Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Теодо́сій Тит Галущи́нський (13 квітня 1880, Бучач, нині Тернопільська область, Україна — 31 серпня 1952, Мондер, Канада) — український греко-католицький ієромонах-василіянин, доцент Львівського університету, ректор Львівської духовної семінарії, архімандрит Чину святого Василія Великого. Доктор теології (1906 р.).
| о. Теодосій Галущинський, ЧСВВ | |
 | |
| Альма-матер: | Папський Біблійний Інститут, Віденський університет, Інсбруцький університет, Університет Фрібура і Авґустинеум |
|---|---|
| Науковий ступінь: | Доктор богослов'я |
| Діяльність: | богослов |
| Ім'я при народженні: | Галущинський Тит |
| Народження: | 13 квітня 1880 Бучач, нині Тернопільська область, Україна |
| Смерть: | 31 серпня 1952 (72 роки) Мандер, Альберта, Канада |
| Похований: | Мандер |
| Священство: | 14 серпня 1904 |
| Чернецтво: | 2 лютого 1915 (довічні обіти в ЧСВВ) |
| Посада: | Архімандрит Чину святого Василія Великого |
| | |
Біографія
Дитинство і ранні роки
Тит Галущинський народився 13 квітня 1880 року в м. Бучачі (нині Тернопільська область, Україна, тоді Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) в сім'ї греко-католицького священника о. Миколи Галущинського, який служив сотрудником (помічником пароха) в Бучачі. 1882 року батька перевели в село Звиняч Чортківського повіту, де він був парохом до смерті в 1923 році. Отець Микола Галущинський був високоосвіченим священником, говорив кількома європейськими мовами, добре знав суспільні рухи тогочасної Європи, кілька разів кандидував на посла до Галицького сейму. З цієї сім'ї походять: сенатор і голова «Просвіти» Михайло Галущинський, голова «Рідної школи» професор Іван Галущинський, адвокат Микола Галущинський. Дочка Миколи Галущинського Степанія була дружиною о. доктора Івана Фіґоля — викладача Львівської духовної семінарії.
Народну (вселюдну) школу і перші класи гімназії Тит закінчив у Бучачі під проводом отців Василіян; у вищих класах навчався в Тернополі, де 1899 року склав матуру з відзнакою; здобув стипендію на університетські студії. Після того записався на філософсько-богословський факультет у Львові, вступив до Львівської духовної семінарії як семінарист від Станиславівської єпархії.
Перший і другий рік філософсько-богословських студій закінчив у Львові, де, крім лекцій філософії і богослов'я, слухав також виклади української історії і літератури у професорів Михайла Грушевського і Кирила Студинського. Під час сецесії українських студентів Львівського університету Тит як відпоручник студентів теології брав участь у протестній делегації до міністерства, тому на дальші студії був змушений виїхати до Відня. Там він закінчив свої студії в богословському інституті святого Августина і в серпні 1904 року прийняв священицькі свячення з рук станиславівського єпископа Григорія Хомишина в церкві отців Василіян у Бучачі. На свяченнях був присутній, серед інших, пізніший перший єпископ українців у США Сотер Ортинський, ЧСВВ. Після рукоположення о. Тит виїхав на дальші студії богослов'я до Фрібура (Швейцарія), наступного навчального року перевівся до Інсбрука. Там здобув ступінь доктора теології на підставі захисту дисертації «Взаємини між слов'янами і Візантією у X столітті».
Після навчання повернувся на батьківщину, впродовж короткого часу був катехитом у Коломиї. Після відкриття в 1906 році в Станиславові нової духовної семінарії призначений викладачем Старого Завіту і префектом семінаристів. Тут заприятелював із другим префектом — пізнішим Перемишльським єпископом о. Йосафатом Коциловським.
Вступ до Василіянського Чину
Ректором нововідкритої семінарії в Станиславові був о. Єремія Ломницький, ЧСВВ, який під час Першої світової війни помер на засланні в Симбірську. Під впливом аскетизму о. Єремії обидва префекти, о. Тит Галущинський і о. Йосиф Коциловський, вступили на новіціат отців Василіян у Крехові (одним з учителів був о. Микола Лиско).
