Гнатюк Володимир Михайлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гнатюк.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Володимир Гнатюк.

Володи́мир Миха́йлович Гнатю́к (9 травня 1871, Велеснів, нині Тернопільської області — 6 жовтня 1926, Львів) — український етнограф, фольклорист, мовознавець, літературознавець, мистецтвознавець, перекладач та громадський діяч, член-кореспондент Петербурзької АН (1902), академік АН України (1924), член (1905), та .

Гнатюк Володимир Михайлович
Володимир Гнатюк Володимир Гнатюк
Народився	9 травня 1871(1871-05-09) с. Велеснів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія
Помер	6 жовтня 1926(1926-10-06) (55 років) Львів, Польська республіка
Поховання	Личаківський цвинтар^[1]
Місце проживання	Львів
Країна	Австро-Угорщина  ЗУНР  Польська Республіка
Національність	українець
Діяльність	антрополог, мовознавець, журналіст, фольклорист, етнолог, письменник, перекладач
Alma mater	Львівський університет
Галузь	етнографія, фольклористика, мовознавство, літературознавство
Заклад	Петербурзька академія наук Наукове товариство імені Шевченка
Науковий керівник	Грушевський Михайло Сергійович і Колесса Олександр Михайлович
Членство	НАН України Петербурзька академія наук Наукове товариство імені Шевченка
Відомий завдяки:	етнографічні праці
Нагороди	Премія Російської Академії Наук імені О. Котляревського
Роботи у Вікіджерелах  Гнатюк Володимир Михайлович у Вікісховищі

Від 1899 р. — секретар НТШ. Від 1909 р. — член-кореспондент Російської академії наук. Від 1916 р. — голова Етнографічної комісії НТШ. Від 1924 р. — член ВУАН

Редактор видань НТШ (близько 60 томів та ) й Літературно-Наукового Вістника. Директор .

Життєпис

Володимир Гнатюк

Володимир Гнатюк народився на Галичині 9 травня 1871 року в селі Велеснів, нині це Чортківський (до 2020 Монастириський) район Тернопільської області.

Навчався в сільській 1-класовій школі, з осені 1883 р. — у міській школі, у гімназіях: василіянській — у Бучачі (з 1885 р.) та Станіславі (нині Івано-Франківськ; закінчив 1894 р.). Перед вступом до Станіславської гімназії за порадою пароха села Гри́горова отця Я. Бачинського звернувся до єпископа Юліана Пелеша, щоб той допоміг йому добратись до Колегії св. Атанасія в Римі, бо хотів стати місіонером та подорожувати. Вакантне місце отримав інший (болгарин).

Під час навчання в цісарсько-королівській гімназії в Станиславові друкувався в бережанській газеті Лева Джулинського «Посланникъ», де була надрукована його перша стаття . Вислав до москвофільської львівської газети «Новый Галичанинъ» (редактор П. Полянський) чималу збірку записаних народних пісень, коли чекав на рішення з Риму. Декілька з них були надруковані, решта зникла. Приїхавши на студії до Львова, передав Іванові Франку не менше 500 народних віршів, прози, які той передав секретареві «Товариства Людознавчого» А. Стрілецькому для друку в журналі «Люд». Збірку не надрукували, вона пропала.

1894 р. вступив до Львівського університету (слов'янська філологія, вивчав українську мову, літературу; студіював у Михайла Грушевського й Олександра Колесси).

Після його закінчення — вчений секретар НТШ у Львові. На цій посаді залишався до кінця життя.

Помер 6 жовтня 1926 у Львові. Похований на Личаківському кладовищі (поле № 5). Автори надгробного пам'ятника — скульптор Лука Біганич, архітектор Володимир Блюсюк.

Наукова діяльність

У роки навчання почав серйозно студіювати фольклористику та етнографію, саме тоді вийшли його перші праці в часописах «Житє і слово», «Народ» та ін. Усього опубліковано майже 1000 наукових праць.

Студентом І-го курсу філософського факультету Львівського університету зацікавився фольклором лемків південних схилів Карпат.

Першу розвідку «Лірники: Лірницькі пісні, молитви, слова, звістки і т. ін. про лірників повіту Бучацького» надруковано 1896 р.

Учасники з'їзду українських письменників у Львові з нагоди 100-річчя виходу в світ «Енеїди» Котляревського, 1898 р: Сидять у першому ряду: Михайло Павлик, Євгенія Ярошинська, Наталія Кобринська, Ольга Кобилянська, Сильвестр Лепкий, Андрій Чайковський, Кость Паньківський (старший). Стоять у другому ряду: Іван Копач, Володимир Гнатюк, Осип Маковей, Михайло Грушевський, Іван Франко, Олександр Колесса, Богдан Лепкий. Стоять у третьому ряду: Іван Петрушевич, Філарет Колесса, Йосип Кишакевич, Іван Труш, Денис Лукіянович, Микола Івасюк.

