разі вторгнення Ізраїлю. Якою б не була фактична причина маневрів, вона підвищила підозри Хусейна про переворот Абу Нувара та арабських націоналістів, щодо наближення якого його попереджували ветерани-роялісти Бахджат аль-Талхуні та дядько короля Шаріф Хусейн бін Насер.
13 квітня у військових казармах міста Зарка, де була найбільша концентрація військ в країні, почалися зіткнення між палестинськими підрозділами, вірними Абу Нувару, та бедуїнськими підрозділами, лояльними Хусейну. Існує два погляди на цей інцидент, відомий як «повстання у Зарка»: перший — версія Хусейна та західних істориків, а інший — політичних дисидентів та арабської преси.
За офіційною версією ці події були заколотом Абу Нувара та «Вільних офіцерів», що був придушений лояльними до короля бедуїнами. Хусейн разом з Абу Нуваром прибув у Зарку, коли отримав повідомлення вірних офіцерів про зіткнення, спровоковані чутками про смерть короля. Тільки фізична присутність Хусейна припинила бойові дії. Численні представники «Вільних офіцерів» були оточені та заарештовані лояльними офіцерами-бедуїнами. Хусейн на свій ризик особисто втрутився в середину зіткнень і був підтриманий прихильниками, які скандували «Смерть Абу Нувару і всім зрадникам!» Абу Нувар залишався в машині, боячись за своє життя. Він просив Хусейна захистити його і отримав дозвіл повернутися в Амман. До вечора Абу Нувар переконав Хусейна надати йому з родиною можливість виїхати з країни, а вранці 14 квітня він офіційно пішов у відставку і рушив у Дамаск.
Згідно з іншими версіями, інцидент в казармах у Зарці був організований Абу Нуваром за вказівкою короля Хусейна, який діяв у змові з іноземними спецслужбами і мав на меті контрпереворот проти панарабського руху в Йорданії. Або затримання Абу Нувара і наступні арешти йорданських військових і політиків були частиною інтриги самого йорданського монарха, націленої проти найбільш радикальних елементів у йорданській еліті. Сам Абу Нувар завжди стверджував, що не брав участі ні в яких змовах, а був дискредитований своїми політичними суперниками.
Король Хусейн ввів у країні воєнний стан, розформував ті військові підрозділи, в яких більшість мали палестинці, розпустив парламент, профспілки, започаткував сувору цензуру в засобах масової інформації. Рух у бік зближення з Єгиптом і Сирією, розпочатий урядом Набулсі, було зупинено. Офіцери-заколотники, які також виїхали до Сирії і мали можливість пропагувати проти йорданської монархії, були засуджені до 15 років заочно, але згодом були помилувані Хусейном у 1964 році під час його примирення з опозицією і отримали високі посади в уряді. Хоча згодом умови воєнного стану дещо послабшали, дії Хусейна майже на три десятиріччя значно обмежили конституційну демократію, яка існувала в Йорданії в середині 1950-х років.
Хусейн оголосив боротьбу з «міжнародним комунізмом» і, згідно із доктриною Ейзенхауера, запросив допомогу у Сполучених Штатів. США, відповідно, таку допомогу надали негайно: 10 млн доларів з фонду взаємної безпеки у квітні 1957 р., по 10 млн доларів військової і економічної допомоги у червні, розгорнули біля східного узбережжя Середземного моря авіаносець Lake Champlain, лінкор Wisconsin і 12 кораблів супроводу, з можливістю забезпечення парашутного десанту в Амман. Окрім того, США попередили Ізраїль про неможливість дій, які могли б дестабілізувати становище в Йорданії, і закликали Саудівську Аравію допомогти Хусейну. З 1957 р. також почалася активна співпраця йорданського монарха з ЦРУ. За даними, розкритим в 70-ті роки, Хусейн отримав від цього відомства у наступні два десятиріччя кілька мільйонів доларів.
Криза 1958 року
1 лютого 1958 року Єгипет і Сирія оголосили про своє об'єднання у Об'єднану Арабську Республіку (ОАР). Цей крок став каталізатором низки подій, кульмінацією яких була революція в Іраку. Приклад ОАР з об'єднання арабських країн викликав значний підйом панарабського руху в Іраку та Йорданії. 14 лютого Йорданія та сусідній Хашимітський Ірак у відповідь на створення ОАР сформували Арабську федерацію. 27 лютого Насер започаткував пропагандистську війну ОАР проти Арабської федерації у своїй промові в Дамаску. Федерація за його словами, була створена «на догоду імперіалістичним хазяям і долару». Цю тезу підхопили і щоденно повторювали Радіо Каїр і Радіо Дамаск, які, хоча й були нелегальними в Йорданії, мали в ній чимало слухачів. Арабська федерація була в країні непопулярною, особливо серед палестинців, в ній вбачали крок до Багдадського пакту.
Навесні 1958 року за підтримки сирійських і єгипетських спецслужб йорданська опозиція організувала серію вибухів в урядових будівлях і установах, була підірвана машина помічника військового аташе США в Аммані. У червні 1958 р. британський комітет начальників штабів оцінив ситуацію в Йорданії як «надзвичайну». Був розроблений план перекидання в Йорданію батальйону парашутистів з британської військової бази на Кіпрі для забезпечення евакуації короля Хусейна. Обмеженість цілей цього плану обумовлювалася розумінням британцями неможливості збереження при владі королівського режиму в Аммані без підтримки США в разі виникнення серйозних заворушень в Йорданії.
На початку липня 1958 року британська розвідка попередила короля Хусейна про існування змови проти нього.
Центральною фігурою в цій змові був полковник йорданської армії Махмуд аль-Русан, пов'язаний з міністром внутрішніх справ Сирії Абделем Хамідом Сарраджем. Згідно з цією інформації, в середині липня мав відбутися замах на короля Йорданії під час одного з його виступів на публіці.
Одночасно мав бути організований замах і на іншого представника Хашимітської династії — Фейсала II. Хусейн інформував іракського монарха про загрозу йому і попросив військової допомоги у Багдада для боротьби з змовниками. Іракський прем'єр Нурі аль-Саїд пообіцяв надати для захисту 20-ту піхотну бригаду під командуванням полковника Абдель Керіма Касема. Шлях цієї бригади в Йорданію повинен був пройти повз іракську столицю. Вранці 15 липня Хусейн отримав звістку, що король Фейсал і вся його родина, а також принц Абдель Іллах і прем'єр аль-Саїд загинули. Сулейман Тукан, Ібрагім Хашім, Халусі аль-Хайрі разом з іншими йорданським високопосадовцями, що працювали над щойно створеною федерацією в Багдаді, заарештовані. Згодом Хашім і Тукан були розстріляні. Абдель Керім Касем був одним з лідерів підпільної організації «Вільні офіцери», яка мала на меті повалення монархічного режиму в Іраку і проведення соціальних і економічних реформ в країні. Скориставшись можливістю опинитися в Багдаді разом з підлеглою йому 20-ю бригадою, Касем вранці 14 липня 1958 р. здійснив державний переворот, згодом названий Революція 14 липня.
Для арабського світу насильницький кінець монархічного режиму в Іраці усунув одну з головних перешкод на шляху до повної арабської єдності під керівництвом президента Насера. Все, що лишилося подолати, це Ліван та Йорданія. У Лівані на ґрунті конфлікту між християнами та мусульманами вже йшла громадянська війна. Мусульмани бачили Ліван третьою провінцією ОАР. Сирія спонсорувала арабський націоналістичний рух у Лівані проти прозахідного президента Каміля Шамуна. Йорданія опинилась в ізоляції. В день, коли іракська монархія впала, мало хто в арабському світі вважав, що хашимітський режим в Аммані протримається впродовж декількох днів або, щонайбільше, тижнів.
Операція «Фортитьюд»
Докладніше: Операція «Фортитьюд»
Революція в Іраку найсерйознішим чином вплинула на розвиток ситуації на Близькому Сході. США і Британія не мали достеменної інформації щодо ініціаторів державного перевороту в Багдаді та їхні плани і підозрювали, що за подіями в Іраку стояли спецслужби Радянського Союзу або ОАР. В тому і в іншому випадку під загрозою могли виявитися основні стратегічні і економічні інтереси західних держав на Близькому Сході, що вимагало енергійного втручання провідних країн НАТО в справи регіону.
Здійснення спільної англо-американської військової операції, враховуючи недавню участь Великої Британії в агресії проти Єгипту, врешті було визнано американським керівництвом небажаним. Ще одною причиною відмови від спільної військової операції стала поява розбіжностей між Вашингтоном і Лондоном з приводу масштабу цієї операції. Велика Британія наполягала на відрядженні військ провідних країн НАТО не тільки в Ліван, але і в Йорданію, що мало опір з боку Сполучених Штатів. Йорданія займала особливе місце в британській політиці на Близькому і Середньому Сході. Велика Британія відіграла ключову роль в створенні спочатку Трансйорданії після Першої світової війни, а потім і Хашимітського королівства Йорданії після Другої світової війни. Від стійкості позицій Великої Британії в Йорданії залежало вирішення головного завдання британської політики в регіоні — підтримка постійного доступу до нафтоносного району Перської затоки. Король Йорданії Хусейн, так само як і ліванський президент Каміль Шамун, вважався в Лондоні одним з найвідданіших союзників Заходу.
Внаслідок ситуації, що склалася, США самостійно, без залучення Британії, здійснили висадку десанту в Лівані 15 липня 1958 року. Британське керівництво вважало, що саме Йорданія повинна бути в центрі військової допомоги країн НАТО, і тому вирішило перекинути до Йорданії свої війська, але масштаб операції залежав від допомоги США. У Вашингтоні мали серйозні сумніви в здатності короля Хусейна утримати владу в своїй країні. Падіння монархії в Аммані і розвал Йорданії вважалися в Вашингтоні лише питанням часу. Але розпад Йорданії, як побоювалися Сполучені Штати, міг привести до окупації Ізраїлем Західного берега р. Йордан, анексованого Хашимітським королівством після першої арабо-ізраїльської війни 1948—1949 рр., і, наступним кроком, до нової арабо-ізраїльської війни. Тому США вирішили надати матеріально-технічну підтримку самостійній британської операції в Йорданії.
17 липня 1958 року Велика Британія перекинула в Йорданію зі своєї бази на Кіпрі близько 4 тис. солдатів 16-ї парашутно-десантної бригади. Повірений у справах Великої Британії в Йорданії Гіт Мейсон на зустрічі з королем Хусейном попередив йорданського монарха, що цей військовий десант не призначений для нападу на Ірак, не братиме участі в розгоні антиурядових сил, і єдиною його метою є охорона амманського аеропорту і королівського палацу.
Британський десант продемонстрував підтримку короля Хусейна, привернув увагу світової спільноти і допоміг стабілізувати ситуацію в Йорданії. Одночасно з британською військовою присутністю в Йорданії, в ООН відбувалися дебати щодо можливостей послаблення напруженості в країні, які завершилися створенням спеціального представництва Генерального секретаря ООН в Йорданії. 25 жовтня 1958 року британський десант почав евакуацію, а вже 1 грудня 1958 року король Хусейн скасував в країні надзвичайний стан.
Замахи на вбивство
1959 року Хусейн доручив Хаззі аль-Маджалі формування уряду. Уряд складався з роялістів, які підбурювали Хусейна напасти на Ірак для відновлення хашимітської монархії. Експедицію було скасовано завдяки британській опозиції та слабкості йорданських військово-повітряних сил. Агенти ОАР вбили прем'єр-міністра аль-Маджалі бомбою, підкладеною в його кабінеті. Через двадцять хвилин стався другий вибух, призначений для Хусейна, котрий мав прибігти на місце події. Хусейн дійсно з'явився на місці теракту, але кількома хвилинами пізніше, ніж очікували вбивці. Двоюрідний брат вбитого прем'єра, начальник штабу армії, переконав Хусейна відплатити Сирії. З цією метою за наказом короля на півночі країни підготували три бригади, але об'єднаний тиск з боку Сполучених Штатів та Британії змусив відмовитися від цієї авантюри.
Єгипетські радіостанції оголосили Хусейна «Юдою арабів». Було скоєно ще низку замахів на його вбивство: заміна крапель для носа сильною кислотою, спроба отруїти короля через королівського кухаря. Тільки після успішного державного перевороту в Сирії, що знищив сирійський режим 28 вересня 1961 року і призвів до розпаду ОАР, спроби вбити короля вщухли. Коли ситуація в Йорданії заспокоїлася, король виступив з гаслом «Побудуємо цю країну, щоб служити своєму народу». Але критики вважали гасло звичайними словами, оскільки вважали, що Хусейн мало цікавився економічною ситуацією країни, на відміну від військових та зовнішньополітичних аспектів.
У січні 1962 року Хусейн призначив прем'єр-міністром молодого прозахідного політика Васфі аль-Таля. Аль-Таль прагнув здійснити широкомасштабні реформи, але пішов у відставку, коли Хусейну знадобилось зміцнити свої позиції внаслідок народних хвилювань, викликаних приходом 1963 року до влади в Іраку та Сирії партії Баас. На початку 1960-х років сталися перші прямі контакти між Йорданією та Ізраїлем, посередником до яких виступив особистий лікар Хусейна на ім'я Еммануїл Герберт. На переговорах, що відбулися під час візитів Хусейна до Лондона, король зазначив свою прихильність мирному врегулюванню ізраїльсько-палестинського конфлікту. Після таємного зближення з Ізраїлем Хусейн на самітах Ліги арабських держав (ЛАД) в Каїрі та Александрії 1964 року продемонстрував відкрите зближення з президентом Єгипту Гамалем Абделем Насером. Це посилило популярність Хусейна як в Йорданії, так і в арабському світі в цілому. Його тепло зустрічали під час відвідування міст Західного берега. На саміті 1964 року була створена Армія визволення Палестини (АВП) та Організація визволення Палестини (ОВП), а Йорданія приєдналася до , створеного за одностайною резолюцією тринадцяти держав-членів ЛАД. Під час саміту Насер також намагався переконати Хусейна купувати радянську зброю, замість обіцяних американцями (за умови, що вони не використовуватимуться на Західному березі проти Ізраїлю) танків та реактивних літаків.
Новостворена ОВП визначила себе представником палестинського народу, що не відповідало претензіям Йорданії на суверенітет на Західному березі. ОВП висунула вимоги йорданській владі легалізувати її діяльність, включно до створення палестинських збройних формувань для боротьби з Ізраїлем, але вимоги було відхилено.
Інцидент Саму
Палестинська націоналістична організація ФАТХ зі складу ОВП розпочала в січні 1965 року транскордонні напади на Ізраїль, що, у свою чергу, викликало репресивні ізраїльські операції на території Йорданії. Одною з таких репресивних операцій був так званий «інцидент Саму», рейд, розпочатий Ізраїлем 13 листопада 1966 року на контрольованому Йорданією Західному березі біля міста Ас-Саму після вбивства наземною міною ФАТХа трьох ізраїльських вояків. Напад призвів до значних жертв серед арабів. Ізраїльський письменник Аві Шлаїм стверджує, що відповідь була непропорційною і що ізраїльським лідерам було відомо від Хусейна, що він робить усе можливе, аби запобігти таким нападам. Інцидент викликав запеклу місцеву критику Хусейна і відчуття, що ізраїльтяни його зрадили, він мав підозру, що Ізраїль змінив своє ставлення до Йорданії і має намір захопити Західний берег. Тодішній начальник генерального штабу Армії оборони Ізраїлю Іцхак Рабин, пізніше визнав непропорційність ізраїльської реакції і зауважив, що операцію краще було б спрямувати проти Сирії, яка підтримувала такі напади: «У нас не було ані політичних, ані військових причин йти на конфронтацію з Йорданією або принижувати Хусейна». Хусейн згодом заявив, що під час спілкування з представниками Ізраїлю попереджував, «що не зможе прийняти серйозний каральний рейд, і вони сприйняли логіку цього і пообіцяли, що такого ніколи не станеться».
Події в Саму викликали широкомасштабні антихашимітські протести на Західному березі, Хусейну закидали некомпетентність у захисті від Ізраїлю, бунтівники нападали на урядові установи, скандували пронасерівські гасла та закликали до вбивства Хусейна як іракського прем'єр-міністра Нурі аль-Саїда, що загинув 1958 року разом з іракською королівською родиною. Йорданці вважали, що після цього інциденту Ізраїль піде на Західний берег, незалежно від того, чи приєдналася Йорданія до війни. Зусилля короля Хусейна спрямовані на досягнення мирних відносин з Ізраїлем призвели до великого невдоволення арабських лідерів, президент Єгипту Насер засудив Хусейна як «імперіалістичного лакея». На зустрічі з американськими чиновниками Хусейн, іноді зі сльозами на очах, казав: «Зростаючий розкол між Східним та Західним берегом зруйнував мої мрії» і «Армія близька до відчаю i не має більше довіри до мене». На цьому тлі Хусейн 30 травня 1967 року вирушив до Каїра, поспіхом підписав єгипетсько-йорданський договір про взаємну оборону та повернувся додому до вітань натовпу. Шлаїм вважає, що Хусейн мав можливості убезпечити країну від війни, але допустився двох помилок: перша полягала в тому, що за угодою йорданську армію віддано під єгипетське командування, друга — дозвіл на передислокацію іракських військ до Йорданії, що викликало підозри з боку Ізраїлю. Єгипетський генерал Абдул Мунім Ріяд прибув до Йорданії і прийняв командування армією відповідно до підписаного з Єгиптом пакту.
Шестиденна війна
Докладніше: Шестиденна війна
У вересні 1963 Хусейн мав таємні зустрічі з ізраїльським міністром закордонних справ Голдою Меїр та з прем'єром Леві Ешколем, на яких обговорювалися можливості мирного врегулювання конфлікту. Як стало відомо американському послу в Йорданії Фіндлі Бернсу та резиденту ЦРУ в Аммані Джеку О'Коннелу під час інциденту Саму, постійні контакти з міністром іноземних справ Ізраїлю Аббою Евеном не переривалися принаймні до листопада 1966 року. Ґрунтуючись на змісті цих перемовин і листуванні, Ізраїль до останнього часу сподівався на збереження Йорданією нейтралітету.
Шестиденна війна почалася 5 червня 1967 року, коли Ізраїль атакував єгипетські аеродроми і знищив єгипетські повітряні сили. Але єгипетський командувач з Каїра повідомив генерала Абдул Мунім Ріяда, що ізраїльський напад зазнав провалу і ізраїльські ВПС майже знищені. Ґрунтуючись на отриманій інформації, генерал Ріяд віддав наказ йорданській армії перейти в наступ і атакувати цілі навколо Єрусалиму. Йорданські винищувачі-бомбардувальники Hawker Hunter здійснили один бойовий виліт і були знищені ізраїльтянами, коли повертались на дозаправку. Така ж доля спіткала авіацію Сирії та Іраку. Повітряна перевага Ізраїлю в перший день війни стала вирішальною. Два ізраїльські реактивні літаки намагалися вбити особисто Хусейна, один з літаків було збито вогнем зенітної артилерії, а інший завдав удару безпосередньо по офісу Хусейна в королівському палаці. Хусейна в офісі на той час не було, представник ЦРУ в Аммані Джек О'Коннелл негайно натиснув на ізраїльтян і спроби припинилися. Хоча йорданські військові мали розроблену стратегію дій, єгипетський командувач Ріяд, введений в оману інформацією з Єгипту, наполіг на власній стратегії, що врешті призвело до важких для Йорданії наслідків.
