Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Жан Люк Ґода р фр Jean Luc Godard 3 грудня 1930 Париж 13 вересня 2022 Ролль Во французький кінорежисер актор сценарист т

Жан-Люк Годар

Жан-Люк Годар

Жан-Люк Ґода́р (фр. Jean-Luc Godard; 3 грудня 1930, Париж — 13 вересня 2022, Ролль, Во) — французький кінорежисер, актор, сценарист та продюсер; один з найвидатніших представників напрямку «французької нової хвилі» у кінематографі.

Жан-Люк Годар
фр. Jean-Luc Godard
image
Дата народження 3 грудня 1930(1930-12-03)[1][2][…]
Місце народження VII округ Парижа, Франція[4]
Дата смерті 13 вересня 2022(2022-09-13)[5][…](91 рік)
Місце смерті Ролль, Во, Швейцарія[7][8][9]
Громадянство image Франція[10][11]
image Швейцарія[12]
Alma mater Паризький університет
Професія кінорежисер
Заклад Cahiers du cinéma
Членство d
Magnum opus На останньому подиху[1], Зневага[1], Безтямний П'єро[1], Рятуй, хто може (своє життя) і Маленький солдат[1]
Нагороди

d (1995)

Praemium Imperiale (2002)

Сазерленд Трофі (1965)

 image

Премія «Сезар» за видатні заслуги у кінематографі (1987)

приз Луї Деллюка (1987)

Премія «Сезар» за видатні заслуги у кінематографі (1998)

премія «Оскар» за видатні заслуги в кінематографі (2010)

Приз журі (2014)

 image

Леопард пошани (1995)

Європейський кіноприз за життєві досягнення (2007)

Срібний ведмідь за найкращу режисуру (1960)

Срібний лев (1962)

d (1982)

Золота пальмова гілка (2018)

Срібний ведмідь за видатний внесок у мистецтво (1961)

Срібний ведмідь

IMDb ID 0000419
image Жан-Люк Годар у Вікісховищі

У 1964 році Годар описав вплив себе і колег: «Ми увірвалися в кіно, як печерні люди в Версаль Людовика XV». Його часто вважають найрадикальнішим французьким режисером 1960-х і 1970-х років; його підхід до фільмів, політиці і філософії зробив його, мабуть, найвпливовішим режисером французької нової хвилі. Поряд з демонстрацією знання історії кіно через алюзії та відсилання, деякі з його фільмів висловлювали його політичні погляди; він був завзятим читачем екзистенціальної і марксистської філософії. Починаючи з Нової хвилі, його діяльність була набагато менш радикальною, а останні фільми — про репрезентацію та людські конфлікти з гуманістичної та марксистської точок зору.

Біографія

Жан-Люк Годар народився 3 грудня 1930 року в Парижі. Його батько був лікарем, а мати походили із сім'ї швейцарських банкірів. Початкову освіту отримав у Ньйоні (Швейцарія), згодом навчався у ліцеї «Ромер», а у 1949 році вступив до Сорбонни, де певний час вивчав антропологію.

Під час навчання у Сорбонні Годар багато часу проводить у кінематографічних клубах, зокрема у сінематеці у Парижі. У ній він знайомиться з митцями (Андре Базен, Жак Ріветт, Клод Шаброль, Франсуа Трюффо, Жак Демі), які разом із ним і розробили нову естетику кінематографу, названу «новою хвилею». У 1951 році Жан-Люк Годар починає писати статті для кіножурналів, зокрема для «Кінозошитів» (заснований Андре Базеном).

На терені режисури дебютував в 1954 короткометражний фільм «Операція бетон».

Прем'єра першого повнометражного фільму Годара «На останньому диханні» (1959, за власним сценарієм, заснованому на ідеї Трюффо) позначила прихід у французьке кіно нового покоління кінематографістів, озброєних своєрідним стилем і власними, що різко відрізняються від загальноприйнятих світоглядними установками.

Протягом 1960-х рр. Годар, як і його соратники по новій хвилі, зробив тему бунтівної молоді центральною у своїй творчості; проте, досліджуючи генезис молодіжного протесту в філософському, політичному і соціологічному плані, на кожному з цих напрямків він пішов значно далі своїх колег.

У фокусі його уваги — мілітаризм і придушення особистості («Маленький солдат», 1959, заборонений цензурою аж до 1963), проституція як універсальна доля індивідуума в буржуазному суспільстві («Жити своїм життям» (1962), «Презирство» (1963), «Дві або три речі, які я про неї знаю» (1966), виворіт респектабельного шлюбу («Заміжня жінка», 1964), джунглі політичного суперництва («Зроблено в США», 1966), тупики індивідуалістичного бунту («Божевільний П'єро», 1965) і молодіжного екстремізму («Окрема банда», 1964, «Китаянка», 1967), витоки та перспективи тоталітаристських тенденцій в сучасному світі («Карабінери», 1963, «Альфавіль», 1965, «Уїк-енд», 1967).

Годарівська мозаїка за широтою охоплення життєвих явищ не знає собі рівних в ігровому кінематографі свого часу.

На злеті нової хвилі один з найбільш зухвалих її новаторів, Годар, який став одним з ідейних лідерів студентської травневої революції 1968, зробив різкий крен «вліво», переглянувши не тільки стилістику, але і функціональне призначення кінематографа.

Більшість його стрічок 1970-х рр. задумані як варіант політичного агітпропу. Створена ним кінематографічна «Група Дзиги Вертова» принципово чужа широким образним узагальненням, вважаючи за краще форми прямого інтерв'ю, агітплакату («Правда», 1969, «Вітер зі Сходу», 1969, «Володимир і Роза», 1970, «Лист Джейн», 1972).

