Таїрова-Яковлева Тетяна Геннадіївна

Тетяна Геннадіївна Таїрова-Яковлева (у дівоцтві — Яковлева), (нар. 5 травня 1967, Ленінград) — російська і українська історикиня, докторка історичних наук, професорка. Фахівчиня у галузі історії Центрально-Східної Європи та України раннього Нового часу. Дослідниця політичної, соціальної та економічної історії України XVI—XVIII ст., біографій провідних діячів Української козацької держави, її міжнародного становища та зовнішньої політики.

Таїрова-Яковлева Тетяна Геннадіївна
Таирова (Яковлева) Татьяна Геннадьевна
Народилася	5 травня 1967(1967-05-05) (57 років) Ленінград
Місце проживання	Санкт-Петербург
Країна	СРСР→ Росія
Національність	росіянка
Діяльність	історик, викладачка університету
Alma mater	^d
Галузь	історія України ранньомодерної доби
Заклад	Санкт-Петербурзький державний університет
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Науковий керівник	Центр з вивчення історії України Інституту історії СПбДУ
Вчителі	Марголіс Юрій Давидович
Відомі учні	Вікторія Федорівна Кулікова (м. Горно-Алтайськ, Росія), Роман Загора (Словаччина), Альона Вікторівна Багро (Ігнатьєва, м. Пушкін / м. Київ), Вадим Євгенович Федотов (м. Санкт-Петербург)
Нагороди	Орден княгині Ольги ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Таїров.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Яковлева.

Ініціатор створення й очільниця (з 2004 по 2022 рр.) Центру з вивчення історії України Інституту історії СПбДУ. Входить до складу наукової ради «Українського історичного журналу» (Україна), «East-West Journal of Ukrainian Studies» (Канада), входила до складу наукової ради журналу «Studia Slavica et Balkanica Petropolitana» (РФ).

У червні 2022 року звільнена з СПбДУ за виступи проти збройного нападу Росії на Україну. Після чого у політичній еміграції.

Біографія

За материнською лінією дослідниця походить зі старовинної польської шляхетської родини, її бабуся була уроджена Тетяна Жудра.

1984—1989 — навчалася на історичному факультеті Ленінградського державного університету (ЛГУ). Керівником курсових проєктів, які на 1-3 курсі були присвячені постаті козацького полковника Івана Богуна, і диплому, дотичній постаті гетьмана Івана Виговського, був професор, доктор історичних наук Юрій Давидович Марголіс (ЛГУ).

1990—1991 навчалася в аспірантурі Канадського інституту українських студій (КІУС, англ. Canadian Institute of Ukrainian Studies, CIUS) Альбертського університету в м. Едмонтон, Альберта, Канада.

Стажувалась в Гарвардському інституті українських досліжджень (англ. Harvard Ukrainian Research Institute). Серед викладачів були такі українознавці як Омелян Пріцак, Федір Шевченко, Микола Ковальський, Джордж Гаєцький та інші.

У 1992 році була відрахована з аспірантури СПбГУ за «украинский национализм». Дисертацію в СПбГУ опоненти називали: «костомаровщина», «потворничество РУХу» та «украинским буржуазным национализмом».

29 квітня 1994 р. в Інституті історії України НАН України захистила кандидатську дисертацію «Початковий етап Руїни: соціально-політичне становище та зовнішня політика України кінця 50-х років XVII ст.». Науковим керівником був професор, доктор історичних наук Ю. Д. Марголіс (СПбДУ).

19 травня 2004 р. захистила докторську дисертацію, на тему «Социально-политическая борьба на Украине в 60-е годы XVII века. Внутренние и внешние факторы Руины» відбувся в Санкт-Петербурзі в СПбДУ . Науковими опонентами (рецензентами) виступили видатний російський славіст, член-кореспондент РАН, доктор історичних наук, професор Борис Миколайович Флоря, доктор історичних наук професор Олександр Сергійович Тургаєв, доктор історичних наук професор Андрій Павлович Павлов

З 2003 працює у Санкт-Петербурзькому державному університеті на катедрі історії слов'янських та балканських країн; з 2011-го — на новоутвореній катедрі історії народів країн СНД.

У 2008, 2013 і 2018 рр. читала лекції в Гарвардському університеті на Інституті українських досліджень (HUS) (США).

У 2016 і 2019 р. дослідницю висували на здобуття звання члена-кореспондента РАН.

Галузь наукових інтересів — історія України XVI—XVIII століть. Водночас дослідниця має низку публікацій дотичних історії Білорусі, Литви ранньомодерної доби, а також української історії ХІХ-XX ст.

