Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Макаренко Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див Макар

Макаренко Микола Омелянович

Макаренко Микола Омелянович
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Макаренко.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Макаренко Микола.

Мака́ренко Мико́ла Омеля́нович (4 (16) лютого 1877(18770216), Москалівка — 4 січня 1938, Томськ) — український археолог і мистецтвознавець. Першовідкривач роменської та маріупольської археологічних культур. Дослідник культурних пам'яток різних історичних епох, в тому числі, пов'язаних зі Сходом, на території України, Надволжя, Казахстана.

Макаренко Микола Омелянович
image
Народився 4 (16) лютого 1877(1877-02-16)
Москалівка, Роменський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер 4 січня 1938(1938-01-04) (60 років)
Томськ, Новосибірська область, РРФСР, СРСР
Країна image УНР, image СРСР
Підданство image Російська імперія
Національність українець
Діяльність археолог, письменник
Alma mater , Санкт-Петербурзька художньо-промислова академія імені О. Л. Штігліца
Галузь археологія, мистецтвознавство, музеєзнавство
Заклад ВУАН, Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків
Відомі учні Глухенька Наталія Олександрівна
Відомий завдяки: археологічними та мистецтвознавчими дослідженнями, вивченням монументального зодчества
image Роботи у Вікіджерелах
image Макаренко Микола Омелянович у Вікісховищі

Жертва сталінського терору. Страчений окупаційною владою через відмову (1934) підписати акт на знесення Михайлівського Золотоверхого монастиря.

Життєпис

Народився в селі Москалівка (нині село Роменського району Сумської області). Після навчався в Петербурзькій школі технічного малювання барона О. Л. Штиглиця, з 1902–1905 — в Петербурзькому археологічному інституті.

В 1906—1912 роках викладав малювання в 1-му реальному училищі.

Дослідницьку діяльність розпочав в Ермітажі як асистент, помічник завідуючого античним відділом. Співпрацював з Імператорською Археологічною комісією, друкувався в часописі «рос. Старые годы», викладав на Вищих жіночих архітектурних курсах, вивчав мистецьку спадщину Михайла Ломоносова та Тараса Шевченка.

У 1902—1919 роках проводив археологічні дослідження у Новгородській, Полтавській, Катеринославській, Харківській та інших губерніях. У 1908—1919 рр. був членом Полтавської вченої архівної комісії та Полтавського церковно-археологічного комітету.

В 1910 році разом з Миколою Реріхом та Борисом Реріхом працював на розкопках Новгороду. За матеріалами численних експедицій та досліджень Миколи Макаренка був опублікований нарис «Білозерський край», що мав стати частиною ширшої колективної праці з історії мистецтва.

В 1913 році здійснив експедицію у Сольвичегодськ. Був командирований Товариством заохочення художників до Німеччини у 1914 році.

В 1917 році перебував у Туреччині, де займався описом та охороною пам'яток Трапезунду та місцевостей довкола. Цей район був окупований російськими військами під час Першої світової війни

В Україні

image
Меморіальна дошка Макаренку М. О. на стіні Михайлівського Золотоверхого собору в Києві. Скульптор Юрій Багаліка

У 1918 році отримав громадянство УНР та оселився в Києві. У складі Софійської комісії та Археологічного комітету досліджував Софійський собор, пам'ятки Київської держави, Києво-Печерської лаври, Михайлівського Золотоверхого собору. Брав участь у археологічних розкопках Ольвії, Спаського собору в Чернігові, Крейдищанського комплексу поблизу Сум. Також досліджував пам'ятки трипільської культури, вів розкопки скіфських курганів.

Упродовж 1920–1925 років — директор музею Мистецтв ВУАН, що відкрився на основі унікальної збірки Ханенків. Макаренко багато зробив для її збереження і дослідження. Наприклад, домігся повернення музейних експонатів, вивезених у 1915 році до Москви та Санкт-Петербурга — в Румянцевський музей, Третьяковську галерею, музей Івана Морозова та Історичний музей. Вчений впорядкував велику колекцію, оформив її розділи та підрозділи, створив музейну бібліотеку.

Також працював в Українському інституті книгознавства, що існував у Києві в 1922—1936 роках. Основними темами його роботи в інституті була не вивчена до того часу історія української преси та книговидання, книжкове мистецтво.

Професор Київського університету, дійсний член Всеукраїнського археологічного комітету (1924—1929).

В 1924 році Макаренко описав у статті Запорізькі клейноди в Ермітажі зібрання із 14 козацьких прапорів XVIII століття в якій вказав, що реліквії мали переважно жовті та блакитні кольори. Тим самим, він вказав на історичну спадкоємність національних кольорів українського прапору.

Згодом, автора наукової розвідки притягли до суду під приводом боргу за «службову квартиру» при музеї. Цією «квартирою» була маленька кімнатка при музеї на вулиці Терещенківській, 13, де вчений мешкав разом із дружиною і єдиним сином Орестом. Причиною боргу була відсутність зарплати, яку він не отримав через політику російських більшовиків «заощаджувати» на платні науковцям. Через це вченого звільнили з посади директора Музею мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків та відправили з Києва у Ромни.

