Гаплогрупа R1a (Y-ДНК)

R1a — Y-хромосомна гаплогрупа, поширена в Центральній і Східній Європі, Середній і Південній Азії.

Гаплогрупа R1a
Частота розподілу R1a, на 2020 рік.
Тип	Y-ДНК
Час появи	22 000 - 25 000 років тому.
Місце появи	Південь Східної Європи або Центральна Азія.
Предкова група
Сестринські групи	R1b
Мутації-маркери	L62/M513/PF6200, L63/M511/PF6203, L145/M449/PF6175, L146/M420/PF6229
Переважаючі носії	алтайці, білоруси, белуджі, північні індійці, кашуби, киргизи, латиші, левіти-ашкеназі, литовці, лужичани, східні німці, кубанські ногайці, пенджабці, поляки, пуштуни, росіяни, словаки, словенці, таджики, українці, фарерці, , моравські чехи, шорці, ерзя

Походження

Походить від мутації гаплогрупи , що сталася у чоловіка, який жив близько 22 800 років тому, ймовірно в Азії (виходячи з розповсюдження ліній R2 і R*). Ймовірне поширення — кількома хвилями.

Найзначніша хвиля — біля 3—5 тисяч років тому з Чорноморських степів. Найбільше дана гаплогрупа поширена серед окремих вищих каст півночі Індостану, серед деяких груп у Середній Азії, сорбів-лужичан (полабських слов'ян), східних європейців, алтайців, серед , західних і східних слов'ян, у деяких іранських народів (пуштуни, белуджі та ін.).

Гіпотези про місце походження

Розширення R1a (фіолетовим) та 1б (червоним).

Багато носів R1a в Північній і Західній Європі, ДНК яких не має мітки Z284, підпадають під кореневу групу R1a1a1* (M417) або навіть древніші R1a1a (M17) і R1a1 (SRY10831.2).

R1a1a1* походить від найдавнішої відомої експансії R1a з лісостепової зони.

Походження більш древніх кладів (R1a1 і R1a1a) ще не встановлено.

Є кілька теорій про походження гаплогрупи R1a і вона, як правило, пов'язана з міграцією індоєвропейців. Тим не менше, ці теорії, фактично, відносяться до R1a1a, бо вона є найбільш поширеною і добре документована. В російській літературі домінує теорія про те, що сама R1a має початок у Південному Сибіру, де були знайдені останки з палеолітичної стоянки «Мальта», де знайшли предкову гаплогруппу R* Parent (xR1, xR2).

Східноєвропейська теорія

Карта міграції індоєвропейців відповідно до курганної гіпотези (міграції, які почалися після 4000 р. до н. е. позначені рожевим, які почалися після 2500 р. до н. е. — позначено червоним; після 1000 р. до н. е. — помаранчевим).

^[en], директор Генографічного проекту з «National Geographic» вважає, що R1a виникла в Європі від 10 000 до 15 000 років тому на території України. Цей регіон він називає «Українським притулком», де древні люди змогли вижити під час останнього льодовикового максимуму.

Ймовірно, там же відбулося одомашнення коня, винайдено колесо та віз, що зробило можливим ведення кочового способу життя, а кочові індоєвропейці здійснили широку експансію, яка відбулася понад 3000 років до н. е. з теренів зазначеної «курганної археологічної культури» України. Такий розвиток подій може бути підкріплений курганною гіпотезою, відповідно до якої, носії індоєвропейських мов були творцями курганної археологічної культури. Також аргументом на користь цієї версії є те що серед індусів носіями гаплогрупи є вищі касти іноземних поневолючів Індії.

Допускається, що мутація прийшла з більш широкої території — з Причорноморсько-Каспійського степу (тобто з України та території між Доном та Волгою, яка лежить на схід від України).

Південноазійська теорія

Теорія про походження R1a в Південній Азії, викладена генетиком Стівеном Оппенгеймером з Оксфордського університету, припускає походження цієї гаплогрупи в Південній Азії близько 36 тисяч років тому, а вже звідти вона почала своє розповсюдження. Гіпотеза заснована на різноманітності субкладів гаплогрупи і великому числі їх носіїв в Пакистані, Північній Індії і Східному Ірані.

