Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Цюцюра Тимофій Ярмолович Цицюра більш відомий як Тиміш Цицюра або Цецю

Тиміш Цюцюра

Тиміш Цюцюра
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Цюцюра.

Тимофій Ярмолович Цицюра (більш відомий як Тиміш Цицюра або Цецюра, Цюцюра]; до 1630 — після травня 1671) — військовий і державний діяч Гетьманщини XVII століття, покозачений шляхтич. Переяславський полковник у 1658—1660 роках. Учасник кількох воєн проти Речі Посполитої та Московського царства. Учасник Конотопської битви. У Чуднівській кампанії командував Переяславським, Ніжинським, Полтавським, Миргородським, Чернігівським, та Лохвицьким полками як наказний гетьман. Після розгрому у битві під Чудновом потрапив у польський полон, а по поверненню з нього — був засланий московським урядом до Сибіру.

Тиміш Цицюра
image
Тиміш Цицюра
Фотокопія картини невідомого художника
image
Прапор
 Бориспільський сотник
1656 — вересень 1658
Попередник:
Наступник: Степан Сулима
image
Прапор
 Переяславський полковник
вересень 1658 — 1660
Попередник:
Наступник: Яким Сомко
 
Народження: не пізніше 1630
невідомо
Смерть: не раніше травень 1671
невідомо
Країна: image Річ Посполита →
image Гетьманщина
Релігія: православ'я
Хрещене ім'я: Тимофій
 
Військова служба
Приналежність: image Гетьманщина
Звання: полковник, наказний гетьман (1660)
Битви: Визвольна війна
Повстання Пушкаря
Московсько-українська війна
* Конотопська битва
Московсько-польська війна
* Битва під Чудновом

image Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Дата та місце народження Тимофія Ярмоловича Цицюри невідомо. Ймовірно він народився до 1630 року. Походив з шляхетської родини. Розпочав службу з 1648 року у часи Хмельниччина. За деякими даними був особистим радником Богдана Хмельницького.

На стороні Виговського (1657—1659)

Повстання Пушкаря

Докладніше: Повстання Пушкаря та Барабаша

По смерті Богдана Хмельницького почався період «Руїни». Іван Виговський на старшинській раді обрався наказним гетьманом, що деякі історики козацтва (наприклад Володимир Кривошея) розглядають як державний переворот проти наступника Богдана, його сина Юрія. Перший час Тиміш Цицюра не виступав проти Виговського.

Так, наприклад, під час повстання Пушкаря та Барабаша він взяв участь у його придушенні. Допоміг гетьману у березні 1658 року розбити загін Мартина Пушкаря під Диканькою, в травні — перемогти під Полтавою.

В той же час Цицюра виконував дипломатичні доручення Виговського. Напередодні підписання нового договору з Річчю Посполитою він, наприклад, зустрічався з московським посланцем Кікіним.

Московсько-українська війна

Докладніше: Московсько-українська війна (1658—1659) та Конотопська битва

Після придушення повстання Виговському довелося круто змінити . Оскільки, фактично, Березневі статті Богдана Хмельницького перестали діяти, 6 (16) вересня 1658 року Виговський з Річчю Посполитою уклали Гадяцький договір. На його підставі Україна (під назвою «Велике князівство Руське») мала дістати ті ж права, що й Велике князівство Литовське чи Корона Королівства Польського, і приєднатися до Речі Посполитої як рівноправний член конфедерації («Речі Посполитої Трьох Народів»). Однак угода залишилася лише на папері оскільки проти неї виступила і частина шляхи, що не ратифікувала у Сеймі його головні положення, і частина козацтва, що почала війну проти гетьмана. Московія ж, після поразки підтриманого нею повстання Пушкаря та Барабаша, почала московсько-українську війну 1658—1659 років, яка згодом переросла у громадянську війну на Гетьманщині. З початком московсько-української війни Цицюра виступив проти Московії.

Десь у вересні 1658 року переяславського полковника змінив сотник бориспільський Тиміш Цицюра. Серед наказних полковників за Цицюри відомий Богдан Калющенко (у 1659 році).

В той же час Московія, в особі князя Григорія Ромодановського, проголосила Івана Безпалого гетьманом Війська Запорозького (він іменувався гетьманом до царського указу). У наприкінці жовтня 1658 року Ромодановський перейшов у наступ та на початку листопада вступив на територію України. На бік московитів перейшла частина опозиції Виговського, чимало лівобережних старшин виявляли хитання. За таких обставин наказний гетьман Григорій Гуляницький намагався організувати відсіч агресії. В листі від 10 (20) листопада до наказного ніжинського полковника, , він підкреслював, шо московити «вогнем і мечем» розорюють міста та села. Гуляницький наказав організувати захист Ніжина. Все ж зупинити просування ворожої армії не вдалося і після невдалого бою під Пирятином він з козаками Ніжинського, Чернігівського й Прилуцького полків залишився у Варві. Після цього почалась облога містечка.