Лише на початку 1980-х рр. режисер повертається до великомасштабних кінематографічним формам, що передбачає вихід в широкий прокат. Тріумфом Годара цього часу став фільм про зйомки фільму «Пристрасть» (1982) і осучаснена версія новели П. Меріме «Ім'я: Кармен» (1983, Гран Прі Міжнародного кінофестивалю у Венеції).

Повертаючись до значущих тем і проблем власного кінематографа 1960-х рр., режисер тонко висвітлює їх історичну, тимчасову спадкоємність, часом вдаючись до іронічної інтонації й домагаючись переконливих художніх результатів навіть тоді, коли об'єкт зображення як у фільмі про зачаття Христа «Вітаю тебе, Марія!» (1985) по суті не є кінематографічним.

Перетворює магія кіно (і інших мистецтв) — постійний предмет роздумів і пошуків пізнього Годара: від музичних кіноантологій («Блиск і злидні малої кіноіндустрії», 1986, «Історія (і) кіно», 1989), до поліфонічної, замішаної на культурних реаліях різних епох «Німеччина, рік 90, дев'ять нуль» (1991) і «жлг: автопортрет в грудні» (1994).

Значне місце займає тема мистецтва і місця художника якого роздирають соціальними та політичними катаклізмами сучасного світу і в останній, на сьогодні, роботі режисера «Моцарт назавжди» (1996), за образним рішенням тяжіє до фільмів 1960-х рр.

В останні роки Годар часто брав участь в спільних режисерських проєктах, таких як, наприклад, «На десять хвилин старше».

У 2011 році був нагороджений премією «Оскар» за внесок в розвиток кінематографа.

У 2014 році поставив експериментальний 3D-фільм «Прощай, мова», достойний призу журі Каннського кінофестивалю і ряду інших нагород. При підведенні кіно висновків 2014 «Прощай, мова» увійшов до більшості списків кращих фільмів року.

У 2018 році відхилив запрошення відвідати «Ермітаж», щоб повідомити про свою незгоду з «умовами ув'язнення» українського режисера-документаліста Олега Геннадійовича Сенцова.

Жан-Люк Годар помер 13 вересня 2022 року в себе вдома у швейцарському місті Ролль, кантон Во, в 91-річному віці в результаті евтаназії.

Особисте життя

У 1961 році Годар одружився з акторкою данського походження Анною Каріною. Вона грала головну героїню, повію, у фільмі «Жити своїм життям». У 1967 році вони розлучилися.

У 1967 році під час знімання «Китаянки» Жан-Люк Годар зустрів свою другу дружину, акторку, внучку французького письменника Франсуа Моріака — Анну Вяземські. У 1970 році вони теж розлучилися.

1971 року одружився зі швейцарською кінематографісткою Анн-Марі М'євіль. Шлюб тривав до смерті Годара.

Кінокритика

У Парижі, в Латинському кварталі незадовго до 1950 року, все більш популярними ставали кіноклуби (кінематографічні суспільства). Годар почав відвідувати ці клуби — Французьку синематеку, Кіноклуб Латинського кварталу (CCQL), кіноклуб «Робота і культура» та інші — він став завсідником цих клубів. Сінематека була заснована Анрі Ланглуа і Жоржем Франжю в 1936 році; «Робота та культура» була освітньої робочою групою, для якої Андре Базен організовував покази фільмів і дискусії у воєнний час, і яка стала зразком для кіноклубів, які виросли по всій Франції після звільнення від нацистів; CCQL, заснований приблизно в 1947 або 1948 році, був очолений Еріком Ромеро. У цих клубах він познайомився з іншими Синефіли, включаючи Жака Ріветта, Клода Шаброля та Франсуа Трюффо. Годар був частиною покоління, для якого кіно набуло особливого значення. Він сказав: «У 1950-х роках кіно було так само важливим, як хліб, але це вже не так. Ми думали, що кіно затвердить себе як інструмент пізнання, мікроскоп … телескоп … в Сінематека я відкрив для себе світ, про який мені ніхто не говорив. Вони розповідали нам про Гете, але не про Дрейер … Ми дивилися німі фільми в епоху розмов. Ми мріяли про кіно. Ми були як християни в катакомбах.»

Його перший крок в кіно почався в області критики. Поряд з Морісом Шерер (писав під відомим псевдонімом Ерік Ромер) і Жаком Ріветтом, він заснував в 1950 році недовговічний журнал «Gazette du cinéma», було опубліковано п'ять номерів. Коли Базен заснував в 1951 році журнал «Cahiers du cinéma», Годар став впливовим редактором журналу. У січневому номері 1952 року було опубліковано його рецензія на американську мелодраму режисера Рудольфа Маті «Не треба сумних пісень для мене». Його стаття «Захист і ілюстрація класичного декупажу», опублікована у вересні 1952 року народження, в якій він нападає на більш ранню статтю Базена і захищає використання техніки зворотного пострілу, є одним з його найбільш ранніх важливих вкладів в критику кіно. Захоплюючись Отто Премінгер і «найбільшим американським художником — Говардом Хоукс», Годар піднімає їх різкі мелодрами над більш «формалізованими й відверто хитрими фільмами Уеллса, Де Сіка та Уайдлера, які схвалював Базен». У цей момент діяльність Годара не містила в себе створення фільмів. Він дивився фільми й писав про них, а також допомагав іншим знімати фільми, зокрема, Ромеру, з яким він працював над короткометражним фільмом «Подання або Шарлотта і її стейк».

