Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Жан Ренуа р фр Jean Renoir 15 вересня 1894 12 лютого 1979 французький режисер сценарист продюсер актор Син художника Оґю

Жан Ренуар

Жан Ренуар

Жан Ренуа́р (фр. Jean Renoir; 15 вересня 1894 — 12 лютого 1979) — французький режисер, сценарист, продюсер, актор. Син художника Оґюста Ренуара, брат актора П'єра Ренуара. Його фільми дуже глибоко вплинули на французьке кіно 1930—1950 років.

Жан Ренуар
фр. Jean Renoir
image
Жан Ренуар. Студійне фото, 1957
Дата народження 15 вересня 1894(1894-09-15)[1][2][…]
Місце народження XVIII округ Парижа, Париж, d[4][5]
Дата смерті 12 лютого 1979(1979-02-12)[1][2][…](84 роки)
Місце смерті Беверлі-Гіллз, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США[6][7][…]
Поховання Ессуа
Громадянство image Франція[9]
Професія кінорежисер, актор, сценарист, кінопродюсер, режисер монтажу, автор, кіноактор, режисер, письменник
Роки активності 1924-1970
Член у Американська академія мистецтв і наук
Діти d
IMDb ID 0719756
Нагороди та премії
Оскар (1946)
jeanrenoir.com
image Жан Ренуар у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ренуар.

Дитинство та юність

Жан Ренуар народився на Монмартрі, у Парижі. Він став другим сином художника-імпресіоніста Оґюста Ренуара і Аліни Шаріґо — дружини Огюста та його натурниці.

Коли Жан був дитиною, сім'я переїхала на південь Франції. Він розвивався серед природи, що прищепило любов до навколишнього. Ця любов пізніше стала постійною рисою його роботи. Жан з малих років займався живописом, потім — керамікою. Глибокий вплив на хлопчика мало коло сім'ї та друзів, талант батька. Медсестра Габрієль Ренар, яка постійно доглядала Жана, перша навчила його любити мелодрами. «Вона навчила мене ненавидіти кліше», — писав потім Ренуар у своїх мемуарах.

image
Огюст Ренуар. Портрет Жана Ренуара (1910)

Фінансовий успіх батька дав змогу молодому Ренуару здобути освіту в популярних школах, з яких Жан часто тікав. У 1901 році хлопця віддали у школу Колеж де Сент-Круа. Жан не розумів, чому інші хлопчики так одержимі закладом. Він називав престижний коледж «свого роду елегантною тюрмою». Тим не менш у 1914 він отримує ступінь бакалавра.

1913 року Жан Ренуар вступив у драгунський полк і служив як офіцер кавалерії. Під час Першої світової війни Жан був поранений. Міг навіть втратити ногу, якби один з професорів не заборонив ампутацію. Травма залишила йому кульгавість і біль на все життя. Навіть через 40 років з рани раптово могла початись кровотеча.

Під час реабілітації Жан перебуває з батьком у Парижі. Він постійно відвідує театри, дивиться по двадцять п'ять фільмів на тиждень. Особливо його вражають фільми Чарлі Чапліна. Взагалі у той час Ренуар віддає перевагу американським стрічкам. Після лікування Жан повертається на фронт як пілот. Після другого поранення війна для нього була скінчена.

Перші кроки в кінематографі

Залишивши армію, Жан працював художником у галузі кераміки. Деякі його вази нині виставлено в музеях. У 1917 році Ренуар знайомиться з рудою шістнадцятирічною моделлю свого батька — Андре Хеушлінг. Він зазначав, що дівчина була «неймовірної краси». Через місяць після смерті Огюста Ренуара (січень, 1920), Жан одружився з нею. У 1921 році у подружжя народився син Ален. У житті Ренуара все змінилось після фільму «Божевільні жінки» Еріха фон Штрогейма. Стрічка зумовила всю подальшу долю і дуже вплинула на стилістику Жана.

Жан хотів бачити на екрані свою дружину. На це спрямовані перші його дев'ять фільмів. У більшості знімається Андре, яка тепер стала Катериною Хесслінг. Для дружини Ренуар пише сценарій «Катерина, або Життя без радості» (Catherine ou Une vie sans Joie). Після цього митець зрозумів, що його покликання — кінематограф. На гроші, отримані від продажу картин батька, які Жан успадкував, він створює власну кінокомпанію. У 1924 році він зняв свою першу стрічку «Дочка води» (La Fille de l'eau) с вишуканими пейзажами та незвичайним рішенням сцени сну героїні. Восени 1925 року фільм показали у кінотеатрі «Старий голубник».

