Архикатедра́льний собо́р Свято́го Ю́ра (давніше катедральна церква Святого Юрія) у Львові — собор Галицької митрополії УГКЦ, до 1817 при монастирі чину Василіян, бароково-рококовий монументальний архітектурний ансамбль з виразними національними рисами (1744–1762), вважався головною святинею українських греко-католиків, до побудови Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві.
Архикатедральний собор Св. Юра | |
---|---|
49°50′19″ пн. ш. 24°00′47″ сх. д. / 49.83861111113888853° пн. ш. 24.01305555558333538° сх. д.Координати: 49°50′19″ пн. ш. 24°00′47″ сх. д. / 49.83861111113888853° пн. ш. 24.01305555558333538° сх. д. | |
Тип споруди | собор |
Розташування | Україна, Львів |
Архітектор | Бернард Меретин |
Скульптор | Іван Георгій Пінзель |
Засновник | Атанасій Шептицький |
Початок будівництва | 1744 |
Кінець будівництва | 1762 |
Стиль | бароко-рококо |
Належність | УГКЦ |
Єпархія | Львівська архієпархія УГКЦ |
Стан | пам'ятка архітектури національного значення України |
Адреса | м. Львів, Площа Святого Юра, 5 |
Епонім | Юрій (Георгій) Змієборець |
Покровитель | Юрій (Георгій) Змієборець |
Собор Святого Юра (Львів) | |
Собор Святого Юра у Вікісховищі |
Розташований на Святоюрській горі, за адресою: площа Святого Юра № 5. Висота над рівнем моря — 321 метр.
З 1998 року Собор разом із Ансамблем історичного центру Львова належить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Власне собор є частиною комплексу: барокового собору (1745–1770) з дзвіницею (дзвін з 1341), рококової з класицистичними портиками митрополичої палати (1761–1762), будинків капітули, тераси з двораменними сходами, ажурної огорожі довкола соборового подвір'я з двома брамами в подвір'ї (1771) та мурів, що обводять капітульні будинки і митрополичі сади (1772).
Багатовікову архітектурну історію Святоюрського монастиря умовно можна поділити на два великі періоди відповідно до історії його головної споруди. Перший період тривав майже півтисячоліття — від початків чернечої оселі приблизно до середини XVIII століття, — завершився руйнацією старого храму. Другий період розпочався з будівництва нового собору, яке згодом стало новою точкою відліку в цілеспрямованому формуванні майбутнього ансамблю. Завершився він у XIX столітті, коли з'явилася остання з існуючих нині будівель.
У давніших джерелах — Катедральний храм Святого Юрія.
Передісторія
Княжий період
За давньою легендою, це місце було заселене приблизно з 1280 року. Тоді ж існувала печера. Досі не з'ясовано: була вона штучною чи природною. У ній усамітнився чернець Василь (Василиск), який в постійних молитвах спокутував земні гріхи. Походить ця легенда з давніх-давен, але вперше записана дослідником Львова Бартоломеєм Зіморовичем у XVII столітті.
Під той час Василиск, стрий Лева, князь жорстокого духа, але, як часто буває у греків, через молоді літа, проведені безжурно, на старість постригся добровільно в ченці й оселився в наїженій терном печері, що стояла отвором на схилі пагорба, котрий підносився над спиною міста. Був він більше подібний до фавна, ніж до людини - щетинястий, нечесаний, з великими бровами, худий, зарослий, з запущеною до колін бородою, що закривала наготу тіла, як щит або килим. Такою нелюдською строгістю життя спокутував він нелюдську різню бранців, до якої дійшло за його проводом перед двадцятьма роками в Судомирі, так загально говорено. За його порадою Лев побудував на верху того пагорба букову церкву, обвів її чернечими келіями та віддав під опіку святого Юрія, старійшини війська святих, вождя для себе проти поляків і співтовариша для стрия, що боровся з примарами пекла |
Як вважав Володимир Січинський, у легенді про загадкового Василиска дивним чином переплуталися в часі окремі події та особи. Справді, добре відомий з літописів князь Василько Романович у 1259 р. не з власної волі супроводжував до Судомира ворожі загони монголо-татарського полководця Бурундая. Трапилося це після того, як князь змушений був добровільно здати чужинцям і навіть «розкидати» та попалити міські укріплення Володимира на Волині. Як повідомляє літописець, внаслідок походу татар на Судомир загинуло майже все його населення. Проте не підлягають сумніву літописні свідчення про те, що князь Василько Романович помер значно раніше за вказану в легенді дату і ще у 1269 році був похований у в Холмі Тому особа загадкового Василиска має різні, неоднозначні тлумачення. Наприклад, польський дослідник Олександр Чоловський вслід за істориком Ізидором Шараневичем ідентифікував Василиска як , сина Тройденового
Існують також інші версії щодо першої церкви на Святоюрській горі. Зокрема, існує версія, що Юр'ївську церкву та монастир заснував галицький князь Лев Данилович, який у 1282 році до вже існуючого монастиря переніс із Галича тіло свого батька — короля Данила. Хоча Святоюрська гора не виділялася так активно, як Замкова на протилежному березі Полтви, — ні з огляду на абсолютні висотні позначки, ні з огляду на загальну територію, придатну для будівництва, проте, згідно з інформацією Мартіна Ґруневеґа, почутою ним від старожилів, саме ця гора привернула увагу князівських слуг, коли вони почали будувати замок. Потім за розпорядженням князя тут була вимурувана церква на честь святого Юра. М. Ґруневеґ навіть зробив висновок, що «…церква Юра була першою будівлею міста після замку».
Серед інших імовірних засновників монастиря є також ім'я князя Юрія Львовича, але однозначних документальних підтверджень жодної з цих версій немає.
Щодо посвяти, більшість дослідників схиляються до думки, що посвята храму від самого початку була пов'язана з ім'ям святого Юрія, хоча історія храмової архітектури подає нам непоодинокі приклади перепосвят, які траплялися за різних обставин, особливо під час змін конфесійної приналежності. Взагалі, храми в ім'я святого Юрія були досить поширені серед православних, а згодом і греко-католицьких церков, про що свідчать дослідження статистики храмових посвят львівської єпархії східного обряду.
На думку новітнього дослідника Ігоря Мицька, отруєння останнього галицько-волинського князя Юрія ІІ (Болеслава Тройденовича) відбулося саме у Святоюріївській церкві 7 квітня 1340 року. Після смерті Юрія II Казимир III захопив Львів. Під час нападу, за давніми переказами, руські мешканці перетворили монастир у місце завзятого опору і після здобуття королем укріплень, були всі перебиті. Ця історія підтверджується записами митрополита Лева ШептицькогоУ вогні великої пожежі згорів і перший храм Святого Юра Окремі польські автори намагались подати цю інформацію як вигадку, не підтверджену фактами, а відповідальність за масштабні руйнації в місті покладали на литовські загони, які намагались укріпити у Галичині княжя Дмитра Любарта.
Першим незаперечним доказом фактичного існування храму Святого Юра можна вважати інформацію, подану у вигляді меморативного напису на старовинному мідному дзвоні, який ще й нині розміщується в соборній дзвіниці. Давній кириличний текст зазначає:
В ле[то] 6849 [1341] сольян был колокол сій святому Юрыю при князі Дмитрии игуменом Євфимьєм. А писал Скора Іяков |
З цього напису можна зробити принаймні два важливі висновки: по-перше, згадка імені князя Дмитрія, найімовірніше, вказує на його безпосередню причетність до виготовлення дзвона в ролі патрона та жертводавця, по-друге, з погляду хронології ця інформація свідчить про те, що через рік після вторгнення Казимира храм функціонував при чернечій оселі, яку очолював ігумен Євфимій.
Не всі дослідники згідні з думкою, що перший храм був дерев'яний. Зокрема є інша версія, яку досить розлого обґрунтував Ю. Диба: перший храм був не дерев'яним, а вимуруваним з тесаних кам'яних блоків.
Стара церква не раз зазнавала руйнацій та реконструкцій. Так, зокрема М. Ґруневеґ на початку XVII століття стосовно цієї церкви занотував: «за моїх часів вона була повністю перемурована». З подання А. Петрушевича довідуємося, що у 1608 році «…в неділю по Пасці грім вдарив у церкву Святого Юра і хрест церкви зверху і камінь, у якому хрест стояв, і образи всередині церкви попалив і престол надвоє розбив». Повідомлялося також, що «року 1643… святий Юрій погорєл», а у 1648 році «Львов, боронячися, передмістя сами всі спалили округом… у церкві Святого Юр'я трупа 54 забитих людей, і татарин, на самий престол упавши, розбився». Відомо також, що значної шкоди завдали храму турки в 1672 р.
Польський період
Перші згадки про спорудження мурованого собору Святого Юра в давніх літературних джерелах знаходяться у праці львівського історика, радника і бургомістра XVII ст. Бартоломея Зіморовича «Потрійний Львів» («Leopolis Triplex»), яку іноді ще умовно називають «Хронікою Зіморовича». Автор хроніки подає інформацію про будівництво храму в різних місцях тексту під двома різними датами: спочатку — 1363, а потім — 1437. Наступну згадку про церкву св. Юрія в «Потрійному Львові»
Відомо, що Б. Зіморович не був свідком тих далеких подій, тому його праця, як і будь-яка компілятивна хроніка, звичайно, не була позбавлена неточностей і помилок. На користь такої підозри щодо наведеної характеристики старої церкви св. Юрія може бути те, що в цій хроніці Б. Зіморовича, але в іншому місці, знаходимо ще одне, майже аналогічне повідомлення, подане під значно пізнішою датою, а саме під 1437 рік:
Будуються церкви — Вірменська та св. Юрія. Вірмени та русини, скориставшись послугами того самого будівничого, у тих часах будували два однакові храми, одного розміру та виду. Вірмени — в мурах міста на честь Діви, у лоно небес взятої; русини — на передмісті на честь давнього воїтеля свого народу св. Юрія. |
Дуже важко і практично неможливо в цих двох хронікальних поданнях виокремити тверду істину від перекручення чи домислу. Тому в подальшому дослідники та коментатори праці Б. Зіморовича по-різному пояснювали ці два суперечливі повідомлення.
Домінують два погляди. Перший, сформульований ще у XIX столітті Денисом Зубрицьким у його відомій праці «Хроніка міста Львова» і сприйнятий згодом багатьма істориками, ґрунтувався на припущенні, що Б. Зіморович допустив у своїй хроніці помилкове дублювання однієї й тієї самої події, тому достовірною слід вважати лише першу дату, тобто 1363 року. Другу згадку близько 1437 року Д. Зубрицький розцінив як помилкову, повторену про одну й ту саму подію. Згодом припущення Д. Зубрицького було підтримане Владиславом Лозінським у книзі «Львівське мистецтво в XVI—XVII століттях. Архітектура та скульптура», де ще раз повторено усталену у XIX столітті інформацію про те, що власне ці дві церкви — Вірменська та Святоюрська — стали першими новобудовами після знаменного для міста 1370 року. Окремо наголошено на тому, що обидві церкви були не лише творіннями одного майстра, але й були зведені, за словами Б. Зіморовнча, «quod schema unifonne fabricae utrinsque facit manifestuin», тобто мали подібний конструктивний устрій і зовнішній вигляд. Такий наголос давав певні підстави для хоча б приблизного уявлення про архітектурний вигляд першого мурованого храму св. Юра, оскільки стародавній вірменський храм непогано зберігся і міг служити реальним об'єктом для порівнянь і певних архітектурних висновків. Пристав до цієї версії також І. Мицько у своєму коментарі до новітнього перекладу «Потрійного Львова».
Інший погляд був вперше поданий у так званій «Святоюрській хроніці» («Книга діянь…») і неодноразово повторений згодом у працях Володимира Січинського, Івана Крип'якевича, Володимира Вуйцика та ін. Обидва повідомлення в хроніці Б. Зіморовича ці дослідники пов'язували з реальними подіями. Отже, вони потребували обґрунтованого пояснення. Суть пояснення зводилася до того, що в хроніці Б. Зіморовича зафіксовані два різні моменти з історії Святоюрської церкви: у 1363 році новобудову лише започатковано, а у 1437 році після багатьох років, несприятливих для продовження будівництва, її нарешті доведено до повного завершення. В. Січинський у монографії «Архітектура катедри св. Юра у Львові» навіть указав на можливість пізнішого пристосування цих двох різних дат, зазначених Б. Зіморовичем, до конкретних імен давніх ігуменів Святоюрського монастиря, котрі ніби-то почергово опікувалися нелегким і довготривалим будівництвом храму. Згадано імена ігуменів Євтимія, Партенія, Гедеона та Лаврентія. Певна упередженість цього штучного поділу дат на початок і кінець будівництва легко проглядається, оскільки з тексту хроніки Б. Зіморовича таке розмежування не випливає. Але слід визнати, що й для категоричного заперечення цього також немає достатніх підстав. Свою особливу позицію щодо визначення дати початку й тривалості будівництва першого мурованого храму сформулював польський дослідник Т. Маньковський у критичній рецензії на монографію В. Січинського. Скептично оцінюючи фактографічну точність праці Б. Зіморовича і водночас користуючись мало відомими раніше документальними першоджерелами, пов'язаними з діяльністю вірменської громади у Львові в давні часи, він визначає 1363 рік датою не початку, а скоріше завершення будівництва вірменської церкви. Тим самим він поставив під сумнів не лише заявлену Б. Зіморовичем синхронність виконання будівельних робіт, але й принципову архітектурну спорідненість двох храмів.
Незважаючи на такі перестороги, інформація Б. Зіморовича дала привід для приблизної архітектурної характеристики першої мурованої церкви св. Юра. З огляду на можливість існування близької аналогії між старим Святоюрським храмом та Вірменською церквою, більшість дослідників висловлювали припущення, що перший мурований храм св. Юра теж належав до досить поширеного візантійського типу тринавової, чотиристовпної, хрещато-баневої, одноверхої розпланувально-просторової системи. Припущення це небезпідставне, оскільки вже Мартін Ґруневеґ у своїх нотатках повідомив, що вона «побудована на український спосіб». В. Січинський охарактеризував її як українсько-візантійський тип будівлі і навіть порівняв з багатьма відомими взірцями давньоруської архітектури — наприклад, з в Каневі. Аналогічні визначення поширилися в спеціальній літературі як аксіома і нерідко трапляються навіть у новітніх публікаціях оглядового характеру
Невідомим достеменно донині залишається ім'я архітектора. Воно виступало в різних джерелах, у тому числі й у Б. Зіморовича, як Доре. Таку транскрипцію Вл. Лозинський вважав за механічну описку і на підставі архівних розвідок ідентифікував його з тим будівничим, чиє прізвище у версії «Doringus murator» неодноразово згадувалося в найстаріших міських книгах Львова, які обіймали хронологічний відтинок з 1382 до 1389 р. У такій транскрипції, як Дорінг, що мала засвідчувати, очевидно, його німецьке походження, це прізвище згодом неодноразово наводилося в історичній літературі. На думку Вл. Лозинського, загадковий майстер Дорінг помер близько 1384 року, оскільки саме тоді в давньому актові з'являються непоодинокі згадки про склад його майнової спадщини та її подальшу долю. Водночас авторство Дорінга спростовував Т. Маньковський. Згідно зі знайденими ним архівними свідченнями, це мав бути архітектор-італієць Дорхі чи Доркі (Dorchi). За логікою Т. Маньковського, слід також визнати малоймовірною архітектурну спорідненість двох храмів, хоча участь одного й того самого архітектора на обох будівельних об'єктах він не відкидав. Тому, з огляду на гіпотетичну архітектурну спорідненість цих двох храмів, Т. Маньковський допускав, що «…середньовічний собор св. Юра також міг мати ззовні баню у вигляді багатогранного барабана, накритого наметовим дахом». За іншими архітектурно-розпланувальними ознаками церква св. Юра, на відміну від вірменського храму, мала б бути значно ближчою до місцевої храмобудівної традиції, а не до імпортованого з Кафи вірменського прототипу. У чому конкретно полягала ця близькість, автор не уточнював. Можна гадати, що йшлося про безстовпний, тридільний, однобаневий тип споруди.
