Борови́ця — село Черкаського району Черкаської області в Україні, підпорядковане Сагунівській сільській громаді. Населення — 1909 осіб (2823 у 1972 році).
село Боровиця | |
---|---|
Дитячий майданчик с. Боровиця | |
Країна | Україна |
Область | Черкаська область |
Район | Черкаський район |
Громада | Сагунівська сільська громада |
Облікова картка | Боровиця |
Основні дані | |
Засноване | початок ХІІІ ст. |
Населення | 1745 (на 01.01.2007) |
Площа | 5,233 км² |
Густота населення | 333,46 осіб/км² |
Поштовий індекс | 20921 |
Телефонний код | +380 4730 |
Географічні дані | |
Географічні координати | H G O |
Середня висота над рівнем моря | 90 м |
Водойми | Дніпро, (Кременчуцьке водосховище) |
Відстань до обласного центру | 46 км |
Відстань до районного центру | 46 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 19644, Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Сагунівка, вул. Лесі Українки, 77/4 |
Карта | |
Боровиця | |
Боровиця | |
Мапа | |
Боровиця у Вікісховищі |
Село розташоване на березі Кременчуцького водосховища, що омиває його північно-східну частину, за 28 км на північний захід від міста Чигирин. Дорога проходить автошляхом Р10. На північному заході межує з селом Топилівка, на південному сході з селом Тіньки та на південному заході з селом Трушівці.
Населення
Мовний склад
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року:
Мова | Чисельність, осіб | Доля |
---|---|---|
Українська | 1 873 | 98,11 % |
Російська | 35 | 1,83 % |
Інше | 1 | 0,06 % |
Разом | 1 909 | 100,00 % |
Історія
На території села виявлено поселення епохи бронзи та скіфської пори.
XVII ст.
Перші відомості про Боровицю належать до початку ХІІІ століття. У документах вона іменується містечком. Як слободу засновано в 1613 році на землях Польської корони в Черкаському старостві. Розташована на рукаві Дніпра річці Гречанці та на її притоці річці Боровиці. Містечко губилося у густому бору. Звідси напевно і одержало свою назву.
Мешканці Боровиці впродовж 20 років від дня заселення не відбували феодальних повинностей. Населення зростало за рахунок селян-утікачів. 1616 року в Боровиці було 50 хат «послушних» і 100 козацьких. Крім сторожової служби, жителі займались рільництвом, рибальством, чумацтвом, мисливством.
Містечко відігравало помітну роль у визвольній боротьбі. В роки розгортання антифеодального руху на Наддніпрянщині, що набрав великого розмаху в першій чверті XVII ст., багато жителів Боровиці переходило із «послушних» у козаки, не визнаючи жодних прав феодала на їх долю. Разом з козаками вони взяти активну участь у селянсько-козацьких повстаннях 30-х років XVII сторіччя.
Перші відомості про поселення на даній території знаходимо на мапах французького інженера Гійома Левассера де Боплана.
- 1648 — лат. Borowika
- 1660 — лат. Borowica
- 1745 — староцерк.-слов. Боровицкъ.
У липні 1637 року запоріжці, очолені гетьманом нереєстрових козаків Павлюком (Павлом Бутом), вступили до Боровиці, і її мешканці приєднались до них. 2 серпня цього ж року двотисячний козацький загін на чолі з полковниками К.Скиданом і С.Биховцем напав на головну квартиру реєстрового козацтва — м.Переяслав — і, захопивши його керівництво — старшого реєстру С.Кононовича, військового писаря Ф.Онушкевича та багатьох інших старшин, — повернувся до Боровиці. На ухвалу козацької ради заарештовану козацьку старшину було розстріляно у містечку, як зрадників. 17 грудня, у розпалі бою під Кумейками, двотисячний загін на чолі з Павлюком і Скиданом відійшов на південь, у район Чигирина. Звідти Скидан рушив на Запоріжжя, щоб підготувати нові сили для продовження боротьби. Павлюк залишився в Боровиці для прикриття Скиданового відходу. Під Кумейками козаки і селяни зазнали поразки. В ніч на 18 грудня основне повстанське військо, кероване Д.Гунею, відступило і об'єдналось в Боровиці з загонами Павлюка. Сюди ж прибуло і кілька селянсько-козацьких загонів, що стояли в Черкасах. 19 грудня авангард шляхти почав облогу Боровиці. Довідавшись про перебування Павлюка в Боровиці, коронний гетьман М.Потоцький 20 грудня прибув туди сам з основними силами. Польська артилерія невпинно вела гарматний обстріл оточеного козацького табору. Боровиця горіла, не вистачало води, їжі, однак захисники чинили опір. Проте сили були не рівні і на козацькій раді під Боровицею 24 грудня полковники і військовий писар війська Запорізького Б.Хмельницький підписали вимушену угоду.