Західноазійська теорія

Тоомас Ківісілд (2003 р.) дотримується гіпотези походження R1a в Західній Азії через переконання, що саме звідти відбулося вторгнення індоарійських племен в Індію. Крім того, Семіно (2000 р.) твердить про появу R1a на Близькому Сході, спираючись на те, що спільно з походженням гаплогрупи тут же виникли індоєвропейські мови.

Дані ДНК викопних решток

Гаплогрупа R1a була виявлена у рештках населення «культури бойових сокир» та «культури полів поховальних урн», а також — серед решток поховань андронівської, , тагарської і археологічних культур, у жителів стародавнього Танаїсу, у Таримських мумій (R1a1a), у одного з чоловіків в похованні представників еліти хунну в «Duurlig Nars».

Етногеографічне поширення

Найбільшого поширення R1a має в Середній і Південній Азії, Центральній і Східній Європі серед

• лужичан (63 %),
• українців (44 %),
• поляків (близько 56 %),
• росіян (47 %),
• у брахманів індійських штатів Західної Бенгалії і Уттар-Прадеш дана гаплогрупа зустрічається з частотою 72 і 67 % відповідно,
• даргінців (22 %),
• (64 %),
• білорусів (50 %),
• литовців (34 %),
• латишів (39 %),
• казанських татар та мишарів (до 34—44 %),
• башкирів (26 %) (у башкир Саратовської і Самарської областей до 48 %),
• у кубанських ногайців до 50 %,
• у карачаївців і балкарців до 34 %.
• Широко поширена в Центральній Азії: у таджиків (68 %),
• киргизів (64 %),
• памірців (82,5 %).
• Помірно поширена в скандинавських країнах (23 % в Ісландії,
• 18—19 % в Швеції і
• близько 27 % в Норвегії),
• в Ірані (від 4 до 25 %).

Зовнішня структура

• • (M429/P125)
    • (M170)

(P331)

• (P397, P399)
  • (B254)

(P261)

(P402)

Внутрішня структура

відгалуження під-гілок гаплогрупи R1a у Євразії

Під-гілки гаплогрупи R1a (L62/M513/PF6200, L63/M511/PF6203, L145/M449/PF6175, L146/M420/PF6229):

R1a1a1b1a2 (S204/Z91, S466/Z280) — є східноєвропейською міткою (можливо балто-слов'янською), зустрічається у всій Центральній і Східній Європі, західна межа поширення простягається від Східної до Південно-західної Німеччини і далі до Північно-східної Італії. Усередині гілки виділяється декілька кластерів, досліджених поки лише в загальних рисах: східнослов'янський, балтський, померанський, польський, карпатський, східно-альпійський, чехословацький та інші.

• R1a1a1b1a2a (S205/Z92, S344/Z660, S446/Z661) — східнослов'янський кластер, можливо, має балтське (східнобалтійське) походження. Велика частина носіїв проживає в Росії та Білорусі. Зустрічається в Польщі, Литві, Фінляндії та Україні.
• R1a1a1b1a2b2 (L784)

R1a1a1b1a2b3b (L366)

R1a1a1b1a3b (S223/Z287, S345/Z288)

• R1a1a1b1a3b1 (CTS8401)

R1a-M420

M420 сформувався 22200 років тому. Загальний предок жив 14300 років тому.

R1a умовно визначається M420, хоча до неї за yfull еквівалентно відносяться ще 214 снипів, як наприклад: L146/M420, M448, L145/M449, M459, L63/M511, L62/M513, M516, M602, M604, M609, M610, M616, M617, M623, M626, M629, M631, M641, M644, M646, M650, M655, M658, M662, M665, M669, M671, M676, M678, M680, M681, M687, M690, M693, M698, M701, M709, M712, M715, M722, M726, M728, M729, M735, M736, M737, M739, M740, M743, M742, M744, M745, M749, M752, M754, M756, Y207/M765, M766, M767, M768, M769, M770, Y208/M772, Y209, M774, M775, Y212/M783, Y215, Y216/M784, Y217, M794, M796, M798, M800, L457, M803, M804, M814, M815, M5824, M8989, M9205, M11810, M11814, M11826, M11827, M11835, M12465, Y171, Y173, Y174, Y175, Y176, Y177, Y178, Y179, Y180, Y181, Y183, Y184, Y185, Y186, Y187, Y188, Y189, Y190, Y191, Y192, Y194, Y195, Y218, Y362, Y443, L1067, Y1420, Y1431, Y1432, Y1516, Y1519, Y1522, Y1592, Y1607, Y1611, Y1794, Y1975, Y2362, L566, L777, S492, Z2467