Звільнення та вигнання директора музею співпало з початком нової політики російських більшовиків щодо українських музеїв та артефактів. Вона полягала в розподілі авторських колекцій за профілями музеїв. Утворювались окремі історичні, художні, етнографічні музеї з власними зібраннями. Самобутні колекції, які вміщували експонати різного напрямку — дробились. Все що не потрапляло під профіль нових музеїв передавалось до інших інституцій. Процес супроводжувався крадіжками, присвоєнням урядовцями цінних речей та іншими зловживаннями, які призвели до знищення безцінних історичних артефактів та збіднення музейних фондів. Микола Макаренко намагався цьому перешкоджати попри вигнання.

У 1927—1932 роках науковець входив до складу комісії ВУАН із палеоетнології, яка вивчала і за можливості рятувала археологічні пам'ятки, що знаходилися на місці будівництва майбутнього Дніпрогесу. Попри те, що більшовицький уряд в офіційному листі від 23 квітня 1930 р. рекомендував не розгортати експедиційні дослідження, а гроші «витрачати як можливо економніше».

У 1930—1931 роках проводив археологічні дослідження на лівому березі річки Кальміуса, планувалось будівництво металургійного заводу «Азовсталь». Окупаційна більшовицька влада вимагала згорнути розкопки та прискорити будівництво. Лише наполегливість Макаренка дозволила відкрити для науки та врятувати 120 поховань дніпро-донецької культури. Це стало відкриттям Маріупольського могильника, що був найдавнішим погребальним комплексом у ланцюжку культур, які привели до появи іраномовних скіфів. Працюючи до повного виснаження, Макаренко врятував від знищення 130 поховань людей пізньокроманьйонського типу, які мешкали у тій місцевості в другій половині 5 тис. до н. е., а також чотири поховання енеолітичної скелянської культури. Підсумком експедиції стала авторська монографія «Маріюпільський могильник» (1933).

Під час перенесення столиці УСРР з Харкова Харкова до Києва у місті планувались грандіозні архітектурні зміни. Комуністичний окупаційний режим планував знести Софійський собор, Михайлівський монастир, Трьохсвятительську церкву. На місці знищених пам'яток мав бути утворений «урядовий центр».

Макаренко неодноразово протестував проти руйнування архітектурних пам'яток Києва та відверто відстоював свою позицію. Звертався з протестом до тогочасного керманича УСРР Постишева, а коли отримав відмову, надіслав телеграму Сталіну з аргументами проти знесення . Коли це не спрацювало, то привернув увагу до проблеми французьких комуністів — Анрі Барбюса та письменника Луї Арагона, щоб ті захистили собор, збудований у 1037 році батьком французької королеви Анни Ярославівни. Французькі комуністи лишились байдужими, але зусилля науковця викликали інформаційний розголос. Завдяки цьому Софійський собор уник знищення комуністичним режимом, як це планувалось. Михайлівський Золотоверхий собор і Трьохсвятительську церква були зруйновані. На їх місці мав бути збудований Совнарком і будинок ЦК КПУ, між якими планувалось поставити великий пам'ятник Леніну.

У 1934 р. єдиний з членів державної комісії не підписав акт про знесення Михайлівського Золотоверхого собору у Києві. Дослідник був заарештований за це та засланий на три роки до Казані, де викладав у художньому технікумі, був консультантом Центрального музею. 1936 року, після повторного арешту, засуджений на три роки і відправлений у Томську виправно-трудову колонію № 2. 15 грудня 1937 року втретє заарештований і постановою «трійки» НКВС СРСР убитий в тюрмі 4 січня 1938 року. Місце поховання кати приховали.

Далекий родич вченого Д. Є. Макаренко, заступник директора Інституту геології, у 1989 році знаходив документи про розстріл та захоронення в Томську декількох тисяч людей, в тому числі і Миколи Макаренка, наприкінці 1930-х років. Тіла вбитих були заховані комуністами в землі, котра мала умови вічної мерзлоти. Пізніше сильна течія річки підмила ці поховання, через що багато тіл було унесено течією.

Реабілітований Постановами Верховного суду Татарської АРСР від 07.07.1960 та Томського обласного суду від 28.01.1965, Президією Верховної Ради СРСР від 16.01.1989.

Інститут археології НАН України звертався до органів безпеки про повернення документації М. Макаренка, але майже нічого з його наукової спадщини повернути не вдалося.

Родина

Був двічі одруженим. Від першого шлюбу мав єдиного сина — Ореста. З підліткового віку юнак був помічником батька в археологічних експедиціях. У 1927 році під час археологічних досліджень у Густинському монастирі 17-річний Орест потонув у річці Удай. Водночас, існували чутки, що до цього нещасного випадку причетна більшовицька влада. З 1920 року Густинський монастир був закритий та перетворений на дитячу колонію, вихованці, якої не лише нищили споруди колишній монастир, але й займались кримінальними злочинами. Свого сина Микола Макаренко поховав під трапезною монастиря, серед поховань представників роду Рєпніних.