На допомогу Гуляницькому були відправлені сили Канівського, Черкаського, Чигиринського та Корсунського полків під керівництвом переяславського полковника Тиміша Цицюри, наказного гетьмана Івана Скоробагатька та генерального писаря Івана Груші, а також підрозділів татар, сербів та молдаван. Після жорстоких боїв 9 (19) грудня до Ромодановського прибув Цицюра й повідомив про готовність принести присягу цареві, якщо князь зніме облогу Варви та відійде до іншого міста, щоб дочекатися вказівки московського уряду. Князь прийняв цю пропозицію, і наказний гетьман із старшинами присягнули на вірність Московії. Після чого Ромодановський подався до Лохвиці. Облогу Барви було знято. В бою з військами князя Ромадановського під Лохвицею переяславці понесли значні втрати. Однак, це дало можливість скувати московське військо і не дати йому просунутися далі.

В нагороду за свої бойові заслуги Тиміш Цицюра був прийнятий на сеймі Речі Посполитої 1659 року та отримав шляхетські права: «лицарська відвага, гідна поваги і справедливої ​​винагороди, допущена до благородної клейноди в цій Речі Посполитій і всіх вольностях».

Вже влітку 1659 року Цицюра допоміг розгромити загони московських князів Григорія Ромодановського й Олексія Трубецького у битві під Конотопом. Продовжуючи бойові дії, у липні Виговський підійшов до Ромен де йому здався сотник з сотнянами. Добровільно здався також Костянтинів, виговці оволоділи Лохвицею, взяли в облогу Гадяч. Там миргородський полковник, Павло Апостол, мав 4500 козаків і 900 міщан. Виговський привів туди 6000 козаків (переяславців під проводом Цицюри, Миргородський полк на чолі з Григорієм Лісницьким і Прилуцький на чолі з Петром Дорошенком), а також 10 корогв польських найманців. 12 (22) серпня 1659 року Виговський зняв облогу Гадяча і повернувся до Чигирина, «це означало, що втрачено владу над Лівобережжям».

На стороні Хмельницького (1659—1660)

На думку російської дослідниці Руїни, Тетяни Таїрової-Яковлевої, в українському старшинському політикумі станом на початок осені 1659 року сформувалося три сили: Виговський і його соратники (здебільшого, з правого берега Дніпра); полковник Цицюра, якого підтримувала частина лівобережного козацтва; та Іван Безпалий, що був провідником повстанців Пушкаря та Барабаша. При чому останні дві сили претендували на гетьманську булаву Виговського, спираючись на московських воєвод. Однак, на відміну від Безпалого, що був разом з московськими військами, Цицюра мав набагато більше шансів і в подальшому допоміг московитам отримати майже все Лівобережжя.

Постійна зміна керівництва, яка відбувалася у Переяславському полку (за два роки змінилося чотири полковники (Павло Тетеря, Іван Сулима, , , при тому, що Сулиму та Колюбаку Виговський стратив) підготувала сприятливий грунт для антигетьманських настроїв, чим і скористався Цицюра. Він звинуватив Виговського у «испустошеньи земли … от орды и от ляхов» і підняв антигетьманське повстання, «оковав, держит у себя в Переясловле…» генерального суддю Федора Лободу, а після — послав до московського воєводи Василя Шереметєва майора Яна Замуру, який очолював польських драгун, перебитих у місті. Пізніше, у вересні того ж, 1659 року, Цицюра захопив бунчужного гетьмана Виговського Дмитра (Митка) Мигая і прислав його з бунчуком до Шереметєва.

Уже 30 серпня (9 вересня) 1659 року воєвода Шереметєв мав інформацію, що частина полковників виступили проти Виговського, в тому числі і Цицюра. 3 (13) вересня ніжинський полковник Василь Золотаренко послав листи до воєвод, а 13 (23) вересня склав присягу князю Трубецькому. Вже наступного дня Тиміш Цицюра направив листа Юрію Хмельницькому: «я с своим полком, але и иншие полки, которие все на сем боку Днепра до мене пристали». Врешті-решт проти Виговського виступив не лише Переяславський полк, а й Ніжинський (під проводом Василя Золотаренка), Чернігівський, частина Корсунського, Запорозька Січ (під проводом Івана Сірка), Іван Богун тощо. Опозиція, очолювана Богуном, Сірком і Цицюрою, оголосила гетьманом Юрія Хмельницького на противагу Виговському. Зрештою Виговський, втративши останні надії на перемогу, склав булаву.

23—24 вересня (3—4 жовтня) 1659 року гетьманом був обраний Юрій Хмельницький. У виборах Юрія на гетьманство брали участь сім правобережних полків, а з Лівобережжя лише Переяславський Цицюри.

Битва під Чудновом

Докладніше: Битва під Чудновом

На початку Чуднівської кампанії 1660 року лівобережні Переяславський, Ніжинський, Полтавський, Миргородський, Чернігівський, Лохвицький полки входили до складу армії воєводи, Василя Шереметьєва, і всіма командував наказний гетьман Тиміш Цицюра. У підготовчий період походу Цицюра був одним з довірених радників Шереметьєва, а також членом військової ради і разом з московським командуванням готував план військових дій. Він був прихильником наступальних дій і на одній із військових рад у зміг відстояти власну концепцію.

