Східноафрика́нська кампа́нія Пе́ршої світово́ї війни́ (1914–1918) — військова кампанія, що тривала протягом усієї Першої світової війни у східній частині Африканського континенту на території колоніальних держав, що існували на той час. Кампанія становила серію невеликих битв та незначних за розмахом та інтенсивністю боїв і акцій партизанського руху, який розпочався в Німецькій Східній Африці, а згодом перекинувся на території Португальського Мозамбіку, Британської Східної Африки, Північної Родезії, Ньясаленду та Бельгійського Конго. Основні події кампанії завершилися до листопада 1917 року. О 07:30 14 листопада 1918 року німецькі війська остаточно капітулювали.
Східноафриканська кампанія Першої світової війни | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Африканський театр Першої світової війни | |||||||||
Карта Східноафриканської кампанії часів світової війни | |||||||||
Координати: 6°18′25″ пд. ш. 34°51′14″ сх. д. / 6.30700000002777728° пд. ш. 34.85400000002777432° сх. д. | |||||||||
| |||||||||
Сторони | |||||||||
Антанта: | Четверний Союз: | ||||||||
Командувачі | |||||||||
Ян Смутс | Пауль фон Леттов-Форбек |
Основою стратегії німецьких колоніальних військ під проводом оберстлейтенанта (пізніше генерал-майора) П. фон Леттова-Форбека було ведення активних партизанських дій, спрямованих на максимальне відволікання британських та інших військ від Західного фронту. Частково ця стратегія вдалася, воєнні дії на сході континенту потребували від британського уряду, а також бельгійців та португальців значних фінансових та матеріальних витрат.
Передумови
Німецька колонія в Східній Африці — Німецька Східна Африка (нім. Deutsch-Ostafrika) була заснована в 1885 році на території сучасних Танзанії (континентальної частини країни Танганьїки), Бурунді і Руанди. Загальна площа колоніальних володінь імперії становила 995 000 км2 і мала населення 7,5 млн чол. Усіма підданцями кайзера керували лише 5 300 німецьких колонізаторів. Німці доклали багато зусиль намагаючись перетворити колонію на квітучу провінцію, вони в найсучасніший спосіб культивували землі, прокладали залізниці, будували школи для місцевого населення, але економічного прибутку від своєї Східної Африки Німецька імперія так ніколи й не отримала: колонія продовжувала субсидіюватися урядом Німецької імперії. Більш того, тубільне населення час від часу підіймалося на боротьбу зі своїми завойовниками, регіон зворушували нескінчені повстання. У 1904—1905 роках колонію охопило потужне повстання Маджі-Маджі, наслідки протистояння якого зберігалися до початку Першої світової. На придушення їх німці кидали, так звані «сили захисту», , які налічували 260 європейців та 2 470 африканців. Додатково роль парамілітарних підрозділів грали загони місцевого з-поміж 2 700 німецьких поселенців.
З початком світового конфлікту в Європі, керманичі колоній на сході Африки, що німецької, так й британської дотримувалися умов Конголезької домовленості, за якою сторони зобов'язувалися дотримуватися нейтралітету і не втручатися у конфлікт. Разом з цим, німецька експансіоністська політика на Африканському континенті підбурювалася апологетами до створення аналогії геополітичного проекту, так званої Серединної Європи — Німецької Центральної Африки (нім. Deutsch-Mittelafrika). Ці території мали охоплювати величезні землі в Центральній Африці від Індійського до Атлантичного океану, зокрема Бельгійське Конго, португальський Мозамбік та Анголу тощо, й мали за мету об'єднання наявних німецьких колоній в єдиний надпотужний життєвий простір для Німецької імперії на континенті. Однак, у реалії, загарбницькі плани кайзерівських стратегів були дуже далекі від дійсності, військові сили в колоніях були надзвичайно слабкі та мало пристосовані для ведення війн такого масштабу.
З іншого боку, британці, португальці та бельгійці, котрі сусідили з німецькими колоніями у цій частині Африки, експансії німців не могли протиставити щось серйозне та потужне. Військові компоненти в їхніх колоніях також були недосконалими й головним їхнім завданням було придушувати численні повстання тубільців, аніж вести величезні за розмахом воєнні дії.
Разом з цим, німцями в колонії спішно будувалися дві залізниці — одна на півночі, в , поблизу британського кордону, де були найбільш щільно заселені колоністи, й інша, центральна, від гавані Дар-ес-Салама до Кігома на озері Танганьїка, тобто до бельгійського Конго; ці ж залізничні лінії мали полегшити оборону колонії в разі війни.
Війна
З початком світової війни усі африканські колонії Німецької імперії опинилися в повній ізоляції від метрополії, в глибині величезних європейських колоніальних імперій, і, як правило відокремлені одна від одної. Жодних шансів отримувати підкріплення і постачання у німців не було. Водночас, стан справ у союзних армій в Африці був аналогічний; основна маса їх військ перебувала в Європі та на інших театрах війни.
Командувачем військами у Східноафриканській німецькій колонії був оберстлейтенант Пауль фон Леттов-Форбек, який на відміну від губернатора Дар-ес-Саламу схильного до капітуляції, категорично відмовився скласти зброї й визначив, що основним завданням невеличкого військового компоненту у цій війні буде відтягування на себе якомога більшої кількості ворожих військ, які в іншому випадку можуть бути перекинуті на Європейський театр війни. Зокрема, офіцер, який прибув на посаду командувача усіма німецькими військами в колонії у квітні 1914 року, мав значний бойовий досвід, здобутий під час придушення боксерського повстання в Китаї та повстання племен гереро і нама у Намібії. Він замислив утворити загрозу для стратегічно важливої британської залізниці в Уганді та в такій спосіб примусити британців перекинути ще більше регулярних військ на схід Африки для охорони усіх важливих комунікацій. Ще в 1912 році німецьке командування розробило стратегію дій на випадок конфлікту з іншими країнами: відступити вглиб колонії та продовжувати партизанську війну, сковуючи противника нападами та діями із засідок.
Початок бойових дій
Першими порушили умови Конголезької угоди британці. 5 серпня 1914 року, їхні прикордонні підрозділи з території протекторату Уганда атакували німецькі спостережні пости поздовж озера Вікторія, а 8 числа бойові кораблі Королівського флоту крейсер другого класу та бронепалубний крейсер піддали артилерійському обстрілу Дар-ес-Салам. Вогнем корабельної артилерії британці знищили радіостанцію міста, через загрозу негайної висадки ворожого десанту, німці затопили на вході в порт плавучий док. Це спричинило проблему, пізніше німецький рейдер легкий крейсер SMS «Кенігсберг» не зміг повернутися на базу.
У відповідь, П.фон Леттов-Форбек попри вагань губернатора вжив активних заходів щодо підготовки до битви. Вважаючи на те, що німецький губернатор не мав наміру вступати в бойові дії з британцями, він був фактично зміщений зі свого поста воєначальником, який, по суті, й прийняв на себе всю повноту влади в колонії в умовах воєнного часу. Під його проводом на літо 1914 року було тільки 260 німецьких військовиків та 2 472 вояки-аскарі, котрі входили до складу , еквівалент двох батальйонів британських королівських африканських стрільців, що перебували у східних колоніях британської корони.