Друга дружина — Анастасія Сергіївна Федорова-Макаренко. Дата шлюбу точно не відома, але у 1931 році подружжя разом працювало під час розкопок Маріупольського могильника. Після заслання вченого до Казані, його дружина залишила квартиру у Києві та поїхала до чоловіка. У Казані вона працювала консультантом реставраційного відділу Казанського музею. Після повторного арешту чоловіка докладала зусилля, щоб домогтись його звільнення.

В квітні 1966 року 83-річна Анастасія Макаренко домоглась від Томського управління КГБ перегляду справи свого чоловіка. Невдовзі після отримання довідки про його реабілітацію вона померла. В отриманні інформації про точне місце поховання чоловіка М. О. Макаренка їй було відмовлено.

Увічнення пам'яті

В грудні 1993 року Міністерство культури України спільно з часописом «Пам'ятки України» заснувало спеціальну щорічну премію імені Миколи Макаренка за найкращі наукові праці в галузі українського пам'яткознавства. Лауреатом першої премії став доктор архітектури, професор, член-кореспондент Нвціональної Академії Наук України Сергій Крижицький.

1997 року на мурі біля Економічної брами Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві відбулося урочисте відкриття і освячення бронзового погруддя видатного археолога й мистецтвознавця М. О. Макаренка (скульптор Юрій Багаліка).

2006 року громадською організацією «Сумське земляцтво в місті Києві» засновано щорічну обласну мистецьку премію імені Миколи Макаренка. Серед її лауреатів: Ростислав Синько, Надія Юрченко, Олександр Чередниченко, Ігор Василевський, Олена Іваненко.

В січні 2012 року на батьківщині Миколи Макаренка в с. Москалівка Роменського району, напередодні знаменної дати — 135-річчя від дня народження вченого, було відкрито пам'ятну дошку.

Праці

Науковий доробок вченого:

  • (рос.)Отчетъ объ археологическихъ изследованіяхъ въ Полтавской губерніи въ 1906 г.
  • Макаренко, Николай. Памятники украинского искусства XVIII века / Николай Макаренко. — СПб. : Тип. С.-Петербург. Градоначальства, 1908. [ 23 липня 2018 у Wayback Machine.]
  • (рос.)Ломоносов и мозаичное дело в России (1911);
  • З артистичної спадщини Шевченка (1914);
  • Городища и курганы Полтавской губернии (1917);
  • Мистецтво книжки (1924);
  • Музей Мистецтв Української Академії наук: Провідник (1924);
  • Досліди над Чернігівським Спасом. Коротеньке звідомлення (1924);
  • Городище «Монастирище» (1925);
  • image Орнаментація української книжки XVI—XVIII ст (1926);
  • Ніженська фібула (1928);
  • Чернігівський Спас: Археологічні досліди року 1923 (1929);
  • Скульптура і різьбярство Київської Русі передмонгольських часів (1930);
  • Маріюпільський могильник (1933).
  • Макаренко М. Малюнки П. М. Боклевського / Микола Макаренко ; Укр. н.-д. ін-т книгознавства. — Київ. 1930. — 16 с.
  • Українська книга XVI, XVII, XVIII ст. / Укр. наук. ін-т книгознавства ; за ред. М. О. Макаренко, С. І. Маслова. — Київ: Держ. вид-во України, 1926. — XV, 434 с. : іл. — (Труди Українського наукового інституту книгознавства ; т. 1). або в Інтернет-архіві.
  • Макаренко, Микола. Орнаментація української книжки XVI—XVII ст. / Микола Макаренко ; Укр. наук. ін-т книгозн. — Київ: б. в., 1926. — 69 с. [ 14 серпня 2020 у Wayback Machine.]
  • Макаренко М. Маріюпільський могильник / Микола Макаренко ; Всеукр. акад. наук. — К. : Вид-во Всеукр. акад. наук, 1933. — 151, 5 с., LV арк. [ 9 серпня 2020 у Wayback Machine.]

Бібліографія друкованих праць М. О. Макаренка складає щонайменше 164 позиції. (Їх перелік див. у біографічному дослідженні Дмитра Єлисейовича Макаренка «Шлях до храму»)

  • Макаренко Н. Городища и курганы Полтавской губернии: (сб. топогр. сведений) / Николай Макаренко. — Полтава: Изд. Полтав. ученой архив. комиссии, 1917. — VIII, 105, XX с. [ 11 серпня 2020 у Wayback Machine.]