Сьогодні про події 1637 року нагадують Павлюків канал за селом, «Павлюкова могила», біля ЗАТ «Боровицьке», яку, згідно легенди, козаки наносили своїми шапками в пам'ять про загибель Павлюка, та рештки козацьких укріплень, споруджених під керівництвом Павлюка.
З середини XVII ст. Боровиця була сотенним містечком Чигиринського полку, на чолі якого стояв Іван Проскуренко.
За Андрусівським миром 1667 р. Боровиця відійшла до Польщі. Під час наступної війни між Росією та Польщею Боровиця була зруйнована поляками.
За «Вічним миром» 1686 р. містечко перебувало в нейтральній незаселеній зоні між Росією та Польщею.
XVIII ст.
Після Прутського миру 1711 року Боровиця відійшла до Польщі.
Жителі села активно брали участь у гайдамацькому русі. У грудні 1736 року польське каральне військо натрапило тут на гайдамацького ватагу Медведя. Після запеклої сутички, повстанцям вдалося вирватися з оточення.
Містечко починає економічно занепадати. Так 1741 року у Боровиці було 170 дворів, а через 20 років залишилося 109. В 60-х роках Боровиця стала селом.
Влітку 1768 року на Правобережжі спалахнуло повстання Коліївщина, яке не обійшло і Боровицю. В селі було ліквідовано шляхетську владу та створено своє самоврядування. В той час великою популярністю серед населення Черкащини користувався уродженець Боровиці Семен Неживий. Навесні 1768 року він очолив загін гайдамаків, що діяв у районі Сміли, Медведівки, Канева, Чигирина.
Після другого поділу Польщі (1793) вона увійшла до складу Росії (Чигиринський повіт Брацлавського намісництва).
XIX ст.
На 1808 рік в Боровиці проживало 1684 чоловіка. Спершу мешканці села були приписані до Чигиринського, а згодом Боровицького казенного маєтку.
В 1842 році у селі відкрито початкову парафіяльну школу, де навчалось 40 хлопчиків до десятирічного віку.
За люстрацією 1844 року 234 господарства державних селян Боровиці відробляли 2544 тяглових і 2256 (піших днів панщини) та 1320 тяглових і 1140 піших днів шарварку. Піші, не забезпечені тяглом, селяни становили майже половину населення. Так, із 234 господарств 37 мали по 4 воли, 7 — по три, 61 — по два, 24 — по одному і 105 були піші.
Під час ліквідації кріпацтва царським указом від 16 серпня 1863 року державних селян Боровиці переведено до розряду селян-власників, з можливістю викупити свої наділи протягом 49-ти років.
В ході переобліку та межування земель, кріпосники вдалися до нарахувань, які значно перевищували справжню ціну наділів. Селян примушували викуповувати піски, болота, пасовиська, що вже 1875 року викликало масові обурення і відмови платити будь-які державні податки. На всій Чигиринщині вимагали загального переділу землі з розрахунку 5 десятин на душу.
26 березня 1876 року до Боровицької волосної управи зібралося понад 300 селян. 60 чоловік, зайшовши до приміщення, заявили протест проти люстраційних актів, відібрали печатку та папери у старшини й розігнали волосне управління. П'ять днів волость залишалася без влади. Керівниками заворушень були Степан Корженко, Микола та Андрій Чигирики, Тиміш Бордуніс, Прохор Костенко, Трохим Йосипенко, Ілля Слюсь, Хтодось Дяченко та Юхим Жадан. Влада перекинула в район Чигирина каральні війська. До Боровиці вступив 4-й батальйон Ризького драгунського полку і придушив виступи.
Жителі Боровиці також брали активну участь у Чигиринській змові, що була організована «Таємною дружиною» у 1877 році. Після розкриття змови, керівника у Боровиці Михайла Гудзя було засуджено на 12 років каторжних робіт, звідки він не повернувся, а другого активного керівника організації у Боровиці Прокопа Ширицю вислали на далеку північ.
Розташоване на чумацькому шляху, село у XIX ст, як і раніше було одним із значних осередків чумацтва в Україні. Чумацькі валки вирушали на південь і південний схід — до Криму і на Дон по сіль та рибу. Заможні, маючи свої «дуби» та пороми, сплавляли Дніпром вантажі сільськогосподарських продуктів до Кременчука, Катеринослава, та Олександрівська (Запоріжжя). Бідняки наймитували і при сплаві і при чумакуванні.
XX ст.
В кінці XIX — на початку ХХ ст., пройшло розшарування селян. Так у 1912 році у ста господарств села було менше ніж по десятині землі, в 313 менш ніж по дві десятини, тоді як 24 господарства володіли 340 десятинами кращої землі.