На той час у французькому кінематографі панувала течія «авангард», сформована під впливом символізму. «Дочку води» складно назвати авангардною стрічкою. Тут багато уваги приділено натурним зйомкам, акторській грі та мальовничості, близькій імпресіонізму. Наступні твори Жана збережені у такій стилістиці.

У стрічці (Nana), знятій за твором Еміля Золя, Катерина отримала головну роль. Але гра дружини Ренуара розчарувала глядачів. Ренуар захопився легендами та фантастикою, що повністю відповідало таланту його дружини. У поетичній екранізації казки Андерсена «Дівчинка з сірниками» (La Petite Marchande d'allumettes) режисер за допомогою макетів, освітлення та монтажу намагається створити світ фантазій — синтез Мельєса та німецького експресіонізму.

Наступні німі стрічки Ренуара були непомітними роботами. Саме з появою звуку у кіно настав новий етап у творчості Жана. Звукова комедія-фарс «Дитині дають проносне» (On purge bébé, 1931) справила революцію. У той час шуми та звуки імітувались у студії, а Ренуар записав справжні шуми води, що спускається у вбиральні. Цей експеримент мав великий успіх.

Визнання

Фільм «Сука» (La Chienne, 1931) став справжнім відкриттям Жана Ренуара. Драма з життя мешканців Монмартра була знята таким чином, що життєва достовірність не заважала відчути алегоричність сюжету. Мішель Симон зіграв у стрічці одну зі своїх найкращих ролей. Зйомки стали також початком розриву Ренуара з Катериною, бо на головну роль він запросив Дженні Марезе. На початку 30-х Жан зустрів Маргариту Хейле. Вона була редактором одного з фільмів режисера, а потім стала його коханкою, змінивши прізвище на Ренуар. Маргарита була пов'язана з комуністами і жіночими рухами. Саме тому з цього часу фільми митця показують сильну соціальну і політичну чутливість до нерівності французької класової структури і його симпатії до робітничого класу.

Ренуар особливо дбає про соціальну достовірність своїх героїв. У фільмі «Тоні» (Toni) про італійців-емігрантів він вдається до суворого, майже документального репортажного стилю. Побудована на факті кримінальної хроніки з життя робітництва, картина правдива і досконала.

Зближення з рухом Народного Фронту вилилося в роботу над агітаційним кіноплакатом «Життя належить нам» (La vie est a nous, 1936) і в сильно перероблену версію «На дні» (Les Bas-fonds) за мотивами п'єси Максима Горького. Ліві ідеї і віра в силу простих людей, які беруть долі народів у свої руки, виражені в найкращій роботі режисера — філософській драмі «Велика ілюзія» (La Grande Illusion, 1937), яка принесла Ренуару міжнародне визнання. Саме тут досягає апогею мистецтво Ренуара — психолога і реаліста, що домагається незвичної повноти і глибини акторського виконання, а також відчуття нерозривного зв'язку окремих людських доль та історичного процесу. Режисер використав особисті спогади, коли у 1916—1917 роках був військовополоненим. Фільм на тему братерства французьких військовополонених під час Другої світової війни був заборонений у Німеччині. Геббельс назвав його «кінематографічним ворогом номер один». Після того як «Велика ілюзія» отримала нагороду на фестивалі у Венеції, її заборонили в Італії, а потім і в окупованій Франції. На екранах фільм з'явився лише у 1946 році. Це була перша стрічка іноземною мовою, яку номінували на премію Американської кіноакадемії за найкращий фільм.

У 1939 році Жан Ренуар знімає «Правила гри» (La Règle de Jeu) — психологічну драму з елементами гротеску і фарсу, яка розкривала моральне розтління і порожнечу аристократичних кіл. Стрічку вважають вінцем творчості режисера і в той же час кінцем, бо він став передвісником майбутньої катастрофи. Фільм зустріли насмішками і суспільною ворожістю. «Правила гри» заборонив уряд за «деморалізацію». Ренуар, який сам зіграв у фільмі як один з центральних персонажів, так і не оговтався від цієї реакції. Заборона була знята у 1940 році, але пізніше накладена знову. Згодом оригінал плівки було зруйновано. Лише у 50-х стрічку змогли відновити. Зараз «Правила гри» часто з'являються на верхніх позиціях опитування критиків щодо найкращих фільмів світу.