Звинувачення в антисемітизмі

У 2010 році ряд та ізраїльських видань закликали Американську кіноакадемію не вручати 13 листопада «Оскар» Жану-Люку Годару, нагадавши про його антисемітизм. На їхню думку, «якщо 13 листопада академіки вручать „Оскара“ Годару, вони віддадуть шану людині, яка захищає палестинських терористів і регулярно порівнює Ізраїль з нацистською Німеччиною». Режисер відомий своїми заявами про те, що «Ізраїль є раковою пухлиною на карті Близького Сходу», і «історичними припущеннями», суть яких зводиться до того, що «Голокост — це самогубство євреїв, який привернув до них симпатії та сприяв створенню Ізраїлю».

У 1970 році Годар знявся в короткометражному документальному фільмі, який вийшов на німецькому телебаченні. Режисер, розмахували плакатами «NazIsrael», заявив оператору: «Нехай німецьке телебачення, фінансоване сіоністами й ідіотським соціал-демократом Віллі Брандтом, випише нам чек — ми купимо на ці гроші зброю для палестинців, з цією зброєю вони атакують сіоністів». Виступаючи в 1978 році в Монреалі з лекцією, режисер розповів, що його родичі симпатизували нацистам і вірили в перемогу гітлерівської Німеччини. «Мій дід не був антисіоністом, але був ярим антисемітом. Я так само гаряче виступаю проти сіонізму, як мій дід свого часу виступав проти євреїв», — заявив тоді Годар.

У 2009 році в газеті «Le Monde» була опублікована стаття «Годар та єврейське питання», в якій наводилося таке висловлювання Годара: «Євреї пішли в газові камери, як вівці на забій, щоб, пожертвувавши собою, сприяти створенню Ізраїлю». Нью-йоркське видання «The Jewish Daily Forward» нагадало про те, що в 1960 році Годар назвав «брудним євреєм» режисера П'єра Бронберже.

Фільмографія

  • 1954 — Операція бетон / Opération béton (короткометражний)
  • 1955 — Кокетка / Une femme coquette (короткометражний)
  • 1959 — Всіх хлопців звуть Патрік / Tous les garçons s'appellent Patrick (короткометражний)
  • 1960 — На останньому подиху / À bout de souffle
  • 1960 — Шарлотта та її коханець / Charlotte et son Jules (короткометражный)
  • 1960 — Маленький солдат / Le Petit Soldat
  • 1961 — Історія води (спільно з Ф. Трюффо) / Une histoire d'eau
  • 1961 — Жінка є жінка / Une femme est une femme
  • 1962 — Сім смертних гріхів (епізод «Лінь») / Les Sept Péchés capitaux (sketch La Paresse)
  • 1962 — Жити своїм життям / Vivre sa vie
  • 1962 — РоГоПаГ (епізод «Новий світ») / Ro.Go.Pa.G. (sketch Il nuovo mondo)
  • 1963 — Карабінери / Les Carabiniers
  • 1963 — Зневага / Le Mépris
  • 1964 — Банда аутсайдерів / Bande à part
  • 1964 — Найпрекрасніші шахрайства в світі (епізод «Великий шахрай»)/ Les Plus Belles Escroqueries du monde (sketch Le Grand Escroc)
  • 1964 — Заміжня жінка / Une femme mariée
  • 1964 — Репортаж у Орлі / Reportage sur Orly
  • 1965 — Альфавіль / Alphaville, Une étrange aventure de Lemmy Caution
  • 1965 — Париж очима… (епізод «Монпарнас-Леваллуа») / Paris vu par… (sketch Montparnasse-Levallois)
  • 1965 — Безтямний П'єро / Pierrot le fou
  • 1966 — Чоловіче — жіноче / Masculin, féminin
  • 1966 — Зроблено в США / Made in U.S.A.
  • 1967 — Дві чи три речі, які я знаю про неї / Deux ou trois choses que je sais d'elle
  • 1967 — Найдревніша професія у світі (епізод «Передбачення, або яким буде кохання у 2000 році») / Le Plus Vieux Métier du monde (sketch Anticipation, ou l'amour en l'an 2000)
  • 1967 — Китаянка / La Chinoise
  • 1967 — Далеко від В'єтнаму / Loin du Vietnam (sketch Caméra-œil)
  • 1967 — Вікенд / Week end
  • 1968 — Симпатія до Диявола / Sympathy for the Devil
  • 1968 — Фільм, як фільм / Un film comme les autre
  • 1968 — Cinétracts
  • 1969 — Радість пізнання / Le Gai Savoir
  • 1969 — Любов і лють (епізод «Любов») / Amore e Rabbia (sketch L'Amour)
  • 1969 — Східний прапор / Le Vent d'est
  • 1970 — Володимир та Роза / Vladimir et Rosa
  • 1970 — Правда / Pravda
  • 1970 — Лотта в Італії / Lotte in Italia
  • 1970 — Звуки Британії / British Sounds
  • 1972 — О першій ночі / One P.M.
  • 1972 — Все добре / Tout va bien
  • 1972 — Лист до Джейн / Letter to Jane
  • 1975 — Номер два / Numéro deux
  • 1976 — Тут і завжди / Ici et ailleurs
  • 1977 — Six fois deux / Sur et sous la communication (TV)
  • 1977 — France / tour / détour / deux / enfants (TV)
  • 1978 — Як справи? / Comment ça va?
  • 1980 — Рятуй, хто може (своє життя) / Sauve qui peut (la vie)
  • 1981 — Лист Фредді Буаш / Lettre à Freddy Buache (короткометражний)
  • 1982 — Старість / Passion
  • 1983 — Ім'я: Кармен / Prénom Carmen
  • 1984 — Серія нуар / Série noire (TV)
  • 1985 — Вітаю тебе, Марія / Je vous salue, Marie
  • 1985 — Детектив / Détective
  • 1986 — Велич і падіння / Grandeur et décadence d'un petit commerce de cinéma (TV)
  • 1986 — М'яко стелить / Soft and Hard
  • 1986 — Зустріч з Вуді Алленом / Meetin' WA
  • 1987 — Король Лір / King Lear
  • 1987 — Арія (фрагмент «Арміда») / Aria (partie Armide)
  • 1987 — Тримайтеся справа / Soigne ta droite
  • 1988 — Сила слова / Puissance de la parole
  • 1988 — On s'est tous défilé (TV)
  • 1989 — Le Rapport Darty
  • 1990 — Нова хвиля / Nouvelle Vague
  • 1991 — Проти забуття / Contre l'oubli
  • 1991 — Німеччина, дев'ять — нуль / Allemagne 90 neuf zéro
  • 1993 — На жаль мені / Hélas pour moi
  • 1993 — Діти грають в росіян / Les enfants jouent à la Russie
  • 1995 — ЖЛГ — автопортрет у грудні / JLG — Autoportrait de décembre
  • 1995 — Сто років французького кіно / Deux fois cinquante ans de cinéma français
  • 1996 — Моцарт — назавжди / For Ever Mozart
  • 1998 — Старі місця / The Old Place
  • 1998 — Історія кіно / Histoire(s) du cinéma (V)
  • 2000 — Заради історії XXI століття / L'Origine du XXIe siècle
  • 2001 — Хвала коханню / Éloge de l'amour
  • 2002 — На Десять Хвилин Доросліше: Віолончель (епізод «У пітьмі часу») / Ten Minutes Older: The Cello (partie Dans le noir du temps)
  • 2004 — Наша музика / Notre musique
  • 2006 — Vrai faux passeport
  • 2010 — Фільм Соціалізм / Film Socialisme
  • 2014 — Мово, прощавай / Adieu au Langage
  • 2014 — Мости Сараєва
  • 2018 — Книга з картинками / Le Livre d'image