Примітки

  1. УІНП. 1877 - народився Микола Макаренко, археолог, мистецтвознавець. УІНП (укр.). Процитовано 8 червня 2024.
  2. Олександр Рудяченко. Микола Макаренко. Не жити лагідно із янголами та чортами
  3. Макаренко М. Запорізькі клейноди в Ермітажі. Хорогви// Україна. К., 1924 (передрук — Пам'ятки України. 1994, № 1-2). — С. 17-29
  4. А. Д. Франко, О. О. Франко Огляд маловідомих архівних матеріалів про життя і наукову діяльність Миколи Макаренка. — Вісник інституту археології Львівського університету. Львів. Вип. 8. С. 75–81
  5. Положення про премію імені Миколи Макаренка Міністерства культури України та журналу «Пам'ятки України» // Пам'ятки України: історія та культура. — 1994. — № 3— 6. — С. 148—149.
  6. Премія імені Миколи Макаренка // Пам'ятки України: історія та культура. — 1995. — № 1. — С. 97.
  7. Вечерський, В.В. Макаренко Микола Омелянович. Велика українська енциклопедія. Процитовано 10 серпня 2022.
  8. Мистецька премія імені Миколи Макаренка // Земляки: альманах Сумського земляцтва в Києві. Вип 4. — Суми: Собор, 2007. — С. 60—61 : іл. —
  9. Лаврик М. Прометей із Москалівки / М. Лаврик // Вісті Роменщини. — 2012. — 18 січ.

Джерела та література

  • Р. В. Маньковська. Макаренко Микола Омелянович [ 17 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 439. — .
  • Цвейбель Д. С. Микола Омелянович Макаренко (До 40-річчя відкриття Маріупольського могильника) // УІЖ. — 1970. — № 8.
  • Звагельський В. Невтомний у праці (М. О. Макаренко) // Репресоване краєзнавство (20–30-і роки). — Київ, 1991. — С. 161—167.
  • Макаренко Д. Є. Микола Омелянович Макаренко. — К., 1992.
  • Макаренко Д. Є. Невтомний просвітитель // Україна. Наука і культура. Вип. 28. — К., 1994. — С. 232—236.
  • Німенко Н. А. Велет українознавства (До 125-річчя від дня народження Миколи Омеляновича Макаренка) // Сумська старовина. — 2002. — № Х.
  • Макаренко Д. Є. Шлях до Храму. — К.: Хрещатик, 2006. — 128 с.
  • Принь О. В. Археологічні дослідження М. О. Макаренка на території заводу «Азовсталь» у 1931 році: невідомий рукопис спогадів історика П. В. Клименка // Праці Центру пам'яткознавства. — К., 2015. — Вип. 28. — С. 212—216.
  • Принь О. В. Археологічна експедиція професора М. О. Макаренка 1931 року на теренах будівництва заводу «Азовсталь»: персональний склад, фінансування, знахідки // Праці Центру пам'яткознавства. — К., 2016. — Вип. 30. — С. 93—98.

