Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Сельджуки (туркм. Seljuklar, азерб. Səlcuqlar, кирг. Селжуктар, тур. Selçuklular, узб. Saljuqiylar, перс. آل سلجوق Al-e Saljuq, араб. والسلاجقة Saljuq, as-Salājiqa) — гілка огузо-туркменського племені (гиник), яка належить до центральноазійських тюрків.
| Сельджуки Сельджуцька імперія | |||
|---|---|---|---|
| Країна: | Сельджуцька імперія Конійський султанат | ||
| Титули: | |||
| Рік заснування: | X століття | ||
Етногенез сельджуків
Сельджуки є відгалуженням тюркської народності огузів. Найімовірніше, самі огузи постали внаслідок змішування на території Середньої Азії місцевих угорських і сарматських племен з прийшлими тюрками, з чисельним і культурним переважанням останніх. Основним заняттям огузів було кочове тваринництво. А також як і всі тюркські народи займалися набігами на інші племена. Певний період часу вони були васалами могутнього Хозарського каганату, але змогли заснувати власну державу по обидва боки Сирдар'ї зі столицею Янгікент, правителем якої був . Уперше огузи фіксуються в районі Семиріччя в Казахстані. Через поразку у війні з карлуками, вони були змушені піти на Сирдар'ю, на територію сучасної Кизилординської області Казахстану. Згодом сельджуки рушили на завоювання Близького Сходу. А вже XI століття вони сформували єдиний Сельджуцький султанат, з якого виділився Румський султанат.
Історія
Утворення держави сельджуків
У IX столітті знатний огуз з племені киник перейшов разом з підлеглими йому людьми на службу Хозарського каганату. Але після занепаду держави хозар він був змушений повернутися в Середню Азію, де й почав служити огузькому ябгу Алі, що дало йому можливість стати другою за значимістю людиною в державі огузів. У Токака був син на ім'я Сельджук, який також разом із батьком певний час перебував на у службі у хозар. Після смерті свого батька Сельджук отримав від правителя огузької держави титул сюбаші, тобто став командувачем армії. Через погіршення відносин із ягбу, Сельджук у 985 році разом із членами свого племені віддаляється на південь, на територію мусульманських земель, де він згодом приймає іслам. Сельджук переходить на службу до [Саманідів], які номінально вважалися намісниками халіфа в Середній Азії, але фактично повністю були незалежними правителями. Та незабаром під прапором нової віри він повертається в Державу огузів та очолює боротьбу проти ягбу. Таким чином, особиста ворожнеча Сельджука та огузького правителя переросла в мусульманський джихад. Згодом молодий полководець захоплює місто Дженд. Заснувавши власну поки ще невеличку державу, Сельджук зміг об'єднати інші тюркські народи зі столицею у місті Дженд. Саме ці племена під прапором Сельджука стали відомі в історії як тюрки-сельджуки.
Сельджуцькі завоювання
У XI столітті вони вийшли за межі своїх пасовищ і приступили до створення державного об'єднання, що стало відомим як держава Сельджукідів. Її засновником і першим правителем (з 1038 року) вважається Мухаммад Тогрул-бек, онук Сельджука, який прийняв потім титул султана. Величезне значення для подальших завоювань цієї держави була перемога над військами однієї з найсильніших держав того часу — Газневідської держави. Це відкривало сельджукам шлях на завоювання територій Афганістану, Персії та Іраку. Попереду була Мала Азія, яка входила в той час до складу Візантійської імперії.
Не забарившись, у 1042 році Тогрул-бек направив 10-тисячну кінноту в Східну Анатолію, яка перебувала тоді під владою династії . Потім настала черга Закавказзя — Грузії, Вірменії, Азербайджану. Почалися рейди сельджуків в межі Візантії, а також під натиском їхніх військ упали Ерзурум (Арзрум), Карс, Малатья (нині це адміністративні центри однойменних областей Туреччини). Тим часом сельджуки взяли Багдад, столицю Аббасидського халіфату, і Тогрул-бек переніс свою столицю з середньоазійського Мерва в перський Ісфахан. Він оголосив себе захисником халіфа, а той, у свою чергу, привласнив Тогрул-беку титул «малик (тобто цар) Сходу і Заходу». У 1062 році він сам на чолі великої армії з'явився в Азербайджані.