Нагороди

Берлінський кінофестиваль

Категорія Фільм Рік
Золотий ведмідь Альфавіль 1965
Найкращий режисер На останньому подиху 1960
Особлива премія Жінка є жінка 1961

Сезар

Категорія Фільм Рік
Почесна премія Історія кіно 1998

Венеціанський кінофестиваль

Категорія Фільм Рік
Спеціальна премія Китаянка 1967
Спеціальна премія Жити своїм життям 1962
Головний приз Ім'я Кармен 1983

Примітки

  1. Durgnat R. E. Encyclopædia Britannica
    d:Track:Q5375741
  2. SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  3. Filmportal.de — 2005.
    d:Track:Q15706812
  4. https://www.sudoc.fr/251127591
  5. https://www.liberation.fr/culture/cinema/mort-de-jean-luc-godard-histoire-du-cinema-20220913_4CZHL3TCIZELDKSELOABOVFREM/
  6. Pulver A. Jean-Luc Godard, giant of the French new wave, dies at 91 — Britain: (untranslated), 2022. — 161152 екз. — ISSN 0261-3077
    d:Track:Q11148d:Track:Q2665980d:Track:Q145
  7. https://www.swissinfo.ch/fre/le-cinéaste-jean-luc-godard-est-décédé-à-l-âge-de-91-ans/47896180
  8. https://www.rts.ch/info/culture/13380583-le-cineaste-francosuisse-jeanluc-godard-est-decede-a-lage-de-91-ans.html
  9. Luc Godard a eu recours au suicide assisté: «Il n’était pas malade, il était simplement épuisé»
  10. Museum of Modern Art online collection
    d:Track:Q73268604
  11. https://rkd.nl/nl/explore/artists/283427
  12. http://www.telegraph.co.uk/culture/film/cannes-film-festival/7736026/Cannes-Film-Festival-2010-as-it-happened-day-six.html
  13. . Архів оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 26 листопада 2018.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  14. Жан-Люк Годар. Помер французький режисер і класик "нової хвилі". BBC News. 13 вересня 2022. оригіналу за 24 вересня 2022. Процитовано 12 жовтня 2022.
  15. https://www.ukr.net/news/details/world/93190558.html
  16. Американские СМИ призвали не давать „Оскара“ антисемиту Годару[недоступне посилання з липня 2019]