Посилання

  • Макаренко Микола Омелянович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 24-25.
  • Макаренко Микола Омелянович / ЕСУ
  • Макаренко Микола // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 894. — 1000 екз.
Микола Макаренко
у сестринських Вікіпроєктах
Портал
image Теми у Вікіджерелах?
image Микола Макаренко у Вікісховищі?
  • Висока доля Миколи Макаренка [ 2 березня 2014 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Makarenko Shodo inshih lyudej z takim samim imenem ta prizvishem div Makarenko Mikola Maka renko Miko la Omelya novich 4 16 lyutogo 1877 18770216 Moskalivka 4 sichnya 1938 Tomsk ukrayinskij arheolog i mistectvoznavec Pershovidkrivach romenskoyi ta mariupolskoyi arheologichnih kultur Doslidnik kulturnih pam yatok riznih istorichnih epoh v tomu chisli pov yazanih zi Shodom na teritoriyi Ukrayini Nadvolzhya Kazahstana Makarenko Mikola OmelyanovichNarodivsya 4 16 lyutogo 1877 1877 02 16 Moskalivka Romenskij povit Poltavska guberniya Rosijska imperiyaPomer 4 sichnya 1938 1938 01 04 60 rokiv Tomsk Novosibirska oblast RRFSR SRSRKrayina UNR SRSRPiddanstvo Rosijska imperiyaNacionalnist ukrayinecDiyalnist arheolog pismennikAlma mater Sankt Peterburzka hudozhno promislova akademiya imeni O L ShtiglicaGaluz arheologiya mistectvoznavstvo muzeyeznavstvoZaklad VUAN Nacionalnij muzej mistectv imeni Bogdana ta Varvari HanenkivVidomi uchni Gluhenka Nataliya OleksandrivnaVidomij zavdyaki arheologichnimi ta mistectvoznavchimi doslidzhennyami vivchennyam monumentalnogo zodchestvaRoboti u Vikidzherelah Makarenko Mikola Omelyanovich u Vikishovishi Zhertva stalinskogo teroru Strachenij okupacijnoyu vladoyu cherez vidmovu 1934 pidpisati akt na znesennya Mihajlivskogo Zolotoverhogo monastirya ZhittyepisNarodivsya v seli Moskalivka nini selo Romenskogo rajonu Sumskoyi oblasti Pislya navchavsya v Peterburzkij shkoli tehnichnogo malyuvannya barona O L Shtiglicya z 1902 1905 v Peterburzkomu arheologichnomu instituti V 1906 1912 rokah vikladav malyuvannya v 1 mu realnomu uchilishi Doslidnicku diyalnist rozpochav v Ermitazhi yak asistent pomichnik zaviduyuchogo antichnim viddilom Spivpracyuvav z Imperatorskoyu Arheologichnoyu komisiyeyu drukuvavsya v chasopisi ros Starye gody vikladav na Vishih zhinochih arhitekturnih kursah vivchav mistecku spadshinu Mihajla Lomonosova ta Tarasa Shevchenka U 1902 1919 rokah provodiv arheologichni doslidzhennya u Novgorodskij Poltavskij Katerinoslavskij Harkivskij ta inshih guberniyah U 1908 1919 rr buv chlenom Poltavskoyi vchenoyi arhivnoyi komisiyi ta Poltavskogo cerkovno arheologichnogo komitetu V 1910 roci razom z Mikoloyu Rerihom ta Borisom Rerihom pracyuvav na rozkopkah Novgorodu Za materialami chislennih ekspedicij ta doslidzhen Mikoli Makarenka buv opublikovanij naris Bilozerskij kraj sho mav stati chastinoyu shirshoyi kolektivnoyi praci z istoriyi mistectva V 1913 roci zdijsniv ekspediciyu u Solvichegodsk Buv komandirovanij Tovaristvom zaohochennya hudozhnikiv do Nimechchini u 1914 roci V 1917 roci perebuvav u Turechchini de zajmavsya opisom ta ohoronoyu pam yatok Trapezundu ta miscevostej dovkola Cej rajon buv okupovanij rosijskimi vijskami pid chas Pershoyi svitovoyi vijni V Ukrayini Memorialna doshka Makarenku M O na stini Mihajlivskogo Zolotoverhogo soboru v Kiyevi Skulptor Yurij Bagalika U 1918 roci otrimav gromadyanstvo UNR ta oselivsya v Kiyevi U skladi Sofijskoyi komisiyi ta Arheologichnogo komitetu doslidzhuvav Sofijskij sobor pam yatki Kiyivskoyi derzhavi Kiyevo Pecherskoyi lavri Mihajlivskogo Zolotoverhogo soboru Brav uchast u arheologichnih rozkopkah Olviyi Spaskogo soboru v Chernigovi Krejdishanskogo kompleksu poblizu Sum Takozh doslidzhuvav pam yatki tripilskoyi kulturi viv rozkopki skifskih kurganiv Uprodovzh 1920 1925 rokiv direktor muzeyu Mistectv VUAN sho vidkrivsya na osnovi unikalnoyi zbirki Hanenkiv Makarenko bagato zrobiv dlya yiyi zberezhennya i doslidzhennya Napriklad domigsya povernennya muzejnih eksponativ vivezenih u 1915 roci do Moskvi ta Sankt Peterburga v Rumyancevskij muzej Tretyakovsku galereyu muzej Ivana Morozova ta Istorichnij muzej Vchenij