Зміцнення держави
Тим часом в спочатку XI століття держава Саманідів впала під натиском іншого могутнього тюркського союзу — Караханідів. Спочатку Сельджуки підтримували в боротьбі своїх сюзеренів — Саманідів, за що отримували великі пільги та самостійність в управлінні своїми землями, але після їх падіння перейшли на службу до Караханідів. Після смерті Сельджука державою правили п'ятеро його синів: Ісраїл (тюркське ім'я Арслан), Мікаїл, Муса, Йусуф та Йунус. Головним був старший син Ісраїл. Він ще більше зміцнив владу сельджуків в регіоні. Ісраїл був одружений з дочкою правителя Караханідів Алі-Тегін. Він послав у Бухару на службу до двох своїх племінників, синів Мікаїла — Тогрула та Дауда (Чагрів-бека). У цей час в конфлікт з Караханідами, підтримуваними сельджуками, вступив могутній правитель . Йому вдалося в 1025 році полонити Ісраїла, який в ув'язненні і помер через 7 років. Ця подія поклала початок боротьбі між Газневідами та Сельджукидами, главою яких став Микаїл.
До кінця життя Тогрула утворилася справжня сельджуцька імперія, що простягалась від Аральського моря на сході до Кавказу і меж Малої Азії на заході. Помер великий полководець в 1063 році, передавши владу своєму племіннику Алп-Арслану, який був сином Чагри-бека.
Держава Сельджукидів ще більш посилилася в період 10-річного правління султана Алп Арслана, улюбленого племінника Тогрул-бека. При ньому в величезному регіоні відроджувалися міста, розвивалося сільське господарство і ремесла, пожвавилася торгівля на знаменитому Шовковому шляху, що пов'язувало азійські ринки з Близьким Сходом та Європою. Відбувалися й інші важливі зміни в житті народів, що входили до складу держави Сельджукидів. Просування на захід стосувалося не лише військ, а й викликало справжню міграцію огузо-туркменських племен. Вони вирушали в далеку дорогу зі своїми сім'ями, табунами коней та верблюдів, стадами овець. Як писав один з істориків, туркмени під іменами «данишменді», «ак-коюнлу», «сельджуки» проникали аж до Анатолії. І тут вони часто осідали, поступово забуваючи про кочовий способі життя і налагоджуючи відносини з місцевими осілими жителями.
Втім, Алп-Арслан не зупинився на досягненнях свого дядька, а продовжував розширювати імперію. Він зумів підкорити Кавказ, а в 1071 року не тільки завдав нищівної поразки Візантії під Манцикертом, але і полонив імператора Романа Діогена. Незабаром після цього майже вся Мала Азія належала тюркам-сельджукам. У 1072 році, коли Алп-Арслан направив свою армію проти Караханідів, на нього було вчинено замах. Від отриманих ран султан невдовзі помер, заповівши престол своєму неповнолітньому синові Малік-шаху. Незважаючи на малолітство, новому султану вдалося придушити заколоти претендентів. Він зміг відібрати Сирію та Палестину у держави Фатимідів, яка не визнавала влади Халіфа, а також змусив визнати васальну залежність Караханідів. При ньому Сельджуки досягли максимального могутності.
Занепад імперії Сельджуків
Однак не все йшло добре в їх державі. Крім вічних соціально-економічних суперечностей в суспільстві та внутрішньополітичної боротьби серед членів правлячого клану існували і зовнішні загрози. Особливий тиск Сельджукіди відчували на східних та північних кордонах своєї держави. Тут, з одного боку, пожвавилися Газневіди, з іншого — погрожували кипчаки, а також обділені благами інші огузькі племена та угруповання.