Оскільки в хроніці Б. Зіморовича згадується «murator», то логічно припустити, що старий Святоюрський храм теж був зведений з каменю. Малоймовірно, що це була лише цегла, як про те говорить Б. Зіморович, враховуючи невідповідність статусу заміського храму дороговизні цього будівельного матеріалу в тогочасних умовах. Очевидно, використовувався також природний камінь, постачання якого з численних навколишніх каменоломень не було проблематичним. Інформативна обмеженість писемних джерел і брак переконливої іконографії спричинили появу ще однієї гіпотези стосовно архітектурно-просторової морфології старої церкви св. Юра. Витоки цієї гіпотези мають передісторію, яка пов'язана з аналізом гравюри загального вигляду Львова, виконаної Ф. Гогенбергом на підставі малюнка А. Пассаротті і надрукованої у 1618 році в шостому томі видання Георга Брауна «Civitates Orbis Terrarum». Цей високовартісний і широко відомий іконографічний документ вважається першим панорамним зображенням львівської забудови станом на початок XVII століття. Незважаючи на дуже приблизний, узагальнений характер зображення окремих споруд, загалом він має величезну пізнавальну цінність і досить інформативно відтворює містобудівну ситуацію. Ще в 1930-ті роки польський дослідник Януш Вітвіцький висловив стосовно цієї гравюри сміливе припущення, що споруда у вигляді ротонди з прибудовою, яка зображена ліворуч на передньому плані панорами, це і є церква св. Юра. Щоправда, він зауважив: оскільки Пассаротті виконував свій малюнок, очевидно, з даху Святоюрської церкви, то сама вона не могла потрапити до відтворюваної панорами. Пояснюючи цю невідповідність, Я. Вітвіцький стверджує, що церкву на цьому зображенні «було домальовано середньовічним способом» із суто творчих, композиційних міркувань художника. Це видається дуже малоймовірним, якщо зважити на мету приїзду А. Пассаротті до Львова (будівництво фортифікаційних споруд) та його раціональний, «інженерний» спосіб відтворення міської забудови. Мабуть, саме тому це припущення Я. Вітвіцького тривалий час залишалося проігнорованим і в працях про собор св. Юра не згадувалося. Але через багато років цю версію, хоч і дуже обережно, прийняв сучасний польський дослідник Вітольд Шолгіня, який, щоправда, не вдавався до далекосяжних, категоричних висновків. Сприймаючи саме таке трактування невідомого об'єкта на гравюрі, останніми роками власну версію подій вибудував львівський дослідник Юрій Диба. Головна його теза полягала в тому, що з самого початку, тобто ще 1280 року, князь Лев Данилович спорудив церкву св. Юрія у вигляді мурованої ротонди, яка в наступні століття, аж до її остаточного розібрання у 1743 році, лише зазнавала певних трансформацій. Будівельні роботи зі спорудження мурованого храму, про які йшлося в хроніці Б. Зіморовича, кваліфіковані дослідником як влаштування нової базилікальної прибудови до вже існуючої церкви-ротонди. Подальші зусилля дослідника також спрямовані на захист «ротондоподібної версії» старої церкви св. Юра. Доводиться визнати, що аргументи стосовно ідентифікації зображеної на гравюрі споруди як старої церкви св. Юра все ще залишають значний простір для здорового скептицизму. В його основі — дискусійність вихідної тези Я. Вітвіцького про те, що А. Пассаротті свідомо трансформував малюнок, доповнивши зображення тим фрагментом, якого він насправді не міг бачити зі Святоюрської гори чи навіть з даху самої старої церкви. Несприйняття цієї тези має означати, що на гравюрі бачимо порівняно точне зображення якоїсь реальної, але згодом втраченої споруди, яка дійсно була перед очима художника і розміщувалася значно нижче по рельєфу (про це свідчить її ракурс), найімовірніше, безпосередньо біля підніжжя гори. У такому разі постає запитання: що це могло бути? Адже навіть на найстаріших планах забудови Львова — зображеннях А. Пассаротті споруда справді не має переконливо атрибутованого відповідника. Цьому може бути лише одне пояснення: ця будівля на момент виконання відомих нам фіксаційних планів міста вже не існувала. Маємо підстави стверджувати, що це була так звана зимова єпископська резиденція з каплицею, розташована в долішній частині єпископського саду. Це припущення підтверджує інформація одного зі свідків у судовій справі між василіанами та світським духовенством. У 1766 році цей 80-річний свідок показав:
Внизу під горою від півночі були зимові покої, у яких мешкав єпископ Шумлянський, а навпроти того зимового помешкання була каплиця в покоях мальована, а на альтанці — два дзвони під дашком. Зимову резиденцію під горою навпроти кляштору і капличку з дзвіницею після смерті єпископа Йосипа Шумлянського розібрав Діонісій Сінкевич, офіціал львівський, і господарські будинки виставив
Отже, «під горою навпроти кляштору», — а це приблизно там, де тепер розташована будівля цирку, — розміщувалася резиденція єпископа з прибудованою до неї капличкою типу ротонди з наметовим дашком і дзвонами під ним. Саме її, очевидно, і змалював А. Пассаротті, а в процесі гравіювання вона набула монументальніших рис, що цілком могло статися з художньо-композиційних міркувань виконавця граверної дошки.
Існування резиденції в цій низинній ділянці підтверджує також найдавніший фіксаційний план Святоюрської гори, знайдений В. Вуйциком у Центральному історичному архіві Львова, хоча вона зображена тут дуже узагальнено. Можна думати, що на час укладання цього фіксаційного плану зимове помешкання втратило своє значення і, мабуть, було відбудоване наново в значно спрощеному вигляді порівняно з тим, що бачимо па гравюрі Ф. Гогенберга. Але разом з тим, саме існування резиденції в середині XVIII століття в тій самій ділянці, що й на початку XVII століття, засвідчує певну традицію в її просторовій локалізації. Історичне коріння такого «низинного» розташування резиденції цілком могло сягати набагато давнішої доби правління єпископа Гедеона Балабана, тому на час виконання малюнка А. Пассаротті вона вже могла існувати в повному функціональному вимірі.
Поки що переконливішою залишається все-таки та версія, згідно з якою старий храм за своїми принциповими архітектурними рисами та фізичним масштабом наближався до первісного вигляду Вірменської церкви у Львові. Саме такий, відносно невеликий однобаневий храм міг посісти дуже обмежену ділянку на скелястій і незручній для будівництва вершині цього пагорба.
Таке консервативне уявлення про старий храм св. Юра недавно збагатилося новим вагомим аргументом на свою користь. На початку 1990-х років невтомний розвідник архівних фондів і музейних запасників В. Вуйцик натрапив на невідомий портрет Атанасія Шептицького — фундатора нового собору. Під погрудним зображенням ще молодого єпископа невідомий художник помістив малюнок церкви, оповитий символічною стрічкою з патетичним написом «Romanum capies facile hoc de monte galerum». Як бачимо, в цьому не лише метафорично засвідчувалася віросповідна приналежність святині та єпископа до римського престолу, але й побіжно визнавалося її розташування «на горі» — певне, що Святоюрській. Окрім того, відтворення старої кафедральної церкви на портреті особи, яка згодом стала ініціатором будівництва нового храму, теж є доволі переконливим. Малюнок старої церкви символічно доповнює розгорнуту портретну композицію. Тому він вийшов дещо узагальненим, але досить реалістичним для конкретних висновків. Стара церква зображена з північного сходу з уявної оглядової точки, яка відповідає лінії горизонту, що проходить трохи вище від головного карниза. Добре проглядається вівтарна частина храму з великою центральною апсидою і значно вужчими бічними апсидами. Апсиди рівновисокі з основним об'ємом споруди, накритим двосхилим дахом. Посередині гребеня даху зображено цибулясту баню на невеликому гранчастому підбаннику. Схоже, що підбанник мав вісім граней. У зовнішніх стінах на одному рівні показано рівновеликі віконні прорізи — три на північній стіні і по одному на апсидах. Така кількість вікон може бути непрямою ознакою тридільності внутрішньої просторової структури. Невеликі віконця зображені також на кожній грані підбанника. Наявність верхнього освітлення може свідчити про існування у структурі храму чотирьох внутрішніх опор, які мали підтримувати підбанник. Невеликий діаметр підбанника відносно основного об'єму споруди можна пояснити або неточністю передавання пропорцій художником, або безстовпним характером склепіння на перехресних попружних арках. Торцеві поверхні двосхилого даху прикриті фронтонами. Вони ледь виступають за площину дахівки, яка, за повідомленням М. Ґруневеґа, вже на початку XVII століття була бляшаною. Отже, на зображенні є всі принципові ознаки того, що стара церква св. Юра за своєю об'ємно-просторовою структурою і за фізичним масштабом дійсно була близькою до вірменського храму. Деякі підозри в суттєвих видозмінах може викликати форма верху (баня, підбанник, дах) — тієї частини будівлі, яка завжди найбільше наражена на ризик втрат і переробок. Щодо цього, припущення В. Вуйцика про можливість існування під схилами даху невидимої бані теж має певні підстави. Менш імовірною є його версія про триконхове розпланування храму, оскільки це заперечується характером об'ємних членувань.
Схоже зображення невідомої церкви знаходимо на гравюрі знаменитого українського майстра Никодима Зубрицького, виконаній ним під час перебування у Святоюрському монастирі, як ілюстрації до одного з видань тутешньої друкарні. Поширена серед тогочасних художників звичка наповнювати агіографічні сюжети зображеннями реально існуючих сакральних споруд, хоч і без документальної точності, дає привід стверджувати, що львівські роботи Н. Зубрицького теж не були винятком. Гравюра з сюжетом Покрову демонструє помітну спорідненість її з зображенням храму на портреті А. Шептицького не лише за ракурсом та аналогічними пропорціями архітектурних мас, але й за наявністю прилеглої забудови під північною стіною церкви, де розташовувалися скромні чернечі келії та єпископські палати. Про деякі характерні особливості розташування старого храму можна говорити впевнено. Зокрема, старий храм, на відміну від існуючого, мав орієнтацію по осі схід-захід, тобто його вівтарна частина була зорієнтована на схід, тоді як вівтар нового собору, навпаки, спрямований на захід. Можна стверджувати, що первісна орієнтація вівтаря зумовлювала й інший напрямок головного підходу до храму, ніж той, що існує нині. Варто зауважити, що розпланувальний абрис старого храму, безсумнівно, розміщувався в східній частині нового храму, а його фізичні розміри, якщо взяти до уваги масштабну аналогію з вірменською церквою, були майже втричі меншими за довжиною і приблизно вдвічі — за шириною. Отже, старий храм не можна вважати монументальним, хоча його скромні габарити все-таки мали одну перевагу: вони забезпечували значно більше вільного простору навколо споруди. Спільною рисою старого і нового храмів є вигідне місцерозташування церкви на найвищій позначці Святоюрської гори. Власне, іншого рішення і не могло бути через дуже обмежену територію. Тому гіпотетичний варіант спорудження нового храму поряд зі старим, як це іноді траплялося в процесі розбудови монастирських комплексів1, у даному разі був би дуже ускладненим. Не можна було не враховувати й геологічних особливостей ділянки — наявності окремих фрагментів природної скелі, які згодом були відкриті В. Січинським під підлогою в ході археологічного зондування. Виявилося, що в східній частині церкви скелястий природний материк розташовується на відстані 65-110 см від поверхні підлоги. Отже, зараз можна лише уявити, що старий храм відносно прилеглої території розміщувався на досить виразному скелястому підвинщенні рельєфу, як на своєрідній природній платформі. Згодом, після спорудження нового храму, ця природна платформа-стилобат була знівельована навколо собору новим горизонтальним вимощенням, а для з'єднання значно нижчої передсоборної площі з нульовим рівнем храму довелося по осі головного входу влаштувати парадні двомаршові сходи.
Навколо старої церкви розташовувалися споруди різного призначення. На фіксаційному плані Клеменса Ксаверія Фесінґера ще можна бачити частину цих споруд, крім тих, що потрапили в межі фундаментів нового собору і на момент виконання плану вже не існували. Серед них була й каплиця Покрову Богородиці, прибудована до старої церкви. У ній до останнього моменту зберігалася чудотворна ікона Теребовлянської Богородиці.
Б. Зіморович подає під 1453 роком у зв'язку з захопленням Східнохристиянської столиці Константинополя турками-османами. Міська влада Львова була налякана цією трагічною подією і мусила вжити заходів перестороги:
Оскільки рознеслася звістка, що Константинополь був виданий туркам греками, а багато з них, вигнаних з осель, утікали до Львова, то було впроваджено державне прибуття, щоб утікачів пускати до міста тільки після складання присяги. Нарешті пораховано руські церкви, і на той час їх було вісім, а саме: міська, св. Юрія, св. Онуфрія, св. Миколая, св. Федора, Богоявленська, Воскресенська і Благовіщенська |
Суспільне та матеріальне становище Святоюрського монастиря у середині XV століття, вочевидь, не було певним, і, мабуть, він досить часто змінював свого патрона. Зазначається, що у 1430 він нібито потрапляє в залежність від вірменської сім'ї Калениковичів, супроти якої в судових тяганинах «засвітилися» королівські урядники та якийсь шляхтич Андрій з Малехова. Згодом, у 1442–1455 роках у старих львівських документах згадується вірменин — Петрус Гамладинович зі львівського монастиря св. Юрія
Наприкінці XV ст. Святоюрський монастир володів величезними земельними наділами навколо міста, про що свідчить запис Б. Зіморовича під 1497 роком:
Сам король, прибувши на початку червня з численними загонами кінних і піших, розбив намети па обширних полях св. Юрія, де залишався до 26 червня, очікуючи провінційні резерви… |
Монастир став резиденцією свого очільника — намісника Галицької митрополії та архимандрита Ісакія Гдашицького у 1520-1530-х роках.
У 1537 році «на далекосяжних полях святого Юрія» знову були розбиті численні намети королівського війська У 1539 році Святоюрська церква стала осередком новоутвореної єпархії, на чолі якої став купець, а на той час ігумен Святоюрського монастиря Макарій (Тучапський). Він доклав чимало зусиль до впорядкування церковних справ і свого соборного храму, в якому через спустошення, за його словами, «хвала Божа» не могла відбуватися. Від 1530-х років давній храм, діставши єпископську кафедру, набув того значення, з яким він традиційно виступає в історії.
Після Люблінської унії 1569 року, православна церква нерідко втягувалася у гострі протистояння із міською владою та католицьким кліром. Так, зокрема, в перший день Різдвяних свят (3 січня) 1584 р. церкву св. Юра несподівано, раптово захопили слуги львівського католицького архиєпископа Яна Димітра Соліковського. Тутешні священики Сава, Іван були силою відсторонені від служби Божої, монастирські ворота опечатані. Тогочасному львівському владиці Гедеону Балабану довелося розпочати судовий процес для відновлення справедливості, який завершився на користь позивача. Через три тижні ворота відкрили.
Під час визвольної війни 1648—1657 року, гетьманські загони Богдана Хмельницького отаборилися під Святоюрською горою на просторих передмістях і ланах, що належали монастиреві. Сам Хмельницький квартирував у монастирі. Тут він приймав посла міської громади єпископа Арсенія Желиборського, уповноваженого за будь-яких умов запобігти нищівному штурму міста і мирно порозумітися з козацьким проводирем.