У битві під Чудновом командував однією з 4-х дивізій (6 полків вершників, загалом близько 20 тисяч козаків). Татари завдали важкої поразки авангарду козаків під Любарем, але все ж вони відіграли видатну роль у битві під Чудновом. В результаті битви війська, якими командував Цицюра були розбиті. В тому числі і Переяславський полк, основна частина його старшин потрапила у полон.

  • image
    Облога табору Шереметєва і Цицюри польськими військами

Подальша доля

Існує дві версії того, що сталося з Тимішем Цицюрою після битви під Чудновом і поразкою військ Шереметьєва.

За версією радянського історика Миколи Петровського після поразки Цицюра покинув його і з двома тисячами козаків приєднався до Юрія Хмельницького та поляків. Однак, поляки його вивезли до Кракова де тримали впродовж 1661—1662 років. Цієї ж версії притримується польський історик Євгеніуш Латач. У результаті, 17 (27) жовтня 1660 року, Хмельницький підписав Слободищенський (Чуднівський) трактат з Річчю Посполитою, який, фактично, був урізаним варіантом Гадяцького договору Виговського. За цим документом скасовувалися Переяславські статті, а Гетьманщина ставала частиною Речі Посполитої. Тож, за версією Латача, Цицюра після підписання угоди був змушений пробиватися крізь нападаючих на нього татар, зміг потрапити до польського табору з частиною своїх козаків. Звинувачений у погано організованому виїзді з московського табору, був заарештований і відправлений до Кракова. Хоча там, на початку 1661 року, він отримав за заступництво гетьмана і «прощення вини» від короля, Яна II Казимира. Після — у листопаді 1661 року, брав участь у поході Хмельницького на Лівобережжя і був заскочений з невеликим загоном козаків вояками Ромодановського Ірклеєві та заарештований за зраду.

Український історик Володимир Кривошея зазначає, що поляки «тилко Цюцюру, до себе взявши, вязенем его у Дубине мучили, а тим на Вкраину з Дубня утек». 19 (29) березня 1662 року він з'явився в Переяславі, заявивши, що «сидел в Дубнах в тюрьме, и ис тюрьмы будто ушел». Хоча після появи у Переяславі, і за версією Кривошеї, Цицюра був заарештований московськими урядовцями.

Цицюру відвезли до в'язниці у Москву, і звідти не могли визволити його ані наступний переяславський полковник Яким Сомко (наказний гетьман Війська Запорозького), ані інші впливові діячі. Заслання відбував у сибірському Томську, де перебував 1667 року разом з Михайлом Вуяхевичем.

Були чутки про його жорстоку смерть у 1662 році. Був живим 1669 року. Ще в травні 1671 року старшинська рада просила про його звільнення разом з Яковом Шаблинським переяславським. Однак, повернути Тиміша Цицюру так і не вдалося.

Оцінки

image
Фотокопія портрету Цицюри в обладунках і з булавою. Автор невідомий. Експозиція [ru], Москва, Росія

Цицюра вважається представником «промосковського» козацтва у перші роки «Руїни». Дії Тиміша по відношенню до Виговського у середині 1659 року оцінюються як «зрада», «заколот» або ж, навіть, «колабораціонізм». В деяких джерелах виступ Цицюри проти гетьмана пояснюється бажанням отримати гетьманську булаву. Окрім того, вважається, що своєю поведінкою Цицюра допоміг Московії домогтися поступок Юрія Хмельницького при укладанні Переяславських статей 1659 року.

Польський історик козацьких війн XVII століття, Євгеніуш Латач, у 1938 році описував Цицюру як «неспокійного безбожника», «неписьменного» і в той же час радником Богдана Хмельницького та московського воєводи Василя Шереметєва. Він акцентує увагу на зв'язках Цицюри з Москвою. Зокрема в тому, що після виступу Тиміша проти Виговського і, нібито, «побиття польських вояків у Ніжині» перший отримав жалування, а також кільки десятків соболів і кількох сотень рублів від царського уряду. Латач також стверджував, що саме Цицюра намагався схилити Юрія Хмельницького на бік Московського царства, якому був вірний сам.

Родина та особисте життя

Відомо, що Тиміш Цицюра походив з шляхетської родини. 1659 року за свої бойові заслуги Тиміш Цицюра отримав шляхетські права: «лицарська відвага, гідна поваги і справедливої ​​винагороди, допущена до благородної клейноди в цій Речі Посполитій і всіх вольностях».

Також відомо про шваґра Цицюри, Молновецького, якому за поданням Тиміша московський цар, Олексій Михайлович, підписав жаловану грамоту на село Заворичі.