Тим часом тривала активна колонізація Анатолії, куди у великій кількості продовжували переселятися огузи-туркмени. Вони почали вже створювати самостійні князівства. А в кінці 1070-х років відокремився від центральної влади Конійський султанат, де правив Сулейман ібн Кутулмиш, один із родичів Малік-шаха. Користуючись ослабленням імператорської влади у Візантії, він навіть захопив Нікею (нині Ізник) та вийшов до узбережжя Мармурового моря.
Але сельджуків чекали нові випробування. У кінці XI століття почалися хрестові походи, що призвели у 1204 році до падіння та розграбування хрестоносцями Константинополя. Але ще раніше, в 1097 році, вони відібрали у сельджуків Нікею та завоювали частину Конійського султанату. Ще більша загроза позначилася на східних кордонах держави Сельджукидів. Там знову активізувалися непокірні племена, наростали внутрішні суперечки в самій державі, і, врешті-решт, в XII столітті вона розпалася на незалежні султанати: Хорасанський, Іракський, Конійський, а в Середній Азії утворився . Потім, вже у XIII столітті, непоправного удару по уламках колишньої держави завдали монголи. Що стосується Конійського султанату, то в 1243 році він став васалом ільханів — монгольських правителів в Ірані. А в 1307 році цей перший султанат сельджуків розпався на ряд дрібних князівств — Бейлик. Одне з них стало ядром майбутнього Османської держави.
Прихід османів
Ще до остаточної загибелі Конійського султанату один з його правителів, , 1227 року дозволив переселитися на територію своєї держави одному з огузьких племен — кайї під проводом Ертогрула. Попередньо це плем'я мешкало на території сучасного Ірану. Син Ертогрула Осман заснував на території Малої Азії нову тюркську державу, яка пізніше дістала назву Османської імперії. Ця держава захопила значну частину Азії, Африки і Європи, територіально перевищивши розмір імперії Сельджукидів. Як бачимо, тюрки-сельджуки і турки-османи — ланки одного ланцюга змінюваних державних утворень.
Значення завоювань тюрків-сельджуків
Завоювання тюрків-сельджуків мали дуже велике значення для історії. Саме вони відкрили період широкого проникнення тюркських племен в західну Азію. Вони мали значний вплив на формування цілого ряду сучасних етносів: турків, азербайджанців, кизилбашів та цілого ряду інших народів. Крім того, не варто забувати, що фактичним продовжувачем держави Сельджукідів стала велика Османська імперія, яка зробила дуже великий вплив на історичні процеси не лише в Азії, але і в Європі.
Див. також
Примітки
- Еремеев Д. Е. Этногенез турок. — М.: Наука, 1971. — 274 с. (рос.)
- Заходер Б. Н. Хорасан и образование государства сельджуков // Вопросы истории. — 1945. — № 5—6. (рос.)
- Гусейнов Р. А. Сельджукская военная организация//Палестинский сборник. № 17(80). — Л. 1967. (рос.)
- Рыжов К. В. Сельджуки // Все монархи мира. Мусульманский Восток. VII—XV вв. — М.: Вече, 2004. (рос.)
- Агаджанов С. Г. Государство Сельджукидов и Средняя Азия в XI—XII вв. — «Наука». — М. 1991. (рос.)
- Васильев Л. С. История Востока. Том 1-2. — М.: Высшая школа, 1998. — 307 + 310 с. (рос.)
- История Востока. — Т. 2: Восток в средние века. — М.: Издательская фирма «Восточная литература» РАН, 2000. — 716 с.: карты. (рос.)
Література
- Запорожец В. М. Сельджуки. — М.: Воениздат, 2011. — 295 с. — . (рос.)
- Тамара Т. Райс Сельджуки. Кочевики — завоеватели Малой Азии. — Москва: Центрполиграф, 2004. — 238 с. — (Загадки древних цивилизаций). — . (рос.)