На новіціяті о. Тит отримав монаше ім'я Теодосій. Під час новіціяту відзначався добрим прикладом, зокрема любов'ю до молитви. Після новіціату о. Теодосій два роки викладав Святе Письмо і моральне богослов'я для василіянських студентів у Кристинопільському монастирі. 1913 року настоятелі вислали о. Теодосія до Рима на духівника Української папської колегії святого Йосафата. У Римі він одночасно навчався в Папському біблійному інституті. 1915 року, з причини війни між Австрією та Італією, був змушений повернутися до Львова, де габілітувався на доцента місцевого університету на підставі археологічно-біблійної дисертації «De exordiis urbis Babel». Як доцент, викладав Святе Письмо у Львівському університеті, а також брав участь в австрійській науковій експедиції до Малої Азії. Коли поляки зайняли Галичину, о. Теодосій на знак солідарності з іншими українськими професорами відмовився від доцентури. У 1919–1920 роках видавав католицький часопис «Нова Рада», який згодом закрила польська влада.
1920 року обраний генеральним радником Василіянського Чину, 1926 році — на другу каденцію.
Ректор Львівської духовної семінарії
У повоєнні роки, на прохання митрополита Андрея Шептицького, василіяни перебрали провід Львівської духовної семінарії, її ректором 1920 року призначено о. Теодосія Галущинського. У цей період він відзначився великим педагогічним та організаційним хистом. Семінарію потрібно було відбудовувати після війни. Більшість семінаристів були колишніми вояками і старшинами, тому серед них важко було налагодити семінарійну дисципліну. З кожним семінаристом ректор старався часто проводити індивідуальні розмови, внаслідок чого йому вдалося здобути авторитет і довіру серед студентів.
Під час свого ректорства (1920–1927) у 1923 році о. Т. Галущинський заснував Богословське наукове товариство у Львові і був його першим головою. Під його проводом Товариство почало видавати квартальник «Богословія», першим редактором якого був о. Йосиф Сліпий — пізніший Глава УГКЦ.
Останні роки і смерть
Після ректорства настоятелі Василіянського Чину призначили о. Теодосія ігуменом монастиря святого Онуфрія у Львові. Тут він також проявив широку організаційну діяльність: організував релігійне товариство святого Йосифа для українських дівчат-служниць, був духівником найбільшої Марійської Дружини Пань у Львові, проводив реколекції священикам, монахам і монахиням, проповідував місії для народу, продовжував викладати Святе Письмо у Львівській духовній семінарії. Став співзасновником часописів «Нова зоря», «Правда» і «Добрий Пастир» (був першим редактором останнього).
У 1931 році о. Теодосія вдруге призначили духівником Папської колегії святого Йосафата в Римі, а також членом кодифікаційної комісії східного канонічного права. У 1946 році його обрали генеральним консультором Чину, а 11 червня 1949 року Апостольський Престол іменував о. Теодосія архімандритом (головним настоятелем) цілого Василіянського Чину, радником Конгрегації Східної Церкви.
Архімандритство Галущинського припало на нелегкий для Василіянського Чину період. Це були повоєнні роки переслідувань Греко-Католицької Церкви в Україні. Василіянський Чин, як і вся УГКЦ, втратили свій легальний статус у Галичині, і їхні організаційні структури частково перестали існувати. Лише у країнах Західної Європи, Північної та Південної Америки діяльність василіян могла розвиватися. Головний осідок архімандрита був у Римі, куди його перенесли 1932 року, а Чин поділили на провінції. Діяльність о. Т. Галущинського як архімандрита мала переважно організаційно-адміністративний характер. Особливу увагу він звертав на видавничу діяльність. З його ініціативи о. Теодосія, а також протоконсультора Чину о. Гліба Кінаха, було відновлено науковий часопис «Записки ЧСВВ», заснований 1924 року о. Йосафатом Скрутенем. Редагування журналу доручено о. Атанасію Великому.
Як головний настоятель Чину, 9 червня 1952 року о. Теодосій прибув до Канади, щоб у місцевій василіянській провінції Пресвятого Серця Ісусового провести канонічну візитацію монастирів та взяти участь у ювілейних святкуваннях. Під час канонічного огляду він побував у центральній та східній частині Канади, відвідав василіянські монастирі у Монреалі, Едмонтоні й Мондері, де провів реколекції для єпархіального духовенства. Там само архімандрит організував реколекції для монахів-василіян, але їх не завершив, оскільки несподівано помер внаслідок інфаркту міокарда 31 серпня 1952 року. Похований у Мондері на чернечому цвинтарі отців Василіян.