Приватна власність

В Москві «бил челом о маетностях воры и изменика Ивашки Нечая». Проте сталося інакше. В той час, коли ніжинський полковник Золотаренко отримав Гомель, прохання Цицюри цар проігнорував. 12 (22) квітня 1660 року він отримав царську грамоту лише на хутір Липецький під Києвом, який належав переяславському війту Андрію. Ще більше розлютило переяславського полковника те, що маєтності були надані і ніжинському протопіпу Максиму Филимоновичу, «а я де при них оскорблен».

Примітки

  1. На стороні гетьмана Івана Виговського
  2. Кривошея, 2008.
  3. Смолій та ін., 1998.
  4. Починается война Его Царского Величества // Лѣтопись Самовидца о войнахъ Богдана Хмельницкаго / Секретарь О. Бодянский. — [ru]. — М. : [ru], 1846. — С. 36.
  5. Жуковський, 1984, с. 3690.
  6. Кривошея, 2008, с. 92.
  7. Latacz, 1938.
  8. Кривошея, 2008, с. 119.
  9. Смолій та ін., 1998, с. 50.
  10. Кривошея, 2008, с. 130.
  11. Кривошея, 2008, с. 140—141.
  12. Смолій та ін., 1998, с. 87.
  13. Кривошея, 2008, с. 144.
  14. Яковлева, 2003, с. 11—12.
  15. Кривошея, 2008, с. 145—146.
  16. Кривошея, 2008, с. 145.
  17. Кривошея, 2008, с. 147.
  18. Смолій та ін., 1998, с. 284.
  19. Кривошея, 2008, с. 150.
  20. Кривошея, 2008, с. 157.
  21. Кривошея, 2008, с. 160.
  22. Смолій та ін., 1992, с. 272.

Джерела

  • Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — К. : ІПіЕНД імені І.Ф.Кураса НАН України, 2008. — 452 с. — ISBN 978-966-02-4850. з джерела 27 вересня 2011
  • Полководці Війська Запорозького: Історичні портрети / Редкол.: В. Смолій (відп. ред.) та ін. — К. : Видавничий дім «КМ Academia», 1998. — Т. 1. — 400 с. — (Козацька спадщина) — .

Енциклопедії

Додаткова література

Докладніше: Бібліографія ранньомодерної історії України
  • Горобець В. М. Цицюра Тимофій // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 481. — .
  • Цицюра (Цюцюра, Цецюра) Тимофій // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.300-302
  • Мицик Ю. А. Праця М. Н. Петровського "Тиміш Цицюра" в контексті козакознавчих студій 1920-х рр. // Козацька спадщина. — 2008. — Вип. 4. — С. 8-29.
  • Мацьков О. В. Проблема чисельності армії Т. Цицюри у Чуднівській кампанії 1660 року // Вісник Кам'янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка. Історичні науки. — 2017. — Вип. 10. — С. 146-155.
  • Яковлева Т. Руїна Гетьманщини: Від Переяславської ради—2 до Андрусівської угоди (1659–1667 рр.) / Пер. з рос. Л. Білик. — К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2003. — 644 с. — .