Найбільш давні підгалуззя парагрупи R1a (як наприклад M420) присутні у Ірані, особливо у горах Загрос. За дослідженням Underhill 2009 рокудо парогрупи R1a належали 2 з 150 іранця, 1 з 121 чоловіків Омана, 1 з 164 з арабів ОАЕ та 3 з 612 чоловіків Туреччині. У 7224 чоловіків у інших 73 євразійських популяціях не було жодного приналежного до парагрупи R1a.

Найближче розгалуження дерева R-M420:

R-L664

L664 (R1a1a1a) сформувався 4700 років тому. Загальний предок жив 4100 років тому.

Також віносяться 13 снипів.

Поширена серед північно-західних європейців, переважно у Західній Німеччині, Бенілюксі та на Британських островах. Поширилися з понтійсько-каспійського степу на північний захід Європи через Подунав'я разом з племенами R1b, носіями ямної культури.

Найближче розгалуження дерева R-L664:

• YP442 — виявлені у Ірландії

S2857

• S2858
  • YP358 — виявлені у Англії, Нідерландах та Польщі

S3479

• YP942 — виявлені у Чехії та Польщі

R-Z283

Z283 (R1a1a1b1) сформувався 4900 років тому. Загальний предок жив 4900 років тому.

Також віносяться 16 снипів.

Поширена у Східній та Центральній Європі переважно серед слов'ян та балтів. Z283 поширилася з Наддніпрянщини дніпро-донецької культури на захід де сформували культури шнурової кераміки у 2800—2400 роках до Р. Х..

Найближче розгалуження дерева R-Z283:

Z287

• CTS8401
  • Z281
  • YP398
• YP402
  • YP408
• CTS8277
  • CTS6835
• YP6446

YP556

• YP1178
  • YP1172

YP694

• YP4514

Z280 — балто-слов'янська галузь поширена у Східній та Центральній Європі з поширенням на заході на схід й південний схід Німеччини та північний схід Італії; виділяються східно-слов'янські, балтійський, померанський (L365), карпатський, східно-алпійський, чехо-словацький та інші галузі

• CTS1211
  • Y35
    • CTS3402
      • Y33
      • YP237
• YP343
  • YP340
    • YP371
    • P278.2

YP1034

• Y13467
  • YP997

YP1019

• YP1020

Y10805

Z92

• Y4459
  • YP617
    • YP573
    • YP1700

S24902

• YP561
  • YP4094
    • YP4778

YP5000

CTS1055

PF6155

R-Z93

Z93 (R1a1a1b2) сформувався 4900 років тому. Загальний предок жив 4700 років тому.

Також віносяться 9 снипів.

Z93 означається як «південно-східна», або «індо-іранська» галузь R1a. Поширена у Центральній, Південній та Південно-Західній Азії. Історично пов'язана з індо-аріями, персами, мідійцями, Мітанні та татарами. Поширена також серед євреїв-ашкеназі та арабів.

Племена Z93 та Z94 просунулися на схід зі Східної Європи у степи Центральної Азії у 2500—1800 роках до Р. Х., що відображено у археології як абашевська та сінташтинська культури. Просування Z94 на схід у 2300—1400 роках до Р. Х. до меж Китаю продовжувалося у межах Андронівської культури та на південь у 1500—1000 роки у Мітанні та Персію. Приблизно 1700 року до Р. Х. галузь L657 просунвається через Афганістан у північну Індію.

Найближче розгалуження дерева R-Z93:

Y40

• Y37

F2935

S23592

YP1451

YP1506

YP5321

YP5585

Y34351

R1a серед українців

За даними трьох груп Familytree DNA, де сконцентровані українці, носіями R1a (M420) є 288 з 601, тобто 47,9 %.