До 7 червня бойові дії призвели до відступу йорданських військ із Західного берега, Старе місто Єрусалима і Купол Скелі після відчайдушних боїв також були залишені. Для посилення контролю над захопленою територією Ізраїль підірвав мости через Йордан. Йорданія зазнала серйозних економічних втрат лишившись Західного берега, внесок якого складав 40 % ВВП Йорданії у туристичному, промисловому та сільськогосподарському секторах. Близько 200 000 палестинських біженців опинилися в Йорданії і це дестабілізувало її демографічні показники. Втрата Єрусалиму була критична для Йорданії і особливо болісна для Хусейна, який мав підтримувати хашимітську опіку над мусульманськими та християнськими святинями в Єрусалимі, а мечеть Аль-Акса є третім за важливістю святим місцем ісламу, пов'язаним з піднесенням пророка Мухаммед на небо. До 11 червня Ізраїль отримав рішучу перемогу, захопивши Західний берег у Йорданії, Газу та Синай у Єгипту, а також Голанські висоти у Сирії. Насер і Хусейн, визнаючи свою поразку, були змушені до більш поміркованої політики.
22 листопада 1967 р. Рада Безпеки ООН схвалила резолюцію 242, що стала одним з основних принципів зовнішньої політики Йорданії. Резолюція засудила захоплення та закликала Ізраїль покинути окуповані у війні 1967 року території. Ізраїль резолюцію відхилив. У 1968 та 1969 роках Хусейн відновив переговори з представниками Ізраїлю, але вони так і не призвели до зміни статусу Західного берега.
Чорний вересень
Докладніше: Чорний вересень
Після втрати Йорданією контролю над Західним берегом річки Йордан внаслідок Шестиденної війни, палестинські бойовики, відомі також як палестинські фідаїни перемістили свої бази в Йорданію і активізували свої напади на Ізраїль та окуповані Ізраїлем території. Одна з репресивних операцій Ізраїлю проти фідаїнів, напад 1968 року на табір Організації визволення Палестини (ОВП), розташований в Караме, йорданському містечку біля кордону з Західним берегом, перетворилася на повномасштабний 15-годинний бій. Хоча обидві сторони вважали себе переможцями, бій біля Караме, сприйнятий як спільна перемога Йорданії та палестинців, викликав зростання підтримки палестинських бойовиків у Йорданії. Позиції ОВП в Йорданії зміцнились і на початку 1970 року угруповання з ОВП почали відкрито закликати до повалення Хашимітської монархії. Бойовики ігнорували місцеві закони та правила, діяли як держава в державі, скоїли декілька замахів на вбивство короля Хусейна, що призвело до насильницьких зіткнень між ними та йорданською армією в червні 1970 року.
Хусейн прагнув позбутися бойовиків і вигнати їх з країни, але вагався завдати удар, побоюючись, аби його дії не прирівняли до репресій проти звичайних палестинських біженців. 6-13 вересня 1970 року терористи Народного фронту визволення Палестини (НФВП) викрали три цивільних літаки і, примусивши їх сісти на військовому аеродромі біля Зарка, взяли іноземців у заручники, а потім підірвали літаки перед міжнародною пресою (т. зв. «захоплення літаків на Доусонс Філд»). Чаша терпіння короля Хусейна переповнилася і він наказав армії діяти.
17 вересня йорданська армія оточила і почала обстріл баз бойовиків ОВП, розташованих в таборах палестинських біженців, в тому числі в Аммані та Ірбіді. Наступного дня сирійські сили з Армії визволення Палестини почали просуватися до Ірбіду, який бойовики оголосили «звільненим» містом. 22 вересня, внаслідок повітряного і наземного наступу йорданської армії, що завдала сирійцям важких втрат, сирійські війська відійшли. Дипломатичний тиск інших арабських країн змусив Хусейна до припинення бойових дій. 13 жовтня він підписав угоду з Арафатом, що регулювала присутність бойовиків ОВП в країні. Проте вже в січні 1971 року йорданська армія відновила бойові дії. Фідаїнів виганяли з одного за іншим міст, аж поки 17 липня 2000 бойовиків опинилися в оточенні в лісі поблизу Айлуна, відзначивши кінець конфлікту.
Король Хусейн дозволив бойовикам ОВП виїхати через Сирію до Лівану, де згодом вони взяли участь у Громадянської війни 1975 року в Лівані.
В промові 15 березня 1972 року перед йорданським парламентом Хусейн запропонував створити «Об'єднане Арабське королівство». На відміну від унітарної держави, що існувала у складі Йорданії та Західного берега річки Йордан з часу його анексії Йорданією 1950 року, план передбачав федерацію двох утворень по різні береги. Згідно з пропозицією, обидва регіони мали бути автономними, за винятком військових та закордонних справ і питань безпеки, які належали компетенції центрального уряду в Аммані. Проте здійснення плану було обумовлено досягненням мирної угоди між Ізраїлем та Йорданією і, зрештою, пропозиція Хусейна була відхилена Ізраїлем, ОВП та кількома арабськими державами.
Війна Судного дня
Докладніше: Війна Судного дня
Переговори між арабськими країнами та Ізраїлем ініційовані після війни 1967 року Гуннаром Яррінгом, спеціальним представником Генерального секретаря ООН з урегулювання Близькосхідного конфлікту, зайшли в глухий кут. Це призвело до відновлення побоювань нової війни між арабськими країнами та Ізраїлем. Стурбований можливістю затягування непідготованої Йорданії у війну, Хусейн відрядив в грудні 1972 року Заїда аль-Ріфаї до єгипетського президента Анвара Садата, аби з'ясувати ситуацію. Садат повідомив аль-Ріфаї, що планує обмежене вторгнення на Синай, і запросив його та короля Хусейна на саміт 10 вересня 1973 року разом з новообраним президентом Сирії Хафезом аль-Асадом. Саміт завершився відновленням зв'язків між Йорданією, Єгиптом та Сирією. Садат розкрив Асаду та Хусейну наміри майбутніх військових дій. Хусейн відхилив прохання Садата про повернення фідаїнів в Йорданію, але погодився, в разі військової операції, надати обмежену допомогу сирійцям у обороні Голанських висот.
Єгипет та Сирія розпочали війну Судного дня 6 жовтня 1973 року на Синаї та Голанських висотах не попередивши Хусейна. Напередодні війни, 25 вересня 1973 року, Хусейн таємно зустрівся із ізраїльським прем'єр-міністром Голдою Меїр у Тель-Авіві. Виток інформації щодо ізраїльської зустріч викликав чутки в арабському світі, нібито Хусейн повідомив Меїр про арабські наміри. Насправді ж Хусейн лише обговорював з Меїр те, що було відомо і раніше, завдяки даним військової розвідки Ізраїлю АМАН: що сирійська армія напоготові. 13 жовтня Йорданія приєдналася до війни і доправила 40-у бригаду для надання допомоги сирійцям на Голанських висотах. Це була та сама бригада, яка стримувала сирійське вторгнення під час чорного вересня 1970 року. Наступні мирні переговори з Ізраїлем провалилися: Йорданія бажала повного виходу Ізраїлю з Західного берега, Ізраїль вважав за краще підпорядкувати регіон йорданській адміністрації, але залишити за собою військовий контроль.
На саміті Ліги арабських країн 1974 року, що відбувся в Марокко 26 жовтня, марокканська влада виявила та попередила замах на вбивство Хусейна, спланований ФАТХом. Це не завадило Хусейну приєднатися до саміту, проте на дипломатичному фронті король зазнав поразки: Йорданія була врешті змушена приєднатися до всіх інших арабських країн, визнавши ОВП «єдиним представником палестинського народу». Відносини між Йорданією та Сполученими Штатами погіршились, коли Йорданія відмовилася приєднатися до Кемп-Девідських угод. Угоди склали мирний договір між Єгиптом та Ізраїлем, і дозволили вивести ізраїльські війська з Синаю, але створення на Західному березі палестинського самоврядування суперечило прагненням Хусейна.
Долучення до мирних ініціатив
Коли ОВП перебралася 1970 року з Йорданії до Лівану, відновилися її напади та контрнаступи Ізраїля вже на півдні Лівану. Два найбільші ізраїльські вторгнення до Лівану відбулися 1978 та 1982 року, останній конфлікт стурбував Хусейна, оскільки ізраїльська армія дісталась Бейрута. Розгромлена ОВП мала залишити Ліван, і міністр оборони Ізраїля Аріель Шарон запропонував перевезти їх до Йорданії, яка після повалення монархії слугуватиме «альтернативною палестинською батьківщиною». Шарон вихвалявся: «Одна бесіда зі мною дозволить королю Хусейну усвідомити, що настав час пакувати валізи». Проте Арафат відкинув пропозицію Шарона, фідаїни під американським захистом були доправлені до Тунісу.
1983 року американський президент Рональд Рейган запропонував мирний план, що отримав назву «план Рейгана», подібний до висунутого Хусейном плану федерації 1972 року. Хусейн і Арафат погодились на цей план, але виконавчий комітет ОВП його відкинув. За півтора року нові спроби Хусейна досягти миру завершилися укладанням угоди Йорданія — ОВП, спрямованої на мирне врегулювання ізраїльсько-палестинського конфлікту, що стала безпрецедентною подією для ОВП та дипломатичною перемогою Йорданії. Але угода не отримала підтримки ані з боку Ізраїлю, ані від Сполучених Штатів чи Радянського Союзу. Наступні переговори між ОВП та Йорданією руйнувалися через відмову ОВП йти на поступки і врешті Хусейн оголосив про припинення політичної координації з керівництвом ОВП. На прохання тодішнього міністра оборони Ізраїлю Іцхака Рабина, подане на таємній зустрічі з Хусейном, Йорданія закрила офіси ОВП в Аммані. Водночас, Хусейн оголосив п'ятирічний план розвитку Західного берега, що передбачав інвестування 1,3 мільярда доларів, намагаючись тим самим зміцнити свій імідж серед мешканців Західного берега.
Саддам Хусейн
1978 року Хусейн вперше після липневого 1958 року перевороту відвідав Багдад, де познайомився з іракським політиком, лідером партії БААС Саддамом Хусейном. 1979 року Саддам став президентом Іраку, а роком пізніше розпочав ірано-іракську війну, що тривала з 1980 по 1988 рр. Король Хусейн підтримав вторгнення в Іран через побоювання експорту ісламського радикалізму в інші країни Близького Сходу. В цей час особиста дружба, що пов'язувала Хусейна з Саддамом перетворилася на стратегічне партнерство їхніх країн. Відносини між Хусейном та Саддамом стали дуже близькими — Хусейн відвідав Багдад 61 раз з 1980 по 1990 рр., а Саддам за його допомогою контактував з такими країнами, як США та Британія. У червні 1982 року, коли перемога Ірану здавалася неминучою, Хусейн особисто надав Саддаму дані супутникової розвідки, надіслані йому США. Йорданія забезпечила економічну підтримку Іраку у вигляді доступу до йорданського порту Акаба та маршрутів вантажних перевезень. У свою чергу, Саддам продавав до Йорданії нафту за пільговою ціною, стимулював йорданський експорт до Іраку, який становив чверть всього експорту Йорданії (в 1989 році на суму 212,3 мільйона доларів) і надавав Йорданії фінансову допомогу в той час, коли Хусейн вважав принизливим отримувати її у країн Перської затоки.
Заворушення 1989 року
Відокремлення від Західного берега призвело до уповільнення економіки Йорданії. Йорданський динар втратив 1988 року третину своєї вартості, а зовнішній борг Йорданії досяг розміру вдвічі більшого за ВВП. Йорданія запровадила суворі заходи для боротьби з економічною кризою. 16 квітня 1989 року уряд збільшив ціни на бензин, ліцензійні збори на алкогольні напої та сигарети з 15 % до 50 %, аби збільшити доходи відповідно до угоди з МВФ. Угода з МВФ передбачала реструктурізацію йорданського боргу в розмірі 6 мільярдів доларів США та отримання кредиту на суму 275 мільйонів доларів США упродовж 18 місяців. 18 квітня заворушення в Ма'ані розповсюдилися на інші південні міста, Аль-Карак і Тафіла, де, за повідомленням «Нью-Йорк Таймс», близько 4 тисяч людей вийшли на вулиці та зіткнулися з поліцією, внаслідок чого загинули 6 протестувальників, 42 отримали поранення, а також було вбито 2 і поранено 47 поліцейських.
Попри те, що протести були спричинені погіршенням економічної ситуації, вимоги натовпу стали політичними. Протестувальники звинуватили уряд Заїда аль-Ріфаї в корупції та зажадали скасування воєнного стану, започаткованого 1957 року, і відновлення парламентських виборів. Останні парламентські вибори відбулися 1967 року, невдовзі Йорданія втратила Західний берег, а коли термін повноважень парламенту 1971 року закінчився, вибори не могли відбутися через окупацію Західного берега Ізраїлем. Після відокремлення Західного берега від Йорданії 1988 року його статус більше не впливав на можливість парламентських виборів. Хусейн поступився вимогам, звільнив аль-Ріфаї і доручив Заїду ібн Шейкеру формування нового уряду. Кабінет міністрів прийняв поправки до виборчого закону, що усунули статті стосовно представництва Західного берега в парламенті. У травні 1989 року, напередодні виборів, Хусейн оголосив про намір призначити королівську комісію з 60 осіб для розробки реформаторського документа, названого Національною хартією. Національна хартія мала встановити графік дій щодо демократизації. Хоча більшість членів комісії були лояльні режиму, серед них була також низка опозиційних діячів та дисидентів. Парламентські вибори відбулися 8 листопада 1989 року, після 22-річної перерви. Національна хартія була розроблена та ратифікована парламентом 1991 року.
Війна в Перській затоці
Докладніше: Війна в Перській затоці
Війна між Іраном та Іраком закінчилась угодою про припинення вогню під егідою ООН у липні 1988 року. Хусейн радив Саддаму після 1988 року поліпшити свій імідж на Заході, відвідавши інші країни, і виступити з промовою в Організації Об'єднаних Націй, але марно. Іраксько-йорданські стосунки 16 лютого 1989 року оформилися у Арабську Раду Співробітництва (АРС), до складу якої приєдналися також Єгипет та Ємен. Рада була створена на противагу Раді співробітництва Перської затоки. Вторгнення Саддама в Кувейт 2 серпня 1990 року призвело до Війни в Перській затоці — міжнародного втручання з метою деокупації Кувейту. Хусейн, на той час голова АРС і особистий друг Саддама, зустрівся 3 серпня з Саддамом з метою вплинути на ситуацію. Останній під час зустрічі заявив, що відведе іракські війська з Кувейту лише якщо арабські уряди утримаються від висловлення засудження та не залучать іноземні війська. Повертаючись з Багдада, Хусейн дізнався, що Єгипет вже офіційно засудив іракське вторгнення. Президент Єгипту Хосні Мубарак відмовився змінити свою позицію і закликав до безумовного виведення Іраку з Кувейту. Саміт Ліги арабських країн, що відбувся в Каїрі, також засудив дії Іраку більшістю у чотирнадцять голосів, всупереч попередженням міністра закордонних справ Йорданії Марвана аль-Касіма, що це рішення перешкоджає зусиллям Хусейна досягти мирного врегулювання. Кувейт і Саудівська Аравія не мали довіри до Хусейна, бо вважали, що він планує отримати частку кувейтського багатства.
6 серпня американські війська прибули на кордон Кувейту та Саудівської Аравії, висунуті Саддамом умови були проігноровані і роль Хусейна як посередника була підірвана. Тоді Саддам оголосив «незворотність» свого вторгнення і 8 серпня анексував Кувейт. Йорданія разом з міжнародною спільнотою відмовилася визнати цей крок. Але Сполучені Штати, зважаючи на нейтралітет Хусейна стосовно Саддама, скоротили свою фінансову допомогу Йорданії, а незабаром так само вчинили країни Перської затоки. Йорданський монарх опинився у складному становищі. Імідж Хусейна на міжнародній арені постраждав настільки серйозно, що в особистих бесідах обговорювалась можливість зректися престолу. Водночас, громадська думка Йорданії була переважно проти міжнародного втручання та проти правителів Перської затоки, антизахідні демонстрації заповнювали вулиці, а популярність Хусейна серед йорданців досягла свого зеніту. З Хусейном не погоджувався навіть його брат, принц Хасан, але король відмовився визнати дії Саддама злочинними. Оскільки економіка Йорданії глибоко залежала від торгівлі з Іраком, а її населення гаряче підтримувало Саддама Хусейна, король прагнув зіграти роль миротворця, але кожний його крок виявлявся марним. Наприкінці серпня та початку вересня Хусейн відвідав дванадцять західних та арабських країн, прагнучи сприяти мирному врегулюванню, і завершив тур безпосередньо в Багдаді, черговою зустріччю з Саддамом. Саддам був непохитним, але погодився на прохання Хусейна звільнити західних громадян, яких тримали заручниками. На тлі зростання загрози війни між Ізраїлем та Іраком в грудні 1990 року Хусейн попередив Саддама, що Йорданія не терпітиме жодних порушень своєї території. На кордоні з Іраком Йорданія розташувала бронетанкову дивізію, а старший син Хусейна, Абдалла, очолив вертолітну ескадрилью «Кобра». Йорданські війська також були зосереджені біля кордону з Ізраїлем. Додатковим погіршенням ситуації в Йорданії стало прибуття 400 000 палестинських біженців, що працювали в Кувейті. До 28 лютого 1991 року міжнародна коаліція очистила Кувейт від іракських військ.
Мир із Ізраїлем
Йорданія долучилась до економічних санкцій проти Іраку, хоча санкції серйозно вплинули на її економіку. Наслідки війни в Перській затоці, санкції проти Іраку та потік біженців в Йорданію були оцінені в доповіді ООН як скорочення ВВП на 1,5 млрд доларів 1990 року та на 3,6 млрд доларів 1991 року. Закінчення війни в Перській затоці збіглося з закінченням «холодної війни». Це дозволило Сполученим Штатам взяти активнішу роль у вирішенні багаторічного ізраїльсько-палестинського конфлікту. В адміністрації Буша все ще обурювалися на Хусейна за поведінку під час війни в Перській затоці, але розуміли, що їм потрібна участь Йорданії в будь-якому мирному процесі.
Хусейн погодився на запрошення США приєднатися до міжнародної мирної конференції, за умови відновлення йорданських відносин з Сполученими Штатами і припинення її політичної ізоляції. Рух Хусейна в напрямку демократії 1989 року та його позиція під час війни в Перській затоці 1990 року надали йому значної популярності у всьому політичному спектрі Йорданії. Але коли Хусейн замінив консервативного прем'єр-міністра Мудара Бадрана ліберальним палестинцем Тахером аль-Масрі, що виступав за мирні переговори з Ізраїлем, основна опозиційна група «Брати мусульмани», що на той час мала 22 з 80 місць у Палаті представників, рішуче відмовилися підтримати нового прем'єр-міністра і не взяла участь у Національному конгресі, де король сподівався зібрати підтримку мирному врегулюванню.
Оскільки Хусейн за станом здоров'я не міг безпосередньо брати участь у переговорах, свою позицію він передавав через брата Хасана. Після повернення з лікування до Йорданії 23 листопада 1992 року він виголосив незвичайно агресивну промову, в якій закликав екстремістів як справа, так і зліва припинити їхнє протистояння мирним переговорам, засудив недемократичний характер країн Перської затоки, і закликав Саддама до демократичних перетворень в Іраку. В липні 1992 року Іцхак Рабин з лівою партією Авода очолив ізраїльський уряд, домовився з представниками ОВП і уклав т. зв. угоди Осло 1993 року. Укладені таємно, без відома Хусейна, угоди між Арафатом і Рабином повністю маргіналізували Йорданію та палестино-йорданську делегацію в Вашингтоні.