У письмовій відповіді місту було сказано:
А що нам пан Біг допоміг країну нашу руську (Галичину) заїхати, при тім стоїмо |
Зрештою, сторонам вдалося домовитись і «город Лвов окуп за себе дал орді і Хмелницкому». Згодом тут проходили безуспішні переговори з послами польського короля Яна Казимира.
У 1668 році Йосиф (Шумлянський) вів боротьбу за церкву Святого Юра з київським митрополитом Антонієм Винницьким. Вояки Й.Шумлянського напали на оборонний монастир, вирубали паркани, брами, сильно побили слуг митрополита. А. Винницький спустився по спису до вікна, де його обступили вояки; відкупився своїм золотим ланцюгом. Й.Шумлянський забрав єпископські митри, ризи, одяг, килими, зброю, столове начиння, бочки вина, коней для карети тощо. Справа дійшла до суду, який визнав Й.Шумлянського владикою.
Радянський період
Цей розділ потребує доповнення. (вересень 2016) |
У радянський період із рішенням Львівського Собору 1946 року, де постановлено скасування Берестейської унії. Собор перейшов із майном до Російської православної церкви. 6 квітня 1990 року ухвалою Львівської міської ради переданий Українській греко-католицькій церкві.
У Вікіджерелах є Ухвала Львівської міської ради від 06.04.1990 Про собор святого Юра |
Спорудження нового собору
Задум про спорудження нового собору
Час будівництва нового собору св. Юра майже збігся з роками спорудження іншого архітектурного шедевру Львова — Домініканського костелу (архітектор — Ян де Вітте, 1740—1764 роки). У місті в ці роки з'являється також низка інших сакральних споруд — костели Св. Антонія, Св. Мартина, Св. Миколая, колегіум ордену піарів тощо.
Задум нового будівництва на Святоюрській горі належав митрополиту Атанасію Шептицькому. За історичними джерелами, це була людина, дуже віддана богоугодній справі, твердого характеру, послідовна й цілеспрямована у здійсненні задуманого. Обіймаючи єпископську, а згодом ще й митрополичу посади, А. Шептицький ініціював численні церковні новобудови в підпорядкованих йому єпархіях на Галичині, Поділлі та Волині. З плином часу стара Святоюрська церква, що служила кафедральним храмом, вже не могла відповідати своєму особливому статусу, значно поступаючись навіть деяким парафіяльним церквам. Ситуація ускладнювалася ще й тим, що старий храм фактично перебував у подвійному користуванні — світського духовенства і ченців василіанського монастиря, — що призводило до непорозумінь і навіть до конфліктних ситуацій. Ці обставини й зумовили постанову про знесення старої церкви та спорудження нової, що відповідала б вимогам часу.
Спершу владика планував оновити давній собор, що в часі співвідноситься з його вступом на посаду київського митрополита. Перед 1733 роком консисторія ухвалила рішення про збір коштів на «кафедральну фабрику». За дорученням митрополита це здійснював отець Єронім Островський ЧСВВ. Проте намісники (декани) не поспішали з надсиланням коштів і фактично проігнорували заклики митрополичого представника. Тому митрополит сам взявся наводити лад і 11 жовтня 1733 року розіслав пастирський лист до намісництв, розташованих на південь від Львова, рішуче вимагаючи надання коштів під загрозою усунення з посад. Як далі розвивалася ситуація — невідомо. Брак конкретних свідчень про тогочасні роботи в соборі не дає змоги твердити про їх широке розгортання.
У середині XIX століття над Святоюрським ансамблем нависла несподівана і досить серйозна загроза. Австрійська влада розглядала прилеглу до нього територію як один з можливих варіантів створення потужної військової цитаделі на засадах найновіших правил такого будівництва — з потужними казематами, цейхгаузами, артилерійськими позиціями тощо. У разі вибору саме цієї території ансамбль мав би не лише небажаного сусіда, але й небезпеку від можливих воєнних дій. На щастя, перевагу віддали іншій ділянці, і спорудження цитаделі було розпочате дещо південніше від собору.
Будівництво сучасного собору
Зберігся детальний фіксаційний план всього архітектурного комплексу станом на 1750-ті роки, тобто на початок спорудження собору. Аналітичний опис цього плану подано в публікації В. Вуйцика, який його розшукав і розцінив як документ, спеціально укладений для судового земельного спору між співвласниками Святоюрської гори — ченцями-василіанами та єпископом Левом Шептицьким. План дає досить повне уявлення про споруди і характер їх розташування на горі в той час, коли будувався новий храм св. Юра.
Перше, що здається принциповим з погляду функціонально-просторового розпланування прилеглої території, — виразний її розподіл на монастирські та єпископські землі з помітною перевагою на користь василіян. Ченцям належала переважно західна частина, єпископу — східна. Обхід навколо нової церкви був безперешкодним, хоч і дуже затисненим з півночі чернечим корпусом, а з півдня — високим муром, влаштованим по лінії крутого обриву, який можна вважати залишками південної куртини.
Крім того, з плану дізнаємося, що в той час існували лише три муровані споруди: власне новий храм, монастирський корпус уздовж північного боку церкви зі своїм окремим входом у східному торці, а також невелика мурована брама з дерев'яною надбудовою для сторожі — приблизно там, де тепер розміщуються верхні ворота. Решта господарських і житлових споруд, у тому числі і єпископська резиденція, були дерев'яними. Стара Г-подібна в плані резиденція єпископа розташовувалася навпроти головного входу до нової церкви, проте осі головних входів до резиденції і до нового храму не збігалися.
Крім названих споруд, на прилеглій території, переважно з півдня та заходу, було ще кілька невеликих будинків житлового та господарського призначення, зокрема дворик зі стайнею та возівнею для єпископських людей. Біля вівтарної частини нового собору схематично показані дві шестикутні, очевидно, дерев'яні башточки, які, можливо, певним чином були пов'язані з бастіонами, яких на той час вже не було. Звертає на себе увагу також засипана та замулена саджавка, що розташована на західному підніжжі гори і свідчить про існування тут рибного промислу. Загалом просторове групування окремих споруд демонструє відсутність чіткої композиційної ідеї та стихійну еволюцію комплексу впродовж попередніх сторіч, продиктовану суто прагматичними та ландшафтними чинниками. Будівництво греко-католицької катедри розпочалося у 1744 (чи 1745) році за проектом Бернарда Меретина, який до кінця життя (1759 року) працював над вдосконаленням архітектурних особливостей храму. Після його смерті будівництво продовжив Клеменс Ксаверій Фесінґер. Роботи тривали до 1764. Оздоблювальні роботи завершилися аж у 1770 або 1772 роках.
Просторова композиція собору виражена хрещатим об'ємом, утвореним високою навою і трансептом, але в плані, завдяки кутовим приміщенням, сприймається як тринавовий храм з видовженим бабинцем і вівтарем, що мають однакову з середньою навою ширину. Чотири опорних стовпи несуть систему склепінь з головною банею і меншими банями над пониженими приміщеннями в зовнішніх кутах простірного хреста. Баня на масивному чотириграннику служить організаційним елементом, якому підпорядковуються інші архітектурні об'єми споруди. На оригінальному проекті Бернарда Меретина (зберігається у львівському Національному музеї), де зображено поздовжній розріз храму, куполом завершується не тільки центральний об'єм, а й вівтар і притвір. Таке композиційне вирішення зближувало пам'ятку з традиційними трибанними українськими церквами. Проте архітектор замінив бічні бані хрестовими склепіннями.
Храм стоїть на терасі, до якої ведуть двомаршеві сходи, прикрашені балюстрадою і скульптурами геніїв роботи С. Стажевського. Фасад храму акцентований монументальним порталом з постатями отців східної церкви Афанасія і Льва роботи скульптора Івана Георія Пінзеля.
Скульптурна група «Юрій-Змієборець», що увінчує аттик — також роботи Пінзеля. Над внутрішнім оздобленням храму працювали у 1768—1770-х роках скульптори Себастьян Фесінґер, Михайло Філевич, живописці Лука Долинський, Юрій Радивилівський, Франциск Смуглевич.
Архітектура
Про існування на Святоюрській горі стародавнього укріпленого цвинтаря ще в середині XIX століття згадував Ісидор Шараневич у своїй книзі «Стародавній Львів». За версією В. Вуйцика, на найстарішому плані монастиря цей цвинтар обіймав територію, прилеглу до собору з південного боку, але значно нижче по рельєфу.
Екстер'єр
Собор Св. Юра закладений на грецькому рівнораменному хресті з чотирма каплицями між раменами хреста й мініатюрними банями під покрівлею, у центрі з великою банею на широкому барабані, що спирається на підпружні арки. Угорі споруда охоплена карнизом. Численні пілястри, парні (на барабані) і подвоєні на стінах собору, увінчані кам'яними рококовими ліхтарями, надають будові стрункості. На вході до катедри побудовані паристі сходи з рококовою ажурною балюстрадою, оздобленою вазами та путами. На фасаді обабіч головного входу статуї митрополитів Атанасія і Лева, над входом балкон, високе вікно, причілок з гербовим щитиком Шептицьких й аттиком, завершеною кінною статуєю св. Юрія-Змієборця роботи галицького скульптора Йогана Георга Пінзеля. Подвір'я перед катедрою замикають дві рококові брами, прикрашені алегоричними постатями, що символізують Віру й Надію та Церкву Риму і Церкву Греції.
Інтер'єр
Інтер'єр собору розписував С. Фабянський (1876), Ю. Радивилівський виконав велику композицію «Архиєрей» і «Появу апостолам», М. Смуглевич (завівтарну композицію «Проповідь Христа», яку привезли з Вільнюса за сприяння каштелянової Катажини Коссаковської) і «Христос-Пантократор» у бані, Л. Долинський — намісні ікони, овальні ікони пророків і 16 сцен празничків. Скульптурні обрамування двох вхідних воріт і оздоблення входів та численні ліхтарі належать М. Філевичу. М. Осінчук 1942 виконав загальну консервацію і розмалювання стін та відчищення образів. При будові комплексу працювали різні митці в різних стилях: бароко, рококо, класицизм, проте вони зуміли досягти органічного синтезу барокової архітектури і скульптури, деталей химерної рококової орнаментики карнизів, балюстрад, аттикыв, капітелів, скульптур, ваз, сходів, портиків, підпорядковуючи всі складові елементи цілості на подобу образотворчої культури тогочасної Європи.
Мистецька спадщина
Ансамбль займає своєрідне місце в мистецькій культурі українських земель ще й через те, що він зберіг і нині переховує у своїх стінах немало визначних історичних та мистецьких пам'яток різного часу, зокрема таких, що належать до найважливіших і найрепрезентативніших для своєї епохи. Проте, в силу історичних обставин, більшість з них нині перебувають поза межами храму: у Національному музей імені Андрея Шептицького, архівних фондах Онуфріївського монастиря, Центрального державного історичного архіву України у Львові та Львівській науковій бібліотеці імені Василя Стефаника.
Дзвін
На дзвіниці собору Святого Юра — найстаріший в Україні , вилитий, згідно з написом на ньому, 1341 року.
Крипта
Відколи Собор Юра став головним осідком галицької православної, а з 1700 року — греко-католицької єпархії, в крипті ховали єпископів, а з 1808 року — митрополитів. Крипта відкрита для відвідання. У ній поховано видатних діячів УГКЦ, зокрема, Митрополита Андрея Шептицького, Патріарха Йосифа Сліпого, кардиналів Сильвестра Сембратовича, Мирослава Івана Любачівського, владику Володимира Стернюка.
Під час археологічних розкопок, які проводив Ярослав Пастернак у Галичі на Крилосі, в 1937 році було знайдено саркофаг із тілом князя, якого було ідентифіковано як Ярослава Осмомисла. У переддень Другої Світової війни, у 1939 році, для збереження і подальших досліджень його останки перенесли до Львова в крипту собору св. Юра. Останки князя вдруге віднайшла там спеціальна археологічна комісія Наукового Товариства імені Т.Шевченка 14 листопада 1991 року у фанерній скринці.
Містагогія
У Соборі Святого Юра зберігаються:
- дві чудотворні ікони: Теребовлянська та ;
- мощі святих;
- копія Туринської плащаниці;
Сучасна структура
Спільноти при соборі
- Марійська дружина;
- Братство Теребовлянської Божої Матері;
- Вівтарна дружина;
- Біблійне товариство;
- Братство Христа Чоловіколюбця;
- Братство «Матері у молитві»;
- Святоюрська молодь.
Настоятелі
- отець Роман Кравчик.
Значення Собору в історії України та УГКЦ
Після ув'язнення Української Греко-Католицької ієрархії з Митрополитом Йосифом Сліпим на чолі і незаконного «Собору Греко-Католицької Церкви 8—10 березня 1946 р.» собор передано православній архієпархії в юрисдикції московського патріархату.
В серпні 1990 Собор Св. Юра був повернутий щойно легалізованій УГКЦ.
Григор Лужницький у статті «Місто св. Юра»:
Хто хоче пізнати правдивий Львів, той Львів, що завжди був український, що завжди боровся за приналежність до своєї рідної землі, той Львів, який ніколи не зневірювався — хай пізнає Львів св. Юра. Львів св. Юра був завжди той сам: чи тоді, коли під час свят не вільно було вести процесії вулицями міста, а українські громадяни міста сиділи в зачинених мешканнях і плакали, чи тоді, коли наймолодший крилошанин Святоюрської консисторії чи згодом Капітули, виїжджав на коні з хрестом на Ринок святити воду; чи тоді, коли московська жандармерія вивозила митрополита Андрея Шептицького з його святоюрської палати, чи тоді, коли під святоюрську палату підступало польське студентське шумовиння, кричучи: «пан Шептицкі на лятярнєн!» — Львів св. Юра був завжди той сам: свідомий своєї сили й величі, свідомий своїх завдань і післанництва, свідомий своєї мови до Бога й свого народу. |
Собор в культурі та мистецтві
Галерея
Собор Святого Юра на поштівках
Див. також
Примітки
- . Архів оригіналу за 20 лютого 2016. Процитовано 5 березня 2013.
- . Архів оригіналу за 25 березня 2013. Процитовано 5 березня 2013.
- . lviv.travel (англ.). Архів оригіналу за 4 лютого 2018. Процитовано 3 лютого 2018.
- Допомога бідним і голодним [ 26 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Діло. — Львів, 1933. — Ч. 75 (26 березня). — С. 4.
- Львів. Туристичний путівник. — Львів : Центр Європи 2007. — С. 166.
- Катедральний храм святого Юра [ 26 листопада 2020 у Wayback Machine.] // libraria.ua
- Переклад В. Січинського: Січинський В. Архітектура катедри св. Юра у Львові.
- Літопис руський / Переклад з давньоруської Л. Є. Махновця; Відповідальний редактор Олекса Мишанич. — К.: Дніпро, 1989. — С. 422—423.
- Там само. — С. 428.
- Чоловский А. Львов во времена русского владычества / Пер. с польского. — Пб.: Тип. О-ва А. С. Суворина, 1915. — С. 63.
- Січинський В. Архітектура катедри св. Юра у Львові… — С. 36.
- Ґруневег М. Опис Львова // Жовтень. — 1980. — № 10. — С. 111.
- Крип'якевич І. П. Історичні проходи по Львові… — С. 123.
- Szolginia W. Ikonografia dawnego Lwowa. — Cz. 1: Najstarsze widoki Lwowa. — Warszawa: PAN Instytut Sztuki, 1991. — S. . (пол.)
- Мицько І. Новознайдені історичні джерела про церкви Галичини ХІІ-ХІІІ ст. // Давні обителі України. Архітектура: Темат. зб. Святопокровського монастиря Студійського уставу. — Львів, 2002. — Вип. 13.
- Головацкій Я. Львовская руская епархіа перед стома лѣты; Львовъ: Типография Ставропигійского Инст. — С. 10.
