Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Венеційський міжнародний кінофестиваль (італ. Mostra Internazionale d’Arte Cinematografica) — найстаріший кінофестиваль у світі, заснований в 1932 році за ініціативи Беніто Муссоліні.
| Венеційський кінофестиваль | |
|---|---|
 Логотип 66-го Венеційського МКФ, 2009 рік | |
| Місце проведення | острів Лідо,  Італія |
| Головний приз | Золотий лев |
| Дата заснування | 1932 |
| Засновник(и) | Беніто Муссоліні |
| Дати проведення | вересень |
| labiennale.org/en/cinema/ | |
 Венеційський кінофестиваль у Вікісховищі | |
Проводиться щорічно у вересні на острові Лідо.
Головний приз — «Золотий лев».
Історія
Фестиваль було засновано 1932 року як кінематографічну частину Венеційського бієнале, виставки сучасного мистецтва, що вже існувала кілька років. Він і досі зберігає тодішню назву «Міжнародна виставка кінематографічного мистецтва» — або скорочено — Мостра (італійською — виставка).
За легендою, ідея кінофестивалю, яку ще Люм'єр визнав «другим винаходом кіно», належить генеральному секретареві Бієнале Антоніо Маірані. На те, щоб зібрати багато фільмів і глядачів в одному місці, його надихнув футбольний матч. Переповнені трибуни навели його на думку, чи не можна зробити щось аналогічне в царині мистецтва. Ідея виявилася вдалою, але перші роки основними глядачами була елегантна публіка, європейська аристократія, численні друзі графа Джузеппе Вольпі ді Мізурата, патрона фестивалю і першого президента Бієнале. Фестиваль був відомий не лише показами фільмів, а й балами та костюмованими прийомами, яким сприяла курортна атмосфера острова Лідо.
Перший випуск Мостри був туристичною і культурною подією, що мала сприяти зростанню готельного бізнесу і ствердженню мистецького статусу кіно. Першим фільмом, який показали, була екранізація оповідання Роберта Люіса Стівенсона «Доктор Джекіл і містер Гайд» . Граф Вольпі прагнув створити атмосферу міжнародного спілкування і намагався зберігати повну незалежність від політики. Йому навіть вдалося отримати від фашистського уряду гарантію, що ніякої цензури на фестивалі не буде. На жаль, ця свобода тривала лише кілька років.
1933 року у рамках Мостри з'явився конкурс, а назви призів дуже яскраво відображали політичний контекст: «Кубок Муссоліні» (аналог сучасного «Золотого Лева»), «Кубок Національної фашистської партії» і «Кубок Вольпі». Остання з нагород існує на фестивалі й сьогодні — два «Кубки Вольпі» вручають найкращим акторові й актрисі. До того ж, іменем Вольпі називається одна з фестивальних зал (увічнювати таким чином своїх героїв — традиція Мостри, більшість зал якої іменні).
Певна свобода перших випусків Венеційського фестивалю виявлялась у доборі фільмів: там демонструвалася не тільки пропагандистська продукція Лені Ріфеншталь, але й антивоєнний шедевр Жана Ренуара «Велика ілюзія» і досить великі програми радянського кіно. Однак пріоритет належав італійським і німецьким фільмам, а з початком війни тільки вони й залишилися в програмі. Це стало причиною того, що три останні муссолінівські випуски Мостри — 1940, 1941 і 1942 років — викреслено з історії фестивалю і не враховуються у відліку. Протягом двох наступних років Муссоліні було не до кіно, а 1945-го неофіційний фестиваль провели вже у визволеному Римі. З 1946 року Мостра повернулася на острів Лідо і почала новий етап свого життя. Сьогодні про десятиліття муссолінівської епохи нагадують лише дві величезні монументальні споруди у дусі тоталітарного конструктивізму — Кінопалац і Казино, побудовані 1937 та 1938 років саме для фестивалю. Там він розташовується і тепер, хоча поруч виросли ще дві величезні літні зали.
Ще раз розмірений ритм Мостри сколихнула студентська революція 1968 року: на хвилі протесту проти владних стосунків на початку 70-х проводилися антифестивалі, на яких скасували конкурси і нагороди. Ці роки теж не враховуються у фестивальному літочисленні.