Американський період

У 1939 зв'язок Ренуара з Маргаритою закінчився, він зблизився з Дідо Фрейре. У 1944 році вона стала його другою дружиною.

У липні 1940 року Жан Ренуар отримує робочу візу до США. Разом з Дідо він залишає Францію і прямує до Голлівуду. Ренуар приїхав до Голлівуду 10 січня 1941 року. Він підписав контракт з Fox, але йому було важко знайти проекти, які б підходили. Тут він не міг працювати сценаристом і режисером, не міг приймати ключові рішення. Кожна ідея Ренуара була відхилена. Ренуар писав: «Голлівуд — величезна машина, чудовий механізм без душі».

Десять років провів Ренуар поза батьківщиною. До американського періоду відноситься ряд фільмів, серед них типово ковбойська історія «Стояча вода» (The Swamp Water), «Щоденник покоївки» (The Diary of a Chambermaid) за мотивами роману Октава Мірбо про Францію кінця минулого століття, «Південянин» (The Southerner) з життя американських фермерів Техасу, що став лауреатом Венеційського фестивалю як найкращий чужоземний фільм. Стрічку «Південянин» розглядають як найкращу роботу Ренуара в Америці. За неї Жана номінували на премію Американської кіноакадемії за режисуру.

Американський період закінчився «Жінкою на пляжі» (The Woman on the Beach, 1947), але фільм знову не знайшов свого глядача. Сценарист та режисер Деріл Занук казав, що Ренуар дуже талановитий, але не для Америки.

Останні роки життя

У 1950 році Ренуар працював в Індії над елегією «Ріка» (The River), своїм першим кольоровим фільмом. Тут він надихнув всесвітньо відомого тепер Сатьяджит Рей на режисерство. «Ріка» стала призером Венеційського кінофестивалю.

Після повернення до Європи, Ренуар зробив трилогію музичних комедій на теми театру, політики і торгівлі: «Золота карета» (Le Carrosse d'or, 1953) з Анною Маньяні, «Французький канкан» (French Can Can) з Жаном Габеном (1955) і «Єлена і чоловіки» (Elena et les hommes) з Інгрід Бергман і Жаном Маре (1956). Його картини 50-х років виконані з пластичною витонченістю, захопленням красою природи і буття, ностальгічним поверненням до «прекрасної епохи» кінця 19 — початку 20 століть.

З 1954 року Ренуар працює на телебаченні, часто звертається до театру як автор п'єс і постановник вистав.

З 1960 року викладав режисуру в університеті в Берклі. Паралельно займається літературною працею. У 1962 він видав книгу-біографію спогадів про батька, де описав глибокий вплив Огюста Ренуара. Також Жан написав книгу про себе «Моє життя і мої фільми», видав три романи «Записки капітана Георга», «Сердечне задоволення» і «Злочин англійки».

Свій останній фільм «Малий театр Жана Ренуара» (Le Petit theatre de Jean Renoir) режисер зробив у 1969 році. Фільм являє собою серію з чотирьох короткометражок, зроблених у різних стилях. Стрічка є однією з його найскладніших, авангардних і нетрадиційних робіт.

У 1970 році прийняв американське громадянство. Не в силах знайти фінансування для своїх фільмів, Ренуар провів останні роки життя у своєму будинку в Беверлі-Гіллз. Режисер помер у Каліфорнії 12 лютого 1979 року, але його прах покоїться на батьківщині поруч з могилами предків.

У 1975 році Жану Ренуару була вручена почесна премія «Оскар» — «Генію, який із завидною відданістю працював в німому, звуковому, ігровому, документальному та телевізійному кіно, завоювавши всесвітнє захоплення». У 1975 році була ретроспектива його робіт на сцені Національного театру кіно в Лондоні. Жан Ренуар має зірку на Голлівудській Алеї Слави.