Науковий і письменницький доробок
Крім педагогічної, викладацької та організаційної праці, о. Теодосій був автором кількох наукових та науково-популярних творів. Його найважливіші наукові роботи: «De exordiis urbis Babel» — Про початки міста Вавилону, 1917; «Значіння св. Письма в проповідництві», 1922; «Історія Біблійна», 3 томи, науково-популярне видання, 1922—1930; «De ucrainis S. Scripturae versionibus» — Про українські переклади Святого Письма, 1925, «Думка і наука Церкви в питаннях літургічної мови», 1929; «Апостольські покликання в Євангеліях», 1932; «Acta Innocentii PP. III», 1944 (критичне видання документів папи Інокентія III, які стосуються справ Східних Церков. Крім того, підготував до друку аналогічне зібрання документів папи Інокентія IV, яке згодом видав о. М. Войнар, ЧСВВ. 1946 року видав переклад Євангелій українською мовою. Крім того, видав збірку проповідей під назвою «Недільний дзвін», десятки брошур, написав сотні статей в українських, німецьких, французьких, італійських газетах і журналах.
Цікаві факти
У травні 1916 року ієромонах Т. Галущинський, користуючись знайомством свого батька з Іваном Франком, намагався переконати останнього прийняти перед смертю святе таїнство сповіді, що йому майже вдалося, але він не встиг уділити йому це святе таїнство, тому що наступного дня Франко помер[?].
Примітки
- Czech National Authority Database
- Волинський Б. Галущинський Теодосій Миколайович… — С. 334.
- О. Назарко І. ЧСВВ. Отець д-р Теодосій Тит Галущинський ЧСВВ // Бучач і Бучаччина… — С. 116.
Джерела
- Автобіографія Галущинського Тита // ЦДІА України у Львові, ф. 359, оп. 1, спр. 233, арк. 178—188.
- Волинський Б. Галущинський Теодосій Миколайович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 334–335. — .
- Ієромонах Теодосій Тит Галущинський, ЧСВВ
- Назарко І. Сильветки перших василіян після Добромильської реформи // Записки ЧСВВ 11. — Рим, 1982. — С. 460—464.
- о. Назарко І. ЧСВВ. Отець д-р Теодосій Тит Галущинський ЧСВВ // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 116—119.
- Підручний П. Генеральна Курія ЧСВВ в Римі // Записки ЧСВВ 11. — Рим, 1982. — С. 323—338.
- Myskiv P. Theodosius Titus Halusczynskyj OSBM. Protoarchimandrita Ordinis Basiliani S. Josaphat // Analecta OSBM 1. — Romae, 1953. — С. 489—494.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Teodo sij Tit Galushi nskij 13 kvitnya 1880 Buchach nini Ternopilska oblast Ukrayina 31 serpnya 1952 Monder Kanada ukrayinskij greko katolickij iyeromonah vasiliyanin docent Lvivskogo universitetu rektor Lvivskoyi duhovnoyi seminariyi arhimandrit Chinu svyatogo Vasiliya Velikogo Doktor teologiyi 1906 r o Teodosij Galushinskij ChSVV Alma mater Papskij Biblijnij Institut Videnskij universitet Insbruckij universitet Universitet Fribura i Avgustineum Naukovij stupin Doktor bogoslov ya Diyalnist bogoslov Im ya pri narodzhenni Galushinskij Tit Narodzhennya 13 kvitnya 1880 1880 04 13 Buchach nini Ternopilska oblast Ukrayina Smert 31 serpnya 1952 1952 08 31 72 roki Mander Alberta Kanada Pohovanij Mander Svyashenstvo 14 serpnya 1904 Chernectvo 2 lyutogo 1915 dovichni obiti v ChSVV Posada Arhimandrit Chinu svyatogo Vasiliya Velikogo Teodosij Tit Galushinskij u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Galushinskij BiografiyaDitinstvo i ranni roki Tit Galushinskij