Парламентські вибори, що відбулися 8 листопада 1993 року, були першими багатопартійними виборами з 1956 року, проте голосування за пропорційною системою було замінено суперечливою системою «одна людина — один голос». Остання була запроваджена для обмеження представництва ісламістської опозиції в Палаті представників, шляхом джеррімендерингу округів з палестинською більшістю та надання переваги незалежним кандидатам над партійними. 25 липня 1994 року Рабин і Хусейн зустрілися в Білому домі і підписали Вашингтонську декларацію, що оголосила закінчення стану війни між країнами. Наступні переговори завершилися підписанням 26 жовтня на церемонії у Ваді-ель-Араба ізраїльсько-йорданського мирного договору.
Цей договір став кульмінацією більш ніж 58 таємних зустрічей протягом 31 року між Хусейном та ізраїльськими лідерами. Між іншим, договір визнав роль Йорданії в опікуванні святими місцями Єрусалиму, що одразу викликало обурення Арафата. Відносини Йорданії зі США значно поліпшилися, Конгрес США скасував 700 мільйонів доларів боргу Йорданії, а адміністрація Білла Клінтона дозволила істотний обсяг допомоги Йорданії.
Після 1995 року Хусейн все більше критикував іракський режим Саддама Хусейна. 4 листопада 1995 року Іцхак Рабин був вбитий єврейським екстремістом, що намагався підірвати мирний процес з палестинцями. Хусейну було запропоновано виступити під час похорону Рабина і це стало його першим перебуванням в Єрусалимі з 1967 року. В своїй промові Хусейн окреслив паралелі між вбивством Рабина та вбивством 1951 року короля Абдалли I, також прихильного до мирного врегулювання конфлікту.
Президента Сирії Хафез аль-Асад вороже поставився до підписання Йорданією мирного договору з Ізраїлем. ЦРУ надало у грудні 1995 року королю докладний звіт, в якому попереджувало про підготовку сирійського замаху на вбивство його та його брата Хасана. За місяць ЦРУ у наступному звіті, попередило про іракську змову атакувати західні установи у Йорданії, для підриву йорданської безпеки через підтримку іракської опозиції.
Інциденти з Ізраїлем
Стосунки Хусейна з ізраїльським прем'єром Нетаньягу були напруженими. Дії Ізраїлю 1996 року в Південному Лівані, рішення уряду Лікуда про будівництво у Східному Єрусалимі та події навколо Храмовій горі, де після будівництва ізраїльського тунелю виникли зіткнення між палестинською та ізраїльською поліцією, викликали бурхливу критику Нетаньягу в арабському світі. 9 березня 1997 року Хусейн надіслав Нетаньягу листа, де висловив своє розчарування ізраїльською політикою.
Чотири дні по тому, 13 березня, йорданський солдат, що патрулював йордансько-ізраїльський кордон, відкрив вогонь з автоматичної гвинтівки М-16 по автобусу з екскурсією і вбив сім та поранив шість ізраїльських школярок. Король негайно перервав офіційний візит до Іспанії і, повернувшись додому, вирушив до ізраїльського Бейт-Шемеша, аби висловити співчуття родинам загиблих ізраїльських дітей. Він став на коліна перед рідними і сказав, що цей інцидент став «злочином, який є ганебним для всіх нас». «Я почуваюсь, ніби втратив власну дитину. Якщо життя має якусь мету, нею має бути прагнення, аби всі діти більше не страждали так, як це відбувається в нашому поколінні». Його жест був дуже тепло сприйнятий в Ізраїлі, Хусейн надав родинам загиблих компенсацію, загалом близько 1 мільйона доларів. Солдат був визнаний психічно хворим і за вироком йорданського військового трибуналу був позбавленний волі на 20 років. 12 березня 2017 року він вийшов з в'язниці, відбувши повний термін і жодним чином не шкодуючи про скоєне. Дехто в Йорданії, як і раніше, вважає його символом спротиву мирному договору 1994 року.
25 вересня 1997 року вісім агентів Моссад на території Йорданії здійснили замах на , лідера палестинського військового ісламського угруповання ХАМАС. Два агенти, що встигли отруїти Машаля, були затримані його охоронцями і передані йорданській поліції, ще чотири сховалися в ізраїльському посольстві і два перебували в готелі «Інтерконтиненталь». Кілька попередніх років йорданські спецслужби тісно та таємно, іноді з великим ризиком, співпрацювали з Ізраїлем та Заходом. Моссад мав в Аммані постійне таємне представництво, діяльність якого полягала в підтримці зв'язку зі службою безпеки Йорданії і запобіганні будь-яким спробам використання Йорданії як стартового майданчика або транзитного маршруту для терористичних дій. Це було в спільних інтересах обох країн. Тому таємні диверсійні дії на його території були сприйняті Хусейном, як особиста образа. Впродовж двох днів йорданська сторона вимагала, а ізраїльська відмовлялася надати протиотруту. Хусейн зателефонував президенту Клінтону з проханням втрутитися, погрожуючи анулювати мирний договір, закрити посольство Ізраїлю та влаштувати публічний суд над двома захопленими агентами. Під тиском Сполучених Штатів ізраїльтяни змушені були врешті надати антидот і врятувати життя Машаля. Після важких чотириденних переговорів затримані агенти за посередництва президента Клінтона були звільнені в обмін на кілька десятків йорданських та палестинських в'язнів, в тому числі шейха Ахмеда Ясина, засновника та духовного лідера руху ХАМАС. Прем'єр Нетаньягу вилетів в Амман, аби висловити вибачення брату короля, принцу Хасану, оскільки Хусейн від зустрічі відмовився. Ізраїльсько-йорданські відносини суттєво погіршились, їхній стан відкотився майже до рівня початку 90-х років.
Виступи в Йорданії проти мирного договору з Ізраїлем призвели до значного обмеження Хусейном свободи слова. На знак протесту йорданська опозиція бойкотувала парламентські вибори 1997 року. 1998 року Хусейн відповів відмовою на секретне прохання Нетаньягу про використання йорданського повітряного простору для авіаудару по Іраку, коли Саддама звинуватили у володінні зброєю масового знищення.
Хвороба і смерть
В липні 1998 року Хусейну діагностували неходжкінську лімфому, тому тривалий час він перебував за межами Йорданії на лікуванні в клініці Майо в Міннесоті (США). Загалом за п'ять місяців Хусейн отримав шість курсів хіміотерапії. За його відсутності функції регента виконував спадковий принц — брат короля. Коли король довідався про безнадійність операції та лікування лімфоми, то призначив спадкоємцем престолу свого сина від другої дружини, принца Абдаллу бін Хусейна. А на початку лютого монарх виявив бажання померти на батьківщині, у колі близьких йому людей. 5 лютого 1999 року король повернувся до Аммана. Деякий час його життя підтримувалось за допомогою апаратів штучного життєзабезпечення. 6 лютого принц Абдалла склав присягу, а вранці 7 лютого апарати, що підтримують життя монарха, були відключені.
Особисте життя
Король Хусейн був одружений чотири рази та мав 11 дітей:
- [en] (народилася 1929 р., у шлюбі з 18 квітня 1955 р.) Діна, як і Хусейн, походила з роду Хашимітів. Навчалася у Кембриджському університеті, була викладачем англійської літератури в Каїрському університеті. Шлюб був недовгим, 1957 року подружжя розлучилося. Згодом Діна стала громадянкою Єгипту, а в жовтні 1970 року одружилася з підполковником Асадом Сулейманом Абд аль-Кадиром, більше відомим як Салах Тамарі, командиром палестинських бойовиків і значною фігурою в Організації визволення Палестини.
- Дочка: Принцеса Алія бінт Хусейн (народилася 1956 р.).
- Антуанетта Гардінер (народилася 1941 р., у шлюбі з 25 травня 1961 р.), при одруженні отримала ісламське ім'я «Муна аль-Хусейн». Дочка британського офіцера, підполковника Волтера Персі Гардінера. Титул «Її Королівська Високість» принцеса Муна аль-Хусейн зберегла після розлучення, що відбулося 21 грудня 1971 р.
- Діти:
- Абдалла II бін аль-Хусейн (народився 1962 р.). Сучасний король Йорданії.
- принц Фейсал бін Хусейн (народився 1963 р.). Генерал-лейтенант, колишній командувач Королівськими ВПС. Чинний заступник Верховного головнокомандувача збройних сил Йорданії.
- принцеса Айша бінт Хусейн (народилася 1968 р., близнюк Зейни).
- принцеса Зейн бінт Хусейн (народилася 1968 р., близнюк Айши).
- Діти:
- Алія Баха ад-дін Тукан, королева Алія аль-Хусейн (1948—1977), у шлюбі з 24 грудня 1972 р., на її честь міжнародний аеропорт в Аммані названий «Королева Алія». Народжена в Єгипті, дочка першого посла Йорданії в ООН Саїда Баха уд-дін Тукана. Загинула під час катастрофи гелікоптера 1977 року.
- Діти:
- принцеса Хайя бінт Хусейн (народилася 1974 р.). Президент Міжнародної Федерації кінного спорту у 2008—2014 рр. Дружина шейха Мохаммеда бін Рашид аль-Мактума прем'єр-міністра та віце-президента Об'єднаних Арабських Еміратів, еміра Дубаю.
- принц Алі бін Хусейн (народився 1975 року).
- Абір Мухайзен, (1972 р. народження, прийнята за дочку 1976 р.). Мати Абір загинула внаслідок авіакатастрофи в палестинському таборі біженців в Аммані, Йорданія в 1976 році.
- Діти:
- [en] (народилася 1951 р., у шлюбі з 1978 р. до 1999 р.), у шлюбі отримала ісламське ім'я «королева Нур аль-Хусейн». Дочка Наджіба Халабі, американця сирійського походження і матері шведки, народилась у Сполучених Штатах, закінчила Принстонський університет, архітектор за фахом.
- Діти:
- принц Хамза бін Хусейн (народився 1980 р.).
- принцеса Іман бінт Хусейн (народилася 1983 р.)
- принцеса Райя бін Хусейн (народилася 1986 р.)
- Діти:
У січні 2018 року ЗМІ повідомляли, що розсекречені документи ЦРУ згадують про стосунки Хусейна 1959 року з американською акторкою єврейського походження Сюзен Кабот. Її адвокат стверджував, що Хусейн був батьком сина Сюзен Кабот.
Життя Хусейна І описано в численних книгах. Він сам також був автором трьох книг:
- «Нема спокою голові» (1962) про своє дитинство та ранні роки після коронації
- «Моя війна з Ізраїлем» (1968)
- «Моя робота — король» (1975)
Упродовж життя король Хусейн був завзятим спортсменом, мотоциклістом і гонщиком, досвідченим авіатором, що вправно керував літаком і гелікоптером, також насолоджувався водними видами спорту, катанням на лижах та тенісом. Серед радіоаматорів світу був широко відомий його кличний знак JY1, він був членом Американської національної асоціації аматорського радіо. В останні роки життя король Хусейн захопився серфінгом у всесвітній мережі, висловлював глибоку вдячність Інтернету як силі прогресу та взаєморозуміння і, у зв'язку з цим, наказав надати доступ до Інтернету кожній школі в Йорданії.
Військові звання
- Фельдмаршал (Йорданія, 11.08.1952)
- Маршал Королівських Йорданських ВВС (Йорданія);
- Головний маршал авіації (Велика Британія, 19.07.1966, почесне звання)
- Фельдмаршал (Єгипет, 21.02.1955, почесне звання)
Нагороди
- Коронаційна медаль короля Фейсала II (Королівство Ірак, 1953)
- Ланцюг ордена Хашимітів (Королівство Ірак, 1953)
- Велика стрічка ордена Two Rivers (Королівство Ірак, 1953)
- Великий хрест Королівського Вікторіанського ордена (GCVO) (Велика Британія, 1953)
- Бейліф Великого хреста Орден Святого Іоанна Єрусалимського (GCStJ) (Велика Британія, 1955)
- Ланцюг ордена Нілу (Єгипет, 1955)
- Ланцюг ордена Військових заслуг (Іспанія, 1955)
- Великий командор ордена Омеядів (Сирія, 1955)
- Великий командор ордена Незалежності (Туніс, 1956)
- Велика стрічка спеціального ордена Доброзичливих хмар (Республіка Китай, 1959)
- Ланцюг ордена Пехлеві (Іран, 1959)
- Стрічка ордена Мухаммадія (Марокко, 1960)
- Ланцюг Соломона (Ефіопія, 1960)
- Ланцюг ордена Ідриса I (Лівія, 1960)
- Ланцюг спеціального класу ордена Заслуг (Ліван, 1960)
- Великий ланцюг ордена короля Абдул Азіза (Саудівська Аравія, 1960)
- Великий ланцюг Бадра (Саудівська Аравія, 1960)
- Ланцюг національного ордена Заслуг (Гвінея, 1960)
- Великий хрест ордена Спасителя (Греція, 1960)
- Великий хрест ордена Леопольда I (Бельгія, 1964)
- Великий хрест ордена Нідерландського лева (Нідерланди, 1964)
- Ланцюг ордена святого Олафа (Норвегія, 1964)
- Великий ланцюг ордена Вежі й меча (GCollTE) (Португалія, 1964)
- Лицар ордена Золотої шпори (Ватикан, 1964)
- Велика стрічка ордена Корони Малайзії (DMN) (Малайзія, 1965)
- Королівський Вікторіанський ланцюг (Велика Британія, 1966)
- Великий хрест ордена Почесного легіону (Франція, 1967)
- Великий хрест спеціального ступеню ордена За заслуги перед ФРН (ФРН, 1967)
- Ланцюг ордена Мубарака Великого (Кувейт, 1974)
- Ланцюг ордена Хризантеми (Японія, 1976)
- Великий ланцюг ордена Сікатуни (Філіппіни, 1976)
- Ланцюг ордена аль-Халіфа (Бахрейн, 1976)
- Ланцюг ордена Ізабелли Католички (Іспанія, 1977)
- Ланцюг ордена Незалежності (Катар, 1978)
- Велика стрічка ордена Югославської зірки (Югославія, 1979)
- Ланцюг ордена За заслуги перед Італією (Італія, 1983)
- Лицар Великого хреста ордена Лазні (GCB) (Велика Британія, 1984)
- Лицар ордена Золотого руна (Іспанія, 1985)
- Орден Білої троянди (Фінляндія) з ланцюгом (1987)
- Премія принцеси Астурійської (Іспанія, 1995)
- Філадельфійська медаль Свободи (США, 1996)
Примітки
- Encyclopedia, с. 459.
- . kinghussein.gov.jo (англ.). Архів оригіналу за 10 липня 2018.
- . www.alhussein.jo (араб.). Архів оригіналу за 6 вересня 2021. Процитовано 6 квітня 2022.
- Salibi, 1998.
- Shlaim, 2009, с. 44—45.
- Worth, 2006.
- Shlaim, 2009, с. 56.
- Shlaim, 2009, с. 65.
- Shlaim, Avi (2001). The Iron Wall: Israel and the Arab World (англ.). W. W. Norton & Company. с. 90—93. ISBN .
- Tal, 2002.
- Encyclopedia.
- Anderson, 2005.
- Patai, Raphael (2015). (англ.). Princeton University Press. с. 62—65. ISBN . Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 19 листопада 2018.
- Anderson, 2005, с. 177—181.
- Blackwell, 2009.
- Shlaim, 2009.
- . Le Monde Diplomatique (англ.). March, 1990. Архів оригіналу за 16 червня 2002.
- Shlaim, 2009, с. 176—184.
- Shlaim, 2009, с. 185—218.
- (англ.). BBC. 17 вересня 1970. Архів оригіналу за 26 червня 2006.
- Bowen, Jeremy (2013). (англ.). Macmillan. ISBN . Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 19 листопада 2018.
- Shlaim, 2009, с. 223—224.
- Shlaim, 2009, с. 226—240.
- (англ.). BBC. 30 травня 1967. Архів оригіналу за 21 лютого 2003.
- Oren, Michael B. (2005). . Israel Studies (англ.). Indiana University Press. 10 (2): 7. JSTOR 30245883. Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 19 листопада 2018.
{{}}
: Вказано більш, ніж один|pages=
та|p=
() - Oren, Michael B. (2017). (англ.). Random House Publishing Group. с. 183-187. ISBN . Архів оригіналу за 20 листопада 2018. Процитовано 19 листопада 2018.
- Shlaim, 2009, с. 241—245.
- Shlaim, 2009, с. 243—255.
- Shlaim, 2009, с. 272—274.
- Shlaim, 2009, с. 311—340.
- Betser, Muki; Rosenberg, Robert (2011). (англ.). Open Road + Grove/Atlantic. с. 200. Архів оригіналу за 29 серпня 2019. Процитовано 11 листопада 2018.
- Salibi, 1998, с. 251—252.
- Shlaim, 2009, с. 358—360.
- Shlaim, 2009, с. 358—364.
- Salibi, 1998, с. 254—255.
- Shlaim, 2009, с. 363—384.
- Kumaraswamy, P.R. (2013). (англ.). Routledge. с. 14—15. ISBN . Архів оригіналу за 4 вересня 2019. Процитовано 19 листопада 2018.
- Shlaim, 2009, с. 405—411.
- Shlaim, 2009, с. 417.
- Shlaim, 2009, с. 425—438.
- . AP (англ.). The New York Times. 29 липня 1988. Архів оригіналу за 19 грудня 2013.
- Salibi, 1998, с. 258—263.
- Lukas, 2012, с. 25—33.
- Cowell, Alan (21 квітня 1989). (англ.). The New York Times. Архів оригіналу за 8 листопада 2013.
- . Reuters. The New York Times. 27 квітня 1989. Архів оригіналу за 6 листопада 2013.
- Shlaim, 2009, с. 468—506.
- Burns, John F. (22 вересня 1990). (англ.). The New York Times. Архів оригіналу за 25 травня 2015.
- Shlaim, 2009, с. 507—531.
- Scham, Paul L.; Lucas, Russel E. (2003). \'Normalization' and 'Anti-Normalization' in Jordan: Public Debate. У Karsh, Efraim; Kumaraswamy, P. R. (ред.). (англ.). Psychology Press. с. 144—145. ISBN . Архів оригіналу за 21 листопада 2018. Процитовано 21 листопада 2018.
- Encyclopedia, с. 514—515.
- Shlaim, 2009, с. 532—546.
- Eisenberg, Laura Zittrain; Caplan, Neil (1998). Chapter 5. Out of the shadows and into the light. (англ.). Indiana University Press. с. 90—100. ISBN . Архів оригіналу за 21 листопада 2018. Процитовано 21 листопада 2018.
- Shlaim, 2009, с. 547—560.
- Lukas, 2012, с. 89.
- Schmemann, Serge (14 березня 1997). (англ.). The New York Times. Архів оригіналу за 15 березня 2014.
- Kessel, Jerrold (16 березня 1997). (англ.). CNN. Архів оригіналу за 23 грудня 2003.
- Shlaim, 2009, с. 560–581.
- Eglash, Ruth; Luck, Taylor (12 березня 2017). (англ.). The Washington Post. Архів оригіналу за 12 березня 2017.
- Cowell, Alan (15 жовтня 1997). (англ.). The New York Times. Архів оригіналу за 26 лютого 2010.
- Lukas, 2012, с. 113.
- Jehl, Douglas (27 січня 1999). (англ.). The New York Times. Архів оригіналу за 27 травня 2015.
- Shlaim, 2009, с. 582—608.
- Locker, Ray; Brackett, Ed (8 січня 2018). (англ.). USA TODAY. Архів оригіналу за 8 січня 2018.
- назва книги цитує Вільяма Шекспіра, «Генріх IV»: «Нема спокою голові, що носить корону»
- The London Gazette: (Supplement) no. 44057. p. 8135. 15 липня 1966. Retrieved 21 лютого 2018.
- The London Gazette: (Supplement) no. 40679. p. 142. 6 січня 1956. Retrieved 11 лютого 2018.
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 7 серпня 2018. Процитовано 7 серпня 2018.