У 1897 р. видав першу книжку шеститомника . Під керівництвом Івана Франка редагував етнографічний збірник «Матеріали до української етнології». Видав низку наукових праць про лемків закарпатської смуги, а також югославських русинів-українців:

• «Руські в Бачці» (1898),
• «Русини в Угорщині» (1899),
• «Русини Пряшівської єпархії і їх говори» (1900),
• «Словаки чи русини» (1901).

Редактор творів українських і закордонних письменників, перекладав українською мовою з болгарської, польської, російської, сербської, чеської, шведської та інших літератур.

Зібрані матеріали відзначаються точністю запису і мають велике значення для дальшого вивчення культури й побуту українців, зокрема лемків. Створив регулярну мережу для збору етнографічних та фольклористичних матеріалів. Має численні праці з порівняльної етнографії, мовознавства, літературної критики, упорядкування та видання фольклористичних матеріалів.

Більшість народнопісенних зразків (зафіксував понад 1500 текстів) записана Володимиром Гнатюком у селах Косівського, Бучацького, Монастирського, Старосамбірського, Стрийського, Надвірнянського повітів, на Берегівщині, Пряшівщині. Автографи зберігаються в рукописних відділах Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.

Володимир Гнатюк виділив основні жанрово-тематичні групи фольклорного матеріалу:

обрядові пісні історичні пісні побутові пісні дрібні пісні духовні пісні сороміцькі пісні чужі пісні мелодії пісень

замовляння драматичні представлення ігри казки байки міфи легенди

перекази новели анекдоти (приказки) приповідки загадки ліки вірування.

У 1895—1903 роках перебував у народознавчій подорожі на Закарпатті, результатом якої стало видання його шеститомної праці «Етнографічні матеріали з Угорської Русі». Лемківські фольклорні матеріали, записані під час відвідування Гнатюком Пряшівщини в 1896 і 1899 роках, увійшли до перших трьох томів «Етнографічних матеріалів з Угорської Русі». Це записи передусім народної прози — легенд, казок, анекдотів, народних оповідань, а також пісень. Зокрема, унікальна фіксація пісенного репертуару одного села (140 текстів) — Орябина.

Володимир Гнатюк був досвідченим збирачем та текстологом фольклорно-етнографічних матеріалів. Його науково довершені тексти вирізнялися фактологічною автенти́чністю, високою текстологічною культурою. З найширшого кола текстологічних питань, що їх ставив і розв'язував Володимир Гнатюк, були такі: атрибуція фольклорного твору, встановлення його приналежності до народної традиції, принципи й засоби філологічної критики фольклорного тексту та його редагування, явища контамінації у фольклорі, джерелознавча база фольклорного тексту, його паралелі й варіанти.

Величезною є епістолярна спадщина вченого. Він активно листувався з Іваном Франком, Борисом Грінченком, Миколою Вороним, Богданом Лепким, Михайлом Павликом, Антоном Крушельницьким, Іваном Нечуєм-Левицьким та ін. Протягом 30 років своєї дослідницької та видавничої діяльності Володимир Гнатюк опублікував близько тисячі різних за жанром праць.

Він був першим, хто вивів українську фольклористику на широкий шлях європейської науки. Іван Франко назвав Володимира Гнатюка «феноменально щасливим збирачем усякого етнографічного матеріалу, якому з наших давніших збирачів, мабуть, не дорівняв ні один». Усе багатство й розмаїття творчої спадщини Володимира Гнатюка й досі не вивчено. Нині нам випадає нагода осягнути створений ним золотий фонд не лише української чи слов'янської, а й світової етнології.

Відомий чеський фольклорист Їржі Горак писав, що Володимир Гнатюк поряд з Оскаром Кольбергом та Франтішком Бартошем посідає одне з провідних місць в історії слов'янської фольклористики, а його праці за своїм змістом, точністю запису та науковим рівнем мають світове значення.

Праці

Титульна сторінка збірки Володимира Гнатюка «Українські народні байки», Львів, 1916 рік

Серед праць Гнатюка:

• «Етнографічні матеріали з Угорської Руси» (т. 1, 2, 4—6; 1897—1911)
• «Словацький опришок Яношик в народній поезії» (1899)
• «Угро-руські духовні вірші» (1902)
• «Пісенні новотвори в українсько-руській народній словесності» (1902)
• (2 т.; 1902—1903)
• «Співаник з Грушова» (1903)
• «Коломийки» (3 т.; т. 1, 2, 3, 1905—1907)
• «Гаївки» (1909)
• «Хоценський співаник Левицьких» (1909)
• «Народні оповідання про опришків» (1910)
• «Колядки і щедрівки» (т. 1, 2, 1914)
• «Національне відродження австро-угорських українців» (1916),
• «Паленє та купанє відьом на Галичині»
• «Українські народні байки» (2 т.; 1916)
• «Деякі уваги над байкою» (1916)
• «Народні новели» (1917)
• «Війна і народна поезія» (1917)
• «Українська народна словесність» (1917)
• «Народні байки» (1918)
• «Чи закарпатські українці автохтони?» (1922)
• «Гуцули» (1923)
• «Як поставав світ: Народні легенди з історії природи й людського побуту» (1926)