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Жан-Люк Годар
  • Александр Тарасов. Годар как Вольтер (1993) [ 14 вересня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  • Жан-Люк Годар на сайті IMDb (англ.)
  • (рос.)
  • Історія кіно / Histoire(s) du cinéma [ 14 травня 2011 у Wayback Machine.](фр.)
  • Александр Тарасов. «Годар как Вольтер» [ 28 грудня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
  • «Годар о Годаре» [ 26 листопада 2018 у Wayback Machine.]
  • «Cinema=Godard=Cinema» [ 6 листопада 2013 у Wayback Machine.](англ.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Zhan Lyuk Goda r fr Jean Luc Godard 3 grudnya 1930 Parizh 13 veresnya 2022 Roll Vo francuzkij kinorezhiser aktor scenarist ta prodyuser odin z najvidatnishih predstavnikiv napryamku francuzkoyi novoyi hvili u kinematografi Zhan Lyuk Godarfr Jean Luc GodardData narodzhennya 3 grudnya 1930 1930 12 03 1 2 Misce narodzhennya VII okrug Parizha Franciya 4 Data smerti 13 veresnya 2022 2022 09 13 5 91 rik Misce smerti Roll Vo Shvejcariya 7 8 9 Gromadyanstvo Franciya 10 11 Shvejcariya 12 Alma mater Parizkij universitetProfesiya kinorezhiserZaklad Cahiers du cinemaChlenstvo dMagnum opus Na ostannomu podihu 1 Znevaga 1 Beztyamnij P yero 1 Ryatuj hto mozhe svoye zhittya i Malenkij soldat 1 Nagorodi d 1995 Praemium Imperiale 2002 Sazerlend Trofi 1965 Premiya Sezar za vidatni zaslugi u kinematografi 1987 priz Luyi Dellyuka 1987 Premiya Sezar za vidatni zaslugi u kinematografi 1998 premiya Oskar za vidatni zaslugi v kinematografi 2010 Priz zhuri 2014 Leopard poshani 1995 Yevropejskij kinopriz za zhittyevi dosyagnennya 2007 Sribnij vedmid za najkrashu rezhisuru 1960 Sribnij lev 1962 d 1982 Zolota palmova gilka 2018 Sribnij vedmid za vidatnij vnesok u mistectvo 1961 Sribnij vedmidIMDb ID 0000419 Zhan Lyuk Godar u Vikishovishi U 1964 roci Godar opisav vpliv sebe i koleg Mi uvirvalisya v kino yak pecherni lyudi v Versal Lyudovika XV Jogo chasto vvazhayut najradikalnishim francuzkim rezhiserom 1960 h i 1970 h rokiv jogo pidhid do filmiv politici i filosofiyi zrobiv jogo mabut najvplivovishim rezhiserom francuzkoyi novoyi hvili Poryad z demonstraciyeyu znannya istoriyi kino cherez alyuziyi ta vidsilannya deyaki z jogo filmiv vislovlyuvali jogo politichni poglyadi vin buv zavzyatim chitachem ekzistencialnoyi i marksistskoyi filosofiyi Pochinayuchi z Novoyi hvili jogo diyalnist bula nabagato mensh radikalnoyu a ostanni filmi pro reprezentaciyu ta lyudski konflikti z gumanistichnoyi ta marksistskoyi tochok zoru BiografiyaZhan Lyuk Godar narodivsya 3 grudnya 1930 roku v Parizhi Jogo batko buv likarem a mati pohodili iz sim yi shvejcarskih bankiriv Pochatkovu osvitu otrimav u Njoni Shvejcariya zgodom navchavsya u liceyi Romer a u 1949 roci vstupiv do Sorbonni de pevnij chas vivchav antropologiyu Pid chas navchannya u Sorbonni Godar bagato chasu provodit u kinematografichnih klubah zokrema u sinemateci u Parizhi U nij vin znajomitsya z mitcyami Andre Bazen Zhak Rivett Klod Shabrol Fransua Tryuffo Zhak Demi yaki razom iz nim i rozrobili novu estetiku kinematografu nazvanu novoyu hvileyu U 1951 roci Zhan Lyuk Godar pochinaye pisati statti dlya kinozhurnaliv zokrema dlya Kinozoshitiv zasnovanij Andre Bazenom Na tereni rezhisuri debyutuvav v 1954 korotkometrazhnij film Operaciya beton Prem yera pershogo povnometrazhnogo filmu Godara Na ostannomu dihanni 1959 za vlasnim scenariyem zasnovanomu na ideyi Tryuffo poznachila prihid u francuzke kino novogo pokolinnya kinematografistiv ozbroyenih svoyeridnim stilem i vlasnimi sho rizko vidriznyayutsya vid zagalnoprijnyatih svitoglyadnimi ustanovkami Protyagom 1960 h rr Godar yak i jogo soratniki po novij hvili zrobiv temu buntivnoyi molodi centralnoyu u svoyij tvorchosti prote doslidzhuyuchi genezis molodizhnogo protestu v filosofskomu politichnomu i sociologichnomu plani na kozhnomu z cih napryamkiv vin pishov znachno dali svoyih koleg U fokusi jogo uvagi militarizm i pridushennya osobistosti Malenkij soldat 1959 zaboronenij cenzuroyu azh do 1963 prostituciya yak universalna dolya individuuma v burzhuaznomu suspilstvi Zhiti svoyim zhittyam 1962 Prezirstvo 1963 Dvi abo tri rechi yaki ya pro neyi znayu 1966 vivorit respektabelnogo shlyubu Zamizhnya zhinka 1964 dzhungli politichnogo supernictva Zrobleno v SShA 1966 tupiki individualistichnogo buntu Bozhevilnij P yero 1965 i molodizhnogo ekstremizmu Okrema banda 1964 Kitayanka 1967 vitoki ta perspektivi totalitaristskih