narodivsya 13 kvitnya 1880 roku v m Buchachi nini Ternopilska oblast Ukrayina todi Korolivstvo Galichini ta Volodimiriyi Avstro Ugorshina v sim yi greko katolickogo svyashennika o Mikoli Galushinskogo yakij sluzhiv sotrudnikom pomichnikom paroha v Buchachi 1882 roku batka pereveli v selo Zvinyach Chortkivskogo povitu de vin buv parohom do smerti v 1923 roci Otec Mikola Galushinskij buv visokoosvichenim svyashennikom govoriv kilkoma yevropejskimi movami dobre znav suspilni ruhi togochasnoyi Yevropi kilka raziv kandiduvav na posla do Galickogo sejmu Z ciyeyi sim yi pohodyat senator i golova Prosviti Mihajlo Galushinskij golova Ridnoyi shkoli profesor Ivan Galushinskij advokat Mikola Galushinskij Dochka Mikoli Galushinskogo Stepaniya bula druzhinoyu o doktora Ivana Figolya vikladacha Lvivskoyi duhovnoyi seminariyi Narodnu vselyudnu shkolu i pershi klasi gimnaziyi Tit zakinchiv u Buchachi pid provodom otciv Vasiliyan u vishih klasah navchavsya v Ternopoli de 1899 roku sklav maturu z vidznakoyu zdobuv stipendiyu na universitetski studiyi Pislya togo zapisavsya na filosofsko bogoslovskij fakultet u Lvovi vstupiv do Lvivskoyi duhovnoyi seminariyi yak seminarist vid Stanislavivskoyi yeparhiyi Pershij i drugij rik filosofsko bogoslovskih studij zakinchiv u Lvovi de krim lekcij filosofiyi i bogoslov ya sluhav takozh vikladi ukrayinskoyi istoriyi i literaturi u profesoriv Mihajla Grushevskogo i Kirila Studinskogo Pid chas secesiyi ukrayinskih studentiv Lvivskogo universitetu Tit yak vidporuchnik studentiv teologiyi brav uchast u protestnij delegaciyi do ministerstva tomu na dalshi studiyi buv zmushenij viyihati do Vidnya Tam vin zakinchiv svoyi studiyi v bogoslovskomu instituti svyatogo Avgustina i v serpni 1904 roku prijnyav svyashenicki svyachennya z ruk stanislavivskogo yepiskopa Grigoriya Homishina v cerkvi otciv Vasiliyan u Buchachi Na svyachennyah buv prisutnij sered inshih piznishij pershij yepiskop ukrayinciv u SShA Soter Ortinskij ChSVV Pislya rukopolozhennya o Tit viyihav na dalshi studiyi bogoslov ya do Fribura Shvejcariya nastupnogo navchalnogo roku perevivsya do Insbruka Tam zdobuv stupin doktora teologiyi na pidstavi zahistu disertaciyi Vzayemini mizh slov yanami i Vizantiyeyu u X stolitti Pislya navchannya povernuvsya na batkivshinu vprodovzh korotkogo chasu buv katehitom u Kolomiyi Pislya vidkrittya v 1906 roci v Stanislavovi novoyi duhovnoyi seminariyi priznachenij vikladachem Starogo Zavitu i prefektom seminaristiv Tut zapriyatelyuvav iz drugim prefektom piznishim Peremishlskim yepiskopom o Josafatom Kocilovskim Vstup do Vasiliyanskogo Chinu Rektorom novovidkritoyi seminariyi v Stanislavovi buv o Yeremiya Lomnickij ChSVV yakij pid chas Pershoyi svitovoyi vijni pomer na zaslanni v Simbirsku Pid vplivom asketizmu o Yeremiyi obidva prefekti o Tit Galushinskij i o Josif Kocilovskij vstupili na noviciat otciv Vasiliyan u Krehovi odnim z uchiteliv buv o Mikola Lisko Na noviciyati o Tit otrimav monashe im ya Teodosij Pid chas noviciyatu vidznachavsya dobrim prikladom zokrema lyubov yu do molitvi Pislya noviciatu o Teodosij dva roki vikladav Svyate Pismo i moralne bogoslov ya dlya vasiliyanskih studentiv u Kristinopilskomu monastiri 1913 roku nastoyateli vislali o Teodosiya do Rima na duhivnika Ukrayinskoyi papskoyi kolegiyi svyatogo Josafata U Rimi vin