Ра ва Ру ська місто в Україні адміністративний центр Рава Руської міської громади Львівського району Львівської області

50°13′30″ пн. ш. 23°37′27″ сх. д. / 50.22500° пн. ш. 23.62417° сх. д.Координати: 50°13′30″ пн. ш. 23°37′27″ сх. д. / 50.22500° пн. ш. 23.62417° сх. д.

Висота над рівнем моря

г. 349 м

Водойма

р. Рата

Назва мешканців

ра́вець, ра́вка, ра́вці

Міста-побратими

Томашів-Любельський

Ґміна Любича-Королівська

День міста

друга неділя вересня

Відстань

Найближча залізнична станція

Рава-Руська

До обл./респ. центру

- автошляхами

64,5 км

До Києва

- фізична

562 км

- автошляхами

575 км

Міська влада

Адреса

80316, Львівська обл., Львівський р-н, м. Рава-Руська, вул. Ярослава Мудрого, 3

Вебсторінка

Рава-Руська міська рада

Рава-Руська у Вікісховищі

Мапа
Рава-Руська
Рава-Руська

Ця стаття про місто. Про залізничну станцію див. Рава-Руська (станція).

Сучасна територія міста Рави-Руської становить 850 га. Місто витягнуте в довготному напрямку. Такий напрям обумовили до певної міри природні елементи його околиць.

Місто має змішане планування: в центральній частині променеве, а на передмістях — прямокутне. Загальна довжина вулиць становить 27 км, у тому числі магістральних — 10 км. Середня ширина вулиць 5—6 м. Рава-Руська не має вираженого центру з площею. Центральна міська площа з ратушею була зруйнована під час Другої світової війни. Нині центром вважається перехрестя вулиць Львівської, Грушевського та Коновальця. Місто не гамірне, наскільки дозволяє його транзитне розташування, невелике, що робить його дуже затишним.

Населення

Чисельність

Динаміка чисельності населення.

З 2004 року у Раві-Руській спостерігають постійний природний приріст населення, а кількість смертей є меншою від кількості народжених. Зокрема, у 2012 році зафіксовано одночасно найбільшу кількість народжених (136) і найменшу — померлих людей (67).

Національний склад

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року:

Національність	Відсоток
українці	96,23%
росіяни	2,54%
поляки	0,66%
білоруси	0,25%
інші/не вказали	0,32%

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Чисельність, осіб	Доля
Українська	7 904	96,88%
Російська	220	2,70%
Польська	15	0,18%
Вірменська	8	0,10%
Білоруська	5	0,06%
Гагузька	2	0,02%
Інші/Не вказали	5	0,06%
Разом	8 159	100%

Історія

Від заснування до поділу Речі Посполитої

Вперше в документах Раву-Руську згадують у XV столітті. Відомо, що белзький і мазовецький князь Владислав у 1455 році назвав невеликий населений пункт на річці Рата іменем свого володіння на Мазовецькій землі — Равою, з додатком слова «Руська», щоб відрізнити від Рави-Мазовецької, розміщеної на території Польщі. Приводом для цього було міське українське населення, яке поляки тоді називали русинами, а «українське» тоді називали «руським».

Щодо назви міста єдиної думки досі немає. У географічному словнику написано, що назва «Рава», будучи одночасно назвою герба і, напевно, старою назвою роду, бере свій початок від роду Равітів, чия колонізаторська діяльність поширилась далеко на Схід. Такі назви, як Стара Рава, Рава-Мазовецька, річка Равка, Рава-Руська красномовно свідчать на користь цієї теорії. Довгий час Рава-Руська була малим містечком.

Більшого значення Рава-Руська набула у XVII столітті. Цьому сприяло проходження торговельного шляху зі Сходу на Захід. У місті розвивалися різні ремесла і торгівля, в чому були зацікавлені місцева шляхта, міська верхівка, польський король. 1622 року місту були надані привілеї на проведення щорічних ярмарків. Рава-Руська лежала на пожвавлених торговельних шляхах. Тут щороку організовувались великі ярмарки, на які з'їжджались купці з усіх кінців Польщі.