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Cyucyura Timofij Yarmolovich Cicyura bilsh vidomij yak Timish Cicyura abo Cecyura Cyucyura do 1630 pislya travnya 1671 vijskovij i derzhavnij diyach Getmanshini XVII stolittya pokozachenij shlyahtich Pereyaslavskij polkovnik u 1658 1660 rokah Uchasnik kilkoh voyen proti Rechi Pospolitoyi ta Moskovskogo carstva Uchasnik Konotopskoyi bitvi U Chudnivskij kampaniyi komanduvav Pereyaslavskim Nizhinskim Poltavskim Mirgorodskim Chernigivskim ta Lohvickim polkami yak nakaznij getman Pislya rozgromu u bitvi pid Chudnovom potrapiv u polskij polon a po povernennyu z nogo buv zaslanij moskovskim uryadom do Sibiru Timish CicyuraTimish CicyuraFotokopiya kartini nevidomogo hudozhnikaPrapor Borispilskij sotnik1656 veresen 1658Poperednik Nastupnik Stepan SulimaPrapor Pereyaslavskij polkovnikveresen 1658 1660Poperednik Nastupnik Yakim Somko Narodzhennya ne piznishe 1630 nevidomoSmert ne ranishe traven 1671 nevidomoKrayina Rich Pospolita GetmanshinaReligiya pravoslav yaHreshene im ya Timofij Vijskova sluzhbaPrinalezhnist GetmanshinaZvannya polkovnik nakaznij getman 1660 Bitvi Vizvolna vijna Povstannya Pushkarya Moskovsko ukrayinska vijna Konotopska bitva Moskovsko polska vijna Bitva pid Chudnovom Mediafajli b u VikishovishiBiografiyaData ta misce narodzhennya Timofiya Yarmolovicha Cicyuri nevidomo Jmovirno vin narodivsya do 1630 roku Pohodiv z shlyahetskoyi rodini Rozpochav sluzhbu z 1648 roku u chasi Hmelnichchina Za deyakimi danimi buv osobistim radnikom Bogdana Hmelnickogo Na storoni Vigovskogo 1657 1659 Povstannya Pushkarya Dokladnishe Povstannya Pushkarya ta Barabasha Po smerti Bogdana Hmelnickogo pochavsya period Ruyini Ivan Vigovskij na starshinskij radi obravsya nakaznim getmanom sho deyaki istoriki kozactva napriklad Volodimir Krivosheya rozglyadayut yak derzhavnij perevorot proti nastupnika Bogdana jogo sina Yuriya Pershij chas Timish Cicyura ne vistupav proti Vigovskogo Tak napriklad pid chas povstannya Pushkarya ta Barabasha vin vzyav uchast u jogo pridushenni Dopomig getmanu u berezni 1658 roku rozbiti zagin Martina Pushkarya pid Dikankoyu v travni peremogti pid Poltavoyu V toj zhe chas Cicyura vikonuvav diplomatichni doruchennya Vigovskogo Naperedodni pidpisannya novogo dogovoru z Richchyu Pospolitoyu vin napriklad zustrichavsya z moskovskim poslancem Kikinim Moskovsko ukrayinska vijna Dokladnishe Moskovsko ukrayinska vijna 1658 1659 ta Konotopska bitva Pislya pridushennya povstannya Vigovskomu dovelosya kruto zminiti Oskilki faktichno Bereznevi statti Bogdana Hmelnickogo perestali diyati 6 16 veresnya 1658 roku Vigovskij z Richchyu Pospolitoyu uklali Gadyackij dogovir Na jogo pidstavi Ukrayina pid nazvoyu Velike knyazivstvo Ruske mala distati ti zh prava sho j Velike knyazivstvo Litovske chi Korona Korolivstva Polskogo i priyednatisya do Rechi Pospolitoyi yak rivnopravnij chlen konfederaciyi Rechi Pospolitoyi Troh Narodiv Odnak ugoda zalishilasya lishe na paperi oskilki proti neyi vistupila i chastina shlyahi sho ne ratifikuvala u Sejmi jogo golovni polozhennya i chastina kozactva sho pochala vijnu proti getmana Moskoviya zh pislya porazki pidtrimanogo neyu povstannya Pushkarya ta Barabasha pochala moskovsko ukrayinsku vijnu 1658 1659 rokiv yaka zgodom pererosla u gromadyansku vijnu na Getmanshini Z pochatkom moskovsko ukrayinskoyi vijni Cicyura vistupiv proti Moskoviyi Des u veresni 1658 roku pereyaslavskogo polkovnika zminiv sotnik borispilskij Timish Cicyura Sered nakaznih polkovnikiv za Cicyuri vidomij Bogdan Kalyushenko u 1659 roci V toj zhe chas Moskoviya v osobi knyazya Grigoriya Romodanovskogo progolosila Ivana Bezpalogo getmanom Vijska Zaporozkogo vin imenuvavsya getmanom do carskogo ukazu U naprikinci zhovtnya 1658 roku Romodanovskij perejshov u nastup ta na pochatku listopada vstupiv na teritoriyu Ukrayini Na bik moskovitiv perejshla chastina opoziciyi Vigovskogo chimalo livoberezhnih starshin viyavlyali hitannya Za takih obstavin nakaznij getman Grigorij Gulyanickij namagavsya organizuvati vidsich agresiyi V listi vid 10 