- Гордлевский В. А. Государство Сельджукидов Малой Азии / Ответственный редактор И. Ю. Крачковский. — М.; Л.: Издательство Академии наук СССР, 1941. — 200 с. — (Труды Института востоковедения Академии наук СССР. XXXIX). (рос.)
- Сельджуки // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907. (рос.)
- Гусейнов Р. А. Из истории отношений Византии с сельджуками (по сирийским источникам) // Палестинский сборник. — № 23 (86). — Л., 1971. — С. 156—167. (рос.)
Посилання
- Сельджуки // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Seldzhuki turkm Seljuklar azerb Selcuqlar kirg Selzhuktar tur Selcuklular uzb Saljuqiylar pers آل سلجوق Al e Saljuq arab والسلاجقة Saljuq as Salajiqa gilka oguzo turkmenskogo plemeni ginik yaka nalezhit do centralnoazijskih tyurkiv Seldzhuki Seldzhucka imperiya Krayina Seldzhucka imperiya Konijskij sultanat Tituli Sultan Seldzhuckoyi imperiyi Sultan Konyi Emir Damasku Emir Aleppo Rik zasnuvannya X stolittyaEtnogenez seldzhukivSeldzhuki ye vidgaluzhennyam tyurkskoyi narodnosti oguziv Najimovirnishe sami oguzi postali vnaslidok zmishuvannya na teritoriyi Serednoyi Aziyi miscevih ugorskih i sarmatskih plemen z prijshlimi tyurkami z chiselnim i kulturnim perevazhannyam ostannih Osnovnim zanyattyam oguziv bulo kochove tvarinnictvo A takozh yak i vsi tyurkski narodi zajmalisya nabigami na inshi plemena Pevnij period chasu voni buli vasalami mogutnogo Hozarskogo kaganatu ale zmogli zasnuvati vlasnu derzhavu po obidva boki Sirdar yi zi stoliceyu Yangikent pravitelem yakoyi buv Upershe oguzi fiksuyutsya v rajoni Semirichchya v Kazahstani Cherez porazku u vijni z karlukami voni buli zmusheni piti na Sirdar yu na teritoriyu suchasnoyi Kizilordinskoyi oblasti Kazahstanu Zgodom seldzhuki rushili na zavoyuvannya Blizkogo Shodu A vzhe XI stolittya voni sformuvali yedinij Seldzhuckij sultanat z yakogo vidilivsya Rumskij sultanat IstoriyaUtvorennya derzhavi seldzhukiv U IX stolitti znatnij oguz z plemeni kinik perejshov razom z pidleglimi jomu lyudmi na sluzhbu Hozarskogo kaganatu Ale pislya zanepadu derzhavi hozar vin buv zmushenij povernutisya v Serednyu Aziyu de j pochav sluzhiti oguzkomu yabgu Ali sho dalo jomu mozhlivist stati drugoyu za znachimistyu lyudinoyu v derzhavi oguziv U Tokaka buv sin na im ya Seldzhuk yakij takozh razom iz batkom pevnij chas perebuvav na u sluzhbi u hozar Pislya smerti svogo batka Seldzhuk otrimav vid pravitelya oguzkoyi derzhavi titul syubashi tobto stav komanduvachem armiyi Cherez pogirshennya vidnosin iz yagbu Seldzhuk u 985 roci razom iz chlenami svogo plemeni viddalyayetsya na pivden na teritoriyu musulmanskih zemel de vin zgodom prijmaye islam Seldzhuk perehodit na sluzhbu do Samanidiv yaki nominalno vvazhalisya namisnikami halifa v Serednij Aziyi ale faktichno povnistyu buli nezalezhnimi pravitelyami Ta nezabarom pid praporom novoyi viri vin povertayetsya v Derzhavu oguziv ta ocholyuye borotbu proti yagbu Takim chinom osobista vorozhnecha Seldzhuka ta oguzkogo