До M459 належать усі українці-носії R1a (за винятком 1, що належить до парагрупи M420). З них 29 носіїв (10,1 %) віднесено до парагрупи М198, 25 носіїв (8,7 %) — до парагрупи М512 та 1 носій (0,3 %) — до М17. Належність до загальних гаплогруп радше пояснюється відсутністю глибшого дослдідженнями за маркерами аніж належністю до давніх кладів батьківських парагруп. Отже з більш вивченими 232 носіями з 288 гаплогрупи М420 відносяться до гаплогрупи М417 (80,6 %).

З 232 носіїв М417 до самої парогрупи М417 належить 3 (1,3 %), до «північно-євразійської» гілки Z283 — 222 носія (95,7 %) та до «південно-східної (індо-іранської)» гілки Z93 — 7 носіїв (3,0 %).

«Північно-євразійська» гілка Z283

З 222 носіїв «північно-євразійської» гілки Z283, 193 належать до галузі Z282 (83,2 %), а 29 — до парагрупи Z283 (12,5 %).

193 носіїв Z282 поділені на «центрально-євразійську (східно-карпатську)» гаплогрупу Z280 з 128 носіями (55,2 %), «балто-слов'янську» гаплогрупу PF6155 з 62 носіями (26,7 %) та 3 носіями самої парагрупи Z282 (1,3 %).

«Центрально-євразійська (східно-карпатська)» гаплогрупа Z280

Гаплогрупу Z280 поділено на гаплогрупу CTS1211 з 90 носіями (38,8 %), гаплогрупи Z92 з 33 носіями (14,2 %) гаплогрупу Z91 з 1 носієм (0,4 %) та 4 носіями самої парагрупи Z280 (1,7 %).

CTS1211 розділяються на північних й східних карпатців" гаплогрупи Y33 з 27 носіями (11,6 %), «балтійсько-карпатців» гаплогрупи YP237 з 17 носіями (7,3 %), «південних карпатців» гаплогрупи Y2613 з 5 носіями (2,2 %) та «західних карпатців» гаплогрупи YP343 з 15 носіями (6,5 %).

«Балтійсько-слов'янська» гаплогрупа PF6155

З 62 носіїв «балтійсько-слов'янської» гаплогрупа PF6155 33 носія (14,2 %) належать до «2-ї центральноєвропейської» гаплогрупи L1029, 1 (0,43 %) належав до «1-ї центральноєвропейської» гаплогрупи YP515, 26 носіїв (11,2 %) належать до «західнослов'янської» гаплогрупи L260, 1 носій (0,43 %) — до «скандинавської» гаплогрупи Y2395 та 1 носій — до самої парагрупи PF6155.

«Південно-східна (індо-іранська)» гілка Z93

Гаплогрупу Z93 прозивають південно-східною за напрямом від понто-каспійського степу, а ірано-іранською — за найбільшим частотою саме серед мовців індо-іранської лінгвістичної сім'ї. Усі носії-українці Z93 відносяться до гаплогрупи Z94. В умовах України Z94 є «аланською» галуззю саме за представниками останньої іраномовної спільноти на українських теренах аланами.

7 носіїв 2 належать «ашкеназійсько-левітський» CTS6 (0,86 % від носіїв М417), та 4 належать до Z2125, що найчастіше поширена серед сучасних башкир та карачаївців.