Фільмографія

Німі фільми (Франція)
  • 1924 — Катерина, або Життя без радості / Catherine ou Une vie sans Joie
  • 1925 — Дочка води / La Fille de l'eau
  • 1926 — / Nana
  • 1927 — Чарльстон / Sur un air de charleston
  • 1927 — Маркітта / Marquitta
  • 1928 — Ледар / Tire-au-flanc
  • 1928 — Дівчинка з сірниками / La Petite Marchande d'allumettes
  • 1928 — Турнір / Le Toirnoi
  • 1929 — Блед / Le Bled
Звукові фільми (Франція)
  • 1931 — Дитині дають проносне / On purge bébé
  • 1931 — Сука / La Chienne
  • 1932 — Ніч на перехресті / La Nuit du Carrefour
  • 1932 — Будю, врятований з води / Boudu Sauvé des Eaux
  • 1932 — Шотар і Компанія / Chotard et Cie
  • 1933 — Мадам Боварі / Madame Bovary
  • 1935 — Тоні / Toni
  • 1936 — Злочин пана Ланжа / Le Crime de Monsieur Lange
  • 1936 — На дні / Les Bas-fonds
  • 1936 — Життя належить нам / La vie est a nous
  • 1936 — Заміська прогулянка / Une partie de campagne
  • 1937 — Велика ілюзія / La Grande Illusion
  • 1938 — Людина-звір / La Bête Humaine
  • 1938 — Марсельєза / La Marseillaise
  • 1939 — Правила гри / La Règle de Jeu
Фільми, зняті у США
  • 1941 — Стояча вода / The Swamp Water
  • 1943 — Ця земля моя / This Land Is Mine
  • 1945 — Південець / The Southerner
  • 1946 — Щоденник покоївки / The Diary of a Chambermaid
  • 1947 — Жінка на березі / The Woman on the Beach
Фільми, зняті після повернення з США
  • 1950 — Річка / The River (Франція — Індія — США)
  • 1952 — Золота карета / Le Carrosse d'or (Франція — Італія)
  • 1954 — Французький канкан / French Can Can (Франція — Італія)
  • 1956 — Єлена і чоловіки / Elena et les hommes (Франція — Італія)
  • 1959 — Заповіт доктора Кордельє / Le Testament du Docteur Cordelier (Франція)
  • 1959 — Сніданок на траві / Le Dejeuner sur l'herbe (Франція)
  • 1962 — Пришпилений капрал / Le Caporal epingle (Франція)
  • 1968 — Робота Жана Ренуара з актором / La Direction d'ac-teur par Jean Renoir (Франція, документальний)
  • 1971 — Маленький театр Жана Ренуара / Le Petit theatre de Jean Renoir (Франція, документальний)

Примітки

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #118599747 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  3. SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  4. Ренуар Жан // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
    d:Track:Q649d:Track:Q17378135
  5. Archives de Paris
    d:Track:Q2860432
  6. http://blogs.indiewire.com/peterbogdanovich/the-jean-renoir-file-part-2-20150220
  7. http://lareviewofbooks.org/essay/remembering-orson-welles
  8. http://www.salon.com/2013/08/10/the_last_piece_orson_welles_ever_wrote_partner/
  9. Museum of Modern Art online collection
    d:Track:Q73268604
  10. Ренуар, Жан. Моя жизнь и мои фильмы, Нью-Йорк: Атенеум, 1974.
  11. . Архів оригіналу за 4 січня 2012. Процитовано 31 жовтня 2011.
  12. Жан Ренуар
  13. . Архів оригіналу за 9 листопада 2012. Процитовано 31 жовтня 2011.
  14. Ренуар, Жан. Ренуар Отец Мой, Boston: Little, Brown и компания, 1962 год.