Вже 15 серпня 1914 року, 300 німецьких аскарі з Моші на півночі Танзанії вперше атакували британський гарнізон у місті поблизу Кіліманджаро. З вересня німці розпочали повноцінні рейдові дії проти противника у Британської Східної Африці та Уганді, турбуючи британців своїми нападами. При цьому невеликі мобільні загони П.фон Леттов-Форбека спромоглися завдати британцям кілька поразок у боях місцевого значення.
Роздратоване постійними нападами на свої поселення, британське командування розробило двохетапний план розгрому військ П.фон Леттов-Форбека, що діяли поздовж сучасного кенійсько-танзанійського кордону, та захопити північні регіони німецької колонії. На першому етапі вісім тисяч вояків Британської імперії Індійських експедиційних сил «B», у складі двох бригад мусили висадитися 2 листопада 1914 на африканський берег та опанувати вороже місто , важливий морський порт на узбережжі Індійського океану та транспортний вузол [en]. Одночасно, 3 листопада чотирьохтисячне військо сил «C», у складі одної бригади завдавало удару з Британської Східної Африки на Моші. На другому етапі, з опануванням Танга, сили «B» мали швидко просуватися на північний захід, де з'єднатися з угрупованням «C» та остаточно знищити розтрощені та дезорганізовані німецькі війська. Британські війська переважали противника на напрямку у співвідношенні 8:1 та 4:1 в районі гори Лонгідо.
Варто відмітити, що під проводом П.фон Леттов-Форбека на той час більшість з його вояків становили тубільні солдати-аскарі, однак колоніальні загони німців змогли восьмитисячного британо-індійського десанту на стратегічно важливий порт. Німецький гарнізон втратив 71 солдата загиблим, зокрема 16 німців, ще 76 вояків були поранені. З боку Індійського експедиційного корпусу було втрачено тільки вбитими 360 чоловіків, ще 487 було поранено й 148 — зникло безвісти. Як згодом описав ці події в офіційному виданні збірника британської історії, Чарльз Гордерн це «один з найвідоміших провалів у .
Битви на морі та озерах
На морі поблизу німецької колонії діяв рейдер легкий крейсер Імперських ВМС SMS «Кенігсберг». 20 вересня 1914 року він потопив у Занзібару британський бронепалубний крейсер і влаштував рейдові атаки на ворожі кораблі та судна, періодично переховуючись у дельті річки Руфіджі на сході Танганьїки. Згодом ескадра британського флоту, що ганялася за невловимим рейдером в акваторії Індійського океану, отримала на посилення один старий лінійний корабель та два монітори з 150-мм гарматами головного калібру.
Врешті-решт, 11 липня 1915 року загнаний у кут німецький крейсер прийняв . Британці за підтримки повітряної розвідки, що велася літаками «Caudron» і , котрі базувалися на аеродромі острову Мафія знайшли район, де переховувався ворожий бойовий корабель, і протягом битви здійснювали коректування вогню. Німці ув'язалися в артилерійську дуель, але унаслідок нищівного вогню важких корабельних артилерійських систем противника, що значно переважали німецькі, SMS «Кенігсберг» був майже знищений.
Тим часом, у водній акваторії озера Вікторія розгорнулися військові дії між протиборчими сторонами. Німці мали тільки два озброєних 37-мм гарматою буксири «Гельмут фон Віссманн» та «Кінгалі», які, хоча й не становили серйозної загрози прибережним містам, водночас мали значний психологічний вплив на британське населення. У свою чергу, британці на озері мали озброєні пароплави, переоснащені на канонерські човни [en], SS «Кавірондо», [en] та [en]. Під час однієї із сутичок німецькі вояки потопили буксовану баржу з гарматою. Згодом вони підняли її з дна та використали її артилерійську систему в наземних боях, а власно баржу для перевезень військ.
На півдні колонії в районі озеро Танганьїка з початку активної фази війни німці цілковито панували на просторі, на якому тримали 3 озброєні пароплави та два неозброєні моторні човни. Спочатку, союзні війська не становили загрози цьому мініатюрному флоту й німці почували себе доволі вільно та безжурно. Однак, у 1915 році британці транспортували суходолом через Південну Африку на відстань 4 800 км два новітніх моторних човни [en]. Невеликі за розміром швидкісні катери були оснащені 47-мм гарматами Гочкіса та кулеметами Максим.
26 грудня 1916 року в британці несподіваною атакою пошкодили та захопили німецький пароплав «Кінгалі», що був згодом перейменований ними на . 9 лютого 1916 року ще один німецький озброєний пароплав «Гедвіг фон Віссманн» був потоплений у наслідок бою на озері з британо-бельгійськими катерами та човнами під командуванням командера . Єдиний пароплав, що залишився у німців, [en], був затоплений командою через загрозу захоплення його бельгійськими військами в липні 1916 року.
Кампанія 1916 року
Не спромігшись досягти перемоги над невеликим німецьким компонентом, 28 грудня 1915 року британський Військовий комітет вирішив значно посилити власні сили на цьому театрі війни й у 1916 році британські війська у Східній Африці розпочали отримувати великі підкріплення. Командувачем усіх сил був визначений Горацій Сміт-Дорріен, але на шляху до Південної Африки він тяжко захворів на пневмонію й не зміг очолити війська. На його місце був визначений південно-африканський воєначальник Ян Смутс, який 19 лютого 1916 року прибув до Момбаси. Генерал швидко організував усі частини і перейшов у наступ, намагаючись швидко знищити партизанські загони П.фон Леттова. Війська Британської імперії нараховували близько 13 000 південноафриканців, у тому числі бурів, британців, родезійців, 7 000 індійців та 73 300 чоловіків допоміжних сил з африканських племен. У взаємодії з ним діяли бельгійські війська з Конго, а також невеликий компонент португальської армії.
Оберст Пауль фон Леттов-Форбек також не втрачав час і зміг зібрати під своїм командуванням майже 13 000 воїнів за рахунок місцевого населення. Щиро цінуючи його заслуги, 4 листопада 1916 кайзер нагородив офіцера орденом Pour le Mérite, а 10 жовтня 1917 П.фон Летто-Форбек отримав Дубове листя до нього.
Смутс атакував противника одночасно з різних напрямків і після декількох боїв німецькі частини були змушені залишити район Північної залізниці і відступити до Центральної залізниці. Протягом літа британці зайняли Центральну залізницю, а німецькі частини відступили до річки Руфіджі, де оборонялися кілька місяців незважаючи на британський десант у гирлі річки і спробу португальців атакувати з півдня. На заході колонії німецькі частини успішно оборонялися проти британців і бельгійців, і лише наприкінці року відступили в район .
Жодному з британських формувань не вдалося розгромити, і тим більш захопити німецького лідера. Війська союзників хворіли на хвороби. Так, 9-й південноафриканський піхотний полк розпочав бойові дії з 1 135 вояками у лютому 1916 року, а у жовтні практично без бою в ньому залишилося тільки 116 солдатів.