tendencij v suchasnomu sviti Karabineri 1963 Alfavil 1965 Uyik end 1967 Godarivska mozayika za shirotoyu ohoplennya zhittyevih yavish ne znaye sobi rivnih v igrovomu kinematografi svogo chasu Na zleti novoyi hvili odin z najbilsh zuhvalih yiyi novatoriv Godar yakij stav odnim z idejnih lideriv studentskoyi travnevoyi revolyuciyi 1968 zrobiv rizkij kren vlivo pereglyanuvshi ne tilki stilistiku ale i funkcionalne priznachennya kinematografa Bilshist jogo strichok 1970 h rr zadumani yak variant politichnogo agitpropu Stvorena nim kinematografichna Grupa Dzigi Vertova principovo chuzha shirokim obraznim uzagalnennyam vvazhayuchi za krashe formi pryamogo interv yu agitplakatu Pravda 1969 Viter zi Shodu 1969 Volodimir i Roza 1970 List Dzhejn 1972 Lishe na pochatku 1980 h rr rezhiser povertayetsya do velikomasshtabnih kinematografichnim formam sho peredbachaye vihid v shirokij prokat Triumfom Godara cogo chasu stav film pro zjomki filmu Pristrast 1982 i osuchasnena versiya noveli P Merime Im ya Karmen 1983 Gran Pri Mizhnarodnogo kinofestivalyu u Veneciyi Povertayuchis do znachushih tem i problem vlasnogo kinematografa 1960 h rr rezhiser tonko visvitlyuye yih istorichnu timchasovu spadkoyemnist chasom vdayuchis do ironichnoyi intonaciyi j domagayuchis perekonlivih hudozhnih rezultativ navit todi koli ob yekt zobrazhennya yak u filmi pro zachattya Hrista Vitayu tebe Mariya 1985 po suti ne ye kinematografichnim Peretvoryuye magiya kino i inshih mistectv postijnij predmet rozdumiv i poshukiv piznogo Godara vid muzichnih kinoantologij Blisk i zlidni maloyi kinoindustriyi 1986 Istoriya i kino 1989 do polifonichnoyi zamishanoyi na kulturnih realiyah riznih epoh Nimechchina rik 90 dev yat nul 1991 i zhlg avtoportret v grudni 1994 Znachne misce zajmaye tema mistectva i miscya hudozhnika yakogo rozdirayut socialnimi ta politichnimi kataklizmami suchasnogo svitu i v ostannij na sogodni roboti rezhisera Mocart nazavzhdi 1996 za obraznim rishennyam tyazhiye do filmiv 1960 h rr V ostanni roki Godar chasto brav uchast v spilnih rezhiserskih proyektah takih yak napriklad Na desyat hvilin starshe U 2011 roci buv nagorodzhenij premiyeyu Oskar za vnesok v rozvitok kinematografa U 2014 roci postaviv eksperimentalnij 3D film Proshaj mova dostojnij prizu zhuri Kannskogo kinofestivalyu i ryadu inshih nagorod Pri pidvedenni kino visnovkiv 2014 Proshaj mova uvijshov do bilshosti spiskiv krashih filmiv roku U 2018 roci vidhiliv zaproshennya vidvidati Ermitazh shob povidomiti pro svoyu nezgodu z umovami uv yaznennya ukrayinskogo rezhisera dokumentalista Olega Gennadijovicha Sencova Zhan Lyuk Godar pomer 13 veresnya 2022 roku v sebe vdoma u shvejcarskomu misti Roll kanton Vo v 91 richnomu vici v rezultati evtanaziyi Osobiste zhittyaU 1961 roci Godar odruzhivsya z aktorkoyu danskogo pohodzhennya Annoyu Karinoyu Vona grala golovnu geroyinyu poviyu u filmi Zhiti svoyim zhittyam U 1967 roci voni rozluchilisya U 1967 roci pid chas znimannya Kitayanki Zhan Lyuk Godar zustriv svoyu drugu druzhinu aktorku vnuchku francuzkogo pismennika Fransua Moriaka Annu Vyazemski U 1970 roci voni tezh rozluchilisya 1971 roku odruzhivsya zi shvejcarskoyu kinematografistkoyu Ann Mari M yevil Shlyub trivav do smerti Godara KinokritikaU Parizhi v Latinskomu kvartali nezadovgo do 1950 roku vse bilsh populyarnimi stavali kinoklubi kinematografichni suspilstva Godar pochav vidviduvati ci klubi Francuzku sinemateku Kinoklub Latinskogo kvartalu CCQL kinoklub Robota i kultura ta inshi vin stav zavsidnikom cih klubiv Sinemateka bula zasnovana Anri Langlua i Zhorzhem Franzhyu v 1936 roci Robota ta kultura bula osvitnoyi robochoyu grupoyu dlya yakoyi Andre Bazen organizovuvav pokazi filmiv i diskusiyi u voyennij chas i yaka stala zrazkom dlya kinoklubiv yaki virosli po vsij Franciyi pislya zvilnennya vid nacistiv CCQL zasnovanij priblizno v 1947 abo 1948 roci buv ocholenij Erikom Romero U cih klubah vin poznajomivsya z inshimi Sinefili vklyuchayuchi Zhaka Rivetta Kloda Shabrolya ta Fransua Tryuffo Godar buv chastinoyu pokolinnya dlya yakogo kino nabulo osoblivogo znachennya Vin skazav U 1950 h rokah kino bulo tak samo vazhlivim yak hlib ale ce vzhe ne tak Mi dumali sho kino zatverdit sebe yak instrument piznannya mikroskop teleskop v Sinemateka ya vidkriv dlya sebe svit pro yakij meni nihto ne govoriv Voni rozpovidali nam pro Gete ale ne pro Drejer Mi divilisya nimi filmi v epohu rozmov Mi mriyali pro kino Mi buli yak hristiyani v katakombah