Тепер на Венеційському фестивалі аж три конкурсних програми: основна, учасники якої змагаються за «Левів», альтернативна, «Проти течії», де демонструються нестандартні фільми, найкращі серед яких нагороджуються призом «Сан-Марко» (престиж цієї нагороди весь час зростає), і Тиждень міжнародної преси, на якому присуджують приз ФІПРЕССІ. У трьох інших програмах не змагаються: програма «Поза конкурсом» для учасників, які вже досягли визнання, програма «Нові території» для тих, хто надто марґінальний для будь-якого конкурсу, програма «Ретроспектива» для тих, чиї фільми вже стали класичними.
У конкурсі беруть участь повнометражні художні фільми, які не демонструвалися за межами країни-виробника і не брали участі в інших фестивалях. Приймаються 70, 35 і 16 мм фільмокопії, субтитрировані на італійську мову.
Окрім «Золотого лева», іншим членам знімальної групи (з 1987 року) вручається приз «Золоті Озелли». Крім того, премія вручається найкращим першим та другим роботам молодих кінематографістів, вручається приз журі і нагорода за найкращу творчо-професійну співпрацю.
Найбільшою кількістю нагород за час існування фестивалю було відзначено роботи Лукіно Вісконті — п'ять премій (одна головна). Неодноразово отримували нагороди Луї Маль, Жан-Люк Годар, Роберт Флаерті та Еліа Казан.
Неповний перелік радянських фільмів, що їх у різні роки було відзначено нагородами:
- «Весна», 1947 р. (реж. Г.Александров) — призом за сюжет
- «Адмірал Нахімов», 1946 р. (реж. В.Пудовкін) — нагородою за найкращий фільм та найкращого актора
- «Мир тому, хто входить», 1961 (Володимир Наумов, Олександр Алов) — спеціальний приз журі та Золотий Кубок (приз італійських кінокритиків за найкращий іноземний фільм)
- «Гамлет», 1964 р. (реж. Г. Козінцев) — спеціальний приз.
Роботи радянських кінематографістів двічі здобували вищу нагороду фестивалю — «Золотий Лев»:
- 1962 року «Іванове дитинство» (реж. А.Тарковський)
- 1991 року «Урга — територія кохання» (реж. М. Михалков).
Нагороди
Інші нагороди
Кубок Муссоліні за найкращий італійський фільм
- 1934 Тереза Конфалон'єрі, реж. Гвідо Бріньйоне
- 1935 Каста Діва, реж. Карміне Галлоне
- 1936 Білий ескадрон, реж. Августо Дженіна
- 1937 Сципіон Африканський, реж. Карміне Галлоне
- 1938 Лючано Серра, пілот, реж. Гоффредо Алессандріні
- 1939 Єпископ мессія, реж. Гоффредо Алессандріні
- 1940 Облога Алькасара, реж. Августо Дженіна
- 1941 Залізна корона, реж. Алессандро Блазетті
- 1942 Бенгазі, реж. Августо Дженіна
Кубок Муссоліні за найкращий іноземний фільм
- 1934 Людина з Арану, реж. Роберт Флаерті, (Велика Британія)
- 1935 Анна Кареніна, реж. Клеренс Браун, (США)
- 1936 Король Каліфорнії, реж. Луїс Тренкер, (Німеччина)
- 1937 Бальний записничок, реж. Жульєн Дювів'є, (Франція)
- 1938 Олімпія, реж. Лені Ріфеншталь, (Німеччина)