- (PDF) (малайськ.). Архів оригіналу (PDF) за 28 вересня 2018. Процитовано 7 серпня 2018.
- (англ.). Архів оригіналу за 7 червня 2017. Процитовано 7 серпня 2018.
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 лютого 2020. Процитовано 7 серпня 2018.
- (італ.). Архів оригіналу за 28 вересня 2013. Процитовано 7 серпня 2018.
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 листопада 2013. Процитовано 7 серпня 2018.
- Klaus Castrén (1994). (PDF) (фін.). Multiprint Helsinki. ISBN . Архів оригіналу (PDF) за 20 грудня 2016. Процитовано 7 серпня 2018.
- (ісп.). Архів оригіналу за 16 червня 2018. Процитовано 7 серпня 2018.
- (англ.). Архів оригіналу за 7 серпня 2018. Процитовано 7 серпня 2018.
Література
- О. Коппель. Хусейн бен Талал // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — .
- Anderson, Betty S. (2005). (англ.). Texas University Press. ISBN . Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 19 листопада 2018.
- Blackwell, Stephen (2009). (англ.). Routledge. ISBN . Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 19 листопада 2018.
- Lucas, Russell E. (2012). (англ.). SUNY Press. ISBN . Архів оригіналу за 21 листопада 2018. Процитовано 21 листопада 2018.
- Salibi, Kamal S. (1998). (англ.). I.B.Taurus. ISBN . Архів оригіналу за 14 лютого 2018. Процитовано 19 листопада 2018.
- Shlaim, Avi (2009). (англ.). Vintage Books. ISBN . Архів оригіналу за 11 жовтня 2017. Процитовано 19 листопада 2018.
- Tal, Lawrence (2002). (англ.). Springer. ISBN . Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 19 листопада 2018.
- Tucker, Spencer C.; Roberts, Priscilla (2008). (англ.). ABC-CLIO. ISBN . Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 19 листопада 2018.
- Worth, Richard (2006). (англ.). Marshall Cavendis. ISBN . Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 19 листопада 2018.
Посилання
- Гусейн // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Husejn I bin Talal 14 listopada 1935 7 lyutogo 1999 korol Jordaniyi 11 serpnya 1952 6 lyutogo 1999 Sin korolya Talala I onuk korolya Abdalli I Husejn bin Talalarab حسين بن طلال Husejn bin Talal3 j korol Jordaniyi11 serpnya 1952 7 lyutogo 1999Poperednik Talal INastupnik Abdalla IINarodivsya 14 listopada 1935 1935 11 14 Amman Pidmandatna TransjordaniyaPomer 7 lyutogo 1999 1999 02 07 63 roki Amman JordaniyaPohovanij dVidomij yak monarhKrayina JordaniyaOsvita Korolivska vijskova akademiya v SandgerstiAlma mater Shkola Gerrou Korolivska vijskova akademiya v Sandgersti i Koledzh ViktoriyiDinastiya HashimitiBatko Talal IMati Zejn ash SharafU shlyubi z Dina Abdel Hamid Antuanetta Gardiner Aliya Tukan Liza HalabiDiti sini Abdalla IIFejsalAliHamzaHashim dochki AliyaAjshaZejnHajyaImanRajyaReligiya sunizmNagorodi d 15 veresnya 1995 d 1987 kinghussein gov jo Mediafajli u VikishovishiZhittyepisRanni roki Husejn narodivsya v Ammani 14 listopada 1935 roku v rodini princa Talalya i Zejni al Sharaf Vin buv najstarshim iz ditej Talalya zgodom mav troh brativ i dvoh sester Asmi Muhammeda Hasana Muhsina i Basmu Svoye im ya Husejn otrimav na chest pradida Husejna bin Ali al Hashimi sharifa Mekki lidera arabskogo povstannya 1916 r proti Osmanskoyi imperiyi Zgidno z genealogiyeyu Hashimitiv Husejn ye pryamim nashadkom proroka Muhammeda u 40 mu pokolinni cherez jogo dochku Fatimu druzhinu chetvertogo halifa Ali Rid Husejna Hashimiti praviv Mekkoyu ponad 700 rokiv do yiyi zavoyuvannya Sauditami u 1925 roci i Jordaniyeyu z 1921 roku Hashimiti ye najdavnishoyu chinnoyu dinastiyeyu v musulmanskomu sviti i drugoyu najdavnishoyu chinnoyu dinastiyeyu u sviti pislya Imperatorskogo domu Yaponiyi Princ otrimav pochatkovu osvitu v Ammani prodovzhiv dvoma rokami navchannya u Koledzhi Viktoriyi v Aleksandriyi Yegipet prestizhnij anglijskij shkoli iz poyednannyam vikladannya anglijskoyi ta arabskoyi Paralelno otrimav dodatkovij kurs arabskoyi ta religiyi Pid chas navchannya Husejn potovarishuvav zi svoyim dalekim rodichem Zayidom bin Shakerom majbutnim prem yer ministrom i vijskovim diyachem Sered jogo chislennih druziv po koledzhu she odin majbutnij prem yer i diplomat Zayid al Rifayi a takozh majbutnya druzhina Aliya Tukan Koledzh Viktoriya Husejn zakinchiv vidminno iz medallyu za sho otrimav vid dida nagorodu pochesne zvannya kapitana Arabskogo legionu Pid chas kanikul i u vilnij chas Husejn provodiv bagato chasu iz didom Abdalloyu I Korol Abdalla pobachiv u onuka yakosti yakih ne znahodiv u sinah i prisvyativ bagato chasu vihovannyu i navchannyu Husejna yak lyudini lidera i derzhavnogo diyacha Dali princ tak samo yak jogo batko navchavsya u shkoli Gerrou v Velikij Britaniyi potim u Korolivskij vijskovij akademiyi v Sandgersti V cej chas vin podruzhivsya zi svoyim kuzenom korolem Iraku Fejsalom II sho tak samo navchavsya u Gerrou Pislya zakinchennya Arabo izrayilskoyi vijni 1948 1949 rokiv korol Abdalla I viv tayemni peregovori z Izrayilem stosovno vstanovlennya miru hocha taki jogo pragnennya j mali na Blizkomu Shodi bagato zhorstkih suprotivnikiv Poziciya Abdalli bula nastupnoyu Ya bazhayu miru ne tomu sho ya stav sionistom abo pikluyusya pro dobrobut Izrayilyu ale tomu sho ce vidpovidaye interesam mogo narodu Ya perekonanij yaksho mi ne uklademo z vami mir nas chekaye she odna vijna ta she odna vijna ta she odna vijna i mi prograyemo vsi ci vijni otzhe najvishij interes arabskoyi naciyi polyagaye v miri z vami Originalnij tekst angl I want peace not because I have become a Zionist or care for Israel s welfare but because it is in interest of my people I am convinced that if we don t make peace with you there will be another war and another war and another war and another war and we shall lose all these wars Hence it is the supreme interest of the Arab nation to make peace with you Abdalla I bin al Husejn 20 lipnya 1951 roku Husejn razom iz svoyim didom vidvidav Yerusalim dlya p yatnichnoyi molitvi v mecheti Al Aksa u Staromu misti Yerusalimu Na porozi mecheti palestinskij vbivcya vidkriv vogon po Abdalli ta jogo onuku Korol pomer na misci a Husejn divom zalishivsya zhivim kulya pocilila u orden Zirki yakim nagorodiv jogo did Stanovlennya Talal najstarshij sin i spadkoyemec Abdalli I buv progoloshenij korolem Jordaniyi 5 veresnya 1951 roku a vzhe 9 veresnya Talal priznachiv svogo 16 richnogo sina Husejna kronprincom i spadkoyemcem prestolu Pislya netrivalogo pravlinnya parlament zmusiv korolya Talala vidmovitisya vid tronu u zv yazku z hvoroboyu v nogo diagnostuvali shizofreniyu Za trinadcyat misyaciv na troni batko Husejna zaprovadiv suchasnu dosit liberalnu konstituciyu 1952 roku chinnu do sogodni 11 serpnya 1952 roku za tri misyaci do svogo 17 richchya Husejn buv progoloshenij korolem Regentska rada sho skladalasya z prem yer ministra ta golov senatu j palati predstavnikiv priznachalasya keruvati krayinoyu poki korol ne dosyag 18 rokiv Tim chasom Husejn podovzhiv navchannya v Korolivskij vijskovij akademiyi Sandgerst 2 travnya 1953 roku vin zijshov na tron togo zh dnya svoyi konstitucijni povnovazhennya korolya Iraku prijnyav jogo kuzen Fejsal II Fejsal buv odnolitkom Husejna i do jogo povnolittya hashimitskij Irak perebuvav pid kerivnictvom regenta Korol Husejn 1953 r Razom z Jordaniyeyu Husejn uspadkuvav Zahidnij bereg richki Jordan zahoplenij Jordaniyeyu pid chas arabo izrayilskoyi vijni 1948 roku i aneksovanij 1950 roku Same z chasu aneksiyi krayina perejmenuvalasya z Transjordaniyi na Jordaniyu Jordaniya bula bidnoyu na prirodni resursi i mala velike palestinske naselennya vnaslidok aneksiyi Zahidnogo berega dvi tretini naselennya skladali palestinci i tilki odnu jordanci Pershij priznachenij Husejnom prem yer ministr Favzi Mulki zaprovadiv svobodu presi ta inshi liberalni reformi sho odrazu prizvelo do zavorushen opozicijni grupi rozpochali propagandistsku kampaniyu proti monarhiyi Palestinski bojoviki fidayini zdijsnyuvali napadi na Izrayil najchastishe z Zahidnogo berega viklikayuchi zhorstoki rejdi pomsti u vidpovid Taka situaciya bula vazhkoyu problemoyu dlya jordanskoyi derzhavi protyagom 1950 h rokiv Tak 14 zhovtnya 1953 roku u vidpovid na skoyenij naperedodni terakt v mistechku Yehud pid chas yakogo buli vbiti zhinka i dvoye malenkih ditej 101 j pidrozdil Arielya Sharona zdijsniv ataku na selo Kibiya na Zahidnomu berezi Izrayiltyanam ne bulo dostemenno vidomo chi buv terakt v Yehudi spravoyu meshkanciv Kibiyi ale Kibiya za yihnoyu informaciyeyu bula teroristichnoyu bazoyu Cya represivna operaciya vidoma yak rizanina v Kibiyi sho mala na meti pidriv dekilkoh desyatkiv porozhnih budinkiv naspravdi prizvela do zagibeli 69 civilnih osib Incident viklikav novu hvilyu antiuryadovih protestiv i zavorushen v Jordaniyi i v travni 1954 r Husejn zvilniv Mulki z posadi i priznachiv stijkogo royalista Tavfika Abu al Huda Novij prem yer namagavsya zmicniti vladu korolya Husejna cherez parlamentski vibori koristuyuchis slabkim rozvitkom politichnih partij v krayini Jogo zvinuvatili u shahrajstvi na parlamentskih viborah v zhovtni 1954 r i pid chas rozsliduvannya 1 lipnya 1956 roku vin vchiniv samogubstvo Bagdadskij pakt Bagdadskij pakt 1955 roku buv sproboyu Zahodu sformuvati blizkoshidnij alyans dlya borotbi proti radyanskogo vplivu Uchasnikami paktu buli Turechchina Irak Iran ta Pakistan Jordaniya pid tiskom Velikoyi Britaniyi takozh mala priyednatisya do alyansu Prote naserizm populistichna panarabska ideologiya ohopiv arabskij svit u 1950 h rokah Jordaniya ne stala vinyatkom vpliv Nasera v Jordaniyi buv nastilki silnim sho propoziciya pro priyednannya do paktu viklikala najsilnishi bunti z pochatku pravlinnya Husejna Chotiri ministri palestinci podali u vidstavku sprovokuvavshi politichnu krizu i rozpusk uryadu Sayida al Mufti sho viv peregovori pro vstup do paktu Arabskij legion vidpravili na vulici dlya vidnovlennya poryadku bula zaprovadzhena komendantska godina ale napruzhenist ne vshuhala protyagom usogo 1955 roku zminilosya troye prem yer ministriv navit ogoloshennya dostrokovih parlamentskih viboriv viklikalo lishe posilennya buntu Miscevi zavorushennya pidzhivlyuvala propaganda yegipetskih radiostancij voni stverdzhuvali sho Izrayil takozh priyednayetsya do paktu i zhodni uryadovi sprostuvannya ne bralisya jordancyami do uvagi Situaciya zaspokoyilasya lishe todi koli novij priznachenij Husejnom prem yer ministr Ibragim Hashem poobicyav ne priyednuvatisya do Bagdadskogo paktu Zagrozi krayini vinikali odna za odnoyu U sichni 1956 roku Saudivska Araviya zoseredila na kordoni zbrojni sili pogrozhuyuchi jordanskomu portovi na uzberezhzhi Akabskoyi zatoki Lishe pislya poperedzhennya britanskogo posla sho Britaniya zahistit Jordaniyu v razi napadu saudivski vijska buli vidvedeni Usunennya Glabb pashi Panivna v arabskomu sviti nacionalistichna tendenciya i zalezhnist Jordaniyi vid britanskoyi dopomogi vstupili u zhorstke protirichchya Britanski dotaciyi v Jordaniyi jshli bezposeredno Arabskomu legionu yakij z 30 h rokiv ocholyuvav general Dzhon Glabb V krayini kazali sho Glabb pasha keruye Arabskim legionom a Arabskij legion keruye Jordaniyeyu Neporozuminnya mizh Glabbom i Husejnom viyavilisya she 1952 roku Problema polyagala ne tilki v riznomu u vici hocha j vona ne dodavala porozuminnya mizh 21 richnim korolem i shestidesyatirichnim anglijcem Husejn i Glabb kategorichno ne shodilisya v dvoh fundamentalnih pitannyah roli arabskih oficeriv v Arabskomu legioni i strategiyi oboroni Zahidnogo berega Ale Glabb buv gospodarem stanovisha vin navit ne konsultuvavsya z prijnyatih rishen ne kazhuchi pro pokoru Husejn ne bazhav viglyadati marionetkoyu Glabb pashi i britanskogo Ministerstva zakordonnih sprav ale jogo realni mozhlivosti cilkom zalezhali vid loyalnosti armiyi Vin usvidomlyuvav sho v jordanskih ochah Legion buv znaryaddyam vijni z Izrayilem a dlya britanskogo vijskovogo vidomstva vin buv chastinoyu oboroni Zahodu proti SRSR Otzhe usunennya Glabba malo prodemonstruvati arabskomu svitu antiimperializm vladi i yiyi distanciyuvannya vid Britaniyi zmicniti kontrol korolya nad armiyeyu otrimati dostup do chimalih koshtiv 12 miljoniv funtiv shorichnoyi britanskoyi subsidiyi sho zamist jordanskoyi skarbnici v Ammani nadhodili na specialnij rahunok legiona v Ottomanskomu banku Pid chas vizitu v London v zhovtni 1955 roku Husejn namagavsya poperediti chinovnikiv ministerstva zakordonnih sprav pro neobhidnist vnesennya zmin do komanduvannya Arabskim legionom ale jogo ne sprijnyali serjozno Vibuhu yakij stavsya chotiri misyaci po tomu mozhlivo bulo uniknuti yakbi britanski posadovci prisluhalisya do Husejna Dzhon Glabb korol Husejn i jogo osobistij pomichnik Abu Nuvar Pid vplivom yegipetskoyi revolyuciyi v Legioni vinikla spilka Vilnih oficeriv Molodi ambitni j politichno svidomi jordanski oficeri zazdrili britanskomu kontrolyu nad armiyeyu i oburyuvalisya zhadibnosti starshih komandiriv Razom iz shirokim politichnim protestom na vulicyah situaciya stala vibuhonebezpechnoyu Husejn zrozumiv sho yaksho vin ne ocholit nacionalistichnij ruh povalennya monarhiyi stane nevidvorotnim priklad revolyuciyi v Yegipti buv naochnim Vin tayemno domovivsya z Vilnimi oficerami zdijsniti perevorot v Arabskomu legioni z metoyu usunennya Glabba Isnuvala realna nebezpeka sho Glabb za dopomogoyu loyalnih osobisto jomu beduyinskih chastin mozhe vchiniti opir i vidnoviti svoyi poziciyi Buli prijnyati zapobizhni zahodi budinok Glabba buv otochenij broneavtomobilyami jogo telefonna liniya bula vidrizana okremij pidrozdil buv rozmishenij na shlyahu do aeroportu Britanski oficeri buli zablokovani v yihnih kvartirah i yihni telefonni liniyi takozh buli rozirvani 1 bereznya 1956 r Husejn strimko zvilniv Glabba ta starshih britanskih oficeriv Arabskogo legionu Rishuchi diyi Husejna poklali pochatok stvorennyu spravdi jordanskih Zbrojnih sil Cej krok buv iz zahoplennyam zustrinutij vseredini krayini i polipshiv stosunki z zovnishnim arabskim svitom Suecka kriza 29 zhovtnya 1956 roku pochalasya aktivna faza Sueckoyi krizi vijskove vtorgnennya Angliyi Franciyi ta Izrayilyu do Yegiptu Za den do cogo Yegipet Siriya ta Jordaniya sklali pakt pro spilnu oboronu Jordaniya vidmovila Britaniyi v koristuvanni vijskovimi aerodromami i bazami rozirvala diplomatichni stosunki iz Franciyeyu Husejn zaprovadiv nadzvichajnij stan ogolosiv zagalnu mobilizaciyu dlya zahistu vid izrayilskoyi agresiyi demonstruyuchi zagalnoarabsku solidarnist i pogodivsya z prohannyam yegipetskogo nachalnika generalnogo shtabu pro pidtrimku Z ciyeyu metoyu Husejn doruchiv jordanskomu nachalniku shtaba Ali Abu Nuvaru negajno rozpochati operaciyu Bejsan yaka peredbachala bronetankove vtorgnennya Jordaniyi ta Siriyi do priberezhnoyi rivnini Izrayilyu Naspravdi zagrozi dlya Jordaniyi ne bulo Britaniya zazdalegid obumovila z Izrayilem nedotorkannist Jordaniyi pid chas konfliktu Abu Nuvar vvazhav operaciyu Bejsan rizikovanoyu i zaproponuvav korolyu zachekati pogodzhennya dij iz Siriyeyu Namiri Husejna dopomogti Yegiptu buli desho poslableni ocinkoyu Abu Nuvara ale vin zmirivsya lishe pislya togo yak Gamal Abdel Naser zasterig jogo ne rizikuvati vtratiti jordansku armiyu Krim togo Husejn zazhadav vid Siriyi Saudivskoyi Araviyi ta Iraku vidpraviti vijska do Jordaniyi abi zapobigti potencijnomu vtorgnennyu v krayinu tristoronnih sil soyuznikiv Irak nadav zgodu ale prem yer Nabulsi skoristavshis prerogativoyu golovi uryadu zablokuvav rozgortannya irakskih vijsk i zmusiv vivesti yih na pidstavi chlenstva Iraku u Bagdadskomu pakti i soyuzu z Velikoyu Britaniyeyu Liberalnij eksperiment Korol