vporyadkuvav veliku kolekciyu oformiv yiyi rozdili ta pidrozdili stvoriv muzejnu biblioteku Takozh pracyuvav v Ukrayinskomu instituti knigoznavstva sho isnuvav u Kiyevi v 1922 1936 rokah Osnovnimi temami jogo roboti v instituti bula ne vivchena do togo chasu istoriya ukrayinskoyi presi ta knigovidannya knizhkove mistectvo Profesor Kiyivskogo universitetu dijsnij chlen Vseukrayinskogo arheologichnogo komitetu 1924 1929 V 1924 roci Makarenko opisav u statti Zaporizki klejnodi v Ermitazhi zibrannya iz 14 kozackih praporiv XVIII stolittya v yakij vkazav sho relikviyi mali perevazhno zhovti ta blakitni kolori Tim samim vin vkazav na istorichnu spadkoyemnist nacionalnih koloriv ukrayinskogo praporu Zgodom avtora naukovoyi rozvidki prityagli do sudu pid privodom borgu za sluzhbovu kvartiru pri muzeyi Ciyeyu kvartiroyu bula malenka kimnatka pri muzeyi na vulici Tereshenkivskij 13 de vchenij meshkav razom iz druzhinoyu i yedinim sinom Orestom Prichinoyu borgu bula vidsutnist zarplati yaku vin ne otrimav cherez politiku rosijskih bilshovikiv zaoshadzhuvati na platni naukovcyam Cherez ce vchenogo zvilnili z posadi direktora Muzeyu mistectv imeni Bogdana i Varvari Hanenkiv ta vidpravili z Kiyeva u Romni Zvilnennya ta vignannya direktora muzeyu spivpalo z pochatkom novoyi politiki rosijskih bilshovikiv shodo ukrayinskih muzeyiv ta artefaktiv Vona polyagala v rozpodili avtorskih kolekcij za profilyami muzeyiv Utvoryuvalis okremi istorichni hudozhni etnografichni muzeyi z vlasnimi zibrannyami Samobutni kolekciyi yaki vmishuvali eksponati riznogo napryamku drobilis Vse sho ne potraplyalo pid profil novih muzeyiv peredavalos do inshih institucij Proces suprovodzhuvavsya kradizhkami prisvoyennyam uryadovcyami cinnih rechej ta inshimi zlovzhivannyami yaki prizveli do znishennya bezcinnih istorichnih artefaktiv ta zbidnennya muzejnih fondiv Mikola Makarenko namagavsya comu pereshkodzhati popri vignannya U 1927 1932 rokah naukovec vhodiv do skladu komisiyi VUAN iz paleoetnologiyi yaka vivchala i za mozhlivosti ryatuvala arheologichni pam yatki sho znahodilisya na misci budivnictva majbutnogo Dniprogesu Popri te sho bilshovickij uryad v oficijnomu listi vid 23 kvitnya 1930 r rekomenduvav ne rozgortati ekspedicijni doslidzhennya a groshi vitrachati yak mozhlivo ekonomnishe U 1930 1931 rokah provodiv arheologichni doslidzhennya na livomu berezi richki Kalmiusa planuvalos budivnictvo metalurgijnogo zavodu Azovstal Okupacijna bilshovicka vlada vimagala zgornuti rozkopki ta priskoriti budivnictvo Lishe napoleglivist Makarenka dozvolila vidkriti dlya nauki ta vryatuvati 120 pohovan dnipro doneckoyi kulturi Ce stalo vidkrittyam Mariupolskogo mogilnika sho buv najdavnishim pogrebalnim kompleksom u lancyuzhku kultur yaki priveli do poyavi iranomovnih skifiv Pracyuyuchi do povnogo visnazhennya Makarenko vryatuvav vid znishennya 130 pohovan lyudej piznokromanjonskogo tipu yaki meshkali u tij miscevosti v drugij polovini 5 tis do n e a takozh chotiri pohovannya eneolitichnoyi skelyanskoyi kulturi Pidsumkom ekspediciyi stala avtorska monografiya Mariyupilskij mogilnik 1933 Pid chas perenesennya stolici USRR z Harkova Harkova do Kiyeva u misti planuvalis grandiozni arhitekturni zmini Komunistichnij okupacijnij rezhim planuvav znesti Sofijskij sobor Mihajlivskij monastir Trohsvyatitelsku cerkvu Na misci znishenih pam yatok mav buti utvorenij uryadovij centr Makarenko neodnorazovo protestuvav proti rujnuvannya arhitekturnih pam yatok Kiyeva ta vidverto vidstoyuvav svoyu poziciyu Zvertavsya z protestom do togochasnogo kermanicha USRR Postisheva a koli otrimav vidmovu nadislav telegramu Stalinu z argumentami proti znesennya Koli ce ne spracyuvalo to privernuv uvagu do problemi francuzkih komunistiv Anri Barbyusa ta pismennika Luyi Aragona shob ti zahistili sobor zbudovanij u 1037 roci batkom francuzkoyi korolevi Anni Yaroslavivni Francuzki komunisti lishilis bajduzhimi ale zusillya naukovcya viklikali informacijnij rozgolos Zavdyaki comu Sofijskij sobor unik znishennya komunistichnim rezhimom yak ce planuvalos Mihajlivskij Zolotoverhij sobor i Trohsvyatitelsku cerkva buli zrujnovani