- Шараневичъ І. Стародавныи Галицкїи Городы, Часть ІІ. Стародавный Львовъ (от року 1250—1350); 1861, Львовъ: Типография Ставропигійского Института. — С. 112.
- Січинський В. Архітектура катедри св. Юра у Львові… — С. 37
- Чоловский А. Львов во времена русского владычества… — С. 75.
- Січинський В. Архітектура катедри св. Юра у Львові… — С. 38.
- Диба Ю. Невикористані писемні свідчення про початки церкви Святого Юра у Львові[недоступне посилання] // Вісн. Львів, університету. — Сер. «Мистецтвознавство». — 2005. — Вип. 5. — C. 152—160.
- Ґруневеґ М. Опис Львова… — С. 111.
- Петрушевич А. Сводная Галицко-Русская летопись с 1600 по 1700 год. — Львов, 1874. — С. 34.
- Бевзо О. А. Львівський літопис і Острозький літописець: Джерелознавче дослідження. — К.: Наукова думка, 1971. — С. 120, 123.
- Зіморович Б. Потрійний Львів: Leopolis Triplex.— Львів: Центр Європи, 2002. — С. 80
- Zubrycki D. Kronika miasta Lwowa. — Lwów: Staurop. inst., 1844. — S. 88. (пол.)
- Lamski W. Sztuka lwowska w XVI—XVII wieku: Architektura i rzeźba. — Lwów: Nakł. Księgarni H. Altenberga, 1901.— S. 2
- Зіморович Б. Потрійний Львів: Leopolis Triplex… С. 200
- Ksiaga dziejów… w monasterze lwowskim pod tyt. Sw. Jerzego… // Lwowianin.— 1841. — С. 81.
- Січинський В. Архітектура катедри св. Юра у Львові. — Львів: Накладом Богословського наукового т-ва, 1934. — С. 38—39.
- Вуйцик В. С. Архікатедра Святого Юра у Львові: Архітектурний ансамбль // Вісн. інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2004. — Ч. 14. — С. 17.
- Mańkowski T. Z problemów lwowskiej architektury kościelnej (Z powodu publikacji: Siéyñskyj Wolodymir, Dr. Architektury katedry Sw. Jura u Lwowi. — Lwów, 1934) // Ziemia Czerwieńska. — 1935. — T. 1. — № 1. — S. 80-81.
- Січинський В. Архітектура катедри св. Юра у Львові… — С. 42.
- Пам'ятки архітектури та містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання / За ред. А. П. Мардера та В. В. Вечерського. — К.: Техніка, 2000. — C. 145.
- Lamski W. Sztuka Lwowska w XVI—XVII wieku: Architektura i rzezba. — Lwow: Nakl. Ksiegarni H. Altenberga, 1901. — S. 3.
- Mańkowski T. Z problemów lwowskiej architektury koscielnej (Z powodu publikacji: Siéyñskyj Wolodymir, Dr. Architektury katedry Sw. Jura u Lwowi. — Lwiw, 1934) // Ziemia Czerwieńska. — 1935. — T. 1. — № 1. — S. 81.
- Civitates Orbis terrarum. Theatri Preacipuarum totius Mundi Urbium. — Coloniae Agrippinae. — Anno 1618. — Liber VI. — Opus № 49.
- Witwicki J. Obwarowania srodmiescia Lwowa // Kwartalnik Architektury і Urbanistyki. — T. XVI, zesz. 2-3. — Warszawa: PWN, 1971. — S. 149.
- Szolginia W. Ikonografia dawnego Lwowa. — Cz. 1: Najstarsze widoki Lwowa. — Warszawa: PAN Instytut Sztuki, 1991. — S. 5.
- Диба Ю. Про архітектуру первісної церкви св. Юра у Львові // Духовна спадщина патріарха Йосифа Сліпого і сучасні проблеми розвитку української науки та культури: Зб. наук, праць. — Львів: Собор святого Юра. Львівська політехніка, 2000. — С. 238.
- Вуйцик В. Невідомий найдавніший план Святоюрської гори // Вісн. літератури інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2002. — Ч. 12. — С. 216.
- Вуйцик В. Невідомий найдавніший план Святоюрської гори // Вісн. літератури інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2002. — Ч. 12. — С. 213.
- Вуйцик В. До питання про об'ємно-планову композицію старої катедри Св. Юра у Львові: На підставі іконографічного матеріалу // Вісн. інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2004. — Ч. 14. — С. 25.
- Вуйцик В. До питання про об'ємно-планову композицію старої катедри Св. Юра у Львові: На підставі іконографічного матеріалу // Вісн. інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2004. — Ч. 14. — С. 27.
- Січинський В, Архітектура катедри св. Юра у Львові… С. 32.
- Петрушевич А. С. Краткая роспись русским церквам и монастырям в граде Львове // Галицкий ист. сб. — Львов: Изд. О-ва Галицко-Русской Матицы, 1853. — Вып. 1. — С. 24. (рос.)
- Зіморович Б. Потрійний Львів: Leopolis Triplex… С. 83.
- Лабенский Ф. Русские церкви и братства на предградиях Львовских: Материалы по истории города Львова (Оттиск из «Вестн. Народ, дома»). — Львов, 1911. — С. 13. (рос.)
- Зіморович Б. Потрійний Львів: Leopolis Triplex… — С. 93.
- Михайло Грушевський. Спір за Галицьке намісництво // Історія України-Руси. — Т. V. — С. 434—438.
- Зіморович Б. Потрійний Львів: Leopolis Triplex. — Львів: Центр Європи, 2002. — С. 106.
- Головацкий Я. Львовская руска єпархія перед стома літьі // Зоря галицкая яко альбум на год 1860. — Львов, 1860. — С. 258. (рос.)
- Крип'якевич І. Історичні проходи по Львові… — С. 126.
- Крип'якевич І. П. Історичні проходи по Львові… — С. 127.
- Літопис Самовидця / Вид. підготував Я. І. Дзира. — К: Наукова думка, 1971. — С. 53.
- Крип'якевич І. П. Історичні проходи по Львові… — С. 128.
- Дмитро Крвавич Українська скульптура періоду рококо [ 31 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Праці Комісії образотворчого та ужиткового мистецтва. — Львів, 1998. — Т. 236 (CCXXXVI). — С. 136.
- Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: в 4-х томах. — К.: Будівельник. — Т. 3. — 1985. — С. 94.
- Вуйцик В. С., Липка Р. М. Зустріч зі Львовом. — Львів : Каменяр, 1987. — С. 82.
- Січинський В. Архітектура катедри св. Юра у Львові… — С. .
- Krasny P. Katedra Św. Jura we Lwowie a tradycyjna architektura cerkiewna Rusi Czerwonej // Sztuka kresów wschodnich. — T. 5. — Kraków, 2003. — S. 54—84. (пол.)
- Вуйцик В. С., Липка Р. М. Зустріч зі Львовом… — С. 84.
- Шараневич І. Стародавный Львов (От року 1260—1350). — С. 112.
- Вуйцик В. Невідомий найдавніший план Святоюрської гори // Вісник літератури інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2002. — Ч. 12. — С. 213—215.
- Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów—Warszawa, 1925. — S. 148. (пол.)
- Наш Львів. — Нью-Йорк, 1953. — С. 163.
Література
- Александрович В. С. Юра святого собор у Львові [ 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 701. — .
- Александрович В. С., Ричков П. А. Собор святого Юра у Львові. — К.: Техніка, 2008. — 232 с. — (Національні святині України). — .
- Бокало І., Диба Ю. Печера василиска на святоюрському пагорбі у Львові [ 1 лютого 2017 у Wayback Machine.].
- Вуйцик В. У вирі форм та ліній бароко [ 10 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Львівщина: історико-культурні та краєзнавчі нариси. — Львів: Центр Європи, 1998. — С. 126.
- Диба Ю. Загадки Святоюрської гори (міфи та реальність) // Вісник НТШ / Інформ. видання Світової ради НТШ. — Львів, 1991. — Число 39: Зима-весна. — 2008. — С. 14-16. [ 1 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Диба Ю. Обнови старшого собору св Юра у Львові в кінці XVII — наприкінці XVIII століть [ 1 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Диба Ю. Першовзір архітектурної композиції Успенської церкви у Львові [ 1 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Диба Ю. Невикористані писемні свідчення про початки церкви св Юра у Львові [ 1 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Диба Ю. Християнська символіка сюжетів про заснування Львова та Святоюрського монастиря (мотив покути та очищення) [ 1 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Диба Ю. Про архітектуру первісної церкви св. Юра у Львові
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Крип'якевич І. Історичні проходи по Львові. — Львів: Каменяр, 1991. — 168 с. — .
- Січинський В. Архітектура катедри св. Юра у Львові. — Львів: Накладом Богословського наукового товариства, 1934. — 96 с. + XXX с.
- Шубарт П. Бароко та його розвиток в архітектурі міст Східної Галичини. — Одеса, 2012. — С. 63—76. — .
- Mańkowski Т. Lwowskie kościoły barokowe. — Lwów, 1932.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Cathedral of Saint George, Lviv |
- Офіційний вебсайт [Архівовано 20 лютого 2016 у www.facebook.com]
- Галерея світлин Собору Св. Юра [ 25 серпня 2007 у Wayback Machine.]
- 5-6 травня у Соборі св. Юра храмовий празник
- Собор св. Юра Віртуальний 3D тур [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Фотогалерея Архикатедрального Собору Святого Юра [ 2 серпня 2019 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Arhikatedra lnij sobo r Svyato go Yu ra davnishe katedralna cerkva Svyatogo Yuriya u Lvovi sobor Galickoyi mitropoliyi UGKC do 1817 pri monastiri chinu Vasiliyan barokovo rokokovij monumentalnij arhitekturnij ansambl z viraznimi nacionalnimi risami 1744 1762 vvazhavsya golovnoyu svyatineyu ukrayinskih greko katolikiv do pobudovi Patriarshogo soboru Voskresinnya Hristovogo v Kiyevi Arhikatedralnij sobor Sv Yura49 50 19 pn sh 24 00 47 sh d 49 83861111113888853 pn sh 24 01305555558333538 sh d 49 83861111113888853 24 01305555558333538 Koordinati 49 50 19 pn sh 24 00 47 sh d 49 83861111113888853 pn sh 24 01305555558333538 sh d 49 83861111113888853 24 01305555558333538Tip sporudisoborRoztashuvannya Ukrayina LvivArhitektorBernard MeretinSkulptorIvan Georgij PinzelZasnovnikAtanasij SheptickijPochatok budivnictva1744Kinec budivnictva1762Stilbaroko rokokoNalezhnistUGKCYeparhiyaLvivska arhiyeparhiya UGKCStanpam yatka arhitekturi nacionalnogo znachennya UkrayiniAdresam Lviv Plosha Svyatogo Yura 5EponimYurij Georgij ZmiyeborecPokrovitelYurij Georgij ZmiyeborecSobor Svyatogo Yura Lviv Sobor Svyatogo Yura u VikishovishiGolovnij vhid u hram Roztashovanij na Svyatoyurskij gori za adresoyu plosha Svyatogo Yura 5 Visota nad rivnem morya 321 metr Z 1998 roku Sobor razom iz Ansamblem istorichnogo centru Lvova nalezhit do Svitovoyi spadshini YuNESKO Vlasne sobor ye chastinoyu kompleksu barokovogo soboru 1745 1770 z dzviniceyu dzvin z 1341 rokokovoyi z klasicistichnimi portikami mitropolichoyi palati 1761 1762 budinkiv kapituli terasi z dvoramennimi shodami azhurnoyi ogorozhi dovkola soborovogo podvir ya z dvoma bramami v podvir yi 1771 ta muriv sho obvodyat kapitulni budinki i mitropolichi sadi 1772 Bagatovikovu arhitekturnu istoriyu Svyatoyurskogo monastirya umovno mozhna podiliti na dva veliki periodi vidpovidno do istoriyi jogo golovnoyi sporudi Pershij period trivav majzhe pivtisyacholittya vid pochatkiv chernechoyi oseli priblizno do seredini XVIII stolittya zavershivsya rujnaciyeyu starogo hramu Drugij period rozpochavsya z budivnictva novogo soboru yake zgodom stalo novoyu tochkoyu vidliku v cilespryamovanomu formuvanni majbutnogo ansamblyu Zavershivsya vin u XIX stolitti koli z yavilasya ostannya z isnuyuchih nini budivel U davnishih dzherelah Katedralnij hram Svyatogo Yuriya PeredistoriyaKnyazhij period Za davnoyu legendoyu ce misce bulo zaselene priblizno z 1280 roku Todi zh isnuvala pechera Dosi ne z yasovano bula vona shtuchnoyu chi prirodnoyu U nij usamitnivsya chernec Vasil Vasilisk yakij v postijnih molitvah spokutuvav zemni grihi Pohodit cya legenda z davnih daven ale vpershe zapisana doslidnikom Lvova Bartolomeyem Zimorovichem u XVII stolitti Pid toj chas Vasilisk strij Leva knyaz zhorstokogo duha ale yak chasto buvaye u grekiv cherez molodi lita provedeni bezzhurno na starist postrigsya dobrovilno v chenci j oselivsya v nayizhenij ternom pecheri sho stoyala otvorom na shili pagorba kotrij pidnosivsya nad spinoyu mista Buv vin bilshe podibnij do favna nizh do lyudini shetinyastij nechesanij z velikimi brovami hudij zaroslij z zapushenoyu do kolin borodoyu sho zakrivala nagotu tila yak shit abo kilim Takoyu nelyudskoyu strogistyu zhittya spokutuvav vin nelyudsku riznyu branciv do yakoyi dijshlo za jogo provodom pered dvadcyatma rokami v Sudomiri tak zagalno govoreno Za jogo poradoyu Lev pobuduvav na verhu togo pagorba bukovu cerkvu obviv yiyi chernechimi keliyami ta viddav pid opiku svyatogo Yuriya starijshini vijska svyatih vozhdya dlya sebe proti polyakiv i spivtovarisha dlya striya sho borovsya z primarami pekla Yak vvazhav Volodimir Sichinskij u legendi pro zagadkovogo Vasiliska divnim chinom pereplutalisya v chasi okremi podiyi ta osobi Spravdi dobre vidomij z litopisiv knyaz Vasilko Romanovich u 1259 r ne z vlasnoyi voli suprovodzhuvav do Sudomira vorozhi zagoni mongolo tatarskogo polkovodcya Burundaya Trapilosya ce pislya togo yak knyaz zmushenij buv dobrovilno zdati chuzhincyam i navit rozkidati ta popaliti miski ukriplennya Volodimira na Volini Yak povidomlyaye litopisec vnaslidok pohodu tatar na Sudomir zaginulo majzhe vse jogo naselennya Prote ne pidlyagayut sumnivu litopisni svidchennya pro te sho knyaz Vasilko Romanovich pomer znachno ranishe za vkazanu v legendi datu i she u 1269 roci buv pohovanij u v Holmi Tomu osoba zagadkovogo Vasiliska maye rizni neodnoznachni