- 1940 Поштмейстер, реж. Густав Учицкі, (Німеччина)
- 1941 Дядечко Крюгер, реж. Ганс Штайнхофф, (Німеччина)
- 1942 Великий король, реж. Файт Харлан, (Німеччина)
- 1946 Південець, реж. Жан Ренуар, (Франція)
Найкращий режисер
- 1932 Микола Екк (СРСР) за фільм Путівка в життя
- 1934 Густав Махати (Чехословаччина) за фільм Екстаз
- 1934 Йозеф Ровенскі (Чехословаччина) за фільм Ріка
- 1934 Карел Пліцка (Чехословаччина) за фільм Земля співає
- 1934 Томаш Трнка (Чехословаччина) за фільм Буря над Татрами
- 1935 Кінг Відор (США) за фільм Весільна ніч
- 1936 Жак Фейдер (Бельгія) за фільм Героїчна кермесса
- 1937 Роберт Флаерті та Золтан Корда (Велика Британія) за фільм Маленький погонщик слонів
- 1938 Карл Фроліх (Німеччина) за фільм Батьківщина
- 1941 Георг Вільгельм Пабст (Австрія) за фільм Комедіанти
- 1948 Георг Вільгельм Пабст (Австрія) за фільм Процес
- 1949 Августо Дженіна (Італія) за фільм Небо над болотом
- 1970 Лукіно Вісконті (Італія) за фільм Загибель богів
Срібний лев
Спеціальний приз журі
- 1951 «Трамвай «Бажання»» Еліа Казан
- 1958 [en] Луї Маль та «Виклик» Франческо Розі
- 1959 «Обличчя» Берґман Інґмар
- 1960 «Рокко та його брати» Лукіно Вісконті
- 1961 «Мир тому, що входить» Олександр Алов та Володимир Наумов
- 1962 «Жити своїм життям» Жана-Люк Ґодар
- 1963 [en] Луї Маль та «Вступ Ігор Таланкін
- 1964 «Євангеліє від Матвія» П'єр Паоло Пазоліні та «Гамлет» Григорій Козінцев
- 1965 «Симеон Пустельник» Луїс Бунюель, «Мені 20 років» (Застава Ілліча) Марлен Хуциєв
- 1966 [en] [en] та «Прощання з минулим» Александр Клюґе
- 1967 «Китай поруч» Марко Беллокйо та «Китаянка» Жана-Люк Ґодар
- 1968 «Богоматір від турків» Кармело Бене та «Сократ» Робер Лапужад
- 1981 «Золоті марення» Нанні Моретті та «Вони не носять смокінгів» [en]
- 1982 «Імператив» Кшиштоф Зануссі
- 1983 «Бікефарр» Жоржа Рук'є
- 1984 «Фаворити місяця» Отар Іоселіані
- 1985 [pl] Єжи Сколімовський
- 1987 [en] [en]
- 1989 «І стало світло» Отар Іоселіані
- 1990 «Ангел за моїм столом» Джейн Кемпіон
- 1991 «Божественна комедія» Мануель де Олівейра
- 1992 «Смерть неаполітанського математика» Маріо Мартоне
- 1993 [en] [en]
- 1994 «Природжені вбивці» Олівер Стоун
- 1996 «Розбійники» Отар Іоселіані
- 1997 «Овосода» Паоло Вірдзі
- 1998 [en] Лучіан Пінтіліе
- 2002 «Будинок дурнів» Андрій Кончаловський
- 2004 «Море всередині» Алехандро Аменабар
- 2005 «Марія» Абель Феррара
- 2006 [en] [en]
- 2007 «Мене там немає» Тодд Гейнс
- 2008 [en] [en]
- 2009 «Душевна кухня» Фатіх Акін
- 2010 [en] Єжи Сколімовський
- 2011 «Материк» [en]
Див. також
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Венеційський кінофестиваль |
- La Biennale di Venezia. Офіційний сайт кінофестивалю у Венеції [ 19 квітня 2010 у Wayback Machine.]
- Венеційський фестиваль на сайті IMDB [ 11 квітня 2010 у Wayback Machine.]