Рава-Руська була центром важливих міжнародних подій XVII—XVIII століть. 1698 року тут відбувалась зустріч польського короля Августа ІІ, який ішов на чолі військ проти турецького султана, та московського царя Петра І, що повертався з Відня. Переговори тривали 3 дні. 3 серпня 1698 року монархи домовились про спільні дії проти шведського короля Карла ХІІ. 1704 року в Раві-Руській зустрічалися шведський король Карл XII з королем Речі Посполитої Станіславом Лещинським. Монархи погодили свої плани у боротьбі проти російського царя Петра І, проте плани не здійснилися. 1716 року відбувалися переговори між Станіславом Лещинським та Авґустом ІІ.

У складі імперії Габсбурґів

Значне пожвавлення в розвитку міста спостерігається у зв'язку з будівництвом залізничних шляхів Сокаль — Ярослав та Львів — Белзець, що пролягли через Раву-Руську. З їх відкриттям 23 листопада 1887 року Рава-Руська стала залізничним вузлом. Спорудження залізничної станції сприяло подальшому розвитку торгівлі, ремесла на залізниці. Місто стало типовим невеликим містечком з дрібним приватним виробництвом і торгівлею. Діяли лише невеликі підприємства: тартак з 32-ма робітниками, шпалозавод, фабрика свічок, цегельня. Спеціалізацією Рави було виготовлення солом'яних капелюхів і капелюшків, експорт яєць і клею на їх основі. У місті рафінували олію для всієї Галичини.

У другій половині ХІХ століття рава-руські євреї володіли більшою частиною будинків у місті. Ніхто не дбав про санітарний стан міста. Умови проживання місцевого населення були жахливими: не було каналізації, водогону, жодного культурно-освітнього закладу. Були церква, два монастирі, костел, синагога, 16 божниць та 14 корчм.

Початок ХХ століття

Найбільших руйнувань містечко зазнало у 1914—1915 роках під час Першої світової війни, коли бої між австрійським, німецьким та російським військами проходили безпосередньо у самому місті. Під Равою-Руською поліг цілий полк тірольських стрільців.

Західноукраїнська Народна Республіка та Республіка Польща

Докладніше: Західноукраїнська Народна Республіка

3 березня 1918 року в місті відбулось «свято державності і миру» (віче) на підтримку дій уряду Української Народної Республіки, на якому були присутні близько 15000 осіб..

1 листопада в повіті Рава-Руська було встановлено владу Української держави — ЗУНР.

У 1919 році в Раві-Руській відбулися завзяті бої 1-го Корпусу Української Галицької Армії з польським військом під командуванням генерала Юзефа Галлера.

У 1924 році був заснований — найпотужніше підприємство міста. Найбільшим підприємством харчової промисловості міста був маслозавод, заснований 1928 року.

Станом на 1 січня 1939 року в Раві-Руській мешкало 12 000 мешканців, з них 1800 українців-грекокатоликів, 4100 поляків і 6100 євреїв.

Радянський період

26 вересня 1939 року з'єднання 2-го Корпусу увійшли до міста. Перший період радянської влади тривав до 26 червня 1941 року.

В цей період відбувалися масові репресії. У 1940 році радянські каральні органи заарештували равських ксьондзів, що було з ними далі — невідомо. 1946 року останній парох храму Яків Віняж та частина парафіян виїхали до Польщі, прихопивши деяке костельне майно, в тому числі — відомий з XVII століття чудотворний образ Богоматері святого Розарію (зараз прикрашає головний вівтар у костелі в Любечі-Крулевському). Храм перетворили на склад. Вірні отримали назад свій храм наприкінці 1980-х років.

У 1940 році в центрі міста заклали новий парк культури. На впорядкування міста в 1940 році виділено 801500 карбованців, на освіту — 659 000 карбованців. Майже всі діти дошкільного віку були охоплені навчанням. У місті відкрили вечірню школу для дорослих, налагодили медичне обслуговування населення. На охорону здоров'я жителів міста у 1940 році було виділено 400 000 карбованців з державного бюджету.