tlumachennya Napriklad polskij doslidnik Oleksandr Cholovskij vslid za istorikom Izidorom Sharanevichem identifikuvav Vasiliska yak sina Trojdenovogo Isnuyut takozh inshi versiyi shodo pershoyi cerkvi na Svyatoyurskij gori Zokrema isnuye versiya sho Yur yivsku cerkvu ta monastir zasnuvav galickij knyaz Lev Danilovich yakij u 1282 roci do vzhe isnuyuchogo monastirya perenis iz Galicha tilo svogo batka korolya Danila Hocha Svyatoyurska gora ne vidilyalasya tak aktivno yak Zamkova na protilezhnomu berezi Poltvi ni z oglyadu na absolyutni visotni poznachki ni z oglyadu na zagalnu teritoriyu pridatnu dlya budivnictva prote zgidno z informaciyeyu Martina Grunevega pochutoyu nim vid starozhiliv same cya gora privernula uvagu knyazivskih slug koli voni pochali buduvati zamok Potim za rozporyadzhennyam knyazya tut bula vimuruvana cerkva na chest svyatogo Yura M Gruneveg navit zrobiv visnovok sho cerkva Yura bula pershoyu budivleyu mista pislya zamku Sered inshih imovirnih zasnovnikiv monastirya ye takozh im ya knyazya Yuriya Lvovicha ale odnoznachnih dokumentalnih pidtverdzhen zhodnoyi z cih versij nemaye Shodo posvyati bilshist doslidnikiv shilyayutsya do dumki sho posvyata hramu vid samogo pochatku bula pov yazana z im yam svyatogo Yuriya hocha istoriya hramovoyi arhitekturi podaye nam nepoodinoki prikladi pereposvyat yaki traplyalisya za riznih obstavin osoblivo pid chas zmin konfesijnoyi prinalezhnosti Vzagali hrami v im ya svyatogo Yuriya buli dosit poshireni sered pravoslavnih a zgodom i greko katolickih cerkov pro sho svidchat doslidzhennya statistiki hramovih posvyat lvivskoyi yeparhiyi shidnogo obryadu Na dumku novitnogo doslidnika Igorya Micka otruyennya ostannogo galicko volinskogo knyazya Yuriya II Boleslava Trojdenovicha vidbulosya same u Svyatoyuriyivskij cerkvi 7 kvitnya 1340 roku Pislya smerti Yuriya II Kazimir III zahopiv Lviv Pid chas napadu za davnimi perekazami ruski meshkanci peretvorili monastir u misce zavzyatogo oporu i pislya zdobuttya korolem ukriplen buli vsi perebiti Cya istoriya pidtverdzhuyetsya zapisami mitropolita Leva SheptickogoU vogni velikoyi pozhezhi zgoriv i pershij hram Svyatogo Yura Okremi polski avtori namagalis podati cyu informaciyu yak vigadku ne pidtverdzhenu faktami a vidpovidalnist za masshtabni rujnaciyi v misti pokladali na litovski zagoni yaki namagalis ukripiti u Galichini knyazhya Dmitra Lyubarta Pershim nezaperechnim dokazom faktichnogo isnuvannya hramu Svyatogo Yura mozhna vvazhati informaciyu podanu u viglyadi memorativnogo napisu na starovinnomu midnomu dzvoni yakij she j nini rozmishuyetsya v sobornij dzvinici Davnij kirilichnij tekst zaznachaye V le to 6849 1341 solyan byl kolokol sij svyatomu Yuryyu pri knyazi Dmitrii igumenom Yevfimyem A pisal Skora Iyakov Z cogo napisu mozhna zrobiti prinajmni dva vazhlivi visnovki po pershe zgadka imeni knyazya Dmitriya najimovirnishe vkazuye na jogo bezposerednyu prichetnist do vigotovlennya dzvona v roli patrona ta zhertvodavcya po druge z poglyadu hronologiyi cya informaciya svidchit pro te sho cherez rik pislya vtorgnennya Kazimira hram funkcionuvav pri chernechij oseli yaku ocholyuvav igumen Yevfimij Ne vsi doslidniki zgidni z dumkoyu sho pershij hram buv derev yanij Zokrema ye insha versiya yaku dosit rozlogo obgruntuvav Yu Diba pershij hram buv ne derev yanim a vimuruvanim z tesanih kam yanih blokiv Stara cerkva ne raz zaznavala rujnacij ta rekonstrukcij Tak zokrema M Gruneveg na pochatku XVII stolittya stosovno ciyeyi cerkvi zanotuvav za moyih chasiv vona bula povnistyu peremurovana Z podannya A Petrushevicha doviduyemosya sho u 1608 roci v nedilyu po Pasci grim vdariv u cerkvu Svyatogo Yura i hrest cerkvi zverhu i kamin u yakomu hrest stoyav i obrazi vseredini cerkvi popaliv i prestol nadvoye rozbiv Povidomlyalosya takozh sho roku 1643 svyatij Yurij pogoryel a u 1648 roci Lvov boronyachisya peredmistya sami vsi spalili okrugom u cerkvi Svyatogo Yur ya trupa 54 zabitih lyudej i tatarin na samij prestol upavshi rozbivsya Vidomo takozh sho znachnoyi shkodi zavdali hramu turki v 1672 r Polskij period Karol Auer Sobor Svyatogo YuraKarol Auer Yarmarok bilya soboru Svyatogo Yura 1846 1847 Pershi zgadki pro sporudzhennya murovanogo soboru Svyatogo Yura v davnih literaturnih dzherelah znahodyatsya u praci lvivskogo istorika radnika i burgomistra XVII st Bartolomeya Zimorovicha Potrijnij Lviv Leopolis Triplex yaku inodi she umovno nazivayut Hronikoyu Zimorovicha Avtor hroniki podaye informaciyu pro budivnictvo hramu v riznih miscyah tekstu pid dvoma riznimi datami spochatku 1363 a potim 1437 Nastupnu zgadku pro cerkvu sv Yuriya v Potrijnomu Lvovi Vidomo sho B Zimorovich ne buv svidkom tih dalekih podij tomu jogo pracya yak i bud yaka kompilyativna hronika zvichajno ne bula pozbavlena netochnostej i pomilok Na korist takoyi pidozri shodo navedenoyi harakteristiki staroyi cerkvi sv Yuriya mozhe buti te sho v cij hronici B Zimorovicha ale v inshomu misci znahodimo she odne majzhe analogichne povidomlennya podane pid znachno piznishoyu datoyu a same pid 1437 rik Buduyutsya cerkvi Virmenska ta sv Yuriya Virmeni ta rusini skoristavshis poslugami togo samogo budivnichogo u tih chasah buduvali dva odnakovi hrami odnogo rozmiru ta vidu Virmeni v murah mista na chest Divi u lono nebes vzyatoyi rusini na peredmisti na chest davnogo voyitelya svogo narodu sv Yuriya Duzhe vazhko i praktichno nemozhlivo v cih dvoh hronikalnih podannyah viokremiti tverdu istinu vid perekruchennya chi domislu Tomu v podalshomu doslidniki ta komentatori praci B Zimorovicha po riznomu poyasnyuvali ci dva superechlivi povidomlennya Miniatyura soboru Svyatogo Yura Dominuyut dva poglyadi Pershij sformulovanij she u XIX stolitti Denisom Zubrickim u jogo vidomij praci Hronika mista Lvova i sprijnyatij zgodom bagatma istorikami gruntuvavsya na pripushenni sho B Zimorovich dopustiv u svoyij hronici pomilkove dublyuvannya odniyeyi j tiyeyi samoyi podiyi tomu dostovirnoyu slid vvazhati lishe pershu datu tobto 1363 roku Drugu zgadku blizko 1437 roku D Zubrickij rozciniv yak pomilkovu povtorenu pro odnu j tu samu podiyu Zgodom pripushennya D Zubrickogo bulo pidtrimane Vladislavom Lozinskim u knizi Lvivske mistectvo v XVI XVII stolittyah Arhitektura ta skulptura de she raz povtoreno ustalenu u XIX stolitti informaciyu pro te sho vlasne ci dvi cerkvi Virmenska ta Svyatoyurska stali pershimi novobudovami pislya znamennogo dlya mista 1370 roku Okremo nagolosheno na tomu sho obidvi cerkvi buli ne lishe tvorinnyami odnogo majstra ale j buli zvedeni za slovami B Zimorovncha quod schema unifonne fabricae utrinsque facit manifestuin tobto mali podibnij konstruktivnij ustrij i zovnishnij viglyad Takij nagolos davav pevni pidstavi dlya hocha b pribliznogo uyavlennya pro arhitekturnij viglyad pershogo murovanogo hramu sv Yura oskilki starodavnij virmenskij hram nepogano zberigsya i mig sluzhiti realnim ob yektom dlya porivnyan i pevnih arhitekturnih visnovkiv Pristav do ciyeyi versiyi takozh I Micko u svoyemu komentari do novitnogo perekladu Potrijnogo Lvova Inshij poglyad buv vpershe podanij u tak zvanij Svyatoyurskij hronici Kniga diyan i neodnorazovo povtorenij zgodom u pracyah Volodimira Sichinskogo Ivana Krip yakevicha Volodimira Vujcika ta in Obidva povidomlennya v hronici B Zimorovicha ci doslidniki pov yazuvali z realnimi podiyami Otzhe voni potrebuvali obgruntovanogo poyasnennya Sut poyasnennya zvodilasya do togo sho v hronici B Zimorovicha zafiksovani dva rizni momenti z istoriyi Svyatoyurskoyi cerkvi u 1363 roci novobudovu lishe zapochatkovano a u 1437 roci pislya bagatoh rokiv nespriyatlivih dlya prodovzhennya budivnictva yiyi nareshti dovedeno do povnogo zavershennya V Sichinskij u monografiyi Arhitektura katedri sv Yura u Lvovi navit ukazav na mozhlivist piznishogo pristosuvannya cih dvoh riznih dat zaznachenih B Zimorovichem do konkretnih imen davnih igumeniv Svyatoyurskogo monastirya kotri nibi to pochergovo opikuvalisya nelegkim i dovgotrivalim budivnictvom hramu Zgadano imena igumeniv Yevtimiya Parteniya Gedeona ta Lavrentiya Pevna uperedzhenist cogo shtuchnogo podilu dat na pochatok i kinec budivnictva legko proglyadayetsya oskilki z tekstu hroniki B Zimorovicha take rozmezhuvannya ne viplivaye Ale slid viznati sho j dlya kategorichnogo zaperechennya cogo takozh nemaye dostatnih pidstav Svoyu osoblivu poziciyu shodo viznachennya dati pochatku j trivalosti budivnictva pershogo murovanogo hramu sformulyuvav polskij doslidnik T Mankovskij u kritichnij recenziyi na monografiyu V Sichinskogo Skeptichno ocinyuyuchi faktografichnu tochnist praci B Zimorovicha i vodnochas koristuyuchis malo vidomimi ranishe dokumentalnimi pershodzherelami pov yazanimi z diyalnistyu virmenskoyi gromadi u Lvovi v davni chasi vin viznachaye 1363 rik datoyu ne pochatku a skorishe zavershennya budivnictva virmenskoyi cerkvi Tim samim vin postaviv pid sumniv ne lishe zayavlenu B Zimorovichem sinhronnist vikonannya budivelnih robit ale j principovu arhitekturnu sporidnenist dvoh hramiv Nezvazhayuchi na taki perestorogi informaciya B Zimorovicha dala privid dlya pribliznoyi arhitekturnoyi harakteristiki pershoyi murovanoyi cerkvi sv Yura Z oglyadu na mozhlivist isnuvannya blizkoyi analogiyi mizh starim Svyatoyurskim hramom ta Virmenskoyu cerkvoyu bilshist doslidnikiv vislovlyuvali pripushennya sho pershij murovanij hram sv Yura tezh nalezhav do dosit poshirenogo vizantijskogo tipu trinavovoyi chotiristovpnoyi hreshato banevoyi odnoverhoyi rozplanuvalno prostorovoyi sistemi Pripushennya ce nebezpidstavne oskilki vzhe Martin Gruneveg u svoyih notatkah povidomiv sho vona pobudovana na ukrayinskij sposib V Sichinskij oharakterizuvav yiyi yak ukrayinsko vizantijskij tip budivli i navit porivnyav z bagatma vidomimi vzircyami davnoruskoyi arhitekturi napriklad z v Kanevi Analogichni viznachennya poshirilisya v specialnij literaturi yak aksioma i neridko traplyayutsya navit u novitnih publikaciyah oglyadovogo harakteru Nevidomim dostemenno donini zalishayetsya im ya arhitektora Vono vistupalo v riznih dzherelah u tomu chisli j u B Zimorovicha yak Dore Taku transkripciyu Vl Lozinskij vvazhav za mehanichnu opisku i na pidstavi arhivnih rozvidok identifikuvav jogo z tim budivnichim chiye prizvishe u versiyi Doringus murator neodnorazovo zgaduvalosya v najstarishih miskih knigah Lvova yaki obijmali hronologichnij vidtinok z 1382 do 1389 r U takij transkripciyi yak Doring sho mala zasvidchuvati ochevidno jogo nimecke pohodzhennya ce prizvishe zgodom neodnorazovo navodilosya v istorichnij literaturi Na dumku Vl Lozinskogo zagadkovij majster Doring pomer blizko 1384 roku oskilki same todi v davnomu aktovi z yavlyayutsya nepoodinoki zgadki pro sklad jogo majnovoyi spadshini ta yiyi podalshu dolyu Vodnochas avtorstvo Doringa sprostovuvav T Mankovskij Zgidno zi znajdenimi nim arhivnimi svidchennyami ce mav buti arhitektor italiyec Dorhi chi Dorki Dorchi Za logikoyu T Mankovskogo slid takozh viznati malojmovirnoyu arhitekturnu sporidnenist dvoh hramiv hocha uchast odnogo j togo samogo arhitektora na oboh budivelnih ob yektah vin ne vidkidav Tomu z oglyadu na gipotetichnu arhitekturnu sporidnenist cih dvoh hramiv T Mankovskij dopuskav sho serednovichnij sobor sv Yura takozh mig mati zzovni banyu u viglyadi bagatogrannogo barabana nakritogo nametovim dahom Za inshimi arhitekturno rozplanuvalnimi oznakami cerkva sv Yura na vidminu vid virmenskogo hramu mala b buti znachno blizhchoyu do miscevoyi hramobudivnoyi tradiciyi a ne do importovanogo z Kafi virmenskogo prototipu U chomu konkretno polyagala cya blizkist avtor ne utochnyuvav Mozhna gadati sho jshlosya pro bezstovpnij tridilnij odnobanevij tip sporudi Oskilki v hronici B Zimorovicha zgaduyetsya murator to logichno pripustiti sho starij Svyatoyurskij hram tezh buv zvedenij z kamenyu Malojmovirno sho ce bula lishe cegla yak pro te govorit B Zimorovich vrahovuyuchi nevidpovidnist statusu zamiskogo hramu dorogovizni cogo budivelnogo materialu v togochasnih umovah Ochevidno vikoristovuvavsya takozh prirodnij kamin postachannya yakogo z chislennih navkolishnih kamenolomen ne bulo problematichnim Informativna obmezhenist pisemnih dzherel i brak perekonlivoyi ikonografiyi sprichinili poyavu she odniyeyi gipotezi stosovno arhitekturno prostorovoyi morfologiyi staroyi cerkvi sv Yura Vitoki ciyeyi gipotezi mayut peredistoriyu yaka pov yazana z analizom gravyuri zagalnogo viglyadu Lvova vikonanoyi F Gogenbergom na pidstavi malyunka A Passarotti i nadrukovanoyi u 1618 roci v shostomu tomi vidannya Georga Brauna