20 listopada do nakaznogo nizhinskogo polkovnika vin pidkreslyuvav sho moskoviti vognem i mechem rozoryuyut mista ta sela Gulyanickij nakazav organizuvati zahist Nizhina Vse zh zupiniti prosuvannya vorozhoyi armiyi ne vdalosya i pislya nevdalogo boyu pid Piryatinom vin z kozakami Nizhinskogo Chernigivskogo j Priluckogo polkiv zalishivsya u Varvi Pislya cogo pochalas obloga mistechka Na dopomogu Gulyanickomu buli vidpravleni sili Kanivskogo Cherkaskogo Chigirinskogo ta Korsunskogo polkiv pid kerivnictvom pereyaslavskogo polkovnika Timisha Cicyuri nakaznogo getmana Ivana Skorobagatka ta generalnogo pisarya Ivana Grushi a takozh pidrozdiliv tatar serbiv ta moldavan Pislya zhorstokih boyiv 9 19 grudnya do Romodanovskogo pribuv Cicyura j povidomiv pro gotovnist prinesti prisyagu carevi yaksho knyaz znime oblogu Varvi ta vidijde do inshogo mista shob dochekatisya vkazivki moskovskogo uryadu Knyaz prijnyav cyu propoziciyu i nakaznij getman iz starshinami prisyagnuli na virnist Moskoviyi Pislya chogo Romodanovskij podavsya do Lohvici Oblogu Barvi bulo znyato V boyu z vijskami knyazya Romadanovskogo pid Lohviceyu pereyaslavci ponesli znachni vtrati Odnak ce dalo mozhlivist skuvati moskovske vijsko i ne dati jomu prosunutisya dali V nagorodu za svoyi bojovi zaslugi Timish Cicyura buv prijnyatij na sejmi Rechi Pospolitoyi 1659 roku ta otrimav shlyahetski prava licarska vidvaga gidna povagi i spravedlivoyi vinagorodi dopushena do blagorodnoyi klejnodi v cij Rechi Pospolitij i vsih volnostyah Vzhe vlitku 1659 roku Cicyura dopomig rozgromiti zagoni moskovskih knyaziv Grigoriya Romodanovskogo j Oleksiya Trubeckogo u bitvi pid Konotopom Prodovzhuyuchi bojovi diyi u lipni Vigovskij pidijshov do Romen de jomu zdavsya sotnik z sotnyanami Dobrovilno zdavsya takozh Kostyantiniv vigovci ovolodili Lohviceyu vzyali v oblogu Gadyach Tam mirgorodskij polkovnik Pavlo Apostol mav 4500 kozakiv i 900 mishan Vigovskij priviv tudi 6000 kozakiv pereyaslavciv pid provodom Cicyuri Mirgorodskij polk na choli z Grigoriyem Lisnickim i Priluckij na choli z Petrom Doroshenkom a takozh 10 korogv polskih najmanciv 12 22 serpnya 1659 roku Vigovskij znyav oblogu Gadyacha i povernuvsya do Chigirina ce oznachalo sho vtracheno vladu nad Livoberezhzhyam Na storoni Hmelnickogo 1659 1660 Na dumku rosijskoyi doslidnici Ruyini Tetyani Tayirovoyi Yakovlevoyi v ukrayinskomu starshinskomu politikumi stanom na pochatok oseni 1659 roku sformuvalosya tri sili Vigovskij i jogo soratniki zdebilshogo z pravogo berega Dnipra polkovnik Cicyura yakogo pidtrimuvala chastina livoberezhnogo kozactva ta Ivan Bezpalij sho buv providnikom povstanciv Pushkarya ta Barabasha Pri chomu ostanni dvi sili pretenduvali na getmansku bulavu Vigovskogo spirayuchis na moskovskih voyevod Odnak na vidminu vid Bezpalogo sho buv razom z moskovskimi vijskami Cicyura mav nabagato bilshe shansiv i v podalshomu dopomig moskovitam otrimati majzhe vse Livoberezhzhya Postijna zmina kerivnictva yaka vidbuvalasya u Pereyaslavskomu polku za dva roki zminilosya chotiri polkovniki Pavlo Teterya Ivan Sulima pri tomu sho Sulimu ta Kolyubaku Vigovskij strativ pidgotuvala spriyatlivij grunt dlya antigetmanskih nastroyiv chim i skoristavsya Cicyura Vin zvinuvativ Vigovskogo u ispustosheni zemli ot ordy i ot lyahov i pidnyav antigetmanske povstannya okovav derzhit u sebya v Pereyaslovle generalnogo suddyu Fedora Lobodu a pislya poslav do moskovskogo voyevodi Vasilya Sheremetyeva majora Yana Zamuru yakij ocholyuvav polskih dragun perebitih u misti Piznishe u veresni togo zh 1659 roku Cicyura zahopiv bunchuzhnogo getmana Vigovskogo Dmitra Mitka Migaya i prislav jogo z bunchukom do Sheremetyeva Uzhe 30 serpnya 9 veresnya 1659 roku voyevoda Sheremetyev mav informaciyu sho chastina polkovnikiv vistupili proti Vigovskogo v tomu chisli i Cicyura 3 13 veresnya nizhinskij polkovnik Vasil Zolotarenko poslav listi do voyevod a 13 23 veresnya sklav prisyagu knyazyu Trubeckomu Vzhe nastupnogo dnya Timish Cicyura napraviv lista Yuriyu Hmelnickomu ya s svoim polkom ale i inshie polki kotorie vse na