У 1940—1941 років мешканців міста примушували виходити на суботники для спорудження укріпрайону Рави-Руської. Укріплення відіграли значну роль під час Другої світової війни (1941). Упродовж чотирьох днів німецькі війська вели жорстокі бої навколо міста, на п'ятий день війни їм вдалося прорвати оборону та захопити місто 26 червня 1941 року. Після вторгнення на територію Рава-Руського району 27 червня 1941 року гітлерівці організували масове винищення мирного (переважно єврейського) населення, військовополонених, які перебували в таборі «Штадтлаг», Рава-Руська. Ведучи розслідування, районна комісія виявила на околицях міста великі могили масового захоронення. Районна комісія встановила, що під час окупації гітлерівці знищили в Рава-Руському районі мирних жителів 17 500 осіб, у таборі військовополонених «Штадтлаг» — 326, «Фельдпост № 08409» — 18000, вивезено з Рава-Руського району на «фабрику смерті» в м. Белжець — 6 000, а всього знищено 41 500 осіб. У Раві-Руській знищено 17 000 євреїв (майже чверть усієї кількості). 13 000 осіб вивезено в Німеччину. Гітлерівці зруйнували шахту з видобування бурого вугілля, шпалопросочувальний завод, інші підприємства міста. Війна завдала Раві-Руській величезних збитків. За час німецької окупації центр міста був майже цілком зруйнований. До початку другої світової війни в Раві-Руській нараховувалося 1101 житловий будинок, а після — 852.

У 1940—1941 та 1944—1962 роках місто було центром Рава-Руського району, у 1941—1944 роках — центром Рава-Руської округи.

У післявоєнний період місто почали відбудовувати. Став до ладу спиртово-консервний завод, шпалопросочувальний завод, промкомбінат та інші підприємства. Радянська влада налагодила демонстрування совєтських кінофільмів, відкрила бібліотеку, налагодила телефонний зв'язок з обласним центром та навколишніми районами, заборонила греко-католицьку церкву і Равський деканат зокрема.

У 1970-х роках XX століття в Раві-Руській діяли: дві середні загальноосвітні школи, середня школа-інтернат, восьмирічна школа, вечірня та заочна школи, міське профтехучилище № 60, будинок культури, будинок піонерів, кінотеатр, театр народної творчості на громадських засадах, бібліотека для дорослих, бібліотека для дітей, поштове відділення зв'язку, ощадна каса, філія Держбанку, міська лікарня, аптека, поліклініка, залізнична лікарня, промкомбінат, павільйон побутобслуговування, харчокомбінат, спиртзавод, маслозавод, шпалопросочувальний завод, лісгоспзаг, залізнична та автобусна станції, залізничне депо, завод будівельних матеріалів, автотранспортне підприємство № 13073, автоклуб, міська друкарня, ветеринарна аптека, ветеринарна лікарня, м'ясо-забійний пункт Львівського м'ясокомбінату, лазня, готель, перукарня, міське споживче товариство, ательє ремонту телевізорів та радіоапаратури, універмаг, гастроном, ресторан, їдальня, молочний, хлібний та м'ясний магазини, пекарня, Рава-Руський кар'єр Миколаївського цементного заводу.

Сучасна історія

22 липня 2018 року Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій звершив велике освячення храму УПЦ КП на честь священномучеників Бориса і Гліба.