Наприкінці восени П.фон Леттов-Форбек з основними силами був змушений відступити до південної частини німецької колонії, а Смутс розпочав масштабні перегрупування своїх військ. Він змінив регулярні південноафриканські, родезійські та індійські формування на місцеві підрозділи, укомплектовані аскарі. У січні 1917 року Ян Смутс відбув до Лондону, вважаючи, що він виграв кампанію й у противника не залишилося сил чинити опір.
Однак, незважаючи на оптимістичні настрої британців, вони не здобули перемоги. За стандартами Західного фронту, війська Антанти швидко і практично без бойових втрат опанували величезну колонію, хоча й зазнали колосальних втрат через місцеві хвороби. Але, шутцтруппе не були ані розгромлені в боях, ані навіть деморалізовані. П.фон Леттов-Форбек мав у своєму розпорядженні загони загальною чисельністю близько 8 000 чоловіків.
Кампанія 1917—1918 років
Після відбуття Яна Смутса до Великої Британії, спочатку генерал-майор Реджінальд Госкінс очолив війська союзників у кампанії, а згодом його змінив південноафриканський генерал-майор . У липні 1917 року союзники розпочали черговий наступ проти німецьких військ і до восени змусили їх відступити на 160 км у південному напрямку.
15-19 жовтня 1917 року, оберст Пауль фон Леттов-Форбек стинався у кровопролитній битві біля Магіва, де німці билися з більш ніж втричі переважаючими силами британської армії. Кайзерівські війська втратили 519 вояків, коли британські втрати становили 2 700 загиблими, пораненими та зниклими безвісти. Коли до Берліна дійшли новини про здобуту перемогу, П.фон Леттов-Форбек був удостоєний звання генерал-майор.
Незважаючи на здобуту перемогу, шутцтруппе змушені були далі відступати на південь, і 23 листопада вони перетнули кордони Португальського Мозамбіку, подолавши річку Рувума. У колонії противника німецькі війська продовжували змагатися з португальськими та британськими формуваннями, маючи при собі в маршових колонах навіть дружин та дітей. Згодом генерал поділив угруповання на три колони. Одна з них на чолі з гауптманом Теодором Тейфель, за умови відсутності їжі та боєприпасів змушена була капітулювати.
У серпні 1918 року війська П.фон Леттов-Форбека повернулися до Німецької Східної Африки, пройшли маршем і прорвалися до Північної Родезії. 13 листопада 1918 року, німці опанували залишене британцями містечко Касама, не знаючи, що ще два дні тому в Європі підписана мирна угода про припинення військових дій і Німецька імперія капітулювала.
14 листопада 1918 року командувач генерал-майор Пауль фон Леттов-Форбек отримав телеграму про завершення війни й погодився скласти зброю. Він здійснив перехід до Аберкорна і 25 листопада 1918 року офіційно капітулював, припинивши свій більш ніж чотирирічний опір військам союзників.
Підсумки
Східноафриканська кампанія, що велася на величезному просторі Африканського континенту не стала основною ареною битв світового конфлікту. Водночас, події, що траплялися, мали неабиякий вплив на розвиток військового мистецтва в методиці ведення партизанської війни та залишили значний слід у військовій історії XX століття.
Військові дії на сході Африки точилися в надзвичайно складних умовах, в екваторіальному кліматі на важкій перетятій місцевості, позбавленої зручних транспортних комунікацій та інфраструктури, що сприяла б веденню боїв. Усі військові спіткалися з чисельними та суворими перепонами в кампанії. З точки зору учасників битв, шанси загинути в бою були мінімальними; набагато небезпечнішим для вояків було померти від тропічних хвороб, отруйних тварин, голоду чи спраги.
Наступним фактором, що впливав на хід воєнних дій, була потреба у добре організованій системі транспортування та постачання. Цей критерій найсерйознішим чином диктував вимоги в плануванні бою та операції обом сторонам конфлікту. Без чіткої та ефективної організації цього неможливо було передбачити перебіг подій. Солдати потерпалм через постійне недоїдання та брак боєприпасів й інших необхідних у битві речей. Але німцям доводилося битися у найгірших умовах. Оточена з усіх сторін ворогами, а з моря блокадою кораблів противника, німецька колонія потерпала від дефіциту найнагальнішого, їй бракувало елементарного, щоб протистояти союзним арміям, які мали можливості поповнювати свої запаси. Так, у жовтні 1917 року німецьке командування навіть влаштувало безпрецедентну спеціальну місію із застосуванням дирижабля , що мав доставити повітрям з Європи більше за 50 тонн боєприпасів, медикаментів та іншого майна для військ П.фон Леттов-Форбека.
Однак, попри колосальні труднощі П.фон Леттов-Форбеку вдалося реалізувати замислене. Близько 400 000 солдатів союзних армій, матросів, цивільних та допоміжних працівників брали участь у кампанії в тій чи іншій якості. Більш того, війська Антанти наймали додатково 600 000 тамтешніх жителів для перенесення зброї, майна та запасів. Союзники залучали до безплідних пошуків невловних загонів німецького генерала ще близько 1 млн африканців. Таким чином, німецькому генералу вдалося відтягнути на себе надзвичайно велику кількість військ противника й змусити їх витрачати значні матеріальні та фінансові резерви. Й хоча він сподівався зв'язати основні сили європейських країн, Антанта використовувала проти нього в основному допоміжні сили, близько 200 000 індійських та південноафриканських військових.
Незважаючи на приголомшливу перевагу ворога в чисельності, силах та засобах, П.фон Леттов-Форбек вміло й результативно протистояв союзникам та на першому етапі війни здобув значних перемог. Але з часом кількість британсько-бельгійських військ зростала все більше, а цього німецький командувач собі дозволити не міг. Й якщо британські та південноафриканські воєначальники шукали генеральної битви, намагаючись остаточно розтрощити противника, німці не ув'язувалися в такого роду бої, ставлячи за мету скоріше виснажити союзні війська, аніж розгромити їх. Але, суворіші умови регіону, постійні сутички та безліч інших факторів зробили свою справу. Якщо на початок кампанії фон Леттов мав компонент силою 9 000 вояків, то наприкінці 1917 року в нього залишилося менше ніж 1 500 солдатів.
Втрати
За думкою військових істориків загальні втрати досі залишаються не до кінця відомими. Британська імперія втратила у боях кампанії 3 443 солдати загиблими, ще 6 558 померло від хвороб та близько 90 000 жертв сталося серед місцевого населення, що допомагало британцям. У 2007 році британський історик Пейс видав інші дані, що з числа 126 972 британських військовиків, що брали участь у боях, 9 % від цього числа, або 11 189 чоловіків загинуло чи померло з тих чи інших обставин. Ще 95 000 африканців допоміжних військ із загальної чисельності 1 000 000 призваних на службу втратили своє життя.
З німецької сторони точних даних немає. Пейс писав, що щонайменше 350 000 людей померло з різних обставин у Німецькій Східній Африці під час кампанії, переважна більшість від недоїдання та хвороб. Ще 300 000 африканців німецької колонії стали жертвами посухи та відповідно голоду в 1917 році.