- Журнал «Кіно-Театр»
- Катерина Барабаш. Свято, яке завжди з кимось іншим // Український тиждень, № 6 (171), 11.02.2011 [ 11 грудня 2011 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Venecijskij mizhnarodnij kinofestival ital Mostra Internazionale d Arte Cinematografica najstarishij kinofestival u sviti zasnovanij v 1932 roci za iniciativi Benito Mussolini Venecijskij kinofestivalLogotip 66 go Venecijskogo MKF 2009 rikMisce provedennya ostriv Lido ItaliyaGolovnij priz Zolotij levData zasnuvannya 1932Zasnovnik i Benito MussoliniDati provedennya veresenlabiennale org en cinema Venecijskij kinofestival u Vikishovishi Provoditsya shorichno u veresni na ostrovi Lido Golovnij priz Zolotij lev IstoriyaFestival bulo zasnovano 1932 roku yak kinematografichnu chastinu Venecijskogo biyenale vistavki suchasnogo mistectva sho vzhe isnuvala kilka rokiv Vin i dosi zberigaye todishnyu nazvu Mizhnarodna vistavka kinematografichnogo mistectva abo skorocheno Mostra italijskoyu vistavka Za legendoyu ideya kinofestivalyu yaku she Lyum yer viznav drugim vinahodom kino nalezhit generalnomu sekretarevi Biyenale Antonio Mairani Na te shob zibrati bagato filmiv i glyadachiv v odnomu misci jogo nadihnuv futbolnij match Perepovneni tribuni naveli jogo na dumku chi ne mozhna zrobiti shos analogichne v carini mistectva Ideya viyavilasya vdaloyu ale pershi roki osnovnimi glyadachami bula elegantna publika yevropejska aristokratiya chislenni druzi grafa Dzhuzeppe Volpi di Mizurata patrona festivalyu i pershogo prezidenta Biyenale Festival buv vidomij ne lishe pokazami filmiv a j balami ta kostyumovanimi prijomami yakim spriyala kurortna atmosfera ostrova Lido Pershij vipusk Mostri buv turistichnoyu i kulturnoyu podiyeyu sho mala spriyati zrostannyu gotelnogo biznesu i stverdzhennyu misteckogo statusu kino Pershim filmom yakij pokazali bula ekranizaciya opovidannya Roberta Lyuisa Stivensona Doktor Dzhekil i mister Gajd Graf Volpi pragnuv stvoriti atmosferu mizhnarodnogo spilkuvannya i namagavsya zberigati povnu nezalezhnist vid politiki Jomu navit vdalosya otrimati vid fashistskogo uryadu garantiyu sho niyakoyi cenzuri na festivali ne bude Na zhal cya svoboda trivala lishe kilka rokiv 1933 roku u ramkah Mostri z yavivsya konkurs a nazvi priziv duzhe yaskravo vidobrazhali politichnij kontekst Kubok Mussolini analog suchasnogo Zolotogo Leva Kubok Nacionalnoyi fashistskoyi partiyi i Kubok Volpi Ostannya z nagorod isnuye na festivali j sogodni dva Kubki Volpi vruchayut najkrashim aktorovi j aktrisi Do togo zh imenem Volpi nazivayetsya odna z festivalnih zal uvichnyuvati takim chinom svoyih geroyiv tradiciya Mostri bilshist zal yakoyi imenni Pevna svoboda pershih vipuskiv Venecijskogo festivalyu viyavlyalas u dobori filmiv tam demonstruvalasya ne tilki propagandistska produkciya Leni Rifenshtal ale j antivoyennij shedevr Zhana Renuara Velika ilyuziya i dosit veliki programi radyanskogo kino Odnak prioritet nalezhav italijskim i nimeckim filmam a z pochatkom vijni tilki voni j zalishilisya v programi Ce stalo prichinoyu togo sho tri ostanni mussolinivski vipuski Mostri 1940 1941 i 1942 rokiv vikresleno z istoriyi festivalyu i ne vrahovuyutsya u vidliku Protyagom dvoh nastupnih rokiv Mussolini