Посилання

  • Офіційний сайт Жана Ренуара [ 9 листопада 2012 у Wayback Machine.]
  • Жан Ренуар / КіноПоиск [ 26 лютого 2009 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Zhan Renua r fr Jean Renoir 15 veresnya 1894 12 lyutogo 1979 francuzkij rezhiser scenarist prodyuser aktor Sin hudozhnika Ogyusta Renuara brat aktora P yera Renuara Jogo filmi duzhe gliboko vplinuli na francuzke kino 1930 1950 rokiv Zhan Renuarfr Jean RenoirZhan Renuar Studijne foto 1957Data narodzhennya 15 veresnya 1894 1894 09 15 1 2 Misce narodzhennya XVIII okrug Parizha Parizh d 4 5 Data smerti 12 lyutogo 1979 1979 02 12 1 2 84 roki Misce smerti Beverli Gillz okr L Andzheles Kaliforniya SShA 6 7 Pohovannya EssuaGromadyanstvo Franciya 9 Profesiya kinorezhiser aktor scenarist kinoprodyuser rezhiser montazhu avtor kinoaktor rezhiser pismennikRoki aktivnosti 1924 1970Chlen u Amerikanska akademiya mistectv i naukDiti dIMDb ID 0719756Nagorodi ta premiyipriz Luyi Dellyuka 1937 premiya Oskar za vidatni zaslugi v kinematografi 1974 d 1963 zirka na gollivudskij Aleyi slavi d Oskar 1946 jeanrenoir comZhan Renuar u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Renuar Ditinstvo ta yunistZhan Renuar narodivsya na Monmartri u Parizhi Vin stav drugim sinom hudozhnika impresionista Ogyusta Renuara i Alini Sharigo druzhini Ogyusta ta jogo naturnici Koli Zhan buv ditinoyu sim ya pereyihala na pivden Franciyi Vin rozvivavsya sered prirodi sho prishepilo lyubov do navkolishnogo Cya lyubov piznishe stala postijnoyu risoyu jogo roboti Zhan z malih rokiv zajmavsya zhivopisom potim keramikoyu Glibokij vpliv na hlopchika malo kolo sim yi ta druziv talant batka Medsestra Gabriyel Renar yaka postijno doglyadala Zhana persha navchila jogo lyubiti melodrami Vona navchila mene nenaviditi klishe pisav potim Renuar u svoyih memuarah Ogyust Renuar Portret Zhana Renuara 1910 Finansovij uspih batka dav zmogu molodomu Renuaru zdobuti osvitu v populyarnih shkolah z yakih Zhan chasto tikav U 1901 roci hlopcya viddali u shkolu Kolezh de Sent Krua Zhan ne rozumiv chomu inshi hlopchiki tak oderzhimi zakladom Vin nazivav prestizhnij koledzh svogo rodu elegantnoyu tyurmoyu Tim ne mensh u 1914 vin otrimuye stupin bakalavra 1913 roku Zhan Renuar vstupiv u dragunskij polk i sluzhiv yak oficer kavaleriyi Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni Zhan buv poranenij Mig navit vtratiti nogu yakbi odin z profesoriv ne zaboroniv amputaciyu Travma zalishila jomu kulgavist i bil na vse zhittya Navit cherez 40 rokiv z rani raptovo mogla pochatis krovotecha Pid chas reabilitaciyi Zhan perebuvaye z batkom u Parizhi Vin postijno vidviduye teatri divitsya po dvadcyat p yat filmiv na tizhden Osoblivo jogo vrazhayut filmi Charli Chaplina Vzagali u toj chas Renuar viddaye perevagu amerikanskim strichkam Pislya likuvannya Zhan povertayetsya na front yak pilot Pislya drugogo poranennya vijna dlya nogo bula skinchena Pershi kroki v kinematografiZalishivshi armiyu Zhan pracyuvav hudozhnikom u galuzi keramiki Deyaki jogo vazi nini vistavleno v muzeyah U 1917 roci Renuar znajomitsya z rudoyu shistnadcyatirichnoyu modellyu svogo batka Andre Heushling Vin zaznachav sho divchina bula nejmovirnoyi krasi Cherez misyac pislya smerti Ogyusta Renuara sichen 1920 Zhan odruzhivsya z neyu U 1921 roci u podruzhzhya narodivsya sin Alen U zhitti Renuara vse zminilos pislya filmu Bozhevilni zhinki Eriha fon Shtrogejma Strichka zumovila vsyu podalshu dolyu i duzhe vplinula na stilistiku Zhana Zhan hotiv bachiti na ekrani svoyu druzhinu Na ce spryamovani pershi jogo dev yat filmiv U bilshosti