Значного розвитку в селі набули промисли. Найважливішим стало млинарство. В 1900-му році в селі було 4 водяні млини і 31 вітряк, 3 олійниці і крупорушка. Також виготовлялось сукно на ступниках.
У 1909 році в Боровиці відкрито фельдшерський пункт, а згодом і медичну амбулаторію. Боровицький лікувальний центр обслуговував 6 сіл із 20-тисячним населенням.
У роки Першої світової війни більшість чоловіків пішло на фронт. Власті за війну реквізувала коней, селянські господарства убожіли і розпадалися.
Радянська доба
Радянська влада була встановлена 1922 року у Боровиці та у більшості сіл Чигиринщини, після жорстокого придушення повстання Холодноярської Республіки, яка не визнавала комуністичних та імперіалістичних ідей радянської Росії.
Восени 1927 року 26 сімей Боровиці згуртувалися в ТСОЗ «Комунар». Головою обрали Г. К. Покрищенка. Майже водночас інші селяни організували другий ТСОЗ — «Більшовик». На базі ТСОЗів восени 1929 року виросли дві сільськогосподарські артілі — «Нове життя» і «Більшовик». Головами артілей стали Г. С. Супрун і П. Л. Захарченко.
У 1930-му році місцеві рибалки та рибалки навколишніх наддніпрянських сіл організували рибартіль, яку очолили Л. А. Півненко і Ф. К. Збаразький.
З 1935 року артіль «Більшовик» вийшла у передові. Тут набрало розвитку тваринництво, птахівництво і бджільництво.
Станом на 1940 рік в селі був клуб на 400 місць, двоповерхове приміщення середньої школи на 400 учнів, нове приміщення сільської ради та сільмаг.
Друга світова війна
З початком Другої світової війни понад 1200 селян Боровиці були мобілізовані до лав Червоної армії. Вже на п'ятий день війни героїчно загинув А. М. Дерев'янко при захисті Берестейської фортеці. Одна з вулиць села нині носить його ім'я.
10 серпня 1941 року село було окуповане німецькими військами. За зв'язок з партизанами нацисти розстріляли майже всіх активістів села, серед яких голови колгоспів Г. С. Супрун та П. К. Піступенко, голова сільради А. В. Шмигаль та багато інших. До Німеччини вивезено 129 юнаків і дівчат.
У роки війни в селі було зруйноване приміщення школи, сільради, поштового відділення, клубу. Загальна шкода за роки війни була оцінена у 6 млн карбованців.
14 грудня 1943 року село зайняли підрозділи Червоної армії.
300 жителів села відзначено бойовими нагородами. 396 загинули під час війни. На їх честь у селі встановлено обеліск Слави.
Післявоєнні часи
З перших днів визволення села місцеві мешканці почали відбудовувати зруйноване війною господарство, а по закінченню війни у відбудову включилися демобілізовані солдати.
1951 року артілі «Більшовик» та «Комінтерн» злилися у колгосп «Дружба», який вирощував птицю та велику рогату худобу.
1959 року, у зв'язку з будівництвом Кременчуцької ГЕС, Боровицю перенесено за 2 км, на крутосхили Дніпра. На відміну від старої Боровиці, де забудова будинків була хаотичною, нове село мало прямі вулиці. Село було радіофіковане, мало водогін. Збудовано універмаг та магазини продовольчих, господарчих та культурних товарів. В селі працювала пошта, побутові майстерні.
При сільській школі, за сприяння директора Григорія Кириловича Міхненка, організовано хор та ансамбль бандуристів, що незмінно виступав на республіканських та обласних олімпіадах дитячої творчості. В 1966 році при школі відкрито філію Чигиринської музичної школи, де навчалися учні по класу скрипки, фортепіано, баяна, бандури і духових інструментів.
1967 року споруджено будинок культури з глядацьким залом на 740 місць, лекційним на 180 місць і читальним — на 80. При ньому працював лекторій, драматичний, хоровий та хореографічний гуртки, гурток художнього читання. Тут виступали Московський та Ленінградський пересувні цирки, Черкаський народний хор. Тричі на тиждень демонструвалися художні фільми.
При будинку культури діяла бібліотека, що налічувала близько 10 тисяч книг, проводилися читацькі конференції, тематичні вечори, працював лекторій.
В 1971 році в колгоспі збудовано насосну станцію та завершено спорудження зрошувальної системи. На той час колгосп мав — 32 трактори, 6 зернових і 4 силосозбиральних комбайни, 17 косарок та жниварок, 16 тракторних плугів, 27 сівалок, 28 культиваторів, 30 вантажних автомашин.