Керівник спільного видання центра з вивчення історії України Санкт-Петербурзького державного університету і Санкт-Петербурзьким інститутом історії Російської академії наук документів з архіву І.Мазепи, що зберігається в Санкт-Петербурзі (проєкт здійснюється коштом Kowalsky Program for the Study of Eastern Ukraine).

Тетяна Геннадіївна народилась в родині матері-мистецтвознавця та батька-спортсмена. Останній після завершення кар'єри у спорті був завідувачем катедри фізичного виховання в одному з вишів Ленінграду та директором стадіону «Петровський», який зараз є домашньою ареною футбольного клубу Зеніт.

В 1990-х роках Тетяна Яковлева разом з батьком (помер у 2010) заснувала Кінно-спортивний клуб «Комарово», що зараз є найбільш елітним та фешенебельним з усіх установ такого роду в місті.

У грудні 2013 р. народила свою першу дитину (доньку).

Була членом Вченої ради ^[fr], експертом Російського державного наукового фонду, Російського наукового фонду і експертом РАН. З 2004 р. директор Центру із вивчення історії України СПбДУ. Член російсько-української и російсько-литовської комісії істориків.

На тепер в її доробку понад 150 надрукованих наукових робіт, зокрема 9 монографій, 1 спільна монографія. 5 монографій були видані іноземними мовами. Під редакцією Т. Таїрової-Яковлевої вийшли 3 томи документів з історії Східної Європи. Її праці публікувалися в Україні, Італії, Австрії, Канаді, США, Угорщині, Польщі, РФ.

Викладацька діяльність

Викладає лекції з дисциплін: «Історія України та Білорусі», «Джерелознавство історії України та Білорусі», «Історіографія історії України», а також зі спецкурсу «Козацька Україна у творах культури».

Громадянська позиція

На початку 1990-х брала участь в діяльності Народного Руху України.

18 січня 2022 року взяла участь у круглому столі Російського історичного товариства під головуванням Сергія Наришкіна, директора Служби зовнішньої розвідки РФ, що був присвячений питанням вивчення історії України та пов'язаний з 368-ї річницею Переяславської ради.

24 лютого, однією з перших засудила повномаштабне вторгнення Росії в Україну. 27 лютого підписала колективне антивоєнне звернення російської інтелігенції. У відеозверненні жорстко засудила російське вторгнення і політику Росії. Виказала жаль що вона громадянка Росії.

Пряма мова: "Дорогі колеги. Дорогі друзі. В ці трагічні часи я хочу звернутися до вас. Для мене те, що відбувається – це особиста величезна трагедія. І не тільки тому, що останні 30 років я займаюся дослідженням історії України і маю багато-багато друзів в різних містах України. Від Львова до Полтави, Харкова і інших. Але й тому, що мені дуже соромно, що я – росіянка. Мені дуже соромно за мою вітчизну. Колись ми дуже тішились Росією Собчака та Єльцина, демократичною. Коли ми вперше піднімали триколор – ми дійсно мріяли, що це буде демократична нова Росія. Як це сталося, що імперські мрії і те, що Ленін колись називав "великодержавний шовінізм", трансформувалося у фашизм? Ми про це будемо багато дискутувати, про це будемо писати багато книжок. Потім. В майбутньому. Після перемоги. Після вашої перемоги. Я не маю жодних сумнівів, що з Україною все буде дуже добре. Що це буде величезна, потужна європейська держава." ... "Щодо майбутнього Росії все набагато більш трагічно." ... "Але винні всі росіяни. І перед усім – журналісти. До речі, винні й ті сотні тисяч, мільйони українців, які живуть в Росії і мовчать. Наприклад, українські зірки. Винні і всі світові історики, які вивчали слов'янський світ, і які підтримували імперські амбіції Росії. Але повертаюся до України. І я впевнена, що все буде добре. Що ви переможете. Що козацький дух живе. Слава Україні! До зустрічі." .

Хобі

Майстер спорту з кінного спорту та кандидат у майстри зі стрільби.

Бібліографія

Монографії:

• Гетьманщина в другій половині 50-х років XVII століття: причини і початок Руїни. — К. : «Основи», 1998. — 447 с. — .
• Руїна Гетьманщини: Від Переяславської ради—2 до Андрусівської угоди (1659–1667 рр.) / Пер. з рос. Л. Білик. — К. : «Основи», 2003. — 644 с. — .
• Мазепа. М., 2007;
• Иван Мазепа и Российская империя. История «предательства». М.: Центрполиграф, 2011;
• Гетманы Украины. История о славе, трагедиях и мужестве. — М.: Изд-во Центрполиграф, 2011
• Іван Мазепа і Російська імперія. Історія «зради». Київ: Кліо, 2012, 403 с. (Перевидання книги видавництвом «Кліо» мало місце у 2015, 2017)
• Гетьмани України. Історії про славу, трагедії та мужність / Переклад з рос. Наталії Єгоровець. — К.: Кліо, 2015.
• Повседневная жизнь, досуг и традиции казацкой элиты украинского гетманства. — СПб.: Алетейя, 2016.
• Повсякдення дозвілля і традиції козацької еліти Гетьманщини / Переклад з рос. Тетяни Кришталовської. — К.: Кліо, 2017.
• Инкорпорация: Россия и Украина после Переяславской рады (1654—1658). — К.: Кліо, 2017.
• Іван Мазепа / Переклад з рос. Ю. А. Мицик, І. Ю. Тарасенко. — Харків: Фоліо, 2018.
• Коліївщина: великі ілюзії / Переклад з рос. Тетяни Кришталовської. — К.: Кліо, 2019.

Наукове редагування і публікації документів

• Украина и соседние государства в XVII веке. Материалы международной конференции / Отв. ред. д. и. н. Т. Г. Яковлева. — СПб.: Изд-во «Скиф», 2004.
• Гетман Иван Мазепа: Документы из архивных собраний Санкт-Петербурга. В 2 вып. Вып 1. 1687—1705 гг. / Сост. Т. Г. Таирова-Яковлева. — СПб, Изд-во С-Петер. ун-та, 2007.
• Малороссийский приказ. Описи фонда № 229 Российского государственного архива древних актов / Отв. ред. Т. Г. Таирова-Яковлева. — М.: Древлехранилище, 2012.
• Батуринский архив и другие документы по истории Украинского гетманства 1690—1709 гг. / рук. проекта и сост. д-р. ист. наук Т. Г. Яковлева; отв. ред. канд. ист. наук Т. А. Базарова. — СПб.: Дмитрий Буланин, 2014.
• Малороссийский приказ. Описи фонда № 124 Российского государственного архива древних актов / Отв. ред. Т. Г. Таирова-Яковлева. — М.: Древлехранилище, 2016.

Статті:

• Гетманщина и ее инкорпорация в Российскую империю // Западные окраины Российской империи. М., 2006. С. 33-54. (Гетьманщина та її інкорпорація у Російську імперію / / Західні окраїни Російської імперії. М., 2006. С. 33-54.);
• Донос старшини на І.Самойловича: аналіз першоджерела // УІЖ. — 2006. — № 4. — С. 190—201;
• Іван Богун-Федорович.// Київська Старовина. К., 1992, № 5. С. 43-53;
• Мазепа-гетман: в поисках исторической объективности // Новое и Новейшее время. 2003, № 4., июль-август. С. 45-63. (Мазепа-гетьман: у пошуках історичної об'єктивності / / Новий і Новітній час. 2003, № 4., Липень-серпень. С. 45-63.);
• Проблемы взаимоотношений Украины и России 1654—1667 гг. // Белоруссия и Украина. История и культура. М, 2003. С. 41-48. (Проблеми взаємовідносин України та Росії 1654–1667 рр. / / Білорусь та Україна. Історія і культура. М, 2003.С. 41-48.);
• Проблемы неоднородности украинского казачества и внутренние противоречия их идеалов. Войско Запорожское и Запорожье // Украина и соседние государства в XVII веке. СПб., 2004. С. 203—214 (Проблеми неоднорідності українського козацтва та внутрішні суперечності їх ідеалів. Військо Запорозьке і Запоріжжя / / Україна і сусідні держави в XVII столітті. СПб., 2004. С. 203—214).

Наукові гранти

Нагороджена такими грантами: Спільний Грант РГНФ и НАН України на проведення наукової конференції (2005), Грант Президента РФ молодим докторам наук (2005—2006), грант American Council of Learned Societies (2005), грант РГНФ (2007, 2008), грант Gerda Henkel Stiftung (2007—2008), грант РГНФ (2013), грант Gerda Henkel Stiftung (2015), грант Canadian Institute of Ukrainian Studies (2018), здобула Scholarly Publication Grant (Канада) (2018), переможець конкурсу українського Інституту книги (Україна) (2018).

Нагороди

Найвагомішою науковою працею є видання книги «Мазепа». За цю роботу професор Тетяна Таїрова-Яковлева 2008 року нагороджена Орденом княгині Ольги III ступеня. Нагороду вручив особисто Президент України Віктор Ющенко.

У 2007 році було надано почесне звання «Берегиня Українського козацтва» за підготовку і видання книги «Мазепа».