Jogo pershij krok v kino pochavsya v oblasti kritiki Poryad z Morisom Sherer pisav pid vidomim psevdonimom Erik Romer i Zhakom Rivettom vin zasnuvav v 1950 roci nedovgovichnij zhurnal Gazette du cinema bulo opublikovano p yat nomeriv Koli Bazen zasnuvav v 1951 roci zhurnal Cahiers du cinema Godar stav vplivovim redaktorom zhurnalu U sichnevomu nomeri 1952 roku bulo opublikovano jogo recenziya na amerikansku melodramu rezhisera Rudolfa Mati Ne treba sumnih pisen dlya mene Jogo stattya Zahist i ilyustraciya klasichnogo dekupazhu opublikovana u veresni 1952 roku narodzhennya v yakij vin napadaye na bilsh rannyu stattyu Bazena i zahishaye vikoristannya tehniki zvorotnogo postrilu ye odnim z jogo najbilsh rannih vazhlivih vkladiv v kritiku kino Zahoplyuyuchis Otto Preminger i najbilshim amerikanskim hudozhnikom Govardom Houks Godar pidnimaye yih rizki melodrami nad bilsh formalizovanimi j vidverto hitrimi filmami Uellsa De Sika ta Uajdlera yaki shvalyuvav Bazen U cej moment diyalnist Godara ne mistila v sebe stvorennya filmiv Vin divivsya filmi j pisav pro nih a takozh dopomagav inshim znimati filmi zokrema Romeru z yakim vin pracyuvav nad korotkometrazhnim filmom Podannya abo Sharlotta i yiyi stejk Zvinuvachennya v antisemitizmiU 2010 roci ryad amerikanskih ta izrayilskih vidan zaklikali Amerikansku kinoakademiyu ne vruchati 13 listopada Oskar Zhanu Lyuku Godaru nagadavshi pro jogo antisemitizm Na yihnyu dumku yaksho 13 listopada akademiki vruchat Oskara Godaru voni viddadut shanu lyudini yaka zahishaye palestinskih teroristiv i regulyarno porivnyuye Izrayil z nacistskoyu Nimechchinoyu Rezhiser vidomij svoyimi zayavami pro te sho Izrayil ye rakovoyu puhlinoyu na karti Blizkogo Shodu i istorichnimi pripushennyami sut yakih zvoditsya do togo sho Golokost ce samogubstvo yevreyiv yakij privernuv do nih simpatiyi ta spriyav stvorennyu Izrayilyu U 1970 roci Godar znyavsya v korotkometrazhnomu dokumentalnomu filmi yakij vijshov na nimeckomu telebachenni Rezhiser rozmahuvali plakatami NazIsrael zayaviv operatoru Nehaj nimecke telebachennya finansovane sionistami j idiotskim social demokratom Villi Brandtom vipishe nam chek mi kupimo na ci groshi zbroyu dlya palestinciv z ciyeyu zbroyeyu voni atakuyut sionistiv Vistupayuchi v 1978 roci v Monreali z lekciyeyu rezhiser rozpoviv sho jogo rodichi simpatizuvali nacistam i virili v peremogu gitlerivskoyi Nimechchini Mij did ne buv antisionistom ale buv yarim antisemitom Ya tak samo garyache vistupayu proti sionizmu yak mij did svogo chasu vistupav proti yevreyiv zayaviv todi Godar U 2009 roci v gazeti Le Monde bula opublikovana stattya Godar ta yevrejske pitannya v yakij navodilosya take vislovlyuvannya Godara Yevreyi pishli v gazovi kameri yak vivci na zabij shob pozhertvuvavshi soboyu spriyati stvorennyu Izrayilyu Nyu jorkske vidannya The Jewish Daily Forward nagadalo pro te sho v 1960 roci Godar nazvav brudnim yevreyem rezhisera P yera Bronberzhe Filmografiya1954 Operaciya beton Operation beton korotkometrazhnij 1955 Koketka Une femme coquette korotkometrazhnij 1959 Vsih hlopciv zvut Patrik Tous les garcons s appellent Patrick korotkometrazhnij 1960 Na ostannomu podihu A bout de souffle 1960 Sharlotta ta yiyi kohanec Charlotte et son Jules korotkometrazhnyj 1960 Malenkij soldat Le Petit Soldat 1961 Istoriya vodi spilno z F Tryuffo Une histoire d eau 1961 Zhinka ye zhinka Une femme est une femme 1962 Sim smertnih grihiv epizod Lin Les Sept Peches capitaux sketch La Paresse 1962 Zhiti svoyim zhittyam Vivre sa vie 1962 RoGoPaG epizod Novij svit Ro Go Pa G sketch Il nuovo mondo 1963 Karabineri Les Carabiniers 1963 Znevaga Le Mepris 1964 Banda autsajderiv Bande a part 1964 Najprekrasnishi shahrajstva v sviti epizod Velikij shahraj Les Plus Belles Escroqueries du monde sketch Le Grand Escroc 1964 Zamizhnya zhinka Une femme mariee 1964 Reportazh u Orli Reportage sur Orly 1965 Alfavil Alphaville Une etrange aventure de Lemmy Caution 1965 Parizh ochima epizod Monparnas Levallua Paris vu par sketch Montparnasse Levallois 1965 Beztyamnij P yero Pierrot le fou 1966 Choloviche zhinoche Masculin feminin 1966 Zrobleno v SShA Made in U S A 1967 Dvi chi tri rechi yaki ya znayu pro neyi Deux ou trois choses que je sais d elle 1967 Najdrevnisha profesiya u sviti epizod Peredbachennya abo yakim bude kohannya u 2000 roci Le Plus Vieux Metier du monde sketch Anticipation ou l amour en l an 2000 1967 Kitayanka La Chinoise 1967 Daleko vid V yetnamu Loin du Vietnam