bulo ne do kino a 1945 go neoficijnij festival proveli vzhe u vizvolenomu Rimi Z 1946 roku Mostra povernulasya na ostriv Lido i pochala novij etap svogo zhittya Sogodni pro desyatilittya mussolinivskoyi epohi nagaduyut lishe dvi velichezni monumentalni sporudi u dusi totalitarnogo konstruktivizmu Kinopalac i Kazino pobudovani 1937 ta 1938 rokiv same dlya festivalyu Tam vin roztashovuyetsya i teper hocha poruch virosli she dvi velichezni litni zali She raz rozmirenij ritm Mostri skolihnula studentska revolyuciya 1968 roku na hvili protestu proti vladnih stosunkiv na pochatku 70 h provodilisya antifestivali na yakih skasuvali konkursi i nagorodi Ci roki tezh ne vrahovuyutsya u festivalnomu litochislenni Monika Vitti i Martin Skorseze na Venecijskomu kinofestivali v 1995 roci Teper na Venecijskomu festivali azh tri konkursnih programi osnovna uchasniki yakoyi zmagayutsya za Leviv alternativna Proti techiyi de demonstruyutsya nestandartni filmi najkrashi sered yakih nagorodzhuyutsya prizom San Marko prestizh ciyeyi nagorodi ves chas zrostaye i Tizhden mizhnarodnoyi presi na yakomu prisudzhuyut priz FIPRESSI U troh inshih programah ne zmagayutsya programa Poza konkursom dlya uchasnikiv yaki vzhe dosyagli viznannya programa Novi teritoriyi dlya tih hto nadto marginalnij dlya bud yakogo konkursu programa Retrospektiva dlya tih chiyi filmi vzhe stali klasichnimi U konkursi berut uchast povnometrazhni hudozhni filmi yaki ne demonstruvalisya za mezhami krayini virobnika i ne brali uchasti v inshih festivalyah Prijmayutsya 70 35 i 16 mm filmokopiyi subtitrirovani na italijsku movu Adriano Chelentano na 65 Venecijskomu kinofestivali 2008 roku Okrim Zolotogo leva inshim chlenam znimalnoyi grupi z 1987 roku vruchayetsya priz Zoloti Ozelli Krim togo premiya vruchayetsya najkrashim pershim ta drugim robotam molodih kinematografistiv vruchayetsya priz zhuri i nagoroda za najkrashu tvorcho profesijnu spivpracyu Najbilshoyu kilkistyu nagorod za chas isnuvannya festivalyu bulo vidznacheno roboti Lukino Viskonti p yat premij odna golovna Neodnorazovo otrimuvali nagorodi Luyi Mal Zhan Lyuk Godar Robert Flaerti ta Elia Kazan Nepovnij perelik radyanskih filmiv sho yih u rizni roki bulo vidznacheno nagorodami Vesna 1947 r rezh G Aleksandrov prizom za syuzhet Admiral Nahimov 1946 r rezh V Pudovkin nagorodoyu za najkrashij film ta najkrashogo aktora Mir tomu hto vhodit 1961 Volodimir Naumov Oleksandr Alov specialnij priz zhuri ta Zolotij Kubok priz italijskih kinokritikiv za najkrashij inozemnij film Gamlet 1964 r rezh G Kozincev specialnij priz Roboti radyanskih kinematografistiv dvichi zdobuvali vishu nagorodu festivalyu Zolotij Lev 1962 roku Ivanove ditinstvo rezh A Tarkovskij 1991 roku Urga teritoriya kohannya rezh M Mihalkov NagorodiLaureati Zolotogo leva Kubok Volpi za najkrashu cholovichu rol Kubok Volpi za najkrashu zhinochu rolInshi nagorodiKubok Mussolini za najkrashij italijskij film 1934 Tereza Konfalon yeri rezh Gvido Brinjone 1935 Kasta Diva rezh Karmine Gallone 1936 Bilij eskadron rezh Avgusto Dzhenina 1937 Scipion Afrikanskij rezh Karmine Gallone 1938 Lyuchano Serra pilot rezh Goffredo Alessandrini 1939 Yepiskop messiya rezh Goffredo Alessandrini 1940 Obloga Alkasara