Роки незалежної України
У 2008 році у селі Боровиця було демонтовано останній пам'ятник Леніну в Чигиринському районі.
Відомі люди
- В. А. Шмиголь — працював головним агрономом місцевого господарства, нагороджений Орденом Леніна за високі врожаї кукурудзи і пшениці. У 1995 році йому присвоєно почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства України»;
- І. І. Захарченко — садівник. Нагороджений Орденом Леніна. В 1980 році за високі врожаї в садівництві йому присвоєно Державну премію СРСР, а в 1987 році — Державну премію УРСР;
- Супрун Василь Іванович — керівник художньо-самодіяльного ансамблю «Нива». У 1988 році наказом удостоєний звання «Відмінник народної освіти», а у 1995 році йому присвоєно звання «Заслужений працівник культури України»;
- Міхненко Григорій Кирилович — Герой Соціалістичної Праці, заслужений вчитель УРСР;
- Слісенко Михайло Михайлович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Віталій Чигирин — письменник, доктор історичних наук, професор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.
- Цибенко Костянтин Остапович — Герой Соціалістичної Праці.
- Федченко Феодосій Михайлович — український та російський метролог і винахідник;
- Шевченко Іван Іванович — український партійний діяч, історик Комуністичної партії.
- Щириця Яків Опанасович (1887—1929) — учасник українського визвольного руху.
Галерея
- Сільська рада
- Будинок культури
-
-
-
- Дитячий садок
- Пам'ятний знак на місці загибелі Павла Бута (Павлюка) в 1637 р.
Див. також
Джерела
Примітки
- . Архів оригіналу за 3 серпня 2008. Процитовано 17 травня 2008.
- . Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 10 червня 2007.
- maps.vlasenko.net [ 27 вересня 2007 у Wayback Machine.](рос.)
- Мапа України (1648)
- Мапа України (1660—1770)
- Мемуары относящиеся к истории Южной Руси, вып. 2, Киев, 1896, стор. 173—174.
- В. А. Голобуцкий. Запорожское казачество, стор 231.
- «Український історичний журнал», 1967, № 6, стор 135.
- М. А. Максимович. Собрание сочинений, т.1, стор 669.
- Матеріали до історії селянських революційних рухів на Чигиринщині (1875—1879 рр.), стор. 86, 193, 283, 292.
- І. С. Слабєєв. З історії первісного нагромадження капіталу на Україні, стор. 28.
- Итоги переписи скота у сельского крестьянского населения Киевской губернии в 1912 году, стор. 523.
- . Архів оригіналу за 15.03.2015. Процитовано 28.01.2011.
Література
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
Публікації
- Лебедь І. «Реформатори» ледь не зрубали боровицький сад: [Село Боровиця сьогодні] // Нова доба. — 2000. — 18 лип. — С. 4-5.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Боровиця (Черкаський район) |
- Borowica, wś, pow. czehryński // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 319. (пол.) — S. 319—321. (пол.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Borovi cya selo Cherkaskogo rajonu Cherkaskoyi oblasti v Ukrayini pidporyadkovane Sagunivskij silskij gromadi Naselennya 1909 osib 2823 u 1972 roci selo BorovicyaDityachij majdanchik s BorovicyaDityachij majdanchik s BorovicyaKrayina UkrayinaOblast Cherkaska oblastRajon Cherkaskij rajonGromada Sagunivska silska gromadaOblikova kartka Borovicya Osnovni daniZasnovane pochatok HIII st Naselennya 1745 na 01 01 2007 Plosha 5 233 km Gustota naselennya 333 46 osib km Poshtovij indeks 20921Telefonnij kod 380 4730Geografichni daniGeografichni koordinati 49 14 36 pn sh 32 29 20 sh d H G OSerednya visota nad rivnem morya 90 mVodojmi Dnipro Kremenchucke vodoshovishe Vidstan do oblasnogo centru 46 kmVidstan do rajonnogo centru 46 kmMisceva vladaAdresa radi 19644 Cherkaska obl Cherkaskij r n s Sagunivka vul Lesi Ukrayinki 77 4KartaBorovicyaBorovicyaMapa Borovicya u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshi naseleni punkti z takoyu nazvoyu Borovicya Selo roztashovane na berezi Kremenchuckogo vodoshovisha sho omivaye jogo pivnichno shidnu chastinu za 28 km na pivnichnij zahid vid mista Chigirin Doroga prohodit avtoshlyahom R10 Na pivnichnomu zahodi mezhuye z selom Topilivka na pivdennomu shodi z selom Tinki ta na pivdennomu zahodi z selom Trushivci NaselennyaMovnij sklad Ridna mova naselennya za danimi perepisu 2001 roku Mova Chiselnist osib DolyaUkrayinska 1 873 98 11 Rosijska 35 1 83 Inshe 1 0 06 Razom 1 909 100 00 IstoriyaNa teritoriyi sela viyavleno poselennya epohi bronzi ta skifskoyi pori XVII st Pershi vidomosti pro Borovicyu nalezhat do pochatku HIII stolittya U dokumentah vona imenuyetsya mistechkom Yak slobodu zasnovano v 1613 roci na zemlyah Polskoyi koroni v Cherkaskomu starostvi Roztashovana na rukavi Dnipra richci Grechanci ta na yiyi pritoci richci Borovici Mistechko gubilosya u gustomu boru Zvidsi napevno i oderzhalo svoyu nazvu Meshkanci Borovici vprodovzh 20 rokiv vid dnya zaselennya ne vidbuvali feodalnih povinnostej Naselennya zrostalo za rahunok selyan utikachiv 1616 roku v Borovici bulo 50 hat poslushnih i 100 kozackih Krim storozhovoyi sluzhbi zhiteli zajmalis rilnictvom ribalstvom chumactvom mislivstvom Mistechko vidigravalo pomitnu rol u vizvolnij borotbi V roki rozgortannya antifeodalnogo ruhu na Naddnipryanshini sho nabrav velikogo rozmahu v pershij chverti XVII st bagato zhiteliv Borovici perehodilo iz poslushnih u kozaki ne viznayuchi zhodnih prav feodala na yih dolyu Razom z kozakami voni vzyati aktivnu uchast u selyansko kozackih povstannyah 30 h rokiv XVII storichchya Pershi vidomosti pro poselennya na danij teritoriyi znahodimo na mapah francuzkogo inzhenera Gijoma Levassera de Boplana 1648 lat Borowika 1660 lat Borowica 1745 starocerk slov Borovick U lipni 1637 roku zaporizhci ocholeni getmanom nereyestrovih kozakiv Pavlyukom Pavlom Butom vstupili do Borovici i yiyi meshkanci priyednalis do nih 2 serpnya cogo zh roku dvotisyachnij kozackij zagin na choli z polkovnikami K Skidanom i S Bihovcem napav na golovnu kvartiru reyestrovogo kozactva m Pereyaslav i zahopivshi jogo kerivnictvo starshogo reyestru S Kononovicha vijskovogo pisarya F Onushkevicha ta bagatoh inshih starshin povernuvsya do Borovici Na uhvalu kozackoyi radi zaareshtovanu kozacku starshinu bulo rozstrilyano u mistechku yak zradnikiv 17 grudnya u rozpali boyu pid Kumejkami dvotisyachnij zagin na choli z Pavlyukom i Skidanom vidijshov na pivden u rajon Chigirina Zvidti Skidan rushiv na Zaporizhzhya shob pidgotuvati novi sili dlya prodovzhennya borotbi Pavlyuk zalishivsya v Borovici dlya prikrittya Skidanovogo vidhodu Pid Kumejkami kozaki i selyani zaznali porazki V nich na 18 grudnya osnovne povstanske vijsko kerovane D Guneyu vidstupilo i ob yednalos v Borovici z zagonami Pavlyuka Syudi zh pribulo i kilka selyansko kozackih zagoniv sho stoyali v Cherkasah 19 grudnya avangard shlyahti pochav oblogu Borovici Dovidavshis pro perebuvannya Pavlyuka v Borovici koronnij getman M Potockij 20 grudnya pribuv tudi sam z osnovnimi silami Polska artileriya nevpinno vela garmatnij obstril otochenogo kozackogo taboru Borovicya gorila ne vistachalo vodi yizhi odnak zahisniki chinili opir Prote sili buli ne rivni i na kozackij radi pid Boroviceyu 24 grudnya polkovniki i vijskovij pisar vijska Zaporizkogo B Hmelnickij pidpisali vimushenu ugodu Sogodni pro podiyi 1637 roku nagaduyut Pavlyukiv kanal za selom Pavlyukova mogila bilya ZAT Borovicke yaku zgidno legendi kozaki nanosili svoyimi shapkami v pam yat pro zagibel Pavlyuka ta reshtki kozackih ukriplen sporudzhenih pid kerivnictvom Pavlyuka Z seredini XVII st Borovicya bula sotennim mistechkom Chigirinskogo