Husejn i prem yer Sulejman Nabulsi Parlamentski vibori 21 zhovtnya 1956 roku v Jordaniyi prodemonstruvali znachnu peremogu arabskih nacionalistiv ta livih partij Nacional socialistichna partiya NSP otrimala 11 z 40 misc u Palati predstavnikiv i Husejn doruchiv yiyi lideru Sulejmanu Nabulsi formuvati uryad Vin nazvav ce liberalnim eksperimentom abi pobachiti naskilki jordanci gotovi vzyati na sebe vidpovidalnist Livij uryad Nabulsi mav dokorinni rozbizhnosti z korolem Husejnom po nizci vazhlivih politichnih pitan shodo doktrini Ejzenhauera neobhidnosti borotbi z komunistichnoyu partiyeyu ta zasobami masovoyi informaciyi yaki vona kontrolyuvala i pidtrimki rezhimu Nasera Naser mav shiroku pidtrimku arabskoyi gromadskosti pislya otrimannya radyanskoyi zbroyi jogo populyarnist v Jordaniyi zbilshilasya pislya nacionalizaciyi Sueckogo kanalu v lipni 1956 roku ci diyi rozglyadalisya yak potuzhnij sprotiv zahidnomu imperializmu i pribichniki livih opozicijnih partij Jordani shilyalisya do Nasera Novij prem yer ministr nacional socialistichnogo uryadu bilshe ototozhnyuvav sebe z yegipetskim prezidentom Gamalem Abdel Naserom nizh z korolem Husejnom Napruzheni vidnosini mizh Husejnom ta uryadom dosyagli svogo maksimumu v kvitni 1957 roku koli uryad Nabulsi vistupiv z vimogoyu vstanoviti diplomatichni vidnosini z Radyanskim Soyuzom Tri dni po tomu Husejn vidmovivsya pogoditi spisok visokoposadovciv royalistiv yakih Nabulsi vimagav zvilniti Rozbizhnosti mizh monarhiyeyu ta livim uryadom zavershilisya v kvitni 1957 r vidstavkoyu Nabulsi Abu Nuvar i povstannya v kazarmah Zarka Oficer Arabskogo legionu en buv drugom i radnikom Husejna sho mav na korolya velikij vpliv Naznachenij vsuperech britanskij protidiyi osobistim sekretarem Abu Nuvar buv lankoyu sho pov yazuvala Husejna z Vilnimi oficerami uchasnikom usunennya Glabb pashi providnikom panarabskih i antiimperialistichnih idej Nasera 1956 roku vin otrimav zvannya general polkovnika i ocholiv Generalnij shtab Na posadi nachalnika shtabu protidiyav probritanskim irakskim hashimitskim pravitelyam rodicham Husejna v Arabskomu legioni robiv stavku na palestinciv i zvilniv kilka vplivovih beduyinskih oficeriv royalistiv Korol Husejn v prisutnosti Abu Nuvara zvertayetsya do vijsk 1956 U berezni 1957 r Jordaniya pogodila z Britaniyeyu skasuvannya anglo jordanskogo dogovoru Vidmova vid britanskih subsidij potrebuvala novih dzherel i Husejn odrazu pochav poshuk finansovoyi dopomogi 19 sichnya 1957 roku Jordaniya pidpisala Akt arabskoyi solidarnosti z Saudivskoyu Araviyeyu Yegiptom ta Siriyeyu yakij peredbachav nadannya finansovoyi dopomogi cimi krayinami Prote nemozhlivist abo nebazhannya Yegiptu ta Siriyi subsidiyuvati jordansku armiyu koshtom byudzhetu vlasnih armij pereshkodzhav zdijsnennyu Akta Nachalnik generalnogo shtabu Abu Nuvar zvernuvsya iz prohannyam pro finansovu dopomogu do posla Spoluchenih Shtativ ale u divnij formi hocha vin viznaye komunistichnu zagrozu ale vimagaye dodatkovoyi dopomogi SShA u inshomu vipadku vin zvernetsya do SRSR Posol L Mellori vidznachiv sho pid chas besidi Abu Nuvar poglyadami perevishiv Nasera Do togo zh Abu Nuvar nevpinno vtrachav doviru Husejna cherez nevdovolennya nim sered oficerstva ta negativni naslidki jogo vorozhnechi z osnovnimi zahidnimi soyuznikami Jordaniyi Velikoyu Britaniyeyu ta SShA Ostannih Husejn rozglyadav yak alternativu finansovoyi pidtrimki Jordaniyi zamist svogo rozcharuvannya v Akti Solidarnosti Naperedodni vidstavki uryadu Nabulsi na vulicyah Ammanu znov pochalisya zavorushennya Na tli rostu chergovogo napruzhenosti 13 kvitnya stalasya odna z najbilsh zaplutanih podij jordanskoyi krizi Pidrozdili 1 yi bronetankovoyi brigadi pid komanduvannyam kapitana Nadhira Rashida zdijsnili manevr pid nazvoyu Operaciya Hashem otochili palac korolevi Zejn ta inshi klyuchovi tochki blokuvali golovni perehrestya Ammana Cej krok viklikav pidozri Husejna i sponukav jogo nakazati Abu Nuvaru negajno pripiniti blokuvannya sho toj i zrobiv Husejn vvazhav ci ruhi pidgotovkoyu do perevorotu vin mav informaciyu sho Nadhir Rashid i Maan Abu Nuvar rodich Abu Nuvara mali nakaz osaditi korolivskij palac v Ammani i zaareshtuvati Husejna V cej chas 1 j pihotnij polk yakij skladavsya z beduyiniv i buv bezzaperechno viddanij korolyu mav bez boyepripasiv brati uchast u navchalnih zahodah u pusteli abi zapobigti jogo vikoristannya proti zakolotnikiv Abu Nuvar pragnuv poslabiti zanepokoyennya Husejna vin napolyagav sho to buli rutinni vijskovi navchannya yaki neodnorazovo provodilisya v poperedni roki dlya sposterezhennya za ruhom u misti ta za jogo mezhami a Nadhir Rashid piznishe stverdzhuvav sho jogo diyi buli chastinoyu shirshogo planu sho buv rozroblenij na vipadok nadzvichajnih situacij dlya peresuvannya vijsk na Zahidnij bereg u razi vtorgnennya Izrayilyu Yakoyu b ne bula faktichna prichina manevriv vona pidvishila pidozri Husejna pro perevorot Abu Nuvara ta arabskih nacionalistiv shodo nablizhennya yakogo jogo poperedzhuvali veterani royalisti Bahdzhat al Talhuni ta dyadko korolya Sharif Husejn bin Naser 13 kvitnya u vijskovih kazarmah mista Zarka de bula najbilsha koncentraciya vijsk v krayini pochalisya zitknennya mizh palestinskimi pidrozdilami virnimi Abu Nuvaru ta beduyinskimi pidrozdilami loyalnimi Husejnu Isnuye dva poglyadi na cej incident vidomij yak povstannya u Zarka pershij versiya Husejna ta zahidnih istorikiv a inshij politichnih disidentiv ta arabskoyi presi Za oficijnoyu versiyeyu ci podiyi buli zakolotom Abu Nuvara ta Vilnih oficeriv sho buv pridushenij loyalnimi do korolya beduyinami Husejn razom z Abu Nuvarom pribuv u Zarku koli otrimav povidomlennya virnih oficeriv pro zitknennya sprovokovani chutkami pro smert korolya Tilki fizichna prisutnist Husejna pripinila bojovi diyi Chislenni predstavniki Vilnih oficeriv buli otocheni ta zaareshtovani loyalnimi oficerami beduyinami Husejn na svij rizik osobisto vtrutivsya v seredinu zitknen i buv pidtrimanij prihilnikami yaki skanduvali Smert Abu Nuvaru i vsim zradnikam Abu Nuvar zalishavsya v mashini boyachis za svoye zhittya Vin prosiv Husejna zahistiti jogo i otrimav dozvil povernutisya v Amman Do vechora Abu Nuvar perekonav Husejna nadati jomu z rodinoyu mozhlivist viyihati z krayini a vranci 14 kvitnya vin oficijno pishov u vidstavku i rushiv u Damask Zgidno z inshimi versiyami incident v kazarmah u Zarci buv organizovanij Abu Nuvarom za vkazivkoyu korolya Husejna yakij diyav u zmovi z inozemnimi specsluzhbami i mav na meti kontrperevorot proti panarabskogo ruhu v Jordaniyi Abo zatrimannya Abu Nuvara i nastupni areshti jordanskih vijskovih i politikiv buli chastinoyu intrigi samogo jordanskogo monarha nacilenoyi proti najbilsh radikalnih elementiv u jordanskij eliti Sam Abu Nuvar zavzhdi stverdzhuvav sho ne brav uchasti ni v yakih zmovah a buv diskreditovanij svoyimi politichnimi supernikami Korol Husejn vviv u krayini voyennij stan rozformuvav ti vijskovi pidrozdili v yakih bilshist mali palestinci rozpustiv parlament profspilki zapochatkuvav suvoru cenzuru v zasobah masovoyi informaciyi Ruh u bik zblizhennya z Yegiptom i Siriyeyu rozpochatij uryadom Nabulsi bulo zupineno Oficeri zakolotniki yaki takozh viyihali do Siriyi i mali mozhlivist propaguvati proti jordanskoyi monarhiyi buli zasudzheni do 15 rokiv zaochno ale zgodom buli pomiluvani Husejnom u 1964 roci pid chas jogo primirennya z opoziciyeyu i otrimali visoki posadi v uryadi Hocha zgodom umovi voyennogo stanu desho poslabshali diyi Husejna majzhe na tri desyatirichchya znachno obmezhili konstitucijnu demokratiyu yaka isnuvala v Jordaniyi v seredini 1950 h rokiv Husejn ogolosiv borotbu z mizhnarodnim komunizmom i zgidno iz doktrinoyu Ejzenhauera zaprosiv dopomogu u Spoluchenih Shtativ SShA vidpovidno taku dopomogu nadali negajno 10 mln dolariv z fondu vzayemnoyi bezpeki u kvitni 1957 r po 10 mln dolariv vijskovoyi i ekonomichnoyi dopomogi u chervni rozgornuli bilya shidnogo uzberezhzhya Seredzemnogo morya avianosec Lake Champlain linkor Wisconsin i 12 korabliv suprovodu z mozhlivistyu zabezpechennya parashutnogo desantu v Amman Okrim togo SShA poperedili Izrayil pro nemozhlivist dij yaki mogli b destabilizuvati stanovishe v Jordaniyi i zaklikali Saudivsku Araviyu dopomogti Husejnu Z 1957 r takozh pochalasya aktivna spivpracya jordanskogo monarha z CRU Za danimi rozkritim v 70 ti roki Husejn otrimav vid cogo vidomstva u nastupni dva desyatirichchya kilka miljoniv dolariv Kriza 1958 roku Meshkanci Ammanu chitayut povidomlennya pro smert korolya Fejsala 1 lyutogo 1958 roku Yegipet i Siriya ogolosili pro svoye ob yednannya u Ob yednanu Arabsku Respubliku OAR Cej krok stav katalizatorom nizki podij kulminaciyeyu yakih bula revolyuciya v Iraku Priklad OAR z ob yednannya arabskih krayin viklikav znachnij pidjom panarabskogo ruhu v Iraku ta Jordaniyi 14 lyutogo Jordaniya ta susidnij Hashimitskij Irak u vidpovid na stvorennya OAR sformuvali Arabsku federaciyu 27 lyutogo Naser zapochatkuvav propagandistsku vijnu OAR proti Arabskoyi federaciyi u svoyij promovi v Damasku Federaciya za jogo slovami bula stvorena na dogodu imperialistichnim hazyayam i dolaru Cyu tezu pidhopili i shodenno povtoryuvali Radio Kayir i Radio Damask yaki hocha j buli nelegalnimi v Jordaniyi mali v nij chimalo sluhachiv Arabska federaciya bula v krayini nepopulyarnoyu osoblivo sered palestinciv v nij vbachali krok do Bagdadskogo paktu Navesni 1958 roku za pidtrimki sirijskih i yegipetskih specsluzhb jordanska opoziciya organizuvala seriyu vibuhiv v uryadovih budivlyah i ustanovah bula pidirvana mashina pomichnika vijskovogo atashe SShA v Ammani U chervni 1958 r britanskij komitet nachalnikiv shtabiv ociniv situaciyu v Jordaniyi yak nadzvichajnu Buv rozroblenij plan perekidannya v Jordaniyu bataljonu parashutistiv z britanskoyi vijskovoyi bazi na Kipri dlya zabezpechennya evakuaciyi korolya Husejna Obmezhenist cilej cogo planu obumovlyuvalasya rozuminnyam britancyami nemozhlivosti zberezhennya pri vladi korolivskogo rezhimu v Ammani bez pidtrimki SShA v razi viniknennya serjoznih zavorushen v Jordaniyi Na pochatku lipnya 1958 roku britanska rozvidka poperedila korolya Husejna pro isnuvannya zmovi proti nogo Molodij Husejn z korolem Iraku Fejsalom II Centralnoyu figuroyu v cij zmovi buv polkovnik jordanskoyi armiyi Mahmud al Rusan pov yazanij z ministrom vnutrishnih sprav Siriyi Abdelem Hamidom Sarradzhem Zgidno z ciyeyu informaciyi v seredini lipnya mav vidbutisya zamah na korolya Jordaniyi pid chas odnogo z jogo vistupiv na publici Odnochasno mav buti organizovanij zamah i na inshogo predstavnika Hashimitskoyi dinastiyi Fejsala II Husejn informuvav irakskogo monarha pro zagrozu jomu i poprosiv vijskovoyi dopomogi u Bagdada dlya borotbi z zmovnikami Irakskij prem yer Nuri al Sayid poobicyav nadati dlya zahistu 20 tu pihotnu brigadu pid komanduvannyam polkovnika Abdel Kerima Kasema Shlyah ciyeyi brigadi v Jordaniyu povinen buv projti povz iraksku stolicyu Vranci 15 lipnya Husejn otrimav zvistku sho korol Fejsal i vsya jogo rodina a takozh princ Abdel Illah i prem yer al Sayid zaginuli Sulejman Tukan Ibragim Hashim Halusi al Hajri razom z inshimi jordanskim visokoposadovcyami sho pracyuvali nad shojno stvorenoyu federaciyeyu v Bagdadi zaareshtovani Zgodom Hashim i Tukan buli rozstrilyani Abdel Kerim Kasem buv odnim z lideriv pidpilnoyi organizaciyi Vilni oficeri yaka mala na meti povalennya monarhichnogo rezhimu v Iraku i provedennya socialnih i ekonomichnih reform v krayini Skoristavshis mozhlivistyu opinitisya v Bagdadi razom z pidlegloyu jomu 20 yu brigadoyu Kasem vranci 14 lipnya 1958 r zdijsniv derzhavnij perevorot zgodom nazvanij Revolyuciya 14 lipnya Dlya arabskogo svitu nasilnickij kinec monarhichnogo rezhimu v Iraci usunuv odnu z golovnih pereshkod na shlyahu do povnoyi arabskoyi yednosti pid kerivnictvom prezidenta Nasera Vse sho lishilosya podolati ce Livan ta Jordaniya U Livani na grunti konfliktu mizh hristiyanami ta musulmanami vzhe jshla gromadyanska vijna Musulmani bachili Livan tretoyu provinciyeyu OAR Siriya sponsoruvala arabskij nacionalistichnij ruh u Livani proti prozahidnogo prezidenta Kamilya Shamuna Jordaniya opinilas v izolyaciyi V den koli irakska monarhiya vpala malo hto v arabskomu sviti vvazhav sho hashimitskij rezhim v Ammani protrimayetsya vprodovzh dekilkoh dniv abo shonajbilshe tizhniv Operaciya Fortityud Dokladnishe Operaciya Fortityud Revolyuciya v Iraku najserjoznishim chinom vplinula na rozvitok situaciyi na Blizkomu Shodi SShA i Britaniya ne mali dostemennoyi informaciyi shodo iniciatoriv derzhavnogo perevorotu v Bagdadi ta yihni plani i pidozryuvali sho za podiyami v Iraku stoyali specsluzhbi Radyanskogo Soyuzu abo OAR V tomu i v inshomu vipadku pid zagrozoyu mogli viyavitisya osnovni strategichni i ekonomichni interesi zahidnih derzhav na Blizkomu Shodi sho vimagalo energijnogo vtruchannya providnih krayin NATO v spravi regionu Zdijsnennya spilnoyi anglo amerikanskoyi vijskovoyi operaciyi vrahovuyuchi nedavnyu uchast Velikoyi Britaniyi v agresiyi proti Yegiptu vreshti bulo viznano amerikanskim kerivnictvom nebazhanim She odnoyu prichinoyu vidmovi vid spilnoyi vijskovoyi operaciyi stala poyava rozbizhnostej mizh Vashingtonom i Londonom z privodu masshtabu ciyeyi operaciyi Velika Britaniya napolyagala na vidryadzhenni vijsk providnih krayin NATO ne tilki v Livan ale i v Jordaniyu sho malo opir z boku Spoluchenih Shtativ Jordaniya zajmala osoblive misce v britanskij politici na Blizkomu i Serednomu Shodi Velika Britaniya vidigrala klyuchovu rol v stvorenni spochatku Transjordaniyi pislya Pershoyi svitovoyi vijni a potim i Hashimitskogo korolivstva Jordaniyi pislya Drugoyi svitovoyi vijni Vid stijkosti pozicij Velikoyi Britaniyi v Jordaniyi zalezhalo virishennya golovnogo zavdannya britanskoyi politiki v regioni pidtrimka postijnogo dostupu do naftonosnogo rajonu Perskoyi zatoki Korol Jordaniyi Husejn tak samo yak i livanskij prezident Kamil Shamun vvazhavsya v Londoni odnim z najviddanishih soyuznikiv Zahodu Vnaslidok situaciyi sho sklalasya SShA samostijno bez zaluchennya Britaniyi zdijsnili visadku desantu v Livani 15 lipnya 1958 roku Britanske kerivnictvo vvazhalo sho same Jordaniya povinna buti v centri vijskovoyi dopomogi krayin NATO i tomu virishilo perekinuti do Jordaniyi svoyi vijska ale masshtab operaciyi zalezhav vid dopomogi SShA U Vashingtoni mali serjozni sumnivi v zdatnosti korolya Husejna utrimati vladu v svoyij krayini Padinnya monarhiyi v Ammani i rozval Jordaniyi vvazhalisya v Vashingtoni lishe pitannyam chasu Ale rozpad Jordaniyi yak poboyuvalisya Spolucheni Shtati mig privesti do okupaciyi Izrayilem Zahidnogo berega r Jordan aneksovanogo Hashimitskim korolivstvom pislya pershoyi arabo izrayilskoyi vijni 1948 1949 rr i nastupnim krokom do novoyi arabo izrayilskoyi vijni Tomu SShA virishili nadati materialno tehnichnu pidtrimku samostijnij britanskoyi operaciyi v Jordaniyi 17 lipnya 1958 roku Velika Britaniya perekinula v Jordaniyu zi svoyeyi bazi na Kipri blizko 4 tis soldativ 16 yi parashutno desantnoyi brigadi Povirenij u spravah Velikoyi Britaniyi v Jordaniyi Git Mejson na zustrichi z korolem Husejnom poperediv jordanskogo monarha sho cej vijskovij desant ne priznachenij dlya napadu na Irak ne bratime uchasti v rozgoni antiuryadovih sil i yedinoyu jogo metoyu ye ohorona ammanskogo aeroportu i korolivskogo palacu Britanskij desant prodemonstruvav pidtrimku korolya Husejna privernuv uvagu svitovoyi spilnoti i dopomig stabilizuvati situaciyu v Jordaniyi