Див. також

• Генофонд
• Y-хромосомний Адам

Примітки

1. журнал «Nature» от 20 ноября 2013 г., А. Г. Козинцев, «Геном сибирского кроманьонца указывает на связь индейцев с европейцами»: Расшифрован геном верхнепалеолитического ребенка из Мальты [ 10 листопада 2014 у Wayback Machine.], сайт «Антропогенез. РУ» (рос.)
2. Спенсер Уэллс. «Генетическая одиссея человека» (рос.)
3. Haak W. Ancient DNA, Strontium isotopes, and osteological analyses shed light on social and kinship organization of the Later Stone Age // Stanford University, Stanford, CA, and approved October 3, 2008 (received for review August 5, 2008) [ 6 вересня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
4. Brandit G. Ancient DNA Reveals Key Stages in the Formation of Central European Mitochondrial Genetic Diversity // Science 11 October 2013: Vol. 342 no. 6155 pp. 257—261 DOI: 10.1126/science.1241844 [ 11 вересня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
5. Древняя ДНК. База данных по палео-ДНК, сайт «SUYUN» [ 28 вересня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
6. Schweitzer D. Lichtenstein Cave Data Analysis, 2008. [ 14 серпня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
7. Christine Keyser, Caroline Bouakaze та інші. Ancient DNA provides new insights into the history of south Siberian Kurgan people / під ред. David N. Cooper, Thomas J. Hudson //  : науковий журнал. — , 2009. — Vol. 126, iss. 3. — P. 395—410. — ISSN 1432-1203. — DOI:10.1007/s00439-009-0683-0. з джерела 29 жовтня 2014. Процитовано 13 листопада 2014. (англ.)
8. Ricaut, F. et al. 2004. Genetic Analysis of a Scytho-Siberian Skeleton and Its Implications for Ancient Central Asian Migrations. Human Biology. 76 (1) (англ.)
9. Корниенко И. В., Водолажский Д. И., «Использование нерекомбинантных маркеров Y-хромосомы в исследованиях древних популяций (на примере поселения Танаис)» // Материалы Донских антропологических чтений, изд. Ростовский научно-исследовательский онкологический институт, г. Ростов-на-Дону, 2013 г. (рос.)
10. Chunxiang Li and etc. Evidence that a West-East admixed population lived in the Tarim Basin as early as the early Bronze Age [ 27 квітня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
11. Kim K. and etc. A western Eurasian male is found in 2000-year-old elite Xiongnu cemetery in Northeast Mongolia // Am J Phys Anthropol. 2010 Jul;142(3):429-40. doi: 10.1002/ajpa.21242 [ 25 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
12. Алексей Зоррин, «Гаплогруппы русских: геном и генетика русского народа» [ 9 січня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
13. The Autochthonous Origin and a Tribal Link of Indian Brahmins: Evaluation Through Molecular Genetic Markers, by S. Sharma (1,2), E. Rai (1,2), S. Singh (1,2), P.R. Sharma (1,3), A.K. Bhat (1), K. Darvishi (1), A.J.S. Bhanwer (2), P.K. Tiwari (3), R.N.K. Bamezai (1) 1) NCAHG, SLS, JNU, New delhi; 2) Department of Human Genetics, GNDU, Amritsar; 3) Centre for Genomics, SOS zoology, JU, Gwalior, Page 273 (1344/T), Published in The American Society of Human Genetics 57th Annual Meeting, October 23-27, 2007, San Diego, California. (англ.)
14. «Генетические отличия монголов по Y-хромосоме», ГЕНЕТИКА, том 50, № 2, 2014 г., С. 203—213 [ 24 листопада 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
15. Лобов А. С., «Структура генофонда субпопуляций башкир» (автореферат диссертации, 03.00.15 — Генетика), г. Уфа, 2009 г. [ 16 серпня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
16. Схаляхо Р. А. // «Тюрки Кавказа: сравнительный анализ генофондов по данным о Y-хромосоме», изд. «Вестник МГУ», 2013 г., № 2, C. 34-48 (рос.)
17. Karachay-Balkar DNA project of FTDNA. (англ.)
18. ДНК-генеалогия Y гаплогруппы и мито ДНК, этногенез народов мира по гаплогруппам (Введение в ДНК генеалогию) [ 21 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
19. Генофонд: «Экспедиция в Таджикистан 2006 г.», сайт «Лаборатория популяционной генетики ГУ МГНЦ РАМН» [ 10 вересня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
20. https://www./arch-3.09/tree/R1a/
21. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC2987245/figure/fig2/
22. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4266736/figure/fig2/ Eur J Hum Genet. 2015 Jan The phylogenetic and geographic structure of Y-chromosome haplogroup R1a.
23. . Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 18 листопада 2017.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
24. . Архів оригіналу за 22 вересня 2021. Процитовано 18 листопада 2017.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
25. . Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 18 листопада 2017.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