polku na choli yakogo stoyav Ivan Proskurenko Za Andrusivskim mirom 1667 r Borovicya vidijshla do Polshi Pid chas nastupnoyi vijni mizh Rosiyeyu ta Polsheyu Borovicya bula zrujnovana polyakami Za Vichnim mirom 1686 r mistechko perebuvalo v nejtralnij nezaselenij zoni mizh Rosiyeyu ta Polsheyu XVIII st Borovicya na mapi Zigmunda Gerstmana Pislya Prutskogo miru 1711 roku Borovicya vidijshla do Polshi Zhiteli sela aktivno brali uchast u gajdamackomu rusi U grudni 1736 roku polske karalne vijsko natrapilo tut na gajdamackogo vatagu Medvedya Pislya zapekloyi sutichki povstancyam vdalosya virvatisya z otochennya Mistechko pochinaye ekonomichno zanepadati Tak 1741 roku u Borovici bulo 170 dvoriv a cherez 20 rokiv zalishilosya 109 V 60 h rokah Borovicya stala selom Vlitku 1768 roku na Pravoberezhzhi spalahnulo povstannya Koliyivshina yake ne obijshlo i Borovicyu V seli bulo likvidovano shlyahetsku vladu ta stvoreno svoye samovryaduvannya V toj chas velikoyu populyarnistyu sered naselennya Cherkashini koristuvavsya urodzhenec Borovici Semen Nezhivij Navesni 1768 roku vin ocholiv zagin gajdamakiv sho diyav u rajoni Smili Medvedivki Kaneva Chigirina Pislya drugogo podilu Polshi 1793 vona uvijshla do skladu Rosiyi Chigirinskij povit Braclavskogo namisnictva XIX st Na 1808 rik v Borovici prozhivalo 1684 cholovika Spershu meshkanci sela buli pripisani do Chigirinskogo a zgodom Borovickogo kazennogo mayetku V 1842 roci u seli vidkrito pochatkovu parafiyalnu shkolu de navchalos 40 hlopchikiv do desyatirichnogo viku Za lyustraciyeyu 1844 roku 234 gospodarstva derzhavnih selyan Borovici vidroblyali 2544 tyaglovih i 2256 pishih dniv panshini ta 1320 tyaglovih i 1140 pishih dniv sharvarku Pishi ne zabezpecheni tyaglom selyani stanovili majzhe polovinu naselennya Tak iz 234 gospodarstv 37 mali po 4 voli 7 po tri 61 po dva 24 po odnomu i 105 buli pishi Pid chas likvidaciyi kripactva carskim ukazom vid 16 serpnya 1863 roku derzhavnih selyan Borovici perevedeno do rozryadu selyan vlasnikiv z mozhlivistyu vikupiti svoyi nadili protyagom 49 ti rokiv V hodi pereobliku ta mezhuvannya zemel kriposniki vdalisya do narahuvan yaki znachno perevishuvali spravzhnyu cinu nadiliv Selyan primushuvali vikupovuvati piski bolota pasoviska sho vzhe 1875 roku viklikalo masovi oburennya i vidmovi platiti bud yaki derzhavni podatki Na vsij Chigirinshini vimagali zagalnogo peredilu zemli z rozrahunku 5 desyatin na dushu 26 bereznya 1876 roku do Borovickoyi volosnoyi upravi zibralosya ponad 300 selyan 60 cholovik zajshovshi do primishennya zayavili protest proti lyustracijnih aktiv vidibrali pechatku ta paperi u starshini j rozignali volosne upravlinnya P yat dniv volost zalishalasya bez vladi Kerivnikami zavorushen buli Stepan Korzhenko Mikola ta Andrij Chigiriki Timish Bordunis Prohor Kostenko Trohim Josipenko Illya Slyus Htodos Dyachenko ta Yuhim Zhadan Vlada perekinula v rajon Chigirina karalni vijska Do Borovici vstupiv 4 j bataljon Rizkogo dragunskogo polku i pridushiv vistupi Zhiteli Borovici takozh brali aktivnu uchast u Chigirinskij zmovi sho bula organizovana Tayemnoyu druzhinoyu u 1877 roci Pislya rozkrittya zmovi kerivnika u Borovici Mihajla Gudzya bulo zasudzheno na 12 rokiv katorzhnih robit zvidki vin ne povernuvsya a drugogo aktivnogo kerivnika organizaciyi u Borovici Prokopa Shiricyu vislali na daleku pivnich Roztashovane na chumackomu shlyahu selo u XIX st yak i ranishe bulo odnim iz znachnih oseredkiv chumactva v Ukrayini Chumacki valki virushali na pivden i pivdennij shid do Krimu i na Don po sil ta ribu Zamozhni mayuchi svoyi dubi ta poromi splavlyali Dniprom vantazhi silskogospodarskih produktiv do Kremenchuka Katerinoslava ta Oleksandrivska Zaporizhzhya Bidnyaki