odnochasno navchavsya v Papskomu biblijnomu instituti 1915 roku z prichini vijni mizh Avstriyeyu ta Italiyeyu buv zmushenij povernutisya do Lvova de gabilituvavsya na docenta miscevogo universitetu na pidstavi arheologichno biblijnoyi disertaciyi De exordiis urbis Babel Yak docent vikladav Svyate Pismo u Lvivskomu universiteti a takozh brav uchast v avstrijskij naukovij ekspediciyi do Maloyi Aziyi Koli polyaki zajnyali Galichinu o Teodosij na znak solidarnosti z inshimi ukrayinskimi profesorami vidmovivsya vid docenturi U 1919 1920 rokah vidavav katolickij chasopis Nova Rada yakij zgodom zakrila polska vlada 1920 roku obranij generalnim radnikom Vasiliyanskogo Chinu 1926 roci na drugu kadenciyu Rektor Lvivskoyi duhovnoyi seminariyi U povoyenni roki na prohannya mitropolita Andreya Sheptickogo vasiliyani perebrali provid Lvivskoyi duhovnoyi seminariyi yiyi rektorom 1920 roku priznacheno o Teodosiya Galushinskogo U cej period vin vidznachivsya velikim pedagogichnim ta organizacijnim histom Seminariyu potribno bulo vidbudovuvati pislya vijni Bilshist seminaristiv buli kolishnimi voyakami i starshinami tomu sered nih vazhko bulo nalagoditi seminarijnu disciplinu Z kozhnim seminaristom rektor staravsya chasto provoditi individualni rozmovi vnaslidok chogo jomu vdalosya zdobuti avtoritet i doviru sered studentiv Pid chas svogo rektorstva 1920 1927 u 1923 roci o T Galushinskij zasnuvav Bogoslovske naukove tovaristvo u Lvovi i buv jogo pershim golovoyu Pid jogo provodom Tovaristvo pochalo vidavati kvartalnik Bogosloviya pershim redaktorom yakogo buv o Josif Slipij piznishij Glava UGKC Ostanni roki i smert Pislya rektorstva nastoyateli Vasiliyanskogo Chinu priznachili o Teodosiya igumenom monastirya svyatogo Onufriya u Lvovi Tut vin takozh proyaviv shiroku organizacijnu diyalnist organizuvav religijne tovaristvo svyatogo Josifa dlya ukrayinskih divchat sluzhnic buv duhivnikom najbilshoyi Marijskoyi Druzhini Pan u Lvovi provodiv rekolekciyi svyashenikam monaham i monahinyam propoviduvav misiyi dlya narodu prodovzhuvav vikladati Svyate Pismo u Lvivskij duhovnij seminariyi Stav spivzasnovnikom chasopisiv Nova zorya Pravda i Dobrij Pastir buv pershim redaktorom ostannogo U 1931 roci o Teodosiya vdruge priznachili duhivnikom Papskoyi kolegiyi svyatogo Josafata v Rimi a takozh chlenom kodifikacijnoyi komisiyi shidnogo kanonichnogo prava U 1946 roci jogo obrali generalnim konsultorom Chinu a 11 chervnya 1949 roku Apostolskij Prestol imenuvav o Teodosiya arhimandritom golovnim nastoyatelem cilogo Vasiliyanskogo Chinu radnikom Kongregaciyi Shidnoyi Cerkvi Arhimandritstvo Galushinskogo pripalo na nelegkij dlya Vasiliyanskogo Chinu period Ce buli povoyenni roki peresliduvan Greko Katolickoyi Cerkvi v Ukrayini Vasiliyanskij Chin yak i vsya UGKC vtratili svij legalnij status u Galichini i yihni organizacijni strukturi chastkovo perestali isnuvati Lishe u krayinah Zahidnoyi Yevropi Pivnichnoyi ta Pivdennoyi Ameriki diyalnist vasiliyan mogla rozvivatisya Golovnij osidok arhimandrita buv u Rimi kudi jogo perenesli 1932 roku a Chin podilili na provinciyi Diyalnist o T Galushinskogo yak arhimandrita mala perevazhno organizacijno administrativnij harakter Osoblivu uvagu vin zvertav na vidavnichu diyalnist Z jogo iniciativi o Teodosiya a takozh protokonsultora Chinu o Gliba Kinaha