sem boku Dnepra do mene pristali Vreshti resht proti Vigovskogo vistupiv ne lishe Pereyaslavskij polk a j Nizhinskij pid provodom Vasilya Zolotarenka Chernigivskij chastina Korsunskogo Zaporozka Sich pid provodom Ivana Sirka Ivan Bogun tosho Opoziciya ocholyuvana Bogunom Sirkom i Cicyuroyu ogolosila getmanom Yuriya Hmelnickogo na protivagu Vigovskomu Zreshtoyu Vigovskij vtrativshi ostanni nadiyi na peremogu sklav bulavu 23 24 veresnya 3 4 zhovtnya 1659 roku getmanom buv obranij Yurij Hmelnickij U viborah Yuriya na getmanstvo brali uchast sim pravoberezhnih polkiv a z Livoberezhzhya lishe Pereyaslavskij Cicyuri Bitva pid Chudnovom Dokladnishe Bitva pid Chudnovom Na pochatku Chudnivskoyi kampaniyi 1660 roku livoberezhni Pereyaslavskij Nizhinskij Poltavskij Mirgorodskij Chernigivskij Lohvickij polki vhodili do skladu armiyi voyevodi Vasilya Sheremetyeva i vsima komanduvav nakaznij getman Timish Cicyura U pidgotovchij period pohodu Cicyura buv odnim z dovirenih radnikiv Sheremetyeva a takozh chlenom vijskovoyi radi i razom z moskovskim komanduvannyam gotuvav plan vijskovih dij Vin buv prihilnikom nastupalnih dij i na odnij iz vijskovih rad u zmig vidstoyati vlasnu koncepciyu U bitvi pid Chudnovom komanduvav odniyeyu z 4 h divizij 6 polkiv vershnikiv zagalom blizko 20 tisyach kozakiv Tatari zavdali vazhkoyi porazki avangardu kozakiv pid Lyubarem ale vse zh voni vidigrali vidatnu rol u bitvi pid Chudnovom V rezultati bitvi vijska yakimi komanduvav Cicyura buli rozbiti V tomu chisli i Pereyaslavskij polk osnovna chastina jogo starshin potrapila u polon Obloga taboru Sheremetyeva i Cicyuri polskimi vijskamiPodalsha dolya Isnuye dvi versiyi togo sho stalosya z Timishem Cicyuroyu pislya bitvi pid Chudnovom i porazkoyu vijsk Sheremetyeva Za versiyeyu radyanskogo istorika Mikoli Petrovskogo pislya porazki Cicyura pokinuv jogo i z dvoma tisyachami kozakiv priyednavsya do Yuriya Hmelnickogo ta polyakiv Odnak polyaki jogo vivezli do Krakova de trimali vprodovzh 1661 1662 rokiv Ciyeyi zh versiyi pritrimuyetsya polskij istorik Yevgeniush Latach U rezultati 17 27 zhovtnya 1660 roku Hmelnickij pidpisav Slobodishenskij Chudnivskij traktat z Richchyu Pospolitoyu yakij faktichno buv urizanim variantom Gadyackogo dogovoru Vigovskogo Za cim dokumentom skasovuvalisya Pereyaslavski statti a Getmanshina stavala chastinoyu Rechi Pospolitoyi Tozh za versiyeyu Latacha Cicyura pislya pidpisannya ugodi buv zmushenij probivatisya kriz napadayuchih na nogo tatar zmig potrapiti do polskogo taboru z chastinoyu svoyih kozakiv Zvinuvachenij u pogano organizovanomu viyizdi z moskovskogo taboru buv zaareshtovanij i vidpravlenij do Krakova Hocha tam na pochatku 1661 roku vin otrimav za zastupnictvo getmana i proshennya vini vid korolya Yana II Kazimira Pislya u listopadi 1661 roku brav uchast u pohodi Hmelnickogo na Livoberezhzhya i buv zaskochenij z nevelikim zagonom kozakiv voyakami Romodanovskogo Irkleyevi ta zaareshtovanij za zradu Ukrayinskij istorik Volodimir Krivosheya zaznachaye sho polyaki tilko Cyucyuru do sebe vzyavshi vyazenem ego u Dubine muchili a tim na Vkrainu z Dubnya utek 19 29 bereznya 1662 roku vin z yavivsya v Pereyaslavi zayavivshi sho sidel v Dubnah v tyurme i is tyurmy budto ushel Hocha pislya poyavi u Pereyaslavi i za versiyeyu Krivosheyi Cicyura buv zaareshtovanij moskovskimi uryadovcyami Cicyuru vidvezli do v yaznici u Moskvu i zvidti ne mogli vizvoliti jogo ani nastupnij pereyaslavskij polkovnik Yakim Somko nakaznij getman Vijska Zaporozkogo ani inshi vplivovi diyachi Zaslannya vidbuvav u sibirskomu Tomsku de perebuvav 1667 roku razom z Mihajlom Vuyahevichem Buli chutki pro jogo zhorstoku smert u 1662 roci Buv zhivim 1669 roku She v travni 1671 roku starshinska rada prosila pro jogo zvilnennya razom z Yakovom Shablinskim pereyaslavskim Odnak povernuti Timisha Cicyuru tak i ne vdalosya OcinkiFotokopiya portretu Cicyuri v obladunkah i z bulavoyu Avtor nevidomij Ekspoziciya ru Moskva Rosiya Cicyura vvazhayetsya predstavnikom promoskovskogo kozactva u pershi roki Ruyini Diyi Timisha po vidnoshennyu