Odnochasno z britanskoyu vijskovoyu prisutnistyu v Jordaniyi v OON vidbuvalisya debati shodo mozhlivostej poslablennya napruzhenosti v krayini yaki zavershilisya stvorennyam specialnogo predstavnictva Generalnogo sekretarya OON v Jordaniyi 25 zhovtnya 1958 roku britanskij desant pochav evakuaciyu a vzhe 1 grudnya 1958 roku korol Husejn skasuvav v krayini nadzvichajnij stan Zamahi na vbivstvo Korol Husejn ta prezident Yegiptu Gamal Abdel Naser na samiti Ligi arabskih derzhav 11 veresnya 1964 roku 1959 roku Husejn doruchiv Hazzi al Madzhali formuvannya uryadu Uryad skladavsya z royalistiv yaki pidburyuvali Husejna napasti na Irak dlya vidnovlennya hashimitskoyi monarhiyi Ekspediciyu bulo skasovano zavdyaki britanskij opoziciyi ta slabkosti jordanskih vijskovo povitryanih sil Agenti OAR vbili prem yer ministra al Madzhali bomboyu pidkladenoyu v jogo kabineti Cherez dvadcyat hvilin stavsya drugij vibuh priznachenij dlya Husejna kotrij mav pribigti na misce podiyi Husejn dijsno z yavivsya na misci teraktu ale kilkoma hvilinami piznishe nizh ochikuvali vbivci Dvoyuridnij brat vbitogo prem yera nachalnik shtabu armiyi perekonav Husejna vidplatiti Siriyi Z ciyeyu metoyu za nakazom korolya na pivnochi krayini pidgotuvali tri brigadi ale ob yednanij tisk z boku Spoluchenih Shtativ ta Britaniyi zmusiv vidmovitisya vid ciyeyi avantyuri Yegipetski radiostanciyi ogolosili Husejna Yudoyu arabiv Bulo skoyeno she nizku zamahiv na jogo vbivstvo zamina krapel dlya nosa silnoyu kislotoyu sproba otruyiti korolya cherez korolivskogo kuharya Tilki pislya uspishnogo derzhavnogo perevorotu v Siriyi sho znishiv sirijskij rezhim 28 veresnya 1961 roku i prizviv do rozpadu OAR sprobi vbiti korolya vshuhli Koli situaciya v Jordaniyi zaspokoyilasya korol vistupiv z gaslom Pobuduyemo cyu krayinu shob sluzhiti svoyemu narodu Ale kritiki vvazhali gaslo zvichajnimi slovami oskilki vvazhali sho Husejn malo cikavivsya ekonomichnoyu situaciyeyu krayini na vidminu vid vijskovih ta zovnishnopolitichnih aspektiv U sichni 1962 roku Husejn priznachiv prem yer ministrom molodogo prozahidnogo politika Vasfi al Talya Al Tal pragnuv zdijsniti shirokomasshtabni reformi ale pishov u vidstavku koli Husejnu znadobilos zmicniti svoyi poziciyi vnaslidok narodnih hvilyuvan viklikanih prihodom 1963 roku do vladi v Iraku ta Siriyi partiyi Baas Na pochatku 1960 h rokiv stalisya pershi pryami kontakti mizh Jordaniyeyu ta Izrayilem poserednikom do yakih vistupiv osobistij likar Husejna na im ya Emmanuyil Gerbert Na peregovorah sho vidbulisya pid chas vizitiv Husejna do Londona korol zaznachiv svoyu prihilnist mirnomu vregulyuvannyu izrayilsko palestinskogo konfliktu Pislya tayemnogo zblizhennya z Izrayilem Husejn na samitah Ligi arabskih derzhav LAD v Kayiri ta Aleksandriyi 1964 roku prodemonstruvav vidkrite zblizhennya z prezidentom Yegiptu Gamalem Abdelem Naserom Ce posililo populyarnist Husejna yak v Jordaniyi tak i v arabskomu sviti v cilomu Jogo teplo zustrichali pid chas vidviduvannya mist Zahidnogo berega Na samiti 1964 roku bula stvorena Armiya vizvolennya Palestini AVP ta Organizaciya vizvolennya Palestini OVP a Jordaniya priyednalasya do stvorenogo za odnostajnoyu rezolyuciyeyu trinadcyati derzhav chleniv LAD Pid chas samitu Naser takozh namagavsya perekonati Husejna kupuvati radyansku zbroyu zamist obicyanih amerikancyami za umovi sho voni ne vikoristovuvatimutsya na Zahidnomu berezi proti Izrayilyu tankiv ta reaktivnih litakiv Novostvorena OVP viznachila sebe predstavnikom palestinskogo narodu sho ne vidpovidalo pretenziyam Jordaniyi na suverenitet na Zahidnomu berezi OVP visunula vimogi jordanskij vladi legalizuvati yiyi diyalnist vklyuchno do stvorennya palestinskih zbrojnih formuvan dlya borotbi z Izrayilem ale vimogi bulo vidhileno Incident Samu Palestinska nacionalistichna organizaciya FATH zi skladu OVP rozpochala v sichni 1965 roku transkordonni napadi na Izrayil sho u svoyu chergu viklikalo represivni izrayilski operaciyi na teritoriyi Jordaniyi Odnoyu z takih represivnih operacij buv tak zvanij incident Samu rejd rozpochatij Izrayilem 13 listopada 1966 roku na kontrolovanomu Jordaniyeyu Zahidnomu berezi bilya mista As Samu pislya vbivstva nazemnoyu minoyu FATHa troh izrayilskih voyakiv Napad prizviv do znachnih zhertv sered arabiv Izrayilskij pismennik Avi Shlayim stverdzhuye sho vidpovid bula neproporcijnoyu i sho izrayilskim lideram bulo vidomo vid Husejna sho vin robit use mozhlive abi zapobigti takim napadam Incident viklikav zapeklu miscevu kritiku Husejna i vidchuttya sho izrayiltyani jogo zradili vin mav pidozru sho Izrayil zminiv svoye stavlennya do Jordaniyi i maye namir zahopiti Zahidnij bereg Todishnij nachalnik generalnogo shtabu Armiyi oboroni Izrayilyu Ichak Rabin piznishe viznav neproporcijnist izrayilskoyi reakciyi i zauvazhiv sho operaciyu krashe bulo b spryamuvati proti Siriyi yaka pidtrimuvala taki napadi U nas ne bulo ani politichnih ani vijskovih prichin jti na konfrontaciyu z Jordaniyeyu abo prinizhuvati Husejna Husejn zgodom zayaviv sho pid chas spilkuvannya z predstavnikami Izrayilyu poperedzhuvav sho ne zmozhe prijnyati serjoznij karalnij rejd i voni sprijnyali logiku cogo i poobicyali sho takogo nikoli ne stanetsya Podiyi v Samu viklikali shirokomasshtabni antihashimitski protesti na Zahidnomu berezi Husejnu zakidali nekompetentnist u zahisti vid Izrayilyu buntivniki napadali na uryadovi ustanovi skanduvali pronaserivski gasla ta zaklikali do vbivstva Husejna yak irakskogo prem yer ministra Nuri al Sayida sho zaginuv 1958 roku razom z irakskoyu korolivskoyu rodinoyu Jordanci vvazhali sho pislya cogo incidentu Izrayil pide na Zahidnij bereg nezalezhno vid togo chi priyednalasya Jordaniya do vijni Zusillya korolya Husejna spryamovani na dosyagnennya mirnih vidnosin z Izrayilem prizveli do velikogo nevdovolennya arabskih lideriv prezident Yegiptu Naser zasudiv Husejna yak imperialistichnogo lakeya Na zustrichi z amerikanskimi chinovnikami Husejn inodi zi slozami na ochah kazav Zrostayuchij rozkol mizh Shidnim ta Zahidnim beregom zrujnuvav moyi mriyi i Armiya blizka do vidchayu i ne maye bilshe doviri do mene Na comu tli Husejn 30 travnya 1967 roku virushiv do Kayira pospihom pidpisav yegipetsko jordanskij dogovir pro vzayemnu oboronu ta povernuvsya dodomu do vitan natovpu Shlayim vvazhaye sho Husejn mav mozhlivosti ubezpechiti krayinu vid vijni ale dopustivsya dvoh pomilok persha polyagala v tomu sho za ugodoyu jordansku armiyu viddano pid yegipetske komanduvannya druga dozvil na peredislokaciyu irakskih vijsk do Jordaniyi sho viklikalo pidozri z boku Izrayilyu Yegipetskij general Abdul Munim Riyad pribuv do Jordaniyi i prijnyav komanduvannya armiyeyu vidpovidno do pidpisanogo z Yegiptom paktu Shestidenna vijna Dokladnishe Shestidenna vijna Korol Husejn prezident Naser ta feldmarshal Amer pered ukladannyam yegipetsko jordanskogo paktu 30 travnya 1967 r U veresni 1963 Husejn mav tayemni zustrichi z izrayilskim ministrom zakordonnih sprav Goldoyu Meyir ta z prem yerom Levi Eshkolem na yakih obgovoryuvalisya mozhlivosti mirnogo vregulyuvannya konfliktu Yak stalo vidomo amerikanskomu poslu v Jordaniyi Findli Bernsu ta rezidentu CRU v Ammani Dzheku O Konnelu pid chas incidentu Samu postijni kontakti z ministrom inozemnih sprav Izrayilyu Abboyu Evenom ne pererivalisya prinajmni do listopada 1966 roku Gruntuyuchis na zmisti cih peremovin i listuvanni Izrayil do ostannogo chasu spodivavsya na zberezhennya Jordaniyeyu nejtralitetu Shestidenna vijna pochalasya 5 chervnya 1967 roku koli Izrayil atakuvav yegipetski aerodromi i znishiv yegipetski povitryani sili Ale yegipetskij komanduvach z Kayira povidomiv generala Abdul Munim Riyada sho izrayilskij napad zaznav provalu i izrayilski VPS majzhe znisheni Gruntuyuchis na otrimanij informaciyi general Riyad viddav nakaz jordanskij armiyi perejti v nastup i atakuvati cili navkolo Yerusalimu Jordanski vinishuvachi bombarduvalniki Hawker Hunter zdijsnili odin bojovij vilit i buli znisheni izrayiltyanami koli povertalis na dozapravku Taka zh dolya spitkala aviaciyu Siriyi ta Iraku Povitryana perevaga Izrayilyu v pershij den vijni stala virishalnoyu Dva izrayilski reaktivni litaki namagalisya vbiti osobisto Husejna odin z litakiv bulo zbito vognem zenitnoyi artileriyi a inshij zavdav udaru bezposeredno po ofisu Husejna v korolivskomu palaci Husejna v ofisi na toj chas ne bulo predstavnik CRU v Ammani Dzhek O Konnell negajno natisnuv na izrayiltyan i sprobi pripinilisya Hocha jordanski vijskovi mali rozroblenu strategiyu dij yegipetskij komanduvach Riyad vvedenij v omanu informaciyeyu z Yegiptu napolig na vlasnij strategiyi sho vreshti prizvelo do vazhkih dlya Jordaniyi naslidkiv Do 7 chervnya bojovi diyi prizveli do vidstupu jordanskih vijsk iz Zahidnogo berega Stare misto Yerusalima i Kupol Skeli pislya vidchajdushnih boyiv takozh buli zalisheni Dlya posilennya kontrolyu nad zahoplenoyu teritoriyeyu Izrayil pidirvav mosti cherez Jordan Jordaniya zaznala serjoznih ekonomichnih vtrat lishivshis Zahidnogo berega vnesok yakogo skladav 40 VVP Jordaniyi u turistichnomu promislovomu ta silskogospodarskomu sektorah Blizko 200 000 palestinskih bizhenciv opinilisya v Jordaniyi i ce destabilizuvalo yiyi demografichni pokazniki Vtrata Yerusalimu bula kritichna dlya Jordaniyi i osoblivo bolisna dlya Husejna yakij mav pidtrimuvati hashimitsku opiku nad musulmanskimi ta hristiyanskimi svyatinyami v Yerusalimi a mechet Al Aksa ye tretim za vazhlivistyu svyatim miscem islamu pov yazanim z pidnesennyam proroka Muhammed na nebo Do 11 chervnya Izrayil otrimav rishuchu peremogu zahopivshi Zahidnij bereg u Jordaniyi Gazu ta Sinaj u Yegiptu a takozh Golanski visoti u Siriyi Naser i Husejn viznayuchi svoyu porazku buli zmusheni do bilsh pomirkovanoyi politiki 22 listopada 1967 r Rada Bezpeki OON shvalila rezolyuciyu 242 sho stala odnim z osnovnih principiv zovnishnoyi politiki Jordaniyi Rezolyuciya zasudila zahoplennya ta zaklikala Izrayil pokinuti okupovani u vijni 1967 roku teritoriyi Izrayil rezolyuciyu vidhiliv U 1968 ta 1969 rokah Husejn vidnoviv peregovori z predstavnikami Izrayilyu ale voni tak i ne prizveli do zmini statusu Zahidnogo berega Chornij veresen Dokladnishe Chornij veresen Chornij veresen 1970 r Peremir ya mizh Yasirom Arafatom livoruch i Husejnom pravoruch pri poserednictvi Gamalya Abdel Nasera Pislya vtrati Jordaniyeyu kontrolyu nad Zahidnim beregom richki Jordan vnaslidok Shestidennoyi vijni palestinski bojoviki vidomi takozh yak palestinski fidayini peremistili svoyi bazi v Jordaniyu i aktivizuvali svoyi napadi na Izrayil ta okupovani Izrayilem teritoriyi Odna z represivnih operacij Izrayilyu proti fidayiniv napad 1968 roku na tabir Organizaciyi vizvolennya Palestini OVP roztashovanij v Karame jordanskomu mistechku bilya kordonu z Zahidnim beregom peretvorilasya na povnomasshtabnij 15 godinnij bij Hocha obidvi storoni vvazhali sebe peremozhcyami bij bilya Karame sprijnyatij yak spilna peremoga Jordaniyi ta palestinciv viklikav zrostannya pidtrimki palestinskih bojovikiv u Jordaniyi Poziciyi OVP v Jordaniyi zmicnilis i na pochatku 1970 roku ugrupovannya z OVP pochali vidkrito zaklikati do povalennya Hashimitskoyi monarhiyi Bojoviki ignoruvali miscevi zakoni ta pravila diyali yak derzhava v derzhavi skoyili dekilka zamahiv na vbivstvo korolya Husejna sho prizvelo do nasilnickih zitknen mizh nimi ta jordanskoyu armiyeyu v chervni 1970 roku Husejn pragnuv pozbutisya bojovikiv i vignati yih z krayini ale vagavsya zavdati udar poboyuyuchis abi jogo diyi ne pririvnyali do represij proti zvichajnih palestinskih bizhenciv 6 13 veresnya 1970 roku teroristi Narodnogo frontu vizvolennya Palestini NFVP vikrali tri civilnih litaki i primusivshi yih sisti na vijskovomu aerodromi bilya Zarka vzyali inozemciv u zaruchniki a potim pidirvali litaki pered mizhnarodnoyu presoyu t zv zahoplennya litakiv na Dousons Fild Chasha terpinnya korolya Husejna perepovnilasya i vin nakazav armiyi diyati 17 veresnya jordanska armiya otochila i pochala obstril baz bojovikiv OVP roztashovanih v taborah palestinskih bizhenciv v tomu chisli v Ammani ta Irbidi Nastupnogo dnya sirijski sili z Armiyi vizvolennya Palestini pochali prosuvatisya do Irbidu yakij bojoviki ogolosili zvilnenim mistom 22 veresnya vnaslidok povitryanogo i nazemnogo nastupu jordanskoyi armiyi sho zavdala sirijcyam vazhkih vtrat sirijski vijska vidijshli Diplomatichnij tisk inshih arabskih krayin zmusiv Husejna do pripinennya bojovih dij 13 zhovtnya vin pidpisav ugodu z Arafatom sho regulyuvala prisutnist bojovikiv OVP v krayini Prote vzhe v sichni 1971 roku jordanska armiya vidnovila bojovi diyi Fidayiniv viganyali z odnogo za inshim mist azh poki 17 lipnya 2000 bojovikiv opinilisya v otochenni v lisi poblizu Ajluna vidznachivshi kinec konfliktu Korol Husejn dozvoliv bojovikam OVP viyihati cherez Siriyu do Livanu de zgodom voni vzyali uchast u Gromadyanskoyi vijni 1975 roku v Livani V promovi 15 bereznya 1972 roku pered jordanskim parlamentom Husejn zaproponuvav stvoriti Ob yednane Arabske korolivstvo Na vidminu vid unitarnoyi derzhavi sho isnuvala u skladi Jordaniyi ta Zahidnogo berega richki Jordan z chasu jogo aneksiyi Jordaniyeyu 1950 roku plan peredbachav federaciyu dvoh utvoren po rizni beregi Zgidno z propoziciyeyu obidva regioni mali buti avtonomnimi za vinyatkom vijskovih ta zakordonnih sprav i pitan bezpeki yaki nalezhali kompetenciyi centralnogo uryadu v Ammani Prote zdijsnennya planu bulo obumovleno dosyagnennyam mirnoyi ugodi mizh Izrayilem ta Jordaniyeyu i zreshtoyu propoziciya Husejna bula vidhilena Izrayilem OVP ta kilkoma arabskimi derzhavami Vijna Sudnogo dnya Dokladnishe Vijna Sudnogo dnya Peregovori mizh arabskimi krayinami ta Izrayilem inicijovani pislya vijni 1967 roku Gunnarom Yarringom specialnim predstavnikom Generalnogo sekretarya OON z uregulyuvannya Blizkoshidnogo konfliktu zajshli v gluhij kut Ce prizvelo do vidnovlennya poboyuvan novoyi vijni mizh arabskimi krayinami ta Izrayilem Sturbovanij mozhlivistyu zatyaguvannya nepidgotovanoyi Jordaniyi u vijnu Husejn vidryadiv v grudni 1972 roku Zayida al Rifayi do yegipetskogo prezidenta Anvara Sadata abi z yasuvati situaciyu Sadat povidomiv al Rifayi sho planuye obmezhene vtorgnennya na Sinaj i zaprosiv jogo ta korolya Husejna na samit 10 veresnya 1973 roku razom z novoobranim prezidentom Siriyi Hafezom al Asadom Samit zavershivsya vidnovlennyam zv yazkiv mizh Jordaniyeyu Yegiptom ta Siriyeyu Sadat rozkriv Asadu ta Husejnu namiri majbutnih vijskovih dij Husejn vidhiliv prohannya Sadata pro povernennya fidayiniv v Jordaniyu ale pogodivsya v razi vijskovoyi operaciyi nadati obmezhenu dopomogu sirijcyam u oboroni Golanskih visot Yegipet ta Siriya rozpochali vijnu Sudnogo dnya 6 zhovtnya 1973 roku na Sinayi ta Golanskih visotah ne poperedivshi Husejna Naperedodni vijni 25 veresnya 1973 roku Husejn tayemno zustrivsya iz izrayilskim prem yer ministrom Goldoyu Meyir u Tel Avivi Vitok informaciyi shodo izrayilskoyi zustrich viklikav chutki v arabskomu sviti nibito Husejn povidomiv Meyir pro arabski namiri Naspravdi zh Husejn lishe obgovoryuvav z Meyir te sho bulo vidomo i ranishe zavdyaki danim vijskovoyi rozvidki Izrayilyu AMAN sho sirijska armiya napogotovi 13 zhovtnya Jordaniya priyednalasya do vijni i dopravila 40 u brigadu dlya nadannya dopomogi sirijcyam na Golanskih visotah Ce bula ta sama brigada yaka strimuvala sirijske vtorgnennya pid chas chornogo veresnya 1970 roku Nastupni mirni peregovori z Izrayilem provalilisya Jordaniya