sketch Camera œil 1967 Vikend Week end 1968 Simpatiya do Diyavola Sympathy for the Devil 1968 Film yak film Un film comme les autre 1968 Cinetracts 1969 Radist piznannya Le Gai Savoir 1969 Lyubov i lyut epizod Lyubov Amore e Rabbia sketch L Amour 1969 Shidnij prapor Le Vent d est 1970 Volodimir ta Roza Vladimir et Rosa 1970 Pravda Pravda 1970 Lotta v Italiyi Lotte in Italia 1970 Zvuki Britaniyi British Sounds 1972 O pershij nochi One P M 1972 Vse dobre Tout va bien 1972 List do Dzhejn Letter to Jane 1975 Nomer dva Numero deux 1976 Tut i zavzhdi Ici et ailleurs 1977 Six fois deux Sur et sous la communication TV 1977 France tour detour deux enfants TV 1978 Yak spravi Comment ca va 1980 Ryatuj hto mozhe svoye zhittya Sauve qui peut la vie 1981 List Freddi Buash Lettre a Freddy Buache korotkometrazhnij 1982 Starist Passion 1983 Im ya Karmen Prenom Carmen 1984 Seriya nuar Serie noire TV 1985 Vitayu tebe Mariya Je vous salue Marie 1985 Detektiv Detective 1986 Velich i padinnya Grandeur et decadence d un petit commerce de cinema TV 1986 M yako stelit Soft and Hard 1986 Zustrich z Vudi Allenom Meetin WA 1987 Korol Lir King Lear 1987 Ariya fragment Armida Aria partie Armide 1987 Trimajtesya sprava Soigne ta droite 1988 Sila slova Puissance de la parole 1988 On s est tous defile TV 1989 Le Rapport Darty 1990 Nova hvilya Nouvelle Vague 1991 Proti zabuttya Contre l oubli 1991 Nimechchina dev yat nul Allemagne 90 neuf zero 1993 Na zhal meni Helas pour moi 1993 Diti grayut v rosiyan Les enfants jouent a la Russie 1995 ZhLG avtoportret u grudni JLG Autoportrait de decembre 1995 Sto rokiv francuzkogo kino Deux fois cinquante ans de cinema francais 1996 Mocart nazavzhdi For Ever Mozart 1998 Stari miscya The Old Place 1998 Istoriya kino Histoire s du cinema V 2000 Zaradi istoriyi XXI stolittya L Origine du XXIe siecle 2001 Hvala kohannyu Eloge de l amour 2002 Na Desyat Hvilin Doroslishe Violonchel epizod U pitmi chasu Ten Minutes Older The Cello partie Dans le noir du temps 2004 Nasha muzika Notre musique 2006 Vrai faux passeport 2010 Film Socializm Film Socialisme 2014 Movo proshavaj Adieu au Langage 2014 Mosti Sarayeva 2018 Kniga z kartinkami Le Livre d imageNagorodiBerlinskij kinofestival Kategoriya Film RikZolotij vedmid Alfavil 1965Najkrashij rezhiser Na ostannomu podihu 1960Osobliva premiya Zhinka ye zhinka 1961 Sezar Kategoriya Film RikPochesna premiya Istoriya kino 1998 Venecianskij kinofestival Kategoriya Film RikSpecialna premiya Kitayanka 1967Specialna premiya Zhiti svoyim zhittyam 1962Golovnij priz Im ya Karmen 1983PrimitkiDurgnat R E Encyclopaedia Britannica d Track Q5375741 SNAC 2010 d Track Q29861311 Filmportal de 2005 d Track Q15706812 https www sudoc fr 251127591 https www liberation fr culture cinema mort de jean luc godard histoire du cinema 20220913 4CZHL3TCIZELDKSELOABOVFREM Pulver A Jean Luc Godard giant of the French new wave dies at 91 Britain untranslated 2022 161152 ekz ISSN 0261 3077 d Track Q11148d Track Q2665980d Track Q145 https www swissinfo ch fre le cineaste jean luc godard est decede a l age de 91 ans 47896180 https www rts ch info culture 13380583 le cineaste francosuisse jeanluc godard est decede a lage de 91 ans html Luc Godard a eu recours au suicide assiste Il n etait pas malade il etait simplement epuise Museum of Modern Art online collection d Track Q73268604 https rkd nl nl explore artists 283427 http www telegraph co uk culture film cannes film festival 7736026 Cannes Film Festival 2010 as it happened day six html Arhiv originalu za 22 listopada 2018 Procitovano 26 listopada 2018 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Zhan Lyuk Godar Pomer francuzkij rezhiser i klasik novoyi hvili BBC News 13 veresnya 2022 originalu za 24 veresnya 2022 Procitovano 12 zhovtnya 2022 https www ukr net news details world 93190558 html Amerikanskie SMI prizvali ne davat Oskara antisemitu Godaru nedostupne posilannya z lipnya 2019 PosilannyaGodar Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Vikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Zhan Lyuk GodarAleksandr Tarasov Godar kak Volter 1993 14 veresnya 2016 u Wayback Machine ros Zhan Lyuk Godar na sajti IMDb angl ros Istoriya kino Histoire s du cinema 14 travnya 2011 u Wayback Machine fr Aleksandr Tarasov Godar kak Volter 28 grudnya 2007 u Wayback Machine ros Godar o Godare 26 listopada 2018 u Wayback Machine Cinema Godard Cinema 6 listopada 2013 u Wayback Machine angl

Дата публікації:
Топ