Наприкінці Першої світової війни на схід Африки на довершення усіх бід та катастроф обрушилася пандемія Іспанського грипу. У Британської Східної Африці померло від хвороби від 160 до 200 тисяч людей, Південна Африка зазнала смерть 250—350 тисячі чоловіків. Загалом у Субсахарській Африці від епідемії грипу загинуло 1,5-2 млн місцевого населення.
Див. також
Примітки
- Виноски
- Угруповання кораблів, що брали участь у полюванні на SMS «Кенігсберг»: лінійний корабель , 2 монітори «Мерсі» та «Северн», 4 крейсери «Чатем», , і
- Після війни судно було піднято бельгійцями й згодом передано британцям. У 1927 році пароплав під новою назвою «Ліємба» (англ. MV Liemba) увійшов до складу британського флоту. За станом на 2015 рік «Ліємба» продовжує перебувати в складі танзанійського морського транспортного флоту.
- Джерела
- Miller, Charles. Battle for the Bundu: The First World War in German East Africa. p. 70. London: Macdonald & Jane's, 1974; and New York: MacMillan Publishing Co., Inc. 1974. .
- Farwell, B. (1989). The Great War in Africa, 1914—1918. р. 178. New York: W. W. Norton & Company. .
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Східноафриканська кампанія (Перша світова війна) |
- THE GERMAN EAST AFRICA CAMPAIGN — 1914—1918 [ 11 липня 2020 у Wayback Machine.]
- History of East Africa: The War with Germany in East Africa [ 7 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- German Colonial Uniforms [ 1 листопада 2015 у Wayback Machine.]
- Немецкий характер черного континента [ 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]
Література
- Anderson, Rose (2004). The Forgotten Front: The East Africa Campaign, 1914—1918. Stroud: Tempus. .
- Anderson, R. (2001). World War I in East Africa, 1916—1918 [ 14 липня 2014 у Wayback Machine.] (PhD). University of Glasgow. OCLC 498854094.
- Fendall, C. P. (1921). The East African Force 1915–1919 (PDF) (вид. Battery Press 1992). London: H. F. & G. Witherby. ISBN . Процитовано 25 лютого 2014.
- Lettow-Vorbeck, P. E. (1920). Meine Erinnerungen aus Ostafrika (PDF) (вид. My Reminiscences of East Africa, Hurst and Blackett, London, 1920). Leipzig: K. F. Koehler. OCLC 2961551. Процитовано 25 лютого 2014.
- Chappell, Mike (2005). The British Army in World War I: The Eastern Fronts III. Oxford: Osprey. .
- Hordern, C. (1990) [1941]. Military Operations East Africa: August 1914 — September 1916 I (Imperial War Museum & Battery Press ed.). London: HMSO. .
- Hoyt, E. P. (1981). Guerilla: Colonel von Lettow-Vorbeck and Germany's East African Empire. New York: MacMillan. .
- П.фон Леттов-Форбек «Мои воспоминания о Восточной Африке»/ в сб. «Заморские театры Первой мировой войны» — ООО «Издательство АСТ», 2003.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Shidnoafrika nska kampa niya Pe rshoyi svitovo yi vijni 1914 1918 vijskova kampaniya sho trivala protyagom usiyeyi Pershoyi svitovoyi vijni u shidnij chastini Afrikanskogo kontinentu na teritoriyi kolonialnih derzhav sho isnuvali na toj chas Kampaniya stanovila seriyu nevelikih bitv ta neznachnih za rozmahom ta intensivnistyu boyiv i akcij partizanskogo ruhu yakij rozpochavsya v Nimeckij Shidnij Africi a zgodom perekinuvsya na teritoriyi Portugalskogo Mozambiku Britanskoyi Shidnoyi Afriki Pivnichnoyi Rodeziyi Nyasalendu ta Belgijskogo Kongo Osnovni podiyi kampaniyi zavershilisya do listopada 1917 roku O 07 30 14 listopada 1918 roku nimecki vijska ostatochno kapitulyuvali Shidnoafrikanska kampaniya Pershoyi svitovoyi vijniAfrikanskij teatr Pershoyi svitovoyi vijniKarta Shidnoafrikanskoyi kampaniyi chasiv svitovoyi vijni Karta Shidnoafrikanskoyi kampaniyi chasiv svitovoyi vijniKoordinati 6 18 25 pd sh 34 51 14 sh d 6 30700000002777728 pd sh 34 85400000002777432 sh d 6 30700000002777728 34 85400000002777432Data 3 serpnya 1914 listopad 1918Misce Shidna Afrika Nimecka Shidna Afrika Pivnichna Rodeziya Belgijske Kongo Portugalska Shidna Afrika Britanska Shidna Afrika Nyasalend Rezultat strategichna peremoga soyuznikiv dovgotrivalij taktichnij uspih nimcivTeritorialni zmini pererozpodil nimeckoyi koloniyi Nimecka Shidna Afrika mizh peremozhcyami Velika Britaniya zabrala Tanganyiku Belgiyi distalasya Ruanda Urundi portugalcyam Trikutnik KiongaStoroniAntanta Britanska imperiya Velika Britaniya Britanska Shidna Afrika Britanska Indiya Pivnichna Rodeziya Nyasalend Pivdenno Afrikanskij Soyuz Pivdenna Rodeziya Belgiya Belgijske Kongo Portugalska Respublika Portugalska Shidna Afrika Chetvernij Soyuz Nimecka imperiya Nimecka Shidna AfrikaKomanduvachiYan Smuts Paul fon Lettov Forbek Osnovoyu strategiyi nimeckih kolonialnih vijsk pid provodom oberstlejtenanta piznishe general majora P fon Lettova Forbeka bulo vedennya aktivnih partizanskih dij spryamovanih na maksimalne vidvolikannya britanskih ta inshih vijsk vid Zahidnogo frontu Chastkovo cya strategiya vdalasya voyenni diyi na shodi kontinentu potrebuvali vid britanskogo uryadu a takozh belgijciv ta portugalciv znachnih finansovih ta materialnih vitrat PeredumoviNimecka koloniya v Shidnij Africi Nimecka Shidna Afrika nim Deutsch Ostafrika bula zasnovana v 1885 roci na teritoriyi suchasnih Tanzaniyi kontinentalnoyi chastini krayini Tanganyiki Burundi i Ruandi Zagalna plosha kolonialnih volodin imperiyi stanovila 995 000 km2 i mala naselennya 7 5 mln chol Usima piddancyami kajzera keruvali lishe 5 300 nimeckih kolonizatoriv Nimci doklali bagato zusil namagayuchis peretvoriti koloniyu na kvituchu provinciyu voni v najsuchasnishij sposib kultivuvali zemli prokladali zaliznici buduvali shkoli dlya miscevogo naselennya ale ekonomichnogo pributku vid svoyeyi