bazhala povnogo vihodu Izrayilyu z Zahidnogo berega Izrayil vvazhav za krashe pidporyadkuvati region jordanskij administraciyi ale zalishiti za soboyu vijskovij kontrol Na samiti Ligi arabskih krayin 1974 roku sho vidbuvsya v Marokko 26 zhovtnya marokkanska vlada viyavila ta poperedila zamah na vbivstvo Husejna splanovanij FATHom Ce ne zavadilo Husejnu priyednatisya do samitu prote na diplomatichnomu fronti korol zaznav porazki Jordaniya bula vreshti zmushena priyednatisya do vsih inshih arabskih krayin viznavshi OVP yedinim predstavnikom palestinskogo narodu Vidnosini mizh Jordaniyeyu ta Spoluchenimi Shtatami pogirshilis koli Jordaniya vidmovilasya priyednatisya do Kemp Devidskih ugod Ugodi sklali mirnij dogovir mizh Yegiptom ta Izrayilem i dozvolili vivesti izrayilski vijska z Sinayu ale stvorennya na Zahidnomu berezi palestinskogo samovryaduvannya superechilo pragnennyam Husejna Doluchennya do mirnih iniciativ Koli OVP perebralasya 1970 roku z Jordaniyi do Livanu vidnovilisya yiyi napadi ta kontrnastupi Izrayilya vzhe na pivdni Livanu Dva najbilshi izrayilski vtorgnennya do Livanu vidbulisya 1978 ta 1982 roku ostannij konflikt sturbuvav Husejna oskilki izrayilska armiya distalas Bejruta Rozgromlena OVP mala zalishiti Livan i ministr oboroni Izrayilya Ariel Sharon zaproponuvav perevezti yih do Jordaniyi yaka pislya povalennya monarhiyi sluguvatime alternativnoyu palestinskoyu batkivshinoyu Sharon vihvalyavsya Odna besida zi mnoyu dozvolit korolyu Husejnu usvidomiti sho nastav chas pakuvati valizi Prote Arafat vidkinuv propoziciyu Sharona fidayini pid amerikanskim zahistom buli dopravleni do Tunisu 1983 roku amerikanskij prezident Ronald Rejgan zaproponuvav mirnij plan sho otrimav nazvu plan Rejgana podibnij do visunutogo Husejnom planu federaciyi 1972 roku Husejn i Arafat pogodilis na cej plan ale vikonavchij komitet OVP jogo vidkinuv Za pivtora roku novi sprobi Husejna dosyagti miru zavershilisya ukladannyam ugodi Jordaniya OVP spryamovanoyi na mirne vregulyuvannya izrayilsko palestinskogo konfliktu sho stala bezprecedentnoyu podiyeyu dlya OVP ta diplomatichnoyu peremogoyu Jordaniyi Ale ugoda ne otrimala pidtrimki ani z boku Izrayilyu ani vid Spoluchenih Shtativ chi Radyanskogo Soyuzu Nastupni peregovori mizh OVP ta Jordaniyeyu rujnuvalisya cherez vidmovu OVP jti na postupki i vreshti Husejn ogolosiv pro pripinennya politichnoyi koordinaciyi z kerivnictvom OVP Na prohannya todishnogo ministra oboroni Izrayilyu Ichaka Rabina podane na tayemnij zustrichi z Husejnom Jordaniya zakrila ofisi OVP v Ammani Vodnochas Husejn ogolosiv p yatirichnij plan rozvitku Zahidnogo berega sho peredbachav investuvannya 1 3 milyarda dolariv namagayuchis tim samim zmicniti svij imidzh sered meshkanciv Zahidnogo berega Saddam Husejn 1978 roku Husejn vpershe pislya lipnevogo 1958 roku perevorotu vidvidav Bagdad de poznajomivsya z irakskim politikom liderom partiyi BAAS Saddamom Husejnom 1979 roku Saddam stav prezidentom Iraku a rokom piznishe rozpochav irano iraksku vijnu sho trivala z 1980 po 1988 rr Korol Husejn pidtrimav vtorgnennya v Iran cherez poboyuvannya eksportu islamskogo radikalizmu v inshi krayini Blizkogo Shodu V cej chas osobista druzhba sho pov yazuvala Husejna z Saddamom peretvorilasya na strategichne partnerstvo yihnih krayin Vidnosini mizh Husejnom ta Saddamom stali duzhe blizkimi Husejn vidvidav Bagdad 61 raz z 1980 po 1990 rr a Saddam za jogo dopomogoyu kontaktuvav z takimi krayinami yak SShA ta Britaniya U chervni 1982 roku koli peremoga Iranu zdavalasya neminuchoyu Husejn osobisto nadav Saddamu dani suputnikovoyi rozvidki nadislani jomu SShA Jordaniya zabezpechila ekonomichnu pidtrimku Iraku u viglyadi dostupu do jordanskogo portu Akaba ta marshrutiv vantazhnih perevezen U svoyu chergu Saddam prodavav do Jordaniyi naftu za pilgovoyu cinoyu stimulyuvav jordanskij eksport do Iraku yakij stanoviv chvert vsogo eksportu Jordaniyi v 1989 roci na sumu 212 3 miljona dolariv i nadavav Jordaniyi finansovu dopomogu v toj chas koli Husejn vvazhav prinizlivim otrimuvati yiyi u krayin Perskoyi zatoki Zavorushennya 1989 roku Vidokremlennya vid Zahidnogo berega prizvelo do upovilnennya ekonomiki Jordaniyi Jordanskij dinar vtrativ 1988 roku tretinu svoyeyi vartosti a zovnishnij borg Jordaniyi dosyag rozmiru vdvichi bilshogo za VVP Jordaniya zaprovadila suvori zahodi dlya borotbi z ekonomichnoyu krizoyu 16 kvitnya 1989 roku uryad zbilshiv cini na benzin licenzijni zbori na alkogolni napoyi ta sigareti z 15 do 50 abi zbilshiti dohodi vidpovidno do ugodi z MVF Ugoda z MVF peredbachala restrukturizaciyu jordanskogo borgu v rozmiri 6 milyardiv dolariv SShA ta otrimannya kreditu na sumu 275 miljoniv dolariv SShA uprodovzh 18 misyaciv 18 kvitnya zavorushennya v Ma ani rozpovsyudilisya na inshi pivdenni mista Al Karak i Tafila de za povidomlennyam Nyu Jork Tajms blizko 4 tisyach lyudej vijshli na vulici ta zitknulisya z policiyeyu vnaslidok chogo zaginuli 6 protestuvalnikiv 42 otrimali poranennya a takozh bulo vbito 2 i poraneno 47 policejskih Popri te sho protesti buli sprichineni pogirshennyam ekonomichnoyi situaciyi vimogi natovpu stali politichnimi Protestuvalniki zvinuvatili uryad Zayida al Rifayi v korupciyi ta zazhadali skasuvannya voyennogo stanu zapochatkovanogo 1957 roku i vidnovlennya parlamentskih viboriv Ostanni parlamentski vibori vidbulisya 1967 roku nevdovzi Jordaniya vtratila Zahidnij bereg a koli termin povnovazhen parlamentu 1971 roku zakinchivsya vibori ne mogli vidbutisya cherez okupaciyu Zahidnogo berega Izrayilem Pislya vidokremlennya Zahidnogo berega vid Jordaniyi 1988 roku jogo status bilshe ne vplivav na mozhlivist parlamentskih viboriv Husejn postupivsya vimogam zvilniv al Rifayi i doruchiv Zayidu ibn Shejkeru formuvannya novogo uryadu Kabinet ministriv prijnyav popravki do viborchogo zakonu sho usunuli statti stosovno predstavnictva Zahidnogo berega v parlamenti U travni 1989 roku naperedodni viboriv Husejn ogolosiv pro namir priznachiti korolivsku komisiyu z 60 osib dlya rozrobki reformatorskogo dokumenta nazvanogo Nacionalnoyu hartiyeyu Nacionalna hartiya mala vstanoviti grafik dij shodo demokratizaciyi Hocha bilshist chleniv komisiyi buli loyalni rezhimu sered nih bula takozh nizka opozicijnih diyachiv ta disidentiv Parlamentski vibori vidbulisya 8 listopada 1989 roku pislya 22 richnoyi perervi Nacionalna hartiya bula rozroblena ta ratifikovana parlamentom 1991 roku Vijna v Perskij zatoci Dokladnishe Vijna v Perskij zatoci Vijna mizh Iranom ta Irakom zakinchilas ugodoyu pro pripinennya vognyu pid egidoyu OON u lipni 1988 roku Husejn radiv Saddamu pislya 1988 roku polipshiti svij imidzh na Zahodi vidvidavshi inshi krayini i vistupiti z promovoyu v Organizaciyi Ob yednanih Nacij ale marno Iraksko jordanski stosunki 16 lyutogo 1989 roku oformilisya u Arabsku Radu Spivrobitnictva ARS do skladu yakoyi priyednalisya takozh Yegipet ta Yemen Rada bula stvorena na protivagu Radi spivrobitnictva Perskoyi zatoki Vtorgnennya Saddama v Kuvejt 2 serpnya 1990 roku prizvelo do Vijni v Perskij zatoci mizhnarodnogo vtruchannya z metoyu deokupaciyi Kuvejtu Husejn na toj chas golova ARS i osobistij drug Saddama zustrivsya 3 serpnya z Saddamom z metoyu vplinuti na situaciyu Ostannij pid chas zustrichi zayaviv sho vidvede irakski vijska z Kuvejtu lishe yaksho arabski uryadi utrimayutsya vid vislovlennya zasudzhennya ta ne zaluchat inozemni vijska Povertayuchis z Bagdada Husejn diznavsya sho Yegipet vzhe oficijno zasudiv irakske vtorgnennya Prezident Yegiptu Hosni Mubarak vidmovivsya zminiti svoyu poziciyu i zaklikav do bezumovnogo vivedennya Iraku z Kuvejtu Samit Ligi arabskih krayin sho vidbuvsya v Kayiri takozh zasudiv diyi Iraku bilshistyu u chotirnadcyat golosiv vsuperech poperedzhennyam ministra zakordonnih sprav Jordaniyi Marvana al Kasima sho ce rishennya pereshkodzhaye zusillyam Husejna dosyagti mirnogo vregulyuvannya Kuvejt i Saudivska Araviya ne mali doviri do Husejna bo vvazhali sho vin planuye otrimati chastku kuvejtskogo bagatstva 6 serpnya amerikanski vijska pribuli na kordon Kuvejtu ta Saudivskoyi Araviyi visunuti Saddamom umovi buli proignorovani i rol Husejna yak poserednika bula pidirvana Todi Saddam ogolosiv nezvorotnist svogo vtorgnennya i 8 serpnya aneksuvav Kuvejt Jordaniya razom z mizhnarodnoyu spilnotoyu vidmovilasya viznati cej krok Ale Spolucheni Shtati zvazhayuchi na nejtralitet Husejna stosovno Saddama skorotili svoyu finansovu dopomogu Jordaniyi a nezabarom tak samo vchinili krayini Perskoyi zatoki Jordanskij monarh opinivsya u skladnomu stanovishi Imidzh Husejna na mizhnarodnij areni postrazhdav nastilki serjozno sho v osobistih besidah obgovoryuvalas mozhlivist zrektisya prestolu Vodnochas gromadska dumka Jordaniyi bula perevazhno proti mizhnarodnogo vtruchannya ta proti praviteliv Perskoyi zatoki antizahidni demonstraciyi zapovnyuvali vulici a populyarnist Husejna sered jordanciv dosyagla svogo zenitu Z Husejnom ne pogodzhuvavsya navit jogo brat princ Hasan ale korol vidmovivsya viznati diyi Saddama zlochinnimi Oskilki ekonomika Jordaniyi gliboko zalezhala vid torgivli z Irakom a yiyi naselennya garyache pidtrimuvalo Saddama Husejna korol pragnuv zigrati rol mirotvorcya ale kozhnij jogo krok viyavlyavsya marnim Naprikinci serpnya ta pochatku veresnya Husejn vidvidav dvanadcyat zahidnih ta arabskih krayin pragnuchi spriyati mirnomu vregulyuvannyu i zavershiv tur bezposeredno v Bagdadi chergovoyu zustrichchyu z Saddamom Saddam buv nepohitnim ale pogodivsya na prohannya Husejna zvilniti zahidnih gromadyan yakih trimali zaruchnikami Na tli zrostannya zagrozi vijni mizh Izrayilem ta Irakom v grudni 1990 roku Husejn poperediv Saddama sho Jordaniya ne terpitime zhodnih porushen svoyeyi teritoriyi Na kordoni z Irakom Jordaniya roztashuvala bronetankovu diviziyu a starshij sin Husejna Abdalla ocholiv vertolitnu eskadrilyu Kobra Jordanski vijska takozh buli zoseredzheni bilya kordonu z Izrayilem Dodatkovim pogirshennyam situaciyi v Jordaniyi stalo pributtya 400 000 palestinskih bizhenciv sho pracyuvali v Kuvejti Do 28 lyutogo 1991 roku mizhnarodna koaliciya ochistila Kuvejt vid irakskih vijsk Mir iz Izrayilem Jordaniya doluchilas do ekonomichnih sankcij proti Iraku hocha sankciyi serjozno vplinuli na yiyi ekonomiku Naslidki vijni v Perskij zatoci sankciyi proti Iraku ta potik bizhenciv v Jordaniyu buli ocineni v dopovidi OON yak skorochennya VVP na 1 5 mlrd dolariv 1990 roku ta na 3 6 mlrd dolariv 1991 roku Zakinchennya vijni v Perskij zatoci zbiglosya z zakinchennyam holodnoyi vijni Ce dozvolilo Spoluchenim Shtatam vzyati aktivnishu rol u virishenni bagatorichnogo izrayilsko palestinskogo konfliktu V administraciyi Busha vse she oburyuvalisya na Husejna za povedinku pid chas vijni v Perskij zatoci ale rozumili sho yim potribna uchast Jordaniyi v bud yakomu mirnomu procesi Korol Husejn ta prezident Dzhordzh G V Bush pid chas zustrichi 12 bereznya 1992 roku Husejn pogodivsya na zaproshennya SShA priyednatisya do mizhnarodnoyi mirnoyi konferenciyi za umovi vidnovlennya jordanskih vidnosin z Spoluchenimi Shtatami i pripinennya yiyi politichnoyi izolyaciyi Ruh Husejna v napryamku demokratiyi 1989 roku ta jogo poziciya pid chas vijni v Perskij zatoci 1990 roku nadali jomu znachnoyi populyarnosti u vsomu politichnomu spektri Jordaniyi Ale koli Husejn zaminiv konservativnogo prem yer ministra Mudara Badrana liberalnim palestincem Taherom al Masri sho vistupav za mirni peregovori z Izrayilem osnovna opozicijna grupa Brati musulmani sho na toj chas mala 22 z 80 misc u Palati predstavnikiv rishuche vidmovilisya pidtrimati novogo prem yer ministra i ne vzyala uchast u Nacionalnomu kongresi de korol spodivavsya zibrati pidtrimku mirnomu vregulyuvannyu Oskilki Husejn za stanom zdorov ya ne mig bezposeredno brati uchast u peregovorah svoyu poziciyu vin peredavav cherez brata Hasana Pislya povernennya z likuvannya do Jordaniyi 23 listopada 1992 roku vin vigolosiv nezvichajno agresivnu promovu v yakij zaklikav ekstremistiv yak sprava tak i zliva pripiniti yihnye protistoyannya mirnim peregovoram zasudiv nedemokratichnij harakter krayin Perskoyi zatoki i zaklikav Saddama do demokratichnih peretvoren v Iraku V lipni 1992 roku Ichak Rabin z livoyu partiyeyu Avoda ocholiv izrayilskij uryad domovivsya z predstavnikami OVP i uklav t zv ugodi Oslo 1993 roku Ukladeni tayemno bez vidoma Husejna ugodi mizh Arafatom i Rabinom povnistyu marginalizuvali Jordaniyu ta palestino jordansku delegaciyu v Vashingtoni Parlamentski vibori sho vidbulisya 8 listopada 1993 roku buli pershimi bagatopartijnimi viborami z 1956 roku prote golosuvannya za proporcijnoyu sistemoyu bulo zamineno superechlivoyu sistemoyu odna lyudina odin golos Ostannya bula zaprovadzhena dlya obmezhennya predstavnictva islamistskoyi opoziciyi v Palati predstavnikiv shlyahom dzherrimenderingu okrugiv z palestinskoyu bilshistyu ta nadannya perevagi nezalezhnim kandidatam nad partijnimi 25 lipnya 1994 roku Rabin i Husejn zustrilisya v Bilomu domi i pidpisali Vashingtonsku deklaraciyu sho ogolosila zakinchennya stanu vijni mizh krayinami Nastupni peregovori zavershilisya pidpisannyam 26 zhovtnya na ceremoniyi u Vadi el Araba izrayilsko jordanskogo mirnogo dogovoru Korol Husejn Bill Klinton ta Ichak Rabin pislya pidpisannya mirnogo dogovoru Cej dogovir stav kulminaciyeyu bilsh nizh 58 tayemnih zustrichej protyagom 31 roku mizh Husejnom ta izrayilskimi liderami Mizh inshim dogovir viznav rol Jordaniyi v opikuvanni svyatimi miscyami Yerusalimu sho odrazu viklikalo oburennya Arafata Vidnosini Jordaniyi zi SShA znachno polipshilisya Kongres SShA skasuvav 700 miljoniv dolariv borgu Jordaniyi a administraciya Billa Klintona dozvolila istotnij obsyag dopomogi Jordaniyi Pislya 1995 roku Husejn vse bilshe kritikuvav irakskij rezhim Saddama Husejna 4 listopada 1995 roku Ichak Rabin buv vbitij yevrejskim ekstremistom sho namagavsya pidirvati mirnij proces z palestincyami Husejnu bulo zaproponovano vistupiti pid chas pohoronu Rabina i ce stalo jogo pershim perebuvannyam v Yerusalimi z 1967 roku V svoyij promovi Husejn okresliv paraleli mizh vbivstvom Rabina ta vbivstvom 1951 roku korolya Abdalli I takozh prihilnogo do mirnogo vregulyuvannya konfliktu Prezidenta Siriyi Hafez al Asad vorozhe postavivsya do pidpisannya Jordaniyeyu mirnogo dogovoru z Izrayilem CRU nadalo u grudni 1995 roku korolyu dokladnij zvit v yakomu poperedzhuvalo pro pidgotovku sirijskogo zamahu na vbivstvo jogo ta jogo brata Hasana Za misyac CRU u nastupnomu zviti poperedilo pro iraksku zmovu atakuvati zahidni ustanovi u Jordaniyi dlya pidrivu jordanskoyi bezpeki cherez pidtrimku irakskoyi opoziciyi Incidenti z Izrayilem Stosunki Husejna z izrayilskim prem yerom Netanyagu buli napruzhenimi Diyi Izrayilyu 1996 roku v Pivdennomu Livani rishennya uryadu Likuda pro budivnictvo u Shidnomu Yerusalimi ta podiyi navkolo Hramovij gori de pislya budivnictva izrayilskogo tunelyu vinikli zitknennya mizh palestinskoyu ta izrayilskoyu policiyeyu viklikali burhlivu kritiku Netanyagu v arabskomu sviti 9 bereznya 1997 roku Husejn nadislav Netanyagu lista de visloviv svoye rozcharuvannya izrayilskoyu politikoyu Chotiri dni po tomu 13 bereznya jordanskij soldat sho patrulyuvav jordansko izrayilskij kordon vidkriv vogon z avtomatichnoyi gvintivki M 16 po avtobusu z ekskursiyeyu i vbiv sim ta poraniv shist izrayilskih shkolyarok Korol negajno perervav oficijnij vizit do Ispaniyi i povernuvshis dodomu virushiv do izrayilskogo Bejt Shemesha abi visloviti spivchuttya rodinam zagiblih