pravitelya pererosla v musulmanskij dzhihad Zgodom molodij polkovodec zahoplyuye misto Dzhend Zasnuvavshi vlasnu poki she nevelichku derzhavu Seldzhuk zmig ob yednati inshi tyurkski narodi zi stoliceyu u misti Dzhend Same ci plemena pid praporom Seldzhuka stali vidomi v istoriyi yak tyurki seldzhuki Seldzhucki zavoyuvannya U XI stolitti voni vijshli za mezhi svoyih pasovish i pristupili do stvorennya derzhavnogo ob yednannya sho stalo vidomim yak derzhava Seldzhukidiv Yiyi zasnovnikom i pershim pravitelem z 1038 roku vvazhayetsya Muhammad Togrul bek onuk Seldzhuka yakij prijnyav potim titul sultana Velichezne znachennya dlya podalshih zavoyuvan ciyeyi derzhavi bula peremoga nad vijskami odniyeyi z najsilnishih derzhav togo chasu Gaznevidskoyi derzhavi Ce vidkrivalo seldzhukam shlyah na zavoyuvannya teritorij Afganistanu Persiyi ta Iraku Poperedu bula Mala Aziya yaka vhodila v toj chas do skladu Vizantijskoyi imperiyi Ne zabarivshis u 1042 roci Togrul bek napraviv 10 tisyachnu kinnotu v Shidnu Anatoliyu yaka perebuvala todi pid vladoyu dinastiyi Potim nastala cherga Zakavkazzya Gruziyi Virmeniyi Azerbajdzhanu Pochalisya rejdi seldzhukiv v mezhi Vizantiyi a takozh pid natiskom yihnih vijsk upali Erzurum Arzrum Kars Malatya nini ce administrativni centri odnojmennih oblastej Turechchini Tim chasom seldzhuki vzyali Bagdad stolicyu Abbasidskogo halifatu i Togrul bek perenis svoyu stolicyu z serednoazijskogo Merva v perskij Isfahan Vin ogolosiv sebe zahisnikom halifa a toj u svoyu chergu privlasniv Togrul beku titul malik tobto car Shodu i Zahodu U 1062 roci vin sam na choli velikoyi armiyi z yavivsya v Azerbajdzhani Zmicnennya derzhavi Tim chasom v spochatku XI stolittya derzhava Samanidiv vpala pid natiskom inshogo mogutnogo tyurkskogo soyuzu Karahanidiv Spochatku Seldzhuki pidtrimuvali v borotbi svoyih syuzereniv Samanidiv za sho otrimuvali veliki pilgi ta samostijnist v upravlinni svoyimi zemlyami ale pislya yih padinnya perejshli na sluzhbu do Karahanidiv Pislya smerti Seldzhuka derzhavoyu pravili p yatero jogo siniv Israyil tyurkske im ya Arslan Mikayil Musa Jusuf ta Junus Golovnim buv starshij sin Israyil Vin she bilshe zmicniv vladu seldzhukiv v regioni Israyil buv odruzhenij z dochkoyu pravitelya Karahanidiv Ali Tegin Vin poslav u Buharu na sluzhbu do dvoh svoyih pleminnikiv siniv Mikayila Togrula ta Dauda Chagriv beka U cej chas v konflikt z Karahanidami pidtrimuvanimi seldzhukami vstupiv mogutnij pravitel Jomu vdalosya v 1025 roci poloniti Israyila yakij v uv yaznenni i pomer cherez 7 rokiv Cya podiya poklala pochatok borotbi mizh Gaznevidami ta Seldzhukidami glavoyu yakih stav Mikayil Imperiya Seldzhukiv Do kincya zhittya Togrula utvorilasya spravzhnya seldzhucka imperiya sho prostyagalas vid Aralskogo morya na shodi do Kavkazu i mezh Maloyi Aziyi na zahodi Pomer velikij polkovodec v 1063 roci peredavshi vladu svoyemu pleminniku Alp Arslanu yakij buv sinom Chagri beka Derzhava Seldzhukidiv she bilsh posililasya v period 