do Vigovskogo u seredini 1659 roku ocinyuyutsya yak zrada zakolot abo zh navit kolaboracionizm V deyakih dzherelah vistup Cicyuri proti getmana poyasnyuyetsya bazhannyam otrimati getmansku bulavu Okrim togo vvazhayetsya sho svoyeyu povedinkoyu Cicyura dopomig Moskoviyi domogtisya postupok Yuriya Hmelnickogo pri ukladanni Pereyaslavskih statej 1659 roku Polskij istorik kozackih vijn XVII stolittya Yevgeniush Latach u 1938 roci opisuvav Cicyuru yak nespokijnogo bezbozhnika nepismennogo i v toj zhe chas radnikom Bogdana Hmelnickogo ta moskovskogo voyevodi Vasilya Sheremetyeva Vin akcentuye uvagu na zv yazkah Cicyuri z Moskvoyu Zokrema v tomu sho pislya vistupu Timisha proti Vigovskogo i nibito pobittya polskih voyakiv u Nizhini pershij otrimav zhaluvannya a takozh kilki desyatkiv soboliv i kilkoh soten rubliv vid carskogo uryadu Latach takozh stverdzhuvav sho same Cicyura namagavsya shiliti Yuriya Hmelnickogo na bik Moskovskogo carstva yakomu buv virnij sam Rodina ta osobiste zhittyaVidomo sho Timish Cicyura pohodiv z shlyahetskoyi rodini 1659 roku za svoyi bojovi zaslugi Timish Cicyura otrimav shlyahetski prava licarska vidvaga gidna povagi i spravedlivoyi vinagorodi dopushena do blagorodnoyi klejnodi v cij Rechi Pospolitij i vsih volnostyah Takozh vidomo pro shvagra Cicyuri Molnoveckogo yakomu za podannyam Timisha moskovskij car Oleksij Mihajlovich pidpisav zhalovanu gramotu na selo Zavorichi Privatna vlasnist V Moskvi bil chelom o maetnostyah vory i izmenika Ivashki Nechaya Prote stalosya inakshe V toj chas koli nizhinskij polkovnik Zolotarenko otrimav Gomel prohannya Cicyuri car proignoruvav 12 22 kvitnya 1660 roku vin otrimav carsku gramotu lishe na hutir Lipeckij pid Kiyevom yakij nalezhav pereyaslavskomu vijtu Andriyu She bilshe rozlyutilo pereyaslavskogo polkovnika te sho mayetnosti buli nadani i nizhinskomu protopipu Maksimu Filimonovichu a ya de pri nih oskorblen PrimitkiNa storoni getmana Ivana Vigovskogo Krivosheya 2008 Smolij ta in 1998 Pochinaetsya vojna Ego Carskogo Velichestva Lѣtopis Samovidca o vojnah Bogdana Hmelnickago Sekretar O Bodyanskij ru M ru 1846 S 36 Zhukovskij 1984 s 3690 Krivosheya 2008 s 92 Latacz 1938 Krivosheya 2008 s 119 Smolij ta in 1998 s 50 Krivosheya 2008 s 130 Krivosheya 2008 s 140 141 Smolij ta in 1998 s 87 Krivosheya 2008 s 144 Yakovleva 2003 s 11 12 Krivosheya 2008 s 145 146 Krivosheya 2008 s 145 Krivosheya 2008 s 147 Smolij ta in 1998 s 284 Krivosheya 2008 s 150 Krivosheya 2008 s 157 Krivosheya 2008 s 160 Smolij ta in 1992 s 272 DzherelaKrivosheya V V Kozacka elita Getmanshini K IPiEND imeni I F Kurasa NAN Ukrayini 2008 452 s ISBN 978 966 02 4850 z dzherela 27 veresnya 2011 Polkovodci Vijska Zaporozkogo Istorichni portreti Redkol V Smolij vidp red ta in K Vidavnichij dim KM Academia 1998 T 1 400 s Kozacka spadshina ISBN 966 518 011 8 Enciklopediyi A Zh Cyucyura Cicyura Cecyura Timish Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1984 Kn 2 t 10 Hmelnickij Boris Yackiv S 3690 ISBN 5 7707 4049 3 Eugeniusz Latacz Cieciura Tymofiej po 1669 Polski Slownik Biograficzny Krakow 1938 T IV zeszyt 16 S 40 41 pol Dodatkova literaturaDokladnishe Bibliografiya rannomodernoyi istoriyi Ukrayini Gorobec V M Cicyura Timofij Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya S 481 ISBN 978 966 00 1359 9 Cicyura Cyucyura Cecyura Timofij Ukrayina v mizhnarodnih vidnosinah Enciklopedichnij slovnik dovidnik Vipusk 6 Biografichna chastina N Ya Vidp red M M Varvarcev K In t istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 2016 s 300 302 Micik Yu A Pracya M N Petrovskogo Timish Cicyura v konteksti kozakoznavchih studij 1920 h rr Kozacka spadshina 2008 Vip 4 S 8 29 Mackov O V Problema chiselnosti armiyi T Cicyuri u Chudnivskij kampaniyi 1660 roku Visnik Kam yanec Podilskogo nacionalnogo universitetu im Ivana Ogiyenka Istorichni nauki 2017 Vip 10 S 146 155 Yakovleva T Ruyina Getmanshini Vid Pereyaslavskoyi radi 2 do Andrusivskoyi ugodi 1659 1667 rr Per z ros L Bilik K Vid vo Solomiyi Pavlichko Osnovi 2003 644 s ISBN 966 500 099 3

Дата публікації:
Топ