Джерела

• Maciamo Hay. Haplogroup R1a (англ.)
• YFull YTree R1a https://www.yfull.com/arch-3.09/tree/R1a/
• Kalevi Wiik // «Where Did European Men Come From?», Journal of Genetic Genealogy, 4:35-85, 2008, Pages 35-85 (англ.)
• «Two Sources of the Russian Patrilineal Heritage in Their Eurasian Context», ScienceDirect, 2008, Pages 236—250 [ 17 вересня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
• Christine Keyser, Caroline Bouakaze та інші. Ancient DNA provides new insights into the history of south Siberian Kurgan people / під ред. David N. Cooper, Thomas J. Hudson //  : науковий журнал. — , 2009. — Vol. 126, iss. 3. — P. 395—410. — ISSN 1432-1203. — DOI:10.1007/s00439-009-0683-0. з джерела 29 жовтня 2014. Процитовано 13 листопада 2014. (англ.)
• Схаляхо Р. А. // «Тюрки Кавказа: сравнительный анализ генофондов по данным о Y-хромосоме», изд. Вестник МГУ, 2013 г., № 2, C. 34-48 (рос.)
• Анатолий Клёсов // альманах «Лебедь», ДНК-генеалогия: славяне и «индоевропейцы» [ 28 листопада 2014 у Wayback Machine.] (ОТКУДА ПОЯВИЛИСЬ СЛАВЯНЕ И «ИНДОЕВРОПЕЙЦЫ»? ОТВЕТ ДАЁТ ДНК-ГЕНЕАЛОГИЯ [ 21 жовтня 2014 у Wayback Machine.]), № 574, 07 сентября 2008 г. (рос.)
• http://r1a.org [ 18 листопада 2014 у Wayback Machine.]

Посилання

• Анатолий Клёсов: ИОСИФ И ЕГО БРАТЬЯ, или ВЗРОСЛЫЕ ИГРЫ С МОЛЕКУЛЯРНОЙ ГЕНЕАЛОГИЕЙ, 2007 г. [ 21 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
• site «Oxford University Press», High-Resolution Phylogenetic Analysis of Southeastern Europe Traces Major Episodes of Paternal Gene Flow Among Slavic Populations [ 19 грудня 2016 у Wayback Machine.], Society for Molecular Biology and Evolution, Online ISSN 1537-1719 — Print ISSN 0737-4038 (англ.)
• FTDNA R1a Y-chromosome Haplogroup Project [ 23 травня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
• R1a1a1 and Subclades Y-DNA Project — Background [ 11 червня 2015 у Wayback Machine.] Family Tree DNA R1a1a1 (англ.)
• Геногеографічний проект «Українська ДНК» | Genogeographic Ukrainian DNA Project [ 11 червня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)(укр.)
• Eupedia.com: Haplogroup R1a (Y-DNA) [ 11 липня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
• Y-DNA Haplogroup R and its Subclades — 2014 [ 30 березня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
• IRAKAZ database, V.03 [ 18 листопада 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
• Stanisław Pietrzak, «Skąd pochodzą Polacy, Słowianie, Europejczycy, inne ludy [ 11 листопада 2014 у Wayback Machine.]» (пол.)
• Происхождение R1a, 2013 г. [ 13 листопада 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
• Нестор Шейкин, «Поскреби русского — найдёшь поляка», сайт ЗАО «Газета. Ру», 2008 г. [ 27 листопада 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
• Всеволод Новопашин, «История народов Евразии в свете ДНК — генеалогии», 2012 г., сайт «Проза. Ру» [ 25 листопада 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
• А. М. Тюрин, «Имеются ли генетические следы монгольских завоеваний 13 века?», Выпуск № 10 «Популяционные реконструкции», 2010 г. [ 24 листопада 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
• Антропогенез поволжских татар [ 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
• (рос.)
  • Відео
  • Гуни, сармати, поляки, угорці, росіяни, українці мають R1A. Тривалість: 00:02:15 на YouTube (англ.)
  • Твій родовід. Гаплогрупа R1a. Тривалість: 00:01:54 на YouTube (рос.)
  • Русы это не славяне Часть 1, арійськая гаплогрупа R1a. Тривалість: 00:11:45 на YouTube (рос.)
  • Карти арійської гаплогрупи R1a. Тривалість: 00:04:06 на YouTube (англ.)