10 richnogo pravlinnya sultana Alp Arslana ulyublenogo pleminnika Togrul beka Pri nomu v velicheznomu regioni vidrodzhuvalisya mista rozvivalosya silske gospodarstvo i remesla pozhvavilasya torgivlya na znamenitomu Shovkovomu shlyahu sho pov yazuvalo azijski rinki z Blizkim Shodom ta Yevropoyu Vidbuvalisya j inshi vazhlivi zmini v zhitti narodiv sho vhodili do skladu derzhavi Seldzhukidiv Prosuvannya na zahid stosuvalosya ne lishe vijsk a j viklikalo spravzhnyu migraciyu oguzo turkmenskih plemen Voni virushali v daleku dorogu zi svoyimi sim yami tabunami konej ta verblyudiv stadami ovec Yak pisav odin z istorikiv turkmeni pid imenami danishmendi ak koyunlu seldzhuki pronikali azh do Anatoliyi I tut voni chasto osidali postupovo zabuvayuchi pro kochovij sposobi zhittya i nalagodzhuyuchi vidnosini z miscevimi osilimi zhitelyami Vtim Alp Arslan ne zupinivsya na dosyagnennyah svogo dyadka a prodovzhuvav rozshiryuvati imperiyu Vin zumiv pidkoriti Kavkaz a v 1071 roku ne tilki zavdav nishivnoyi porazki Vizantiyi pid Mancikertom ale i poloniv imperatora Romana Diogena Nezabarom pislya cogo majzhe vsya Mala Aziya nalezhala tyurkam seldzhukam U 1072 roci koli Alp Arslan napraviv svoyu armiyu proti Karahanidiv na nogo bulo vchineno zamah Vid otrimanih ran sultan nevdovzi pomer zapovivshi prestol svoyemu nepovnolitnomu sinovi Malik shahu Nezvazhayuchi na malolitstvo novomu sultanu vdalosya pridushiti zakoloti pretendentiv Vin zmig vidibrati Siriyu ta Palestinu u derzhavi Fatimidiv yaka ne viznavala vladi Halifa a takozh zmusiv viznati vasalnu zalezhnist Karahanidiv Pri nomu Seldzhuki dosyagli maksimalnogo mogutnosti Zanepad imperiyi Seldzhukiv Odnak ne vse jshlo dobre v yih derzhavi Krim vichnih socialno ekonomichnih superechnostej v suspilstvi ta vnutrishnopolitichnoyi borotbi sered chleniv pravlyachogo klanu isnuvali i zovnishni zagrozi Osoblivij tisk Seldzhukidi vidchuvali na shidnih ta pivnichnih kordonah svoyeyi derzhavi Tut z odnogo boku pozhvavilisya Gaznevidi z inshogo pogrozhuvali kipchaki a takozh obdileni blagami inshi oguzki plemena ta ugrupovannya Tim chasom trivala aktivna kolonizaciya Anatoliyi kudi u velikij kilkosti prodovzhuvali pereselyatisya oguzi turkmeni Voni pochali vzhe stvoryuvati samostijni knyazivstva A v kinci 1070 h rokiv vidokremivsya vid centralnoyi vladi Konijskij sultanat de praviv Sulejman ibn Kutulmish odin iz rodichiv Malik shaha Koristuyuchis oslablennyam imperatorskoyi vladi u Vizantiyi vin navit zahopiv Nikeyu nini Iznik ta vijshov do uzberezhzhya Marmurovogo morya Ale seldzhukiv chekali novi viprobuvannya U kinci XI stolittya pochalisya hrestovi pohodi sho prizveli u 1204 roci do padinnya ta rozgrabuvannya hrestonoscyami Konstantinopolya Ale she ranishe v 1097 roci voni vidibrali u seldzhukiv Nikeyu ta zavoyuvali chastinu Konijskogo sultanatu She bilsha zagroza poznachilasya na shidnih kordonah derzhavi Seldzhukidiv Tam znovu aktivizuvalisya nepokirni plemena narostali vnutrishni superechki