Shidnoyi Afriki Nimecka imperiya tak nikoli j ne otrimala koloniya prodovzhuvala subsidiyuvatisya uryadom Nimeckoyi imperiyi Bilsh togo tubilne naselennya chas vid chasu pidijmalosya na borotbu zi svoyimi zavojovnikami region zvorushuvali neskincheni povstannya U 1904 1905 rokah koloniyu ohopilo potuzhne povstannya Madzhi Madzhi naslidki protistoyannya yakogo zberigalisya do pochatku Pershoyi svitovoyi Na pridushennya yih nimci kidali tak zvani sili zahistu yaki nalichuvali 260 yevropejciv ta 2 470 afrikanciv Dodatkovo rol paramilitarnih pidrozdiliv grali zagoni miscevogo z pomizh 2 700 nimeckih poselenciv Z pochatkom svitovogo konfliktu v Yevropi kermanichi kolonij na shodi Afriki sho nimeckoyi tak j britanskoyi dotrimuvalisya umov Kongolezkoyi domovlenosti za yakoyu storoni zobov yazuvalisya dotrimuvatisya nejtralitetu i ne vtruchatisya u konflikt Razom z cim nimecka ekspansionistska politika na Afrikanskomu kontinenti pidburyuvalasya apologetami do stvorennya analogiyi geopolitichnogo proektu tak zvanoyi Seredinnoyi Yevropi Nimeckoyi Centralnoyi Afriki nim Deutsch Mittelafrika Ci teritoriyi mali ohoplyuvati velichezni zemli v Centralnij Africi vid Indijskogo do Atlantichnogo okeanu zokrema Belgijske Kongo portugalskij Mozambik ta Angolu tosho j mali za metu ob yednannya nayavnih nimeckih kolonij v yedinij nadpotuzhnij zhittyevij prostir dlya Nimeckoyi imperiyi na kontinenti Odnak u realiyi zagarbnicki plani kajzerivskih strategiv buli duzhe daleki vid dijsnosti vijskovi sili v koloniyah buli nadzvichajno slabki ta malo pristosovani dlya vedennya vijn takogo masshtabu Z inshogo boku britanci portugalci ta belgijci kotri susidili z nimeckimi koloniyami u cij chastini Afriki ekspansiyi nimciv ne mogli protistaviti shos serjozne ta potuzhne Vijskovi komponenti v yihnih koloniyah takozh buli nedoskonalimi j golovnim yihnim zavdannyam bulo pridushuvati chislenni povstannya tubilciv anizh vesti velichezni za rozmahom voyenni diyi Razom z cim nimcyami v koloniyi spishno buduvalisya dvi zaliznici odna na pivnochi v poblizu britanskogo kordonu de buli najbilsh shilno zaseleni kolonisti j insha centralna vid gavani Dar es Salama do Kigoma na ozeri Tanganyika tobto do belgijskogo Kongo ci zh zaliznichni liniyi mali polegshiti oboronu koloniyi v razi vijni Nimeckij rejder legkij krejser SMS Kenigsberg u portu Dar es Salama Nimecka Shidna Afrika 1914VijnaZ pochatkom svitovoyi vijni usi afrikanski koloniyi Nimeckoyi imperiyi opinilisya v povnij izolyaciyi vid metropoliyi v glibini velicheznih yevropejskih kolonialnih imperij i yak pravilo vidokremleni odna vid odnoyi Zhodnih shansiv otrimuvati pidkriplennya i postachannya u nimciv ne bulo Vodnochas stan sprav u soyuznih armij v Africi buv analogichnij osnovna masa yih vijsk perebuvala v Yevropi ta na inshih teatrah vijni Komanduvachem vijskami u Shidnoafrikanskij nimeckij koloniyi buv oberstlejtenant Paul fon Lettov Forbek yakij na vidminu vid gubernatora Dar es Salamu shilnogo do kapitulyaciyi kategorichno vidmovivsya sklasti zbroyi j viznachiv sho osnovnim zavdannyam nevelichkogo vijskovogo komponentu u cij vijni bude vidtyaguvannya na sebe yakomoga bilshoyi kilkosti vorozhih vijsk yaki v inshomu vipadku mozhut buti perekinuti na Yevropejskij teatr vijni Zokrema oficer yakij pribuv na posadu komanduvacha usima nimeckimi vijskami v koloniyi u kvitni 1914 roku mav znachnij bojovij dosvid zdobutij pid chas pridushennya bokserskogo povstannya v Kitayi ta povstannya plemen gerero i nama u Namibiyi Vin zamisliv utvoriti zagrozu dlya strategichno vazhlivoyi britanskoyi zaliznici v Ugandi ta v takij sposib primusiti britanciv perekinuti she bilshe regulyarnih vijsk na shid Afriki dlya ohoroni usih vazhlivih komunikacij She v 1912 roci nimecke komanduvannya rozrobilo strategiyu dij na vipadok konfliktu z inshimi krayinami vidstupiti vglib koloniyi ta prodovzhuvati partizansku vijnu skovuyuchi protivnika napadami ta diyami iz zasidok Nimeckij gubernator Shidnoyi Afriki 1914Komanduvach nimeckimi vijskami u Shidnoafrikanskij koloniyi oberst lejtenant Paul fon Lettov Forbek 1914Pochatok bojovih dij Pershimi porushili umovi Kongolezkoyi ugodi britanci 5 serpnya 1914 roku yihni prikordonni pidrozdili z teritoriyi protektoratu Uganda atakuvali nimecki sposterezhni posti pozdovzh ozera Viktoriya a 8 chisla bojovi korabli Korolivskogo flotu krejser drugogo klasu ta bronepalubnij krejser piddali artilerijskomu obstrilu Dar es Salam Vognem korabelnoyi artileriyi britanci znishili radiostanciyu mista cherez zagrozu negajnoyi visadki vorozhogo desantu nimci zatopili na vhodi v port plavuchij dok Ce sprichinilo problemu piznishe nimeckij rejder legkij krejser SMS Kenigsberg ne zmig povernutisya na bazu U vidpovid P fon Lettov Forbek popri vagan gubernatora vzhiv aktivnih zahodiv shodo pidgotovki do bitvi Vvazhayuchi na te sho nimeckij gubernator ne mav namiru vstupati v bojovi diyi z britancyami vin buv faktichno zmishenij zi svogo posta voyenachalnikom yakij po suti j prijnyav na sebe vsyu povnotu vladi v koloniyi v umovah voyennogo chasu Pid jogo provodom na lito 1914 roku bulo tilki 260 nimeckih vijskovikiv ta 2 472 voyaki askari kotri vhodili do skladu ekvivalent dvoh bataljoniv britanskih korolivskih afrikanskih strilciv sho perebuvali u shidnih koloniyah britanskoyi koroni Vzhe 15 serpnya 1914 roku 300 nimeckih askari z Moshi na pivnochi Tanzaniyi vpershe atakuvali britanskij garnizon u misti poblizu Kilimandzharo Z veresnya nimci rozpochali povnocinni rejdovi diyi proti protivnika u Britanskoyi Shidnoyi Africi ta Ugandi turbuyuchi britanciv svoyimi napadami Pri comu