Видання

• Українські народні байки (звіринний епос) [ 19 січня 2021 у Wayback Machine.]. Т. 1—2 / зібрав В. Гнатюк. Львів : Накладом Наук. т-ва ім. Шевченка, 1916. 559 с.
• Гнатюк В. Вибрані статті про народну творчість [ 19 лютого 2022 у Wayback Machine.]. Нью-Йорк : Наукове Товариство ім. Шевченка, 1981. 288 с. (Філологічна секція, т. 201)

Премії

Премія Російської Академії Наук імені О. Котляревського (1913).

Ушанування

• У селі, де народився Володимир Гнатюк, створено етнографічно-меморіальний музей (перший директор — Остап Черемшинський).
• На честь Володимира Гнатюка названо:
  • Тернопільський педагогічний університет,
  • Бучацьку гімназію,
  • вулиці у Львові, Бучачі, Тернополі, Коломиї, Івано-Франківську.
• 2005 року засновано Тернопільську обласну премію імені Гнатюка за збереження та охорону нематеріальної культурної спадщини.
• Погруддя перед головним корпусом ТНПУ, пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення, охоронний номер № 1690.

Світлини

• Пам'ятник на могилі Володимира Гнатюка на Личаківському цвинтарі у Львові
• Бучацька гімназія імені Володимира Гнатюка

Примітки

1. Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 157. —
   d:Track:Q62416080d:Track:Q116966495
2. Діячі науки і культури України : нариси життя та діяльності. Київ: Книги - ХХІ. 2007. с. 105. ISBN .
3. Романенчук Б. Володимир Гнатюк, 1871—1926… — С. 129.
4. так в книзі
5. . Архів оригіналу за 14 вересня 2014. Процитовано 19 травня 2014.
6. . Архів оригіналу за 9 квітня 2014. Процитовано 28 жовтня 2015.
7. (укр.)Постанова Кабінет Міністрів України «Про заснування премії імені В. М. Гнатюка за збереження та охорону нематеріальної культурної спадщини» № 841 (від 31 серпня 2005 року) [ 1 вересня 2018 у Wayback Machine.]

Джерела

• Володимир Гнатюк. Документи і матеріали (1871—1989). — Львів, 1989.
• Женецький Степан. Юґославські українці про В. Гнатюка // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 145–146.
• Література до знаменних і пам'ятних дат Тернопільщини на 1996 рік: Бібліографічний список. — Т., 1995.
• Мушинка Микола. Володимир Гнатюк [ 17 червня 2021 у Wayback Machine.]: Життя та його діяльність у галузі фольклористики, літературознавства та мовознавства. — Париж — Нью-Йорк — Сидней — Торонто : Наукове Товариство ім. Шевченка, 1987. — 332 с. (Праці філологічної секції, т. 207)
• Романенчук Богдан. Володимир Гнатюк, 1871—1926 // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 128–144.
• Скрипник П. І. Гнатюк Володимир Михайлович [ 18 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 127. — .
• Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. — 1941 р.): матеріали до біобібліографічного словника [ 27 березня 2019 у Wayback Machine.] / авт.-уклад. Л. В. Гарбар; відп. ред. Л. А. Дубровіна; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. — К.: НБУВ, 2017. — С. 100.
• Черемшинський Остап. Гнатюк Володимир Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 367. — .
• Матеріали до української етнології. Т. 12: Гаївки [ 19 січня 2021 у Wayback Machine.] / зібрав В. Гнатюк; Етногр. коміс. Наук. Т-ва ім. Шевченка у Львові. — У Львові: З друк. Наук. Т-ва ім. Шевченка під зарядом К. Беднарського, 1909. — 267 с.
• ЕТНОГРАФІЧНО-ФОЛЬКЛОРИСТИЧНА ТНОГРАФІЧНО-ФОЛЬКЛОРИСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА — ІЯЛЬНІСТЬ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА — ГІДНИЙ НАСЛІДУВАННЯ ПОЧИН \ „Вісник НТШ”, 2021, число 65. С. 74

Посилання

• Гнатюк Володимир Михайлович // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 474-475.
• Вибрані праці В. Гнатюка в е-бібліотеці ЧТИВО [ 17 лютого 2022 у Wayback Machine.]
• Вірші-присвяти Володимирові Гнатюку [ 21 вересня 2013 у Wayback Machine.]
• Молода Лемківщина [ 10 грудня 2014 у Wayback Machine.]
• Ольга Рутковська (1 листопада 2016). . Жінка-УКРАЇНКА. Архів оригіналу за 3 листопада 2016.