najmituvali i pri splavi i pri chumakuvanni XX st V kinci XIX na pochatku HH st projshlo rozsharuvannya selyan Tak u 1912 roci u sta gospodarstv sela bulo menshe nizh po desyatini zemli v 313 mensh nizh po dvi desyatini todi yak 24 gospodarstva volodili 340 desyatinami krashoyi zemli Znachnogo rozvitku v seli nabuli promisli Najvazhlivishim stalo mlinarstvo V 1900 mu roci v seli bulo 4 vodyani mlini i 31 vitryak 3 olijnici i kruporushka Takozh vigotovlyalos sukno na stupnikah U 1909 roci v Borovici vidkrito feldsherskij punkt a zgodom i medichnu ambulatoriyu Borovickij likuvalnij centr obslugovuvav 6 sil iz 20 tisyachnim naselennyam U roki Pershoyi svitovoyi vijni bilshist cholovikiv pishlo na front Vlasti za vijnu rekvizuvala konej selyanski gospodarstva ubozhili i rozpadalisya Radyanska doba Radyanska vlada bula vstanovlena 1922 roku u Borovici ta u bilshosti sil Chigirinshini pislya zhorstokogo pridushennya povstannya Holodnoyarskoyi Respubliki yaka ne viznavala komunistichnih ta imperialistichnih idej radyanskoyi Rosiyi Voseni 1927 roku 26 simej Borovici zgurtuvalisya v TSOZ Komunar Golovoyu obrali G K Pokrishenka Majzhe vodnochas inshi selyani organizuvali drugij TSOZ Bilshovik Na bazi TSOZiv voseni 1929 roku virosli dvi silskogospodarski artili Nove zhittya i Bilshovik Golovami artilej stali G S Suprun i P L Zaharchenko U 1930 mu roci miscevi ribalki ta ribalki navkolishnih naddnipryanskih sil organizuvali ribartil yaku ocholili L A Pivnenko i F K Zbarazkij Z 1935 roku artil Bilshovik vijshla u peredovi Tut nabralo rozvitku tvarinnictvo ptahivnictvo i bdzhilnictvo Stanom na 1940 rik v seli buv klub na 400 misc dvopoverhove primishennya serednoyi shkoli na 400 uchniv nove primishennya silskoyi radi ta silmag Druga svitova vijna Z pochatkom Drugoyi svitovoyi vijni ponad 1200 selyan Borovici buli mobilizovani do lav Chervonoyi armiyi Vzhe na p yatij den vijni geroyichno zaginuv A M Derev yanko pri zahisti Berestejskoyi forteci Odna z vulic sela nini nosit jogo im ya 10 serpnya 1941 roku selo bulo okupovane nimeckimi vijskami Za zv yazok z partizanami nacisti rozstrilyali majzhe vsih aktivistiv sela sered yakih golovi kolgospiv G S Suprun ta P K Pistupenko golova silradi A V Shmigal ta bagato inshih Do Nimechchini vivezeno 129 yunakiv i divchat U roki vijni v seli bulo zrujnovane primishennya shkoli silradi poshtovogo viddilennya klubu Zagalna shkoda za roki vijni bula ocinena u 6 mln karbovanciv 14 grudnya 1943 roku selo zajnyali pidrozdili Chervonoyi armiyi 300 zhiteliv sela vidznacheno bojovimi nagorodami 396 zaginuli pid chas vijni Na yih chest u seli vstanovleno obelisk Slavi Pislyavoyenni chasi Z pershih dniv vizvolennya sela miscevi meshkanci pochali vidbudovuvati zrujnovane vijnoyu gospodarstvo a po zakinchennyu vijni u vidbudovu vklyuchilisya demobilizovani soldati 1951 roku artili Bilshovik ta Komintern zlilisya u kolgosp Druzhba yakij viroshuvav pticyu ta veliku rogatu hudobu 1959 roku u zv yazku z budivnictvom Kremenchuckoyi GES Borovicyu pereneseno za 2 km na krutoshili Dnipra Na vidminu vid staroyi Borovici de zabudova budinkiv bula haotichnoyu nove selo malo pryami vulici Selo bulo radiofikovane malo vodogin Zbudovano univermag ta magazini prodovolchih gospodarchih ta kulturnih tovariv V seli pracyuvala poshta pobutovi majsterni Roztashuvannya sil do zatoplennya Pri silskij shkoli za spriyannya direktora Grigoriya Kirilovicha Mihnenka organizovano hor ta ansambl banduristiv sho nezminno vistupav na respublikanskih ta oblasnih olimpiadah dityachoyi tvorchosti V 1966 roci pri shkoli vidkrito filiyu Chigirinskoyi muzichnoyi shkoli de navchalisya uchni po klasu skripki fortepiano bayana banduri i duhovih instrumentiv 1967 roku sporudzheno