neveliki mobilni zagoni P fon Lettov Forbeka spromoglisya zavdati britancyam kilka porazok u boyah miscevogo znachennya Shidnoafrikanska kampaniya 3 5 listopada 1914 Rozdratovane postijnimi napadami na svoyi poselennya britanske komanduvannya rozrobilo dvohetapnij plan rozgromu vijsk P fon Lettov Forbeka sho diyali pozdovzh suchasnogo kenijsko tanzanijskogo kordonu ta zahopiti pivnichni regioni nimeckoyi koloniyi Na pershomu etapi visim tisyach voyakiv Britanskoyi imperiyi Indijskih ekspedicijnih sil B u skladi dvoh brigad musili visaditisya 2 listopada 1914 na afrikanskij bereg ta opanuvati vorozhe misto vazhlivij morskij port na uzberezhzhi Indijskogo okeanu ta transportnij vuzol en Odnochasno 3 listopada chotirohtisyachne vijsko sil C u skladi odnoyi brigadi zavdavalo udaru z Britanskoyi Shidnoyi Afriki na Moshi Na drugomu etapi z opanuvannyam Tanga sili B mali shvidko prosuvatisya na pivnichnij zahid de z yednatisya z ugrupovannyam C ta ostatochno znishiti roztrosheni ta dezorganizovani nimecki vijska Britanski vijska perevazhali protivnika na napryamku u spivvidnoshenni 8 1 ta 4 1 v rajoni gori Longido Varto vidmititi sho pid provodom P fon Lettov Forbeka na toj chas bilshist z jogo voyakiv stanovili tubilni soldati askari odnak kolonialni zagoni nimciv zmogli vosmitisyachnogo britano indijskogo desantu na strategichno vazhlivij port Nimeckij garnizon vtrativ 71 soldata zagiblim zokrema 16 nimciv she 76 voyakiv buli poraneni Z boku Indijskogo ekspedicijnogo korpusu bulo vtracheno tilki vbitimi 360 cholovikiv she 487 bulo poraneno j 148 zniklo bezvisti Yak zgodom opisav ci podiyi v oficijnomu vidanni zbirnika britanskoyi istoriyi Charlz Gordern ce odin z najvidomishih provaliv u Bitvi na mori ta ozerah Na mori poblizu nimeckoyi koloniyi diyav rejder legkij krejser Imperskih VMS SMS Kenigsberg 20 veresnya 1914 roku vin potopiv u Zanzibaru britanskij bronepalubnij krejser i vlashtuvav rejdovi ataki na vorozhi korabli ta sudna periodichno perehovuyuchis u delti richki Rufidzhi na shodi Tanganyiki Zgodom eskadra britanskogo flotu sho ganyalasya za nevlovimim rejderom v akvatoriyi Indijskogo okeanu otrimala na posilennya odin starij linijnij korabel ta dva monitori z 150 mm garmatami golovnogo kalibru Vreshti resht 11 lipnya 1915 roku zagnanij u kut nimeckij krejser prijnyav Britanci za pidtrimki povitryanoyi rozvidki sho velasya litakami Caudron i kotri bazuvalisya na aerodromi ostrovu Mafiya znajshli rajon de perehovuvavsya vorozhij bojovij korabel i protyagom bitvi zdijsnyuvali korektuvannya vognyu Nimci uv yazalisya v artilerijsku duel ale unaslidok nishivnogo vognyu vazhkih korabelnih artilerijskih sistem protivnika sho znachno perevazhali nimecki SMS Kenigsberg buv majzhe znishenij Kolishnij nimeckij paroplav Kingali zahoplenij ta perejmenovanij britancyami na Tim chasom u vodnij akvatoriyi ozera Viktoriya rozgornulisya vijskovi diyi mizh protiborchimi storonami Nimci mali tilki dva ozbroyenih 37 mm garmatoyu buksiri Gelmut fon Vissmann ta Kingali yaki hocha j ne stanovili serjoznoyi zagrozi priberezhnim mistam vodnochas mali znachnij psihologichnij vpliv na britanske naselennya U svoyu chergu britanci na ozeri mali ozbroyeni paroplavi pereosnasheni na kanonerski chovni en SS Kavirondo en ta en Pid chas odniyeyi iz sutichok nimecki voyaki potopili buksovanu barzhu z garmatoyu Zgodom voni pidnyali yiyi z dna ta vikoristali yiyi artilerijsku sistemu v nazemnih boyah a vlasno barzhu dlya perevezen vijsk Na pivdni koloniyi v rajoni ozero Tanganyika z pochatku aktivnoyi fazi vijni nimci cilkovito panuvali na prostori na yakomu trimali 3 ozbroyeni paroplavi ta dva neozbroyeni motorni chovni Spochatku soyuzni vijska ne stanovili zagrozi comu miniatyurnomu flotu j nimci pochuvali sebe dovoli vilno ta bezzhurno Odnak u 1915 roci britanci transportuvali suhodolom cherez Pivdennu Afriku na vidstan 4 800 km dva novitnih motornih chovni en Neveliki za rozmirom shvidkisni kateri buli osnasheni 47 mm garmatami Gochkisa ta kulemetami Maksim 26 grudnya 1916 roku v britanci nespodivanoyu atakoyu poshkodili ta zahopili nimeckij paroplav Kingali sho buv zgodom perejmenovanij nimi na 9 lyutogo 1916 roku she odin nimeckij ozbroyenij paroplav Gedvig fon Vissmann buv potoplenij u naslidok boyu na ozeri z britano belgijskimi katerami ta chovnami pid komanduvannyam komandera Yedinij paroplav sho zalishivsya u nimciv en buv zatoplenij komandoyu cherez zagrozu zahoplennya jogo belgijskimi vijskami v lipni 1916 roku Komanduvach vijskami Britanskoyi imperiyi u Shidnoafrikanskij koloniyi general Yan Smuts 1917Kulemetna obsluga askari na choli z nimeckim komandiromKampaniya 1916 roku Ne spromigshis dosyagti peremogi nad nevelikim nimeckim komponentom 28 grudnya 1915 roku britanskij Vijskovij komitet virishiv znachno posiliti vlasni sili na comu teatri vijni j u 1916 roci britanski vijska u Shidnij Africi rozpochali otrimuvati veliki pidkriplennya Komanduvachem usih sil buv viznachenij Goracij Smit Dorrien ale na shlyahu do Pivdennoyi Afriki vin tyazhko zahvoriv na pnevmoniyu j ne zmig ocholiti vijska Na jogo misce buv viznachenij pivdenno afrikanskij voyenachalnik Yan Smuts yakij 19 lyutogo 1916 roku pribuv do Mombasi General shvidko organizuvav usi chastini i perejshov u nastup namagayuchis shvidko znishiti partizanski zagoni P fon Lettova Vijska Britanskoyi imperiyi narahovuvali blizko 13 000 pivdennoafrikanciv u tomu chisli buriv britanciv rodezijciv 7 000 indijciv ta 73 300 cholovikiv dopomizhnih sil z afrikanskih plemen U vzayemodiyi z nim diyali belgijski vijska z Kongo a takozh nevelikij komponent