bulo vidnovleno naukovij chasopis Zapiski ChSVV zasnovanij 1924 roku o Josafatom Skrutenem Redaguvannya zhurnalu dorucheno o Atanasiyu Velikomu Yak golovnij nastoyatel Chinu 9 chervnya 1952 roku o Teodosij pribuv do Kanadi shob u miscevij vasiliyanskij provinciyi Presvyatogo Sercya Isusovogo provesti kanonichnu vizitaciyu monastiriv ta vzyati uchast u yuvilejnih svyatkuvannyah Pid chas kanonichnogo oglyadu vin pobuvav u centralnij ta shidnij chastini Kanadi vidvidav vasiliyanski monastiri u Monreali Edmontoni j Monderi de proviv rekolekciyi dlya yeparhialnogo duhovenstva Tam samo arhimandrit organizuvav rekolekciyi dlya monahiv vasiliyan ale yih ne zavershiv oskilki nespodivano pomer vnaslidok infarktu miokarda 31 serpnya 1952 roku Pohovanij u Monderi na chernechomu cvintari otciv Vasiliyan Naukovij i pismennickij dorobokKrim pedagogichnoyi vikladackoyi ta organizacijnoyi praci o Teodosij buv avtorom kilkoh naukovih ta naukovo populyarnih tvoriv Jogo najvazhlivishi naukovi roboti De exordiis urbis Babel Pro pochatki mista Vavilonu 1917 Znachinnya sv Pisma v propovidnictvi 1922 Istoriya Biblijna 3 tomi naukovo populyarne vidannya 1922 1930 De ucrainis S Scripturae versionibus Pro ukrayinski perekladi Svyatogo Pisma 1925 Dumka i nauka Cerkvi v pitannyah liturgichnoyi movi 1929 Apostolski poklikannya v Yevangeliyah 1932 Acta Innocentii PP III 1944 kritichne vidannya dokumentiv papi Inokentiya III yaki stosuyutsya sprav Shidnih Cerkov Krim togo pidgotuvav do druku analogichne zibrannya dokumentiv papi Inokentiya IV yake zgodom vidav o M Vojnar ChSVV 1946 roku vidav pereklad Yevangelij ukrayinskoyu movoyu Krim togo vidav zbirku propovidej pid nazvoyu Nedilnij dzvin desyatki broshur napisav sotni statej v ukrayinskih nimeckih francuzkih italijskih gazetah i zhurnalah Cikavi faktiU travni 1916 roku iyeromonah T Galushinskij koristuyuchis znajomstvom svogo batka z Ivanom Frankom namagavsya perekonati ostannogo prijnyati pered smertyu svyate tayinstvo spovidi sho jomu majzhe vdalosya ale vin ne vstig udiliti jomu ce svyate tayinstvo tomu sho nastupnogo dnya Franko pomer PrimitkiCzech National Authority Database d Track Q13550863 Volinskij B Galushinskij Teodosij Mikolajovich S 334 O Nazarko I ChSVV Otec d r Teodosij Tit Galushinskij ChSVV Buchach i Buchachchina S 116 DzherelaTeodosij Tit Galushinskij u sestrinskih Vikiproyektah Portal Ternopilshina Genealogiya na Rodovodi Fajli u Vikishovishi Avtobiografiya Galushinskogo Tita CDIA Ukrayini u Lvovi f 359 op 1 spr 233 ark 178 188 Volinskij B Galushinskij Teodosij Mikolajovich Ternopilskij enciklopedichnij slovnik u 4 t redkol G Yavorskij ta in Ternopil Vidavnicho poligrafichnij kombinat Zbruch 2004 T 1 A J S 334 335 ISBN 966 528 197 6 Iyeromonah Teodosij Tit Galushinskij ChSVV Nazarko I Silvetki pershih vasiliyan pislya Dobromilskoyi reformi Zapiski ChSVV 11 Rim 1982 S 460 464 o Nazarko I ChSVV Otec d r Teodosij Tit Galushinskij ChSVV Buchach i Buchachchina Istorichno memuarnij zbirnik red kolegiya Mihajlo Ostroverha ta inshi Nyu Jork London Parizh Sidnej Toronto NTSh Ukrayinskij arhiv 1972 T XXVII S 116 119 Pidruchnij P Generalna Kuriya ChSVV v Rimi Zapiski ChSVV 11 Rim 1982 S 323 338 Myskiv P Theodosius Titus Halusczynskyj OSBM Protoarchimandrita Ordinis Basiliani S Josaphat Analecta OSBM 1 Romae 1953 S 489 494