Civitates Orbis Terrarum Cej visokovartisnij i shiroko vidomij ikonografichnij dokument vvazhayetsya pershim panoramnim zobrazhennyam lvivskoyi zabudovi stanom na pochatok XVII stolittya Nezvazhayuchi na duzhe pribliznij uzagalnenij harakter zobrazhennya okremih sporud zagalom vin maye velicheznu piznavalnu cinnist i dosit informativno vidtvoryuye mistobudivnu situaciyu She v 1930 ti roki polskij doslidnik Yanush Vitvickij visloviv stosovno ciyeyi gravyuri smilive pripushennya sho sporuda u viglyadi rotondi z pribudovoyu yaka zobrazhena livoruch na perednomu plani panorami ce i ye cerkva sv Yura Shopravda vin zauvazhiv oskilki Passarotti vikonuvav svij malyunok ochevidno z dahu Svyatoyurskoyi cerkvi to sama vona ne mogla potrapiti do vidtvoryuvanoyi panorami Poyasnyuyuchi cyu nevidpovidnist Ya Vitvickij stverdzhuye sho cerkvu na comu zobrazhenni bulo domalovano serednovichnim sposobom iz suto tvorchih kompozicijnih mirkuvan hudozhnika Ce vidayetsya duzhe malojmovirnim yaksho zvazhiti na metu priyizdu A Passarotti do Lvova budivnictvo fortifikacijnih sporud ta jogo racionalnij inzhenernij sposib vidtvorennya miskoyi zabudovi Mabut same tomu ce pripushennya Ya Vitvickogo trivalij chas zalishalosya proignorovanim i v pracyah pro sobor sv Yura ne zgaduvalosya Ale cherez bagato rokiv cyu versiyu hoch i duzhe oberezhno prijnyav suchasnij polskij doslidnik Vitold Sholginya yakij shopravda ne vdavavsya do dalekosyazhnih kategorichnih visnovkiv Sprijmayuchi same take traktuvannya nevidomogo ob yekta na gravyuri ostannimi rokami vlasnu versiyu podij vibuduvav lvivskij doslidnik Yurij Diba Golovna jogo teza polyagala v tomu sho z samogo pochatku tobto she 1280 roku knyaz Lev Danilovich sporudiv cerkvu sv Yuriya u viglyadi murovanoyi rotondi yaka v nastupni stolittya azh do yiyi ostatochnogo rozibrannya u 1743 roci lishe zaznavala pevnih transformacij Budivelni roboti zi sporudzhennya murovanogo hramu pro yaki jshlosya v hronici B Zimorovicha kvalifikovani doslidnikom yak vlashtuvannya novoyi bazilikalnoyi pribudovi do vzhe isnuyuchoyi cerkvi rotondi Podalshi zusillya doslidnika takozh spryamovani na zahist rotondopodibnoyi versiyi staroyi cerkvi sv Yura Dovoditsya viznati sho argumenti stosovno identifikaciyi zobrazhenoyi na gravyuri sporudi yak staroyi cerkvi sv Yura vse she zalishayut znachnij prostir dlya zdorovogo skepticizmu V jogo osnovi diskusijnist vihidnoyi tezi Ya Vitvickogo pro te sho A Passarotti svidomo transformuvav malyunok dopovnivshi zobrazhennya tim fragmentom yakogo vin naspravdi ne mig bachiti zi Svyatoyurskoyi gori chi navit z dahu samoyi staroyi cerkvi Nesprijnyattya ciyeyi tezi maye oznachati sho na gravyuri bachimo porivnyano tochne zobrazhennya yakoyis realnoyi ale zgodom vtrachenoyi sporudi yaka dijsno bula pered ochima hudozhnika i rozmishuvalasya znachno nizhche po relyefu pro ce svidchit yiyi rakurs najimovirnishe bezposeredno bilya pidnizhzhya gori U takomu razi postaye zapitannya sho ce moglo buti Adzhe navit na najstarishih planah zabudovi Lvova zobrazhennyah A Passarotti sporuda spravdi ne maye perekonlivo atributovanogo vidpovidnika Comu mozhe buti lishe odne poyasnennya cya budivlya na moment vikonannya vidomih nam fiksacijnih planiv mista vzhe ne isnuvala Mayemo pidstavi stverdzhuvati sho ce bula tak zvana zimova yepiskopska rezidenciya z kapliceyu roztashovana v dolishnij chastini yepiskopskogo sadu Ce pripushennya pidtverdzhuye informaciya odnogo zi svidkiv u sudovij spravi mizh vasilianami ta svitskim duhovenstvom U 1766 roci cej 80 richnij svidok pokazav Vnizu pid goroyu vid pivnochi buli zimovi pokoyi u yakih meshkav yepiskop Shumlyanskij a navproti togo zimovogo pomeshkannya bula kaplicya v pokoyah malovana a na altanci dva dzvoni pid dashkom Zimovu rezidenciyu pid goroyu navproti klyashtoru i kaplichku z dzviniceyu pislya smerti yepiskopa Josipa Shumlyanskogo rozibrav Dionisij Sinkevich oficial lvivskij i gospodarski budinki vistaviv Otzhe pid goroyu navproti klyashtoru a ce priblizno tam de teper roztashovana budivlya cirku rozmishuvalasya rezidenciya yepiskopa z pribudovanoyu do neyi kaplichkoyu tipu rotondi z nametovim dashkom i dzvonami pid nim Same yiyi ochevidno i zmalyuvav A Passarotti a v procesi graviyuvannya vona nabula monumentalnishih ris sho cilkom moglo statisya z hudozhno kompozicijnih mirkuvan vikonavcya gravernoyi doshki Isnuvannya rezidenciyi v cij nizinnij dilyanci pidtverdzhuye takozh najdavnishij fiksacijnij plan Svyatoyurskoyi gori znajdenij V Vujcikom u Centralnomu istorichnomu arhivi Lvova hocha vona zobrazhena tut duzhe uzagalneno Mozhna dumati sho na chas ukladannya cogo fiksacijnogo planu zimove pomeshkannya vtratilo svoye znachennya i mabut bulo vidbudovane nanovo v znachno sproshenomu viglyadi porivnyano z tim sho bachimo pa gravyuri F Gogenberga Ale razom z tim same isnuvannya rezidenciyi v seredini XVIII stolittya v tij samij dilyanci sho j na pochatku XVII stolittya zasvidchuye pevnu tradiciyu v yiyi prostorovij lokalizaciyi Istorichne korinnya takogo nizinnogo roztashuvannya rezidenciyi cilkom moglo syagati nabagato davnishoyi dobi pravlinnya yepiskopa Gedeona Balabana tomu na chas vikonannya malyunka A Passarotti vona vzhe mogla isnuvati v povnomu funkcionalnomu vimiri Poki sho perekonlivishoyu zalishayetsya vse taki ta versiya zgidno z yakoyu starij hram za svoyimi principovimi arhitekturnimi risami ta fizichnim masshtabom nablizhavsya do pervisnogo viglyadu Virmenskoyi cerkvi u Lvovi Same takij vidnosno nevelikij odnobanevij hram mig posisti duzhe obmezhenu dilyanku na skelyastij i nezruchnij dlya budivnictva vershini cogo pagorba Take konservativne uyavlennya pro starij hram sv Yura nedavno zbagatilosya novim vagomim argumentom na svoyu korist Na pochatku 1990 h rokiv nevtomnij rozvidnik arhivnih fondiv i muzejnih zapasnikiv V Vujcik natrapiv na nevidomij portret Atanasiya Sheptickogo fundatora novogo soboru Pid pogrudnim zobrazhennyam she molodogo yepiskopa nevidomij hudozhnik pomistiv malyunok cerkvi opovitij simvolichnoyu strichkoyu z patetichnim napisom Romanum capies facile hoc de monte galerum Yak bachimo v comu ne lishe metaforichno zasvidchuvalasya virospovidna prinalezhnist svyatini ta yepiskopa do rimskogo prestolu ale j pobizhno viznavalosya yiyi roztashuvannya na gori pevne sho Svyatoyurskij Okrim togo vidtvorennya staroyi kafedralnoyi cerkvi na portreti osobi yaka zgodom stala iniciatorom budivnictva novogo hramu tezh ye dovoli perekonlivim Malyunok staroyi cerkvi simvolichno dopovnyuye rozgornutu portretnu kompoziciyu Tomu vin vijshov desho uzagalnenim ale dosit realistichnim dlya konkretnih visnovkiv Stara cerkva zobrazhena z pivnichnogo shodu z uyavnoyi oglyadovoyi tochki yaka vidpovidaye liniyi gorizontu sho prohodit trohi vishe vid golovnogo karniza Dobre proglyadayetsya vivtarna chastina hramu z velikoyu centralnoyu apsidoyu i znachno vuzhchimi bichnimi apsidami Apsidi rivnovisoki z osnovnim ob yemom sporudi nakritim dvoshilim dahom Poseredini grebenya dahu zobrazheno cibulyastu banyu na nevelikomu granchastomu pidbanniku Shozhe sho pidbannik mav visim granej U zovnishnih stinah na odnomu rivni pokazano rivnoveliki vikonni prorizi tri na pivnichnij stini i po odnomu na apsidah Taka kilkist vikon mozhe buti nepryamoyu oznakoyu tridilnosti vnutrishnoyi prostorovoyi strukturi Neveliki vikoncya zobrazheni takozh na kozhnij grani pidbannika Nayavnist verhnogo osvitlennya mozhe svidchiti pro isnuvannya u strukturi hramu chotiroh vnutrishnih opor yaki mali pidtrimuvati pidbannik Nevelikij diametr pidbannika vidnosno osnovnogo ob yemu sporudi mozhna poyasniti abo netochnistyu peredavannya proporcij hudozhnikom abo bezstovpnim harakterom sklepinnya na perehresnih popruzhnih arkah Torcevi poverhni dvoshilogo dahu prikriti frontonami Voni led vistupayut za ploshinu dahivki yaka za povidomlennyam M Grunevega vzhe na pochatku XVII stolittya bula blyashanoyu Otzhe na zobrazhenni ye vsi principovi oznaki togo sho stara cerkva sv Yura za svoyeyu ob yemno prostorovoyu strukturoyu i za fizichnim masshtabom dijsno bula blizkoyu do virmenskogo hramu Deyaki pidozri v suttyevih vidozminah mozhe viklikati forma verhu banya pidbannik dah tiyeyi chastini budivli yaka zavzhdi najbilshe narazhena na rizik vtrat i pererobok Shodo cogo pripushennya V Vujcika pro mozhlivist isnuvannya pid shilami dahu nevidimoyi bani tezh maye pevni pidstavi Mensh imovirnoyu ye jogo versiya pro trikonhove rozplanuvannya hramu oskilki ce zaperechuyetsya harakterom ob yemnih chlenuvan Shozhe zobrazhennya nevidomoyi cerkvi znahodimo na gravyuri znamenitogo ukrayinskogo majstra Nikodima Zubrickogo vikonanij nim pid chas perebuvannya u Svyatoyurskomu monastiri yak ilyustraciyi do odnogo z vidan tuteshnoyi drukarni Poshirena sered togochasnih hudozhnikiv zvichka napovnyuvati agiografichni syuzheti zobrazhennyami realno isnuyuchih sakralnih sporud hoch i bez dokumentalnoyi tochnosti daye privid stverdzhuvati sho lvivski roboti N Zubrickogo tezh ne buli vinyatkom Gravyura z syuzhetom Pokrovu demonstruye pomitnu sporidnenist yiyi z zobrazhennyam hramu na portreti A Sheptickogo ne lishe za rakursom ta analogichnimi proporciyami arhitekturnih mas ale j za nayavnistyu prilegloyi zabudovi pid pivnichnoyu stinoyu cerkvi de roztashovuvalisya skromni chernechi keliyi ta yepiskopski palati Pro deyaki harakterni osoblivosti roztashuvannya starogo hramu mozhna govoriti vpevneno Zokrema starij hram na vidminu vid isnuyuchogo mav oriyentaciyu po osi shid zahid tobto jogo vivtarna chastina bula zoriyentovana na shid todi yak vivtar novogo soboru navpaki spryamovanij na zahid Mozhna stverdzhuvati sho pervisna oriyentaciya vivtarya zumovlyuvala j inshij napryamok golovnogo pidhodu do hramu nizh toj sho isnuye nini Varto zauvazhiti sho rozplanuvalnij abris starogo hramu bezsumnivno rozmishuvavsya v shidnij chastini novogo hramu a jogo fizichni rozmiri yaksho vzyati do uvagi masshtabnu analogiyu z virmenskoyu cerkvoyu buli majzhe vtrichi menshimi za dovzhinoyu i priblizno vdvichi za shirinoyu Otzhe starij hram ne mozhna vvazhati monumentalnim hocha jogo skromni gabariti vse taki mali odnu perevagu voni zabezpechuvali znachno bilshe vilnogo prostoru navkolo sporudi Spilnoyu risoyu starogo i novogo hramiv ye vigidne misceroztashuvannya cerkvi na najvishij poznachci Svyatoyurskoyi gori Vlasne inshogo rishennya i ne moglo buti cherez duzhe obmezhenu teritoriyu Tomu gipotetichnij variant sporudzhennya novogo hramu poryad zi starim yak ce inodi traplyalosya v procesi rozbudovi monastirskih kompleksiv1 u danomu razi buv bi duzhe uskladnenim Ne mozhna bulo ne vrahovuvati j geologichnih osoblivostej dilyanki nayavnosti okremih fragmentiv prirodnoyi skeli yaki zgodom buli vidkriti V Sichinskim pid pidlogoyu v hodi arheologichnogo zonduvannya Viyavilosya sho v shidnij chastini cerkvi skelyastij prirodnij materik roztashovuyetsya na vidstani 65 110 sm vid poverhni pidlogi Otzhe zaraz mozhna lishe uyaviti sho starij hram vidnosno prilegloyi teritoriyi rozmishuvavsya na dosit viraznomu skelyastomu pidvinshenni relyefu yak na svoyeridnij prirodnij platformi Zgodom pislya sporudzhennya novogo hramu cya prirodna platforma stilobat bula znivelovana navkolo soboru novim gorizontalnim vimoshennyam a dlya z yednannya znachno nizhchoyi peredsobornoyi ploshi z nulovim rivnem hramu dovelosya po osi golovnogo vhodu vlashtuvati paradni dvomarshovi shodi Navkolo staroyi cerkvi roztashovuvalisya sporudi riznogo priznachennya Na fiksacijnomu plani Klemensa Ksaveriya Fesingera she mozhna bachiti chastinu cih sporud krim tih sho potrapili v mezhi fundamentiv novogo soboru i na moment vikonannya planu vzhe ne isnuvali Sered nih bula j kaplicya Pokrovu Bogorodici pribudovana do staroyi cerkvi U nij do ostannogo momentu zberigalasya chudotvorna ikona Terebovlyanskoyi Bogorodici B Zimorovich podaye pid 1453 rokom u zv yazku z zahoplennyam Shidnohristiyanskoyi stolici Konstantinopolya turkami osmanami Miska vlada Lvova bula nalyakana ciyeyu tragichnoyu podiyeyu i musila vzhiti zahodiv perestorogi Oskilki rozneslasya zvistka sho Konstantinopol buv vidanij turkam grekami a bagato z nih vignanih z osel utikali do Lvova to bulo vprovadzheno derzhavne pributtya shob utikachiv puskati do mista tilki pislya skladannya prisyagi Nareshti porahovano ruski cerkvi i na toj chas yih bulo visim a same miska sv Yuriya sv Onufriya sv Mikolaya sv Fedora Bogoyavlenska Voskresenska i Blagovishenska Suspilne ta materialne stanovishe Svyatoyurskogo monastirya u seredini XV stolittya vochevid