portugalskoyi armiyi Oberst Paul fon Lettov Forbek takozh ne vtrachav chas i zmig zibrati pid svoyim komanduvannyam majzhe 13 000 voyiniv za rahunok miscevogo naselennya Shiro cinuyuchi jogo zaslugi 4 listopada 1916 kajzer nagorodiv oficera ordenom Pour le Merite a 10 zhovtnya 1917 P fon Letto Forbek otrimav Dubove listya do nogo Smuts atakuvav protivnika odnochasno z riznih napryamkiv i pislya dekilkoh boyiv nimecki chastini buli zmusheni zalishiti rajon Pivnichnoyi zaliznici i vidstupiti do Centralnoyi zaliznici Protyagom lita britanci zajnyali Centralnu zaliznicyu a nimecki chastini vidstupili do richki Rufidzhi de oboronyalisya kilka misyaciv nezvazhayuchi na britanskij desant u girli richki i sprobu portugalciv atakuvati z pivdnya Na zahodi koloniyi nimecki chastini uspishno oboronyalisya proti britanciv i belgijciv i lishe naprikinci roku vidstupili v rajon Zhodnomu z britanskih formuvan ne vdalosya rozgromiti i tim bilsh zahopiti nimeckogo lidera Vijska soyuznikiv hvorili na hvorobi Tak 9 j pivdennoafrikanskij pihotnij polk rozpochav bojovi diyi z 1 135 voyakami u lyutomu 1916 roku a u zhovtni praktichno bez boyu v nomu zalishilosya tilki 116 soldativ Naprikinci voseni P fon Lettov Forbek z osnovnimi silami buv zmushenij vidstupiti do pivdennoyi chastini nimeckoyi koloniyi a Smuts rozpochav masshtabni peregrupuvannya svoyih vijsk Vin zminiv regulyarni pivdennoafrikanski rodezijski ta indijski formuvannya na miscevi pidrozdili ukomplektovani askari U sichni 1917 roku Yan Smuts vidbuv do Londonu vvazhayuchi sho vin vigrav kampaniyu j u protivnika ne zalishilosya sil chiniti opir Kolona nimeckih vijsk z nosilnikami tubilnogo naselennya na marshi V koloni znyatij z nimeckogo krejsera SMS Kenigsberg kulemet na ruhomij bazi Odnak nezvazhayuchi na optimistichni nastroyi britanciv voni ne zdobuli peremogi Za standartami Zahidnogo frontu vijska Antanti shvidko i praktichno bez bojovih vtrat opanuvali velicheznu koloniyu hocha j zaznali kolosalnih vtrat cherez miscevi hvorobi Ale shutctruppe ne buli ani rozgromleni v boyah ani navit demoralizovani P fon Lettov Forbek mav u svoyemu rozporyadzhenni zagoni zagalnoyu chiselnistyu blizko 8 000 cholovikiv Kampaniya 1917 1918 rokiv Pislya vidbuttya Yana Smutsa do Velikoyi Britaniyi spochatku general major Redzhinald Goskins ocholiv vijska soyuznikiv u kampaniyi a zgodom jogo zminiv pivdennoafrikanskij general major U lipni 1917 roku soyuzniki rozpochali chergovij nastup proti nimeckih vijsk i do voseni zmusili yih vidstupiti na 160 km u pivdennomu napryamku 15 19 zhovtnya 1917 roku oberst Paul fon Lettov Forbek stinavsya u krovoprolitnij bitvi bilya Magiva de nimci bilisya z bilsh nizh vtrichi perevazhayuchimi silami britanskoyi armiyi Kajzerivski vijska vtratili 519 voyakiv koli britanski vtrati stanovili 2 700 zagiblimi poranenimi ta zniklimi bezvisti Koli do Berlina dijshli novini pro zdobutu peremogu P fon Lettov Forbek buv udostoyenij zvannya general major Nezvazhayuchi na zdobutu peremogu shutctruppe zmusheni buli dali vidstupati na pivden i 23 listopada voni peretnuli kordoni Portugalskogo Mozambiku podolavshi richku Ruvuma U koloniyi protivnika nimecki vijska prodovzhuvali zmagatisya z portugalskimi ta britanskimi formuvannyami mayuchi pri sobi v marshovih kolonah navit druzhin ta ditej Zgodom general podiliv ugrupovannya na tri koloni Odna z nih na choli z gauptmanom Teodorom Tejfel za umovi vidsutnosti yizhi ta boyepripasiv zmushena bula kapitulyuvati U serpni 1918 roku vijska P fon Lettov Forbeka povernulisya do Nimeckoyi Shidnoyi Afriki projshli marshem i prorvalisya do Pivnichnoyi Rodeziyi 13 listopada 1918 roku nimci opanuvali zalishene britancyami mistechko Kasama ne znayuchi sho she dva dni tomu v Yevropi pidpisana mirna ugoda pro pripinennya vijskovih dij i Nimecka imperiya kapitulyuvala 14 listopada 1918 roku komanduvach general major Paul fon Lettov Forbek otrimav telegramu pro zavershennya vijni j pogodivsya sklasti zbroyu Vin zdijsniv perehid do Aberkorna i 25 listopada 1918 roku oficijno kapitulyuvav pripinivshi svij bilsh nizh chotiririchnij opir vijskam soyuznikiv PidsumkiShidnoafrikanska kampaniya sho velasya na velicheznomu prostori Afrikanskogo kontinentu ne stala osnovnoyu arenoyu bitv svitovogo konfliktu Vodnochas podiyi sho traplyalisya mali neabiyakij vpliv na rozvitok vijskovogo mistectva v metodici vedennya partizanskoyi vijni ta zalishili znachnij slid u vijskovij istoriyi XX stolittya Nimeckij dirizhabl Das Afrika Schiff Vijskovi diyi na shodi Afriki tochilisya v nadzvichajno skladnih umovah v ekvatorialnomu klimati na vazhkij peretyatij miscevosti pozbavlenoyi zruchnih transportnih komunikacij ta infrastrukturi sho spriyala b vedennyu boyiv Usi vijskovi spitkalisya z chiselnimi ta suvorimi pereponami v kampaniyi Z tochki zoru uchasnikiv bitv shansi zaginuti v boyu buli minimalnimi nabagato nebezpechnishim dlya voyakiv bulo pomerti vid tropichnih hvorob otrujnih tvarin golodu chi spragi Nastupnim faktorom sho vplivav na hid voyennih dij bula potreba u dobre organizovanij sistemi transportuvannya ta postachannya Cej kriterij najserjoznishim chinom diktuvav vimogi v planuvanni boyu ta operaciyi obom storonam konfliktu Bez chitkoyi ta efektivnoyi organizaciyi cogo nemozhlivo bulo peredbachiti perebig podij Soldati poterpalm cherez postijne nedoyidannya ta brak boyepripasiv j inshih neobhidnih u bitvi rechej Ale nimcyam dovodilosya bitisya u najgirshih umovah Otochena z usih storin vorogami a z morya blokadoyu korabliv protivnika nimecka koloniya poterpala vid deficitu najnagalnishogo yij brakuvalo elementarnogo shob