rezh Avgusto Dzhenina 1941 Zalizna korona rezh Alessandro Blazetti 1942 Bengazi rezh Avgusto Dzhenina Kubok Mussolini za najkrashij inozemnij film 1934 Lyudina z Aranu rezh Robert Flaerti Velika Britaniya 1935 Anna Karenina rezh Klerens Braun SShA 1936 Korol Kaliforniyi rezh Luyis Trenker Nimechchina 1937 Balnij zapisnichok rezh Zhulyen Dyuviv ye Franciya 1938 Olimpiya rezh Leni Rifenshtal Nimechchina 1940 Poshtmejster rezh Gustav Uchicki Nimechchina 1941 Dyadechko Kryuger rezh Gans Shtajnhoff Nimechchina 1942 Velikij korol rezh Fajt Harlan Nimechchina 1946 Pivdenec rezh Zhan Renuar Franciya Najkrashij rezhiser 1932 Mikola Ekk SRSR za film Putivka v zhittya 1934 Gustav Mahati Chehoslovachchina za film Ekstaz 1934 Jozef Rovenski Chehoslovachchina za film Rika 1934 Karel Plicka Chehoslovachchina za film Zemlya spivaye 1934 Tomash Trnka Chehoslovachchina za film Burya nad Tatrami 1935 King Vidor SShA za film Vesilna nich 1936 Zhak Fejder Belgiya za film Geroyichna kermessa 1937 Robert Flaerti ta Zoltan Korda Velika Britaniya za film Malenkij pogonshik sloniv 1938 Karl Frolih Nimechchina za film Batkivshina 1941 Georg Vilgelm Pabst Avstriya za film Komedianti 1948 Georg Vilgelm Pabst Avstriya za film Proces 1949 Avgusto Dzhenina Italiya za film Nebo nad bolotom 1970 Lukino Viskonti Italiya za film Zagibel bogiv Sribnij lev Dokladnishe Sribnij lev Specialnij priz zhuri 1951 Tramvaj Bazhannya Elia Kazan 1958 en Luyi Mal ta Viklik Franchesko Rozi 1959 Oblichchya Bergman Ingmar 1960 Rokko ta jogo brati Lukino Viskonti 1961 Mir tomu sho vhodit Oleksandr Alov ta Volodimir Naumov 1962 Zhiti svoyim zhittyam Zhana Lyuk Godar 1963 en Luyi Mal ta Vstup Igor Talankin 1964 Yevangeliye vid Matviya P yer Paolo Pazolini ta Gamlet Grigorij Kozincev 1965 Simeon Pustelnik Luyis Bunyuel Meni 20 rokiv Zastava Illicha Marlen Huciyev 1966 en en ta Proshannya z minulim Aleksandr Klyuge 1967 Kitaj poruch Marko Bellokjo ta Kitayanka Zhana Lyuk Godar 1968 Bogomatir vid turkiv Karmelo Bene ta Sokrat Rober Lapuzhad 1981 Zoloti marennya Nanni Moretti ta Voni ne nosyat smokingiv en 1982 Imperativ Kshishtof Zanussi 1983 Bikefarr Zhorzha Ruk ye 1984 Favoriti misyacya Otar Ioseliani 1985 pl Yezhi Skolimovskij 1987 en en 1989 I stalo svitlo Otar Ioseliani 1990 Angel za moyim stolom Dzhejn Kempion 1991 Bozhestvenna komediya Manuel de Olivejra 1992 Smert neapolitanskogo matematika Mario Martone 1993 en en 1994 Prirodzheni vbivci Oliver Stoun 1996 Rozbijniki Otar Ioseliani 1997 Ovosoda Paolo Virdzi 1998 en Luchian Pintilie 2002 Budinok durniv Andrij Konchalovskij 2004 More vseredini Alehandro Amenabar 2005 Mariya Abel Ferrara 2006 en en 2007 Mene tam nemaye Todd Gejns 2008 en en 2009 Dushevna kuhnya Fatih Akin 2010 en Yezhi Skolimovskij 2011 Materik en Div takozhBerlinskij kinofestival Kannskij kinofestival Posilannya Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Venecijskij kinofestival La Biennale di Venezia Oficijnij sajt kinofestivalyu u Veneciyi 19 kvitnya 2010 u Wayback Machine Venecijskij festival na sajti IMDB 11 kvitnya 2010 u Wayback Machine Zhurnal Kino Teatr Katerina Barabash Svyato yake zavzhdi z kimos inshim Ukrayinskij tizhden 6 171 11 02 2011 11 grudnya 2011 u Wayback Machine