Опис з Географічного словника Королівства Польського

Рава-Руська — повітове місто, віддалене 67 км на північний захід від Львова, між 50°12'40" і 50°15'40" північної широти та 41°15' і 41°20'15" східної довготи, має повітовий суд, станція залізниці, пошту і телефон. На північ лежать: Гребенне і Річки, на схід Голе Равське, на південь Кам'янка-Волоська, на південний захід Потелич, на захід Гута Зелена, Борове і Сідлиська. Вся територія міста лежить в басейні Бугу, за посередництвом Рати. Входить вона тут з заходу з Гути Зеленої і пливе серединою території до Голого Равського. На правому березі Рати лежить містечко, практично по середині території, на схід передмістя Карли, і дальше на схід група будинків Смолиха, а на південний захід група будинків Липник. На лівому берегу Рати лежать: село Рата, яке займає північно-західну частину території, групи будинків: Шабельня і Гливи, а також монастир Реформатів. Найвище підіймається в південно-східній частині території на кордоні Кам'янки-Волоської гора Вовковиця (349 м.); в північно-західній частині території підноситься одна височина до 281 м над рівнем моря; північно-східна частина є мочаристою, висота спадає до 238 м. На північний схід від містечка лежить ліс «під Ведмедем», а в західній частині села Рата ліс «Чемерник» з Бабиною горою. З міста виходить дорога і залізниця на північний захід до Беджця, на південний схід до Жовкви, а залізниця на південний захід до Ярослава, а на північний схід до Сокаля. Власність більша (князя Адама Сапіги) має орної ріллі 106, лугів і городів 35, пасовищ 344, лісу 669 моргів; власність менша має орної ріллі 1128, лугів і городів 526, пасовищ 196, лісу 61 морг. В селі Рата власність більша становить орної ріллі 326, лугів і городів 112, пасовищ 48, лісу 466 моргів; власність менша має орної ріллі 347, лугів і городів 73, пасовищ 27, лісу 6 моргів. В 1880 році було 891 будинок, 6468 жителів в гміні; 16 будинків, 121 житель на території двору. (село Рата мало 89 будинків, 459 жителів в гміні; 14 будинків, 112 жителів на території двору). Серед жителів було 1592 римо-католики, 1087 греко-католиків, 3905 ізраелітів; 3624 поляки, 742 русини, 2181 німців, 29 інших народів. Парафія римо-католицька на місці, Жовківський деканат. До парафії належать: Голе Равське, Гребенне, Гійче, Кам'янка-Волоська, село Любича і Любича Княже (село), Потік, Рата, Річки, Сідлиська, Синьковичі, Тенетиська (пол. Teniatyska), Вілька Мазовецька, Забір'я і Журавці. Дата утворення парафії невідома. Перший дерев'яний костел збудував в 1612 році Вавринець Тржцінський, равський каштелян та дідич містечка. Теперішній мурований костел почав будувати в 1770 році Андрій з Великої Річиці (Річицький), каштелян белзький, з дружиною Катериною, з графів Красіцьких. Будову закінчено у 1775 році. Посвячено Св. Йосифу у 1843 році. Монастир Реформатів заснований у 1725 році Григорієм Річицьким, старостою белзьким, і Йосифом Глоговським. При монастирі є костел Св. Архангела Михаїла, посвячений у 1738 році. Парафія греко-католицька на місці, Потелицький деканат, Перемишльської дієцезії. До парафії належить село Річки. В Раві є мурована церква Св. Юрія, без куполів, збудована у 1849 році. Метрики існують від 1795 року. У 1612 році збудували равські русини церкву, яка стояла до 1812 року. В Раті, там де нині капличка, стояв василіанський монастир. В селі Річки є в церковних актах документ з 1615 року, в якому Тржцінський дозволяє Іванові Поповичу виконувати в цій церкві священницькі функції. В місті є етатова чоловіча 4-х класна школа і перебуває також шкільна окружна рада на равський повіт. Місцевий фонд убогих (на 6 убогих) має маєтку 630 злотих і є під керівництвом місцевого католицького священика.

Про початки Рави-Руської невідомо нічого конкретного. «Старовинна Польща» (т. ІІ, стор. 1227) припускає, що містечко заснував князь белзький і мазовецький Владислав, біля 1455 року, назвав його іменем свого маєтку Рави в Мазовії. Згідно з легендою, в 1509 році війська Богдана ІІ Сліпого, волоського воєводи, зробили велике спустошення містечка, околиці. У коронній метриці знаходиться привілей з 1622 року на ярмарки в Раві Руській. Ян ІІ Собєський бував тут часто, їдучи з Жовкви до свого маєтку в Пеласковичах у Люблінському воєводстві. Звідси в 1666 році повідомляв своїй дружині, що спішить на її прохання. (Хельцел, Листи Собєського, Краків 1860, стор. 53). В «Щоденнику погрому татар від Красноброду до Калуша з 1672 року» (Ключицький, Листи до віку і справ Яна Собєського, Краків 1881, т. І, ч. ІІ, стор. 1091) процитовано: «Дня 6 грудня під Равою пан Атаназій Мянчинський, ротмістр, кілька днів перед тим на розвідку висланий, Аг- і Зор-Мурзів розбив, Зор-Мурзу з багатьма іншими вбив, сімох живими взяв в полон, ясиру кілька сотень відбив». Коли Август ІІ зібрався 24 липня 1698 року з Варшави на Русь, де збирались коронні і саські війська на турецьку війну і зупинився 9 серпня в Раві, прибув до нього на відвідини Петро І, повертаючи з подорожі по Європі, на звістку про бунт стрільців в Москві. На дворі Августа в Раві знаходився в той час начальник інфляндських військ Ян Рейнхольд Паткул. Три дні серед прийомів і забав гостили тут обидва монархи, подружилися, склали план дій проти Швеції, поводом до Північної війни. Коли під час цієї війни Карл XII, залишивши у Львові гарнізон у 1704 році, зібрався в похід на Варшаву разом зі Станіславом Лещинським, йшов через Раву до Гребенного, куди прийшов 27 вересня і два дні там перебував. Відомий здирник, кватермістр шведської армії Магнус Стенбок, випереджав марш короля на декілька днів і заклав в Раві склад (З часів саських, Яроховський, Познань 1866, стр. 332). У 1716 році під час Тарногродської конфедерації, польські і саські війська вибрали Раву Руську на місце, де мали відбуватись мирні конференції