protistoyati soyuznim armiyam yaki mali mozhlivosti popovnyuvati svoyi zapasi Tak u zhovtni 1917 roku nimecke komanduvannya navit vlashtuvalo bezprecedentnu specialnu misiyu iz zastosuvannyam dirizhablya sho mav dostaviti povitryam z Yevropi bilshe za 50 tonn boyepripasiv medikamentiv ta inshogo majna dlya vijsk P fon Lettov Forbeka Odnak popri kolosalni trudnoshi P fon Lettov Forbeku vdalosya realizuvati zamislene Blizko 400 000 soldativ soyuznih armij matrosiv civilnih ta dopomizhnih pracivnikiv brali uchast u kampaniyi v tij chi inshij yakosti Bilsh togo vijska Antanti najmali dodatkovo 600 000 tamteshnih zhiteliv dlya perenesennya zbroyi majna ta zapasiv Soyuzniki zaluchali do bezplidnih poshukiv nevlovnih zagoniv nimeckogo generala she blizko 1 mln afrikanciv Takim chinom nimeckomu generalu vdalosya vidtyagnuti na sebe nadzvichajno veliku kilkist vijsk protivnika j zmusiti yih vitrachati znachni materialni ta finansovi rezervi J hocha vin spodivavsya zv yazati osnovni sili yevropejskih krayin Antanta vikoristovuvala proti nogo v osnovnomu dopomizhni sili blizko 200 000 indijskih ta pivdennoafrikanskih vijskovih Nezvazhayuchi na prigolomshlivu perevagu voroga v chiselnosti silah ta zasobah P fon Lettov Forbek vmilo j rezultativno protistoyav soyuznikam ta na pershomu etapi vijni zdobuv znachnih peremog Ale z chasom kilkist britansko belgijskih vijsk zrostala vse bilshe a cogo nimeckij komanduvach sobi dozvoliti ne mig J yaksho britanski ta pivdennoafrikanski voyenachalniki shukali generalnoyi bitvi namagayuchis ostatochno roztroshiti protivnika nimci ne uv yazuvalisya v takogo rodu boyi stavlyachi za metu skorishe visnazhiti soyuzni vijska anizh rozgromiti yih Ale suvorishi umovi regionu postijni sutichki ta bezlich inshih faktoriv zrobili svoyu spravu Yaksho na pochatok kampaniyi fon Lettov mav komponent siloyu 9 000 voyakiv to naprikinci 1917 roku v nogo zalishilosya menshe nizh 1 500 soldativ VtratiZa dumkoyu vijskovih istorikiv zagalni vtrati dosi zalishayutsya ne do kincya vidomimi Britanska imperiya vtratila u boyah kampaniyi 3 443 soldati zagiblimi she 6 558 pomerlo vid hvorob ta blizko 90 000 zhertv stalosya sered miscevogo naselennya sho dopomagalo britancyam U 2007 roci britanskij istorik Pejs vidav inshi dani sho z chisla 126 972 britanskih vijskovikiv sho brali uchast u boyah 9 vid cogo chisla abo 11 189 cholovikiv zaginulo chi pomerlo z tih chi inshih obstavin She 95 000 afrikanciv dopomizhnih vijsk iz zagalnoyi chiselnosti 1 000 000 prizvanih na sluzhbu vtratili svoye zhittya Z nimeckoyi storoni tochnih danih nemaye Pejs pisav sho shonajmenshe 350 000 lyudej pomerlo z riznih obstavin u Nimeckij Shidnij Africi pid chas kampaniyi perevazhna bilshist vid nedoyidannya ta hvorob She 300 000 afrikanciv nimeckoyi koloniyi stali zhertvami posuhi ta vidpovidno golodu v 1917 roci Naprikinci Pershoyi svitovoyi vijni na shid Afriki na dovershennya usih bid ta katastrof obrushilasya pandemiya Ispanskogo gripu U Britanskoyi Shidnoyi Africi pomerlo vid hvorobi vid 160 do 200 tisyach lyudej Pivdenna Afrika zaznala smert 250 350 tisyachi cholovikiv Zagalom u Subsaharskij Africi vid epidemiyi gripu zaginulo 1 5 2 mln miscevogo naselennya Div takozhKolonialnij rozpodil Afriki Shidnoafrikanska kampaniya Druga svitova vijna Federaciya Rodeziyi ta Nyasalendu Povstannya madzhi madzhi Zanzibarskij sultanatPrimitkiVinoskiUgrupovannya korabliv sho brali uchast u polyuvanni na SMS Kenigsberg linijnij korabel 2 monitori Mersi ta Severn 4 krejseri Chatem i Pislya vijni sudno bulo pidnyato belgijcyami j zgodom peredano britancyam U 1927 roci paroplav pid novoyu nazvoyu Liyemba angl MV Liemba uvijshov do skladu britanskogo flotu Za stanom na 2015 rik Liyemba prodovzhuye perebuvati v skladi tanzanijskogo morskogo transportnogo flotu DzherelaMiller Charles Battle for the Bundu The First World War in German East Africa p 70 London Macdonald amp Jane s 1974 and New York MacMillan Publishing Co Inc 1974 ISBN 0 02 584930 1 Farwell B 1989 The Great War in Africa 1914 1918 r 178 New York W W Norton amp Company ISBN 0 39330 564 3 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Shidnoafrikanska kampaniya Persha svitova vijna THE GERMAN EAST AFRICA CAMPAIGN 1914 1918 11 lipnya 2020 u Wayback Machine History of East Africa The War with Germany in East Africa 7 veresnya 2020 u Wayback Machine German Colonial Uniforms 1 listopada 2015 u Wayback Machine Nemeckij harakter chernogo kontinenta 8 grudnya 2015 u Wayback Machine LiteraturaAnderson Rose 2004 The Forgotten Front The East Africa Campaign 1914 1918 Stroud Tempus ISBN 9780752423449 Anderson R 2001 World War I in East Africa 1916 1918 14 lipnya 2014 u Wayback Machine PhD University of Glasgow OCLC 498854094 Fendall C P 1921 The East African Force 1915 1919 PDF vid Battery Press 1992 London H F amp G Witherby ISBN 0 89839 174 1 Procitovano 25 lyutogo 2014 Lettow Vorbeck P E 1920 Meine Erinnerungen aus Ostafrika PDF vid My Reminiscences of East Africa Hurst and Blackett London 1920 Leipzig K F Koehler OCLC 2961551 Procitovano 25 lyutogo 2014 Chappell Mike 2005 The British Army in World War I The Eastern Fronts III Oxford Osprey ISBN 9781841764016 Hordern C 1990 1941 Military Operations East Africa August 1914 September 1916 I Imperial War Museum amp Battery Press ed London HMSO ISBN 0 89839 158 X Hoyt E P 1981 Guerilla Colonel von Lettow Vorbeck and Germany s East African Empire New York MacMillan ISBN 0 02555 210 4 P fon Lettov Forbek Moi vospominaniya o Vostochnoj Afrike v sb Zamorskie teatry Pervoj mirovoj vojny OOO Izdatelstvo AST 2003 ISBN 5 17 018624 X