znimayetsya Andre yaka teper stala Katerinoyu Hessling Dlya druzhini Renuar pishe scenarij Katerina abo Zhittya bez radosti Catherine ou Une vie sans Joie Pislya cogo mitec zrozumiv sho jogo poklikannya kinematograf Na groshi otrimani vid prodazhu kartin batka yaki Zhan uspadkuvav vin stvoryuye vlasnu kinokompaniyu U 1924 roci vin znyav svoyu pershu strichku Dochka vodi La Fille de l eau s vishukanimi pejzazhami ta nezvichajnim rishennyam sceni snu geroyini Voseni 1925 roku film pokazali u kinoteatri Starij golubnik Na toj chas u francuzkomu kinematografi panuvala techiya avangard sformovana pid vplivom simvolizmu Dochku vodi skladno nazvati avangardnoyu strichkoyu Tut bagato uvagi pridileno naturnim zjomkam aktorskij gri ta malovnichosti blizkij impresionizmu Nastupni tvori Zhana zberezheni u takij stilistici U strichci Nana znyatij za tvorom Emilya Zolya Katerina otrimala golovnu rol Ale gra druzhini Renuara rozcharuvala glyadachiv Renuar zahopivsya legendami ta fantastikoyu sho povnistyu vidpovidalo talantu jogo druzhini U poetichnij ekranizaciyi kazki Andersena Divchinka z sirnikami La Petite Marchande d allumettes rezhiser za dopomogoyu maketiv osvitlennya ta montazhu namagayetsya stvoriti svit fantazij sintez Melyesa ta nimeckogo ekspresionizmu Nastupni nimi strichki Renuara buli nepomitnimi robotami Same z poyavoyu zvuku u kino nastav novij etap u tvorchosti Zhana Zvukova komediya fars Ditini dayut pronosne On purge bebe 1931 spravila revolyuciyu U toj chas shumi ta zvuki imituvalis u studiyi a Renuar zapisav spravzhni shumi vodi sho spuskayetsya u vbiralni Cej eksperiment mav velikij uspih ViznannyaFilm Suka La Chienne 1931 stav spravzhnim vidkrittyam Zhana Renuara Drama z zhittya meshkanciv Monmartra bula znyata takim chinom sho zhittyeva dostovirnist ne zavazhala vidchuti alegorichnist syuzhetu Mishel Simon zigrav u strichci odnu zi svoyih najkrashih rolej Zjomki stali takozh pochatkom rozrivu Renuara z Katerinoyu bo na golovnu rol vin zaprosiv Dzhenni Mareze Na pochatku 30 h Zhan zustriv Margaritu Hejle Vona bula redaktorom odnogo z filmiv rezhisera a potim stala jogo kohankoyu zminivshi prizvishe na Renuar Margarita bula pov yazana z komunistami i zhinochimi ruhami Same tomu z cogo chasu filmi mitcya pokazuyut silnu socialnu i politichnu chutlivist do nerivnosti francuzkoyi klasovoyi strukturi i jogo simpatiyi do robitnichogo klasu Renuar osoblivo dbaye pro socialnu dostovirnist svoyih geroyiv U filmi Toni Toni pro italijciv emigrantiv vin vdayetsya do suvorogo majzhe dokumentalnogo reportazhnogo stilyu Pobudovana na fakti kriminalnoyi hroniki z zhittya robitnictva kartina pravdiva i doskonala Zblizhennya z ruhom Narodnogo Frontu vililosya v robotu nad agitacijnim kinoplakatom Zhittya nalezhit nam La vie est a nous 1936 i v silno pereroblenu versiyu Na dni Les Bas fonds za motivami p yesi Maksima Gorkogo Livi ideyi i vira v silu prostih lyudej yaki berut doli narodiv u svoyi ruki virazheni v najkrashij roboti rezhisera filosofskij drami Velika ilyuziya La Grande Illusion 1937 yaka prinesla Renuaru mizhnarodne viznannya Same tut dosyagaye apogeyu mistectvo Renuara psihologa i realista sho domagayetsya nezvichnoyi povnoti i glibini aktorskogo vikonannya a takozh vidchuttya nerozrivnogo zv yazku okremih lyudskih dol ta istorichnogo procesu Rezhiser vikoristav osobisti spogadi koli u 1916 1917 rokah buv vijskovopolonenim Film na temu braterstva francuzkih vijskovopolonenih pid chas Drugoyi svitovoyi vijni buv zaboronenij u Nimechchini Gebbels nazvav jogo kinematografichnim vorogom nomer odin Pislya togo yak