На початку XVIII століття Рава-Руська була спільною власністю трьох родин: Глоговських, Суходольських і Богушів. У 1739 році померлий Єжи Жечицький, староста річицький і белзький, залишив своєму синові Анджеєві об'єднаний равський маєток. В 1791 році власником Рави був Францішек Глоговський, староста кривецький, з дружиною Барбарою, з дому Заплатинських. У 1808 році місто було у власності Станіслава Яблоновського, біля 1828 року власниками Рави були Людвік і Йозеф Яблоновські. У 1862 році в місті була сильна пожежа, але найбільшою катастрофою була пожежа від 20 серпня 1884 року. Тоді згоріло 243 житлові будинки (15 одноповерхових). Частину міста, що згоріла, заселяли, в основному, ізраеліти; лише 9 будинків належали до християн. Загальні втрати становили 500000 злотих..

Економіка

— найпотужніше підприємство міста; заснований 1924 року, нині підпорядкований Львівській залізниці. Завод випускає майже половину валової продукції міста. Шпалопросочувальний завод — одне з небагатьох підприємств хімічної обробки деревини для технічних споруд на заході України. Під час Другої світової війни був зруйнований, устаткування вивезене в Німеччину, тому став до ладу 1946 року. Спеціалізація заводу — просочування шпал, мостових перевідних брусів, стовпів для електронно-телеграфних ліній.

Найбільшим підприємством харчової промисловості міста був маслозавод (площею 1,5 га по вул. Пушкіна). Заснований 1928 року. З часу заснування значно збільшив свої потужності.

Третім підприємством харчової промисловості міста є спиртовий завод, створений на базі старої спиртово-консервної фабрики. Завод випускає високоякісну продукцію — спирт-ректифікат. Продукція відправляється на інші підприємства харчової, хімічної, фармацевтичної промисловості України.

1992 року відбулося відкриття Рава-Руської митниці, є однією з найбільших митниць на заході України.^[]

21 жовтня 2008 року відбулося урочисте відкриття одного з найбільших пунктів пропуску Європи — реконструйованого Міжнародного автомобільного пункту пропуску через державний кордон країни «Рава-Руська». Розташований на європейському автошляху E372 між містами Львів та Люблін. З польського боку на автошляху розташоване село Гребенне, на залізничній колії — станція у селі Верхраті.

Розбудову інфраструктури, реконструкцію здійснено у рамках національної програми TACIS-2002 завдяки реалізації проєкту міжнародної технічної допомоги Європейського союзу. Пункт важливий для України, має важливе значення для країн європейської спільноти, дозволить прискорити процедуру митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів та громадян, які перетинають кордон між ЄС та Україною. Пропускна спроможність пункту після реконструкції збільшилася майже вдвічі, зокрема, за добу матимуть змогу перетинати кордон понад 3,5 тисяч легковиків та 250 вантажних автомобілів.

Культура

Пам'ятки

Костел Святого Михайла та монастир реформатів (вул. Євгена Коновальця, 27);
Рава-руська ратуша;
Парк «Есперанто» — один з шести есперанто-об'єктів, що значаться у спеціальному міжнародному каталозі за Україною і носять назву «есперанто» чи ім'я ініціатора мови;
Церква Святої Трійці (ПЦУ);
Церква Святих Мучеників Бориса і Гліба (вул. Івана Могильницького);
Будинок "Просвіта" (вул. Ярослава Мудрого);
Церква Святого Юрія (1846 р.) (вул. Євгена Коновальця, 22);
Костел опіки Святого Йосипа (РКЦ) (вул. Бориса Грінченка, 1а);
Меморіал Української Галицької Армії

Проти ночі з 19 на 20 серпня 2013 року в місті вандалами було знищено пам'ятник УПА.