Na yih misci mav buti zbudovanij Sovnarkom i budinok CK KPU mizh yakimi planuvalos postaviti velikij pam yatnik Leninu U 1934 r yedinij z chleniv derzhavnoyi komisiyi ne pidpisav akt pro znesennya Mihajlivskogo Zolotoverhogo soboru u Kiyevi Doslidnik buv zaareshtovanij za ce ta zaslanij na tri roki do Kazani de vikladav u hudozhnomu tehnikumi buv konsultantom Centralnogo muzeyu 1936 roku pislya povtornogo areshtu zasudzhenij na tri roki i vidpravlenij u Tomsku vipravno trudovu koloniyu 2 15 grudnya 1937 roku vtretye zaareshtovanij i postanovoyu trijki NKVS SRSR ubitij v tyurmi 4 sichnya 1938 roku Misce pohovannya kati prihovali Dalekij rodich vchenogo D Ye Makarenko zastupnik direktora Institutu geologiyi u 1989 roci znahodiv dokumenti pro rozstril ta zahoronennya v Tomsku dekilkoh tisyach lyudej v tomu chisli i Mikoli Makarenka naprikinci 1930 h rokiv Tila vbitih buli zahovani komunistami v zemli kotra mala umovi vichnoyi merzloti Piznishe silna techiya richki pidmila ci pohovannya cherez sho bagato til bulo uneseno techiyeyu Reabilitovanij Postanovami Verhovnogo sudu Tatarskoyi ARSR vid 07 07 1960 ta Tomskogo oblasnogo sudu vid 28 01 1965 Prezidiyeyu Verhovnoyi Radi SRSR vid 16 01 1989 Institut arheologiyi NAN Ukrayini zvertavsya do organiv bezpeki pro povernennya dokumentaciyi M Makarenka ale majzhe nichogo z jogo naukovoyi spadshini povernuti ne vdalosya RodinaBuv dvichi odruzhenim Vid pershogo shlyubu mav yedinogo sina Oresta Z pidlitkovogo viku yunak buv pomichnikom batka v arheologichnih ekspediciyah U 1927 roci pid chas arheologichnih doslidzhen u Gustinskomu monastiri 17 richnij Orest potonuv u richci Udaj Vodnochas isnuvali chutki sho do cogo neshasnogo vipadku prichetna bilshovicka vlada Z 1920 roku Gustinskij monastir buv zakritij ta peretvorenij na dityachu koloniyu vihovanci yakoyi ne lishe nishili sporudi kolishnij monastir ale j zajmalis kriminalnimi zlochinami Svogo sina Mikola Makarenko pohovav pid trapeznoyu monastirya sered pohovan predstavnikiv rodu Ryepninih Druga druzhina Anastasiya Sergiyivna Fedorova Makarenko Data shlyubu tochno ne vidoma ale u 1931 roci podruzhzhya razom pracyuvalo pid chas rozkopok Mariupolskogo mogilnika Pislya zaslannya vchenogo do Kazani jogo druzhina zalishila kvartiru u Kiyevi ta poyihala do cholovika U Kazani vona pracyuvala konsultantom restavracijnogo viddilu Kazanskogo muzeyu Pislya povtornogo areshtu cholovika dokladala zusillya shob domogtis jogo zvilnennya V kvitni 1966 roku 83 richna Anastasiya Makarenko domoglas vid Tomskogo upravlinnya KGB pereglyadu spravi svogo cholovika Nevdovzi pislya otrimannya dovidki pro jogo reabilitaciyu vona pomerla V otrimanni informaciyi pro tochne misce pohovannya cholovika M O Makarenka yij bulo vidmovleno Uvichnennya pam yatiV grudni 1993 roku Ministerstvo kulturi Ukrayini spilno z chasopisom Pam yatki Ukrayini zasnuvalo specialnu shorichnu premiyu imeni Mikoli Makarenka za najkrashi naukovi praci v galuzi ukrayinskogo pam yatkoznavstva Laureatom pershoyi premiyi stav doktor arhitekturi profesor chlen korespondent Nvcionalnoyi Akademiyi Nauk Ukrayini Sergij Krizhickij 1997 roku na muri bilya Ekonomichnoyi brami Mihajlivskogo Zolotoverhogo monastirya v Kiyevi vidbulosya urochiste vidkrittya i osvyachennya bronzovogo pogruddya vidatnogo arheologa j mistectvoznavcya M O Makarenka skulptor Yurij Bagalika 2006 roku gromadskoyu organizaciyeyu Sumske zemlyactvo v misti Kiyevi zasnovano shorichnu oblasnu mistecku premiyu imeni Mikoli Makarenka Sered yiyi laureativ Rostislav Sinko Nadiya Yurchenko Oleksandr Cherednichenko Igor Vasilevskij Olena Ivanenko V sichni 2012 roku na batkivshini Mikoli Makarenka v s Moskalivka Romenskogo rajonu naperedodni znamennoyi dati 135 richchya vid dnya narodzhennya vchenogo bulo vidkrito pam yatnu doshku PraciNaukovij dorobok vchenogo ros Otchet ob arheologicheskih izsledovaniyah v Poltavskoj gubernii v 1906 g Makarenko Nikolaj Pamyatniki ukrainskogo iskusstva XVIII veka Nikolaj Makarenko SPb Tip S Peterburg Gradonachalstva 1908 23 lipnya 2018 u Wayback Machine ros Lomonosov i mozaichnoe delo v Rossii 1911 Z artistichnoyi