izrayilskih ditej Vin stav na kolina pered ridnimi i skazav sho cej incident stav zlochinom yakij ye ganebnim dlya vsih nas Ya pochuvayus nibi vtrativ vlasnu ditinu Yaksho zhittya maye yakus metu neyu maye buti pragnennya abi vsi diti bilshe ne strazhdali tak yak ce vidbuvayetsya v nashomu pokolinni Jogo zhest buv duzhe teplo sprijnyatij v Izrayili Husejn nadav rodinam zagiblih kompensaciyu zagalom blizko 1 miljona dolariv Soldat buv viznanij psihichno hvorim i za virokom jordanskogo vijskovogo tribunalu buv pozbavlennij voli na 20 rokiv 12 bereznya 2017 roku vin vijshov z v yaznici vidbuvshi povnij termin i zhodnim chinom ne shkoduyuchi pro skoyene Dehto v Jordaniyi yak i ranishe vvazhaye jogo simvolom sprotivu mirnomu dogovoru 1994 roku 25 veresnya 1997 roku visim agentiv Mossad na teritoriyi Jordaniyi zdijsnili zamah na lidera palestinskogo vijskovogo islamskogo ugrupovannya HAMAS Dva agenti sho vstigli otruyiti Mashalya buli zatrimani jogo ohoroncyami i peredani jordanskij policiyi she chotiri shovalisya v izrayilskomu posolstvi i dva perebuvali v goteli Interkontinental Kilka poperednih rokiv jordanski specsluzhbi tisno ta tayemno inodi z velikim rizikom spivpracyuvali z Izrayilem ta Zahodom Mossad mav v Ammani postijne tayemne predstavnictvo diyalnist yakogo polyagala v pidtrimci zv yazku zi sluzhboyu bezpeki Jordaniyi i zapobiganni bud yakim sprobam vikoristannya Jordaniyi yak startovogo majdanchika abo tranzitnogo marshrutu dlya teroristichnih dij Ce bulo v spilnih interesah oboh krayin Tomu tayemni diversijni diyi na jogo teritoriyi buli sprijnyati Husejnom yak osobista obraza Vprodovzh dvoh dniv jordanska storona vimagala a izrayilska vidmovlyalasya nadati protiotrutu Husejn zatelefonuvav prezidentu Klintonu z prohannyam vtrutitisya pogrozhuyuchi anulyuvati mirnij dogovir zakriti posolstvo Izrayilyu ta vlashtuvati publichnij sud nad dvoma zahoplenimi agentami Pid tiskom Spoluchenih Shtativ izrayiltyani zmusheni buli vreshti nadati antidot i vryatuvati zhittya Mashalya Pislya vazhkih chotiridennih peregovoriv zatrimani agenti za poserednictva prezidenta Klintona buli zvilneni v obmin na kilka desyatkiv jordanskih ta palestinskih v yazniv v tomu chisli shejha Ahmeda Yasina zasnovnika ta duhovnogo lidera ruhu HAMAS Prem yer Netanyagu viletiv v Amman abi visloviti vibachennya bratu korolya princu Hasanu oskilki Husejn vid zustrichi vidmovivsya Izrayilsko jordanski vidnosini suttyevo pogirshilis yihnij stan vidkotivsya majzhe do rivnya pochatku 90 h rokiv Vistupi v Jordaniyi proti mirnogo dogovoru z Izrayilem prizveli do znachnogo obmezhennya Husejnom svobodi slova Na znak protestu jordanska opoziciya bojkotuvala parlamentski vibori 1997 roku 1998 roku Husejn vidpoviv vidmovoyu na sekretne prohannya Netanyagu pro vikoristannya jordanskogo povitryanogo prostoru dlya aviaudaru po Iraku koli Saddama zvinuvatili u volodinni zbroyeyu masovogo znishennya Hvoroba i smert V lipni 1998 roku Husejnu diagnostuvali nehodzhkinsku limfomu tomu trivalij chas vin perebuvav za mezhami Jordaniyi na likuvanni v klinici Majo v Minnesoti SShA Zagalom za p yat misyaciv Husejn otrimav shist kursiv himioterapiyi Za jogo vidsutnosti funkciyi regenta vikonuvav spadkovij princ brat korolya Koli korol dovidavsya pro beznadijnist operaciyi ta likuvannya limfomi to priznachiv spadkoyemcem prestolu svogo sina vid drugoyi druzhini princa Abdallu bin Husejna A na pochatku lyutogo monarh viyaviv bazhannya pomerti na batkivshini u koli blizkih jomu lyudej 5 lyutogo 1999 roku korol povernuvsya do Ammana Deyakij chas jogo zhittya pidtrimuvalos za dopomogoyu aparativ shtuchnogo zhittyezabezpechennya 6 lyutogo princ Abdalla sklav prisyagu a vranci 7 lyutogo aparati sho pidtrimuyut zhittya monarha buli vidklyucheni Osobiste zhittyaVesillya korolya Husejna ta Dini Abdul Hamid 1955 roku Korol Husejn buv odruzhenij chotiri razi ta mav 11 ditej en narodilasya 1929 r u shlyubi z 18 kvitnya 1955 r Dina yak i Husejn pohodila z rodu Hashimitiv Navchalasya u Kembridzhskomu universiteti bula vikladachem anglijskoyi literaturi v Kayirskomu universiteti Shlyub buv nedovgim 1957 roku podruzhzhya rozluchilosya Zgodom Dina stala gromadyankoyu Yegiptu a v zhovtni 1970 roku odruzhilasya z pidpolkovnikom Asadom Sulejmanom Abd al Kadirom bilshe vidomim yak Salah Tamari komandirom palestinskih bojovikiv i znachnoyu figuroyu v Organizaciyi vizvolennya Palestini Dochka Princesa Aliya bint Husejn narodilasya 1956 r Antuanetta Gardiner narodilasya 1941 r u shlyubi z 25 travnya 1961 r pri odruzhenni otrimala islamske im ya Muna al Husejn Dochka britanskogo oficera pidpolkovnika Voltera Persi Gardinera Titul Yiyi Korolivska Visokist princesa Muna al Husejn zberegla pislya rozluchennya sho vidbulosya 21 grudnya 1971 r Diti Korol Husejn i princesa Muna z sinami 1964 roku Abdalla II bin al Husejn narodivsya 1962 r Suchasnij korol Jordaniyi princ Fejsal bin Husejn narodivsya 1963 r General lejtenant kolishnij komanduvach Korolivskimi VPS Chinnij zastupnik Verhovnogo golovnokomanduvacha zbrojnih sil Jordaniyi princesa Ajsha bint Husejn narodilasya 1968 r bliznyuk Zejni princesa Zejn bint Husejn narodilasya 1968 r bliznyuk Ajshi Aliya Baha ad din Tukan koroleva Aliya al Husejn 1948 1977 u shlyubi z 24 grudnya 1972 r na yiyi chest mizhnarodnij aeroport v Ammani nazvanij Koroleva Aliya Narodzhena v Yegipti dochka pershogo posla Jordaniyi v OON Sayida Baha ud din Tukana Zaginula pid chas katastrofi gelikoptera 1977 roku Diti princesa Hajya bint Husejn narodilasya 1974 r Prezident Mizhnarodnoyi Federaciyi kinnogo sportu u 2008 2014 rr Druzhina shejha Mohammeda bin Rashid al Maktuma prem yer ministra ta vice prezidenta Ob yednanih Arabskih Emirativ emira Dubayu princ Ali bin Husejn narodivsya 1975 roku Abir Muhajzen 1972 r narodzhennya prijnyata za dochku 1976 r Mati Abir zaginula vnaslidok aviakatastrofi v palestinskomu tabori bizhenciv v Ammani Jordaniya v 1976 roci en narodilasya 1951 r u shlyubi z 1978 r do 1999 r u shlyubi otrimala islamske im ya koroleva Nur al Husejn Dochka Nadzhiba Halabi amerikancya sirijskogo pohodzhennya i materi shvedki narodilas u Spoluchenih Shtatah zakinchila Prinstonskij universitet arhitektor za fahom Korol Husejn gotuyetsya do polotu na litaku Vampire u 1955 r Diti princ Hamza bin Husejn narodivsya 1980 r princesa Iman bint Husejn narodilasya 1983 r princesa Rajya bin Husejn narodilasya 1986 r U sichni 2018 roku ZMI povidomlyali sho rozsekrecheni dokumenti CRU zgaduyut pro stosunki Husejna 1959 roku z amerikanskoyu aktorkoyu yevrejskogo pohodzhennya Syuzen Kabot Yiyi advokat stverdzhuvav sho Husejn buv batkom sina Syuzen Kabot Zhittya Husejna I opisano v chislennih knigah Vin sam takozh buv avtorom troh knig Nema spokoyu golovi 1962 pro svoye ditinstvo ta ranni roki pislya koronaciyi Moya vijna z Izrayilem 1968 Moya robota korol 1975 Uprodovzh zhittya korol Husejn buv zavzyatim sportsmenom motociklistom i gonshikom dosvidchenim aviatorom sho vpravno keruvav litakom i gelikopterom takozh nasolodzhuvavsya vodnimi vidami sportu katannyam na lizhah ta tenisom Sered radioamatoriv svitu buv shiroko vidomij jogo klichnij znak JY1 vin buv chlenom Amerikanskoyi nacionalnoyi asociaciyi amatorskogo radio V ostanni roki zhittya korol Husejn zahopivsya serfingom u vsesvitnij merezhi vislovlyuvav gliboku vdyachnist Internetu yak sili progresu ta vzayemorozuminnya i u zv yazku z cim nakazav nadati dostup do Internetu kozhnij shkoli v Jordaniyi Vijskovi zvannyaFeldmarshal Jordaniya 11 08 1952 Marshal Korolivskih Jordanskih VVS Jordaniya Golovnij marshal aviaciyi Velika Britaniya 19 07 1966 pochesne zvannya Feldmarshal Yegipet 21 02 1955 pochesne zvannya NagorodiKoronacijna medal korolya Fejsala II Korolivstvo Irak 1953 Lancyug ordena Hashimitiv Korolivstvo Irak 1953 Velika strichka ordena Two Rivers Korolivstvo Irak 1953 Velikij hrest Korolivskogo Viktorianskogo ordena GCVO Velika Britaniya 1953 Bejlif Velikogo hresta Orden Svyatogo Ioanna Yerusalimskogo GCStJ Velika Britaniya 1955 Lancyug ordena Nilu Yegipet 1955 Lancyug ordena Vijskovih zaslug Ispaniya 1955 Velikij komandor ordena Omeyadiv Siriya 1955 Velikij komandor ordena Nezalezhnosti Tunis 1956 Velika strichka specialnogo ordena Dobrozichlivih hmar Respublika Kitaj 1959 Lancyug ordena Pehlevi Iran 1959 Strichka ordena Muhammadiya Marokko 1960 Lancyug Solomona Efiopiya 1960 Lancyug ordena Idrisa I Liviya 1960 Lancyug specialnogo klasu ordena Zaslug Livan 1960 Velikij lancyug ordena korolya Abdul Aziza Saudivska Araviya 1960 Velikij lancyug Badra Saudivska Araviya 1960 Lancyug nacionalnogo ordena Zaslug Gvineya 1960 Velikij hrest ordena Spasitelya Greciya 1960 Velikij hrest ordena Leopolda I Belgiya 1964 Velikij hrest ordena Niderlandskogo leva Niderlandi 1964 Lancyug ordena svyatogo Olafa Norvegiya 1964 Velikij lancyug ordena Vezhi j mecha GCollTE Portugaliya 1964 Licar ordena Zolotoyi shpori Vatikan 1964 Velika strichka ordena Koroni Malajziyi DMN Malajziya 1965 Korolivskij Viktorianskij lancyug Velika Britaniya 1966 Velikij hrest ordena Pochesnogo legionu Franciya 1967 Velikij hrest specialnogo stupenyu ordena Za zaslugi pered FRN FRN 1967 Lancyug ordena Mubaraka Velikogo Kuvejt 1974 Lancyug ordena Hrizantemi Yaponiya 1976 Velikij lancyug ordena Sikatuni Filippini 1976 Lancyug ordena al Halifa Bahrejn 1976 Lancyug ordena Izabelli Katolichki Ispaniya 1977 Lancyug ordena Nezalezhnosti Katar 1978 Velika strichka ordena Yugoslavskoyi zirki Yugoslaviya 1979 Lancyug ordena Za zaslugi pered Italiyeyu Italiya 1983 Licar Velikogo hresta ordena Lazni GCB Velika Britaniya 1984 Licar ordena Zolotogo runa Ispaniya 1985 Orden Biloyi troyandi Finlyandiya z lancyugom 1987 Premiya princesi Asturijskoyi Ispaniya 1995 Filadelfijska medal Svobodi SShA 1996 PrimitkiEncyclopedia s 459 kinghussein gov jo angl Arhiv originalu za 10 lipnya 2018 www alhussein jo arab Arhiv originalu za 6 veresnya 2021 Procitovano 6 kvitnya 2022 Salibi 1998 Shlaim 2009 s 44 45 Worth 2006 Shlaim 2009 s 56 Shlaim 2009 s 65 Shlaim Avi 2001 The Iron Wall Israel and the Arab World angl W W Norton amp Company s 90 93 ISBN 0 393 32112 6 Tal 2002 Encyclopedia Anderson 2005 Patai Raphael 2015 angl Princeton University Press s 62 65 ISBN 1 4008 7799 7 Arhiv originalu za 19 listopada 2018 Procitovano 19 listopada 2018 Anderson 2005 s 177 181 Blackwell 2009 Shlaim 2009 Le Monde Diplomatique angl March 1990 Arhiv originalu za 16 chervnya 2002 Shlaim 2009 s 176 184 Shlaim 2009 s 185 218 angl BBC 17 veresnya 1970 Arhiv originalu za 26 chervnya 2006 Bowen Jeremy 2013 angl Macmillan ISBN 978 1 4668 5947 0 Arhiv originalu za 19 listopada 2018 Procitovano 19 listopada 2018 Shlaim 2009 s 223 224 Shlaim 2009 s 226 240 angl BBC 30 travnya 1967 Arhiv originalu za 21 lyutogo 2003 Oren Michael B 2005 Israel Studies angl Indiana University Press 10 2 7 JSTOR 30245883 Arhiv originalu za 19 listopada 2018 Procitovano 19 listopada 2018 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Vkazano bilsh nizh odin pages ta p dovidka Oren Michael B 2017 angl Random House Publishing Group s 183 187 ISBN 978 0 3454 6431 6 Arhiv originalu za 20 listopada 2018 Procitovano 19 listopada 2018 Shlaim 2009 s 241 245 Shlaim 2009 s 243 255 Shlaim 2009 s 272 274 Shlaim 2009 s 311 340 Betser Muki Rosenberg Robert 2011 angl Open Road Grove Atlantic s 200 Arhiv originalu za 29 serpnya 2019 Procitovano 11 listopada 2018 Salibi 1998 s 251 252 Shlaim 2009 s 358 360 Shlaim 2009 s 358 364 Salibi 1998 s 254 255 Shlaim 2009 s 363 384 Kumaraswamy P R 2013 angl Routledge s 14 15 ISBN 978 1 1363 2895 4 Arhiv originalu za 4 veresnya 2019 Procitovano 19 listopada 2018 Shlaim 2009 s 405 411 Shlaim 2009 s 417 Shlaim 2009 s 425 438 AP angl The New York Times 29 lipnya 1988 Arhiv originalu za 19 grudnya 2013 Salibi 1998 s 258 263 Lukas 2012 s 25 33 Cowell Alan 21 kvitnya 1989 angl The New York Times Arhiv originalu za 8 listopada 2013 Reuters The New York Times 27 kvitnya 1989 Arhiv originalu za 6 listopada 2013 Shlaim 2009 s 468 506 Burns John F 22 veresnya 1990 angl The New York Times Arhiv originalu za 25 travnya 2015 Shlaim 2009 s 507 531 Scham Paul L Lucas Russel E 2003 Normalization and Anti Normalization in Jordan Public Debate U Karsh Efraim Kumaraswamy P R red angl Psychology Press s 144 145 ISBN 978 0 7146 5434 8 Arhiv originalu za 21 listopada 2018 Procitovano 21 listopada 2018 Encyclopedia s 514 515 Shlaim 2009 s 532 546 Eisenberg Laura Zittrain Caplan Neil 1998 Chapter 5 Out of the shadows and into the light angl Indiana University Press s 90 100 ISBN 978 0 2531 1305 4 Arhiv originalu za 21 listopada 2018 Procitovano 21 listopada 2018 Shlaim 2009 s 547 560 Lukas 2012 s 89 Schmemann Serge 14 bereznya 1997 angl The New York Times Arhiv originalu za 15 bereznya 2014 Kessel Jerrold 16 bereznya 1997 angl CNN Arhiv originalu za 23 grudnya 2003 Shlaim 2009 s 560 581 Eglash Ruth Luck Taylor 12 bereznya 2017 angl The Washington Post Arhiv originalu za 12 bereznya 2017 Cowell Alan 15 zhovtnya 1997 angl The New York Times Arhiv originalu za 26 lyutogo 2010 Lukas 2012 s 113 Jehl Douglas 27 sichnya 1999 angl The New York Times Arhiv originalu za 27 travnya 2015 Shlaim 2009 s 582 608 Locker Ray Brackett Ed 8 sichnya 2018 angl USA TODAY Arhiv originalu za 8 sichnya 2018 nazva knigi cituye Vilyama Shekspira Genrih IV Nema spokoyu golovi sho nosit koronu The London Gazette Supplement no 44057 p 8135 15 lipnya 1966 Retrieved 21 lyutogo 2018 The London Gazette Supplement no 40679 p 142 6 sichnya 1956 Retrieved 11 lyutogo 2018 PDF Arhiv originalu PDF za 7 serpnya 2018 Procitovano 7 serpnya 2018 PDF malajsk Arhiv originalu PDF za 28 veresnya 2018 Procitovano 7 serpnya 2018 angl Arhiv originalu za 7 chervnya 2017 Procitovano 7 serpnya 2018 PDF Arhiv originalu PDF za 6 lyutogo 2020 Procitovano 7 serpnya 2018 ital Arhiv originalu za 28 veresnya 2013 Procitovano 7 serpnya 2018 PDF Arhiv originalu PDF za 13 listopada 2013 Procitovano 7 serpnya 2018 Klaus Castren 1994 PDF fin Multiprint Helsinki ISBN 952 90 5769 5 Arhiv originalu PDF za 20 grudnya 2016 Procitovano 7 serpnya 2018 isp Arhiv originalu za 16 chervnya 2018 Procitovano 7 serpnya 2018 angl Arhiv originalu za 7 serpnya 2018 Procitovano 7 serpnya 2018 LiteraturaO Koppel Husejn ben Talal Ukrayinska diplomatichna enciklopediya u 2 t red kol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 M Ya 812 s ISBN 966 316 045 4 Anderson Betty S 2005 angl Texas University Press ISBN 978 0 2927 8395 9 Arhiv originalu za 19 listopada 2018 Procitovano 19 listopada 2018 Blackwell Stephen 2009 angl Routledge ISBN 0 7146 5699 2 Arhiv originalu za 19 listopada 2018 Procitovano 19 listopada 2018 Lucas Russell E 2012 angl SUNY Press ISBN 978 0 7914 8332 9 Arhiv originalu za 21 listopada 2018 Procitovano 21 listopada 2018 Salibi Kamal S 1998 angl I B Taurus ISBN 978 1 8606 4331 6 Arhiv originalu za 14 lyutogo 2018 Procitovano 19 listopada 2018 Shlaim Avi 2009 angl Vintage Books ISBN 978 1 4000 7828 8 Arhiv originalu za 11 zhovtnya 2017 Procitovano 19 listopada 2018 Tal Lawrence 2002 angl Springer ISBN 978 0 2305 1392 1 Arhiv originalu za 19 listopada 2018 Procitovano 19 listopada 2018 Tucker Spencer C Roberts Priscilla 2008 angl ABC CLIO ISBN 978 1 85109 842 2 Arhiv originalu za 19 listopada 2018 Procitovano 19 listopada 2018 Worth Richard 2006 angl Marshall Cavendis ISBN 978 0 7614 2295 2 Arhiv originalu za 19 listopada 2018 Procitovano 19 listopada 2018 PosilannyaGusejn Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006