Костел Святого Михайла
Церква Святих Мучеників Бориса і Гліба
Будинок "Просвіта"
Церква Святого Юрія
Костел Святого Йосипа
Церква Святої Трійці в стані будівництва
Пам'ятник Січовим Стрільцям (УГА)

Фестивалі

Найвідомішим масовий культурний захід Рави-Руської — Мистецький фестиваль «Галицькі перехрестя», з 2003 по 2005 рр. проводився щорічно, з 2008 року — один раз на два роки.

11—12 липня 2010 році в місті відбулося широкомасштабне святкування 555-ї річниці міста Рави-Руської, в рамках якого відбувся ювілейний 5-й Мистецький фестиваль «Галицькі перехрестя».

25 червня 2017 року відбувся фестиваль патріотичної пісні «Пісня для Героя», який був присвячений річниці пам'яті оперного співака, львів'янина, Героя України Василя Сліпака, який загинув у 2016 році в зоні проведення АТО, а також усім загиблим мешканцям Жовквіщини.

ОсобистостіБабіч Олександр Георгійович (нар. 19 серпня 1946) — український лісівник, професор кафедри лісівництва Національного університету біоресурсів і природокористування України, член-кореспондент Лісівничої академії наук України.

Бандровський Ернест Тітус — польський вчений-хімік, громадський діяч; доктор філософії, доктор хімії.
Богачевський Ігор-Орест Данилович (1928—2010) — видатний вчений, конструктор, доктор математики
Божик Володимир — український співак, бандурист.
Верещук Ірина Андріївна — Віцепрем'єр-міністр — Міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.
Євгенія Зарицька — оперна співачка.
Збишко Володимир Іванович (03.11.1977—21.01.2015) — старший лейтенант ЗСУ, загинув у січні 2015 року в бою на сході України, поблизу смт. Сентянівка (Фрунзе), Алчевського району, Луганської області, в Раві-Руській йому відкрито пам'ятну стелу. Поховали захисника 25.01.2015 на міському кладовищі м. Рава-Руська.
Лесь Мартович — український письменник-демократ і громадський діяч, жив і працював у Раві-Руській деякий час до радянського періоду.
отець Мазикевич Віктор — парох (УГКЦ) села Диниска (Равський повіт, Австро-Угорщина), віце-маршал Равської повітової ради, москвофіл.
Мокрицький Юрій Ярославович — радянський та український футболіст.
Пачовський Роман (1911—1968) — український живописець.
Карпа Тарас Степанович (17.02.1989—30.07.2014) — український військовослужбовець, спецпризначенець, капітан Збройних сил України, загинув поблизу м. Сніжне, Горлівського району, Донецької області. Був похований як невідомий в м. Сніжне. Перепоховали захисника 04.11.2015 на Рівнянському кладовищі в м. Кропивницький.
Кравченко Віталій Миколайович (18.05.1973 - 31.10.2015) - український військовик, заступник командира 2-го механізованого батальйону 53 ОМБр. Уродженець м. Буринь, Конотовського району Сумської області. Загинув в м. Авдіївка, Покровського району, Донецької області. Поховали захисника 15.11.2015 на міському кладовищі м. Рава-Руська.
Косинський Олександр Юрійович — Головний майстер-сержант.
Галуха Роман Андрійович (17.09.1997 - 15.06.2021) - солдат 24 ОМБ ім. Данила Галицького, загинув у районі м. Попасна, Сєвєродонецького району, Луганської області. Поховали 18.06.2021 захисника на міському кладовищі м. Рава-Руська.
Франц фон Штадіон — граф, губернатор Королівства Галичини і Володимирії, посол до Райхстагу Австрійської імперії 1848 р. від округу Рава-Руська.
Кожушко Олександр Сергійович (09.02.1996 - 01.04.2022) - солдат ЗСУ, загинув в районі м. Попасна, Сєвєродонецького району, Луганської області. Поховали захисника 18.03.2024 на міському кладовищі м. Рава-Руська.