budinok kulturi z glyadackim zalom na 740 misc lekcijnim na 180 misc i chitalnim na 80 Pri nomu pracyuvav lektorij dramatichnij horovij ta horeografichnij gurtki gurtok hudozhnogo chitannya Tut vistupali Moskovskij ta Leningradskij peresuvni cirki Cherkaskij narodnij hor Trichi na tizhden demonstruvalisya hudozhni filmi Pri budinku kulturi diyala biblioteka sho nalichuvala blizko 10 tisyach knig provodilisya chitacki konferenciyi tematichni vechori pracyuvav lektorij V 1971 roci v kolgospi zbudovano nasosnu stanciyu ta zaversheno sporudzhennya zroshuvalnoyi sistemi Na toj chas kolgosp mav 32 traktori 6 zernovih i 4 silosozbiralnih kombajni 17 kosarok ta zhnivarok 16 traktornih plugiv 27 sivalok 28 kultivatoriv 30 vantazhnih avtomashin Stare selo do zatoplennya sho znahoditsya zaraz pid vodoyu Kremenchuckogo vodoshovisha Roki nezalezhnoyi Ukrayini U 2008 roci u seli Borovicya bulo demontovano ostannij pam yatnik Leninu v Chigirinskomu rajoni Vidomi lyudiV A Shmigol pracyuvav golovnim agronomom miscevogo gospodarstva nagorodzhenij Ordenom Lenina za visoki vrozhayi kukurudzi i pshenici U 1995 roci jomu prisvoyeno pochesne zvannya Zasluzhenij pracivnik silskogo gospodarstva Ukrayini I I Zaharchenko sadivnik Nagorodzhenij Ordenom Lenina V 1980 roci za visoki vrozhayi v sadivnictvi jomu prisvoyeno Derzhavnu premiyu SRSR a v 1987 roci Derzhavnu premiyu URSR Suprun Vasil Ivanovich kerivnik hudozhno samodiyalnogo ansamblyu Niva U 1988 roci nakazom udostoyenij zvannya Vidminnik narodnoyi osviti a u 1995 roci jomu prisvoyeno zvannya Zasluzhenij pracivnik kulturi Ukrayini Mihnenko Grigorij Kirilovich Geroj Socialistichnoyi Praci zasluzhenij vchitel URSR Slisenko Mihajlo Mihajlovich soldat Zbrojnih sil Ukrayini uchasnik rosijsko ukrayinskoyi vijni Vitalij Chigirin pismennik doktor istorichnih nauk profesor Kiyivskogo nacionalnogo universitetu im Tarasa Shevchenka Cibenko Kostyantin Ostapovich Geroj Socialistichnoyi Praci Fedchenko Feodosij Mihajlovich ukrayinskij ta rosijskij metrolog i vinahidnik Shevchenko Ivan Ivanovich ukrayinskij partijnij diyach istorik Komunistichnoyi partiyi Shiricya Yakiv Opanasovich 1887 1929 uchasnik ukrayinskogo vizvolnogo ruhu GalereyaSilska rada Budinok kulturi Dityachij sadok Pam yatnij znak na misci zagibeli Pavla Buta Pavlyuka v 1637 r Div takozhPerelik naselenih punktiv sho postrazhdali vid Golodomoru 1932 1933 Cherkaska oblast DzherelaPrimitki Arhiv originalu za 3 serpnya 2008 Procitovano 17 travnya 2008 Arhiv originalu za 27 veresnya 2007 Procitovano 10 chervnya 2007 maps vlasenko net 27 veresnya 2007 u Wayback Machine ros Ridni movi v ob yednanih teritorialnih gromadah Ukrayini Ukrayinskij centr suspilnih danih Mapa Ukrayini 1648 Mapa Ukrayini 1660 1770 Memuary otnosyashiesya k istorii Yuzhnoj Rusi vyp 2 Kiev 1896 stor 173 174 V A Golobuckij Zaporozhskoe kazachestvo stor 231 Ukrayinskij istorichnij zhurnal 1967 6 stor 135 M A Maksimovich Sobranie sochinenij t 1 stor 669 Materiali do istoriyi selyanskih revolyucijnih ruhiv na Chigirinshini 1875 1879 rr stor 86 193 283 292 I S Slabyeyev Z istoriyi pervisnogo nagromadzhennya kapitalu na Ukrayini stor 28 Itogi perepisi skota u selskogo krestyanskogo naseleniya Kievskoj gubernii v 1912 godu stor 523 Arhiv originalu za 15 03 2015 Procitovano 28 01 2011 Literatura Istoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR K Golovna redakciya URE AN URSR 15 000 prim Publikaciyi Portal Cherkashina Lebed I Reformatori led ne zrubali borovickij sad Selo Borovicya sogodni Nova doba 2000 18 lip S 4 5 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Borovicya Cherkaskij rajon Borowica ws pow czehrynski Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1880 T I S 319 pol S 319 321 pol