ne bulo pevnim i mabut vin dosit chasto zminyuvav svogo patrona Zaznachayetsya sho u 1430 vin nibito potraplyaye v zalezhnist vid virmenskoyi sim yi Kalenikovichiv suproti yakoyi v sudovih tyaganinah zasvitilisya korolivski uryadniki ta yakijs shlyahtich Andrij z Malehova Zgodom u 1442 1455 rokah u starih lvivskih dokumentah zgaduyetsya virmenin Petrus Gamladinovich zi lvivskogo monastirya sv Yuriya Naprikinci XV st Svyatoyurskij monastir volodiv velicheznimi zemelnimi nadilami navkolo mista pro sho svidchit zapis B Zimorovicha pid 1497 rokom Sam korol pribuvshi na pochatku chervnya z chislennimi zagonami kinnih i pishih rozbiv nameti pa obshirnih polyah sv Yuriya de zalishavsya do 26 chervnya ochikuyuchi provincijni rezervi Monastir stav rezidenciyeyu svogo ochilnika namisnika Galickoyi mitropoliyi ta arhimandrita Isakiya Gdashickogo u 1520 1530 h rokah U 1537 roci na dalekosyazhnih polyah svyatogo Yuriya znovu buli rozbiti chislenni nameti korolivskogo vijska U 1539 roci Svyatoyurska cerkva stala oseredkom novoutvorenoyi yeparhiyi na choli yakoyi stav kupec a na toj chas igumen Svyatoyurskogo monastirya Makarij Tuchapskij Vin doklav chimalo zusil do vporyadkuvannya cerkovnih sprav i svogo sobornogo hramu v yakomu cherez spustoshennya za jogo slovami hvala Bozha ne mogla vidbuvatisya Vid 1530 h rokiv davnij hram distavshi yepiskopsku kafedru nabuv togo znachennya z yakim vin tradicijno vistupaye v istoriyi Pislya Lyublinskoyi uniyi 1569 roku pravoslavna cerkva neridko vtyaguvalasya u gostri protistoyannya iz miskoyu vladoyu ta katolickim klirom Tak zokrema v pershij den Rizdvyanih svyat 3 sichnya 1584 r cerkvu sv Yura nespodivano raptovo zahopili slugi lvivskogo katolickogo arhiyepiskopa Yana Dimitra Solikovskogo Tuteshni svyasheniki Sava Ivan buli siloyu vidstoroneni vid sluzhbi Bozhoyi monastirski vorota opechatani Togochasnomu lvivskomu vladici Gedeonu Balabanu dovelosya rozpochati sudovij proces dlya vidnovlennya spravedlivosti yakij zavershivsya na korist pozivacha Cherez tri tizhni vorota vidkrili Pid chas vizvolnoyi vijni 1648 1657 roku getmanski zagoni Bogdana Hmelnickogo otaborilisya pid Svyatoyurskoyu goroyu na prostorih peredmistyah i lanah sho nalezhali monastirevi Sam Hmelnickij kvartiruvav u monastiri Tut vin prijmav posla miskoyi gromadi yepiskopa Arseniya Zheliborskogo upovnovazhenogo za bud yakih umov zapobigti nishivnomu shturmu mista i mirno porozumitisya z kozackim provodirem U pismovij vidpovidi mistu bulo skazano A sho nam pan Big dopomig krayinu nashu rusku Galichinu zayihati pri tim stoyimo Zreshtoyu storonam vdalosya domovitis i gorod Lvov okup za sebe dal ordi i Hmelnickomu Zgodom tut prohodili bezuspishni peregovori z poslami polskogo korolya Yana Kazimira U 1668 roci Josif Shumlyanskij viv borotbu za cerkvu Svyatogo Yura z kiyivskim mitropolitom Antoniyem Vinnickim Voyaki J Shumlyanskogo napali na oboronnij monastir virubali parkani brami silno pobili slug mitropolita A Vinnickij spustivsya po spisu do vikna de jogo obstupili voyaki vidkupivsya svoyim zolotim lancyugom J Shumlyanskij zabrav yepiskopski mitri rizi odyag kilimi zbroyu stolove nachinnya bochki vina konej dlya kareti tosho Sprava dijshla do sudu yakij viznav J Shumlyanskogo vladikoyu Radyanskij period Cej rozdil potrebuye dopovnennya veresen 2016 U radyanskij period iz rishennyam Lvivskogo Soboru 1946 roku de postanovleno skasuvannya Berestejskoyi uniyi Sobor perejshov iz majnom do Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi 6 kvitnya 1990 roku uhvaloyu Lvivskoyi miskoyi radi peredanij Ukrayinskij greko katolickij cerkvi U Vikidzherelah ye Uhvala Lvivskoyi miskoyi radi vid 06 04 1990 Pro sobor svyatogo YuraSporudzhennya novogo soboruZadum pro sporudzhennya novogo soboru Chas budivnictva novogo soboru sv Yura majzhe zbigsya z rokami sporudzhennya inshogo arhitekturnogo shedevru Lvova Dominikanskogo kostelu arhitektor Yan de Vitte 1740 1764 roki U misti v ci roki z yavlyayetsya takozh nizka inshih sakralnih sporud kosteli Sv Antoniya Sv Martina Sv Mikolaya kolegium ordenu piariv tosho Zadum novogo budivnictva na Svyatoyurskij gori nalezhav mitropolitu Atanasiyu Sheptickomu Za istorichnimi dzherelami ce bula lyudina duzhe viddana bogougodnij spravi tverdogo harakteru poslidovna j cilespryamovana u zdijsnenni zadumanogo Obijmayuchi yepiskopsku a zgodom she j mitropolichu posadi A Sheptickij iniciyuvav chislenni cerkovni novobudovi v pidporyadkovanih jomu yeparhiyah na Galichini Podilli ta Volini Z plinom chasu stara Svyatoyurska cerkva sho sluzhila kafedralnim hramom vzhe ne mogla vidpovidati svoyemu osoblivomu statusu znachno postupayuchis navit deyakim parafiyalnim cerkvam Situaciya uskladnyuvalasya she j tim sho starij hram faktichno perebuvav u podvijnomu koristuvanni svitskogo duhovenstva i chenciv vasilianskogo monastirya sho prizvodilo do neporozumin i navit do konfliktnih situacij Ci obstavini j zumovili postanovu pro znesennya staroyi cerkvi ta sporudzhennya novoyi sho vidpovidala b vimogam chasu Spershu vladika planuvav onoviti davnij sobor sho v chasi spivvidnositsya z jogo vstupom na posadu kiyivskogo mitropolita Pered 1733 rokom konsistoriya uhvalila rishennya pro zbir koshtiv na kafedralnu fabriku Za doruchennyam mitropolita ce zdijsnyuvav otec Yeronim Ostrovskij ChSVV Prote namisniki dekani ne pospishali z nadsilannyam koshtiv i faktichno proignoruvali zakliki mitropolichogo predstavnika Tomu mitropolit sam vzyavsya navoditi lad i 11 zhovtnya 1733 roku rozislav pastirskij list do namisnictv roztashovanih na pivden vid Lvova rishuche vimagayuchi nadannya koshtiv pid zagrozoyu usunennya z posad Yak dali rozvivalasya situaciya nevidomo Brak konkretnih svidchen pro togochasni roboti v sobori ne daye zmogi tverditi pro yih shiroke rozgortannya U seredini XIX stolittya nad Svyatoyurskim ansamblem navisla nespodivana i dosit serjozna zagroza Avstrijska vlada rozglyadala prileglu do nogo teritoriyu yak odin z mozhlivih variantiv stvorennya potuzhnoyi vijskovoyi citadeli na zasadah najnovishih pravil takogo budivnictva z potuzhnimi kazematami cejhgauzami artilerijskimi poziciyami tosho U razi viboru same ciyeyi teritoriyi ansambl mav bi ne lishe nebazhanogo susida ale j nebezpeku vid mozhlivih voyennih dij Na shastya perevagu viddali inshij dilyanci i sporudzhennya citadeli bulo rozpochate desho pivdennishe vid soboru Budivnictvo suchasnogo soboru Mozayika Bogorodicya na podvir yi soboru Zberigsya detalnij fiksacijnij plan vsogo arhitekturnogo kompleksu stanom na 1750 ti roki tobto na pochatok sporudzhennya soboru Analitichnij opis cogo planu podano v publikaciyi V Vujcika yakij jogo rozshukav i rozciniv yak dokument specialno ukladenij dlya sudovogo zemelnogo sporu mizh spivvlasnikami Svyatoyurskoyi gori chencyami vasilianami ta yepiskopom Levom Sheptickim Plan daye dosit povne uyavlennya pro sporudi i harakter yih roztashuvannya na gori v toj chas koli buduvavsya novij hram sv Yura Pershe sho zdayetsya principovim z poglyadu funkcionalno prostorovogo rozplanuvannya prilegloyi teritoriyi viraznij yiyi rozpodil na monastirski ta yepiskopski zemli z pomitnoyu perevagoyu na korist vasiliyan Chencyam nalezhala perevazhno zahidna chastina yepiskopu shidna Obhid navkolo novoyi cerkvi buv bezpereshkodnim hoch i duzhe zatisnenim z pivnochi chernechim korpusom a z pivdnya visokim murom vlashtovanim po liniyi krutogo obrivu yakij mozhna vvazhati zalishkami pivdennoyi kurtini Krim togo z planu diznayemosya sho v toj chas isnuvali lishe tri murovani sporudi vlasne novij hram monastirskij korpus uzdovzh pivnichnogo boku cerkvi zi svoyim okremim vhodom u shidnomu torci a takozh nevelika murovana brama z derev yanoyu nadbudovoyu dlya storozhi priblizno tam de teper rozmishuyutsya verhni vorota Reshta gospodarskih i zhitlovih sporud u tomu chisli i yepiskopska rezidenciya buli derev yanimi Stara G podibna v plani rezidenciya yepiskopa roztashovuvalasya navproti golovnogo vhodu do novoyi cerkvi prote osi golovnih vhodiv do rezidenciyi i do novogo hramu ne zbigalisya Krim nazvanih sporud na prileglij teritoriyi perevazhno z pivdnya ta zahodu bulo she kilka nevelikih budinkiv zhitlovogo ta gospodarskogo priznachennya zokrema dvorik zi stajneyu ta vozivneyu dlya yepiskopskih lyudej Bilya vivtarnoyi chastini novogo soboru shematichno pokazani dvi shestikutni ochevidno derev yani bashtochki yaki mozhlivo pevnim chinom buli pov yazani z bastionami yakih na toj chas vzhe ne bulo Zvertaye na sebe uvagu takozh zasipana ta zamulena sadzhavka sho roztashovana na zahidnomu pidnizhzhi gori i svidchit pro isnuvannya tut ribnogo promislu Zagalom prostorove grupuvannya okremih sporud demonstruye vidsutnist chitkoyi kompozicijnoyi ideyi ta stihijnu evolyuciyu kompleksu vprodovzh poperednih storich prodiktovanu suto pragmatichnimi ta landshaftnimi chinnikami Budivnictvo greko katolickoyi katedri rozpochalosya u 1744 chi 1745 roci za proektom Bernarda Meretina yakij do kincya zhittya 1759 roku pracyuvav nad vdoskonalennyam arhitekturnih osoblivostej hramu Pislya jogo smerti budivnictvo prodovzhiv Klemens Ksaverij Fesinger Roboti trivali do 1764 Ozdoblyuvalni roboti zavershilisya azh u 1770 abo 1772 rokah Memorialna tablicya Francu Ksaveru Mocartu na fasadi soboru Prostorova kompoziciya soboru virazhena hreshatim ob yemom utvorenim visokoyu navoyu i transeptom ale v plani zavdyaki kutovim primishennyam sprijmayetsya yak trinavovij hram z vidovzhenim babincem i vivtarem sho mayut odnakovu z serednoyu navoyu shirinu Chotiri opornih stovpi nesut sistemu sklepin z golovnoyu baneyu i menshimi banyami nad ponizhenimi primishennyami v zovnishnih kutah prostirnogo hresta Banya na masivnomu chotirigranniku sluzhit organizacijnim elementom yakomu pidporyadkovuyutsya inshi arhitekturni ob yemi sporudi Na originalnomu proekti Bernarda Meretina zberigayetsya u lvivskomu Nacionalnomu muzeyi de zobrazheno pozdovzhnij rozriz hramu kupolom zavershuyetsya ne tilki centralnij ob yem a j vivtar i pritvir Take kompozicijne virishennya zblizhuvalo pam yatku z tradicijnimi tribannimi ukrayinskimi cerkvami Prote arhitektor zaminiv bichni bani hrestovimi sklepinnyami Hram stoyit na terasi do yakoyi vedut dvomarshevi shodi prikrasheni balyustradoyu i skulpturami geniyiv roboti S Stazhevskogo Fasad hramu akcentovanij monumentalnim portalom z postatyami otciv shidnoyi cerkvi Afanasiya i Lva roboti skulptora Ivana Georiya Pinzelya Skulpturna grupa Yurij Zmiyeborec Skulpturna grupa Yurij Zmiyeborec sho uvinchuye attik takozh roboti Pinzelya Nad vnutrishnim ozdoblennyam hramu pracyuvali u 1768 1770 h rokah skulptori Sebastyan Fesinger Mihajlo Filevich zhivopisci Luka Dolinskij Yurij Radivilivskij Francisk Smuglevich ArhitekturaPro isnuvannya na Svyatoyurskij gori starodavnogo ukriplenogo cvintarya she v seredini XIX stolittya zgaduvav Isidor Sharanevich u svoyij knizi Starodavnij Lviv Za versiyeyu V Vujcika na najstarishomu plani monastirya cej cvintar obijmav teritoriyu prileglu do soboru z pivdennogo boku ale znachno nizhche po relyefu Ekster yer Sobor Sv Yura zakladenij na greckomu rivnoramennomu hresti z chotirma kaplicyami mizh ramenami hresta j miniatyurnimi banyami pid pokrivleyu u centri z velikoyu baneyu na shirokomu barabani sho spirayetsya na pidpruzhni arki Ugori sporuda ohoplena karnizom Chislenni pilyastri parni na barabani i podvoyeni na stinah soboru uvinchani kam yanimi rokokovimi lihtaryami nadayut budovi strunkosti Na vhodi do katedri pobudovani paristi shodi z rokokovoyu azhurnoyu balyustradoyu ozdoblenoyu vazami ta putami Na fasadi obabich golovnogo vhodu statuyi mitropolitiv Atanasiya i Leva nad vhodom balkon visoke vikno prichilok z gerbovim shitikom Sheptickih j attikom zavershenoyu kinnoyu statuyeyu sv Yuriya Zmiyeborcya roboti galickogo skulptora Jogana Georga Pinzelya Podvir ya pered katedroyu zamikayut dvi rokokovi brami prikrasheni alegorichnimi postatyami sho simvolizuyut Viru j Nadiyu ta Cerkvu Rimu i Cerkvu Greciyi Inter yer Golovnij vivtar soboru Inter yer soboru rozpisuvav S Fabyanskij 1876 Yu Radivilivskij vikonav veliku kompoziciyu Arhiyerej i Poyavu apostolam M Smuglevich zavivtarnu kompoziciyu Propovid Hrista yaku privezli z Vilnyusa za spriyannya kashtelyanovoyi Katazhini Kossakovskoyi i Hristos Pantokrator u bani L Dolinskij namisni ikoni ovalni ikoni prorokiv i 16 scen praznichkiv Skulpturni obramuvannya dvoh vhidnih vorit i ozdoblennya vhodiv ta chislenni lihtari nalezhat M Filevichu M Osinchuk 1942 vikonav zagalnu konservaciyu i rozmalyuvannya stin ta vidchishennya