Velika ilyuziya otrimala nagorodu na festivali u Veneciyi yiyi zaboronili v Italiyi a potim i v okupovanij Franciyi Na ekranah film z yavivsya lishe u 1946 roci Ce bula persha strichka inozemnoyu movoyu yaku nominuvali na premiyu Amerikanskoyi kinoakademiyi za najkrashij film U 1939 roci Zhan Renuar znimaye Pravila gri La Regle de Jeu psihologichnu dramu z elementami grotesku i farsu yaka rozkrivala moralne roztlinnya i porozhnechu aristokratichnih kil Strichku vvazhayut vincem tvorchosti rezhisera i v toj zhe chas kincem bo vin stav peredvisnikom majbutnoyi katastrofi Film zustrili nasmishkami i suspilnoyu vorozhistyu Pravila gri zaboroniv uryad za demoralizaciyu Renuar yakij sam zigrav u filmi yak odin z centralnih personazhiv tak i ne ogovtavsya vid ciyeyi reakciyi Zaborona bula znyata u 1940 roci ale piznishe nakladena znovu Zgodom original plivki bulo zrujnovano Lishe u 50 h strichku zmogli vidnoviti Zaraz Pravila gri chasto z yavlyayutsya na verhnih poziciyah opituvannya kritikiv shodo najkrashih filmiv svitu Amerikanskij periodU 1939 zv yazok Renuara z Margaritoyu zakinchivsya vin zblizivsya z Dido Frejre U 1944 roci vona stala jogo drugoyu druzhinoyu U lipni 1940 roku Zhan Renuar otrimuye robochu vizu do SShA Razom z Dido vin zalishaye Franciyu i pryamuye do Gollivudu Renuar priyihav do Gollivudu 10 sichnya 1941 roku Vin pidpisav kontrakt z Fox ale jomu bulo vazhko znajti proekti yaki b pidhodili Tut vin ne mig pracyuvati scenaristom i rezhiserom ne mig prijmati klyuchovi rishennya Kozhna ideya Renuara bula vidhilena Renuar pisav Gollivud velichezna mashina chudovij mehanizm bez dushi Desyat rokiv proviv Renuar poza batkivshinoyu Do amerikanskogo periodu vidnositsya ryad filmiv sered nih tipovo kovbojska istoriya Stoyacha voda The Swamp Water Shodennik pokoyivki The Diary of a Chambermaid za motivami romanu Oktava Mirbo pro Franciyu kincya minulogo stolittya Pivdenyanin The Southerner z zhittya amerikanskih fermeriv Tehasu sho stav laureatom Venecijskogo festivalyu yak najkrashij chuzhozemnij film Strichku Pivdenyanin rozglyadayut yak najkrashu robotu Renuara v Americi Za neyi Zhana nominuvali na premiyu Amerikanskoyi kinoakademiyi za rezhisuru Amerikanskij period zakinchivsya Zhinkoyu na plyazhi The Woman on the Beach 1947 ale film znovu ne znajshov svogo glyadacha Scenarist ta rezhiser Deril Zanuk kazav sho Renuar duzhe talanovitij ale ne dlya Ameriki Ostanni roki zhittyaU 1950 roci Renuar pracyuvav v Indiyi nad elegiyeyu Rika The River svoyim pershim kolorovim filmom Tut vin nadihnuv vsesvitno vidomogo teper Satyadzhit Rej na rezhiserstvo Rika stala prizerom Venecijskogo kinofestivalyu Pislya povernennya do Yevropi Renuar zrobiv trilogiyu muzichnih komedij na temi teatru politiki i torgivli Zolota kareta Le Carrosse d or 1953 z Annoyu Manyani Francuzkij kankan French Can Can z Zhanom Gabenom 1955 i Yelena i choloviki Elena et les hommes z Ingrid Bergman i Zhanom Mare 1956 Jogo kartini 50 h rokiv vikonani z plastichnoyu vitonchenistyu zahoplennyam krasoyu prirodi i buttya nostalgichnim povernennyam do prekrasnoyi epohi kincya 19 pochatku 20 stolit Z 1954 roku Renuar pracyuye na telebachenni chasto zvertayetsya do teatru yak avtor p yes i postanovnik vistav Z 1960 roku vikladav rezhisuru v universiteti v Berkli Paralelno zajmayetsya literaturnoyu praceyu U 1962 vin vidav knigu biografiyu spogadiv pro batka de opisav glibokij vpliv Ogyusta Renuara Takozh Zhan napisav knigu pro sebe Moye zhittya i moyi filmi vidav tri romani Zapiski kapitana Georga Serdechne zadovolennya i Zlochin anglijki Svij ostannij