Примітки

1. Чухліб Т. В. Таїрова-Яковлева Тетяна Геннадіївна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 23. — .
2. . history.spbu.ru. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 14 квітня 2020.
3. . www.historians.in.ua. Архів оригіналу за 14 липня 2021. Процитовано 6 квітня 2020.
4. Український історичний журнал, 2012, № 3 (504)
5. . www.ewjus.com. Архів оригіналу за 6 квітня 2020. Процитовано 6 квітня 2020.
6. . slavica-petropolitana.spbu.ru. Архів оригіналу за 4 грудня 2019. Процитовано 6 квітня 2020.
7. . www.historians.in.ua. Архів оригіналу за 21 червня 2020. Процитовано 12 квітня 2020.
8. Ис­то­рик за вер­ста­ком — Тать­яна Та­иро­ва-Яков­ле­ва. оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 26 березня 2022.
9. Яковлева Т. Г. Початковий етап Руїни: соціально-політичне становище та зовнішня політика України кінця 50-х років XVII ст.: Автореф…. дис. канд.іст.наук. — К., 1994.
10. Тетяна Яковлева. Гетьманщина в другій половині 50-х років XVII століття: причини і початок Руїни. — Київ: Основи, 1998. — 447 с. : табл.
11. Смолій В, Чухліб Т. (1994). Тетяна Яковлева про початок Руїни (українська) . Україна в минулому: Київ-Львів. с. 184—192.
12. Яковлева, Татьяна (2004). (рос.). Архів оригіналу за 12 квітня 2020. Процитовано 12 квітня 2020.
13. Директор Службы внешней разведки Российской Федерации. Служба внешней разведки РФ. за 24 квітня 2022.
14. В РИО прошёл круглый стол, посвящённый вопросам изучения истории Украины. Российское историческое общество. за 31 січня 2022.
15. Онлайн трансляция круглого стола, посвящённого основным тенденциям в истории Украины. Youtube-канал Російського історичного товариства.
16. Соотечественники! Начавшаяся война России против Украины — это ПОЗОР
17. Російські мрії виросли в фашизм.
18. Ющенко нагородив орденом російського професора // ua.for-ua.com, 20.02.2008^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Джерела

• Нахлік Є. Поспіх на шкоду науковості [ 18 липня 2021 у Wayback Machine.] // Zbruč. — 2021. — 1 липня.
• Чухліб Т. В. Таїрова-Яковлева Тетяна Геннадіївна [ 4 квітня 2013 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 23. — .
• Поддержка Великих очень многое значит для молодого историка [ 21 червня 2020 у Wayback Machine.] / Владислав Яценко — інтерв'ю з Тетяною Таїровою-Яковлевою // Historians.in.ua, 12.09.2013.
• Было очень сложно найти тех, кто вообще не убегал в ужасе при словосочетании «История Украины» [ 31 грудня 2019 у Wayback Machine.] / Владислав Яценко — інтерв'ю з Тетяною Таїровою-Яковлевою // Historians.in.ua, 03.03.2016. (рос.)
• Владислав Яценко «… Было очень сложно найти тех, кто вообще не убегал в ужасе при словосочетании „История Украины“» Интервью с Татьяною Таировою-Яковлевой // Ab Imperio. Исследования по новой имперской истории и национализму в постсоветском пространстве. — 2016. — № 3. — С. 311—318. (рос.)
• Коліївщина відкрила шлях до ліквідації Запорізької Січі й російського завоювання Криму, — історик Тетяна Таїрова-Яковлєва / Ольга Скороход, Цензор.нет, 17.11.2019.

Посилання

• Лекції Т. Г. Таїрової-Яковлевої // Кафедра історії слов'янських і балканських країн Санкт-Петербурзького ДУ [ 31 травня 2009 у Wayback Machine.]
• Публічна лекція Т. Таїрової-Яковлевої про Івана Мазепу (Одеса, 2012) [ 3 березня 2020 у Wayback Machine.].
• Президент нагородив директора Центру з вивчення історії України // Офіційне Інтернет-представництво Президента України, 20.02.2008 [ 16 червня 2012 у Wayback Machine.]
• Гетьман Іван Мазепа: російський неупереджений погляд // Кримська світлиця, № 17. — 27.04.2007
• Чухліб Т. В. Т. Ґ. Таїрова-Яковлева. Іван Мазепа й Російська імперія. Історія «зради» // Український історичний журнал. — 2011. — № 5. — С. 190—204.
• Чухліб Т.. Мазепа продовжує завойовувати Росію // Газета «День», № 62, 08 квітня. — 2011.
• Наталія Лебідь. Тетяна Таїрова-Яковлєва: Більшість росіян впевнена, що корінням вони йдуть у Київську Русь, а це не так // Главком. — 25 вересня, 2022