spadshini Shevchenka 1914 Gorodisha i kurgany Poltavskoj gubernii 1917 Mistectvo knizhki 1924 Muzej Mistectv Ukrayinskoyi Akademiyi nauk Providnik 1924 Doslidi nad Chernigivskim Spasom Korotenke zvidomlennya 1924 Gorodishe Monastirishe 1925 Ornamentaciya ukrayinskoyi knizhki XVI XVIII st 1926 Nizhenska fibula 1928 Chernigivskij Spas Arheologichni doslidi roku 1923 1929 Skulptura i rizbyarstvo Kiyivskoyi Rusi peredmongolskih chasiv 1930 Mariyupilskij mogilnik 1933 Makarenko M Malyunki P M Boklevskogo Mikola Makarenko Ukr n d in t knigoznavstva Kiyiv 1930 16 s Ukrayinska kniga XVI XVII XVIII st Ukr nauk in t knigoznavstva za red M O Makarenko S I Maslova Kiyiv Derzh vid vo Ukrayini 1926 XV 434 s il Trudi Ukrayinskogo naukovogo institutu knigoznavstva t 1 abo v Internet arhivi Makarenko Mikola Ornamentaciya ukrayinskoyi knizhki XVI XVII st Mikola Makarenko Ukr nauk in t knigozn Kiyiv b v 1926 69 s 14 serpnya 2020 u Wayback Machine Makarenko M Mariyupilskij mogilnik Mikola Makarenko Vseukr akad nauk K Vid vo Vseukr akad nauk 1933 151 5 s LV ark 9 serpnya 2020 u Wayback Machine Bibliografiya drukovanih prac M O Makarenka skladaye shonajmenshe 164 poziciyi Yih perelik div u biografichnomu doslidzhenni Dmitra Yelisejovicha Makarenka Shlyah do hramu Makarenko N Gorodisha i kurgany Poltavskoj gubernii sb topogr svedenij Nikolaj Makarenko Poltava Izd Poltav uchenoj arhiv komissii 1917 VIII 105 XX s 11 serpnya 2020 u Wayback Machine PrimitkiUINP 1877 narodivsya Mikola Makarenko arheolog mistectvoznavec UINP ukr Procitovano 8 chervnya 2024 Oleksandr Rudyachenko Mikola Makarenko Ne zhiti lagidno iz yangolami ta chortami Makarenko M Zaporizki klejnodi v Ermitazhi Horogvi Ukrayina K 1924 peredruk Pam yatki Ukrayini 1994 1 2 S 17 29 A D Franko O O Franko Oglyad malovidomih arhivnih materialiv pro zhittya i naukovu diyalnist Mikoli Makarenka Visnik institutu arheologiyi Lvivskogo universitetu Lviv Vip 8 S 75 81 Polozhennya pro premiyu imeni Mikoli Makarenka Ministerstva kulturi Ukrayini ta zhurnalu Pam yatki Ukrayini Pam yatki Ukrayini istoriya ta kultura 1994 3 6 S 148 149 Premiya imeni Mikoli Makarenka Pam yatki Ukrayini istoriya ta kultura 1995 1 S 97 Vecherskij V V Makarenko Mikola Omelyanovich Velika ukrayinska enciklopediya Procitovano 10 serpnya 2022 Mistecka premiya imeni Mikoli Makarenka Zemlyaki almanah Sumskogo zemlyactva v Kiyevi Vip 4 Sumi Sobor 2007 S 60 61 il ISBN 966 7164 60 8 Lavrik M Prometej iz Moskalivki M Lavrik Visti Romenshini 2012 18 sich Dzherela ta literaturaR V Mankovska Makarenko Mikola Omelyanovich 17 veresnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi S 439 ISBN 978 966 00 1028 1 Cvejbel D S Mikola Omelyanovich Makarenko Do 40 richchya vidkrittya Mariupolskogo mogilnika UIZh 1970 8 Zvagelskij V Nevtomnij u praci M O Makarenko Represovane krayeznavstvo 20 30 i roki Kiyiv 1991 S 161 167 Makarenko D Ye Mikola Omelyanovich Makarenko K 1992 Makarenko D Ye Nevtomnij prosvititel Ukrayina Nauka i kultura Vip 28 K 1994 S 232 236 Nimenko N A Velet ukrayinoznavstva Do 125 richchya vid dnya narodzhennya Mikoli Omelyanovicha Makarenka Sumska starovina 2002 H Makarenko D Ye Shlyah do Hramu K Hreshatik 2006 128 s Prin O V Arheologichni doslidzhennya M O Makarenka na teritoriyi zavodu Azovstal u 1931 roci nevidomij rukopis spogadiv istorika P V Klimenka Praci Centru pam yatkoznavstva K 2015 Vip 28 S 212 216 Prin O V Arheologichna ekspediciya profesora M O Makarenka 1931 roku na terenah budivnictva zavodu Azovstal personalnij sklad finansuvannya znahidki Praci Centru pam yatkoznavstva K 2016 Vip 30 S 93 98 PosilannyaMakarenko Mikola Omelyanovich Shevchenkivska enciklopediya T 4 M Pa u 6 t Gol red M G Zhulinskij Kiyiv In t literaturi im T G Shevchenka 2013 S 24 25 Makarenko Mikola Omelyanovich ESU Makarenko Mikola Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Buenos Ajres 1960 T 4 kn VII Literi Le Me S 894 1000 ekz Mikola Makarenko u sestrinskih Vikiproyektah Portal Mistectvo Temi u Vikidzherelah Mikola Makarenko u Vikishovishi Visoka dolya Mikoli Makarenka 2 bereznya 2014 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