obraziv Pri budovi kompleksu pracyuvali rizni mitci v riznih stilyah baroko rokoko klasicizm prote voni zumili dosyagti organichnogo sintezu barokovoyi arhitekturi i skulpturi detalej himernoyi rokokovoyi ornamentiki karniziv balyustrad attikyv kapiteliv skulptur vaz shodiv portikiv pidporyadkovuyuchi vsi skladovi elementi cilosti na podobu obrazotvorchoyi kulturi togochasnoyi Yevropi Mistecka spadshinaAnsambl zajmaye svoyeridne misce v misteckij kulturi ukrayinskih zemel she j cherez te sho vin zberig i nini perehovuye u svoyih stinah nemalo viznachnih istorichnih ta misteckih pam yatok riznogo chasu zokrema takih sho nalezhat do najvazhlivishih i najreprezentativnishih dlya svoyeyi epohi Prote v silu istorichnih obstavin bilshist z nih nini perebuvayut poza mezhami hramu u Nacionalnomu muzej imeni Andreya Sheptickogo arhivnih fondah Onufriyivskogo monastirya Centralnogo derzhavnogo istorichnogo arhivu Ukrayini u Lvovi ta Lvivskij naukovij biblioteci imeni Vasilya Stefanika Dzvin Dokladnishe Dzvinicya soboru Svyatogo Yura Na dzvinici soboru Svyatogo Yura najstarishij v Ukrayini vilitij zgidno z napisom na nomu 1341 roku KriptaVidkoli Sobor Yura stav golovnim osidkom galickoyi pravoslavnoyi a z 1700 roku greko katolickoyi yeparhiyi v kripti hovali yepiskopiv a z 1808 roku mitropolitiv Kripta vidkrita dlya vidvidannya U nij pohovano vidatnih diyachiv UGKC zokrema Mitropolita Andreya Sheptickogo Patriarha Josifa Slipogo kardinaliv Silvestra Sembratovicha Miroslava Ivana Lyubachivskogo vladiku Volodimira Sternyuka Pid chas arheologichnih rozkopok yaki provodiv Yaroslav Pasternak u Galichi na Krilosi v 1937 roci bulo znajdeno sarkofag iz tilom knyazya yakogo bulo identifikovano yak Yaroslava Osmomisla U peredden Drugoyi Svitovoyi vijni u 1939 roci dlya zberezhennya i podalshih doslidzhen jogo ostanki perenesli do Lvova v kriptu soboru sv Yura Ostanki knyazya vdruge vidnajshla tam specialna arheologichna komisiya Naukovogo Tovaristva imeni T Shevchenka 14 listopada 1991 roku u fanernij skrinci MistagogiyaU Sobori Svyatogo Yura zberigayutsya dvi chudotvorni ikoni Terebovlyanska ta moshi svyatih kopiya Turinskoyi plashanici Suchasna strukturaSpilnoti pri sobori Marijska druzhina Bratstvo Terebovlyanskoyi Bozhoyi Materi Vivtarna druzhina Biblijne tovaristvo Bratstvo Hrista Cholovikolyubcya Bratstvo Materi u molitvi Svyatoyurska molod Nastoyateliotec Roman Kravchik Znachennya Soboru v istoriyi Ukrayini ta UGKCPam yatna moneta NBU prisvyachena soboru revers Pislya uv yaznennya Ukrayinskoyi Greko Katolickoyi iyerarhiyi z Mitropolitom Josifom Slipim na choli i nezakonnogo Soboru Greko Katolickoyi Cerkvi 8 10 bereznya 1946 r sobor peredano pravoslavnij arhiyeparhiyi v yurisdikciyi moskovskogo patriarhatu V serpni 1990 Sobor Sv Yura buv povernutij shojno legalizovanij UGKC Grigor Luzhnickij u statti Misto sv Yura Hto hoche piznati pravdivij Lviv toj Lviv sho zavzhdi buv ukrayinskij sho zavzhdi borovsya za prinalezhnist do svoyeyi ridnoyi zemli toj Lviv yakij nikoli ne zneviryuvavsya haj piznaye Lviv sv Yura Lviv sv Yura buv zavzhdi toj sam chi todi koli pid chas svyat ne vilno bulo vesti procesiyi vulicyami mista a ukrayinski gromadyani mista sidili v zachinenih meshkannyah i plakali chi todi koli najmolodshij kriloshanin Svyatoyurskoyi konsistoriyi chi zgodom Kapituli viyizhdzhav na koni z hrestom na Rinok svyatiti vodu chi todi koli moskovska zhandarmeriya vivozila mitropolita Andreya Sheptickogo z jogo svyatoyurskoyi palati chi todi koli pid svyatoyursku palatu pidstupalo polske studentske shumovinnya krichuchi pan Shepticki na lyatyarnyen Lviv sv Yura buv zavzhdi toj sam svidomij svoyeyi sili j velichi svidomij svoyih zavdan i pislannictva svidomij svoyeyi movi do Boga j svogo narodu Sobor v kulturi ta mistectviGalereyaSobor Svyatogo Yura na poshtivkahDiv takozhKompleks soboru Svyatogo Yura Palac greko katolickih mitropolitiv Sad soboru Svyatogo Yura Svyatoyurci Svyatoyurskij proces Ikona Materi Bozhoyi Terebovlyanskoyi Svyatij Yurij Baroko v Ukrayini Cerkva Svyatogo YuraPrimitki Arhiv originalu za 20 lyutogo 2016 Procitovano 5 bereznya 2013 Arhiv originalu za 25 bereznya 2013 Procitovano 5 bereznya 2013 lviv travel angl Arhiv originalu za 4 lyutogo 2018 Procitovano 3 lyutogo 2018 Dopomoga bidnim i golodnim 26 listopada 2020 u Wayback Machine Dilo Lviv 1933 Ch 75 26 bereznya S 4 Lviv Turistichnij putivnik Lviv Centr Yevropi 2007 S 166 Katedralnij hram svyatogo Yura 26 listopada 2020 u Wayback Machine libraria ua Pereklad V Sichinskogo Sichinskij V Arhitektura katedri sv Yura u Lvovi Litopis ruskij Pereklad z davnoruskoyi L Ye Mahnovcya Vidpovidalnij redaktor Oleksa Mishanich K Dnipro 1989 S 422 423 Tam samo S 428 Cholovskij A Lvov vo vremena russkogo vladychestva Per s polskogo Pb Tip O va A S Suvorina 1915 S 63 Sichinskij V Arhitektura katedri sv Yura u Lvovi S 36 Gruneveg M Opis Lvova Zhovten 1980 10 S 111 Krip yakevich I P Istorichni prohodi po Lvovi S 123 Szolginia W Ikonografia dawnego Lwowa Cz 1 Najstarsze widoki Lwowa Warszawa PAN Instytut Sztuki 1991 S pol Micko I Novoznajdeni istorichni dzherela pro cerkvi Galichini HII HIII st Davni obiteli Ukrayini Arhitektura Temat zb Svyatopokrovskogo monastirya Studijskogo ustavu Lviv 2002 Vip 13 Golovackij Ya Lvovskaya ruskaya eparhia pered stoma lѣty Lvov Tipografiya Stavropigijskogo Inst S 10 Sharanevich I Starodavnyi Galickyii Gorody Chast II Starodavnyj Lvov ot roku 1250 1350 1861 Lvov Tipografiya Stavropigijskogo Instituta S 112 Sichinskij V Arhitektura katedri sv Yura u Lvovi S 37 Cholovskij A Lvov vo vremena russkogo vladychestva S 75 Sichinskij V Arhitektura katedri sv Yura u Lvovi S 38 Diba Yu Nevikoristani pisemni svidchennya pro pochatki cerkvi Svyatogo Yura u Lvovi nedostupne posilannya Visn Lviv universitetu Ser Mistectvoznavstvo 2005 Vip 5 C 152 160 Gruneveg M Opis Lvova S 111 Petrushevich A Svodnaya Galicko Russkaya letopis s 1600 po 1700 god Lvov 1874 S 34 Bevzo O A Lvivskij litopis i Ostrozkij litopisec Dzhereloznavche doslidzhennya K Naukova dumka 1971 S 120 123 Zimorovich B Potrijnij Lviv Leopolis Triplex Lviv Centr Yevropi 2002 S 80 Zubrycki D Kronika miasta Lwowa Lwow Staurop inst 1844 S 88 pol Lamski W Sztuka lwowska w XVI XVII wieku Architektura i rzezba Lwow Nakl Ksiegarni H Altenberga 1901 S 2 Zimorovich B Potrijnij Lviv Leopolis Triplex S 200 Ksiaga dziejow w monasterze lwowskim pod tyt Sw Jerzego Lwowianin 1841 S 81 Sichinskij V Arhitektura katedri sv Yura u Lvovi Lviv Nakladom Bogoslovskogo naukovogo t va 1934 S 38 39 Vujcik V S Arhikatedra Svyatogo Yura u Lvovi Arhitekturnij ansambl Visn institutu Ukrzahidproektrestavraciya 2004 Ch 14 S 17 Mankowski T Z problemow lwowskiej architektury koscielnej Z powodu publikacji Sieynskyj Wolodymir Dr Architektury katedry Sw Jura u Lwowi Lwow 1934 Ziemia Czerwienska 1935 T 1 1 S 80 81 Sichinskij V Arhitektura katedri sv Yura u Lvovi S 42 Pam yatki arhitekturi ta mistobuduvannya Ukrayini Dovidnik Derzhavnogo reyestru nacionalnogo kulturnogo nadbannya Za red A P Mardera ta V V Vecherskogo K Tehnika 2000 C 145 Lamski W Sztuka Lwowska w XVI XVII wieku Architektura i rzezba Lwow Nakl Ksiegarni H Altenberga 1901 S 3 Mankowski T Z problemow lwowskiej architektury koscielnej Z powodu publikacji Sieynskyj Wolodymir Dr Architektury katedry Sw Jura u Lwowi Lwiw 1934 Ziemia Czerwienska 1935 T 1 1 S 81 Civitates Orbis terrarum Theatri Preacipuarum totius Mundi Urbium Coloniae Agrippinae Anno 1618 Liber VI Opus 49 Witwicki J Obwarowania srodmiescia Lwowa Kwartalnik Architektury i Urbanistyki T XVI zesz 2 3 Warszawa PWN 1971 S 149 Szolginia W Ikonografia dawnego Lwowa Cz 1 Najstarsze widoki Lwowa Warszawa PAN Instytut Sztuki 1991 S 5 Diba Yu Pro arhitekturu pervisnoyi cerkvi sv Yura u Lvovi Duhovna spadshina patriarha Josifa Slipogo i suchasni problemi rozvitku ukrayinskoyi nauki ta kulturi Zb nauk prac Lviv Sobor svyatogo Yura Lvivska politehnika 2000 S 238 Vujcik V Nevidomij najdavnishij plan Svyatoyurskoyi gori Visn literaturi institutu Ukrzahidproektrestavraciya 2002 Ch 12 S 216 Vujcik V Nevidomij najdavnishij plan Svyatoyurskoyi gori Visn literaturi institutu Ukrzahidproektrestavraciya 2002 Ch 12 S 213 Vujcik V Do pitannya pro ob yemno planovu kompoziciyu staroyi katedri Sv Yura u Lvovi Na pidstavi ikonografichnogo materialu Visn institutu Ukrzahidproektrestavraciya 2004 Ch 14 S 25 Vujcik V Do pitannya pro ob yemno planovu kompoziciyu staroyi katedri Sv Yura u Lvovi Na pidstavi ikonografichnogo materialu Visn institutu Ukrzahidproektrestavraciya 2004 Ch 14 S 27 Sichinskij V Arhitektura katedri sv Yura u Lvovi S 32 Petrushevich A S Kratkaya rospis russkim cerkvam i monastyryam v grade Lvove Galickij ist sb Lvov Izd O va Galicko Russkoj Maticy 1853 Vyp 1 S 24 ros Zimorovich B Potrijnij Lviv Leopolis Triplex S 83 Labenskij F Russkie cerkvi i bratstva na predgradiyah Lvovskih Materialy po istorii goroda Lvova Ottisk iz Vestn Narod doma Lvov 1911 S 13 ros Zimorovich B Potrijnij Lviv Leopolis Triplex S 93 Mihajlo Grushevskij Spir za Galicke namisnictvo Istoriya Ukrayini Rusi T V S 434 438 Zimorovich B Potrijnij Lviv Leopolis Triplex Lviv Centr Yevropi 2002 S 106 Golovackij Ya Lvovskaya ruska yeparhiya pered stoma liti Zorya galickaya yako album na god 1860 Lvov 1860 S 258 ros Krip yakevich I Istorichni prohodi po Lvovi S 126 Krip yakevich I P Istorichni prohodi po Lvovi S 127 Litopis Samovidcya Vid pidgotuvav Ya I Dzira K Naukova dumka 1971 S 53 Krip yakevich I P Istorichni prohodi po Lvovi S 128 Dmitro Krvavich Ukrayinska skulptura periodu rokoko 31 zhovtnya 2016 u Wayback Machine Zapiski Naukovogo tovaristva imeni Shevchenka Praci Komisiyi obrazotvorchogo ta uzhitkovogo mistectva Lviv 1998 T 236 CCXXXVI S 136 Pamyatniki gradostroitelstva i arhitektury Ukrainskoj SSR v 4 h tomah K Budivelnik T 3 1985 S 94 Vujcik V S Lipka R M Zustrich zi Lvovom Lviv Kamenyar 1987 S 82 Sichinskij V Arhitektura katedri sv Yura u Lvovi S Krasny P Katedra Sw Jura we Lwowie a tradycyjna architektura cerkiewna Rusi Czerwonej Sztuka kresow wschodnich T 5 Krakow 2003 S 54 84 pol Vujcik V S Lipka R M Zustrich zi Lvovom S 84 Sharanevich I Starodavnyj Lvov Ot roku 1260 1350 S 112 Vujcik V Nevidomij najdavnishij plan Svyatoyurskoyi gori Visnik literaturi institutu Ukrzahidproektrestavraciya 2002 Ch 12 S 213 215 Orlowicz M Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta Lwow Warszawa 1925 S 148 pol Nash Lviv Nyu Jork 1953 S 163 LiteraturaAleksandrovich V S Yura svyatogo sobor u Lvovi 13 bereznya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya S 701 ISBN 978 966 00 1359 9 Aleksandrovich V S Richkov P A Sobor svyatogo Yura u Lvovi K Tehnika 2008 232 s Nacionalni svyatini Ukrayini ISBN 978 966 575 048 2 Bokalo I Diba Yu Pechera vasiliska na svyatoyurskomu pagorbi u Lvovi 1 lyutogo 2017 u Wayback Machine Vujcik V U viri form ta linij baroko 10 serpnya 2016 u Wayback Machine Lvivshina istoriko kulturni ta krayeznavchi narisi Lviv Centr Yevropi 1998 S 126 Diba Yu Zagadki Svyatoyurskoyi gori mifi ta realnist Visnik NTSh Inform vidannya Svitovoyi radi NTSh Lviv 1991 Chislo 39 Zima vesna 2008 S 14 16 1 lyutogo 2017 u Wayback Machine Diba Yu Obnovi starshogo soboru sv Yura u Lvovi v kinci XVII naprikinci XVIII stolit 1 lyutogo 2017 u Wayback Machine Diba Yu Pershovzir arhitekturnoyi kompoziciyi Uspenskoyi cerkvi u Lvovi 1 lyutogo 2017 u Wayback Machine Diba Yu Nevikoristani pisemni svidchennya pro pochatki cerkvi sv Yura u Lvovi 1 lyutogo 2017 u Wayback Machine Diba Yu Hristiyanska simvolika syuzhetiv pro zasnuvannya Lvova ta Svyatoyurskogo monastirya motiv pokuti ta ochishennya 1 lyutogo 2017 u Wayback Machine Diba Yu Pro arhitekturu pervisnoyi cerkvi sv Yura u Lvovi Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Krip yakevich I Istorichni prohodi po Lvovi Lviv Kamenyar 1991 168 s ISBN 5 7745 0316 X Sichinskij V Arhitektura katedri sv Yura u Lvovi Lviv Nakladom Bogoslovskogo naukovogo tovaristva 1934 96 s XXX s Shubart P Baroko ta jogo rozvitok v arhitekturi mist Shidnoyi Galichini Odesa 2012 S 63 76 ISBN 978 966 413 321 7 Mankowski T Lwowskie koscioly barokowe Lwow 1932 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Category Cathedral of Saint George LvivOficijnij vebsajt Arhivovano 20 lyutogo 2016 u www facebook com Galereya svitlin Soboru Sv Yura 25 serpnya 2007 u Wayback Machine 5 6 travnya u Sobori sv Yura hramovij praznik Sobor sv Yura Virtualnij 3D tur 4 bereznya 2016 u Wayback Machine Fotogalereya Arhikatedralnogo Soboru Svyatogo Yura 2 serpnya 2019 u Wayback Machine