v samij derzhavi i vreshti resht v XII stolitti vona rozpalasya na nezalezhni sultanati Horasanskij Irakskij Konijskij a v Serednij Aziyi utvorivsya Potim vzhe u XIII stolitti nepopravnogo udaru po ulamkah kolishnoyi derzhavi zavdali mongoli Sho stosuyetsya Konijskogo sultanatu to v 1243 roci vin stav vasalom ilhaniv mongolskih praviteliv v Irani A v 1307 roci cej pershij sultanat seldzhukiv rozpavsya na ryad dribnih knyazivstv Bejlik Odne z nih stalo yadrom majbutnogo Osmanskoyi derzhavi Prihid osmanivShe do ostatochnoyi zagibeli Konijskogo sultanatu odin z jogo praviteliv 1227 roku dozvoliv pereselitisya na teritoriyu svoyeyi derzhavi odnomu z oguzkih plemen kajyi pid provodom Ertogrula Poperedno ce plem ya meshkalo na teritoriyi suchasnogo Iranu Sin Ertogrula Osman zasnuvav na teritoriyi Maloyi Aziyi novu tyurksku derzhavu yaka piznishe distala nazvu Osmanskoyi imperiyi Cya derzhava zahopila znachnu chastinu Aziyi Afriki i Yevropi teritorialno perevishivshi rozmir imperiyi Seldzhukidiv Yak bachimo tyurki seldzhuki i turki osmani lanki odnogo lancyuga zminyuvanih derzhavnih utvoren Znachennya zavoyuvan tyurkiv seldzhukivZavoyuvannya tyurkiv seldzhukiv mali duzhe velike znachennya dlya istoriyi Same voni vidkrili period shirokogo proniknennya tyurkskih plemen v zahidnu Aziyu Voni mali znachnij vpliv na formuvannya cilogo ryadu suchasnih etnosiv turkiv azerbajdzhanciv kizilbashiv ta cilogo ryadu inshih narodiv Krim togo ne varto zabuvati sho faktichnim prodovzhuvachem derzhavi Seldzhukidiv stala velika Osmanska imperiya yaka zrobila duzhe velikij vpliv na istorichni procesi ne lishe v Aziyi ale i v Yevropi Div takozhSeldzhucka arhitekturaPrimitkiEremeev D E Etnogenez turok M Nauka 1971 274 s ros Zahoder B N Horasan i obrazovanie gosudarstva seldzhukov Voprosy istorii 1945 5 6 ros Gusejnov R A Seldzhukskaya voennaya organizaciya Palestinskij sbornik 17 80 L 1967 ros Ryzhov K V Seldzhuki Vse monarhi mira Musulmanskij Vostok VII XV vv M Veche 2004 ros Agadzhanov S G Gosudarstvo Seldzhukidov i Srednyaya Aziya v XI XII vv Nauka M 1991 ros Vasilev L S Istoriya Vostoka Tom 1 2 M Vysshaya shkola 1998 307 310 s ros Istoriya Vostoka T 2 Vostok v srednie veka M Izdatelskaya firma Vostochnaya literatura RAN 2000 716 s karty ros LiteraturaZaporozhec V M Seldzhuki M Voenizdat 2011 295 s ISBN 978 5 203 02125 0 ros Tamara T Rajs Seldzhuki Kocheviki zavoevateli Maloj Azii Moskva Centrpoligraf 2004 238 s Zagadki drevnih civilizacij ISBN 5 9524 0949 0 ros Gordlevskij V A Gosudarstvo Seldzhukidov Maloj Azii Otvetstvennyj redaktor I Yu Krachkovskij M L Izdatelstvo Akademii nauk SSSR 1941 200 s Trudy Instituta vostokovedeniya Akademii nauk SSSR XXXIX ros Seldzhuki Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop SPb 1890 1907 ros Gusejnov R A Iz istorii otnoshenij Vizantii s seldzhukami po sirijskim istochnikam Palestinskij sbornik 23 86 L 1971 S 156 167 ros PosilannyaSeldzhuki Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006