Кожухар Юрій (21.02.1968 - 26.03.2022) - підполковник ЗСУ, Брав участь у бойових діях в зоні проведення АТО/ООС у складі 24 окремої механізованої бригади як заступник командира 4 батальйону та 53 механізованої бригади як командир 2 батальйону. Після повернення зі зони бойових працював старшим викладачем кафедри тактики факультету бойового застосування військ Національної академії Сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного. 13 березня отримав поранення внаслідок ракетних атак по Яворівському полігоні. Помер 26 унаслідок отриманих поранень. Поховали захисника 28.03.2022 на міському кладовищі м. Рава-Руська.
Сергійчук Ігор (06.03.1981 - 15.04.2022) - солдат ЗСУ, загинув поблизу м. Попасна, Сєвєродонецького району, Львівської області. Поховали захисника 20.04.2022 на міському кладовищі м. Рава-Руська.
Жирик Іван Олександрович (06.08.1980 - 03.05.2022) - уродженець с. Морозівка, Старобільського району, Луганської області, служив у прикордонній службі. Загинув в районі с. Воєводівка, Сєвєродонецького району, Луганської області. Поховали захисника 15.01.2024 на міському кладовищі м. Рава-Руська.
Шпак Тарас (16.04.1971 - 09.05.2022) - капітан ЗСУ, командир 2 роти 66 батальйону 103 бригади Територіальної оборони. Загинув внаслідок отриманих травм під час мінометного та артилерійського обстрілів в м. Сіверськ, Бахмутського району, Донецької області.
Старчак Роман (16.11.1993 - 14.05.2022) - солдат 128 ОГШБ, загинув під час штурмових дій у с. Вишневе та Степове, Пологівського району, Запорізької області. Поховали захисника на міському кладовищі м. Рава-Руська.
Вовк Дмитро (05.01.2000 - 07.07.2022) - лейтенат ЗСУ, випускниа Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного. Загинув поблизу с. Верхньокам'янське, Бахмусткього району, Донецької області. Поховали захисника 13.07.2022 на міському кладовищі м. Рава-Руська.
Гнідець Іван (1972 - 29.08.2022) - солдат ЗСУ, танкіст. Загинув поблизу с. Любомирівка, Баштанського району, Миколаївської області. Поховали захисника 05.09.2022 на міському кладовищі м. Рава-Руська.
Костів Микола Миколайович (1993 - 04.09.2022) - солдат ЗСУ, загинув в боях за Україну. Поховали захисника 14.03.2024 на міському кладовищі м. Рава-Руська.
Дорошенко Віталій (1983 - 23.10.2022) - солдат ЗСУ, уродженець Запорізької області. Загинув біля м. Бахмут, Бахмутського району, Донецької області. Поховали захисника на міському кладовищі м. Рава-Руська.
Грабар Віктор (1982 - 28.05.2023) - боєць ЗСУ, загинув поблизу с. Красногорівка, Покровського району, Донецької обл. Поховали захисника 16.06.2023 на міському кладовищі м. Рава-Руська.
Бакай Броніслав Мар'янович - військовослужбовець ЗСУ. Поховали захисника 02.08.2023 на міському кладовищі м. Рава-Руська.
Гладинюк Юрій Дмитрович (1980 - 09.02.2024) - солдат ЗСУ, помер під час несення військової служби в Житомирській області. Поховали захисника 11.02.2024 на міському кладовищі м. Рава-Руська.
Бодрін Сергій Володимирович (28.02.1977 - 24.04.2024) - солдат ЗСУ, загинув поблизу н.п. Нетайлове, Покровського району, Донецької області. Поховали захисника 29.04.2024 на міському кладовищі м. Рава-Руська.

Див. також

Галерея

Пам'ятник Тарасу Шевченку
Пам'ятник Богдану Хмельницькому
Пам'ятник-погруддя Лесі Українки
Пам'ятник скасування панщини 1848 р.