film Malij teatr Zhana Renuara Le Petit theatre de Jean Renoir rezhiser zrobiv u 1969 roci Film yavlyaye soboyu seriyu z chotiroh korotkometrazhok zroblenih u riznih stilyah Strichka ye odniyeyu z jogo najskladnishih avangardnih i netradicijnih robit U 1970 roci prijnyav amerikanske gromadyanstvo Ne v silah znajti finansuvannya dlya svoyih filmiv Renuar proviv ostanni roki zhittya u svoyemu budinku v Beverli Gillz Rezhiser pomer u Kaliforniyi 12 lyutogo 1979 roku ale jogo prah pokoyitsya na batkivshini poruch z mogilami predkiv U 1975 roci Zhanu Renuaru bula vruchena pochesna premiya Oskar Geniyu yakij iz zavidnoyu viddanistyu pracyuvav v nimomu zvukovomu igrovomu dokumentalnomu ta televizijnomu kino zavoyuvavshi vsesvitnye zahoplennya U 1975 roci bula retrospektiva jogo robit na sceni Nacionalnogo teatru kino v Londoni Zhan Renuar maye zirku na Gollivudskij Aleyi Slavi FilmografiyaNimi filmi Franciya 1924 Katerina abo Zhittya bez radosti Catherine ou Une vie sans Joie 1925 Dochka vodi La Fille de l eau 1926 Nana 1927 Charlston Sur un air de charleston 1927 Markitta Marquitta 1928 Ledar Tire au flanc 1928 Divchinka z sirnikami La Petite Marchande d allumettes 1928 Turnir Le Toirnoi 1929 Bled Le BledZvukovi filmi Franciya 1931 Ditini dayut pronosne On purge bebe 1931 Suka La Chienne 1932 Nich na perehresti La Nuit du Carrefour 1932 Budyu vryatovanij z vodi Boudu Sauve des Eaux 1932 Shotar i Kompaniya Chotard et Cie 1933 Madam Bovari Madame Bovary 1935 Toni Toni 1936 Zlochin pana Lanzha Le Crime de Monsieur Lange 1936 Na dni Les Bas fonds 1936 Zhittya nalezhit nam La vie est a nous 1936 Zamiska progulyanka Une partie de campagne 1937 Velika ilyuziya La Grande Illusion 1938 Lyudina zvir La Bete Humaine 1938 Marselyeza La Marseillaise 1939 Pravila gri La Regle de JeuFilmi znyati u SShA 1941 Stoyacha voda The Swamp Water 1943 Cya zemlya moya This Land Is Mine 1945 Pivdenec The Southerner 1946 Shodennik pokoyivki The Diary of a Chambermaid 1947 Zhinka na berezi The Woman on the BeachFilmi znyati pislya povernennya z SShA 1950 Richka The River Franciya Indiya SShA 1952 Zolota kareta Le Carrosse d or Franciya Italiya 1954 Francuzkij kankan French Can Can Franciya Italiya 1956 Yelena i choloviki Elena et les hommes Franciya Italiya 1959 Zapovit doktora Kordelye Le Testament du Docteur Cordelier Franciya 1959 Snidanok na travi Le Dejeuner sur l herbe Franciya 1962 Prishpilenij kapral Le Caporal epingle Franciya 1968 Robota Zhana Renuara z aktorom La Direction d ac teur par Jean Renoir Franciya dokumentalnij 1971 Malenkij teatr Zhana Renuara Le Petit theatre de Jean Renoir Franciya dokumentalnij PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 118599747 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 SNAC 2010 d Track Q29861311 Renuar Zhan Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 Archives de Paris d Track Q2860432 http blogs indiewire com peterbogdanovich the jean renoir file part 2 20150220 http lareviewofbooks org essay remembering orson welles http www salon com 2013 08 10 the last piece orson welles ever wrote partner Museum of Modern Art online collection d Track Q73268604 Renuar Zhan Moya zhizn i moi filmy Nyu Jork Ateneum 1974 Arhiv originalu za 4 sichnya 2012 Procitovano 31 zhovtnya 2011 Zhan Renuar Arhiv originalu za 9 listopada 2012 Procitovano 31 zhovtnya 2011 Renuar Zhan Renuar Otec Moj Boston Little Brown i kompaniya 1962 god PosilannyaOficijnij sajt Zhana Renuara 9 listopada 2012 u Wayback Machine Zhan Renuar KinoPoisk 26 lyutogo 2009 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