Примітки

Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
Рава-Руська [ 6 серпня 2016 у Wayback Machine.] Журнал Ї, число 48, 2007
^{[недоступне посилання}^{[недоступне посилання]}^{[недоступне посилання]}^{[недоступне посилання з грудня 2021]} World Gazetteer: L'vivs'ka — largest cities (per geographical entity)]^{[недоступне посилання]}(англ.)
. Архів оригіналу за 14 квітня 2015. Процитовано 27 вересня 2014.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
Рідна мова населення міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
М. Литвин, К. Науменко. Історія ЗУНР. — Львів: Інститут українознавства НАН України; видавнича фірма «Олір», 1995. — іл. — С. 23. —
. Архів оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 5 листопада 2013.
Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [ 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — С. 64.
В. Бешанов Червоний бліцкриг [ 1 червня 2017 у Wayback Machine.]
. Архів оригіналу за 27 липня 2018. Процитовано 27 липня 2018.
Стаття Teniatyska у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том XII (Szlurpkiszki — Warłynka) з 1892 року (пол.)
Осолінський рукопис. — № 2836. — С. 236
«Географічний словник Королівства Польського та інших земель слов'янських»
. Архів оригіналу за 05.03.2016. Процитовано 20.08.2013.
В. Катран. У Раві вперше за сім років відбувся фестиваль / Віталій Катран // Прикордоння. — 2017. — 29 червня.Сайт Рави-Руської [ 19 серпня 2017 у Wayback Machine.]
Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — С. 155. — (Львівська сотня)
Шипилявий С. Що нам приніс 1848 рік // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 855.
Д-р Андрусяк Никола. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 53.

Джерела та література

Данилюк Ю. З., Дмитрук Ю. З. Рава-Руська [ 25 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 88. — .
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
Rava, Rava Ruska // Shtetl Finder (1980). — P. 81. (англ.)
Rawa Ruska // Encyclopedia of Jewish Life (2001). — P. 1061—1062. (англ.)
Rawa Ruska // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 560. (пол.) — S. 560–565.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Рава-Руська

Рава-Руська міська рада [ 21 березня 2022 у Wayback Machine.]
Львівська районна рада [ 14 березня 2022 у Wayback Machine.]
Сайт міста Рави-Руської [ 28 грудня 2014 у Wayback Machine.]
(англ.)
(відео) Пам'ятки Рави-Руської: печатка годинникаря Бялера
ua-reporter.com На Львівщині запрацював оновлений пункт пропуску через кордон «Рава-Руська»

[ 21 серпня 2009 у Wayback Machine.]

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))

[РРЇ-2] Рава-Руська [ 6 серпня 2016 у Wayback Machine.] Журнал Ї, число 48, 2007

[3] {[недоступне посилання}^{[недоступне посилання]}^{[недоступне посилання]}^{[недоступне посилання з грудня 2021]} World Gazetteer: L'vivs'ka — largest cities (per geographical entity)]^{[недоступне посилання]}(англ.)

[4] . Архів оригіналу за 14 квітня 2015. Процитовано 27 вересня 2014.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[ukr-ethnic-cities-5] Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua

[ukr-languages-cities-6] Рідна мова населення міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua

[ukr-socialdata-mova-2001-7] Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

[8] М. Литвин, К. Науменко. Історія ЗУНР. — Львів: Інститут українознавства НАН України; видавнича фірма «Олір», 1995. — іл. — С. 23. —

[9] . Архів оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 5 листопада 2013.

[10] Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [ 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — С. 64.

[11] В. Бешанов Червоний бліцкриг [ 1 червня 2017 у Wayback Machine.]

[12] . Архів оригіналу за 27 липня 2018. Процитовано 27 липня 2018.

[13] Стаття Teniatyska у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том XII (Szlurpkiszki — Warłynka) з 1892 року (пол.)

[14] Осолінський рукопис. — № 2836. — С. 236

[15] «Географічний словник Королівства Польського та інших земель слов'янських»

[16] . Архів оригіналу за 05.03.2016. Процитовано 20.08.2013.

[17] В. Катран. У Раві вперше за сім років відбувся фестиваль / Віталій Катран // Прикордоння. — 2017. — 29 червня.Сайт Рави-Руської [ 19 серпня 2017 у Wayback Machine.]

[18] Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — С. 155. — (Львівська сотня)

[19] Шипилявий С. Що нам приніс 1848 рік // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 855.

[20] Д-р Андрусяк Никола. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 53.